| Сторінки (2/112): | « | 1 2 | » |
Може, початок якогось вірша
Може - слова, що не йдуть із пам'яті,
Те, що без гострого знову ріже
І б'ється об берег в зачиненій гавані.
Мабуть, оце і воно;
Певно, іще не розгадане
Слово, що швидко бере в полон
Бо хоче на аркуш скоріш потрапити.
Рветься, мов птаха увись
Болісно, крізь сталеві грати,
Раз ти лиш слову скоривсь
І більше не можеш його прогнати.
Отже, тепер назавжди
Тільки, втікати марно
Крила із словом зрослись
Духовно і... капілярно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2017
Я люблю коли вітер в обличчя
З моїм подихом вільним змагається
Коли сильним, таким незвичним
Диким вихором в серце вривається.
Без упину все дме, не закінчиться
Не зупиниться, не зламається;
Він живе від початку вічного
Він із часом ще й досі не знається.
Він не знає ні слів попередження
Ні бар'єрів з бетонними мурами
А все оре безодню небову
Мов в упрязі з залізними турами.
Кожен подих його - наче січений,
Кожен порух його - наче молотом;
Незміренний, безрідний, незлічений,
Тільки в часі стихає холодом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730863
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2017
І час уже робити бутерброди,
І час уже робити так щоб було все ОК;
Я хочу щоб на моїм шляху були не якісь заброди,
Але міцні персони типу Прометей.
Віраж життя на затяжному гальмуванні,
Та час із апексу виходити уже;
Той що в шоломі, в красномовному мовчанні
Гальма для нових битв іще побереже.
Вже новий виклик, нова подорож на карті,
Час туринг замінить на ралі-рейд,
Усе що зміниться - буде того варте,
Ти тисни на педаль, і мчи лише вперед.
А де той фініш - зовсім не важливо,
Бо суть не в цифрах на могилі, а в роках,
У тих болотах і пісках, в яких намотував ти милі,
У тих висотах де тебе покинув страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711588
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.01.2017
Знаєш, чувак, це просто -
Піти на безлюдний острів,
Забути вагомі дати
Лиш... книжку з собою взяти.
Знаєш, чувак, це круто!
В моменти душевної скрути
Хто ти і звідки
Забути.
Знаєш, чувак, не соромно
Весь день милуватись горами,
Прощатись з буденними справами,
В туманах гірських розтанути.
Знаєш, чувак, це важливо! -
Я дихаю все ще наживо
І голос гартуючи холодом
Іду на вершину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711379
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 10.01.2017
Він є, хоч ти його не бачиш,
Тебе рятує він хоч ти його не слухаєш,
Втирає сльози в мить коли ти плачеш
І щоб не обпеклась на чай гарячий дмухає.
І коли йдеш додому неосвітленими вулицями,
За руку він тебе веде калюжі оминаючи,
А потім сяде на плече і казку прошепоче
І сон накличе лагідний тебе оберігаючи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Там стигле поле колосків в твоїм волоссі,
І блиском найдорожчого металу сяють очі,
Там тане лід, там квіти оживають,
Бо там де ти - уже немає ночі.
Ти світлом сповнюєш сповна порожню видимість,
Теплом і ніжністю наповнюєш душевний вакуум;
Нехай це неформат, нехай це навіть дикість,
Та саме так тебе постійно згадую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2016
Як же так!? Я прогавив крилаті твої ракети,
Як же так, ППО моє мене підвело
Коли навіть усі "Урагани" і "Смерчі"
Не зрівняються з твоїм теплом.
Випадково ввімкнув я пеленг -
Тепер мушу бити на сполох,
Бо вловив незнайомі спектри,
Тут безсилі мої "Піони".
Ти рішуче пішла у наступ,
До такого я був не готовим.
Як так можна увагу красти
Роздивляючись крізь окопи?
Ти ввійшла. В моє місто, будинок, душу,
Ти пройшла крізь мої оборонні редути;
Тепер здатись в полон тобі мушу,
І стати тобою закутим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2016
Кожен бездомний дворняга
Вірить в собачого бога,
В миску що повна м'яса,
В теплу й суху підлогу,
В ніжну на дотик руку
І без кліщів шерстину...
Він усього лише пес.
Та чи гірший він від людини?
Друг його приручив,
Друг його потім зрадив.
Дворняга давно уже звик
Зализувати свої рани.
Став непотрібним він,
Зайвою став проблемою;
Він зрозуміти не міг
Чому опинився під небом.
Сумними очима шукає:
І в спеку, і в дощ, і в сніг
Він все ще людину чекає...
Чи хтось би із нас так зміг?
Він зраду давно пробачив,
Він не тримає зла...
Чи хтось із нас коли-небудь бачив
Той крик у собачих очах?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706785
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.12.2016
Невже ми [i]сюди[/i] так поспішали,
Невже саме [i]цього[/i] ми так прагнули
Щоб крила нам обрізати казали
І жити за одними правилами?
Ми йшли за тим хто кликав нас,
Ми вірили самому дзвінкоголосому -
Без віз він нас вів у безвіз і альянс
Кожного року кожної осені.
А як же ті що стояли Там?
Невже задарма кров'ю вмивали асфальти? -
Їм жест красномовний зсобачили - "ось вам!"
І завезли в маріупольські варти.
Ми такі, і таки так багато нас,
Кожному з нас по дивану і телевізору;
Цей серіал про нас знімають без нас,
І ми в кожній сцені дублерові віримо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706608
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2016
І кров твоя пролита не дарма,
Бо влучними були твої набої,
Ти убивав, та не твоя вина,
Такі як ти - тепер уже ізгої.
Ніхто не запитає ким ти був,
І мріями куди своїми линув,
А ти про землю рідну не забув,
Тебе ж згадали лиш коли загинув.
Ти був творцем у мирному житті,
Та катом став для тих, хто йшов війною;
Ти став героєш лиш коли затих,
За спокій наш поклавши головою.
Осіннє небо, та світлішає щораз,
І годі віднайти причину тому.
То нові зорі дивляться на нас
З'являючись із серця неживого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694325
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.10.2016
Ти можеш довго дивитись на захід сонця, і не зрозуміти головного. Ти можеш примусити себе прокинутись раніше щоб побачити світанок, але так і не відчути всієї краси і значущості. Ти можеш писати оди землі, забуваючи казати їй "дякую!". Ти можеш підняти очі до неба, і... нічого не побачити. Ти можеш, гуляючи лісом, чути тільки шум дерев, а не пісню. Ти можеш вважати себе великим гуманістом, і бути байдужим до плачу дитини. Ти можеш розповідати про милосердя відштовхуючи ногою вуличного собаку...
Ти можеш носити національний одяг і кричати патріотичні гасла, але так і не стати патріотом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693135
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
А по вулиці все бруківочка,
І дівчата з красими ніжками,
І, напевно, такими ж усмішками
Наче зірочки, наче зірочки.
Та увага моя зовсім в іншому,
Я вишукую в натовпі іншу,
Милу дівчину з теплим волоссям
І із посмішкою наймилішою.
Чи впізнаєш мене, я не знаю,
Тільки серце шалено калатає
І тоді, коли поруч нема тебе
Забуваю, і знову згадую
Твою постать таку особливу,
Твою посмішку щиру, звабливу,
Неслухняної зачіски прядива
Й оченята що повні золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
Світла нема,
Всі розряджені акумулятори,
Жодна лампа не блисне
І жоден діод не увімкнеться.
Усе місто в пітьмі,
Але я чітко бачу -
Ти сидиш у автобусі
Й він ізсередини світиться.
Тебе ніч не лякає
З обіймами холоду й мороку,
Не потрібні тобі ліхтарі
Із неоновим маревом;
Ти гуляєш, ти вільна,
Не згідна із заборонами,
Ти неначе маяк
Що мандрує густими туманами.
Ти людина, не ангел, на жаль,
Але крила невидимі
Ти ховаєш сумлінно
У складках буденного одягу;
Ти чаруєш усмішкою
Так незрадливо і тихо,
Ти малюєш портрети
Де люди бувають щасливими.
Ти жалієш собак,
Та з малого усе починається,
Ти даруєш добро,
Ти даруєш бажання дихати,
Твої очі і губи
Що плакати хочуть й сміятися...
Ти... така особлива
Тому що умієш любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016
Пиши мені слова,
Пиши мені слова із помилка́ми -
По тих словах тебе я впізнаю́,
І розлучаюсь із буденними думками.
Пиши мені слова,
Пиши мені слова що прагнуть волі,
Що стрягнуть в горлі грубими клубками,
Та вирвавшись - пливуть мов човен по воді.
Пиши. Не кидай
Камінь слів у море
Бо з каменів отих повиростають гори,
І не добудеш більше слів із гір.
Пиши? - Кажи!
Що маєш написати,
Хоча й написане боїшся вслух сказати,
Скажи відверто - тільки не бреши.
Живи. Пиши
Свої слова на небі.
Не чують слів твоїх, далебі?
Люби. - Ти не одна із них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016
Гавані розбитих човнів,
Галявини мертвих дерев,
Будинки розбитих дзеркал,
Вічності темних днів.
Там... ти колись гуляв,
Десь ти когось шукав,
Там ти тоді розбив
Свій швидкий корабель.
