| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Холодна осінь, кінець тяжкого тижня,
Я сам в кімнаті, і сумно щось мені...
Лиш чорний ноут розвіює мій сум,
І класна пісня Вконтакті на стіні.
Зайшов в новини, клікнув рекомендації,
Там купа записів, й коменти є смішні.
І серед тої купи незрозумілої всячини
Лиш фото дівчини одної, сподобалось мені.
Пишу в приват: "А може познайомимось?"
Й чекаю відповіді, начебто у сні,
Хвилин за п*ять нестримного очікування
Читаю відповідь: "Ну а чому б і ні!".
( Продовжити)
Десь до дванадцяти тривала переписочка,
Ну типу: "Я Сергій" - "А мене Настя звати!",
Й пішла розмова про навчання і життя,
Й мені так захотілося десь з нею погуляти...
Пишу: "Може давай зустрінемось?"
Наприклад завтра (бо ж субота, вихідний),
А вона пише: "Ні, завтра працюю я!",
І думаю собі: ще й завтра день сумний....
В суботній день, як завжди, в соц.мережі я.
Музика, відео і записи дурні...
Чекаю з нетерпінням лиш на її повернення,
І ось я дочекався: вона пише мені!
"Ну що, - пишу, уже напрацювалася?"
"Так, - пише, змерзла, і трохи не в собі...,
За шість годин добряче настоялася,
А вдома ще й сусідка нерви псує мені..."
І думаю собі: "Блін, треба щось робити!
Дівча без настрою, не добре діло це!"
Пишу: "Може підемо прогуляємось?"
У відповідь "Давай" отримую слівце!
Вже дев*ять вечора, і холодно на дворі,
Та я якось не думаю про це!
Живемо поряд: десять метрів між порогами,
Й хороший настрій мене туди несе.
Зустрілись, ходимо, говоримо...
Про злих сусідів, допсесії і ОБЖ.
Мені не холодно, любов неначе гріє,
Вона ж за пів години змерзла вже.
Ну що ж, прощаємось. Поріг гуртожитку.
Вона каже: "Бувай", і знизує плечима.
А я мовчу і думаю: "Надіюсь ще побачимось,
Прекрасна дівчино, з зеленими очима"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Завари мені чашечку кави
і присядь но тут поряд зі мною
Долю, будь же зі мною ласкава
Хоч не вірим в одне одного з тобою
Ти знаєш, я збився з дороги
Все життя як по лісу блукаю
Не ходжу на чужі я пороги
Бо мене там ніхто не чекає
Моя зебра не з тих кольорів
Замість білого має червоний
Полишв все, чого так хотів
І не знаю вже чим я так хворий.
Моя пісня потроху стихає
Але прошу ти дай мені знати
Де знайти ту істоту що знає
Як цей проклятий світ покохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Я пам*ятаю день, погоду, навіть точний час,
Куди ми йшли, й про що ми говорили.
Як перехожі всі дивилися на нас.
Ті дві години так тихенько пролетіли…
А потім вірш… Тоді все й почалось.
Любов, зізнання, ті приємні посиденьки.
Вночі не спав, бо просто не моглось,
А вдень казав: «Люблю.». крізь страх. тихенько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2013
Я ненавивижу тебя за ёё чувства,
За то, что любит тебя до сих пор.
Я ненавижу тебя за то, что ей грустно
Даже когда она рядосм со мной.
Я ненавижу тебя! Ты поддонок!
Ты столько боли ей причинил.
Она любила тебя, как ребёнок,
А ты её было чуть не убил.
Я ненавижу тебя за все поступки,
За то, что посмел ты ей сердце розбить.
Ты безнаказан, любовный преступник,
Она не может другого любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391080
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.01.2013
Давно вже віршів я не писав,
Та тут блокнотик свій дістав,
І хоч на нього й розлита кава,
Та писанина в ньому цікава.
Десь творів десять може там,
Збоку наліпка гіпопотам.
Карявим почерком лівші,
Писав колись я туди вірші.
І про кохання віршики є,
І скаржусь тут на життя своє,
Любов і мрії - суцільний фарш.
