ura0701

Коротке слово

Коротке  слово
Розбита  склянка
Відкриті  вікна
Холодного  ранку
Відкриті  двері
Чотири  сторони
До  однієї  труни

Одне  слово  варте
Розбитої  склянки
А  може  завтра
Прийде  лихоманка
Самотня  старість
Нестерпна  спрага
І  ніякої  уваги

Одне  питання
Після  сніданку
Задумлива  тиша
І  ось  наостанку
Замість  брехні
Коротка  відповідь
Ні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014

Був той день

Був  той  день,  і  світло  Сонця  було  інше
Від  розпачу  і  смутку,  тоді  було  ліпше
В  очікуванні  нової  спроби  змінити  хід  речей
Нестерпного  осуду  від  чужих  голосів  і  очей

На  щастя  для  нас,  час  ніколи  не  зупинить  плин
Може  завтра  нас  таки  буде  двоє,  а  сьогодні  я  один
І  крізь  морок  буденності  я  бачу  дороговказ
Він  веде  туди,  де  вже  не  важливий  час

На  щастя  час  не  може  іти  в  інший  бік
І  може  завтра  вже  не  існуватиме  той  чоловік
Котрий  сьогодні  розставляє  шахові  фігури
Шукаючи  воїнам  у  притулок  нові  тортури

На  щастя  час  завжди  попереду  лишає  найкращих
А  гіршим  доводиться  ховатися  в  хащах
Не  бачити  нам  тієї  принизливої  пітьми
Якщо  кращими  виявимось  ми

А  прийде  день,  і  нас  охопить  ностальгія
Патетичної  мелодії  і  театральної  дії
Заповненої  найкращими,  здавалось,  відчуттями
Лише  реальність  приведе  до  тями

І  покаже,  що  кожен  день  проходить  так  само
Людські  голови  зв’язані  металевими  дротами
А  спогади  -  не  більше  ніж  сліпі  ідеали
Які  можливо  й  статися  у  дійсності  не  мали

І  у  новій  оселі,  ці  спогади  займуть  кімнату
В  якій  кожна  нова  річ  буде  дорікати
Але  ми  не  забудемо  той  день,  коли  могли  змінити
Спплановане,  але  ще  не  прожите

Так,  був  той  день,  Сонце  по  іншому  світило
І  Сонячні  мрії  давали  нам  крила
На  яких  можна  куди  завгодно  полетіти
Лише  людську  подобу  нікуди  було  подіти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2014

Самотні люди

Він  був  один  із  них,  далеко  від  них
Його  домом  був  безлюдний  острів
І  сльози  на  сторінках  недочитаних  книг
Стук  у  двері,  мов  смертельний  постріл

Його  чекало  в  гості  кам’янисте  дно
І  води,  застиглі  від  коралової  піни
Хоч  він  помер,  уже  дуже  давно
У  день  коли  рухнули  гнітючі  стіни

Неприглядної  і  безіменної  фортеці
Де  привиди  замкнули  столітні  ворота
Допоки  смертна  душа  не  знайдеться
І  не  зуміє  ту  гнітючість  побороти

Але  ніхто  не  буде  йти  крізь  ці  місця
На  зустріч  ледь  помітних  німбів
На  зустріч  майже  ідеального  взірця
Історії  Отця  МакКензі  та  Елеонори  Рігбі

Біля  лагун  на  піску  лежать  ключі
Вони  підняті  ніким  уже  не  будуть
Окрім  холодного  бризу  уночі
Що  їх  у  синьоокій  глибині  загубить

Те  дно  давно  усіяне  іржавими  ключами
Від  незламних  воріт,  і  стін,  які  усюди
Ніколи  вже  не  будуть  поруч  з  нами
Самотні  люди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2013

Знову ця ніч

І  знову  ця  ніч,  мовчазна  примара
Тьмяні  вікна  і  розбиті  фари
Плавуча  павутина  неонових  гірлянд  між  кущами
Дощами  і  кров’ю  умитих  троянд

І  знову  цей  туман  проковтує  застиглі  тіні
Проковтує  віти  дерев  і  муровані  стіни
І  останні  слова,  вирізані  на  них
І  відлуння  того  голосу,  що  зірвався  і  стих

Де  вартовий  перетинає  темряву  і  ріже  полотно
Їдкими  фарбами  заливаючи  своє  вікно
У  затінку  сумнівів  і  поганих  новин
Коли  неіснуючих  безліч,  у  дійсності  він  один

Порожні  кімнати  його  скити  дозволяють  чекати
Останньої  вечері  і  першої  страти
Відблиску  міді  у  плакучій  гітарній  струні
І  кантати  вчорашніх  ілюзій  у  закритій  труні

Погас  той  вогонь,  що  сліпих  за  собою  вів
І  хвилі  змивають  обриси  загублених  слідів
І  нещадний  вітер  обриває  ліску
Голодного  рибалки  на  мертвому  піску

І  знову  ця  ніч  -  погляд  на  речі  з  іншого  боку
Коли  розум  прокручує  буденні  кроки
Коли  можна  сказати  те,  в  що  хотілося  повірити  самому
Але,  оглянись,  воно  вже  не  потрібне  нікому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2013

Дорога вниз

Ти  радієш,  що  забрався  на  вершину  світу
А  відтепер  тобі  дорога  тільки  вниз
І  встигнеш  ти  від  холоду  окам’яніти
Як  по  дорозі  вгору  не  почнеш  збирати  хмиз

...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467693
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.12.2013

Привіт

Привіт
Поглянь  у  вікно,  уже  випав  сніг
Ти  знаєш,  я  багато  сказати  хотів
Як  починалося  літо,  але  не  зміг
І  як  це  прикро,  не  вміти  говорити
І  думати  про  що,  чекаючи  цієї  миті
Коли  на  тіло  падає  розпечене  вугілля
І  цей  біль...
Нерішучість,  не  по  плану,  але  мимовіль
Я  не  знав,  що  сказати,  і  дивився  услід
А  тепер  пишу  тобі  -  "привіт"

Дівчино,  я  саме  той,  хто  тебе  вартий
Нехай  навіть  інший  хтось  уміє  грати
Своїми  словами,  що  друкуються  тисячним  тиражем
Жестами  і  моделями  поведінки,  невже
Не  зрозуміло,  що  буденність  не  має  тієї  ціни
Того  золота  яке  тобі  дарували  мрійні  сни
Тих  поцілунків  під  тінню  Берлінської  стіни
Тих  силуетів,  що  танцювали  під  прицілом
Адже  було  щось,  чого  ми  разом  хотіли
Однакові  книги,  одного  кольору  чай
І  мені  дуже  прикро,  писати  -  "бувай"

Привіт
Ти  виходила  сьогодні  на  вулицю?
Я  тебе  не  бачив...
Там  дуже  самотньо,  і  тіні  перехожих  плачуть
Я  написав  тобі  вірш,  прошу,  прочитай
Наливаючи  у  склянку  зелений  Китай
Здається  я  думаю  про  тебе  забагато
Але  це  краще,  ніж  зовсім  тебе  не  знати
А  незабаром  дороги  осяє  весна
І  по  квітневих  алеях,  ми  б  могли  разом  гуляти
Ти  ж  досі,  як  і  я,  одна

Поглянь  навколо,  щодень  зеленіша  трава
А  сьогодні  я  зберіг  всі  несказані  слова
Жаль,  що  у  тебе  знайшлись  важливі  справи
Тепер  вже  ти  мовчиш,  і  звісно  ж  маєш  право
Лише  ти,  зупинена  в  часі,  і  сіре  небо,  мов  сталь
Я  ніколи  не  побачу  тебе  такою  вперше,  а  жаль
І  я  ніколи  вдруге  не  почую  цю  пісню
Але,  знаєш,  ніколи  не  буває  пізно
Буває  безглуздо...  коли  словам  пройшов  термін  дії
Знаю,  у  тебе  також  є  свої  мрії
Вони  розсипаються  тоді,  коли  я  вже  нічого  не  розумію

Дівчино,  я  знаю,  ти  маєш  гарне  ім’я
Ти  маєш  білу  сукню,  але  поруч  не  я
Так,  ти  маєш  гарне  ім’я,  і  нове  прізвище...  і  бажання  жити
Я  уже  і  забув  останні  почуття  тієї  миті
Коли  я  не  тебе  тримав  за  руку
А  кров  кипіла  і  мозок  не  сприймав  ані  звуку
Із  тієї,  здавалося,  не  потрібної  розмови
Але  вона  згадується  знову  і  знову
Нехай  я  навіть  не  знаю  твоєї  любові
Я  чув  твій  голос  на  перетині  орбіт
Коли  вперше,  з  усмішкою,  не  сказав  тобі  "привіт"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2013

Добро

Навколо  всі  такі  хороші
Вже  продають  свої  думки
А  за  добро  не  платять  грошей
І  його  чинять  бідняки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464106
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.12.2013

Євроінтеграція

...громадянин  сказав
Мені  не  потрібна  Ваша  організація
Я  виписую  квитації,  я  видобуваю  вугілля
А  питання  міжнародної  інтеграції
Зовсім  не  варті  мого  дозвілля

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462839
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2013

Вітер дме на схід

Тисячі  років  тому  вітер  вперше  подув  на  схід
Тисячі  років  тому  бруд  і  попіл  полетіли  услід
Пройшли  чорні  хмари  над  блакитним  небом
Один  славний  світанок  і  десять  ганебних
Скільки  б  не  минуло  літ,  сидить  біля  криниці  мудрий  дід
І  пророчить  що  вітер  знову  подує  на  схід

І  гострять  зброю  волелюбиві  онуки
Плаче  малеча,  передчуваючи  довгу  розлуку
І  ті  чорні  хмари  проливаються  дощами  на  порох
І  сивий  просвіт  на  горизонті,  крізь  який  вдивляється  ворог
Чайки  губляться  в  морях  і  розбиваються  об  лід
Коли  ненависний  вітер  дує  на  схід

І  хижий  соікіл  торує  повітряний  шлях
Поки  голодний  заєць  ховається  у  степах
Поки  падають  сосни  у  засніжених  лісах
На  півночі  для  тебе  вже  куються  грати
Не  надійся  на  людяність  старшого  брата
Якщо  приведеш  його  на  захід,  до  своєї  хати

Тисячі  років  вітер  дув  на  схід
Тисячі  років  роботяги  не  мають  чобіт
А  скільки  років  чорні  землі  вмиваються  кров’ю
Під  ненависним  гнітом  червоного  строю
Скільки  б  не  минуло  літ,  сидить  біля  криниці  мудрий  дід
І  пророчить  що  вітер  знову  подує  на  схід

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462621
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2013

Невиліковна хвороба

Такі  собі  шістнадцять  років
Погляд  на  себе,  ніби  то  збоку
Бентежні  думки  безупину
І  зрадницький  постріл  у  спину

Така  собі  невзаємна  залежність
Еквівалентна  протилежність
Загублених  слів
Як  би  придумати  їх  зумів

Непереборне  тяжіння
І  мої  патетичні  видіння
Спраглої  закоханої  крові
Від  ударів  серця  знову  і  знову

Від  непередбаченої  миті
Коли  фарби  на  столі  розмиті
Зливаються  у  лінії  твого  обличча
І  ця  невпевненість,  що  дуже  тобі  личить

Така  собі  невиліковна  хвороба
І  мені  до  вподоби
Шукати  ліки  від  неї
Серед  експонатів  музею

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2013

Суд І

Люди  і  нелюди  намірилися  поділити  світ
А  правда  і  брехня,  за  руки  взявшись  подалися  у  обхід
Голод  і  страх  тамують  ті  слова,  що  на  устах
У  сліпої  Феміди  і  справедливості,  що  йде  за  нею  слідом

Люди  плачуть,  а  нелюди  сміються
І  незворушні  присяжні  завжди  знайдуться
Що  будуть  клястися  в  словах  яких  ніколи  і  не  чули
Дивитися  сьогодні  в  завтра  і  не  бачити  минуле

Коли  їх  просили  захистити  літеру  закону
Там  де  Римські  традиції  і  могутні  колони
На  мармурових  сходах  Середземноморських  замків
Вони  втрачали  те,  що  совість  їм  лишила  наостанок

Сміються  нелюди,  ніхто  не  змусить  їх  відповісти
Хоч  їхньою  кров’ю  написані  були  листи
І  без  конвертів  відправлені  тому  кого  на  варті  не  було
Коли  на  цій  Землі  уперше  народилось  зло

Злочинець  і  порядний  чоловік  зійшлися  у  двобої
Але  переможець  ніколи  не  стане  визнаним  героєм
Для  натовпу  який  знесе  усе,  що  буде  на  його  шляху
Викрикуючи  ті  слова  що  із  дитинства  на  слуху

Викрикуючи  рядки  із  анархічних  панк-альбомів
Перший  у  ряду  не  має  грошей,  а  другий  вже  не  має  дому
А  третій,  що  гідність  заклав  у  ломбарді,  втікач  із  Содому
І  зупинити  їх  не  під  силу  нікому

Злочинець  всю  ніч  точив  лезо  ножа
І  не  такий  твердий  точильний  камінь,  як  його  душа
І  холодний  розсуд,  що  не  має  моральних  орієнтирів
Він  програв  свою  війну  і  не  хоче  жити  в  мирі

Злочинець  носить  вогнепальну  зброю  у  кишені
Злочинець  уночі  стріляє  по  беззахисних  мішенях
І  байдуже  йому  що  ці  мішені  вміють  говорити
І  щось  не  вірішене  поміж  ними,  лишається  до  останньої  миті

Порядний  чоловік...  порядність  то  його  тавро
Його  батьки  ще  дуже  давно,  вчили  робити  добро
Він  звик  залишатися  у  своїй  зоні  комфорту
Але  в  океані  такі  як  він  опиняться  за  бортом

А  його  сусіди  бігають  від  церкви  до  в’язниці
І  від  гріхів  буденності  їм  уночі  не  спиться
І  їх  сини  блукають  на  окраїнах  великих  міст,  за  волею  долі
Де  у  хащах  запах  сирої  крові,  і  щурі  ховаються  навколо

Люди  і  нелюди  не  зможуть  поділити  світ
Сторони  світу  різні,  але  захід  дивиться  на  схід
А  способи  життя  й  менталітети  у  шахматному  порядку
У  кожній  клітинці  жива  душа  поливає  грядку

Хтось  поливає  водою,  інший  алкоголем
І  байдуже,  що  його  серце  буде  окутане  болем
І  байдуже,  що  у  системі  знову  піде  щось  не  так
І  на  мармурових  сходах  справедливості  проситиме  жебрак

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2013

Крапка на півслові

Насправді  ти  не  мій  останній  ідол
Ти  змішуєш  свою  кров  і  алкоголь
У  передчутті  нестерпної  правди
Ти  маєш  що  сказати,  але  дозволь
Мені  поставити  крапку  на  півслові
У  нашій  останній  розмові

Твоя  тінь  прикидається  душею
І  навіть  кольором  схожа  на  неї
На  тлі  сірих  стін  і  вибитих  дір
Твої  цінності  це  рожевий  пластик
Твої  аргументи  -  розмінний  папір
Це  сьогодні  незамінний  набір

Але  твої  ілюзії  не  варті  нічого
І  я  не  почув  від  тебе  новго
Ти  в  соте  за  день  згадала  бога
А  ти  подивись  тверезими  очима
І  не  побачиш  на  небі  нікого
Хто  би  прийшов  тобі  на  допомогу

Ти  думаєш  глянцевими  сторінками
Купонами  на  знижки  і  рядками
Пафосних  і  безіменних  комозицій
Варті  твоєї  уваги  лише  дрібниці
Показані  зовсім  не  випадково
І  десять  разів  повторені  знову

Насправді  ти  не  витончена  муза
І  я  випадково  дав  тобі  корону
І  звісно  ж  усі  твої  друзі
Осторонь,  не  бачать  ту  білу  ворону
І  того  хто  вимушений  закрити  очі
На  твою  логіку  і  зухвалі  злочини

Твої  злочини  проти  моїх  ідей
Як  жаль  що  ти  завжди  маєш  привілей
Затуманюючи  розум  своєю  красою
Ти  думаєш,  що  завжди  будеш  молодою
І  будеш  вказувати  дорогу  сліпим
Поки  обличча  зрячих  застилає  дим

І  твоя  перевага  ховається  наостанок
Патетичний  гіпноз  півкола  циганок
Можливість  диктувати  власну  волю
Крізь  сльози  або  імітацію  болю
Змішуючи  бити  коліна  об  асфальт
А  після,  вважати,  що  це  лише  жарт

Ти  зламала  у  мені  хлопця  навіки
Але  ти  не  зламаєш  мене  як  чоловіка
Не  змішавши  мою  кров  із  алкоголем
Залишиш  для  мене  контрастрні  ролі
Яких  я  скоріше  за  все  не  залишу  тобі
Бо  твої  уявні  пристрасті  слабкі

А  може  ти  всього  лише  моя  уява
Наш  монолог  випадкова  гра  слів
Автобусні  зупинки  то  самотні  лави
Я  не  можу  їх  покинути,  але  хотів
Хай  би  навіть  ти  лізла  в  мої  справи
Ховаючи  від  вітру  вогник  почуттів

І  як  би  прохожі  тебе  не  назвали
Я  бачу  твоє  обличчя  впритул
Я  не  ділю  прожите  на  було  і  стало
Ранковий  туман  і  брудний  Інгул
Що  розділяє  напів  сонні  квартали
Вперше  ковтає  автомобільний  гул

Нехай  ти  зникла  в  осінньому  світанку
Я  знаю,  що  це  не  твоя  забаганка
Але  я  знаю,  що  твоя  забаганка
Тинятися  з  ночі  до  ранку  по  клубах
І  у  твоїх  прикрасах  не  твоя  заслуга
І  щасливіша  за  тебе  -  чергова  подруга

