| Сторінки (31/3039): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Життя унікальне,
як макове зерня,
лиш дайте розквітнути
світлому в серці –
воно подарує
й загіпнотизує
несхожістю думки,
як і відкриттями...
У рідному небі
хмарки відпливають,
дивуються, милі,
на людську розруху:
на кинуті хати,
безрадісні лиця,
де зло павутинням
плете повитицю...
І все зрозуміло
давно людським душам –
звідкіль все дме вітер
тим протягом, наскрізь.
Життя ж унікальні
діток і онуків
тим МАНІакальним
здамо в жадні руки?
07.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2019
Я иду дорогой скорбной
в мой безрадостный Коктебель...
По нагорьям тёрн узорный
и кустарники в серебре.
По долинам тонким дымом
розовеет внизу миндаль...
Максимилиан Волошин
Що, мій друже, мій Максе –
одержав, що хтів?
Зачудованії ці свічада,
Міріади зірок,
малахіт камінців,
Карадагські фантазії чари…
Таємничий цей Всесвіт:
безодню світів!
І сувої мальовані неба…
Вічно змінний цей простір
до серця добрів,
До Любові, Землі і до себе?
Ці смарагдові пагорби,…
окіл, як вірш –
Чаша моря з глибинами таїн
Надихає, цілує
натхненням від Лір,
В зачарований світ повертає…
Та і де він , той світ –
тут, чи там? Лиш Творець
У собі нам дарує Нірвану.
Як і ми, любий Максе,
ти вічний є герць*
Із думок, в потойбіччя, за грані…
Бачив далі і глибше –
казав нам про це
Словом, пензлем і поглядом мудрим;
Та веселість і щирість,
для нас є взірцем
Простоти – не здаватися,… бути.
І твій погляд з небес
на стежки, де ходив,
Усамітнення пив, що кохання –
Той ковток Кіммерії
від цеї «орди»,
де суєт й лицемірства пізнання…
10.09.2009р.
= В даному випадку:
Герць* - Боротьба думок, поглядів тощо.
= Максиміліан Александрович Волошин:
(Кириенко-Волошин 1877 - 1932)
Волошину М.А.
посвящение
Отроком строгим бродил я
По терпким долинам
Киммерии печальной...
Ждал я призыва и знака,
И раз перед рассветом,
Встречая восход Ориона,
Я понял
Ужас ослепшей планеты,
Сыновность свою и сиротство...
Максимилиан Волошин
Его душа –
мятежный остров
среди мирских несовершенств,
Вселенной
равновесья остов
и Коктебельских дум
клише.
О, сколь сказанного
принёс он
и несказанного
унёс,
морских безбрежий
мог быть плёсом
и он же –
мудрости утёс.
Он не питал
к мечте иллюзий,
а просто
строил Красоту.
Преображались души,
люди
в его лучах
средь будней туч.
И до сих пор
на Киммерии
чтят музы
Карадагских гор
восход
Волошинской стихии.
А Дому в радость
каждый гость.
27.06.2007г.
П Р Е Д У П Р Е Ж Д Е Н И Е
Максимилиан Волошин
«Гражданская война»
Из цикла «Усобица»
Одни восстали из подполий,
Из ссылок, фабрик, рудников,
Отравленные тёмной волей
И горьким дымом городов.
Другие — из рядов военных,
Дворянских разорённых гнёзд,
Где проводили на погост
Отцов и братьев убиенных.
В одних доселе не потух
Хмель незапамятных пожаров,
И жив степной, разгульный дух
И Разиных, и Кудеяров.
В других — лишённых всех корней —
Тлетворный дух столицы Невской:
Толстой и Чехов, Достоевский —
Надрыв и смута наших дней.
Одни возносят на плакатах
Свой бред о буржуазном зле,
О светлых пролетариатах,
Мещанском рае на земле…
В других весь цвет, вся гниль империй,
Всё золото, весь тлен идей,
Блеск всех великих фетишей
И всех научных суеверий.
Одни идут освобождать
Москву и вновь сковать Россию,
Другие, разнуздав стихию,
Хотят весь мир пересоздать.
В тех и в других война вдохнула
Гнев, жадность, мрачный хмель разгула,
А вслед героям и вождям
Крадётся хищник стаей жадной,
Чтоб мощь России неоглядной
Pазмыкать и продать врагам:
Cгноить её пшеницы груды,
Её бесчестить небеса,
Пожрать богатства, сжечь леса
И высосать моря и руды.
И не смолкает грохот битв
По всем просторам южной степи
Средь золотых великолепий
Конями вытоптанных жнитв.
И там и здесь между рядами
Звучит один и тот же глас:
«Кто не за нас — тот против нас.
Нет безразличных: правда с нами».
А я стою один меж них
В ревущем пламени и дыме
И всеми силами своими
Молюсь за тех и за других.
Максимилиан Волошин
Склоняясь ниц, овеян ночи синью,
Доверчиво ищу губами я
Сосцы твои, натертые полынью,
О мать земля!
Я не просил иной судьбы у неба,
Чем путь певца: бродить среди людей
И растирать в руках колосья хлеба
Чужих полей.
Мне не отказано ни в заблужденьях,
Ни в слабости, и много раз
Я угасал в тоске и в наслажденьях,
Но не погас.
Судьба дала мне в жизни слишком много;
Я ж расточал, что было мне дано:
Я только гроб, в котором тело бога
Погребено.
Добра и зла не зная верных граней,
Бескрылая изнемогла мечта...
Вином тоски и хлебом испытаний
Душа сыта.
Благодарю за неотступность боли
Путеводительной: я в ней сгорю.
За горечь трав земных, за едкость соли –
Благодарю!
7 ноября 1910
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
Ти – лебідка моя, степовая зоря...
Із небес сизаря лет, де ніжності ряст...
Закосичення верб і праматінки серп.
Вітер пісню простер – Батьківщиноньки герб.
Крізь граніт й сивість круч руслом врізався Дніпр,
не забуть Прип'ять й Случ, дні на Березині...
Славна Хортиця спить, сняться їй ще снопи –
Тарас Бульба летить, пилюга з під копит.
О лелечі краї... Душі рідні мої...
В верховітті топіль – чумаченьки по сіль...
Серця стримана біль – то є пам'ять-кошіль,
не забуть хліб і хміль, плуга тягне ще віл...
Де тепер орачі? До життя де ключі?
До АТО не пошлють діток керманичІ́.
Все собі, а не вам – двадцять п'ять літ оман.
Розум – браття мої, до тюрми крадіїв!
03.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831666
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2019
Цей любий край там за вікном –
о, скіль разів тебе я бачив...
Та ось біжить маленький гном /
і молить, щоб його пробачив / 2р
за те, що він в мені давно
чатує час, з ним найдорожче...
У цьому світі так дано – /
не обіцяй, вернутись, конче... / 2р
За віщо, гноме мій, прощать?
Благаю, ще побудь зі мною,
бо край мій любий весь в очах, /
в мені навік, не стороною... / 2р
Тож мій маленький, в серці гном,
лишень впаду в траву й ромашки
вся радість та, болючим сном – /
ріка і чорногуз... і маки... / 2р
02.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.04.2019
Що встигнемо у світі, доки вирій,
Сказати і вмолити глибину...
Акації і верби посивілі,
На пагорбах шумують, вже без сну...
Тече вода у річці край діброви,
Їй очі помутились від часу,
А берег і самотній, і удовий.
Земля втрачає первісну красу.
Бо люди розгубилися узбіччям
Вселенського високого життя –
Стидаються дивитися у вічі,
Прозорого не бачать до пуття.
Зблукали чорний кут, та все замало.
Невігластво у закуденьки зве.
Цей Божий світ завузили в кружало,
Перетворили в дзеркало криве.
То ж схаменімось! Серце віще чує,
Що йти без Віри і Любові – клин!
Висока ціль святі шляхи торує,
Що їх Поводирі нам нарекли.
29.01.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831407
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2019
По вере вашей Дано будет вам
(Мф.9:29).
Приблизим же звёзды
И кто же летает
в сем тягостном мире?
Дух-Свет на клавире
все грусти растает.
Каждодневность сует,
непреложность забот –
прячут будущность Свет
в тусклый мелочный грот.
Да, сей крест нам нести
шаг за шагом к Любви.
Зло настырно в пути
нас отвлечь норовит.
Но мысль посылаем
вперёд к горизонту –
за лунностью Понта,
за видимым краем
двойник наш причальный,
таинственный многим...
Сознанья пороги
пройти сквозь печали...
Свет за Верою ждёт,
он всегда был и есть –
этот радости мост,
наша Совесть и Честь.
Вот здесь наши взлёты,
для Вечности крылья.
Мечты станут былью –
приблизим же звёзды!
01.04.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831285
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.04.2019
* * *
Хлюпає Конка крильми лебединими,
Рідна моя, не спіши…
В ніченьку теплу й спекотними днинами
Душу мою вколиши…
Що повертається в дні ненагляднії –
Де очерет шепче: «Мій
Хлопчику, виростеш, стрінуться манії
Всепоглинаючих мрій.
Край не забудеш ніколи цей, в пам’яті
Зблиском віконця, сюди –
В дні найсвятіші, де совісті паростки
В серці, мов бджілок меди…»
12.07.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831072
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2019
О книга життя, закодована Небом,
відкрити з кінця не вдається її –
лише поступово життєві потреби
читань по сторінці й допустять в краї.
І це лише перша, з закладених, мудрість,
а їх відкривати ж – за ціле життя...
Тож вас ще чекають і штилі, і бурі,
та берег, і море – нестримне буття...
Змогти й проти течії перемагати,
терпіння й характер, настирність мети –
спокусам і примхам всім протистояти,
кораблик свій курсом правдивим вести.
Ось так, поступово – за пругом всі далі
вестимуть до цілі, яку ставиш ти.
Тож, через поразки і через медалі –
припони усі подолати й пройти.
І з кожним світанком радіти дню треба,
бо Воля і Віра веде до побід –
земне є для цього і Божеє небо,
тож Совість й Любов відведуть вас від бід.
27.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2019
* * *
Я посылаю Вам любовь –
пусть струны сердца заиграют,
всё лучшее пусть извлекают,
и в радость душу облекают,
пусть забурлит, взыграет кровь.
Я посылаю Вам любовь –
пусть вновь откроется страница,
пусть жизнь другая Вам приснится,
чтоб там живой воды напиться,
друг друга, чтоб понять без слов...
Я посылаю Вам любовь –
отбросьте грустное томленье
и цепкой суеты владенье,
тревожный страх, оцепененье,
Вы станьте Человеком вновь.
Я посылаю Вам любовь –
чтоб обрели здесь равновесье
и устремленье, откровенье,
уверенность и вдохновенье,
так обретите счастья кров.
Я посылаю Вам любовь –
пусть отзовётся тем созвучьем,
что сердце знает наилучше,
пусть Вас сомнение не мучит,
с надеждой жду Вас и с мольбой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830500
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2019
Не забывается, друзья,
ведь было настоящее –
то утро чувств, где ты и я,
вокруг происходящее...
Как обманули нас легко,
карманы, душу вывернув,
так сладко шепчут на ушко,
все униженья – нам в вину.
Всё припорошено теперь
приманками и подлостью,
как ловко нам закрыли дверь –
рот жаждут, для надёжности.
