| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Коли у чорну землю входить міцним плугом
І сім'ям поле злаків засіває...
Коли весняне поле стає більше, аніж другом
І свої пружні скиби сонцю підставляє...
Тоді, коли вдихаєш запах волі
І пахощами в землю проникаєш,
Єднаєшся у вирі її долі
І так безмежно вже її кохаєш.
Так розпашілим тілом у єднанні
Черпаєш сили і даруєш, мов у сні
Все те, що надало тобі кохання.
Все те, що ти побачив навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2018
А я підсніжників тендітних
Тобі в оселю непомітно
Приніс, щоб крапельки весни
Вплітали в коси твої сни
Прекрасні. Й ніжним блиском,
легеньким човником-колискою
Принесли сонце. Щоби сніг
Розтанув й бути вже не міг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2018
Кохання - не тільки свято,
Любов - це не лише будні.
Любити треба багато:
У березні і у грудні.
Увечері й рано-вранці,
І вчора, і на сніданок.
Тоді, коли засинаєш,
Й коли не маєш коханок.
Любити, йдучи на роботу...
Кохати, коли десь втікаєш.
Плекати в собі ще турботу,
Коли місця в серці не маєш.
Любов - це не тільки свято.
Кохання - не тільки будні.
Плекайте його завзято,
Щоб множились дні незабутні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018
...А твої пахощі -
Найкращі ласощі.
Разом із дотиком,
Миленьким ротиком...
А ще й і губками -
Двома голубками.
І пишні кучері,
Немов заручені
Із теплим затишком,
Що так без натиску
Чарує близькістю -
От-от вже вислизне...
І руки лагідні,
Тендітні, бавлені
Теплом і казками
Й майбутніми ласками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Я дивлюсь - і ти поглянеш.
Підморгну - ти не змигнеш.
Як зігрію - не розтанеш...
І мов лід кудись сковзнеш.
Охоплю - втечеш. І годі
догукатись, ну хоч плач.
Як якийсь невдалий злодій:
черга цілісних невдач.
Я гукну - ти лиш муркочеш...
Не гукнеш... Ну й не женеш.
Я не знаю чи ти хочеш...
Чи мене ти віднайдеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Я не граю. І не строю.
Просто я є тут собою.
Просто часом я жартую.
Але дехто це не чує.
Я складний - і ніц не вдієш.
Але ти не розумієш.
Я - не всі і не шаблон.
І ніяк не моветон.
Хочеш бачити, що бачиш.
Але образою віддячиш...
І не бачиш ти крізь маску.
Хоч я зовсім і не казка.
Не приписуй. Не сердись.
І на мене ти не злись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Привіт! Давно тебе я вже не чув...
І ще давніш тебе не бачив.
Але усе ж я не забув,
Що десь у серці я тебе позначив.
Багато теплих слів, ще більше фраз
приємних (і не дуже, може)
Спливали на екрані раз у раз,
торкаючи у душу кожним...
Я поруч, тут - лише гукни -
Озвуся, але заважать не буду...
Лише до себе шлях не замикни,
Бо не вистачає мені твого чуда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
Мамо, не плач, я повернусь
Птахом білим у небі синьому...
Променем сонця до тебе торкнусь -
Ми полягли, але не загинули!
На ратному полі в жорстокім бою
Проти невігластва і туполобості
Поклали життя за землю свою,
Ставши нащадкам прикладом гордості.
Мамо, не плач, дощ пройшов... Журавлів клин
Курличе. Веселка в краплинах купається -
Це із далекого Вирію син
Тобі із привітом всміхається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507723
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.06.2014
Може ти мені наснилась?
Може я ще досі сплю?
Може щастя закотилось
І сховалось у раю?..
Може дотиками ніжно
Ти прислала зорі з неба,
Що так дивно мерехтіли
І тягли мене до тебе?
Може ти вуста медові
Вимастила у нектар?
І вони такі чудові
Випускають море чар!..
А напевне - твоє тіло -
то є щастям із раю:
Ніжним, лагідним і милим,
Що хова красу твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483469
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.03.2014
Погляд і дотики.
Подих еротики.
Пальці ковзають униз.
Тіло під маскою,
Сковане ласкою...
Легкий кохання бриз.
Очі із бліками
Тремтять під повіками
і пишуть фігури ясні.
