| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Моє кохання таке глибоке,
Що з головою кидає в вир!
Воно небесне, блакитнооке,
Не терпить критики і сатир!
Кохання ніжне. Таке широке,
Що розійшлось по усіх краях!
Непереборне, палке, високе,
Як спів пташиний в нічних гаях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
І я летітиму до тебе, наче птах,
Крізь небосхили, гори і простори,
Крізь тихий зойк на спалених устах,
І віковічним степом неозорим.
Не знаючи ні спраги, ні утоми,
Я буду бити крильми небеса.
Натруджені, безсилі від судоми,
Вони нестимуть в зрячі чудеса…
Я лиш молю, чекай не мене, милий,
Залиш надію, словом вознеси,
Яку б нам долю мойри не судили
Мій тихий образ в серці збережи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
З тобою я торкаюся небес,
неначе крила миттю виростають,
ти, ніби ангел, дивом що воскрес,
ти з тих святих, що душу захищають.
Ти з тих висот, що майже неосяжні,
із світлих мрій майбутнього життя.
Але ми ось, і ми з тобою справжні,
єдиний такт, одне серцебиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2013
А ведь сходят с ума не от страсти,
что порой безгранична в начале,
что со временем гаснет…отчасти,
утихая в домашнем причале.
Да и любят за душу. Картинки
забывают, небрежно стирают,
не сдувают с заботой пылинки
с тех, кто цену себе называет.
Феминисток (они нынче в моде)
не согреют в декабрьскую вьюгу,
ведь заведено так уж в природе,
все идет по привычному кругу:
он – защитник, надежда, опора,
он – добытчик и тверд, как гранит,
а она же (лекарство для взора),
так нежна и манит и манит…
И не деться нам всем от устрОев,
и смириться давно уж пора,
что мы – женщины, Бог так устроил
и слепил из мужского ребра,
чтоб под сердцем всегда нас носили,
чтоб хранили с заботою нас.
Ну а мы, чтобы нежность дарили,
каждый раз, каждый день, каждый час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447070
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.09.2013
Не кажи де болить, бо ударять,
за спиною ножа увіткнуть.
У самісіньке серце направлять
і - без жалю, не встигнеш моргнуть.
Не кажи де болить, в тому сила,
щоб усмішкою горе стрічать,
хай горбатого править могила,
не потрібно про слабкість кричать.
Краще зуби стискаючи міцно,
ти крокуй до своєї мети.
Так заведено в людях одвічно –
лише сильним дорога в світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013
Здавалося б, що може бути краще,
ніж та палка солодка ваша ніч,
і видих-вдих стає дедалі важче,
і ти із ним зустрілась пліч-о-пліч.
П’янять вуста і розум позбавляють
його умілі звабливі торкання,
і мужні руки легко пригортають,
шепочуть губи ніжності зізнання.
Биття сердець у такт мелодій ночі,
але, на жаль, не зупинити ранок…
від насолоди закриваєш очі,
та вже крокує у танку серпанок.
Безжальний вирок пророкує час,
шахрай-світанок вкотре розлучає,
останній вогник за вікном погас,
єднання двох краплинами вщухає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Я так счастлива рядом с тобою,
и судьбе благодарствуя тихо,
обниму, от несчастий укрою,
от печалей и горького лиха.
Не смотри, что бываю скупа
на слова, в коих правды не видно,
может быть, я немного глупа…
может быть, это очень обидно…
но словами порой не сказать,
как нуждаются люди друг в друге,
как от счастья стремятся летать,
и быть рядом под солнцем и вьюгой,
как мучительно-больно скучать,
с предвкушением будущей встречи,
за страницей страницу листать,
понимая, что время не лечит…
а потом без конца целовать,
обнимать нежно-нежно, до боли,
и вдвоем под луною мечтать,
быть признательным мысленно доле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428090
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.05.2013
Давай забудем обо всем на свете…
Нас только двое…Ночь и тишина.
Давай проснемся рано, на рассвете,
когда природа чИста и пьяна…
Она пьяна рассветом и туманом,
как я тобою, искренне, до дна.