Капканы внукам и силки
без перспектив и радости.
Ответы – разве плутовски:
" Нет денег." Ждать лишь пакости.
23.03.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830090
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.03.2019
Ах отзвуки пьянящие
немыслимых высот –
летим над всем изяществом
божественных красот
себя мы тешим мыслию
причастности к сему,
рисуем жизни линии
сует, сквозь кутерьму.
А где-то всё в гармонии,
как будто бы в раю...
Да нет, я без иронии
ту быль передаю –
сначала там мечталося,
как нам, землянам, здесь.
У них давно сверсталося...
Приди – святая весть.
Как будто в нереальности
и не сюрреализм?
Суть не в маниакальности
и точно не снобизм.
Вот разве переходное
от первобытных снов –
агрессо-злостно модное.
Как чумку б глубже в ров.
Забыть сие бескрылое
паучье бесовство б –
давно в душе постылое
тьмы: в пропасть сватовство.
Простите, силы светлые,
что задержались здесь.
Сознанья видно квёлые
былых времён и днесь.
21.03.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829986
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.03.2019
О скільки слів говорено про мир...
Якби ж оті, від кого це залежить
прислухались, сьогоднішні громи,
то смерть УСІМ, а не легенька нежить.
З тих пір, як жадоба – усьому кут
й мізки потвора ця вже захопила –
у пастку притягальним став маршрут.
Тож на коні тепер нечиста сила.
І вже своє невігластво пасе –
з гордині їх, а чи по своє віллю.
Ніщо захоплених вже не спасе,
бо владою зіпсовані, цивільно.
Один до Совісти і Правди шлях,
хоч непростий, та іншого не буде.
І щоб там чорний гурт не замишляв,
та потяг справедливості розбудить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829534
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2019
Здесь на Планете
Я, Душа со мной –
вот в этих далях,
где зима и лето.
Смысл Акаши:
с Планет, где был, заветы.
Наш Путь и крест
под Божией звездой.
Так будем Ты и Я
лететь и верить
в то, что нужны
Вселенной с тех времён,
когда Всевышний
создал без имён...
Я и Душа, что в самой
высшей мере...
В Вселенский мир
мы были внесены,
где зал хрустальный
в самом центре звёздном...
Понять зачем
сначала невозможно,
но страха не было,
как и стены.
Простор бескрайний,
невообразимый –
лишь только мыслью
пожеланья миг...
О бесконечность,
столько здесь постиг –
теперь смогу
и всё преодолимо...
17.03.2019г.
В чем разница между Высшим-Я и душой?
Прежде всего, Высшее-Я — это уникальная часть тебя. Это часть того, что мы называем «супом Бога, с твоим именем на нем». Это часть твоих Акаши [запись о путешествии твоей души]. Это — ты, часть Бога, которая является тобой, пребывающая на планете.
Важно помнить, что каждый раз, когда ты воплощаешься, — с тобой приходит одно и то же Высшее-Я. Осознаёшь ли ты, какого друга ты здесь имеешь? Высшее-Я проходит с тобой через все твои воплощения! Когда ты устанавливаешь контакт со своим Высшим-Я, ты устанавливаешь контакт со всей семьей — с чем-то, о чем тебе уже известно, и с чем ты уже был. Акаши — это запись всего, чему вы когда-либо учились. Она является частью системы твоего врожденного, которая также является частью твоего Высшего-Я. Когда вы НЕ пребываете на Земле, Высшее-Я не существует. Это то, что полностью принадлежит дуальности Человека на планете.
А теперь я хочу рассказать о душе, потому что она очень отличается от твоего Высшего Я. Тебе должно быть ясно следующее: в старой энергии не все люди способны были установить связь с той своей частью, которая является душой. Душа была намного выше их сознания и была для них всего лишь концептуальным понятием. Теперь, с началом новой энергии [после сдвига 2012 года], мы хотим, чтобы вы начали учиться тому, как установить контакт с Создателем.
Что есть душа? Почему она отличается от Высшего-Я?
Для объяснения, мы часто прибегаем к понятиям, которые довольно сложно поддаются объяснению, на любом языке.
Душа — это искра Бога. Она вечна, и у неё нет твоей Акаши внутри. Вместо этого, у нее есть отпечаток Творца, и она представляет всё сущее. Некоторые из вас могут почувствовать её, когда они попадают в сердцевину души, в процессе медитации. Именно тогда она выходит на первый план, и ты чувствуешь её на самом деле.
Ты знаешь, что это не Высшее-Я. Она выше этого. И тем не менее, она всё же принадлежит тебе, как Человеку, так как ты — многомерное существо. Это поддерживается твоей дуальностью, так как это является и телесным, и духовным одновременно.
Душа — это не то, что общается с тобой при помощи слов или мыслей, или то, что дает тебе интуицию. Она намного больше, чем это. Она — не по другую сторону завесы! Она — с тобой, и она сокрыта в каждой частичке твоего телесного Я. Это — твоя красота; великолепие всего, что есть.
(Крайон, http://www.kryon.su/?p=324)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829530
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.03.2019
Горели листья в праздничном огне
И осень молча любовалась лесом.
Ты в первый раз в любви признался мне
И называл меня своей принцессой.
А мне казалось – не настал мой час,
Что о любви мне думать ещё рано.
Я отвечала весело смеясь,
Что ты – герой не моего романа.
Слова Юлии Началовой
Памяти
поэтессы и певицы Юлии Началовой
Как всё бывает неожиданно и сразу –
уходит мир, который был в тебе,
такой большой, сердечный, ясноглазый...
Не отменить ни при какой мольбе.
Светило Солнце. Облака вдруг... Дождик плачет.
И опустился вечер не спеша...
Луна такая же и смотрит не иначе,
лишь улетела птицею душа...
А птица эта и поэт, и соловейко –
звездою-вспышкой быстро пронеслась.
Такой талантливой мелькнула чародейкой,
запомним яркие твои крыла...
16.03.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829316
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 16.03.2019
Іще раз я пройду
по тернистій дорозі
під зорею, що трепетно світить в імлі
й на перетині тім,
на знайомому розі,
де нажив щонайперші свої мозолі
я побачу тебе,
мою рідну Матусю
у хустині простій та в турботах мирських,
в цьому спішному світі
і вічному русі –
все життя на бігу без перерв й вихідних...
О, ця доля жіноча –
ця жертва сердешна.
Хто оцінить її на шляху у життя?
Діточок приголуб
уночі і щоденно...
Що ж собі? Та нічого... Вже без вороття...
На коліні стоять
нам, мужам, до жіноцтва –
Берегині ви наші, матусі й жінки.
Їм у дар хутко квіти,
з одежі – обнова,
поцілунки й обійми, щоку до щоки.
13 березня 2019р.
Молитва матері в дорогу дітям.
"В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
Прошу матінку Божу дитя моє (ім'я)
В путь-дорогу благословити.
Огороди, Пресвята Богородиця,
Дитятю мою плащаницею своєю святою,
Різою своєю золотою.
У будь-якому шляху, на будь-якій дорозі
Дай рабу Божому (ім'я) неушкодженим пройти.
Захисти в лісі дрімучому, в полі широкому,
У болоті хиткому, в синьому морі,
У швидкій річці від людей лихих,
Від тварин злих, від напастей і бід.
Я – мати, я дитя благословляю,
В дорогу проводжаю.
Ключ Моїм словам. Замок моїх справах.
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
Амінь. Амінь. Амінь".
Неоценимые женские судьбы
Еще раз я пройду
по тернистой дороге
под звездою, что трепетно светит во мгле
на знакомом на том,
перекрёстка пороге,
где впервые мозоль взбух в домашнем тепле
я увижу тебя,
мою милую Маму
в том платочке простом и в заботах мирских,
в мире спешном всегда
вечном беге и гаме –
торопясь, жизнь без сна, отпусков, выходных...
Судьбы женские эти,
сердечная жертва.
Кто оценит весь путь от самого венца?
Детвору приласкай
ночью и ежедневно...
Что ж себе? – Ничего... До земного конца...
На колене стоять
нам, мужам, к берегиням –
вас хранить и беречь бурям всем вопреки.
В дар цветы и одежды
любимым княгиням:
поцелуи, объятья, щеку до щеки.
13 марта 2019р.
Авторский перевод с украинского
Молитва матери в дорогу детям.
«Во имя Отца и Сына и Святого Духа.
Прошу Матушку Божью дитя мое (имя)
В путь-дорогу благословить.
Огради, Пресвятая Богородица,
Дитятю мою плащаницей Своей святой,
Ризой Своей золотой.
В любом пути, на любой дороге
Дай рабу Божьему (имя) невредимым пройти.
Защити в лесу дремучем, в поле широком,
В болоте зыбком, в синем море,
В быстрой реке от людей лихих,
От животных злых, от напастей и бед.
Я – мать, я дитя благословляю,
В дорогу провожаю.
Ключ моим словам. Замок моим делам.
Во имя Отца и Сына и Святого Духа.
Аминь. Аминь. Аминь».
Фото з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2019
* * *
Ах этот старенький диванчик –
был молод, как и мы тогда...
Какие страсти, кукарача,
глаза напротив навсегда.
Орех свидетель за окошком,
уж верно вырос, шелестишь –
грустишь о нас хотя б немножко?
О, память – в прошлое летишь...
Летели вдаль легко и страстно
на крыльях сердца по волнам –
то притяженье океаном
казалось даром было нам...
И те мелодии младые,
что пел нам, постаревший в час –
диван философ, в дни златые,
своей любовью нас потряс.
8 марта 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828620
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2019
* * *
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зараннє повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди. Принесло
На старість ледве і додому.
Веселеє колись село
Чомусь тепер мені, старому,
Здавалось темним і німим,
Таким, як я тепер, старим.
І бачиться, в селі убогім,
Мені так бачиться, нічого
Не виросло і не згнило,
Таке собі, як і було.
І яр, і поле, і тополі,
І над криницею верба.
Нагнулася, як та журба
Далеко в самотній неволі.
Ставок, гребелька, і вітряк
З-за гаю крилами махає.
І дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою. По горі
Садочок темний, а в садочку
Лежать собі у холодочку,
Мов у Раю, мої старі.
Хрести дубові посхилялись,
Слова дощем позамивались…
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн стирає…
Нехай з святими спочивають
Мої старії… – Чи жива
Ота Оксаночка? – питаю
У брата тихо я. – Яка?
– Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.
Чого ж ти, брате, зажуривсь?
1849р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828339
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.03.2019
До 205 річниці з Дня народження
Тарасе наш!
триптих
Респектабельні пілігрими…
«ходять» по шевченківських місцях.
Вербують верби у монографії.
Вивчають біо і гео-графію.
Полюють в полі на три тополі…
А цікаво, багато б із них потрафили
Пройти шляхами його долі?
Ліна Костенко
«Заворожіть мене волхве…»
Тарасе наш!
триптих
І.
Тарасе наш! Хто подолає
Думок твоїх всю глибину?
Той, хто в очах твоїх спізнає
Мою, твою й свою вину...
Вину й безвинність, Світло й сірість
Усіх після Христових днів:
Чи фанатизм, чи дні без Віри;
Патріотизм – чи шовінізм.
Хто може змалювати правду
В цій неправдивій стороні?
