| Сторінки (1/54): | « | 1 | » |
Я для кожного маю свої слова,
Я для кожного маю свою любов,
Я продовжую вірити у дива,
Хоч реальність вже випила мою кров.
Моя пам’ять вдається в дрібні деталі,
Мої руки штампують любовні вірші́,
Мої очі шукають героїв далі,
Ну а прірва самотності глибша й глибша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
Ти знаєш, неділя – це завжди так тяжко,
Неділя – це значить вже завтра робота,
А ти, ти, лінива, невранішня пташка,
Пожила б ще в п’ятниці чи у суботі.
І хтозна: це лінь, що причини шукає?
Чи істинність сірого темного світу?
Цікаво, а сам понеділок чекає?
Самому приємно до нас приходити?
Сон-сум, так щодня, так щодня і по колу…
А може, та ну його? Безлад в порядок?
Не йти на роботу, не гнати до школи,
А тиждень почати з гармонії свята?
Ти знаєш, неділя ні в чому не винна,
Не винен і той понеділок сонливий,
Самі ми впираємось в слово “повинний”
І знов на роботу ідемо квапливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776445
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2018
Ми з тобою такі незрячі
Ми такі безнадійно сліпі
Ми з тобою такі несплячі
В цій короткій літній добі
Ми з тобою такі далекі
Як Великий шовковий шлях
Нас виснажує літня спека
Й біла ніч в темно-синіх снах
Ми з тобою не "ми" ніколи
Ми з тобою давно не "ми"
Ми з тобою лиш відблиск кволий
Серед стишеної пітьми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Ти босими побитими ногами
В мереживо вечірнє матіоли
Повзла ще не дозрілими рядками,
Веселку несучи на плечах кволо.
Сукно блакитне слалося по небу,
Неввічливо лупились жовті вікна,
І крокувала мовчки біля тебе
Утомлена життям і літом вічність.
Застигли в нерухомості хвилини,
Змішались дні, як комашня на світлі.
Ти йшла і йшла... Так легко й без упину
Сміялася таємно і привітно.
Ти привидом постукувала в шибку,
Цікаві квіти через скло дивились,
Щось шепотіла ніжно й трохи хрипко,
А потім разом з вічністю втомилась.
Пішли на захід... Сонце доганяти,
Лишившись анонімними туристами.
А вечір вам услід міг лиш мовчати,
Зсипаючи дощем прозорі істини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2015
Я здаюсь. Щось підказує, час утікати подалі,
Щось у ме́ні звеліло назад відійти,
Це занадто самотньо, в нормі так не буває.
З гір вига́док і мрій провалилась в пустир.
Ти мовчиш. Терпеливо чекаєш кінця.
Всяка драма хороша в малесеньких дозах.
Ти занадто далеко, ти стоїш проти сонця,
Непривітна, холодна, байдужа загроза.
Вистачає. Занадто виснажливо дертись.
Як метелик за світлом, іти за тобою,
Обпекти тонкі крила й на світлі померти,
В мить останню збагнувши: стояв ти спиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
[i]- Чи може бути яблуня жива й весела, коли корінь нездоровий? А здоровий корінь - це є міцна душа і мирне серце. Здоровий корінь розсилає по всіх гілках вологу й оживлює їх, а серце мирне, життєвою вологою наповнене, кладе сліди свої за зовнішностями. "І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене".
- Не стерпів ти, щоб не прикласти біблійного діаманта, візьми ж і це: "На воді спокійній виховай мене"
Григорій Сковорода, "Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті"[/i]
На воді спокійній виховай мене,
Там, де горизонт витікає в небо,
Де ночі зливаються зі сліпучим днем,
Сліпу й несвідому, забери до себе.
Ороси тишею, щоб навчилась чути,
Й рухатися плавно, плесо не здригнувши,
Я хотіла б жити, а не просто бути,
Й мати чисту совість, в день один заснувши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615947
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2015
Одного дня хтось мені подзвонить,
А абонент буде поза зоною досяжності.
Цей вітер приніс завелику солоність
У хвилях закоханої неосяжності.
Ти просто зайшов, навіть не постукав,
Бо я вже давно тобі відчинила.
Пішла у куток на гречку розлука,
Знадвору в серце вскочили крила.
Але підступна стрілка ходить по колу.
І мій телефон знову в мережі.
Час уп'явся в реальність болючим уколом,
Знеболивши рани на зблідлій душі.
Прощання, достойне аристократів:
Лиш зронений погляд необережний
Щоб кілька ночей не змогла ще спати,
Аби назавжди залишилась залежна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2015
Вона ішла, як всі ідуть повстанцями:
Уперше і востаннє у житті.
Вона ішла... А в серці була Франція,
Світились ясно очі молоді.
Вона зняла свою селянську сукню
І закувала тіло у метал,
Можливо, вперше взяла зброю в руки,
А потім... на вогня́ний п'єдестал.
Вона подарувала їм свободу
В свої невинні дев'ятнадцять літ.
Віддала всю себе цьому́ народу,
На цій землі залишила свій слід.
Король по голові колись погладив,
Зневажливо змовчав: "Ох ці васали,
Я стільки років правив і провадив,
Вони ж собі заберуть мою славу"
А їй же того зовсім не хотілось
Душа була просвітлена і чиста,
Була в'язниця... А вона молилась.
І плакав Орлеан - вже вільне місто.
Ось полум'я вже обпікає п'яти,
А Франція спуска додолу очі,
І лиш Господь прийшов її забрати,
Ту, що сплатила за слова пророчі.
Напевне ж бо, вона, як всі дівчата,
Хотіла хоч би трохи ще побути,
Напитися життям і покохати,
І кислий відсмак зради цей забути.
Вже загорілась сукня... Обпікає.
Не здатні сльози болю загасити.
А Франція мовчить. Її немає,
Коли горять її вчорашні діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555420
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.01.2015
Весна і вітер... Невагомість ранків
Весна і вітер стрілися у полі
Весна свого кохання юна бранка,
А вітер норовливий - любить волю.
Вона назустріч сонцем вибігає,
А він їй листям пестощі шепоче,
А він руками з віття обіймає,
А їй сльозяться снігом сині очі.