А  ти  не  подумавши  гасиш  той  вогонь
Втомившись  від  постійних  безсонь
Ти  підеш  туди  де  неонові  реклами
Відкриєш  в’язницю  власними  руками
Ставши  над  розбитим  циферблатом
Побачиш  ким  тобі  довелося  стати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458714
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.11.2013

Аксьоновій

Тілесний  м’який  силует  у  променях  світанку
І  усмішка  мов  із  картинки
І  колодязь  моїх  ідей  вичерпає  без  останку
Одна  дивовижна  блондинка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013

У світі тіней

Коли  амбіції  виплекуються  через  край
Ти  відкладаєш  все  на  чорний  день
А  потім  мовчки  п’єш  на  кухні  зелений  чай
Роздаєш  обіцянки  друзям  і  знайомим
Дивишся  направо  і  наліво
А  звідки  чекати  від  долі  подачі,  тобі  невідомо
Та  скільки  б  ти  не  віддав,  нічого  не  візьмеш
Знаю,  тобі  прикро  це  чути...  і  мені  теж
Прикро,  що  мало  просто  віддати  пожертву
Вилити  зі  склянки,  або  випити  і  чекати  смерті
Щось  більше  і  вагоміше  лишити  в  кишені
Відкривши  дорогу  до  іншої  мішені
Залишити  до  кращих  днів  і  славного  майбутнього
До  кінця  вихідних  знову  повертатися  у  будні
Як  би  міг  я  обрати  для  себе  тіло  надлюдини
Але  я  бачу  лідерів  лише  зі  спини
А  ті,  хто  ще  не  програли,  наступають  на  п’яти
Безглуздо  щось  казати  теряві  із  телефону-автомату
Ніхто  не  змусить  людину  говорити  правду
Я  і  сам  інколи  схиляюсь  до  брехні  але  не  мав  би
А  з  того  буде  що?  Безодня  порожнечі?
Де  слова  не  мають  значення,  а  тільки  речі
Бартер,  по  мірі  вартості  на  зовнішньому  ринку
Там  новий  рік  міняють  на  ялинку
Ідуть  на  полювання  зі  списами,  брудними  руками
Свої  серед  своїх,  а  чужі  без  зборої  поруч  з  нами
І  наконечники  від  стріл  б’ють  прямо  у  легені
І  ти  сам  наповнюєшся  пустотою,  мертвий  геній
Навіщо  це  тобі  одному?  Коли  іншим  наплювати?
Ховайся  на  одинці  з  горем  у  власній  кімнаті
На  цій  шаховій  дошці  немає  місця  для  тебе
А  посміятись  і  поговорити...  така  велика  потреба?
Дивись  у  вікно  крізь  ппримружені  очі
Вода  камінь  не  з’їдає,  а  повльно  точить
Бути  тінню  навколо  контрастів  доволі  просто
У  світі  тіней,  де  контрасти  всього  лише  гості
Та  знай,  ніхто  не  побачить,  ніхто  не  почує  ніколи
Це  все  лише  порожнеча  яка  ковтає  все  навколо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2013

Анна

Твоя  мама  більше  не  пише  тобі  листи
Її  дочки  просять  тебе  піти
Навколо  Лондонські  мости,  окуті  холодним  туманом
Хочеш  бачити  мене  знову,  чарівна  принцесо  Анно?

Закорковуючи  пляшку  ти  загадала  бажання
Воно  не  перше,  що  не  збудеться,  але  і  не  останнє
Розбите  об  Вікторіанські  сходи
І  тривожний  розпач  на  обличчі  янгольської  вроди

Сьогодні  я  дізнався  твої  безглузді  таємниці
Та  вже  ж  нічого  ховати  тоді,  коли  відповідь  на  питання,  з  ким  ночувати,  для  тебе  не  має  різниці
Твоє  здивування  глибоко  приховане,  але  спонтанне
Хочеш  бачити  мене  знову,  дівчина  мрія,  по  імені  Анна?

Сповідь  крізь  плач  і  сором  від  твоїх  перших  невдач
Усе  що  лишилось,  це  сказати  "пробач"
Тому  хто  подає  тобі  руку  попри  незгоди
І  завжди  пам’ятав  твоє  обличче  янгольської  вроди

Твій  замок  розібрали  до  останнього  камінця
Чорна  смуга  має  початок,  але  не  має  кінця
Хтось  жартуючи  пише  сторінки  твого  забутого  роману
Ти  хочеш  бачити  мене  знову,  чаріна  принцесо  Анно?

Твій  тато,  знатного  роду,  могутній  вельможа
Твої  брати  і  їх  сини  представники  Масонської  ложі
Твоя  манера  вводити  в  оману  варта  дорогої  нагороди
Не  менш  ніж  обриси  твого  обличча  янгольської  вроди

Сонце  за  горизонтом  продовжує  спати  навіть  уранці
Коли  мертві  троянди  оживають  торкнувшись  твоїх  пальців
Твій  благородний  акцент  і  германська  вимова,  вони  бездоганні
Побажай  мені  гарного  дня,  чарівна  принцесо  Анно

Дим  малює  пейзажі  Ель  Греко  на  стінах  і  пристрасно  танцює  вогонь
Коли  тепло  молодого  багаття  торкається  твоїх  рожевих  долонь
З  гір  течуть  осінні  ріки  вчорашнього  льоду
Від  вогню  почуттів,  які  пробуджує  твоя  янгольська  врода

Настане  день  і  все,  що  я  хотів  тобі  сказати,  помре
Нове  листя  Валлійського  лісу  пожовкне  й  назавжди  поховає  старе
Мої  кістки  закам’яніють  на  дні  океану
А  зараз  востаннє  промовляю  твоє  ім’я,  чарівна  принцесо  Анно

Я  бажаю  щоб  одного  дня  ти  повернулась  до  дому
Але  як  же  я  бездумно  мрію,  щоб  ти  не  дісталась  нікому
Чи  була  у  мене  можливість  не  знати  твоєї  вроди?
Можливо,  та  я  б  напевне  не  вибрав  такої  свободи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455354
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.10.2013

Леді - непроглядна ніч

Вона  співає  найкращі  пісні
Гарно  веде  новини  на  телебаченні
І  з’являється  у  кожному  моєму  сні
Де  ми  разом  ідемо  на  побачення

Міс  досконалість  зачиняє  двері  перед  сходом  Сонця
Міс  непередбачуваність  заходить  крізь  двері  ванної  кімнати
Леді-непроглядна  ніч  зводить  заблукалих  незнайомців
З  тими  кого  краще  було  б  і  не  знати

Вона  закриває  очі  коли  я  слухаю  її  пісні
А  я  знаю,  її  погляд  залишить  мене  у  вогні
Саме  тожу  дуже  радий  я
Що  не  почую  її  пісень  по  радіо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013

Твої карткові будинки

Ця  ніч  ховає  у  собі  безцінні  втрати
Але  ця  ніч  -  та  гра  в  яку  приємно  грати
Обривається  тоді,  коли  порушується  тиша
А  шепіт  спогадів...  звісно  її  не  залишить
У  снах  бачив  корабель  який  іде  на  дно  і  я  не  той  дивак
Щоб  пити  з  тобою  вино,  і  сміючись  говорити  що  це  не  так

І  ось  ти  стискаєш  у  руці  краплини  дощу
Та  я  не  той  дивак,  і  другої  руки  не  відпущу
Світло  мерехтить  і  грає  м’якими  тонами
У  далеких  вогнях,  в  недосяжних  зірках  але  не  над  нами
І  зізнання  в  коханні  звучить  по  радіо  під  гармонійний  джаз
Сьогодні  це  дорога  в  нікуди,  а  як  буде  завтра  -  покаже  час

У  пустоті  моїх  ідей  є  слова  які  не  мають  значення
Про  твої  принципи  і  безпідставні  звинувачення
У  твоїх  карткових  будинках  є  двері,  які  відкривають  випадкові  ключі
Але  силою  їх  не  пробють  найгостріші  мечі
Суворі  вартові  із  ліхарями  крокують  вздовж  матових  дам  і  королів
Всього  лише  вітер  здатний  на  те,  чого  я  так  сильно  хотів

Я  запитував  у  вартових  чи  будуть  вони  стояти  до  кінця
Я  бачив  у  піках  срібних  списів  відображення  твого  лиця
Та  дзеркала  показували,  що  мені  час  тікати  подалі
За  тобою  стояли  ті,  котрі  тебе  по  справжньому  не  знали
Усі  зруйновані  фортеці  я  обійшов  від  краю  до  краю
А  потім  обернувся  і  осягнув  поглядом  місце  де  мене  вже  немає

Я  згадав  солодкі  поцілунки,  перші  і  прощальні
І  запах  свіжих  троянд  у  твоїй  спальні
І  сто  годин,  сто  днів,  сто  років  за  дверима,  під  дощем
Порад  від  прози  Стівенсона  і  Шекспірівських  поем
Ударить  град...  і  листя  опаде...  і  сніг  розтане
Я  думаю,  мені  під  силу  стане  розірвати  ці  кайдани

Але  привиди  моїх  муз  тікають  не  лишаючи  слідів
Гострий  біль  приносить  те,  з  чого  раніше  радів
У  місці  де  падають  і  розбиваються  об  камінь  безсмертні  Титани
Нестерпно  палають  вогнем  глибокі  свіжі  рани
Дивно  чути  надломлений  сміх,  я  б  і  не  чув  його,  як  би  міг
Та  твій  голос  веде  за  собою,  гарячою  бесідою,  але  німою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013

На перехресті кохання

Сьогодні  Шекспір  написав  драматичну  прозу
А  я  залишаю  свої  сліди  на  порозі
Загубився  написаний  лист,  бо  сьогодні  все  не  так  як  колись
Жовта  скринька  зачинена,  а  поштар  пішов  додому  сміючись
Але  хтось  таки  мав  залишитись  на  стежі
Приготувавши  зелений  чай  він  зайшов  в  соціальну  мережу
Він  йде  позаду,  наступаючи  на  тобі  на  п’яти
Напевне  краще  би  його  і  не  знати
Друзі  радіють,  а  вороги  дивуються
Так  несподівано  перетинаються  наші  вулиці

Двір  середмістя  в  усі  боки  застилають  стіни  снігу
Коли  треба  проскочити  через  них  з  робігу
Не  зупиняючись  на  вістрі  стріл  із  австостради
Ні  холоду,  ні  сну,  ні  світлу  фар  не  був  би  радий
Зліва,  крізь  морок  ночі,  крижаної  пустоти
На  зло  ударам  серця,  поглядом  мимоволі,  з’являєшся  ти
І  швидко  тікаєш  від  тих,  хто  тобі  наступає  на  п’яти
І  це  безглуздо,  напевне  краще  би  їх  і  не  знати
На  північ  вертаються  перелітні  птахи
Якщо  в  листопаді  перетинаються  наші  шляхи

Сковані  рухи,  обривисте  дихання  і  втрата  мови
Одного  разу  сказані  слова  більш  не  вдаються  знову
Але  срібні  зірки,  непіддатливі  туристам
Ці  фасади,  білий  дим,  у  штиль  він  невагомий,  чистий
Ці  сліди  на  снігу,  не  будуть  пройдені  ніколи
Ці  сліди  розстануть  -  те,  що  їх  веде,  не  має  волі
Їх  хтось  супроводжує  і  наступає  на  п’яти
Це  безглуздо,  краще  тих  "янголів-охоронців"  не  знати
Але  воля  прокидається,  той  дух  святкує  перемогу
Коли  по  сніжній  гладі  перетинаються  наші  дороги

Однотонні  вихідні  й  пейзажні  кольорово-стильні  будні
Я  з  острахом  насолоджуюсь  твоєю  красою  дві  секунди
Розбиті  шибки,  а  з  них  вітер,  коридори  без  початку  і  кінця
Емоції  крізь  лінії  твого  лиця,  коли  тиждень  добігає  кінця
Зламлений  голос,  вибуховий  сміх  під  сірим  небом
І  незнайомці  в  темряві,  що  втратив  я,  їм  не  треба  від  тебе
Вони  потай  шепчуться  і  плентаються  ззаду  наступаючи  на  п’яти
Було  б  тобі  краще  їх  ніколи  й  не  знати
Моя  потреба  від  тебе  бодай  слово  почути
Коли  в  горах  перетинаються  наші  маршрути

Сумніви  застигли  сірою  скелею,  немов  бетон
А  ноги  якось  підняли  із  дивану  і  повели  в  чужий  мікрорайон
Тремтячими  руками  взявшись  за  трубку  телефонну-автомату
Зараз  ніхто  не  хоче  це  промовляти  першим,  бо  чекати
Змирившись  з  тим,  що  це  остання  втрата
Падає  і  тоне  в  океані,  а  він  глядить  за  нею  в  ілюмінатор
Я  думаю,  хоч  може  й  хибно,  що  таких  як  я  багато
Годинник  каже,  мабуть  краще  їх  тобі  і  не  знати
Але  мимолітні  хвилини  дарують  найсильніші  удари
Коли  у  місті  мільйонів  перетинаються  наші  трутуари

Ти  з’являєшся  в  розбитих  вікнах  Колізею
Я  згадав  всі  Римські  пейзажі,  які  щойно  перетворились  у  ідеї
Ти  дивишся  на  своє  відображення  у  вітринах  магазину
І  у  моїх  ідеях  саме  ти  така  одна-єдина
Повелителька  голодних  левів,  безжальна  імператриця
По  волі  пікової  дами,  саме  зараз  кров  заливає  криниці
Мона  Ліза  заворожена  талантом  майстра,  оживає  у  музеї
Зали  опівнічного  Лувру  заливає  світло  і  злітають  срібні  феї
Посеред  яких  лише  ти,  не  позичала  у  Да  Вінчі  вроди
І  ми  зустрічаємось  на  мармурових  сходах

Пустились  за  вітром  залишені  колісниці
Журавель  полетів  але  сьогодні  вже  краще  синиця
Жалісний  плач  після  після  багатьох  неудач  вона  потрапила  у  пастку  
А  я  опираюсь  на  ураган  і  намагаюсь  не  впасти
До  срібних  скель  відносяться  Португальські  галери
Їх  трюми  повні  голодних  щурів  та  Іспанської  холери
Крізь  водне  полотно  видніється  блакитне  небо
І  карі  очі,  напевне  востаннє,  кличуть  мене  до  тебе
Що  таке  може  статися,  ми  ще  вчора,  напевне,  не  знали
А  сьогодні  мене  із  безодні  витягають  зорові  сигнали

Циганські  мандри...  гірким  димом  тягне  у  дорогу  караван
Але  саме  сьогодні  Діккенс  дописав  новий  роман
І  ті  циганські  пісні,  мов  би  у  дійсносі,  мов  би  у  сні
Будять  вночі  серед  степу,  під  ударами  грому,  і  зливи  рясні
Вікторіанська  епоха  виплавляє  із  сталі  перші  залізниці
Я  не  бачив  тебе  давно  і  смерть  чи  життя,  мені  тут  немає  різниці
Знала  б  ти  всі  слова,  написані  мною  для  тебе  на  папері
Знала  б  ти  що  це  я,  той  хто  завжди  тобі  відкриває  двері
Так  багато  років  не  позбуваючись  своєї  меланхолії
Я  саме  той  хто  буде  радий,  коли  зільються  наші  колії

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013

Я - кратер на Місяці

Я  -  кратер  на  Місяці,  залишений  циганами-блукачами
В  промінні  зірок  я  буду  твоїм  серцем  і  твоїми  очами
Тими  очами,  що  печать  поставили  в  моїй  душі
Тим  серцем,  що  не  б’ється  в  пустоті

На  стражі  сяйва  із  пейзажів  глибини  небес
Космічний  простір  розітне  напів  пустий  експрес
В  якому  місце  для  Красуні  й  Горбуна,  це  ті,  прекрасних  ідеалів  бунтарі
Загублені  в  Середньовічних  лабіринтах  де  Парі

Вони  -  не  ми,  вони  приречені  на  вічність,  а  ми  не  більш  ніж  маленької  поезії  герої
Ті  двоє  не  ховають  почуттів  своїх  за  щойно  створеною  грою
В  якій  і  правила  не  вказують  шляхів
Тому  ж  і  я,  не  бачивши  дороговказу,  на  смугу  руху  зустрічного  вночі  забрів

Я  стежку,  що  веде  до  твого  дому,  відшукав  і  хоч  вона  коротка,  але  я  все  ж  заблукав
Удень  з  вогнем,  вночі  бо  сліду  ідучи,  того  що  не  існує  не  знайшов,  того  що  втратив  –  і  раніше  я  не  мав
До  лав  самотніх  став  мов  Місяць  від  зірок  далеко  уночі
І  блиск  в  очах  помітний  крізь  оптичні  телескопи,  котрі  націлюють    астрономи  і  глядачі

Ти  все  смієшся,  кажеш  є  і  красивіші,  кажеш  не  існує  ідеалів
А  я  кажу,  що  їх  обличчя  друкують  на  афіші,  і  колір  їх  очей  залежить  від  студійних  гонорарів
Я  у  полоні  зоряного  шляху,  в  бік  не  відступаю
Хтось  просить  провести  в  безодню  ілюзорних  марень,  а  я  слів  у  відповідь  не  знаю

Я  -  Алігатор  Піренеїв,  пейзажів  диких  хижий  звір,  я  був
Тим  хто  забрав  тебе  зі  сніжних  піків,  з  вітру  забутих  Зевсом  гір,  я  не  забув
Що  проводжав  по  хвилях,  на  свободу,  де  була  не  тільки  ти,  а  ще  мисливці  -  що  захопили  долини  всіх  приток  ріки  Гвадалквівір
Чим  це  шкодило  мені?  Нічим,  не  зрівняється  кохання,  навіть  зі  смертю  або  ранами,  що  мов  тавро  гріхів  безцінної  розради  -  лишають  шрами  від  розпечених  рапір

