| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Привіт, малята! На годиннику 18:13, а я вже приїхав до «Невідомого Петровського». Сьогодні дивимось «Леон», але до початку ще десь півтори години… як завжди сиджу на своєму улюбленому підвіконні і п’ю капучино. Я вже потоваришував з Лерою, барменом у цьому арт-кафе. І знаєте, чим мене тільки-но порадувала найкраща подруга? Мені треба написати твір на тему «Образ України і ліричного героя у вірші Маланюка «Під чужим небом»». Не маю більше де писати, тому відправлю сюди, а ввечері, коли повернусь, просто перепишу у зошит… Тільки одне але: твір «красти» лише з дозволу!
Образ України і ліричного героя у вірші Маланюка «Під чужим небом»
Євген Маланюк… Велика людина, трагічна доля. Визначна постать в історії літератури, котра мусила покинути власну землю, кохану Батьківщину, через політичний режим… Свої поневіряння і спогади про Рідну Неньку він виклав у вірші «Під чужим небом»… Для мене особисто, цей вірш перегукується з піснею Океану Ельзи «Небо над Дніпром».
Як вже зрозуміло, ліричний герой і є сам автор. Вірш складається з 5 частин, в кожній з яких ми бачимо стомленого життям чоловіка… Він хоче просто повернутися додому, до своєї України. Його не радує перебування у чужій, нехай і більш розвинутій, цивілізованій і вільній, державі. Виявляється, що туга за Батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі. Кожна частина має свій ритмомелодійний малюнок, що відповідає настрою автора (від теплих спогадів до відчаю, підкріпленого алкоголем).
З цих згадок ми розуміємо, якою він бачить Україну… Ліричний герой сумує за херсонським степом, за річкою Синюхою, за полями, круками, вітряками… Але не усе так приємно і безхмарно… Автор пригадує як «кревний край кона в останній муці», як «крапле кров росою з чорних ран». Ми бачимо іншу, більшовицьку Україну. Україну крові і вогню, страху і смутку… Але автор все одно любить власну землю, бо хто ми без Батьківщини? Як казав Андрій Кузьменко (Кузьма, фронтмен гурту Скрябін): «Не твоя вина - що ти батька свого син, а твоя біда - не вміти бути ним, не встидайся - то твоя земля, не встидайся - то Україна, добре там є де нас нема, стань для батька нормальним сином». Євген Маланюк – один з найкращих дітей України.
Ну що малята, як вам? Лері сподобалось. А й справді, велика людина була… Він мені Любку чимось нагадує, ні? Не манерою віршів, а саме долею. Андрій зараз же у Варшаві живе… до речі, Діма Птіцамі випустив нову збірочку «Квіти зла». «Дома из соломы» - просто фантастика… Він молодець. Як і завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396313
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.01.2013
У місті, вже під вечір, почались дива…
Порозпускалися троянди і тюльпани…
У небі – райдуга яскрава, мов жива,
То ніч вдягається, у неї з дощем плани.
Вона збирається виходити у світ…
А дощ, як джентльмен, стоїть, її чекає,
Відчув парфум – солодкий квітів цвіт,
Сказав вітрам: «Нехай оркестр грає».
І тут з повітря виник диригент,
за ним з’явилися рояль і струнні,
Саксофоніст узяв у руки інструмент
І натискать почав на клавіші латунні.
А ніч тихенько до коханого ішла,
Він те помітив, щиро посміхнувся…
В його очах іскра стрибнула немала,
До вуст коханої своїми ніжно доторкнувся.
І поцілунок той солодший був за мед,
А ніжність пристрастю ставала поступово,
І їхні почуття летіли вгору, уперед,
Бо все було прекрасно і казково…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2013
Закутався в туман вечірній пляж.
І сонечко за горизонт сідало…
І дівчина чарівна, мов міраж,
Від гурту осторонь стояла.
Не радували її звуки року,
Вона була прекрасна та сумна
Сльоза самотня гріла щоку…
А із душі давно пішла весна.