Вже загорілись сонячні кульбаби,
Земля життям безмежним зарясніла
В таночку гнеться вітер... Ніжно вабить,
Весна журлива ходить, посумніла...
"Зіграли, мій коханий, і весілля,
Як швидко розлетівся вельон цвіту!
І я заручена. А ти ще досі вільний.
Чи справді нам судилося любити?.."
"Не говори дурниці, я благаю!
Ми ж небу і землі дали присягу!
Моєму щастю ні кінця нема, ні краю!.."
Хитались в небі хмар шовкові стяги.
Ось літо зупинилось на порозі
Весна, зітхаючи, пакує саквояжі
Вночі від'їхала на зоряному Возі
Павук наплів для неї срібну пряжу.
Він не прийшов із нею попрощатись
Цей чарівний, та незалежний вітер
Чи він побіг до трав позалицятись,
А, може, спить?.. Не варт його будити.
Молочний Шлях побіг у невідомість,
Уже і Віз за обрій покотився...
А ранками та ж сама невагомість,
В просторах літа вітер загубився.
Шукав весну між трав, мов навіжений,
Із гомоном підносився до неба,
Там грози гнав і розганяв скажено,
Туливсь до берегів, де сонні верби.
Аж восени, коли лелеки білі
В краї чужі й далекі вирушали,
То на зміцнілих і натхненних крилах
Листа сумному вітру передали:
"Мій ясний соколе! Моя жива свободо!
Як промайнуло літо в ріднім краї?
Ніде нема вітрів такої вроди
Лиш за тобою серденько страждає..."
Минула осінь трохи непривітна,
І якось в зиму раптом постаріла
Сміється менше, майже непомітно,
А ще на біло-біло посивіла.
Стоїть, бува, у полі мовчазному,
І вітер по голівці ніжно гладить:
"Ти не дивуйся... Не тобі одному
Приглянулись прекраснії принади.
У кожному куточку всього світу
Весна собі догледжує коханця
Ти їй не перший й не останній вітер,
Що з нею закружляв у дивнім танці"
А він мовчить. А він сніги ганяє.
І зміями пролазить в кожну шибку.
Як спогад болісний, нещадно вириває
Якусь вцілілу на морозі квітку.
Знайшла заміну? Що ж. Хай так і буде.
Не я від неї вирвався на волю.
Широкий світ і час: колись забуду,
А як не вдасться - то така вже доля.
З погордою розправив лютий плечі:
Всіх, мов диктатор, втоптує в сніги.
Зима взялась кахиканням старечим
І ріки рвуть із криги береги.
Весна біжить через нові шляхи,
Де слід лишила - вибився підсніжник
Весною пахне небо навкруги
І сонце сяє боязко і ніжно...
А вітер забуває всі наклепи
Щодня кохану ніжно обіймає,
Розносить сонце, щоб їй було тепло
Й шепоче листям: "Я тебе кохаю"
Вже не цікавить: зрадила чи вірна,
Бо це ж Весна, його єдина поряд!
Так тулиться і щиро, і покірно,
Що вже і сумніватися доволі.
Була весна. Були весна і вітер.
Вони з легенд щороку оживають.
Щораз він їй дарує пишні квіти,
Вони - найщасливіші, бо кохають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492794
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 15.04.2014
Надво́рі осінь, під ногами - осінь,
Протислася між пальцями вона.
Плете дощі в розпущене волосся,
А їй у спи́ну дихає зима.
Парує як ніколи тепла кава,
Стоїть в повітрі листя аромат.
І вітер дме... То зліва, то направо...
Він заблукав на перехресті втрат.
Давно не засинала сіра осінь
На мо́єму завмерлому плечі.
Мов спогад літа десь її відносить,
Й земля сивіє снігом уночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Місяцю тихий, в хмари закутаний,
Чом утікаю від себе?
Все надто складно, все надто сплутано,
А кому істина треба?
Йти б за наказом душі безвідмовно,
Не керуватися світом,
Вже і послухатись наче готова,
Але в душі тільки вітер.
Але в душі все не так вже й чудово:
Врешті-решт, я лиш людина...
Там є щось добре, чимало там злого,
Може, сама в тому винна.
Місяцю, добре. Я буду боротись.
Буду, але не з душею.
Хай інший хтось порахує "за","проти",
Це душа. Вічність за нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458020
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2013
Уночі, коли зорі поб’ються об скроні,
Коли листя чорніє зелене,
У старому хрипкому вагоні
Ти згадай мимоволі про мене.
Ти приснись, щоб не було самотньо,
Аби хоч передати вітання.
Я на будь-яку зустріч вже згодна,
Лиш не те невмолиме чекання.
Стрілки стук. Не одна вже минула година.
Скільки ще промине – я не знаю.
Не Джульєтта – маленька людина,
Та, напевне, не менше кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2013
Вона цвіла, й ніхто не міг стоптати
Хоч не була занадто особлива,
"І звідки ж ту сміливість треба мати?
І як бетонні плити ті пробила?"
То бу́ла квітка серед тротуару,
На сірім фоні ясно-жовта пляма
Вона не володіла дивним чаром,
Найкрасивішою не бу́ла між квітками.
Не сподівайтесь, що її цінили:
Знаходилися ті, котрі ламали,
Але вона, о, як же впрето жила!
Як корені в асфальт той запускала!
Її зірвуть. Не раз, не два, не тричі,
Їй не звикати - і вона це знає.
Але лише сміється таємничо,
І жовтий цвіт на сіре вистилає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Вернутись... Якось би вернутись... Хоч раз щось правильно зробити!
Лишити мрію в снах далеких, а в ріднім домі - просто жити.
У хмарах більше не літати, на землю стати твердо-твердо:
Одній завзято ряст топтати, а іншій - криги бити вперто.
Зустрілись знову. Знову - нові. Засмагла льодяна царівна,
Й замерзла сонячна принцеса. Знов усміхнулись. Ненаївно.
Ось середина. Ось, коштовна. Секунда щастя, далебі.
Вони зостались вдвох назавжди - у радості і у журбі.