Там, де уламки снів,
Де не спинити вітрів,
Ти залишився сам
Серед розбитих човнів.
Місто поламаних душ
Серед порожніх вітрин,
Серед розбитих дзеркал, -
Місто роздертих вітрил.
Там, де нема людей,
Там не росте трава,
Там відтепер навіки
При́стань твого човна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634804
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2016
Ходиш у всіх на очах,
Говориш у всіх на очах,
Живеш у всіх на очах,
Боїшся у всіх на очах.
Боїшся іти кудись,
Боїшся іти сам.
Ти звик до сторонніх очей,
Ти, як особистість, зник.
Більше уже не живеш,
Більше уже не шукаєш,
(Шукав би лише для них)
Ні доброго не чекаєш.
Знову прийде весна -
Завтра приходить осінь,
У чотирьох кутах... -
Далі так жити досить ! ?
Далі стоїш і не зна...,
Може, кудись податись?
Може, згоріти дотла
Або воді віддатись?
Всюди мільйони очей
Поруч і тут, і там.
Посеред днів і ночей
Вгадуєш що ти сам.
Очі, ті що навкруг,
Очі - то не твої.
Невиліковний недуг -
Очі твої німі.
Дивишся десь у даль,
Дивишся - та не бачиш!
Може, тепер заплачеш? -
Пізно тепер. На жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2016
Зорі тут низько-низько
Зовсім як на долоні,
Місяць так близько-близько
Світить на темному фоні.
Кригою скована річка
Десь під ногами у тебе...
Сніжні, безкрайні простори,
Чорне, безкрайнє небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634601
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2016
1.
У цю різдвяну, дивну, і казкову ніч
Бажаю здійснення усіх ваших бажань,
Усіх таємних, незвичайних мрій,
Здоров'я, радості й кохання.
Любові, злагоди в сім'ї,
Щасливої родини за гостинним столом;
Хай не стихають посмішки й пісні
В цю світлу і святкову пору.
2.
З Різдвом Христовим Вас вітаю!
Хай зірка Вифлеємська дім ваш осяє,
Пошле вам достатку та здійснення мрій,
Миру, здоров'я, й щасливих подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2016
В лабіринтах украдених спогадів
Вже напевно не втрапити шляху.
Всі відкинувши найнеймовірніші здогади
Йти шляхом, що веде в нікуди.
Чути дикі ридання та стогони
В лабіринтах украдених спогадів,
В перестрілці із власною совістю
Не знайдеться живих.
В лабіринтах украдених спогадів,
Де живуть без прикрас і без золота,
Там приречені ходять поволі
В коридорах останньої сповіді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631935
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2015
я відчуваю спонтанно-дико
невідворотно-тремкі моменти
летіти хочу вперед! чи вмерти?
щоб оминути зустрічне лихо
годинник манить своїми стрілками
у танці часу з невідворотністю
і каламуттям її прозорості
вростає в мене цупкими гілками
колючим дротом по вухах скручений
смакую образ чужого хорошого
казково-древнього мохом порослого
граніту холодного в пальцях пекучого
блукання постатей посеред вулиці
осінніх тіней у парі з примарами
що ловлять звуки зубами між хмарами
в лякливій тиші що б'є у вилиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2015
Малюєш щось, читаєш щось,
Чи пишеш щось своє. -
Шанує хтось, паскудить хтось,
Леліє чи плює? -
Уваги не звертай.
Бери своє і далі вирушай,
Бо то є ти, а то - лише твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631678
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.12.2015
Ну і що я отут забув?
Ну і що я тут маю сказати? -
Свій талант я давно роззув,
Роздягнув і принадив спати.
Стало легше мені? - Не зна!
Стало сумно тепер? - Можливо.
Він літає тепер у снах...
Не моїх. Але це не важливо.
Знову день наче день, що був
Той самий, що без всякого дива.
Чи творив я колись? - Я забув.
Зникла ціль. Чи забракло сили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631677
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2015
Нарешті. Після п'яного дурману
Знов повернувся до життя.
О, як приємно після алкостану
Себе відчути справжньою людиною.
Хоча, не так приємно згадувать події
У стані алкогольного сп'яніння,
Бо, як завжди, здається, без причини
Доводилось робить курйозні вчинки.
Іще болить з похмілля голова,
І цілий день не хоче працювати,
Та шлунок..., бідний шлунок
Іще дає про себе знати.
Авжеж. Учора було веселіше,
На всі проблеми у житті хотілося начхати.
Тепер іще одна проблема додалась -
У намаганні щось таки згадати.
Ну все, напевно, годі струювати організм
Тим небепечно-безморальним пійлом,
Нехай рука забуде форму чарки,
А світла голова забуде образ пляшки :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628759
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.12.2015
Валізи, сумки, рюкзаки,
Наплічники і просто торби,
Білизна змінна і зубні щітки
Просякнуті дорогою немовби.
В брудних вагонах електричок,
В плацкартах поїзда, й в купе
Стирати пил з брудних поличок
Забувши хто і як живе.
Переживання рідних-близьких
Та вірних друзів потиск рук... -
Жде попереду шлях неблизький,
Коліс залізних чути стук.
Дощенту сповнені вокзали,
Десятки поглядів - в табло;
Одні відбули, інші прибували,
Та проводжали все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628750
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.12.2015
Ві́рші, що ніколи не будуть друковані,
Навіть слова, що ніколи не будуть сказані
Тільки сонцем будуть оспівані,
Тільки зливою будуть оплакані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627479
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2015
Так вже задовбався ходити і дивитись їм услід...
Я хочу залишити свій слід! і на цій землі.
Вони вперто переконували мене
що цього робити не слід,
подумати іще, подумати ще раз як слід.
Та я "слідив" на них
із висоти пташиного польоту
щоразу заганяючи себе питанням:
Хто я є? Хто ти?
Кивали головами схвально ідіоти
яких не вибрав я, але вони ведуть мене слід в слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627473
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.12.2015
Ніжне твоє серце - скрипка золота,
Хай не обірветься золота струна;
Золоті мелодії линуть із душі,
Зачекай, поговори, бігти не спіши.
Так наживо як вода б'є із джерела -
Так струмить твоя душа ніжна і жива.
Мабуть, ти благословенна небом і зірками,
Бо краплинки твоїх сліз розтоплюють камінь.
Ти прийшла - і стало все неймовірно світлим,
Мовби сонце розлилось по цілому світі.
ТИ підеш - і більш нема тепла твого погляду,
Світ вкривається для мене темрявою й холодом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Злітаю у небо
і падаю нову,
І боляче так
розбиваюсь дощенту.
Ти близько -
я знаю,
Ти прийдеш -
я вірю,
Поглянеш - і враз
напинаються крила:
Легкі і тендітні,
міцні наче криця,
Несуть уперед
так неначе вітрило...
Я вірю, я мрію,
але ти неблизько.
Я падаю знов
й розбиваюсь дощенту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Я... навіть не можу читати ві́рші.
Втомився жити, але жити треба.
Ловлю очима падіння зірки,
Але не знаю чого бажати.
Я лю́блю зиму - мені там краще;
Зима прийшла - але нуль емоцій:
Тепер начхати на сніг і сонце
(Колись любив ловити сніжинки).
Будую дім - та мені не потрібен
Ні м'я́кий матрац, ні висока стеля;
Тільки рюкзак і улюблений спальник...
Мій дім - це моя пустеля.
Досі жалкую що не виросли крила.
Досі живий, хоча й не плазую.
Хочеш побачити мою могилу?
Немає проблем! - Я в ній ночую.
Знову хтось скаже що це гидота -
Оця писанина про щось несуттєве.
Я згідний із ним, але не з собою.
Я майже забув як читати ві́рші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626725
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.12.2015
Жити -
значить вмирати довго,
Бути
вічним громадянином моргу.
Можеш
лежати, можеш кричати,
Але
не можеш на ноги піднятись.
Чути
звуки далеко з-наддвору,
Бачити -
світло пробилось у вікна.
Хочеш
бути вільним і теплим,
Тільки
хробак оселився навіки у мозку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2015
Скоріше за все він стане самотнім ізгоєм,
Скоріше, мабуть, проже́нуть якщо не уб'ють;
Під палиць ударами він не впаде, але всто́їть,
Та й знову рушатиме в довгу нескінчену путь.
Кидають каміння - із нього будує фортецю,
Кидають у воду - він п'є наче спраглий її,
Плюються на місце, де щойно ступав його чобіт -
А той не злоститься, а в очі сміється він їм:
- Вважаєте так що тут ви найголовніші?
Що сила, і воля, і розум у ваших руках?
Погляньте на псів - за вас вони зовсім не гірші,
Ви - псяче наріддя в скляних і холодних містах.
Що мали колись - то втратили все донедавна,
А землю, о горе, спалили, втопили в багні,
Із надр її крізь віки кровоточиться рана,
А з неба на вас, о гнобителі, дивляться очі сумні...
Чи так було справді - годі у когось питати,
Як годі вгадати хто був подорожнім тоді,
Хто землю, і воду - усе хотів людям віддати,
Натомість був вигнаний тими ж людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611700
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2015
Треба вже спати, але не хочеться,
Лиш в голові щось клубочеться;
Дивлюсь на стелю, дивлюсь на стіни -
Так починається вечір осінній.