За погляд і дотики
Кохання й еротику
Душі дві з'єднались у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465032
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2013
За предковічними лісами, за широкими і безкраїми степами, вдалині від гомінкого світу людей жила маленька фея. У чудовому і квітучому гайку вона знайшла собі помешкання. Кавові кущі, ванільні орхідеї і коричні дерева наповнювали той гайок неймовірним ароматом, який може бути тільки у казці. Та й саму фею звали на ймення Іриска – така вона була добра душа до всього живого, до кожної рослинки, билинки… Кожній тваринці, живій істоті вона чим могла допомагала. Отака от собі солоденька цукерка, яку цінуєш, коли вона одна така є.
Серед конвалій і ромашок, які завжди цвіли одночасно в її гайку, вона пурхала кожного дня, наввипередки з міріадами колібрі, що хихотливими зграйками носились у сонячних променях поміж гілля дерев. І не було її крильцям втоми.
Прокидалась вона з першими променями сонця. Випурхнувши із квітки орхідеї, радувала тріпотінням своїх крилець кожну квіточку, кожного жучка, кожну комашку. За усім невтомно наглядала.
Одного чудового ранку, вмившись крапелькою роси, Іриска краєм ока помітила вдалині серед дерев якусь постать, незнайомий силует. Стрімголов пурхнувши увись, щоб краще роздивитись, хто це був, феєчка полетіла так високо над деревами, що не помітила, як одним крильцем зачіпила гілочку. Вона встигла роздивитись ту постать, сонного рицаря, втомленого боями, який забрів на своєму коні в мандрах у казковий ліс… У потертих латах, із мечем і щитом, які побували не в одній битві він понуро мандрував до свого дому, наче у сні, меланхолійний, зажурений і кінь його, немов відчувши приємну ауру, зупинився перепочити.
Та літаючи отак стрімголов і з великою цікавістю, маленькій феї треба було бути обережнішою: та гілочка поранила їй крильце. І легенькою пушинкою Іриска опустилась на м’який мох. І тепер не могла літати. Зграя друзів-колібрі одразу ж підхопила її і понесла до головної лісової чаклунки, яка відала усіма лісовими чарами і казковими істотами, що мешкали у казковому лісі.
Довго мудра чаклунка вислуховувала історію, що трапилась. А ще довше думала, як зарадити цій прикрій випадковості. Думала, як допомогти її маленькій «підлеглій»… Думала, як бути із несподіваним гостем-мандрівником… Та нарешті мудра жінка оповіла феєчці, що знає, як допомогти.
Лісова чаклунка повідала, що лише ставши людиною, маленька фея зможе далі повноцінно існувати, бо феї без крилець довго не живуть. Та й водночас зможе допомогти мандрівному рицарю пробудитись від сну, стати його музою, дамою серця, опорою і надією. Важко маленькій літунці було відмовитись від свого життя «літаючої іскорки», але ж не могла залишити когось, хто потребує допомоги. І вона погодилась.
Кілька помахів чарівною паличкою – і із феєчки постала чарівна юна дівчина, з довгими косами, глибокими виразними очима, що мерехтіли міріадами блискіток: як би нагадуючи про блискітки крилець. Тендітне плаття було немов зіткане із вранішнього туману, а на голові – вінок із ромашок, що виблискували дрібненькими крапельками роси.
Неквапливою ходою, із незвичними відчуттями колишня фея Іриска рушила до місця, де зупинився спочити сонний рицар.
Молодий чоловік в обладунках дійсно, як крізь сон відчув наближення лісової феї, яка все одно в душі залишилась такою. Наче пелена упала з його очей. Яскравими барвами наповнився світ.
- Невже це дійсно ти? – запитав рицар.
- Так, це я… - відповіла фея. І усміхнувшись загадково опустила погляд. На її щічках з’явився рум’янець…
- Ну звісно ж, це саме ти!.. – і молодий чоловік обережно і ніжно взяв свою рятівницю за руку. – Як я тебе довго шукав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393276
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Давно це було. А, може, не так вже і давно… Коли лицарі на землі існували? Хм… І чи існують вони зараз?.. Напевне, існують… Та не про це мова. Хоча…
В одному древньому місті щорічно проводився рицарський турнір. З’їжджались поважні князі, вельможі, рицарі усілякого штибу і ґатунку, а також (ну, звичайно ж) бродячі трубадури і менестрелі – співці голосу народного, дзеркало усіх перипетій королівства. І що саме цікаво, оці бродячі музики були головною окрасою турніру. Так якось склалось, що самі поєдинки вже мало цікавили простий люд, який за багаторічні воєнні інциденти вже звик до усіляких баталій і це не було новинкою, що могла б якось по-особливому зацікавити. Проте, це було найстаріше ристалище, одноліток самого королівства і саме це якось негласно возвело його в ранг державного значення.