Хто для народу дбає право
У цій неправедній борні?
Тарасе наш! Хто подолає
Думок твоїх всю глибину?
Той, хто на віршах все ще грає
Заради зиску й полину?
Чи той, хто вчену ступінь творить
На долі, що тобі болить?
Другий на мові заговорить,
Що розридаються й воли...
Та всі тлумачать, слина в боки:
„Концепція,... міфологізм,...
Мутація і поклик моди...”
Оце змагання – модернізм!
Тарасе наш! Прости вже грішних…
Садок вишневий розквітай!
Бджіл і хрущів той гул утішний
Дай Бог, розбудить нас... в літа.
ІІ.
Тарасе, серденько твоє, –
Летить у висях незбагненних
І дивиться на Землю-Неню,
Чи правда в нашім світі є?
Чи діти вже порозумілись,
У дружбі й щасті поселились,
В полях Вкраїнських сміх кують
І радість за потребу мають,
Державу вже не лихоманить
Й онуки в мирі мо’ поснуть?
Де славна Хортиця шумує,
Чи ж пам’ятають козаків?
Їх слово й діло славне й мужнє
Чомусь навчило сіряків?
Пани добріші може стали?
– Та де? Посліднє розікрали
Вздовж незалежності років…
Тарасе, мрії не збулись!
Пани, як при тобі, вскубуться
За ті клейноди, що й були –
Ще довго біди не минуться,
Мотають жили, як колись…
«Все йде, все минає – і краю немає,
І листя пожовкле вітри рознесли»*
А правда не збулась – в хулі десь конає
І хто їй дасть раду, як Совість змели?
Чернеча гора… Стільки часу минає.
Тарасе, скажи – чи з колін ми звелись?
О, грішний народе мій, в мріях до краю –
В подушці сльоза. То ж проснешся коли?!
ІІІ.
Тарасе, чом водночас з тобою не жили?
І чому білим світом босоніж не брели?...
Отам де тин і вишня єднають два двори –
Вже, духом об’єднавшись, ми б знались до пори...
Ділили б тиші спокій, чи стогін вітровій –
Не так би одиноко котились сльози з вій...
Та Бог дає нам завше свої шляхи в буття –
То ж брате наш Тарасе, осібне й каяття...
* Т.Г.Шевченко, «Гайдамаки»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828338
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.03.2019
Поздравляем!
Мы дружно
наших женщин поздравляем –
здоровья, радости желаем.
Благодарим, что есть на свете
и ласка ваша и тепло.
Лишь с вами
на сердце светло.
Мы дарим
все цветы, что в лете,
целуем, любим вас всегда –
пусть счастливо летят года!
8 марта
Галактик баллада
О, жизненных далей красоты земные –
успеем пройти ли?
А может быть это фантазии сны есть,
что магией свили?
И кто ж их рисует сим светом чудесным
да пламенем сердца –
кудесник ли Неба, нам мало известный,
душой смог увлечься?
О, эти просторы о, эти курганы
в цветах распростертых
звучат гимном сердца, священным органом,
людей интровертов...
Летим над простором, открытым восторгом
и птицей крылатой,
ведь смысл нашей жизни в полёте, бесспорно –
галактик баллада...
8 марта 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828223
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2019
Зі Святом дорогі жінки, берегині нашого дому,
наше найдорожче багатство, наше ВСЕ -
будьте здорові та щасливі. Терпіння і витримки
в сьогоденні, нехай Вас береже Бог -
разом все витримаємо.
Жінці
Як відображення весни
і мрій, і млості від чекання
у сні серцевого страждання –
час, що з тобою не мини,
зі мною будь, моє кохання...
Цвітіння сакури, мій друг,
такої ніжності сумління,
як потяг дотику в стремлінні,
прийшло посланням на мій пруг
з дощу пелюсток на коліна...
Жар почуттів живи, не снись
в рожевих мріях лиш на грані.
Кимсь послане випробува́ння –
на диво щастя надихни
у світ краси на ніжнім стані...
04 березня 2019р.
Женщине
Как отражение весны
и грёз, и неги ожиданья
в тени сердечного страданья –
минуты без тебя пресны
и длятся тягостною данью...
Цветенье сакуры, мой друг,
такое нежности влеченье,
как будто бы прикосновенье,
пришедшее посланьем вдруг
с дождя цветенья на колени...
Горенье чувств в стране любви
иль розовое ожиданье?
Ниспосланное испытанье –
на чудо счастья вдохнови
в мир красоты на хрупком стане...
04 марта 2019г.
Авторский перевод с укр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827741
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.03.2019
Корысть — словно пыль, которую лукавый пускает человеку в глаза для того, чтоб он не знал ни справедливости, ни долга, ни чести, ни дружбы.
А. Оксеншерна
Если у человека появится хотя бы одна корыстная мысль, его твердость обернется малодушием, его знание — безрассудством, а чистота — порочностью. Вся жизнь его будет загублена. Вот почему древние считали бескорыстие величайшим достоянием. Тот, кто обладает им, вознесется над целым миром.
Хун Цзычэн
Порочный круг
Когда поймёт сей человек убогий,
что из времён Корейко воспарил –
набив карман, презрев себя и Бога,
земной закон и тот переступил.
Как лжемогуч, как беден ты душою,
друзей предав и людям не был друг.
Поправши Совесть, Правду, всё святое –
нашёл не счастье, а порочный круг!
Теперь сидишь на кучке золотой
и гложет мысль, как спрятать всё подальше?
Страх постоянный. Стук – не за тобой?
Вот и цена: "Моё, что было наше."
01.03.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827344
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.03.2019
Тут, на цій сцені Будинку офіцерів
співав під час служби, не забути днів...
Звало таємниць передчутя крізь сфери –
майбуття дороги, трепетне в мені.
День п'янив світанком – Вічність відгукнулась,
зорі говорили: "Щирістю стели."
На руці сніжинки блиску, мов минулість –
юності надії, промінець пролив...
Зміна караулу, за плечем калашник,
пролісок де й взявся, цей пестун весни –
на південнім схилі, ніжний і відважний,
душі доторкнулись, ніц тобі ціни...
Хата шле привіт свій птахом іздалека,
рідні крізь турботи – думи шлють мені...
І в очах у Мами смутку поволока...
Річка, поле, маки – бачу, мов у сні...
А було це в середині шістдесятих.
Служили тоді три роки.
25 лютого 2019р.
Мы там что подснежники
Здесь, на этой сцене Дома офицеров
пел во время службы, не забыть тех дней...
Воздух тайн предчувствий предрекал сквозь сферы
будущность дороги, что всего важней.
День пьянил восходом – Вечность отзывалась,
звёзды говорили: "Мы с тобой, дружок."
На ладонях марта блеск снежинки талой
юные надежды, луч в душе разжёг...
Смена караула, за плечом калашник,
взгляд привлёк подснежник, баловень весны –
здесь, на южном склоне, нежный и отважный,
души прикоснулись, нет тебе цены...
Где-то дом крылами машет издалёка,
сквозь родных заботы – думы обо мне
и в глазах у Мамы грусти поволока...
Речка, поле, маки – вижу вас во сне...
А было это в середине шестидесятых.
Служили тогда три года.
25 февраля 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
* * *
Там де всьому початок буває,
виростали де серце й душа –
як струна з тих країв заспіває,
то й пригорнеться Муза вірша...
Тож летять почуття до гніздечка –
народились всі витоки там...
Скрипка плаче, здригається дека,
рідних душ там сердечність вита...
Світанкова зоря засіяє,
знову радість стріча новий день,
на сопілочці вітер зіграє –
мрії вдаль до побід поведе...
23.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019
53 - літтю з дня зустрічі
Я побачу тебе в журавлинім відлунні,
коли вихор часу із мережі зітхань
верне знову в той день у холодному лютні,
де тебе цілував на порозі чекань...
Зачиналось життя з почуттів непорочних,
де було ще по тому багато розлук;
і писались листи і вірші серед ночі,
а при зустрічах чувсь твого серденька стук...
Чому час так летить і життя, мов на крилах?
Патефон, телевізор, комп'ютер, смартфон...
Побіліли з тих пір, моя люба і мила,
не забути ж як я в твій потрапив полон...
Забуяє весна, як і та, романтична...
Для онуків повтор, а для нас Бога дар –
через погляд твій там об'єднав нас Всевишній.
Хай же зве у очах льону квіт, не біда.
лютий 1966 - лютий 2019 р.р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
А звёзды без волнения
всё светят нам с небес
и не нужны им мнения
сейчас, и позарез.
О том, что лишь влюблённым, да
их свет необходим –
здесь, на земле и все года,
как нега и интим.
Вскочили астрономы, вдруг
и замер телескоп:
"Нам как без звёзд, обширен круг
созвездий – стоп, стоп, стоп..."
На вахте мореплаватель
и штурман, услыхав –
корабль едва не сел на мель,
без звёзд судьба плоха.
Поэты: "Неприемлемо –
без звёзд мы как без рук,
их свет нам так лелеемый,
как всплеск любовных мук."
Но звёзды только холодно
смотрели с высоты...
Лишь свет остался – их давно
уж нет, одни мечты...
17.02.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825782
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.02.2019
Дорогие друзья! От всего сердца поздравляю Вас с Днём влюблённых. Будьте счастливы в любви. Дорожите своим выбором. Учитесь любить и прощать.
"Любви всего мало. Она обладает счастьем, а хочет рая. Обладает раем – хочет Неба!
О любящие, всё это есть в вашей любви! Сумейте только найти."
Виктор Гюго
"Я люблю твои ступни за то, что они прошли сложный путь по земле и воде, сквозь ветра, пока не встретили меня."
Пабло Неруда
Я люблю твои ступни.
Пора прекрасная любить
приходит в одночасье –
готовность эти миги пить
восторженно встречаем.
Для сердца огненности шквал
и для души отрада –
сражён бываешь наповал,
хоть ожиданья радость...
Другой встречаешь горизонт
и зори оживают –
волною шепчет тихо Понт,
ведь о любви всё знает...
Услышать Ангела бы глас –
кто нам судьбою послан?
Не появился б ловелас
и донжуаны после.
Что ж – встретить всем свой звёздный час –
пройти чрез чувств крещенье.
Давно желал нам счастья Спас –
дал выбор, совесть, мненье.
День влюблённых
14.02.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825410
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2019
* * *
Ви хочете в казку –
вам п'ять, як раніше?
По цій ось зеленій
стежині у рай...
Тоді краще разом
вернімось в скло тиші –
де ми ж і були,
закортіло за край...
13.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2019
* * *
О поле бескрайє,
так рідне і миле –
цей шлях між полями
до синіх небес!
О дай мені, Боже,
як Янголам – крила,
над полем злетіти
й побачить Тебе...
13.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
* * *
Земне й небесне... Час буття...
Так притягальне...
Про що листочки шелестять
так сповивальне?
Цей диск на небі – таїн зиск...
Рожеві мрії...
О, це життя, бруньки лози
в аквамарині...
Аж в серце Місяць споглядав –
холодним душем...
Незвіданого череда
крокує в душу...
13.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825255
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2019
Пришла, пришла из прошлых лет
мелодия любви.
Цветов букет, души привет –
живи, любовь, живи!
Сердечным пламенем обняв
и мир преобразив,
небесным Светом воссияв,
святое воскресив...
