| Сторінки (1/44): | « | 1 | » |
Болит! Болит душа ужасно!
И в сердце рана глубоко.
Ты ждал меня, но все напрасно.
Теперь ты где-то далеко.
Все! Поздно! Нету больше!
Ушел из жизни ты моей.
Всего за миг я стала старше,
Прошу, меня ты не жалей.
Не слышала тебя, не знала,
Что выбрал ты последний путь.
Душа твоя блуждать устала
И просто хочет отдохнуть.
Меня приперло прямо к стенке,
Жестоко воздух перекрыв,
Лишь вакуум, не видно дверки,
А если есть, то там обрыв.
А месяц, плавая по небу,
Лишь провоцирует на шаг,
Который я готова сделать,
Чтобы вернуть тебя назад.
Как больно! Боже, как мне больно!
Нет силы эту боль терпеть.
Но знаю точно я, что нужно
Мне эту боль преодолеть.
Хочу, родной мой человечек,
Прощения я попросить.
Прости, прошу! Лишь пару строчек
Ведь не заставят тебя жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Как трудно справиться порою
Мне с ситуациею SOS.
Решиться трудно, я не скрою,
На шаг серьйозный. И ну что ж?
Опять пустые разговоры,
Опять обидные слова.
Что страшно - это все без ссоры,
Лишь только кругом голова.
Так продолжается все время
У нас с тобой из года в год.
Ты для меня совсем не бремя.
Закат ты мой и мой восход.
Мне радостно с тобой и грустно,
Мне хорошо с тобой всегда.
Но отчего в душе так пусто?
Уходит время как вода.
Ты очень мне, конечно, нужен.
Ведь все-таки тебя люблю.
Но мир твой серый мне и скушен,
Жизнь не меняешь ты свою.
Намажу мягким кремом руки
И волосы я подберу,
Лечиться от душевной скуки,
Гуляя улицей пойду.
Ты как всегда небрежно спросишь
Куда иду, вернусь когда?
Недолго быть меня попросишь -
Жизнь снова серая вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Две половинки сердца у меня,
Что друг на друга вовсе не похожи.
Одна полна надежды и добра,
Другая больно лезет вон из кожи.
Одной люблю, жалею, помогу,
Другой страдаю, плачу, гибну,
Одной без радости я не могу,
Другой в тоски пучину прыгну.
В одной цветут ромашки, розы,
И светит солнце, и тепло.
В другой копятся только слезы,
Печаль смеется очень зло.
А пустота крадется в душу,
Все выедая изнутри,
И поселяет холод, стужу,
"Ты зря живешь, - твердит, - смотри!"
Но выпить утром чашку кофе,
На завтрак земляники съесть,
Принять от мужа ласки допинг
И книжку новую прочесть,
И ощутить порывы ветра,
И солнца жаркие лучи,
И под дождем промокнуть крепко,
Достать пытаясь с сумочки ключи,
Я ощущаю счастье, в дом войдя,
И вижу детские улыбки.
Нет, однозначно я живу не зря!
Иначе думать было бы ошибкой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Я тут, я близько, зовсім поруч,
Твоя розрада, радість, поміч.
Ти в серці, в думці, в моїх снах,
Запалиш душу - лиших прах.
Ти любиш мої губи й очі,
Гарячі, довгі наші ночі,
І теплі й ніжні мої руки,
Тихенькі насолоди звуки,
Моє розпущене волосся -
Бажання твоє вже збулося.
А я чекаю чогось більше,
Ніж просто ставитись так звично,
З тобою пити каву зранку,
Розмов душевних до світанку.
Не треба мені подарунків,
Я хочу більше поцілунків.
А музику мою і фільми
Замінять лиш твої обійми.
Розтопить кригу серця мого
Одне твоє лиш ніжне слово.
Ти виділи коханню й ласкам
Хоча би трішки більше часу,
Щоб не шукала я світами,
Того, чого нема між нами.
Як хочеш ти любов й повагу,
То прояви свою увагу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Через розслонене вікно
Вдивляюся у темні ночі,
І в дощових краплинах скло
Малює твої ніжні очі.
І кличуть в небі світлячки
Кудись високо мою душу,
Як ті маленькі маячки,
І підкорятись їм я мушу.
А там високо угорі
Мене твоя душа чекає.
Цього хотіли ми самі,
Тепер від пристрасті згораєм.
Тепло і ніжність твоїх слів
В душі пробіли заповняють.
Картини мрій, бажань і снів
Ніяк мене не залишають.
Зірки віддали нам ключі
Від ночі й знаки посилають.
І зрозуміти дві душі
Й свої бажання помагають.
І лиш тоді, коли навкруг
Все прокидається й світає,
Будильника легенький звук
В реальну дійсність повертає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2013
Зімкнулись десь у піднебессі
Важкі хмаринки дощові.
Відкинулися тіні темні
На всіх поверхнях і землі.
І зашуміло, зашипіло,
Залопотіло і зайшлось!
Мільйони дощових краплинок
З хмарин небесних полилось!
Усе зраділо, все ожило,
Налилось соком, підросло.
Довкола стало свіжо-свіжо,
Мене під дощ той понесло.
Як люблю я дощем гуляти,
Вдихати свіжість і озон!
Таку можливість - щастя мати
Лови її, поки сезон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
Ніч - це тиха, мила казка,
Ніч - це магія краси,
Ніч - це твоя щира ласка,
Ніч - це двоє: я і ти.
Ніч - це мрії і кохання,
Ніч - це зорі і любов,
Ніч - це сон і сподівання,
Ніч - це ми з тобою знов.
Ніч - це шепіт губ тремтливих,
Ніч - це рук твоїх тепло,
Ніч - це світло мерехтливе,
Ніч - це знову все було.
Ніч - це тіні страхітливі,
Ніч - це темнота і страх,
Ніч - це духи невловимі,
Ніч - це по куточках жах.
Ніч - це тайна загадкова,
Ніч - це чари темноти,
Ніч - це наше тепле море,
Ніч - це знову я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
У темряві нічній ти мчиш на виклик
І сильні, мужні руки утримують кермо.
Про щось далеке там розказує прийомник,
Про щось далеке... Та тобі те все одно.
Замучено вдивляються в дорогу
Серйозні очі. Тиснеш ти на газ.
І рація поскрипує десь збоку,
Та знаю я - ти думаєш про нас.
Тяжка нічна робота у таксиста -
І не доспав, і не доїв, не відпочив.
Кілометрами мчать дороги міста,
А ось уже й клієнтів підхопив.
Та знай, що вдома ми чекаємо на тебе,
Цінуєм надзвичайно ми твій труд!
Повір, мільйонів зовісім нам не треба,
Коханий і здоровий ти лиш будь!
Подумав кожен - а, та що там таксувати?
Сидиш собі й катаєшся лишень.
Дай боже в ситуаціях вам не бувати,
В яких буває кожен наш таксист!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2012
Зимовий ранок нас зустрів морозом.
Проміння сонячне запалює іскринки.
