Променистий менестрель

Сторінки (31/3039):  « 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 »

У Ляйпцигу осінь

*        *        *

У  Ляйпцигу  осінь  –
так  близько...  й  далеко...
І  серцю  не  досить,
десь  гусячий  клекіт
над  шпилями  може
й  твоїми  у  леті,
що  не  допоможе
домчати  в  кареті...

туди,  де  колись  я
у  вулицях  літа
неспішно  вдивлявся,
де  міста  палітра.
Вже  Ратушу  но́ву
укутала  осінь...
Так  хочеться  знову
в  злотаві  тороси...

Прости,  що  не  зміг  я
до  тебе  дістатись  –
така  вже  інтрига,
мій  Ляйпциг,  каратись...
А  серце  з  тобою
прощатись  не  хоче,
бо  ж  пам'ять  з  любов'ю
цілує  ув'  очі...

22.10.2018р.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020


Моя стежина вікова

         *        *        *

Моя  стежина  вікова...
Серед  старих  дубів,  ідучи  –
Беззахисних  цих  трав  квітучих.
На  вітах  –  ночі  жде  сова...
Цей  погляд  наче  наскрізь  бачить
Твоє  затаєне  єство...
Життя  мережиться  шитво
І  все  навкруг  для  тебе  значить.

І  все  навкруг  твоє  і  ні,
Бери  красу  його  і  ніжність
У  Божому  яскравім  збіжжі  –
В  цю  мить  ми  віч-на-віч  одні...
Крізь  осені  журливу  повість
Моя  стежина  вікова,
Та  серцю  де  знайти  слова,
Щоб  пробудити  в  людях  совість?..

22.10.2020р.

Картини  Марії  Вишняк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020


Біжать ромашки й маки



Біжать  ромашки  й  маки  –
За  ними  васильки,
Мої  дитинства  знаки,
Мій  краю  на  віки.
І  стукотять  колеса,
Та  тіло  завмира,
Душа  летить  над  плесом  
Туди,  де  знала  рай…
А  в  селах  край  дороги
Хатиноньки  батьків,
Бо  діти  –  в  руки  ноги
У  пошуках  світів
Щасливіших,  хоч  дальніх,
Бо  ж  сам  на  сам  з  життям.
Пошли  їм,  Бог,  кохання  
Й  додому  вороття…  

26.05.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020


Ще не зимно

           *    *    *

Ще  не  зимно,  вогкість  лине
Опоясана  туманом.
Зістрибнув  із  неба  ранок,
Пахне  дощиком  й  полином…

Лісова  стежина  в  злоті,
Злотне  небо  в  листі  п’янім.
Осінь  спіла  при  вітанні,
З  павутинням  у  волотті.

Небеса  так  близько,  в  серце
Заглядають  сизим  оком.
На  Мангупі  спить  фортеця…
Крізь  віки  кричить  сорока…

13.10.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020


Моя осень

                 

Ах,  осень  моя  осень  
Ты,  что  у  неба  просишь?
И  что  в  твоих  глазах  я
Читать  готов  сейчас?
Мольбы  или  мечтанья,  
Иль  преданность  сказаньям,  
Прохлада,  где  и  росы  
А  на  столе  свеча…
Не  говори  мне  только  
Что  всё  уйдёт  тихонько  
Лишь,  скрипнут  половицы  
И  скажет  дверь:  «Прощай…»
Для  чувств  ты  –  часто  снишься,  
И  кудри,  и  ресницы…
В  чертах  янтарных  тонких  
Твоя  моя  печаль…

17.09.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2020


Зачарована осінь осінній вальс

           

Осінь  несе  мене,  осінь  несе  мене  
в  казку  жар-птицю  злотаву.
Осінь,  співай  мені,  осінь,  співай  мені,  
я  ж  поринаю  у  лаві,
В  сонячно-жовтому  і  фантастичному  
листу  кружінні  у  вальсі,
Ляжу  я  горілиць,  лист  буде  падати  
з  віт  у  послідньому  танці…

Ліс  у  мереживі  ніжно  бурштиновій  
кличе  на  свято  прощання  –  
Осінь  несе  мене,  осінь  несе  мене,  
плаче  й  сміється  в  світаннях.
Дар  піднебесний  з  дощами  осінніми  –  
сльози  на  віях  криштальні,
Ця  пора  року  така  зачарована  –  
плинуть  калини  коралі…

31.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020


Загадочна

                       

Вы  горды  и  неузнано  незнатны
в  отчаянной  тоскливой  прямоте  –
точнее  бледны,  тайно  виртуальны
на  матовом,  как  платина  листе.

И  смотрите,  то  будто  не  мигая;
то  вдруг  за  тенью  чей-то  притаясь;
удивлены,  отчёта  не  давая
и  равнодушно  в  тот  же  час,  светясь…

Капризами  наполнены,  но  дивны
в  серебряно-хрустальных  кружевах,
просвечиваясь,  на  подобье  льдины
и  пряча  тайну  вечную  во  снах…

Так  кто  Вы,  столь  таинственная  леди?
Не  выпьете  ль  со  мной  глоток  вина?
Ваш  образ  столько  лет  мне  ночью  светит  –
Вы  бесподобны…  сказочны,…  Луна…

19.10.05г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020


За пеленою

               

За  пеленою,  этой  суетою  –
летела  жизнь,  как  облачко  мечты;
и  хоть  плыла  такою  непростою,
к  ней  наши  помыслы  всегда  чисты.

Жизнь  махаона,  так  короткой  сказкой,
лишь  три  недели  –  надо  всё  успеть...
Какие  крылья  –  яркая  раскраска,
нектар  цветочный,  махаона  снедь...

...А  как  во  взрослость  мы  тогда  спешили,
чтоб  заглянуть,  как  будет  впереди...
Прости  нас  жизнь  –  тебя  ми  насмешили?
Как  быстро  оказались  посреди...

И  стали  дни  ценить  уж  по  другому  –
теперь  как  миги  ой  как  коротки,
несли  верстами  к  мудрости  парому,
да  с  месяцами  наперегонки...

И  оказалось,  что  цена  момента  –
неповторима,  очень  высока,
остались  там  твои  аплодисменты.
Что  не  сбылось  –  глядит  издалека...

За  пеленою,  пряди  сединою  –
картины  памяти,  как  сериал...
Ой  ли,  оценишь,  осени  порою  –
как  жизнь  свою  когда-то  сочинял...



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891843
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2020


О небо, небо голубое

           *        *        *

О  небо,  небо  голубое,
Ты  не  обманешь,  не  предашь  –
Свой  нрав  не  спрячешь  и  не  скроешь,  
Твой  на  поверку  репортаж...    
Уж  насмотревшись  взглядом  видным,
В  ХХ  веке  "Рококо":  
Не  муравейник,  рой  пчелиный  –
До  них  нам  ой  как  далеко!
Как  примитивно  обладанье
Заносчивого  меньшинства
И  нищенство  под  прессом  дани  –
Заброшенный  где  люд-трава...
О  небо,  небо  голубое,
Твоя  извечная  душа
В  красе,  осеннею  порою,..
Сметёшь  гордыню,  суд  верша?

14.10.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891677
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.10.2020


Від мрій до Божого зерна


Осінній  ангельський  листок
На  душу  ніжну  як  платок
Вона  ж  готова  всіх  обнять
Дубочків  і  беріз  цю  рать
Клубочиться  туман  за  пруг
Вздовж  річечки  й  німих  яруг
А  світло  серця  до  небес
Немов  би  заново  воскрес
Й  красоти  всі  земні  внизу
Я  ж  крізь  прозору  бірюзу
Всі  прикрощі  земних  доріг
Як  падолист  через  поріг
Свіча  вже  світанкових  чар
Їх  невагомість  зустріча
Дорогу  світла  й  благодать
Чи  знайдемо  щоб  розцвітать
Осінній  ангельський  листок
Мов  чарівник  дає  росток
Життя  новітнього  всім  нам
Від  мрій  до  Божого  зерна

13.10.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020


З полички кореневища

́

Дивлюся  у  вікно  потягу
І  не  лише  я
А  у  вікні  не  осінь  і  падолист
У  вікні  прокручується  моє  життя
Рік  як  закінчилася  війна
Недалечко  залізнична  станція
Не  рідше  двох  годин  їдуть  потяги
Гуркочуть  пасажирські  і  вантажні
По  великому  залізному  мосту
Багато  селян  працюють  у  Запоріжжі
Мені  біля  трьох  років  
Замість  іграшки  магнето
Пристрій  з  ручкою  який  дає  напругу
Десь  так  вольт  60-70  якщо  прокрутити
Для  виклику  кореспондента
На  другому  кінці  телефонного  дроту  
В  той  час  я  звичайно
Нічого  цього  не  міг  знати
Бо  й  запасу  слів  ще  не  мав
Друге  діло  Татусь
Що  працював  на  залізниці  зв'язківцем
Матуся  була  зайнята
Ще  з  меншою  сестричкою
Моїм  найкращим  другом  у  майбутньому
Мою  увагу  привернула  Бабуся
Яка  в  цей  час  вправно  управлялася
Біля  великої  подвірної  печі
З  довгим  рогачем  випікаючи  хліб
Пахощі  від  якого  дражнили  ніздрі  
Тісто  всю  ніч  нуртувалося  в  діжі
Йому  так  хотілося  вирватися  з  неї
Цікаво  куди  б  воно  побігло
Замукала  Майка
Наша  славна  годувальниця
Прийшла  з  череди  раніше
Занедужав  пастушок
Якось  корівки  знаходять  свій  двір
Тієї  довгої  хати  зробленої  навіки
З  товстими  майже  метровими  стінами
Із  саману  вже  давно  немає
Її  збудував  Дід  Оксентій
Якого  в  1937  році  репресували
За  безглуздим  наклепом
Тож  знав  його  лише  по  розповідям  Матусі
Він  ще  до  революції  побрався
З  Бабусею  Палажкою  молоді  та  красиві
Планували  жити  довго  й  щасливо
Народили  чотирьох  діток
То  й  зосталася  з  ними  одна  Палажка
Мав  у  домі  колись  своє  місце  й  коник
Сіно  для  нього  закидали  аж  на  горище
На  якому  було  цікаво  бувати
Коли  вже  підріс
І  міг  по  драбині  піднятися  до  ляди
Відкрити  її  і  на  екскурсію
Там  була  сушка  з  саду
Бабуся  сушила  на  сонці  і  в  печі
Старі  ікони  різне  господарське  начиння
Через  віконце  в  причілку
Падало  світло  а  в  ньому
Плавав  золотий  пил
У  дворі  був  колодязь  з  журавлем
Журавель  той  з  акації
Закопана  рогатина  а  на  ній
Довга  жердина  знизу  з  грузилом
Частина  залізної  рейки
А  до  високого  кінця  через  цеп
З  цеберкою  треба  було  з  силою
Тягти  опускаючи  вниз  у  колодязь
Набиралася  вода  і  легко
Журавель  підіймав  холодну  водицю
В  довгому  городі  аж  до  лук
Чого  тільки  не  росло
А  в  кінці  викопана  криниця
Зовсім  неглибока  з  відображенням  неба
В  якій  була  джерельна  питна  водиця
З  якої  поливалися  рослини...
Трохи  далі  Дід  Оксентій  з  сусідами  
Вирили  довгу  дренажну  канаву
Яка  вела  до  рівчака
Що  брав  тут  початок  з  джерел
А  по  ньому  в  річку  Конку
Зливалася  поверхова  вода
Дякуючи  цьому  заболочена  низина
Стала  придатною  для  землеробства
Та  опісля  Хрущовських  реформ
Не  колгоспникам  зоставили  лише  коротенькі  городи
Не  поновлювані  дренажні  канави  зникли
І  земля  стала  знову  болотом
А  сьогодні  й  рівчак  заполонили  сміттям
Джерело  зникло  річка  стає  маловодною
Село  спорожніло  валяться  покинуті  оселі
Роботи  на  селі  не  стало
До  Запоріжжя  всього  два  коротенькі  потяги
За  день  вранці  і  ввечері
Там  на  заводах  постійні  скорочення  працівників
Пасажиро  потік  мінімальний
Залізничні  колії  заросли  травою
Якась  здичавілість
Порожнеча  в  душі  і  ззовні
Надворі  двадцяте  століття...
...Та  ось  вже  й  зупинка
І  перерва  споминам

12.10.2020р.


С  полочки  корневища

Смотрю  в  окно  поезда
И  не  только  я
А  в  окне  не  осень  и  листопад
В  окне  прокручивается  моя  жизнь
Год  как  закончилась  война
Недалеко  железнодорожная  станция
Не  реже  двух  часов  едут  поезда
Грохочут  пассажирские  и  грузовые
По  большому  железному  мосту
Многие  крестьяне  работают  в  Запорожье
Мне  около  трех  лет
Вместо  игрушки  магнето
Устройство  с  ручкой  которое  дает  напряжение
Где-то  так  вольт  60-70  если  прокрутить
Для  вызова  корреспондента
На  втором  конце  телефонного  провода
В  то  время  я  конечно
Ничего  этого  не  мог  знать
Потому  что  и  запаса  слов  еще  не  имел
Второе  дело  Отец
Работавший  на  железной  дороге  связистом
Мамочка  была  занята
Еще  с  меньшей  сестренкой
Моим  лучшим  другом  в  будущем
Мое  внимание  привлекла  бабушка
Которая  в  это  время  ловко  управлялась
Возле  большой  подворной  печи
С  длинным  ухватом  выпекая  хлеб
Благоухание  от  которого  дразнили  ноздри
Тесто  всю  ночь  бурлило  в  бочёнке
Ему  так  хотелось  вырваться  из  него
Интересно  куда  бы  оно  побежало
Замычала  Майка
Наша  славная  кормилица
Пришла  из  череды  раньше
Заболел  пастушок
Как-то  коровки  находят  свой  двор
Той  длинной  избы  сделанной  навеки
С  толстыми  почти  метровыми  стенами
Из  самана  уже  давно  нет
Ее  построил  Дед  Аксентий
Которого  в  1937  году  репрессировали
По  нелепой  клевете
Поэтому  знал  его  только  по  рассказам  Мамы
Он  еще  до  революции  обручился
С  бабушкой  Палажкой  молодые  и  красивые
Планировали  жить  долго  и  счастливо
Родили  четырех  деток
Так  и  осталась  с  ними  одна  Палажка
Имел  в  доме  когда-то  свое  место  и  конек
Сено  для  него  забрасывали  аж  на  чердак
На  котором  было  интересно  бывать
Когда  уже  подрос
И  мог  по  лестнице  подняться  к  ляде
Открыть  ее  и  на  экскурсию
Там  была  сушка  из  сада
Бабушка  сушила  на  солнце  и  в  печи
Старые  иконы  разная  хозяйственная  утварь
Через  окошко  в  боковой  стене
Падал  свет  а  в  нем
Плавала  золотая  пыль
Во  дворе  был  колодец  с  журавлем
Журавль  тот  из  акации
Закопана  рогатина  а  на  ней
Длинный  шест  снизу  с  грузилом
Часть  железной  рельсы
А  к  высокому  концу  цепляли  цепь
С  ведром  надо  было  с  силой
Тащить  опуская  вниз  в  колодец
Набиралась  вода  и  легко
Журавль  поднимал  холодную  водицу
В  длинном  огороде  вплоть  до  лук
Чего  только  не  росло
А  в  конце  выкопана  копанка  
Совсем  неглубокая  с  отражением  неба
В  которой  была  родниковая  питьевая  водица
Из  которой  поливались  растения...
Чуть  дальше  Дед  Оксентий  с  соседями
Вырыли  длинную  дренажную  канаву
Которая  вела  к  глубокому  оврагу  с  ручьём
Что  брало  здесь  начало  из  источников
А  по  нему  в  реку  Конку
Сливалась  поверхностная  вода
Благодаря  этому  заболоченная  низина
Стала  пригодной  для  земледелия
Но  после  хрущевских  реформ
Не  колхозникам  оставили  только  коротенькие  огороды
Не  возобновляемые  дренажные  канавы  исчезли
И  земля  стала  снова  болотом
А  сегодня  и  овраг  заполонили  мусором
Источник  исчез  река  становится  маловодной
Село  опустело  рушатся  заброшенные  дома
Работы  на  селе  не  стало
До  Запорожья  всего  два  коротеньких  поезда
За  день  утром  и  вечером
Там  на  заводах  постоянные  сокращения  работников
Пассажиро  поток  минимальный
Железнодорожные  пути  заросли  травой
Какая-то  одичалость
Пустота  в  душе  и  извне
На  дворе  двадцатый  век...
...Да  вот  уж  и  остановка
И  перерыв  воспоминаниям

12.10.2020  г.
 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020


Золотавий світ-острів

         

Уже  осінь  карбує  
золотавий  світ-острів  –  
де  надії  світанок
все  єство  в  нас  пройма;
в  Серці  гурт  почуттів,  
таких  чуйних  і  гострих,
що  лишень  по  весні  
в  крові  бурю  здійма...

Ось  в  чарівний  такий  
день,  прозорий  і  чистий,
я  колись  відлітав  
в  те  безхмарне  буття...
Невагома  душа,  
щоб  земне  не  лічити,  
поривалась  туди  –
у  святе  майбуття...

Звідки  знав  я  тоді,  
що  воно  є  на  світі?
За  тих  далей,  століть  
у  безмежності  криць  –
неламких  і  стійких  
Величин  первоцвітів,
що  на  всі  вже  часи  
нам  дають  легкість  крил.

Уже  осінь  карбує  
золотавий  світ-острів
і  святого  чуття
найсвіжіші  вітри,
що  приходять  до  нас  
так  раптово,  як  постріл,  
щоб  тепер  назавжди
Бога  в  Серці  відкрить.

І  в  чарівний  такий  
день,  прозорий  і  чистий,  
омиватися  в  Сонця
звитяжній  борні,
та  з  оголених  віт
мудрість  пить  пломенисту,  
щоб  останнійший  лист
рівновагу  приніс.

13.11.2005р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020


Десять десять двадцать двадцать



Десять,  десять  двадцать,  двадцать  –
Во  даёт  наш  календарь!
Не  заметят  папарацци  –
Григорианского  нам  дар?

Так  куда  ж  летим  мы,  братцы?
Галактических  орбит
Звёздных  таен  сим  пространстве  –
Столь  прогнозов  возопит...

Все  почти  про  катаклизмы  –
Чует  грешный  весь  народ...
Пел  сердечный  друг  наш  Визбор,
Да  певцов  сменился  род.

Про  Covid  что  ль  петь?  Негоже.
Про  потопы  и  шторма?
Всё  нас  что-то  ныне  гложет,
Ясно  –  горе  от  ума.

Десять,  десять  двадцать,  двадцать  –
Цифровой,  брат,  огород...
Пенсий  тыщ  раз  шесть  по  двадцать,
А  зарплат  три  миллиона  в  год.

10.10.2020г.

Пенсия  в  Швеции:
https://zen.yandex.ru/media/id/5ac0f27100b3ddf90fccf7af/pensiia-v-
shvecii-5b342204df4db600a9ee7412?utm_source=serp



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2020


Звёздный шаг Человечества



Хоть  неизбежен  Млечный  Путь  –
В  земном  страницы  мы  листаем,
С  цветка  мы  на  цветок  летаем,
Где  жизни  всё  искали  суть...
И  видим,  что  ошибок  море,
Хоть  героически  в  свой  час,
Недавно  как  бы,  при  свечах
В  сопровожденье  зла  и  горя,
Через  шторма  за  мысом  мыс
На  этой  маленькой  Планете
Мы  создавали  карту  света
Сквозь  войны  и  делёжек  мысль.
И  так,  как  нравственность  каблук,
Топтал  неистово  и  рьяно,
А  войны  стали  популярны,
Оружие  давно  не  лук.
Так,  добродетели  поправ,
Мамона  –  демон  искуситель
Стал  полноправный  повелитель.
Мы  во  Вселенной,  что  ль,  анклав?
Да  нет.  И  меч  уж  занесён,
Её  законы  всеохватны
И  начались  уже  расплаты.
–  В  Любви,  Добре  наш  чёлн  спасён
Ещё  быть  может,  если  только
Гордыня,  жадность  перед  роком
Падут.  Мир  с  облегчением  вздохнёт  –
Свой  звёздный  шаг  свершив  вперёд!

09.10.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2020


Ляйпциш незабутній

   
О  незабутній  мій  старенький  Ляйпциш,
Твої  трамваї,  Варбурги,  Трабант...
Найвищу  нагороду  дав  би  ГРАЦИ,
А  твій  Wildpark  –  осінній  злотий  бант!

Твої  й  мої  літа  кудись  промчали,
Перед  очима  красень  маг  вокзал;
Ринкова  площа,  дім,  де  жив  –  причали
І  Гевандхауса  музичний  зал...

Потали  в  небі  споминами  крила,
Як  потяги  –  єднали  нас  в  той  час...
Дитячі  долі  –  там  злітали,  милі
І  ті  роки  тепер  стоять  в  очах...

1983  -  1987р.р.
СШ  №77  ГРВН  (ГСВГ  рос.)
м.  Лейпциг  НДР  (ГДР  рос.)





