| Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
Кажуть, існує загробний світ мрій,
який поповнюється новими жителями,
коли якийсь мрійник помирає.
Усі вони - повні якихось примарних надій,
які хтось плекав днями,а то й тижнями.
Смерть усе у живих забирає.
Хтось жив нездійсненними мріями кілька годин,
а дехто - все життя спустив у нікуди, щоб їх здійснити.
Мрії усі - немов пазли - містять в собі сотні частин,
які існують для того, щоб хоч трохи сіре життя прикрасити.
Вони про любов солодку, п'янку, нещасливу.
Про подорожі,які манили,але так і не прийшов їхній час.
А є й про сім'ю, яка не створилась, радісну і метушливу,
усі вони жили, поки у власників вогник у серці не згас.
І у тебе є мрії, які завжди житимуть у твоєму серці,
і яким не суджено в цьому житті здійснитись ніколи.
Ти уже подумав над тим, де буде для них прихисток,
Після того,як тіло твоє стане навічно холодним?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2017
Коли біда постукає в віконце твого серця,
Не відчиняй їй, бо прийдеться здатись в полон.
Ти не журись, не плач і не сердся,
Обдумай усе й охолонь.
Ти згадай, як прекрасна погода влітку,
Коли розквітають сади і гаї.
Коли у долонях твоїх - пахучі квітки,
А десь чути плюскіт дзвінких ручаїв.
Ти подумай, як це, - кружляти серед листя восени.
Коли летючу павутину звемо ми "бабиним літом".
Як скидають листя клени, тополі, ясени,
Коли небо таке незвично блакитне.
А помрій, як прекрасно - крізь вікно дивитись на кучугури снігу
У тепломі светрі з вишитими оленями .
Сидіти, закутавшись в плед, біля каміну
І мати солодощів повні жмені.
Уяви, як красиво, коли дерева вкриваються квітом.
А навесні усе знову живе та цвіте.
І ти ідеш, радіючи усьому світові.
Усе тобі таке миле, усе таке дороге!
Ти згадай про друзів, що в скруту завжди підставлявлять своє плече.
Згадай про батьків, які з дитинства з тобою поряд.
І від спогадів цих твоя туга кудись далеко втече.
Її налякає один лише
Щасливий
Погляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2017
Ми курили "Честер "синій, обнімались і спостерігали,
як зі станції вирушає повільно "Опівнічний експрес".
Ми так сильно до болю один одного кохали,
аж поки у наших серцях не згас інтерес.
Ми пили червоне вино повільно і великими ковтками.
Дивилися вдаль, як їхав поїзд від нас.
Чи думав тоді ти про те, що було між нами?
І про те, яким іноді невблаганним буває час?
Ми тримались за руки міцно, боячись відірватись
і слухали крик сирени, бачили сигнальні вогні.
Чи могли у ту мить ми на щось сподіватись?
На ще декілька тихих, щасливих днів?
"Опівнічний експрес" вирушив, забравши все із собою:
"Нас",залишивши окремих істот, щасливо прожиті моменти.
Він покинув тебе і мене наодинці з журбою,
він залишив не спогади - тільки їх розмиті фрагменти.
"Опівнічний експрес" ніколи назад не повернеться.
Не прокладе знову забутий уже шлях.
Натомість нова історія у нас розпочнеться,
Та в кожного вона буде своя, це так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Ми заплутались в павутинні власних ілюзій,
І не бачимо істини, тільки пітьма навкруги.
Ми забули про всіх, як про нас і рідні, і друзі.
У кожнім обличчі ввижаються нам вороги.
https://vk.com/yarinafed
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Я б хотіла одного ранку прокинутись у Парижі,
побачити Ейфелеву вежу через вікно,
помилуватись всіма французькими дивовижами,
скуштувати відоме паризьке вино.
Я б хотіла смакувати круасанами і пити каву,
сидячи десь за столиком й переплівши ноги,
у затишній кав'ярні на якомусь з Великих бульварів
й забути з тобою про всі примітивні тривоги.
Я б хотіла гуляти маленькими тихими вулицями
з тобою за руку, всміхаючись в даль.
Та не судилося – цього не буде...
Так розпорядилася доля, на жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2016
У любові нема ні гіпотез, ні теорем.
У ній нема правил. Любов - це не гра.
Щоб пізнати її, стільки треба прожити проблем.