Она закружит голову дурманом,
а ты собою… Хоть и холодна
предстала я пред ясным твоим взором,
но треснул лед, растаял, как весной,
запели чувства тут же во мне хором,
запело сердце песнью неземной.
Я растворилась в нежности объятий,
я закружилась в пламени огня.
Уютно мне и вечности не хватит,
чтобы с тобою день быть ото дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426134
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.05.2013
Немного жаль, что люди заменимы,
что жизнь – лишь миг, мгновение, момент…
Пути Господни нам необъяснимы.
Быть может люд - пустой эксперимент?
Мы забываем, будто не любили,
глухим молчаньем сердце теребим.
Спустя века добро в себе убили,
лишь желчь и злобу бережно храним.
И не живем, увы, лишь существуем,
красивый внешне, а внутри гнилой.
Модерна век, а душу дорисуем,
плевать на чувства, искренность долой!
Болит внутри, и сердце льется плачем,
давайте люди, будем же Людьми!
Про семь грехов забудем, глубже спрячем,
во имя блага, истинной Любви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426117
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.05.2013
Любите тех, кто вами дорожит,
глаза кого горят и нежности полны,
кто в трудную минуту не сбежит,
не испугается внезапных бед волны.
Любите тех, кто душу открывает,
кто верен вам, кто с вами в бой готов.
Цените их, ведь мало ли, кто знает
каких вам нарисует жизнь холстов.
Любите тех, кто искренен в заботе,
порой пренебрегая свое «я»,
вдруг скажет «нет» карьере и работе.
На первом месте для него семья.
Любите тех, с кем вы не принужденны
и с кем тепло в холодный зимний день.
К подаркам жизни будьте благосклонны,
Переступите гордости ступень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402344
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.02.2013
Я так згаряча кинув одразу:
«…і ніколи тебе не кохав!»
На обличчі побачив відразу,
мав іти, та як стовбур стояв.
А у неї ні слів, ні емоцій,
лише брови уверх підняла.
Я гадаю: «То, мабуть, у шоці,
до пуття моїх слів не взяла.»
Так стояли ми десь із годину,
я вже плюнув на все, та й пішов,
чую постріл. Отак! Серед днини!
Хоч би труп там її не знайшов!
І ураз забігаю в кімнату,
думав все уже, не жива,
я гадав, що тримала гранату…
та й кричу: «Ти ж іще молода!»
Але бачу таку ось картину:
життєрадісна, рада, щаслива
ось так само, в самісіньку днину,
то шампанське зараза відкрила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400899
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.02.2013
Позволь мне стать с тобою грешною,
сними оковы скромности границы.
А хочешь, буду самой нежною,
как утреннее пение синицы?
Открой меня и выпусти огонь,
что мечется и рвется изнутри.
Сожми покрепче мокрую ладонь.
Я вся твоя, ты чувствуешь? Смотри!
Не останавливайся, сладко продолжай,
рука скользит, все опускаясь ниже.
Скорее, милый, к нам приходит рай.
Я чувствую тебя все ближе, ближе...
Изгиб спины и крик истомный губ.
На грани пика, грани наслажденья.
Ты очень нежен, нет, совсем не груб.
А голова кружится, будто опьяненье...
Ты лишь позволь мне стать с собою грешною,
сними оковы нежности границы.
Тогда я буду самой-самой нежною,
как утреннее пение синицы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400333
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2013
Счастьем не светит нам
этот бой.
Все решено было там
cудьбой.
Ты закрыл свое сердце
давно.
Я стучу в ту же дверцу.
Кино.
Лишь немое кино
в ответ.
Допиваю вино.
Нас нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399891
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2013
Вона прокинулась в палаті ополудні.
Яскраве сонце вдарило у очі,
згадала всі моменти незабутні
та нестерпимий біль тієї ночі.
Тремтячими руками машинально
взялася за живіт…не має…
І доля дівчини так сталася фатально,
в колисці поряд лялечка дрімає.
Їй піднесли маленьке те дитятко,
а сльози котяться до долу невблаганно.