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020


Зозуль пророчі нам літа осіння пастораль

     

Життя  моє,
пророк  зозуля  –
Що  накувала  ти  мені?
В  вухах  твоє  "Ку-ку"  дзвенить,
Весною  й  літом  в  караулі

Чатуєш,
знаєш  й  пророкуєш,
Хто  позивач  –  не  мудрий  грач,
Цей  в  чорній  мантії  циркач?
Рожевий  ранок  тріумфує...

У  позолоті  
день  цей  я́сний
Дарує  прохолоду  нам,
Шле  дзвін  в  серця  далекий  храм...
Скидає  лист  і  плаче  ясень...

Ці  витівки  осінні  Музи  –
Перебиранням  струн  душі,
Її  почути  поспіши,
Бо  з  нею  вже  є  давні  друзі...

Життя  земне
комусь  є  крила,
Другому  мука  протиріч,
А  третьому  розваги  спіч  –
Такі  ми  є,  о  Боже  милий.

Ця  осінь  –  
Діва  золота
В  сердешних  і  душевних  росах,
Життєпис  в  небесах,  волоссям
Й  зозуль  пророчих  нам  літах...

07.10.2020р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020


А жизнь как сон этюд

           

Сей  жизни  аромат  земной
Душой  так  ласково  играет
Средь  виноградных  лоз  блистая
И  днём  как  будто  летний  зной
Окутывает  обнимает
К  задумчивости  призывает
А  паутинка  вдаль  летит
Быть  грустным  впрочем  не  велит
Как  же  приятно  здесь  побыть
Ляг  на  траву  в  лаванды  запах
Так  близко  от  сосновой  лапы
И  сердцем  окунуться  в  рай
Сей  беззаботности  влеченья
И  к  истинности  приближенья
Как  будто  жизни  ты  здесь  маг
В  Природы  ласковых  горах
Лишь  здесь  всплывёт  предназначенье
И  жизни  бурная  река
На  плёсе  плавном  нас  слегка
Угомонит  в  пернатых  пенье
Ладонью  Божьей  просинь  мне
Листом  упавшим  прикоснётся
К  рожденью  Мира  вновь  вернёшься
В  осеннем  незабвенном  сне...

06.10.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890885
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2020


Поздоровляю з Міжнародним Днем Вчителя!

От  всей  души  поздравляю  с  Международным  Днём  учителя
всех  педагогов,  коллег  школ,  работников  Министерства  образования,  в  рядах  которого  (тогда  Крым  ОблОНО)  пришлось  работать,  особо  педагогический  коллектив  Первой  гимназии,  которым  в  бытность  руководил;
Педагогический  коллектив  школы  №76  г.  Запорожья,  в  котором  я  начинал  работать  заместителем  директора,  коллег  педагогов  из  клуба  ветеранов  педагогического  труда  "Оптимист".
–  Всем  желаю  здоровья,  семейного  счастья,  душевного  равновесия.

Учителям  -  Ваш  сердца  свет

Учителя,  как  жертвоприношенье,
Твой  сердца  свет  –  светильник  детских  душ.
Свет  встречный  глаз  –  твоей  души  именье,
Он  осветляет  педагогов  гуж.

И  не  забыть  нам  юности  истоки,
Луч  первых  знаний  и  дороги  в  жизнь,
Тетрадь  в  косую,  пропись,  с  дрожью  строки...
             Кто  скипетр  педагога  нам  вложил.

             Студенчества  то  вознесенье  крыл
             И  облаков  задор,  и  огнь  рассветов...
Преподавателей  родных  в  заветах  –
Нелёгкий  путь  нам  предопределил.

Воспоминаний  искры  на  пути...
Где  восхождений  пламень  вдохновенья
И  постиженье,  и  преодоленье...
             Всё  ж  детской  искренностью  нам  цвести...

05.10.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020


З Міжнародним Днем Вчителя!

Дорогі  мої  колеги  вчителі.  Від  усього  серця  поздоровляю  Вас  з  Міжнародним  Днем  Вчителя!  Бажаю  всім  вам  здоров'я,  щастя,  творчої  наснаги  і  сімейного  благополуччя.  Наша,  без  перебільшення  героїчна  професія  по  вихованню  і  тоді  і  в  це  непросте  сьогодення  реформістських  хвиль.  
Окремо  дорогому  серцю  педагогічному  колективу  
Першої  гімназії  ім.  Ушинського  м.  Сімферополя,  який  я  мав  честь,  в  свій  час,  очолювати.    
Первой  гимназии  им.  Ушинского  г.  Симферополя
                                                                                                                                                       посвящается
Милый  взгляд  моей  школы,  сужденной  –
Уж  березок  подросший  строй;
Узкий  дворик  зарей  разбуженный  –
В  будни,  в  праздники  –  детский  рой.
Все  те  годы  дружили  мы  с  тобой;
Шли  сердечностью  меря  путь;
Жизнью  жили  прямой  и  искренней  –
Все  искали  святую  суть.
Сеял  зерна  там  человечности
В  детских,  взрослых  людских  сердцах.
Что  успел,  то  успел  –  путь  Вечности
У  истории  на  весах.
Кто-то  вспомнит,  другим  в  забвении,
Не  об  этом  строка  моя  –
Здесь,  в  души  кратком  откровении,
Благодарность  за  «те  края».
Где  товарищей  и  попутчиков
Я  оставил,  но  не  забыл.
К  душам  не  подбирал  я  ключики  –
Жил,  служил,  пел  и  был,  как  был…
Не  смотри  на  меня  стоически,
ШКОЛА  ЖИЗНИ  для  многих  нас…
Мой  ты  памятник  исторический,
Многоликая  ты  страна.
Милый  взгляд  твой,  по  жизни  сужденный,
Не  покинет  меня  теперь  –
Жму  я  руки  твои,  натружены,
Я  люблю  Тебя,  только  верь!
           Вчителям
Мої  Ви  милі,  вчителі  –
В  життя  моє,  поводирі;
В  рожевих  ранках  сизарі,
А  в  осінь  сиву...  журавлі...
Зостався  в  пам'яті  моїй
Змах  заклопотаності  вій:
„Повинен  так,  а  так  не  смій!”
Як  бігли  ми  в  життя  мерщій...
Мої  Ви  милі,  вчителі  –
Самопожертва  в  тій  весні.
Надія  ваших  повелінь
Завжди  заставою  в  мені.
О,  білий  сум  шкільних  років,
Небес  й  Землі  святий  поріг;
І,  серце  стукає,  покіль  –
Ваш  біль  і  сміх,  мій  біль  і  сміх...
Мої  Ви  милі,  вчителі  –
В  життя  моє,  поводирі;
В  рожевих  ранках  сизарі,
А  в  осінь  сиву...  журавлі...
         Школа  моя,  
                   то  колиска  моя
Школа  моя,  то  колиска  моя
Мови,  душі  і  слова  –
Болісно  й  чутно  шле  в  світ  соколят.
Зустріч  нас  жде  ізнову…
О,  береги  –  милий  дім  і  поріг,
Ранніх  світань  –  дороги.
То  лист  від  осені,  то  білий  сніг  –
Весни  і  літо,  в  ноги…
Школа  моя,  то  колиска  моя.
Вчителю  мій  невтомний  –
Серце  твоє,  що  жертовна  зоря.
Зошитів  лічиш  –  тони…
Людяність  і  благородство  своє,
Знань  без  межі  і  квоти…
Теж  наші  рідні  насправді  Ви  є,
Вдень  і  вночі  в  роботі…
Схожі  всі  дні,  все  життя  у  селі.
Зрання  птахи  вітають…
Ми  ж  такі  різні  –  суть  Божих  велінь,
Ви  нас  від  зла  –  до  раю.
Здрастуй  старенька,  цеглини  твої
Поцілував  я,…  скроні
Білі  вже  стали,…  в  очах  розмаїть  –
Юності  дні  бездонні…
           Слова  признання
Ви  пішли  за  обрій    з  виднокола,
Та  не  з  серця  нашого  в  краї,
Бо  навічно  в  пам’яті  та  школа,
Що  в  очах  і  досі  в  нас  стоїть…
Ваші  чисті  відданість  і  совість
В  днях  своїх,  як  приклад,  несемо.
Ви  дали  знання  й  життєвий  досвід,
Стоїте  із  нами  тут,  немов…
Наче  ось  недавно  нас  журили
За  отой  невивчений  урок…
О,  якби  чарівна  зверхня  сила,
В  ті  часи  звела  святий  місток…
Ми  би  попросили  в  Вас  прощення
За  дитячі  пустощі  і  лінь  –
Недалекоглядні  у  навчанні,
Мало  прислухались  до  велінь.
То  ж,  відпочивайте  в  піднебессі,
Завжди  пам’ятаємо  про  Вас  –
Хай  біжать  туди  квітучі  весни,
Вальс  шкільний,  признання  ці  слова…
 З  Любов’ю
Прозорою,  чистою,  ранньою
Хвилиною  в  травах  іду;
А  в  річечці  граючись  ряскою
Малі  каченята  пливуть.
І  небо  над  вербами  встелене
Хмаринами  білими  вряд,…
Та  й  щось  очерет  мені  шерехне…
Зозуля  кує  на  свій  лад…
Душа  над  тріумфами  літніми
В  обіймах  музичності  вся
Витає  із  нотними  мітами
Симфоній,…  в  природи  піснях…
Єством  своїм  чую  –  цю  єдність  всю
Господь  нам  давно  дарував,
Щоб  в  світі  це  щастя  із  радістю,  
З  Любов’ю  весь  люд  зберігав…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020


125-летию со дня рождения С. Есенина



"Потому  так  и  днями  недавними  
Уж  не  юные  веют  года...  
Низкий  дом  с  голубыми  ставнями,  
Не  забыть  мне  тебя  никогда."
Низкий  дом
Сергей  Есенин

                 Отчий  дом
                           песня

Вот,  стоит  весь  в  берёзах  твой  дом
Под  осенним  печальным  дождём,
Помнит  детство  и  юность  твою,
Вечно  ждущую  сына  семью...
Где  ты  не  был,  где  не  колесил?
Русь  всем  сердцем  безмерно  любил.
О,  касатушка,  жизни  река  –                /
Как  нежна  ты...  и  как  глубока.  /          2  раза

Твои  годы,  твои  голубки
В  тени  чувств  стихотворной  строки  –
Вы  отныне  свободны  до  слёз,
Отзовитесь  в  роптанье  берёз,
Что  стоят  и  не  могут  уйти
За  тобою,  на  буйном  пути...
О,  касатушка,  жизни  река  –                  /
Как  ты  люба...  и  как  широка...  /            2  раза

В  сыновья  мне  б  годился  теперь.
Рано,  рано  захлопнулась  дверь.
Золотистые  кудри  твои,  
Где  в  берёзах  поют  соловьи...
Ты  в  сердцах  наших  гнёздышко  свил,
На  холмах  тебя  помнит  ковыль...
О,  касатушка,  жизни  река  –              /
Как  ты  памятна,...  как  далека...    /            2раза



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890580
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2020


Безсоння



Це  безсоння
В  думах  плинних
П’є  хвилини
Як  билини
Миготіння  
Зір  далеких
В  дні  минулі
Як  у  Мекку

Чорно-біле
Перехрестя
В  днях  щасливих
Чорний  кречет
Це  безсоння
В  думах  плинних
У  глибини  
Серця  лине

07.07.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020


Жёлто-медные листы



Торопились  суетились
Планы  строили  тогда
Будто  жизнь  перекроить
Что  может  проще
Укатились  безвозвратно
Быстротечные  года
Дни  как  молнии
Длиннее  стали  ночи

Вдруг  находим  средь  страниц  мы
Жёлто-медные  листы
Клёнов  ясеней
Берёзок  и  осины
Наши  дни  как  полевые
Поднебесные  цветы
Быль  рассветов
И  закатов  красно-синих…

21.07.2014г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020


Тамарі Бесклепній (Соломко) Посвята



Ось  й  мій  двір  з  світився
Осені  красою,
Листям  жовтим  вмився
Й  вересня  грозою...

Ти  такий  гостинний
З  хвіртки  у  обійми  –
То  моя  провина,
В  місті,  наче  в  приймах...

Ти  не  плач,  мій  любий,
Я  й  сама  заплачу...
Поцілую  в  губи,
Як  людину,  наче...

З  перших  днів  з  тобою  –
Най  щасливих  й  вірних...
Хочеш  –  на  коліна,
Пам'яттю...  перед  тою...  

О,  моє  обійстя  –
Щастя,  покаяння...
Ще  прийду,...  не  бійся.
–  З  піснею  б,  з  баяном...
Вячеслав  Шикалович

Перше  жовтня  2020  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020


Осінь наречена



Осінь  вмила  вікна,
Листям  прикрашає  –
Знає,  що  не  вічна,
Барви  стеле  в  гаї...
У  прозорім  небі
Ще  тепло  гуляє  –
Перед  зимна  невідь
Силу  ще  ховає.
Шепіт  падолисту
Душу  відкриває,
Бо  калин  намисто  –
Юність  нашу  знає...
В  ватрі  дум  палає
Те,  що  в  нас  витає,
Як  і  лист  кружляє...
Краю,  милий  краю...
Осінь  наречена,
Так,  твоє  тут  свято,
А  краса,  знамено
Віддзеркалень  в  хаті:
–  Ось  віночок  з  листя
Прикрашає  фото,
Там  родини  лиця,
Тих  мелодій  ноти...
Час  минає  раптом,
Бо  життя,  як  лебідь  –
Пара,...  вже  малята...
Осінь  враз  вже...  леді*...
Віку  розмаїття,
Що  сплели  –  те  й  жнемо.
Тихо  в  осінь  літо,
Філософська  тема...

2  жовтня  2020  року

Леді*  –  англійське  слово  
зі  значенням  "пані  «господиня».


     Осень  ли  невеста  

Осень  –  в  окнах  свечи,  
Листом  украшает  –  
Знает,  что  не  вечна,  
Цветом  угощает...  
А  в  прозрачном  небе  
Глядь,  тепло  гуляет  –  
Зимняя  пред  невесть  
Силу  где-то  прячет.  
Шепот  листопада  
Душу  открывает,  
А  калин  награда  –  
Юностью  взывает...  
Пламя  дум  искрится  –  
То,  что  в  нас  витает,  
Как  и  лист  кружится...  
Край  мой,  милым  раем...  
Осень  ли  невеста,  
Твой  сегодня  праздник,  
Красоты  же  вести,  
В  доме  чистом  радость:  
–  Венчиком  из  листьев  
Вокруг  рамки  с  фото,  
Там  семьи  всей  лица,  
Тех  мелодий  ноты...  
Время  не  транжиришь...  
Ибо  жизнь,  как  лебедь  –  
Пара,...  малыши  вишь...  
Осень  в  миг  уж...  леди*...  
Хоть  живём  со  светом  –  
Что  плести  –  дилемма?  
Тихо  в  осень  лето,  
Философий  тема...  

2  октября  2020  года  

Леди*  –  английское  слово  
со  значением  "госпожа  «хозяйка».


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020


Дивується Господь

                 

Білий,  білий  сум  з  нами  в  піжмурки.
Сивини  туман  хмарою  пливе.
В  рідних  лицях  сни...  Все  летять  роки  –
Дух  кореневищ  тихо,  тихо  зве...
Квилять  журавлі...  Осінь  у  вікні...
Сизий  терен  жде  там,  же  кущ  ожин.
Ватрами  калин  наш  маршрут  у  дні  –
Дивиться  Господь,  праведно  б  прожити...
Нам  через  батьків  вдарував  життя,
Щоб  з  Тобою  тут  зосередитись  –
Скільки  ж  дивних  дум  в  виклику  шиття,
В  візерунку  тьма  помилок,  дивись...
Осінь  –  результат,  жменька  успіхів.
Крок  вперед,  а  п'ять,  як  завжди  назад.
Кару,  як  Сізіф  –  люд  без  дум  зумів
Виклопотати,  пУстинь  бо  не  сад!
Господи,  прости  й  Земле  нас  прости.
Глупота  навкруг  –  овид  запалав...
Думає  хоч  хтось,  що  усім  кранти?
Із  вогню  ніяк  і  з  води  ні  вплав...
Квилять  журавлі...  Осінь  у  вікні...
Сизий  терен  жде  –  там,  же  кущ  ожин.
Ватрами  калин  наш  маршрут  у  дні  –
Здивувавсь  Господь:
"Мало  й    тисяч  літ,
праведно  щоб  жить?!"

01.10.2020р.

“Сізіфова  праця”*  фразеологізм.  ...  “Сізіфова  праця”  походження.  
В  11-й  пісні  поеми  Гомера  “Одіссея”  розповідається  про  корінфського  царя  Сізіфа,  що  за  образу  богів  був  засуджений  Зевсом  на  тяжку  кару:  він  мусив  викочувати  на  високу  гору  камінь,  який,  досягши  вершини,  щоразу  скочувався  вниз.

                                   Дивится  Господь

Грусть  белым  бела  –  в  жмурки,  как  всегда.
Седины  туман  тучею  плывет.
В  лица  так  родных...  все  летят  года  –
Корневищ  жив  дух  тихо  нас  зовет...
Журавли  курлы...  Осень  уж  в  окне...
Сизый  терн  ждёт  там,  где  снуют  ежи.
Средь  костров  калин  наш  маршрут  во  дне  –
Всё  глядит  Господь,  праведно  б  нам  жить...
Нам  через  родных  подарил  житьё,
Чтоб  с  Тобой  здесь  сосредоточиться  –
Сколько  ж  странных  дум  требует  шитьё,
Глянь  –  в  узоре  тьма  ошибок.  Так  всё  зря?
Осень  –  результат,  крошечный  задел.
Шаг  вперед,  а  пять,  как  всегда  назад.
Кару,  как  Сизиф  –  люд  без  дум  сумел
Схлопотать  увы,  пУстынь  ведь  не  сад!
Господи,  прости  и  Земля  прости.
Глупостей  вокруг  –  горизонт  вспылал...
Думает  хоть  кто,  нам  ведь  всем  кранты?
Из  огня  никак,  из  воды  ни  вплавь...
Журавли  курлы...  Осень  уж  в  окне...
Сизый  терн  ждёт  там,  где  снуют  ежи.
Средь  костров  калин  наш  маршрут  во  дне  –
Дивится  Господь:
"Тысяч  мало  лет,
праведно  чтоб  жить?!"

01.10.2020  г.

“Сизифов  труд”*  фразеологизм.  ...  "Сизифов  труд"  
происхождение.
В  11-й  песне  поэмы  Гомера  “Одиссея”  рассказывается  
о  коринфском  царе  Сизифе  –  за  оскорбление  богов  
был  осужден  Зевсом  на  тяжкую  кару:  он  должен  был  
вкатывать  на  высокую  гору  камень,  который,  
достигнув  вершины,  каждый  раз  скатывался  вниз.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020


Дикий мед

           

Дикий  мед  на  губах
від  пройдешніх  доріг;
піт  солоний  пройма,
зріє  думи  горіх...
Чи  знайшов,  що  шукав
в  потойбічності  літ?
Відгукнувся,  хто  звав?
Чи  ж  розгаданий  Світ?

Що  знайшов,  вже  моє
і  майбутнім  бринить,
хоч  в  торбині  стає  
усе  менше  земних
сьогоденних  грошей,
сьогоденних  причин.
В  Серці  жде  Прометей.
Небо  кличе:  „  Мій  син!  ”

13.08.05р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020


Дівчинко моя


Дівчинко  моя  –
Ластівко  кохана,
Вранішня  зоря,  
Таїна  пізнання;
З  розмаїття  снів,
У  віночку  квітів
І  в  моїй  весні,
І  в  моєму  літі...
Погляд,  як  в  роси,
Любий  і  прозорий.
Щастя  –  нас  неси
В  радості,  без  горя.

Дівчинко  моя  –
Неба  подарунок,
Ти  в  моїх  піснях,
У  сердечних  рунах,
В  шелесті  дібров,
Злотих  листопадах;
Із  дощів  промов  ,
Та  у  снів,  принадах.
Ти  –  мої  світи
І  моє  кохання.
То  ж  завжди  веди
Дух  сердець  –  в  світання.

8  березня  2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020


Крещендо серця етюд

   Ой  осінь  –  тремоло  душі,  
Крещендо  серця.  
–  Куди  з  тобою  нам  спішить?  
Піано  терцій...  
Не  здивувать,  не  вразити  
Мелодій  в  сині,
Дубів  столітніх  тут  баси  
І  перший  іній...  
Тоненький  з  далі  голосок,  
Дзвін  передбачень
На  річці  станеться  льодок,  
Сніг-пудель,  сани...  
"...Гнітючих  тем  вже  не  чіпай  –
Закрий  сторінку.  
Сьогодні  різнобарв'я  рай  –  
В  Росії,...  в  Рівно..."  
Земля  втомилась  від  суєт,  
І  не  чекала?  
Пекін,  Париж,  Москва,  Сіетл  –  
Одні  скандали.  

*  
І  ось  таку  земну  красу  
Та  під  пожежі?!  
Кому  сурмить  тут  SOS  альту?
В  глухе  безмежжя?  
Учених  глас  давно  звучав  
І  за  натхненням  –  
Поет  еліту  викривав  
Слів  чоло  буттям.  
По  барабану  їм  усім,
В  умі  лиш  мані...
Слух  в  кормчих  –  поки  вдарить  грім!  
Не  кращих  даність...
 