А за зраду її - заплатити потрібно сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Усе починається з погляду. Закохані очі.
Глибокий погляд, в якому відбилась любов.
Кохання губами гарячими наче шепоче:
"Доторкнися до мене, прошу тебе знов...".
Усе починається з посмішки. Солодкі вуста
посміхаються, наче уперше побачили сонце.
Знай, розтягнулись тобі у посмішці вони неспроста.
Вони відчиняють в душі твоїй ключем віконце.
Усе починається з дотику. Ніжні пальці твоєї руки
легенько торкаються мого тремтячого тіла.
І стає все прекрасним таким навкруги,
адже поряд з тобою я тільки щаслива.
https://vk.com/yarinafed
Сама знаю, що вийшов не надто гарний:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
А, може, тебе і мене не існує?
І все, що було - це всього лиш витвір моєї уяви?
А, може, нам доля стежки ці малює,
заплітаючи й гублячи все, що було між нами?
А що, як не було поцілунків й какао,
спільно прожитих днів, вечорів, ночей, ранків,
випитих літрів міцної й темної кави,
разом прожитих холодних світанків?
А що, як небо дихало прохолодним дощем
тільки у моїх самотніх думках,
обпікало сонце палким, гарячим вогнем
не насправді пальці на наших руках?
Звідки знати, що ти не являвся мені уві сні,
приносячи повний келих спогадів щастя?
Часто тішив мене, іноді сипав на рани сіль,
на мої роз'ятрені зап'ястя?
Якщо мої почуття - то безмежний океан,
то ти - найбільша його хвиля.
Нас накриває сумнівів туман.
Але усе це - тільки моє божевілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Дозволь мені бути причиною твого божевілля.
Дозволь прихо́дити в гості до тебе у сни.
Я стану для тебе музою, твоїм оп'янінням.
Явлю́сь тобі ще одним променем палкої весни.
Я стану твоїм дощем у задушливу пору.
Я зми́ю з душі кожен камінь суму і зла.
я проже́ну від тебе зи́му, холодну й сувору.
Я загли́блюсь туди, де жодна душа іще не була.
Я співатиму тихо на ніч тобі колискові,
Усі свої вірші я присвячу тільки тобі.
Відсилатиму їх листами паперовими,
Вкидатиму в поштову скриньку твоєї душі.
Я відкину усі сумніви в тобі та зловіщі здогади.
У твоєму житті я зіграю не останню роль.
Я подарую тобі усі радісні спогади.
Ти тільки причиною їх бути дозволь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
А скільки незавершених рядків написано,
яким поезією стати не судилося...
І скільки тих забутих спогадів розхристано,
через які наші серця ущент розбилися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
І знову перший сніг вкриває землю пухом.
Кружляють у танку сніжинки у повітрі.
Серед краси цієї ти береш мене за руку,
і разом ми йдемо щасливі та привітні.
Я посміхаюся тобі так ніжно та ласкаво.
Ти тепло дивишся в мої блакитні очі.
Блистить сніжок під місяцем яскраво.
І моє серце з твоїм в такт стукоче.
Йдемо щасливі ми й милуємось красою.
Із неба сніг на землю опадає.
Ні з ким я не була щаслива, як з тобою.
Зима ця душі наші поєднала.
P.S.: вірші про любов - не моє, зовсім не моє:(
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
Мій в минулому теперішній, а зараз - колишній!
Пишу тобі оце, сама не знаючи чому.
Чи пам'ятаєш сніг отой позаторішній
і день, який ввігнав мене в пітьму?
Як в тебе справи не боюсь я запитати.
Де мандрував? В яких країнах був?
Чи може далі "та" любов свою давати,
з якою ти на день мене забув?
Моя любов безмежною була,
та твоя зрада все перекресли́ла.
І доля ця гірка, болюча, зла
вогнем пекучим душу обпалила.
Ні, я пробачила усе тобі давно.
Та спогади на душу сіли гірким трунком.
Мені на тебе досі ще не все одно.
Та вже не зможеш стати моїм порятунком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
Я пам'ятатиму завжди твоє обличчя.
І твої руки - теплі та ласкаві.
Ти цілував мене у щоки так незвично,
а я кидала тобі погляди лукаві.
Гуляли парком разом ми за руку.
Раділи сонцю, цілувались під дощем...