Стежки зникали мерехтливо, і кожна визнала сама:
Кохання, дружба - ось важливе, а добре там, де нас нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418315
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.04.2013
Порвуться ґрати всіх ілюзій, і стане вищим раптом небо
В руках тримають шлях до волі, але їм трохи більше треба.
Летить принцеса кароока, напроти неї - ясно-сіра:
Плечем діткнулись одиноко - спинились на шляху у вирій.
І пам'ятають, і забули розбите в друзки полотно.
Якщо на півшляху зіткнулись, то, певно, все ж воно було...
- Ти моя мрія нездійсненна, олюднена у плоть і кров!
- Яка ж ти чудно-незбагненна... А світ тебе не поборов...
Ти з самого дитинства мала мій карамельний сонцерай,
А все ж плануєш утікати у той холодний кригокрай...
Спустились плавно дві принцеси на землю, щоб перепочити.
Вони в душі - дві поетеси, їм є про що поговорити.
Одна в мереживах зими - напівпрозорих, сніжно-білих,
Червоно-жовта, наче літо - лиш поглядом та друга гріла.
І тут, мов блискавка на сонці, іскра ідеї сліпить очі:
"Ти думаєш про те, що я? Ми ж у сусідні царства хочем...
Бери мережива зимові, і діамантове намисто,
Мені віддай одежу літню, сережки сонце-золотисті."
"Нас не впізнають. Це чудово! Ми ж дійсно схожі - тільки очі..."
Та щось уваги не звернули. То ж не якийсь-бо знак пророчий...
Хай від пророцтв тікає доля, хай вичакловує умовність...
У світі, де принцеси жили, ваги не мала послідовність,
Чи логіка холоднокрів'я, чи навіть райдужка очей...
Для відчайдух, що мчать у прірву, не змінить барва суть речей.
Вступила кожна в новий дім, який колись був тільки мрія...
"Ох, як красиво!" - перший оклик, та десь глибоко щось жевріє...
Щось на зразок розчарування. Трава зелена лиш здалека,
Прийняти, так, як є, всю правду... Насправді, дуже це нелегко.
І раптом здАлось пекло раєм, а рай зрадливо запалав.
Не тішить більше зелень гаю, а холод до кісток дістав.
І все чуже, і це ж навіки. А там - домівка, рідний шум,
І рідна тиша... Скільки, скільки намріяно крилатих дум
Про ці пейзажі, вже досяжні, про ірреальні надсвіти...
А все банально, нудно, страшно... Куди тепер обом іти?
І здогадалися царівни: не там шукали, ой не там...
І нащо тільки нарікали? Втридорога дешевий крам
У долі виклянчили ледве, він обернувсь в космічний пил.
Не треба було їм мінятись, не треба було дужих крил.
Й, по суті, з чим вони зостались? Що бачили в своїм житті?
Красою навіть не втішались, а лиш блукали в забутті.
Скажіть, хоч раз когось кохали? Де ваші замки і хати?
Не вигадані а реальні, де вами створені світи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418199
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 13.04.2013
Одна хотіла вічну зиму, чекала снігу за вікном.
А друга мріяла про літо, де пахне ніч солодким сном.
Тій першій снились білі квіти на білосніжнім килимку,
А другій - літо, просто літо, і солов'їний спів в садку.
Вони у дзеркалі зустрілись... У дзеркалі часів й народів.
Й захоплено туди дивились... Отак дивились, як у воду.
Вони такі нестерпно схожі, і невимовно все ж чужі.
Розквітли враз із криги рожі, а змерзло літо у душі.
Це дві принцеси у в'язницях своїх знедолених світів,
Але кому яка різниця, хто їх в тім світі зачинив?
Чи так важливо, де їх мрії блукають в сизі вечори?
Одна летить в чужі країни, а інша - в рідні хутори.
А все ж, ту зустріч у дзеркалах чомусь ніяк їм не забути...
На вухо доля нашептала: "А десь там може краще бути"...
Омана мозок полонила, лунають крики нарікань:
"У мене шкіру ріжуть крила моїх нездійснених бажань!"
Змією тріщина пішла - і ось вже дзеркало розбите.
Немає. Мрії вже нема. Лишилось тільки сльози лити
Одній і другій, тут і там, над сріблом битої води.
Бо в'язні донебесних брам не відають, куди їм йти.
Але нав'язлива та думка. Як виявилось, надто сильна,
Забрала все повітря з горла, кричить: "Я хочу бути ВІЛЬНА!"
Я хочу вже сама обрати, на свій шлях кинуть з пальми гілку.
Вже досить мріями літати, я маю право на помИлку!
Підводить ясно-сірі очі ота, що ніжно любить літо:
"Я залишатись тут не хочу!" Їй вдалось крила розпустити.
Вона їх здерла, і упала. На ногу вп'яли їй ланцюг.
Та вже запізно. Не злякали. Вона продовжила свій рух.
Полила злива, тепла злива, залізо знищила іржа,
Зірвались пута, і щаслива, здійснялась високо душа.
"Я не чекатиму на диво!" - у небі білі пластівці.
О, як красиво, як красиво ярмо розбилось в камінці!
Та, що жила у царстві спеки, з яскраво-карими очима,
Підвелась гордо й непорушно, з'явились крила за плечима.
Спочатку були ледь вловимі - малі й прозорі, як у мухи,
Але не все ж буває зразу. Хай виростає сила духу!
Хай котиться в душі лавина, хай налипає білий пух,
Нехай могутньою пташина рушає в царство завірюх.
Вона спочатку, мов незграба - пілот-аматор літака,
Та все здолає непоборна душа уперта та палка.
І хоч закохана в крижини й обожнює кришталь снігів,
А все ж у серці тлять жарини в підніжжі ста сухих стогів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418080
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 13.04.2013
Ти заховаєш сльози у рукав,
І ґумкою зітреш сумне обличчя,
Нічого не болить, хто вам ссказав?
Кривитися від болю нам не личить.
Ти покладеш нарциси золоті,
Бабуся так шалено їх любила...
І де поділись дні чарі́вні ті?
Мабуть, залізли з нею у могилу.
А ти ще пам\'ятаєш: під вікном
Все щось робила, вічно гнула спину,
Писала гарно, хоч не клала ком,
І тішилась тобою без упину.