*  
Хто  долю  нам  писать  не  зміг  –  
журу  земную?
Що  знає  брехні    та  батіг.  
Оркестр  почують?  

28.09.2020  р.

     Крещендо  сердца
           этюд

Ах  осень  –  тремоло  души,
Крещендо  сердца.
–  Куда  с  тобою  нам  спешить?
Пиано  терций...
Ни  удивить,  не  поразить
Мелодий  в  сини,
Дубов  столетних  здесь  басы
И  первый  иней...
Как  тонкий  дальний  голосок,
Звон  предсказаний
И  будет  на  реке  ледок,
Снег-пудель,  сани...
"...Запретных  тем  и  грусть  не  тронь  –
Закрой  страницу.
Сегодня  разноцветья  трон  –
В  России,...  в  Ницце..."
Земля  устала  от  сует,
Не  ожидала?
Пекин,  Париж,  Москва,  Сиэтл  –
Одни  скандалы.
                     *
И  вот  такую  красоту
Да  под  пожары?!
Кому  трубить  здесь  SOS  альту?
Бить  в  барабаны?
Давно  учёных  глас  звучал
И  по  наитью  –
Поэт  элиту  облачал
Слов  чело  бытьем.
Но,  толь  инерцией  влеком,
Купюр  шуршаньем?...
Слух  в  кормчих  –  коль  ударит  гром!
Не  лучших  данность...
                                       *
Ах,  осень,  нас  ли  обмануть?
Нам  долю  пишут  –
Кто  знает  ложь  и  знает  кнут...
Оркестр  услышат?

28.09.2020г.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890034
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2020


А город спал



А  город  спит.  Лишь  ветр  ворчит
И  белой  изморози  шорох…
Хрустальный  Свет  нам  сладко  дорог,  
Как  притяжение  свечи…
Уж  притупились  сна  мечи.
Воспоминания  приплыли
С  той  давней  потаённой  были.
Веслом  гребу  –  фарватер  чист…
И  в  пятнах  жёлтых  на  траве
Вдруг  одуванчики  весною
Заговорили  так  со  мною,
Как  кем-то  посланный  навет…
Из  неба  заструился  свет.
Сирени  запах  из  забвенья
Любви  напомнил  сотворенье…
О  сколько  ж  промелькнуло  лет…
Весло  вдруг  замерло  в  руке  –
Воспоминанья  по  теченью
Несли  меня  благоговейно,
Я  нёс  тебе  цветов  букет…
И  на  заносчивой  строке
В  пересеченье  взглядов,  сердце
Твоё  раскрылось  и  по  венцы
Прочёл  я  трепетный  ответ…
А  город  спит.  Лишь  ветр  ворчит
И  белой  изморози  шорох…
Слой  жизни  юной  сладко  дорог,  
Как  притяжение  свечи…

17.01.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889975
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2020


На Божьх весах


Униженный  возвышен  будет  
благодаря  Богу

Как  мир  прекрасен,
как  хорош
улыбкой  и  теплом  –
ах  "милый  мальчик,
милый  крош"  –
с  тобою  так  светло!

Твой  храм  небесный
и  земной
прекрасен  и  велик,
твоя  душа  
пьянит  вином,
неизъясним  твой  лик...

Твой  образ  ясный,
непростой  –
благословен    твой  час,
так  близок  нам
и  всё  ж  святой:
ты  радость,  ты  печаль...

Как  породнились  
мы  с  тобой  –
мир  дому,  небесам;
так  увлеклись
земной  игрой
на  Божиих  весах.

22.07.2017г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2020


Зозуля рахує літа

Нещадно  вирубуються  і  вивозяться  
ліси  України,  безконтрольно  довбають
 бурштин,  пересихають
і    забруднюються  стоками  ріки.
                                   Наша  дійсність.

Зозуля  рахує  літа

Ось  пішла  поза  пруг
і  верба,  і  моя  Україна...
А  зозуля  рахує  літа,
в'ють  гніздо  ластівки.
Земна  куля  кружляє,
шука  свою  долю  невинну  –
Так  і  люди  –  все  мріють  про  щастя,
без  нього  в  віках.

Я  пройдусь  по  стежині,
знайомій,  так  рідного  Краю...
Ні,  не  я  утоптав  її  спину
в  гарячих  пісках.
А  ці  маки  й  ромашки
годяться  для  Божого  раю.
–  Зайчик  сонячний  в  очі,
до  мене  звернулась  ріка:

"Що  ж,  метелику  сивий,
посидь  на  моїм  очереті;
Подивись,  як  зміліла,
опали  мої  береги..."
Від'їжджають  казки  наших  мрій
на  тій  злотній  кареті...
О,  нащадків  ця  порость,
Край-спадщину  свій,  бережи.

10.12.2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020


Звёздный час



Звёздный  час,  ты  краток  и  приятен,
Молнией  проносишься  в  груди:
Ты  прикосновением  понятен,
Ты  мне  откровеньем  своим  знатен,
Уж  когда  тебя  я  жду  –  приди!

В  радостные  дни  –  воспоминаньем
Загляни  мне  в  душу  и  согрей:
Объявись  небесным  заклинаньем,
Проявись  сердечным  пониманьем  –
Приходи  мой  друг,  но  не  жалей!

А  грустить  удумаю  –  являйся,
Но  не  ради  горестной  тоски,
А  для  равновесья  приближайся,
Чтоб  Душой  и  сердцем  вдохновлялся;
Ну  и  просто  –  вспомнишь,  заходи!

Г.  Киев
27.03.1999г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020


Завіса… Не антракт…

Так  буває  
І  це  трапляється.  
Листя  закінчується,  
Дні  всі  закінчуються...  

...Було,  так  було  –  
Зірка  запалювалася,  
Ніби  вибухав  
Всесвіту  початок...  

Мела  метелиця,  
Листя  кружлялося  
В  радості  золотій,  
Пісенної  насолоди...  

Ох,  життя  медовеє  –  
Вірне,  миле,  
Поруч  зі  мною  завжди  
З  білими  крилами.  

Веснами  пінними  
Сніг  пелюсткова  мить  –  
Весь  поцілунками,  
Світ  цей  обіймами...  

Хочеш  літати-лети,  
Хочеш  мрію-бери,  
Сонцем  в  любові  світи,  
Як  файр-опал  *  гори...  

Час  всьому  бувати,  
Життя  нове  запалювати.  
"Отче..."  –  в  біді  покликати.  
Багато  чого  знову  пізнати...  

Будинок  будувати,  хліб  ростити,  
Любити  і  всіх  пробачити,  
Вибачення  просити.  
Слово  пізнати,  творити.  

З  природою  славно  жити,  
Землю  обожнювати  –  
Тимчасово  нам  дано.  
Немов  театр.  Кіно...  
         *
Ось  бач  буває  як?...  
Завіса...  Не  антракт...  
Листя  закінчується...  
Дні  всі  закінчуються...


 24.09.2020  р.  

*  файр-опал  –  різновид,  який  має  найбільше  право  
називатися  вогненним  опалом.  Найчистіші  прозорі  
кольори  полум'я  —  червоний,  помаранчевий,  жовтий  прекрасні.  
Це  один  з  небагатьох  видів  опалів,  які  ювеліри  гранують.  
-  джерело:  https://themineral.ru/dragotsennye/ognennyj-opal-kamen


Занавес...  Не  антракт...

Так  бывает
И  это  случается.
Листья  кончаются,
Дни  все  кончаются...

...Было,  да,  было  –
Звезда  зажигалась,
Будто  взрывалось
Вселенной  начало...  

Мела  метелица
Листьев  кружившихся
В  радости  золотой,
Песенной  сладости...

Ох,  жизнь  усладушка  –
Верная,  милая,
Рядом  со  мной  всегда
С  белыми  крыльями.

Вёснами  пенными
Снег  лепестковый  миг  –
Весь  поцелуями,
Мир  этот  обними...

Хочешь  летать  –  лети,
Хочешь  мечту  –  бери,  
Солнцем  в  любви  свети,
Как  файр-опал*  гори...

Время  всему  бывать,
Жизнь  новую  зажигать.
"Отче..."  –  в  беде  позвать.
Многое  вновь  познать...

Дом  строить,  хлеб  растить,
Любить  и  всех  простить,
Прощения  просить.
Слово  познать,  творить.

С  Природой  славно  жить,
Землю  боготворить  –
Временно  нам  дано.
Словно  театр.  Кино...
           *
Вот  ведь  бывает  как?...
Занавес...  Не  антракт...
Листья  кончаются...
Дни  все  кончаются...

24.09.2020г.



*фaйp-oпaл  —  paзнoвиднocть,  koтopaя  иmeeт  
нaибoльшee  пpaвo  нaзывaтьcя  oгнeнныm  oпaлom.  
Чиcтeйшиe  пpoзpaчныe  цвeтa  плameни  —  aлый,  
opaнжeвый,  жeлтый  вeлиkoлeпны.  Этo  oдин  из  
нemнoгих  видoв  oпaлoв,  koтopыe  ювeлиpы  гpaнят.  
источник:  https://themineral.ru/dragotsennye/ognennyj-opal-kamen


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020


Тропинкой осени

           

Я  так  хочу  
тоски  не  видеть  в  лицах,
Печальных  взглядов,
в  грусти  сжатых  губ...
Пусть  радость  не  покинет,
пусть  продлится  –
Надежды  возродится
новый  сруб...

Тропинкой  осени
пройдём  с  тобою,
Корзинку  добрых
мыслей  соберём  –
По  кружевам,
украшенным  листвою
В  душевности,
рождённой  звонарём...

24.09.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020


Бабье лето, бабье лето

       

Бабье  лето,  бабье  лето…
Паутиночкой  плывет,
Песнь  твоя  еще  не  спета,
Хоть  уж  осень  листья  жжет.
Жарким  полднем  сердце  пышет
И  чего-то  очень  ждет…
Желтый  лист  еще  подышит,
Журавли  готовят  лет...

Бабье  лето,  бабье  лето…
Дни  считает  календарь;
Солнце  одаряет  светом,
Собирает  грусть  с  нас  дань.
За  туманом  снеги  взглянут,
Но,  до  этого,  еще…
Пусть  цветы  пока  не  вянут  –
Осень,  задержи  нам  счет...

25.09.2002г.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889593
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2020


Звёзды приглашают… песня

                                                                                     

                                                                     Природа    плачет    и    душа,
                                                                     А  дождь  в  стекло    стучится.
                                                                     Стоят    под    небом    дерева,
                                                                     По    веткам    грусть    струится…
                                                                     Дни    вспять    никак    не    повернуть,
                                                                     Где    в    лете    Вы    купались
                                                                     И    не    дают  никак  уснуть,
                                                                     Ведь  счастье    там  познали…

                                                                                                                   Припев
                                                                     Милых    листьев    шепот    там    ласкает,
                                                                     Ветер    умывает    нежно    нас;
                                                                     Лунный    свет    к    нам    в    сердце    
                                                                                                                                                     проникает,
                                                                     Звезды    приглашают    и    манят.

                                                                     Природа    плачет    и    душа
                                                                     И    в    этом    единенье.
                                                                     Стоят    под    небом    дерева
                                                                     Как    будто    посвященье…
                                                                     И    вдруг,    к    весне    не    добежать,
                                                                     Не    расцвести    до    срока…
                                                                     Порой    так    трудно    ожидать
                                                                     Счастливых    дней,  как    рока.
                                                                                                                 Припев.

                                                                     Природа    плачет,  а    душа
                                                                     Покой    воспринимает.
                                                                     Стоят    под    небом    дерева
                                                                     И    я    их  понимаю…
                                                                     Мечтанья    вечны    под    Луной
                                                                     В    любую    непогоду,
                                                                     Ты    улыбнись    сейчас    со    мной…
                                                                     Любовь    придет…  по    ходу.
                                                                                                   Припев.
             
                                                                     Декабрь    1999г.
                                                         г.  Киев
                                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889591
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2020


Лотоса крылья песня

             
С  белых  листов  начинается  жизнь,
Только  знакомство  с  подножьем  вершин...
Света  небесного  облачко  в  нас,
От  все  познанья  восторга  экстаз  –
Лотоса  крылья...
Где-то  Любовь,  где-то  ЗАГС...

Сказка  планета  и  мы  здесь  на  ней  –
Ласточек  чудо,  полёт  голубей;
Жизнь  наша  или      берёз  белый  сон,
Нежный  туман  среди  кедровых  крон,
Дни  чередою...
Судеб  Божественный  кров...

Нежность  в  душе  тонет  в  тине  сует,
За  горизонт  удаляется  свет...
Редко  на  небо,  всё  чаще  к  земле,
За  выживанье,  все  силы  семье.
Лучших  годочков
Нет.  
           Реет  ключ  журавлей?...

Осень  2020г.

Песня  на  мелодию  Яна  Френкеля:  Старый  вальсок.  Ян  
Френкель  родился  21  ноября  1920  года  в  Киеве.  
Также  есть  данные,  что  родился  в  городе  Пологи  
Запорожской  области  (мой  земляк)  в  еврейской  семье.
Источник:  https://stuki-druki.com/authors/Frenkel-Yan.php  Штуки-дрюки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889527
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2020


Зеленый свет

             
Я  тропкой  старой  вновь  иду
И  взором  прежним  обнимаю
Зеленой  ели  высоту
И  в  шум  листвы  берез  вникаю;

Как  будто  изменений  нет  –
Стоят  все  там  мои  подружки,
Струят  ко  мне  зеленый  свет
И  мудрость  шлют,  как  те  старушки.

Но  время  мчит,  уж  год  прошел,
Что  изменилось  в  жизни  нашей?
Вы  подросли,  а  я  нашел,
Что  есть  ключом  Сердечной  Чаши.

Спасибо  вам  за  то,  что  есть  –
Дыханье  ваше,  пониманье;
Пусть  дружбы  нашей  льется  песнь,
Друг  друга  вечно  Познаванье.

Здесь  на  стволе  моя  рука,
Тепло  коры  –  душе  посланье;
Я  покидаю  вас,  пока…
Листвой  взмахните  на  прощанье…

17.07.2003г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020


Разговор с ветром

     
Ты  шумишь  листвою  ветер  –
Есть  о  чём  шуметь…
Ты  сегодня  весел,  светел  –
Можешь  всё  уметь;
Сотвори  ж  тогда  свободы
Песню  для  Души…
Счастью,  радости  в  угоду  –
Будь…  и  не  спеши…

Пошуми,  соприкасайся,
Пылью  не  крути;
Не  гордись,  не  зазнавайся  –
Лучше  освяти…
Дай  уйти  в  твои  дубравы,
Где  споёшь  мне  песнь
Куполов  золотоглавых
В  этот  чистый  день…

Где  сегодня  только  не  был,
Чем  не  ворошил?
Высоко  родившись  в  небе  –
Будь…  и  не  спеши…
Успокой  шумливым  соло…
Вспомню  о  былом…
Пусть  Добра  укроет  полог
Под  твоим  крылом.

05.06.2004г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889426
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2020


Зі Святом, люди добрі

-  Адресовані  людям  вірші  –
найкращий  у  світі  лист.
-  Лиш  храм  збудуй,
а  люди  в  нього  прийдуть.
Афоризми  Ліни  Костенко

   Зі  Святом,  люди  добрі

Осінь  маяче
всіма  світофарбами  –
Лик  Богородиці  з  хмар!
Радість  степами
й  міськими  бульварами  –
Серцю  невидимий  дар.

Щось  неосяжне
землян,  в  суєті  своїй,
Променем  Сонця  веде
І  над  Дніпром  моїм,
і  понад  Тисою...
Вихід  з  нещасть  все  ж  знайде́м!

21  вересня  2018р.
Різдво  Пресвятої  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020


То́миться щастя, щоб збутись

 
                         білий  вірш  
                                 пісня  

Приспів:
Час  ось  біжить  коліщатами,  
Час,  він  літає  мов  крилами,  
Час  випливає  корабликом,  
Час  весь  думками  гортається.  

А  щастя  трапляється  в  зустрічах  –  
Ці  Хмари,  як  прийдуть,  так  й  підуть...  
Як  свято  не    трапиться  влітку?,  
Так  вже  восени  воно  трапиться.  

Тож  нам  його  тільки  позначити,  
Завжди  пам'ятати  про  нього  –  
Серцями  б  його  нам  зігріти    
І  світло  тоді  засіяє!  

Приспів:
Час  ось  біжить  коліщатами,  
Час,  він  літає  мов  крилами,  
Час  випливає  корабликом,  
Час  весь  думками  гортається.  

Життя,  як  і  ніч,  часом  журне  є,  
Життя  світлим  ранком  здійсни́ться  –  
Троянди  тоді  розкриваються,  
Птахи  розмаїто  виспівують.  

А  щастя  не  просто  трапляється,  
Щоб  збутися  –  то́миться  щастя
І  дивом  підчас  називається,  
Вже  ростю  новою  окрилиться...  

Приспів:
Час  ось  біжить  коліщатами,  
Час,  він  літає  мов  крилами,  
Час  випливає  корабликом,  
Думкою  потім  і  ствердиться.

21.09.2020  р.

Счастье  томится,  чтоб  сбыться
         белый  стих
песня

Припев:
Время  бежит  колёсиками,
Время  летит  крыльями,
Время  плывёт  корабликами,
Время  листается  мыслями.

А  Тучи  приходят,  уходят...
Но  Счастье  случится  встречей  –
Коль  праздник  случится  не  летом,
Так  осенью  он  случится.

Нам  только  его  обозначить,
Нам  только  о  нём  бы  помнить  –
Сердцами  согреть  его  надо
И  свет  тогда  воссияет!

Припев:
Время  бежит  колёсиками,
Время  летит  крыльями,
Время  плывёт  корабликами,
Время  листается  мыслями.

Жизнь,  как  и  ночь,  ещё  грустная,
Жизнь  как  и  утро  свершается  –
Розы  тогда  раскрываются,
Птицы  для  нас  распеваются.

А  счастье  не  просто  случается  –
Оно  в  нас  томится,  чтоб  сбыться,
Хоть  чудом  потом  называется,
Росточками  вновь  окрылится...

Припев:
Время  бежит  колёсиками,
Время  летит  крыльями,
Время  плывёт  корабликами,
И  утверждается  мыслями.

21.09.2020г.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020


Музыка листьев

         

Бегущее  время,
 что  шепчешь  нам  ветром?  
О  чём  шелестишь  –  
мудрый  спутник,  в  пути?
 Дружить  только  с  радостью,
жить  только  с  Верой  -
 В  просторы  осенние
 вместе  идти...

Там  гомоны  птичьи,  
красоты  несметны,
Природа  так  ласкова  –
в  сердце  покой...
В  ладони  ложатся
листы  жёлто-медны,
Тепло  отдавая
прощальной  порой...

Ах  осень,  ах  осень  –
души  вдохновенье,
Нежна  и  прекрасна
твоя  красота.
О,  музыка  листьев  –
паренье,  круженье
И  непостижимая
чувств  высота...

20.09.2016г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889270
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2020


Птаха вільна

                   
Я  птаха  вільна,  не  улюбленець  у  Бога  –
Не  раб,  не  тінь  –  мо  подих  Його  є;
Пішов  як  всі  у  пошуках  з  порогу
І  полюбив  Його,  бо  щастя  в  тім  моє.

Веселим  вітром  розмовляє  вже  зі  мною
І  Сонця  променем  враз  обійняв;
Він  від  зажури  звабив  Світла  грою
І  до  думок  високих  перейняв.

Так  легко  Серцем  відлітати  в  ясні  далі,
Де  Він  не  раз  нам  знаки  подавав.
Для  того,  щоб  поменше  ми  блукали,
Зірковим  посохом  наш  шлях  благословляв.

Я  вірю  –  вільними,  як  птаха  сотворяв  нас,
Самі  вже  мучениками  тепер  стаєм.
Сказати  хочу  всім  землянам  планетянам:
„Давайте  всі  благоговіння  понесем  –

благоговіння  за  всі  труднощі  підйому,
благоговіння  за  те  Світло  –  нас  вести;
і  за  надію  Божого  всім  Дому,
що  Сенс  Великий  кожен  в  Вірі  зміг  знайти”.

Я  птаха  вільна,  не  улюбленець  у  Бога  –
Не  раб,  не  тінь  –  мо  подих  Його  є;
Пішов  як  всі  у  пошуках  з  порогу
І  полюбив  Його,  бо  щастя  в  тім  моє.

07  січня  2006р.

                     Птица  вольная

Я  птица  вольная,  не  баловень  у  Бога  –
не  раб,  не  тень,  скорее  Его  вздох;
иду  как  все,  в  исканьях  по  дороге
и  возлюбил  Его,  как  понял  и  как  смог.

Весёлым  ветром  разговор  ведёт  со  мною,  
и  Солнца  лучиком  привлёк  меня;
от  грустных  мыслей  вновь  увёл  игрою
снежинок  резвых,  хороводом  их  обнял.

Легко  нам  Сердцем  улетать  в  края  и  дали,
где  Он  не  раз  нам  знаки  подавал.
Возможно,  чтобы  меньше  мы  блуждали,
Он  звёздным  посохом  нам  Путь  благословлял.

