| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Які ж є вільні птахи в піднебессі
На повну крила розправляють
Купають голову плесі,
Щодня у небесах ширяють!
Й не треба їм нічого більше,
Достатньо того,що вже мають
Не треба їм щось краще й гірше,
У них все є!Вони літають!
Так вільно й незалежно ні від кого,
Долають простір,розтинають хмари
Переживають спеку й сильний холод
Й не впливає це на життя барви.
Розкуті,в порівнянні з нами
І до кінця тримаються завжди
Вони не немічні,не прикидаються богами
Вони - не повелителі,як ми!
Їх це й на мить не зупиняє,
Бо ж їх призначення літати,
А в нас яке?Яке ми маєм?
Ми звикли всі лише бажати...
А вірність,їй лише позаздриш
Не люди,та в них більше доброти
"Та я ж добріший",-звісно ж скажеш
Можливо й так,ти мусиш,бо ж Людина ти!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Посеред ночі падала зоря
Летіла,покидаючи простори
Оці блакитні й рідні небеса
Ці вільні і безкраї наче море.
Скрізь було тихо,сяяли всі інші
І місяць в хмарах плавно пропливав
Вона летіла,швидкість більша й більша
Але ніхто на неї не зважав.
Скрізь тиша була просто неземна
Увесь світ спав,але не зірка
Одинока,здавалася самісінька-сама
Й лиш пташка десь співала зрідка.
Вона летіла,так було самотньо
Оцей момент тривав неначе вічність
Не бути в небі вже їй безтурботній
І не дивитись вслід,як пливе місяць.
А на землі захоплені стояли люди
Рясніли голови від їх бажань та мрій
Їм не цікаво,що ж із нею далі буде
Зірок багато,сенс не в ній одній!
Вона летіла,ближче вже земля
І вже завдань було в неї багато
Та більшість з них — немов сміття
Що людям в голову могло спадати.
І от усе...Вже простір закінчився
Її немає,як ніби й не було
І навіть в небі слід не залишився
Всього лиш зірка.Є,нема — усеодно!
Та не забудуть.Згадають ще тоді
Коли здійсниться чиясь мрія
Згадають навіть,якщо й ні
В душі чиїсь,як зірка,десь помре надія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Народжені для віри та добра
Для чесності і гідності людської
В очах- з прозорою сльозою співчуття
Такими народились ми з тобою.
З надією на краще,з піснею в душі
Із теплими та дружніми руками
З іскрою щастя в усмішці
Та безкінечними думок клубками.
Та це лиш задум.Ми ж стаємо інші
І часто правда, вона -не на лиці
Усмішка — не ознака,що хтось радий
Бо може бути ніж в іншій руці.
А звідки зло беремо у своє єство ?
Бо ж ми створіння добрі від природи
Чим більшу владу маєм на землі
Тим менше ми отримуєм свободи!
Саме тієї,що є сенсом,істиною всього
Тієї,що об*єднує людей нитками
Свободу,що дана нам всім від Бога
І що зникає вся з роками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012