| Сторінки (3/242): | « | 1 2 3 | » |
Почула "швидку"... комусь погано також...
Осінній вечір розкладається на звуки
і помирає тихо у Сузір'ї Рака
за мить, за подих і за крок від грудня.
Сирена роздирає темну тишу,
стискає груди аж до кольок в пальцях.
Ще намагаюсь хоч що-небудь вишить
на полотні життя, розіп'ятім на п'яльцях.
І не виходить знову. Розпускаю нитку...
і знову, й знов протореним шляхом.
Сирена плакала і віддалялась швидко...
нарешті чути тишу за вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Я плакала... І горошини сліз,
супротив всіх неписаних законів,
котилися і падали не вниз,
а прямо в душу, де твоя ікона.
І очевидна в тім моя вина,
що надала тобі такий високий статус,
бо за життя для тебе не змогла
хай не іконою, а хоч ким-небудь стати.
Ну не змогла тебе до себе прихилить,
хоч як би ревно й щиро не молилась...
Нехай дарує тобі небо ТАК любить,
щоби ікона в твоїм серці теж з'явилась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015
Розмалюю враження про тебе,
що й не порівнять з оригіналом:
вранці - інфузорія, амеба,
до півночі - кітель генерала.
До схід сонця ти інертна маса,
що без запаху, без кольору й смаку...
По обіді мов шматочок ласий
завжди злому і голодному коту.
Вдосвіта колючий, недоладній,
геть бракує впевненості літ.
А надвечір голос тихий владний
повертає з неба до землі.
У тобі яскраві протиріччя
поєднались всупереч всьому
Заховаю враження в наплічник
й посміхнуся весело йому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
Ну якось звично вже дивлюсь на тебе.
Такий, як всі, собі - нічого особливого...
Тоді чому в тобі така потреба?
Чому до те́бе тягне із такою силою?
Можливо... очі? Та ж таких мільйони!
(хоч райдужка, казали, неповторна)
Хіба лукаві трошки і хитрющо-сонні,
із буревіями на дні і диким штормом...
А може ... погляд? Може в ньому сила?
Ніколи якось те не помічала...
А зараз, навіть ноги підкосились-
таке щось випромінює...З мовчанням.
А може подих? Глянь, як ходять груди,
як шумно з вуст його зливається повітря.
Чи на долонях (пак у пальцях) грудень,
що в саме серце хворе коле гострим вістрям.
Чи шовк волосся, чи овал обличчя,
чи підборіддя мо, чи мо п'янкі вуста...
Ну що в тобі такого! Ти ж бо - звичний!
А ось любов до тебе в мене непроста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
У великому місті найбільш відчуваєш самотність,
що сичить і шепоче із тріщин усіх і шпарин,
і розгублено всім перехожим заглядує в очі,
ніби загнаний звір зі своєї тюрми-нори.
Поглинає велике місто свідомість. Сутність.
Ти зникаєш. Ти щезла. Немає тебе і все.
Ти пірнаєш у вакуум. На́вколо ли́ше пустка,
що стискає на шиї туге золоте кільце.
Задихаюся в ньому. Беззвучно хапаю повітря,
що розжареним маслом легені заповнює вщент.
Не шкодує нікого байдуже розпечене місто
із холодним, столиким, завжди незнайомим лицем.
Не люблю його світло. Його безкінечний гамір.
Що воно не втихає, вирує навіть вночі.
Знаю, рідним і затишним, ніби обійми, не стане
й не заснути мені на кремезнім його плечі.
І тому я завжди повертаю собі додому.
У маленьке містечко, сповите в вишневий цвіт.
Лише тут, ніби одяг, скидаю одвічну втому,
з головою пірнаю у спогадів ніжний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592584
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2015
Ти тільки уяви собі на мить,
що я сьогодні мрію не про тебе,
що погляд твій на мене... не п'янить
і більше не підносить вище неба.
Що дотик твій вже не проводить струм,
і не тремтять бліді холодні пальці...
З очей іскриться сміх - де й дівся сум,
і в тебе вже немає жодних шансів.
Ти уяви - я більше не твоя!
Я вільна! й знаєш... я таки щаслива.
Нехай це просто емоційна злива
чи легковажні, зболені слова...
Нехай всього лиш іронічна спроба
достукатись невимірних глибин.
Та часу залишилось зовсім обмаль,
щоби собі це просто уявить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
[i]ПРИХОДИ НА МЕНЯ ПОСМОТРЕТЬ[b][/b][/i]
Анна Ахматова
А ти приходь на мене подивитись.
Як я сміюся , і жартую. І ЖИВА!
Як прокидаюсь, поливаю квіти,
І як продовжую ще вірити в дива.
Приходь до мене. Запашного чаю
запропоную, як привітна господиня.
Не покажу і крихітки одчаю,
не подивлюсь закохано очима...
Почуєш, може, як у груди гупа
схвильоване, стривожене серденько,
побачиш, як тремтять схололі руки
і зблідла...
Вибач...Зараз... Я хутенько...
Щось втрапило мені мабуть до ока...
Холодною водою треба вмитись...
Тріщу не до ладу щось, мов сорока,
бо ти прийшов на мене подивитись!
Дивись прошу! Ще ні про що на світі
нікого так, як зараз, не просила!
Дивись, допоки ще не згасло світло...
Не бачити ТЕБЕ не має сили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
"Мінлива хмарність. Без опадів. Плюс тридцять."
Прогноз збрехав, як завжди. Злива за вікном.
У дощ змішалися події, сни, обличчя...
Дощ... Через біль? Чи може все таки вино...
Чи то всього лиш невагома павутина
перемережила прозорий бісер крапель
і, ніби вишуканим мокрим палантином,
рясно завісила мій погляд, вікна, ґрати...
Чи може спекою небесні водоспади
таку діру прорвали у блакитнім ситці,
що дощ залив собою все! Що не до ладу
і до ладу було. На серці повінь виткав.
Й воно щодень усі прогнози шле до біса,
на гриф між небом і землею тягне струни...
Плюс п'ятдесят на ньому вже, ба, навіть більше!
Морською сіллю запеклись на ньому руни
про те, що навіть злива-дощ не змиє в спеку,
а тільки знов оголить нерв. Чи почуття?
Чому, скажіть мені, прогнози завжди брешуть?
Сьогодні хмарно, часом опади, гроза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2015
Загусли час і простір…Не течуть…
Мовчать слова – оглухли і зніміли.
Усе довкола утрачає суть,
коли кохання серце полонило!
Коли на очі впала пелена
всепоглинаючої спраглої любові,
зникло усе! Нічого вже нема!
Крім почуття небесного й земного.
Воно по вінця залило й мене,
тверду укравши під ногами землю.
І я, підвішена до грозових небес,
мов гойдалка, хитаюся у хмелю.
Шумить у нетверезій голові,
нервовий погляд хворобливо блиска.
Його очей волошки польові
поцілили у саме серце зблизька…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
[i]Ми не могли у світі розминутись![/i]
[i]Ліна Костенко[/i]
Ми не зустрітися з тобою не могли!
Бо ти – це я! Лише у задзеркаллі.
А я – це ти! До кожної з клітин
пришитий міцно білими нитками.
Тобі болить – в мені десь скиглить щем,
тобі не спиться – і моє безсоння
по небі зорянім розкинеться плащем
і росами умиє підвіконня.
Сміюся, коли весело тобі,
чи з жарту, а чи просто, без причини…
Лише подумай у запиленій юрбі –
я на порозі! Ти мені відчиниш?
Така любов одна на сотню літ,
зорею провідною мені світиш.
Ми маємо один на двох політ
і не могли з тобою не зустрітись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
не знаю чи приходжу в твої сни...
чи проливаюся дощем в твої пустелі,
і чи торкнеться промінь ніжної пастелі
твоєї неприйдешньої весни.
не знаю я, чи сню тобі, чи спиш
тривожним забуттям, згорнувши крила,
як тиховоддям стомлені вітрила.
До ранку знову тлієш чи гориш.
не знаю я, чи сни твої про нас,
чи в снах твоїх мені зосталось місце,
чи я продовжую до тебе бігти,
аби до тебе доторкнутись раз.
не знаю, чи й дізнаюся про те...
чи загоряться сподіванням очі,
бо ти, хороший, майже як щоночі
чомусь в мої приходиш сни проте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Вислизаєш...
мов теплий сонячний.
Неквапливо...
потроху... повагом...
мов хмаринкою невагомою
пропливаєш крізь мене...Боляче.
Я хапаю тебе за гудзики.
За волосся. За руки. Втомлено
розумію, що тільки друзями...
А, за друзів давай помолимось!
Вислизаєш...
Чіпляю усмішку
на вуста пересохлі й змучені.
Як колючками,
тільки поглядом,
Зачіпаємо одне одного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2015
Пробач, спізнилася... Чи може я зарано?
Я поспішала...та мабуть не досить...
Збиралась довго, зізнаюсь... й згубила шалик-
помітила уже напівдорозі.
Розхвилювалась, зачепила кошик
червоних яблук у старенької бабусі-
так соромно. Пропонувала гроші...
Вона ж всміхалась дивлячись у очі.
Такого ще зі мною не траплялось...
Завжди упевнена, охайна, незворушна...
І, раптом,(уявити!) закохалась,
як те дівчисько, необачно, аж по вуха!
Необережно! Не спитавши дозвіл
у власних розуму, чи серця і душі,
так, ніби хтось узяв і вимкнув мозок
і, доки сплю чи безсвідома може,
тебе до вен мені по крапельниці влив.