Загублений  в  пісках  піднебесної  арабської  в’язниці
В  яку  потрапить  той,  хто  у  шляху  наміченому  долею  зброю  богом  дану  склав  і  заблукав
І  наполегливості  першої  прохожої  душі  піддавшись  всі  таємниці  розказав
Загублений  велінням  безрозсудних  сил  -  все  біг  і  біг,  тікав  туди  де  міраж  свободи  заховав  очам  свинцевих  грат  далекий  блідо-синій  небосхил

Я  -  кратер  на  Місяці,  залишений  циганами-блукачами
На  зорі  дивлюсь  твоїми  очами
Крізь  сльози,  що  барви  змивають  із  глухої  порожнечі
Туди,  де  порожньо  настільки,  що  нема  причин  для  втечі

Лавиною  із  льодової  шапки  Марса  зустрінусь  з  лавовою  річкою,  що  до  екватора  тече
Зійду  крізь  пил  обпечених  спекою,  пальцями  розтрощених  фортець
Туди,  де  вперше  запитав  ціну,  на  пам’яті  моїй  приємних  згублених  речей
Вони  безцінні  і  їх  втрати  незворотні,  незворушно  відповів  судного  престолу  зречений  мудрець

На  циферблаті  згублені  ілюзії  лишаються  стояти,  а  стрілки  стрімко  вдаль  від  них  тікають
Удари  маятника  щогодини  про  минуле,  поховане  у  часі,  натякають
Ми  із  тобою  пам’ятали  кожну  з  тих  ілюзій,  то  наше  спільне,  що  веде  у  забуття
Такого  довгого,  гірко-солодкого,  нестерпного  або  ще  довшого  але  самотнього  життя

Я  ясновидець  і  провісник  світла  для  пітьми  нічних  шляхів
Я  бачу  як  прилітає  щастя,  відблиски  його  приносить  небо  на  крилах  диких  степових  птахів
Це  щастя  прилетить  до  тебе,  чи  поділиш  ти  його  зі  мною
Напевне  того  не  вистачить  тобі,  поділишся  і  ще  не  раз  своєю  долею  гіркою

Тією  вічністю  сумною,  що  на  словах  сказати  важче  ніж  мішок  з  камінням  над  своєю  головою  підіймати
Де  кожен  камінець,  котрий  ангел  підібрати  із  її  дороги  в  пекло  зміг
Прийняти  і  осмислити  душею,  за  кожен  камінь  сміливо  перед  стадом  розказати
Бо  кожен  камінь  той  -  душі  твоєї  гріх

Я  –  лист  акації,  росту  в  супротив  вітру-урагану
Котрий  змагаючись  зі  мною  розвіває  всі  слова  твого  солодкого  обману
Я  бачу  сумніви  розтерті  в  пил,  що  з  ним  несуться  у  далечині
Це  сумніви  чужі,  а  ті,  що  я  ділив  з  тобою,  до  сих  пір  сидять  в  мені

Міцні  вони  мов  лавою  запечений  каркас  граніту
І  закривають  душу  й  серце  не  від  Сонця  променів,  від  барв  і  почуттів  усього  світу
Слова  дощами  ллються,  по  каменю  стікають  наче  сльози  -  змінюють  росу
Гранітній  скелі  байдуже  чи  дощ  іде,  і  вистоїть  вона  ще  не  одну  грозу

О  так,  я  айсберг,  пливу  за  хвилями  маршрутом  без  кінця
Гренландський  вітер-майстер  вирізав  суворі  лінії  мого  лиця
Ніхто  не  зна  чи  я  напів  потоплений,  чи  вже  напів  повсталий,  але  точно  вбивця  й  підкрадаюсь  тихо
Тривожить  ніч  беззоряна,  передбачає  лихо

А  ось  і  я  –  Титанік,  шлях  мій  в  бік  Нового  світу,  тільки  сила,  що  не  знає  алфавіту  визначить  чи  час  мені  стати  до  бою
Це  сьогодні,  що  минуло  вже  давно,  а  рік  тому  наново  крутилося  в  кіно
Не  розминувся  я  з  самим  собою,  лиш  краєм  небезпеку  зачепивши
У  крижаній  воді  не  мало  люду  погубивши  я  також  пішов  на  дно

Чи  знаєш  ти,  що  відчуває  серце  залишене  в  безодні  невагомих  океанів?
Тих  просторів  що  відділяють  твій  наркотично-небезпечний  погляд,  на  відстань  світлових  хвилин
Що  поміщають  в  себе  сторінки  мільйонів  не  написаних  романів
Про  те  як  останній  полум’я  рожевого  протуберанець  боїться  кратера  в  якому  вже  нема  води

Я  -  кратер  на  Місяці,  залишений  циганами-блукачами
Та  темна  пляма,  що  світло  з  твоїх  вікон  забирає  ясними  ночами
Все  повільніше  Сонце  розганяє  часу  плин  
Та  хоч  у  світлі,  хоч  і  в  темряві,  а  завжди  я  один

Тілесно-чорний  силует,  наївно  думаю  -  за  ним  і  справді  диво
І  байдуже  чи  ходять  поруч  люди,  котрим  не  в  силу  зупинити  зливу
Тебе  ніколи  не  забуду,  а  ти  частіше  посміхаєшся,  напевне  вже  щаслива
Як  тільки-но  закрию  очі,  вже  загублена,  на  пам’яті  така  вродлива

А  пам’ятаєш,  як  ми  удвох  сиділи  на  краю  веселки?
Де  пасма  сивих  хмар  сплітають  у  клубок  край  неба  й  край  Землі
Ти  очі  свої  роглядала  у  люстерко,  сміялася  зі  слів  моїх  і  посмішку  залишила  на  склі
Я  й  сам  собі  сміявся,  поки  не  побачив  тюльпанів  жовтих  пелюстки  й  розлиту  каву  на  столі

Ти  повертаючись  в  останнє  і  не  сумувавла,  обмовилась  "літай  поки  палає  кров  у  жилах"
Тоді  у  мене  відібрало  мову,  я  ж  втратив  все,  бо  саме  ти  мені  давала  крила
І  я  шукав,  шукав,  шукав,  щось,  що  зуміє  принести  мені  удачу,  що  б  не  сталось
А  ти  усе  ішла,  ішла,  ішла,  не  оберталась

Опісля  Сонце  завітало  у  прозорі  вікна  до  твого  будинку  №8
І  у  планет,  що  оберталися  навколо,  гнулись  вісі,  щоб  торкнутись  ґанку
Я  згадував  як  розпускала  ти  волосся,  слухаючи  серенади  під  вікном  до  ранку
Одна  серед  мільйонів,  загублена  у  дикому  степу  циганка

Написані  про  тебе  повісті,  етюди  і  казки,  забуті,  спалені  старі  листи
Опівдні  мило  з  небосхилу  світлом  бавляться  зірки,  все  мало  б  бути  навпаки,  як  би  їх  не  манила  ти
І,  знаєш,  я  не  в  силах  опиратись  тим  космічним  силам,  що  притягують  розпечені  тіла
Коли  всього  життя  ще  мить,  обірветься  роман,  його  засипить,  в  зраду,  попелом  вулкан

Ти  розчинилась  поглядом  в  блакиті  неба,  напевне  знала,  що  так  треба,  коли  з  небес  у  мене  вдарило  прекрасне  почуття  до  тебе
Те  почуття,  казкове  мов  у  сні,  під  звуки  скрипок  і  твої  пісні
Від  блискавки  із  неба  стало  вмить  і  прохолодно  і  спекотно,  мова  не  вдавалась,  голови  не  слухалося  тіло
Невже  тобі  не  стало  зразу  зрозуміло,  що

Я  -  стовп  на  Місяці,  залишений  циганськими  очами
У  світлі  маяків,  я  буду  ховатись  за  твоїми  одинокими  ночами
І  падаючи  в  прірву,  ідучи  на  дно,  приходити  до  тями
І  пам’ятати  кожен  атом,  що  знаходиться  між  нами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2013

Сталося так, і я закохався

Сталося  так,  і  я  закохався
Раз  і  навік,  по  самі  вуха
Вона  така  одна  серед  усіх
Я  завжди  говорив,  та  ні  разу  на  слухав
Привіт!  Ти  сьогодні  рано.  Як  справи?  
Прощайте  самотні  лави  автобусних  зупинок
Два  погляди  зустрілись  разом,  а  інші  дивляться  у  спину
Чорні  кучері  кидає  вітер
Лінії  твого  лиця  одні  такі  на  світі
Стоячи  навпроти  мене  ти  змушуєш  мої  руки  тремтіти
Зупинися  на  мить,  скажи  що  це  все  так  і  є
Ти  кидаєш  у  вогонь  моє  серце,  і  я  не  пожалію  твоє

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2013

Арабський караван

Сьогодні  я  гуляв  у  долині  Гангу
Я  там  зустрів  арабський  караван
Бачив,  коли  він,  гуляючи  вітрами
Осипаний  пісками,  перетинав  океан
І  подумав
Нехай  ті,  хто  зараз  не  з  нами
Не  можуть  позбутися  смертельних  ран
Хай  вони  не  зрікаються  свого  роду
Простять  ворогам  всі  незгоди
І  здобудуть  свободу
Якщо  неба  блакить,  то  не  обман
І  попіл  їх  приймуть  нестримні  води
І  вітром  віднесе  небесний  караван

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450494
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.09.2013

Безглузді слова

Безглузді  слова  ніжно  цілують  твої  долоні
Поки  весняний  вітер  обвиває  грецькі  колони
Брехливі  слова  ніжно  цілують  твою  шию
Ти  не  хочеш  чути  правду,  та  я  її  тобі  відкрию

Одного  разу  я  піддався  бажанням
І  всі  мої  почуття  упали  під  прес
Ти  могла  втікати  світ  за  очі
Але  лишилась  відстоювати  свій  інтерес

Я  називав  твою  посмішку  золотою
Твоє  тіло  -  мармуром  античної  богині
Клявся  що  коли  закриєш  очі
Я  не  переживу  тебе  ні  на  годину

Я  вірив,  що  твоя  увага  до  мене  варта  мільйону  баксів
А  риси  твого  обличча  створив  Італійський  майстер
...
...

Коли  двері  зачинялися  на  ключ
Був  момент,  що  я  не  міг  повірити  своїй  удачі
Пробуджений  запахом  отруйної  кави
Твій  язик  солодкий,  а  губи  пустельно  гарячі

Я  відчував  на  спині  погляди  незнайомих  людей
Які  ніколи  очима  не  побачать  світ  моїх  ідей
Я  тримав  на  думці  безліч  напів  прозорих  фактів
Зовсім  безцінних  еталонів  театральних  актів

Давно  не  бачив  у  власних  емоціях  так  багато  бруду
Доки  вчора  під  вечер  ти  не  запитала  "коли  ти  мене  нарешті  забудеш?"
Я  вже  і  думати  не  хотів,  що  після  стількох  років
На  цьому  полі  битви  не  може  статись  ніякого  чуда

Я  не  зробив  ніяких  висновків
Увімкнув  телевізор  і  дивився  прогноз  погоди
Ведуча  сказала  мені  остерігатися  блискавки
Якщо  її  не  викраде  із  неба  жоден  злодій

Я  згадував  твій  егоїзм  і  заздрощі  до  усміхнених  прохожих
Тиждневі  суперчки  як  невиліковні  хвороби
Інколи  ти  ставала  сама  на  себе  несхожа
Дивно  визнавати,  що  тоді  це  було  мені  до  вподоби

Мов  загублений  солдат  Антанти,  я  стояв  на  перехресті
Крізь  гіркий  дим  задушливих  вагонів  розмовляв  з  привидами  мовою  жестів
Коли  капелан  цілував  розпяття  і  читав  молитву
Я  думав,  що  виграю  війну,  програвши  кожну  битву

Несподівано  прокинувшись  вночі  посеред  автостради
Відганяв  усі  думки  про  тебе,  був  і  сам  тому  не  радий
Побачив  марево  твоєї  вроди  на  горизонті  всього  лиш  за  крок
Воно  пролетіло  у  мене  над  головою  і  понеслось  до  зірок

Тобі  сподобався,  всього-лише,  один  із  них
А  я  завжди  чекав  тебе,  здавалося,  найкращу
Все  те,  що  не  вдавалось  передати  із  словами
Лишилося  забутим  вантажем,  таємно  винести  його  було  найтяжче

Ти  раптово  розчинилася  у  прохолоді  ранку
Коли  сіру  сталь  калюж  точила  мимолітна  осінь
Спускалася  по  сходах  столітнього  замку
Не  помічала  блідий  Місяць  і  кров  на  своєму  волоссі

Осінній  вітер  вірвався  у  твоє  відчинене  вікно
Змітав  серветки  зі  столу  мов  квіти  із  могили
Я  би  забув  те  що  сталося  тоді  так  давно
Як  би  згадати  те,  що  до  тебе  було,  знайшов  в  собі  сили

І  ось  гравітація  знову  кидає  мене  на  підлогу
І  примарна  нагода  знову  розлітається  на  друзки
Ти  випустила  голодного  лева  під  моїм  порогом
А  я  прив’язав  його  на  мотузку,  не  знаючи  звідки  він  і  де  моя  клітка

Твої  друзі  тебе  кривдять  так,  що  викликають  твою  радість
А  я  вибачаюсь  зі  сльозами  і  здобуваю  довічну  ненависть
Зараз  все  що  ти  чуєш  від  мене,  для  тебе  немає  ніякого  значення
Та  як  би  там  не  було,  я  не  винен,  але  мені  всерівно  не  заслужити  пробачення

Тому  що  плюси  стали  мінусами,  а  мінуси  плюсами
Це  лише  протилежні  полюси  у  твоїй  голові
І  те,  що  не  повинно  було  стати  поміж  нами
Давно  уже  згоріло  і  попелом  розвіялось  в  траві

Підлога  Англійського  замку  не  чекала  моєї  стопи
Я  побачив  запрошених  гостів,  невже  раніше  я  був  сліпий
Ти  казкова  принцеса  в  оточенні  джентельменів
Твої  уста  усміхнені,  а  очі  не  дивляться  на  мене

Проклятий  зневагою  семи  днів  тиждня  я  переступив  поріг  назад
Щасливці  в  освітлених  залах  розважалися,  коли  з  неба  посипав  град
Сильною  волею  я  вирішив,  що  тебе  дочекатися  у  змозі
Спостерігав  як  рання  весна  повільно  перетворюється  в  осінь

І  здавалося,  що  більше  до  тебе  я  не  відчуватиму  нічого
Ти  колись  читала  мої  книги,  але  не  взяла  з  них  ані  слова  нового
Кожного  разу  коли  я  плазував  біля  твоїх  дверей
Я  прагнув  завоювати  трофей,  якого  не  вартий  навіть  Одіссей

Але  зараз  я  лечу  униз  по  неосвітленій  дорозі
Униз  де  вітер,  а  на  зустріч  грози,  униз  на  швидкості,  бо  стояти  не  в  змозі
Я  лечу  за  твоїм  силуетом,  до  перехрестя  закритих  шляхів
І  догнати  уже  не  в  змозі,  але  знай  -  я  дуже  цього  хотів

Я  буду  мріяти  про  тебе,  і  зустріну  поглядом  у  снах
Це  будуть  всього  лише  спогади,  які  навівають  страх
Того,  що  я  приречений  прожити  вічність  вчорашнім  днем
Наші  пройдені  шляхи  ми  не  повторим,  але  назовем

Забувши  про  це  я  отримав  свободу  і  вибух  емоцій,  який  розривав  мої  вени
На  прощання  поцілував  твою  щоку  і  відчув  пристрасть,  приховану  від  мене
Ти  ніколи  не  дізнаєшся,  про  біль,  що  я  переживав  заради  тебе,  ріжучи  вогнем  емаль
Коли  я  потиснув  руку,  привиду,  на  якого  ти  мене  проміняла,  я  відчував  лише  жаль

Безглузді  слова  ніжно  тримають  тебе  у  полоні
Поки  осінні  хвилі  змивають  у  море  грецькі  колони
Брехливі  слова  ніжно  цілують  твою  шию
Ти  ніколи  не  дізнаєшся  про  моє  кохання,  а  я  його  тобі  ніколи  не  відкрию

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013

Рядки

Раз-по-раз  хмарне  небо  проливається  краплинами  холодної  води
Сонце  заходить  позбавляючи  цей  сірий  будь-яких  барв  на  багато  годин
У  вікнах  з’являється  світло  і  спалахують  неоном  блакитні  ліхтарі
Минає  кілька  сонних  машин  і  на  вулицю  по  четверо  виходять  бунтарі
Нечутні  репліки  їхніх  зграй  і  вибух  сміху,  долітає  до  вечірнього  туману
Я  стою  на  балконі  думками  пишу  перший  розділ  власного  роману

Кожного  понеділка  я  пишу  новий  рядок
Забуваючи  про  свій  шлях  крайнощів  і  безглуздих  думок
Мої  останні  співрозмовники  -  пусті  кімнати  квартирної  руїни
Замкнені  двері,  потріскані  вікна  і  пісочні  стіни
За  якими  диряві  дахи  гумових  гуртожитків
З  людьми  що  ходять  по  запилених  сходах  і  не  залишають  відбитків

Власних  дітей,  котрі  лають  прохожих  на  сходах,  вони  б  воліли  не  чути
Прийнявши  після  обіду  по  одній  ємкості  гіркої  отрути
Деякі  мирно  гвалтують  сусідів  або  дивляться  в  екран
Інші  записують  своїх  дітей  на  секції  з  боксу  і  шанують  коран
На  випадкових  бродягах  тестуючи  буденну  злість
Той  хто  скаже  неправду,  ніколи  за  неї  не  відповість