І сонячними зайчиками разом
Відстрибує від миленьких сніжинок.
Бо ж кожна з них єдина, неповторна,
Однакових ніколи не буває.
Вражає дуже точністю їх форма
Мороз-умілець їх виготовляє.
Сплітаються в веселому таночку,
Одна до одної грайливо поспішають.
І тчуть деревам і кущам сорочки,
І ніжно ковдрою всю землю укривають.
Сріблястим сяйвом огортають все довкола,
Пощипують за носа, вушка, щоки.
Мороз-умілець дав мільйон їм голок,
Щоб не сиділи ці пустунки без роботи.
Вони сміються, веселяться і танцюють,
У дивний світ казковий просять.
Красу пейзажів білих нам малюють
І магію картин зимових нам доносять.
Упевнено в повітрі дефілюють,
Показуючи кожна свою моду.
Красою форм своїх нам зір милують.
Отримуйте, будь-ласка, люди насолоду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384239
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.12.2012
Дзеркальна ніч накрила кругом все,
Легенький вітер бавиться листочками,
І місяць срібний спостереження веде
Разом із зорями - своїми дочками.
У темряві над схилом мовчазним
Видніє постать нерухома біла.
Над самим самим краєм гір крутих
В заціпенілому мовчанні заніміла.
Це відчай, це безсилля, це розпука
Загнала білу постать тут на скелі.
Тяжке життя, безвихідь, дика мука
Тим поштовхом страшного кроку стали.
Ось він, той край, безодня та безмежна.
Один єдиний крок зробити треба.
Та все ж стоїть вона тихенько й обережно,
І погляд мокрий лиш спрямований у небо.
І вітер ніжно гладить так волосся,
І вицвіле, бліде, замучене обличчя.
Вона вже зараз зробить крок останній, подивися!
Ковзнули руки легко так до передпліччя.
Вдихнула чистого повітря у легені повні,
Заплющила вологі очі й посміхнулась криво.
Широко руки розпростерла до безодні
І у її обійми віддалась на все покірно.
І білим птахом ввись душа її злетіла,
Кудись поділась біль і мука, відчай, втома.
І тіло більше вже не чулось, не німіло.
Душа щасливо почувалась так, як вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Продовження
-------------------------------------------------
Хлопці увійшли до хати,
Спрямували зір в вікно.
Там сидів на підвіконні
Білий кіт, як молоко.
Навіть не поворухнувся
Той котисько на вікні.
Ласо тільки облизнувся
І очима блиснув їм.
Стали хлопці роздивлятись
Навкруги і їм усім
Не було коли боятись
Треба було все успіть.
Була лиш одна кімната
У хатині і у ній
Так було речей багато,
Розбігався аж їм зір.
У куті була комора.
Друзі рушили туди,
Обминувши сухі дрова
Й казан зимної води.
У коморі на поличках
Акуратно і у ряд
В мацюпісіньких бутилках
Зіллячка якісь стоять.
У коробочках маленьких,
Зроблених з деревини
Порошки якісь дрібненькі
І засушені жуки.
Шнур натягнутий в коморі
Був із кутика у кут,
На нім висіли і сохли
Якісь трави там і тут.
Хлопці вийшли із комори
І побачили таке:
На вікні не було шторів,
Лиш тоненькі фіранки.
Гарна лава під віконцем,
Біля лави чистий стіл.
Глечики догори донцем
Височіли на печі.
У кутку стояло ліжко
Зроблене з товстих дощок.
На сухій грубезній ніжці
Красувався вішачок.
В протилежному куточку
Дуже гарна і міцна
Без ручок і без замочку
Шафа грізна і стара.
Посередині кімнати
Саме так, як ніби трон,
Височіло саморобне
Зручне крісло, звите з лоз.
Під ногами простелився
Старий стертий килимок.
Аж туди він розкотився,
Де недавно спав наш вовк.
Погляд друзів зупинився
На проробленій дірі
І всі разом ці сміливці
Оглядать пішли її.
Їх відразу засліпило
Блиском світла і вогнів,
Бо коштовностів там було
Ціле море. Саша вмлів.
У Андрія зразу очі
Стали чисто як сливки.
Стасик наш роззявив рота
І подумав:"Треба йти"
Дуже швидко схаменувся,
Підняв Сашу із землі,
До Андрія дотулився
І сказав:-Ходім звідсіль!"
Від побаченого в шоці
Друзі вийшли на поріг,
Й дременули, що є моці,
Не жаліли своїх ніг.
І що дивно, чорні круки
Навіть звук не подали.
Піднімать не треба руки,
Щоб замовкнули птахи.
Тільки котик той біленький
Все сидів собі й дрімав.
І його пухнастий хвостик
М"яко лапки обіймав.
--------------------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383734
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2012
Всі газети і журнали,
Інтернет, ТВ-канали,
І удома й на роботі,
Від неділі й до суботи,
Обговорення іде -
Кінець світу вже гряде.
Версій різних є багато.
Яку до уваги брати?
Чи таку, що свій парад
Всі планети зроблять в ряд?
Чи таку, що спалахне
Наше Сонце й вибухне?
Чи таку, що нас розтрощить
Астероїд, так як горщик?
Чи таку, що нас залиють
Океан і море синє?
Чи таку, що завітають
З боєм інопланетяни?
Чи таку, що світло згасне
На три сутки так невчасно?
Чи таку, що на планеті
Розкол станеться і з недрів
Повискакують потвори,
І бенкет влаштують, може?
Чи таку, що катаклізми
Нас чекають всякі різні?
От прогнози, от майбутнє,
Грудень-місяць незабутній!
Напустили майя мудрі
На людей страшного пуду.
Бункерів набудували,
Всі удобства влаштували.
Сумніваюсь я в пророцтвах.
Все насправді дуже просто.
Двадцять першого ж то грудня
Настає нове майбутнє!
А у майя легендарних
Календар скінчився саме.
Не завели другий просто.
От вам і страшне пророцтво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383720
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.12.2012
Мужній, сильний і стійкий,
Захист і опора моя!
Як за муром кам"яним,
Так стою я за тобою!
Захистиш мене завжди
І Вітчизну також свою.
Тож бажаєм ми з дітьми
Щастя тобі, дорогому.
Ще здоровий ти нам будь,
Бо без тебе ми нікуди,
Наш коханий, дорогий,
Любимо тебе ми дуже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Як кулі слова вириваються,
Не зловиш ти - це ж не пташки.
Кохаю тебе однозначно я
І подумки прошу: "Не йди!"
Як легко на крики зриватися
І лавою гнів як вулкан.
Гасити його вже не можу я.
Ідеш, то іди. Будеш сам.
І серце тривогою сповнилось,
Забилось як пташка мала.
У мозок, як голкою врізалось:
Лишилась сама я, одна!
Пульсує вогонь по артеріях
І очі від сліз запекли.
Закрила за ним сама двері я:
Не треба до мене вже йти.
Складаються спогади колами
Й сплітаються в довгий ланцюг.
Від них стаю хворою дуже я,
Коханням мій зветься недуг.