Моїх думок на папері марш.
Писав розкидано, чи в кожній клітинці,
В футболці білій, чи сірій кофтинці,
В метро, на парі, посеред ночі...
Муза приходить, коли захоче.
Виходять віршики дуже різні:
Сумні й веселі, ніжні і грізні.
Той вийшов добре, а той не вдався,
В тім на той світ я уже подався.
А зараз спати мабуть піду вже,
Бо щось втомився сьогодні дуже...
Всіх з Новим Роком щиро вітаю,
Все, я не тут, вже у снах літаю...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391044
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.01.2013
Ти у житті моїм з*явилась випадково,
Десь виринувши з суміші людей.
Спочатку думав , що це сталось випадково,
Вважав невдалим жартом тих зловтішних фей.
Та день за днем вже починав я розуміти,
Що ти не просто черговий еквівалент.
З тобою поруч зрозумів, що хочу жити,
Кожен дарований цінуючи момент.
Вселила ти у моє серце щось новеньке,
Чи то надію, чи то щастя пелюсток.
І шепотів на вушко я тобі тихенько
Подяку за життя цього ковток.
А посмішка твоя мене так гріє,
І радості дає великий міх.
Ніхто так посміхатись більш не вміє.
Для мене вона мов солодкий гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2013
Ну ось прийшов час прощатися.
Майбутнє буди лиш в сні...
Від твоїх губ відірватися
Вже дуже складно мені...
Та доля робить, як хоче,
В рулетку грає з життям.
А потім злісно регоче
Над моїм гірким буттям...
Із мене робить невдаху,
Псує прекрасні ті дні.
І я лишаюсь без даху,
Щодня лиш гірше мені...
Тебе повільно втрачаю.
В шаленім вирі подій
Я кожен день відчуваю,
Що я і далі не твій.
І в моїм серці щодня тільки
Такий глухий нестерпний біль.
Його тамують ось вже скільки
Лиш сигарети й гіркий хміль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2013
Твої руки в моїх руках,
А зі сцени лунає «Eva».
Немає бруду в моїх думках,
Твій голос ніжний заспокоює нерви.
Ти що пісні питаєш: «Змучивсь?»
Кажу : «Ні.», бо не хочу пускати.
За таким я вже просто заскучивсь,
Міг би ще з півгодинки тримати.
Потім довго стояв вагався:
«Обійняти, чи може не треба?...»
Я навряд чи тоді закохався,
Але все ж щось відчув до тебе.
Поки думав про те для кого,
Як, куди і навіщо все це,
Ти пішла, не лишивши нічого,
Лиш малесенький дотик на серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Ти увірвалася в життя моє, неначе смерч,
Ввійшла в кімнату з криками і матом!
Дививсь на тебе я, неначебто на смерть,
Як на жорстокого бандита з автоматом.
Тоді й на хвильку уявити я не міг,
Що отаке дівча: без сорому, нахабне,
За кілька днів мене вкладе до своїх ніг,
Так швидко стане рідне і кохане...
Та правду кажуть:"Перше враження невірне!",
Ти зовсім інша, ніж мені тоді здалось!
Така приємна, дуже мила й неймовірна,
І закохався знов я - так вже в мене повелось...
Та я для тебе був не більш, ніж друг,
Лиш тільки допомога невідкладна.
А я все мріяв, як торкаюсь твоїх губ,
Щоранку як казатиму тобі "кохана"...
Та дивлячись на тебе розумію,
Що не підходжу я ніяк тобі.
Що ощасливити тебе я не зумію,
Лиш другом можу бути тобі в цім житті...
Якось в шумній компанії в кімнаті
Серед розмови про навчання і життя,
Із вуст твоїх мені вдалося розпізнати
Цікаву фразу, що мовляв найкращий я...
Я знав, що все це сказано на сміх,
І навіть мною вже серйозно не сприймалось.
Та все ж, це пролунало з вуст твоїх
І в пам*яті моїй навік заклалось...
Та час пройшов, і все змінилось кардинально!