Її рідненьке, крихітка-хлоп’ятко…
Потрібно годувати, так старанно
та боязко бере його на руки,
цілує ніжно у пухкеньку щічку.
Обличчя видає душевні муки,
вона ж легенько поправляє стрічку
затерту та стару, яку знайшли
в комірці лікарі швиденько, хватько.
Довідатись до сина не прийшли
ні родичі, ні власний рідний батько.
Залишилась одна у цьому світі,
батьки загинули в далекому дитинстві.
І нікуди тяжкої правди діти…
Коханий? Покинув далебі, не має судочинства
його гріхам та спискам нескінченним.
Не захотів і чути про дитину!
Всевишній лиш осудить, він священний.
Тепер усе лягло на її спину.
Тепер одній ростити козака,
завжди сама, вона до цього звикла,
бач доля склалася у дівчини така,
наставив світ супроти неї ікла,
та так ричить, мов вовкулака дикий,
страшний диявол в звІрячій подобі,
закривши тілом сонце. Він великий,
і не схиляє голову в жалОбі.
Тепер хоч світ, хоч люди всі планети,
хай йдуть усі наперекір матусі,
вона ж бо не сама тепер. Поети
напишуть ще про хлопчика Ганнусі .
І дівчина такими ось думками
Тарасика до себе пригортає,
пелюшку поправляючи руками ,
та за не вмілість подумки картає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Зачем мы делаем любимым больно?
Зачем уходим молча, без ответа?
Не верим им и песню поем сольно,
что предназначена была дуэтом?
Расходимся без горечи, без слов,
Без сожалений, капли состраданий…
Расставив сети для подальших лов,
мы продолжаем жить в среде молчаний.
Нам наплевать на тех, кого теряем,
мы удаляем номера, контакты.
Удачи на последок пожелаем,
а дальше все идет, как по контракту:
не говорить, не видеться, забыть!
Мы начинаем с чистого листа…
Так нужно… Нужно гордым быть!
Но Бог же сводит, люди, не спроста.
Зачем тогда заходишь на страницу
Его по двадцать раз на день?
Подругам рассказала небылицу,
сама же существуешь, словно тень…
Зачем тогда звонишь ей «невзначай»?
А говорил, что номер позабыл…
А ты возьми и пригласи на чай,
ведь помнишь, что любимым черный был.
Любовь теряем в пыли кутерьмы.
Забыв о сердце, думаем логично.
Так выпусти же чувства из тюрьмы!
Шагни вперед! Пусть будет непривычно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399720
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2013
Я вбиватиму її, чуєш?
Щогодини, щодня, раз у раз!
Чом же серденько ти сумуєш?
Чи забуло потоки обрАз?
Затопчу її ніжну, глибоку,
ту палку, неосяжну, мрійливу.
Не згадаю її, карооку ,
хоч найкращу свою, та зрадливу.
Хай ще й досі вона у мені,
хай ще й досі забруднює кров,
та вже скоро згорить у вогні
нездійснена і перша любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Солодкі мрії ті, що уночі
раптово виникають, коли вдвох,
твоє волосся в нього на плечі,
а на годиннику не менше чотирьох.
Такі рожеві, ніжні, нездійснені,
що вищі неба, десь поміж зірок.
А ви лиш каторжники, мрії полонені,
бо не наважитесь натиснути курок.
В обіймах темряви ви щирі та відверті,
а на світанку – майже апатичні.
Життя іде в такому круговерті,
лиш уночі вистави феєричні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
А на улице воздух холодный,
а на улице грозный декабрь.
Вижу снова тебя… Свободный…
А ты помнишь наш теплый ноябрь?
Как нам времени было мало?
Как хотелось часы разбить?!
Знаешь, милый, я так устала
Безрассудно, до боли любить.
Надоело… Веришь, нет силы
жить с той мыслью, что я не твоя,
мне другие совсем не мИлы,
где же гордость, ты спросишь, моя?
Я забыла о ней, закопала
где-то там глубоко, не достать…
Я тебя бы к чертям послала,
но увы, не могу отказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397341
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2013
Открою тебя и выпью до дна
за темную зимнюю ночь,
сегодня с тобою, я не одна,
хотя…и завтра не прочь…
Подаришь блаженство небесного рая
и молча в восторг приведешь.