Дивлюсь на стелю, дивлюсь на стіни -
Так починається вечір осінній.
Хочеться чо́гось гарячого
Та хвилюватись нема чого,
На плиті чайник уже кипить,
Чаю нема? - Значить будемо каву пить.
На плиті чайник уже кипить,
Чаю нема! Значить будемо каву пить.
Чашка із кавою вже в руках.
Всі проблеми не при ділах,
Просто хочеться кави попити
І ні про що поговорити.
Просто хочеться кави попити
І ні про що - поговорити.
Залишись на хвилинку ще.
А за вікном - вітер з дощем,
Посидимо, кави поп'ємо
І цей вечір переживемо.
Посидимо, кави поп'ємо
І цей вечір переживемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611471
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.10.2015
А нам все по...
Бо не пішли ми на...
Пішов вагон метро,
А ти не зна
Чи змога дочекатись до наступного
Ущерть набитого людьми, - тому підступного...
Відступного. Та гул електродвигуна
Вже розтинає метробудність простору
Серед вологої п'янкої осені,
Що залітає у тунель метро
Вітряними поривами,
Співає свою пісню готичними мотивами
Серед сюжету ескалаторного руху
Здалека долина до твого вуха...
Пішов вагон метро.
Куди? Не зна.
А нам все по...
Бо не пішли ми на...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609314
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.09.2015
(за мотивами п'єс Л.Подерев'янського)
Перед глядачами випинає образ середніх років чоловіка. Обличчя далеке від ідеалу, побите зморшками, майже тижнева щетина, дикі помутнілі очі, фінгал під одним з них доповнює картину. Несвіжа косоворотка, сині з білими смужками треніки, брудна засмальцована куфайка з якої стирчать клапті вати, на голові набакир шапка-вушанка з одним повислим вухом.
Белькочучи щось незрозуміле погрожує комусь невидимому кулаком однієї руки, іншою розмахує тримаючи надпиту з горла пляшку водки.
Звучать мотиви з відомого хіта PSY: оп, оп-оп, оп-оп, vatnik style.
Занавєс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593603
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015
Шукаючи хвильку спокою
У тоннах буденних справ,
У сотнях нудних обов'язків
І надто гучних заяв,
Шукаючи серцю спокою
І для душі відпочинку -
Знайти те сакральне місце,
Знайти хоча б на хвилинку.
Де справи усі забудуться,
Наради, заяви і звіти,
Де хочеться просто жити
І світу довкола радіти.
Те місце не так і далеко -
Те місто Тернополем зветься,
В розко́шах буялих квітів
Теплом своїм озоветься.
Там тихо цвітуть каштани,
Там ніжно-духмяні липи,
На площі перед театром
Воркують собі голуби;
Весняно буяє зелень,
Гуляє радісно молодь -
Тернопіль життям струмує,
Шепоче, співає, говорить.
А як зачаровує плесо
Що манить снодійним споко́єм
Великого давнього ставу
Суворими темними водами.
І вулички давнього міста
Що мають свою історію,
Алеї зати́шних парків
Де мрії політ просторий...
Тернопіль мене зачаровує,
Затягує в ніжні тенета,
Як добре що є таке місце
Найкраще на всій планеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590928
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.06.2015
Як важко бути скелею...
Коли точить постійно вода, луплять хвилі - але стоїш незрушно; коли тримаєш у собі частинки-піщинки слів, почуттів, емоцій - тримаєш несказаними-непоказаними, щоб не розсипатись. І ходять навкруг, літають пилинки, дрібні піщинки праху - і так само хочеться літати, мандрувати з ними...Але стоїш скелею.
Ніщо не вічне. І дощі ллють тобі на голову, і палюче сонце розтріскує твою основу, і ти знаєш що врешті-решт перетворишся колись на купу дрібного невиразного каміння, може й на пісок, але стоїш допоки почуваєшся скелею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590568
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
Допоки прапор майорить
На безтурботнім свобіднім вітрі,
Стоїмо на своїй землі -
Доти будемо справді вільні.
Допоки над нами неба блакить
І колоситься пшеничне поле -
Доти наше серце горить,
Доти нас ніхто не поборить.
Тризубом вишиті наші серця:
Червоним, білим, чорним кольо́ром.
Печалі та радості у піснях,
Бо рідна пісня - у нашій крові.
Героїв за́вжди пам'ятать
Що голови клали за Вкраїну,
Хай їхньої слави не зганблять.
Герої живі! Шануй Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538710
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2014
Крізь погляди невдячних поколінь
Що забували лицарів-героїв,
Порочили брехнею хто і як хотів -
З рятівників малюючи ізгоїв.
Чи заслуговуюють нащадки на життя? :
Що не цінують днів минулих слави,
Де їх діди у поті та крові́
Від ворога Вітчизну захищали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2014
Ну ось. Пишу тобі.
Чому? Не знаю сам.
Можливо я десь тут,
А ти десь там.
І що? Авжеж... Аякже! Ну,...нічого,
Що розійшлись у різні боки дві дороги
Що ми по них ішли.
Здавалося - ще мить, ще трохи,
Але... - гаряче сонце замели сніги.
Буває. Знаю, так буває,
І годі будь-кого робити винним.
Я згадую тебе. Я забуваю.
Той час, немов ріка - невідворотно плинний.
І човен йде по нім. І вітер дме струнке вітрило...
Ще ранок. Але темно. Звечоріло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
Два сонця забули, що мають світити,
Та й ся погасили;
Два сонця забули, що мають зігріти,
Взяли́ та й схололи.
Два сонця забули що високо в небі -
У морі втопились;
Два сонця забули, що, маючи силу... -
Зробилися кволі.
Два сонця, ти думаєш -
Тільки світила?
Два сонця тих, думаєш, кулі вогненні?
То совість і правда в сонці одному,
А в другому сонці - тво́є натхнення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2014
Блакитно-жовтий прапор
Майорить над нами,
Бо патріотами-героями
З землі піднятий.
Вони свої життя
Безстрашно віддавали
За незалежність
Нашої держави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
День,
Що так давно його чекали,
Страждали, бились, умирали,
Стікали кров'ю і... молились,
І ось, нарешті, сталось диво -
Той день настав, година слави,
День Незалежності держави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519364
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2014
Ми там були́ де холодно і сніг,
ми там були де темрява без світла,
ми так жили́, неначе цілий світ,
усе довкола нас безлике і облідле.
Ми так жили, напевно, не тому
що так хотілось нам щоб все навколо зникло,
але тому, що сам верховний хан
отак звелів - і ми до того звикли.
Великий хан, проте життя його
насправді не таке й уже велике й вічне;
і волю давши власним почуттям
устав народ й ступив з такою річчю:
"Ми не раби, ми люди є землі
що народила нас, і ми її нащадки;
а тих, хто хто хоче землю кров'ю поливать -
тих будемо винищувать нещадно."
І хан великий, до покори звик,
не зміг мечем й вогнем народ той побороти,
лишив намісників та й зник,
зник без сліду, і безповоротно.
Нехай не журиться народ
що разом з ханом зникло чимале багатство;
на те в житті і був цей поворот
щоб із чужих людей створилось братство.
І брат за брата буде воювать,
і брата брат устане захищати
щоб більш ніколи того не пізнати
що втрата братства - то найбільша з втрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515854
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2014
Слово буває різне,
Та правда завжди одна.
Хто ворога в хату пускає,
Той гірший ніж сатана.
На землю, що вмита кров'ю
Ступає чобіт ворожий.
Хто стелить під ним рушниками -
На тій землі жить негоже.
Пісня лірична спинилась
Ударом ворога в зуби.
Наш край на ліси багатий -
Готуймо ж для ворога тру́ни.
Хто дітям закриє сонце
Вибухами набоїв,
Тих радо прийме землиця
Добривом, перегноєм.
Нас ворог уперто ламає,
Та дух іще маємо в серці.
Ми падаємо, підіймаємось -
Так воля в вогні кується.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506550
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2014
Учора сон страшний мені наснився
Що ледве з того сну я пробудився,
Аж серце як шалене клекотіло,
А очі, дивлячись у темряву, горіли...
Так ось, про той сон я повідати хочу
Що саме наснився мені серед ночі:
Дорога - широка, пиляста, розбита
Веде ніби вгору до неба блакиті;
Колеса скриплять на возі старім,
І я засідаю на возі отім.
Крізь поле простую, - там, начебто, жито,
І поле те мороком густо повито.
Дорога все прямо веде, не звертає,
Той морок потроху так відступає;
Що згодом розвіявся зовсім і зник
І скрегіт коліс раптово затих.
У лісі спинився. Дивлю́ся навколо,
Аж раптом закляк і забув свою мову:
Така картина відкрилася зору -
Там корені дерев росли угору,
Там листя чорне на гіллі висить
І мертвий крук на тім гіллі сидить,
Сидить і моторошно кряче,
Єдиним оком дивиться незряче.
Я вбік, уліво - там трясовина
Що з неї, мов стерня, стирчать втонулі руки.
Звернув назад, та була справа
Холодна цвинтарна держава;
По тій державі поводир -
Верховний цвинтарний упир
Що там сидить на троні, чи то пак, могилі
Й кривими іклами згризає білі крила.
