| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
А знаєш ти як пахне рута-м'ята?
А як п'янить роси чарівний подих?
І чи відчується страшенна втрата -
Якщо ти не збагнеш цієї мови?
Ти бачиш,як колискою гойдає
Веселка семидзвонні переспіви?
Як мелодійно музика літає,
Даруючи знедоленним надію.
Ти чуєш,як співає вранці вітер?
Як огортає він дерев багряні коси,
Як він несе цю пісню диким світом,
А повернеться лиш настане осінь
Як соловей щебече,теж не чуєш?
І як трава запрошує на каву,
А що ж тоді ти у житті мудруєш?
Навіщо прагнеш пом\'янути славу.
Лиш вийди раз на простір серед ночі,
І припустись до долу як малятко.
Та призаплющ свої жорстокі очі,
Відчуй себе мов неземне дитятко.
Жар-птицю свою відпусти літати,
Хай світ побачить твоє справжнє его.
Чи можна ще чогось в житті бажати,
Якщо не знайдеш іскру світу Лего.
Послухай.Чуєш як співає?
Із недр землі твоя чарівна мова.
Вона ж тебе всі ці роки чекає,
Щоб ти не продавав батьківське слово.
Натомість ти шукаєш правди,
Не у своїй домівці,а в кріпацтві.
Та йдеш самий вже до чужої хати,
Щоби брататись не в своєму братстві.
Ти повернись до родичів коріння,
Не бійся замастить руки в болоті.
Бо лиш тоді відкриється прозріння!
Й не скоро вже тоді ступнеш у злото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456490
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2013
Світ наш скидає із неба громи,
Дума козача йде через роки.
Люди збирають той копаний бруд,
Мастять будівлі на березі Збруч.
Сонце-трава,світ земний-це вода,
Ідолів масу збирає орда.
Шкіряні коси збивають голів,
Пошепки кличе селянин биків.
Плем'я пророки гукають богів,
Березня мати збирає корів.
Поклик до шлюбу заманює пар,
Вища духовність дарує свій дар.
Серце кричить від любовницьких мук,
Плаче дума від обпечених рук.
Добра людина згниє сред людей,
Злий і поганий напоїть коней.
Кожний знайде десь свій ключ від небес,
Не допоможе їм навіть цар - Зевс.
Там віднайдеш все чого і не мав,
Вивчиш слова про які і не знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Людина народжується – плаче,помирає – сумує.Чому ж тоді не можна жити із сміхом?Забувається майстерність мови,милозвучність слів.Сучасному «кін деру» важливіше посидіти ВКонтакті,Facebook-ці та інших популярних спільнотах інтернету де переважає не літературна мова,а всякі бл*** ,х*** та інше.Часом здається,що ми живем не у суспільстві,а на зоні загального поселення.Часом ідеш вулицею або місцями відпочинку,бачиш малого,ну зовсім малого років 4-5.Цей молодий чоловік,хлопцем йго назвати важко,палить цигарку (напевно в батька вкрав) і кричить до свого чи то приятеля,чи то знайомого,чи ворога – видає такі слова,що як сказав один із письменників : «Не вслух сказать,не пером описать».Часом присяду біля свого будинку,задумаюсь і увійду цілковито в себе.Люди проходять,напевно думають що я божевільний чи на щось хворий.Ні! Я нормальна людина,живу повноцінним життям.Мені здається,що я чимось схожий до Ліниного «самашедшего». Деякі моменти що я спостерігаю у суспільстві мені також не подомаються.
Чувау,хватіт себе грузити,нахрєна воно тобі?
Часто чуєш такі слова,але чомусь не впливають вони на тебе.Хочеться ось так взяти і все забути,піти за вселюдською масою.Але це так просто,безвідповідально.Піти за масою?Чому?Навіщо бути таким як усі?
Не такий як усі?Це напевно може бути тільки божевільна людина.Але чому?А хто взагалі «не такий як усі»? В сучасному суспільстві «не таким» може бути тільки або божевільний або людина з вадами.Так невже важко зрозуміти що це не так.В моїх поглядах «не такий» - це людина,що не притримується нав»язаних кимось згори правил.
Хлопці,чому всі такі?Чому всі поводяться як зомбі?
Блін,воно тобі треба?Що ти можеш зробити?