Ромашек, маков нежный цвет
есть ласковость полей –
шлёшь отголоском прошлых лет
клик стаи журавлей...
Не исчезай, средь жизни строф,
мелодия любви...
Летим сквозь век непрост, суров –
сердца нам вдохнови...
12.02.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825124
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2019
Бегу тропинкою лесной,
ах, настроенье!
Ещё зимою, не весной –
сердцебиенье...
Птиц щебетанье надо мной
и плюс двенадцать –
ушли заботы стороной...
Есть – улыбаться!
Сквозь тучи Солнышко блестит,
жизнь – птица счастья.
Стволов звенящий сталактит,
ветвей участье...
Мне б крылья – со скалы взлететь –
души прозренье,
чтоб суеты оставить клеть
и негу лени.
О чудо – я уже лечу –
какое счастье!
Восторг во мне и море чувств...
Я – мира частью.
Мы для полёта рождены
душой и сердцем,
но суетой приземлены,
злой тьмой – за дверцы.
Лишь с Верою нам полететь,
пройтись по водам –
простор, Свет нужен, а не тень,
к Любви в походах.
11.02.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824968
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.02.2019
Ой ти доле непроста
всі часи для люду –
як волошки у житах
з маками повсюди...
Потом всякнути полям,
як слізьми і горем...
Рідная моя земля –
молитов шлеш зорям...
Крізь туманів сизий шовк
ллється мрії гало –
ще надій людських стіжок,
як тонкі коралі...
Знов обдурять шахраї,
в когось є ще віра?
Є безсрібник, правдарі –
для людей, для миру?
10.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824862
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2019
72 роки минуло з дня написання Миколою Костянтиновичем Реріхом статті про братерство народів: Україна (в 1947р.)*
Николай Рерих
Украина
Время-то летит! Полвека, ровно полвека минуло, как у нас на Васильевском острове против Николаевского моста зачиналось Общество имени Т.Г. Шевченко. Дид Мордовцев, Микешин — целый круг украинцев и почитателей Украины и ее славного певца собирались у нас под председательством моего отца Константина Федоровича.
Микешин, поглаживая стрелки усов, улыбался: "Вот этакое славное дело запрещают! Ну, да к Вам, друже, не доберутся, Вы юрист — Вы выведете на верный путь". Писали Устав, сходились, беседовали о будущих выступлениях, предполагали издать "Кобзаря" с иллюстрациями, читать лекции о творчестве Т.Г. Во время собраний Микешин набросал портрет К.Ф., и все вокруг подписались. Этот лист хранился в моем архиве, может быть, был у моего брата Бориса в Москве. Надеюсь — сохранился.
Мои связи с Украиной завязались давно. Гремела труппа Кропивницкого. Заньковецкая, Саксаганский — целая даровитая семья, и чопорный Питер восчувствовал. Украинские песни восхищали, точно бы новая находка. В Академии Художеств всегда было много украинцев, и мы жили дружно.
Первое впечатление было в Киеве, где мы остановились по пути в Крым. Был яркий праздничный день, я пошел на базар. Тогда еще базар был истинно гоголевским сходбищем. Прекрасные плахты, мониста, шитые сорочки, ленты, ну и шаровары, "як сине море". Накупил плахт, всякой всячины, наслушался звонкой певучей речи и навсегда сохранил память о бандуристах.
Потом уже в Академии, на украинском вечере, ставил живые картины из "Кобзаря" по эскизам Микешина. Подходит сотрудник "Новостей": "Вы ведь уроженец Украины"? Говорю: "Нет, я питерец". "Ну, я все-таки скажу, что вы украинец — картины-то удачны, видно, любите Шевченка". Так я и оказался украинцем. Впрочем, ранее, когда на кавказском вечере я ставил картины, таким же образом я оказался грузином. Биографам — заморока!
Вот и теперь в Гималаях, когда радио дает "Запорожца за Дунаем", яркой, красивой чередой проходят картины Украины. Встают образы Шевченко и Гоголя. И дружба, сердечное дружество сплетается с созвучиями Украины. Да, великое благо — братство народов. Там, где упало такое зерно плодоносное, уже будет жить мысль о мире, о сотрудничестве, о геройстве и самоотвержении. Лишь бы посеялось зерно Братства.
Не знаю, жив ли мой портрет Гоголя в гимназии Мая — рисунок на программе ученического спектакля. От первых классов возлюбили Гоголя, и запомнились слова Тараса Бульбы о товариществе: "Вот в какое время подали мы, товарищи, руку на братство. Вот в чем стоит наше товарищество. Нет уз святее товарищества. Бывали и в других землях товарищи, но таких, как в русской земле, не было таких товарищей. Нет, братцы, так любить может русская душа — любить не то, чтобы умом или чем другим, а всем, что ни есть в тебе... Пусть же знают, что такое значит в русской земле товарищество!"
Вспомним лучшие слова о всех народах великой семьи всесоюзной. Пусть ничто злое не коснется всенародного строительства. Да осенит труд братский творческие достижения!
Украине — любовь и привет. От Гималаев сердечный привет Всесоюзным Народам.
17 июня 1947г.
" Зажигайте сердца"
І які несподівані повороти історії ми спостерігаємо сьогодні? Як відомо - ламати не будувати. Тим більше, що ламаються людські долі, родинні зв'язки, братні стосунки народів. Ламаються грубо, через коліно, особливо не цікавлячись думкою самих людей.
Нав'язується, зацікавленими в цьому людьми, взаємна ворожнеча. Більше того – натравлюється, з допомогою підлеглих владним структурам і приватним грошовим мішкам, телебаченням та іншими засобами масової інформації, один на інший народ, з одними і тими ж історичними коренями. Кругом брехня, яка стала головним аргументом у досягненні однієї єдиної мети – нажитися будь-якими шляхами, аж до втрати совісті і честі, в тому числі на крові ближніх. При цьому хрестячись і порушуючи всі заповіді Христа.
Куди ж ми котимося, люди добрі?
7 лютого 2019р.
* Стаття з III тому (1942-1947) книги Миколи Реріха "Листи щоденника", видавництва Міжнародного центру Реріхів, Майстер-Банк, Москва, 2002. Стр. 546
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824545
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 07.02.2019
Дорога в Небо непроста –
берёзы знают это с детства,
им тоже может быть до ста,
любовь и мудрость белодрева.
Расскажут много на веку –
встречали милости и драмы...
Дома с них строили и храмы,
на лапти драли бересту.
Сквозь мир и воен времена
упорно кудри поднимались
и свежелистая весна
всё расширяла жизни дали...
Вы, ненаглядные мои,
невесты в белоснежных платьях –
пред ваших душ кто устоит,
желать сердечного объятья?
05.02.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824216
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 05.02.2019
50 лет спустя 1969-2019 гг.
Пятьдесят – это много ли, мало?
Лёгкий всплеск среди туч со звезды
для Вселенной. Беспечность внимала ль,
наша с вами, средь лет череды?
Без отчаянья пёрли по кочкам,
так вершины под нами легли –
листопады стелили листочки,
зелень вёсен сквозь зимы, вдали...
И теперь, когда дали открылись,
а с Вершины весь путь пред тобой –
Альма-матер все славные мили
не закрыть никакой суетой.
Раскрываешь теперь те страницы,
рядовые события дней –
родниками святейшей криницы
предстают всё родней и светлей...
Лиц прекрасных с альбома зарницы
излучают мечты миражи.
Судьбам душ лишь теперь приоткрыться –
срок Небес заносить в витражи...
01.02. (к 30.06.) 2019 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823659
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.02.2019
Мой гость из далёка, вкус вёсен принёс ты –
январский ушёл серо-белый туман...
Качались тополи, ворон на них гнёзда.
Ветр южных краёв, теплоты атаман.
И всё ж веселее с тобою, дружище –
лишь не торопи дерева расцветать.
Возможно февраль нас одарит снежищем –
да разве в Крыму что-то предугадать?
Подснежник, тюльпаны, цветочки лесные –
куда торопиться, февраль впереди.
Ведь окон тепло вам встречать не впервые?
Наш друг, хоть далёк, тень надежд разбудил...
31.01.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823495
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 31.01.2019
На білій, білій вишні зозуленька кувала...
У цій злотавій днині душа лиш цінувала –
і одуда той погляд, для ластів'ят гніздечко,
тополю серед поля, коня, що без вуздечки...
Шляхи ці пересічні їй маряться і досі:
листо́пади чи січні, в жаркому літі – босі
ми бігли, знали б, в щасті та безкінечнім світлі,
у найдорожчім часі і найсвятішім світі...
В дворі, де білі вишні пелю́стки говірливі
на білій скатертині – послання нам щасливі
виписували, стиха, рядочки слів так ніжних...
Здували їх – о, лихо, ще й сміючись, на ближніх.
Котились дні безцінні в сімейнім крузі братнім,
а ми – такі наївні в дитячій білій стайні...
... У юність перебігли – все в далеч легко мчали...
Родину, вишню білу – навік запам'ятали...
30.01.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Где-то лунный полумрак,
вспомнится дорога...
День прошедший нас напряг –
всё ж привёл к порогу.
Вечер. Звёзды. Фиолет
дальних горизонтов...
Без тебя мы столько лет –
с песнями из фондов.
Голос смыслом напряжён
и святым созвучьем –
с правды соткан грубый лён,
честный и тягучий.
Ненавязчивый рассказ,
жизнь земная всуе,
всё как есть, не на заказ –
совестью торгуя.
Откровенность так звала –
всем открыт, понятен.
Надоела всем лжи мгла.
Парус дальних странствий
звал на чистый, на простор,
ясный и прекрасный –
там Высоцкий командор
и с Христом согласный.
25 января 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822666
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.01.2019
Не убежать нам от судьбы –
за инеем уж вёсны...
Мы у любви своей рабы,
а встреча – тот же крёсный.
Годочек незабытый наш
стучится изначально...
Кружится в танце вернисаж,
что стал потом венчальным.
Умчала тройка на простор,
где годы, как монисто...
Всё – целина и всё задор,
да чувственно-волнисто...
Теперь лишь ценишь, что прошло –
те шорохи и шепот...
Дорогам жизни бьёшь челом,
пьёшь откровений ропот.
Нам не дано остановить
течение мгновений.
Осталось только оценить
мёд губ прикосновений...
17.01.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821796
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2019
Эх зимушка ты, Крымская зима,
метелью вдруг серьезною пугаешь.
Всё укрывает снега бахрома,
снежинок танец в бело-нежной стае:
то вальс, то танго страстью бередит –
вихрь закружит, поднимет настроенье;
зовёт нас в круг движений ассорти,
в ту молодость, где ритм сердцебиений.
Ах, белая проказница зима –
печаль подолом белым заметаешь
и вспомнится диканькина кума,
да Гоголя герои в мирном крае.
Спеши, зима – мгновенья дороги́ –
у нас недолговечна и прекрасна...
Мороза Деды, Бабушки Яги –
в зимы хрустале, детских сказок рясах.
17 января 2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821697
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 17.01.2019
Всё меньше чистых родников
в сердцах людей осталось.
Мир кем-то строится таков,
чтоб зло в дом зазывалось.
Чтоб в услужении ему
все будни наши длились,
исчез вопрос чтоб – почему?