Ти очі не піднімеш й на портрет:
Не заслужила, спогад вигризає:
Як ти колись пішла сама вперед,
Хоч знала, що позаду хтось чекає...
Ти не забудеш, як на вихідних
Постійно телефон свій вимикала,
Як злісно ти сміялася з старих,
Що від життя вони геть-геть відстали.
І соромно тобі, та пізно червоніти:
Бабуся вже пішла, й, напевне, не вернеться.
Ну а тобі б задуматись, як далі треба жити:
Бо і тобі бабусею ще бути доведеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Не плач, не здавайся - не варто:
Цей день не вартує тих сліз.
Це фініш. Для нового старту.
Для нового полум'я хмиз.
В тобі відізветься образа,
І біль той згадаєш не раз,
Не будь декадентом відразу!
Не гнись під дешевістю фраз!
Ще стихне і з'явиться вітер,
Підуть і просохнуть дощі.
А нам треба йти. Далі жити,
І слухать поривів душі.
Нам треба триматися миті,
Й смиренно її відпускати.
Не час для зітхань! Сльози злиті,
Нам далі пора крокувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
У вас боліло, у всіх вас боліло...
А в мене що? Лиш я та й я, не більше...
Порвалося під вітром те вітрило,
І спогади лише той біль залишить.
Ви всі боролись, всі за щось боролись...
У вас слова - тонкі, але смертельні.
І я вкололась, також покололась.
Колись боліло. Мучило пекельно.
Ви все уміли, о, ви стільки вміли!
Життя коротке, щоб цього навчитись.
Хай навіть скріплю порвані вітрила,
Мені на вас лиш знизу вверх дивитись.
Та ви страждали, дійсно, ви страждали.
І ваші списи слів - то ваші муки.
Не знатимуть цього, як і не знали.
Бо вибілені в спокої в нас руки.
*написано після прочитання "Пророцтва 17-го року"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414746
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2013
Не знаю і не можу передати,
Що відчуваю, як заплаче мама.
Звичайно, треба міцно обійняти,
Хай сльози струменять собі зірками.
Поплач, мамусю, хочеш, то поплач,
Але благаю, хай лише від щастя.
Ну і нехай приходить біль нестач,
Але ти сильна. Ти не зможеш впасти.
Ти жінка - ідеальний парадокс:
Непереборна й ніжна, наче квітка.
Ти - мама. Найсильніший цей зв'язок,
Ти не спливеш, хай час спливає швидко.
Тому ти плач, якщо така потреба,
Хустинку не подам - сама стру сльози.
То й що, що за вікном похмуре небо?
Для тебе й на снігу цвітуть мімози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
В.Т.
Це дивне щось. На жаль, це не любов.
Не хочу я образити нікого,
Сама лише пролила твою кров,
Та й в мене очі, зрештою, вологі.
Я ж не хотіла - так з тобою добре!
Твоя усм́ішка, очі і характер...
А все ж, підступна я, неначе кобра,
І проти мене свідчать твої факти.
Пробач, прошу, я в тому дійсно винна,
Бо серце й розум різне обирають.
Ти з́авжди поряд - майже щогодини,
А як тобі сказати - я не знаю.
Я відчувала, зразу відчувала,
Що варто раз вершину підкорити,
Й іскра в очах чомусь таки пропала,
Мізерними здал́ися габарити.
І сил не вистачить тобі посповідатись,
А, може, ти те саме відчуваєш?
Я ж не схопила просто щоб погратись,
Але межа між нами наростає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2013
«Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас…» (Мт 7:6)
Вона все прибігала тінню в ліс,
Між трави прокрадалась міражем,
Її на крилах теплий вітер ніс,
Блищало небо синім вітражем.
І злякано пелюстки ніжних квітів
До ніг ледь присоромлено торкались,
Погрозливо хитались чорні віти,
А трави шанобливо розступались.
Вона була богиня і царівна,
Розумна й добра, людям трохи дивна.
І знала всі незвідані секрети,
Птахи щодня співали їй сонети.
Вона була, можливо, засвятою,
І надто розкидалась добротою.
Один лиш раз! З людьми як поділилась -
Уся краса навіки загубилась
Нахабно і бездушно обікрали,
А ліс, домівку, просто відібрали.
Лиш землю й попіл - все, що залишили
В самотній тиші...
А вона простила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
А ми стояли прямо під дощем,
А ти тримав мене в своїх обіймах,
А почуття ховались під плащем,
І плакали без того мокрі вії.
А поїзд заклопотано гудів,
В коліна упиралися валізи.
І їхав ти, бо хтось так захотів,
Бо в тебе строки - унікальна віза.
А грім глушив прощальні ті слова,
А блискавка засліплювала очі,
Від жалю розболілась голова.
"Та ж їдь зі мною!" Чесно? Я не хочу.
Не вірю у примарність тих надій,
Що "десь там" буде краще, може, легше,
Бо навіть крізь руїни всіх стихій
Лише самі будуємо прийдешнє.
Гудок вокзальний - поїзд вже пішов.
Заграв на чорних віях тільки вітер.
Це втеча. Хтось розраду в ній знайшов,
А хтось не мав куди себе подіти.
А ми стояли далі під дощем,
А ти тримав мене в своїх обіймах...
Це перемога. В серці теплий щем,
Ми виграєм ще всі життєві війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407786
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2013
Затишок. Безпосередність. Розуміння.
А тоді було напрочуд легко.
Музика. Простота. Кисень для горіння.
І нове питання - ти далеко?
Тиша. І навпіл роззламався плеєр. Дощ.
Годинник стомлено згадав про час.
А всі ті спогади - то місце моїх прощ.
Ти знаєш, а колись світ був для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407235
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.03.2013
Ти не дивись так стомлено на мене,
І не зітхай в приреченій задумі,
Не підкупись на ті дешеві глуми,
І не сідай притишено окремо.
Я все те бачу, мо'й не розумію,
Тобі ж бо важко - знов несправедливість.
Змінилась різко радість на тужливість,
І повернулись в серце сніговії.
А ти не піддавайся! Ти борися,
Щоб потім не дове́лось шкодувати,
Увагу на дурню не смій звертати.