І вони праві.Що я можу зробити,кого змінити.Варто тільки спробувати і тебе відразу притиснуть,залякають.У свій час Сковорода казав: «Світ ловив мене та не спіймав». Чому його «світ» ловив? Невже можливо,щою матерія ловила людину?Ні! Він був таким як і я,тобто я такий як і він.Сковорода не піддавався масі,він прагнув свободи думки і життя за своїми поглядами,а не правил «жерців».Невже ось так важко зробити,щоб «світ» бігав за людиною,а не людина за світом.
Ще раніше моя наставниця говорила,що я своїми поглядами нагадую Сковороду і його «слоган».Мені в той час було важко зрозуміти дійсність цієї фрази.Але як грім серед ясного неба мене поразило.Геній!Сковорода Геній!Багато людей напевно і тепер не зрозуміли його «крику»,а може і досі не розуміють…
Стоп!Де я?Яка година?Навіть і не помітив...
Дійсно я навіть і не помітив як настав вечір.І навіть не вечір,а ніч.Наступає наступний бурхливий день.Знову я буду виснажений,начебто працював цілий день в шахті.Незнаю,але краще б я працював на важкій роботі і не грузився,а так сиджу на парі,пишу лекції,а сам лиш про одне думаю.Чому?Чому мене,ще досить молодого хлопця повинно хвилювати таке становище нації?Навіщо?Часто помічаю за собою,що у мене лише питання,відповідей майже немає.А що буде далі?Напевно варто плюнути на все,послати всіх і жити своїм життям.Але все одно це неможливо.Такий зараз світ,що часто приходиться підгинатися під інших.Не один раз помічаєш,що люди,які стараються щось змінити ламаються,точніше їх ламають.Я так не хочу,страшно.Не так я боюсь щоб мене знищили,а страшно через те,що даремно витрачу своє життя на пусте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449545
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Я не знаю чого шукаю
Мені нудно у світі віків
Я у неба про все питаю
Виглядаю чогось у морів.
Я не чую природи гулу,
І не бачу краси дерев
Десь чекаю верховного суду
Спонукаю швидких коней.
Щось так хочеться тиші у полі
Відчувати цей поклик вітрів
Щоб не знати печалі долі
Щоб не нести жертовних вінків
Мене б'ють шкіряними вітвами
Помирать покидають навік
Покривають кохані стріхами
Як востаннє то було - торік
А від ран цих болючих - порваних
Полечу і знайду що шукав
І покину гнилих і закопаних
Так давно я вже цього чекав.
Коло серця поставлять рученьки
Ті кохані,що сяють в ночі
І повернуться змучені душеньки
Що влетять в медальйон на руці.
Так до тебе можливо повернуся
Понесу я букети віршів
І від щасття із пекла покочуся
Там гріхів море кину мішків.
Тож життя промайне мов ті коники
Що так швидко несли мене в світ
Над душею почую я дзвоники
В голові заяріє май-цвіт.
Коло серця розквітнуть райдуги
Руки скинуть зав"язаний тяж
Подарує в ночі місяць маяри
Берегтиме від смерті цар - страж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Болить.І не земне життя болить,
А вже страждає не моя душа,
І серце моє жалісно щимить,
Коловши на тріски моє життя.
Вже переживв я свою метаною,
Переколов життєве древо ніг.
Та все одно душа незна покою,
Тікаючи спід волелюдних стріх.
Загарбав я свій всесвіту катетон,
Продав себе не знаю вже кому.
Тепер то вірю,що це все даремно.
А може й ні,не знаю я чому.
Який цей світ жорстокий й прагматичний,
Він сам не знає для чого живе.
А люд під ним стає якийсь тепличний,
Мені цей глум у жолобі довбе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Володимир Орищук,народився 10 вересня 1994 року в селі Вільховець, Новоушицького району, Хмельницької області.
З раннього дитинства проявляв здатність до творчих ідей та філософського світобачення.
У 2001 році після закінчення підготовчої групи пішов до першого класу Вільховецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені.Починаючи з 4 класу почав писати вірші. У 5 класі під своє керівництво Володимира взяла керівник літературно-мистецької студії "Слово" Боднар Ніна Іванівна.Саме їй і завдячує Володимир розвитком свого поетичного та творчого шляху.