Андрес вже вдруге приїхав на цей турнір. Сам він участі в ньому не брав. Ні, не через те, що було замало сміливості і сили – навпаки. Ці якості по особливому сплітались у нього всередині і конфліктували, що виливались у якусь дивну несміливість… Ні, не у боягузтво, а саме несміливість… Дивно якось це було… Чи не так? Та саме так і було. Та й мабуть, не самі поєдинки манили, а сам дух ристалища, рицарське братання і готовність прийти на допомогу своєму побратиму – ось, що було головним для цього рицаря! А ще… Ну який же ж турнір без прекрасних «дам серця»?..
ЇЇ він побачив зразу. Точніше, зразу виділив з натовпу. Катажина постійно була в оточенні якихось вельмож, легінів і подруг. Але що ж в ній такого було?.. Щось таке відьомське. Щось таке чаруюче, по-доброму знайоме, своє і магнетично притягуюче, що заставляло знову і знову очима вихоплювати із натовпу її силует і проводжати , якщо губилась поміж гуляючого міщанства.
І саме цікаво, що його величність випадок постійно стикав ці два мікровсесвіти, які , нібито опирались зустрічі, але прагнули… самі не знати чого. А може, це не просто випадок?..
На центральній ринковій площі міста все ще проводили свої піснеспіви бродячі трубадури і менестрелі. Турнір завершено. Тільки поодинокі рицарі своєю присутністю нагадували про це дійство.
А на опущеному мосту древнього замку стояли двоє. Катажина міцно притиснулась, схиливши голову, до грудей свого рицаря: здавалося б, метал нагрудника мав бути холодним… Та ні!.. Для неї він був наймякішим і найтеплішим за вишукані перини і ковдри, якими постійно намагалась силоміць вкривати її покоївка, коли готувала до сну. Тереблячи в руках ремінець-застібку налокітника, Катажина відчувала через оцей «теплий» метал, через кольчугу, як у мужніх грудях Андреса б’ється велике і полум’яне серце – тільки для неі… Кожне «тук-тук» унісоном відбивалось в її душі, що вагалась і не вірила своєму щастю…
Та як завжди це буває, все хороше несподівано закінчується. Турнір відгримів, почали розходитись бродячі менестрелі та артисти. Настав час прощатись. Катажина палко поцілувала свого лицаря. Здавалося, в той час вони були єдиним цілим, монолітним згустком емоцій, який унісонно перестукувався палаючими серцями.
Останній погляд. Останній порух. І ось два всесвіти, що так довго шукали одне одного, розійшлися… Розійшлися? Казка закінчилась?.. Хто зна… Час покаже. Можливо, вони далі писатимуть свою казку? Хоча, це вже буде не казка, а нова історія із казковим, щасливим кінцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393275
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.01.2013
У лузі-полі за блакитним небокраєм
Ромашка біла у траві цвіла.
Омита вітром бачила, як сонечко сідає
І захотіла доторкнутись до його тепла...
Тягнулась вгору, пелюстками дощ ловила,
Щоб чимскоріш продертись крізь бур'ян!..
Росла, цвіла і прагнула щосили
Знайти собі рятунок від душевних ран...
І ось побачивши небес простори,
знайшла вона прихисток у моїх руках...
Зраділа квітка, що (хоч навіть і зів'яне скоро) -
знайшлось ій місце у твоїх косах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2012
Вітер… Геть за небокрай…
Чуєш, стій… зачекай!
Віриш, серце не спить.
Бачиш, сонце горить.
Холод. Реве серед скель.
Шматує. Немов хмільний ель.
Натугою. Плаче струна.
Бринить. То плаче вона.
Холод. На серці й в очах.
Рубає. На довгих мечах.
Голови геть – нова війна,
Істина вічна. Правда – одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2012
Коли вустами доєднатись до жадання.
Коли стає єдиним серця стук.
І відповіддю стане доторкання
До вигинів усього тіла пара рук..
Тоді, як трепетом заблимають повіки
І дихання стане частішим раз у раз
За найсолодшу мить людської втіхи,
Де тіла два говорять і без фраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385166
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.12.2012
…Ні, не спиню я й не залишу!