Забудь про все. І просто усміхнися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Свята таїна вечора закладена в затхлих нотах весняного вітру
Вона вимальовується на фоні чорних силуетів пухнастого гілля голих дерев
Її сокровенність розсіюється разом з лимонним запахом надокучливих фар
Вона розбивається на зоряні друзки й вистрибує на розхляпане небо
Вона не за розкладом озивається протяжним гудком товарного поїзда
Вона мимоволі давить на голову своєю чистотою
Вона невловима, як ендемік, котрий бореться за життя до останнього
І поки ми закупорюємо вуха музикою, а язик розмовою
Вона непомітно утікає за димчасту завісу ночі
У сподіваннях, що її ніхто не розкриє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405299
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2013
Я хочу казки, чуєш, хочу казки.
Хай буде це єдиний подарунок.
Не треба ніжних слів, не треба ласки,
Не треба той фальшивий поцілунок.
Ти будь собою, жодних трансформацій.
В реальності, вві сні - це без різниці
Не змінюй навіть звичних інтонацій,
Хай так байдуже дивляться зіниці.
А все ж, я хочу казки. Перемоги.
Аби ти добровільно був зі мною.
Не треба тих банальних епілогів.
Лиш би кінцівка не була сумною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
В безкінечній спіралі пелю́сток троянд
Віднайду кришталю́ намистинки.
Наниза́ю на нитку, на кінчиках - бант.
Прозвучить срібний звук павутинки.
Загорну тебе в шаль пір'янистих хмарок,
Твої очки небесні зрадіють.
В твої коси вплету міріади зірок.
Обіцяю: зроблю все, що вмію.
Тільки ти не тремти, як останній листок,
Не зітхай так глибоко, як вітер,
Я в пісочний годинник досиплю пісок,
Тільки ти не вмирай! Мусиш жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403062
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.02.2013
Іринці Холоднюк присвячено
Ми були разом. Хай лише у ві́ршах,
В моїх думках, щоденниках і снах.
Не так погано. Може бути й гірше.
Пройшли роки. А ти в моїх словах...
Ще досі ти. Ще досі твоя постать.
І твоя кучерява голова.
І скільки не казала собі "досить!".
Я ще сумую - бо любов жива.
Нічого. Ти десь поряд. Десь у місті.
А, може, ми побачимось колись?
Коли це буде? Як пожовкле листя
Нам затанцює вальсом падоли́ст?
А, може, навесні, у дивнім цвіті,
Коли природа ніжність нам віщує?
А раптом ти мені принесеш квіти?
А раптом ти все те, що я відчуєш?..
Та ні, не буде. Більше ми не разом.
І, власне, ще й ніколи ми не бу́ли.
Ти зрадив зда́лека. Живе моя образа.
Та почуття от... знову не минули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2013
А пам'ятаєш, як все починалось?
Наївно й просто: "А давай дружити?".
По різні боки рингу розігнали...
- Ще любиш?
- Я не можу не любити.
Це парадокс. Оксиморон. Насмішка.
Це не іронія, це вже сарказм від долі.
Та ми ще разом. Тільки тишком-нишком...
В нас відібрали все, але не волю.
І ми дволикі, і це трохи страшно.
Загальні ідеали в стороні.
А вірність масовому культу - то вчорашнє.
Ми зрадили усім. Лиш не собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402047
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2013
І знову не лишилось якось часу.
І знову завтра вранці прокидатись.
І знову масово іти у сіру масу.
І знову, знову в чиїсь ігри гратись.
І знову вірити у те, що буде завтра.
І знову перти вперто до мети.
І хоч ви кулемет на всіх направте,
Нам страшно стане, але будем йти.
І знов розгледіти у собі унікальність,
Повірити у культ самого себе.
І знову наплювати на реальність,
І знову-знов! Дзвонити знов до тебе.
Усе циклічно. Все геометрично.
Прожити те, що було вже під сонцем.
І ніч навіє думку прагматичну,
Що я знов почуваюсь незнайомцем
У цьому світі, де усе вже було.
І знову не прийняти, що я копія.
Прочистити свідомість від намулу,
Себе у власну пастку знов закопую.
І знов розчаруватися і плакати.
Чи стомлено стулити тонкі вії.
І знов проснутись і комусь підтакати.
"Себе покажу потім, як відкрию"...
І я не вірю в щастя довговічне,
А лиш в маленькі радості життя,
Я вірю ще в усміхнене обличчя.
І знаю про наївне забуття.
Вони прийдуть. Навідуються часто.
Але так само запросто зникають.
Ну... та й нічого. Може й будем разом.
Усе збувається, якщо не побажаю.
P.S. все сбудется, главное - расхотеть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402027
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2013
Ти грай, не бійся, заглуши весь світ,
Самотності передаю палкий привіт.
У мене ти є - найміцніший моноліт,
І як ніколи високо в душі моїй політ.
Кусає знов буденності москіт ,
А в голові зів'яне ніжний квіт
Це мої ліки. А без них рахіт -
Знов повертається хронічний пустоцвіт.
От запискник і ручка. Новий звіт.
А ти звучи. А ти зігрій мій світ.
В ієрархічних сплетеннях життєвих віт,
Допоможи хоч раз знайти свій слід.
В жорстокім плині тих сухих холодних літ,
Ти сполосни з душі брудний наліт.
І в незліченній безвісті орбіт
Не дай закам'яніти, мов граніт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402008
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.02.2013
Запахло кавою із теплим молоком,
а тиша відізвалася гудком.
Спітнілі вікна тихого кафе...
Дзвінка нема. надія ще живе.
На фоні музика, на фоні сірі люди,
і щось не те. І те "не те" усюди.
Душа самотня, тиха і покірна,
та захотілось бунту... неймовірно!..
Бруківка чорна, каблуки і пальта,
сміються лиця у газетних шпальтах.
Чудове місто, ранок, день і вечір, -
тягар незмінності втиснувся вже у плечі.
Було щось нове, та, на жаль, миттєве.
Як швидко воно стало несуттєве!
Любов і дружба десь поміж науки...
Аж дивно... не повисли досі руки.
До речі, віддзвонились. Все нормально.
Не знати, як насправді. Хоч формально.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401447
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.02.2013
Ви вірите, що сніг в руках розтане?