Від  мого  під’їзду  до  вулиці  веде  розбита  кам’яна  кладка
Де  чорні,  білі  і  багряні  камені  лежать  не  по  порядку
І  прохожі  все  більше  загублені  в  кожному  новому  кроці
Суцільна  темрява  без  цілі  у  житті,  без  складних  емоцій
Інші  емоції,  напевне  чиста  суміш  зневаги  і  зла
Прихована  за  чорно-маслянистим  тонуванням  скла

У  транспорті  поруч  із  мимолітними  гостями,  де  відбувається  безладна  метушня
Є  мої  знайомі,  з  ними  я  вітаюся  щодня,  хоч  і  не  знаю  їхніх  імен
Вони  питають  мене  про  мої  справи,  чекають  відповіді  по  шаблону
А  інколи  просто  повертаються  і  мої  слова  розлітаються  по  салону
Знову  діставшись  додому,  я  вдихаю  повітря  і  розрізняю  запахи  квартир
Різкий  парфум,  гаряча  випічка,  гнилі  стіни,  кров,  що  капає  з  тупих  сокир

Різкий  парфум  молодої  сусідки,  "різкий"  у  найгіршому  значенні  слова
Байдужість  розбавляє  мою  спрагу,  я  розумію,  що  тут  опинився  доволі  раптово
Коли  я  все  ж  розумію,  що  виходив  на  вулицю,  щоб  роздивитись  рекламні  плакати
Їх  недоречність  у  тридцятиградусну  спеку  дуже  важко  було  б  не  помічати
Тепловими  хвилями,  світлом  і  радіацією  Сонце  провіряє  на  міцність  місто
Але  асфальт  такий  рідкий  наче  синє  тісто,  і  більш  там  ніде  сісти

А  все  що  навколо,  мовби  картини,  повішані  в  обгорілі  рами
Комуністичних  склопакетів,  дерева,  що  з  завжди  гниє  або  покривається  дірочками
Від  одного  погляду  крізь  вікна  у  тих  рамах,  приходить  думка,  що  я  ніколи  не  матиму  друзів
Ніколи  не  зміню  життя,  не  покохаю,  не  виграю  олімпіаду,  це  лише  тінь  моїх  ілюзій
Залишиться  рухатись  від  вітальні  до  кухні,  від  ванної  до  спальні,  оминати  затерті  шпалери
Виносити  сміття  в  чужий  двір,  слухати  яку  думку  про  мене  мають  пенсіонери

Підніматись  по  сходах  слухаючи  як  готують  обід  домогосподарки
А  вчорашні  солдати  розбивають  об  голови  синьооких  колег  стограмові  чарки
Як  у  24-й  сусідка  займається  сексом  із  хлопцем  молодшим  за  неї
Як  самотні  люди,  за  фіранками,  з  ножами  у  руках,  прощаються  з  Землею
І  будуть  розкладатися  днями  у  квартирах,  доки  трупний  запах  не  розбудить  собак
А  потім  вічність  у  землі,  в  коробках,  без  будь-яких  відмінних  ознак

То  ж  сидітиму  раптом  на  роботі  в  суботу  і  зрозумію  -  щось  іде  не  так
Байдуже  ким  я  був  вчора,  якщо  сьогодні  я  жебрак  і  найгірше  те,  що  цього  уже  не  змінити  ніяк
Лишається  купити  снайперську  гвинтівку  і  піднятися  на  дах
І  завтра  кров  прохожих  п’яниць  знайдуть  у  слідах,  що  ведуть  до  моргу
Все,  що  вони  зробили  або  обіцяли,  украли,  спалили,  усе  чого  бажали  але  не  мали,  відомо  тільки  їхньому  богу
Що  не  врятував  їх  від  ран,  але  я  колись  допишу  про  них  свій  роман

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447837
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.09.2013

Марія-Антуанетта

Зараз  вже  не  так,  як  було  колись
Червоний  пояс  вислизає  з  рук  і  падає  у  низ
І  владний  погляд,  що  розколює  граніт
Твоя  гаряча  шкіра,  пальці  обпікає  лід
Того  вогню  не  буде  більш  ніде
Що  зпалює  твою  кров  до  грудей
Коли  наші  руки  прив’язані  ланцюгами  до  тіл  і  приковані  на  замки
Твої  стони  гладкі,  а  шепіт  липкий
Шкіра  й  досі  не  втратила  запаху  сигарет
А  той  шепіт  солодкий,  солодкий  і  липкий  наче  мед

Зараз  вже  не  так,  як  було  тоді
Коли  ми  перетворились  у  скелю  злившись  у  поцілунку  на  висоті
Навколо  вітер  сміливо  розрізав  молочні  хмари
Всі  птахи,  янголи  і  космонавти  такої  скелі  не  знали
Марія-Антуанетта
Перстні  із  платини,  попіл  від  сигарети
Усе  що  відбувалося  тоді  і  взагалі  не  може  бути
А  зараз  ти,  зовсім  як  та,  що  казала  "усе  буде  круто"
Наливала  у  склянку  зелений  Китай
Зараз  усе  вже  не  так,  але  ти  пам’ятай

Я  побачив  закохані  очі,  їм  промовив  твоє  ім’я
Очам,  які  я  тільки  от  почав  різнити  з  поміж  інших,  а  не  навмання
У  сні  повному  мрійливих  мелодій  літа
Що  хвилі  несли  мов  із  іншого  світу
Я  був  нерадий  тим  хвилям,  які  змили  лінії  твого  обличча  на  піску
І  вітру,  що  забрав  мелодію  в  країну  яку
Я  ніколи  не  побачу
Навіть  якщо  боги  мене  пробачать
Нехай  від  лави  з  вулкану  згорить  тіло  молодого  поета
Боги  завжди  оберігатимуть  тебе,  Антуанетта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013

Морська історія спокусливої циганки і мертвого янгола

Чоловік  лежав  на  холодній  траві
Він  був  двічі  мертвий  і  думав  про  те,  що  можна  було  змінити  тоді
Коли  на  шляху  з-під  землі  виросли  кам’яні  стовпи
І  вогонь  чуттєвих  емоцій  прози  навколо  них,  куди  не  ступи
Коли  найвищі  ідеали  волі  змінювались  плином  морської  хвилі  щохвилини
Як  викрав  він  циганку  у  заможної  родини  і  подавсь  із  нею  в  Аргентину

У  нетрях,  посеред  битої  цегли,  палало  багаття
Гуділи  в  затишку  ночі,  у  центрі  міста,  друкарські  верстати
Посеред  голих  стін  романтичні  емігранти  розважались  і  придумали  танґо
Вони  танцювали  у  двох,  а  прохожі  казали  "то  спокуслива  Єва  і  Чорний  Янгол"
Єва  була  ув’язнена  кайданами  сумнівів,  пробачавши  мерцю  всі  його  вади
Він  її  не  пробачив,  зустрівши  ту  саму,  побачив  циганчину  зраду

І  слова  прози  потекли  рікою  по  кам’яній  кладі  столиці
Одні  визнавали  це  творіннями  душі,  інші  знущались,  кричали  "то  все  дурниці"
Сірий  дим  з’єднався  в  суміш  із  туманом  глибоких,  як  його  почуття,  морів
Коли  він  дивився  на  дно,  то  бачив  її,  в  день  пристрасю  жив,  в  ніч  від  пристрасті  горів
Чорнилами  плакав  папір  із  зворотнього  боку,  а  ночами  письменник  бачив  кошмари
Наче  він  народився  і  знову  став  жити,  а  з  храму  доносився  дзвін  де  він  хоронив  примару

Ковтки  алкоголю  і  безперервності  болю,  як  жаль,  що  наші  думки  є  не  в  наших  руках
Коли  барви  розмиті  водою,  малюють  силуети,  заряджаючи  зброю  і  це  на  диво  не  викликає  страх
Роками  лежати  де  попіл  Сонцем  спаленого  листя,  полотном  встеляє  гарячі  тротуарні  плити
А  непорушний  принцип  послідовністю  сказаних  слів  вирішує,  ніколи  більш  не  жити  але  бути
В  обіймах  загадки  глибоких  синіх  лабіринтів,  куди  потрапляють  всі  листи  в  пляшках,  або  без  марок
Навколо  якої  яскраво  зелені  камені,  палітра  фантазійних  мрій  і  посмішки  русалок

Циганка  не  тримала  його  за  руку,  знімаючи  золотий  перстень  і  розказуючі  про  майбутні  розлуки
Картини  оживали  і  дописували  строфи  поем,  не  виходячи  за  рами,  не  видаючи  ані  звуку
Замість  злочинців  високопоставлені  гості,  колекція  гарних  облич,  з  ними  сперечаються  брутальні  екстраверти
Рани  від  тризуба  Нептуна  пустилися  в  плач,  Жак  був  все  ближче  до  другої  смрті
Як  згадати  зараз,  то  циганка  йому  нагадала  незгоди  і  багато  тих  болючих  розлук
А  мрією  виявилась  наложниця  Диявольського  роду,  її  уста  на  смак  мов  бите  скло,  в  мертвих  очах  втрачений  дух

Більше  жодної  блакитної  безодні  у  очах  не  буде  та  пристрасті  якою  майстер  жив,  він  вже  ніколи  не  забуде
Густі  чорнила  випалють  правду  на  сірій  долоні,  слова  у  полоні  від  задоволення  прокидається  душа  у  грудях
Поруч  заблукала  дівчина,  вона  втомилась  від  кохання,  молода  її  кров,  це  заговір  знов,  така  сексуальна
Розкута  ніч,  з  середини  пуста,  без  ліку  до  ста,  збивається  з  думки  і  тягне  її  до  спальні
Вночі  янгол  раптом  розуміє,  що  його  руки  зв’язані  мотузкою  і  зведені  усі  зусилля  нанівець
Вулкан  виплескується  лавою  з  розтопленим  свинцем,  гарячим  каменем  і  сіркою  палючою,  отам  другий  кінець

Зелений  берег,  запахом  вологого  піску,  ховає  в  непроглядності  натягнуту  ліску
Стікають  краплі  чорної  мов  кров  смоли,  і  крижані  від  льоду  руки,  що  його  з  хреста  зняли
А  іншим  все  було  колись  усе  на  лавці  в  парку,  перевертням  глибин  від  того  ані  холодно  ні  жарко
Злорадний  регіт  і  циганська  скрипка,  і  вогонь,  що  червоними  крилами  вистрибує  з  її  долонь
Нестерпний  біль  з’їдає  відчуття  поразки  і  поранена  душа,  залите  кров’ю  від  стріли  поранене  стегно
Ковток  повітря  наостанок,  смерть  вже  близько,  раз,  два,  три  і  потягли  на  дно

Історії,  що  чули  тут  рибалки,  розповідали  про  кохання  зраненого  янгола  до  симпатичної  циганки
Написані  перекази  пустилися  по  світу,  як  ті  слова  що  не  підносились  до  золотих  сережок,  а  розліталися  за  вітром
А  оборивалися  легенди  звісткою  про  дике  горе,  що  янгола  накрила  чорна  хвиля  з  тихого  моря
Над  гладдю  вод  раз-по-раз  із  небесної  ненависті  пускалися  дощі,  звісно  ж,  окроп  не  давав  спокою  його  душі
Були  навік  забуті,  наче  все  це  сталося  у  сні,  його  страждальні  крики,  що  луною  віддавалися  в  бульвари
На  старості  забулися  усім  його  пісні,  а  ті  чорнила  із  паперу,  де  проза  про  кохання,  все  не  висихали

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013

Нічого не варта

Хтось  каже,  що  ти  наче  Сонце  яскрава
Засліплюєш  погляд  відвертістю  і  це  так  цікаво
На  вулиці  тобі  посміхаються  незнайомці
Але  ж  немає  на  світі  зрячої  людини,  яка  б  не  бачила  Сонце

Інший  каже,  що  ти  йому  дорожча  від  золота
Та  він  частіш  за  все  вирішує  лише  свої  турботи
І  він  тобі  подзвонить  якось  у  суботу  ближче  до  ночі
Бо  так  багато  речей  на  світі,  які  за  золото  дорожчі

Для  когось  ти  недочитана  книга
У  нього  якісь  пристрасні  але  невпевнені  слова
Це  чистий  обман,  тут  не  буде  жодної  інтриги
Адже  сьогодні  ніхто  вже  не  читає  книги

Інший  порівняє  твою  вроду  з  пелюсткою  троянди
Звісно  ж  ти  неповторна,  одна  серед  мільярдів
І  відблиск  саме  твоїх  очей  хвилює  почуття  мов  білі  орхідеї
Та  хто  ж  із  нас  не  був  в  твоїй  квітковій  галереї

Я  бачив  тебе  сьогодні  і  побачу  завтра
Ти  будеш  на  день  доросліша,  та  як  і  вчора  нічого  не  варта
Ти  думаєш,  що  маєш  силу  змінювати  долі  воєнів  як  імператриця
Та  вже  на  маєш  переді  мною  ні  одної  таємниці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442842
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 12.08.2013

Венера

Вона  молода,  безсоромна  і,  що  найкраще,  вульгарна
До  неї  дві  тисячі  кроків,  за  останнім  з  них  шанс  -  зовсім  не  примарний
А  поруч  чоловік  котрий  намірився  продати  цілий  світ
І  жебраки,  бачите  порване  намисто...  дзвін  дощу...  чого  чекаєте?  ловіть!
Її  насмішки  вголос,  сіяний  хаос,  шкідлива  манера
Її  голосний  сміх  і  зневага,  то  пустельна  спрага,  гаряча  Венера

Та  планета,  близько  від  шляху  до  небезпеки,  але  ще  ближча  до  псевдо-раю
Відстань  знає  лиш  той,  хто  порвав  намисто  і  її  роздягає
Кого  суміш  алкоголю  і  амфетаміну  у  клуб  піднімає  на  ноги
Той  перший  вистелить  собі  шлях,  кидаючи  її  одяг  на  підлогу
Через  годину  вона  одягне  маску,  чарівна  паличка  в  руці,  прекрасна  фея
Через  дві  години,  хтось  обмінняє  слід  її  макіяжу  на  срібні  трофеї

Можна  багато  писати,  про  те  яка  її  маска  гарна
Можна  сказати  це  вголос,  прокричати,  як  би  не  було  марно
Пуста  чорна  клітинка  для  білої  королеви
Пуста  сталева  клітка,  повна  вулиця  голодних  левів
Коли  трифова  дама  попадає  в  руки  раз  на  рік
Приходить  час  зіграти  дамою  пік

Нова  гра  дарує  нову  моду,  барвами  свідомості  малює  і  друкує  вроду
Нікому  не  потрібна  масть,  коли  у  руки  потрапляє  змішана  колода
Як  дві  краплі  води,  дві  Мони  Лізи,  одна  сміється  інша  плаче
Чомусь  мені  подобається  прохолодний  сміх,  не  гріють  її  сльози  гарячі
Так  багато  портретів,  всі  схожі  на  один,  картинна  галерея
Десь  поруч  з  картини  дивиться  зло,  на  нім  маска  доброї  феї

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441715
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2013

Темний бік вулиці

Ти  обираєш  як  жити,  як  розважатись  і  чесно  трудитись
Ти  не  обираєш  своїх  батьків,  не  обираєш  де  народитись
Це  темний  бік  вулиці,  тут  ніого  не  буває  вдосталь
Злиденне  буття,  година  до  дня,  у  тебе  вже  ніколи  не  буде  молодості

Вона  подобається  тобі,  вона  з  іншого  стану
Ти  не  красунчик  і  не  чудовисько,  та  вона  у  твій  бік  не  погляне
День  життя,  це  тривала  праця,  не  опускаючи  руки  і  ти  не  осягнеш  науку
Крутитись  роками  в  норі  немов  миша,  ніякого  вільного  часу,  ніякого  вишу

Якщо  не  пощастить  ти  не  матимеш  харизми  Дон  Жуана
Тебе  з  ранку  до  ночі  годуватимуть  православ’ям  з  екрану
І  школи  і  злі  язики,  ангели  і  чорти,  вони  тобі  підкажуть  куди  йти
Один  місяць  роботи  вартий  мідяк,  тримаючи  його  в  мозолистій  руці  ти  зрозумієш  -  щось  іде  не  так

Народився  в  країні  де  закон  працює  на  правлячий  режим
Все,  чим  живе  депутат,  або  прокурор  -  тобі  здається  чужим
Ти  з  іншого  боку  вулиці,  юнак,  тікай  від  озброєних  виродків  і  голодних  собак
Працюй  на  власника  контори  з  пакування  мідного  дроту,  там  твої  друзі,  такі  ж  як  і  ти  -  ідіоти

Двадцять  років  життя  промайне  і  ти  станеш  гідної  роботи  вартим
По  вечорах  пити  дорожчий  алкоголь  і  на  гроші  в  карти  грати
Ти  станеш  спеціалістом,  інженером,  редактором  або  програмістом
Але  пів  життя  уже  позаду,  і  тим  "таким  собі"  жінкам  із  офісу  уже  не  радий

Ти  уже  ніколи  не  матимеш  вільного  часу,  не  поїдеш  закордон
Вулиці  поділені  уздовж,  грабіжники  і  листоноші,  твій  старий  район
Можна  відійти  від  реальності,  поринути  у  мрії,  але  в  цьому  світі  вже  не  буде  радості,  що  гріє
Як  жаль,  що  твій  будинок  збудовано  не  з  того  боку,  а  там  навпроти  і  життя  нівроку

