| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я дошла до реки.
Я бегу по горячим камням.
Я дошла до реки.
Начинается новая вечность.
Все дороги вели
К той реке, что очистит меня,
Моя боль утолит,
Мои старые раны залечит.
Я дошла до реки.
Припадаю губами к воде.
Я дошла до реки.
Наслаждаюсь прозрачной прохладой.
Это кажется сном -
Я к своей прикасаюсь мечте.
Мы сольемся в одно
И навеки останемся рядом.
Я дошла до реки.
Как чиста, как прекрасна она!
Я дошла до реки.
О тяжелом пути не жалею.
Ноги, сбитые в кровь,
Заживит поцелуем волна,
Вместо пыльных костров
Золотистое солнце согреет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20783
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.11.2006
Відчуваю. Боляче. Тепло.
Ти квапливий погляд зронив.
Ніби злива прокотиться степом -
Ще кілька слів.
Я крізь сльози гляну у небо
Величезне, синє, густе.
Вже-на-вічнії-віки-без-тебе -
Болем росте.
Перехожих трохи лякає
Мій прозорий внутрішній стан,
Як у дзеркало я заглядаю -
Порожньо там.
Страх тужливий груди затисне -
Я за вітром долу зірвусь
І обпаленим осінню листям
Скроні торкнусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20782
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2006
Нам з тобою далеко йти
По високій траві нескошеній...
Одне одного зберегти,
Не зламати любов - чи зможемо?
Цілуватися під дощем
І за руки триматися втомлено...
А як вицвіте синь очей -
Одне одного чи не знедолимо?
Я - вогонь незгасимий твій,
Я - і щастя твоє незміряне...
Нащо нам підкоряти світ,
Якщо ми одне одному віримо?
Та дорога крізь час біжить,
Ми якими були - не залишимось,
А для ніжності й вік, як мить,
Наша ніжність не постарішає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=18374
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2006
Нить приговора в сознании долго пряду:
Я тебя навсегда потеряла.
Под горячим дождем я на травы лицом упаду,
Чтобы вспомнить, как ты обнимала.
Моя боль, моя мука - лишь малый осколок твоей,
А любовь - лишь твоей отражение,
И чертою легло меж твоих шелковистых бровей
То ль отчаянье, то ли презрение.
Я не стою ни стона твоей беспокойной души,
Я сотрусь, я исчезну навечно.
Мы с тобою условились прошлое не ворошить,
Мы киваем друг другу при встрече.
Не найти, не догнать, не вернуть это чудо назад,
Что с обрыва во тьму сорвалось...
Дерзким золотом
разметался по небу закат,
Словно локоны рыжих волос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=18373
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.08.2006