І раптом рок змінили звуки танго…
До неї хлопець підійшов… поцілував…
Цілунок той солодший був за мед і манго,
Він її душу зранену полікував…
І звідки він з’явився невідомо.
Хтось думає, що то був Океан…
І не сказавши слів, так легко, не вагомо
Пригорнув. І зазирнув в очей її туман.
Вона в його побачила глибини і ліси…
Бо мав одне зелене, інше – синє око…
Його усмішка неймовірної краси
брала в полон… але ж красиво, не жорстоко...
І ось вони такі красиві незнайомці,
уже кружляли в пристраснім вогню…
і звуки музики – їх танцю охоронці,
назавжди з її серця вигнали брехню…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2013
Щось дивне трапилось у місті день тому…
Чомусь усім вчувались звуки саксофону,
То дощ нарешті зруйнував стіну німу…
І він побачив ніч – красуню варту трону…
В його очах кохання запалав вогонь,
А ніч побачила те полум’я і посміхнулась…
Дощ підійшов, із ніжністю поцілував її долонь,
Вона ж до нього чуйно пригорнулась…
Тим часом саксофон ставав гучніш…
У ритмі вальсу закружляли звуки…
Ніхто не танцював за них палкіш
Вони так близько, такі природні рухи…
Дощ їй на вушко компліменти шепотів,
Казав: «кохана, рідна, ти прекрасна…»
Далеко десь лунав чарівний спів,
І мерехтіла зоря-свічечка незгасна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2013
Сьогодні в місті буде незвичайний бал,
Бо тільки двоє танцюватимуть на ньому …
Дощ запросив красуню ніч, свій ідеал.
Вона погодилась… не дивлячись на втому.
І ніч нарешті просто підійшла…
Дощ зазирнув в її небесно-сині очі-зорі
Вона в його зелено-карих щось знайшла…
Вони ж насправді дуже добрі, не суворі.
Дощ пригорнув її до себе і поцілував.
Він вперше її бачить за десятки днів…
В цю саму мить ритм танго залунав
І загорілись сотні свічок – вікон, ліхтарів…
Такого пристрасного танцю ще не бачив світ,
А музика небесна на землі все не втихала…
І розпустився зачарований красою буйноцвіт…
«Це ранок наближається…» у танці ніч зітхала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2013
Що керує нашим світом?
Краса? Мистецтво?Ні, о ні!
Чесність? Чи весна із літом?
Ну хіба що в моїм сні.
Всі ми це прекрасно знаєм,
Тільки мовчимо чомусь.
Нашим українським краєм
управляє чернь і гнусь…
Та чому це терпим, браття?
Чом не дати гнидам бій?
Повдягаєм на них лаття
та упустимо у «світ мрій».
Ой, я хочу подивитись,
що вони будуть робити,
як в «стабільності» крутитись,
не тужити, просто жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392085
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2013
Сьогодні буде дуже незвичайне дійство…
Найкращу сукню зоряну вдягла весняна ніч,
А дощ убрався в фрак і гучно вийшов в місто,
У них побачення… найперше цьогоріч….
Вона така чарівна, гарна, загадкова,
на шиї в неї місяць – золотий кулон…
Її усмішка таємнича і казкова…
Вона його бажання, мрія, еталон…
Він - просто красень, справжній денді,
Але такий похмурий, сірий та сумний,
Бо повністю відповідає образу, легенді,
яку придумав хтось дуже дурний.
І ось, десь близько першої, він підійшов до неї…
Поцілував легенько, взяв за руку і вони пішли…
Годину десь закохані гуляли парком, потім по алеї,
а згодом зупинились… зрозуміли, що прийшли…
І тут на Землю впали грози, вітер, град і злива,
І розчинилась сукня зоряна під натиском дощу…
І через грім кричала ніч: «Нарешті! Я щаслива!!!»
А він кричав: «Кохаю я тебе! Кохаю!! І не відпущу!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2013
Чому я досі тебе пам’ятаю?
Чому живеш ти у душі моїй?