Мы б с пивом веселились.
Разъединение в цене –
десятилетья длится,
феномен этот по Земле
был должен прокатиться?
Час выбора пришёл, поверь,
он важен – кто со Светом,
кто с Правдой, Совестью теперь?
С мамоном? – Жди ответа.
15.01.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821597
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.01.2019
Светлая моя осень.
Серебришься цветастыми днями-листьями. Мыслями повествованиями произрастаешь в прошлое и будущее – и то и другое без начала и конца. Словно мчащийся из неизвестного в неизвестное таинственный экспресс, с редкими остановками по пути откровения.
Сказочная быль, наполненная периодически то радостью, то неожиданным зовом отражённого эха былинных снов, фантазийных мелодий произошедшего или происходящего ныне...
Шорох летящей звезды вдруг наполнит какой-то образ из прошлой жизни на оранжевой планете со звенящей тишиной и неожиданно проявляющимися видимыми картинами, проплывающими перед твоим удивлённым взором... А через мгновение так же неожиданно растворяющимися, как туман...
Странно, но жизнь здесь на Земле также кажется нереальной случайностью и произвольным соединением отдельных мелких событий в более крупные и общие, наподобие объединения отдельных капелек ртути...
Человечество здесь довольно хаотично решает свои весьма короткие жизни-судьбы – как отдельных индивидуумов, так и государств в целом.
Флуктуации событий зависят мало от структуры несущей основы и в этом проявляется рисунок неуправляемого хаоса желаний, вопреки попыткам препятствовать этому, как различных религиозных, так и философских течений.
Так почему же всё таки – светлая моя осень?
Да потому, что она во мне и её не запретишь. Отражаясь от противоположных берегов души её мелодия постепенно обретает чудесную устойчивость от внешнего неугомонного влияния.
Свирель высоких вибраций неизвестного происхождения, отражаясь от таинственной теперь Луны, поражает своей чистотой и необычной мелодичностью. В следствие чего земной настрой перестаёт преобладать над тобой и ты уже перемещаешься в пространстве, словно забыв, что находишься в теле и поэтому обязан подчиняться законам плотного мира.
Но не это ли и привело к пересечению пространства времени для долгожданной встречи нас вместе, хоть и в разном возрасте и именно в таких родственных взаимоотношениях.
Может быть только единственный раз из всех возможных межгалактических вариантов.
Не правда ли забавно звучат Рождественские, осеннего происхождения, наблюдения избирательных флуктуаций в координатах нашего четырехмерного жизненного пространства.
07.01.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821338
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 14.01.2019
У бузковім раю
та вишневому рідному цвіті
я бджолою в краю
облечу і обнюхаю квіти...
Ще загляну в вікно,
де роки наймиліші летіли –
там в обіймах зі сном
мріям вбачить майбутнє скортілось...
Ось пробігло воно –
стало дійсністю й правдою нині.
Тінь тих днів не дано
нам забуть в колисковій долині...
Доленосно звучать
незабутні мелодії дому,
а священна печаль –
мовчазна є молитва порогу.
Там знялись на крило
і наповнилось серце любов'ю.
Батьківщини тепло
до сих пір нас тримає собою...
10.01.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820834
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.01.2019
Ми кочуємо тут
по шляхах провидіння,
все ж в роках проростуть
колоски, що для сім'я.
Хоч ціна й дорога –
добувати крізь браму
в цих життя берегах
злато Істини з шламу.
Крізь прозорість душі
і сердешні стежини
до Любові вершин,
там де Совість не гине.
Тож за Правду стоять
в цьому світі не чистім.
Світлу вічно сіять
у Христа заповіті.
січень 2019р.
Різдво Христове
http://serafim.com.ru/site/nstr_16_1.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820833
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 10.01.2019
* * *
О сколько Ты пройдёшь
и сколько Ты свершишь,
людей в скольки веках преобразишь!
О как нелёгок Путь –
исполнить, не свернуть.
Спаситель наш – пока ещё Малыш...
07 января 2019г.
Рождество Христово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.01.2019
И хоть мир такой жесток,
жизнь то продолжается –
сквозь асфальт проник цветок,
Свет ему так нравится!
Он подумал и расцвёл –
дарит жизни силище,
тонок, хрупок, нежен ствол...
Нам пример-святилище.
Кот увидел, подбежал,
ласково притронулся...
Пёс понюхал, завизжал –
сели и любуются...
Аленький цветочек, мил –
нас упорством всех сразил...
Многому нас научил.
Верой, скромный, одарил!
02.01.2019г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819883
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.01.2019
Исключая время –
всё, что было в нём,
были, боли, бремя,
чем мы все живём...
С кем душа осталась –
с кем наедине?
С Богом. Начиналось
в первозданном сне.
Мир был чист, прозрачен,
полон песен птиц,
целью обозначен
без любых границ.
Мыслью там летаешь,
там душа поёт –
все в любимой стае.
Радостью живёшь.
Лишь попав на Землю,
в испытаний круг –
столько: не приемлю,
ужас иль испуг.
Здесь – вариативность.
Здесь деленье на –
плюс иль негативность,
свет твой или тьма.
Ценности несменны –
Божья благодать.
Тленны: жадность, деньги,
злоба и вражда.
31.12.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819668
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.12.2018
песня
Каждый с трепетом ждёт Новый год, Новый год!
И Душа с так загадочным чувством поёт –
В ожидании счастья из сказки чудес,
Чтоб принёс в нашу жизнь расколдованный лес…
Припев: Дорогой и долгожданный,
Свет несущий и Добро,
Исполняющий желанья
И виновник всех даров;
Песнопений и парений,
Что несут над суетой –
Ты есть счастия мгновенья,
Праздник сердца золотой!
Средь хрустальных, искристых снежинок-лучей,
Словно прикосновенье любимых очей,
Словно звон колокольчиков тройки коней
И безудержный хруст от полозьев саней…
Припев.
Как во снах голубых сосны в инее мчат
И лишь снежные комья о сани стучат,
Наши дни, наши ночи из Солнца и звёзд –
Вечный бег за мечтою,… сплошной хоровод…
Припев.
В этом суть, в этом жизнь – её тайный полёт
Чрез земные дороги в Божественный свод.
Пусть несут скакуны колокольчиков звон,
Продолжается пусть новогодний наш сон…
Припев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819667
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 31.12.2018
Щось ніжне і тендітне, як курчатко –
дарунок первородний нам з Небес.
Задумуємося, хоча б нечасто,
що кожен з нас колись із ним воскрес?
Святе і незахищене* єднає
з зірковим Божим безгріховним днем,
бо ми ж були й ще прагнемо до раю...
Так хто ж ми, як ця думка в нас засне?
Добродії, я не відкрию дива:
в житті, у ЗМІ, та теле і в ПеКа
усі двадцять чотири там години
мораль і святість топчеться людська.
Як не малюють лицемірну казку,
та вже й Земля лисіє без лісів,
земну кров, нафту, п'ють – то ж зірвем маску!
Їх ціль, щоб цінності земні усі
в еквівалент перетворить грошовий.
Ця сіра жменька жадібних щурів
веде нас в пекла примітивне шоу –
вниз за собою, стільки вже віків.
29.12.2018р.
* Духовні злидні, блаженство.
У чому полягає блаженство? Нарікання і плач природно походить від почуття втрати улюблених нами предметів. Хто любить багатство, той нарікає, коли втрачає скарби свої. Хто любить славу людську, той нарікає, коли не встигає отримати її. Хто любить забави і втіхи світу цього, той нарікає, коли вони віднімаються у нього. Словом, хто яку річ любить, той про втрату ея і сумує. Спаситель каже: "ідеже є скарб ваш, ту буде і серце ваше " Мф.VI.21.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2018
песня
Белый пушистый мохнатенький снег
летит, кружи́тся стаей –
стелет дворами и берегом рек,
следы все заметает...
Дни упорхнули, их не возвратить –
сонет же в белом пухе...
Взгляд лишь остался в душе, чтоб светить
здесь, в жизни светлом круге.
Вот у страницы на белом холсте
рисует жизнь картинки,
будем же ве́рны священной мечте,
ни перед кем – двуликим.
Белые кони и бел горизонт,
пречистая дорога...
Нам бы десяток найти в генофонд,
чтоб встретить дома Бога.
Светлая песня – бела́ вдаль метель,
гривастые, быстрее!
Да прекратится землян канитель –
надежда в сердце реет.
Белый пушистый сверкающий снег
летит, кружи́тся стаей –
не прекращает свой в будущность бег,
он нас преображает...
27.12.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819252
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.12.2018
Вот они – улыбки,
девочки мои.
Как непрочны, зыбки
времена хвоин –
новогодних ёлок,
новогодних встреч
и вихрастых чёлок...
Та – смешная речь...
Так куда ж умчались
жизни миги те?
Колыбель качалась –
уж в пути к мечте...
Раз, два, три, четыре –
Новый год опять...
Как легко транжирим,
не вернуть ведь вспять...
Вот она граница
невидимая –
сердцами открыться,
хоть стучит свинья.
23.12.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818750
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 24.12.2018
Не махай, Яга, злою мітлою –
зусібіч страху греблю гати.
Чи то казка, чи грім за горою,
чи салют вже зарання частить?
Люди Божі лишаються Бога –
лиш слова, а Любові нема.
То й куди сатанинська дорога
приведе без щогли і керма?
Ти прости грішних, Отче Всевишній –
лишень зброя сьогодні в правах?
В білім цвіті прийдіть до нас вишні...
Будь онукам – в дарах при Волхвах...
24.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2018
* * *
Летить, летить життя моє
понад рікою й дивним степом –
короткий вік між жорен скрип,
де вічний Істини є пошук...
Цей світ приземлений снує
між Богом й сатани вертепом.
Тисячоліть єдиний штиб –
Світ, ти на радість зміниш ношу?
21.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818400
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2018
Так непомітно лине час,
несе все найдорожче в хвилі –
знов рік Новий йдемо стрічать,
стікають в невідь миті милі...
Переплелись – жура і радість,
як молодість і мудрість в нас.
А грона днів, струною правди,
як і вогонь в серцях не згас...
Відлуння потаємних мрій
ще жевріє в тумані синім...
Зоря моя, світи й зігрій –
душа є з небом пуповина.
20.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818284
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2018
* * *
В день Святого Миколая
піє радість на душі –
всі незгоди подолаєм,
хоч й добрались до межі.
Жить надією не вперше –
світ й не те переживав...
Манна з неба й грошей верші,
хто й куди лиш нас не звав?
Тож, Святому Миколаю
помолімося тепер –
він нам всім допомагає,
бо сердешний наш партнер.
19 грудня 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818200
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2018
Почему, почему
не всегда понимаем друг друга?
Смесь гремучая муть –
разведённых мостов есть услуга.
Этот вечер в закат,
а с заката в бессонные ночи,
память свеч так горька,
мысли злые – убоги, порочны...
Почему, почему
святость рушится проще простого?
Я тебя не пойму,
ты меня... Встреча не для итога...
Не погаснет костёр –
тонкой нитью связала дорога.
Ангел руки простёр,
он в сердца к нам от мудрости Бога.
18.12.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818072
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2018
Дорогі друзі! З наступаючим Новим роком!