І ти в мені...Живеш, пульсуєш, плачеш,
зриваєш одяг і фарбуєш вії,
дурепу робиш з мене, божевільну,
що скрізь вбачає лиш таємні знаки...
Ти все в мені собою просочив...
О, дежавю! Колись уже це снилось.
Пробач мені, коханий! Не мовчи!
Бо знаю й так, що я давно спізнилась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Дивися… Бачиш? Уже не плачу… А тільки подих
здригає хвилями почуттів надгусте повітря.
Небесні крани злили з системи і сльози, й воду
крізь призму душ, крізь мою любов, через болю сито.
Уже не плачу… Бо вже весна розливає небо…
таке прозоре, таке блакитне …Безмежна синь!
І хочу жити. Хоч ще болить і навиліт серце,
Хоч цілу ніч за скляними ґратами знову снив.
Все буде добре, а може й краще… Сміюся… Бачиш?
Нехай цей сміх мою душу знов роздирає вщент.
Ранкові роси лягли на личко. Та я не плачу,
а тільки тихо тобі на руки проллюсь дощем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
переспівалось
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561801
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561874
Дякую за натхнення Любові Ігнатовій та Оленці Зеленій
І мої неслухняні … такі невловимі рими…
То на гойдалках снів розпускають, мов коси, сміх…
Перемазані в сажу, вигулькують весело з диму
і пірнають із чубом у сірий ніздратий сніг.
То блукають між літер, ховаючи погляд у комір,
ніби сонячні зайчики, труться спиною в шибки
і стрибають зі стріхи на стріху від мене невтомно,
підставляючи сонцю свої не засмаглі боки.
То весняним дощем зашкребуть у дубові двері
недоречно. Невчасно. Прямісінько серед зими.
То немов віхола у спекотний полу́день червня
тополиним сніжком прилетять до моєї руки.
Невимовно радію, коли на гостину до мене
повертаються сміх і весняні дощі серед зим.
Прилітайте частіше, чекаю на вас натхненно.
На моїх неслухняних, таких невловимих рим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Ще тільки вчора ти був мій
і я ще вчора мала крила.
А вже сьогодні терпкий біль,
мов штиль у морі, здув вітрила.
Ще вчора легкокрилий птах
палкого ніжного кохання
тримав так міцно на руках.
Без зайвих слів... і без вагання.
Іще учора у мені
з промінням першим прокидались
такі легкі і осяйні
думки і почуття... А зараз
я починаю день новий
зі спогадів, що не зборола...
Все буде добре...Ти живий.
І був моїм уже учора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
Теплий сонячний дотик лоскоче ізранку ковдру,
невагомо дрижить на кінчиках довгих вій.
Смачно пахне зеленим чаєм з лимоном. Здобою.
І згортає нічні кошмари в тугий сувій.
Ще за мить до світанку теплом наливає груди,
щоб розтали з пробудженням тіні озимих снів,
і важкі сторінки монохромної книги застуди
потонули в морях невідправлених вічно листів.
Він витягує з мене на світло бездонні діжі,
переповнені вщент жагою нового життя.
Намагався збудить заколисану, приспану ніжність,
що принишкла давно за прискореним серцебиттям.
Той промінчик, мов хвиля, накрив з головою. Важко
Прокидатись, спливати водою, як талий сніг,
Заблукала замріяна, човен мій збився з шляху.
Він поріс полином і давно не веде на поріг.
Ще тримаюсь за нього, хоч ріже яскраве світло
хоч обпалює погляд ранкове проміння змін.
Не забути ім’я. Задихаюсь його повітрям…
Теплим сонячним дотиком до пересохлих літер
вкотре знову пишу на полотнах безмежних стін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Нічого, нажаль, вже із нами не трапиться, друже…
На мене ніколи вже більш не піднімеш очей…
І я не скажу тобі й слова. Хоч хочу. І дуже.
І зорі нам більш не заплачуть посеред ночей.
У Всесвіті косми вже не перетнуть паралелей,
водночас два потяги вирушать в різні кінці.
Зворотні маршрути вибілював час, поки стерлись
на мапі кохання, що ми берегли, мов бійці,
поділену навпіл. Заховану глибоко в душах
трикутничком пошти, що й досі знаходить серця…
Востаннє торкнуся опалим листочком лиця…
Нічого/на щастя?/вже з нами не трапиться, друже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Танцюю з вітром волошковим полем,
у сіті погляду ловлю обідні тіні,
а в серці Сонце крізь душевні заметілі
спліта в руде проміння стріли болю…
Так танцювала, аж гуділи ноги,
боліли сколені стернею ступні,
а Сонце в серці гупало у скроні,
що неодмінно БІЛИЙ вальс наступний
і все в моїх руках, чекай нагоди!
Та зачекалася ... і сукня зблідла,
на стрічки розповзлась від непогоди…
ще й вітер душу холодить так підло.
І світло у тунелі забарилось,
чи просто не пробити гущу мряки…
Схвильовано у серці знов забилось
гаряче Сонце мрій...на перші знаки….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
Минають дні, минають ночі...
сни минають...
Хоч і тримають якийсь час в напрузі душу.
Забути маю їх усі. Тебе забути,
щоби часу на всі ці пустощі не гаять.
Спливають дні, спливають ночі...
ти спливаєш
нізвідки, за водою у нікуди...
За течією всі зникають люди,
коли нічого і ніде їх не чіпляє.
Зникають дні, зникають ночі...
я зникаю,
і не воскресну нової весни...
я дякую тобі за білі сни,
які вже котру чорну зиму не вмирають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Знов важко зранку, як і всі, встаю...
Та як же прокидатися не хочеться!
Не від турбот втомитися боюсь -
а від своєї власної самотності.
Вже полюбила, навіть, вечори за те,
що зобов'язна їм за щоденну втечу,
щоденне визволення грішної мене
від справ буденних, що зникають ввечері.
І дні важкі до забуття люблю,
коли чекать на допомогу нікого,
подумати про себе навіть ніколи...
Від днів важких завжди міцніше сплю.
Та знову ранок завжди настає,
і знову прокидатися не хочеться...
Не від турбот, що знов наповнять день,
А від моєї вічної самотності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
Блимає світло... мабуть-таки скоро згасне...
і ця економка мабуть догорає кінця...
Від'єднано дріт усім красномовним гаслам.
Від'єднано дріт і блідого мого лиця.
Зашкалює пульс, аритмія узя́ла гору,
у грудях кипить, ніби пекло, живе нутро.
З годинником разом стерлися грані на порох
і знов почуттями у дурня ми граємо втрьох.
Хвилини продавлюють часу старезну канапу,
скриплять під ногами спіралі іржавих пружин...
І знов аритмія, що має хвороби ознаки,
та знаю лиш я, що моя аритмія - то ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Холодного настрою біла пухната кужіль
тугими нитками невинно мотає душу...
Так дрібно межує життя на контрастні смуги
холодного серця тверда незворушна мушля.
І вже не чекають невпинні питальні знаки
прояснень між дір хмаровито-кудлатого неба...
На кризі червоні, розіп'яті навзнак маки
смішного кохання просили, що їм вже не треба
ні зір, що зривають наразі покрівлю ночі,
ні ранків , що ноги полощуть в холодній росі,
ні поглядів в душу, що їх так шукають і хочуть,
хоча вони по́руч із нами, за́вжди, у всій красі!
Зігрій мене поглядом! Скинь крижані кайдани!
Хай настрій холодний спливе як весняні струмки!
Бо мушля міцна, вона мене легко роздавить,
якщо ти завчасно мені не протягнеш руки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
відгукнулось http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549046
Мені червоне геть не до лиця...
І я його складаю в шафу з міллю,
де одгодовую смачними "хлібом-сіллю",
напоюю хмільним весільним зіллям
аби з полиці більше не дістать.
Струсила пил лавандових таблеток,
спалила вінички засохлого поли́ну,
аби не вижила, не ожила тканина...
Щоб в запалі невчасної хвилини
не відчувать оманливого злету!
Ненавиджу цей колір від душі...
Він так... пече, схвильовує, дратує,
так райдужно розписує, малює
закуті у червоне чорні кулі...
Сховай його до шафи геть!
Мерщій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Якби мені також можливість забути усе
і знов чистий аркуш з нуля розпочати. Спочатку.
З самого початку стать автором нових пісень,
лишаючи вільно тобі їх. У скринці. На згадку.
Якби мені також спроможність усе повернуть:
усіх листонош, що відносили меседж внікуди,
невчинків, що їх так завчасно осудливі люди
іще у тоненькому паростку, в зародку вб'ють.
І слів, що наповнюють сенсом всі зранені душі,
І душі, що зринули в небо без краю, без меж,
І впевненість в тім, що не можна назад повернути
нічого, нікого, ніколи... Якби мені теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Забутим минулим назвати тебе іще важко,
як важко думки непідкорені словом спинить.
Мені, як тій дівчинці, хочеться вірити в казку...
То в чому я винна, скажи ж бо?! Немає вини.
Чи може у тому, що погляд співає піснями
і щемні рядки, ніби промінь, прохромлюють пульс...
У чім завинила? У тому, що я ВІДЧУВАЮ?
Віршами поранена в душу в долонях несу
залатане серце, скалічені мрії, надію,
що крихітним вогником жевріє серед пітьми...
Я винна лиш в тому, що більше за себе любила...
