| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
День догорів
беззвучно, дуже швидко.
І Вечір знову прилетів,
вже стукає у шибку.
А Місяць мандрує по небу,
це робить він вік за віком.
Розставляє зоряні тенета,
до людських заглядає вікон.
Усміхається,
тим дивним місячним сміхом,
бо ж спати не вкладається,
спостерігає, як землю притрушує снігом.
Та не вічне його панування.
Ніч промайнула без сліду.
Вже Ранок бере до рук керування,
веде із снігами тиху бесіду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012