Нагорний

Яке моє діло до тих

Яке  моє  діло  до  тих,
Хто  насаджає  ідолів  чужих.
Хто  до  церви  ходить,
А  людей  обкрадає,
Хто  Бога  молить,
А  совісті  немає?

Яке  моє  діло  до  тих,
Що  насилують,  вбивають,
І  Україну  обкрадають,
Хто  неправедно  судить,
Хто  невинних  губить,
Хто  гуляє  і  краде,
Хто  неправедно  живе?

Яке  моє  діло  до  тих,
Хто  ненавидить  Україну,
І  по  телебаченню  виступає,
Хто  кричить  що  ми  брати,
А  в  тюрми  нас  саджає,
Хто  привів  нас  до  війни,
І  кишені  грошима  набиває?

Яке  моє  діло,
Що  нарід    скривджений  мовчить,
Що  віри  немає,
Що  мовчить,
Що  до  церкви  ходять,
А  дияволу  догоджають,
Ні  совісті,  честі  не  мають?

Що  нарід  спивається,  
І  грішить  словами,
Привчившись  до  осквернення,
Своєї  рідної  мами.

Мені  байдуже  що  рим  не  маю,
Але  душею,
Я  цього  бруду  й  блуду,
Ненавиджу  і  не  сприймаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745961
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2017

НЕПРАВДА

Неправда  ходить  по  землі,
А  з  ним  їде  прокляття.
На  все  те,  що  плодить  і  росте,
На  все,  що  наше  є  багаття.

Неправду  сіємо  і  жнемо,
З  неправди  хліб  печемо.
Неправдою  себе  годуємо
І  дітям  цей  хліб    даємо.

Неправда  свободи  не  дає,
Свобода  лиш  у  Бога.
А  та    тільки  злого  радує,
У  пекло  веде  ця  дорога.

Де  неправда,  там  війна  іде,
Де  неправда,  істини  не  знають.
Люди  виправдовують  свої  гріхи,
Тим    Бога  зневажають.

Коли  неправда  в  голові,
Даремно  храми  будуємо.
І  не  прощаються  гріхи,
Коли  ми  Богу  там  звітуємо.

Неправда  наша  в  голові
І  не  в  багатстві  щастя.
Коли  немає  доброти,
То  приходить  лиш  нещастя.

Де  істина  з  людьми  живе,
Туди  приходить  дійсно  щастя.
Там  плодить  і  вчасно  дощ  паде,
Там  Христос  дає  своє  причастя.

Одкровення  рабина  Фінкельштейна  перед  гоями  (відео  від  А.  Шляхова)
[youtube]https://youtu.be/yVQRvK1DLCk?t=25[/youtube]

http://www.imbf.org/chudesa-znameniya/nebesnyj-gorod.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723900
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2017

Знову сонечко встає

Знову  сонечко  встає,
Знов    пора  мені  вставати,
Знов  стаю  я  на  молитву,
Щоби  Бога  прославляти.

Стаю  я  знову  на  молитву,
Мені  важливі  ці  слова
Беру  я  ніжно,  наче  скрипку
Великого  Псалтиря.

І  ллється  пісня  моя  до  Бога
За  гори,  небо  і  луги.
Я  молюсь,  каюсь  до  Бога  мого
За  всі  мої  гріхи.

І  весело  соловей  співає,
Підспівує  в  гаю.
Хоч  слів  моїх  він  не  знає,
Зі  мною  Богу  віддає  хвалу.

Хвалити  Бога  не  перестану,
Бо  солодка  пісня  ця.
Моя  душа  з  самого  ранку,
Шукає  свого  скрипаля.

https://paissy.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723414
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2017

ПСАЛМИ

Блажен  муж,  що  не  ходить
 На  нараду  нечестивих,
І  з  грішниками  на  дорозі  не  стоїть
А  роздуми  його  в  Законі  Божим,
І  в  Законі  і  істині  стоїть.

Блаженний  чоловік,
Хто  хабарі  не  бере,
У  кого  роздуми  благочестиві,
І  бідним  милості  дає.

Хто  гріх  в  серце  не  пускає,
І  тіло  береже  своє,
Бо  тіло  -  це  храм    Святого  Духа,
За  яке  людина  відповідь  дає.

Псалми  кораблі  направляють
До  тихої  пристані,
І  біди  там  не  зазнають
Під  їх  парусами  істини.

Вони  стережуть  душу  й  тіло,
Вони  дають  нам  добрі  сни.  
Щоб  в  душу  зло    не  входило,
І  відбивають  стріли  сатани.

Знімають  втому  праці
І  сили  духу  вони  дають,
Дають  мудрість  старців,
У  дітей  невинність  бережуть.

Це  слово  Боже,  що  наставляє
Це  смуток  за  Богом  для  душі.
Із  каміння  сльозу  витискає,
У  кого  в  серці  є  камені.

Блаженна  людина,
Що  не  ходить  на  нараду
Де  грішники  сидять.
Де  гріх  веде  свою  забаву,
І  в  гріху  гублять  божу  благодать.

Де  осудження  і  прокляття,
Добавляють  нам  гріхи,
Через  які  хвороби  і  нещастя,
Людині  довго  на  спині    нести.

Читайте  псалми  за  свою  душу,
Щоб  великі  крила  виросли  її.
Щоб  вона  через  ті  крила
Могла  у  Царство  Боже  увійти.

Псалми  бродіння  спиняють
І  в  душі  злі  помисли,
Вони  ворожі  кулі  зупиняють
І  недобрі  їх  замисли.

Псалми  -  це  Божа  наука
Про  божі  промисли.
Вони  пустині  засиляють
Насаджають  там  сажанці.

Вони  сади  райські,  духмяні
Що  на  землі  ростуть.
Насолода  для  душі
І  любов  в  серці  бережуть.

Розсудливість  і  мудрість  
Та  чиста  любов.
Мужність  і  цнотливість
Увійду  в  твою  душу  знов.

Не  нехтуй  псалмами,
Вони  благодать    принесуть  тобі.
А  з  ними  й  благословення
На  виноградники  твої.

Через  гріх  оскверняється  земля
Через  гріх  земля  не  родить.
Тікають  діти  в  чужі  краї,
Там  лихий  сім’ї  розводити.

Прокляття  всіх  віків,
Що  люди  важку  долю  мають.
Через  псалми  –  чудовий  спів,
Окови  всі  знімають.

Псалмами  зупиняється  війна,
Там  більше  не  вбивають.
Вони  як  щит  і  влада  Творця,
Де  біси  не  літають.

Де  псалмами  наповнилась  земля,
Там  люди  починають  добре  жити.
З  благодаттю  приходить  благословення,
І  народжуються    і  радіють  діти.

Псалми  віру  укріпляють,
Закривають  для  гріха  уста.
Вони  душу  оберігають
І  духом  наповняється  душа.

Псалми  звільняють  від  оков
І  людям  дають  радість.
Там  весна  приходить  знов
І  відступає  старість.

Псалми  як  плуги,
Що  землю  проривають
Всі  біди  і  нещастя
З  корінням  виривають.

Псалмами  прославляється  земля,
Там  Божа  слава  сходить.
Там  орошається  земля
І  добре  вона  плодить.

Там  благо  для  всього  народу,
Що  Бог  усім  дає.
Бо  виголошують:  «Слава  Богу!»
І  Бог  в  серцях  у  них  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723156
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2017

Спасіння

І  було  сказано  в  Письмі,
Що  мертві  воскресати  будуть,
І  будуть  свідчать  вони,
За  що  людей  осудять.

Легковажність  в  душу  увійде,
Бо  люди  не  матимуть  віри.
Там  лихий  всі  душі  забере,
Хто  його  є  пасажири.

Дивись  і  слухай  хто  живе,
Де  є  твоє  спасіння.
Скидай  всі  пута  на  землі,
І  візьмися  за  своє  моління.

https://www.youtube.com/watch?v=JLG7xFl4BD8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722750
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2017

Справедливість

Ми  любимо  отих  святих,
Які  нас  вихваляють.
Тому  ми  вибираємо  отих,
Хто  більше  нам  обіцяють.

Святих  не  стало  на  землі,
Є  лиш  неправедні  пророки.
У  кого  гроші  в  голові,
А  не  людські  пороки.

Чи  можуть  у  тюрмі,
Вибрати  собі  святого?
Чи  в  хорошому  монастирі,
Вибрати  собі  злого?

Не  стало  праведних  святих,
Нема  кому  людей  навчати.
Пора  вже  вчителів  отих,
На  Божу  мудрість  поміняти.

Нема  правди  у  судді,
Нарід  справедливості  вимагає.
А  стати  справедливому  собі,
Він  чесним  бути  не  бажає.

Байками  наповнилась  земля,
Де  говорять  про  справедливість.
А  сам  купив  собі  ім’я,
Свій  статус  і  непогрішимість.

Посади  давались  за  хабарі,
За  своє  крісло  вони  заплатили.
Тому  революції  на  дні,
Нічого  в  державі  не  змінили.

https://www.youtube.com/watch?v=bMOP14cHmZQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2017

Розваги

Раніше  люди  працювали  в  полі,
Щоб  жити  цілий  рік  сім’ї.
А  тепер  розваги  нині  в  моді,
Щоб  веселитися  собі.

Футбол,  емоції  на  волі,
І  роздягнуті  жінки.
Тобі  покажуть  все  доволі,
Щоб  забавлятися  тобі.

Розважаються  і  забавляються,
За  комп'ютером  сидять.
Найкращі  роки  молоді,
Мимо  них  кудись  летять.

Де  бідують  сильно  люди,
Там  продаються  молоді  жінки.
За  їх  тіло,  за  Їх  груди,
У  Європі  йдуть  торги.

Нема  долі  їх  в  неволі
Все  життя  там  пропадати.
Бо  розваги  нині  в  моді,
Комусь  треба  розважати.

Скоро  відкриють  нам  дороги,
І  готуються  нові  ці  місця.
Усунуть  всі  перешкоди,
І  легше  буде  продавати,  там  тіла.

Ніхто  не  хоче    наражати,
Можливо  когось  це  обійде,
Та  непорядок  буде  в  хаті,
Коли  очі  закривати,  на  оце.


https://paissy.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721512
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2017

Ми забули що ми боги

Ми  забули  що  ми  боги,
Тому  руйнуємо  життя  своє,
Калічимо  себе  й  дороги,
Де  вічність  і  Творець  живе.

Міняємо  неземні  багатства,
На  те,  що  в  сміття  викидаємо,  
За  яких  всі  біди  і  нещастя,
Ми  гірку  долю  скоряємо.

Ще  півень  тричі  заспіває,
І  в  синім  небі  загримить,
Тоді  душа  слова  Господа  згадає,
Хто  може  їй  гріхи  простить.

Щоб  простить,  треба  прохання,
Що  не  будемо  більше  цього  робить,
І  душа  звільниться  від  зазіхання,
Що  в  душі  темрявою  сидить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721466
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2017

Сонце у віконце заглядає

Сонце  у  віконце  заглядає,
І  весело  в  моїй  душі,
Цвітуть  сади  і  соловей  співає,
Пора  вже  до  молитви  йти.

Господь  душу  надихає,
І  тепло  робиться  у  душі.
Серце  з  Богом  розмовляє,
І  літаю  інколи  у  сні.

Життя  як  сон  проходить,
То  сумно,  то  весело  мені,
То  сходить  сонце,  то  заходить,
Такі  і  настрої  мої.

Де  вічність,  туди  мої  стремління,
Щоб  в  двері  істини  війти,
Без  підйомів  і  падіння.
Неможливо  і  правди  мені  знайти.

Де  вироки  читають,
Де  правлять  верхні    суди,
Там  права  голосу  не  мають,
Всі  йдуть  дорогою  туди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721358
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2017

Одкровення

У  дні  святих  причудливих  тобі,
У  дні  твого  причастя,
Я  віддам  милості  тобі,
Мого  благословення  й  щастя.

Не  знаю  я  таких  вершин,
Де  спокійно  течуть  ріки.
Встань  з  своїх  низин,
І  знайдеш  в  слові  ліки.

Чому  ти  плачеш  там  де  кров,
Що  землю  проливає?
Неоцінна  там  любов,
Що  святих  Божих  знає.

Святі  ідоли  твої,
Не  розум  вони  мали.
І  постанови  Бога  на  землі
Вони  їх  не  пам’ятали.

Тому  анулювалася    земля,
І  душа    кров  проливає,
Бо  не  освячена  вона,
І  слова  Господа  не  знає.

Чому  ти  плачеш  з  роду  в  рід,
Чому  на  той  же  шлях  ступаєш?
Тому  ідеш  ти  з  броду  в  брід,
І  слово  Боже  забуваєш.

Єдиний  постриг  у  журбі,
Тобі  не  раз  всміхнеться.
І  не  даремні  всі  труди  твої,
Що  в  душах  словом  озветься

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721139
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017

Серед лісу дрімучого

Серед  лісу  дрімучого,
Нам  ще  довго  ходити.
Посеред  болота,  де  мухомори,
Ще  довго  бродити.

Не  духовні  цінності
Ми  собі  шукаємо,
А  де  євром  заманили,
Туди  шкандибаємо.

Щоб  почистити  дороги
Чужий  до  нас  прийде?
Коли  мови  нашої  не  знає,
Як  порядок  наведе?.

Та  як  довго  по  болоті
Йти  цими  шляхами,
Той  дітей  своїх  потопимо,
Що  заберуть  у  мами.

Є  одна  праведна  дорога,
Щоб  її  нам  взнати,
Треба  договір  з  Богом
Новий  записати.

День  і  ніч  молити  Бога,
Щоб  свічка  горіла,
Щоб  душі  наші  зачерствілі,
Душа  Божа  омила.

Треба  Мойсея  для  України
День  і  ніч  просити.
Щоб  повів  наш  шляхами,
Щоб  всіх  переродити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720570
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2017

Що таке святість

Що  таке  святість?

Один  подвижник  молився,
Щоб  святим  стать,
А  біс  йому  в  вухо,
Мов  маєш  благодать.

Підняв  голову  і  загордився,
Що  все  йому  по  плечу,
Дивіться  на  мене  люди,
Я  зараз  в  небо  полечу.

Став  я  як  метелик,
Буду  я  літати.
А  мій  нарід  ближній,
Буде  мене  прославляти.

Радів  і  веселився,
Що  будуть  кланятись  йому.
Як  Господу,  як  Богу,
Як  знатному  отцю.

Прийшла  зима,
Сніг  землю  покриває.
Засипає  всі  дороги,
А  холодний  вітер  замітає.

Тонкий  лід  річку  покриває,
Де-не  де,  видно  ще  вода.
Нарід  річку  обминає,
Бо  крига  ще  тонка.

Оманливий  святий
На  кригу  ступає,
Хай  побачить  нарід,
Хай  прославляє.

Побачили  це  люди,
До  старця  почали  кричати:
«Лід  ще  тонкий,
Не  можна  там  ступати!».

Та  годі  було  людям,
до  нього  гукати,
Коли  біс  йому  наговорив,
Пора  вже  святість  показати.

«Зараз  всі  побачать
Всі  мою  святість».
-  захопився  цей  старий,
Невимовна  радість.

Не  довго  він  ходив,
Під  лід  провалився.
Не  знав  він  ще  того,
Що  ще,  не  переродився.

Багато  ті,  що  до  Бога  йдуть,
Не  все  про  це  знають,
Що  біси  ще  багатьох  ведуть,
Ще  багатьох  спокушають.

Щоб  бісівську  оману,
Вміти  уникати,
Треба  знати  вчення  старців,
Як  їх  обминати.

Де  наука  така  є,
Що  оману  навчають,
Там  лихий  веде  своє,
Там  всі  потопають.

Всі  хочуть  через  віру
Святими  стати,
А  болото  своє,
Не  хочуть  розгрібати.

І  прийшли  знову  іновірці,
Наших  людей  навчають,
Що  в  них  хороші  святі,
А  православні  мов  не  знають.

А  що  то  за  святі?
Ті  що  українців  катували?
Жінок  палили  на  вогні,
І  православні  церкви  закривали?

Що  ж,  пройшли  вже  роки,
Люди  все  позабували,
Що  через  віру  у  степи,
З  Карпат  за  Дніпро  тікали.

Через  чужу  віру
Рабами  ставали,
І  наші  рідні  землі
Панам  віддавали.

Що  було,  то  було,
Ще  не  раз  згадають.
Знову  лізуть  у  ярмо,
Бо  правди  не  знають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2017

Око диявола

[img]http://www.cirota.ru/forum/images/19/19014.jpeg[/img]

Попереджали  старці
Ще  в  давнії  часи,
Що  там  де  в  хаті
Стоять  святії  образи,
Там  буде  око  диявола,
Щоб  всіх  спокусами  вести.

Щоб  жінки  мріяли,
Про  кращі  чоловіки,
А  чоловіки  марили,
Про  вродливіші  жінки.

Щоб  гарна  дівчина
Роками  молода,
Мріяла  про  мільйонера
Щоб  багатая  була.

Оці  всі  спокуси,
Що  з  телебачення  ідуть,
Вони  у  пастку  гріха,
І  до  смерті  душ  ведуть.

Бо  сімейні  цінності
Не  там  де  спокуси  є,
А  там  де,  хто  по  слову  Бога,
І  по  заповідям  Його  живе.

Пропаща  держава,
Яка  спокусам  вчить.
Там  розлучені  сім’ї,
Там,  нерозсудливість  сидить.

Спокуси  для  дорослих,
Чари  для  дітей,
Там  орфей  незносний,
Тьма  звабливих  ідей.

Гірка  доля  тих  дітей  чекає,
Де  цінності  не  ті,
А  істинні  цінності  ніхто  не  знає,
Які  є  справжні  у  сім’ї.

Є  Біблія  у  Бога,
Є  біблія  і  у  сатани.
Туди  веде  тебе  дорога,
Яку  біблію  ти  вибереш  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2017

Кобзарі

Кобзарі  були  і  знов  повстали,
Коли  народ  бідує  знов.
Вони  на  кобзі  заспівали,
Щоб  прийшов  Новий  Богослов.

Повстаньте  кобзарі  правдиві,
Повстаньте  із  всіх  віків,
Щоб  не  кидали  ми  в  могили,
Найкращих  своїх  синів.
 
О  мудрість  божого  одкровення,
До  них  в  серце  увійди,
І  Боже  слово  і  благословення,
В  їхньому  серці  відроди.

Відроди  ти  Боже  слово,
І  мудрості  ти  їм  подай,
Що  ми  змогли  через  нього,
Відродити  наш  чарівний  край.

Заграйте  кобзарі  на  могилі,
Хто  за  нас  віддав  життя,
Щоб  тополі  похилились,
Щоб  здригнулася  земля.