Бажаю творчих успіхів, натхнення,
доброго настрою, Мирного неба.
Ангел Світла душу й серце освятить
Чорногузом рік злетів
в білу, білу заметіль –
шибу Дід Мороз, дивись, розмалював.
Ми придумали кінець
року – час йде навпростець
через хугу в січень, тче мережива́.
Як забути марноту
і життєву гіркоту –
з гірки з'їхати на санях з вітром вдвох
та про все забути враз,
мов би знову в перший клас,
в гурт скотитись і вчинить переполох!
Хтось придумав зиму нам –
і дорослим й пустунам,
щоб всерйоз набіло все переписать...
Вранці з радістю вставать,
усмішкою зустрічать –
людям щастя і здоров'я побажать.
Слово добре віднайти,
сміло всім сказать: "Прости..."
До спокус спалити разом всі мости.
Тож й настане рік Новий,
Небеса б не прогнівить, –
Ангел Світла душу й серце освятить.
17.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817908
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2018
И всё ж бывает неизбежность –
не спрятаться, не убежать...
Спасёт ли мысль мистична, честно:
тринадцать..., чёрных кошек рать?
Не западня и не проклятье,
не объяснить своим умом...
Души минорное распятье,
затменье мрачное кругом...
Лишь Божий свет в сердцах спасает
и вера в добрый луч Творца.
Не удержать злу холод в крае,
где встречный взгляд – теплом с лица.
13.12.2018г.
Между прочим:
Первый канцлер Германской империи, Отто фон Бисмарк, прозванный Железным Канцлером, был весьма суеверным. Нагоняющий страх на всю Европу, он в то же время как ребенок боялся пятниц. Никогда Бисмарк не назначал на этот день важных встреч и мероприятий, откладывал все государственные дела, отказывался даже ставить подпись на документах.
Французского императора Наполеона Бонапарта и президента США Франклина Рузвельта объединяет их суеверный страх перед числом 13. Так, Рузвельт категорически избегал посещения тринадцатых этажей в зданиях, отменял поездки и путешествия тринадцатого числа месяца, и всегда подсчитывал число гостей, приглашенных к нему на обед, боясь, что их будет 13.
Наполеон же, помимо вышеописанного страха, верил в примету о черной кошке. Накануне битвы под Ватерлоо, он заметил целую стаю милых животных и расценил это как однозначное предзнаменование неудачи в будущем бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817391
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.12.2018
* * *
Как странны, мира есть жильцы,
под звёздным миром обитая,
казалось бы единой стаей
и простаки, и мудрецы...
Хоть внешне, статью похожи –
непредсказуемы собою
и раскрываясь, вдруг, порою
так удивят..., что придержи...
О логике забудьте с ним.
Он, не сменяя лишь окраску,
явил лицо, была же маска –
вот превращенья, ну и Клим!
И ни с того, и ни с сего...
Вполне был сносен и наряден,
стал агрессивен, беспощаден.
Теперь уж въявь не божество.
11.12.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817390
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.12.2018
Заговори – о, лес дремучий,
твой дух живой вошёл в меня
и трепет пред тобой всё круче,
лишь тишиной в ушах, звеня...
Здесь, братом меньшим ощущая,
твоих подоблачных высот,
ты слабых в дом не допускаешь.
Так здравствуй, вход в туманный грот.
Ты дружишь с духом Чатыр Дага,
дух леса, предан месту сил –
Природы и Земли для блага.
Спасибо, что меня впустил!
10.12. 2018г.
Фото Виктора Пресмана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816986
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.12.2018
* * *
Привет душа, привет родная –
твоя струна во мне звенит,
покоя трепет твой не знает.
Влеченье сердца – твой магнит.
Рассвет, закат ли – всё едино,
ведь песня жизни не умрёт.
В краях, где реет парус Грина –
созвездий вертится черёд.
Ты всё пройдёшь и всё постигнешь –
истоков, в памяти настрой.
Понять на вечности картине
кто свёл, чтоб встретиться с мечтой?
Привет душа, привет, родная,
что суждено – произойдёт.
Тепло сердечной, милой стаи
не покидает. Встречи ждёт...
09.12.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816974
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.12.2018
Новий рік вже йде до хати,
заметіль мете й мете...
То ж зима не хоче й знати –
Дід Мороз в снігах дійде?
Дітвора вже з гірок в санях
зверху вниз і знизу вверх;
всі веселі і рум'яні –
є зимова круговерть.
Заздрять нам оті країни,
де й не бачили снігів –
колючки, пустеля, глина...
Що й казати – мало слів.
Прикрощі внівець забуті,
задивилися птахи.
В русі все, подібно ртуті,
песик демонструє хист –
тягне санки за мотузку
на самісінький аж верх!
Ось вже грузяться до спуску –
один одного поверх.
06.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816515
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2018
В краю земному стеляться тумани,
вітри найзліші владу всю беруть...
Ми віддаємось диким, зла гурманам,
хіба тлумачимо про залишкову суть.
Вже й прусакам, що мігрували, ясно,
що людство стежку вибрало не ту.
Світ науковий стверджує, сучасний –
зупинять нас, як не змінить мету.
Та самовбивці, владу прихопивши:
"Ні, не зупинимося – спродали не все!"
В капкані Розум. Нерозумні миші –
з планетних нір все тягнуть те і се...
05.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816424
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2018
* * *
П'ятнадцять в храм східець
Маленькій Марії
Приборкати – сили небесні змогли.
В святилище вве́ли, закрита ще мрія,
З очищення стільки ще буде молитв.
Ще людство чекали Спасителя дії,
А Діву Марію вели до мети...
04 грудня 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816283
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.12.2018
* * *
Розвіяла берізка ситець –
Ошатна, чепурна, розкішна
Й лице жовто-рожеве вмите…
Цей день блакитний ніжно тішить,
А падолист кружляє вперто,
Роздяг вже клен і абрикосу…
…Її вбрання, як юність ретро
Лоскоче зір, що руса коса
Коханої у спілім житі,
Де сині очі в поволоці
Й не стало стриму у тій миті.
Простіть вже їх, матусі й отці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2018
* * *
Заглиблююся в ліс, у душу різнобарвну,
у мудрість його днів – з весни і до весни.
О Боже, серця стук, з тобою як тут гарно,
ця первісна краса – душі не промини…
Тож пісня наших душ єдина, неповторна, –
енергія дерев, трави, води, кущів…
Співаємо хорал під музику валторни,
а з голубих небес йде падолист дощів…
18.11.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815658
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2018
Для нас ты всё ближе
тебе мы всё дальше
и облачко грусти
осеннее спит
а тёмные силы
играют на фальши
умело вплетая
наивность обид
страшнее обид
ничего нет на свете
а если ты мучишь
родные сердца
маячат пред очи
корысти наветы
пред правдою жизни
не спрятать лица
надежда есть белые
снеги укроют
надуманность ложных
причин суеты
вдруг Солнышка радость
вернёт Свет порою
и разума мысли
воспрянут чисты...
27.11.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815413
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.11.2018
Дорога в осень
дорога в сказку
ещё немного
чудесной краски
и я уеду
в миры другие
кому-то следом
в края благие
ах эта осень
средь магий света
цветные косы
из сна приветы
я уже видел
страницу детства
мечты коррида
откликнись где ты
волшебник Боже
ведь Ты всё можешь
душа дивится
преобразиться б...
26.11.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815309
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.11.2018
Ну что, мой друг, тяжка утрата –
Есть испытание судьбы…
Что проще – потерять нам злато,
Но Маму?! …Так Душа скорбит.
И Мир не мил, и Света мало,
И Сердце тихо так стучит –
Как будто ждет, что снова Мама
Сейчас со мной заговорит.
И глянет ласково и нежно,
И скажет, как никто другой,
И голову рукой неспешно
Погладит, как само собой…
Как будто молча все расскажет,
И станет легче на душе,
Исчезнет грусть, утонет камень –
Я новый Человек уже.
Все опустело, нет отрады,
Уплыло облачко вдали…
Я знаю, что Ты здесь и рядом…
Ни видеть, ни заговорить.
Твой Дух витает в поднебесье
И может, рвется вновь к Земле –
Расправлю даже через веси
Твои морщинки на челе.
Мы встретимся, я верю свято,
В глаза друг другу поглядим…
Всё минет… ясным и понятным
Уляжется в моей груди…
До Дня Мами
Июль 2002г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815178
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.11.2018
Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що ночей не спала,
І Бога кликала, щоб він
Дитя їй захистив, бо знала,
Що є на небі Благовіст,
А Мама жертву представляла –
Зерняточко сама не з’їсть,
Хоч-би від того і зів’яла...
Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що, заради щастя
Дитини, і життя віддасть,
І захистить в любій напасті.
А серце лагідне твоє,
В отій життєвій каламуті,
Знаходить радість для дітей,
Лиш потай, піддавалась смуті.
Малесенька моя, рідненька,
Легенька пташка на лету,
З піснями, „тягло” веселенько,
Несла, прости за прямоту.
Ні дня для себе не просила,
Хоч дома у роботі вся –
Зрання до вечора трудилась:
Чи то город, чи порося.
І проза не зломила, Нене,
Любов твою пісень співать,
І покривала пов’язать,
І щастя дітям сповивать.
Навік Тебе запам’ятаю,
В своїм я серці донесу:
І очі, лагідні і гарні,
І кіс шовкових всю красу.
Прости за все, хіба ж ми зможем
Віддячити за Благодать?
Ми – боржники твої до віку,
Тепер у сні б хоч повидать.
Ти – з фото дивишся на мене,
Як я колись – крізь об’єктив.
Спокійна, лагідная Нене,
Розлуку тяжко ту нести.
Щось нас єднає з дивним світом,
Куди зринаєш в майбуття,
Хай буде там Тобі, як літом,
В квітучім сні розмаїття.
До Дня Мами
02.12.2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815177
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.11.2018
Ніколи не ремствуй!
Ворожі сили
Входять в тебе,
Коли ти ремствуєш,
І вони прогинають тебе вниз
Зі східної мудрості
Засвітитись Сонечком і Небом
Так, дійсно легко нам прогнутись вниз,
ось – засвітитись Сонечком і Небом,
почути ласку їх й тепло до тебе,
самому дарувать любов, потребу
відчути – й крила в лет, не міф, сюрприз.
Свободу Всесвіт душам вдарував,
весь час із нами, як не забуваєм,
частіше в снах літаємо над краєм...
Від нас залежить – чи душа співає,
а то й заплаче. Волі є права.
21.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814696
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2018
Сергій Сурмач
* * *
...тільки ніч
зашкарублою жменею
губить зорі у трави навкіс
залягає туман над траншеєю
мов бинтує мовчанням поріз
...ще одна
покотилась у вибалок
і погасла в сухих чебрецях
не ридай не шукай їх по вибухах
божа матір шукай по серцях
зорі вирвані з ночі прицілами
помолись за безгрішний їх гріх
вознеси
молодих і прострілених
в бога вистачить неба для всіх
Мій анонс до вірша Сергія
Кресало болі
Ніч зашкарубла
світ заблуканий
тут душі гублять
в траншеях луками
птахи зніміли
що за породу
земля пригріла
й кому в угоду
Кресало болі
невиліковне
які ж ми голі
в цім світі конче
страждання й муки
є вічний спадок
хто б на поруки
взяв світ наш й стадо
20.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2018
Якщо ти здатний
завжди посміхатися життю,
життя
завжди посміхнеться тобі
Зі східної мудрості
Посміхнімось життю
Посміхнімось , милий друг, з тобою
всім припонам стрічним на путі –
тож у протитечії рікою
Істину прийдеться нам знайти...