Ты не предсказуема, ты неземная,
к тому же, к другой не уйдешь…
То грусть нагоняешь, то радости свет,
спасибо тебе, дорогая!
Тебе лишь одной не скажу слова «нет»,
ведь ты – не они, ты – другая!
И мне все равно, что подумали вы,
она мне поможет, я знаю!
И чтобы избавиться от кутерьмы –
любимую книгу читаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397340
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2013
Людино, завжди посміхайся!
Шматочок щастя кожному даруй.
За призму горя краще не ховайся,
лиш посміхнись, тут навіть не мудруй.
Прокинься зранку й любо привітай
коханого,батьків або звірятко,
найкращого всім подумки бажай,
бо світ великий, ті у нім – малятко.
Хай будуть чистими та свіжими думки,
хай посмішка зігріє кожне серце.
Тобі погано зроблять, ти ж бо навпаки
роби добро, воно тобі вернЕться.
Цей світ жорстокий, грубий та брудний,
але звичайно ж підлягає зміні.
Лиш тільки не ходи щодня сумний,
а посміхайся кожної хвилини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Раннее солнышко ласково бъется,
тихо в окошко стучит.
Зайчиком лучик легонько прольется,
рядом – любимый спит.
Лучик нечаянно нежно коснется,
ОН же поморщит свой нос,
сладко потянется, мне улыбнется,
запах вдыхая волос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396920
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2013
Тебя вкололи, будто метадон,
ты разбежался с легкостью по венам.
Вчера был пьян мой личный купидон
и перепутал собственные стрелы.
И вместо легкости витанья в облаках
я получила «радости» эйфОрии…
И не могу держать себя в руках,
ты нужен мне, как доза, не в теории.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396596
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2013
Держи меня, не отпускай
называй меня нежной, любимой.
Да как угодно называй, милый,
только не отпускай.
Называй меня жизнью своей,
искупай меня в капельках счастья,
а, тысяча чертей!
Искупай меня в море счастья,
в океане любви!
Нет, нету слова "ненастья",
а ты...ты сердце мое лови.
Отдаю тебе сердце, милый,
береги его, как своё.
Что ж, теперь ты любимый,
ну а прошлое...к черту все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396591
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2013
А у меня на пальчике колечко –
его вниманье, нежности глоточек.
Я подарю ему свое сердечко
и упакую в шелковый платочек.
Ты только аккуратно, не разбей
его на маленькие стеклышки-кусочки.
Бери смелее, милый, не робей,
а я пока свяжу тебе носочки.
«Какого хочешь цвета? Выбирай, » -
скажу, смущаясь под тяжелым взглядом,
ведь для меня любое дело – рай,
когда любимый чувствуется рядом.
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396383
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.01.2013
А я забула, вірите, забула,
яке то щастя бути поруч з вами!
Сторінку книжки вже перегорнула,
не пам’ятаю вирію між нами.
І вже не згадую бездонні ваші очі.
Той хриплий шепіт, ніжні ваші руки.
Спитаєте: «А як же оті ночі?»
Забулось все, забулися і муки.
Не пам’ятаю ваших поцілунків,
ані троянд, ні милих тих звірят,
ані обіймів, навіть поцілунків.
Всі почуття я вистроїла в ряд.
«Та чи забула?» - знов себе питаю.
Ця антитеза зовсім ні до чого.
Навіщо серце знов назад вертає?
Навіщо ближче хоче будь до нього?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Я зовсім, зовсім вас не впізнаю!
Куди поділась ніжність та безмежна?
Що сталось з вами? Наче на краю
стою я перед вами обережна.
Ні кроку з місця, бо кругом безодня
і навіть ворухнутися боюся…
Ви звісно пам’ятаєте того дня
сказали: «Не чекай, не повернуся.
Забудь про мене, я тобі не пара,
стосунки наші – помилка велика».
І затягнуло небо чорна хмара,
а я стояла, наче без’язика.