Заграйте,  заспівайте,
Щоб  прогнати  темряву  оцю.
Хай  в  небо  голубка  пирхне,
Щоб  не  літати  ворожому  орлу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2017

Не сказати нам римами

Не  сказати  нам  римами,
І  не  до  Європи  вже,
Коли  обкрадають  нас  міхами,
Хто  на  троні,  той  живе.

Нерозумні  посадили,
Ми  на  свою  шию  тих,
А  вони  байки  нам  відвалили,
Щоб  годували  далі  їх.

Не  для  слави  і  зухвальства
Я  пишу  ці  вірші,
А  для  духовного  багатства,
Щоб  істину  знайти.

В  них  докори  і  падіння
Викриває  душу  тих,
Хто  через  своє  тління
Обкрадає  сиріт  моїх.

Хто  за  них  скаже  слово?
Що  батька  вже  немає,  
Хто  кричить  «Слава  Україні»,
А  українців  обкрадає?.

Немає  правди  мої  люди,
Не  гроші  славу  нам  дають.
І  в  тих  що  б’є  себе  у  груди,
А  нашу  Україну  продають.

Не  наїлись  ще  собаки,
Не  носить  вам  людське  ім’я.
Бо  українці  скрізь  бідують,
І  доброго  керівника  нема.

Тікайте  дармоїди  у  Європу,
Бо  гроші  накрали  ви.
А  тут  дайте  людям  спокій,
Щоб  ми  вільні  від  вас  були.

Ми    краще  заживемо,
Коли  чесно  будемо  жити  ми.
Коли  злодіїв  проженемо,
Щоб  не  крали  більш  вони.

Пишу  я,  що  знаю,
За  що  душа  болить.
А  що  риму  оббігаю,
За  це  строго  не  судіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719273
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2017

Мовчання

Мовчання  душу  не  тривожить,
В  мовчанні  ми  пишемо  вірші,
Бо  ангел  до  нас  приходить,
І  пишемо  слова  оці.

Мовчання  ближніх  не  заводить,
Не  створює  нові  гріхи.
Воно  на  добро  роздуми  наводить,
Чому  живемо  на  світі  ми.

 В  мовчанні  море  не  бурхливе,
І  пливуть  спокійно  кораблі.
Там  небо  чисте  і  красиве,
Допоможе  до  пристані  дійти.

В  мовчанні  Бога  пізнаємо,
Бо  з  Ним  зв’язана  душа.
Коли  ми  довго  мовчимо,
То  з  Богом  починає  говорить  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017

Курка

Сміється  курка,  що  в  собаці
Чотири  лапи  і  гребінка  нема,
Що  вона  не  хробаків  собі  шукає,
А  чекає  їжу  від  панського  стола.

Що  вона  гарчить  і  всіх  лякає,
Хто  підходить  до  двора.
Що  в  ночі  виє  і  завиває,
Коли  вже  спати  всім  пора.

Що  ланцюг  прив’язаний  на  шиї,
І  його  будка  на  дворі.
Що  їй  кістки  дуже  милі,
А  не  смітник  і  хробаки.

Що  курці  до  вподоби
То  собаці  байдуже  оцій.
У  кожного  є  свої  гонорі,
І  ноги,  і  хвіст  також  свій.

Сміється  курка  і  над  орлом,
Що  в  небі  високо  літає.
Тут  на  землі  жучки  і  хробаки,
А  в  небі  там  їх  немає.

Не  можна  собаці  приліпити
Від  півня  гребінця.
А  курці  оцій  пришити
Великого  собачого  хвоста.  

У  кожного  є  свої  крила,
Свої  цінності  і  пісні.
У  кожного  є  свій  розум,
Свої  молитви  і  псалми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718294
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2017

Два крила

Не  хочу  всім  догоджати
І  кланятись  отим,
Хто  може  Бога  зневажати
І  того,  хто  рядом  з  Ним.

Хто  через  гроші  друзів  забуває,
І  свою  душу  продає.
Хто  неправдивим  догоджає
І  багатим  почесті  дає.

Не  хочу  від  Бога  відрікатися,
Хай  розум  буде  з  Ним.
Бо  розум  вміє  десь  блукати,
Якщо  Господь  не  буде  з  ним.

З  ранку  і  ввечері  шукаю
Я  Його  буття.
Тому  я  свій  розум  направляю,
Де  премудрість  Бога  і  Творця.

Куди  ноги  мої  не  ходили,
Де  стежки  мене  ведуть.
Там  орел  золотокрилий
Виправляє  мою  путь.

Мені  давно  вже  було  б  не  жити,
Якби  не  ці  два  крила.
Що  до  Бога  долітають,
Мої  молитви  і  слова.

Скільки  жити  мені,  не  знаю.
Скільки  Бог  дасть  мені  життя.
Та  під  своїми  крилами  сховаю,
Ще  не  одне  людське  ім’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717543
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2017

Від Бога і до Бога.

Коли  людина  йде  від  Бога,
То  вона  стає  малою.
Вона  робиться  то  мавпою,
То  ще  якоюсь  бідою.

Порівнює  себе  зі  змією,
Шукає  там  родичів  своїх.
І  згідна  з  долею  своєю,
Що  жити  буде  біля  них.

Що  розум  їхній  витворяє,
Куди  нерозумних  він  веде.
То  в  джунглях  він  гуляє,
То  в  болото  жабою  плигне.

Побійтесь  люди  -  діти  Бога
Ви  Всевишнього  сини.
А  ця  наука  йде  від  чорта,
Від  їх  отця  і  сатани.

Шукати  Бога  треба,
Де  віра  в  Небеса  веде.
І  підніметесь  до  Неба,
А  не  туди  де  змія  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2017

Де істина - там православ’я

Без  віри  духа  не  буває,
Не  туди  ведуть  стежки.
Фарисей  цього  не  знає,
Йому  не  відкриті  істині  шляхи.

Без  смирення  душу  не  навчити,
Без  любові  істини  нема.
Без  православ’я  двері  всі  закриті,
Без  істини    Бога  там  нема.

Де  істина  -  там  православ’я.
Премудрість,  щоб  її  знайти,
Треба  стежками  старців
На  небесну  гору  туди  зійти.

На  горі,  де  Ісус  молився.
На  горі,  куди  Мойсей  ішов.
Де  Макарій  переродився,
Де  Ной  з  ковчега  зійшов.

Переродження  духа  і  тіла,
Через  істину  і  благодать.
Премудрість  тому  двері  відчинила,
Хто  слово  Боже  хоче  знать.

Вивчайте  істину  у  старців
І  вам  відкриються  двері  всі.
Бо  ключі  ви  можете  підібрати
І  відкрити  небесні  тайни  всі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717094
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2017

Псалми

Псалми  -  це  повчання  і  молитви
-  це  слова  проповіді  і  битви.
Псалми  душу  очищають,
На  праведну  дорогу  наставляють.

Псалмами  святими  ставали
Псалми  від  ворогів  спасали.
Хто  псалми  полюбляє,
Той  чистий  розум  і  серце  має.  

Псалми  радість  людям  дають
І  мертвих  звільняють  від  пут.
Це  істина  і  радість  буття,
Це  вогонь  який  боїться  тьма.

Псалмами  Шевченко  вчився,
Тому  талант  в  нього  проявився.
Тому  його  поважають,
Бо  дух  псалмів  відчувають.

Народна  мудрість  
Через  псалми  говорила.
Від  православних  старців
Ці  мудрі  слова  завчила.

Слова  хороші
Від  псалтиря  ідуть.
Вони  праведними  дорогами
До  Бога  всіх  ведуть.

В  монастирях  і  церквах
Божі  люди  псалми  читають.
Що  спасає  людські  душі,
Вони  добре  знають.

Псалмами  Давид  освятився,
Був  пастухом,  а  царем  зробився.
Він  охороняв  і  державу,
Бо  Богові  віддавав  славу.

На  Божу  славу  читайте  псалми!
І  вам  відкриються  Ворота  святі!
Слова  псалмів  треба  завчати,
Щоб  душа  вміла  слова  добрі  знати.

Розбійник  оправдався  словами,
Тому  удостоївся  Царської  слави.
Через  брудні  слова  душа  бідніє,
Через  добрі  слова  вона  багатіє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716593
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017

Праведна віра

Ходить  ангел
В  віконце  заглядає.
Де  віра  в  людях  є,
Віру  в  них  шукає.

Хто  молиться
А  віри  не  має,
У  того  молитва
До  Бога  не  долітає.

Хто  надію  на  Бога
Не  покладає,
У  того  Бог
Молитви  не  приймає.

У  кого  серце
Віри  не  шукає,
Той  неправедними  дорогами
Свій  розум  направляє.

Шукайте  праведну  віру
Де  її  можна  знайти,
Бо  там  знайдете
Повчання  і  відповіді  всі.

Бо  мудрість
Всі  дороги  знає.
Хто  їй  служить,
Того  вона  навчає.

Святими  старці
Православні  ставали,
Бо  праведну  віру
І  мудрість  вони  мали.

Божественна  мудрість
Через  них  говорила.
Хто  до  неї  приходив,  
Вона  наставляла  і  вчила.

Як  очистить  розум?
Як  сіті  диявола  обійти?
Щоб  очистить  серце
І  віру  праведну  знайти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2017

Злі помисли

Є  людські  думки  
Що  ангели  дають.
Вони  наставляють
На  праведну  путь.

Є  бісівські  думки
Що  спокушають.
Вони  душу  гнітять,
Злобу  наганяють.

Злі,  недобрі    помисли,
Своїми  не  вважай.
Щоб  не  дали  вони
Великий  врожай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017

Великі люди

Великі  люди  ті,
Що  великому  служать.
А  не  ті,  що  за  гроші
Людей  дурять.

Великі  думки
-  це  їх  багатство.
А  не  великі  гаманці
-  це  не  їхнє  царство.

Старці  завжди
В  бідності  жили.
По  іншому  вони
Праведності  не  навчили.

Важко  багатому
За  правду  стояти.
В  нього  одні  думки,
Де  багатство  сховати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017

Слава Богу за все

Слава  Боже  Тобі!
За  молитви  і  слова.  
Що  відкрив  Ти  мені
І  пізнала  моя  душа.

Слава  Богу  за  все!
Що  я  народився.
За  щасливі  мої  дні
Де  я  там  родився.

Слава  Боже  Тобі!
За  те  що  я  бачу.
Що  миле  Тобі,
Що  радію  і  плачу.

Слава  Боже  тобі!
За  мої  руки  і  ноги.
Що  я  ходжу  по  землі
І  проходжу  дороги.

Слава  Боже  Тобі!
За  нашу  Україну.
За  її  долю,
Що  нарід  мій  не  загинув.

Всі  події  Ти  
Творець  допускаєш.
Щоб  очистились  ми,
Тому  врозумляєш.

Слава  Богу  за  все!
За  багатії  ниви.
Що  українські  поля
Колосились  і  плодили.

Слава  Богу  за  все!
За  наші  Карпати.
За  потоки  річок,
Де  я  можу  ниряти.

За  таланти  Твої,
Що  людям  даруєш.
За  молитви  народу,
Що  Ти  їх  чуєш.

За  голос  України!
Яка  гарно  співає.
До  Бога  серця
І  душі  пробуджає.

Слава  Богу  за  матір!
Яка  мене  колисала.
За  премудрість  мого  отця,
Що  до  праці  привчала.

Слава  Богу  за  дороги!
Де  мої  ноги  ходили.
За  моїх  гонителів,
Що  молитись  мене  навчили.

Слава  Богу  за  людей!
Що  мене  любили.
І  за  тих,  що  ненавиділи,
Зрадили  і    ганьбили.

Слава  Богу  за  сонце!
Що  рано  встає.
Що  дивиться  в  віконце,
Мені  радість  дає

Слава  Богу  за  любов!
Що  мене  осінила.
За  солодкі  почуття,
Що  моя  душа  пережила.

Запалюйте  люди  свічки
І  Богу  моліться!
Славте  Бога  за  все!
І  війна  зупиниться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2017

Богородиця православна

Велике  пізнання
Велика  любов.
З  ікони  Богородиця
Дивиться  на  мене  знов.

Де  мудрість,  милість
І  вічна  любов.
Де  серцю  розрада,
Приходять  в  душу  знов.

О  матінка  Спасителя
Потребуємо  твого  буття,
Що  радість  для  серця
І  благодать  для  життя.

Ти  сонце  від  віку
Що  вказує  путь.
Ти  милість  для  всіх
І  мене    не  забудь.

А  Мати  Велика
Ти  любов  Христа,
Ти  заступниця  бідних
Покров  для  життя.

Тобою  віками
Християни  ідуть.
До  спасителя  нашого
Проклала  Ти  путь.

Православна  Мати
Вела  всіх  святих.
Ти  їх  наставляла
І  спасала  Ти  всіх.

О  мати  блаженна,
Де  Твоя  рука.
Там  чудо  велике,
Там  темних  нема.

Там  світло  й  достаток
Ти  всім  подаєш.
Багатьох  Ти  спасаєш
Ще  багато  спасеш.

Ти  утіха  моя,
І  блаженство  Творця.
Тобою  пізнаємо
Самого  Отця.

Бо  в  Тобі  милосердя
І  дорога  життя.
Ти  хворих  зціляєш
Зціляєш  серця.

Царице  Небесна
Ти  покров  і  життя.
Ти  людей  спасала
І  мене  Ти  не  раз  спасла.

Темрява  боїться
Лику  Твого.  
Освіти  мою  душу
І  обличчя  мого.

Вкажи  мені  дороги
Велика  Мати,
Щоб  я  міг  біля  тебе
Царице,  стояти.

Цариця  Небесна,  
Ти  Слава  Отця!
Ти  Дух  Утішитель!
Ти  Мати  моя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715270
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017

Православ’я

Православ’я  -  це  не  канони  
Що  встановили  люди.
Це  віра,  яка  очищає  душу,
Через  любов,  терпіння  і  псалми.

Через  вчення  старців
Бог  вчить  мене,
Щоб  моє  серце
Було  тепле  і  м’яке.

Щоб  вміло
Праведно  любити,
І  до  Христа  
За  істиною  ходити.

Православний  той,
Хто  істини  бажає.
Хто  стяжає  Духа,
І  свою  душу  виправляє.

Хто  вміє  розум
І  серце  там  привчити,
Щоб  до  Бога
За  благословеннями  ходити.

Щоб  Духом  Божим
Наповнилась  душа,
І  істина  спасіння
Рікою  потекла.

Бо  коли  Бог  Духом  
Душу  наповняє,
То  через  Нього  
Він  тисячу  спасає.

Щоб  в  Царство  Боже
Люди  до  нього  йшли,
Повернулись  в  Дім  Божий
Блудні    Його  сини.

Православ’я  –  це
Духа  Божого  стягання
Це  -  умілєніє,
І  істини  пізнання.

Без  православ’я
Істини  немає,
Там  лихий  крутить
І  дороги  викривляє.

Без  православ’я
Нема  спасіння,
Бо  солома  пригідна
Тільки  для  паління.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714699
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2017

Законопроект про хабарі

В  нашу  Верховну  Раду
Необхідно  законопроект  подати.
Щоб  хабарі  легалізувати
І    податки  з  них  збирати.
 
Ми  всі  добре  заживемо,
Коли  податки  з  хабарів  візьмемо.
Бо  беруть  хабарі  усі,
Заможні,  добрі  і  злі.
 
Вчителі,  сторожі  і  лікарі,
В  електричках,  в  поїздах  і  на  товарі.
Хто  при  ділі  і  в  закладі
Держава  по  за  межі,
Бо  жирують  всі  на  хабарі.
 
Тут  питання  ще  встає,
Хто  кого  вдарить,  чи  уб’є.
Треба  в  тюрми  не  садити,
А  податки  їм  сплатити.
 
Бо  закону  на  них  немає,
Хто  кого  хоче,  убиває.
Всі  як  можуть  промишляють,
Бо    по  закону  їх  оправдають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2017

Слава

Хто  собі  слави  шукає,
Той  в  безчестя  упаде,
Шукати  треба  слово  Боже,
Що  в  Царство  Боже  заведе.

Людська  слава  тимчасова,
Вона  вихвалює  тебе,
Потім  появиться  злоба,
І  вся  хвала  ця  пропаде.

За  тимчасові  речі  не  хватайся,
Вони  сьогодні  є,  а  завтра  їх  немає,
У  своє  серце  подивися,
Чого  там  для  душі  не  вистачає.

https://evangely.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713503
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2017

Премудрість життя

Треба  добро  робити
Щоб  з  любов’ю  жити.
Коли  діл  не  має,
То  любов  помирає.

Не  привчайся  до  чужого,
Щоб  душу  не  продати,
Тримайся  тільки  свого,
І  своєї  хати.

Нема  гіршого  для  людей
Де  п’ють  і  гуляють,
Там  змішуються  сім’ї
І  народи  вимирають.

Де  розбещено  слово,
Там  розбещена  душа.
Там  розбещена  мати,
Там  розбещене  дитя.

Що  треба  робити,
Щоб  якось  прожити?
Помолись  до  Бога,
Щоб  дороги  відкрити.

Він  тільки  Один
Може  душу  лікувати.
Тільки  двері  відчини,
Хай  прийде  до  хати.

З  ним  ти  розмовляй,
Йому  ти  молися,
Душа  заспокоїться,
Стане  як  дівиця.

На  інших  не  вважай,
Бо  є  божі  суди.
Кому  в  пекло,  кому  в  рай,
Підуть  усі  люди.

За  словом  ти  слідкуй,
Бо  слово  -  це  є  зброя.
Якщо  вистрілиш  в  когось,
То  в  нього  теж  є  своя.

Люди  віру  загубили,
Тому  і  не  знають.
Що  слова  Божі,
Душу  і  тіло  зціляють.

Якби  істину  знали,
То  б  церкви  будували,
А  не  злодіям,
Хабарі  давали.

Злодії  також  люди,
Вони  з  нами  виростали,
Але  через  лиху  науку,
Бандитами  стали.

Хто  мільйонами  краде,
Він  свої  гроші  захищає,
А  бабусю  з  молоком
З  вулиць  проганяє.

Щоб  ходили  в  магазини
Молоко  купляти,
А  не  в  поморщені  руки,
Бабусі  подавати.

Ось  до  чого  воно  йде,
Чого  хотіли,
Земля  необроблена  стоїть,
Бо  розбагатіли.

Не  той  сліпий,
Хто  не  бачить,
А  хто  очі  закриває,
Думає,  що  Бог  не  знає.
 
З  дурним
Нема  про  що  говорити,
Зв’яжешся  з  ним
І  будеш  жаліти.

Він  як  собака  при  дворі
Буде  чіпляти,
Якщо  не  вступишся,
Буде  кусати.

З  дурним  зв’яжешся,
Будеш  бісів  забавляти,
Ти  йому  слово,
Він  тобі  два,
Не  буде  мовчати.

Хто  дурним  себе  вважає,
Той  хоч  трошки  розум  має.
А  хто  розумним  себе  вважає,
У  того  справді  не  всі  дома.
Біда,  що  він  цього  не  знає.