Що ти не любив - і твоєї немає вини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Піду я вже. Не треба. Відпусти.
В волоссі квіти вже давно прив’яли…
Давно твої відлюднені порти
Моїх човнів у гавань не приймають.
Піду собі. Наковзалась, повір,
слизькими східцями угору. В горе.
Ми врятувались, як здалось тоді,
насправді - шкереберть летіли. Поруч,
рвучи на клапті одежини душ,
ламаючи із хрустом ребра й погляд.
Пусти ж мене… На тебе аж молюсь,
а ти… Пусти… Мені нема вже долі
з тобою поряд , я зникаю з карт,
в повітрі розчиняюсь, мов парфуми
із ароматом вишуканих зрад
із нотами незгірклого ще суму.
Я хочу втечі. Навіть уві сні,
де вирване з грудей ховаю серце
поміж хустин і донебесних стін…
Шкода, що пам’ять ластиком не стерти.
Бо я піду. І снігом завірюх
змете в минуле невловимий слід
без зайвих слів, що ріжуть серце й слух
і догори перевертають світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Є просто дика втома від буденних слів,
коротких снів на зламі ночі й ранку,
від безкінечності одноманітних днів,
від оповитих мрякою сніданків.
І від брудної чорної сльоти,
що гучно чвакає попід ногами,
від того, що немає сили йти,
коли до мрії простягти руками.
Від того, що у дзеркалі німім
давно не бачу власних відображень
і що зимові нетипові дні
по склу укотре промені розмажуть.
Звичайна втома…Що тече із вух
і крізь вуста, зашиті грубими нитками…
Вдивляюся в обличчя – де ти, ДРУГ?
І знову втомлено гублюся між рядками.
Зрадливими рядками про любов,
що іскрами проскочити встигають
між серця стуком і усім недо…,
яке було вже зовсім близько, скраю,
лише не встигло упіймати сни
й скривавленим ножем застрягло в грудях.
Так утомилася чекати вже весни
у ньому, у собі, в сторонніх людях…
Не виправдовуюсь. Нервово сторінки
свого життя утомлено гортаю,
тебе шукаю вперто серед них,
хоча й дарма, про що напевне знаю.
Це просто втома підкосила світ
у погляді. Всі звуки, як крізь вату.
Подумала – хвороба! Бачиш, ні!
моя в тобі серцева недостатність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Вона вірвалася, як весняна гроза,
несла в руках тривожні жовті квіти -
недобрий колір у пальто вгризавсь
і він її побачив серед тисяч.
Вона дивилась лиш на нього одного
бентежно-болісно, як не дивилась жодна,
і в серце вразила не вродою його -
в очах несла небачену самотність.
Ті жовті квіти - привід для розмов -
дві долі обездолені з'єднали.
Дві самоти на чорнім тлі ізнов
уперто-жовтими мімозами зростали.
Вона приходила до нього ізрання,
завжди чекав її, сідаючи до вікон
і слухаючи кроки, щоб впізнать
лиш ту, що пронесла крізь натовп квіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
відгукнулось http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543778
Відпустила тебе…А ти знову у сни повертаєш
і в свої акварелі фарбуєш забуті полотна.
Ти художник од бога, про це ми обоє вже знаєм,
тільки час, як натурщиці, мій був занадто короткий.
Всі картини твої я давно пропустила крізь себе
і твої напівтіні вже вийшли з-під пензля у світ,
як і біль, що гризе монотонно зсередини ребра,
як вуаль, що із погляду впала й розтала, як сніг.
Стільки фарб залишилось незайманим сном на палітрі!
Скільки б нових світів ми зіткали з тобою удвох!
Ти мене, мов картину, наживо залишив без світла,
почепивши важкі гардини в своє вікно.
А моє божевілля спинитись не може й досі…
я хапаюсь за пензлі і фарби – і їх залишив!
Ну який після цього, скажи, ти до біса художник?
Тільки все написать по-новому немає сил.
Тож беру акварелі в тремтячі холодні руки
і роблю несміливий невпевнений перший штрих.
Відпустила тебе … і нехай ти у снах ще мучиш,
залишаю тебе в сторінках вже прочитаних книг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
надихалася http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
Від себе не втечеш крізь биті шибки
у загратованому пам'яттю вікні.
Скажи відверто, де мені подітись
від почуттів, аби в них не зотліть.
Стремить ножем у грудях вовчий погляд
ще й ікла слів впиваються в чоло,
не застуй сонця, відпусти на волю,
бо я любити буду всеодно.
Хоч ти мені давно не ти, та досі
у грудях біль все ділить навпіл світ.
"Я ж не чужа тобі!" - озветься стоголосо...
"...чужа тобі..." - луною заболить.
Безсоння очі виїдає хижо
і ніч безжально труїть в венах кров,
бреду босоніж скельцями із криги
розбитих вікон мрій. Моїх.Його.
Й хоча назад уже не повернутись
і вже співає соло самота,
нема потреби в тім, аби забути,
бо ти не ти і я уже не та...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Дякую за натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542451
У розбитого дзеркала я зупинюсь і побачу
свої сни, розчленовані ехом вчорашніх мрій.
Що у пам’яті пусто, сьогодні нема вже значень,
як уже неважливо чужий ти сьогодні чи свій…
Якось треба дожити до того самого ранку,
де в листопадах жовтні січуть молоду траву,
тільки шкода ніхто не підскаже мені на ганку,
на який стати шлях, щоб не бути собі в боргу.
Не підскаже ніхто, не покаже, хіба що стіни,
геть увішані чисто в настінні календарі,
в них червоним та чорним поділені наші тіні -
битим склом задзвеніли обабіч кривих доріг.
Не прийму я цей дар календарний, мені не треба
заворожені кільця відмічених спогадів-дат.
У твоєму невчасному «ні» вже нема потреби,
бо ти просто не вчув ледь вловимого пульсу «так».
Кажуть: дзеркало б’ється - сім років нещастя поспіль,
я ж радію цим скельцям немов божевільна. Сни
залишають холодною білу пустелю-постіль
до наступної, чуєш, чергової, вірю, весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Казала вже тобі: мені зима -
це сніжна казка з кучугур і криги…
і що в мені давно уже нема
сторінок чистих із твоєї книги.
писала в ній так довго, як могла.
ранковим променем, сніжком сріблясто-чистим,
колючим інеєм, оголеним гіллям
і кульками натертими до блиску.
списала все, слова –сніжинки в руки
злетіли із останніх сторінок,
зима моя розбилася на звуки –
закляк від холоду назустріч перший крок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Обіцяю тебе берегти,
хоч до ангела ще далеко.
без надії не можна йти,
ба, і з нею не завжди легко.
Навіть з нею буває, що
на шляху вимикають світло.
а промінчик моїх свічок
не горить – безнадійно тліє.
По забутим адресам зір,
пропікаючи сіллю русла,
берегти обіцяла, вір,
а не хочеш повірити – мусиш!
в серце тягнуться знов дроти
вздовж маршрутів твого волосся,
я врятую тебе, а ти?
ти…на віях тремтиш відголоссям…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Відчула сьогодні до тебе спокійну байдужість
і злякалася власним легким, як пір’їнка, думкам:
чи не я закохалася в тебе так міцно, так дуже?
А тепер посміхаюсь своїм недолугим богам.
У волошкові очі вже просто дивлюсь і не хочу
ні втопитися в них, ні напитись, як спраглий, води.
Ту любов хтось недобрий мені, як проказу, наврочив
і сліпим кошеням по її закапелкам водив.
Тільки я от взяла і раптово доречно прозріла.
Може просто себе усвідомила серед руїн.
Надто часто тобою і болісно дуже хворіла,
наливала тобою всю душу свою до країв,
що аж хлюпало долу, лилось через вінця потічком
шепотіло струмками, зливалося в ріки чуттів,
проливалось солоним дощем і промінням на личко,
звідусюди зліталося в серце, з усіх світів…
переповнилось раптом воно і в одну хвилину
захлинулось… завмерло…затих між ключицями пульс...
тільки погляд спинивсь на єдиній твоїй світлині,
де пропечені діри навиліт від поглядів-куль,
зупинився на мить…перед очі мені промайнуло
кіпи віршів-посвят, мегабайти думок і слів,
я сьогодні відчула спокійну німу байдужість,
бо без тебе вона до усього, що є навкіл….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
у співавторстві з донею Ладочкою(8 років)
Матусина казка найкраща у світі,
там феї літають,говорять зайці,
літають у небі блакитному квіти,
танцюють принцеси. Промінням на склі
танцюють дитячі окрилені мрії,
милуються квітами звірі й птахи,
бо мамина казка найкраща у світі,
в ній навіть вовчисько не буде лихим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541156
Тебе світи, чи власний світ твій , може ,
самі у Космі , знаю, відшукають.
Ти просто жий, шукай свої пороги
до царства мрії, що зоветься раєм.
Хай не летиться без дороговказів,
а неслухняні крила попрають маршрут,
ти тільки жий, колись воно покаже,
чи тінь в тобі , чи ангели живуть.
Залишаться позаду тлінні стіни
і гори чорних, як смола думок,
втамуєш спрагу небовоскресінням
і вільно зробиш свій наступний крок…
* * *
Які б довжелезні не були дороги віків,
і як би старанно стежки не заплутала доля,
він теж мої крила слабі захистив від вітрів
і навпіл (та, більше) з’їв гори моєї солі.