І пальцями своїми змерзлими,
Нервово я нищу папір.
Рядками на ньому упертими
Тебе підносила до зір.
Як часто ми робимо помилки!
А наслідки дуже страшні.
Шукаємо винних навколо ми.
Задумайся, винні ж то ми!
Причину до ранку шукатиму:
Хто винен - чи я, а чи він?
І з криками серце питатиму:
Вернути кохання, чи ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2012
Зима. Ідуть Різдвяні свята.
Сніжить надворі і мороз.
А в мене спогадів багато,
Саме про зиму і про нас.
Як ми зустрілися з тобою,
Як ми бродили по снігу
І упивалися любов"ю
У ніч зимову мовчазну.
Ти грів холодні мої пальці
Гарячим подихом своїм,
І цілував вологі очі,
Слова кохання шепотів.
Палали мої змерзлі щоки,
Чи від морозу, чи від губ.
І так тулилися ми поки
Світ місячної ночі не потух.
Так тяжко було розлучатись
Уранці нам, але за мить
Сон пропадав і знову мчались
В міцні обійми я і ти.
І ось уже дванадцять років
Несу я в серці цю любов,
Що принесли зими нам руки
І проживаю її знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2012
Є цікавий момент у житті,
Коли немилим стає увесь світ,
Коли хочеться все покинути
І на острів безлюдний полинути.
Коли від сліз ти нічого не бачиш,
І плачеш, і плачеш, і плачеш...
Коли ніхто тебе розуміти не хоче,
Заспокоїтись чомусь ти не можеш.
Ти злишся на всіх і на себе,
Нікого й нічого тобі вже не треба.
Закатуєш вправно істерики,
Які чути аж до Америки.
Та ось настає цей цікавий момент,
Спрацьовує лиш один аргумент.
Відкриває коханий своє портмане
І єдину тебе в магазини веде.
От же живлющий який еліксир!
Відразу встановлюється спокій і мир.
Ось так набиваєм собі ми ціни.
Такі ми є хитрі, підступні жінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382183
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.12.2012
Продовження
-------------------------------------
Із полегшенням зітхнувши,
Всі піднялись із трави.
Ігор запропонувши
План, звернувся до братви.
- Пропоную нам негайно
Всім за дідом вирушать.
І дізнатися потайно,
Куди ходить він гулять.
Що він носить в тому клунку?
І замітьте - він не спить!
Та спочатку мому шлунку
Треба щось перекусить.
По дорозі по канапці
Швидко втиснемо і вмить
Натискаємо на капці.
Ой, за дідом вовк біжить!
- В нас нагода є чудова
Побувати в хаті тій.
Зметикуй: немає вовка,
Але як заткать круків?
Так сказав Андрій і тяжко
Подивився на птахів,
І продовжував: - Ну добре,
Я вже також зголоднів.
Поки будемо ми їсти
Дід заглибиться у ліс.
В хату гляну лиш, у дірку,
Й чого дідо там наніс.
Заспокоїлись, поїли,
Поспіхом зібрали все,
У травичці зачаїлись,
Андрій до хатини йде.
- Зачекай, я із тобою, -
Каже Стас і робить крок.
- Добре було б мати зброю,
Як не ножик, то хоч лук.
Саша каже: - Я йду з вами.
Хочу глянути також,
Що за хата там з дивами?
Ну то як, берете? Мож?
- Ти з дівчатами залишся, -
просить Ігора Андрій,
- Я усе там роздивлюся,
Прийду й тобі розповім.
Хлопці рушили тихенько
До хатини, а круки
Здійнялись увись легенько
І гайнули хто куди.
Розлетілись в різні боки
Невідомо лиш чому
Залишили свої пости,
Навіть звук не подають.
Ситуація так склалась
Дуже вигідно для всіх,
Тож компанія старалась,
Був спокійним хто як міг.
Помаленьку і неспішно
До хатини підійшли.
Стало дуже сильно страшно,
Треба до кінця вже йти.
І Андрійко несміливо
Крок ступив через поріг.
Будь, що буде, вже можливо,
Пощастить сьогодні їм.
--------------------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382016
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2012
Наспупив імлистий вечір,
Засвітились ліхтарі,
Щоб освітлювати сквери
Аж до ранньої зорі.
У будинках, що дрімають,
Жовті вогники вікон
По одному вмить згасають,
Поринаючи у сон.
А на лавочках у сквері,
Що під кленами стоять,
Парочки такі щасливі
Ніжно й мило гомонять.
По слизькому тротуару
Ковзають, як по льоду,
Світлі відблиски, яскраві
Й розбавляють темноту.
Десь проїхала автівка,
Чути десь веселий сміх,
Задзвонила десь мобілка,
Ось пішов лапатий сніг.
І у темряві імлистій
попри те, що холод й сніг,
Дихаю повітрям чистим,
Перш ніж вкластись на нічліг.
А додому проводжають
Мене жовті ліхтарі.
Легким пухом укривають
Все сніжинки навкруги.
У повітрі пахне свіжість,
Настрій в мене на всі сто!
Ось так завтра в час вечірній
Прогулятись піду знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Спи малесенький мій синку
Завтра буде новий день.
Я накрию тобі спинку,
Поспіваю ще пісень.
Хай тобі у снах насниться,
Що казковий ти герой.
Ти непереможний лицар,
Принц, а навіть і король.
Хай тобі у снах насниться,
Що ти мудрий чарівник.
В морі вже вода піниться,
Бо малий ти мандрівник.
Хай тобі у снах насниться,
Що великий вчений ти.
Світ увесь тобі кориться,
Йдеш уперто до мети.
Хай тобі у снах насниться,
Що людей лікуєш ти,
Ти це робиш як годиться,
Лікар ти передовий.
Хай тобі у снах насниться -
Знаменитий ти артист.
Гра твоя подобається,
Бо у ній життєвий зміст.
Хай тобі у снах насниться,
Що щасливе ти дитя.
Буду Богу я молиться,
Шепотіть твоє ім"я.
Ну й намріяла ,дитинко,
Ну і списочок бажань!
Спи малесенький мій синку
Завтра буде новий день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
Ти моя радість, сум і горе,
Ти моє ніжне, чисте море,
Ти моє сонце і мій місяць,
Ти моя флора, моя пісня.
Ти та криниця, із якої
Черпаю відрами любов я,
Яка ніколи не міліє,
Любов з якої лиш міцніє.
Ти мій вогонь, який палає
Нікуди з часом не зникає,
Запалює мене так легко,
Розжарює мене уперто.
Ти вітер мій, який так м"яко
Підхоплює й несе далеко,
У вихорі мене закрутить,
Висотами мене спокусить.
Ти океан мого бажання,
Мого гріха, мого страждання,
Моєї муки і ридання,
Кохання мого й сподівання.
Ріка ти сліз моїх і сміху,
Приємних спогадів і втіхи.
Ти озеро мого чекання,
Постійного переживання.
Ти смак солодкий і солоний,
Квасний, терпкий, холодний, теплий.