Свій  хліб  -  важкий.
Чужий  -  легкий,
Хто  чужий  хліб
На  землі  ковтає,
Той  потім  в  пеклі  
Сльози  проливає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2017

Думки про добро і зло

Неправда  віддаляє  людину  від  Бога,
І  на  неправді  все  зло  стоїть.
Неправедні  думки  і  слова,
За  межами  істини  лежить.
 
Неправда  –  це  неправедна  дорога,
Що  веде  всіх  в  небуття.
Ілюзія  і  зречення  від  Бога,
Відкриють  пеклу  ворота.

Очищення  душі  від  неправди
Дає  людині  два  крила.
І  він  удостоїться  цієї  слави,
Що  Богом  обіцяна  була.

Слід  боятись  не  гріха,
А  його  влади  над  тобою,
Щоб  твоя  думка  і  рука,
Не  водилась  сатаною.
 
Хто  віри  сам  не  має,
І  по  духу  не  живе,
Він  безплідне  слово  посіває,
І  все  це  мертве,  не  живе.
 
Віра  у  Христа  це  досвід,
Що  людина  проживає,
А  не  теорія  людська,
Що  премудрості  не  знає.
 
Порожня  у  того  душа,
Що  духа  божого  не  знає,
З’їла  б  весь  світ  вона,
Та  живота  великого  не  має.
 
Не  мсти  тому,  хто  принижує  тебе,
Бо  совість  тим  зможеш  пробудити,
Свій  хрест  він  за  тебе  понесе,
І  все  життя  буде  до  Христа  носити.

Найбільше  люди  люблять,
Це  здоров’я  і  життя  своє,
Чому  вони  істину  гублять
Через  яку  Господь  життя  дає?.
 
Не  можна  боятись  смерті,
Бо  її  не  має,
Що  кидається  в  землю
З  землі  знову  виростає.
 
І  зла  людина
Не  раз  Бога  поминає,
В  час  перед  смертю,
Всі  гріхи  свої  згадає.
 
Вихваляється  нерозумний,
Що  слово  Боже  знає,
Та  істина  від  гордого  ченця
Кудись  вона  тікає.
 
Люди  ходять  по  землі,
І  шукають  Бога,
А  Він  в  кожного  в  душі,
І  там  Його  дорога.
 
Коли  світло  у  душі,
Ми  собі  будуємо.
Коли  темно  у  душі,
Ми  все  це  руйнуємо.
 
Той  хто  сильний  має  дух,
У  того    добрі  вчинки,
А  в  кого  дух  затух,
Той  затухли  й  вчинки.
 
Грішна  і  скупа  душа,
Будує  собі  мури.
Озброєна  охорона  там,
Що  сміються  й  кури.
 
В  кого  вовча  є  душа,
Той  овець  вбиває,
Та  ще  не  було  такого,
Що  вівця  вовка  задирає.
 
Коли  сіре  і  недобре  зло
Останню  карту  перекриває,
Тримай  в  собі  добро,
Що  всі  злі  справи  побиває.
 
Хто  любить  і  радіє
Той  зло  не  сіє.
Хто  втратив  Бога  у  собі,
Дає  місце  злому  й  сатані.

Господь  шукає  творців,
Хто  вміє  будувати,
А  злий  шукає  злодіїв,
Що  вміють  обкрадати.

Важко  за  істину  стояти,
Будуть  лаяти  тебе,
І  на  тебе  плювати,
Та  нагорода  від  Господа  така,
Що  варта  постояти.
 
Пуста  розмова,  лихі  слова,
Через  язик  до  пекла  завела,
І  такої  драбини  там  не  має,
Що  і  з  пекла  визволяє.

Не  вір  що  зло  переможе,
Воно  вижити  не  може,
Це  притягається  через  нас,
Для  розуміння  потрібен  час.
 
Нечестям  покривається  земля,
Тому  що  там  іде  війна,
Демонам  владу  там  дають,
Через  людську  гріховну  суть.
 
Де  в    людині  гріх,
Там  зла  цілий  міх,
Де  гріха  немає,
Там  і  зло  не  гуляє.

Той  не  грішить,
Що  смерті  не  боїться.
Хто  боїться  смерті,
Той  гріха  не  страшиться.
 
Бажання  це  вуздечка,
Що  лихий  до  гріха  веде.
І  підеш  ти  як  овечка,
Що  до  водопою  йде.
 
Вір  у  вічність,
І  у  відчай  не  впадай.
Там  де  Бог,
Там  благодать  і  рай.
 
Щоб  гордість  прогнати,
Треба  смиренному  стати.
Щоб  гнів  у  собі  подолати,
Треба  милостю  лікувати.

Ненавидь  зло,
А  не  людину.
Твори  йому  добро,
І  розірвеш  павутину.
 
Грішник  грішника  розуміє
І  всі  скорботи  переносить.
А  праведника  ненавидить,
І  стусани  йому  наносить.

 Люди  прикривають  свої  гріхи,
А  чужі  легко  обмовляють.
Але  неправедні  і  злі  дороги  ті
На  страшному  суді  випливають.
 
Той  слабий  боягуз,
Що  за  себе  боїться.
Тому  своїх  ворогів
Він  повбивати  стримиться.

Коли  кривдить  іншого,
Себе  героєм  вважає.
Та  нечистий,  злий  дух,
В  нього,  собі  хату  має.
 
Сильний  той,
Хто  кривди  переносить.
Бо  злий  і  недобрий  дух,
В  душу  йому  не  входить.
 
Гордість  людська
-  Це  велика  дурниця.
Шиє  в  дурні  всіх
Де  вона  оселиться.

Гордість  надувається  як  кулька,
Легко  в  відчай  впадає.
Тому  тяготи  не  переносить,
І  на  всіх  нарікає.
 
Щасливий  той,
Хто  гріха  не  має,
У  того  серце  чисте,
І  на  життя  не  нарікає.
 
Заздрість  -  це  перше  лихо,
Що  на  зло  людей  штовхає.
Сама  притаїться  тихо,
А  іншого  підбурює  і  підбиває.
 
Багатство  -  це  благо,
Бо  ним  можна  добро  робити.
Багатство  –  це  зло,
Коли  не  хочеться  ділити.
 
Багато  хто  хотів,
Вернутись  і  роздати.
Та  вже  не  в  тілі,
І  не  може  родичам  сказати.
 
Що  ти  роздав,  то  твоє,
На  суді  тебе  оправдає.
Що  пожалів,  або  вкрав,
Лихий  приговор  зачитає.

Навчися  бути  вдячним,
І  дороги  відкриються  тобі.
Навчися  бути    милостивим,
І  не  зазнаєш  ти  біди.
 
Коли  пустота  в  душі,
І  любові  вже  не  має,
Тоді  хочуть  справедливості,
І  того  хто  карає.
 
Ми  не  свідки  того,
Що  відбувається.
А  ми  співучасники  того,
За  все,  що  трапляється.
 
Не  ноги  носять  голову,
А  все  тут  навпаки.
Голова  носить  ноги,
Куди  їм  сьогодні  йти.
 
Наша  воля  мала,
Нерозумне  витворяє.
А  воля  Божа  -  Творця,
Все  це  виправляє.

Великим  не  може  стати  той,
Хто  не  служить  більшому.
Святі  великими  стали,
Тому  що  біля  Бога  стояли.

Творці  малюють,  пишуть,
Оцінку  по  праці  ми  їм  даємо.
Все,  що  створено  на  Небі  і  на  землі,
Ми  Бога  по  цьому  пізнаємо.

Офіцерський  чин
Не  зробить  хоробрим,
Ні  священика  ряса
Чоловіка  добрим.

Суддівська  мантія
Не  зробить  справедливим,
Міністерське  крісло
Не  зробить  сильним.

Якщо  душа
Ці  властивості  не  має,
То  даремно  тіло,
Цей  одяг  надіває.

***
Годуємо  тіло  ми,
Що  зліплено  з  глини,
А  душа  обділена,
Що  від  Бога  втілена.

Через  молитву  Бог  дає
Духа  Свого.
А  розум  в  пошуках,
Що  для  тіла  того.

Хто  не  боїться  себе,
Той  спасіння  не  має.
Бо  все  недобре  і  лихе
З  нього  виростає.

 ***
Від  Єви  прийшло  зло,
Від  Єви  прийде  і  урозуміння.
Бог  премудро    зробить  то,
Що  служить  для  спасіння.

Щоб  знищити  зло,
Закон  такий  існує.
Хто  вчинив  його,
Того  воно  і  лікує.

Дві  половинки  в  шлюбі  
Об’єднає    Господь.
Щоб  були  одне  ціле,
Щоб  була  одна  плоть.
 
Чим  довше  на  руках  
Дитя  носити,
Тим  пізніше,
Воно  починає  ходити.

Перша  книга  в  Україні
Яка  грамоти  навчала,
Це  була  «Святе  Письмо»
Що  людей  повчала.
Тепер  наука
Далеко  пішла.
 Бога  забула,
До  біса  прийшла.
Вивчають  історію
Про  Калігулу  й  Нерона.
Тільки  про  Господа,
Не  говорять,  ні  слова.

Перемоги  перед  людьми
Ми  вихваляємо,
А  поразки  свої
Ніби  і  не  знаємо.

Поразки  в  душі
Ми  переживаємо.
А  перемоги  свої
Швидко  забуваємо.

Коли  свічка  в  душі  пригасає,
 Серце  робиться  твердим.
 Дух  Божий  покидає,
І  розум  робиться  сліпим.
                                   ***
Влада  –  це  велика  спокуса,
Що  всі  добродії  вбиває.
Бо  за  неправедні  дії,
Вана  за  всі  душі  відповідає.

Закони  людські  це  полова,
Закони  Божі  –  це  основа.
Хто  законами  Божими  живе,
Той  ні  тут,  ні  там  не  пропаде.

Скільки  ми  законів  би
Не  приймали,
Марне  все,
Коли  злодії  у  владі.

Закони  пишуться  для  того,
Хто  багатство  шукає.
А  не  для  бідних,
Ким  він  управляє.

Боротьба  за  владу  і  право
Іде  без  кінця.
Не  одних  перемолола
М’ясорубка  вікова.

                     ***
Коли  тебе  хвалять,
Думай  про  ганьбу.
Будучи  багатим,
Думай  про  бідноту.

Будучи  щасливим
Думай  про  нещасних.
Будучи  здоровим
Думай  про  болящих.

І  все  життя
Думай  про  те,
Що  час  земний
Для  тебе  промайне.

Море  не  завжди
Тихим  буває.
Воно  топить  тих,
Хто  цього  не  знає.

Страх  перед  пеклом
Багато  людей  спасає.
Багатьом  розбійникам
Дороги  виправляє.

Багатство  і  розкіш
Від  страху  божого  відводять,
Вони  багато  душ
До  мук  пекельних  доводять.

Царство  Боже
Багато  душ  спасає.
Дає  світло  тим,
Хто  з  темряви    шукає.

Люди  кращої  долі  шукають,
А  доля  це  наслідок,
Що  гріхи  виправляють.
Бог  милує  і  змінює  долю,
Поневоленим  дає  обіцяну  волю.

Не  може  душа
Давати  хороші  плоди,
Поки  не  зацвітуть
Добродії  в  душі.

Бог  дає  землі  блага
Для  всіх,
А  нерозумні  вважають
Що  тільки  для  них.

Бог  справедливий
І  добрі  якості  має.
За  праведність  нагороджує,
За  неправду  карає.

То  будьте  як  боги,
Судіть  справедливо
І  комори  наповняться
І  наповниться  нива.

Закони  Пилата
Для  когось  є  справедливі.
Але  вони  не  милосердні
І  не  вирощують  ниви.

Вони  для  влади,
Щоб  багатих  захищати,
Щоб  бідних  в  покорі
Під  страхом  тримати.

Мрії  приводять  до  бажання
Бажання  до  страждання.
Страждання  до  Бога
Така  людська  хресна  дорога.

***
Тілесна  людина
За  тіло  переживає.
Його  годує,  його  доглядає.

Душевна  людина
Вона  добра  буває,
Але  істини  не  знає.

Духовній  людині
Бог  Духа  дає,
Що  найцінніше
У  Нього  є.

***
Найдорожче  те,
За  що  тебе  будуть  ганьбити.
А  врозумившись  -  хвалити.
Найгірше,  коли  будуть  хвалити,
Потім  проклинати  і  ганьбити.  

Нерон  свою  матір  вихваляв,
Яка  навчила  грішити.
А  потім  проклинав,
Що  навчила  це  робити.

Коли  сину  купиш  мопеда
Буде  цілувати.
Коли  стане  калікою
Будеш  себе  дорікати.

Коли  дітей  навчиш
На  полі  працювати,
Вони  виростуть  не  ліниві
І  тебе  будуть  вихваляти.

Коли  не  навчиш  ти  дітей
Богу  молитись,
То  гірко  буде  тобі
На  плоди  дивитись.

У  багатого  є  більше  можливості
Питання  рішати.
У  бідного  є  більше  можливостей
Праведним  стати.

Коли  відкриваєш  дороги  для  добра,
Добро  тобі  вернеться.
Коли  перекриваєш  дороги  для  добра
Воно  від  тебе  відвернеться.

Коли  відкриваєш  дороги  для  зла
Воно  тобі  вернеться.
Коли  закриваєш  дороги  для  зла
Воно  від  тебе  відвернеться.

Хто  зробив  зло
Захоче  себе  оправдати,
Тому  свою  жертву
Він  буде  далі  гнати.

Собака  подібна  на  господаря  свого.
Хто  Бога  Господарем  своїм  вважає,
Той  подібний  стає  на  Його.

Як  миші  від  кота  втікають,
Так  біси  від  присутності  Бога
Душу  покидають.

Неможливо  чесно
Багатство  заробити,
Тільки  мозолі  і  хвороби
Можна  наробити.

Люди  ненавидять  владу
Коли  вона  несправедлива,
Коли  підкуп  і  безчестя
Всю  владу  захопила.

Хворий  лікарю  не  повірить
Коли  він  теж  хворіє.
Коли  немає  віри,
То  і  лікарство  не  діє.

Якщо  в  раді  багатії
То  народ  бідніє.
Бо  закон  для  бідних,
А  для  багатих  не  діє.

Критики  віршів
Народжуються  і  вмирають.
А  пісні  в  народній  мудрості,
Довго  живуть  і  люди  співають.

Критика  мертвить,
А  пісня  оживляє.
Розумне  слово
Нарід  прославляє.

Брехня  має  коротку  славу,
А  істина  прославить  і  державу.
Бо  неправда  швидко  помирає,
А  істину  народ  прославляє.

За  матеріалом  книжки  "Місіонерські  листи"  Миколи  Сербського,  видавництва  "Премудрість  Божа  Софія".

https://m-serbskyy.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2017

Розбіглись українці по країнам хто куди

Дорогу  яку  вибираємо,
Куди  вона  веде?,
Через  болота  й  терні,
Чи  не  до  пекла  заведе?.

До  пекла  а  не  до  раю,
На  рідній  стороні,
Розбіглись  українці,
По  країнам,  хто  куди.

Там  колядують  і  співають,
На  Україні  хочуть  жити,
На  серці  тугу  мають,
І  не  знають  що  робити.

Сім’ї  порозходились,
Жінки  там  гуляють,
З  своїми  посварились,
З  чужинцями  лягають.  

Гроші  це  примана,
Щоб  душу  погубить,
Там  війна  і  омана,
На  троні  вона  сидить.

Серцю  нам  належить,
Любов  і  чистота,
А  нас    лихий  нежить,
До  біса  дорога  та.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712620
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.01.2017

Життя вибрати не можна

Життя  вибрати  не  можна,
Воно  дається  Богом  тобі,
Коли  проживеш  ти  на  землі,
Про  це  дізнаєшся  тоді.

Країна  яку  ми  не  вибираємо,
Стала  колискою  тобі,
Щоб  твої  добрі  справи,
Для  людей  тут  добрими  були.

Батьків,  яких  ми  не  вибираємо,
Вони  Богом  далися  тобі,
Щоб  позбувся  ти  гордині,
Щоб  жити  добрим  на  землі.

Батьки  твої  -  тимчасові,
Як  тимчасове  твоє  життя,
А  всі  ми  сини  і  дочки  Божі,
І  дорога  в  нас  -  до  Отця.

http://evangely.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712449
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2017

Кожний вибирає по собі

Кожний  вибирає  для  себе
Жінку,  віру,  дорогу.
Дияволу  служити  чи  пророку  –
Кожний  вибирає  для  себе.

Кожний  вибирає  по  собі
Слово  для  любові  і  для  молитви.
Шпагу  для  дуелі,  меч  для  битви  –
Кожний  вибирає  по  собі

Кожний  вибирає  по  собі:
Щит  і  лати.  Посох  и  заплати.
Міру  кінцевої  розплати
Кожен  вибирає  по  собі.

Кожен  вибирає  для  себе.
Вибираю  також  –  як  знаю  –
Ні  до  кого  претензій  не  маю  –
Кожний  вибирає  для  себе.

Левитанский  Юрий  Давидович
(Козелець.  Чернігівська  область)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017

Різдво в нас хочуть відібрати

Різдво  в  нас  хочуть  відібрати,
Хто  вірить  і  служить  сатані,
Всіх  в  одне  стадо  зібрати,
Щоб  ми  були  як  вони.

Чи  вірою  торгує  душа,
Що  вірить  у  Христа?,
Чи  можна  слухатись,
У  кого  Христа  нема?,

Хто  зрадив  православ’я,
Диктує  свої  угоди  нам,
Що  ми  мов  браття,
Що  в  нас  один  Авраам.

Що  зраднику  продажний,
Ти  знову  в  темноті,
Твій  розум  вже  зрадливий,
І  знову  служиш  сатані.

Не  зректись  нам  православ’я,
І  не  забути  всіх  святих,
Які  життя  своє  віддали
За  правдиву  віру  всіх.


https://evangely.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711441
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.01.2017

Сліпий веде сліпого

Куди  сліпий  веде  сліпого,
Свободи  там  нема,
Один  за  папу  римського,
А  інший,  за  батюшку  царя.

Свій  хрест  треба  держати,
Він  зовсім  не  важкий,
А  не  на  іншого  перекладати,
Хто  носить  довго  свій.

Не  вирішуються  питання  у  Європі,
А  в  сільраді  за  столом,
Кому  бути  на  коні,
А  кого  кинути  в  лохотрон.

Чому  осліпли  люди?,
І  не  літають  вже  орли,
Бо  доларами  насипані,
Стежки  і  дороги  сатани.

Сліпий  і  кульгавий  ходить,
І  кланяється  тому,
Щоб  долари  в  конверті,
Дістались  теж  йому.

А  іншому  не  має  що  їсти,
І  тихо  собі  мовчить,
За  нього  в  депутата,
Голова  вже  не  болить.