Лише візьму за руку й побіжу
Туди, куди втікають в потаємну нішу
всі душі і серця від міражу.
Від міражу життя-сіробудення,
у дикий степ коханя і принад.
В дрімучий ліс, що кришить сьогодення
на конфеті - емоцій променад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
В'юга. Хурделиця.
Землею стелиться.
Бурани кида під поріг.
Клаптями. Білими.
Пухом і крилами
Падає зморено сніг.
Під стріху. За хатою.
Цукровою ватою
Смакує чаклунка зима.
Вітрами. Морозами.
Замерзлими сльозами
Осів на деревах туман.
Скрипить. І виблискує.
Тоненькими іскрами.
Крижинки відходять до сну.
Льодовим. Вежами.
Снігове мереживо
Чекає прийдешню весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
І зникла тінь, і сонце стало...
І так було мені замало
того проміння, що горить.
Отого жару, що не спить
в моєму серці вже від віку
і сипле жалю ще без ліку
і мовчить.
Болить.
Душа нутрує і скрегоче,
І вирватись на волю хоче…
Та з серцем разом полетіти,
Залитись полум’ям, згоріти…
І попелом десь опівночі
лягти. Укрити свої очі
у сні.
Та ні.
Вогнем світитимусь нетлінно,
щоб знищити вже докорінно
вар’ятів челядь і отару
людей. Які немов татари
чигають на легку поживу.
І захистити матір сиву
Од них.
Лихих.
Повстати проти отупіння,
Розплутати своє коріння
І Роду відродити силу.
Розправити могутні крила –
прямісінько аж до Ярила
у вись.
Нестись.
Лягти в обійми Світовида –
А потім до Перуна-діда
уклін понести. І Дажбогу
встелити шаною дорогу,
щоб наш нарід з колін підняти.
Та ворогів порозганяти
У кутки.
На віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2012
Краса приходить навесні
І дивиться на тебе синіми очима
Скажи мені тоді ти, поясни,
Чому мій погляд не проходить мимо?
Чому свій зір я хочу зупинить
На блискітках весняної блакиті,
Що ніжно і тендітно так бринить
У тих очах, які весною вкриті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012
Небо важке. Небо свинцеве.
Хмарами синє. Зранку рожеве.
Краплі дощу. Роса на траві.
Небо з зірками. Тобі і мені.
Блискавка в небі. Стукає грім.
У небі веселка - тобі розповім.
Іскри зірок. Очі небес.
Падають знову. День вже воскрес.
Купки хмарок. За небокрай.
Ти ще не йди. Ти зачекай.
Я ще дивлюсь. В твої очі неба.
Це і є щастя. А більше й не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Той дощ, що йшов у нас вночі -
Впаде росою тобі вранці.
Візьме веселки він ключі
Й тихенько вчинить свої танці...
Танок із листям на вербі,
що вітами полоще річку...
І ніжно-ніжно десь тобі
Омиє він стежинки стрічку
Стежинки, що веде униз,
Де хвилі плюскотять юрбою...
Туди, де скель старих карниз
Стоїть посічений водою.
І сині роси в мураві
Принесли дощ, що йшов у мене...
Лише росу хоч надішлю тобі
На твої ніжки у траві зеленій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2012
Теплий весняний вітер
Заманить мене туди,
Де квітнуть чарівні квіти
І чути шепіт води.
Туди, де говорять трави -
По них там ступала Вона...
У місце, де запах кави
П'янить і дурманить щодня.
У край, де Хортиці скелі
Мовчать про буремні часи.
І річки хвилі веселі
Торкаються Її краси...
Тепле весняне сонце
Зігріється в дотику рук.
І буря щасливих емоцій
Проникнеться в серця стук!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
А йде вже сніг. Легкі сніжинки
пір’їнками танцюють, ринуть з висоти.
На кухні тепло. Мого серця половинка
у чашці кави розчинилась тоном гіркоти.
І я чекаю щось... І за вікном усі турботи
замерзли і затихли до весни...
І я люблю. Але втрачати я вже проти
оту, що так ховається у мої сни...
І я мовчу. Мовчати я повинен,
щоб не злякати те, що доля принесе.
Та я кричу. В душі кричу я без упину,
що лиш вона моє єдине все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
У вовка на серці лишився шрам -
Вовчиця його десь пропала...
Ярами, лісами шукав її сам,
Але... Дерева мовчали...