Ти точка Всесвіту, ти Космос
ТИ МІЙ і я кажу це вголос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2012
Продовження
---------------------------
У обідню пору в лісі
Почалася метушня.
Справ набралося у звірів
В ділі й крукова сім"я.
Чорні птахи зголодніли
І покинули свій пост.
Пообідать полетіли.
Все спокійно - в хаті вовк.
Можуть йому довіряти
Круки чорні. Сивий вовк
Вміє все сторожувати,
Також знав про це й дідок.
Повернувся він із лісу,
Круків своїх не застав.
Під паху взяв трохи хмизу,
Вгору голову підняв.
Подивився в бік поляни
Мутним поглядом тяжким,
І зайшов собі до хати.
Сіра мишка також з ним.
За секунду вже вовчисько
В двері голову пропхав,
І неспішним твердим кроком
Сам до лісу посвалав.
Повернулись чорні круки,
Всілись в гнізда і уже
Абсолютно жодні звуки
Мимо вух не пронесе.
А неподалік від хати
Наші друзі тут як тут.
Думають, як їм почати
Нелегкий до хати путь.
У Андрія наче крила
Виросли і він ураз
(Звідки взялась в нього сила?)
Скочив через перелаз.
Несміливим тихим кроком
Він до хати підходив,
Озираючись за вовком,
Вся компанія за ним.
І чим ближче підходила
До хатини дітвора,
Дужче кров у жилах стила
І крутилась в голова.
Раптом скрип дверей почувся.
Друзі впали у траву.
Круків гвалт умить відбувся,
Дід рукою їм махнув.
Наступила повна тиша,
Дід собі побурмотів,
Потім все як є залишив
І у ліс потупотів.
-------------------------------------
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381577
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.11.2012
Дрімає ліс зимовий вранці,
Закутаний у білий пух.
І одіяльця ті срібляться,
Хоча блиск місяця й потух.
І білі стеляться доріжки
Туди й сюди, туди й сюди,
Цариці щоб ступали ніжки,
Цариці білої - Зими.
Вона пройде поміж дерева
Та рукавом легким махне.
Кого ще там укрити треба?
Нікого, знай, не обмине!
Мороз і вітер - її слуги,
За першим покликом вже тут.
Малюють вправно візерунки,
З сніжинок ковдрочки плетуть.
Метелиця - їх помічниця,
Закрутить, щедро замете.
Вже задоволена цариця -
Робота йде, робота йде.
Промінчик сонечка лиш блисне
По сніжній білизні ковзне -
Іскриться снігове намисто
Зими-цариці дороге.
А ліс продовжує дрімати
У білій розкоші й красі.
І довго ще він буде спати,
Ще довго довго до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381573
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2012
Про що думають листочки,
Падаючи вниз згори?
Відпадають як шматочки
З сукні осені вони.
Може собі уявляють,
Що вони птахи й летять?
У свобідному польоті
В світлі сонця миготять.
Може дуже вони хочуть,
Щоб їх вітер підхопив?
І повіз в своїй кареті
До незвіданих країв.
Може так їх спокушає
Блиск осінньої роси,
Що в ранковім світлі сяє,
І є свідченням краси?
Може так їх притягає
Барв багряних килимок,
Який осінь простеляє
Від фантазії й думок?
Може думають листочки,
Що метелики вони?
А кружляють над ставочком -
Є прикрасою води.
Думають собі листочки,
Що танцори є вони.
В шурхітливому таночку
Вниз спускаються згори.
Може вони відчувають,
Що важлива їхня суть?
Бо навкруг все прикрашають,
Барвів світу додають.
Ну а й справді, уявімо,
Яка осінь би була
Без листочків,що пістріють,
Кольорами виграва?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381299
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2012
За щоки вітерець лоскоче
Через відчинене вікно.
Так прокидатись я не хочу,
Так хочу додивитись сон!
Наснилося мені сьогодні.
Що я танцюю на воді.
Не поринаю я в безодню,
На дно мене не тягне, ні.
Так добре мені, наче крила
Я маю сильні, як птахи
І полетіти я готова
Туди високо, де хмарки.
І душу мою наповняє
Безмежне щастя і в цю мить
Угору легко я злітаю,
І серце радістю тремтить.
А в росянистому тумані,
Що в небі створює хмарки,
Мене веселка зустрічає,
Міняє свої кольори.
По ній упевнено іду я,
Як по м"якому килимку.
Ще крок, і ось уже спускаюсь
Прямісінько на ту ріку,
Де танцювала я сьогодні,
На срібному тому плацу.
Та ледь торкнулася поверхні,
Як майже я уже не сплю.
За щоки вітерець лоскоче
Через відчинене вікно.
Так прокидатись я не хочу,
Так додивитись хочу сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Продовження
-------------------------------------
Друзі наші у палатці
В купку збились і дрижать,
Слухають як в лісі вранці
Краплі дощові шумлять.
Ще недовго почекали
На закінчення грози,
Й весело пореготавши
Вирішили йти униз.
На хатину загадкову
Подивитися усім
Вже без лишньої розмови
Захотілось дуже їм.
Раптом Віка закричала:
-Боже мій, дивіться вовк!
Миттю всі пообертались
Навіть шум дощу замовк.
Із кущів біля поляни
Виглядала лиш одна
Величезна і страшнюча
Сива вовча голова.
Всі як вкопані стояли.
Очі вирячили всі.
І мурашки заїдали
Спини наших шукачів.
Вовк стояв собі спокійно,
Потім зовсім собі ліг,
Тут почулись крики круків
Вовк шмигнув в кущі і зник.
- Треба ножик нагострити,-
Саша Ігору сказав.
- Ні, не можна так чинити,-
Стас розмову перервав.
- Дід мій все життя мисливець.
Він мені розповідав:
Вовк - то є страшний сміливець,
Він без страху напада.
Ціла зграя може бути
Тут у лісі цих вовків.
Ти не вспієш і змигнути,
Як попадеш їм в обід.
В лісі, дід казав, у звірів
Є своє життя і ти
Не порушуй їх законів,
Якщо хоч назад дійти.
Як ти з ними поведешся
І вони з тобою так.
Може то була вовчиця?
Не відстане просто так.
Треба з цим нам всім змиритись
І спокійно все знести.
На хатину подивитись,
Бо додому треба йти.
Друзі стали вниз спускатись
У передчутті пригод,
Не забули оглядатись,
Ну а раптом ззаду вовк?
Ось вони уже в долині.
Перед ними перелаз.
І хатинонька у тіні
Дуба з круками, та враз
Двері в хаті відчинились.
Друзі наші - хто куди
У траві поулягались
Ловлять з страху дрижаки.
Вийшов дід, пооглядався,
Заспокоїв круків вмить,
І собі в лісок подався,
А компанія дрижить.
- Я боюся, я не піду,-
Каже Таня. - А як він
Повернеться зараз з лісу
І капець тут нам усім.
- Та не бійся,- Андрій каже,
- Він лиш тільки но пішов.