Хто  вірою  торгує,
Хто  розумом  своїм,
Хто  совістю  і  тілом,
А  комусь  потрібний  джин.

Джин  що  літає,
І  вирішує  усе,
Кому  скільки  дати,
Тому,  хто  зовсім  не  бере.

Люди  мов  п’яні  ходять,
Надія    вже  тонка,
Хто  до  Польщі  мріє,
А  когось  уже  нема.

https://evangely.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711160
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017

У вічність заглянути треба

Боротьба  за  життя  іде,
Хто  до  раю,  хто  у  пекло  йде.
Той  противиться  Христу,
Хто  душить  совість  і  істину  свою.
 
У  вічність  заглянути  треба,
Недовго  жити  тут  тобі,
Останні  раз  подивишся  на  небо,
І  кому  душу  віддаси  тоді?

Ми  були  тут  і  туди  ідемо,
Потім  назад  сюди  прийдемо,
Ми  боги,  тому  у  вічності  живемо,
То  знов  піднімемось,  то  впадемо.

По  той  бік  земного  життя
https://www.youtube.com/watch?v=tnTs_ITA6T4
https://www.youtube.com/watch?v=MmlNtaC9ihM
https://evangely.jimdo.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2017

Вовк на сповіді

Прийшов  сповідати,
Вовк  свої  гріхи,
До  священика,
За  вбиті  вівці  всі.
 
Священик  радісно  прийняв,
Вовка  бажання  ці,
Бо  сам  він  постраждав,
Вовк  з’їв  його  вівці.
 
І  довго  сповідував,
За  кожну  він  вівцю,
Щоб  вовка  очистити,
Освятити  його  душу.
 
Бо  не  мало  овець,
Він  в  нього  з’їв,
Через  цього  вовка,
Він  дуже  потерпів.
 
На  праведну  дорогу,
Він  вовка  довго  наставляв,
Що  він  його  замучив,
І  вовк  їсти  забажав.
 
Вовку  надоїли  проповіді  ті,
Бо  в  животі  занили,
І  голову  морочать,
Пусті  його  кишки.
 
Став  він  розглядати,
На  всі  чотири  сторони,
І  у  вікні  він  забачив,
Що  пастухи  овець  вели.
 
А  отець  все  наставляє,
І  читає  проповіді  свої,
Він  думок  вовка  не  знає,
Що  вони  вже  зовсім  не  святі.
 
Тут  вовк  отця  зупиняє:
«Кінчай  проповідь  свою,
Бо  залишуся  без  вечері,
Через    тебе,  я  з    голоду  помру».
 
Скільки  вовка  не  сповідуй,
Він  думає  про  своє,
Як  кусок  м’яса  відірвати,
І  набити  черево  своє.
 
І  деякі  люди,  як  ті  вовки,
Що  серед  нас  живуть,
Сповідуються  перед  людьми  і  Богом,
Але,  свого  куска  м’яса  ждуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017

Не можна зупинити грім

Не  можна  зупинити  грім,
Не  можна  сонце  зупинити.
Нечестям  і  розумом  своїм,
Можемо  тільки  душу  забруднити.
 
З  Небес  допомога  нам  іде,
В  стражданнях  ми  взиваємо  до  Бога,
Тому  нечестя  в  нас  живе,
Не  та  вибрана  дорога.

Ми  повинні  знати  все,
Щоб  про  це  говорити,
Ми  повинні  оберігати  тих,
Хто  хоче  в  світи  жити.
 
Ми  повинні  знати  все,
Щоб  більше  не  грішити,
Хто  і  куди  нас  веде,
Щоб  в  пекло  не  ходити.
 
Ми  повинні  знати  все,
Щоб  дітей  оберігати,
Щоб  наших  діточок,
Не  насилували  абати.
 

https://www.youtube.com/watch?v=NkHLrPC39_o

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709969
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2017

Грибний марафон

[img]https://image.jimcdn.com/app/cms/image/transf/dimension=234x10000:format=jpg/path/s5ea10eadf1929e51/image/i1d2def54ce4788c2/version/1467491217/image.jpg[/img]

       Коли  настає  літо,  то  починається  грибний  сезон.
Гриби,  настільки  смачні  ці  дари  лісу,  що  навколо  них  розгортаються  часом  смішні  і  трагічні  випадки  нашого  життя,  що  ніякий  бурштиновий  кландай  не  зрівняється  з  ним.  Та  ще  й  до  того  корисні  для  здоров’я,  що  можуть  замінити  багато  ліків,  які  наповнені  аптеками.  Стільки  тих  аптек  зараз  розвелось,  що  на  кожному  куті  стоїть  аптека,  буває  що  і  дві  аптеки  рядом.  Люди  в  нас  мабуть  люблять  лікуватись,  що  замість  хліба  вважають  краще  купити  собі  ліки.  Деколи  продають  в  аптеках  таблетки  виготовленні  з  крохмалю  але  це  не  біда,  людина  настільки  має  віру  в  цілющі  властивості  тих  таблеток,  що  зразу  робиться  здоровою.
               Лікарі  людям  виписують  дорогі  ліки,  чим  дорожче  ліки,  тим  людина  скоріше  повірить  в  їх  цілющі  властивості  і  скоріше  вилікується.  І  медики  так  успішно  досягли  в  цьому  вдосконалення,  що  деяким  хворим  приходиться  не  довго  мучитись  тут  на  землі,  їх  швидко  відправляють  на  той  світ.  Навіть  викладачі  перш  ніж  випустити  лікаря  до  практичних  занять,  дають  їм  щиру  пораду,  що  вони  ніколи  не  стануть  хорошими  лікарями  поки  не  буде  в  них  свого  кладовища,  куди  вони  відправили  своїх  пацієнтів.  
       Гриби  мають  лікувальні  властивості.  Лисички  лікують  печінку  і  винищують  паразитів.  А  ті  гриби  які  ростуть  на  березі  лікують  нирки,  березовий  гриб  лікує  язву  і  рак.  І  так  багато  грибів,  які  смачні  та  лікувальні.      Тому  конкуренція  йде  між  грибами  і  аптечними  мікстурами,  хто  більше  вилікує  або  відправить  на  той  світ  людей.  В  боротьбу  з  грибами  пустили  агітаційну  зброю,  мовляючи  що  гриби  отруйні.  Почали  винищувати  ліси,  щоб  люди  не  збирали  гриби.  Але  люди  вперто  ходять  в  ліс  і  збирають  гриби  і  ягоди.  Не  знаю  чим  ця  війна  закінчиться  між  грибами  і  ліками.  Хто  швидше  винищить  людей,  той  напевно  і  буде  переможцем.    А  поки  ще  є  гриби  і  збереглись  дерева,  люди  йдуть,  їдуть  і  вишукують  того  грибочка  що  можна  його  з’їсти.

Одного  разу  я  вирішив  стати  грибником.  Купив  собі  рюкзак,  відро,  чоботи,  капелюха  -  все  те,  що  потрібно  грибнику  щоб  гриби  не  боялись  мене  і  не  ховались  а  радісно  сприймали  мене  за  свого  і  стрибали  прямо  в  відро.
Перш  за  все  треба  вирішити  куди  треба  їхати?  Ну  це  простіше  простого,  куди  сідають  люди  з  рюкзаками  і  кошиками,  значить  треба  сідати  в  цей  автобус.
       Я  так  і  зробив,  щоб  дізнатись  куди  вони  їдуть,  я  пропустив  в  перед  їх  і  повторив  назву  села,  в  яке  вони  їхали.  Та  коли  вони  вийшли  з  автобуса,  то  я  зробив  вигляд  що  поправляю  своє  знаряддя,  і  коли  вони  відійшли  на  20  метрів,  я  пішов  за  ними.  Дивлюсь  вони  почали  підозріло  оглядатись  на  мене,  і  щось  між  собою  перемовляти.  Я  ішов  впевнено,  не  подаючи  вигляду  що  я  тут  перший  раз,  крокуючи  вслід  за  ними.  Та  по  дорозі  їхала  машина  і  вони  її  зупинили,  щоб  відірватись  від  мене  і  поїхали  на  ній.  Так  мій  план  перший  зірвався,  побродив  я  трошки  по  лісу  знайшовши  трохи  сироїжок,  і    поїхав  до  дому.
         Дуже  часто  буває  коли  виходиш  з  лісу,  зустрічаєш  новачків  з  пустими  корзинами,  і  коли  мене  запитують,  чи  є  гриби,  я  відповідаю  що  мало.  Вони  з  недовірою  до  мене  кажуть,  що  повно  на  базарі  є  грибів.  Вони  думаю,  косу  з  собою  забули,  бо  вважають  що  в  лісі  так  багато  грибів,  що  хоч  косою  коси.  Але  бідні  ці  новачки  не  знають,  як  важко  найти  місця  де  вони  ростуть,  що  роками  треба  блудити  по  лісу  щоб  знайти  саме  ці  місця,  та  й  то  теж  буває,  що  сьогодні  в  одній  частині  лісу  завтра  в  іншій.
В  мене  родич  теж  був  грибником,  але  він  ніколи  з  собою  нікого  не  брав.  Свою  тайну  грибних  місць    забрав  з  собою.  Він  довго  прожив,  кажуть  що  грибники  як  і  бджолярі  довго  живуть.  Гриби  мають  такі  властивості,  швидко  поки  ти  ще  не  розібрався  в  них,  відправляти  на  той  світ,  або  продовжити  тобі  життя  на  багато  років.
           Мій  знайомий  просив  вивідати  тайну  його  місць.  Я  знав,  що  він  їздить  в  одне  село  і  назвав  назву  села,  але  той  сказав,  що  він  там  був,  а  грибів  не  знайшов.    Але  марні  були  мої  сподівання,  тільки  перед  смертю  він  мені  розказав  свою  тайну.  Я  мабуть  її  теж  не  буду  розказувати,  бо  так  важко  дістаються  ці  гриби,  що  розказавши  іншим,  можеш  залишитись  без  них.  Гриби  не  в  кожному  лісі  ростуть,  так  як  і  не  під  кожним  деревом.  А  буває  в  такі  хащі  заходиш,  то  тебе  вужина  не  пропускає,  розриваючи  на  тобі  одежу,  то  висока  трава  в  чоловічий  ріст  з  перешкодами  палих  дерев,  що  не  обійти  не  перелізти.  
         Один  рік  було  стільки  грибів,  що  люди  виносили  з  лісу  мішками,  і  хлинули  в  ліс  хто  міг  і  на  чим  міг;  на  машинах,  електричках,  мотоциклах,  велосипедах  і  на  мопедах.  Мені  довелось  в  житті  два  рази  бути  учасником  штурму,  перший  раз  в  70  роках  я  брав  штурмом  ЦУМ,  коли  в  магазині  завезли  мешти  фірми  «Саламандра».  Тоді  люди  ще  вночі  займали  чергу,  і  така  черга  була  як  в  мавзолей,  і  рівно  о  9  годині  зняли  охорону  і  відчинили  двері  багатоповерхового  універмагу,  люди  бігли  як  табун  коней,  неможна  було  зупинятись  інакше  тебе  повалять  на  землю  і  затовчуть.  І  другий  раз  я  брав  штурмом  цей  ліс,  людей  правда  було  трошки  менше  але  натовп  був    дійсно  схожий  на  табун  диких  коней.  Десант  різного  віку  і  поколінь  від  дітей  в  колясках  -  до  старих  бабусь  у  візках,  а  хто    на  костилях,  всі  йшли  до  лісу,  вірніше  сказати  бігли,  скакали,  атакували.  Звірі  з  цього  переляку  кинулись  з  лісу  тікати  через  поля,  через  села,  лізли,  повзли  і  летіли  всяка  звірина  та  птахи.  Люди  з  сусідніх  селах  перелякались,  що  наступає  другий  потоп  і  давай  дерева  рубати  будувати  ковчеги.  Вони  так  швидко  їх  будували,  що  за  пару  днів  в  кожного  був  свій  ковчег  з  парою  всякої  худобою,  звіриною  і  гадюками.  Кожен  думав  що  йому  випала  честь  другим  Ноєм  стати  і  тому  прикладали  максиму  зусиль,  щоб  його  ім’я  ввійшло  в  історію.  Паніка  була  така,  що  худоба  і  звірина  сама  позалазила  в  ковчег  від  переляку.    І  коли  все  стихло,  то  довго  виглядали  ще  чи  не  буде  дощу.
         Справжній  грибний  марафон,    деякі    виходили  в  ліс  коли  було  ще  темно,  з  ліхтарями.  А  хто  виходив  пізніше,  то  біг  випереджуючи  тих,  хто  вийшов  з  станції  раніше.  Добравшись  до  грибних  місць,  одні  накривали  гриби  плащами,  інші  робили  огорожу  щоб  відзначити  свої  місця,  розривали  на  собі  одяг,  вивішуючи  як  прапорці  на  гілках,  бігали  с  палицями  щоб  не  заходили  на  їхню  межу.  
       Назбиравши  грибів  через  дві  години,  люди  починали  виходити  з  лісу  до  залізничної  станції.  Одні  назбирали  стільки  грибів,  що  не  могли  винести  з  лісу,  вони  викопували  яму,  кидали  туди  приховуючи  гілками  дерев,  щоб  завтра  вернутись  за  ними.  
       Машиніст  електрички  вимушений  пів  години  чекати,  поки  весь  кландай  погрузиться,  в  двері  не  влізали  всі,  прийшлось  деяким  пролізати  у  вікна,    щоб  потрапити  в  електричку.  Одні  чекали  на  електричку,  яка  їхала  в  протилежну  сторону,  так  їх  заштовхали  також  і  вони  не  могли  вибратись,  змушені  їхати  в  іншу  сторону,  стоячи  струнко  як  бравий  солдат  Шейк.  
Після  цього  марафону  була    витоптана  вся  трава,  так,  що  два  роки  треба  було,  щоб  трава  почала  рости  знову,  не  говорячи  про  гриби.

         В  одному  селі    чоловік  купив  дорогу  машинку  для  сушки  грибів  і  приймав  у  населення  гриби,  платив  гроші  за  вагу  і  кидав  їх  у  машину,  вона  їх  дрібно  різала  і  сушила.  Поляки  приймали  цей  порошок  для  виготовлення  приправ,  потім  назад  нам  продавали  як  готовий  продукт.  Все  було  добре,  але  цей  чоловік  не  врахував,  що  ми  жили  довгий  час  при  соціалізмі,  а  він  так  навчив  людей  красти  і  обманювати,  що  жодна  реформа  не  може  людей  відучити  від  цієї  хвороби.  Якщо  то  був  один  злодій,  то  можна  було  його  піймати  та  посадити,  але  тут  вся  державна  політика  основана  не  на  тому,  щоб  виробляти  продукцію,  а  щоб  красти.  Настільки  красти  стало  популярним,  що  крали  всі,  від  малого  до  старого.  Злодіями  робились  вчителі,  лікарі,  міліція  та  судді,  злодіїв  вибирали  депутатами  і  вони  приймали  спеціальні  закони,  щоб  все  крадене  вважалось  як  успішний  бізнес  і  всі  могли  красти  без  смутку,  по  совісті,  по  закону.  І  люди  зляться  на  злодіїв  не  тому,  що  вони  крадуть,  а  тому,  що  вони  їм  завидують.  Якщо  вони  могли  бути  на  їх  місті,  то  мали  б  такі  машини,  жили  на  віллах,  віддихали  і  діти  їх  вчились  у  Європі.  Настільки  вони  їм  завидують,  що  підраховують  кожну  копійку  їх  зарплати,  щоб  буквально  визначити  суму  накраденого,  яка  могла  бути  їхньою.  Та  щоб  виправити  це  положення,  треба  всіх  людей  посадити  в  тюрму,  там  з  особливою  методикою  треба  відучити  людей  красти,  включаючи  і  тих,  хто  наставляє  на  праведну  дорогу,  священиків  та  вчителів.  Бо  вже  люди  крадуть  не  тому,  що  вони  хочуть  збагатитись,  а  тому,  що  в  них  вже  виробився  такий  рефлекс,  як  поїсти,  тому  їх  в  тюрми  не  сажають,  судді    теж  цей  рефлекс  мають,  тому  за  якусь  винагороду  вкрадених  грошей  можна  вийти  на  свободу.  Бджоли  коли  хворіють  кліщем,  то  їх  сажають  в  клітку  і  обробляють  спеціальним  порошком,  щоб  знищити  кліща.  А  в  нас  люди  хворіють  цим  кліщем,  який  сидить  в  нашому  розумі  і  серці.  Щоб  добратись  до  цього  розуму  і  серця,  треба  спеціальні  методи  впливу,  щоб  люди  позбулися  цього  кліща.  Немає  чесних  людей,  де  їх  взяти?  То  буває  вискочить  один  і  кричить,  що  він    знайшов  злодіїв  що  крадуть,  його  всі  хвалять  вибирають,  садять  на  трон.  Потім  находиться  інший,  який  починає  кричати  що  той  хто  сидить  на  троні  є  злодій,  і  люди  цього  знімають  ставлять  іншого.  І  знову  знаходиться  інший  і  так  все  іде  по  колу,  одних  скидаємо  інших  вибираємо,  а  нічого  не  міняємо,  бо  нікого  не  сажаємо.
         Так  бізнес  у  цього  підприємця  почав  працювати  поки  люди,  які  здавали  гриби  не  здогадались  як  можна  збільшити  вагу  грибів.  Вони  почали  напихати  в  гриби  цвяхи  та  гайки.  Та  ножі  які  різали  гриби  не  розраховані  на  різання  металу,  виробники  цієї  машини  не  врахували  цього  і  ножі  зламались,  машина  вийшла  з  робочого  стану.  Щоб  відновити  роботу  цієї  машини,  треба  було  великих  затрат  і  підприємець  закрив  своє  виробництво.
         Трапилось  мені  зустріти  італійського  фермера,  який  купив  в  Україні  землю  і  почав  господарство.  Так  він  мені  розповів  про  свою  біду.  Купив  поле  і  трактор  за  70  000  євро  і  коли  тракторист  в  нього  відпрацював  місяць,  він  йому  заплатив  200  євро  за  роботу.  На  наступний  день  тракторист  не  вийшов  на  роботу  і  коли  він  прийшов  до  нього  до  дому,  то  тракторист  був  на  веселі  і  сказав  що  поки  не  проп’є  всі  гроші,  не  вийде  на  роботу.  Італійський  фермер  тоді  найняв  іншого  тракториста,  а  той  йому  запоров  мотор.  Я  йому  кажу,  що  це  ще  не  біда,  біда  буде  коли  поспіє  врожай  і  люди  підуть  збирати  врожай  на  твоє  поле.  Як  це  можливо?  -  спитав  мене  італієць.
         Наші  люди  пройшли  виховання  при  соціалізмі,  де  все  що  росте  біля  хати,  це  чужа  власність,  а  що  росте  в  полі,  це  власність  всіх.
Переляканий  італієць  на  наступний  день  повернувся  в  Італію.  А  ви  кажете,  що  потрібна  здорова  конкуренція,  Європа  нашої  здорової  конкуренції  не  витримає,  коли  ми  приєднаємось  до  них.  Вони  драпонуть  від  нас  мабуть  в  Америку    чи  в  Африку.