І замість веж там склепи і хрести,
Над тим усім літає хтось із чорними крильми.
Я враз до коней - та немає коней,
Чи були коні я не знаю й сам,
Бо віз той рухався у полі
І лиш колеса чутно було, ніби їхав сам...
І вмить прокинувся, і зрозумів
Що час ще є втікати з того лісу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496058
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2014
Не будьмо ж перекотиполем на своїй землі
Яке несуть не знай-куди зустрічні ві́три,
Пустімо ж чіпко корені свої -
Не гості ми на цій землі, а рідні діти.
Тож не цураймося її! Працюймо, доглядаймо.
У час негоди чи в солодкім сні - любімо та плекаймо!
Не будьмо ж ворогом своєї мови,
То рідне, то частинка тво́я - оберігаймо, захищаймо,
Вона ж за сотні літ зазнала стільки горя.
Не будьмо катом власних душ
Та не полюймо за самим собою;
Відмовившись від непотрібних благ та нужд
Покласти за своє життя своєю ж головою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495844
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2014
Роздерті сторінки історії -
Могили в чистім полі.
Хто в них лежить похований:
Герої чи ізгої?
А кожен з них
Щось мав своє на думці,
І правда в кожного була своя.
Тепер - лежать кістки в пилюці,
Ні домовини, ні хреста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2014
В нашому місті вимкнули світло:
Хіба ти знаєш куди тобі йти?
Неони розбиті, погасли софіти.
Панове, прем'єра! - вистава пітьми.
Дивіться та... навстіж заплющуйте очі,
Вслухайтеся в кожен шепіт тиші,
Тримайте таке тримке незбагненне,
Кидайтеся прямо до страху в клешні.
Викопуйте корінь - садіть у небо,
Збирайте сміття - то ж ваше щастя.
Під вами диван - сидіть як треба,
Не рухайтесь і... не сперечайтесь:
Втикайтеся тупо у сотні каналів,
Радійте то́му, що вам покажуть,
Що вам розкажуть телеекрани.
А що натомість від вас ві́зьмуть?
Здається, а ніби не так і багато -
Хвилинку уваги, краплинку часу;
А найголовніше - усіх збирати...
В одному місці і часі разом.
Втовкмачувати набридлі ідеї,
Альбоми маразмів і телесенсацій,
Ковтаючи разом поп-корн у банці
Готуючи вас до самоліквідації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495580
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.04.2014
Романтика сьогодні...
Не вітається.
У кольорі чи без -
Впізнати важко.
Всі за погонею
Фальшивих марнотрат,
Усі, рахуючи
Прибутки та витрати.
[u]Вони[/u] ж не вірять
У закони та багатство,
Таким не місце
В суєті реалій.
Таких частіше проганяють
Й наказують триматися подалі.
[u]Їх[/u] не усі бажають розуміти,
Вони ж на те уваги не звертають:
Бузумно щиро фантазують,
Хоч їм у тому заважають. -
Останні з племені романтів
Навчилися на сірість не зважати,
Їм не потрібно золота, ні діамантів -
А просто мріяти, по-справжньому кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495573
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.04.2014
Не барикади - а межі нашого терпіння;
Зійшли сніги - і зрушились вони.
З землі, що першим променем весни зігріта
З багнюки виповз двоголовий змій.
Парує вогкістю земля
Останніми снігами мита,
Усе в передчутті весни п'янкої...
А змій сичить, він прагне крові.
Нарід не зна тепер споко́ю - береться за метал
(колись за борону, тепер - за зброю)
І брат із братом йде, щоб захищати рід.
Час проламати те, що тисне сотні літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484814
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
В руці кістлявій невеликий аркуш,
В очах запалих - вимучений біль.
Застигла думка в погляді одна лиш -
Із ро́ків в орденах ідеш в нерівний бій.
Сльоза скупа прокотиться по зморшках,
Не тіла біль, а згадки давніх днів.
Хоча б на мить, хоча б на трошки
Побачити усіх, з ким сумував, радів.
Відкритий погляд, але вже в нікуди,
Сидить незрушно, але час минає.
В руці лише пожовтіле фото,
На фото ті, кого вже немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468660
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.12.2013
І кожен пише те, що відчуває,
І кожен грає роль,що до душі,
Але, на жаль, по іншому буває -
І не свого́ життя виставу грає,
І нелюдський за когось відчуває біль.
Когось зірки далекі в небо манять,
Хтось хоче бути ближчим до землі:
Вони горять, вони радіють, марять,
Але, насправді, рідко коли знають
Що все, що мають - тільки їхні дні.
На кожнім кроці блуди і отрута,
Не в кожнім кроці місце каяття;
Не кожна спрагла думка здатна те збагнути,
Що не для того в світі цім з'явились люди
Щоб класти голови під смерті знаряддя́.
Хто бачив сонце - той примружить очі,
Хто чув брехню - той правді зна ціну,
А той, хто має в серці найдорожче, -
Той тілом із землі переросте в зорю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2013
Ця розповідь про одне село.
Звичайне ніби село, от тільки розділяла його на дві частини чималенька річка, розділяла на "правобережних" і "лівобережних". І, як завжди в таких випадках, між "лівими" й "правими" постійно виникали чвари, непорозуміння.
Ті кажуть що [i]вони[/i] головніші, бо на [i]їх[/i] березі сільрада та церква; інші доводять протилежне, бо у них клуб і магазин.
Отак і жили. Ніби й односельці всі, а дивляться з-під лоба на селян з іншого берега. Бо, бачте, вдягаються вони вже якось не так, і звичаїв не так дотримуються, і слова якось по-іншому вимовляють. Але ж одне! село. Всі в ньому родичі, куми, друзі, знайомі. То ж на свята радо ходили один до одного в гості, браталися, співали разом. А в будень знову починали супити брови.
Все б нічого. Та проблема в тому, що через річку, яка протікала саме по селу, була лише благенька, хитка й ненадійна кладочка. Люди неохоче проходили по ній, тому й нечасто навідувались до "іншобережних" односельців.
Так і жили - кожен на своєму березі. Час минав, кладка прогнивала, "ліві" та "праві" все рідше бачились, забувались потрохи родинні зв'язки, односельці ставали все більш чужими. І тепер, побачивши когось на іншому березі, уже навіть не віталися, наче то був хтось зовсім незнайомий...
Ідея збудувати міст була. Була не раз. Не раз урочисто відкривали початок зведення "мосту єднання", не раз про це гамірно шуміло усе село на обох берегах. Але збудувати міцний міст ніяк не вдавалося: то наполовину збудований міст знищила негода, то почались жнива і вже не вистачало робочих рук, то банально закінчувались кошти. І все залишалось як і було: одне село, але два берега.
Та якось жителі одного з берегів помітили чоловіка, що щось робив на місці, де мав бути міст. Цей чоловік був уже немолодим, але з власних заощаджень придбав дещо необхідне, і самотужки взявся до роботи. Потроху, не кажучи нікому (бо хто би підтримав після стількох спроб, та й кому це потрібно!) зносив до річки матеріали та інструмент. Вчився на місці, бо не був майстром.
Його дитинство, юність минули на обох берегах села, коли кладка була міцніша, а люди добріші. Не люди стали такими, - думав він - це річка їх розділила, розсварила між собою. Але хіба ж так повинно бути? І він взявся до роботи. Багато що не виходило, багато було зіпсовано, стерто долоні до мозолів. Та не втрачав чоловік той віри, не слухав пліток та насміхань, вперто прямував до мети.
Інший чоловік дивився на муки першого, не витримав, підійшов, сказав: "Давай допоможу". Так їх стало уже двоє. Згодом підійшов ще один, і ще, і незабаром уже добра половина "одного берега" зводила міст.
З іншого берега теж побачили цю затію, й собі подумали: "А чим ми гірші?". І теж взялися до роботи.
Ніхто уже не зважав на кошти з району, ніхто не нарікав на час і погоду, але спільними зусиллями робота кипіла...
Радощів не було меж, коли зійшлися на новому, міцному, широкому мосту односельці з різних берегів: обіймалися, просили пробачення, плакали, раділи. Ввечері влаштували велику гулянку з танцями, співами. Почали впізнавати один одного давні знайомі, знаходились невідомі досі родичі... Село знову стало одним цілим.
А річка..., а річка й далі продовжувала свій швидкий плин. Вона ж ні в чому не винна.
А той міст возз'єднав не тільки дві частини села - він з'єднав дві частинки одного серця, зібрав в собі в одне ціле рідні і близькі ду́ші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468158
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Що ти зробив для своєї країни?
Що ти зробив? Відповідай!
Ніхто тобі нічого не винен.
Сам будуй, сам здобувай.
Часи минули коли бу́ло інакше,
Зараз уже - інші часи.
Дивись: усе що навколо - наше
Від бруду доріг до небес краси.
Нехай не герой ти, і не гладіатор,
Натомість звичайний громадянин,
І сумнів якщо закрадеться раптом,
Лише озирнися - ти не один.
Ти - та цеглина, що дім тримає,
Ти - та краплина, що живить ріку.
Знай: якою ти бачиш державу -
ТИ її твориш саме таку.