І що тепло долонь все переможе?
Ви часом не помітили? Ми з Вами...
Історія, здається, трохи схожа.
Весняний сніг - ознака антитези,
А ще того, що хтось із нас розтане.
А наша доля - то лиш гостре лезо,
Де вклинились випробувань капкани.
Безмежно тут жадана перемога,
Але вона одвічно тимчасова,
Й поразками устелена дорога,
І фініш добровільно-примусовий.
І я боюсь, що Ви - моя поразка,
І сніг в долонях врешті не розтане.
Ідіть, не озирайтеся, будь ласка,
Все буде добре. Подумки я з Вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2013
Це так природно - дихати й кохати,
Хоч так банально - жити для мети.
У долі все своє відвоювати.
Фальшивий фініш легко перейти.
Це так банально - падати у відчай,
Це так природно - втратити усе.
Нікого я на поміч не покличу,
Бо твій тягар ніхто не понесе.
Це так природно - затиснути зуби,
Банально й важко - стати знов на старт.
Боротись впевнено, а деколи ще й грубо
І це не дивно. Це життєвий гарт.
Це так природно - трохи сумніватись.
Закономірно далі вперто йти.
Що буде далі? Можна й не дізнатись.
Але себе так хочеться знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401183
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2013
Ти любиш шум. А я любила тишу.
Радієш дню. А я сміюся в ніч.
Чому ж те почуття мене не лише?
Чому на серці каменем стоїть?
Свободу мала. Нею заплатила
За тебе в пункті обміну валют.
Та помилилась і не приручила -
Не можу вибратись з твоїх серцевих пут.
Ну і скажи, чому тебе обрала?
Чому на тебе саме очі впали?
Це було мимоволі, так недбало.
Я ж думала, що все розрахувала...
Мені хотілось трішечки погратись,
Нахабно вірила, що все проконтролюю
Та все не може вічно залишатись,
Я знаю що буде, о як я чую!
Мовчиш у відповідь. А я люблю цю тишу.
Мій світ при со́бі ти не закріпив.
Тобі лише частинку серця лише.
Сама розтану з шумом літніх злив.
Тоді все буде добре. Точно знаю,
Що ти, на жаль, не кинешся шукати.
Поплачу трохи, зорі позриваю,
Відправлю ніч за горизонт дрімати.
Ти будеш там, далеко. Не побачиш.
Я буду тут. Дивитимусь завжди́.
І запитання риторичне: \"Нащо плачеш?\"
Я вже втомилась. Про́шу, відійди.
Минув той час. І біль давно забутий
(А ти про нього навіть і не знав).
І розсмокталась з серця вся отрута,
Думки тужливі вітер розігнав.
І бачу знов тебе. Ідеш самотньо
В оточенні гидких порожніх лиць.
Ми ще побачимось, бо це невідворотньо,
Та серце вже не стане горілиць.
Ти любиш шум. Люблю я далі тишу.
Смієшся вдень. Я далі лю́блю ніч.
Всміхнусь тобі - єдиний спогад лишу.
І відштовхне нас сила протиріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2013
Трава уранці зрошена сльозами.
Ні, не моїми - сонячна волога,
Це те, що було, буде, є над нами,
І кожна ними встелена дорога...
Без тебе люди, лиця - все те саме,
І наді мною просто синє небо,
Вночі бездонне, встелене зірками.
Для щастя повного нічого більш не треба.
Ти був мій час. Ти був моя миттєвість.
Fata morgana моя найніжніша.
Ти є мій біль. Розлука. І життєвість.
А зараз сон. А зараз моя тиша.
Ти мій урок - ніщо в житті не вічне,
Вічність дано не всім перечекати.
Кохання - почуття геть артистичне,
Але в житті не можна не кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2013
Коханий дощ... Ти мій пригноблeний маестро,
Мій музикант, що виріс на сльозах...
Течеш крізь пальці, я не можу нести
Твою мелодію зати́снути в руках...
Скидаєш краплями на землю партитуру,
Записуєш у нотний стан калюж.
Ковтаю знов твою озонову мікстуру,
Ну і нехай... Хай мокра, наче хлющ.
Відчую дотик крижаної шибки,
Почую грім - настройку камертону.
I арію потягне вітер хрипко,
Симфонія пройде серця кордони.
Розвеселити хочеш? Розумію.
Так щиро... Мимоволі усміхнусь.
Та люди у багно тебе зариють,
Я що ж зроблю? Гидливо їм скривлюсь...
Ось так момент красивий обірвали:
Маестро, присоромлений, затих.
З рук диригента паличка упала,
A спокій серця разом з нею зник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Ти космос мій, для мене ти комета,
Метеорит, супутник і планета
Воістину твоє небесне тіло...
Як добре, що до нього долетіла!
Ми справді разом, я не обізналась?
Розбухли зорі - сильно дивувались.
А я щаслива - більшого не треба.
Лишень з тобою чисте моє небо.
На тлі тих буднів дещо сіро-темних
Як добре, що лишилось щось взаємне.
Ти усміхнувся. Взяв тихенько руку.
Ми схопим все. Забудем лиш розлуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2013
Моя душа з твоєю говорила,
Чому? Відколи? Як її відкрила?
Ми йшли асфальтом. Це було у парку.
Йшов перехожий і смалив цигарку.
А юні мами - лиця нещасливі.
То діти винні? Чи життя зрадливе?
Чомусь злякалась. За рукав схопила.
Підняв брову. А я не відпустила.
Нічого особливого - мовчали,
Лиш іграшка в колясочці бряжчала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398559
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2013
Це був лиш сон, це я тобі наснився,
Хоч ти у це повірити не можеш.
У твоїх мріях офіційно поселився,
Тому мене відштовхувати вже негоже.
І плач, не плач, об стіну головою,
Ти відчуваєш - я вже тут навіки.
І сон цей не розлучиться з тобою,
Бо ти кохання зранена каліка.
Ось я реальний. Я такий далеки
Від мрій твоїх, від твого ідеалу.
Тобі змиритись з цим також нелегко,
Ну знаєш, що... Вже ти мене дістала.