Поки справи свої рішить
Ми хоч глянемо в вікно.
- Я на шухері постою,
- Каже Саша, - І якщо
Загукаю вам совою,
Значить то вже щось не то.
Усі рушили до хати,
Тихо дуже крадучись.
А на дубі чорні птахи
Вже готові щось чудить.
До віконечка підкрались,
Заглянули і в цю мить
Оченята їхні вперлись
В вовка, що собі лежить.
Від страху у наших друзів
Шкіра стала в гусаках,
І вони в страшній напрузі
Тихо рушили назад.
Відступили кілька кроків
І ну прудко утікать,
Пересохло всім аж в роті,
Ноги не хотять тримать.
Зупинились на поляні
Сіли в купці та мовчать.
І лиш чути як мохнаті
Джмелі навкруги гудять.
Першим обізвався Ігор:
- Ну й дурні ми, так тікать!
Саня, ти летів, як вітер,
Тебе було не догнать.
Ти не бачив того вовка,
Він лежав собі та спав.
Діда хитра це уловка,
Такий захист його справ.
Посадив собі він вовка
Замість сторожа і той
Для відводу служить ока,
Командир йому дідок.
- Я побачив - біжите ви
І собі ну утікать.
Подивився б я на тебе,
Там нелегко теж стоять.
Так Сашко сказав, а Таня:
- Більш туди я не піду.
Мій похід цей є останній,
Чисту правду я кажу.
Тут Іринка і Софійка
Пошептались собі дві,
Подивились на Андрійка,
У задумі він сидів.
- Знов щось сталося, Андрію?-
Стас питає дружбана,
- Не інакше ти хворієш,
В тебе в поті голова.
Тут Андрій промовив тихо:
- Бачили ви те, чи ні?
Вовк лежав собі під піччю,
Щось блищить внизу у ній.
Там за вовком удолині
Є пророблена діра
Там закрито, та в щілині
Щось блищить, немов зоря.
Я побачив одним оком
В хаті повна чистота,
Та за сірим отим вовком
Біля дірки бруднота.
Не інакше є загадка
У тій хаті, тай мені
Дуже хочеться відгадки
Є ідея в голові.
Дочекаюся я діда
І спитаю напряму:
Що сподвигло чоловіка
Оселитись в цю діру?
Ну а що? Мов ми туристи
У похід собі пішли.
Захотілося нам їсти -
Хатку в пошуках знайшли.
Вирішили ми спитати
Хто живе в хатині цій,
Може схоче розказати?
Не нарвемося на гнів?
- Та ти що, ні, ні, нізащо!-
Таня злякано кричить,
- Прямо вовкові у пащу?
Я ще трохи хочу жить!
Друзі наші сперечались
Дуже довго і тоді,
Всі сміливості набрались
І пішли униз собі.
---------------------------------
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381032
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.11.2012
Колись катались ми на санах,
У сніжки бавились, качались,
Ліпили бабу снігувату,
На ковзанах неслись завзято.
Хокейні клюшки стукотіли
І шайби навсібіч летіли,
На ковзанці, що у дворі,
Збиралось повно дітвори.
У весняних лісах духмяних
Ввесь день підсніжники шукали,
Й малим, бездомним кошенятам
З картону будували хати.
А літо - це пора казкова!
З нас кожен мав, звичайно, ровер,
Каталися ми без упину
І не лічили ні хвилини.
На річку бігали купатись,
В м"яча любили поганяти,
По ягоди у ліс ходили,
Й книжки читати ще любили.
Коли вже осінь наступала
І золотом все посипала,
Робили ми із глини тісто,
Також з горобини намисто.
З трави робили ми палатки
Нашим малим лялькам-кульбабкам.
Ми перемірювали мужньо
Всі води, що були в калюжах.
Ще можна розказать багато.
Був кожен день для нас, як свято.
Що сталося? Часи змінились.
В квартирах діти зачинились.
Кафе, танц-клуби, стриптиз-бари -
Це все, що їх тепер цікавить.
В тринадцять-чотирнадцять років
Бездумні вони роблять кроки.
Тепер на лавці, що у парку -
У пальцях у дівчат цигарки,
Всвідомлюють батьки із болем -
Від сина тягне алкоголем.
А по підвалах вечорами
В пітьмі курять марихуану.
Вживають всяку ще гидоту,
Що викликає лиш нудоту.
Усюди нецензурна лайка,
Аж мозок ломиться по спайках.
Хворіють різними бідами,
Не можуть потім стать батьками.
Прошу вас, діти, схаменіться,
Довкола себе озирніться!
Ми котимося з вами вперто
До сатани самого в пекло.
Та в наших силах все змінити
До Бога щиро помолитись!
І розцвітуть навколо квіти,
Батьки знову почнуть радіти!
Відродиться планета наша,
Жити ставатиме все краще!
Відродиться ще неодмінно
Нове, міцне наше суспільство!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380845
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2012
Сиджу я тихим вечором
Розмотую клубочок,
Петелька за петелькою,
Рядочок за рядочком.
Рядочки всі складаються
Узорами в роботі,
Що так і називається
Чудовим моїм хоббі.
До нього ще відноситься
Захоплення й старання,
Яке так називається:
Робота вишивання.
Виписую я хрестиком
Вибагливі картини,
Вив"язую я спицями
Одежу для родини.
Беру гачок у руки я
Й вив"язую серветки,
А інколи теплесенькі
Синам своїм шкарпетки.
Таке у мене хоббі є
Забавне і корисне,
Що нерви заспокоює
І радує родину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Продовження
----------------------------------
А тим часом круки чорні
Вже очікують на скрип,
І коли відкрились двері
Учинили знову крик.
Вийшов дід і вгору глянув,
Праву руку він підняв,
Щось під ніс губами плямкнув
І до лісу почвалав.
Круки всілись в свої гнізда
Ясно видно, щось не те,
Бо запала мертва тиша,
Навіть лист не шелесне.
Так тривало аж до ранку.
Ось і дід із лісу йде.
За плечима він у клунку
Знов у хату щось несе.
На порозі він спинився
І прислухався на мить.
Потім різко обернувся
В бік поляни, що ще спить.
Він побачив, що угору
Піднімається собі
Дим. А трохи нижче збоку
Жовті блимають вогні.
Дід зайшов спокійно в хату
І пробув там рівно мить.
Потім вийшов вже без краму
Й очі впулив у блакить.
Дві руки підняв повільно
Він долонями увись,
І при цім губами плямкав
Та на небо все дививсь.
Хмари стали насуватись
Над горами і тоді
Нікуди було діватись
Ні людям, ні звірині.
Дощ ушкварив дуже сильний,
Зашумів, залопотів.
Дід у вуса посміхнувся,
Пальцями заворушив.
Небо темне розітнула
Блискавка і зникла вмить,
Все довкола освітила,
П"ять секунд і знову - блись.
Грім гучний котивсь горою,
Знову блискавка і грім
Задоволений собою
Дідо наш зайшов у дім.