Не бійся брати у руки камінь -
Мостити дорогу між чужими серцями,
Які ще у пустці своїй блукають,
Та крок ступивши - прийдуть до тями.
Ти не будеш таким як інші,
Всі ми різні, але разом - сила.
Тож будьмо серцями гарячими рідні,
Плекаймо ж ту землю, що нас зростила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2013
[i]Колись[/i] написані слова
Були [i]комусь[/i] присвячені,
Та не відкрилися сповна
Й були навіки втрачені.
Так слово те, що лине від душі
Так хоче бути сказаним.
Але соромиться, чи духу не стає
Два серця поєднати разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467757
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.12.2013
Я не люблю́, коли мені
нав'язують чужі думки;
Я не люблю, коли мене
у чомусь переконують,
коли примушують повірити в плітки,
у гороскопи різні з забобонами.
Я не люблю, коли мені несуть
усмішку, ніби щиру, на тарелі,
а в той же час кують за спи́ною клинок.
Я не люблю, коли кричать мені
щоб я замовк,
коли я ще не вимовив ні слова,
коли всього лиш монолог
а не розважлива розмова.
Я не люблю, коли горять вогні
у тих місцях, де мали б бути квіти.
Я не люблю, коли тривожать сон
і позбавляють наміру радіти.
Коли горять ліси,
а кажуть що то дим;
коли брудні річки,
а кажуть - що були такими.
Я не люблю, коли плюють
собі під ноги, ніби звично,
коли сміттям красу псують,
а думають, що їм так личить.
Я не люблю, коли тютюн
і алкоголь мішають з спортом;
хто праці все життя віддав -
тих називають другим сортом.
Я не люблю, коли ТБ
нас вчить кого і як кохати,
що їсти, де піти, коли лягати спати...
Я не люблю... Можливо я
такий один в цілому світі.
Можливо так. Але ніяк
цього всього не можу зрозуміти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467730
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2013
Ми виробляємо сміття:
Пакети, банки і коробки.
Продуктів вік такий короткий,
Уже немає вороття.
Усі живемо в "смітниках",
Міста - в подобі сміттєзвалищ.
Та й думка вирина одна лиш:
Відходи - все наше життя.
Сміттєві гори за вікном
Щоб дихати смердючим смогом...
А тіло прагне лиш одного -
Не захлинутися б ла..ном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467417
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.12.2013
Іще не вимкнув свою кнопку живлення,
Але безперебійник вже добряче барахлить,
На моніторі видно символи утоми,
Процесор перегрівся, вже кипить.
Оперативки модуль раз у раз підводить,
Вінчестер переповнений ущент,
Та й материнці не працюється без збоїв.
Так хочеться натиснути RESET.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467405
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 21.12.2013
Здича́віти. Серед людей
то все одно, що серед зграї вовків.
Та... більше покидьків та безголовків
серед людей.
Снують, зомбовані, у царстві тіней.
Як чорний сніг...; вже навіть іній
чорніє матовим дуплом.
Влітає вітер у прочинене вікно,
Блукає. Та нікого там немає -
Бо те вікно уже давно розбите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467307
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.12.2013
У древньому місті
старі кам'яниці
У камінь сховали
свої таємниці;
Що бачили ті
крізь роки, крізь віки -
Вмуровано в камені їх
навіки.
І час не спаплюжить,
не змиє, не вб'є
Оті таємниці,
що в камені є,
Що камінь той чув
і прокльони, і вісті
В старій кам'яниці
у древньому місті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467304
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.12.2013
Прокурена дійсність,
Кожна цеглина
Наскрізь. Кожна стіна
Привітних кав'ярень
та барів підвальних.
Щось неземне. Немов би сакральне,
Містичне, часом навіть геніальне
Своїм дурманним духом
Сповнює, мов тютюновий дим.
Лиш ним одним все сповнен дощенту.
Зайшлий херувим
У склянці коньяку шукає щастя,
Тамує... Знову тютюновий дим
Своєю всюдисущістю турбує.
Дивує. Грець із ним. Так треба.
Він - як головний, мов шкіпер
В морі диких почуттів,
Палких думок та згустків горя.
Він сам - як невагоме сиве море.
Всього лиш тютюновий дим.
Та між тим
У за́кутках, шпаринах невідомих
Так час пливе із ним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013
Барвиста саламандра-земновод,
Слова прості - співа солодку пісню
Що слухає у захваті народ;
Така красива й щира, хоч ти трісни.
Збирає повні зали глядачів
Та прохачів (не крові, - хліба),
При вході - в три ряди стоячих збирачів,
Сторожових її святого німба.
Слова - немов цукрові ріки
Із тіла - крові з молоком -
Вона поможе прокаженим та калікам,
А недругів боліт залишить під замком.
Їй плещуть всі, їй моляться, її кохають,
Їй довіряють кожен власну нору,
Принцесою болота обирають
Й бездумно кланяються у покору.
Ну все - вона зробила свою справу -
Сидить на троні болотів-держави.
Здається, й справді диво-саламандра.
Та ближче придивитись - підла жаба!
Їй того бу́ло тільки й треба,
Вона тепер покаже де зимують раки,
Розорюючи нори жителів боліт,
Тепер їй все до... куцого хвостяки.
Не йму́чи віри, аж роззявлені роти
На неї дивиться нарід болотний -
Невже дарма він тяг свої хрести
Такий сердитий та голодний?
Усім тепер, хоч як ти не крути
Вона керує та звершає долі.
Минає час, пливуть роки
Але нарід, як завше, в чарівному колі.
Правителів старих скида. То й що?
Наступних обира, бо вірить їх словам,
Та тільки забува, що ті слова [i]повторні[/i] -
Бо кимось іншим сказані були...
***
В болотних жителів традиції такі.
Але ж хіба ми гірші? Ми ж такі самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466961
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.12.2013
Стріла
Розпорює повітря мов шматину,
Пронизує в'язку туманну вічність;
Обов'язкову незбагненну дійсність
Вбиває, мов краплина нікотину.
***
Стрілу пустити порухом руки
І влучивши, полегшено зітхнути.
З висот ридають змучені зірки,
Та їхньої печалі не збагнути.
Горять вогні в [i]засмічених[/i] містах
І струмом б'є прокурене повітря;
Раптове хвилювання, може страх,
Вгризається акулою в сумління.
Небесне око всюди і всякчас
Вдивляється у дно незрячим зором -
Воно над нами, навіть серед нас,
Але мовчить, нічого не говорить.
І кожен бачить гірше у стократ,
А блага миті незвідано короткі.
Комусь набридло вічно помирати,
Для іншого найдовші дні - короткі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466915
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.12.2013
Купюри грошові - безликі папірці,
У них вкладає люд свій труд і свою душу.
Вузлами товстими - багатства острівці
Дурманять розум, убивають, душать.
А лікар тому - лиш вогонь.
На попіл зверне гори паперові,
І цілі банки пачок кольорових
Без жодних труднощів помістяться в долоні.
Чи бачиш, чим насправді є грошва?
Чи дійсно є у тім велика цінність?
Усе колись зжере одвічна хробачва -
Середній клас, багатство, бідність...
У тебе є: дах, матрац, щоранку хліб.
І ти себе вважаєш бідним?
Лише б не було інших бід!
Твори, співай, і почувайся вільним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466890
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.12.2013
Графітом олівця очорнений блідий листок
Одним рядком коротким на листковій скроні
Та й все. І олівець замовк,
Але не спиться гордому листкові.
- Як ти посмів, - образливо до олівця, -
на моїм білім тілі, псувати вроду мойого лиця,
"Та я ж тепер немов яке ганчір'я!
Я білим був, і мною тішилося око,
Поважно на столі я так собі лежав.
А ти, сухе та й чорнобоке
Мою сліпучу сніжність зіпсував."
Та олівець мовчав, не знавши що сказати,
Не знаючи, за що йому такий урок.
Та раптом чиясь постать увійшла в кімнату,
Зі столу узяла отой листок.
Очима, червонястими від втоми
Рядок задумливо перечитала -
[u]Та[/u] постать ожила. Листок той став відомим!
Йому дісталася велика слава.
А як же олівець? -
Лежав собі покірно на столі.
Він - як митець, але без права вибору.
Його постійно лають аркуші дурні
Не знаючи, що потім же самі від того ви́грають.
Але, невтомний олівець, пророк
Стерпіти мусить всі образи.
Він пише слово, слово - є народ
Що назива пророка чорномазом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465781
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2013
Дощ...
То тільки дощ... (?)
Ти думаєш - то [u]тільки[/u] дощ надво́рі за вікном -
Вологих сутінків заплутаний клубок
У мокрій темряві незміряних ночей?
Можливо, так.
Можливо... Як? Скоріше навпаки!
Ти думаєш - зірки плетуть тобі вінок?
Ти думаєш. Однак ти не правий.
Який із них, котрий
із тих дощів
Прокляттям мороку сховавши сонця зір
Бешкетно б'є в твоє вікно,
питає, - де воно?
Питає і сміється. І тікає. Знає,
ніхто його за це не покарає.
Лиш...
Погляд твій густий
Проб'є кордон вселиючої зливи
Що нагло так і невразливо
Топила твої почуття в багні...