Вона стоїть розгублено і плаче:
"Я краще все за тебе розумію,
Ти не красунчик, не якийсь там мачо
Тобою сита вище, ніж по шию!"
А те серце безупинно б'ється,
І на щоках перлові тануть сльози.
Чого ж це її гордість не проснеться?
Чому так вперто мерзне на морозі?
Бо це любов. Сліпа велика сила.
Ти просто любиш, а не вибираєш.
І як для неї серце ти розкрила -
Готова будь. Достатньо відстраждаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2013
Тернопіль. Осінь. Мокре місто.
У сіро-жовтій хвилі смутку,
Знайомим і холодним свистом
Зайнялась в міжвіконнях дудка.
На ній скрипить прозорий вітер,
Що небо в хмари зодягає,
Так тепло, мов надворі літо.
Ну а чому - сама не знаю.
Десь тут, колись, в якійсь місцині
Тебе зустріла, пам'ятаю.
Від того часу і донині
Знов-знову зустрічі чекаю.
Твої малесенькі провулки
Для мене як завжди відкриті
Найкращий, затишний притулок
Ніхто не зможе так зігріти.
І шумний Бам, Центральна площа -
Ніде так не шумлять машини.
Тернополе, а ти ж хороший!
Часи тебе не заплямили.
Ти пахнеш спогадами там,
Де ще ніколи не бувала.
Ти спокій мій і мій бедлам,
І твоя врода не зухвала.
Твої вечірні ліхтарі -
Вогні завзяті прірви ночі.
Вони - казкові казкарі,
І мають дуже добрі очі.
"Люблю", - це наша таємниця,
Приємна, як настій ромашки.
Вони солодкі, як кориця,
Твої найкращі обнімашки *)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398154
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.02.2013
- Менталітет в народу чи в людини?
- Ти кажеш, що у кожної клітини?
- Душа у кожного, я чула, неповторна...
- Ти кажеш...що? Душа у всіх потворна?
- Ні, ми всі особливі! Так вважається...
- Ти кажеш, особливість вам ввижається?
- В нас є людська мораль. Все зрозуміло...
- Ти кажеш, що мораль зарозуміла?!
- Нас вчили, що у нас душа крилата...
- Ти кажеш, що душа у вас крислата?
- А книги - то духовна нам пожива...
- Ти кажеш, розум то тепер нажива?
- А серце кожне має власний такт...
- Ти кажеш, єдність заборонена? Це пакт?
- Ні! Ні! Я кажу, якщо добре пошукати,..
- То можна свою душу ошукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396234
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2013
А небо кришить, кришить, кришить пінопласт
Такий він ніжний, навіть (с)ніжно-білий.
Мороз скида на землю свій баласт.
Шматок листа летить... Увесь зотлілий...
Там було стільки почуттів весняно-ясних
Там було стільки слів задушливого літа,
Осінній дощ звучав там так прекрасно!
Ну а зима була любов'ю відігріта.
Та все минулося. Загорнута ця книга,
Ми мали попрощатись, ти це знаєш.
Повірила, та перевірила на лихо.
Стосунків ідеальних... Їх немає.
Та я чекатиму, не вірячи у долю,
Не знаючи, чи варта моя жертва,
Закину сумніви в далеку антрисолю,
Щоб безнадійність не змогла бажання стерти.
Летить зотлілий лист між пінопласту.
Хтось дивно гляне, хтось і не побачить,
А він летить... Ніяк не хоче впасти...
Всього лиш мрія... Але я не плачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396189
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.01.2013
Ми плюс і мінус, ми чужі й далекі,
Нам би тягнутися, триматися й кохати.
Але чомусь нелегко, як нелегко!
повірити і волю серцю дати.
Я буду поряд, тінню буду поряд,
а ти втікатимеш від мене. Чи від себе?
В моїх очах, солених, наче море,
для тебе місце... Так тебе там треба!
Ти ніби й знаєш, але замовкаєш,
ти ніби й віриш, але не зі мною.
Тобі теж страшно. Ти це відчуваєш.
А я вже тут. Навіки. З головою.
Все так уперто, так невдало вперто!
Ми плюс і мінус, але ми не разом.
Ну що зробити? Чи себе роздерти?
Моя інфекція. Чи швидше лиш зараза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2013
Куди подітись і куди сховатись?
Я майже визнаю: набридло жити,
Чим більше будуть нам забороняти,
Тим більше буду я тебе любити.
Повстало все - і правила, й закони,
Повстали ми - світ навпіл розламався.
Ми знищили канони і кордони,
Та й бу́день ще між нами не пропхався.
І ми воюєм. Ми як партизани:
Нам вільно й легко, і не рідше важко.
Ми розівчились слухати догани,
Для нас ослабла вічності натяжка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2013
Тебе люблю. Люблю тебе шалено.
Ти моя патологія одвічна.
Люблю відразливо-отруйно, аж зелено,
А не червоно, як буває звично.
І ти все знаєш, дуже добре знаєш,
Та ти не фармацевт - не знайдеш ліки.
Потішишся з симптомів, відіпхаєш,
Інтелегентно скажеш: "Йди на(трійка)".
Я не піду. Я тільки після тебе.
Ти не підеш - місцевість нецікава.
Минулось все. В тобі антипотреба,
Та я тебе нікому не віддала.
Давай, не бійся, одягни цю шкуру,
В якій так довго тягалась з тобою.
Ти кажеш, що в коханні справжній гуру.
Ну-ну, давай... Готовим будь до бою.
Приватне повідомлення. Дзвінок.
Навіть балконне лицарське зізнання.
Це ж треба! Ти засвоїв мій урок:
На букви три не шлють чиєсь кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013
Всі думали, що це лиш божевілля:
Субстанція-туман, що гнітить розум.
Не підлабузні квіти, а бадилля
В її думках несе для всіх загрозу.
Ось жовтий дім відкрив щасливо двері,
Всередину тягнув ланцюг обставин.
Лишила сльози й біль в минулій сфері:
"Щоб тільки на коліна не упала!"
Вона живе і бореться таємно.
З страшною силою пульсує її думка.
Її все труять, колють... А даремно:
Не знають, що крім сцени є лаштунки.
Її замкнули в пустці злого сміху.