Круки шиї повтягали
В своїх гніздах угорі,
І закінчення чекали
Тої сильної грози.
--------------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380681
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.11.2012
Кімнату зміряв кроками і враз
Мене обсипав шквал твоїх образ.
Перебираю я одразу в голові,
Чим саме не вгодила я тобі?
Так часто змінюється настрій твій
І починається черговий буревій.
Чому? За що? Чим заслужила я таке?
Адже далеко не такого люблю я тебе.
Кричиш на мене не соромлячись людей,
А я сама виховую дітей.
Усе тобі недобре, все не так,
А я із шкіри лізу й так, і сяк.
Спалахуєш завжди, як запальничка,
Я ж стелюся перед тобою, наче стрічка.
Не чуєш ти мене і сліз не бачиш,
Підеш кудись собі, а я сиджу і плачу.
Такий ти є, бо знаєш лиш одне:
Не можу я покинути тебе.
Попри усі незгоди й прирікання,
Мабуть ще є у нас якесь кохання.
А може не кохання, просто звичка?
Так вигідно тобі, я просто точка,
Твоя мішень. І цілиш ти у мене,
Коли немає в кого, а тобі це треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Продовження
-----------------------------------
Ось багаття вже палає,
На вогні казан кипить,
Друзі собі розмовляють,
Андрій в роздумах сидить.
Стас побачив смуток друга
Підійшов і запитав:
- Що з тобою, занедужав?
- Ні,-Андрій відповідав.
Як ходив я вниз по воду
Бачив хатку там одну.
Завтра знову туди сходжу
Огляд повний проведу.
Стас до друзів повернувся
І побачив, що вони
Зацікавилися дуже
Тим, що Андрій говорив.
- Ні, не можна так чинити,-
Стас сказав, за мить додав:
- Адже хтось там може жити
Їхня власність це відав.
- Та немає там нікого
Тиша повна навкруги,
Але ніс я звідти ноги
Чим подальше від біди.
Страх чомусь мене охопив
І я хутко вверх поліз,
Але знов готовий топать
Я до хатки тої вниз.
Як магнітом мене тягне
Хочу подивитись я,
що за хата то така є,
Хто зі мною піде, га?
- Я боюсь,- сказала Таня,
- Я піду, - Ігор сказав,
- Вибір є? - озвався Саня,
- Я би краще подрімав.
-Ясно, ви не боягузи,-
Тут сказала Іра так,
- Нащо лишнього ще грузу
Мозку свому додавать?
- Ну Іринко, що ти, досить,
Це ж цікаво над усе,-
Подругу Софійка просить,
- Ми ж подивимось лишень.
- Добре. - Стасик друзям каже,
- Починає вже темніть,
Ранок краще нам покаже,
Як ми маєм учинить.
Друзі сіли повечерять,
Ватра весело горить,
Одяг теплий час примірять,
О, уже й комар бринить.
- Ну а папороть шукати
Підем ми, чи може ні?-
запитала раптом Таня,
- Це ж для того ми прийшли?
Стас обняв Тетянку ніжно
І сказав їй: - Знаєш ми
Пошукати можем, звісно,
Але цвіту не знайти.
Пам"ятаю брат мій Вова
В школі вчив легенду, тай
Був тоді я саме вдома,
Чув як він її читав.
Йшлося там, що жив на світі
Собі парубок один,
Дуже він хотів в освіті
Досягти самих вершин.
Тож він так як ми сьогодні
В ніч купальську в ліс пішов,
Трохи поблукав і згодом,
Папороті цвіт знайшов.
Загадав собі бажання,
Щоб великим вченим стать
І поїхав за кордони
Різні вчення там вивчать.
Довго вчився і збулося
Те бажаннячко його.
Та щось йому не велося,
Близьких поруч не було.
Зрозумів він, що давненько
Не відвідував батьків,
І на Україну-неньку
Рушив він з чужих країв.
От приїхав він додому,
Все змінилось - не впізнать,
Рідного не бачить дому,
Треба когось розпитать.
Зустрічну спитав людину
Про батьків своїх старих
- Хлопче, та ж їх син покинув,
Змився до чужих країв.
Довго старі горювали
І чекали день у день,
Потім просто повмирали,
Вбила туга їх і все.
Хлопець сильно розридався,
Впав на батьківській землі
Й просить: - Земле, розступися,
Я не хочу більше жить!
Земля з гуркотом відкрилась,
Впав хлопчина десь униз,
Отак само зачинилась
І не видно навіть зріз.
Так цвіт папороті тої
Виконав бажання й вже
З тої пори вікової
Більш ніколи не цвіте.
Друзі тихо розмовляли
Опівнічної пори,
Вартувати домовлялись
Парами, годин по три.
І не знали вони зовсім,
Що за ними звідусюд
Тисячі блискучих очок
Спостереження ведуть.
Це звірята дивувались:
Що за велетні такі,
На поляні повсідались,
Заважають їхній грі?
-----------------------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380440
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2012
Продовження
--------------------------
А тим часом в дебрях лісу,
Де хатинка проміж гір
Лісове життя вирує,
Справ у кожного набір.
Руда білка на ліщині
Вправно рве горішки всі
І в дупло, що на модрині
Їх складає. Ну й смачні!
Ось сімейство їжачків
У траві високій йде,
Яблучка червонобокі
На голках своїх несе.
Онде купа мурашина
Безліч там особин є,
Метушаться працьовито,
Зовсім часу не стає.
Подив викликають дуже
Ці істоти ж є дрібні,
Можуть працювать без втоми
Цілий день і цілу ніч.
Два ведмеді подалися
Рано-вранці до ріки,
Порибалить і поснідать,
Заодно попить води.
Тільки чорні круки з дуба
Дивляться на те згори,
З їхніх дзьобів ні пів звука
Може сон їх вже зморив?
І в хатині мертва тиша,
Ніби там ніхто й не жив.
Тільки спритна сіра миша
Під одвірок хутко-шмиг.
Раптом все навкруг змінилось,
Білка скочила в дупло,
Мурашки заметушились,
Їжачки й собі в клубок.
На поляні появились
Наші друзі сміючись,
Довго йшли вони, втомились,
Посідали відпочить.
- Непогана ця поляна,-
мовив Ігор і почав
Розглядатися довкола,
- Я зробив би тут привал.
Друзі з Ігором згодились,
Що не варто далі йти,
Повставали й заходились
Розбирати рюкзаки.
Саша взявсь принести хмизу,
Стасик - ватру розпалить,
А Андрій: - Піду донизу
Принесу води попить.
Ігор взявся за палатку,
Треба ж її розложить,
А дівчата зварять гречку,
Треба ще салат зробить.
Та поляна трохи вище
Розташована була
На горі лиш трішки скрита
Від хатини й джерела.
Взявши пусту каністрину
Вирушив Андрій униз
Пошукати десь вдолині
Джерельце серед беріз.
Крок за кроком опускався
Він вдолину і ураз
Як укопаний спинився.
Він побачив перелаз,
Акуратна дивна хатка,
А за нею старий дуб.