         Одного  разу  я  заблукав  в  лісі,  кружляв  вже  не  один  раз  в  одному  місці.  Я  завжди  орієнтуюсь  по  сонці  коли  йду  в  ліс,  сонце  в  мене  з  лівої  сторони,  а  коли  я  хочу  вийти,  то  я  повертаюсь  так,  щоб  сонце  було  з  правої.  Та  цього  разу  було  похмуро  і  сонця  не  було,  але  вдалось  мені  потрапити  в  одне  місце  де  я  найшов  багато  грибів.  От  я  ходжу  по  колу,  щось  мене  кружляє,  не  знаю,  вже  хотів  викинути  гриби  бо  знесилив.  Аж  раптом  на  дорозі  бачу  чоловіка  з  пустою  корзиною,  запитує  мене,  що  грибів  немає?,  сухий  ліс?.  Він  стояв  з  пустою  сумкою,  а  я  з  двома  сумками  та  й  повним  рюкзаком,  йому  відповідаю  що  грибів  не  має,  але  я  багато  проходив  і  трошки  знайшов.  Спитав    його  як  найти  дорогу,  і  він  мені  пояснив,  як  вийти  з  лісу.  Хороша  була  ця  людина,  бо  я  вже  багато  часу  блукав  по  лісі  і  не  міг  знайти  дороги,  а  за  його  порадою  я  швидко  найшов  дорогу.  
       Бувало  правда  і  таке,  що  я  людину  спитав  як  пройти  до  дороги,  він  мені  показав  в  іншу  сторону,  але  я  вже  орієнтуючись  по  сонцю  йому  не  повірив  і  пішов  іншою  дорогою.  Так  що,  не  всім  грибникам  можна  вірити,  вони  як  рибаки  говорять  неправду.  Але  якщо  ти  повіриш,  що  риба,  яку  піймав  цей  рибак  була  в  три  рази  більша,  то  багато  ти  не  втратиш,  але  коли  ти  в  лісі  підеш  іншою  дорогою,  то  можливо  закінчиться  трагічно.
 Біля  одного  села  грибник  ходив  з  собакою  в  ліс  по  гриби,  і  коли  собака  кидалась  на  грибників,  господар  ховався  за  дерево,  так  він  убирав  конкурентів.  На  мене  два  рази  його  собака  нападала,  хоч  в  мене  була  палиця,  але  відбиватись  було  важко,  бо  собака  спритніша  за  людину,  поки  розвернешся,  вона  на  тебе  скочить  з  іншого  боку.  Потім  я  перестав  туди  їздити,  але  я  найшов  дійсно  хороші  місця  в  іншому  місці  і  вже  туди  їжджу  постійно.
       Бувало  раз,  що  вирішив  поїхати  в  інше  місце,  але  там  прийшлось  бігти  швидко  до  грибного  місця,  поки  конкурент  першим  не  прийшов  з  автобуса,  яким  ми  разом  приїхали.  Та  коли  я  прибіг,  тоді  був  проливний  дощ,  він  іншою  дорогою  добіг  і  вже  збирав  мої  гриби.
 Одного  разу  я  взяв  з  собою  племінника,  старався  йому  показувати  де  гриби,  щоб  більше  він  назбирав,  він  так  пристрастився,  що  почав  наперед  бігати  перед  мною,  щоб  першим  набрати  грибів.  Більше  я  його  не  брав  з  собою,  не  тому  що  мені  шкода  грибів,  а  тому,  що  в  хлопцеві  розвиваються  нездорові  пристрасті.
       Деякі  люди  не  розуміють,  що  гриби  не  всі  можна  збирати  і  їсти.  Приїхала  до  мене  далека  родичка  і  пішла  зі  мною  в  ліс,  назбирала  поганок  і  мухоморів  і  зі  щасливим  обличчям  прийшла  до  мене  похвалитись.  Я  взяв  і  викинув  всі  гриби  в  канаву  і  сказав,  що  ці  гриби  не  можна  їсти,  вона  розплакалась,  почала  на  мене  кричати,  що  я  нехороший  чоловік.  Мені  довго  прийшлось  її  втішати  і  пояснювати,  що  ці  гриби  не  можна  збирати,  бо  вони  мають  дуже  сильні  лікувальні  властивості  і  можуть  зразу  вилічити  від  всіх  хвороб  так,  що  людина  успокоїть  всі  свої  страсті  та  бажання  і  нічого  не  буде  їй  потрібно,  ні  російського  газу,  ні  грибів,  стане  ангелом,  але  ми  ще  не  готові,  бо  треба  ще  свою  совість  очистити.

Був  такий  випадок,  що  один  сусід  в  іншого  ніяк  не  міг  вивідати  місця,  де  збирає  його  сусід.  І  одного  разу  при  розмові  грибник  поскаржився,  що  багато  зараз  змій  в  лісі.  На  що  інший  йому  порадив  стукати  по  деревам,  тоді  змії  поховаються.  Послухав  пораду,  той  за  ним  в  ліс  і  вивідав  по  стуку  всі  його  місця,  і  тоді  він  приходив  раніше  на  його  місця  і  визбирував  гриби.  Походивши  по  пустих  місцях,  сусід  перестав  ходити  в  ліс  збирати  гриби.
Коли  на  базарі  спитаєш  жінку  що  продає  гриби,  звідки  такі  гриби,  вона  або    промовчить,  або  скаже  інше  село,  де  лісу  немає,  або  скаже  з  лісу.
Приїхав  до  мене  сестри  чоловік  і  так  йому  закортілось  піти  з  мною  по  гриби,  що  я  був  вимушений  погодитись  і  його  взяти  з  собою.  Та  він  такий  був  повільний,  як  зайшов  в  ліс,  то  так  старанного  обходив  кожне  дерево,  що  відстав  від  мене,  і  мені  прийшлось  його  довго  шукати.  Приїхали  шукати  гриби,  а  прийшлось  мені  замість  грибів  довго  шукати  його.        
Можу  декілька  порад  для  новачків  дати,  де  можна  найти  грибні  місця,  якщо  в  лісі  ви  найдете  пластмасові  пляшки,  то  тут  є  грибні  місця,  де  шукають  любителі.  А  коли  ви  будете  находити  пляшки  від  горілки,  то  тут  збирають  професіонали,  запам’ятайте  ці  місця.
Одного  разу  я  був  в  Росії  на  Уралі,    там  теж  почав  ходити  в  ліс  по  гриби  і  заблукав,  дорогу  найшов  до  міста  по  смітнику,  чим  більше  сміття  -  тим  ближче  дорога  була  до  виходу  з  лісу.  Люди  там  ходять  до  лісу  сміття  викидати,  але  гриби  там  мало  хто  збирає.  Вони  кожен  день  п’ють  горівку  і  в  них  двоїться  в  очах.  Коли  побачать  гриб  то  в  очах  в  них  два  гриба  і  тоді  вони  йдуть  посередині  між  грибами  і  чолом  стукаються  в  дерево,  з  лісу  виходять  з  розбитою  головою  і  потім  довго  хворіють.  А  хто  піде  тверезий,  той  дійсно  назбирає  грибів  багато,  та  вони  не  відрізняють  білого  від  сироїжок,  так  відром  продають  всі  гриби  в  одному.  А  в  нас  люди  гурмани,  кожний  гриб  має  свій  смак,  тому  окремо  смажать  гриби  різних  сортів,  щоб  не  вийшла  каша.  А  коли  продають  гриби,  то  очі  в  них  блистять  ніби  вони  скарби  продають  а  не  гриби,  а  продавши  ще  довго  згадують  і  хвалять  ці  гриби,  що  тим  хто  вже  готує  і  їх  їсть  ікається,  бо  всі  наші  думки  і  слова  вміють  літати.  Як  що  добре  слово,  то  воно  дає  хороший  настрій  і  людина  не  йде,  а  ніби  летить  в  небі,  а  коли  ми  говоримо  погані  слова,  то  вони  нападають  на  людину  наче  змії.  І  людина  то  спіткнеться,  то  голова  або  серце  заболить,  то  робиться  грізною  і  на  всіх  нападає  зі  злобою.  От  які  мають  властивості  наші  слова,  тому  Господь  казав,  що  на  Суді  відповісте  за  кожне  слово.
   Коли  я  перший  раз  приїхав  на  Урал,  то  знайомий  запропонував  зі  мною  піти  в  ліс,  щоб  я  не  заблукав,  він  повів  мене  не  по  своїм  місцям,  щоб  не  створити  собі  конкурента.  Я  відправився  з  ним  по  незнайомим  місцям,  але  сталось  так,  що  мені  попадались  білі,  а  йому  козарі,  і  образившись  на  мене,  він  більше  зі  мною  в  ліс  не  ходив.
 Одного  разу  я  приїхав  коли  закінчився  грибний  сезон,  всі  казали  що  грибів  немає,  але  я  одержимий  мисливською  вдачею  збирання  грибів  пішов  в  ліс.  Ліс  не  тільки  багатий  грибами,  в  ньому  найцінніше  живе  повітря,  яке  насичене  ароматами  дикої  природи,  воно  входить  в  твої  легені  і  відновлює  твоє  тіло  і  розумієш  що  ми  міські  люди  обміняли  здорове  повітря  на  запахи  сміттєвих  відходів  та  зачманіли  вихлопи  відпрацьованого  бензину.  Пішов  в  ліс  і  найшовши  перший  грибок  кажу:  «Слава  Тобі  Господи  за  грибочок  твій»,  і  так  назбирав  цілий  кошик  білих.  Виходячи  з  лісу  вже  побачив  маленький  маслюк,  взяв  його  і  ліниво  кинув  в  кошик.  І  тут    почув  думку  -  «Злодій».
Думаю,  що  за  думка  така  прийшла  в  голову  і  чому  я  злодій.
Чую,  йде  інша  думка  -  «а  ти  за  цей  грибочок  не  подякував  Господа».
Так  мені  соромно  стало,  дійсно  Бог  створив  на  землі  все  для  нашого  блага,  щоб  ми  жили  і  радувались,  але  ми  як  ті  злодії  живемо  на  землі  що  забуваємо  за  все  дякувати  Господа.
 Всі  негаразди  ми  створюємо  самі  і  тому  нам  буває  важко,  але  якщо  розібратись,  то  все  можна  виправити  на  краще.  Життя  є  життя,  та  деколи  ми  отримуємо  пеньки  в  зад  мабуть  для  того,  щоб  ми  краще  вибирали  собі  шлях  і  дивилися  на  перед,  що  з  того  може  вийти,  або  чим  це  може  скінчитись.  Але  якщо  ми  знову  робимо  ці  ж  самі  дурниці,  то  треба  підготуватись  що  обов’язково  отримуємо  ще  один  пеньок  в  зад.
Людина  не  одна  живе  на  світі,  і  коли  ми  мішаємо  іншим,  то  ми  повинні  шукати  інші  дороги,  де  ми  можемо  розвинути  якусь  діяльність.  І  якщо    і  там  нам  будуть  переходити  дорогу,  значить  прийшов  час  йти  далі.  Але  не  можна  битись,  мстити  і  виганяти  інших,  місця  на  землі  багато  і  виправдується  душа,  яка  проявила  смиренність.  Такі  довше  живуть  на  землі,  а  ті  хто  хапали,  утискали  інших,  швидко  залишили  цю  землю,  але  все  суди  Божі  і  бувають  винятки,  бо  тайни  народження  і  життя  нашого  на  землі  відомі  одному  Творцю.  А  ми  повинні  навчитись  смиренню,  щоб  бути  учасником  божественного  плану  життя,  яке  створив  Бог  на  землі.  А  коли  ми  винищуємо  цей  ланцюжок  життя,  ми  винищуємо  свою  душу,  і  тим  менше  в  нас  залишається  шансів  продовжувати  цей  шлях  життя.
Коли  людина  була  б  одна  на  землі,  вона  напевно  віддала  би  все,  щоб  хтось  був  би  з  нею  рядом,  всі  свої  гроші  та  коштовності.  Шкода,  що  ми  цього  не  цінуємо  і  розуміємо  коли  ми  когось  губимо,  і  коли  повернути  нічого  не  можливо.
Дай  Боже  нам  розуму,  щоб  зрозуміти  Твої  премудрості  як  треба  жити  на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675797
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 03.07.2016

Голос з Небес

[img]https://i.ytimg.com/vi/8A-NhG0K7dU/maxresdefault.jpg[/img]
Твій  голос,
Я  почув  із  Неба,
Він  як  грім  звучав.
Зрозуміти  мені  треба,
Чому  не  з  моїм  розумом,
А  з  душею  розмовляв?
 
Твій  голос  Господи
Я  знаю,
І  душа  відкрилася  мені,
Цю  букву  "О"
Я  пригадаю,
Що  не  відбилась
На  скалі,  тоді.
 
Щоб  слова  Твої,
Мені  не  забути,
Щоб  дорогу
Вказували  мені,
Вони  в  моєму  серці
Пригорнуті,
Щоб  незабути,
Ніколи  вже  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016

Чому депутати у Європу літають?

[img]https://i.ytimg.com/vi/2oMmosQri0U/hqdefault.jpg[/img]
Ми  простих  речей  не  знаємо,
Чому  ми  депутатів  вибираємо,
Щоб  за  державні  кошти,
у  Європу  за  досвідом  літали,
І  приватний  бізнес,
Собі  відкривали.

Схема  дуже  проста,
Треба  найти  дурня,
Щоб  повірив  у  твої  байки,
Який  хороший  господар  ти.

У  Європі  можуть  засудити,
За  екологію  -  не  треба  ліс  губити,
А  тут  трави,  губи  за  даремно,
І  дякувати  тут  будуть  чемно.

Дарма  що  у  Європі,
Треба  по  2000  платити,
Тут  за  150  євро,
Згодні  всі  робити.
А  різницю  в  кишеню  запхати,
Кожному,
-  кому  треба  знати.
На  то  вони  депутати,
Від  імені  народу,
Собі  кишені  набивати.

А  ви  кажете  суди  винуваті,
Все  лихе  починається
Від  нашої  хати.
Кого  за  гречку  і  кого
За  ковбасу  купують,
Ну  а  хто  вище,
Ті  вже  ікрою  жирують.

А  ми  слухаємо  байки,
Про  європейські  жируни,
Треба  перед  віслюком,
Моркву  тримати
І  він  задарма  буде  йти,
Де  ростуть  на  дереві,
Європейські,
-  тата  Карлові  куртки.
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTIZEJoIC7-91kcDn_m53SpErwMVuR6_yjxDE6V0HHY328-cYl3[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669128
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.05.2016

Злий господар і добрий пес

[img]http://lviv-online.com/ua/wp-content/uploads/2015/08/dobryi_pes.jpg[/img]

На  воротах  оголошення  висить,
Що  злий  пес  в  дворі  сидить.
Чого  на  собаку  кивати?
По  іншому  треба  писати:

В  дворі,  злий  господар  сидить,
Він  на  всіх  по  злому  гарчить,
Щоб  біди  тобі  не  зазнати,
Треба  від  дому  цього  тікати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668618
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.05.2016

Пиво і молоко

[img]http://i2.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2010/08/Lviv_oldP-77-copy.jpg?resize=700%2C470[/img]

Зачистка  від  бабусі,
Успішно  операція  іде,
Що  молоко,  цибулю,
І  огірочки  продає.

Підступний  ворог
Городецьку  атакував,
Вороже  молоко
Львів’янам  продавав.

Поліцейським  успішним,
У  Львові,
Нагороди  роздавали,
Що  бабусь  зачищали.

Нема  кому  слово,
За  них  сказати,
Бо  дипломати  всі,
І  наші  депутати.

Тепер  пивом  і  кавою
Там  торгують,
За  що  боролись,
І  тим  гадлюють.

Чому  площу,
Ринком  називали,
Тому  що  з  села,
Приїжджали,  торгували.

А  тепер  зачистили,
Сільських  уже,
Для  ти  хто  пиво,
І  каву  продає.

Така  і  в  Одесі,
Дерибасівська  вона,
Кефалі  і  бичками,
Наповнена  була.

Вулиця  Дерибасівська
Що  означає?
ДЕ  РИБА,  але  риби,
Там  вже  немає.

Колись  і  художники,
Картини  там  продавали.
Потім  і  їх  зачистили,
Взяли  і  прогнали.

Ми  великі  в  цьому,
Досягнення  маємо.
Що  бабусь  з  молоком,
З  базарів  проганяємо.

Здоров’я  пиво,
А  не  молоко  дає.
Загине  нація,
Як  пиво,  не  по  п’є.

Хай  люди  пиво,
І  каву  п’ють.
А  не  молоко,
Що  бабусі  продають.

Корови  під  ніж,
Треба  пускати.
Бо  глобалізація  йде,
-  Треба  зустрічати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668276
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.05.2016

Як треба бізнес тримати?

[img]http://img0.reactor.cc/pics/comment/Dilbert-%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D1%81%D1%8B-1151716.jpeg[/img]

Чиновнику  достатньо,
Під  державне  замовлення
Бізнес  свій  тримати,
І  він  буде  процвітати.
 
Не  треба  міхи,
І  ящики  тягати,
Діти  у  Європі  вчитись,
А  жінка  на  Багамах  віддихати.
 
Життя  як  по  маслу
У  них  іде,
Але  жеброта  тут,
З  вилами  на  них  іде.
 
Тому  і  сам,
Тут  вже  не  хоче  жити.
Пора  вже  бізнес,
У  Європі,  там  творити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667633
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.05.2016

ТРУТНЕВА МАТКА

[img]http://opchelovodctve.ru/wp-content/uploads/2014/03/trutenka-300x300.jpg[/img]

Бджола  для  вулика  працює,
Вона  малюків  і  маточку  годує.
На  квіточки  вона  літає,
Медок    для  них  збирає.

Вона  не  може
Без  них  прожити,
Для  них  працює,
Їх  треба  кормити.

Кожен  свою  працю
І  функцію  має,
Хто  пилок,
Хто  мед  збирає.

Щоб  покоління  
Бджолі  виростало
Щоб  меду  було
І  немало.

На  пасіці  бджоли
Трудяться  дбайливо.
Нам,  би  навчитись,
І  зрозуміти  це  диво.

В  державній  пасіці
Трутнева  матка  завелась,
Не  бджоли  виводить,
А  всяку  напасть.

Трутневі  мухи
Меду  не  збирають,
Вони  добре  їдять,
І  гарно,  так  гуляють.

Що  бджоли  з  пасіки  втікають,
На  інші  вулики  літають.
Де  їх  приймають,
А  деколи  і  вбивають.

Недбалий  пасічник,
Пасіку  так  тримає,
Що  бджоли  гинуть,
І  меду  там  немає.