Я  верю  –  вольными,  как  птица  сотворил  нас,
Грех  сами  на  земле  осознаём.
Хочу  сказать  землянам  планетянам:  
«  Давайте  все  благодаренье  принесём  –

благодарение  за  трудности  подъёма,
благодарение  за  Свет  в  Пути;
за  ту  надежду  Божиего  Дома,
что  Смысл  Великий  каждый  в  Вере  смог  найти».

Я  птица  вольная,  не  баловень  у  Бога  –
не  раб,  не  тень,  скорее  Его  вздох;
иду  как  все,  в  исканьях  по  дороге
и  возлюбил  Его,  как  понял  и  как  смог.

07.  01.  2006г.







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020


Осени сонет

Весь  необъятный  мир  у  ног  –
В  листе  златом  и  в  синем  небе.  
Так  нежен  осени  минор,
Накинув  на  душу  свой  невод…

И  грусть  не  грусть,  и  песнь  не  песнь
Переполняют  чувства  сердце,
И  на  вершине  древней,  здесь
Как  раньше,  в  пелене  осенней

Природы  музыка  лилась,
С  очередной  прощаясь  встречей.
Сезон  дождей,  но  сладок  вечер,
Не  оторвать  от  моря  глаз.

В  закатном  солнце  фиолет
Укутал  горы  с  рыжей  пеной,
А  рядом  куст  –  шиповник  спелый…
Всё  это  –  осени  сонет…

И  в  котелочек  над  костром
Деревья  сыплют  листья  слёзы,
Что  помнят  тот  весенний  гром,
Зелёной  нежной  кроны  грёзы.

Под  журавлиное:  «курлы»
Всплывает  клина  очертанье,
Взмах  крыльев,  словно  бы  прощанье  –
Всё  ж  продолжение  сулит…

13  сентября  2008г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889177
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2020


Утренний монолог

           

Люблю  вас  всех,  какие  есть,
Какими  Бог  нас  сотворил...
Одни  всю  жизнь  –  хотят  в  присест,
Другой  себя  перемудрил...
А  в  общем  все  мы  тащим  крест,
Да  не  рассчитывая  сил...

Кому-то  пофиг  всё  вокруг  –
Была  бы  корка  и  в  стакан,
Но  большинству  земной  наш  круг,
Дебют  с  дней  первых,  Каро-Канн...
Мир  детства  –  взрыв,  чудес  вулкан.
Любовь.  Души  тот  первый  друг.
И  чувства  неподдельность  мук...
Людей  представьте  все  века.

Всем  перейти  чрез  Рубикон,
Все  вызовы  судьбы  принять.
Взять  выбор...  каждому  спокон...
Хоть  ты  ленив,  хоть  всё  на  ять.
Хоть  веришь  –  Бог  нас  всех  ведёт.
Хоть  выбрал  путь:  "Я  атеист!"
Считаешь  –  просто  так  везёт
И  жизни  сам  ты  моделист.

Летаешь  коль  во  сне  и  так  –
Душой  весь  шарик  наш  земной...
И  в  слове  Божьем  ты  мастак  –
Как  красотой,  так  глубиной...
А  может  зол  ты  на  весь  мир,
Сам  неудачником  зовёшь,
Но  белый  свет  тебе  кумир
И  ласку  псу  теперь  лишь  шлёшь...

Люблю  вас  всех,  какие  есть...
Ведь  идеальным  не  сюда
И  во  Вселенной  много  мест  –
Пусть  каждого  горит  звезда.
А  в  общем  все  мы  тащим  крест
И  каждому  свои  года...
Покайся  и  скажи:  "Прости,
Дай,  Боже,  внуков  довести..."

18.09.2020г.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020


По мотивам стихотворения В. Маяковского «Послушайте»




Владимир  Маяковский

ПОСЛУШАЙТЕ!
Послушайте!
Ведь,  если  звезды  зажигают  —
 значит  —  это  кому-нибудь  нужно?  
Значит  —  кто-то  хочет,  чтобы  они  были?  
Значит  —  кто-то  называет  эти  плевочки
                                 жемчужиной?
И,  надрываясь
в  метелях  полуденной  пыли,
врывается  к  богу,
боится,  что  опоздал,
плачет,
целует  ему  жилистую  руку,
просит  —
чтоб  обязательно  была  звезда!  —
клянется  —
не  перенесет  эту  беззвездную  муку!
А  после
ходит  тревожный,
но  спокойный  наружно.
Говорит  кому-то:
«Ведь  теперь  тебе  ничего?
Не  страшно?
Да?!»
Послушайте!
Ведь,  если  звезды  зажигают  —
значит  —  это  кому-нибудь  нужно?
Значит  —  это  необходимо,
чтобы  каждый  вечер
над  крышами
загоралась  хоть  одна  звезда?!





Вячеслав  Шикалович
Ведь  если  звёзды  зажигают  –
Значит  –  это  кому-нибудь  нужно?
В.  Маяковский
По  мотивам  стихотворения  
В.  Маяковского  «Послушайте»

Послушайте!
Как  было  бы  грустно  без  звёзд.
Даже  трудно  представить  –  правда,  же?
А  вы  всё  же  представьте…
Закат,
незаметно  уходит  заря,
темнеет  небо…
Уже  давно  должна  сверкать
на  ещё  не  угасшем  фиолетовом  фоне
вами  любимая
прекрасная  вечерняя  звезда  –
Венера!
Так  созвучна  поэтической  душе,
в  лучах  которой
растворяется  вся  суета  прошедшего  дня.
И  наоборот,  просыпаясь,
романтика  искреннего
Божественного  первосвета
волнами,  толчками  сердечных  посылов
будоражит  кровь
и  немыслимое  внутреннее  воодушевление.
А  вечерняя  королева
по  темнеющему  небу
рассыпает  мириады  созвездий,
и  на  этом  звёздном  ковре
вы  вольны  лететь
в  любую  страну  мечты,
где  всё  обязательно  сбывается…
Иначе  откуда
приходит  Муза  вдохновения  к  поэтам?
Но  вы  всё  же  представьте,
что  всего  этого  больше  нет!
Мертвенно  чёрное  небо  –
пустое,  жуткое
и  совершенно  без  облаков!
Страшно!
Вы  взываете  к  Господу…
Надрываясь
в  метелях  полуденной  пыли,
взываете  к  нему
боясь  опоздать,
плачете,
силясь  произнести  окаменевшими  губами,
что    это  так  несправедливо;
клянясь  –
что  не  перенесёте  эту  беззвёздную  муку!
И  Он,  конечно  же,  слышит  вас,
Слышит  своих  детей
И  улыбаясь  –  ответствует:
«Повернитесь,  откройте  глаза…
Я  верю,  что  вы  теперь  поняли
зачем  я  зажигаю  звёзды  на  небе,
Ведь  это  так  необходимо  человеческой  душе  –
чтобы  каждый  вечер
над  крышами
загоралась  хоть  одна  звезда?!
Не  говоря  уже  об  этом
небесном  сокровище,
сверкающем  прекрасным  сообществом
звёзд  всех  человеческих  душ
на  Земле…
Просыпайтесь  от  невежества,
дети  мои.
Живите  в  любви,  любите  друг  друга,
радуйтесь  свету  друг  друга,
ибо  он  меркнет  без  неё
и  небо
может  в  одночасье  погаснуть!
Помните  об  этом
всегда!»
17.10.2011г.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889037
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2020


Плывёт корабль с названьем светлым – школа

     *    *    *

Плывёт  корабль  с  названьем  светлым  –  школа,
Там  школьный  вальс  играла  радиола…
Ах,  сентябри,  как  сказки  города  –
Вы  в  нашем  сердце  будете  всегда…

Восторги  первой  встречи  с  кораблём
И,  с  этим  первым  школьным  сентябрём…
Та  дрожь  в  душе  –  предчувствий  трепет  нег.
Пустых  страниц,  тетрадных,  белый  снег.

Вот-вот  подует  ветер  в  паруса
И  двинетесь  в  страну,  где  чудеса
На  душу  лягут,  в  первый,  первый  раз…
Нет,  не  забыть  свой  самый  первый  класс…

01.09.2011г.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020


Экспресс Гель-Гью

А  было,...  ведь  было...
Вот  рядом  –  потрогай,
Чуть  чуть  потянись,
Ну  ещё,  брат,  немного...
Ой  ларчик  откройся  ж  –
Не  будь  таким  строгим,
За  тем  поворотом
Промозглой  дороги...

           Экспресс  Гель-Гью

Как  будто  стихло,  под  усталый,
Забыв  про  скачки  и  метель,
Сквозь  временны′е  интервалы  –
Шёл  жизнью…  блажи  балове′нь.
Уж  распахнувши  жадно  створки
Всех  поглотил  ночной  экспресс,
В  полупустых  сидений  стро′ках  
Заждался  дух  –  магистр  чудес.

Вдруг  сипло,  взвизгнув  тормозами,
В  морозный  вечера  итог,
Оставил  нас  –  с  купе  виза′ви
Над  мчащей  пропастью  дорог.
Туда,  сквозь  пристальные  взгляды
Случайных  тусклых  фонарей,
В  мезгу  белесой  стылой  гряды…
Вдруг  к  нам  подсел,…  он  самый  –  Грэй…

Тут,  распахнув  чехол  гитары,
Бессменный  бард,  Влад  пан  Грачёв  –
Всех  погрузил  в  роман,  где  тавры,
Кавалергарды  и  ещё…
Экспансия  всех  чувств,  желаний,
Меланхоли′чный  перехлёст,
И  нерест  романтичных  званий,
И  вечный  зов  к  сердцам:  «В  полёт  –

В  тот  Мир,  Мир  Огненный,  Мир  Вечный,
Чрез  срочный  и  урочный  сей,
В  сказаньях  ждущий,  звёздный  Млечный  –
Для  нас  как  сказка,  как  ничей…»
Пока  в  мир  Грина  фантази′йный…
Пивной  безудержный  разгл′юй,  
Мир  узких  окон  иллюзи′йных,
В  наш  поэзи′йнейший  Гель-Гью.

Всё  позади  уж…  под  усталый,
Про  гололёд  забыв,  метель,
Сквозь  перекрёстков  интервалы  –
Поэт  шёл…  блажи  балове′нь.

Евпатория  –  Симферополь
06.02.2005г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889031
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2020


Старенька хата

     

Старенька  хата,
в  ній  я  виріс  й  жив  –
Вона  стомилася,
нові  в  ній  люди.
Але  ще  довго  
пам'ятати  буде,
Як  народилася,
аж  до  межі...

О  все  вона,
так  рідна,  пам'ята...
Її  так  дивні
і  розумні  очі,
Ці  довгі  дні
і  безкінечні  ночі  –
Плекали  всі,
що  в  ній  пройшли  життям...

Старенька  хата  –
ти  мене  все  ждеш,
Як  і  могилки
Татуся  і  Нені,
Та  сестринятки
з  світлоносним  йменням...
Де  тополиний
все  шумить  кортеж...

Ця,  на  життя
помножена  дорога  –
На  ній,  як  радість,
стрінеться  й  стерня...
Проте  всі  дні
й  турботи,  слані  Богом,
Як  в  небеса
ось  зоряна  лижня...

17.09.2020р.


   Дом  постаревший  

Дом  постаревший,  
в  нем  я  вырос,  жил  –  
Он  притомился,  
новые  в  нём  люди.  
Но  еще  долго,  долго  
помнить  будет,  
Как  он  родился  
и,  вплоть  до  межи...  

О  все  он  друг,  
родимый,  вечно  помнит...  
Его  так  странные  
и  умные  глаза  
И  с  крыши  часто,
словно  падает  слеза  –
Лелеет  все,  
что  в  жизни  длинном  томе...

Дом  постаревший  –  
ты  меня  все  ждешь,  
Как  и  могилки  
там  Отца  и  Мамы,  
Сестрички  чудной
светоносной  гаммы...
Где  с  тополей  
осенних  слёз  капёж...  

На  жизнь  лежит
умножена  дорога  –  
На  ней,  как  радость,  
встретится  стерня...  
Все  дни,  заботы,  
посланные  Богом,  
Как  в  небеса  
вот,  звездная  Лыжня...  

17.09.2020  г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020


Ноосфера

                     

Незаконченная  повесть
Без  понятья  Бытия.
Не  проснулась  если  совесть
То  страдает  и  Земля.
Покаянья  ждет  живого
Ноосфера,  связь  Миров.  
Вспомнить  снова  первослово
Бога  –  житие  Основ.

Коль  далёк  от  пониманья
Этой  Истины  простой
Человек  любого  званья:
Царь  и  пахарь,  и  портной  –
Будет  встряска  и  потопы,
Изверженья  и  чума,
Будет  кровь,  и  будут  стоны  –
Ведь  Вселенная  жива!

Человек!  Ты  своим  словом
Или  губишь,  иль  творишь;
Мыслью,  действием  и  слогом
Управляй,  коль  говоришь!
Был  всегда  у  нас  с  тобою
Ключ  заветный  золотой,
Именуемый  Любовью  –
В  ней  гармония  с  мечтой!

Незаконченная  повесть
Без  понятья  Бытия.
Не  проснулась  если  совесть  –
   ты  не  Ты  и  я  не  Я...

26.05.2003г.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020


Думи що лет журавлів

 
Ластівко,  ластівко,  ластівко  –
Душу  мою  сповивай...
О,  це  життя  наше  ластиться,
Жде  –  розшифруй  і  читай...
Миле,  жадане,  кимсь  послане
Спалахом,  в  час,  мов  зоря  –
То  доброти  неба  повені,
Вільний  політ  сизаря...

Степ  мій,  хлібами  у  пахощах.
Світ  безкінечний  до  ніг...
Двір  весь  у  кручених  паничах  –
В  квіт  парасольковий  біг...
Ластівко,  ластівко,  ластівко  –
Вчиш  нас  життю  на  землі.
Шлях  до  любові,  фантастика.
Думи,  що  лет  журавлів...

15.09.2020р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020


Сквозь Мир страстей

       
Мир  страстей  рокочет  океаном,
Всё  в  нём  есть:  печаль  и  блажь,  и  лесть;
Ты  создал  его,  чтоб  вместе  с  нами
Жить    в  нём,  бредить,  восторгаться,  петь  –
Белой  вьюгой,  перекати-полем…
Цветом  белым  средь  весенних  дней…
Ярким  летом  средь  дубрав  и  трелей
И…  осенним  золотом  ветвей…

Чтоб  вскипев,  слив  жизней  многих  накипь,
Отделив  все  плевелы  от  злаков  –
Вновь  к  Тебе…  в  прозрачной  чистоте.
Вячеслав  Шикалович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888698
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2020


Життя римоване есе

           

Невідворотні  днів  пороги,
Хіба  їм  буде  десь  кінець?
Так  що  ж,  тягти  за  ними  ноги  –
У  вузол!  Всім  страхам  вінець!
Ось  ця  пташина  –  зрання  пісня...
Життя  ж  як  лань  швидка  біжить,
Чого  ж  нам,  людоньки,  тут  киснуть?
Всю  смуту  в  зародку  тушить!
Їй  доля  бути  у  притулку  –
В  багатстві  розум  хто  згубив,
Замість  душі  –  тепер  шкатулка
І  рідкість,  як  когось  не  вбив...
Нам  день,  як  дар  –  пташини  погляд,
Вже  на  кватирці,  загляда
І  журавлі  летять  над  полем...
В  джерельці  най  свята  вода...
Ця  золота  пора  в  природі,
До  серця  ласку  нам  несе
І  мудрості  небесні  роди,
Та  нашого  життя  есе.
Любов  нікому  вже  не  вкрасти  –
Через  життя  ми  несемо;
Як  в  чистих  водах  плине  ряска,
Урівноваженість  сама.
Хмарки,  мов  ангели  пречисті,
Калини  красномовна  річ,
Ці  стіни,  хмелем  оповиті...
Ви  скажете:  "Банальний  спіч?..."
А  я  скажу  –  то  красномовність,
Лиш  прочитаємо  її  –
Природи  ця  багатомовність
В  різноманітності  країв...
Ось  лист  зелений  загорівся,
А  цей  збілів,  як  срібний  птах,
А  той  в  мільйонофарбних      рисах...
Й  в  нас  зріє  мудрість  у  літах...

13.09.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020


Природа философия жизни



Утром  света  одеянье,
Травами  роса,  
Переливом  блёсток  в  рани
Дня  встаёт  краса...
Сети  паучка  колышет
Непоседа  ветр,  
В  сене  зашуршали  мыши  –
Кот  крадётся,  Кет.
Петухи  давно  пропели...
Струйки  молока
О  подойник  бьются,  белы  –
Пища  ангелка.
Недалече  речки  плеса,
Гуси  стройно  в  ряд...
Уж  звучит  многоголосье
Деревенских  страд.
Кто  взошедший  хлеб  готовит–
Жаром  пышет  под.
Петька  окуньков  наловит,
ягод  соберёт.
Куры,  свиньи  и  коровы  –
Как  без  них  в  селе?
Дев  бедовых,  чернобровых,
В  жизни,  как  в  юле  –
Где  так  стройных  и  красивых,
Любых  на  всю  жизнь
Ты  найдёшь,  чтоб  быть  счастливым
И  семью  сложить?
У  Природы  на  просторе  –
Как  без  деревень?
Ведь  стране  с  безлюдьем  горе,
Запустенья  звень!
Протащить  безлюдья  пращу  –
Лишь  безумец  рад?!
Жизнь  народа  стала  б  краше  –
Здесь  ума  парад!
Сколько  Боженька  раздолья
Людям  преподнёс  –
Для  детей  и  внуков  долю
Без  диванных  грёз.
В  кедрах  белочки  хлопочут,
В  речке  карп,  сазан  –
С  трав  кузнечики  стрекочут...
Край  наш  злато  ткан.

12.09.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020


Золоті шнури дощу

     

Дощик  налетів  зненацька,
Мов  метелиця  мете  –
Ніжно  і  по-панібратськи
Водяний  накрив  всіх  тент!

Захистив  від  перегріву,
Літо  красне  розговілось,
З  сонцем  золоті  шнури,  
Еполети  неба  гри.

Отака  собі  хмарина,
Пилюгу  змела  мітла  –
Річка  миттю  потекла,
Вниз  потік  веселий  ринув.

...Враз  скінчилося  усе:
На  піску  ямки  краплинні,
З  берега  зірвалась  глина...
Коротесеньке  есе.

Дощик  гімн  зіграв  водиці  –
Добру  усмішку  на  лицях...
Ось  горобчики  –  в  калюжу!,
В  цю  купіль,  щасливі  дуже...  

11.09.2020р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020


Серця голі віти ода осені



Збіжжя  на  городі
Вже  збирає  осінь,
Мовби  до  господи
З  підсумками  просинь...
Ночі  прохолодні,
Клени  пожовтіли,
Сонях  безголовий  –
Тіло  почорніло...
Журавлі  гогочуть
В  самім  піднебессі,
Бо  в  ключі  вже  хочуть  –
Як  же  тут  без  стресів?
Діточки  зросли  тут,
Нелегка  дорога...
Скажемо  молитву
До  самого  Бога.
Всі  ми  тут  в  дорозі
Через  осінь  й  весни,
Ось-ось  на  порозі  –
Вже  й  на  мудрість  тести...
Золоті  ж  літа  ви
Серед  листя  ділись  –
Любості  литаври
Вже  зіграть  зуміли.
Лист  кружляє  в  спомин,
Прямо  у  долоню  –
В  той  стіжок  соломи
І  спокуси  лона...
Ще  іскрить  серденько
Та  й  очима  пив  би,
А  життя  скоренько
В  задзеркалля  шиби...
Осінь,  моя  осінь  –
Діво  снів  ласкавих,
Як  люблю  я  й  досі,
Та  туман  в  отавах...
Ці  сріблясті  скроні
Коливає  вітер...
Все  живе,  хоч  в  схроні  –
Серця  голі  віти...  

10.09.2020р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020


К Любови курсом


Из  времени  подола  –  бесконечность,
Рассыпав  мириады  звёзд,
Пророчит  взлёт...
А  мы,  родив  беспечность,
Всё  топчемся  у  Божиих  ворот...

Да  нам  ли  с  Вечностью  тягаться,  господа  –
Скольким  попыткам
Остовы  по  свету?
Ведь  бездну  раз  пренебрегали  меты
И  созиданье  чёркала  вражда.

Опять  безумству  дан  зелёный  свет?!
И  равновесье  
Хрупкое  на  грани...
Ещё  есть  время,
Чтоб  сорвать  стоп-краны  –
К  Любови  курсом  наш  земной  корвет!

09.09.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888270
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2020


«ЭЙ, ИОАНН, ПОДИ ПОБЛИЖЕ!»


Моя  встреча  со  старцем  Дионисием  (Игнатом)
Священник  Иоанн  Валентин  Истрати

Старец  Дионисий  (Игнат)
Старец  Дионисий  (Игнат)
Это  было  в  1996  году.  Я  в  первый  раз  приехал  на  Афон.  Безусый  студент-богослов,  не  знающий  ни  бельмеса,  я  принялся  обходить  всю  Святую  Гору  от  монастыря  к  монастырю.  Для  тех,  кто  не  был  там:  расстояния  между  киновиями  колоссальные,  иногда  десятки  километров  пути  по  глубокой  пыли,  чуть  ли  не  до  колен,  при  жаре  градусов  под  40.  Денег  на  микроавтобус  у  меня  не  было,  а  вел  его  озлобленный  греческий  монах,  который  не  взял  бы  меня,  будь  у  него  хоть  полным-полно  свободных  мест.