У 2012 році,після закінчення школи він поступив до Кам'янець-Подільського Національного університету імені Івана Огієнка на спеціальність українська мова та література де по нині і навчається.
Натхнення,за словами Володимира,до нього приходить у незвичайних ситуаціях,коли і можливості для написання майже і немає:"Сидиш собі на парі,слухаєш викладача,а тут на тобі,ніби грім серед ясного неба в голову рядки лізуть.І звідки вони тільки беруться,сам не знаєш - береш ручку і листок,пишеш до певного моменту,коли вже і рима пропадає.Накинеш чотири рядки,такі гарні і цілеспрямовані,а далі і годі старатись,не виходить.І хоч і жаль,та всеодно викидаєш..." - говорить Володимир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409123
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Сидить вона сама собі
У лузі край села,
вона ж не розповысть тобі
Чому така сумна
Що з нею сталось,відбулось
Де ж є її буття
Чи то кохання не знайшлось
Чи вже пройшло життя
Вона сидить на самоті
І споглядає світ
Роки біжать – вона одна
Хоч вже й багато літ.
Що її доля розповість
Чи вже мовчати час
Та враз пішла вона на міст
Щоб більш не бачить нас
Що вона робить?Та невже –
Життя скінчився вік?
Та зупинись!Це все не те
Ще не знайшла свій світ.
Вона сама,і більш нема
Нікого поряд тут,
Невже кохання не знайшла?
І лиш у серці стук.
Але ж вона то не одна
У неї є любов,
Та Його зараз тут нема
Її він не знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393443
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.01.2013
Що біль в душі наповнює печаллю
Куди іти?
Я й сам не був не сповненою знаттю
Кого знайти?
Де бути й як?
Як жити так?
Я й сам не свій у просторі буденнім
Я є не Я.
Все не моє у потойбічнім злеті
Моє життя
Моє буття
Мої знання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393442
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2013
Вже написав я не свого сценарію
Гігантський ребус переповнює думки
А людство прагне вже духовного гербарію
А серце лине у незвідані стежки.
Приманка помсти поїда з середини
Штурмує душу вже природи дикий хист
А світ шукає у мені своєї ритміки
І мозок викидає серця свист.
Ліміт духовності ховається за донором
Інфраструктура забавляє нас
Мене шукають не за моїм гонором
І не мине,спливає вже наш час.
Статут енергії десь на курорті бавиться
Абсурдна новина наповнює всі ЗМІ
Та поетапно влада з нами грається
Кидаючи обіцянки Землі.
Табу ревізора текстовно забавляється
Та календарний інтервал зрива листки
А моє серце від усього цього крається
Хочеш кричи! А можеш – не кричи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393312
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2013
21 грудня 2012 року – загадкова дата.Що вона несе?Що буде після?Яким настане майбутнє для людей,Землі?
Ось скоро кінець нашого життя.Чи дійсно він настане?Ніхто не знає…Ціни скачуть вверх,свічки подорожчали.Мені особисто від цього смішно.Чому?Я й сам не знаю чому.Смішно.
По всій Землі будують бункери.МаЯ ж сказали,що настане апокаліпсис.А чи потрібно витрачати міліони на бункери,якщо пророцтво говорить про те,що ніхто не виживе?Навіть сам не знаю.Ще стільки попереду.Нам жити та й жити,а тут на тобі – Кінець Світу!!!
Якось з друзями сиділи і думали,а що буде після 21 грудня?Чи дійсно ми в один день всі загинемо?Несправедливо все це.Говорили вчені,що раптом,о 10:00 ранку земля піде в пітьму,яка триватиме близько 3-4 днів.Весело буде,маса приколів.Та мені чомусь від цього зовсім не боязко.Може,коли дійсно настане ніч і буде паніка?Та невже щось від цього зміниться?А як там на Північному Полюсі люди живуть пів року в ночі?Чомусь у них паніки нема,а в нас має бути?Дійсно від цього смішно…
Всього 7 днів залишилось до цієї цікавої дати.Товари подорожчали майже на сто відсотків,свічки підскочили в ціні.Божевілля і хаос.Іду по вулиці,а з усіх кутків тільки про «кінець світу» і чути.Масовий божевільний дім – Земля напередодні апокаліпсису.