І цей невмолимий, до того ж приємний, факт
так крає мені почуттями розстріляне серце…
Життя моє ,бачиш ,з твоїм задихається в такт,
та я не боюсь від любові цієї померти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Послухай…
Мені так боляче,що аж
дзвенить у вухах…
Гуде у голові, мов завірюха
і вени переповнює кураж,
і дивні звуки…
Клекоче щось у горлі,
ломить руки,
мов хоче вирватись на волю,
та заважають барикади снів
і слів,
що скластися у почуття не можуть.
Ба, склалися уже, але не гожі…
Навколо погляди недобрі і ворожі,
що недолюбиш, як би не хотів.
Через мости,
а чи з мостів,
шугають невловимі блискавиці
думок про тебе у ріку життів,
де «до» та «після»
вже не склалось – вийшло.
І я вмираю тихо
у тобі.
Гублю щодень у мовчазній юрбі
і заїдаю спогадами лихо.
Так долі покрутив нещадний вихор…
що навіть очі більше ніж сумні.
Болюча рана, як уже не дмухай
на щесану колінку . Бо мені…
не серце б’ється вже у грудях,
в серці стука
любов, що викупана щедро в полині…
Послухай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Палають вогники у глибині зіниць,
Танцюють на́вколо маленькі чортенята…
Яке ж це завжди грандіозне свято,
Коли ти в погляді і в серці не болиш!
А ти так близько!Та мені несила
Рішуче простягти тобі руки,
По - зрадницьки, очима , я просила,
Щоб ти мене нарешті відпустив.
По-зрадницьки вони на тебе зорять !
І крізь густі смолисто-чорні вії,
В невимушеній і простій розмові,
Так пристрасно тобі завжди радіють…
Мандрують кілометрами обличчя,
І довше за дозволене в тобі…
Не видавайте ,зрадники, не кривдьте!
я й так у ньому на само́му дні...
І скільки б я собі не обіцяла,
І як би усього не розуміла,
Та очі знову усе рівно зрадять
Моїм вустам , що так і не посміли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Проходжу повз тебе... і час завмирає на місці.
Стираються грані буття, як в німому кіно...
Мене поглинає комфортне улюблене крісло
в тенета м'які під прикрашеним в іній вікном.
Підступна зима розмальовує ранками шибки,
хоч ще не пора обморожувать долі - не час.
Ще грають в душі одинокі потомлені скрипки,
витягують з мене налякане світом дівча.
...і я заспокоююсь, просто прикривши повіки,
пірнаю у мрії-думки, мов у скельця калюж.
Вже чую, як крапає дощ зі старенької стріхи
і поруч десь ти...пульсуєш у скроні чимдуж.
Я чую , як стукає серце у грудях - ожи́ло,
як воском стікають миттєвості в чорну діру,
згадалося, що...нелюбить тебе більше божилась
й здирала із себе любов, як пожухлу кору.
Згадалося все, навіть те, що малює уява
й чого не було- просто пальці німіли з бажань,
коли біля тебе ні жи́ва, ні мертва стояла
й горіла свічею...огарком на лезі ножа.
Проходжу повз тебе...сповільнюють відлік секунди
і вічністю крапають гучно в безмежність твою.
Лікуюсь від тебе, моя нездоланна застудо!
І знов біля тебе ні жи́ва , ні мертва стою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014
А.Д., яка між двома світами
Десь зовсім поряд пролетіла та,
що із косою душі забирає...
А я кричу тобі: "Живи, іще не час!
Дивись як сонце серед хмар палає!"
Кричу тобі:"Живи!Не відлітай!
Тримайся міцно за життя двома руками!"
Так хочуть знову до своєї мами
дві донечки- вона земний їх рай!
Прошу - борись! Молю - лиш не здавайся!
У тебе є ж бо задля кого жить!
Ну досить спати, чуєш...прокидайся...
усі разом здолаєм нещасливу мить!
Вставай , дивися - скільки нас чекає,
за тебе всі тримаєм кулаки.
Хай ангели ще не дарують крил!
Живи! Ще сотню літ живи!Благаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
А так буває, що бракує слів,
що всі вони застрягли десь в гортані
між видихом і вдихом почуттів,
між літер неозвучених рядків
завмерли в замороженому стані.
А так буває, що слова німі.
Беззвучні, безголосі, безтілесні.
Мов блискавиці - страшно-вогняні
або безпомічно застряглі у багні...
Або холодні, наче крига скресла.
Буває, що слова печуть вогнем,
іржею монотонно роз'їдають.
Буває проливаються дощем
із теплих сліз неспинних, а іще
буває, що слова лікують рани.
Буває, що слова, як те сміття,
із вуст злітають необачно й зле.
Буває, що тримається життя
за слово тепле, що його простяг
хтось зовсім незнайомий нам. Але
слова зігріють, обнадіють, змиють гнів,
відкриють очі -як їх не маскуєш!
І як би тяжко не було тобі,
завжди знайдеться пара добрих слів,
хоч і буває, що тих слів бракує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
Звечоріло.Вікна підморгують жовтим лукавим світлом,
загорілася повного місяця в небі нічному діра,
згусли сутінки сині - усе схоронили до крихти,
тільки з мене одної ця ніч почуття здира.
Безпардонно оголює мідні дроти кохання,
що , мов вени, пронизують змучене тіло на́скрізь:
видихаю тебе з кожним подихом без вагання
й хворобливо вдихаю назад через дірку в масці.
...Вже ж надихалася тобою по самі вінця,
наковталась тебе, захлинулась тобою вщент,
скільки ще необхідно хвилин бездиханній жінці,
щоб з любові пролитися тепло рясним дощем.
Знову північ у вікнах. Уїдлива тиша бреше
і хвилинною стрілкою крає життя на стрІчки -
я тобою живу і не зможу любити менше!
Знов підмогрують жовтим лукавим окаті вікна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
Одяглася у зношене листя і враз постаріла,
заходилась вітрами нервово двори прибирать.
Знову осінь на осінь хронічно уже захворіла,
знову гріється в полум'ї жовтогарячих багать.
Посивіла на скронях від срібних ниток павутиння
і видзвонює сумно в захриплі дзвіночки роси,
відцвіло і поблякло на носі й щоках ластовиння,
чорне гілля вплелось до колись золотої коси.
Їй холодними ранками важче уже прокидатись-
утомилась , мабуть ,та насправді й спочити пора,
тож укутуйся, осене, щільно, до вух листопадами
попід вікнами хат по затишних людських дворах.
Вже ж прибралась кругом, позривала ліхтарики яблук,
до землі посхиляла усім квіточкам голівки.
Аж до вересня спи, до нових золотавих оглядин,
ще пишнішими будуть багаті кленові вінки...
Колисаю тебе, засинай , моя осінь-дитино!
Не хапай мого серця, готую до сну і його...
Хай бринить колисанки остання тонка павутинка
і припрошує з осінню все у зимовий сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
Знов сміється осінь у віконній рамі,
усе лащиться, як винуватий кіт.
Неба купол, як у Божім храмі,
сонця золотого шле привіт.
Спрагло п'єм його, жмути проміння в светри
хочемо сховати про запас.
Осене, залиш тепла нам,сестро!
Пожалій, побав ще сонцем нас!
...Тішиться прозорістю повітря-
закуріла місто в сивий дим,
наспівала щось бешкетникові вітру-
не спіймать нізащо вже.А він
колючками штрикає в обличчя
і сердито щи́пає носи...
Чим злякала його осене-сестрице?
Як його тепер благать-просить,
щоб іще хоч трохи не кусався,
лагідно торкавсь волосся, щік,
так іще не хочеться ховатись
за важкої одежини грати
й спрагло пити сонячний привіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
Хотел он быть ХОРОШИМ мужем...
она ему не воспрещала,
лишь только к разуму взывала:
"Будь МУЖЕМ мне хорошим,МУЖЕМ!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534655
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2014
Цей листопад заплутав всі сліди,
присипав листом всі стежки додому.
Як втрапити не знаючи куди?
І як здолати нездоланну втому?
Цей листопад осипав пелюстки
вишневих мрій, трояндових ілюзій -
лечу у прірву по зустрічній смузі,
руйную переправи і містки.
Цей листопад із перших днів холодний,
незатишний, колючий і... глухий,
не чує , як кричу, що більш не можу,
що більш не хочу тарувать круги,
не хочу бігти по одвічнім колі,
набридло втіхи аби в чім шукать!
Осипав лист цей листопад на видноколі,
щоб віднайти себе і більше не втрачать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014
Хитаюся від хворобливої думки про час...
Який він швидкоплинний, невмолимий,
якоїсь миті навіть жорстокий.
Про те, як він граючись, просто з цікавості,
легко створив "нас"
і про те, як розділив в різних напрямках
наші невпевнені кроки.
В'їдаюсь поглядом в дужу спину,
твої сліди-
їх навіть найжорстокіші сніговії сховать не в змозі-
однак пропечуть!
Ти цвяхами прибитий до серця, вимучено-блідий,
та старанно загорнутий мною ж в червону
любов-парчу!
Так, згорить моє серце, стече від болючих ран,
кровоточать цвяхи, що ти ними прибитий
міцно!
З часом!Необачно пустила тебе у свій світлий Храм,
ти в тім храмі не зміг навіть просто
поставити свічку...
Хитаюся...Мовчки...
Важко згадалось про час:
швидко збігає, невпинно - піском крізь пальці.
Ми з тобою залишимось в пам'яті
вишивкою на п'яльцях,
просто в цьому житті , шкода́,
вже не буде "НАС".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014
Пиши мені...