В  каждом  монастыре  я  останавливался  дня  на  3–4,  выстаивал  ночные  богослужения,  трудился  ради  «евлогите»  («благословите»),  искал  нотные  рукописи,  изучал  их  и  т.д.

Расскажу  вам,  как  произошла  моя  встреча  со  старцем  Дионисием  из  келлии  Колчу.  Я  о  нем  ничего  не  знал,  как  и  об  этом  райском  ските,  приютившемся  на  самом  краю  пропасти.  Шел  из  Ксиропотама  к  Ватопеду,  красивейшему  из  всех  монастырей  на  Горе.  Вдруг  вижу  ветхий  деревянный  указатель,  на  котором  значится:  «Kolitsou»  (греческое  название  скита  Колчу).  Усталый  до  изнеможения,  не  евший  ни  маковой  росинки  с  вечера,  а  времени  было  уже  2  часа  дня,  я  решил  туда  пойти.  Видимо,  это  какой-то  греческий  монах,  думал  я,  может,  даст  мне  ломоть  хлеба  с  помидором.

Шагаю  я  еще  четверть  часа  и  выхожу  на  какую-то  райски  красивую  поляну.  Мягкое  солнце  лучится  через  листву.  На  скамейке  сидит  какой-то  маленький  старчик.  Говорю:  «Kalimera»  («Добрый  день»),  –  и  присаживаюсь  на  другой  конец  скамьи.  Обхватываю  голову  руками  и  перевожу  дух.  Вдруг  слышу:

–  Эй,  Иоанн,  поди  поближе!

Я  чуть  не  упал.  Думаю:  «Да  этот  же  старец  –  румын!  И  зовет  какого-то  Иоанна».  А  старчик  опять:

–  Иоанн!

Я,  ошеломленно:

–  Это  вы  мне?

А  батюшка:

–  А  ты  еще  какого-нибудь  Иоанна  тут  видишь?

У  меня  слезы  брызнули  из  глаз.  Слепой  старчик  знал  меня  по  имени!  Я  подсел  к  нему  поближе,  он  взял  мою  руку  в  свою  и  заговорил.  Никто  никогда  не  знал  обо  мне  столько!  О  папе  и  деде  –  священниках,  о  моих  самых  сокровенных  мыслях  и  скорбях,  не  дававших  мне  покоя.

Весь  день  мы  до  часу  ночи  проговорили  с  ним.  Подходили  монахи:

–  Батюшка  стар  и  болен,  ему  надо  отдыхать.

Но  батюшка  крепко  держал  меня  за  руку:

–  Нет,  мне  еще  кое-что  нужно  сказать.

Четыре  дня  я  провел  в  скиту,  сошедшем  с  небес.  Монахи  босиком  служили  на  непокрытом  глиняном  полу  в  церквушке  размером  с  сердце  Божие.

Большая  часть  из  всего,  что  я  услышал  (об  антихристе,  конце  света  и  т.д.),  –  это  тайны,  открывать  которые  у  меня  нет  благословения.

На  следующий  год  я  снова  попал  на  Гору  святых.  Я  спешил  к  моему  дорогому  батюшке  Дионисию,  с  которым  пробыл  так  долго.  Какая  же  меня  переполняла  радость,  так  и  кипящая  гордостью…

Келлия  св.  вмч.  Георгия  Колчу
Келлия  св.  вмч.  Георгия  Колчу
Когда  я  пришел  на  полянку,  всё  так  же  стояло  послеполуденное  время.  Мой  дорогой  батюшка  всё  так  же  сидел  на  краешке  скамейки.  Я  тихонько  подошел.  Он  перебирал  четки,  и  губы  его  беззвучно  шептали  молитву.  Я  не  смел  его  побеспокоить.  Наконец  решился:

–  Отче,  это  я.

–  Который  я?  –  сказал  старец.

–  Иоанн,  студент.

–  Я  не  знаю  никакого  Иоанна  студента.

Я  словно  в  бездну  провалился.  Как  же  так?  Никогда  не  слышав  обо  мне,  он  знал  тогда  обо  мне  всё,  а  теперь  ничего?  Я  разрыдался:

Не  знает  меня?  Как  же  так?!!!  И  тут  меня  осенило:  батюшка,  по  своей  любви,  так  упрекал  меня  в  гордыне

–  Как  же,  отче,  вы  же  назвали  меня  по  имени  в  прошлом  году,  ни  разу  не  встречавшись  со  мной!

Через  несколько  минут  батюшка  печально  ответил:

–  Мы  глупые,  мы  не  знаем  глубин  богословия,  мы  не  гордимся  своим  блестящим  умом.  Мы  глупые  крестьяне,  спрятавшиеся  здесь,  чтобы  искать  спасения.

И  тут  меня  осенило.  Батюшка,  по  своей  любви,  так  упрекал  меня  в  гордыне.  Его  слова  отсекали  от  плоти  моей  души  весь  мрак  моих  ложных  представлений  и  иллюзий,  всю  пустопорожнюю  мглу  самомнения.  Подобно  искусному  хирургу,  батюшка  без  анестезии  отрезал  и  удалял  рак  моей  гордыни.

Я  плакал  минут  10.  Слепенький  батюшка  поднялся  со  скамеечки  и  подошел  ко  мне.  Пошарил  рукой  по  воздуху  и  прикоснулся  к  моей  залитой  слезами  щеке:

–  Ну  что  ты,  Иоанн!  Ты  тот,  кто  знает  больше  всего  и  делает  меньше  всего.

И  из  незрячих  глаз  старца,  необыкновенно  голубых,  выкатилась  слеза.

Священник  Иоанн  Валентин  Истрати
Перевела  с  румынского  Зинаида  Пейкова

Sfantul  Munte  Athos  (Святая  Гора  Афон)

8  сентября  2020  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888226
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2020


День и ночь

И  важен  каждый  наш  поступок
Без  исключений  и  уступок.
Решать  должны  мы  только  так:
Шаг  к  свету  или  к  бездне  шаг.
                 Новиков  Ю.В.

       День  и  ночь

Как  листок,  
К  душе  приставший  –
Не  отцепишь,
Не  отлепишь,
Житие  смеётся  наше
Городских
Всех  улиц  степи;

Переулочков
Старинных
В  переплёте
Пыльных  ветров  –
С  под  небес  аквамаринных
Ангел  сеет
В  счастье  веру.  

Светлых  дум
Несёт  отраду
Средь  платанов
Украшений,
Гроздьев  сладких  виноградов,
Прочих,
Юга  подношений...

Минареты,
Колокольни
Уживаются,
Как  люди.
Вот  почти  исчезли  кони,
А  ведь  были
В  абсолюте.

Так  и  совесть
Затолкали
В  тень  и  в  угол,
Ведь  лукавству  –
В  жизни  первенство,  в  вокале,
Как  деление
На  касты.

Вот  бессребреник  
Уж  в  прошлом.
Хвастовство  
Друг  перед  другом,
Жадность,  злоба,  грубость,  пошлость,
Цепь  наград
Не  по  заслугам.

Как  листок,  
К  душе  приставший  –
Не  отцепишь,
Не  отлепишь...
Скажется  потеря  правды!
Спрячут  ли  –
"Духовны  скрепы?"

06.09.2020г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888027
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2020


О Боже, душу окриляй

     

Це  золоте  руно  осіннє,
Вінець  всім  врожаям  в  селі,
Літає  в  небі  павутиння  –
Лад  трактори  дають  землі.
До  елеваторів  машини
Везуть  зерно  і  качани.
В  дворах  бій,  півнячі  хрестини,
Хто  виборе  –  стать  головним.

Вже  дині  й  кавуни  достигли,
Чекають  груші  і  айва.
Глядь  –  холоди  чекають  з  тилу...
Корівки  де  не  де,  овва...
Знаменням  хресним  всіх  нас  осінь  –
В  цей  край  ключів  й  пташиних  зграй...
Журу  бурштинну  й  синю  просинь,
Пропій  душа  нам  і  зігрій...

Життям  прокотяться  сердечка,
А  поглядом  –  за  небеса;
Цвіт  льону  –  з  Вічністю  уздечка,
Ще  й  дальній  дзвін  –  то  чудеса...  
Ці  думи  –  світом  поволока,
В  них  кутається  вся  Земля  –
О  наша  Матінко,  до  строку.  
О  Боже,  душу  окриляй...

04.09.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020


Листопадной синью песня

     

Спутник  мой,  попутчик  мой,
Жизненных  дорог  –
Кружит  листопада  карусель,
Карусель...
И  какой  бы  не  был  мир,
Нежный  или  строг  –
Рисовать  свою  нам  акварель,
Акварель...

Вот  чета  берёз  бежит
Тропочкой  лесной,
Кедры  на  зазнобушек  глядят,
Глядят...
Облака,  как  лебеди,
Небо  белизной,
А  за  ними  стайка  лебедят,
Лебедят...

Спутник  мой,  попутчик  мой,
Милый,  дорогой  –
Лебединой  песнею  с  тобой,
С  тобой...
Так  распишем  счастья  день
Яркой  хохломой,
Листопадной  синью  только  наш
Плейбой...

02.09.2020г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020


Над світом й школами – корона

             *        *        *

Над  світом  й  школами  –  корона,
Це  вперше  вересень  такий.
Хто  де  –  одні  сховались  в  схронах,
Чекає  долю  люд  простий.

Пенсіонери,  щоб  не  меркли,
Посвідчень  пільги  –  у  картки...
Всі  клерки  вдень  й  покіль  не  смеркло,
Про  нас  їх  думи,  залюбки.

Непередбачувана  осінь,
Хто  винен  все  передбачать.
Земля  собі  уваги  просить  –
Закони  ж  Всесвіту  звучать.

Все  замикається  у  коло,
Яке  ми  виберем  самі  –
Таку  й  пройти  прийдеться  школу.
Дітей  би  виростить  людьми!

1  вересня  2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020


А дни, как осени листва

       
Запоминайте,  братцы,  лица  –
Мы  не  надолго  на  земле,
В  любой  момент,  глядишь,  случится,
Что  срочность  истекает  лет...
Банально,...  всё  же  помнить  надо  –
Скажите  вовремя  слова,
Отдайте  и  любовь  и  радость,
Ведь  дни,  как  осени  листва...
Пока  живой  он  перед  вами,
Несёт  пусть  радость  иль  печаль...
Ещё  мы  здесь  не  божествами,
Соединил  нас,  всё  ж,  причал...
Раскроемся  ль  как  есть,  сердцами,
Иль  мимолётно  пролетим,  –
Быть  Божьей  искре  между  нами?
Уйдёт  миг...  неисповедим...
Тепла  души  у  нас  в  достатке,
Не  запасайтесь  на  потом;
Мгновенья  встреч  бывают  кратки  –
Всегда  пусть  красятся  добром.
Вячеслав  Шикалович
31.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887512
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2020


Де ти, князю Кий

         

Цей  лише  день,  як  все  життя
На  крилах...
Земля  дідів  –  ти  жар  в  душі  моїй,
Рідня  до  скону,  обіймаю,
Мила.
О  соловейко  –  пісню  серця  пій...

Ці  явори  розпластані
Під  небом,
А  степ  в  хлібах  за  овид  вдалечінь;
Край  дорогий,  так  серцю
До  потреби  –
О  Україно,  матір  берегинь.

На  їх  руках  й  натхненні
Ще  суспільство
Тримається  на  ниточці  тонкій,
Мужі  при  владі  –
Радикальні  дійства?
Але  ж  не  продаж!  Де  ти,  князю  Кий?

Цей  лише  день,  як  все  життя
О,  серце...
Вкраїнонько,  о  любая  моя...
Так  скільки  ще  експериментів
Герці  –
Ще  й  штучне  дихання  чекає  у  краях?

30.08.2020р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020


Сентябрьский монолог

Как  жить  нам  вместе,  словно  листья,
А  падать  вниз  –  по  одному...
Александр  Городницкий

       Сентябрьский  монолог

Ах  сентябри,  ах  сентябри  –
Круги  от  брошенного  камня,
Осенним  пламенем  горит
Душа,  янтарно-златой  тканью...

Какою  солнечной  зарёй
Всегда  полна  ты,  изначально,
Такой  живительной  игрой
Несёшь  наш  парус  беспечальный.

О  жизнь,  так  сказочно  манишь
В  свои  тенета  колобковы.
Прочь  приземлённость  –  выше  крыш
Цель  истинна,  долой  оковы.

Всё  ж,  как  гармонию  постичь,
Соединить  в  соединимо  –
Всю  мудрость  многозначных  притч
И  жизнь  земную,  брат,  вестимо?

Осенней  сказки  колорит
Так  философски  переполнен,
Возможно  чудо  сотворит,
Мелодию  дать,  будет  волен?

Ведь  каждый  раз  осенний  цикл  –
Произведение  искусства,
Чтобы  к  мечте  ты  яро  плыл
В  меланхоличном  опекунстве...

...Но  вот  в  чащобе  золотой
Ручей  щебечет  песню-вечность,
Поит  родник  –  своей  рукой
Чело  прохладой  метит,  верность:

"Не  возводи  всё  в  эпикриз,
Земная  жизнь  –  всего  страница
И,  сколько  б  не  играл  реприз,
С  Вселенной  жизнь  твоя  продлится..."

Ах  сентябри  вы,  сентябри,
Волной  мелодии  сердечной  –
Мир  видим  как  бы  изнутри...
Мы  ж  в  нём  песчинкой  быстротечной...

29.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887279
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2020


О Боже, нас, земных прости


   

О  не  зникай,  не  відлітай  –  
Моя  ти  птахо,  днів  щасливих;  
Не  покидай,  не  залишай,  
Мій  дар  –  земне  й  ласкаве  диво...  

Стежин  тих,  топтаних  удвох  
Не  покривало  б  споришами,  
Щоб  зустрічав  зелений  мох,  
Де  ми  стрічались  під  горами...  

Не  гасли  б  зорі  в  небесах,  
Що  вечорами  нам  палають,  
В  пташиних  слухать  голосах
Любов,  що  в  душах  викликають.  

Прости,  туман  нас  стереже,
Бо  в  досконалість  мабуть  рано,  
Проте,  відпущених  блаженств  
Не  відбирай,  і  так  вже  тануть...  

О  Боже,  нас  земних,  прости  –  
щось  зрозуміти  все  ж  зуміли,
Спаси  й  ту  малість  збережи,  
Суть  в  покаяннях  запізнілих...  

27.08.2020  р.




О  Боже,  нас,  земных  прости

Не  исчезай,  не  улетай  –
Моя  ты  птица,  дней  счастливых,
Не  покидай,  не  оставляй,
Земное  ласковое  диво...

Тропинок,  топтаных  вдвоём
Не  покрывало  б  спорышами,
Не  усыхал  бы  водоём,
Где  мы  встречались  под  горами...

Не  гасли  б  зори  в  небесах,
Что  вечера  нам  зажигают
И  птичью  б  пели  голоса,
Любовь  ведь  в  душах  окликают.

Прости,  туман  несовершенств,
Что  временами  затмевает
И,  нам  отпущенных  блаженств
Не  отбирай,  и  так  уж  тают...

О  Боже,  нас  земных,  прости  –
Спаси  и  сохрани  ту  малость,
Что  предначертана  в  пути,
Суть  в  покаяньях  запоздалых...

27.08.2020г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020


Берег душі

Поезія  –  це  завжди  неповторність,
якийсь  безсмертний  дотик  до  душі.
               Ліна  Костенко

         Берег  душі

Той  берег  –  захисток  душі,
Він  ластиться,  як  ніжна  хвиля
І  часом  з  далей  тихо  квилить...
Тож  забувати  не  спішіть...

То  є  вітрило  для  душі  –
Воно  тримає  навіть  в  бурі
І  посміхнешся,  хоч  і  хмурий.
Тож  забувати  не  спішіть...

Там  крила  виросли  душі,
Спізнали,  що  любов  є,  ласка  –
Дитинства  незабутня  казка.
Тож  забувати  не  спішіть...

Кореневище  там  душі
І  отчий  оберег  порогу  –
Обернешся,  йдучи  в  дорогу...
Тож  забувати  не  спішіть...

25.08.2020р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020


Новітній Ері наш респект

 
Світанок  –  вибухом  над  світом  –  
Геть,  чорній  темряві  нічній!
Знов  куля  сонячна  з  привітом,  
Шле  златих  променів  нам  рій!  

Нам  богу  Ра  іздавна  вірить  –  
Він  радість,  оптимізм  нам  шле;  
Зве  під  його  крило  у  лет,  
Зло  на  землі,  щоб  значно  знизить.  

Тьму  засліпить,  позбавить  прани  
І  душі  вирвати  з  тенет.  
Так  входь,  шалений  наш  світанок,  
Новітній  Ері  –  наш  респект!  

24.08.2020  р.


В  златых  лучах  свет  новой  Эры

Как  взрыв,  неистовым  рассветом,
Поправши  сгустки  тьмы  ночной  –
Шар  солнечный  опять  с  приветом,
Златых  лучей  шлёт  целый  рой!

Нам  богу  Ра  издревле  верить  –
Он  радость,  оптимизм  нам  шлёт;
Зов,  под  его  крыло  в  полёт,
Зло  на  земле,  чтоб  поумерить.

Тьму  ослепить,  лишить  успеха
И  души  вырвать  из  тенет.
Входи  ж,  неистовый  рассвет,
Как  новой  светлой  Эры  веха!

24.08.2020г.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020


Александру Степановичу Грину 140

                                                           Посвящение
Александру  Степановичу  Грину
                       140  лет  (1880  -1932)
І
Простор  душе  –  О,  Грин  прекрасный  –
Ты  будни  в  праздник  превращал,
В  капелях  сирых  дней  бесстрастных
Фантазий  жернов  вновь  вращал.
Слова  и  образы  рождались
С  хрустально  чистых  ручейков
И  доброта  стремилась  с  далей
Души  твоей,  из  цветников...

Твои  глаза  –  Любови  светоч,
Готов  был  мир  преобразить,
Лёд  душ  легко  вернуть  мог  в  лето,
С  безверья  падших  –  воскресить.
Ты  внешне  будто  бы,  как  кремень,
Лишь  потому,  что  видел  даль
Далёкую,  аж  за  безвремень,
За  безнадежия  вуаль:

Сердца  людей  цветут,  как  розы,
В  Любовь  вселившись  навсегда  –
Где  радость  поглотила  прозу
И  нет  понятия  –  беда.
Твой  Алый  парус,  знак  надежды,
Знак  чуда  –  впереди  нас  ждёт!
Дал  в  книгах  ясные  ответы
На  жизненных  вопросов  гнёт.


ІІ
Непревзойдённый  Гриновский  аллюр
в  тот  романтичный  край  мечты  и  грезы
и  вопреки  времён  промозглых,  срезы  –
душа  рвалась  не  к  деньгам  и  не  в  лувр...

А  к  тонким  чувствам,  вечным  идеалам,
что  не  теряло  никогда  цены
и  до  конца  чему  сердца  верны,
как  притяженье  в  небе  алым  гало...

Непревзойдённым  (мистика?)  пером,
как  продолженье  с  болью  мысли  сердца
из  фентези  сюжета,  скрипнув  в  сенцах,
душевный  разговор,...  янтарный  ром...

И  то,  чего  мы  все  бы  пожелали  –
шаги  кристально  чистого  житья,
любви  безбрежной,  йоты  без  вранья.
От  надоевшей  грязи  в  алы  дали...

                                               ІІІ
Как  Мир  широк...
Покинем  же  мирок
своих  тоскливых  меркантильных  бдений  –
приходит,  прилетает  в  сердце  срок
див  Грина  с  Греем,  бесподобный  гений.

Киль  режет
океана  глубину
и  мысль  на  крыльях  обретает  силу  –
мы  на  волнах  летим  в  свою  страну
чудес,  к  Ассоль  и  адмиралу  Грину...

И  толь  морская  соль,
то  ли  слеза,
восторгом  облекаемая  Божьим
творенье  Человека  в  небесах  –
Вселенною  лететь  по  бездорожью!

Ау  друзья  –  нас  столько,  что  не  счесть,
кто  вспомнил,  что  Свобода  любит  крылья,
так  разнесём  по  свету  эту  весть  –
вершителей  чудес  есть  эскадрилья!

23  августа  2020г.
День  рождения  А.С.Грина

https://zen.yandex.ru/media/obistorii/10-let-lagerei-za-predatelstvo--kak-slojilas-       jizn-nastoiascei-assol-iz-alyh-parusov-5b42ebdd8bcd5700a977258e


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020


Осенний мотив песня

       

И  мы  со  Светом  провожаем  лето,
А  песен  столько  будет  ещё  спето
И  город  юности  нас  вспомнит  может  где-то  –
Влюблённых  и  так  простенько  одетых...

Но  как  легко  взлетающих  над  миром,
Ведь  славили  его  в  своих  клавирах,
Хоть  с  непосредственными  взглядами  на  Лиру
В  открытых  и  приветливых  квартирах...