"Що іще це за загадка?
Звідки взялась хата тут?
Довго йшли ми, це ж не можуть
Люди жити геть одні
Серед лісу у цих горах?"-
думав так собі Андрій.
Він побачив, що струмочок
Тихо дзюркотить собі,
Набрав в каністрину воду
І назад вгору поліз.
Думка в голову закралась:
"Щось тут дуже дивне є.
Швидше,швидше повертаюсь,
Бо за душу страх бере."
----------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380328
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.11.2012
Десь потріскують тихо поліна,
Десь тихесенько грає шансон,
І у відблисках теплих каміна
Серця б"ються разом в унісон.
Ти як вихор ввірвався в мій світ
І заставив мене знову жити.
Мед солодких, смачних твоїх слів
Підкорив і примусив любити.
Розчиняюся в твоїх очах,
Від тепла твоїх рух згораю,
Ти зловив мене у капкан,
У обіймах палких потопаю.
Ніжні дотики рук обережних
Й поцілунки таких м"яких губ,
В повній мірі від них я залежна,
Кров кипить, перехоплює дух.
Вже не тямлячи в діях своїх
В насолоду п"янку поринаю,
І в секунднім екстазі двох тіл
Свій світ лиш тобі відкриваю.
Вже жевріють вуглинки в каміні,
Перестав уже грати шансон,
Ми з тобою усе ще в обіймах
Мрійно двоє про щось мовчимо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380324
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2012
Продовження
-----------------------------------
Літо - це пора чудова
Вся щаслива дітвора.
Веселяться й засмагають
Так, що сходить вже зоря.
Був початок липня саме
Сонце гріє, аж пече,
Стас (в контактах він Кісаме)
Брату натирав плече.
Володимир брата звали
Він на річці засмагав,
Шкіра стала наче маки,
Тож брат брата рятував.
Тут підходять Стаса друзі
Ігор, Саша і Андрій,
А також Тетяна в крузі
Іри, Віки і Софії.
Посміялись собі трішки,
Трішки з"їли черешень,
Плани будувать почали
Як завершити цей день.
Довго думали й рішили,
Що зберуться у похід
На Івана на Купала
Папороті знайти цвіт.
Кожен знав: сьогодні має
Вже відбутися та мить,
Коли треба із батьками
Про похід поговорить.
Зустріч призначили завтра
Отам само на ріці.
Збудувать собі щоб плани,
Обсудить деталі всі.
Стас уже великий хлопець,
Гордість бабці й дідуся,
Сорок третій розмір капців,
Дев"яносто п"ять вага.
Бабця з дідом все для нього
Із життя свого дають,
Повна мамі допомога -
З пеленок ж виховують.
Сів тихенько Стас у крісло.
Як розмову розпочать?"
- Ді!,-сказав несміло трішки,-
хочу Вас щось запитать.
Дід підняв розумні очі
На онучка і : - Ну-ну?
- Дуже з друзями ми хочем
У лісок в похід мотнуть.
Трохи затяжне мовчання
Й дід онука запитав:
- Обсудили всі деталі?
Хто ідею цю подав?
- Вирішили ми це дружно,-
Стас дідусику сказав,
- На ріці сидіти нудно,
А комп"ютер я зламав.
Ми всього лишень на сутку
Трохи в лісі відпочить.
Ну прошу я Вас, дідусю,
Можу я хоч раз сходить?
Довго супив дідо брови,
Довго і про все питав,
Потім дав всі настанови,
Про ліс Стасу розказав.
Підключилася бабуся
До розмови і тоді
Ця подія відбулася,
Свою згоду дав їм дід.
Стас на радощах зірвався
І ну діда обіймать.
Дуже скоро він зібрався
І пішов щасливий спать.
Рано з друзями своїми
Він зустрівся на ріці
Розповів про збір родини,
Про розмову ввечері.
Друзі теж добро дістали
Від мамів і від татів.
Взнали, хто що брати має
Вранці шостого знов збір.
Рюкзаки напакували
Теплі речі взяли всі
Вранці шостого дістались
Лісу свіжого країв.
-----------------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379918
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.11.2012
Ти пішов. І заболіло
Вимучене моє тіло
Від образи і страждання,
Марного ще сподівання.
Ти пішов. Закрив хлібницю
Нема з чого вже живиться.
І залишив крихти спадку,
Які звуться словом "згадка".
Ти пішов. Сказав так легко:
"Є у тебе конкурентка!",
І розсипалось на скельця
Моє заболіле серце.
Ти пішов. Залишив простір,
Де були ми лиш у гостях,
І одів в товстезну шкіру
Мою душу, і вбив віру.
Ти пішов. А я зосталась,
Ні про що більш не питалась.
Ти пішов до конкурентки,
Хай щастить тобі, бідненький...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Продовження
--------------------------------
В дебрях смерекових лісу
Замкнута між розтин гір,
Є хатинка на узліссі,
Що милує дуже зір.
Акуратна, непримітна,
Вкрита гіллям лісовим,
Чимось хатка та тендітна
Навівала страх усім.
Не підходили до неї
Близько звірі лісові
Тиша й спокій панували
Біля хатки у дворі.
Дуб великий і креслатий
Ріс за хаткою собі,
І сімейство чорних круків
Звили гнізда на гіллі.
Тихо збоку там дзюркоче
Чисте джерельце з землі,
І струмочок геть відносить
Ті прозорі ручаї.
З усіх боків грізні гори
Викидають свою тінь.
Мряка й темінь там, неборе,
Витісняють голубінь.
Раптом двері у хатині
Прочинились з скрипом враз
Круки з гнізд увись ізвились
Учинивши крик і гвалт.
У одвірку появилась
Невисока і худа
Чоловіча постать сіра
Старуватого дідка.
Дід підняв на круків очі,
Тихо щось прошепотів,
І птахи ураз замовкли,
Повернувшись всі до гнізд.
Люльку свою закуривши,
Рушив чоловік у ліс.
Навіть двері не замкнувши,
Зник собі серед беріз.
Знову тихо всюди стало,
Знову ніч накрила все,
І до ранку все-все спало,
Але, що ж там дід несе?..
-----------------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Є на світі чудо-місце,
Яке не забуть мені,
Загадкове і казкове,
Воно сниться лиш у сні.
Звірі там живуть цікаві,
Бо у горах місце те,
Де дерева кучеряві
Створюють тісне кільце.
Недосяжне воно оку
Але дуже гарно там,
І один раз у пів року
Кояться якісь дива.
Там смереки височезні,
що ростуть ізвідусіль,
Немов велетні старезні
Захищають свій артіль.
На полянах на широких,
Коли нічка наступа,
В місячному сяйві скаче
Заяча вся дітвора
І ведуть свої таночки
Ці звірята запальні,
Немов котяться клубочки
По поляні шерстяні.
Десь в кущах на них чатують
Хижі звірі лісові,
А вони все знай танцюють
Не бувати цій біді.
Сови мудрі опівночі
Починають полювать,
Сірі кажани крикучі
Вилетіли політать.