А життя – воно так миле й любе.
Світ прозорий, як ота сльоза.
В мить тебе Природа приголубить,
як земля і неба бірюза...
Шлях Чумацький в таїні прекрасний –
в притяганні зоряний уклін...
На землі Гармонії алмази
і Любові – суєта ж є тлін.
20.11.2018 р.
Авторський переклад
Если ты способен
всегда улыбаться жизни,
жизнь
всегда улыбнётся тебе
Из восточной мудрости
Улыбнёмся жизни
Улыбнёмся, милый друг, с тобою
всем преградам встречным на пути –
в противотечении рекою
Истину придётся нам найти...
Ну а жизнь – она мила и люба.
Убедись – открыв на Мир глаза.
В миг любой Природа приголубит,
ждут: земля и неба бирюза...
Млечный Путь таинственно прекрасен –
в вечном притяженье звёздный плен...
На земле Гармонии алмазы
и Любви, а суета есть тлен.
20.11.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814574
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2018
романс
Мерцает лик осеннею звездой,
вдруг приближаясь временем созданья,
воспоминанием души страданья
от неминуемого расставанья
с мечтой земной, а может неземной...
На грусти тени, осени златой,
даль уносила журавлиным кликом...
А за окном, с твоим манящим ликом,
миг пролетал в несправедливо диком
зигзаге судеб – жизни сверх игрой...
Нам кажется, что только мы виной,
в созданьи сказки иль сердечной муки...
Гипноза, потаённой Музы, звуки,
стрелы́ Амура, судьбоносной с лука –
в теченье чувств промчатся стороной...
Но чтобы встречи состоялись вновь
ещё не раз в цветущих хороводах,
в весенних красках и осенних одах –
трудились Ангелы в небесных сводах,
нам во спасенье подарив Любовь!
18.11.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2018
* * *
Спасибо, осень золотая,
спасибо, солнечный денёк –
судьбу земную совершая,
с тобою рядышком шагая,
и срок и даль нам невдомёк...
Как будто бы совсем недавно
холм детства, юности – мелькнул,
где было радостно и славно,
власть бога гор, полей где, Фавна
познаньем стало на кону.
Спасибо жизнь, что горизонты
раздвинув, манишь в глубину.
Таинственные жизни фьорды,
мелодий чувственные ноты –
не обойти, и не минуть...
07 ноября 2018г.
День рождения
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813900
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.11.2018
Життя біжуче, котиш, не спинити?
Та де? На щастя – таїна твій час...
І віддзвенить шлях й коників копита,
як догорить останняя свіча...
Як жив цей світ, коли мене не бу́ло –
своїм шляхом він буде далі йти...
Так хочеться – моє моління б збу́лось,
щоб люд прийшов до мирної мети.
Щоб став мудрішим і далекоглядним,
Планету знищити сьогодні можна враз!
Резерв скінчився – бути безпорадним,
чи не останній залишився час?...
Довірив Бог ось цю красуню Землю –
на ній ліси, річки, моря, поля.
Живіть в любові між собою й з нею,
хай щастя й радість дім ваш веселять.
14.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813837
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2018
Світ в віконечку – то радість,
зустріч жде у домі нас,
нагодують і порадять...
Й пережита вже війна.
Як то добре, коли в зборі
за столом уся сім'я –
всі проблеми переборим...
Долі всіх, як і твоя –
стеляться в життів дороги,
де початок, не забудь...
Найрідніші є пороги,
серцем їх назавжди чуть...
13.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813706
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.11.2018
За горою десь Сонце світить,
там де шляху мого зачаття,
там де вічне зосталось літо,
Батьківщини горить багаття...
Там і зорі найяскравіші
і дерев й досі чутний шепіт –
хто ж те знав, що для нас був віщий,
що минуще все – з віт був щебет...
Та всміхається мудре небо,
неминучість – земний є спадок.
Серця грані – то шлях від себе.
В любові Всесвіт нас прийме радо...
10.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813334
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2018
* * *
Літо – довгождане літо,
жарко? В річці охолонь.
Днів чудових ціла свита,
ось не любить лише сонь.
* * *
Жде садочок діток в гості –
вишні, яблука і груші,
а сорока чорнохвоста:
"Як же – ласувати мушу!"
* * *
Ну й заїлися – в пасльоні
і Орися і Дмитро...
Вже рядочком на ослоні –
в край дитинства... на метро...
* * *
Літо проковтнула осінь,
вдарувала лиш картини...
Виноград частують оси –
літечко, прости безвинне.
* * *
Ця красуня осінь кличе
в ліс грибочків назбирать –
Журавлі з небес курличуть,
кольорів п'янить пора...
* * *
Літо бабине снує –
павутиння в лет у небо,
журавлів покликать треба,
ніч тепло вже, глянь, зжує...
* * *
Очерету в річці ноги –
не боїться застудитись?
Не топтав чужі пороги
і привчив – рядочком діти...
* * *
В падолисті тиха осінь –
сизий дим малює ранок.
Відблиск Сонця в свіжих росах –
пил онук здуває з санок.
* * *
На горищі – ковзани,
дочекалися, нівроку.
Віктор і Петрусь за ним,
по льоду широким кроком...
* * *
Засніжило, замело –
вже й хурделиця, як вдома.
Груня, Ксеня і Павло
знов на гірку й вниз без втоми...
* * *
Затопила Неня плитку
і загув вогонь меткий.
Затягло у голку нитку –
день новий в життя витки...
08.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813333
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.11.2018
Спіють дні все менші, нерівні,
піють по півночі півні...
Осінь
Богдан-Ігор Антонич
Тішить осінь
І вдарую я, осінь,
на шию намисто
в падолист цей – прозорий кришталь...
Майже голі дерева,
відкрилося місто,
у туману, вляглося вуаль.
Опустилася в ніч
кам'яна ця пустеля –
лишень в деяких вікнах вогні...
Там танцюють,
чи радощі?, біди на стелі?
Не дай Бог, як в само́ті одні...
А проте на Землі
тішить осінь подовжень
молитов на вертання добра,
ось в грудневу, що буде,
приблуду-порошу,
то й заглянула б
щастя сестра...
08.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813071
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2018
Як пахне тавотом
цей трактор в пилюці
полів, хліборобських в трудах –
він з цих чорноземів
приносить на блюдці
буханці в меткі города.
Він родом із
післявоєнних надійних,
що мир – то надовго тепер.
Опісля жорстокостей,
зовсім нелюдських.
Та вибухи знов з атмосфер.
Сьогодні не трактор,
квартира і зручність –
надворі весь пил й холоди.
Досягнень багато
в заявах могутніх,
та люди бояться біди.
Бо зовсім відкрито
їх стиха привчають:
"Без атомної – ніц війни.
Вона лиш розрада" –
керманичі лають.
О, Господи – люд борони.
Куди ж бо ми стелем
асфальти – в могилу?
Чи мозку недосить в ці дні?
То бруківка древня
вже нам не під силу?
Як мир.
Маячня по війні.
08.11.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813070
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2018
Глубоко
За всем, что есть,
За всем, что будет,
За всем, чего нет
Есть
Его святая непреложная улыбка
Из восточной мудрости
Быть сердцем чистым перед Ним
И день пройдёт, и два пройдёт, и три пройдёт,
и всходы вырастут – уж урожай...
Воспримем со спокойствием любой восход –
всё в опыт жизни мудро загружай...
Ни от себя, ни от Него не скрыть поступки нам,
проблема вечная была и будет только в том:
быть сердцем чистым перед Ним, не мучила б вина
на протяжении Пути и в возрасте седом.
В какие ситуации не ставит нас?
Не заблудились в соснах трёх – чтоб мы, страна.
Когда ж поймём, всё до абсурда не сведём?
Так сохраним потомкам мир, земной свой дом.
На несмышлёнышей, на нас,
с улыбкой смотрит Он –
Давно ведь дал святой компа́с*,
в земное вход – хитон*.
04.11.2018г.
*компас: Библия;
*хитон: здесь имеется в виду, как
накидка на дух святой – тело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812507
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.11.2018
Повільно і неспішно пролетить
з оголеної гілки жовтий лист
і скаже, мов би спалює мости:
"Я слухав світ і вас, й пташиний свист...
Як добре мені бу́ло з вами тут
і Сонце зігрівало, за мету...
З Землі флюїди радості дійшли,
зі мною в дружбі бджоли і джмелі...
Рідня могла підтримать і прощать –
і в бурю, і в грозу оберігать.
Я ж людям кисень завжди дарував
і дощика щедроти цінував...
І ось художник змалював мене –
та дзвони, як малинове турне
у підсумку. Вже в Небесах політ...
Обов'язок, як доля – стануть в світ..."
03.11.2018 р.
Авторський переклад з російської
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812393
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2018
* * *
Я родився* під золотом журних небес,
журавлиний, прощальний під сленг...
Вдалину пливли хмари, як смутку протест –
так був осінню благословен...
Листя в лагіднім килимі шепіт пройняв,
кіт з рання умивавсь перед днем –
"му-у..." сказала корова, псів з ночі брехня,
говір чийсь вітер з вулиці жне...
Розпочавсь перший день, лишень вчора війна,
прокотившись – на захід пішла
і сьорбати ще горя лишилось сповна,
та надія уже розцвіла...
*Шостий день місячної астрології.
Символи – хмари, журавель,
священний віщий птах Івік (грец.).
Період поглинання і засвоєння енергій космосу.
Робота зі словом. День здобуття благодаті, любові.
Нагадує про прощення.
Авторський переклад з російської
02.11.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812392
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2018
Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.
Ліна Костенко
Час сториці
Ким ти був серед тополь розлогих,
серед тих окраїн й рідних стін,
музики та стоптаних порогів
в травах буйних, в цвіті до колін?
Думав ти, що прийде час сториці,
як розплата за любов землі?
Допоможуть сльози й пам'ять в лицях,
чи кургани скіфські й ковилі?
Та не плач, ти був там, небораче,
найсвятішу любість мав у час,
це вона тримає на роздачі –
випробовувань горить свіча...
Ким ти, старче, став на роздоріжжі
верств пройдешніх на воротах в суд?
На чолі ковил чесноти ріже,
а на вістрі голки – Божа суть...
Що знайшов – твоє... Дорога в далеч...
Не буває в Вічності кінця.
Дай нащадкам, може поталанить
підійти до МУДРОСТІ ВІНЦЯ...
31.10.2018Р.
Время сторицы
Кем ты был средь тополей разлогих,
среди тех окраин, ро́дных стен,
музыки и стоптанных порогов
в травах буйных, в цвете до колен?
Думал ты, что при́дет час сторицы,
как расплата за любовь земли?
Слезы ли помогут, память в лицах,
скифские курганы, ковыли?
Но не плач, ты был там, небораче,
и любовь святую знал в тот час,
ведь она держатель на раздаче –
испытаний вновь горит свеча...
Кем ты, старче, стал на перепутье
вёрст пути пред воротами в суд?