Ні, ти приходиш, та до тебе вже не тягне більш.
В холодній осені все зникло швидко і банально,
Й про почуття минулі вже нагадує лиш вірш...
Ти увірвалася в життя моє, неначе смерч,
Ввійшла в кімнату з криками і матом!
Дививсь на тебе я, неначебто на смерть,
Як на жорстокого бандита з автоматом.
Тоді й на хвильку уявити я не міг,
Що отаке дівча: без сорому, нахабне,
За кілька днів мене вкладе до своїх ніг,
Так швидко стане рідне і кохане...
Та правду кажуть:"Перше враження невірне!",
Ти зовсім інша, ніж мені тоді здалось!
Така приємна, дуже мила й неймовірна,
І закохався знов я - так вже в мене повелось...
Та я для тебе був не більш, ніж друг,
Лиш тільки допомога невідкладна.
А я все мріяв, як торкаюсь твоїх губ,
Щоранку як казатиму тобі "кохана"...
Та дивлячись на тебе розумію,
Що не підходжу я ніяк тобі.
Що ощасливити тебе я не зумію,
Лиш другом можу бути тобі в цім житті...
Якось в шумній компанії в кімнаті
Серед розмови про навчання і життя,
Із вуст твоїх мені вдалося розпізнати
Цікаву фразу, що мовляв найкращий я...
Я знав, що все це сказано на сміх,
І навіть мною вже серйозно не сприймалось.
Та все ж, це пролунало з вуст твоїх
І в пам*яті моїй навік заклалось...
Та час пройшов, і все змінилось кардинально!
Ні, ти приходиш, та до тебе вже не тягне більш.
В холодній осені все зникло швидко і банально,
Й про почуття минулі вже нагадує лиш вірш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Лиш тільки промінь сонця крізь віконце проблискає,
Я прокидаюсь в мить і згадую про те,
Що маю мчати швидко, начебто до раю,
В осінній парк, де побачу я Тебе!
Ці сірі будні вже вимотують всі нерви,
І в універ на пари так не хочеться іти!
Широкі крила хочу мати щоперерви,
Щоб за хвилиночку вже бути там, де Ти.
Щодня, щоночі, мої думи лиш про Тебе,
Я дихаю Тобою, мрію і живу.
І руки перед сном здіймаючи до неба,
З Тобою бути поруч лиш у Бога я прошу!
Всі кажуть: "Мрії здійснюються! Вір в це!"
Візьму блокнотик і цю мрію запишу...
Навік вселилась Ти в моє побите серце,
І Твоє фото поряд нього я ношу.
Пройдуть роки, все змінить час шалений.
Знайду якось блокнотик той, і в нього подивлюсь...
Потім порву його тихенько, наче навіжений!
Тебе укрию ковдрою, й щасливо посміхнусь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2013
Купа думок в голові, ніяк заснути не можу...
Вже 5 ранку, і я ненароком сусідів тривожу...
Ти знаєш, здається мені, що я вже без тебе неможу...
І вже вкотре за ці два дні до твоїх вікон прихожу...
А в них, як і завжди немає світла...
Ти то спиш, то нема тебе вдома...
Посиджу, покурю щось без фільтра,
Холод мучить, й жахлива втома...
Ще годинку і буду йти вже...
Мінус три, і дощ падає з неба...
Він до мене зараз найближче,
Й шепче:"Дурню, воно тобі треба?"
Слухай, доще, ти не розумієш,
Як в ті очі закохуюсь швидко!
Ти ж напевне кохати не вмієш,
А мені не кохати - бридко!
Лише місяць ясний мене розуміє,
Одинокий, але з почуттями,
Та кохану побачити він не зуміє...
Вона ж днями ходить, а він - ночами...
От і я, як той місяць-самітник,
Уночі лиш до тебе прихожу,
І я ж наче не зовсім негідник,
Та мабуть все ж тобі не підходжу...
А чи будем ми разом? - Можливо...
Час покаже, чи гідний я щастя...
Все, піду я... Куди - неважливо.
Не сумуй там, моя люба Настя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2013