промінням сонячним на мокрому вікні,
осіннім листом шелести в пітьмі,
щоб не відчула, як самотня знов,
пиши мені й снігами про любов!
Пиши дощами, що в собі сховають
патьоки сліз,
веселками пиши на стінах! Скрізь!
Волошками у полі напиши,
як просяться до рук мої вірші
і як манить очей зелених глибина,
що їх печаль уже сягнула дна.
Як день новий до тебе вже спішить,
несе у пригоршнях холодної роси,
про мрію жить,
любить, кохать, творить...
Пиши мені лишень...
прошу пиши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
Сонячно.
Дарма,що в повітрі повисла зловіща тиша.
І листопад попід ноги нечутно крупичку кришить.
Він довкола оголені віти поспіхом вишив...і...
Важко дихать...
Боляче
входить у груди колюче ранкове повітря.
Десь в підсвідомості, ніби волосся,
думки розвіває на вітер
чи вітер змін, що так просяться слідом,
мов гілля за листопадом, крупичкою,
першим коротким снігом.
Білим.
Лячно ще...
віддатись бажанню оголення власних думок
на межі чи оновлення , чи просто пустих пліток.
Перемелеться...
І на поручнях
серця прилипнуть пелюстки квіток
серед листу жовто-зеленого,
злетілого з нас...
я заземлена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
О,як в мені пульсує біль жалю!
Як боляче безвихідь ранить душу!
Ну вбий мене своїми "не люблю",
своїм "не чую" й "ти мені байдужа"!
Убий мене, щоб я не знала як
іще сильніш тебе любити можу,
щоб я не стала на примару схожа
і не прода́лася нікому за мідяк.
Вбивай,кажу!Тобі і так не шкода,
ти й так крізь серце вже прогриз діру!
Візьми моє життя , як нагороду,
бо я однак без тебе не живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Довго світло незгасало у вікні,
ніч по небу розкришилася зірками,
тиша дихала і стомлено зітхала,
ріки слів злилися у потік
почуттів, думок, меланхолії,
смутку Їдкого , як жовто-сивий дим,
а любов моя (моя!),як та повія,
зраджує мені щоночі з ним.
все ,що душу й тіло повнить змістом,
все йому щоночі віддаю -
бездиханна, безтілесна , серед міста,
серед тиші і зірок стою,
стомлено, безсило загортаюсь
в крила схудлих й так тоненьких рук,
од безвиході лише мовчу.Й хитаюсь.
У бездонні очі заглядаю,
щоби віднайти себе саму...
Бо на саме дно у нім сховалась,
розчинилася,зреклася оболонки,
і піснями серце заливалось,
чи сльозами - вже не має толку.
Я собі вже не належу, чуєш!
У клітинці кожній - ти в мені!-
візерунки почуттів малюєш,
не пускаєш, вороном чатуєш
ти в мені!
А я в тобі на дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Снишся мені.
Похвилинно скрапуєш мою ніч,
що завмерла на кінчиках твоїх вій.
Дихаєш в обличчя шпичаками нездійснених мрій,
цупкою мотузкою болю
зв'язуєш руки до крові
і шепочеш мені, аж по шкірі мороз,
"з любові!"
Все з любові!
З любові у грудях нервово тріпоче серце...
З любові у мозку в секунду сто тисяч думок
пронесеться....
І гучно озветься
десь глибоко-глибоко, з самого дна дзвінок...
Яскравий спалах і спущений різко курок-
вже вбита давно.
І розбита - на друзки ваза!
Ти скотився солоно з очей зі сльозою разом
І застряг між рядків і літер в нічній розмові,
де тремтіли на віях слова,
що усе -
з любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
Чи запалення легень, чи просто тиск
сковує в тугі лещата груди,
довгий я тобі писала лист
про любов...
й що незабаром грудень,
що у снах мені приходиш знову ти,
знов мордуєш серце до світанку,
що за вікнами ще й досі шелестить
відучора дощ на нашім ганку.
Ще тобі писала про весну,
що у нашому саду давно одквітла,
як не можу допізна заснуть
від думок про тебе чи од світла-
м'яко розлилось воно в мені,
розпускає спогади, як коси.
Скоро грудень вже...а поки що стоїть,
носом хлюпає сльотава пізня осінь,
душить листопадом і дощем:
не зігрітись і не продихнути.
Довго я писала лист іще,
мов в лещата, в спогади закута....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2014
Спочатку була осінь.
І вона відчувалася всюди:
у срібному павутинні на похмурих осінньо людях,
у закудланому волоссі опалених поглядом трав,
зацілованих сонцем,
в риторичних питаннях "хто ти!" і "що це!"
а може ховатись вже досить
від себе самих у сліпучому сяйві заграв?
чи кохав?
чи просто зі мною зіграв
у таку собі гру кохання,
де світанки чомусь не приносять з собою світання,
так буває, коли наші спільні з тобою бажання
раптом стали водою холодних осінніх злив...
Спочатку була у нас осінь,
та ми жили,
хапали-тримали один одного́ за руки,
боялися лап волохатої злої розлуки,
що ламає й висмикує пух із кремезних крил!
Це було восени....
що вела нас в нікуди зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Розіллялася, мов кисле молоко,
згустками хмарин по небу осінь,
облітає жовтень за вікном
листом із берізок жовтокосих.
Дихає на повні груди день,
морозцем придавлює листо́пад,
з листу облетілого росте
дивовижний різнобарвний клопіт.
Чухає гілки старий горіх-
він найперший скинув одежину,
визирають боязко з-під стріх
крадії солодкої ожини.
Терпне у повітрі запах груш,
яблука розсипалися долу,
квіти просять: не зривай,не руш!
І кивають кволо головою.
Вже дзвенять над світом дзвони кришталю,
паморозь бринить на павутинні,
засинає все навколо без жалю.
Одягла зима свій срібний капелюх,
поспішає радо на гостину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Якби могла , прийшла б до тебе в сни
як наяву і обняла за плечі...
Прийми ж мене , як вісточку весни,
як сміх дзвінкий сусідської малечі.
Прийми мене , як жовтооку ніч
посеред листопадової тиші,
у сни я принесу з твоїх узбіч
усе, що розгубив, чи просто лишив.
Якби могла, прийшла б тоді, повір,
руками б розгребла і жар, і попіл.
Ти жеврієш іще, ще не згорів,
серед туману і безглуздих кроків.
Пусти мене ,я серцем огорну
твоїх холодних рук колючий дотик,
згорнусь клубочком в серці, ніби котик,
і муркотітиму,що я тебе люблю.
Пусти мене до потаємних мрій,
зігрію їх своїм теплом, як зможу
і проросту в них як цупкий пирій...
нехай не будуть сни твої порожні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Мені вона однаково сумна,
хоч як би сонячно про неї не казали.
Вона мов келих недопитого вина,
як неозвучена , та визнана вина,
немов розлуки жовтої вокзали...
Вона як постріл в спину без жалю,
як дотику загострення в незрячих,
холодний душ на шкіру ледь зі сну,
слова , які уже не мають значень.
Вона як біль, що лиже воду з рук,
крадеться тихо, непомітно в мою просинь...
В яку б не нарядилася з перук,
однаково мені сумна ти -ОСІНЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
А знаєш, як воно: спливати у віршах?
Згорати в почуттях! Тонути в болю!
І відгуку у тім всьому не знать,
втішатись думкою лише. А не тобою.
А знаєш? Як воно усе в мені тремтить
і не пускає навіть сліз на очі?
Ти поруч , десь,а я не хочу жить
із тими "десь", бо я любити хочу.
А знаєш скільки ніжності і слів
за всі роки у серці назбирала?
До тебе в мене почуття-вірші-
червоні і міцні , немов корали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014
Співає за вікном лиха негода,
перлин дощу розвішала по гіллю.
Вже за водою скучила природа,
тож спрагло п'є її, вмивається , радіє.
Струсили вже іржу свою каштани,
розкидав долу своє злато клен,
скрипить мідноголовий дуб ,картаво
співаючи своїх сумних пісень.
Голубки туляться докупи в верховітті,
тривожно кряче на негоду грак...
Убралась осінь у яскравий світер,
та палантин з обірваного листу
не зігріва плечей її однак.
Тож горнеться вона до теплих вікон,
в спітнілі шибки стукає дощем.
До ніг вклоняються їй запізнілі квіти
і осінь заховає їх, мов діток,
під жовто-листопадовим плащем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Прохолодно вже. Злетів останній лист
із оголеної до кори берези.
Ти казав, до сліз у мене хист...
Так бува, коли я нетвереза.
Ти казав, що я не з цих світів,
запізнилась, переплутала епохи,
що ,серед сучасності "світил",
моє світло ненормальне трохи.
Ти казав, що не така , як всі,
і мені здавалось це прекрасним.
Як давно я не пишу листів,
бо нема кому писати, власне.
Бо нема причин писати їх тобі -
кожна спроба залишала тишу!
Прохолодно вже. Останній лист злетів.
Я за ним злетіла листячком із вишні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Заблукала в осені, а може...
осінь заблукала у мені.
Так вона тепер на мене схожа,
чи то в мене риси осені.
Так мені червоно і багряно,
тихо-плескітно між срібних павутин,
і вона за вікнами рум'яна,
листя розмальовує в бурштин,
розлила сполохано всі барви,
заховалась в сплутаних стежках.