О,  улетающие  птицы  и  года  –
Те,  что  не  сесть  уже  трамваи,  поезда...
Где  мир,  что  был  таким  понятным  и  знакомым?
–  Он  спрятан  в  старых  и  родных  фотоальбомах...

Летящих  дней  теперь  никак  не  удержать  –
Ни  журавлей,  осенних  красок  и  дождей...
В  душе  со  Светом  всё  ж  нам  осень  золотей,
Кружи́тся  вальс  осенний,  как  весенний  жар!

22.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886655
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2020


Два полюси



А  радість  нас  не  полишає,
Іде  настріч  –
Хоч  паралельно  споглядає
Ще  й  журний  клич...
Вони  йдуть  поряд  –  вибирай,
Бо  це  душі  життєвий  край.

Чи  з  радістю,  як  птах,  співаймо
Й  до  танцю  враз!
А  тугу  вибравши  –  караймось,
Плач  скрипки  в  нас...
Полин,  чи  солод  ждуть  щораз,
Як  не  крути  цей  парафраз...

Душа  і  серце  –  інструмент,
Ну  а  якщо  ти  ще  й  поет,
Природи  подих  весь  в  тобі...
Любіть  світ,  люди  й  бережіть!  

21.08.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020


Святу Преображення

               

Цей  дивний  простір  степовий
Зве  душу  крилами  змахнути,
Землі  тяжіння  скинуть  пута  –
В  політ!  Всі  думоньки  розвій
Хитросплетінь  життя  земного...
Чи  доля  то?  А  чи  від  Бога,
Що  на  горі  Фавор  сіяв,
Людей  в  Преображення  звав?

З'єднатись,  щоб  з  святим  Христом  –
Обожнитись,  перетворитись,
Стать  для  небес,  як  день  відкритим,
По  благодаті  –  божеством.
Не  цим,  обмеженням  сповитим,
В  ключах  спотвореного  світу
Людей,  Землі,  небес  й  води  –
Породженню  лише  біди.

Тож  світ  вагітний  вже  до  змін,
В  серцях  і  душах  люду  –  Дзвін!

19  серпня  2020р.
Преображення  Господнє


       Празднику  Преображения  

Как  чуден  этот  зов  степей
Крылам  души  взять  выси  круты,
Чтоб  сбросить  притяженья  путы  –  
В  полет!  Все  думоньки  развей
Нелёгкой  жизненной  дороги...  
Судьба  ли  это?  Иль  от  Бога,  
Что  на  горе  Фавор  сиял,  
Людей  к  Преображенью  звал?  

Соединиться,  чтоб  с    Христом  
И  с  Верою  обожествиться,  
Как  свет  в  душе  –  преобразиться  
По  благодати  –  божеством.  
Не  ограниченным  и  сирым        
В  сём  искаженном  грустном    мире  
Людей,  Земли,  небес,  воды  –  
Есть  порожденьем  лишь  беды.  

Мир  ждёт  давно  уж  перемен  –
К  нему  в  сердцах  и  душах  крен!

19  августа  2020г.  
Преображение  Господне


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020


Тлить туман fata morgana

       
     білий  вірш

В  серпні  серпи  косять  трави,
Що  залишились  зелені.
Сонечко  палає  степом
І  колодязі  пустіють.
Річка  навпіл  обміліла,
Одіж  у  дерев  жовтіє  –
Та  й  корівки  до  водиці
Аж  бігом...  Безхмарне  небо...

Всі  дощам  благають  впасти,
Бо  земля  суха  й  тріщата.
Боже,  змилуйся  над  нами...
Та  й  городи  майже  голі.
Серпень  каже:  "Скоро  в  школу,.."
Зустріч  з  друзями  чекає  –
Підросли  за  літо  діти,
Іще  вище  їм  злітати.

Тож  годинник  вертить  стрілки,
Час  життя  рахує  в  митях...
Серпень  в  осінь,  рік  минає,
Чар  цей  лет  в  лелечих  крилах...
Й  наш  політ  –  сіяй,  примарний  –
Ще  один  в  земнім  роздоллі,
Долі  над  небесна  казка,
Тлить  туман  fata  morgana...      

18.08.2020р.  
 



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020


Світ див Дітям

         Дітям
                   Світ  див

Ніч  у  зорях  вся  сіяє,
Не  ляка  ніякий  звук,
Зрідка  лиш  сова  злітає  –
Спить  удень,  а  ніч  їй  друг.
Скіль  світів  над  головою
І  Планет,  не  врахувать,
А  внизу  десь  піді  мною
Ще  пів  неба  –  ціла  рать!

Випливає  Місяченько  –
Основний  у  зір  пастух,
Світлом  стер  усі  міленькі,
Всі  останні  стали  в  круг.
Тож  малюй,  художник,  казку  –
Ніч  небесну  на  Землі.
Боженько  вже  взяв  указку  –
Промінь  в  зоряній  ріллі.

Де  й  яким  світам  родитись,
А  яким  на  Небеса...
Астрономію  вчить,  діти  –
Жде  сузір'їв  тут  краса!
Їх  аж  вісімдесят  вісім
В  двох  півкулях,  здавна  ждуть  –
В  цім  зірковім  дивнім  лісі
Мореплавцям  ясний  путь.

Там  Персей  і  Андромеда,
Там  Цефей  і  Геркулес,
Два  ковші  Ведмедиць,  Вега,
Вовк,  Орел,  Великий  Пес...
О,  ця  ніч,  яка  ж  красуня,
Море  серцю  і  душі...
Краєм  зір  –  пливем  на  шхуні
Знань.  В  світ  див  цей,  поспішіть!

16.08.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020


Райский жизни сон

     
 белый  стих

Все  пред  нами  вальсы
И  сердец  биенья...
Тех  восторгов  жизни
Не  вернуть  назад  –
Ни  Луны  проказницы,
Ни  объятий  нежности,
Взглядов  умиления,
Искренности  душ...

Хороводом  в  днях  вы,
В  солнечных  рассветах,
В  беге  лет,  пространстве,
В  памяти  святой...
Всё  же  продолжением
В  наших  детях  множится  –
Поднебесным  трепетом,
Райский  этот  сон...

Вот  и  внуков  поросли  –
Наше  продолжение,
Чтоб  в  повторе  ласковом
Правнуков  встречать...
Всё  это  –  гимн  жизни!
И  Небес  проекты.
Мудрости  картина.
Радости  привет.

14.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885896
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2020


Сіяй зоря, сіяй над пругом

Думи  мої,  думи  мої,
Лихо  мені  з  вами!
Нащо  стали  на  папері
Сумними  рядами?..
Тарас  Шевченко

Сіяй  зоря,  сіяй  над  пругом  

                           *        *        *

Вже  серпень  виконає  волю
І  вересню  віддасть  права.
Покотять  далі  нашу  долю
Вітри  –  під  ноги  нам  трава...

Чи  буде  все,  як  нам  хотілось?
Стрибнеш  чи,  вище  голови?..
Птахи  в  політ  ті,  що  гніздились,
Нова  відкриється  глава...

Самим  собі  б  не  коїть  лиха,
Все  рахувати  хоч  на  крок.
То  зло  страшне  –  гординя  й  пиха,
Не  приведи  Господь,  морок.  

Дубина  на  дубину  –  круто,
Та  скільки  ж  раз  кровив  урок?
Став  мир  нараз,  як  пошук  рути  –
Уперся,  хто  збира  оброк?

Оброк  –  страшніше  не  буває,
Так  збережемо  всім  життя!
Чиє  безумство  їх  вбиває,
Покров  –  хоругви  до  звитяг?

13.08.2020р.

Заборонені  цензурою  роздуми  Льва  Толстого  
про  лжепатріотизм,  які  не  стали  менш  актуальними  
125  років  потому:

https://www.kramola.info/vesti/religija/lzhepatriotizm-i-hristianstvo- zapreshchyonnye-vyskazyvaniya-lva-tolstogo
   

                               *        *        *

Сіяй  зоря,  сіяй  над  пругом  –
Маяк  душі  і  серцю  скит.
Нам  же  брести  життям  над  плугом,
Чи  журним  берегом  рокит...

А  нас  думки  –  Твої  задумки,
Як  розгадати  за  життя?
Цей  пошук  Істини  у  муках
Й  мовчання  загадка  свята...

Як  берег  річки  –  то  міліє,
То  водами  затопить  край  –
То  серце  любістю  зігріє,
То  вітром  злим  несе  курай...

Сіяй  зоря,  сіяй  над  пругом
І  душі  людям  очищай:
Колишній  ворог  стане  другом,
Нам  один  одному  –  прощань.

13.08.2020р.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020


Серденька струною

Можна  все  на  світі  вибирати,  сину,

Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину.

Василь  Симоненко

     Серденька  струною

Ось  і  цей  вже  серпень  лине
Розправляти  крила,
Як  і  все  на  світі  мине  –
Душі  б  не  стомились...
Як  оці  глибинні  зорі
Милих  краєвидів,
Що  і  в  радості,  і  в  горі,
Кращих  я  не  ви́дів...

Бо  іще  в  вишневім  цвіті,
У  джмелинім  гулі  –
Перші  там  злітали  лі́та,
Як  над  кленом  гулі...
Ті  замріяні,  крилаті,
Ле́гкі,  як  хмарина  
Й  дні  душевні,  що  розплата,
Над  землею  плинуть...

Сизокрилу  Україну
І  Матусі  пісню  –
Не  забути,  як  провину,
Що  сльозою  висне...  
Ось  і  цей  вже  серпень  лине
Серденька  струною  –
До  землі  любов  не  мине,
Зріс  де  під  горою...

12.08.2020р.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020


Молитва

           

Я  в  солнечных  и  золочёных
Лучах  сверкающих  Твоих,
В  цветущих  вишен  чудных  чёлнах
И  сам  здесь  лишь  небесный  стих...

Все  эти  песенные  годы
Рвались  соловушкой  с  души  –
Сквозь  суетные  непогоды,
Сквозь  скрип  низин  и  звон  вершин.

С  заоблачных  и  снежных  кряжей
Ты  упреждал  шаги  мои,
Убрав  тень  призраков  миражьих
И  вволю  Светом  напоив.

То  окунал  в  купель  Любови,
Болезнями,  вдруг  закалял,
Ключи  дал  к  уваженью  Слова
И  Веру  в  сердце  мне  вселял.

Учил  великому  терпенью,
Идти  сквозь  глупость,  ум  ценя,
Не  потерять  благодаренье,
Познать  учение  Огня.

О,  Боже,  дал  в  пути  мне  крылья,
Земные  цели  –  далей  вид,...
Чтоб  с  Совестью,  за  милей  миля,
Смог  неофита  вдохновить...

11.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885651
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2020


В пісні пісня – життя летить

       *      *      *  

В  пісні  пісня  –  життя  летить,  
Тож  забудем  рани...  
День  прекрасний  нам  БУТЬ  велить,  
Де  провісник,  ранок.  
Квіт  троянд  –  його  кольори,  
Щоб  в  душі  лиш  свято.  
Літо  маками  майорить,  
Подих  –  прани  святість.  

Для  обіймів  цей  світ  нам  дан:  
Кедрів  –  погляд  кличе,
Джомолунгма  –  вершин  титан,  
Божества  обличчя...  
Бачить,  скільки  світів  пішло  –  
Щоб  привнести  благо,  
Обертать  на  чесноту  зло.  
Сни  архіпелагів...  

Життя  що  іскра  –  
любові  кристал,  
Серце  має  віссю;  
Чоловік,  щоб  душею  злітав!  
В  позитиві  війся.
В  пісні  пісня  –  життя  летить,    
Свято,  хто  з  тобою.  
Тут  здоров'я  і  апетит.  
Радість  ллє  рікою...  

10.08.2020  р.



         *        *        *

Песней  песнею  –  жизнь  летит,
Улыбнёмся  ж  мудро...
День  прекрасный  нам  БЫТЬ  велит,
Где  предвестник,  утро.
Роз  в  разливе  –  его  цвета,
Чтоб  в  душе  был  праздник.
Завещание-береста,
Суть  дыханья  –  прана.

Для  объятия  мир  нам  дан:
Кедров  –  взгляд  величья,
Джомолунгма  –  вершин  титан,
Божества  обличье...
Видит,  сколько  миров  ушло  –
Привнести,  чтоб  благо,
Превратить  в  добродетель  зло.
Сны  архипелагов...

Жизнь,  как  искра  –  любви  кристалл,
Достоянье  сердца;
Человек,  чтоб  душой  взлетал!
В  позитиве  вейся.
Песня  песнею  –  жизнь  летит,
Праздник,  кто  с  тобою.
Здесь  здоровье  и  аппетит.
Радость  льёт  рекою...

10.08.2020г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020


К Возрожденью

 
Вот  с  тобою,  жизнь,  мы  параллельно
В  мире,  Богом  посланном,  идём,
Черченный  дождями,  акварелью  –
Наш  знакомый,  незнакомый  дом...

И  гадаем  –  что  за  поворотом,
Ведь  он  сказочно  неповторим?
Да  признаться,  сами  желтороты  –
Судя,  что  мы  на  Земле  творим.

Трубачи:  "Да,  зло  неистребимо."
Злоба,  жадность,  ложь  –  в  расцвете  лет.
Против,  как  поэты,  пилигримы,
Совесть  кто  хранит  и  верит  в  Свет...

Верят,  Возрожденье  грянет  зримо,
Ведь  пути  другого  просто  нет!

09.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885423
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2020


И всё ушло, как замок из песка

*        *        *

И  всё  ушло,  как  замок  из  песка,
Ведь  не  сбылись  те  юности  мечтанья  –
Как  без  фундамента  не  строят  зданья.
Давно  затухло  пламя  костерка...
А  ведь  начало  пылко  возгоралось
И  на  ресницах  искренность  цвела,
Весна  сердца  куда-то  вознесла
И  гало  вкруг  Луны  чудно́  смеялось...

Но  чуду  жизни  всё  же  бьём  челом,
Ведь  расставляет  всё  по  новым  полкам,
Узоры  шьёт  небесная  иголка  –
Проект  фантазий  пряча  под  крыло.
И  как  же  быстро  вёрстку  всю  земную  –
Шлёт  поколеньям,  пред  глазами  взлёт!
Как  нам,  судьба  в  итоге  им  пошлёт,
Мечтам  вразрез  –  мелодию  иную...

08.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2020


Песнь Симферополю

       

Я  тихо  стрижом  опускаюсь
В  долину,  где  город  живёт,
Где  липы,  каштаны  слагают
Нам  песню  про  юности  взлёт...

С  тобою,  мой  город  мечтали,
С  тобою,  мой  город  росли
И  плыли  в  неведомы  дали,
В  душистой  лаванды  пыли.

Какие  здесь  ясные  зори,
Какие  восходы  цветут,
Под  куполом  южной  Авроры.
Путь  к  взморью,  где  волны  всех  ждут...

Тебя  моё  сердце  лелеет,
Расцвёл  здесь  любови  цветок.
В  зелёных  проспектов  аллеях  –
Платанов  роднит  шепоток...

Салгир  в  говорливых  снах-водах
С  далёких,  рожденья  времён,  –
Событий  несёшь  хороводы,
Честь  городу  в  славе  имён...

Живи,  процветай,  развивайся
В  целебно-воздушном  краю,
Своей  теплотою  здесь  крася
Ту  песнь,  что  тебе  я  пою.

06.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885163
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2020


Времена твои

     

Времена  твои  не  придуманы,
Издалёка  текут  в  душе  –
Не  начертаны  в  старых  кульманах,
Не  с  посылки  иль  в  багаже.

Солнцем,  сне́гами  путь  их  выбелен  –
Болью,  исповедью  светлы...
Время  падало,  чтобы  вновь  с  колен
И  развязывались  узлы.

Всё  ж,  течению  супротив  есть  жизнь  –
Испокон  веков  нелегка,
Ты  её  узор  пойди  вывяжи,
Нет  коль  Божия  маяка.

Нет  коль  радости  на  твоём  пути
И  нет  крепких  семьи  тылов,
Да  не  чуешь  смысл  в  Неба  шёпоте,
Что  пророчит  нам  богослов*.

04.08.2020г.

*богослов  -    в  данном  случае:  близко  слову  
               μάντις  (прорицатель,  предсказатель  ...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884964
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.08.2020


Місяць пливе

   *        *        *

Місяць  пливе
В  сріблоликій  хмарині  –
Ріжком  своїм
Чеше  віти  беріз,
Іншим  лист  з  хмар
Пише  щось  на  латині...
Шляхом  скрипить
Чумаків  з  сіллю  віз.

Хлюпає  став,
Вербам  річ  його  звична  –
Місяць  злегка
Стежку  в  нім  золотить...
Нічка  не  спить,
А  полин,  що  провина,
Хоче  в  душі
Світло  Бога  збудить.

02.08.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020


Сколько повестей жизни нашей

*        *        *

Сколько  повестей  жизни  нашей
Среди  весей  земных  пространств,
Лёгкой  кистью  цветной  гуаши,
Песней  сердца  средь  роз  убранств.

Есть  признанья  в  любви  под  крышей
Восемнадцати  этажей...
Жизни  подвиг,  вершин  пониже,
В  нашей  смуте  ведь  просто  жесть!

Молодые  –  в  закалку  волю,
Испытаний  всё  множит  век;
Выплыть  бы  баттерфляем,  кролем...
Обрастает  нулями  чек.

Не  попасть,  чтоб  в  плеяду  судеб
По  обочинам,  столбовой,
Не  тонуть  в  искушений  зуде  –
Все  терпенье  души,  утрой.

Свет  сердечный  на  грядку  счастья.
Вседержителя  луч  надежд  –
Помоги  обойти  ненастья
И  на  жизни  пути,  невежд...

03.08.2020г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2020


Вечір

   

Тиха  заводь,  в  лузі  пісня  –
Овид  каже  вечір...
На  душі  сприймання  спокій,
Пташка  щось  щебече...
Захід  злегка  червоніє,
З  річки  в  злет  лелека  –
Над  селом  у  поволоку
Тоне  літня  спека...

Посміхнулись  перші  зорі,
Бо  ж  згасає  вечір  –
Їх  пасе  краса  Венера.
Дня  настала  втеча...
Чи  не  щастя  –  споглядати
Цю,  Природи  пісню:
Трави,  ниви,  в  вікнах  світло...
І  вечеря,  звісно...

02.08.2020р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020


Дитинство

         
Запам'ятався  в  сонці  день  святий  –
Босоніж  по  піску,  а  наді  мною
Огром  тополь,  їх  вище  не  знайти
І  говір-сміх  від  листя  в  вітрі,  грою...

Тож  вірю  я  і  з  ними  теж  сміюсь,
Бо  ми  одне  –  в  житті  земнім  під  сонцем
І  я  в  любові  світу  зізнаюсь,
А  ще  біжу  скупатись  в  річці  Конці.

Із  тих  дитячих  безтурботних  літ,
Снить  єдність  з  травами  й  очеретами,
В  душі  цвітастий  і  яскравий  слід  –
Крізь  все  життя,  сердешний,  плине  з  нами...

02.08.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020


На пути

       

Уж  синей  птицей  облачась,
Лечу  над  миром  этим  странным
И  в  терпком  запахе  герани
Шлейф  времени,  явлений  вязь  –
То  день,  то  ночь,  как  будто  снясь,
События  мелькают,  страны...

Одновременно  предстают
В  сознании  седой  предтечей  –  
С  Планетой  тьмы  и  Света  встречи,
Где  хаос,...  чередой  уют...
Как  будто  все  осознают,
Не  более  –  одни  лишь  речи...

Как  в  заколдованном  краю  –
Спонтанно  всё  течёт  куда-то...
Для  Мира  предсказанья  даты:
Кто  в  ад,  кто  сразу  же  в  раю?
Воде  проблемы  и  жнивью,
А  там  плывут  дома  и  хаты...

Магнитный  полюс  уж  поплыл
И  мозг  как  будто  на  распутье,
И  радость  винегретом  с  грустью...
А  в  оптимизма  нет  уж  крыл...
В  другом  ведь  кроется  прорыв  –
Духовность*  прячем  в  захолустье!

01.08.2020г.


*Духо́вность  —  в  самом  общем  смысле  —  совокупность  проявлений  духа  в  мире  и  человеке.   В  социологии,  культурологии  и  
публицистике  «духовностью»  часто  называют  объединяющие  начала  общества,  выражаемые  в  виде  моральных  ценностей  и  традиций,  сконцентрированные,  как  правило,  в  религиозных  учениях  и  практиках,  а  также  в  художественных  образах  искусства.  В  рамках  такого  подхода,  проекция  духовности  в  индивидуальном  сознании  называется  
совестью...
Википедия.

Духовные  законы  можно  понять  только  соблюдая,  живя  по  ним.  Чем  больше  и  чаще  мы  стараемся  жить  по  законам  души,  тем  глубже  и  сильнее  мы  осознаём  и  понимаем  их  суть.  Тем  шире  и  сильнее  становится  наша  связь  с  внутренним  миром,  с  душой,  с  Богом.
Духовные  законы.  14  главных  законов   жизни  человека.
https://vdushu.ru/pravila-zhizni.html


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884632
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2020


Погляд Матусі Кличе пам'ять

                         Погляд  Матусі
                                           пісня

О,  як  любила,  милая  Матусю  –
Беззахисно  і  щиро,  до  кінця.
До  тих  часів  запізно,  не  вернутись  –
Життя  твоє,  як  мить  коротка  ця.