Та ні! Твого вогню та злива не згасила -
Згоріла в полум'ї, й безсила
Пропала на вогні. Вона сама себе спалила
Та злива що в твоїм вікні -
В душі́, здавалося, розбила...,
Розбилася ж сама як лід,
Зали́шила по собі тільки мокрий слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2013
Він щось хотів змінити в цьому світі.
Таких багато, та самі за себе,
Що з горла втомленого добувають пісню,
Ті, що асфальт фарбують в колір неба...
Їх би зібрати разом, їм би бути
Отими блискавицями, що розбивають пута, -
Бо разом їх тоді вже не спинити.
Та їх мурують в стіни - і пісень не чути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465391
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2013
Зима. Чи може бути щось гарніше
тих білих барв?
Чи є щось більше диво-сніжне
посеред трав?
Так місто дихає споко́єм
укрите ніжним,
Морозним подихом холодним
шепоче пісню.
І ти стоїш серед зими
і наче сяєш,
Мов біле світло
поглядом анге́льським спроменяєш.
Від того світла іній,
мов коштовний, грає блискітка́ми,
І світ увесь закоханий у тебе
враз і до нестями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
Кожне море по-своєму чисте,
Кожне небо по-своєму синє,
Кожен вітер по-своєму плине,
Кожна злива по-своєму ллє.
Кожен подих по-своєму сильний,
Кожне серце інакше гаряче,
Кожне слово по-своєму лине -
Вільну думку не спиниш нізащо:
То твоє. То все тільки твоє.
Кожен погляд чужий не по-своєму добрий,
Кожен світ незакінчено вічний;
Кожен день не однаковий номер
Набирає на кнопках мобільний.
Кожна мить по-весняному тепла,
Кожні очі сумні не заплачуть вночі,
Кожній диво-красуні по-справжньому треба
Щоби вірно кохали її.
Кожне щастя недовге,
Кожна пісня не вічна.
Надокучлива довга промова
Про сумне, сміхотворне, трагічне.
Кожен сніг по-своєму білий,
Кожен іній по-своєму жалить.
Кожне серце по-своєму вірить
Задихаючись в своїй печалі.
Кожен день неправдиво привітний,
Кожна ніч не по-своєму чорна.
Світ байдужий, абсолютно фригідний.
Згас вогонь у невтомного горна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2013
Упало до землі
проткнуте наскрізь небо;
Розбились на шматки
державності скрижалі.
Комусь то до біди,
а іншому так треба,
Продалися давно
захисники моралі.
Але так швидко
набіжить юрба
і за слова такі
розі́дре як шматину.
Була людина, а тепер така
все більше й більше
схожа на тварину.
Серця холодні
б'ються неживі,
Та й чиста думка
вже не гріє мозок;
Один як всі
і всі такі самі
Ідуть, вмирають
на брудній дорозі.
Але настане, може?,
новий час -
Хотілось би
так вірити надалі,
Коли в багні потонуть
кривда і брехня,
криваві копійки
і наміри нездалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465142
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2013
Він вмів писати. Так,
Але сказати - ні
І через це усе життя
Був наче у вогні:
Бо той вогонь палав в його думках,
Бо ті думки палили його серце,
І ліку не було отим думкам,
Так ніби безкінечні.
І тоді
Зібравши у міцний кулак
увесь свій сильний дух
Наважився оті слова в думках
сказати вслух.
І сталось те, чого він так боявся;
Невпевненість, може, сумнів в голосі закрався
І сміх навколо з того розпочався.
Він говорив, та сміх не припинявся.
І він замовк, й відразу зрозумів
Що не про те й не тим
розповісти хотів,
Що, замість того - плакати або радіти
Вони ж отих промов
не в змозі зрозуміти.
І він замовк. Надовго і напевно,
Але в його думках усе ж не стало темно
Бо світло бачив там,
де б́у́ло не впізнати.
Він знав, що марно...
Та продовжував писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465046
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2013
Часом... виходиш на вулицю -
Бачиш обличчя втомлені
Сірістю і незворотністю
дихають власним спокоєм.
Небо сталевими хмарами
Падає сірим на голови,
Густим, наче витканим, маревом
Спиняється перед зором.
Хочеш вхопити руками
й кинути до кишені -
Хапаєш, але не впіймаєш,
Лаєш його лишень.
Краплі дощу, наче скла розбитого
Холодом ріжуть тіло,
Горнешся в плащ мов в броню,
Горнешся неуміло.
Влада сьогодні не та, -
влада сьогодні в осені.
Ніжна і золота? -
Сіра і трохи морозна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465017
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2013
Шукати себе, знаходити,
Змі́ряти крок життями,
Мов келих свій мозок наповнити
Щоб не прийти до тями.
Запах з отрутою змішаний
Злизаний язиками. Чиїми? -
Хто правдою втішений
Граніт вигризав зубами.
Так мало на світі зали́шилось
Хто світло бачити взмозі;
А той, хто життям не скалічений -
Лежить вже давно у морзі.
Так часто буває трепетно,
Так само буває страшно.
Але не боїшся смерті вже,
Бо скроплений горем рясно.
Все те, що ще можеш втратити -
Можеш втратити ще...
Та знаєш: у кольори́ райдуга
Малюється сірим дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2013
Нас небагато, але ми горді.
Нас кілька пальців. Та в міцний кулак
ми можемо зве́стись. І ми тоді вже - непоборні.
Хай вороги, відступники позаду, скрізь,
Та дух наш змовами й грошима
не здолати. Ми тут - щоб їх перемагати
І стяг свій гордо підіймати ввись!
Дивись, що може честь і слова сила!
Ні голод, ані смерть нас не скосили;
Нащадки вижили свого геройського народу
Щоб прадідам своїм здобути нагороду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463596
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
Я не чекаю від життя нічого цікавішого
За вже пожиті дні - ні кращого, ні гіршого.
Банальний поєдинок - жити, щоби вижити,
Постійно щось шукати, не знати що залишити.
Робити кожен день одну і ту ж роботу,
Дивитись в телевізорі розіграні пригоди;
Штампованим меню постійно харчуватися,
Вдихаючи отруту здоровим почуватися?
Шалено б'ється серце. "То є ненормально" -
так кажуть лікарі. І ставлять машинально
Діагноз пацієнту, такому ж, як мільйони,
Що кожен день існує на вказаних кордонах.
У мене вільні руки!? Я хочу їх підняти.
Та невідома сила, якої не здолати
Тримає мої руки в певному положенні -
І я немовби раб, неначе заворожений:
Бо руки мої сковані, думки мої обмежені,
Я відчуваю погляд
сторожового з вежі.
Він не дає порушити кордони ні на крок, -
Його безжальний палець натисне на курок.
Я завжди під прицілом в закритім середовищі;
Він знає мої цілі, тому живий я досі ще.
Одна непевна думка, єдиний хибний крок -
І більше не побачу ні неба, ні зірок.
Так хочеться назовні. Чи щось від того зміниться?
Навколо нас невидима, "цивілізована" в'язниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462375
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2013
Мій друже, пригадай -
Століттями не мали права на свободу.
А що ж тепер? Вона в руках,
та нагло вислизає.
Татарське й польське замінилось
на московське іго,
Що лютим вовком тихо наступає.
Він руку простягнув на землі і кордони,
На наше місце хоче посадить собі подібних.
Уже будує без вікон вагони
Щоб вивезти подалі наших рідних.
Він хоче керувати сонцем і блакиттю неба,
Вирубувать безжалісно гаї й ліси;
Вода й повітря - ось що йому треба,
він не збагне ніколи значення краси.
Повітря струєне? - Йому і байдуже,
він ще додасть щоб швидше спекатись,
Він воду струїть, якщо треба,
А потім зробить так, щоб ми не дихали.
Хтось скаже: "То усе брехня!
То є наш друг. Він хоче нам добра.
Він щедро нам дарує срібло й злато."
Ну що ж. Нехай? -
А далі змовчимо?
Бо підлих зрадників у нас завжди було багато -
Вони готові зречення свого,
За жменю срібників продати свою душу кату,
Продати в рабство будь-кого,
Та й рідну землю сплюдрувати.
А як же ти? У тебе інша думка?
Не біда! Продовжуй думати
Та вже не тут, а десь далеко там,
Де вічна мерзлота у кригу
Сковує твої промерзлі руки й ноги,
Де сніжна білизна сліпить,
Де каторжні дороги.
Ведмеді білі замість рідних коней і корів,
А замість ластівок веселих - зграї хижих круків.
Ти, замість того, щоб сидіти в колі
рідних, друзів та знайомих -
Серед таких же як і ти - бритоголових
сидиш на лаві в камері тісній.
А за вікном не тихий шелест вітру - справжній буревій,
І серце тихо плаче від розпуки.
Ну що, сподобалось? Атож!
Тоді бери й міцніш тримай
В руках свою священну зброю.
Сміливо йди вперед. Не забувай -
ти не один - ми всі з тобою.
Не словом, - ділом проженемо
Звіра хижого із нашої землі.
Покажемо що ми живі й живемо,
Ми є народ, що вже встає з колін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2013
Той час невпинний, божевільний
Мечами-стрілками годинника
Стинає голови безчасовим сузір'ям,
Та й у безодню мороку кидає.