Так і я :усе ховаюсь марно
поміж літер від любові, у рядках,
все трясу з душі пожовкле листя,
в голе віття кутаючи сум.
І вона печально в кронах свище,
розплітаючи березову косу,
розкидаючи калин червоні грона
поміж листу, зжовклого завчас,
поправляє золоту корону
пишним кленам, а вони мовчать.
І мені вже більше не кричиться -
десь всередині порвалася струна-
так хотілось осені навчитись,
а вона прийшла мені сама.
І блука стежками підсвідомості,
не дістанеш, глибоко на дні.
Жовтою, блакитною, прозорою
проросла ця осінь у мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Ну ось і все.Мій замок із дощу
давно просох.Вологі тільки очі.
Любов до серця більше не впущу,
бо через неї ані дня, ні ночі.
Не буду більше плавитись , як лід,
під поглядом твоїм, спливати воском,
бо ти такий глибокий в серці випік слід,
що я оговтатись не можу навіть досі.
Так захворіла я на тебе, що аж зле.
Аж боляче. Сама собі дивуюсь.
Одним лиш поглядом ти так мене хвилюєш,
так мучиш, точиш, під'їднем гризеш,
усю навиворіт нещадно вивертаєш,
викручуєш зап'ястки, жалиш шкіру,
а я жива усе ж таки. І вірю,
що ми з тобою ще в любов зіграєм.
А я ще дихаю. Ще відчуваю дотик.
Ще пульс в передчутті тримає ритм.
Мій замок із дощу вже змило в ноти....
Натомість виросла фортеця світлих рим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Застудою прийшла до мене осінь ця,
тривожним сном з липкою лихоманкою:
і я біжу через барвисті просіки,
де так любила бавитися змалку,
ловить метеликів із крильцями строкатими,
що забарилися перетворитись в лялечку,
квітками вишиту галявину, мов скатерку,
перекотитися...
І уві сні здригаюся
від пахощів, що всю мене наповнюють,
малюють із дитинства ілюстрації.
Шкода , що залишились тільки спогади.
Шкода , багато з них уже навіки втрачені.
Застудою прийшла до мене осінь ця
і ,крізь зажуру бабиного літа,
в життя моє теплом осіннім проситься
промінчик спогадів, аби мене зігріти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2014
Ти ,мабуть, спиш, бо вже давно за північ...
Мій сон згубився ж десь дорогою до тебе.
З думками й мріями розкинувсь на півнеба
і хороводить аж до третіх півнів,
не йде, пустун, не стелиться під вії.
Твої примари пестять, обіймають,
шепочуть в мареві і поцілунки сіють,
танцюють з зорями ген там, за небокраєм.
А він не снить, усе чогось чекає,
що десь зажевріє, мов у кінці тунелю,
яскравий промінь серця, що кохає
і голова закрутиться від хмелю...
Чекає тихо і звичайно вірить,
з кутка в куток крокуючи невтомно,
не визнає між нами крапки, тільки коми,
що окриляють і несуть надію...
Вже ранок обрежно доторкнувся
невкритих ковдрою холодних передпліч,
сон не прийшов до мене - так і не заснула,
ти ж ,мабуть, спав, коли було за північ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Ну що ж, якщо вже тут, сідай.
Кажи давай, чого прийшла так рано?
Та ще й без зачіски. І де твої рум'яна?
Така схвильована...Давай , розповідай!
Очей не піднімаєш, зашарілась,
переминаєшся з ноги на ногу...Боса?!
Вже холоднеча, та чи ти здуріла?
Де розум твій, моя красуне Осінь?
Усе мовчиш, не шелестнеш і листом,
зелену сукню жовтим вже залляла,
порвала й десь розсипала намисто
калиною червоною. Навмисне?!
Чи з вітром поміж віття десь гуляла?!
Вологі очі, сплутане волосся
і погляд винувато-несміливий -
ти плакала чи просто десь дощила?
Ну, не журись і не дивися скоса.
Все буде добре, завжди так траплялось:
то поспішаєш, спізнюєшся часом.
Не гарячкуй, не обривай завчасно
пожовкле листя й дзвоники зів'ялі.
Ще встигнеш нагулятись серед пустки
і заспівати всюди колискову,
ось, загортайся у пухову хустку
(ти в ній не менш красива й загадкова),
вертай у світ із довгої відпустки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014
Як же пахне тобою осінь, а я й не знала,
що у осені також буває своя весна,
що й вона заглядається часом в калюж дзеркала,
підбирає для милих суконь канву й лекала,
закохалася схоже по вуха.
А ти й не знав...
Ти не знав, що у осені також своє обличчя,
Безіменне, але так схоже на всіх жінок.
Я чекаю в цю осінь, що ти мене знову покличеш:
Позбираєм за роки утрачене щастя по крихті
Й разом з осінню все заплетемо у щедрий вінок.
А вона : то розплачеться з неба дощами і сірою мрячкою,
То радіє нестримно погожим і сонячним днем,
То раптово стає безпричинно туманно-незрячою
Вогким ранком незатишним ,жевріє сумно… І лячно так,
Що у серці прокинувся довго дрімаючий щем.
Він пульсує у скронях гарячою кров’ю схвильовано,
Визволяючи з пам’яті приспані ним почуття.
Скільки в шелесті листя емоцій і таїн заховано,
Що на всі голоси і всіма можливими мовами
Через сотні віків одинаково в душах звучать!
І закохана осінь ,дібравши ключі і мелодію,
Вже на струнах душі віртуозно й захоплено грає
Незавершену, довгу і дуже сумну рапсодію,
Ніби злодійка ,крадучи теплі важливі спогади
Про усе що колись було і тепер немає…
Як же пахне тобою осінь і я вже знаю!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
Так страшно, коли немає з ким поговорить,
коли немає на кого вилить увесь тягар сьогодення,
коли мовчання вимушено стає натхненням,
від якого у грудях усе полум'яно горить...
Так сумно наодинці зустрічати чергову ніч,
безсило кутатись у ковдру , аби зігрітись.
І важко мріяти про мІзерний шанс зустрітись,
хоч на хвилину , чи здаля, чи обабіч...
Так боляче від того, що все давно розумієш,
та серце ніяк не хоче приймати тієї правди,
бо б'ється воно лиш для нього одного насправді
і розум серце перекричати просто не сміє!
Усе це докупи зібрати звичайно важко:
і біль, і мовчання, і смуток , й шалені мрії.
Кохання звісно не завжди чарівна казка,
а ти, мов та казка, щоночі пливеш під вії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014
Знов світло вимикає ніч. Картинно
крокує кішкою у чорний оксамит.
Смолу гарячу все ллє невпинно.
Мені болить...
Складає в душу сумнівні рими-
сумних мелодій надміру в них.
Поцілять влучно напевне зими
мені в піддих!
І засніжить крізь важкі гардини,
де згасло світло в моїм вікні.
Згадаю раптом твої жоржини...
Вони в мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014
Нічого не забула й не забуду...
Хотіла б , може, та не зрадить пам'ять!
Лежить на серці , як незрушний камінь
і ломить тіло, мов ота застуда,
моє шалене , змучене кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Десь на відстані витягнутої руки
і всього лиш за крок від подиху,
серед тиші найглибших глибин
і її непроглядного мороку
візерунки вишіптують, злякано,
на межі утрати свідомості,
наші душі з родимими плямами,
наші долі, як розділи повісті.
Заплітають думки в мереживо
і напам'ять зав'язують вузлики...
Тихо ангели з неба стежили
й від побаченого занедужали.
Наші душі тріпочуть стрічками,
їх зриває негода вітряна,
поміж ними давно не відстані -
відчуття забуття зустрічного....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Вже віджило свій відтин часу літо,
в останні дні дощем вмивається земля.
Осіння рана починає вже боліти-
вертає світ , в якім мене нема.
Журбою сповнений похмурий день плаксивий,
блідою плямою у хмарах сонця жмут,
вночі так болісно лелеки голосили,
мов обіцяючи тепло нам повернуть
вже навесні.Наразі тиха осінь
непроханою гостею прийшла:
вінок із перестиглого колосся,
волошки й сокирки вплелись в волосся,
в очах вогні розжарених стожар,
лукава усмішка, хода кваплива й горда
і зверхній погляд на усіх і все...
Спішить і тягне за собою жовту ковдру
із листопаду і сумних пісень.
Така вона - ця осінь-господиня...
За нею вслід вже проситься зима!
І смуток, як та ніч, прозоро-синя,
вертає в світ , в якім мене нема.
28.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014
Про що шепоче цей осінній дощ
серед цієї гомінкої тиші?
Злітає думка десь за хмари
вище й вище,
без остраху і без пересторог.
шука тебе і втоми не боїться,
усі хмарки перетрусила, розгребла,
їй спокою нема і знов не спиться...
ну де шукать тебе тепер?
Тебе нема.
Ти заховався і не хочеш чути,
як я зову тебе , зриваючись на крик!
Так змучилась, не знаю вже як бути
і як достукатись до тебе хоч на мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Без тебе я іще не вмію жить.
Нестримний сум чомусь уже як звичка.
І розриває тишу відчайдушний крик,
що через відстані тебе до себе кличе.
Без тебе я іще не вмію жить:
усе беспечним видається, мов у казці,
а кожну світлу чи похмуру мить
відчуть по-справжньому із кожним кроком важче.
І ранок сонячний, і золоті зірки
вже не приносять незабутніх вражень,
коли без тебе я. Іще не вмію жить
без ніжних вуст, що про кохання кажуть.