Яке ж болюче слово це - розлука!
Як боляче палить воно вогнем!
Ми разом були в радості й печалі...
Та далі жити так у нас немає шансів.
Чому любов так швидко відспівала
один зі своїх радісних романсів?
І як би там в майбутньому не склалося,
Який юнак б не дарував мені себе.
У мене всі щасливі спогади зосталися.
Я завжди пам'ятатиму тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Одного осіннього погожого дня,
чи весняного ранку,
чи літньої теплої ночі,
зимового світанку.
Ти востаннє торкнешся губами мого чола
і скажеш:
"Я надто приземлений для тебе. Ти... ти красива,
талановита, нестримна, оригінальна...
Ти - ангел. У тебе невидимі крила.
Ти ніжна, пестлива. Ти - ідеальна!
А хто я? Я лише примара, тінь
Тебе, твоєї вроди, твоєї ідеальності.
З тобою стільки було злетів та падінь....
Та давай відкинемо усі ці банальності.
Не моя уже ти.... Ні, не плач, не ридай...
Люба, вибач за все...Пробач і прощай....
***
Мине 8 місяців. Ніж і палата.
За крок від смерті. Білі халати.
Медсестри навколо. Бинти і уколи.
Не втинатиму вени я більше ніколи!
Таблетки, пілюлі і....знову уколи.
І краплі від серця. Це вже друга спроба.
Марно покі́нчити хотіла з собою.
А серце і далі б'ється журбою.
Дім. Ліжко. І тепла кава.
Така гаряча і така ласкава.
Книги. Сльози. Жахливі сни.
Спогади...Душать мене вони...
Я творитиму поезію про нас, про все те, що не збу́лося.
Про дні, які так гарно і радісно промайнули.
Щось не пам'ятаю, а щось й призабулося...
Спогади щастя в сльозах моїх потонули.
Я писатиму прозу, писатиму й вірші...
Про щось соромітне, про щось і безгрішне.
Мені 22. Й у мене дві книги.
І досі журба...Боже, в чому я винна?
***
Та мине іще близько двох років.
Я забуду про все. Душевний спокій.
Весняний ранок. Південний бульвар.
Червоне пальто. Запах сигар.
До мене підсів якийсь молодик.
Душевна розмова. Букетик гвоздик.
Білосніжна посмішка. Телефонний номер.
Ми в чомусь зовсім різні, а в чомусь - знайомі.
Іскра спалахне. Закохані очі.
Він сниться мені ледь не щоночі.
І теплі обійми. П'янкі поцілунки.
І плани спільні. Інтимні стосунки.
І знову закутаюсь у любов до болю.
Проживу щастя знову.
Та не з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
Чи має тиша голос? Ні, не знаю...
А чи кричить самотність й пустота?
Я в роздумах оцих сама блукаю.
І розумію, що все неспроста.
А чим кричить кохання?Поцілунками?
Чи, може, пристрастю закоханих сердець?
Ненависть шепче закривавленими ду́мками?
Що каже смерть?Усьому свій кінець?
У всього своя азбука і своя мова,
Яка складається не тільки з слів.
Звучить усе на світі загадково:
Любов й журба, і смуток, й гнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2016
Ти не сумуй. Не треба лити сльози.
Те, що пройшло, не згадуй ти.
Хоч би які сумні були прогнози,
зумій душевний спокій віднайти.
Ти знаєш, сльози горю не завадять.
Не відкладуть його на кілька днів.
Немов вогонь, вони його розпалять...
Й буде багато злих, жахливих снів.
Ти не жалій за втраченим. Не варто.
Забудь усе. Випий вина і веселись.
Надто коротким є життя, щоб сумувати!
Не озирайсь назад, що там було колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
Увісімнадцяте прийшла до мене осінь...
Сльозами дощ вдаряє по вікні.
Шепоче вітер ніжно й безголосо,
Танцюють вальс листочки вогняні.
Схиляють голови додолу айстри та жоржини.
В садах витає фруктів аромат.
І розпочнуться скоро хуртовини.
Зима прийде, і буде снігопад.
Удев'ятнадцяте весна мене обніме.
І закружляю з нею я в танку.
І хоч би як весну я не любила,
я все ж чекатиму знов осінь золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689537
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.09.2016
Пролилась осінь крижаним дощем...
І дуже сумно стало на душі...