Так боляче стає, коли тебе згадаю,
Проте безмежний я у вдячності своїй.
Чому прийшла ти до мого життя?
Що в ньому так привабило тебе?
«У ньому відтепер є сенс мого буття» -
Сказала подрузі, побачивши мене.
Багато там чого було між нами,
І пристрасть, і кохання, і сварки.
Позаздрили б усі ті світські дами,
Бо сила наших почуттів робила скрізь дірки.
Нам байдуже було, що скажуть люди,
Нас захопив могутній океан.
Не зчулися, а заздрість вже усюди,
І не дістався дому бідний Магеллан.
Минув вже рік, і я сиджу у «Панорамі».
Чекаю іншу, але згадую тебе.
Дивлюся я крізь скло в віконній рамі,
І бачу вулицю, людей… себе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2013
Вересень, жовтень, листопад…
Промайнули 3 місяці швидко.
Перше грудня, на дворі вітер і град,
Ти улучила в моє серце. Мітко…
В тебе гарне і незвичайне ім’я,
Ти розумна, цікава, грайлива…
Я тобі друг, ти для мене сім’я.
Але град замінила вже злива.
І ось злива стає вже весняним дощем,
Слабеньким, маленьким та теплим.
Відкрилися двері, за ними – Едем,
І ти, красуня земна, із наміром світлим.
Нарешті! Мій світ,він змінився!
Відтепер, ти моя і тільки моя!
Але сонячний промінь спізнився…
І раптово прийшла триклята зима.
Чому так стається?! Чому вони йдуть?!
Та нащо без жалю руйнують наші оселі?!
Там де був штиль - вітри страшні дмуть,
Де квітучі лани – порожні, самотні пустелі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2013
Ми – сучасне молоде покоління,
Ми – майбутнє нашої Землі.
Та здається, забули ми своє коріння,
Забули тих, хто до нас блукав у тьмі.
Ми власних забуваємо батьків,
Ми забуваємо історію великої країни,
і пропливе ще декілька років
і нас забудуть, як пусті руїни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391497
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2013
Жінку треба кохати так, щоб раз і навік!
Кохати треба, як Маяковський кохав Лілю Брік!
Кохати треба, як Евридіку кохав Орфей!
Кохати треба, як Шепард Мередіт Грей!
Жінку кохати треба не боячись помилок!
Кохати треба, як Менделєєву кохав Блок!
Кохати треба, як Єсенін Айседору Дункан!
Кохати треба, як Венеру кохав Вулкан!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2013
Ви знаєте казку про голого короля? Це там, де монарх думав, що носить одяг, який можуть побачити лише обрані: імператори та лорди, барони і герцоги,могутні і розумні, обрані світу цього. Але насправді він був голий. Просто голий… А тепер вийдете на вулицю. Озирніться. Скільки таких «монархів» навкруги? Скільки у нашому світі тих, хто вважають себе за еліту, а насправді – пихаті егоїстичні бовдури, які не бачать нічого, крім власної «величі», «могутності», «сили»… На превеликий жаль, таких у нас дуже і дуже багато. Не тільки в Україні, а й по усьому світі… Суспільство деградує. Мені страшно виходити на вулицю, бо там не люди, там «голі королі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391338
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Я вийшов на вулицю, а замість людей побачив мурах. Таких метушливих, байдужих до усього, крім власних проблем, мурах. Усі кудись поспішають, не зважають на оточуючих. Такий собі сірий, рутинний мурашник. Стає страшно, адже якщо ти впадеш на тротуар, скажімо від серцевого нападу, люди просто пройдуть повз. Подумають що ти п’яничка і так тобі і треба. Ніхто не запитає про самопочуття, ніхто одразу не викличе швидку допомогу. «Як так можна?» - запитаєте ви. А я не знаю. Мені, як алергіку, котрий утрачає свідомість і задихається при потраплянні алергену до організму, страшно виходити на вулицю. Бо там не люди, там мурахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391337
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Чи існує на світі щось краще за музику?
Я нічого прекраснішого ще не зустрів.