Там  за  кованими  гратами  у  сусідів  виріс  син,  тепер  уже  Британський  мільйонер
Його  впливові  батьки,  вони  дали  йому  освіту,  навчили  найблагороднішим  з  манер
Він  ніколи  у  дитинстві  не  запрошував  тебе  у  гості,  а  ти  скоро  помреш  від  заздрощів  і  злості
На  вулицях  тоді  збирались  хлопці,  тільки  вони  всі  були  там,  а  ти  тут,  на  іншому  боці

У  твого  сусіда  найкращі  дівчата,  дорогі  автомобілі
А  тобі  доводиться  мовчати  по  дві  години  в  церкві  щонеділі
Сміливо  задавай  собі  питання,  що  є  причиною  твого  нікчемного  існування
Всі  розумники  кажуть,  що  можна  змінитись,  та  нікому  із  них  не  довелось,  там  де  ти  народитись

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440426
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2013

Переведи годинник назад

Час  пройшов,  я  на  старому  місці
Вулиця  нова,  хоча  те  ж  саме  місто
Я  видаляю  не  відправлені  листи,  мов  почуття  кидаю  у  вогонь
Я  мрію  мчатися  на  швидкості  у  даль,  потяг  проїхав,  а  я  не  заскочив  у  вагон

Я  ще  на  старому,  тому  що  усім  своє
Я  попрошу  у  того  вартового,  що  зайву  спробу  здійснити  дає
Переведи  годинник  на  годину  назад
Сонечко  грає  у  небі,  мою  дорогу  не  застилає  град

Я  запрошую  на  танець  хрестову  даму
Забудемо  всі  незгоди  між  нами,  поки  ми  не  граємо  нову  драму
Переведи  годинник  на  годину,  на  дві  назад
Ми  з  тобою  послухаємо,  проспіваємо  найпрекрасніші  із  баллад

Я  згадаю  слова,  вони  мов  молитва,  знайомі  усім
Доки  розлука  не  взяла  мою  руку,  вже  чутно  із  неба  грім
Доки  дощ  змиває  попіл,  і  яскраво  зелений  будинку  твойого  фасад
Переведи  годинник  на  годину,  на  день  назад

Я  забув  ті  поеми,  що  складав  тобі  під  дощем
Забув  обличчя  заздрості  у  прохожих  нікчем
Зелень  в  мріях  промайнула,  тепер  пронизливого  вітру  листопад
Прекрасна  незнайомка  золотої  стежки,  переведи  годинник  до  літа  назад

Я  заблукав  у  часі,  нажаль,  ми  не  будемо  разом
В  мене  лишилась  пам’ять,  аромат  зеленого  чаю  твоє  радіо  з  джазом
Слова  такі  мрійливі,  солодкий  саксофон,  але  прекурсія  не  в  лад
Залиш  гітару  хлопче,  поверни  час,  на  одну  вічність  назад

Говорили  мені  матері  і  батьки  їх  дочки  й  сини
Не  перетворюй  свої  юні  мрії  на  сни
Ти  будеш  жити  в  достатку,  матимеш  все,  що  зараз  у  нас
Але  ніколи  не  повернеш  у  снах  залишений  час

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013

По дорозі в пекло

Ненависні  ночі  у  снах  обвивають  мотузками  шиї
Плачуть  срібні  гори,  вовки  збираються  в  зграї  і  виють
Може  хтось  лякаючись,  надіється  на  тебе
Спробуй  добести,  що  тут  боятись  не  треба

Навколо  бездонні  провалля,  смерті  вартий  один  необачний  крок
Землю  встеляють  краплини  крові,  розпечене  вугілля,  мертвий  пісок
Сухе  листя  падає  з  голих  дерев,  і  згорає  не  встигши  зібратись  до  купи
Щоб  дійти  до  води,  не  обпікши  ноги,  доводиться  ступати  по  трупах
Більше  шансів  прокинутись  завтра  живим  було,  як  би  йшов  ти  один
Ті,  що  йдуть  позаду  не  мають  облич,  а  лідерів  ти  бачиш  тільки  зі  спин

Стихія  зводить  мечі  до  щитів
І  певне  той  боягуз  бути  тут  не  хотів
Може  хтось,  тікаючи  надіється  на  тебе
Спробуй!  Доведи  їм  істину!  Бо  вбивати  не  треба

Червоний  дощ  важкими  ударами  змиває  ржавчину  з  дирявої  сталі
Потонуть  і  нім  ті,  що  вирішили  не  йти,  або  слабаки,  котрі  вже  відстали
Червоний  Марс  гляне  з  висоти  і  не  сховатися  від  нього  за  каменем  стіни
Той  погляд  наводить  жах,  якщо  ти  не  маєш  зброї,  бо  він  провісник  війни
І  ось  вже  колони  мільйонів  живих,  стоять  так  відважно  у  черзі  за  смертю
Ті,  що  не  думають,  на  вірність  неіснуючим  принципам  клянуться  відверто

Битва  збирає  завжди  найкращих
А  гірші  в  той  час  ховаються  в  хащах
Може  хтось,  змагаючись  надіється  на  тебе
Спробуй!  Доведи  їм  істину!  Бо  вбивати  не  треба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2013

Самотня спека ночі, самотня прохолода ранку

Безпроглядний  туман  застилає  очі
Я  не  побачу  тебе,  але  дуже  хочу
Забути  про  сумніви,  що  дарує  розлука
Це  більша  неволя,  ніж  зв’язані  руки

Час  коли  темрява  приносить  нову  печаль
Твої  сльози  вчорашні,  розбитий  кришталь
Слова  твої,  що  згадують  мене  далеко
Обливаючи  холодною  водою  Каїрську  спеку

Прохолода  безпробудної  години  ранку
Ті  сни,  що  згадують  про  тебе  наостанку
Тільки-но  зникла  пустота  першої  ночі
Я  знаю,  довго  ще,  але  тебе  зустріти  хочу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013

Афіна-Афродіта

Де  б  ти  не  була,  моя  красуне,  Афродіто
Де  б  на  твою  честь  не  грали  барви  квітів
Я  буду  там,  де  твоє  Сонце  вкаже  стежку
Я  буду  там,  де  твої  очі  завжди  стежуть

Моя  красуне,  Афродіто,  я  дякую  тобі  за  це  прекрасне  літо
Що  розганяє  морок  осені  з  доріг
Які  у  пам’яті  так  холодно  зостались
А  теплих  спогадів  із  часу  того  не  зберіг

Де  б  ти  не  була,  моя  Велична  Афіно
Де  б  воїни  твої  не  перетворювали  рай  в  руїни
Перед  тобою  завжди  буду  на  колінах,  малювати  барельєфи  на  стінах
Мечем,  з  тобою  в  серці,  долатиму  шляхи,  що  провели  між  нами  вороги

Могутня  Афіно,  де  б  ти  не  була
За  іскрами  сталевих  молотів  барвами  грає  зелень  стебла
Де  б  не  чувся  щитів  і  списів  дзвін  
Там  завжди  біліли  фасади  мармурових  стін

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438558
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.07.2013

Вірний птах (мініатюра)

Де  б  я  не  літав,  не  продам  твою  вірність  нікому
Якщо  настане  той  час,  коли  крила  відчують  втому
Явлюсь  до  тебе  в  снах,  прощебечу
Відкрий  своє  вікно,  я  повертаюсь  до  дому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438457
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 20.07.2013

Я хочу тебе

Я  хочу  тебе,  знову  і  знову
Як  бачу  тебе,  то  втрачаю  дар  мови
Мій  потяг  до  тебе  -  замкнуте  коло
Я  хочу  торкнутись  тебе  і  не  відпускати  ніколи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438133
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.07.2013

Покоління і вибір

Моє  покоління  обирає
Воно  не  знає  правил  покори
Моє  покоління  володіє  правом  вибору
Робить  такі  не  рішучі  кроки  на  волю
В  бік  тих,  чи  інших  ідеалів
І  повертається  туди,  де  починало

Ніхто  не  допоможе  зробити  вірний  вибір
Бо  цінності  сусіда  мають  дещо  інший  вимір
Право  вибору,  це  все,  що  є  в  громадянина
Але  для  декого,  це  просто  зайва  плутанина
Що  змушує  звертатися  до  свого  розуму,  коли  у  цьому  є  потреба
А  той  вважає,  нехай  буде  так,  як  є,  та  й  іншого  не  треба

Моє  покоління  йде  саме  проти  себе
Хтось  каже,  там  немає  нічого,  всього  лише  небо
Інший  каже,  покинь  це,  невже  зайнятись  більше  нічим?
А  третій  просто  зрадить  чи  обманить  дивлячись  у  вічі
Та  всі  вони  в  голос  кричать  "ты  что,  самый  умный?"
Що  не  розуміють  -  те  споживають,  але  критикують  бездумно

Мовчи,  роби,  те  що  інші,  не  задавай  питань
Бійся  сильніших,  не  забувай  молитись,  будь  щедрим  на  дань
Поливай  колючий  бур’ян,  з  порогу  своєї  скити
А  пагони  зелених  злаків  краще  задавити
Для  мого  покоління  ти  покажеш  себе  у  всій  красі
Навіть  не  думай  на  право  вибору,  бо  ти  такий  як  всі

Твоє  покоління  зробило  вірний  вибір
І  ти  вже  сказав  йому  за  це  "спасибі"
"Привіт,  як  справи?",  "Та  знаєш,  номально  =)"
Мені  одному  це  здається  банальним?
А  в  його  очах  лише  страждання  й  біль,  почуття  на  диво  не  прості
Твоє  покоління  зробило  вибір,  лишатися  завжди  на  самоті

По  іншому  ніяк  не  можна,  дорога  сама  сюди  привела
Напевне  батько  не  бажав  своєму  сину  зла
Вони  не  самі  обрали  фастфуд,  техно-поп,  інтернет
Замість  безсонних  ночей,  безглузді  строфи  анкет
Тобі  варто  подумати  над  тими  питаннями
Адже  ми  -  це  вони,  а  вони  -  це  ми

Твоє  покоління  це  сильні  хлопці  і  гарні  дівчата
Вони,  як  ніхто  раніше,  вміють  так  красномовно  мовчати
Те  покоління  розпусти,  достатку,  без  затрати  для  здійснення  бажань
Котрі  варті  їм  безумовно  великих  душевних  страждань
Те  покоління,  це  яскраве  і  безтурботне  життя
Що  перетворює  кожну  надбану  цінність  на  поліетиленове  сміття

Чудовиська  і  красуні,  вони  всі  високодуховні  і  розумні
Чують  ритм  великих  міст,  губляться  в  них  забувши  про  сумніви
Кохання,  клуби  і  амфетамін,  це  все  чудово
Сонце  за  горизонтом,  і  те,  що  минуло,  повертається  знову
Час  минає  непомітно,  кожен  з  нас  дорослішає,  старіє,  помирає
А,  власне,  що  він  самостійно  обирає?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438090
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2013

Алеї

Весняні  алеї
Дорога  додому
Повертаючись  від  зустрічі  із  нею
Я  не  скажу  нікому

О,  так,  краси  весняної  алеї
Я  зустрів  знайомих
Я  переможець  без  трофеїв
Я  не  скажу  про  це  нікому

Шекспір  оспівував  оці  алеї
Змальовані  з  картин  Ель  Греко
Залиті  сонцем  орхідеї  запахом  п’янять
Не  близько  і  не  далеко,  але  рукою  не  дістать

Пейзажі  серцю  милих  вулиць
І  їх  оточують  плебеї
Зосталось  щось  у  них  і  не  забулось
Згадаю  знову  повертаючись  від  неї

Тіні  акацій  над  фонтаном
Барельєфи  стін  музею
Вітер  повний  пелюстків  квітучого  каштану
Барвистих  мрії  прекраснії  алеї

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013

Осінні тортури

Май  надію,  що  смерть,  це  не  кінець
Так,  щораз  спокійніше  зустрічати  осінні  тортури
На  вічне  світло  висоти  небес  надіється  чернець
Віддавши  все  своє  життя  в  обійми  сірих  мурів
Останньої  дороги  не  чекає  вже  лиш  тільки  мрець
Все  його  -  це  безбарвна  могильна  скульптура
І  більш  ніде  його  нема,  там  тільки  написи  і  фотографія  німа
А  ти  зостансь  і  думай,  що  за  осінню  похмурою  прийде  зима

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437227
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2013

Сумніви

Надмірну  кількість  сумнівів  помножено  на  час
У  голові  щораз  з’являються  питання
Напевне  вже  давно  вогонь  тріумфу  згас?
І  те,  що  днями  відчував,  було  востаннє?

Я  від  сумнівів  цих  реально  втомився
Треба  зрештою  вибрати  чорне  чи  біле
Враз  біле  буде  не  чисто  білим,  то  я  помилився?
І  прозоре  дзеркало  б  у  руках  потьмяніло

Чи  варто  зважати  на  те,  що  бути  б  могло?
Навіщо  зважати  на  те,  чого  не  існує
Чи  є  десь  місце  на  світі,  де  існує  воно
Тільки  от  дивно  тоді,  чого  це  когось  турбує?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2013

Ти жебрак

Так  це,  чи  не  так?
Чи  ти  отримав  від  життя  усе  чого  ніяк
Не  знайде  згублений  у  небесах  птах
Ти  жебрак
На  золото  полюєш  з  вікна
Дорогу  завжди  застилає  стіна
І  не  полишиш  дому,  за  дверима  війна
Який  же  з  тебе  вояк
Не  знайдеш  виходу  із  лабіринту  ніяк
Боїшся  загубити  людськості  знак
Ти  жебрак
Шляху  до  раю  не  знайдеш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2013

Аванс

Випадок  подарував  чудовий  шанс
Прокинутися  і  забрати  сон  із  мрії
У  неділю  зранку  я  узяв  лише  аванс
На  ранок  понеділку  залишив  надію
Що  другу  половину  візьму
І  скласти  людину  до  купи  зумію

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435695
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.07.2013

Отруйний дощ (переклад пісні Боба Ділана "A Hard Rain's A-Gonna Fall")

Де  ти  був,  мій  блакитноокий  сину
Де  ж  ти  блукав  у  цю  лиху  годину
Я  пройшов  сніжні  піки  дванадцяти  гір
Пройшов  шість  доріг,  побитих  до  дір
Я  губився  у  хащах  плакучих  лісів
Стояв  на  берегах  пустих  океанів
Помирав  під  стогом  могильних  туманів
Обпікався  жалючим  плющем
Під  цим  отруйним  дощем

Що  ти  бачив,  мій  блакитноокий  сину
Що  ти  навколо  себе  бачив  в  цю  лиху  годину
Я  бачив,  як  вовк  крадеться  до  колиски  з  немовлям
Я  бачив  небо  в  діамантах,  що  палали  там
Я  бачив  чорні  віти  дерев,  политі  кров’ю
Іскри  молотів,  за  стінами  крики  від  болю
Мармурові  палаци,  що  сховались  під  воду
По  тій  воді  сотні  зелених  вінків
Бачив  сто  голів,  роти  завмерлі  у  крику.  без  язиків
Бачив  дітей,  до  бою  готових,  скованих  одним  мечем
Під  цим  важким,  отруйним  дощем

Що  ж  ти  там  чув,  блакитноокий  сину
Про  що  вони  тобі  співали  в  цю  лиху  годину
Я  чув  рев  грому  і  предвісник  бурі
Тріск  хвиль,  що  розбивали  нашої  домівки  мури
Чув  дзвін  молотів,  ті  ковалі  не  знали  в  гострій  зброї  міри
Чув  сотні  голосів  і  жодному  із  них  не  вірив
Чув  крик  одного  і  злорадний  регіт  інших
Чув  плач  мерця,  покритого  вогнем
Ту  красу  слів,  померлих  разом  з  ним  поем
Під  ненависним  отруйним  дощем

Кого  ти  зустрів,  мій  блакитноокий  сину
Кого  ти  поруч  вів  у  цю  лиху  годину
Я  зустрів  юнака,  він  не  бачив  пекельних  стежок
Я  зустрів  сліпого,  що  в  надії  стискав  у  руці  пустий  повідок
Я  зустрів  жінку,  її  тіло  палало  вогнем
Я  зустрів  дівчину,  її  очі  сяяли  ясним  днем
Я  зустрів  чоловіка,  його  зачарувала  радість
Зустрів  іншого,  його  зачарувала  зла  ненависть
Зустрів  втікача  із  кривавим  лицем
Під  спустошливим,  отруйним  дощем

Де  ти  опинишся  завтра,  мій  блакитноокий  сину
Де  тебе  шукати  в  ту  лиху  годину
Я  повернусь  туди,  де  цей  дощ  починає  іти
Я  буду  там  де  у  могили  перетворились  зелені  сади
Де  люди  безчесні,  немає  свободи
Де  цією  отрутою  наповнені  води
Де  рідна  домівка  перетворилась  в  темницю
Де  гаряче  каміння  сипиться  у  прохолодну  криницю
Де  голоду  немає  кінця  і  душі  забуті
Де  чорним  кольором  краї  світу  окуті
Де  люди  підходять  до  краю
Заворожені  злими  вітрами,  падають,  тонуть
Де  іншого  звуку  не  чутно  із  вуст,  крім  болючого  стону
Де  колись  білі  скелі  ясні,  нині  знищені  вщент
Під  цим  безкінечним  отруйним  дощем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435447
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.07.2013

Примара

У  світлі  блискавки-примари  я  тримав  її  за  руку
Рухались  бліді  уста,  але  не  було  чутно  звуку
За  вікном  співучий  грім,  плакучі  грози
Обличчя  в  розпачі  зникає  і  непомітні  її  сльози
В  темряву,  злякавшись,  я  вдивляюсь  і  шукаю
Срібло  локонів  волосся...ту  котру  кохаю
І  зтихли  грози,  золотистий  Місяць  у  вінці
Все  марення  її  тепла  -  це  кутик  ковдри  у  руці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2013

Де твій закон?