Добродетель на висках всё круче,
в острие иглы есть Божья суть...
Что нашел – твое... Дорога длится...
Не бывает в Вечности конца.
Дай потомкам, может посчастливится
подойти до МУДРОСТИ ВЕНЦА...
31.10.2018г.
Авторский перевод с украинского
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812023
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.10.2018
Діду Оксентію Р.
диптих
І
Загадковий Дід Оксентій,
Був Матусі батьком він.
Збереглося з „документів” –
Хата, сад, город і хлів...
А вже після, папірець той
Реабілітації...
Де могилка? Чи є хрест там?
Горе всеї нації...
Поріднила всіх могила,
Обмовлянь покрила тінь –
Розговілась чорна сила...
Чи ж піднімемось з колін?
Отаке страждання дике
І йому й сім’ї – за що?
До трудів кривавих звикли...
Не судилося,... пішов...
Був чи ні іще страшнішим
Час, де жити довелось?...
Доле, доле – темна нічка...
Ангел може скаже щось?
ІІ
Родина ти моя небесна,
Як тяжко… мучуся без вас –
Лиш в пам’яті вже стільки весен.
Думки у рідний край щораз…
Тріпоче й рветься серце в грудях –
Так кожну хвильку, кожну мить…
Стражденний і безвинний люде…
Хоч і «не зарікайсь суми»…
Душа моя, зболіла птахо,
Злітай туди тай подивись –
Там тихо в’ється сум над дахом,
Де щастя ллялося колись…
Там небо в зорях, коло хати
Сім’я вечеряє моя
І діточки, і їхня мати –
Мене ж відтяли… і гноять…
Скриплю, терплю – собі: «Оксентій,
Христос все витримав за нас…
То може й це в Господнім сенсі,
Знаття б – в чім наша є вина?
Мужам тут сльози лить негоже,
То ж не кляну нікого, Боже –
Прости й допоможи сім’ї,
Життя їх – то мій світ в імлі…»
14.02.2009р. – 08.11.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2018
Загулял дорогой ветер,
подметает листья он.
Осень дремлет в бабьем лете –
запоздалый махаон...
В астру он до слёз влюбился
и росы с неё напился,
полон запоздалых чувств:
"Полюбуюсь, улечу..."
А она задорно смотрит,
улыбается ему –
махаон, обнявши остров,
утонул весь в синеву...
Астра, дивная девица,
надо же на свет явиться,
осенью войти в расцвет:
"Махаонушка, мой Свет –
не ждала, признаюсь честно
но, коль выбрал ты меня,
рада я, мой друг любезный,
выбор твой в душе храня..."
Махаон, раскрывши крылья,
весь в манерах, прям павлиньих,
полон красок и любви:
"Боже, нас благослови!"
Тучи враз раскрыли небо –
Солнышко, теплом обдав,
с лаской, почесавши репу,
паре почести воздав...
Вдруг вокруг аплодисменты,
поздравленья, сантименты –
жук картину подарил,
а паук палатку свил.
Астру любит махаон –
добрый им от нас поклон.
Тут и песенке конец,
тот, кто слушал – молодец!
30.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811892
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.10.2018
Миг жизни каждый
по судьбе бесценен –
улыбки свет,
как искренности лик,
ведь в книге нашей
сохранится сцена,
когда и что
чрез дни свои постиг...
И, лишь спустя
года, листать страницы
приходится,
итожа суть дорог;
и дрогнут вдруг,
прозрев, твои ресницы –
всё по другому
быть могло, мой Бог...
Цена ступеней –
осени где пристань,
пред журавлиным
клином дней исход...
Да. Продолжает
в Небеса искриться,
ещё не раз
ПРЕОДОЛЕНЬЯ брод...
29.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811776
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2018
Мой седой великан
в силуэтах фантазий –
утром золототкан,
в Мир глядишь, светлоглазый..
Сколько видывал ты
чудаков человечьих
в поднебесной черты,
на уступах скворечьих?
Даль гипнозом пленит
глубиною своею,
а как близок зенит –
вся душа цепенеет...
Как зовёт горизонт
в бесконечья бескрайность –
сердце рвётся на взлёт
в Божью вечную тайну...
С плеч Ай Петри сей вид
не забыть мне вовеки.
Верю, благословит,
под созвездием Веги.
Суеты перебор –
есть иллюзии склепы.
Чтить свободы простор,
нам дарованный Небом!
28.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811775
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2018
Колокола, звонят колокола...
Звон-Свет развеет темень по округе,
воспрянет радость, радость, мои други –
должно быть так для проигрыша зла.
К нам в гости радуга после грозы,
на розах капли, пар траву покинул –
клён улыбнулся пряному жасмину,
меж облаков просветы бирюзы.
Жизнь воцарилась на круги своя,
вся кутерьма тысячелетий в прошлом...
Так суету теперь я позаброшу –
каким лучам здесь Солнца воссиять!
Вы говорите – жизнь, это игра?
Могли до катастрофы доиграться,
ведь на Луну и Марс не перебраться.
Нам всем здесь жить – пусть будут Мир и Лад!
27.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811630
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2018
І несе мене вітер
осінній по світу –
вже і скелі далеко,
десь змовкли лелеки...
Та звучать іще струни,
шифруючи руни
днів моїх в позолоті,
в осінньому зльоті.
Звідкись Хортиця в серці
відлуннями терцій...
Дзвін – святого рушій,
сум криштальний душі...
І несе мене вітер
по білому світу.
Осінь цвіт скине весь –
мудрість вся тут і днесь...
27.10.2018р.
фото запорізького фотографа Сергія Лаврова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811629
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2018
А сцена есть жизнь,
как подмостки Вселенной –
по ним всё бежим,
всё бежим, всё бежим...
И кто нам расскажет,
Планете на энной –
всерьёз мы живём
или только смешим?
Скрежещут колёса
судьбою земною,
вдруг яркою вспышкой
ярчайшей звезды –
другим освещая
своею игрою
изгибы их дней
в фиолете гряды...
Да, это не подвиг,
лишь в изнеможении
до пота седьмого
работа души
и тела, родному
театру служенье,
а зрителю дар –
жизнь Любовью вершить...
26.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2018
песня
Как легко я иду по осени...
– Ведь цветастый ковёр, вы спросите,
ведь единожды в год он так красочен,
когда не оторвать от него очей?...
Припев:
Коль забудешь, что осень
красивой бывает,
настроение сразу
в дождинках растает –
но люблю тебя, осень,
как раз я красивой
с журавлями на небе
и огненной гривой...
А родились мы все, летаючи
и свободными, всезнающими,
да и грустью уж полон был досыта
и считал, чтоб отвлечься я аж до ста...
Припев.
Украшаешь мир златом-косою
в платье бисером шитым, босою...
Так прости ты меня, осень-матушка –
ведь подарок сердцам, наша Ладушка...
Припев.
25.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811277
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2018
Піщані в нас стежини по селу –
о, скільки раз бо пройдені ногами
і рідко біля двору є валун,
рівненько, аж до річки, берегами...
Таврійський край і рівний степ, як стіл
лиш зрідка десь гора й джерело в'ється.
І не шукай – вже зник останній віл.
А як чутливе стало наше серце...
Так ніжно й любо ми пройшли свої –
дитинство, юність над землі простором,
а тому в серці несемо краї.
Чи не занадто платимо суворо?...
Та мабуть ні. Так, твердо й треба так –
ціною в долю вистелена стежка.
То й найдорожчий знак, а не п'ятак
за дні, що в серці – ба́тьківська мережка...
24.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811265
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.10.2018
О, как я ненавижу войны на Земле
и как землян понятно это ж настроенье.
А ведь давно Господь хотел поднять с колен
заблудшие стада в пустынной знойной лени...
На маленькой Планете – позабыть Любовь?!
А сколько зла скопилось в тёмных закоулках?
Оно, как повилика множит вновь и вновь
химеры, грязь и кровь. И душит души в муках.
И вот представьте все, как с Верою в Добро,
по вымести б всю *** и нечисть в преисподню –
мечта здесь не нова, сей перепев порой
перекликается и с жертвою Господней...
24.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811160
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.10.2018
Журавлиному клину ще тепло –
тут, де діти зросли у краю;
репетирують, доки не смеркло,
хоч й вітри унизу виграють...
Крильми ріжуть небесну голубу,
так зріднились за літо, журба –
все вдивляються в земленьку любу,
в стрічку річки, де зжовкла верба...
Це прощання, цей клич журавлиний
серце крає, бо й діти у світ
відлітають, в чужий край все линуть
з України – родині привіт.
Ось така дивина дивиною,
рідний край за вікном відліта...
Чи повернуться – взимку, весною
з журавлями до милих світань...
22.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811058
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2018
* * *
У Ляйпцигу осінь –
так близько... й далеко...
І серцю не досить,
десь гусячий клекіт
над шпилями може
й твоїми у леті,
що не допоможе
домчати в кареті...
туди, де колись я
у вулицях літа
неспішно вдивлявся,
де міста палітра.
Вже Ратушу но́ву
укутала осінь...
Так хочеться знову
в злотаві тороси...
Прости, що не зміг я
до тебе дістатись –
така вже інтрига,
мій Ляйпциг, каратись...
А серце з тобою
прощатись не хоче,
бо ж пам'ять з любов'ю
цілує ув' очі...
22.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2018
* * *
Калина красная
Огнём горит
Осенним пламенем
Веков реликт
Нам душу радует
Улыбки Свет
Миг возвращения
В красоты лет
В восторг рождения
Как молния
Песнь соловьиная
Мелодия
Лети лети душа
Ведь Божья плоть
Где свет начал горит
Где Беловодь
Калина красная
Зови меня
В край первочувственный
Любовь храня...
22.10.2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810889
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.10.2018
посвящение
по мотивам его песен
Куда ведут кормчие – в адский сад
и не соловьиные песни слушать,
не на справедливый любви парад
и мир на Планете им не был нужен...
Толстой Лев давно уже нам сказал:
"Не надо вам, люди, всего бояться..."
И даже коль ложью закрыть глаза,
слепой поводырь – над пропастью танцы.
Но жажда рулить, как бесовский клич
и пусть говорит: "Я знаю, как надо!"
С ним Правды, поверьте, нам не достичь,
Свобода и Совесть, да Честь – награда.
Вверху облака, плывут облака,
а мы всё в раздумьях глубоких пока...
19.10.2018г.
К 100-летию поэта, сценариста, драматурга,
прозаика, автора и исполнителя собственных песен.
Родился в Днепре Украина 19.10.1918г.
Умер в Париже 15.12.1977г. от удара эл. тока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810607
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.10.2018
Старенька хата у червоній цеглі,
перевдяглася, з вальків перш була –
давно твоя там юність відцвіла...
Й життів десь радощі давно полеглі.
В який не кинь куточок у тобі –
їм Тата рук тепло передалося,
сам збудував, аж вітер у волоссі
все дивувався майстрових робіт...
Та не замінить вся Планета дивна
землиці клаптик – серцю данина,
бо перед очі часто вирина,
як і весілля, в паляниці дивні...
Промчали дні, наповнені життям –
чого не бачила старенька хата?
Маленький цвинтар, де шумлять жита,
зумів щонайдорожчих всіх зібрати...
17.10.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810413
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.10.2018