У пошуках повертався щодня
До місця, що в лігві пустує.
Свобода? Та нащо вона,
Коли вовчиці бракує?!..
Лиш місяць... і він знову виє у ніч -
Вкладає у нім свою тугу
І серед усіх місяцевих облич
Він бачить свою подругу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
Почую я твою німую тишу,
Торкнуся сліз, що висохли уже...
Зберу всі смутки й збоку їх залишу,
Закину якнайдалі непотрібним багажем.
Відкрию очі і нарешті вже погляну
У синє небо глибини очей.
Втоплюся в них - і спокій там дістану
Навіки. Разом. І подалі від людей.
Впізнаю серед тисяч перехожих,
І розрізню я серед янголів усіх...
Таких як ти - немає більше схожих,
Таких, що схожі на веселий сміх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2012
Почую я твою німую тишу,
Торкнуся сліз, що висохли уже...
Зберу всі смутки й збоку їх залишу,
Закину якнайдалі непотрібним багажем.
Відкрию очі і нарешті вже погляну
У синє небо глибини очей.
Втоплюся в них - і спокій там дістану
Навіки. Разом. І подалі від людей.
Впізнаю серед тисяч перехожих,
І розрізню я серед янголів усіх...
Таких як ти - немає більше схожих,
Таких, що схожі на веселий сміх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379354
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.11.2012
З п’янкого аромату народилося бажання…
Відчути доторк міцності – шалене почуття!..
Торкнутись ледь-ледь пальцями стрункого стану,
Вустами пригорнутись, відчути смак життя…
Щоб вранці, ледь прокинувшись, легенько обійняти;
Наповнити її теплом душевну пустоту.
Поринути у вир життя і зустрічі наступної чекати –
І згадувати цілий день про неї, саме ту…
Щоб знову пестити вустами, зливатись воєдино
Наповнюватись ніжністю не для забави…
Міцно обійняти й цілунками торкатись без упину
Стрункого стану філіжанки кави…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379349
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.11.2012
Запорука, щастя, дотик…
Носик, вушка, милий ротик,
Очі – зжурені дощем,
Ніч поснована плющем,
Вечір синій – біла нічка,
Зорі запалили свічки…
Місяць у імлі дрімає,
На мотузочках мух гойдає…
Жевжики заснули в лузі,
Спить бабай вже в кукурудзі…
Тихо, солодко, зась вже кричати;
Гукають десь потерчата –
Поглядом своїм лякають:
Десь когось ще визирають…
Душа, серце, трепетання,
Просо, в гречку – ніч кохання.
Вуста; тіло – молоко та й кров,
Всі в обіймах, сон, любов…
Тихо-тихо, що аж млієш,
У долонях душу грієш…
Зникне все, хай почекає –
Алгебра тут «не канає»…
Бісенята над ставами
Крутять у воді хвостами
І співають, наче хор,
Наче в них всіх там мотор…
Ненависть кудись поділась,
Десь була й запропастилась.
І пустилася навтьоки,
Поламавши собі боки…
Та інакше й буть не може,
Бо в таку ніч злить не гоже,
Бо прийде щось волохате
Й буде лікті всі кусати:
Обгризе від А до Я –
От вже і трагедія…
Із трьох пальців дасть вам знак,
А без ліктів – вже ніяк
Не даси йому ти здачі,
бо воно втекло й не плаче
і сховалось в дальній кут –
у свій власний інститут.
Волохате – не страшне,
Навіть деколи смішне;
Не авто, не нерухомість,
А твоя це власна совість…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Б'ється (здається)
почуття божевільне у моєму серці:
пульсує адреналін всередині
сплітаючись в серцебиття кілогерци…
Біти, метри і гігабайти…
Знайти…
допоможи знайти одиниці,
які би змогли сторицею
покрити, означити відстань, межі…
Авжеж, безглузде бажання.
Прийти і виміряти кохання.
Перевести у цифру погляд, уста… а, може?...
Та це ж просто неможливо; негоже,
як же ж так можна???
Та це все божевілля
навіяне бажаним, спраглим зусиллям,
що означає: «розуміти», «відчувати», «радіти»,
«переживати», «бажати», і – звичайно ж –
«кохати»…
Почуття приносити людині.
Єдиній, яка живе у куточку серця.
Що, можливо (здається),
бажає відчути емоції поряд, поруч;
віч-на-віч, у полі погляду, зору…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379098
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.11.2012