Я знов заходжуся гірким плачем
й пишу лише сумні вірші...
Чому так гірко на душі? Не знаю...
В думках кричу від болю й сліз.
Я кожен день повільно помираю
і знову воскресаю скрізь.
Прийде зима... Я знову усміхнуся,
зірву сумну цю маску із лиця.
І теплої весни як завжди я діждуся,
щоб щастя знов було у всіх серцях....
перший після 4-місячної відсутності музи.... і то не дуже радісний....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2016
Народжена у серці України,
Пройшла, відважна жінко, ти нелегкий шлях.
Зробила, що могла, щоб не було руїни.
І хоч прожила невимовний жах.
Кати оті хотіли тебе катувати
і мучили в темницях та підвалах...
Хотіли твій патріотичний дух зламати,
та не здалась ти в лапи комісарам!
Своєю мужністю ти підкорила увесь світ.
Твоє ім'я "Надія" маєм шанувати.
І скільки б то не пролетіло літ,
Як найвідважнішу з усіх, тебе ми будем знати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664715
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 08.05.2016
За мир, любов і спокій в світі,
за ріки, сонце і моря,
і за дерева у суцвітті -
за все ми вдячні матерям.
Як мама, так ніхто не любить
і так ніхто не зрозуміє,
і так ніхто не приголубить.
Лиш ненька добре це уміє.
Вона на світ нас привела.
І дбала про свою дитину.
Життєву мудрість нам дала.
Зростила з кожного Людину.
Таке величне Свято Мами
Ми всім народом величаймо!
І разом з щирими словами
всі свою неньку привітаймо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Колись давно, в 15-тім столітті,
Коли не було ні мобільних, ні машин,
Коли ходили бідняки в лахмітті,
Коли було багато гільйотин.
Тоді жили і королі, і принци.
А при дворі були розкішнії бали,
І танцювали сальтарелло і морилки,
І ніби так щасливо всі жили…
Аж тут на трон зійшов лихий Ослод
І взявся королівством керувати….
Він катував і убивав народ,
Засуджуючи всіх підряд до страти.
Ремісників він обкладав податками,
І на вогні палив рудих дівчат…
Він жив лиш хабарами і завдатками,
Утримував бандитів і пірат.
Усі боялись Ослода: батьки і діти,
Старі та молоді, і юнки, й юнаки.
Не знали, як їм далі жити,
Куди втекти щоб смерті вникнути?
Аж блиснув промінець надії…
Коли з’явивсь малесенький скрипаль..
Серця усіх заполонили мрії,
Що він із трону скине короля.
Йому було всього 12 рочків.
Він – син самотнього вдівця.
У нього був тоненький голосочок,
Як у майстерного співця.
Побачив його Ослод на базарі…
І захотів, щоб він йому зіграв.
«Для чого ж грати цим злидарям?
Ти краще б для еліти грав!».
Скрипаль заграв сумну мелодію
І ще й трагічну пісню заспівав
Про те, як буцімто добродій
Задля добра людей закатував.
Усі навколо гіркі сльози лили
І колихались вліво-вправо в такт.
Усі навколо зразу зрозуміли,
Про кого цей юнак співає так.
Та залунали радісні куплети
Про волю, мрії й краще майбуття.
Вони вселили у серцях надію
На добре, світле, радісне життя.
Та пісня ця, наївна і мрійлива,
Не розтопила серце крижане..
Вона спинити ворога не в силі…
Бо смерть однаково наздожене…
Розгнівався король на такий спів
І вирішив малого проучити
Отак, як тільки він лише умів –
Невинне серце наскрізь простромити.
Він взяв у руки меч та замахнувся.
Не встигли люди хлопця врятувати.
За те, що він співав таке й не схаменувся,
Миттєва смерть – така його розплата.
Кров бризнула, заливши все довкола,
Король стояв ж і люто посміхався!
Він думав: всі злякаються і утечуть навколо,
Та зараз він серйозно помилявся.
Бо хлопець цей був символом народу.
Усі його пісні – про будні дні,
Про свята, про людей та про природу.
Вони були веселі та сумні.
Із ними вояки йшли на війну,
З піснями цими в полі працювали.
У них співали, як було у давнину,
Пісні народу радість дарували!
Але тепер їх автора не стало…
Затих тоненький юний голосок..
Та серед його пісень чимало
Іще співатиме й співатиме народ.