Той час - найвладніший над нами,
І протирічити йому ніхто не сміє;
Той, хто наївно пробував його спинити
Таки від нього, певно, і загинув.
Він проникає крізь щілини замків,
І тисячам засу́вів йо́го не спинити,
Його торканням стане замок купою уламків,
Його робота - руйнувати, не творити!
І як би ти від нього не хотів сховатись,
Вмуровані в бетон залізні грати
Йому заввиграшки удасться подолати
Й до тебе в гості раптом завітати.
А ти його зустрінеш сумно-страшно,
(Хоча його не бачиш, але відчуваєш)
Твої роки́ залишить він тобі на пам'ять
І їх же буде вголос рахувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2013
Суїцидально-мирне царство
У загратованих похмурих стінах
Приводить в гості наче в клітку
Істот - душевних недобитків.
Їм сказано було що буде те́пло.
Та чи можливо калорифером зігріти душу?
Конвектори любові наче шоу,
Конвеєри штампують штучну прозу.
Щоб бути чистим - недостатньо мила,
Ані шампуней під гарячим душем.
Їм сказано було змивати бруд із тіла.
Та хто очистить їхні душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447265
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.09.2013
Прийди. З'явись мені у снах
Тим неосяжним незбагненним дивом,
Таким тендітним, теплим, мерехтливим,
Даруючим безмежну радість і... страждання -
Бо лиш відкрию очі - ти... зникаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2013
Ми незалежні є. То не пусті слова:
То потом й кров'ю вистраждана воля,
Серцями й тілом вимучена доля
Мільйонами синів й дочок, полеглих у землі,
То сльози й муки в смерті на крилі... -
Все те, що їй вдалося пережити.
Не забувай. Не забувай її любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447151
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2013
Незавершена думка
Недоказане слово
Незакінчена справа -
Знову і знову.
Як поет без вірша,
Мов митець без мольберта.
Ти кричиш - але тиша.
Чи жити, чи вмерти?
Нерозгадана тайна
Нерозділений спомин
(Чиєїсь любові?).
Хтось боровся - та марно.
Любив - випадково?
Нерозпечене сонце,
Недоквітчані весни;
Небезпека навколо
Брехня та нечесність.
Непотрібні шаблони
І безрадісне щастя.
Чи живеш, чи існуєш?
А для кого, а нащо?
Незабуті бажання
Та нездійснені мрії...
Ти ще хочеш чекати,
Але втратив надію.
Незавжди бути правим,
Назавжди бути лівим.
В незавершених справах
Ні чорним, ні білим.
Жити так як мільйони -
І не жити водночас.
Бути самим собою?
Світло бачити в ночі?
Невтамована спрага,
Невгамований голод,
Недоброджена брага,
Безморозяний холод.
Недовипале листя,
Недосніжені зими.
Нероздумані думи
Йдуть у морок із ними.
Незачинені двері
Невласного дому.
На роздоріжжі розгублений. -
А чи винен у цьому?
Нещасливий кінець
Незнайомої казки.
Небувалий обман,
Справедливість у масці.
Непоганий актор,
Та не зіграна роль його,
Як чималий вогонь
Та з холодним полум'ям.
Нероз'ятрені рани
Кров'ю не сточаться.
Той, хто йде разом з нами
Ніколи не втомиться.
Радість смутком заміниться,
Сонце жовте сховається,
Двоє вже не зустрінуться,
Більше не закохаються.
Айсберг серцем розтоплений
Ллє водою крижаною -
Він її не знайде,
Ніжно не назве коханою.
І безтлінним недопалком
Без чесно́ти і мужності
Впаде серце моє
У калюжу байдужості.
Ненависному ворогу
Що шле наклепи за́ очі
Не подам я руки
Від покари рятуючи.
Недочуті слова,
Недослухана музика,
Невисока трава -
Бо підкошена, рубана.
Недобитий хижак
Із кривавими іклами, -
Незачинені двері
З розбитими вікнами.
Непочатий абзац
Як пролог незавершений...
Сто доріг, та яка? -
Ти не знаєш, не впевнений.
Без сльозини ридаючи,
Сміючись, та сміху не знаючи,
Без любові ревнуючи -
Живучи чи існуючи?
Нерозквітла весна
Несвіжими ранками.
Не живеш. Наче спиш
І гидкими сніданками
Починаєш свій ранок -
Холодний, безсонячний.
Безкінечний кінець
Не пророком пророчений.
Неяскрава зоря,
Недопалене полум'я...
Наче я і не я,
І не доля моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446905
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2013
Жорстокий світ
Колючим дротом
До болю душить
Щире серце.
Розбито скло
У чисту душу
І бруд потоком
В нього ллється.
Сховалось сонце.
У тумані
Нема живого
Більш нічого.
Їдкі кислоти
Розмивають
Усе довкола
Труть на порох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446896
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.09.2013
Тримаймо прапор міцно у долонях,
Тримаймо дух вогню, щоб не погас,
Тримаймо думку спраглу, що пульсує в скронях,
Тримаймо міцно, бо прийшов наш час.
Наш час - любити і творити,
Страждати, мучитись, і навіть вовком вити,
Та йти вперед долаючи знемогу,
Зубами вигризати перемогу.
Тримаймо прапор - то є наша воля,
Тримаймось разом - то є наша доля,
Тримаймося землі - і небо допоможе,
Тримаймось віри - й віра переможе.
Триматись треба нам немов в останнє -
Нас не зламають сумніви й страждання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445077
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2013
Між світлом і ніччю
минає день.
Ніщо не вічне -
так кажуть люди.
Блукаю тінню
поміж тіне́й,
Бо тіл тих тіней
уже не буде.
Спізнився місяць,
але вже ніч,
Сховалось сонце
і згасли тіні;
Але це дивно.
У чому річ,
Що серед ночі
всі тіні білі?
Ступаю кроком
в твердий асфальт
А тінь моя
трохи далі буде.
Сліди моїх кроків
змиють дощі,
Сліди ж моїх ті́ней
асфальт не забуде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430222
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.06.2013
Мені цікава ваша думка,
Мені цікава ваша критика.
І саме така, що може поранити,
А не якихось там ситих нитиків.
Душі хоч не видно, та раниться словом,
І слово таке мені вкрай важливе -
Не перелякане, не випадкове,
Але живе, якщо це можливо.
Мені цікаве ваше слово,
Хоча не лізу я до вас у душу.
Усякі там епітети, промови -
Усе фальшиве, зайве, душне.
Сваріть мене - і буду я посварений,
Та помилки свої побачу зряче.
Досвідчений а не ображений
Тоді митець. І не інакше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430217
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2013
Кожен рух супроти сили,
Кожна думка - проти волі.
Ти чекав[i] такої [/i]долі?
Так, терпіти вже несила.
Кожен погляд у блакитне
Неозоро-вічне небо -
Саме те, що тобі треба,
Чисте, зовсі не огидне.
Кожна пісня солов'їна
Серцещемливо тужлива
Прокидається мов злива
У печалі незрадливій.
Кожне слово що ламає
Міць заліза та бетону
До кінця свойого скону
Свіжим подихом лунає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.06.2013
Розча́хнули навпіл стовбури
Віковічних дубових велетів,
Руки-віття зламали буйнії,
Підрубали опори в корені.
Що вам треба? - питали велети,
Шепотіли високими скронями,
- Чи ми затінком не прислужилися
Сонце-зірку ховаючи гіллями своїми?
Чи ми вам не служили затишком
Щоб спочити з дороги далекої,
Чи під тілом своїм не ховали
Тих, хто тікає від долі нелегкої?
Чи води вам не підіймали
З надр глибоких земельки тве́рдої,
Диких звірів не рятували
від голодної наглої смертії?
Чим же ми завинили вам,
Чим же не догодили ми,
Нащо нищите все тут і там?
Нас бо тут не садили ви!
-Не потрібні нам ваші затінки
І водичка чиста джерельная,
Не корисні нам жолудь-ягоди
Так же само як листя зеленеє.
Нам і байдуже що ви можете,
Що рятуєте звіря-пта́шину.
Не зламали вас ві́три й блиска́виці,
Але ми тим всім не дорожимо!
Се почули прадавні велети
Та й змирилися в невідворотному,
Шелестіли востаннє кронами,
Тихо плакались один одному.
Та й захмарилось небо чистеє,
Та й пропало десь світло яснеє.
Ще ж хотіли пожити бо,
Умиватись дощами ря́сними...
Все довкола неначе затьмарилось, -
Сік-життя утікає поволії;
Свою силу втрачали велети
Та конали в предсмертній агонії.
Вже не чутно скрипучого скреготу
Що от вітру гілля колихалося,
Вже не чути і співу пташиного,
Що у небо блакитне здіймалося.
"Хто бо взнає що з нами сталося,
Хто розкаже по світу трагедію?"
Мертве листя іще колихалося
На повалених диво-велетах.
...
Так було. Але тим не закінчилось,
Бо життя все ж не знає спокою:
Навесні бо із пня почорнілого
Пнеться вгору гілля́чко моло́деє.
Ще не знає ні вітру, ні холоду,
Ні трагічної предків доленьки;
Та повітрям й дощем захлинаючись
Підростає на зміну поволеньки.