Він тут усюди, вперто невловимий.
Наївність злоби - це для неї втіха.
І серце б*ється, б*ється без упину.
І знов укол. Шматок адреналіну.
Душа гортанно, глибоко кричить.
Вона ж мовчить і лиш ковтає слину.
Втомилася. Вже й справді їй болить...
А у кватирці небо синє-синє...
Простягне руку - хочеться дістатись.
Втекти заповненою з сеї порожнини:
"Не впасти на коліна! Не здаватись!"
- Ви бачили? Ви, лікарю, дивились?
Скільки народу зараз у приймальні?
- Чого так голосно? І що таке зробилось?
- Підіть погляньте! Вже підіть! Негайно!
І з виглядом серйозних дипломатів
Виходять з кабінету психіатри.
І глядь: курток тут більше, ніж халатів
"То вже цирки, а не прості театри!"
- До кого йшли? Пригоди тут шукають?
Повиганяйте їх! Багато шуму!
- Вони відвідувачі, що її чекають.
На нас вони лиш поглядають з глумом.
І лікар зблід. І лікар взяв листочок.
Він настрочив щось (звик до геноциду).
Прийшло в палату білих сто сорочок.
А ввечері справляли панахиду.
Їй ще поставлять пам*ятник великий,
Про неї ще складатимуть легенди,
Не буде для історії безлика,
І впишеться у кожні контингенти.
Вона колись повернеться, це точно,
Бо інші не напишуть її долю.
Вона вродилась у міцній сорочці,
Вона - борець. Її ім*я - це Воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393843
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2013
Всі зараз сильні - непоборні люди:
Це модно - креатином уповатись.
І що ж з таких непереможних буде?
Війна навік? До миру не дістатись?
Це так престижно - висушити сльози,
Себе в своєму со́бі заховати.
Побільше овочів і менше сахарози:
За оболонкою простіше слідкувати.
Життя вже веремію закрутило,
Аж іноді хапає за печінку.
Чавун думок болотом затопило,
Мужчинам страшно - жінка вже не жінка.
О так, звичайно, все шалені ритми:
Робота, господарство, кухня, діти...
І в такт не цілять жодні біоритми,
Немає місця для \"перепочити\".
Ніхто не винен. Ну... Хіба що доля,
Дрібниці побуту окупували першість.
У вас є гострий розум, сильна воля...
А вистачить, щоб беззавершеність завершить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Історіє... Стара, давно забута,
Водночас дуже близька і нова.
До скелі Прометєм ти прикута,
У двадцять першому чомусь ти нежива.
- Хто той Грушевський?
- То така купюра.
- Наполеон?
- Смачний хороший торт.
- А чув про Україну з слів Сюсюри?
-... Ім*я це викликає дискомфорт.
Ось так тебе ми дзьобаєм старанно.
А ти що? Лиш покірно потерпаєш,
І ми вчимось не вчитись філігранно...
Як добре, що ти знову оживаєш.
Я не про ту історію, що в школі,
У нас є та, яка пульсує в жилах,
Яка несе далекий присмак волі,
Хоч і на честь цю ми не заслужили.
Тримайся гордо! Маєш ще Климену,
Ще є кому за тебе вболівати.
Спасибі, що існуєш ти для мене,
Що я ще маю стимул існувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2013
Поплач. На мене подивися.
Пожуй гіркого болю трави.
В обману кокон загорнися,
І з гідністю заверши справу.
Піди. Й назад не озирайся.
Не зупинись біля дверей.
Нізащо ти не вибачайся
В присутності чужих очей.
Я маю думати про що.
Мені ще є для кого жити.
Тебе нема - ти вже пішов.
Мені ще є кого любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2013
Я не поставлю крапки - кому:
Мені поки що дорогий
До непристойності знайомий,
До непристойності чужий.
Лиш патологія секунди...
А шелест дотиків смутний.
До непристойності далекий,
До непристойності близький.
Пекучі сльози - знову плачу.
Лише обнімеш: "Я не твій"
До непристойності гарячий
І непристойно крижаний.
Я не скеровую собою:
Тону в безодні чорних вій.
Ти непристойно ще коханий,
На щастя чи на жаль, не мій.
Я не боюсь - мені цікаво:
Чому далеко так зайшла?
До непристойності загнана...
Тобі загрожує війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2013
Мовчу-мовчу, лиш не сердися:
Я народилася такою.
Лицем до мене повернися!
Люди не дивляться спиною.
Ти теж мовчи, бо я все знаю:
Я твою проповідь вже чула,
Хоч правил тих не пам*ятаю,
Я пам*ять свою форматнула.
Для чого? Та щоб не боліло,
Бо твоя гра вже набридає.
Усе не так, як я хотіла:
Ти знову є, тебе немає...
І це не осуд, тільки факти,
Що вперто роз*їдають душу,
Лякають подих щастя... Так-то:
Від них ховатися я мушу...
Стули щелепи - все нормально,
Я лиш краплиночку змінилась.
Це тільки був рестарт загальний,
А дані ще не загубились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2013
Я намалюю тобі Утопію,
Де все так легко, де всі ми вільні.
Відкинь цей морфій, не треба опію,
Лише фантазія - все стабільно.
Поглянь сюди - ось тут Свобода,
Тут - Право Думки, як ти й хотів.
А тут - культура твого народу,
Що йшла із дзвоном шаблюк, мечів.
Тут Правда водить під руку Мудрість,
Тут вищий рівень організації.
В усіх ідеях тут однодумність.
Це те, що звемо \"цивілізація\".
Чому скривився? І чим здивований?
Обличчя тьмяні і потемнілі?
А, ти про них... Це колишні воїни,
Вся їх історія - шрам на тілі.
Їм дійсно важко - вони забуті,
А з ними бунти і боротьба.
Їм спокій лиш до грудей прикутий,
Іскра в очах уже нежива.
Тепер ти знаєш... Що, розчарований?
Була мета, ми до неї йшли...
Дійшли щасливими і здоровими,
А те, що прганули, не знайшли.
Ось вся утопія... Так буває:
Ми народились, щоб дертись вгору.
Наш реалізм. Постривай, благаю!
Ще потримаюсь за мрію хвору...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013