Де  твій  закон,  де  слово  дане  матерям  і  їх  дочкам?
Де  твоя  клятва  є  і  твоя  де  присяга?
Ти  думаєш,  чи  вартий  жити  на  землі  своїх  дідів
Той,  що  говором  твоїм  зоветься  "роботяга"
Чи  можна  допусити  щоб  злочинець  не  сидів?
А  хлопець,  волі  вартий  був,  мов  на  цепу  дворняга?

На  позови  про  вбивства  й  зґвалтування  закриваєш  очі
А  хто  тобі  заплатить,  зробить  проти  права  все,  що  схоче
Коли  дівчину  знову  спалять  у  дворах
Ти  не  звернеш  на  те  уваги,  доки  не  відчуєш  страх
Не  за  суд  народу,  не  за  совість,  не  за  вітчизні  зраду
А  всього  лише,  за  втрату  такої,  в  неспокійний  час,  почесної  посади

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2013

Суховій

Замовчи,  гарячий  вітре-суховію,  час  пройшов,  то  що  ж  я  подію
Не  співай  так  сумно,  суховію,  знаю,  це  омана,  але  мрію

Від  поцілунку  моря  лишився  присмак  солі  на  устах
Вчорашня  радість  вмить  перетворилася  на  страх
Я  би  забув  отруйного  Сонця  проміння
Аби  тільки  не  сни,  що  у  пройдену  вічність  пустили  коріння

Замовчи,  гарячий  вітре-суховію,  час  пройшов,  то  що  ж  я  подію
Не  співай  так  сумно,  суховію,  знаю,  це  омана,  але  мрію

Мов  щирого  сміху  приємні  звуки,  відлуння  вулиць
У  світлі  нічних  ліхтарів  не  забулось
Коли  злива  накрила  найвищі  будинки  змивши  зі  степу  міста
Я  би  стояв  непорушно  збившись  у  ліку  до  ста
До  поки  чаша  у  кратері  сьогодення  не  буде  пуста

Замовчи,  гарячий  вітре-суховію,  час  пройшов,  то  що  ж  я  подію
Не  співай  так  сумно,  суховію,  знаю,  це  омана,  але  мрію

Зупинити  той  потік  піску,  що  засипає  піраміду
Твердо  кроками  пуститися  в  зворотній  шлях  по  ледь  чіткому  сліду
Туди,  де  трави  тільки  пробились  крізь  землю
Туди,  де  води  стрімкі,  оминають  греблю,  від  краю  до  краю
Де  обрій  червоний,  палає,  і  ключ  всіх  птахів,  що  лиш  можуть  літати,  його  проводжає
Де  небо  високе,  а  гори  малі,  і  ріки  широкі,  в  яких  дощ  синьоокий  ховає  свої  сльози  на  дні

Замовчи,  гарячий  вітре-суховію,  час  пройшов,  то  що  ж  я  подію
Не  співай  так  сумно,  суховію,  знаю,  це  омана,  але  мрію

Опинитися  в  полоні  полум’я,  поміж  пустель  і  океанів
В  тім  вогнищі,  що  спалить  ланцюги  важких  кайданів
Дозволить  оглянутися  навколо,  в  даль  і  руки  розвести
Відчути,  що  навколо  цього  каменю  лиш  тільки  ти
І  руки  наливаються  свинцем,  від  жару  припікають  рани
Сміються  із  глибин  навколо  прохолодні  океани,  і  береги  у  попіл  чорних  кратерів  убрані
Від  них  удаль  ведуть  сліди,  і  кожен  блукач  там  ступає,  та  навіть  води  не  знають  куди

Замовчи,  гарячий  вітре-суховію,  час  пройшов,  то  що  ж  я  подію
Не  співай  так  сумно,  суховію,  знаю,  це  омана,  але  мрію

Відшукати  заново,  залишене  у  день,  котрий  забрали  темрява  і  ледь  помітні  зорі
Ті  спогади,  що  грають  в  людські  долі,  і  тримають  у  покорі  бунтарів
Котрі  не  можуть  жити  без  талісманів,  джокерів,  підказок  і  паролів
Ті  миті,  які  б  знати  наперед,  зберіг  назавжди,  як  правила,  що  я  вивчав  у  школі
У  пошуках  забутого  на  день  вперед  я  потрапляю  знову
Коли  дощ  ознаки  сумнівів  змиває  із  облич,  і  прохолода  повертає  дар  мови
На  жаль  це  воля  не  моя,  вступати  в  діалоги  театральних  дій
Там,  де  все  починалось,  посеред  поля,  по  якому  гуляє  вітер-суховій

Ти  знаєш,  вітре,  як  смішно  жити  минулим,  вигадувати  все  найкраще  уві  сні
Малювати  спогади  на  полотні  реальності,  котрих  вже  не  існує?

Часи  прийшли  нові,  та  як  би  не  хотілось  волі
Десь  поміж  календарних  сторінок,  лишились  дні,  коли  усе  не  так  
І  в  па’мяті  вони  уже  не  зміняться  ніколи
Мрії  мов  наркотик,  втягують  читати  заново  все  те,  чому  судилося  лишитись  маренням
Замінити  б  все  погане  хорошим,  а  хороше  поганим
Далеке  близьким,  а  відоме  незнаним,  і  того  було  б  мало
Хоч  рано  гадати  про  тихий  кінець,  що  зведе  все  не  байдуже  нанівець
Та  все  ж  доводиться  ділити  цінності,  на  пройдене,  і  те  чим  воно  стало
Замало  впевнених  рішень,  ще  менше  дій,  так  багато  думок  і  нездійсненних  надій,  зневажливо  в  очі  дме  суховій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434915
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2013

Аскетик

Чорна  оправа  книги,  золотистий  хрест
Чорна  мантія  на  тілі,  суспільству  протест
Пусті  мов  твій  день,  кам’яні  коридори
Ти  живеш  у  затінку  біля  вогню,  не  знаєш,  що  на  дворі
Не  дивишся  за  стіни,  тобі  цього  не  можна
Десь  може  буде  добре  від  того  тобі  тривожно
Адже  мовчання  й  молитви,  це  все,  що  рятує
Бо  є  вища  сила,  як  тебе  уже  готує
До  страху,  до  страти,  до  полум’я  або  до  світла
Не  знаєш  чого  чекати,  пускаєш  білий  дим  по  вітру
Пускаєш  своє  життя  по  вітру  і  замикаєшся  від  світу
Ти  кажеш,  що  твориш  добро,  але  це  не  так
Що  доброго  для  людства  зробить  аскетик  жебрак
Суспільству  потрібні  вчителі  й  лікарі,  аскетики  потрібні  богу
Якщо  він  є,  нехай  візьме  до  неба,  в  дорогу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433894
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2013

Похмурий день, грозою вмитий (Переклад вірша Анрі де Реньє "Quelqu'un songe d'aube et d’ombre")

Похмурий  день,  грозою  вмитий,  тліє  
І  сад  принишклий  у  подолі
Прокидається  під  сяйвом  Сонця  поневолі
Занурений  у  літургію

Став  камінь,  як  вода,  затоплений  промінням
І  теплим  і  прозорим,  сновидінням
Замріяна  пейзажами  околиць,  мов  слюда
В  джерелах  навколо  застигла  вода

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433428
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.06.2013

Сни поета

1

Одісей  і  Медея  в  один  голос  сміються
Холден  Колдфілд  заграє  до  Джульєти
Джейн  Ейр  у  білій  сукні,  навколо  згаслих  свічок
Її  сльози  гіркі,  і  тьмяні  від  світла  душі  силуети
Одісей  і  Медея  з  мене  сміються
Скінчилася  п’єса  поета,  скінчилася  сльози  у  сім’ї  Капулетті
Шарлотта  ще  не  знає  Її  ім’я.  Я  назву  її  сам  і  буде  вона  моя
І  нехай  Доріан  сміється  із  мене,  просто  з  стіни
Дурні  до  замку  заходять,  зникають,  і  ніколи  вже  не  узнають  що
Дівчина  в  білій  сукні,  навколо  погаслих  свічок
У  темній  залі,  поміж  весільних  стрічок
Місяць  осяює  срібло  хреста,  тремтять  стомлені  і  п’янкі  уста
Вони  не  вимовлять  її  ім’я,  і  сльози  котяться  до  долу
З  рук  моїх  ланцюги  летять  до  долу,  я  назву  її  сам,  і  буде  вона  моя
Шум  грозової  ночі,  зникає  в  казкових  снах
Поки  Одісей  і  Медея  у  голос  сміються,  Моїсей  Бена  Гура  веде  по  пісках
І  палає  пожовклай  папір,  Граф  помирає  від  спраги,  пазурів  блиск,  тих  дурнів  непереборний  страх

2

Де  б  ти  не  була,  моя  красуне,  Афродіто
Де  б  на  твою  честь  не  грали  барви  квітів
Я  буду  там,  де  твоє  Сонце  вкаже  стежку
Я  буду  там,  де  твої  очі  завжди  стежуть
Моя  красуне,  Афродіто,  я  дякую  тобі  за  це  прекрасне  літо
Що  розганяє  морок  осені  з  доріг
Які  у  пам’яті  так  холодно  зостались
А  теплих  спогадів  із  часу  того  не  зберіг
Де  б  ти  не  була,  моя  красуне  Афіно
Де  б  воїни  твої  не  перетворювали  рай  в  руїни
Перед  тобою  завжди  буду  на  колінах
Перед  тобою  малюватиму  пейзажі  зелених  просторів  на  стінах
Мечем,  з  тобою  в  серці,  долатиму  шляхи,  що  провели  між  нами  вороги
...

3

Прибій  у  світлі  Місяця,  хвилі  змивають  малюки  на  піску
Душі,  що  живуть  на  глибині,  тривожать  сон  рибалки,  тягнучи  ліску
Тіні,  що  пливуть  над  морем,  плачуть  срібні  блискавки,  а  небеса  мовчать
Тіні  застилають  Місяць,  краплі  дощу  знов  ставлять  на  піску  печать
Душі-привиди  пустились  в  танець,  під  музику  срібної  зливи
Непорушно  лежать  на  дні  кораблі,  пасажири  зійшли,  воєни  полягли,  капітани  лишились  назавжди  щасливі
Тільки  темрява  і  тиша,  краєвиди  милі
Та  вогняний  горизонт  обриває  сон
По  цю  сторону  ти  один,  а  там  таких  мільйон
Тут  світ  речей,  там  царство  іллюзій
Ніщо  не  здатне  зникнути  у  цій  чорній  смузі
Живі,  самі  того  не  знаючи,  заковані  кайданами  у  мрії
І  кожна  з  них  сяє  у  снах,  у  очах,  але  тіло  не  гріє
Вона  сяє,  де  дощ  зникає  й  починається,  якщо  бажаєш
І  вона  не  годує  тебе,  заманює  свідомість  й  грає,  де
Сірі  тіні  поховались  у  нори,  лиш  сміливі  люди  лізуть  у  гори
Та  високо  там  бояться  грому,  а  ті,  кого  більше,  за  кроки  від  дому
Коли  наважився  взятись  за  ключ,  що  в  кімнату  веде  невідому
Час  йде  дуже  швидко,  бажання  не  в  силах  зупинити  ходу  стрілок
В  твоїх  думках  прозвучало  "прощайте  надії",  день-ніч  і  вже  понеділок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2013

Суничні поля (переклад пісні The Beatles "Stawberry Fields Forever")

Жити,  заплющивши  очі,  так  просто
Бути  у  цій  буденності  гостем
Бути  кимось  важче,  ніж  просто  сказати  "Ні"
Ця  доля  байдужа  мені

Дозволь  мені  забрати  тебе  в  даль
Я  вирушаю  до  Суничних  Полів
Нічого  справжднього  знайти  я  не  зумів
Нічого  у  душі  не  лишає  сліди
Суничні  поля  назавжди

Я  думаю  -  нічого  у  світі  не  рівне  мені
Щось  вижче,  щось  нижче,  а  що  -  просто  слова
Ти  можеш  не  пам’ятати  мого  імені
Лиш  би  тобі  належала  твоя  голова  

Дозволь  мені  забрати  тебе  в  даль
Я  вирушаю  до  Суничних  Полів
Нічого  справжднього  знайти  я  не  зумів
Нічого  у  душі  не  лишає  сліди
Суничні  поля  назавжди

Інколи  я  вважаю,  що  існую,  і  називаю  своє  своїм
Ця  думка  пливе  у  вічному  сні,  і  потопає  у  нім
Я  думав,  що  знаю  дорогу,  що  повернуся  згодом
Як  же  я  із  собою  вчорашнім  не  згоден

Дозволь  мені  забрати  тебе  в  даль
Я  вирушаю  до  Суничних  Полів
Нічого  справжднього  знайти  я  не  зумів
Нічого  у  душі  не  лишає  сліди
Суничні  поля  назавжди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432462
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.06.2013

Коротка дорога

Давай  загубимось  в  ритмі  танцю
Зустрінемось  ввечері,  познайомимось  вранці
Рай  або  пекло?  боятись  не  треба
Ми  дивимось  в  гору,  сьогодні  це  просто  небо
Сьогодні  на  нитці  над  прірвою,  завтра  на  височині
Без  думки,  що  там  може  вразити  грім
Може  вічне  життя,  може  смерть  у  неволі
Не  знаєм  того,  та  все  ж  не  говорим  "ніколи"
І  коли  стоїмо  на  краю  порогу
Бачимо,  що  життя  -  доволі  коротка  дорога
До  кінця  ніхто  не  пізнав  його  закони
Як  думаєш,  довго  триватимуть  на  ній  перегони?

Я  хочу,  щоб  час  коли  ми  молоді  тривав  без  кінця
Ти  також  хочеш  того  що  і  я?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013

Лавка у парку

Буду  сидіти  на  лавці  у  парку,  дивитись  як  Сонце  ходить  по  колу
Дивитись  на  сиві  дерева,  коли  листя  помре  і  впаде  із  гілок  до  долу
Золотом  зелень  вчорашня  стала,  золото  те  зника  під  ногами
Я  уже  знаю  його  ціну,  прикутий  до  дерев  ланцюгами
Вітер  із  долу  пил  підіймає,  жбурляє  його  в  мої  очі
Я  буду  тут  жаркого  дня,  буду  тут  і  прохолодної  ночі
У  світлі  Місяця  не  помітно,  щоб  речі  мінялись  місцями
І  прокинувшись  зранку  помітно,  у  колі  життя  все  те  саме
Буду  сидіти  на  лавці  у  парку,  слухати  як  спів  пташок  змагається  з  громом
Відтепер  лавка  у  парку  є  моїм  домом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013

Спи

Одного  разу  щастя  мене  привело
З  чужих  країв,  до  рідного  дому
Рідна  земля,  дорога  знайома
В  ніч,  під  ранок,  сонне  село
Спи,  кохана  моя,  ще  повернуся  знову
І  заспіваю  тобі  колискову

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013

Її сльози

...
Ось  і  ніч  добігає  кінця,  нікому  Її  утішать
З  вечора  не  умивалась  водою,  а  очі  і  досі  блищать
Течуть  сьози  гіркі,  без  посмішки  на  устах,  то  так  треба
Вона  нікому  не  скаже,  що  ті  сльози  через  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431278
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.06.2013

Все минає

Все  минає  непомітно  
І  минають  дні  золоті
Сонце  сходить  і  заходить
Там  де  ми  -  молоді
Там  де  світло  ніжно  льється  крізь  туман
І  п’янить  сміливу  душу  молодий  дурман

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425544
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 17.05.2013

У серце б’є адреналін

Золото  попереду
А  на  початку  ти  один
Для  сумнівів  нема  причин
У  серце  б’є  адреналін
І  швидше  б  настала  мить
Коли  ніхто  вже  не  тримає
Ти  злітаєш  і  про  неможливе  забуваєш

Це  твоя  щаслива  куля
Це  твоя  мішень
У  руці  дзвінка  рапіра
І  сьогодні  твій  щасливий  день

Беззвучно  падає  додолу  шест
Числа  на  табло  палають
Пірует  -  твій  переможний  жест
Завтра  усі  про  це  згадають

Це  твій  найсильніший  удар
Твоє  переможне  вітрило
І  це  твій  безцінний  дар
У  стрибку  одягати  крила

Лиш  для  тебе  здоланне  коло
Сьогодні  це  найкращий  час
М’яч  на  твоєму  полі
Результативний  пас

У  серце  б’є  адреналін
Для  сумнівів  нема  причин
У  руці  дзвінка  рапіра
І  сьогодні  твій  щасливий  день

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425149
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2013

Все одно

Я  буду  дивитись  у  своїх  снах  цікаве  кіно
Ти  будеш  сміятись,  далеко-далеко,  і  пити  червоне  вино
І  я  не  прокинусь  вночі,  тебе  не  згадаю  -  то  ж  було  давно
Хтось  згадає  і  поспівчуває  тобі,  а  мені  вже  давно  все  одно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423799
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.05.2013

Хто ми і звідки прийшли?