Розів'ється зеленим пагоном,
Розростеться могутнім велетом -
Буде затінком в спеку радувать,
Пташенят молоденьких лелеяти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430034
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.06.2013
Хочеться
Просто махнути рукою
Просто послати подалі
Обов'язки всі, роботу,
Скинути всі медалі
Просто дивитись в небо
Радісно, наче і треба
Щиро вдивлятись в хмари
Закохуватись до нестями
Просто в свою свобобу
Просто в своє існування
Вічне, уже не останнє
Просто забути про втому
Вгадувати у тому
Усмішку привітання
Просто почати знову
Відлік нового часу
Музика замість мови
В скронях лунає відразу
Взяти у руки зорі
І мандрувати разом
Тільки не марнувати
Мить найкоротшу щастя
Хочеться часом. Часто
Але чи дозволять? - Нізащо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429678
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.06.2013
Хочеться...так мало, але так багато: втекти, чи, хоча б взяти відпустку від всього, від всіх. Побігти, полетіти... - не важливо як, але опинитися там, де нікого немає. Йти, натхненно брести рівнинними лугами, зеленню, що саме буяє, розкішною милою зеленню. Де-не-де трапляються поодинокі яскраві польові квіти як маяки, як сигнальні вогні. Але разом вони зовсім не порушують безмежної зелені трав, навпаки - чомусь навіть доповнюють.
Але ось, серед смарагдових океанських хвиль, що рівно колишуться під подихом впертого вітру, виринає гора, пагорб, ніби курган. Теж густо вкритий тою зеленню. І так собі спокійно-дико височіє над усім, немовби показуючи свою велич, значущість.
Хочеться... сидіти на м'якій пухнастій пахучій перині, витканій невідомим майстром, фарбованій зеленаво аж на самім вершечку. Високо. Дивитись крадькома вниз, але, як не дивно, зовсім не мати відчуття якого-небудь страху (висоти, чи просто так), бо розуміти, що в такій ідилії просто не може що-небудь статися. Сидіти на самому вершечку. Слухати вітер, говорити, гратися з ним, і ... мовчати.
Думати? Про що? Навіщо? - Покидає остання непевна думка. Тут вона зовсім не потрібна. Є тільки ти. І все! Хапаєшся руками за вітер і ... летиш. Так! Чи справді? - Байдуже. Купаєшся в прозорих хвилях що, немов луна, відбиваються у всьому, в пам'яті. Ні, скоріш в тобі самому. Нема нікого. Ти один. Як володар. Ні. Як єдине ціле, спільна невіддільна часточка того що бачиш. То твоє. Ти є в ньому. То - є ти. Мабуть, така ж сама смілива зелена травинка нестримного потоку моря.
...Хочеться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429670
рубрика: Проза, Ода
дата поступления 05.06.2013
1.
Живіть у злагоді та мирі,
Будьте радісні й щасливі,
Хай любов у домі сяє –
З Великоднем вас вітаю.
Христос воскрес!
2.
Родинний спокій хай ввійде в ваш дім:
Любові та добра усім-усім,
Достатку, злагоди й чудес...
Зі святом вас. Христос Воскрес!
3.
Радіють трави і радіють квіти,
Радіє небо сонячним промінням...
Найбільших благ земних бажаю –
Вітаю із Христовим Воскресінням!
4.
Христос Воскрес!
Зійшла зоря - осяяла увесь світ до небес.
Нехай те сяйво й вас не омине,
Нехай щасливою буде уся ваша сім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424725
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.05.2013
Коритися часу та старості -
нащо?,
Бути таким як усі -
нізащо!
Слухати те, що інші не можуть чути,
Знати про речі, що інші
не можуть збагнути?
Вихором мчатись кудись
далеко-далеко. Скільки
часу та подорож має? Нелегко
будучи вітром битись в муровані стіни.
Зайві страждання? -
нікому вони не потрібні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421341
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2013
Бути з тобою,
чути твій голос,
бачити твої очі.
Несамовитио сумую,
бачити тебе хочу.
Знати, ти близько,
значить - все добре,
отже, тебе побачу;
Прийдеш - зустріну,
візьму за руку,
забуду усі невдачі.
Раптом - далеко,
відстань велика
стане якщо поміж нами,
Навіть тоді я торкнуся тебе
ніжно своїми вустами.
Не залишай, приходь же у снах,
хочу тебе почути.
Де б не була ти,
де б я не був -
хочу з тобою бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013
Зірки заплетені у твої коси
Тендітно-мерехтливі, як і ти,
Виблискують смарагдами у росах -
Так само ти мені світи.
Світи як місяць у годину темну
Показує заблуканому шлях.
Ти зникнеш - я тоді загину
Без відблисків твоїх свічад.
Дощем не падай, не зникай за хмари;
Як буду знати, що ти там -
То розведу тоді руками
Ті хмари, і тобі віддам.
Зійди веселкою над полем,
Рушник барвистий в небі розстели,
Спустись до мене маревом прозорим -
Ти ж так подібна до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013
Безтямний раб
нещасної любові.
Нещадної.
Бо аж до крові
в зраненому серці
пройшла клинком по нім, мов у нерівнім герці.
Та то дурниця, скільки тої плоті!? -
Та душу розірвав клинок той при нагоді.
Та й так,
що не стулить її тепер ніяк,
найкращі ліки вже не стануть у пригоді.
То дійсно так - не шкода мені плоті!
Але як...?
Забуть її в гріховних снах,
спинити своє дихання її ж повітрям;
не бачити найкращу зірку в небі між сузір'їв.
І птахом бувши
в камені розбився я б...
А так...
лише безтямний раб...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
Лови кожен погляд вільного сонця,
Навстіж свої відчиняй двері,
Вдихни в унісон з подихом волі -
Більше ж тобі нічого не треба!
В обіймах міцних тримай своє щастя,
Не дай же йому втекти від тебе.
Така краса навкруг - задивляйся,
Поки ти є - то все для тебе.
Очі свої підніми до неба,
А потім закрий - і відчуй вітер;
Руки розкинь, упади в квіти -
Тепер ти знаєш як бути вільним.
Нічого не згадуй, забудься у всьому:
В цю мить коротку ти пізнав щастя,
Млосне чуття непоборної втоми -
Радість тече у твоїй крові.
Ти загубився у світі фантазій,
У вирі мрій ти знайшов дорогу...
Як же не хочеться повертатись
В свою реальну сіру барлогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Мій човен пливе течією,
Шалений вітер дме струнке вітрило,
Я йду вперед за мрією своєю,
Щомиті вірю в щастя-диво...
...Невидимі підводні скелі
Що їх не видно з горизонту щастя
Шпилями гострими своїми
Невпинно ріжуть днище мого чо́вна.
Я йду вперед не помічаючи нічого, не
Не відчуваючи невідворотність часу,
Та невблаганний час невтомно
виконує свою роботу,
Наповнюючи човен чорним смутком:
Вже чітко бачу чорну дірку,
Що зяє так зловісно та пекельно,
Що сповнює мій човен диким страхом...
Я все ще сподіваюсь на спасіння.
Мій човен втратив плинність ходу
Та нагло відмовляє в керуванні.
Від днищем спрагло п'є прозору воду
Та відбира останню крихту врятування.
Наполовину повен човен.
Чому раніш не бачив я пробоїн?
Чи то свідомо не хотів шукати?
... А та вода уже далеко не прозора.
Мій човен майже зупинився.
Та ні, він рухається! Та, шкода, не вгору.
Вода навколо стала каламутна...
Ну все. Я йду на дно. Побачимось не скоро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2013
Ця дика планета людства
Під сузір'ям бродячих псів
У шаленому вирі згустків
Всіх екваторів і полюсів;
Там живуть і народжують також
Тих подібних собі людей
І спрямовують погляди спраглі
В новостворений колізей -
На трибунах жадають видовищ,
На арені рікою кров;
Вони ж вбивства жадають
Всього лиш. Без епітетів і промов.
А чи знає хто з тих на трибуні,
Що потрапити може й сам
На арену, збудовану людом,
Що молився таким же богам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387707
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2012
Зір на небі багато,
Зір на небі яскравих,
Та не сяють вони як сонце -
Бо тебе серед них немає.
Безліч на світі квітів
Білих, тендітних, ніжних;
Та збліднуть красою своєю
Як тебе серед них немає.
Роси на втомлених травах
Мовби коштовне каміння
Грають під місяцем. Тільки
Тебе серед них немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2012
Із кожним днем
натхнення усе менше,
Із кожним днем
все менше каяття;
Покаятись -
іще не факт, що стане легше,
А може ти й безгрішний
як не просиш каяття?
Минають дні,
минає з тим натхнення,
І разом з тим
приходить розуміння
Того, що ти насправді
є таким створінням
Яке боїться впасти в небуття
І кається,
бо вірить у сумління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2012
Не смію я дивитись в твої очі
Такі ясні, палючі як вогонь,
Що сліплять вдень і осліпляють ночі,
Що моє серце розітнуть, либонь.
Не смію я дивитись в твої очі
Що сила в них - і блискавка і грім,
Що без пощади б'ють.
Ті очі
які боюсь, які люблю... а втім...
Усе віддав би я за тії очі,
За дні і ночі мої в тих очах
Що їх боюсь, люблю
і дуже хочу
Згоріти в них дотла
немов свіча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012