Нам  треба,  
В  бджолах  повчитись,
Як  треба  жити,
Як  трудитись.

Щоб  кожен
Свою  роботу  мав,
А  не  обманював,
І  не  крав.

 А  трутнів  лиш
Обмежено  тримати.
Бо  все  з’їдять,
І  міль  буде  гуляти.

Щоб  покоління  
Бджолі  виростало
Щоб  меду  було
І  немало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667555
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2016

Жебрачка

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/10/21/15552984.jpg[/img]


Бабуся  зморщена  губами,
Стоїть  як  сирота.
Опустивши  голову  чекає,
На  хліб  собі  гроша.

Відпрацювала  все  життя,
Вона  просить  у  стовпа,
Ціна  у  хліба  така,
Що  не  хватає  їй  гроша.

Це  не  вона  стоїть,
А  наша  совість,
В  нашу  душу  заглядає,
У  кого  ще  є,
А  кого  вже  немає.

До  влади  прийшли  злодії,
І  забравши  геть  усе,
Вони  украли  всі  надії,
У  того,  хто  на  пенсію  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2016

Вузька дорога

[img]http://www.proza.ru/pics/2010/09/01/424.jpg[/img]

Люди  люблять  свято,
Повеселитись,  погуляти.
Тому  питання  віри,
Коли  святкувати.

Мало  хто
Про  Бога  говорить,
І  до  причастя,
Мало  хто  доходить.

Гріхи  не  хочуть,
Свої  підіймати,
Ще,  повеселитись,
Ще,  погуляти.  

Тому  пекло
Переповнилось  вже,
Живіт  наповнений,
Розширяється  іще.

В  Царство  Боже,
Там  хода  мала,
Не  широка  дорога,
А  драбина  вузька.

Не  кожен  хто  лізе,
До  Царства  ввійде.
Гріхи  штовхають,
І  душа  в  пекло  паде.

В  утисках,  смиренні,
Нам  до  Бога  йти,
Через  образи,
Зневаження  і  плювки.


Слово  Боже
Когось  обпалило,
Кому  в  душу  запало,
В  кого  серце  занило.

А  комусь,
Як  для  теляти,
Вухами  мухи  відганяти,
Поїсти  та  поспати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2016

Діти блуду

[img]http://i.dailymail.co.uk/i/pix/2011/07/25/article-2018432-0D25F6A800000578-697_634x418.jpg[/img]

Яблуні  зацвіли,
Бджоли  не  літають,
Знову  випав  сніг,
Холоди  наступають.

Два  чоловіки
Вирішили  оженитись,
Надивились  блуду,
Давай  собі  зблудитись.

Хто  за  жінку,  
А  хто  за  чоловіка,
У  ліжку  і  дивани,
Міняються  місцями,

Заборонено  у  Європі,
Тато,  мама  називати,
Бо  не  знати  хто  сьогодні,
Під  кого  має  лягає.

Та  от  біда,
Природа  не  сприймає,
Чоловік  не  жінка,
Ніяк  не  рожає.

Вирішили  до  Європи,
Україну  під'єднати,
Бо  там  жінки,
Вміють  ще  рожати.

Наші  діти,
Що  жінки  народили,
Продають  за  євро,
Тим  хто  заблудили.

До  чого  ми  йшли,
За  що  кров  проливали?
Щоб  наші  дітлахи,
Голубим  віддавали?.


Якщо  не  зупинити,
То  буде  біда,
Содом  і  Гоморра,
Їх  доля  яка?


[img]http://i.dailymail.co.uk/i/pix/2011/07/25/article-2018432-0D25F7D300000578-551_634x447.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662156
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.04.2016

Чому у сім’ї війна?

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRj2t_QHDlS4LlESV-cuIEs-qGBv28EXjclnJ7ZDPCXBHA3qkrg[/img]

Жінкам  ми  дали  свободу,
І  заплуталось  все,
Бо  чоловік  по  природі,
Є  голова  над  усе.

Тому  ідуть  чвари,
Війни  і  скандали,
Бо  чоловіки  незгодні,
Щоб  дома  вони  прибирали.

Якби  там  не  було,
За  рівність  сперечались  ми,
Ми  на  міну  нарвались,
І  миру  в  хаті  не  найти.

У  дерева  є  в  землі  коріння,
А  зверху  виростають  листочки,
А  у  сім’ї  незрозуміло  -  де,  
Коріння,  а  де  пелюсточки.

Чоловікам  квіти  дарують,
А  жінкам  булаву,
Розгромити  вони  можуть,
Сім’ю  і  державу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662014
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.04.2016

Чудеса Афону

Старець  був  сліпий,  не  добачав,
Він  відлюдний  подвиг  тримав,
Та  хтось  скаргу,  на  нього  написав,
Що  до  причастя  він  їжу  приймав.

До  владики  позвали  його,
Щоб  повчив  правилам  його.
Є  правила  для  всіх  в  монастирі,
Їх  повинні  виконувати  всі.

В  кімнаті  секретаря  була  духота,
Сиділи  люди,  до  владики  –  отця.
І  старець  теж  на  стілець  присів,
Він  зодягнути  тілогрійку  захотів.

Сонячне  проміння  через  віконце,
Провело  через  кімнату  сонце.
А  старець  зовсім  не  добачав,
Він  думав,  що  шнурок  провисав.

Повісив  тілогрійку  свою,  
На  промені,  як  на  гіллю.
Всі  жахнулись  від  чуда  цього,
Що  старець  не  відає  чуда  того.

Тут  двері  відкрились,
І  голос  секретаря,
Запросив  старця,  
До  владики  отця.

Митрополит  навчати  почав,  
Щоб  їжу  після  причастя  приймав.
Старець  в  суперечку  не  ставав,
Він  повчання  по  наказу  сприйняв.

Ту  ввійшов    секретар  і  на  вухо,
Він  розказав  про  в  приймальні  чудо.
І  очі  опустилися  митрополита  того,
Він  з  миром  відпустив,  чудотворця  цього.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661682
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2016

Фарисей

Колись  розпинали  Христа,
І  зараз  розпинають,
Гріхами  своїми  в  хрест,
І  тіло,  цвяхи  забивають.

Фарисеї  були  і  залишились,
Вони  зовсім  не  змінились,
Людей  в  церкві  навчають,
А  самі  долари  міняють.

Тому  люди  правди  не  знають,
Кому  вони  ноги  підмивають,
Тому  ми  ходимо  в  ярмі,
Що  поводирі,  не  праведні  оті.

А  влада  зуміла  їх  привчити,
Кого  гнати,  а  кого  хвалити,
Тому  фарисей  добре  живе,
Бо  свого  хреста  він  не  несе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016

Діла

Гріхом  буває  коли  мовчиш,
Коли  говориш  чи  кричиш,
На  все  треба  розум  мати,
Де  промовчати,  де  сказати.

Любов  до  Бога,  освітлює  все,
І  тоді  починаєш  розуміти,
Хто  вже  мертвий  а  хто  живе,
Куди  іти  і  що  робити.

Де  промовчати,  де  сказати,
Бо  стануть  щиро  розпинати.
Нерозумних  святими  називають,
А  хто  розумний,  того  розпинають.

Господь  посіяв  Своє  Слово,
А  диявол  бур’яни  насадив,
Вже  те  і  те  дозріло  і  готово,
Вже  колос  на  сонці  заблистів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016

Митець

[img]http://shipwiki.ru/images/sudno_kristian_radik_christian_radich_7_1.jpeg[/img]

Що  в  голові  -
То  серце  вимовляє.
То  митець  пише,
Слово  промовляє.

Є  слова  блудливі,
Обманюють  людей.
І  люди  ходять
До  блудливих  тих  дверей.

Є  слова  чисті,
До  світлого  ведуть,
Вони  заблудним  душам
Вказують  необхідну  путь.

За  слово
Тебе  будуть  судити,
Кому  ти  двері
Вміла  відчинити.

Не  за  себе  тільки,
Ти  відповідь  даєш,
А  за  тих  кого
Навчила  і  ведеш.

Тоді  подумай,
Перш  ніж  сказати.
Чи  праведну  дорогу,
Вміла  указати.

Коли  ти  сам
Дороги  ти  не  знаєш,
То  інших  блудиш,
У  гріх  штовхаєш.

Тому  і  на  суді,
Тебе  будуть  судити.
За  блудні  дороги,
Які  навчила  ти  ходити.

Щоб  праведну  дорогу
Людям  указати,
Треба,  Святого  Паїсія
Вчитись  і  читати.

Тоді  дороги
До  Бога  поведуть.
І  Бог  очистить
Серце  і  твою  путь.

Там  ступатиме
Твоя  нога,
Куди  інших,  в  палаци,
Чи  в  пекло  привела.

Мої  слова,  
Ти  не  забудеш.
Рано  чи  пізно
Ти  совість  збудиш.

Святе  слово
Сказано  не  мною,
А  того  хто  вище,
Хто  наді  мною.

Його  слова
З  небес  злітають,
Душі  годують,
Накормлять.

А  я  рука,
Що  перо  тримає.
Тобі  пише,
Тобі  читає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016

Орел та вітер

В  потоці  вітру  бурних  хвиль,
Орел  уміло  крила  повертає.
Що  вітер  сам  того  не  знає,
Що  орла  він  в  небо  підіймає.

Орел  не  боїться  ні  вітру  й  бурі,
Безсильний  вітер  щось  йому  зробить,
Бо  всі  сили  великої  напруги,
Орел  уміє  направить,  підхопить.

Хоч  на  землі  машини  й  дерева  піднімає,
Із  будинків  дахи  він  зриває  за  мить,
Та  з  орлом  як  впоратись  не  знає.
Сердитий  вітер,  не  може  щось  зробить.

Над  Україною,  орлиний  дух  літає.
І  ворог  не  може  щось  нам  зробить,
Безсилий  він  хоч  виє,  завиває,
Бо  Україну  хотів  і  хоче  захопить.

Зуби  він  собі,  на  землі  зламає,
І  не  може  з’їсти,  хоч  би  проковтнуть,
Хоч  з  усіх  сторін  тисне,  натискає,
А  перемоги  йому  не  досягнуть.

І  сам  себе  за  хвіст  хапає,
І  сам  себе  готовий  проковтнути.
Тому  що  злоба  у  ньому  перемагає,
І  треба  йому  щось  в  живіт  запхнути.

Бо  монстр  велике  тіло  має,
Не  вміє  в  мирі  з  нами  жити,
Бо  вовк  завжди  ягня  шукає,
Вовку  треба  їсти  й  пити.

Бог  розум  у  тих  відбирає,
Хто  несправедливо  хоче  жити.
Хто  брехнею  поле  засіває,
Тоді  мізки  не  знають  що  робити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661035
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2016

Душі дороги

Деякі  люди  
Душу  ангела  мають,
Добрим  словом  
Душі  освітляють.

І  довго  згадуєш  тому
Що  довелось  пережити
Чисту,  світлу  доброту
І  своє  серденько  зігріти.

І  слава  Божа,  наповнила  його,
І  слово  Боже  утішає,
Премудрість,  прозорливість,
Учить  і  наставляє.

Є  ще  люди  і  такі,
Які  мудрості  не  мають,
Отруєні  їх  язики,
Учать  і  наставляють.

Розбещують  людей,
Відводять  від  дороги,
Від  обдурених  речей,
Ведуть  їх  в  комори.

Чому  слово  Христа,
Не  всім  зрозуміти?.
Тому  що  жертвою  хреста,
Не  кожен  хоче  повисіти.

Шукають  слави  у  людей.
Щоб  на  троні  посидіти.
Тому  віночки,  брехливих  речей
На  шиї  їм  висіти.

Не  сприймають  праведних  речей,
Тому  віри  не  мають,
І  вчать,  не  тому  людей,
А  байки  розповідають.

Закон  є  закон,
Його  не  можна  змінити.
І  приговір  як  дзвін,
По  тобі  він  буде  дзвонити.

Є  ангели  душі,
На  душу  мають  право.
Байдужі  до  тіла  вони,
А  до  душі  припало.

Бо  дух  і  душа,
Це  частина  Бога,
І  коли  забруднена  вона,
У  пекло  їй  дорога.

У  пекельному  вогні
Її  треба  очищати,
Щоб  навчилися  тоді,
Світлі  дороги  вибирати.

Поки  живемо  на  землі,
Треба  душу  очищати,
Щоб  не  в  пекельному  вогні,
Просити  і  умовляти.

Є  час,  коли  до  людей,
Є  час,  коли  від  них  тікати,
Будь  розумним  як  Закхей,
Христу,  двері  відчиняти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2016

Все іде по колу

Була  сім’я  як  сім’я,
А  щось  не  вистачає.
У  кого  літо,  у  кого  весна,
А  кому  зима  наступає.

За  зимою  знов  весна,
Веселка  засяла,
В  колисці  знов  дитя,
Жінка  життя,  подарувала

Сонце  крутиться  по  колу,
Час  не  зупинити,
Поки  маю  жити,
Треба  ще  садити.

Щоб  у  кого  весна,
Сади  зацвітали,
І  добре  слово
За  мене  сказали.

Хто  відпрацював  на  землі,
В  землю  полягали,
Жінки  носять  в  животі,
Щоб  вони  оживали.

Наші  нові  кісточки,
Ходити  навчити,
Щоби  бігали  вони,
За  щастям  ходити.

Не  кінець,  коли  кінець,
Неможна  сумувати.
Все  задумав  наш  Творець,
Нікому  не  вмирати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016

Воля і манкурти

[img]
http://www.mankurty.com/blog/wp-content/uploads/2012/10/Mankurt.jpg[/img]
Дуже  багато  брехні,
Століттями  засівали,
Тому  багато  крові,
За  волю  ми  віддали.

Одних  скидали  з  гори,
Інші  туди  залізали,
На  брехливому  коні,
Людей  назад  вертали.

Коли  люди  у  ярмі,
Можна  їх  дурити,
Треба  сісти  за  кермо,
І  долари    міхи  набити.

Нас  в  раби  віддають,
Ті  що  голосують,
За  гречані  тарілки,
В  каруселі  танцюють.

Неможна  недобрим,
віддавати  голос  свій.
Залишаться  при  владі  -
І  замовкне  голос  твій.

Стати  рабом  не  важко,
Це  найкоротший  шлях.  
Звільнитись  дуже  тяжко,
Не  вирішиш  за  мах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660148
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2016

Карпатська Січ

[img]http://svoboda-files.info/images/680x510/6346dc723395e1ee8ef57f4883be4cb4.jpeg[/img]

Сонечко  встає
Що  мені  чекати?,
Ворожа  куля  б’є,
І  б’ють  гармати.

За  спиною  Україна
Жінка,  діти  й  мати,
Треба  вистоять  мені,
Треба  захищати.

Ворог  крутиться  змією
Щоби  постріляти,
Повистрілювали  всі  набої,
І  давай  тікати.

Стоїмо  ми  стіною,
Неможна  стріляти,
Договорились  між  собою,
А  нам  помирати.

Та  не  шкода  що  загину,
Треба  дітей  захищати,
І  мою  Святу  Україну,
Щоб  в  раби  не  продати.

Постаріла  моя  мати,
Сльози  витирає,
Її  серденько  болить,
Від  болю  стискає.

Ворог  очманілий,
П’яні  очі  закриває,
Йому  байдуже,
По  кому  стріляє.

Запорізьких  козаків
Боялась  Катерина,
Зброю  в  них  відібрала,
Січ  розформувала.

Нашу  Карпатську  Січ,
Також  розформували,
Наш  незламаний  дух,
Бояться  при  владі.

В  кого  руки  затряслись?,
Когось  ми  налякали?,
Що  бояться  вороги,
І  ті  що  при  владі.

Вистояли  на  майдані,
І  тут  треба  стояти,
Захищати  Україну,
Не  дати  обкрадати.

Молю  тебе  Боже,
Молю  за  Україну.
Бережи  Карпатську  Січ,
Щоб  рід  наш  не  загинув.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659909
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.04.2016

Духовні книжки

Душа  потребує  хліба,
А  її  не  годують,
Вона  хоче  для  душі,
А  її  ковбасою  мордують.

Ти  книжки  продаєш,
Для  інших  повчала.
А  мої  гроші  ти  крадеш,
Щоб  «Ідея»  навчала.

Мої  праведні  книжки,
Під  ногами  стояли,
Щоб  не  бачили  покупці,
Щоби  не  купували.

Нерозумна  душа,
Бог  усе  бачить,
Твої  книги  ні  гроша,
А  мої  щось  значать.

І  покійники  мені,
В  ночі  являлись
Знають  вони  їм  ціну,
Бо  там  задихались.

Не  буду  судитись,
На  суд  подавати,
Бо  є  Бог  –  Суддя,
До  нього  звертатись.

Той  забавний  чоловік,
Хотів  моє  місце  зайняти,
І  давай  своїх  псів,
На  мене  цькувати.

Чому  я  його  вчив?,
Чому  він  навчався?,
Раді  слави  вчителів,
Дурману  нализався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016

Гріх

Легко  впадати  в  гріх,
Важко  виходити.
Коли  біс  уже  запріг,
То  довго  з  ним  ходити.

Не  скинеш  його  з  голови,
Бо  він  має  право.
Біс  господар,  а  не  ти,
Щоб  тілом  управляло.

Біс  командує  з  гори,
Бо  вже  хоче  їсти,
І  лишнє  пхаєш  у  живіт,
Що  троє  могли  з’їсти.

Біс  командує  з  гори,
Хочу  горівку  пити.
І  ти  за  пляшкою  біжиш,
Щоб  собі  налити.

Біс  командує  згори,
Хоче  жінку  мати.
І  ти  ходиш  поза  двір,
Щоб  з  кимсь  переспати.

Біс  командує  з  гори,
Хочу  попалити.
І  ти  знову  поза  двір,
Щоби  подимити,

Біс  командує  згори,
Хочу  дуже  спати.
І  вже  лінивий  твій  зір,
Треба  в  ліжко,  лягати.

Біс  командує  з  гори,
Гроші  це  свобода.
І  очі  бігають  твої,
Де  б  була  нагода.

У  кого  біси  сидять,
Кого  демони  управляють,
Люди  ходять  як  пішаки,
Не  догадуються  і  не  знають.

Щоб  позбутись  цього  керівника,
До  церкви  треба  ходити,
Православного  букваря,
Треба  добре  вчити.