Уній є усе: море пригод із краплею ризику,
Радощі й сум, і невимовна велич майстрів.
Вона дарує гармонію, щастя і спокій,
любов, всепрощення, ейфорію й екстаз,
Вона рятує тебе у криниці глибокій,
Вона – найкращий у світі червоний алмаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391167
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2013
Затихло поле. Степ мовчить.
Лиш вітер ледве щось шепоче.
Спіймати хочу цю чудову мить,
Коли земля щось небові бурмоче.
Аж раптом сталась прикрість…
Степ вибухнув салютом звуку й крові.
З’явилась мужність, злоба, доблість…
І не залишилось там місця для любові.
Загинув не один простий солдат,
Котрий хотів служить своїй Вітчизні.
Чи вбив його німецький автомат?
Або проткнули стріли та болти залізні?
Не знаю. Та й чи важливо це?
Коли і де і ким його убито?
Лиш матері його ви уявіть лице,
Подумайте, чи серце не розбито?
Тож, «дяді добрі» з Пентагона,
Скажіть, навіщо взагалі війна?
Чи запитать по це Наполеона?
Якого біса, потрібна так вона?
Людина з нею – несумісні.
Чи ми прийшли до світу щоб вбивать?
До неї ми ворожі й злісні,
Тож нащо нам стрілять і грабувать?
Не знаєте, що людові сказати.
Не знаєте, як вгамувати біль.
Можливо треба зброю скласти.
Нехай її псує іржа та цвіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391163
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.01.2013
Чому так важко бачити тебе щодня?
Чому це завдає мені таких страждань?
Кажу собі: «Вона мені чужа». Брехня!!
Тому чому ж я просто здався без вагань?
Чому не відстояв я власних почуттів?
Чому я відпустив тебе таку без бою?
Нехай візьме мене та тисяча чортів,
Аби я бути міг завжди тільки з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2013
Чому я, здебільшого, кохаю не тих?
Чому мені до вподоби саме такі?
Чому не закохуюсь у милих, простих?
Чому мене ваблять розумні красуні п’янкі?
Може тому, що я просто звичайна людина?
І миттєво закохуюсь тільки у свій ідеал?
Чи скажете ви, що це моя особиста провина?
Чи може не мій це ментальний провал?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2013
Сьогодні хтось запитав, кого на цім світі шаную.
Ви знаєте, для мене то доволі цікаве питання….
За чию честь та ім’я непорушную стіну зруйную?
Імена цих грандіозних я вам назву без вагання.
Тут ви зустрінете поетів, митців, співаків,
Музикантів, акторів,та меценатів великих.
Розумних, відомих, подекуди диваків,
Проте яскравих, визначних, не безликих…
Єсенін, Блок, Ахматова, Антонич і Костенко,
Уолт Уітмен, Байрон, Птіцамі і Броський,
РисБо, Верлен, Бодлер, Рембо й Шевченко,
Здається все. О, ні, ще Йосип Бродський.
Харчишин, Вакарчук, Кузьма і «С.К.А.Й»,
Земфіра, «Нерви», Чайф і Уматурман
Ну, можливо трохи Noize MC… нехай.
І брати Летто, їх музика – шарман*…
ШАРМАН - [фр. charmant] – чаруючий, прекрасний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
«Я так хочу до тебе, як до неба ота земля» С. Вакарчук
Знаєте, Ваш Бог, Ваш Аллах, Ваша Карма мені завинили…
І цей борг вони будуть виплачувати до кінця мого життя.
Вони мені інший світ показали, але перед носом закрили
ті кляті двері до неї… а вона тепер – просто сенс мого буття.
І тепер я ненавиджу дев'ятсот дев'яносто один кілометр,
І той чортів далекий кордон, що безжалісно нас розділив…
Все що я маю – скайп, мрії, бажання, чай і в'язаний светр…
І, звісно, ненависть, до тих, хто пельки свої не стулив.