За вчинок цей ти, Ослоде, заплатиш
Сповна. Ти перейшов межу!
Своє життя за це ти втратиш!
І не сховаєшся тепер в вежУ!
І спалахнули раптом смолоскипи…
Народ повстав! Тікай, королю, геть!
Не хочемо ми більше це терпіти!
Нехай й твоя до тебе прийде смерть!
І крикнув Ослод: «Охороно!
Убити зрадників! До бою! Захистіть!
Не дайте їм порушити закони!
В живих нікого ви не залишіть!»
Та охорона слухатись не захотіла!
І Ослода на страту повели.
А люди їм бадьорливо свистіли
і разом з ними на страту пішли.
І відрубали голову королю…
І знов усі щасливо зажили,
Та не забули швидко того болю,
Який вони уже пережили.
А скрипалю великий пам’ятник зробили,
Який нагадував про ті роки.
І кожен день до нього квіти приносили,
Співали пІсні та плели вінки.
І зараз нам потрібно возвелителя,
Через якого би повстали люди.
Народ Вкраїни жде теж на спасителя,
Який позбавить від тої облуди.
Промовить він слова, й народ повстане
І скине ворогів із влади геть.
І в Україні щастя знов настане,
А зло й брехня будуть розбиті вщент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644948
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.02.2016
Ми сказати не маємо права,
Що історія наша проста…
Зазирає єхидно Варрава
Під опущені вії Христа.
Нашу віру топтали віками,
У тридцятих стинали хрести,
І тягар, що несли віками,
До кінця своїх днів нести?
Та сьогодні запалені свічі
Покладаєм Христові до ніг:
Розтопила байдужості вічність
І безбожжя жахливого сніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620938
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.11.2015
Ми сказати не маємо права,
Що історія наша проста…
Зазирає єхидно Варрава
Під опущені вії Христа.
Нашу віру топтали віками,
У тридцятих стинали хрести,
І тягар, що несли віками,
До кінця своїх днів нести?
Та сьогодні запалені свічі
Покладаєм Христові до ніг:
Розтопила байдужості вічність
І безбожжя жахливого сніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618628
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2015
Боже наш, спаси і сохрани
Державу нашу – Україну,
Від всіх напастей відверни,
Не доведи нас до загину!
Прости провини наші, Господи, прости,
Прости батьків, дідів і прадідів далеких,
Тих, що померли в тюрмах, таборах,
І всіх убитих на фронтах запеклих.
Прийми благання наші і прийми подяку
За милосердя Твоє, за терпіння,
За всі гріхи і за провину всяку…
Почуй, Спасителю, наші моління!
Верни нам, Боже, розум, спам’ятай,
Очисть від скверни і усього злого,
Подай терпіння всім, науку добру дай,
Дай працю чесну для життя земного.
Пошли нам дощ у спеку, в холод дай тепла,
Дай миру нам, дай злагоди й добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618626
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2015
Від болю стискаються груди,
Як чую про долю твою,
І страшно, що гинули люди
За тебе в чужому краю.
І ріками кров їхня лилась,
За тебе ішли вони в бій,
А ти за них тихо молилась,
Щоб щастя прийшло у край твій.
Щоб більше снарядів не чула,
Щоб більше не було смертей,
Щоб щастя і радість відчула,
Як в матері біля грудей.
Щоб діти батьків не втрачали,
Добробут щоб був повсякчас,
Щоб віру в майбутнє всі мали,
Бо ти, Україно, є в нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618138
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2015
Небесна Сотня дивиться згори
На нас із вами, українці милі…
На сонці сяють гордо прапори,
Та ми спинити ворога не в силі.
Небесна Сотня молиться за нас
І наче просить: «Люди, схаменіться!
Спливає швидко невблаганний час,
Ви за живих і мертвих помоліться!»
Небесна Сотня качею квилить
І зраненим журавликом курличе…
За рідну землю голову зложить,
До бою, до свободи вона кличе.
О земле рідна! Доки будеш ти
Своїх синів ховати і ховати?
Небесна Сотне, просим: захисти,
Не дай Вкраїну рідну розірвати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618137
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2015
Опале кленове жовте листя. Легенький вітерець. Холодні краплі дощу. Теплі осінні пальта, стукіт каблуків, різнокольорові парасольки. Сумні гримаси, усміхнені маски, за якими ховається справжня сутність людської подоби.