Як  не  вчитись  букварі,
Не  вчить  і  не  навчати,
Біси  вчителі  тоді,
Знають  як  дресирувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016

Запитання до Бога

Запитуємо  у  Бога  ми
Чому  мовчиш  Ти  на  Небі
Чому  антихрист  рветься  знов
І  українська  ллється  кров

Чи  мало  ми  біди  зазнали
Коли  нас  в  яму  закидали
І  українці  так  вмирали
Що  кістками  поле  покривали

Де  є  Твоя  Свята  Воля
Що  нас  спіткала  така  доля
Чи  не  молились  ми  Тобі
Чи  відрікались  ми  в  Хресті

Будували  церкви  ми
У  кожному  місті  і  селі
Христа  за  Бога  признаємо
І  дорогою  Христа  ідемо

Скажи  нам  Отче,  не  мовчи
Всі  сльози  виплакали  ми
Нема  кому  поради  дати
І  натерпілись  своїх  же,  зради

Як  ніч  минає,  день  іде
Так  милість  Моя  вам  прийде
Злу  недовго  панувати
Пора  вже  слово  Мені  сказати

Де  серце  ваше  там  і  воля
Тому  спіткала  така  доля
До  світла  злий  не  пристає
Бо  світле  серце  -  це  Моє

Забули  Заповіді  Мої
Чи  вони  не  модні  і  старі
Той  темний  думку  вам  дає
Що  кожен  хапає  й  краде

У  чистім  серці  Моя  Воля
І  не  спікає  злая  доля
Хто  уважно  Слово  Береже
Той  в  Царство  Боже  увійде

У  злому  серці,  злий  язик
Лихому  слухатись  звик
Лиш  тоді  він  визнає  Мене
Коли  до  церкви  він  іде

Святих  забули  ви  своїх
А  Моя  воля  була  в  них
Хвалити  стали  ви  чужих
Неправдивих  вчень  і  не  Моїх

Пророка  бажаєте  ви  знайти
У  злому  серці  і  ганьбі
Розіпнете  Його  як  Христа
Бо  вам  лиш  милість  дорога

Де  Дух  Мій,  в  кому  він  живе?
В  омані  заплутали  все
Дорогою  своїх  святих  ідіть
Ось  вам  Мій  останній  Заповіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659507
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.04.2016

Смиренна овечка

В  Карпатах  на  горі,
Жила  лагідна  овечка.
Була  вона  слухняною,  
Веселою,  забавною.

Смиренною  у  мові,  
Розумною  в  розмові.
Гарненькі  пісні  знала  
І  так  собі  співала:

Я  овечка  -  добре  сердечко,
Люблю  коли  сонечко  встає,
Півник  пісеньку  співає,
Ясне  сонце  зустрічає.

Коли  веселка  у  горі,
Всіх  звеселяє,
Річечка  між  горами  тече,
Всіх  напуває.

Коли  грибочки
Під  ялинкою  ростуть,
Коли  бджоли  літають,
І  дерева  цвітуть.

Місяць  уночі  гуляє,
Він  дрімоту  наганяє,
Щоби  всі  відпочивали
До  ранку  сили  набирали.

Пташка  радісно  співає,
Діток  будить,  звеселяє.
Вже  пора  усім  вставати,
Добрим  людям  працювати!

Зранку  бджоли  вилітають,
Цілий  день  медок  збирають.  
Облітають  квіточки,
Нахиляють  пелюсточки.

Мурахи  виходять  вранці,
Мов  солдати-новобранці.
Всі  гуртом  як  в  бій  ідуть,
Все  до  нір  своїх  несуть.

Треба  їм  усе  зібрати,
Щоб  хатинку  збудувати,
Спати  солодко  вночі,
Взимку  грітись  на  печі.

А  як  сніг  засипле  землю,  
Все  покриє,  й  неприємно
Холод  стане  навкруги  –
Де  подітись,  куди  йти?

Щоб  в  хатині  все  було  –
Смачна  їжа  і  тепло  –
Треба  влітку  працювати,
Теплу  хатку  будувати.

Якщо  час  собі  змарнуєш,
То  хатинки  не  збудуєш.
Де  би  сісти,  де  поспати
Де  би  зиму  переждати.

Не  лінуйся  працювати,
Рідну  хатку  будувати.
Не  помітиш,  –  час  прийде,
Зима  й  холод  надійде.

Все  живе  кругом  радіє,
Все  росте  і  молодіє.
Ясно  всім,  хто  є  на  світі  –  
Бог  в  небесному  привіті...

Такі  пісні  вона  співала,  –  
Бо  велике  серце  мала.

Одного  разу  вранці,  
Овечка  встала,
Побачивши  квітку,  на  дворі,
Понюхала  поцілувала.

Ясне  сонечко  встає,
Півник  головку  піднімає,
Він  співає  йому  вже,
Всіх  будить,  пробуджає.

Через  хвіртку  незакриту
На  город  біжить  коза.  
Що  зірвалась  з  мотузка,  
До  капусти  й  буряка.  

Кури  бігають  по  дворі,  
Бо  засиділись  в  коморі.
А  незграбні  каченята,
До  води  йдуть,  мов  хлоп’ята.  

Овечці  весело  їй,
Вона  хоче  погратись,
Поскакати,  пострибати,
Та  й  посміхатись.

Гуси  гуртом  у  дворі,
Травичку  щипали,
Овеча  поплигала  туди,
Щоб  з  нею  пограли.

Гусак  на  овечку  напав,
І  давай  її  щипати,
Нашу  бідну  вівцю,
Давай  проганяти.

Пострибала  до  курей,
З  ними  погратись,
Кури  ті  порозбігались,
І  з  овечкою  не  грались.  

Тут  вискочив  пес,
І  давай  її  кусати,
С  переляку  в  город,
Овечка  наша  утікати.

Сонце  ясно  засвітило,  
Та  овечці  тут  не  мило.
Подивилась  навкруги  
–  Де  подітись,  куди  йти?

Бачить  кізку  на  городі,
Їсть  капусту  при  нагоді.
Позирає  навкруги,
Чи  не  йдуть  звірі,  вороги?

Капусту  зуби  хрумкають,  
Ноги  по  городі  тупають.
Вуха    стоять  на  сторожі,
Щоб  не  зазнати  біди  небозі.

Тут  овечці  б  пострибати,
Щоб  подружку  собі  мати.  
Та  коза  їй  роги  показала,
Трохи  її  не  заколола.

На  городі  капуста  росте,
Що  коза  полюбляє.
Тому  на  суперників  своїх,  
Вона  роги  наставляє.

Овечка  опустивши  очі,
Пішла  поза  свій  двір,
Пішла  в  верх  по  дорозі,
Куди  бачать  її  очі.

Вже  не  весело  їй,
Ніхто  не  забавляє,
А  щипає,  кусає,
І  роги  наставляє.

Вона  в  гору  йшла,
Опустивши  свої  очі,
Де  ростуть  високі  смереки,
Де  літають  високо  лелеки.

Раптом  бачить  щось  горить,
В  небі  зіронька  летить.
І  до  неї  прилітає.  
Цей  вогонь  горить,    палає.
Це    Цариця    Голубиця
З  Неба  прилетіла
Й  на  пагорбі  присіла,
Статна,  біла,  величава
Враз  Дівицею  тут  стала.
 А  на  ній  корона  сяє
Вся  горить  Вона,    палає
Й    до  овечки  промовляє:
– Я  Цариця-Голубиця
Я  Премудрість  –  подивися.
Я  з  Творцем  творила  світ,
Щоб  жилося  багато  літ.
Землю,  сонце  і  зірки  –
Все  з  Творцем  створили  Ми.
З  вуст  родилась  Я  Творця,  
Коли  світ  не  мав  кінця.

Я  Премудрість  Божа,
Що  все  творила,
Я  у  Бога  –  Творця,
Художницею  жила.

Облітавши  навкруги,
Все  я  прикрашала,
Гори,  дерева,  і  поля,
Все  я  намалювала.

Все  що  на  землі,
Все  що  живе  в  морі,
Все  підвладно  мені,
На  моїм  просторі.

Бога  ти  не  забувай:
Зло  у  душу  не  пускай.
Хай  добро  у  ній  зросте,
Зло  навіки  пропаде.

Не  відкриюсь  Я  лихому
І  зависному,  і  злому.
Хто  довіриться  Мені,
Тому  дам  дари  ясні.

Зранку  хто  Мене  шукає,  
Той  щасливу  долю  має.
В  Мене  мудрість  і  знання,
Сходи  в  Царство,  до  Творця.

Бо  Я  –  Дерево  життя,    
В  Мені  істина  свята,
З  мого  джерела  нап’єшся,
То  мудрості  наберешся.

Ясніше  сонця  освящаю,
Живу  Я  Духом,  научаю.
Вогонь  тоді  горить  в  Мені
І  страшно  темряві  тоді,
Коли  горю,  коли  палаю
Все  очищаю,  освящаю.  

В  Мене  слава,  в  Мене  сила
Християн  Я  охрестила.
Щоби  силу  й  мужність  мати,
Треба  в  серце  Дух  прийняти.

Божим  світлом  Я  горю,
Прилітаю  і    творю.
Щоб  до  Мене  стежку  знати,
Треба  добру  душу  мати,
Щоби  віра  і  любов
Відродилась  в  душах  знов.

Так  Голубка  і  Цариця
Рай  творила,  як  годиться.
І  вівцю  вона  створила
І  смиренням  наділила.

Той  овечка  ця  слухняна
І  пухнаста,  біла,  гарна.
Хто  на  вівцю  поглядає,
Той  таку  науку  має:

Щоб  щасливо  в  світі  жити
І  в  смиренні  не  тужити,
Треба  добре  серце  мати
І  любов’ю  обіймати.

От  Голубка  прилетіла,
На  горбочку  Вона  сіла.
Як  Цариця  Вона  стала
Гарна,  Мила,  Величава.
І  овечку  запитала:
– Що  тобі  все  так  не  мило,
Чом  серденько  затужило?
Навкруги  все  так  прекрасно
 Не  сумуй  –  це  все  завчасно.

Що  попросиш  ти  мене
Я  можу  тобі  дати,
Щоб  заспокоїти  тебе,
Щоб  могла  співати.

Як  почула  це  овечка,
І  зраділа  зразу,
Вона  надумала  собі,
Як  відплатить  образу.

Роги  як  у  кози
Я  хочу  мати,
Норов  як  у  собаки
Щоб  всіх  проганяти.

І  сказала  їй  Цариця:  –
Нерозумне  дитя,
На  кого  ти  будеш  схожа,
Тоді  не  будеш  ти  вівця
А  на  динозавра  похожа.  

Навкруги  ти  подивися:
Мають  всі  свої  чесноти
Роблять  корисну  роботу,
Пес  чатує  двір  дбайливо
Він  чужих  не  впустить  сміло.
Півень  будить  усіх  зранку,
Не  жаліючи  горлянки.
Хоч  коза  і  бешкетує  –
Молочком  усіх  годує.

Щоби  дати  тобі,  Овечко?
Щоб  зігріти  твоє  сердечко
Міцні  зуби  як  у  пса,
Гострий  дзьоб  як  у  орла,
Може  роги,  як  в  кози,
Не  соромся,  все  скажи?
Налякалася  овечка,
– Ні,  не  хочу  бути  злою
Ні  страшною,  ні  бридкою.

Щоб  нікого  не  лякати,
І  діток  не  ображати.
Не  буцатись,  не  кусатись.
І  повіки  добре  матись.

Хочу  я  лагідною  жити,
Зі  всіма  собі  дружити,
Всіх  любити,  обіймати
І  лагідне  серце  мати.

Сонце  сяє,    виграє,
Вівці  радісно  стає.
Все  так  зроблено  дбайливо
І  премудро,  і  красиво.

То  нема  чого  журитись.
Якщо  мудро  подивитись
Вся  турбота  враз  спаде,
Коли  той  промінчик  сонця
В  наше  серце  попаде.
Світлом  все  кругом  іскриться,
І  сказала  знов  Цариця:
– Коли  серце  освятиться,
Все  міняється  навколо.
І  радіють  котенята
Гусенята  і  качата.
Птахи  високо  літають,
Риби  море  заселяють,
Живуть  всякі  звірі  в  лісі,
Ластівки  живуть  у  стрісі.
Мишка  в  полі  теж  живе
З  мишеням  зерно  гризе.

Всі  живуть  таки  щасливо,
Бо  все  створено  дбайливо.
Бо  отримали  згори
Своє  місце  і  дари.

Всім  Господь  подарував
Те,  що  найдорожче  мав,
Небо,  землю,  жито  в  полі,
І  ясну  зірничку  волі.

Так  промовила  Цариця
Світла  Мила  Голубиця,
Крильми  враз  залопотіла,
В  синє  небо  відлетіла.

Тут  прийшла  вона  до  тями,  
Хоч  іди  питай  у  мами,
Чи  було  то,  а  чи  ні,
Чи  приснилось  це  мені?

Тепло  стало  у  душі
Премудрістю  зігріте,
Не  все  так  страшно  у  житті
Коли  сонечком  прогріте.

Повернулась  в  двір  овечка
І  змінились  всім  сердечка.
Сонце  красно  виграє,
Тон  веселий  задає.

Всі  з  овечкою  привітні,                                      
Як  те  сонечко  у  квітні.                                      
Бавляться  усі  разом,                                                
Навіть  із  сердитим  псом.                                  

Хто  смиренне  серце  має,
Той  ніколи  не  програє.  
Коли  любиш    ти  дбайливо  –
Все  міняється  щасливо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659482
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.04.2016

Ангел і демон

Дві  картини
В  галереї  висять
Дві  різні  постаті
А  одна  стать

Історія  повчальна
На  всі  часи
Щоб  береглися  демонів
І  влади  сатани

Молодий  художник
Дитятко    шукав
Щоб  ангела  намалювати  
І  він,  відомим  став

В  дитячому  майданчику
Він  найшов  того
Хто  на  ангела  подібний
Личко  світилось  його

Дитя  кучеряве
Всміхалось  йому
Радісно  й  весело
Писав  пензлик  тому

Перше  на  виставці
Він  місце  зайняв
Світлий  ангел
Всіх  зачарував

Пройшли  роки
Сивина  на  голові
Художник  задумав
Намалювати  демона  собі

Неспокійна  думка
Тривожила  його
Бо  демон  не  схожий
На  ангела  цього

Довго  шукав  він
Обличчя  того
Щоб  образ  подібний
Був  на  демона  його

В  бараках  і  барах
Він  довго  блукав
Ходив  придивлявся
Він  обличчя  шукав

Стомився  шукати
І  духом  упав
Аж  раптом  знайомий
Йому  думку  подав

В  тюрмі,  що  має  вирок
До  страти  сидить
Він  схожий  на  демона
На  всіх  він  ричить

Тюремні  ворота
Відкрились  художнику
В  підвалі,  без  сонця
Смерділо  як  в  смітнику

За  грати  звуки
Звірині  були
Від  страху  завмерли
Що  з  ним  йшли

По  сходах  спускався
Тремтіла  душа
Він  звіриного  крику
Невпевнено  ступала  нога

Дійшовши  до  клітки
Звіра  того  
Попросив  намалювати  демона
З  обличчя  його

Художник  сказавши
Чекав  на  звіриний  крик
Але  звір  той  заплакав
І  голос  притих

Всі  присутні
Здивувались  тому
Що  демони  не  плачуть
Це  не  подібно  йому

Він  плаче  як  дитя
Така  дивина
Ні  гордині,  зухвальства
У  нього  нема

Заспокоївшись    в'язень
Розмову  почав
І  дивовижну  історію
Митцю  розказав

Був  я  дитиною
Грався  в  піску
Сонце  світило
Пестило,  за  щоку

Добрий  я  був
І  злоби  не  мав
Свої  іграшки
Друзям  дарував

Мене  ви  знайшли
І  взяли  одного
Малювали  ангела
З  обличчя  мого

А  зараз  знову
До  мене  прийшли
Щоб  змалювати  демона
В  підвалі  знайшли

Був  я  чистим  серцем
Хвалили  мене
До  пестощів,  слави
Приручили  мене

Став  я  марно-славитись
І  величати  себе
Щоб  поважали
І  слухалися  мене

Так  поступово
В  гріхи  я  впадав
І  інших  в  яму
Людей  я  штовхав

Порочні  статті
Я  в  газети  писав
Сам  зраджував
І  розбещеність  вихваляв

Вбити  людину
Без  всякого  жалю
Хай  живе  секс
Душу  за  секс  віддаю

Тим  я  жив
І  так,  я  навчав
І  невдовзі  тому
За  грати  попав

І  до  того  докотилась
Моя  ця  душа
Що  від  ангела
Демоном,  стала  вона

Ніхто  не  міг
Надломити  мене
Всі  тряслись,  боялись
Що  диявол,  їх  вб’є

Твоє  обличчя
Пригадало  мені
Що  був  я  ангелом
А  став  подібним  сатані

Висять  два  портрети
На  одній  стіні
Вони  стосуються  кожного
Хто  живе  на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016

Сурми Верховини

Ллється  річка
Камені  обмиває
Бойківське  серце
За  народ  страждає
 
Верховина  мати
Мене  породила
Сорочку  –  вишиванку
Ще  малюком  оділа
 
Гори  і  полонини
Тумани  покрили
Ялинки  та  смереки
Знов  зазеленіли
 
Де  стежки  ходять
Гуцули  стояли
За  нашу  Україну
Своє  життя  віддали
 
Неспокійна  річка
Зовсім  обміліла
Та  ворожа  куля
Знову  засвистіла
 
У  Карпатах  сурми
Не  вівці  скликати
А  хлопців  до  бою
Україну  захищати
 
Ллється  наша  річка
Поміж  берегами
Хоронити  хлопців
Молодими  стали
 
Не  журись  Країно
Не  плач  моя  мати
Сонце  вийде  з  під  хмар
Ще  будеш  співати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659243
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.04.2016

Божі чуда

Десь  в  Карпатах  на  горі
Жив  чернець  в  монастирі
Коли  півник  сонечко  чекає
А  чернець  сидить,  читає

Все  він  хоче  знати  в  світі
Кому  добре  в  мирі  жити
Що  там  пишеться  в  Письмі
Щоб  розумним  стати  у  житті

Прочитав  він,  що  тисяча  років
Як  день  перед  Богом  пройде.
Чернець  сумніваючись  думав  про  те,
Як  це,  тисячу  років,  як  день  промайне?