Приспів:
Мамо  –  ти  назавжди  в  душі  –
Як  без  тебе  самотньо  у  Світі.
Хоч  крізь  небо                                                          ]
           до  мене  скоріш  поспіши  –        ]
Пригорнутися  й  погомоніти...        ]2р.

Стоїть  в  очах  твій  неповторний  погляд,
Любов  усю  джерельцем  в  серце  ллє...
Так  радісно  стає  в  душі  й  довкола,
Ще  й  досі  твій  підтримує  єлей...

Приспів.

Життя  моє  широке,  даль  безмежна  –
З  Любові  із  твоєї  постає.
О  Боже,  –  Твій  дарунок,  моя  Неня,
Як  щедро  найдорожче  нам  даєш.

Приспів.



                 Кличе  пам’ять

То  ж  кличе  пам’ять,  де  народивсь...
Де  вперше  з  річки  тоді  я  вмивсь  –
Там  тин  і  дім  мій  вже  похиливсь.
Яка  ж  там  радість  була  колись!

То  ж  пісня  Серця,  пам’ять  про  все:
І  про  Матусю,  що  борщ  несе,
Про  сестринятко  мале,  босе′  –
Киває  одуд  з  під  стріх  осель...

А  кленів  шепіт  все  зве  туди
І  кожен  клаптик  землі:  „Прийди!”
Босоніж  всю  я  її  сходив...
Як  же  я  сад  мій,  тебе  любив...

То  ж  кличе  пам’ять,  де  народивсь...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020


Так навіщо ми тут

               *        *        *

Так  навіщо  ми  тут,
на  Планеті  ось  цій,
Десь  загубленій  в  прірві  тенет?
Боже,  думи  ось  ці
від  питань  вже  розвій  –
Де  ж  тут  нашої  пісні  сюжет?

В  тіло  враз  закував
і  в  умовностей  щит  –
То  ж  ні  вправо,  ні  вліво  на  крок...
Забажати  свободи
й  злетіти,  мерщій,
Чи  зламати  нестерпний  острог?

Мабуть  ціль  наша  в  тім  –
іспити  подолать,
Як  фізичний,  моральний  бар'єр.
Стать  готовим  і  тут,
й  на  новітній  десь  лад
У  світах,  до  подальших  прем'єр...  

30.07.2020р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020


Я прийшов, моя криниченька…


#Віршімененепокидають
8день

Я  прийшов,  моя  криниченька...

I  Вірші  на  українській  мові

Україно  ти  моя  занедбана

Щастя  ти  лелече
Закосичене
В  мріях  білих
Сивих  дум  долин
Чом  забули
Стародавні  звичаї
Коники  де  наші
І  воли

Де  ріка
Джерельна  чисто  вимита
Раки  й  риба
Ряска  й  лілій  цвіт
Як  життя  скалічене
Нам  випростать
Кут  глухий  змінить
На  Світла  світ

Україно  ти  моя
Занедбана
Ти  прости
Що  множимо  гріхи
Заросла  стежина  Божа
Й  де  вона
Жадоба  не  є
До  щастя  хист


Мотивами  Богдана-Ігора  Антонича

                                                         Чорне  й  біле

Десь  далеко  в  синіх  сутінках  
завіси  пам'ять  шепче…
У  вікно  відкрите  вітер  
студить….  Постаті  мінливі
Всі  кудись  спішать.  Зоря  
вечірня  пломеніє  –  ще  й  ще,
Нижче  й  нижче,  за  дахами  
у  шатрі  червоні  зливи…

Денце  дня  іще  одно́го  
в  сірий  вечір  поринає…
Настрій  дивний,  як  димок  
від  сигарети  –  був  й  немає.
Вже  ліхтар  на  розі  зойкнув,  
розігрівся  й  світить  тьмяно.
Жде  сюжет  любовна  пара  
на  тій  лавці  для  роману.

Край  Землі  й  небес  зійшлися  –  
лиш  повітрям  відділились.
Ніч  не  лякана  у  місто  
увійшла  легким  туманом.
У  домівці,  що  навпроти,  
дошка  шахова  зсвітилась  –
Чорне  й  біле  –  все  упоміш,  
як  життя  чудна  омана…

Це  вікно…  збіднів  екран…  і  
кава  встигла  прохолонуть;
Щось  тролейбус  проспівав  
з  жалем  –  неквапно  з  завороту.
В  чорнім  зорянім,  красивім  
покривалі  Неба  лоно  –
То  ж  вистава  Божа,  мила  
і  чарівна  –  сну  є  спротив…


   Над  мрією  білих  хат

Синій  конику  синьоокий
Ти  лети  над  краєм  моїм
Над  Вкраїнським  краєм  глибоким
Широчінь  Дніпрова  стоїть

Шелестить  калиновим  вітром
Вербний  дух  хуторів  і  сіл
Де  сади  простягають  віти
Після  гроз  веселкових  сил

Синій  конику  сокирковий
Скач  над  мрією  білих  хат
В  снах  на  мальвовій  рідній  мові
Хай  година  зника  лиха



«…У  домі  дідусевому  долівку
   Ще  довго  цілуватиму  у  снах…»
С.Сурмач

             *    *    *

І  хто  цю  долю  слав  мені  з  небес,
І  серце  вдарував  чутливе  й  ніжне?
Зустрітися  й  побачити  б  Тебе
Весною,  в  падолист,  чи  в  зиму  сніжну…

Я  виріс  на  бабусиних  хлібах,
А  з  дідусем  не  стрінутись  довіку…
Та  довго  цілуватиму  у  снах  –
У  домі  дідусевому  долівку…



 Простіть,  
           Тато  й  Мамо

Простіть,  Тато  й  Мамо,  
Простіть,  мої    милі.
Лиш  хвильку…  так  мало  
На  Вашій  могилі...
Я  в  пам’яті  вічно  
Зберіг  Ваші  очі,
І  в  серці  невільно  
Їх  усміху  хочу.

Хто  знав,  що  так  мало
Ми  будемо  з  Вами…
Не  все  сказав,  Мамо
В  ті  миті,…  як  грами…
В  цім  краї  й  на  згадці  
Нема,  що  міраж  той:  
Не  вічний,  як  в  казці,  
Зникаючий  раптом!
 
Життя  це  земнеє,  
Як  пісня,  минає...
Так  хочеться  щастя...
І  Вас  вже  немає.
Одна  лиш  надія,  
Що  стрінемось  в  небі  –
Де  сум  свій  розвію,  
Татусь  мій  і  Нене...


                                       *    *    *

Я  прийшов,  моя  криниченька,
Ще  навідався,  прийми…
Хай  обійме  в  зорях  ніченька,
Здавна,  ніжними  крильми…

Хай  постіллю  трави  шовкові,
А  шатром  –  небес  чоло…
Сон  мій  –  радіснеє  щось  навій,
Що  було,  що  вже  пройшло…

Лиш  свята  твоя  водиченька  –
Вмиюсь,  верне  вії  мрій…
Змолодіє  в  зморшках  личенько
Край  дитинства,  вірний  мій…



                                             *    *    *

Шелестять  колеса  битим  шляхом  –
Я  лечу  назустріч  вітру,  знов…
Бились  тут  колись  татари  й  ляхи,
Козаків  отаман,  без  розмов…

Скоро  хутір  «Жовта  Круча»  зрине
І  «Веселий»  –  там,  де  став  блистить…
Рідна  Батьківщина  –  шлях  полинний.
Серця  спогад  –  найсвятіша  мить…

Те  весілля,  як  лелека  біла,  –  
Чорні  ждуть,  відмітини  життя…
Битий  шлях,  безсмертник  сполотнілий.
Крізь  тенета  –  в  небо  вороття…


                       Чи  встигну

Чи  встигну,  мабуть  таки  встигну
Земну  поцілувати  мить.
Ці  вірші,  як  свою  дитину
Плекаю,...  Серцем  дослужить.

Так  суджено...  в  життях  поданні
По  кроку  крок  у  Вічність  йти  –
Летить  вже  час  в  ті  ясні  далі,
Щоб  зрозуміти  і  знайти...

                 *    *    *

Як  заграють  всі  літери  в  слові
І  тополя  принишкне  шуміть  –
Світ  почує  цю  музику  мови,
Щиросердний  поета  привіт.


II  Стихотворения  на  русском  языке

За  все  грехи  цивилизаций
я  на  коленях  пред  Тобой.
От  всех  земных  заблудших  наций  –
прости!  Неужто  снова  Ной?

Жизнь  моя,  метелица

Подари  мне,  подари,
Жизнь  моя  метелица  –
Ключ,  чтоб  смог  я  покорить
Всех  сердец  владелицу.
Чтоб  понятным  стать  для  всех
Искренностью  знатною,
Уничтожить  грусть,  а  смех
В  радость  многократную
Превратить  и  в  смысл  уйти
Песенной  гармонии
И  по  кругу  здесь  пройтись,
Танца  в  гегемонии.

Подари  мне,  подари,
Жизнь  моя  метелица  –
Разудалый  нрав  открыть,
В  душах  пусть  расселится…
Ширь  земную,  чтоб  обнять
И  судьбу  залётную,
Лишь  на  миг  траву  примять
Невесомой  поступью…
Был  ли,  не  был,  кабы  знать,
Я  в  краях  теперешних?
Будут,  нет  ли,  вспоминать?
Приумножу  ль  верящих?


Поговорим  ещё  пока

Поговорим  ещё  пока,
Уходит  время,  расставанье,
Нагрянет  к  нам  издалека,
И  Мир  другой,  с  другим  названьем

Нас  встретит,  ждем  или  не  ждем,
Боимся  или  не  боимся…
Еще  мы  по  Земле  идем,
Друг  к  другу  чувствами  стремимся…

Поговорим  еще  пока,
И  тему  выберем  такую,  
Чтоб  все  понять  наверняка,
Струну  затронуть  дорогую  –

Где  соловьи  в  медовый  век…
Ресницы  б  дрогнули  и  Сердце
Откликнулось,  мой  Человек,
И  на  душе  чтоб  стало  легче…


         Прочесть  молчанье

О  дни  –  в  небытие  летят:
что  песнь,  что  миг,  луча  порханье;
Они  о  многом  говорят,  
прочесть  так  хочется  молчанье…

Звенящим  посохом  минут
в  тебе  тоскует  познаванье,
что  не  имеет  увяданья.
Свет  радости,  не  дай  уснуть!



   Вечный  Странник  

Что  сумею,  то  успею,
Жизнь  короткая  моя;
Дни-страницы  вею,  вею  –
По  минутам  семеня…
Что  ж  –  веди  меня  мой  Ангел
И  благослови  в  Пути,
В  нежной  лебединой  саге
Буду  песнь  свою  нести…

Не  скорблю  и  не  жалею  –
Годы  радости  мои…
Как  плоды  в  тот  август,  зрею
Чтоб  мудрей  стать  до  зари.
Пусть  же  зёрнами  благими
Разлетятся  в  Солнце,  в  дождь  –
Мысли,  посланные  зримо
Вечным  Странником  поводь…

Журавлиным  клином  в  осень
Улечу  я  в  те  края,
Где  за  горизонтом  просинь.
Здесь  свершаясь  –  в  Новь  уносит
Уж  и  эта,  жизнь  моя…


         Прочертим  Луч  Огня

День  близится  к  концу,
 закат  уже  недолог,
И  с  ветерком  угас
 порыв  людских  страстей;
Все  скроет  тишина  
 и  звезды  снимут  полог,
И  Вечность  встретит  нас,
 как  взгляд  Его  очей.

                   Нам  никогда  не  внять
 всем  тайнам  Мирозданья
                   Но,  радостью  живя,
 летим  в  пространстве  мы:
                   Частицею  одной,
 легендой  и  преданьем  –
                   Прочертим  Луч  Огня,
 презрев  пучину  тьмы!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020


Избранное, стихи и песни Родина моя – жизни ты моей повесть

#Стихименянеоставляют
 7день,  27.07.2020г.

Избранное,  стихи  и  песни:
                     Родина  моя  –
жизни  ты  моей  повесть

Жизни  ты  моей  –  
повесть

Детство  ты  моё,  
небо  ты  моё,
Розовым  тебя  помню.
О,  рассвет  родной,  
солнцем    окрещён,
Светом  Жизнь  мою  –  полни.

В  сказочной  дали
ты  сверкни  лучом,
К  жизни  позови  вечной;
С  тех  святых  времён  
молви  о  былом,
Зазвучи  во  мне  песней.

Громом  отзовись  
и  стряхни  слезу
С  деревов  моих  вёсен,
Ветром  приласкай,
 словно  наяву,
На  висках  мою  проседь.

Солнечным  лучом  
обогрей  меня,  
Загляни  в  мою  Душу;
Я  ли  не  твой  друг,
 радость  охраняй  –
Лишь  тебя  готов  слушать.

Без  тебя  не  жить,  
небо  во  Христе,
Хмуришься  сейчас  или  –
Улыбнёшься  мне  
в  капле  на  листе  
Нежных  и  земных  лилий.

Детство  ты  моё,  
Небо  ты  моё  –
вы  Души  моей  –  совесть.
О,  рассвет  родной,
солнцем    окрещён,
 Жизни  ты  моей  –  повесть.  



Средь    многих  станций

Средь    многих  станций    есть    одна,
С  простым  названьем  «Обща»,
И    так    мне    душу    бередит…
Сады,  тополи,  рощи…
Там    домик    Родины    моей  –
Ты    сердцу    боль-отрада,
Тебя    забыть    я    не    могу
И    видеть    уж    не    в    радость…

Заброшен    ты    и    постарел  –
Я  виноват…  оставил
Тебя    давно,  уж    столько    лет  –
За    это    нам    досталось.
Помолодеть  же,  не    дано  –
Тебе    и    мне    за    полста,
В    глаза    посмотрим,  все    равно
Нам    друг    без    друга…
Поздно.      


Клены,  отчего  дома
         белый  стих

Клены,  отчего  дома,
Бередите  вы  душу
И  уснуть  не  даете,
Всё  зовете  листвой…
Вы  всё  так  же  зелёны,
К  небу  ветви  раскинув  –
Вы  свидетели-очи
Дней  счастливых  моих.

Здесь  прошло  моё  детство  –
Десять  синих  сиреней.
Память  прошлого  шепчет:
«Приходи  по  весне…»
Запах  майских  ромашек,
Запах  трав  перемятых…
Вновь  встаёт,  словно  парус
Отчий  дом  предо  мной.

Вновь  крылатою  песней
Я  впорхну  в  своё  детство,
Где,  раскинувши  ветви,
Тихо  клёны  шумят…
В  белой  пене  вишнёвой
Утону,  чародеем,
И  мальчишечьим  сердцем
Обниму  всё  вокруг.

Клены,  отчего  дома
Тенью  в  сердце  встаёте,
Хоть  на  миг  нашепчите
Свои  думы  весны;
Свежий  лист  к  моей  ране
Прикосните,  родные,
Оживите  вы  в  сердце
Негасимым  огнём.


                       Кораблик    детства

               Из  голубого,  из  тумана
               Встает  родимое  гнездо…
               И  так  знакомый  без  обмана
               Наш  неказистый  детства  дом.
Средь  кленов  серенький  кораблик,
               Но  что  для  нас,  хоть  злата  блеск
И  самый  сказочный  и  райский
Дворец,  ты  в  сердце  не  поблек.

Плывешь  в  сирени,  словно  в  море,
Ты  много  гаваней  видал  –
Мы  с  нашей  памяти  не  смоем
Твои  счастливые  года...
Твои  счастливые  денёчки,
               Что  улетели  в  никуда
               И  фиолетовые  ночки
               Мы  не  забудем  никогда.

А  степь,  ты  нежная  как  –  будто,
И  тишина  –  ну  просто  рай…
Моя  ты  речка  незабудка,
Мой  тополиный  милый  край.
Там  песня  Мамы  тихо  льется,
И  в  сердце  радостный  покой,
Не  это  ль  музыкой  зовется  –
Души  простой  закон  такой.

Здесь  счастье  наше  повстречали,
Здесь  повенчали  нас  года,
Отсюда  в  мир  нас  провожали
И  вновь  встречали  поезда.
В  вишневом  рае  белым  цветом
Как  лепестки,  ушли  года…
Передо  мной  зимой  и  летом
Ты  мой  кораблик  навсегда!


     Родина  

О,  Родина,
С  Тобой  не  расстаюсь  –
Ты  моя  песнь,
Надежда  и  отрада;
Тобой  всегда
Взбодрюсь  и  вдохновлюсь,
Ты  всех  цветов
Подобие  агата…
Рождаешь  вновь
С  глубин  Души  моей
Сердечных  струн
Мелодии  прекрасны…
Алтарь  Любви
Моих  счастливых  дней
И  к  горестям  Твоим
Не  безучастен…

                             Память  моя…

Память  моя  –  что  мне  делать  с  тобой  –
То,  что  всего  дороже
Где-то  осталось  за  былью  виной,
Кто  мне  забыть  поможет…?

Травы,  речушку  и  клён  под  окном  –
Степь,  что  хлебами  пахнет;
Запахи  синей  сирени  весной,
Белый  безусый  танец…

Нет,  не  забыть  тот  искрящийся  взгляд,
В  платьице  белом  –  муза,
Словно  весенний  в  цветах  райский  сад,
Сладким  на  сердце  грузом…

Память  моя  –  что  мне  делать  с  тобой?
Всё  представляешь  ясно…
Вечный  свидетель  –  стоишь  за  спиной  –
Ангел  в  крылатой  рясе…

Жизни  страницы  смывают  дожди
И  под  снегами  тают  –
Всё  преходяще:  границы,  вожди.
Прошлое,  в  нас  –  витает…

Память  моя  –  что  мне  делать  с  тобой  –
То,  что  всего  дороже
Где-то  осталось  за  былью  виной,
Кто  мне  забыть  поможет…?


               Ветер  встречный
                                 песня

Не  держи  меня,  не  держи,
Ветер  встречный  –
Одержим  тобой,  одержим,
Спутник  вечный.

Так  услышь  меня,  ведь  вчера,
Грустью  полон
Я  искал  тебя  средь  дубрав,
Путь  был  долог.

Унеси  меня,  унеси,
К  светлым  далям
И  спроси  меня,  ты  спроси,
Что  видал  я?

Так  поверь  в  меня,  милый  друг,
Спой  же  песню…
Ветер  вольный  скажи  мне  вслух
Мудрость  древнюю.

Освяти  меня,  освяти,
Куполами...
Дай  побыть  мне  под  шум  листвы
С  тополями.



Жизнь  моя,  песнь  моя
     верлибр
         песня
Жизнь  моя...  песнь  моя...
Неба  есть  кружение,
Звёзд  хрусталь...  Высота...
Тайная  река...
Твой  орлиный  полёт  –
Чьёто  ж  есть  веление?
Словно  мудрость  несёт
Нас  над  суетой...

Жизнь  моя,  песнь  моя,
Словно  и  бескрайняя,
Средь  дорог,  среди  гор,
На  земле  полей  –
Где  курганов  чета
В  серебристом  инее,
Как  прирос  я  к  тебе
Сердцем  и  душой...

Жизнь  моя...  песнь  моя...
Ты  моё  моление
И  несёшь  в  фиолет
За  пределы  дней...
Очарован  тобой
И  Благословением,
Чьё  дыхание  есть  –
Поступью  любви...

Жизнь  моя...  песнь  моя...
Неба  есть  кружение,
Звёзд  хрусталь...  Высота...
Тайная  река...


       Я  на  том  берегу
                       вальс

Я  шагаю  весной,  
Там  где  буйствует  зелень,
И  как  будто  зимой  
Белый  пух  по  аллее.

               В  этом  дивном  снегу
               Время  прежнее  снится,
               Я  на  том  берегу,
               От  него  не  укрыться…

Снова  клены  и  дом
За  сиреневым  дымом,
Как  хмельное  вино
Растревожило  зримо.

               В  том  чудесном  краю
               На  душе  было  сладко,
               Оттого  и  пою,
               Утираясь  украдкой.  

Пусть  восторг  лунных  дней
Незабвенного  детства,
Будит  чувства  сильней
С  Мудрым  Светом  в  соседстве.


Жизнь  –  колечко
                   песня

Речка  моя  речка,
Лепестки  несешь…
Детское  сердечко
Нет,  ты  не  уснешь.
Там  в  вишневой  пене,
Сквозь  весенний  гром
Слышится  мне  пенье,
Видится  мне  дом.

В  детства  том  пространстве
Все  и  началось  –
Музой  дальних  странствий
В  сердце  родилось.
Голубое  небо
И  сирень  в  цвету,
Лепестками  снегом
Принесло  мечту.

И  горит  поныне
Тот  костер  в  Душе…
Из  Вселенной  вынес
Я  свое  клише.
То,  что  не  сбылося
То,  что  уж  сбылось…
Бог  дал,  чтоб  со  счастьем
Встретиться  пришлось.