Без тебе я іще не вмію жить:
вуста холодні, невидющі очі
і серце стомлено у розпачі мовчить,
без тебе навіть битися не хоче.
Любові іншої чекать не маю сил,
в душі без тебе і весна як осінь -
без тебе я іще не вмію жить,
без рук твоїх , втопаючих в волоссі
не уявляю більше я свого життя,
бо не прокинусь, коли ти не поруч.
Прискорюй темп свого серцебиття,
повір мені, повір, я дуже хочу
в слабких долонях втримати той цвіт
троянд твоїх, обіцянки любити,
бо на тобі зійшовся клином білий світ-
без тебе я уже не можу жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Я сьогодні одна. Я сама. Від самотності вию
І від думки про тебе деруся на стіни кімнат...
Як же міцно кохання до тебе мене полонило
І щодень прикипає до серця ще більше стократ!
Я сьогодні, мов крила, що злету і волі не знають,
Б*ються тихо в шибки заплямованих осінню душ
В вічнім пошуку стежки й ключів до того ж таки раю,
Де шовкова трава і п*янкий аромат диких руж.
Цій самотності схоже, ні краю немає, ні втіхи,
Кожна мить і хвилина вичавлюють з мене життя...
Вже вилинює пір*ячко з крил непомітно і тихо -
не літається більше, у небо нема вороття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2014
Тремтить душа від подиху прохолоди...
від дощового щему нанизаних на вії краплин-
чи то дощ, чи то сльози, гіркі на смак як полин,
чи то задушливий аромат непотрібної мені свободи,
заважають вдихнути на повні розхристані груди
і вщент розлетітись на пилинки по всесвіту душ...
Під самісіньким серцем кубло звив беззахисний вуж,
бо його ображають налякані заздрісні люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Ти не прийдеш, а я однак чекаю,
Свій сон жену - хоч відчуваю втому.
Беру до своїх рук горнятко чаю
і подумки пливу до свого дому.
Мій дім - це ти!Де голос твій лунає,
де погляд твій зоріє в саму душу
і сверлить, вабить, палить, роздягає,
вичавлює останнє, душить, сушить.
Мій дім - це ти! І все доволі просто:
моя фортеця, неприступна брама.
Я в нім твоя як є - простоволоса,
оголена , усміхнена і боса,
без спогадів з минулого і краму.
Мій дім - це ти! Я ніби бездиханна,
коли торкнутися тебе не маю змоги,
щодень пускаюся у нелегку дорогу,
щоби зізнатися собі, не тільки Богу,
що я твоя, що ось воно кохання...
Як жити з цим? Щомить горю як свічка
і дослухаюся до кроків опівночі.
Ти не прийдеш...а я чекаю звично,
бо ти мій дім і у тобі мій спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014
Хто знав, що ,саме зараз, ці спогади так болюче впинатимуться, мов акацієві шпильки, в моє серце. Що так часто вони роз’їдатимуть мій спокій і плестимуть , мов сіті, думки. Не про те і не про тих.
Ми самі робимо вибір, проте , в час того самого вибору , ні на секунду, ні на мить ми не замислюємось про те, яким важливим і доленосним буде саме цей вибір. І будь-який вибір взагалі. Потім… вже набагато пізніше, ми згадаємо і той перший закоханий в нас погляд, і ті перші квіти в тремтячих руках, перші зізнання і нашу розгубленість – що ж з цим усім робити? І робимо вибір.
Одним він дається легко, без почуттів, впевнено… А іншим… Ось як мені…
Вибір – це випробовування людини на якість. Воно не проходить безслідно, якщо людина – людина. Вона робить свій , здавалося б правильний , вибір і вже змирилась, і вже заспокоїлась, та раптом трапляється щось таке, що змушує її знову повертатись до точки відліку тих подій – до вибору, що зроблено раніше. Непокоїть , хвилює, дратує відчуття, що все могло би бути інакше…
Чому такі важливі рішення людина має приймати в досить незрілому віці? Коли її вибір часто помилковий, невиважений, емоційний. Переконуємо себе, що все стається так , як власне має бути, та хто відповідає за те, ЯК саме має бути, хто це знає? Я переконана, що долю свою людина творить сама, і часто ця доля залежить від досить простих речей : мудрість у вчинках, впевненість у собі, повага до оточуючих, прагнення знань, вічний сумнів…
Кажуть , що сумнів – це двигун прогресу. Як би хотілось теж так вважати. За моїми власними відчуттями сумнів – це постійне вагання, постійна невизначеність, постійний стрес. Як результат – розгойдана особистість, якій важко визначитись в житті з пріоритетами. Особистість, що постійно перебирає кожен вчинок із свого минулого з надією знайти ту точку відліку з якої все в її житті пішло шкереберть. З її позиції.
Коли ж в моєму житті все пішло не так? Де я зробила той самий доленосний вибір, що змінив моє життя і моє майбутнє?
Будьте пильними, щоб не проґавити той момент, будьте мудрими , щоб розпізнати той момент, тверезими, щоб усвідомити момент, будьте рішучими, щоби визнати момент саме тим – доленосним.
І коли вже вибір зроблено, майте сили визнати, що цей вибір – ВАШ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514870
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.08.2014
тріпоче в сліпі шибки ослабленими крильми заспаний день,
віддзеркалюють брудні люстерка бездонних калюж
і без того кволе сонячне проміння,
збирають перлини сонячних зайчиків малесенькі човники жмень,
оченята вдивляються в темні кучЕрі хмарин з невимовною надією.
аж хочеться відкусити окраєць від отого недосяжного жар-сонця-
може тоді зігріється стомлена-перетомлена снігом-дощами душа,
може тоді скінчиться такий нескінченний, безмежно довгий,
зимовий сон цей
і знов запалають у небі і душах прозорі і чисті вогні
високих стожар.
може тоді перестане так боляче в серці стискатись
засмагла у серпні осінь
і погляди перестануть сипати жовто-червоні іскри обвітрених
квіткових пелюсток
і спраглі вуста щедро змочать коханням ранкові холодні роси
і в волоссі заграє барвами перплетений в долю вінок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
Ти не піддався на спокусу...
І я тобі без міри вдячна.
Тепер і згадувати лячно
Крізь що продерлись наші душі.
Які здолали темні ночі
й стежки, що завели б в нікуди,
і що б тоді сказали люди,
коли б твої украла очі?
Ти не піддався на спокусу...
І поряд з цим розчаруванням
Захоплено щораз дивлюся...
Й дивуюся ... своїм коханням...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
І бажаю тобі по життю позитиву,
Щедрих нив, вірних друзів, кохання.
Хай приносить щодень і щоніч вражень зливу!
Кожну мить відчувай , як останню!
Хай несеться душа із думками у вись
І тремтять у долонях криштальнії роси…
Що минають роки не сумуй , не журись,
Заплітай теплі спогади в коси!
І колись, коли бабине літо злетить,
Розплетемо за чашкою кави
Теплих спогадів коси, і знов зашумить,
Оживе весняними дощами
Все, що вже відбулося і тихо спливло
Течією життя в невідоме…
Я бажаю , щоб серце хотіло й могло…
Завжди й скрізь почуватись як вдома!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2013
Запалю удосвіта свічу.
Хай сльозою віск стікає долу...
Ні, не плачу! Просто я плачу'
за шалену мрію за тобою.
Ніби все давно вже поросло
згірклою травою і полином,
мрію за тобою всеодно,
тінню сну щоночі в твоє серце лину.
Загортаюсь в шепіт голосу твого,
прислухаюся до стуку твого серця
і щораз закохуюсь ,як вперше,
у блакить твоїх очей і їх вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Мне под ногами шелестела осень,
Что всё вода…
И этот дождь... И ты…
Сама разлук рисую жёлтые цветы,
Как осени летящие листы.
Свожу меж нами шаткие мосты …
Высматривая призрачную просень
У плачущего неба. Всё вода…
Перетекая из улыбок в будни.
Не ощущает сердце душного стыда,
И нет ему особого труда
признать, что в нЁм порой бывает слишком людно.
До тошноты,
До боли у виска,
До рук дрожащих, что цепляют воздух...
Пила тебя , как дождевую воду,
Сломала о тебя ключи и коды
и дубликаты не стремлюсь уже искать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428537
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2013
Буває й так : надії й сподівання
в одну лиш мить згорають у вогні...
Не має значення в наш час чиєсь бажання
перетворити в казку тьмяний світ,
а на меті - лишень зламати крила,
пошматувати спогади й любов,
відбити потяг у людей до діла
і зіпсувати споконвік гарячу кров!
Немає правди! І шукать не треба!
Допоки світом править зла душа,
не буде й сонце милим десь край неба,
не веселитиме очей дзвінкий ручай!
І буде так : надії й сподівання
в одну лиш мить згоратимуть в огні...
СПИНІТЬСЯ!ЧУЄТЕ...в наш час лише БАЖАННЯ
перетворити в казку зможе світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Ти вкрав мене у всього світу!
В собі од світу заховав!
Не зна вже серце як це – літо...
Бо в погляді лише зима.
Бо у душі лише тривога
І тихий сум, і світла жаль.
Зігрітися немає змоги,
А звідки ждать мені тепла?
Ти, мов та крига , лід – холодний,
Та я об тебе опеклась.
Світ схаменеться трошки згодом
І знов згадає все про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Вже стільки тобі натривожила слів...
А в серці давно незагойна вже рана.