Не  може  повірить,  хто  це  написав
Бо  віру  без  духу,  у  серці  він  мав
Аж  бачить  він  раптом  як  пташка  летить
У  келію  скрізь  стіни,  і  на  столі  вже  сидить

Не  бачив  ніколи  він  такої  краси
Мабуть  у  раю  такі  є  птахи
Не  довго  любувався,  злетіла  вона
На  дерево  сіла  і  манила  ченця

Чернець  потихеньку  крадеться  туди
Щоб  полюбуватись  тієї  краси
Веселкою  грає  її  два  крила
То  сонечком  блисне,  то  сріблом  здаля

Як  тільки  до  неї  вже  віддаль  мала
Сполохне  оця  пташинка  на  інше  гілля
І  так  крок  за  кроком  перелітала  вона
Через  ліс  за  горами  далеко  вела

Граючи  немов  за  собою  вела
Співала,  танцювала,  манила  вона
Монастир  вже  далеко,  й  дороги  нема
І  сонце  вже  сідає,  і  ніч  підійшла

Пташка  оця,  піднесеного  щастям
Манила  далеко  молодого  ченця
І  вже  монастир  за  горами  зник
Від  захоплення  чернець,  загубив  черевик

А  вона  все  співала,  манила  ченця
Як  зірочка  в  небі,  світила  вона
З  гілки  на  гілочку,  злітала,  порхала
З  дерева  на  дерево  вона  перелітала

Зникала,  виринала  і  знову  порхала
Та  враз  на  ялинці,  вона  зовсім  пропала
Отямившись  так,  чернець  на  дорозі
Повернув  він  назад,  хоч  ніженьки  босі

Спішить  до  вечері  вернутись  в  монастир
Голодний  і  босий  спішить  на  трапезний  двір
Боїться,  що  не  встигне  на  вечерю  прийти
Що  ворота  зачинять,  і  йому  не  ввійти

Прийшов  до  монастиря,  та  дивно  йому
Не  впізнає  він  нічого  і  чудно  тому
Ворота  не  ті,  і  церква  не  та
За  годину  змінилась  на  нову  вона

На  порозі  чернець  незнайомий  йому
Не  пускає  в  обитель,  бо  невідомий  йому
Промовив  він  відверто  молодому  ченцю
Не  знаю  тебе  я,  і  тому  не  пущу

Я  живу  в  монастирі  і  відлучився  на  час
а  ти  молодий,  ще  нікого  не  знаєш  із  нас
-  Та,  ні  вже  не  немало  я  літ  в  монастирі
і  перший  раз  тебе  бачу,  отут  при  двері

Благає  чернець  стража  цього
Щоб  до  обителі  святої  пустили  його
До  настоятеля  монастиря  ти  піди
І  вісточку  йому  ти  за  мене  скажи

Послухав  цей  страж  молодого  ченця
Пішов  і  привів  настоятеля  монастиря
Схиливши  перед  ним,  обличчя  своє
Монах  настоятеля,  теж  не  впізнає

Між  ченцями  знайомих  також  нема
Розказав  він  пригоду  свого  буття
І  мудрий  ігумен  прибульця  спитав
Яке  ім'я  між  братами  він  мав

Антоній  назвали  мене  в  монастирі
При  ігумені,  настоятеля  -  отця  Іллі
І  всі  здивувались,  по  книжці  монастиря
Триста  років  тому,  записані  ці  імена

«  Антоній  в  день  Пасхи  безвісно  пропав»,
Так  написано  в  книжці,  ігумен  сказав
Дивний  Бог  в  чудесах,  той  монах  повторив
Що  триста  років,  Він  за  годину  змінив.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016

Святий Макарій та жінка із села

[img]http://zno.znaimo.com.ua/tw_files2/urls_46/65/d-64923/64923_html_m19038d45.gif[/img]
Святий  Макарій  звертався  до  Христа
Скільки  я  молився  і  подвизався  
Постом  і  духом  очищався  
Де  перед  Богом  стоїть  моя  душа?

Незабаром  Ангел  явився  йому
Щоб  повчити  старця  і  нас  розуму
Зійди  з  гори  до  ближнього  села
Там  жінка,  що  краще  Богу  угодила

Вона  вище  перед  престолом  стоїть
І  краще  тебе  знає,  як  Богу  угодить
Не  зазнавайся  і  не  гордись  собі
Що  молишся  ти  на  святій  горі

На  горі  високій  Макарій  духом  впав
Молився,  а  не  високо  на  горі  стояв
Піду  з  гори  спущуся  і  жінку  цю  знайду
Нехай  навчить  премудрості  та  розуму

Дійшовши  пішки  до  цього  села
Знайшов  будинок,  де  жінка  ця  жила
В  дворі  гуси,  вівці,  домашня  суєта
Та  серед  двору,  ще  мекає  коза

Святий  Макарій  став  цю  жінку  питати
Як  вона  змогла  такої  святості  придбати
Біля  світської  суєти,  при  кухні  та  пранні  
Овець,  гусок  і  при  козячому  меканні    

Жінка  посміхнулась  і  стала  відповідати
Не  треба  багато  тут  розуму  мати
Перу,  саджу,  дітей  навчаю  і  куховарю
Чоловіку  догоджаю  та  Бога  прославляю  

З  премудрістю  нам  треба  жити
Щоб  Святому  Богу  угодити
На  горі  не  обов’язково  нам  стояти
Та  Господа  день  і  ніч  умовляти.

У  кожного  свій  особливий  дар
Хто  господар,  а  хто  вівчар
У  кожного  дорога  є  своя
Нести  свій  хрест
До  нашого  Христа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016

Слово

Словом  можна
Лікувати  людей,
Словом  можна
Україну  захищати,

Святе  слово
У  дверей,
Йому  треба
Двері  відчиняти.

Поет  словом,  
Наче  кормчий  направляє,  
Будить  совість,  
Праведності  навчає.

Брехливе  слово
Обдурює  людей.
Воно  не  дасть
Нікому  заробити,

Все  собі  в  живіт,
І  для  своїх  очей.
Жадоба  слави,
На  троні  посидіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2016

Кровава Росія

Кровава  Росія
Дракона  народила,
Своїм  людям,
Душі  отруїла.

Кровава  Росія
Із  народів  пила  кров,
Тому  зуби  дракона,
Посіяні  були  знов.

Ричить,  димить  основа,
Кровава  зірка  на  чолі,
Обдурене  слово,
І  люди  у  багні.

Пророцтво  не  зрозуміли,
І  не  зрозуміти  їм  Христа,
Бо  кров’ю  душі  нагодували,
З  брехливого  котла.

Кровава  Росія
По  твоїй  рясі  тече  кров,  
антихристу  служила,
йому  ти  служиш  знов.

Кровава  Росія
Не  зрозуміти  тобі  Творця,
Свободолюбивого  Езопа,
І  українського  Кобзаря.

Ти  ім'я  чуже  вкрала,
Щоб  любуватися  тобі,
Ця  брехня  спала,
І  одягнута  ти  в  багні.

Кровава  Росія
Ти  антихриста  душа,
На  серці  демоном  написано,
Навіки  ти  моя.

Від  страху  ти  трясешся,
Від  страху  ти  вбиваєш,
Та  вже  йде  суд  святий,
Що  ти  як  сніг  розтанеш.

Ти  вбивала  правду,
Ти  вбивала  слово,
Вбила  співака  Талькова,
Вбила  правдивого  Німцова.

Ще  не  одного  ти  вб’єш,
Кровава  Росія,
По  пророцтву  тобі  кінець,
Бо  вже  йде  Месія.

Зміїний  твій  язик,
Обрублене  жало,
І  незломний  український  дух,
Світу,  Надія  показала.

Колись  з  Росії  в  Київ,  
До  святих  ішли,  
Щоб  повагу  їм  дати,
Вклонитися  могли.

А  ти  їх  вкрала,  
Приписала  їх  собі,
По  російські  написала,
Що  вони  твої.

Згадай  як  греки,  
Тобі  давали  по  спині,  
Коли  злодійські  руки,  
Там  грабувати  прийшли.

Це  російські  землі,
Це  гасом  не  пройшло,
Бо  греки  повстали,
І  дали  тобі  в  чоло.

Там  російська  мова,
Під  гаслом  не  пройшла,
Там  ти  вивчаєш  грецьку,
А  тут  не  знаєш  язика.

Чи  ти  зовсім  
Нерозумна  і  дурна,
Не  можеш  вивчить,
Другого  язика.

Тут  брехливо  стерво,
Твої  ноги  на  столі,
За  долари  церкви,
Продаєш  ти  сатані.

За  наказом  Петра
Забороняли  мову,
За  наказом  Катерини,
Продавали  нас  в  неволю.

По  наказу  Катерини
Ми  рабами  стали,
По  слову  Кобзаря,
Ми  з  колін  повстали.

Святих  яких  ти  мучила
Тепер  свідчиш,  вони  твої,
Довго  ти  навчала,
Що  вони  російськими  були.

Святі  не  брехали,
І  не  хапали  чужої  землі,
Вони  тому  святими  стали,
Що  праведними  були.

По  злодійські  крадешся,
Щоб  вкрасти,  нашої  землі,  
Як  змія  ти  тут  в’єшся,
Та  обрубали  вже  хвіст  тобі.

Ти  народжена  від  звіра,
Що  кров  людську  п’є,
Тому  ти  ненажера,
І  хапаєш  чуже.

Якби  ти  була  свята,
То  не  пила  в  нас  кров,
А  світилась,  освячувала,
Мир  спокій  і  любов.

Якби  ти  була  свята,
То  не  грабувала,
Якби  вірила  в  Христа,
То  не  убивала.

Неподібна  ти  на  Христа,
Щоб  святістю  сіяла,
Ти  віру  у  Христа,
Брехнею  убивала.

Як  католики  колись,
Православних  катували,
На  вогні  палили,
Смолою  обливали.

Ти  опустилася  до  них,
До  їхньої  слави,
Тепер  кайся  і  молись,
Щоб  антихриста  прогнали.

Ти  не  Свята  Русь,
Русь  –  це  Україна.
Твої  роги  не  боюсь,
Творець  всьому  Святиня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658502
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.04.2016

Тарас

Із  неволі  нам  дорога
Кров’ю  проливати
Божа  воля,  така
Щоб  не  забувати
 
Тарас  яким  був
Таким  і  зостався
Був  кріпаком
А  дух  не  зламався
 
Не  зломити  його  духу
І  кайдани  не  одіти
Ще  довго  йому
Світилом  горіти
 
Щоб  поневоленим
Дорогу  указати
Понівеченим  серцям
Дух  їх  піднімати
 
Світлий  той  орел
Над  Україною  літає
Божим  духом
Серця  підкріпляє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658267
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.04.2016

В кого який дух живе

В  кого  який  дух  живе
Хто  молиться,  а  хто  краде
У  одного,  дух  забіяки
В  іншого,  як  у  собаки
 
Гарчить  собі,  гарчить
Головне  що  не  мовчить
Там  напаскудить,  там  наллє́
А  де  ковбаску  украде

 Собака  не  може  замовчати
У  неї  природа  така  лаяти  і  кричати
А  хто  з  собакою  розмову  заведе
Той  сам  собакою  стає
 
Такого  можна  пожаліти
Не  знає  бідолаха,  що  робити
Та  гірка  чекає  долях  тих
Хто  марнувати  час  привик
 
Кожний  по  різному  себе  веде
Інша  дорога,  до  іншого  веде
Як  треба  нам  на  світі  жити
Щоб  не  в  багні,    а    світильником  горіти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016

Загублене серце

[img]http://pics.livejournal.com/eva_activ/pic/000b2s44[/img]
Дитятко  мале
Велике  серце  має
У  великого,  мале  
Холодне,  не  зігріває

Не  треба  спішити
Великим  стати
Краще  малим
Посміхатись,  зігрівати

Яке  серце
Такі  і  слова
Яка  молитва
Така  і  душа

Загублене  серце
Не  здатне  любити
Воно  вміє  красти
Дурити  й  губити

Загублене  серце
Не  стогне,  не  болить
В  ньому  звір
І  демон  сидить

Хоч  франтом  одягнутий
І  машина  -  Ого
А  дійсно  він  бідний
І  немає  нічого

Розумним  бізнесменом
Вважає  себе
Що  вкрав  у  держави
Й  додому  несе

В  церкві  співають
Алілуя  йому
Бо  церква  не  Богу
А  підвладна  йому

Священик  виголошує
Слава  тому
Хто  більше  грошей
Поклав,  на  жертву  йому

І  люди  спішать
Почути  свої  імена
Хоч  слава  мала
Та  солодка  вона

Тільки  вільний  може
Правдиво  сказати
Хто  підлеглий
Тільки  мовчати

Тому  мовчимо
Коли  ліс  вирубають
Коли  не  платять
Важкі  податки  здирають

Де  кривда  живе
Там  правди  немає
Де  загублене  серце
Там  все  засихає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016

Орел та соловей

Спитав  соловей  у  орла
Що  ти  сумний  і  не  співаєш
А  грізно  дивишся  на  світ
І  не  веселий  твій  привіт

Розкрив  орел  великі  крила
Аж  гілка  під  солов’єм  затремтіла
І  став  орел  йому  відповідати
Чи  можеш  ти,  так  високо  літати

Де  орли  в  небі  не  літають
На  землі  порядку  там  не  знають
Чи  можеш  ти,  ведмедя  прогнати
Чи  лисицю,  зможеш  упіймати

Премудрість  Божа  нам  дана
Що  не  вистояти  нам,  без  орла
Пора  орлам  нашим  злітати
І  злого  звіра  нам  прогнати

Як  гарно  нам  солов’ї  співали
Любов  до  України  і  Її  слави
А  коли  прийшли  закляті  вороги
Шмиг  у  двері  і  на  Гавайські  острови
 
Багато  хто  озирається  ще  туди
Ще  напхають  доларів  міхи
І  бачать  у  ночі  солодкі  сни
Про  чужі  землі  і  бенгальські  острови

Не  пора  солов’ям  байки  співати
Що  все  добре,  і  пора  вже  спати
Коли  хижі  звірі,  ведмеді  і  вовки
Господарювати,  до  нас  прийшли

Господь  створив  все  для  життя
І  знає  в  кого  доля,  чому  і  яка
Як  блудного  сина  треба  повчати
Щоб  повернувся  він  до  своєї  хати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016

Страждання народу

Чому  народе  мій  страждаєш
Чому  невинна  ллється  кров
Чи  Бога  милостивого  не  знаєш
Чи  Богородиця  не  покрила  Свій  Покров

Чи  дали  зілля  нам  напитись
Щоб  душу  отруїти  знов
Щоб  волі  духу  не  збудитись
І  темрява  запанувала  знов

І  знову  на  святім  престолі
Чернець  годований  сидить
Замінить  собою  Ім’я  Бога
Щоб  йому  вклонялись  кожну  мить

О  Боже  милий  –  милий  Боже
Захисти  діточок  своїх
Що  душею  і  тілом  захищають
Ще  ненароджених  й  живих

Якби  не  яничари
То  не  було  б  і  війни
Вони  як  зрадники  держави
Виховувались  тут  вони

Наукою  вже  триста  років
Ведеться  пропаганда  ця
Що  Україна  це  Росія
Що  окраїна  вона

Народе  мій  живучий
Що  вижив  в  лихі  часи
Коли  мільйонами  ховали  мертвих
І  тих  хто  живими  ще  були

Не  за  золото,  не  за  гроші
Не  за  добро  і  майно
А  щоб  духа  України
І  мови  не  було

Народе  мій  живучий
Ти  маєш  Божий  Дар
Ти  маєш  Святеє  Слово
І  Шевченківський  Кобзар

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016

Поема про Україну

[img]https://image.jimcdn.com/app/cms/image/transf/dimension=312x10000:format=jpg/path/sb70d63ff68103fb8/image/i877d59926911f8bb/version/1457607681/%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81-%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82-%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg[/img]
Дніпро  хилить  берегами
 Козацькі  кістки  вимиває
 Забули  правнуки
 Кого  Дніпро  оберігає
 
За  Маріуполем  в  море
 Могили  опадають
 Козацькі  шаблі  поржавілі
 Ще  Сірка  згадають
 
 Козаки  шукали  волі
 Народ  свій  захищати
 Від  москалів  та  поляків
 За  Україну  воювати
 
По  наказу  Катерини
 В  Криму  воювали
 Для  чужої  імперії
 Для  чужої  слави
   
А  коли  рани  стали  лікувати
 По  наказу  Катерини
 Козаків  і  їх  родини
 В  кайдани  кувати
 
 Стали  козаки,  що  є  сили
 Шаблі  підіймати
 Не  дамо  ми  Катерині
 Країну  руйнувати
 
В  січовій  церкві
 Дзвони  задзвонили
 Вийшли  капелани
 І  їм  заборонили
 
Заборонили  на  православних
 Шаблі  підіймати
 Киньте  зброю  і  в  неволю
 Або  йдіть  до  хати
 
Стали  козаки
 Думати  та  гадати
 Що  робити  козакам
 Битись  чи  втікати
 
Не  годиться  козакові
 В  неволю  попадати
 Підемо  на  Кубань
 Волю  там  шукати
 
Україна  зажурилась  
 Кріпацькою  стала
 Без  заступників  своїх
 Кайдани  надівала
 
 Ой  кайдани  надівала
 На  руки  і  на  ноги
 Своїх  дітей  в  могили
 І  в  Сибір  дороги

 Забули  козацькі  діти
 Якого  вони  роду
 Своє  обличчя  загубили
 Перетворили  в  морду
 
Оці  люди  подуріли
Стали  як  собаки
Лаяти  на  сонце
І  своїх  кусати
 
Стали  москалі
Україну  грабувати
Це  російські  землі
Собак  тих  навчати
 
Щоб  мова  українська
Не  модною  стала
Щоб  бандура  замовкла
А  балалайка  заграла

На  руїнах  України
 Балалайка  заграла
 Зруйнувала  церкви
 Та  матюкам  навчала
 
 Час  пройшов,  Україна
 Вирішуючи  долю
 Кров’ю  заплатила
 Виборювала  волю
 
 Повернулись  козаченьки
 З  Кубані    розпинати
 На  свою  батьківщину
 Вільних  убивати
   
З  свого  роду  переводу
 Своїх  катувати
 Щоб  навчились  москалеві
 Ручку  цілувати
 
 Чому  країна  породила
 Собачого  сина
 Якби  знала  утопила
 В  колисці  придушила
 
Сонце  сходить  і  заходить
 Поміж  берегами
 Вставайте,  хто  має  сили
 До  бою,  з  ворогами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657586
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.04.2016

Де поділася ковбаса?

Хтось  як  у  собаки  зуби  має
Не  їсть  а  лиш  ковтає
Готовий  і  людину  заковтнути
Живіт  напхати,  натягнути
 
Дідусь  розказує  мені
Що  зуби  стали  дорогі
Їсти  йому  стало  важко
Кусати  зубами  тяжко
 
Коли  ковбаска
Пахне  на  столі
Сльоза  тече
В  нього  по  щоці
 
Дивлюсь  на  нього
І  шкода  його  мені
Ковбасу  я  бачу
Тільки  в  гарному  сні
 
Ллється  слинька
Також  і  сльоза
Ковбаска  колись
Була,  і  вже  нема
 
На  ковбасу  дивлюсь
Як  на  ікону  я
Зуби  добрі    є
А  ковбаси  нема
 
Хто  ковбасу  мою  вкрав
І  на  Гаваях  приховав
Щоб  на  сонці  смажилась  вона
Щоб  в  папуасів  сідниця  росла
 
 
Треба  гумор  не  губити
Хоч  важко  стало  жити
Не  журись  козаче,  посміхнись
На  Гаваях  зустрінемось  колись
Там  чекає  наша  ковбаса
Ми  її  найдемо
Де  б  не  ділася  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657583
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.04.2016