І чудово я усвідомлюю, що їй буде краще без мене,
але ж я… я просто згорю, просто зійду на нівець…
Я знаю, я егоїст, але ж вірю, що це почуття не піде,
І мої друзі почують, як на нашім весіллі пісню тягне співець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2013
Люблю просто гуляти вулицями міста.
Особливо, коли ніч обнімається з дощем.
Я йду, а на парасольку падають краплі та листя,
І думки мої в'ються диким зеленим плющем.
У ці моменти, я мрію про все нездійснене:
Про кар'єру чудову, про світле майбутнє,
Про дівчину гарну, обличчя її усміхнене,
Про долю, у котрій все сильне й могутнє.
А місто, тим часом, дарує мені подорожніх,
Таких же замріяних, вільних у вальсі краплин,
Ображених світом, але, в середині, справжніх,
Просто людей, забувших про часу плин.
Ми знаємо, містом сирим блукати не вихід,
Але злива і ніч кличуть нас знову і знов.
Ми встаємо, ми тікаєм від світських бесід,
І хоч на годину звільняємось від світу оков.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390264
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2013
За вікном сніжинки танцюють танго,
А я сиджу вдома, п’ю капучино і мрію.
І мрія моя, неначе рожевий фламінго,
Чудова й далека. І з цим я нічого не вдію.
А багато із нас отримали те, що хотіли?
Чи більшість пішла з собою на компроміс?
Менша заплата, менше фізичної сили,
Слабкі почуття, і все пішло під укіс.
Можливо, просто не треба здаватись,
Треба просто впевнено йти до мети.
Тоді й життя зможе вгору піднятись,
Тож, друже, розправ свої крила. Лети!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2013
Чому я так люблю свою Україну?
Чому кохаю цей просторий край?
Чому несу я нашу мову солов’їну?
Чому душа моя кричить: «Співай!»?
Я щиро так люблю Азовське море,
І тих смачних бичків, що в нім живуть.
І Крим, і Чорне море буйне, непрозоре,
І шхуни і шаланди, що вільно десь пливуть.
Я найщиріший із прихильників Одеси,
бо це чи не найкраще місто на Землі.
Тут є і черчилі і сталіни й дантеси,
І їм усім плювати на дурні кремлі…
Ви знали, що біля Херсона є пустеля?
Олешківські піски, її так люди звуть.
Чи знали ви, що у Яремче Довбуша є скеля?
Чи бачили, як дикі тварі там траву скубуть?
Я так люблю, коли цвітуть нарциси,
У Закарпатті, у містечку Хуст.
Але й не гіршими від них ті іриси,
Що мила прикладатиме до вуст.
А ще люблю я давне Місто Лева,
його собори, площі і церкви.
Мене там спека радує квітнева,
День Батяра і ненависть Москви.
Ну й звісно я люблю палаци і фортеці,
Котрих у нас, на подив, не перелічить.
З повагою вклоняюся ялині і смереці,
І джерелу, що у горах дзюрчить.
А ще я щиро так кохаю Київ стольний,
Андріївський узвіз, Софіївський собор,
людей тамтешніх, дух їх сильний, вольний,
І батюшку Дніпра, бо він тут всім – сеньйор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390151
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.01.2013
А ти віриш в те, що мрії збуваються?
Ти віриш, що існують в світі чудеса?
Ти віриш, що мертві повертаються?
Ти віриш в пекло? В райські небеса?
Я вірю в те, що все в світі можливо,
І не придумали ще нездійсненних мрій.
Я вірю у науку, у медичне диво,
Я вірю в те, що треба не боятись дій.
Ти віриш, що паралічем розбитий встане?
Ти віриш, що міністром стане сирота?
Ти віриш, що красуня на каліку гляне?
Ти віриш, що із світу зникне жеброта?
Я віру в те, що все можна змінити,
Я вірю у людину, у потенціал,
Я вірю, що не в праві ви винити
інших, бо самі віддали ви свій штурвал.
Але ж ви можете назад його забрати,
і власноруч вести свій корабель-життя.
Коли захочеться спиняти, повертати…
Бо хто, якщо не ти, є капітан твого буття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013