Хто  ми  і  звідки  прийшли?
Хто  за  нами  будує  ці  стіни  гіркої  імли
Хто  вони,  і  коли,  хтось  із  них  нас  нарешті  почує
Поки  хоч  щось  нас  разом  гуртує

Чому  ж  ми,  у  зеркалах
Не  бачимо  себе  молодими
Чуму  відчуваємо  страх
Бачимо  двері  й  проходим  мимо
І  радіємо,  від  струменів  диму

Диму  у  ясних  очах
Що  бачать  правду
Хоча...
Не  бачимо  тих,  хто  підкрадається  ззаду
Не  чуєм  пораду,  не  бачимо  зраду
В  уявному  світі  шукаєм  розраду

Хто  ми  і  звідки  прийшли?
Хто  за  нами  будує  ці  стіни  гіркої  імли
Відкриває  двері,  стоїть  на  сторожі
А  може
Й  не  існує  подібних  таїн
Ми  самі  і  позаду  нікого  немає?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423235
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2013

Лірика

1

Хвилююча  її  гроза  в  очах  і  чутно  з  неба  грім
Сонце  променем  не  грає,  навколо  зіниць  невидимий  німб
Срібне  люстерко  не  близько  і  не  далеко
Охоче  відбиває  сумуток  назад,  захоплює  й  тягне  у  небезпеку
І  удари  сліз  об  долоні
І  сюжетні  поеми  зімкнених  уст
І  ті  очі,  океани  бездонні
Ті  слова,  згадки  усіх  найбрудніших  розпуст
І  ті  сьози  солоні,  і  скроні  її,  що  лоскоче  зелена  трава
Я  бачу  її  і  втрачаю  здоровий  глузд
Вітер  не  знає  -  відносить  у  далеч  слова

Інді,  для  тебе  плачуть  струни  гітари,  одним  подихом  складено  нотний  ряд
Самотнього  серця  удари,  збились  в  рахунку  безглуздих  утрат
Чекаєш  поки  промені  Сонця  осяють  затишну  оселю
Як  дивно,  що  саме  сьогодні  дощ  заливає  пустелю
І  тягучі  години  чекання
І  Місяць,  що  заглядає  в  вікно
І  найкращі  миттєвості  травня
Кольори,  що  ти  бачила  тільки  в  кіно
І  ті  години,  кожна  з  них  мов  остання,  як  то  було  давно
Як  забути  усе?  не  для  мене  існують  дива
Вітер  радо  відносить  у  далеч  слова

Під  променем  Сонця  нестерпно,  ще  рано  а  тане  роса
Всі  мрії  загублені  в  серпні,  відродить  ще  взимку  яскрава  краса
Тільки  б  не  ця  зрадлива  вистава,  кайдани  у  золотій  оправі
Не  врятує  від  спраги  те  джерело,  вода  як  кришталь,  і  прозора  отрава
У  танці  над  нами  кружляє  небесна  вись,  непроглядна  сталь

Нестримний  плач  холодної  грози
Ударом  об  землю  гіркої  сльози
І  ноти  срібних  саксофонів  -  усе  наказує  тебе  забути
Дзвони  шепотом  крізь  стіни  манять  до  спокути
Навіяне  піснями  почуття  мене  до  іншого  шляху  веде
Я  народився  не  для  того,  щоб  втратити  тебе
На  світі  цьому  я,  щоб  вічно  тебе  за  руку  тримати
На  світі  цьому  я,  щоб  змагатись  із  тобою  і  тобі  ж  програти

2

Краще  б  було  і  не  мати  того,  що  утратив
Дивившись  на  світь  крізь  невидимі  грати
Треба  було  пісні  співати  і  дощу  не  чекати
Тоді  коли  відчував  того,  що  словами  не  передати
Коли  босоніж  стояв  на  розбитому  склі
І  кров  віддавав  голодній  ріллі
Краще  б  тоді  і  не  знав,  і  дощу  не  чекав
А  пустився  по  річці  у  плав,  і  на  березі  не  опинився
Кров  голодній  ріллі  не  давав,  плоть  і  душа  землі  б  не  далися
Побачив  моря,  де  зника  під  ногами  земля
Побачив  де  сходить  зоря,  де  грозою  у  вічність  жбурляє
Де  в  ночі  мерехтить  маленька  іскра,  сльозою  ангелів,  теплом  старого  ліхтаря
Котру  від  спраги  рятує  зеленою  хвилею,  засипає  весняним  цвітом,  і  лавою  палить,  а  попіл  відносить  вітром

А  за  ним  всі  слова,  у  низ  з  висоти
І  звук  всіх  пісень,  не  відправлені  листи
Келихи  випиті  до  дна,  в  них  потоплене  зло
І  краплини  вина,  і  розбите  скло
Смутку  години,  забуті  удома
Амурові  стріли,  що  збились  з  дороги
...
...

3

Я  тебе  ніколи  не  забуду
Байдуже  що  скажуть  люди
Хай  це  буде  днем  моєї  страти
Я  засну  і  більш  не  буду  ясних  днів  чекати
А  прокинуся  під  краплями  дощу
І  нікого  більше  у  свою  оселю  не  пущу
Ту  оселю  я  покину  і  піду  туди  де  двері  всі  відкриті
Де  проходить  перехожий  мимо  і  не  заважає  жити

Тиша  нічного  міста
Слухає  лиш  двох  сердець  удари
Спокій  мій  зника  під  металевий  плач  гітари
І  подих  обірвався,  двері  прочиняються
Тихий  шепіт,  легко  й  ніжно  грає,  ім’я  у  повітрі  промовляється
Моє  ім’я,  тобою,  і  щасливі  ми  обоє
Ти  здаєшся,  не  чекаєш
Я  здаюсь,  ти  пробачаєш  ту  мою  вину
Та  щось,  таке  неждане,  відганя  мене  від  сну

Ціну  не  розказаних  зізнань
Сьогодні  ще  не  знав
Бо  піти  у  затінок  думок  на  лихо  побажав
І  чекати  довше  ніж  життя  у  мене  вже  не  вийде
А  кохання  в  снах  до  мене  знов  сьогодні  прийде

Без  сумнівів,  це  все  хитра  брехня
Хоч  думка  така  приходить  щодня
І  розум  не  прагне  позбутися  знову
Заплутану  мову  і  миті  чудові
Пусті,  не  потрібні,  корткі,  холодні
Що  тягнуть  у  морок  безодні
Звідти  тікати  не  можна,  над  головою  сталеві  грати
Але  саме  там  я  можу  сказати
Ти  варта  цілого  світу,  який  я  утратив
Поки  мовчав,  коли  треба  було  кричати

4

Я  впевнений  що  це  був  би  рай,  як  би  не  мій  страх
Я  міг  би  стати  першим  героєм,  тільки  у  снах
Подивись  навколо,  на  ці  коридори
Не  буде  більше  ніколи,  того  хвилювання,  що  підвело  мій  погляд  у  гору
Я  почекав  іще  трохи  і  гори  змило  дощем
Я  і  сам  міг  судити  людей,  поки  не  став  одним  з  тих  нікчем
І  плечем,  мечем,  вогнем  і  дощем,  всі  думки  про  тебе  нищив  ущент
І  боявся  мовчати,  боявся  тікати,  боявся  стояти
Я  боявся  рости,  руйнувати  мости,  боявсь  висоти  і  самоти
Це  не  все,  а  тепер,  я  боюся  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013

Іди до нього

Отак  руйнуються  ідей  моїх  світи
Ураз  ти  просто  просиш  дозволу  піти
Кажеш,  що  так  як  тебе,  він  ще  не  любив  нікого
Я  відпускаю  тебе
Іди  до  нього

Перш  ніж  ти  підеш,  я  скажу
Не  жити  мені  після  втрати  такої  важкої
Кажеш,  що  так  як  тебе,  він  ще  не  любив  нікого
Я  відпускаю  тебе
Іди  до  нього

Все  життя,  я  шукав  ту
Котра  кохатиме  мене  так,  як  я  зараз  тебе
Не  думав,  що  інший  тебе  також  знайде
Кажеш,  що  так  як  тебе,  він  ще  не  любив  нікого
Я  відпускаю  тебе
Іди  до  нього

Але,  дівчино,  перш  ніж  піти
І  щастя  нове  без  мене  знайти
Весільну  обручку  мені  поверни
Може  і  вдруге  туди  знайдеш  дорогу
Я  відпускаю  тебе
Іди  до  нього

За  мотивами  Arthur  Alexander  -  Anna  (Go  to  Him)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013

Бігунка

Я  відчуваю  її  в  рухах,  її  я  відчуваю  у  тремтінні
Ту,  що  руками  обіймає  Сонце,  і  не  залишає  тіні
Ту,  що  іде,  іде,  іде  по  автостраді
Знає,  що  вогні  зустрічні  їй  не  раді
А  потім  враз  на  біг  зривається
Хоч  знає,  що  не  переможе
А  зупинитись  вже  не  може
Хоче  грошей,  успіху  і  літа
Але  ні  вона,  ані  інші  того  не  наздоженуть
Бігунку  цю  Юністю  звуть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013

Я моноліт

Зимовий  день
Так  багато  забутих  і  темних  годин
І  я  один
Засніжена  стежка,  крізь  вікно,  холодне  як  лід
І  я  здається  уже  дорослий
Я  моноліт
Я  мов  далекий  острів

Стіни  навколо  побудував
Фортеця  висока  і  непохитна
Щоб  інші  у  ній  не  бували
Не  спробували  навколо  здійснити  політ
Здається  усе  це  так  просто
Я  скеля,  я  моноліт
Мов  би  далекий  острів

Ні  слова  про  любов
Перш  ніж  сказати  згадай
Хто  її  все  ж  знайшов
І  хто  відчув  той  поетичний  рай
А  ти  лишишся  оплакувати  безглуздий  світ
Але  не  я,  я  мов  далекий  острів
Я  моноліт

Я  маю  купу  книг  і  віршів
Якими  здатен  себе  захистити
Вікно  моє  подібне  незламній  броні
Телефон  просіює  кожне  слово  крізь  сито
А  власне  я  не  чекаю  чужих  слів
Я  мов  далекий  острів
Я  моноліт

Адже  камінь  не  відчуває  болю
І  острів  ніколи  не  плаче

(за  піснею  Пола  Саймона)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013

Останні слова

Агов!  Чи  є  тут  хто?
Твій  подих  тихий,  але  чую  я,  здається  ти  живий
Марення  в  твоїх  очах  блискуче  і  безцінне  золото
А  знав  би  ти  який  яскравий  світ  в  думках,  як  дивишся  всю  вічність  у  пітьму
І  не  питай  мене,  як  говорити  вмієш,  не  питай  мене,  чому
Я  долю  обирав  блукаючи  у  нетрях  відчаю  і  сумнівів
Усе  блукав,  блукав,  ішов  до  світла,  та  світло  те  знайти  все  ж  не  зумів
А  ти  ще  дихаєш  і  розрізняєш  кольори,  здається  вік  тобі  на  користь  грає
Як  відчуваєш,  намагайся,  говори,  спробуй  все  ж  таки  хоч  раз  дійти  до  того  краю
Що  починається  тоді  коли  у  морі  враз  здійметься  хвиля,  закінчиться  як  ти  постукаєш  в  ворота  раю
А  знаєш,  як  прекрасно  коли  вперше  і  востаннє  бачиш  сни
Ти  ще  пізнаєш,  і  зрадієш,  а  я  хоч  і  не  хочу,  але  сам  вже  забуваю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013

Навіки тільки твій

Навіки  тільки  твій
І  зорі  в  небі  не  збираю
Ти  розірвала  цей  полон  моїх  надій
І  вже  свободи  не  чекаю
Мої  інстинкти  у  кайданах
Як  жаль  що  я  думок  твоїх  не  знаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418660
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.04.2013

Моя Україна

Блакитноока  радуга  свободи
Радіє  проводжаючи  негоду
Вітер  підіймає  в  танець  безкрає  поле  золоте
Золото  в  якому  Наш  козацький  дух  родився  і  росте

У  голові  лунає  зачарована  душею  пісня  солов’їна
Давно  покинув  рідний  дім  на  березі  Дніпра
Крокую  я  стежками  України
У  кожному  селі  вітають  добрі  люди
Усміхнена  у  далеч  проводжає  дітвора

Але...

Тяжкую  долю  пожинає  Україна
Степам  Донбасу  не  до  сну
Тяжкую  долю  пожинає  Україна
Сорочку  носить  затісну
Зітхає  сумно  Україна
І  тягне...тягне  борозну
І  плаче  без  розради  Україна
Її  сини  живуть  по  різні  боки,  очужіли
Хоч  би  не  почали  війну
Крокую  я  стежками  України
Ногами  об  стерню  стираючи  вину

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418653
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2013

Коротко - 2

Чого  для  тебе  варте  слово
Чого  для  тебе  варта  проста  дружня  розмова
Для  тебе  все  так  просто
Для  щастя  найкращих  друзів  у  натовпі  знайти
Окутати  ними  себе  і  не  знаєш  уже  самоти
Для  тебе  єдина  проблема,  складний  пошук  кохання
І  так,  ти  знайдеш,  а  що  робити  далі  -  дитяче  питання
Ти  знаєш  коли  підійти  і  про  що  говорити
Свого  побільше  забрати  і  непомітно  його  віднести

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418331
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.04.2013

Мрійник

Закінчиться  сон  на  краю  веселки
Де  чутно  пташиний  спів
Де  не  чутно  крапель  дощу
А  Сонце  тікає  так  швидко
Що  навіть  як  би  хотів
Піймати  долонями  б  не  зумів

Закінчиться  сон  на  краю  веселки
Під  фарбами  мокрих  від  зливи  степів
Де  чутно  щебет  лелеки
Мов  би  під  вухом
А  справді  так  далеко
Хоч  чутно,  а  залишити  у  душі  б  не  зумів

Закінчиться  сон  на  краю  веселки
Найкращої  з  усіх  його  снів
Що  з  ранку  вертають  забуту  надію
На  тій  дорозі  навколо  якої  задумливо  брів
Яка  повертає  у  нездійснену  мрію
Яким  він  рано  в  дитинстві  так  щиро  радів

Закінчиться  сон  на  краю  веселки
Прокинеться  від  шуму  не  сказаних  слів
Забуде  усе,  що  сказати  хотів
В  музику-лірику  поринаючи
Знаючи  правду  і  не  відчуваючи
Заповнить  нотами  власний  спів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013

Жовто-блактині стрічки

Як  жовто-блактині  стрічки  опускались
І  двері  на  схід  Сонця  відкривались
Ти  пам’ятаєш  це,  чи  ні?
Ти  пам’ятаєш  як  Ми  були  молоді?

Ти  проведеш  мене  по  місцях
Що  зараз  лиш  у  казковому  сні  нас  до  себе  пускають
Смак  свіжого  меду,  доторк  до  долу  -  м’який,  ховають
З  якими  зостанусь  у  мріях  сьогодні  й  лишуся  навік
Припинивши  невдач  своїх  лік

Як  ми  розписували  жовто-блакитні  стрічки
Ті,  що  і  зараз  на  наших  грудях,  не  забуті  ніким
Як  у  темряві  раннього  літа  ночі  запалали  свічки
Коли  жоден  зустрічний  на  вулиці  не  був  нам  чужим
Над  містом  гуляв  свіжий  від  феєрверків  дим

Як  жовто-блактині  стрічки  опускались
І  двері  на  схід  Сонця  відкривались
Ти  пам’ятаєш  це,  чи  ні?
Ти  проведеш  мене  по  місцях
Де  час  коли  ми  були  молоді
І  їм  завжди  є  місце  у  наших  серцях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013

А що, як це кохання?

А  що,  як  це  кохання?
Ртуть  на  червоних  устах
Зімкнених  у  момент  зізнання
Що,  як  це  кохання  пророчить  нам  щастя  на  небесах?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416327
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.04.2013

Час (переклад пісні Pink Floyd "Time")

Минають  секунди  нового  дня
Ти  за  дрібницями  витрачаєш  їх  навмання
В  рідному  місті  тікаєш  від  суєти
Чекаєш  незнайомця,  котрий  підкаже  куди  тобі  йти

Набридло  лежати  під  Сонцем,  дивитись  на  дощ  із  вікна
Ти  молодий,  нагода  є,  убивати  безцінні  години  щодня
Раптом  помічаєш,  пройшло  уже  десять  років,  час  промайнув,  
Усі  бігли,  а  ти  стартового  пострілу  не  почув  -  не  зробив  й  кілька  кроків

А  потім  побіг,  а  Сонце  від  тебе  тікало
І  коло  минувши  позаду  тебе  виринало
Сонце  все  те  ж,  а  твої  підошви  вже  стерті
І  ти  розумієш,  на  день  уже  ближче  до  смерті

Коло  щораз  все  коротше  й  коротше
За  останній  ти  пів  сторінки  віршів  написав
Як  у  відчаї  тримався  за  мить,  лірику  про  це  написав
І  більше  нічого,  я  тобі  вже  і  так  забагато  сказав

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416321
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.04.2013

Мить екранної драми

Сідаєш  за  стіл,  вмикаєш  ноутбук
Стрибаєш  по  вікнах  і  вулиць  не  чуєш
Пластику  тріск  -  порожній  звук
Та  ти  його  слухаєш,  коли  тут  ночуєш
Тримаєшся  за  овальне  вікно,  з  червоною  рамою
Що  стало  для  тебе  екранною  драмою
От  розпочато  перший  акт
Через  вікно  поринаєш  в  контакт
Глибоко  падати  в  сітку  інформації
Нулів  і  одиниць  витонченої  формації
У  польоті  в  супротив  вітру  її  оціни
Щоб  не  розбитись  тримайся  за  край  стіни
Геніальне  творити  нарешті  почни
Екран  знову  стане,  він  розлючених  глядачів  охоронцем
Із  лав  ти  виглядаєш  жалюгідно
Звісно  можна  сміливо  зіграти  акт  перед  Сонцем
Та  кому  це  потрібно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415716
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 04.04.2013