І день не день, і сонця я не бачила,
щоночі заливалася слізьми…
Тепер ви хочете, щоб вам усе пробачила,
говорите: «Ти серденько візьми».
А я дивлюся, правда, не здалося:
обличчя ваше, але вже чуже.
Ви знаєте, із серця щось знялося…
Давно… Десь рік назад уже.
Я так й мовчала, ви ж бо невблаганно
молили повернутися, прийняти.
Я терла ґудзик рукава старанно
«Минуло все» - більш нічого сказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
прийти на перрон,
стоять на пятнадцатой платформе
и всматриваться в каждый вагон,
и слушать поезда стон,
с усилием держать себя в форме…
и смотреть, смотреть вдаль до боли,
до негодования…
ровно столько, сколько хватит воли
и тереть глаза, не глаза – мозоли,
вспоминая признания…
и чувствовать как больно бьет по лицу
мокрый снег равнодушно,
а мысли все давят…подчиниться шприцу?
спрыгнуть с моста? отдаться какому-нибудь подлецу?
душе совсем не радушно…
потрескаными от мороза губами
повторять его имя –молитву,
проклинать себя и его стихами,
и все расстояние меж городами…
взять в руки тупую бритву
и резать по живой, кровоточащей ране
с каждым разом больнее…
а запасного лезвия нет в кармане,
не жизнь – существование в самообмане…
и ждать…ждать сильнее
знакомый, даже родной, десятый вагон,
от которого сердце теплеет…
каждый день все тот же перрон,
станут чувства – безликий аргон…
она ждать несомненно умеет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396064
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2013
Я хочу к тебе, ты мне нужен,
обними меня, нежно согрей.
Ты за голос прости, он простужен,
поцелуй меня, милый, скорей!
Я хочу ощущать тебя рядом,
и неровно дышать от волненья,
и смутиться под пристальным взглядом.
Мне, как дозы, нужны ощущенья!
Я хочу раствориться в объятьях
и на миг погрузиться в нирвану...
Позабыть о всех бедах, несчастьях,
лишь с тобою сильнее я стану.
Может кто-нибудь скажет: "Безумно!"
Иль подумают люди: " Глупа..."
А я сдую пылинки бесшумно,
ведь для них на слова я скупа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395913
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2013
Благаю вас, читайте до кінця,
не рвіть його, не відкладайте долі.
Завчасно не женіть мого гінця,
відкрийте лист, супроти навіть волі.
Читайте, як молитву-оберіг,
бо ви – то все, ви – Бог, моє життя…
Опівночі ступили за поріг
І канули у ніч, без вороття…
Ви навіть не сказали на прощання
ані хороших, ні поганих слів…
Пишу листа цього, листа-зізнання,
вогонь в душі моїй ще й досі не згорів.
Я пам’ятаю мить солодкого зітхання,
ваш поцілунок терпкий та німий.
І карі очі, сповнені кохання,
мрійливий погляд, інколи сумний.
Ще моє серце пісню нашу грає,
а ваше - загубило ті слова,
Байдужим воно стало і вбиває
всі почуття, не маю сили , і - вже не жива.
Я кожен день молюсь за ваше щастя,
а фотокартку, наче ту ікону
все зберігаю. Й надпис на зап’ясті
знов нагадає. Клянуся, що до скону
я вас кохатиму, мій милий, моє сонце,
мій сенс буття…а може ви примара?
І все мені наснилось й у віконце
той дивний сон полинув, наче хмара?
А хоч і сон, та чи не наймиліший?
Хай навіть казка, та чи не моя?
Найкращий в світі ви, та найрідніший,
я дякую за вірність журавля.
Чиї тепер вас руки обіймають?
Чиї цілують палко вас уста?
Чиї вас вдома очі зустрічають?
Допомагає хто тягнуть хреста?
Кохають так, як я кохати вміла?
Чи обіцяють вірно берегти?
Почувши все, я тут же ізомліла…
Ви, з іншою, і з нею ви на «ти».
Тепер у вас сім’я, маленькі діти,
а я сама-однісінька живу,
і хоч би ненароком вас зустріти,
переконатися, що краща за нову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2013