Речка  моя  речка,
Сказочная  водь,
Нашу  жизнь-колечко
Сотворил  Господь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020


Зоряна роса

#Віршімененепокидають
6дн.

                               *    *    *    

Клен  мій  рідний  коло  дому
Так  дивився  в  сині  очі
І  мої,  й  небес  розлому
В  білих  хмарах  непорочних…

Що  ти  бачив  –  чи  майбутнє?
Відлечу  в  життя  далеко,
А  над  хатою  ледь  чутно
Знаю,  плачуть  дві  лелеки…

             Зоряна  роса

                     *    *    *

Промінь  зблиснув  із-під  вії
Тополиних  віт  і  пуху,
Розбудив  святії  мрії,
Злитись  з  світом  чистим  духом.

Сім’я    щастя  –  у  землицю,
Їх  полити  із  криниці,
Як  ростимуть,  кожну  днинку,
Словом-зерням  на  сторінку…  

*    *    *

Сутінки  розвіялись,
Золотавий  пил  –
Обійнявши  крилами,
Вже  несе  що  сил
Над  світами  милими,
В  зоряній  росі,
У  Молочнім  килимі  –
Божий  шлях  для  всіх…

                 *    *    *

Висока  нота  коливає  ніч.
Пасе  отару  зір  –  ген,  Місяченько,
Підморгує  ласкаво  так  мені
І  перстеневий  камінь  потаємно

Виблискує…  З  небес  же  Стожари
Тонесеньку  канву  нічного  тину
Несуть  крізь  бісер  зір  і  сон  хмарини,
Чи  нотний  стан.  Музичні  шлють  дари…

   *    *    *

Зсвітилося,  о  Господи,
Сподобитись  зорі  –
В  Твоїх  очах,  як  в  овиді,
Я  знизу  –  Ти  вгорі.

Твій  усміх  мудрий,  Отче  наш,
Несеш  в  серця  крізь  час;
Мов,  кажеш:  «Не  твоя  вина,
І  не  твоя  печаль.

Все  лине,  як  повинно  буть,
Як  чорне  й  біле  тло».
Тож  іспит  цей,  хоч  верть,  хоч  круть,
Все  рівно  принесло  б…

                       *    *    *

Хто  я?  Либонь  дзвіночок  степовий…
Ця  широчінь  сп’янить  кого  завгодно  –
Ген,  на  могилі  скіфській,  віковій,
В  пухнастих  волотях  ковилу  срібне  гроно…

Як  одинак  у  часі  я  ось  цім  –
Все  дзеленчу  гармонію  симфоній.
Чи  вчує  хтось,  поки  не  грянув  грім?  
–  Любов  й  Краса  спасуть  в  земному  лоні.

                   *    *    *

Сполох  мрій,  прилітай  персеїдами,
Крізь  світи  –  процвітають  й  тепер  –
Ніжно  в  серце  злотавими  зернями,
Щоб  звільнитись  від  марева  перл

Цього  світу,  що  може  й  потрібного,
У  високій  же  волі  Твоїй?
Де  лукавість  безчестя  потрійного
Тче  думок,  невеселий  цей  рій…

*    *    *

Жовте  світло  каганця,
Як  рухливе  те  курча,
Все  біжить  папером  білим
В  потаємності  незрілій

Того  першого  вірша  –
В  нім  розквітчана  душа  
Так  злетіти  захотіла,
Де  нема  тяжіння  тіла…

*    *    *

Легенькою  хмаринкою  злечу
В  блакить  очей  небесних,  Земле  мила,
Де  суєту  невігластва  не  чуть,
Душа  так  легкості  і  Світла  захотіла…

Бо  частку  від  Творця,  як  цвіт  весни
І  дихання  лелечого,  відтоді,
Взяла  з  собою  в  первородні  сни,
У  матричному,  розчинившись  коді…


           Казковий  птах

О  літо,  жадане  літо  –
Минаєш,  як  дивний  сон:
Марніють  потроху  квіти,
Вже  листя  спадає  з  крон…

Плоди  золоті  небесні
Медовий  знесли  нектар
У  пам'ять  про  білі  весни.
Ніч.  Місяць  –  між  зір,  вівтар…

О  літо,  жадане  літо  –
Несеш  прохолоду  з  гір,
А  чайки  над  білим  світом
І  морем  кричать:  «Повір…

У  радість,  у  Вічність,  крила,
Любов  і  добро  в  серцях…»
Планета  най  рідна,  мила  –
Ти  з  Людством  казковий  Птах…

                   Синій  кіт

В  ночі  синій  –  синій  кіт
Із  вогненних  двічі  міт
Блимнув  й  зник  у  синіх  сутінках  воріт.
Чи  знайшов  собі  коня,
В  домового  перейняв  –
Круг  ялин  гарцює,  новорічних  свят…

А  хурделиця  гуде,
Сніговий  крізь  хугу  йде.
Дід  Мороз  на  санях  серед  лісу  десь…
Біла,  біла  борода
Із  заметів  вигляда,
А  червона  одіж  майорить  крізь  даль.

Там  сорока  стрекотить.
Зайцю  виглянуть  кортить,
А  синиць  так  цілий  гурт  –  обсіли  тин.
Місяць,  рогом  із  сосни,
Бачить  фантастичні  сни.
Десь  далеко,  чи  у  вусі  дзвін  бринить…

В  ночі  синій  –  синій  кіт
На  коні  об’їхав  світ
І  привіз  нам  невеличкий  заповіт:
«Щоб  жили  на  радість  всім
Літ  сімнадцять  раз  по  сім,
Берегли  Природу  й  дім  у  всій  Красі.»

23.01.2010р.

На  фото:  Город  инков  Мачу-Пикчу,  Перу





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020


Быть!

#Стихименянепокидают
5дн.

               Быть!

Как  стремительно,  
как  стремительно,  
как  стремительно  
мчится  жизнь…
Как  волнительно,  
как  волнительно,  
как  волнительно  
в  ней  нам  быть…

Быть,  чтоб  нежиться,  
но  не  спешиться  –  
в  горе,  в  радости  
и  в  Любви…
Увлекаться  и  
с  ней  утешиться  –  
то  с  горчинкой,  
то  медовик.

Кем  подарена  
жизнь  метелица?  
Так  закружишь  –  
захватит  дух!
Наблюдатель  ты
 иль  владелица?  
Ты  на  счастье  
и  на  беду.

Первый  раз,  
когда  ты  приснилася:  
Мамой  глянула  –  
брызнул  рай!
Постепенно  
добром  наполнилась  –  
детства  тёплый,  
влекущий  край…

А  теперь  –  
хоть  мудра,  
кликушеством  
иногда  тренируешь  нас  –
учишь,  как  
и  с  такой  в  содружестве:  
в  профиль  знать  тебя  
           и  в  анфас.

Как  стремительно  
и  значительно,  
поучительно  
мчится  жизнь…
Как  волнительно,  
поразительно,  
замечательно  
в  ней  нам  БЫТЬ!




Мы  встретились  вместе

Мы  встретились  вместе,
Как  это  чудесно  –
Не  в  этом  ли  счастье?
Не  в  этом  ли  песня!

Могло  так  случиться,  что  нам  не  найтись  бы  –
Ни  в  этом  столетьи,  ни  в  тысячелетьи;
Но  вот  Мы  все  вместе  –  не  счастье    ли  это?
Так  что  ж  суетиться,  нам  надо  присесть  бы.
Друг  в  друга  всмотреться,  тепло  улыбнуться
И  вновь  удивиться  –  могло  ж  так  случиться?!
Чтоб  все  мы  так  близко  напротив  друг  друга…
Кто  ж  сделал  такую  для  всех  нас  услугу?

Такое  простое  –  необыкновенно,
Такое  большое  –  совсем  незаметно,
Такое  незримое  в  солнечном  свете,
Что  мы  упускаем  как  сумрак  с  рассветом.

Часы  и  минуты  –  минуты,  секунды
И  все  вы  конечны  и  щедры,  и  скупы…
Вот  только  ли  ценим  мы  вас  ежедневно  –
Вглядимся  друг  в  друга  –  здесь  Счастье  наверно.
Во  взгляде,  улыбке,  дыханьи  и  песне;
В  молчаньи  и  в  слове,  во  встречах  прощаньях;
И  в  рукопожатьях  и  в  нежных  касаньях  –
В  немых  и  понятных  глазами  сказаньях.

Могло  ведь  случиться,  что  нам  не  найтись  бы  –
Ни  в  этом  столетьи  ни  в  тысячелетьи…
Как  Счастье  такое  для  всех  сохранить  нам?
И  струнами  Сердца  друг  к  другу  приникнуть.

Мы  встретились  вместе,
В  день  этот  чудесный  –
Не  в  этом  ли  счастье?
Не  в  этом  ли  песня!



     Сны  

Как  птицы  взмах  крыла,
Как  молния,  явился  –
Мне  память  принесла
И  быстрый  сон  открылся…
В  нём:  самый  добрый  дом,
До  боли…  в  милом  месте…
Столкнулся  вдруг  с  лицом  –
Знакомым  ещё  в  детстве…

С  ним  тысячу  уж  лет
Не  мог  я  ждать  той  встречи…
Без  родственных  примет,
Но  милы  сердцу  речи…
Как  будто  соскочил
В  мир  близкий  параллельный,
Что  рядышком  кружил  –
И  время  там  нетленно…
Бери  в  нём  под  заказ,
Как  в  той  библиотеке,
Хоть  повесть  хоть  рассказ,
Кино  ли  в  фильмотеке.
И  вьётся  уж  сюжет,
Из  мыслеформ  струится,
Рождается  прожект,
Событьями  уж  мчится.
И  логикой  простой
Окутывает  образ  –
Он  с  тёплою  рукой
И  взглядом  светлым,  добрым…

Вдруг  исчезает  он  –
Ты  в  поиске,  в  погоне:
Вокзал,  метро,  жетон…
В  заполненном  вагоне…
По  лицам  взгляд  скользит,
Но  нет  того,  кто  нужен,
А  сердце  вновь  щемит  –
Раз  был,  так  значит  сужден?
А  поезд  мчится  вдаль
И  надо  б  возвратиться  –
В  страну  мечты  Грааль,
Должно  в  ней  что-то  сбыться?
…Тут  поезд  стал  уж  мой,
Перрон  вдруг  незнакомый  –
Трамвай  стоит  восьмой,
Воздушный  невесомый…
Зачем?  Ведь  мне  назад  –
Как  мог  здесь  очутиться?
И  надо…  и  нельзя,
А  мысль  уж  дальше  мчится…
Здесь  новое  лицо…
Вновь  встреча…  незнакомка
Рассказывает,  что
Дорог  назад  есть  столько!

Исчезло  мигом  всё:
И  сон…  и  что  в  нём  было,
А  Солнышко  в  лицо  –
Где  я?  И  что  случилось?
И  нехотя  каприз
Я  преодолеваю,
Босые  ноги  вниз…
Уж  в  утро  я  шагаю…

Очнись,  мой  друг,  очнись
От  майи  снов-видений  –
В  реальный  Мир  вернись,
Хоть  он  и  не  кудесник;
Действительность-Грааль
В  себе  создать  нам  нужно,
Чтоб  не  умчалась  в  даль  –
В  ту  Вечности  окружность…



Белый  снег  
           вальс

Белый  снег,  белый  снег  –
Он  как  прежде  под  ноги  ложится.
Белый  снег,  белый  снег  –
Пусть  нам  юности  сказка  приснится.
Замело  те  года,
Уж  серебряной  дымкой  покрыты,
Но  как  тянет  туда,
Ведь  надежды  всей  жизни  там  свиты.

Там  начала  начал
И  рассветов  и  звёзд  откровенье:
Первый  танец  и  бал,
Поцелуй  и  Души  сотворенье.
Так  листай,  не  листай
Тех  страниц  нашей  памяти  дивной,
Но  священный  тот  край
И  восторги,  и  грусть  тают  льдинкой...

Белый  вальс,  белый  вальс,
В  нем  как  прежде  улыбка  кружи′тся  –
Продолжай,  оставайсь,
Как  легко  твоей  сказкой  укрыться…
Белый  снег,  белый  снег  –
Время  быть,  но  не  время  прощаться;
Продолжает  свой  бег
Наша  жизнь,  
наш  мираж,
Птица  Счастья!



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020


Мамині мальви

#Стихименянепокидают  
4дн.

     Мамині  мальви

Мамині  мальви
В  саду  коло  двору
Знову  лоскочуть  чуття,
Краю  замало
В  цю  літню  пору  –
Хати  й  з  Батьками  життя...

Квіти,  як  свято,
Невередливі  –
Де  посади,  там  й  ростуть.
Стеблами  банти
Вверх  в'яжуться  в  гриви,
Хочеться  з  ними  побуть...

Мама  ласкаво
З  рання́  розмовляє  –
Друзі,  немов  би  живі,
Не  як  забава,
Бо  ж  благословляє:
"В  двір  –  добро  й  радість  несіть."

Все  відцвітає,
Вже  й  Нені  не  має  –
Правду  не  зміниш,  життя...
В  мальвовім  раї  
Матуся  витає
Метеликом  в  казці  буття...

24.07.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020


Лето пуделем взлетает

#Стихименянеоставляют
3дн.

*        *        *
Лето  пуделем  взлетает
Над  цветастой  бахромой,
Редкий  дождик  поздравляет  –
В  полдень  прерывая  зной.
Персики  и  абрикосы,
Дыни,  арбузы  глядят;
Петухи,  рассветов  росы,
Пара  чудных  лебедят
Подрастают  для  полёта...
Так  и  мы  растим  внучат  –
Жизни  первые  зачёты,
Хоть  по  детски,  но  горчат.

Лето  пуделем  взлетает  –
Серединою  в  зенит,
В  этом  славном  крымском  крае,
Что  не  взгляд,  чуднее  вид!
Хочешь  –  море,  хочешь  –  горы,
Хочешь  –  леса  благодать;
То  закатов,  то  Авроры
Взоры  можешь  наблюдать.
Коль  живёшь  ты  в  ПОЗИТИВЕ,
Помнишь  –  Бог  всегда  в  душе,
Радость  коль  в  твоём  активе  –
Со  здоровьем  в  барыше!

23.03.2020г.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883720
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2020


# Стихименянеоставляют 2дн. Несказанное монолог

#  Стихименянеоставляют
2дн.
Несказанное
           монолог

Казалось  так  надолго  вместе…
Часы  ушли,  ушли  минуты  –
Их  не  хватает,  как  всегда,
Для  главного  чего-то:
Сердца  
Щемящей  участи  молчащей,
О  чем-то  трепетно  молящей…
Несказанного
Там  осталось  так  много,
Что  ни  в  монологе
Ни  глаз  лучом  не  передать.
Летела  каждого  звезда…  

Лишь  теплотою  нежной  память
Поможет  воскресить  и  склеить
Мгновенья  лучшие  опять.
Как  дороги  нам  встречи-сказки,
Так  долго  ждём  мы  их…  Развязка
Быстра,  в  разрыв,  смятеньем  кратким
Уносит  всё…
Душа  спохватится  потом,
Но  уж  далече  те,  кто  дорог…
Опять  в  мечтах,  до  новых  встреч  –
Минут,  секунд  дожить  бы  снова…

Так  жизнь,  знакомка  незнакома
Нам  разворачивать  листы  дает  свои,
Чтоб  разгадали  секреты  мудрости,
Мечты  чтоб  воплощались  чрез  страданья.

И,  будущим  определясь,
Растить  кристаллы  Красоты,
Чтоб  Дух  к  Высокому  поднялся;
Чтоб  научиться  управляться
Нам  с  чувствами  земными…
В  чём  Мудрость  –  знать  до  глубины
И  перестать  бы,  обижаться
И  раздражаться,  и  сражаться
Нам  с  мельницами  тут  и  там  –
Ведь  где-то  рядом  Простота
И  гениальность  Отношений.

Как  трудно  строить  Счастье  нам,
Любить  друг  друга  как  мы  есть  –
И  с  потрохами  и  с  грехами…
Жизнь  коротка  для  тех  боёв,
Её  нам  строить  сообща,
Идя  навстречу  через  ласку,
Не  через  ругань  и  «сплеча»  -
Чрез  радость  нам  увидеть  сказку.

И,  по  кирпичику,  любя
Нам  добывать  свет  пониманья,
Чтоб  луч  пробился  сквозь  молчанье
И  отчужденье,  озлобленье  –
Костром  чтоб  вспыхнула  Душа.
Других  путей,  поверьте,  нет  –
Лишь  разрушений  пни  и  пропасть,
И  только  грусти  череда,
Уж  скоро  мысли  как  о  прошлом.
В  Любви  –  останемся  Людьми.

Казалось  так  надолго  вместе…
Часы  ушли,  ушли  минуты  –
Их  не  хватает,  как  всегда,
Для  главного  чего-то:
Сердца  
Щемящей  участи  молчащей,
О  чем-то  трепетно  молящей…
Несказанного
Там  осталось  так  много,
Что  ни  в  монологе
Ни  глаз  лучом  не  передать.
Летела  каждого  звезда…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883614
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2020


Позитив

#Стихименянеоставляют
1дн.

           Позитив

Все  глубины  жизни
Быстро  не  постичь,
Потереть  –  чтоб  Джины
Излечили  ВИЧ?
Чтоб  картины  маслом,
Радостью  лишь  жить  –
Златой  серединой
Все  проблемы  свить.
Сказочно  всё  в  сказках
Для  детей  и  мудр  –
Тропами,  что  в  скалах,
Где  печален,  хмур
Опыт  жизни  нашей;
Только  и  гляди,
Тенями  коллажей
В  топь  не  забрести.
Вдруг  нежданно  взглянешь
В  зеркало,  увы,
И  надежду  ранишь  –
Где  звезда,  волхвы?
Вот  тогда  поймёшь  всё
И  прозреешь  вмиг,
И  за  ум  возьмёшься  –
Дальше  без  вериг!
Наши  все  страданья
Грошевой  цены,
В  соснах  трёх  блужданья,
К  тёще  на  блины...
Сед  уж  –  вызрел  вывод,
Мир  избороздив,
Что  есть  –  жить  активно?
–  Только  ПОЗИТИВ!

21.07.2020г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2020


Дай Боже

Чтоб  не  извериться  во  всем,  
Дай  бог  ну  хоть  немного  Бога!
                                                       "Дай  бог!"  Е.Евтушенко

Дай  Боже

Дай  Боже,  Господи,  прости  –
Со  звёзд,  что  не  пускаем  света,
Что  не  молитва,  просто  стих,
Среди  обманутого  лета.

Что  всё  мутим  мы  Небеса
И  Землю  намертво  калечим,
Но  ждём  Пришествий  чудеса  –
Свои  ж  мозги  никак  не  лечим.

Детей  в  смартфонов  тупики
Пускаем  так  легко,  ведь  в  пропасть!
Твои  слова,  сигнал  руки...
...Бредём,  не  выбирая  тропы...

Ложь  повиликой  оплела,
Неправедность  порхает  птицей  –
Хоть  всё  читается  по  лицам,
Кривым,  дорогу,  зеркалам.

Прогнута  Совесть  до  земли.
Рассветы  лишь  в  мечтах  поэтов.
О  Боже  –  безнадежья  светы,
Всех  наказанье  ждёт  вдали?

Прости,  о  Боже,  всех  землян.
Вкрапленьем  светляки,  где  темень.
Любви  с  Тобою  –  океан!
В  сердцах  удержим  Веры  семя.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883383
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2020


Сердечна пісня

                     

А  листя  падає,  а  листя  падає
І  водоспадами  до  твоїх  ніг...  
В  цю  мить  не  радує,  жура  досадує  –  
Розлуки  близиться  нестримний  біг...  

За  руки  взявшися,  все  рівно  куди  йти  –  
Бредем  по  місту,  а  у  тілі  дріж...  
Навіщо  нарізно?...  в  обійми  кинутись...  
А  в  серці  хвилями  –  печалі  різь.  

І  поїзд  вчасно  йде,  вокзал  напів  пустий,  
Величний  зал  німий  з  тунелей  тор...  
Хвилин  останніх  залп,  розлукою  святий,  
З  обіймів  кинув  нас  в  надій  повтор...  

З  країв  очікувань,  в  листах  душ  виїмка  
І  недомовленого  маета...  
Хоч  неприборкана  любові  є  ріка,  
Жде  зустріч  зустрічей  –  долі  мета....  

19.07.2020  р.
   

Сердечная  песня

А  листья  падают,  а  листья  падают
И  водопадами  к  твоим  ногам...
В  сей  миг  не  радуют,  ведь  грусть  досадует  –
Разлукой  стелется  средь  четверга...

Мы,  взявшись  за  руки,  ночною  улицей
Бредём  по  городу,  а  в  теле  дрожь  –
Зачем  опять  нам  врозь?...  в  объятья  броситься...
А  в  сердце  волнами  печали  рожь.

И  поезд  вовремя,  вокзал  полупустой,
Огромный  зал  немой  простёр  простор...
Минут  последних  залп,  разлукою  святой,
Обнял  и  бросил  врозь  в  надежд  повтор...

Вновь  ожидания,  душ  в  письмах  выемка
И  недосказанного  маета...
Хоть  необузданна  течёт  любви  река,
Но  к  встрече  встреч  есть  тропочка  проста...

19.07.2020г.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020