А от цікаво,що насправді напророчили Мая – народ легендарних часів.Один вчений дослідник цього народу,російський вченний,видав статтю,в якій писав,що у Мая не було такого слова і розуміння як « Апокаліпсис» або «Армагедон».Він спростував і те,що люди повині загинути.З його точки зору,саме з 21 грудня 2012 року розпочнеться новий цикл існування Землі,так зване 22 століття у глибині 21.
20 грудня.Всі очікують чогось невідомого.На вулицях паніки навіть і не спостерігається.Дивно.Всі ж так цього остерігались.У моїх знайомих завтра іспит в університеті.Уявляю я їх при свічках в аудиторії.Смішно.Ніхто не вірить в цей загадковий Кінець Світу.Всі просто кепкують з цього приводу.А мені то завтра на роботу…
21 грудня.Ось і настала дата Мая.Прокинувся,а на вулиці дійсно темно.Трошки щось зжалось в грудях.Чому?А,не варто переживати,то всього лиш шоста година ранку.За 15 десятої я вже на роботі,постійно поглядаю на годинник,чекаю.Люди спокійно прогулюються на вулиці,буцім це звичайний день,який був вчора,який буде і через п’ять років.Ось і десята година ранку,нічого не має,як не було впродовж цілого дня.
А ось цікаво,ті міліонери досі сидять в бункерах?чи то просто був привід «відмити гроші» ?Нам цього відомо ніколи не стане.Вже пройшло сім днів після кінця світу.Все стабільно та звичайно,ніхто нічого не говорить.Якось нудно стало навкруги.Як кажуть,що коли немає про що поговорити,то і немає чого боятись,та від цієї нудьги ще страшніше.Вигадали б якийсь метеорит,чи вже сказали б що Сонце гасне.От тоді було б веселіше.Напевно,помилились не Мая,а наші земні дослідники – розумні надто.А можливо просто комусь потрібна була така спокійна паніка?Та цього ми не дізнаємось.У цього всього є тільки один плюсь – це те,що ми пережили ще одну брехню,і те,що ніхто насправді не повірив у загадковий Кінець Світу,а тільки спокійно посміявся з цього безглуздого бруду політиків,душевно хворого настрою тих,хто досі,можливо,сидить в нових бункерах,рятуючись від не знати чого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393309
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Я сам не свій,неначе окаянний
Біжу в думки,де небо голубе,
Мене околотила світу манна
І сонця блиск,й життя – таке чуже.
Воно мене чар-заревом манило
І серце моє сповнило життям
Враз прив’язало,ну а потім било
Не дало спокою своїм кнутам.
Як вирватись із лап цих полоненних?
Що вони роблять в кожному із нас?
Лиш не чіпає тих людей – натхненних
А нас карає:вік у вік,час в час…
Куди несе воно мене у дальній вирій?
Навіщо муки ці важкі тягти?
А хто Воно?Чому живем не в мирі?
Суспільство-Панна,промовля: «Живи!»
А жити як у цих страшенних муках?
Як бути люду у важкі роки?
Ми в перекір не скажеш ані звука
Воно лиш все кричить : «Живи!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2013
Осінні ночі – ви моє життя
Подарували ви мені натхнення-долю,
Я в час ваш ясний здобував знання
Ваші зірки мені подарували волю.
Осінні ночі – дякую за світ
Що так безстрашно у мені палає
Мені ще мало – 18 літ
Та ясність думки і життя я знаю.
Осінні ночі – ви чарівний світ
Я вас благаю – не кидайте долю,
Коли мені подарували літ
І я здобув всесвітню силу – волю.
Осінні ночі – важко покидать
Ваше натхнення,сповнене печаллю,
Та ви казали – треба сильним стать
Неначе вітер,буря,стати сталлю.
Осінні ночі – дякую за все
За Ваше чисте,не ганебне слово
За ваш той смуток,знаю все пройде
За Вашу ніжну,милозвучну мову.
Осінні ночі – я живий,я тут!
У Вашій темряві я швидко пропадаю,
Мій серця щем,його болючий стук
В душі палає,а я відлітаю.
Осінні ночі,я вже прощатись час
Я повернусь,мене день не зламає,
Я ще прийду із ніжністю до Вас
А потім полечу у вирій-стаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393101
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2013