Осінній дощ час від часу шмагає повітря своїми краплинами, нещадно б'є прохожих. Вітер холоднішає; в повітрі вже пахне холодними морозними ранками. Скоро випаде сніг, і почнеться нова історія.
Я кожного дня буваю тут. Сиджу в парку, на останній лавочці біля озера. Слухаю музику гітари, акордеону, скрипки, часом і флейти - всього, на чому грають самоучки в парку.
Я насолоджуюсь пейзажем. Я - словесний художник. Я - письменник. Але й мені часом бракує слів, щоб описати побачене. Це ейфорія й розгубленість водночас. Не вистачає тонів, кольорів,фарб.
Я бачу щодня не лише листя, трави, озеро, дерева. Переді мною відкриваються ще такі речі, як обличчя усміхнених малят на триколісних велосипедах та їх батьків, як бігають туди-сюди собаки зі своїми хазяїнами, як обнімаються й цілуються закохані пари.
Закохані пари... А що таке, власне, кохання? Чи є в нього якась теорема, формула, біологічний код, хімічна структура? Чи це просто тупа банальність, описана п'янкими словами Шекспіра, Данте, Гюго?
А я знаю, що це.. точніше знав 4 роки тому.
А я теж був таким. Теж брав декого за руку й гуляв парком.
Марлен була прекрасним створінням. Напоєна запахами кориці, мигдалю, лаванди, ванілі,нових книг, свіжовипраних речей,і ще чогось такого духмяного, вона була ангелом,моїм ідеалом. Моя Марлен...
Але всьому є свій початок і кінець. Ніщо вічно не триває. Рано чи пізно ми це розуміємо. Я і Марлен усвідомили це 4 роки тому. Рівно 4 роки тому, 7 жовтня.
- Знаєш, Віктор,у кожного буває такий момент.... - це була остання почута мною фраза від неї. Вона намагалась стримувати сльози й жаль за минулим. Я не хотів, щоб вона мене жаліла. Я не хотів чути слів, не хотів кричати, не хотів бачити сліз, сумних мармиз. Я хотів закутатись в темряву.
Я захотів, щоб весь світ був знищений. Спалений і замучений заживо.Щоб всі страждали.
Потім суїцид. Випиті таблетки, розрізані вени, синці від мотузки на шиї... Я пробував усе.
Потім забуття - літри й бідони випитого алкоголю, скурені сигарети,повні сміттєві пакети використаних презервативів і море написаних віршів про нещасливе кохання.
А що зараз?
Зараз період, коли я просто змирився.Ні, я не забув великі карі очі, обрамлені густими чорними віями. Не забув веснянки, гарячі ключиці, бліді руки, рум'янець на щоках, золотаве волосся з запахом ромашок. Я не забув її плаття в горошки, широку усмішку. Не забув обличчя в ту фатальну ніч; вогник в карих очах згас, природний запах зник, натомість зявився запах когось чужого.
Я не забув Марлен.Уже 4 роки я приходжу сюди....для чого? Не дати загоїтись ранам,які ніколи не загояться?Потривожити майже забуті спогади?
Я сам не знаю. Мене просто тягне сюди. Марлен більше тут ніколи не з'явиться. Незамінимих не буває, знаю. Але вона була моєю душею.А тепер що?Порожньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612382
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Іду селом. Дивлюся, як тополі
Мене вітають шелестом здаля,
Як веселково-гарно квітне поле
І як під сонцем гріється земля.
Тут все навколо рідне й особливе:
Гаї, луги, дерева й шепіт трав…
Моє село! Яке ж ти є красиве!
Ніхто тебе, як я, так не кохав!
В траві пахучій – втоптана стежина,
Де бігали мої маленькі ноженята…
Ось квітне сад, красується хатина,
Де в світ благословили мама й тато.
В зеленім лузі – річечка Ворона,
Яка тече через усе село.
Ось опустила вже калина грона,
А там біжить цілюще джерело.
Усе тут рідне: квіточка, стеблина,
Садок вишневий і верба крислата,
І ліс, і поле, колос і билина,
Пишаюсь вами, бережу вас свято!
Нема краси такої в цілім світі.
Куди не глянь – ніколи не знайдеш!