Вийшла розуму навчити
З нірки діточок своїх
Мама-миша, розповісти
Як здобути їжу їм.
Мишенята неслухняні
Бавляться собі в траві.
І не чують вони мами
Сірі пустуни малі.
Два ведмеді клишоногі
Посідали на землі,
У безмежній насолоді
Вже й дрімають в темноті.
Кожен має свою справу,
Кожен зайнятий своїм,
Не покинуть свого дому -
Дуже добре в лісі їм.
-----------------------------------
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379679
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.11.2012
Витончена і вродлива,
Модну сумочку купила
І на шпильках босоніжки
Взуті на тендітні ніжки,
Гарну зачіску зробила,
Гелем нігті наростила,
Стильний в неї макіяж,
Вся така вона аж,аж...
Виглядає як картинка
Загоріла рівна спинка.
Розважається багато,
Кожен день для неї свято.
Є увага від мужчин,
ЇЇ возить лімузин.
Та чи хтось хоча би знає,
Що душа її страждає?
Що на кухні у порядку
Лиш одне стоїть горнятко,
Що одна лишень у ванні
Зубна щітка у стакані,
В коридорі на килимі
Тапочки одні єдині.
І ночами відчайдушно
Ллються сльози у подушку.
Серце у тілеснім гроті
Стиснуте колючим дротом.
Ось така вона уся
Дуже одинокая...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
Так у світі вже ведеться
Кожен з нас за чимсь женеться.
І плететься павутиння
З дня у день, з хвилин в години.
Думаєм лишень про себе
Нам чужих проблем не треба.
В нас проблеми виникають -
Інші їх не помічають.
Починаємо бурчати
На усе й всіх ображатись,
І міняєм як запаску
Вранці ще одіту маску.
Оглядаючись навколо -
Ми не впізнаєм нікого.
В наших силах все змінити -
Взяти і почати жити.
А якщо вже все дістало
Йду я до своєї мами.
Вона всміхнеться ласкаво
Й скаже: "Доню, хочеш кави?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
Показався із-за хмари
Місяць кутиком яскравим
І розсипав як перлини
Зорі по своїм килимі.
Розкотились, розбрелися,
І в сузір"я заплелися,
І засяяли яскраво
Зорі своїм дивним сяйвом.
Поливають сріблом все
І загадка в цьому є.
Звівши очі угору
Бачиш срібну дітвору,
Що танцює у висотах
Лиш для тебе. І в дрімоті
Посміхаєшся собі
Й місяцевій дітворі.
А прокинувшись уранці
Думаєш: "От були танці!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Винні ми перед собою
Двоє сидимо з тобою
У напруженім мовчанні
Куди ділося кохання?
Котиться сльоза щокою,
Я завдала собі болю,
Бо впустила любов в душу.
Чому плакати я мушу?
Все складала по крупинці,
Все трималось як на нитці,
Але нитка легко рветься.
Чому розбиваєш серце?
У нестримному пориві
Ми літали над обривом
Потім впали від страждання.
Куди ділося бажання?
У обіймах тепло й м"яко
Ми топились так глибоко.
Не розіб"є кригу й молот.
Звідки взявся лютий холод?
Слова гострі, наче голки
Душу били на осколки,
Рану в серці не загоїш.
Як свідомість заспокоїш?
Так і сидимо з тобою
Винні ми перед собою
У образах і стражданнях.
Куди ділося кохання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2012
Скоро, скоро Новий рік
Ступить вже нам на поріг.
І святкова метушня
Потребує грошенят.
Напекти, все наварити,
Все прибрати, прикрасити,
Зготувати подарунки,
також алкогольні трунки,
(всі найвищого гатунку
мають буть ті самі трунки).
І ялиночку прибрати
Має в себе кожна хата
Заготовить різні тости,
Бо сьогодні прийдуть гості.
Довго будем готуватись
Зробленим всім милуватись.
Та настане вже та мить,
Бій курантів прогримить,
Шістдесят секунд і вже
Новий рік той настає!
Скажете:"Що тут такого?"
Відповім:"Зовсім нічого.
Та в житті під видом свята
В нас емоцій є багато.
А добавить гарне плаття,
Запалить в душі багаття,
Чоловік й мої малята -
Радості вже повна хата!
Мамі з татом подзвонити,
Їх до себе запросити,
Брат з родиною прийде
Море гарних слів знайде.
Всі забудем негаразди,
Навкруги панує ЩАСТЯ!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Лиш сьогодні й лиш мені
Будуть гори золоті.
Лиш мені усі бажають,
Щоб життя здавалось раєм,
Щастя ріками текло,
Море радості було,
Щоб на мене какотила
Грошова велика хвиля.
Діаманти щоб валили
З неба сильно й неупинно.
Щоб на кожному на пальці
Були золоті кружальця.
Серце щоби не страждало,
А коханнячка зазнало.
Щоб єдиний той повік
Зорі клав мені до ніг.
Щоб здоров"я лиш міцніло,
І струнким щоб було тіло.
Квітів мені оберемки,
подарунків і цукерків!
Та чи щирі ці слова?
Мабуть так. АЛЕ ХТО ЗНА?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Найкраща, найрідніша в світі,
Мамуся добра ти моя,
Тобі знесла б усі я квіти,
Що їх народжує земля!
Багато нічок недоспала,
Багато виплакала сліз,
Багато сил своїх поклала,
Щоб виховати нас як слід.
І серце кров"ю обливалось
Не раз, не два, не три, не п"ять.
Та далі билось, билось, билось
Бо ж треба дітям помагать.
та чи завжди ми були гожі?
Чи завжди розуміли ми тебе?
Слова і вчинки наші - ножі
Пронизували серце. Але вже
Мамуся наша знов весела,
Знов добра, лагідна, не мовчазна.
А ми не розумієм того,
Що ще ж болить її душа!
Це розумієш тільки потім,
Коли вже свої дітки є.
Мамусі старість - мій вже клопіт
Ніколи не покину я тебе!!!
Я буду помагати, як лиш зможу,
Я буду віддавати душу всю!
І не тому, що я робить це мушу,
Тому, що дуже, мамо, я тебе ЛЮБЛЮ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Туман...Жовтіє листя під вікном,
Дерева сірі сплять і тишина кругом.
Сиджу я в повнім спокої і жду,
Такий мені знайомий телефонний звук.
Я знаю, ти подзвониш, ти прийдеш,
Бо кращої за мене не знайдеш.
А я всім серцем і душею є твоя,
Твоя навіки. Лиш душа моя
Тривожним покликом наповнена...Чому?
Тому що дуже сильно я тебе люблю!
І ось вже чую той жаданий звук,
Хапаю телефона я до рук,
І чую: "Ну, привіт Мала! Ти як?
Я скучив, я вже мчу на всіх парах!"
Тепло всім тілом розіллється і тоді
Я посміхнуся ніжно й відповім:
"Чекаю, любий, дуже і люблю
Тебе одного! І ні з ким не розділю..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012