Чому у житті все то пізно, то рано?
Невчасно завжди.І немає вже снів.
Лише забуття неспокійне й тривожне,
Хвилююче марення б'є почуття.
Без тебе навколо чуже все й порожнє...
Без тебе навкруг завмирає життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Разливалась танцуя, по венам звеня, лихорадка,
От малиновой жидкости громко урчит в животе,
Тает ласковый сон, как в горячей руке шоколадка...
В сердце робкий воробышек счастья случайно влетел
Оттого, что очнувшись от томных ночных истязаний,
После долгих часов пребывания в страшном бреду,
Ничего не болит от твоих внутривенных вливаний
И твои голоса никуда за собой не влекут.
Ты остался в моём неприрученном сне-зазеркалье,
Наблюдала тебя сквозь туманную вязь серебра,
Не осталось следов, только чёрная розсыпь окалин
и тревогой чеканенны в память твои номера.
Всё сошло ,наконец, лихорадочной липкой прохладой.
Вот.Теперь, как тебя, ненавижу малиновый чай.
Растворился воробышек счастья - ну так мне и надо!
Сердце, хватит хандрить!Мне влюбиться пора! Выручай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413233
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2013
Чутливі руки доторкнулиcь вуст
І все: провалля,
темрява,
безодня.
Сповільнюється , завмирає пульс
І вкотре я вмираю вже сьогодні.
Вогнена блискавка розірве раптом ніч,
Коли два погляди зустрінуться раптово.
І спалахнуть мільйони тисяч свіч,
І , як зірки, згасатимуть поволі.
Земля з-під ніг спливе, як тиха тінь,
Колив цілункові вуста до вуст зімкнуться...
В свої обійми дивний світ видінь,
Як в простирадло шовкове, укутав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Прошло немало дней и долгих вечеров,
Листва двух осеней побегами сменилась,
Отзолотили сердце мириады снов
И лишь любовь моя к тебе не изменилась.
Пускай желтеют твоих писем лепестки,
Воспоминания пускай покроет пылью –
Они остануться навечно так легки
И вечно будут воздух резать крылья.
И пусть сейчас ты с кем-то не со мной,
Я сберегу для вечеров осенних,
Для памяти моей и дневников
Свою любовь к тебе и нежное влеченье...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412947
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2013
Зітхає день, зітхає ніч в чеканні
чогось прекрасного і світлого.Зажди!
Здається...так, сьогодні на світанні
твоя любов приходила сюди.
Збирала слів твоїх червоні маки,
джерельний промінь щастя та журби.
Твої печалей ,твого смутку фарби
Вона хотіла викрасти в біди.
Та твою біль біда не відпускала...
І тихо відійшла любов сумна,
Мов птаха крила розпростала.
А чи була...а чи була вона?....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Взгляд поникший, тяжёлые плечи,
Обещающий вздох -"не вернусь!"
На столе две две погасшие свечки
Для двоих.
Только это не грусть.
Две снежинки на хрупких ладонях.
Две слезинки: его и моя.
Он не прав, но похоже уходит.
Но ведь это не грусть?
Не она.
Я за ним не захлопнула двери-
Нету силы подняться. И пусть.
Сердцу просто не хочется верить,
Но по-моему,
Это - не грусть.
Может так лишь, чуть-чуть, сожаленье...
(Я пытаюсь себя убедить.)
Только вдруг поняла не мгновенье-
Это грусть!!!
По ушедшей любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Твій дотик .
Долоні .
Вуста.
Обійми.
Тиша.
І серцебиття.
Цілунки.
Безліч.
Шепіт, що люблю.
Твій погляд.
Мій.
І невимовний сум.
Солоний вітер.
То , мабуть, од сліз.
Нестримний поклик через пил доріг.
Хвилина.
Мить.
Година чи доба.
Однак як вічність, як тебе нема.
Мені ти сонце у похмурий день.
Нікому -
чуєш?-
не віддам тебе!
Лиш задля тебе я тепер живу.
Ти тільки мій!
Я так тебе ЛЮБЛЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Я твоїм болем відболю,
твоїм печалем відпечалюсь,
від повеней журби й жалю
тебе в собі я заховаю.
Я сни твої передивлюсь;
забуду може , як любити,
та серцем серце захищу,
навчу тебе собою жити.
В долонях сонце принесу
і новий день заграє сяйвом .
Шкода, що в нас нема часу:
збужу тебе, а сонце сяде.
Тож краще я на тебе в сні
дивитись буду крізь тумани...
Так буде краще нам. Мені.
В тобі ховатись перестану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Мне от тебя не деться никуда!
Не убежать ,не спрятаться ,не скрыться!
Забыть тебя? едва лишь сном забыться!
Да ты и в сон проникнешь без труда.
Повсюду ты.Тебя напоминанье.
Куда не глянь, куда не повернись,
Собою ты наполнил мою жизнь
И новый день так полон вспоминаний.
Нет от тебя покоя ни на миг!
Перед глазами не устал вертеться?
Мне на тебя никак не наглядеться...
Запечатлеть пытаюсь в память лик
И каждое твоё прикосновенье,
И каждый жест, и слово с уст твоих...
Мне не проснуться от тебя, как от виденья,
Мне без любви твоей и часа не прожить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.02.2013
Так неспокійно й прохолодно,
І трішки сумно , й дуже жаль,
Сказать відверто – якось нудно
Усе життя тебе чекать.
Усе життя тобою жити
Тобою марити одним,
І відчайдушно так любити,
І мовчки все в собі нести.
Лише тебе тривожу може,
Терпінню всякому є край.
Ти так мені життя стривожив!
Прошу ЛЮБИ.
Не ріж!
Не край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Так спокойно и тихо. Когда тебя нет.
Когда сердце молчит. Не торопится биться.
И никто не тревожит, и не на что злится.
Когда хочется в сумерках выключить свет
И ,плотней завернувшись в своё одеяло,
Словно мёд ,по глотку , выпивать тишину...
И слезами писать на листочке бумаги
Про любовь, про тебя и про эту весну...
Так спокойно и тихо я знаю - ты есть!
Заторопится сердце, когда тебя вижу!
Только день ото дня не становишься ближе...
В серость будней я кутаюсь будто во плед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402094
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2013
Як дивно пахнуть надвечірні роси,
як стрімко падає зоря з небес в траву,
цілує палко їй шовкові коси,
сплітає вітер в коси кропиву...
Як дивно сяє опівнічний місяць,
багряно-чорним вкутаний плащем,
уміло витканий на небі сріблом-міддю,
умитий теплим , як сльоза дощем...
Як дивно грає коромисло райдуг
палітрою яскравих кольорів
після грози. І дійсно кажуть правду,
що ця краса з найчарівніших снів...
Як дивно плаче звечоріле поле,
Заколосившись маревом пітьми,
то жайвір з соловейком долю-волю
в чаклунки ночі зманюють крильми...
Як дивно квітне волошкова заводь,
духмяно стигне яблуневий квіт...
Через роки не я , так інші, скажуть,
як дивно мріє за вікном бузковий світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401268
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2013
Хочу забути…,
що в мене є серце.
Що кожного разу , як згадую про тебе , воно болить…
Хочу забути думати…,
бо кожна думка про тебе, помножена на біль, стократ сильніш стискає серце, про яке також хочу забути.
Хочу забути бачити…
Навчитись дивитись крізь людей, щоб при зустрічі з тобою вони не світились тим, що відчуваю, а лишались скляними, мов у незрячої.
Забути відчувати…,
Щоб ні спогад, ні думка, ні зустріч з тобою не викликали ніяких емоцій…
Я ХОЧУ ЗАБУТИ ПРО ТЕ, ЩО ПАМ’ЯТАТИМУ ТЕБЕ ВІЧНО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401264
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Мені страшенно холодно без тебе
В цілОму світі зла і самоти.
До теплої землі схилилось небо,
Вдивляючись зі мною у листи,
Яких ніколи не було ... А що, як будуть?
А що , як справдиться мій заповітний сон?
Якби осліпли разом усі люди,
Щоб не вбивали поглядом любов.
Якби закрити очі й знову опинитись
У тому часі, звідки помилки,
І виправити все, і залишитись,
І розлетітись від любові на шматки.
Усе змінилося б , незмінна тільки доля,
Яка й тепер дарує зустріч крізь роки,
А моє серце відтоді не зна спокою,
Воно благає битись поряд із тобою.
І я пишу невпинно вірші і листи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Чи зможеш ,через кілька поколінь,
Сказать, що ти все правильно робив?
Що почуття ти гідно оцінив.
Що світла в душу так і не пролив.
Лишив по собі тільки горду тінь.
Чи зможеш ти сказать, що всі слова,
Що вимовить хотів, але не зміг,
Ти збережеш, як до цих пір беріг,
У пам”яті своїй, як оберіг,
Як сніп проміння й пригоршню тепла.
Чи зможеш ти не жалкувать про час,
Що невмолимо, як пісок крізь пальці,
Втікає в небуття. Бо ми не в казці.
Над часом ми, нажаль, не маєм власті.
Він теж безжальний.Нешкодує нас.
Чи знаєш ти, що все ще не скінчилось,
А тільки починається лишень.
Такий похмурий і безрадісний той день,
Коли небачити тебе немає сили.
Чи ти почув мене? І все, що я просила,
Чи знайде відгук у твоїй душі?
Не йди за часом в небуття.Прошу, лишись!
І я скажу ,що я все правильно зробила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013