Ви, Підпечери, пишні й розмаїті,
Горджуся вами і люблю без меж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014
Він – сирота. Кріпак. Нещасний маляр,
Що крадькома змальовував картини…
Ніхто б тоді не викинув і таляр
За ті шедеври Тараса-дитини.
Він уповав на Бога і на друзів,
Що до таланту волю дарували.
Сіяло сонце вільне в виднокрузі.
Він тихо плакав. А вони – ридали!
Його пани і підпанки боялись,
Бо жив лиш ранами кривавої Вкраїни,
У вічі – тішились, заочі – проклинали,
Коли писав він про добу Руїни.
Як перебув і тюрми, й каземати,
Здоров’я стратив, не створив родини,
Не прагнув ані розкоші, ні злата,
Лише свободи людям України!
Із року в рік крокуємо у Канів,
Щоб Кобзареві з шаною вклонитись!
Тарасе! Ми вже вирвались з кайданів!
Навчились ми від Тебе не коритись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
Ми двісті літ крокуємо до Тебе,
Пророче наш, філософе землі!
Сходинками до канівського неба
Несем свої турботи і жалі!
Сторінками Твоїх безсмертних віршів
Лікуємо і рани, і рубці,
Кобзарю наш, всесильний, вічний, віщий,
Увесь Твій гнів – у піднятій руці!
Як нам сьогодні треба Твого слова,
Яке, як сонце, - в мороці ночей!
Щоб процвітала рідна диво-мова,
Бо Ти –направду – наш пророк Мойсей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
Ми – українці, щирі патріоти,
Ми знаєм рід наш, любим свій народ.
Христові заповіді, віра і чесноти –
Ось наша правда і буття оплот!
У вишиванках, що собі пошили,
Крокуєм гордо в світле майбуття,
Вкраїнську душу в хрестики вложили,
Червоне й чорне – кольори життя!
Ми – українці, в сорочках і плахтах
У світ несем історії рядки
І віримо: повстане-таки правда,
Якщо такі є юнки й юнаки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513925
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.07.2014
І згасла зіронька на небі...
Душа злетіла в небуття...
Хвороба забрала ганебно
У друга нашого життя.
Здавалось, вчора говорив
Повільно чи весело й жваво...
І в інтернеті він сидів....
Сьогодні вже його не стало.
Від болю серце розриваэться,
Так просто сльози не спинить...
З тобою світ увесь прощаэться....
І пам'ятаэ кожну мить...
Не передати відчуття...
В повітрі - смерті аромат...
Пішов навічно із життя
Коханий, родич, друг і брат.
Нехай земля для тебе пухом буде!
Хай буде добре там, на небесах!
Тебе ніхто ніколи не забуде!
І знову сльози на очах.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014
цілує місяць заспану сосну,
шепоче вітер пісню колискову.
Весь ліс чекає запашну весну,
щоб вкритись квітами й листками знову.
А зараз ще хурделиця кружля,
встеляє пухом захололе місто..
І сплять дерева,сосни і земля,
що вбрались в сніг,неначе у намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
коли цвітуть пахучі айстри й чорнобривці,
коли грушками й якблуками повен сад,
коли багато квітів і на грядці
і чути листя тонкий аромат
Тоді приходить осінь чорноброва
з чарівним пензликом й палітрою в руках,
стає червоне й жовте все довкола
і хочеться зітхнути і сказати:"ах!"
Повіє ніжний вітерець довкола,
і листя у таночку закружля..
Бабине літо проснує довкола
лиш чорною залишиться земля..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Ми в світ прийшли для щастя і любові,
Усі ми – діти неповторної природи.
Ми з вами – рідні, ми – брати по крові,
Якої б нації не були чи народу.
Людино! Ти – Божественне створіння,
Не опускайся в вчинках до тварин,
щоб залишити і наступнім поколінням
прозорість рік і пахощі долин.
Милуйся лісом, не отруюй воду,
Не кидай скрізь чи пляшки,чи сміття…
Спинись, людино! Не руйнуй природу,
Бо з нею губиш і своє життя!
Птахи щебечуть у яскравих кленах,
А бджоли мед спивають на квітках…
Спинись на мить у травах цих зелених,
Життя довкола – у твоїх руках!
Планета наша – то дарунок Божий,
Нащадкам мусимо її ми зберегти,
бо руйнувати рідне – то негоже!
Хто ж збереже свій дім, якщо не ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013