| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
За плином часу не встигаєш,
Куди усе іде, куди біжить?
Минуле пройде не спіймаєш
Так вперед, нам треба жить!
Без сорому і страху оглянутись,
Щоб знати, пам\"ятати, що було,
Перед майбутнім не зігнутись
І минуле даремно не пройшло.
Козацькій славі вірним бути,
Дідівську завжди знати правду,
Свіжий запах м\"яти-рути
І щиру радість жарту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013
Зів’яли пагони дрібні,
Які ще вирости не встигли.
Взяли ми їх в долоні
І стисли як могли,
Зітерли в сухий пісок
І за вітром все пустили.
Залишились. Не ступили крок
І Бога не молили.
А може нічого не було,
Лише бажання вільного порив?
А в душі усе гуло,
Значить тихо собі жив.
Поливав ті пагони водою,
Тихенько ховав від всіх,
Але не виросли зі мною
Насамоті здужати не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392524
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2013
Чорна темінь ночі
Заповзає в вікна й очі,
Полоняє мглою душу,
Заселяє в серці стужу.
Злість росте й кипить,
Зубами моторошно скрипить
І жага скуштувати плоті
Розвертається у роті.
Білі тонкі ниті,
Що в’яжуть тіла побиті,
Міцні мов калена сталь -
Не розірвеш, а жаль.
Все дужче й дужче тіло
Охололо й заніміло,
Із душі зловісний крик
Виривається як хижий рик.
Божевілля навкруги закрутилось
Жахіття це ніколи і не снилось.
Щоб руки дужі пазуристі
Зробились криваві і землисті,
Як сира земля потемніли,
Від крові сильно поважіли.
І враз - сухий пісок
На вітрі закружили
Мільйони часточок.
Пиль підняла хижеє виття
Від болі й каяття,
На коліна впав, похилився
За що ж так бився?
За життя чи смерть, свою
Лив кров рікою?
До останньої краплини
Віддав все, зійшли хвилини.
Забудуть всі тебе
З часом все мине,
Забудуться твої діла
І темінь, що їх привела.
Ні, не забудеться страшнеє лихо
І говорити будуть тихо
Про те, що в світі було
Як земля двихтіла і гуло,
В душі у тебе билось
Серце в камінь обратилось,
А героя всі забули
Про криваві сліди чули.
Не знали, а боялися
І від нього відцуралися,
Загубили душу й серце
Не знали, а породили все це.
Тяжко стало демонам у світі
Їх рештки скидані на смітті,
А тебе терзає мука
І без чорноти вже скука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391437
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2013