У світі цьому із тобою

Минають  ночі  і  минають  дні
Ми  не  наодинці  і  не  разом
У  світі  цьому  із  тобою  ми  одні
Ангели,  що  судять  нашу  долю
По  різні  сторони  ріки
І  судять  знову,  не  забуту
Серцю  моєму  неволю
Ріка  широка,  дика,  випаровує  отруту
Несе  потоком  душі  і  тіла  брудні
Ти  може  бачиш  це
А  я  десь  глибоко  на  дні
А  ти  у  далині
Ми  не  наодинці  і  не  разом
У  світі  цьому  із  тобою  ми  одні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013

Білії плями

Яскравий  килим  зникає
Те,  що  лишилось  під  Сонцем
Затоптане  воно  ногами
Те,  що  лишилось  під  Сонцем
Білії  плями

Блакитно-зелена  куля
Засипана  була  снігами
Законсервована  льодами
Той  попіл  принесений  нами
Стирає  білії  плями

Блакитно-зелена  куля
Мотузкою  тримається  разом  із  Сонцем
Захоплена  розумом  і  тілами
Тіла  -  ще  нічого,  а  розум
Стирає  білії  плями

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413772
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2013

Гороскопи це -

Всеодно,  що  ткнути  пальцем  в  небо
І  не  дивлячись  сказати,  що  так  було  треба
Хоч  і  правди  не  знайдеш
А  в  зірку  якусь  все  одно  попадеш
Мовби  вона  найяскравіше  світила
І  кожен  тобі  повірить  (всеодно  ніяк  не  перевірить)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413624
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.03.2013

Спустошення. Частина 1

Знову  в  повітрі  завис  запах  свіжої  крові
Надміру  терпкий
Душі  чекають  квитанції  з  пекла,  черги  тягнуться  кілометрові
Я  знаю,  ти  не  такий

Діамантовим  пилом  оброблений  Марс
Червоніє  від  злості,  що  Демос  тікає  він  нього  
А  Фобос  являється  в  снах  лиш  у  тривожний  час
Щодня  його  сила  війною  вітає,  хтось  каже,  що  мир  не  для  нас

Сьогодні  фортеця  міцна  як  ніколи
Імперія  в  землю  вчепилась,  більше  ніде  місця  їй  не  знайдеться
Мури  холодні  минають  Монголи
Пророцтво  голосить  "Все  ще  минеться"

Води  течуть,  у  ріки  зливаються
Сталево  блискучі  айсберги  об  борт  корабля  розбиваються
Спрагла  пустеля  нафтою  захлинається
Дощ  касетних  бомб  все  тече  і  плаче,  ті  сльози  з  Землі  не  стираються

Ти  тягнеш  мене  за  собою
А  я  не  приймав  твого  запрошення
Крок,  за  кроком  і  ось  уже  темрява  стирає  сліди
Тотальне  спустошення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413444
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2013

…потягне на дно

Не  розділяєш  ти  його  кохання
А  він  покірно  йде  за  тобою
Ти  й  сама  його  ведеш  повідком
Хоча  й  не  хочеш  чути  жодного  зізнання
Ще  трохи  почекаєш,  і  підеш  в  туман
Ти  знаєш,  там  дорога  обірветься
Там  прірва  бездонна,  чудовий  обман,  все  одно
Відступиш  убік,  він  упаде,  не  озветься
Від  долі  тобі  втікти  не  дано
Марення  сумнівів  зачепає,  рука  повідок  не  відпускає
І  він  не  порветься,  тебе  також  потягне  на  дно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2013

Філліпід

Філліпід  скінчить  свій  марафон
Зі  словами  на  устах,  та  без  ідеї
Це  для  нього  вічний  сон
І  сниться  бездонне  море...
Шляхом  по  хвилях  веде  Одіссей

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412791
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.03.2013

Герої (переклад пісні Девіда Боуі "Heroes")

Я
Я  бажаю  тобі  плавати
Так  як  дельфіни
Як  дельфіни  вміють  плавати
Нехай  ніщо
Ніщо  не  тримає  нас  разом
Усе  ми  переможемо  одразу
Нам  треба  лишень
Стати  героями
Хоча  б  на  один  день

Я
Я  стану  королем
А  ти
Ти  станеш  королевою
Нічого  не  змінить  нашої  волі
Ми  підемо  геть,  шляхами  нашої  долі
Ми  можемо  бути,  мовби  герої
Хоча  б  один  день
Ми  можемо  бути  самими  собою
Хоча  б  один  день

Я
Я  ніяк  не  забуду
Як  ми  стояли  під  стіною
І  кулі  летіли  над  головою
Коли  я  тебе  цілував
Так  ніби  то  страху  смерті  не  знав
Сором  лишився  на  тій  стороні
Він  піддався  Берлінській  стіні
Я  знав  -  ми  можемо  перемогти
Як  станемо  героями  лиш  на  день
Хоча  б  на  один  день

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412741
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.03.2013

Покручений дуб

Чудово  дивитись  на  світ  з  висоти,  королівства  м’яких  будуарів
Хто  заборонить  паростку  у  бік  бітру  рости?
Той  садівник,  що  не  знімає  рожевих  окулярів?
Він  обачно  повестись  не  має  причин
Засліплений  Сонцем  іде,  і  росток  залишився  один
В  теплі  він  росте,  силою  світло  його  наділяє
Красою  приємною,  літо  його  зігріває
До  кого  тягнутись,  ось  що  він  не  знає
Міцно  у  ґрунті  тримає  коріння
Непохитного  дуба  нове  покоління
Час  минає
І  росте  собі  вже  покручений  дуб  на  алеї
І  трусить  листя  після  бездумного  вітру  не  неї
Поруч  світлофор,  магазину  вітрини
Покручений  дуб  -  чудова  картина
В  темряві  міста  вечір  минає
Свою  в’язницю  ранок  життя  відкриває
І  в’язні  із  неї  тікають
Прохожі  сміються  і  кажуть:
"Усе  вони  вміють,  усе  вони  знають"
А  вони  змачечку  під  листями  дерева  того  грають
Широким  кроком  у  нову  годину  ступають
Куди  йти,  самі  ще  не  знають
Молодших  ненавидять,  старших  брехнею  повчають
При  найпершій  нагоді  себе  бояться,  тікають
І  звісно  ж  ранку  завтрішнього  закладають  коріння
Вони  -  це  наше  нове  покоління

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412327
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2013

Бутерброд з голандським сиром

Бутерброд  з  голандським  сиром  і  зелений  чай
Сніг  за  вікном
Оселя  -  теплий  край
Для  когось  -  безпробудний  сон
Для  когось  -  березневий  рай

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411710
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.03.2013

Я - кратер

Я  -  кратер  на  Місяці,  залишений  циганами-блукачами
В  промінні  зірок  я  буду  твоїм  серцем  і  твоїми  очами
Тими  очами,  що  печать  поставили  в  моїй  душі
Тим  серцем,  що  не  б’ється  в  пустоті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411632
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.03.2013

Важко

Може  ти  уже  не  пам’ятаєш
Пригадай  якщо  тобі  не  важко
Ти  з  переможцями  сміялась
Мені  тоді  як  ніколи  було  важко
Ви  не  ішли,  стояли,  все  сміялись
Я  бачив,  ти  знімала  з  себе  маску
І  розповідь  весела  не  перетворилась  в  казку
Оберт  вліво  -  шлях  закритий
Оберт  вправо  -  тебе  вже  не  спинити
Чуєш  ти  мене,  чи  ні?
Учора  вперше  дружбу  я  подарував
І  дружба  ця  належала  тобі
А  зараз  робиш  вигляд,  що  нічого  не  було
Питаєш  "Хлопче,  що  за  марення  тобі  у  голову  прийшло?"
Здається  коли  поруч  всі  вони
То  ти  мене  і  не  впізнаєш
У  захваті  від  чужої  новизни
Під  дощем  залишиш  речі  і  зникаєш
Ти  маєш  силу  все  змінити
І  байдуже  тобі
Коли  немає  правил
Є  лиш  кольорові  орієнтири
Вони  указують  куди  іти
Щоб  весело  й  успішно  жити
Отак,  а  я  її  не  маю,  і  не  мав
Зробив  лишень  дурницю
Бо  не  раз  тобі  про  це  сказав
Сто  доріг  знайшла  щоб  оминути
Як  багато  слів  знайшла,  щоб  обманути
Суперечка  завершиться  вимушеним  жартом,  сміхом
Отим,  що  йде  собі  на  втіху
Коли  прикро  жити  самому
Тікати  в  неволю,  і  мрії  там  залишати
Мрії  нести  додому
Розповідати  думки  свої  отому
Невидимому  і  безликому,  другу  німому
Звісно  ж  ти  на  початку  догадалась
Я  не  розказую  крім  тебе  їх  нікому
А  іноді  своєю  римою  вони  співзвучні  грому
А  іноді  вони  вночі  враз  розривають  втому
Кричать  "Не  мовчи,  скажи  про  нас  комусь  живому"
Каменю  байдужі  імена
Невже  не  розумієш,  це  колись  ще  ти  була
Де  зараз  кам’яна  стіна
За  нею  вічності  проста  і  сіра,  вже  не  холодна
Як  завжди  сума  і  мертва,  безлика  в  образі  зима
Хто  мене  підтримає  -  вона  одна
Хоч  метва  і  глуха,  та  віднесе  вітрами  
Всі  думки  мої  луна
Коли  найкраще  із  не  сказаного  саме  там
Луною  віддане  плакучим  дощам
Котрим  байдуже  як  тобі,  їм  лиш  не  чути  і  не  знати
Про  найцінніше  для  людини,  про  те,  що  просто  не  забрати
Про  те,  чим  кожен  розум  вимірює  втрати
Тоді  нічого  не  лишається
Жити  не  хочеться,  як  розумію,  те,  що  мною  не  загублене
Ніколи  вже  не  знайдеться
Про  те,  що  в  сіті  є  лише  одне  моє
Яке  я  вже  не  можу  взяти
Так  важко  думати  про  те
Що  я  нічого  в  часу  не  забравши
Юність  повертаю  у  печеру,  краї  якої  сходяться  в  один
Кінець  її  вже  не  далеко,  а  ти  стій  з  ними  й  смійся
Скажи,  що  я  хвилююсь  без  причин
А  справді  важко,  важко  не  сміятися
Бо  ти  насправді  і  не  знаєш
Не  розумієш  тих  причин
Уникай  цього,  ти  вмієш  очі  закривати,  бачити  все  у  рожевому  світлі
І  тікай,  ти  вмієш  тікати,  розчинятись  у  повільному  вітрі
Бо  залишитись  тут,  означає  програти,  втратити  частку  старого  світу
Означає  струсити  усю  білизну  із  травневого  пізньоцвіту
А  для  тебе  можливо  вистачить  раз  у  день,  не  чути  мого  привіту
Сьогодні  точно  не  треба  збирати  нами  поділених  літер  алфавіту
Важко  з  тобою  про  це  говорити
Це  немов  почуття  відкривати  граніту
Тому  що  на  березі  річки  не  раз  ще  побачиш
Співаючи  пісню  молодому  літу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013

Містер Тамбурин (переклад пісні Боба Ділана "Mr. Tambourine Man")

Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
Я  не  сплю,  й  нема  того  місця  у  яке  іду
Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
В  ранковому  шумі  дзвонів,  за  музикою  я  тебе  знайду

Хоч  я  і  знаю,  вчорашня  імперія,  сьогодні  стала  пилом
І  вітром  південним  знесена  з  рук  моїх  вдаль  небосхилом
Залиш  мене  сонним  отут  стояти
Моя  втома  збиває  з  ніг,  не  судилось  уже  спочивати
Розмова  з  вічністю  у  пустоті  ілюзій
Як  вулиця  оця  стара,  пуста  для  мрій

Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
Я  не  сплю,  й  нема  того  місця  у  яке  іду
Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
В  ранковому  шумі  дзвонів,  за  музикою  я  тебе  знайду

Ніс  човна  несе  у  вир  водовороту
Завмерли  руки  від  стрімкого  повороту
Не  зможу  я  здійснити  кроку,  поринути  за  музикою  в  довгий  шлях
І  ладен  вже  піти  куди  завгодно,  думками  розчинившись  у  морях
Наклади  на  моє  тіло  чари  танцю
І  я  ніколи  не  покину  їх

Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
Я  не  сплю,  й  нема  того  місця  у  яке  іду
Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
В  ранковому  шумі  дзвонів,  за  музикою  я  тебе  знайду

Ти  можеш  сміятися,  тікати,  назад  не  обертатися,  навколо  Сонця  пливучи
Просто  щоб  не  бігти,  народженого  бігати  навчи
І  як  би  не  небо,  не  було  б  між  Сонцем  і  тобою  океанів
І  якщо  там  високо  почуєш  схожий  ритм  барабанів
Зіграй  гучніше,  цей  блазень  ще  не  знає  твоїх  планів
Я  не  платив  і  бачу  лише  тінь
Крізь  музику  не  чую  таємничих  шепотінь

Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
Я  не  сплю,  й  нема  того  місця  у  яке  іду
Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
В  ранковому  шумі  дзвонів,  за  музикою  я  тебе  знайду

Прийде  час,  моєму  світу  настане  час  зникати
В  туманних  руїнах,  котрі  ти  глибоко  в  лісі  зумів  заховати
Де  стіни  мов  привиди  вітряних  берегів
Далеко  від  нестримних  своїх  ворогів
Там  цирк  захований  в  пісках,  і  силуети  біля  моря
Танцюють  під  діамантовим  небом  і  чекають  негоди
Усе  що  в  пам’яті  лишилось,  хвилями  не  змилось,  горить  мов  ватра
Дозволь  сьогоднішнє  забути  лиш  до  завтра

Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
Я  не  сплю,  й  нема  того  місця  у  яке  іду
Давай!  Містер  Тамбурин,  Співай  для  мене  пісню,
В  ранковому  шумі  дзвонів,  за  музикою  я  тебе  знайду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411246
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.03.2013

Сумноока дівчина з низин (переклад пісні Боба Ділана "Sad-Eyed Lady Of The Lowlands")

В  час,  що  звів  нас  разом,  я  бачу  твоїх  губ  червоних  ртутний  блиск
Твої  молотви  -  чарівні  рифми,  і  очей  твоїх  оманливий  лиск
І  твій  срібний  хрест,  і  твій  голос  сліпого  веде
А  хтось  з  Них  думає,  що  зможе  заховати  від  мене  тебе?
І  кешені  твої  пусті,  закрті  долонями
Ти  лежиш,  до  трави  торкаючись  скронями
Тіло  твоє  мовби  шовк,  я  співав  оце,  потім  змовк
Невже  хтось  із  них  хоче  забрати  тебе?
Сумноока  дівчина  з  низин
Сумно  пророк  мовить  один,  обранець  твій  не  приходить  із  далеких  чужин
Марення  моїх  очей,  під  звук  арабських  барабанів
Чи  повинен  я  їх  за  собою  лишати
Сумноока  дівчино  з  низин,  чи  вартий  я  тебе  чекати?

Твоє  вбрання  немов  броня,  окуте  поясом  вірності
Ми  граємо  в  карти,  та  тузи  й  королі  сховані  для  надійності
Твій  гардероб  порожній,  лиш  усмішкою  можеш  всіх  скорити
А  Вони  ще  думають,  що  тебе  зуміють  обдурити?
Коли  твій  силует  тоне  в  тьмяному  світлі
Місяць  мерехтить  у  очі  твої,  і  пісня  лунає  в  повітрі
Це  грають  циганські  пісні,  живі  мов  троянди  розквітлі
І  хтось  із  Них  ще  хоче  тебе  вразити?
Сумноока  дівчина  з  низин
Сумно  пророк  мовить  один,  обранець  твій  не  приходить  із  далеких  чужин  
Марення  моїх  очей,  під  звук  арабських  барабанів
Чи  повинен  я  їх  за  собою  лишати
Сумноока  дівчино  з  низин,  чи  вартий  я  тебе  чекати?

Герої  вбивчих  поєдинків,  чемпіони  вищого  гатунку
Стоять  в  черзі,  і  чекають  твого  поцілунку
Ти  сумніваєшся,  як  не  бажаєш,  не  спіймаєш  думку
Невже  комусь  з  них  вистачить  всього  лиш  поцілунку
І  твоє  дитяче  щастя  на  обличчі  юних  літ
Твої  іспанські  обійми  незмитий  розпусти  слід
Вдалося  тобі  себе  віднайти
А  хтось  із  Них  ще  намагається  тебе  обійти?
Сумноока  дівчина  з  низин
Сумно  пророк  мовить  один,  обранець  твій  не  приходить  із  далеких  чужин  
Марення  моїх  очей,  під  звук  арабських  барабанів
Чи  повинен  я  їх  за  собою  лишати
Сумноока  дівчино  з  низин,  чи  вартий  я  тебе  чекати?

Вони  -  фермери  й  бізнесмени,  мають  до  тебе  один  інтерес
Вони  готові  вбити  в  тобі  ангела,  хоч  ти  і  народжена  для  небес
В  кожного  свої  симпатії,  хтось  зможе  тебе  розважити
Але  кожен  здатен  так  просто  тебе  образити
Вони  чекають,  щоб  хоч  раз  на  себе  прийняти  вину
Щоб  не  пробачити  жодну  тривогу  страшну
А  потім  хтось  із  них  за  руку  тебе  поведе  грати
Як  же  Вони  зуміли  тебе  від  мене  забрати?
Сумноока  дівчина  з  низин
Сумно  пророк  мовить  один,  обранець  твій  не  приходить  із  далеких  чужин  
Марення  моїх  очей,  під  звук  арабських  барабанів
Чи  повинен  я  їх  за  собою  лишати
Сумноока  дівчино  з  низин,  чи  вартий  я  тебе  чекати?

Здобутки  життя  твого  чоловіка  тепер  у  консервній  банці  можна  знайти
В  один  чудовий  день,  йому  довелося  від  тебе  піти
Ти  щаслива  цьому,  можеш  нового  обрати
А  хтось  з  них  ще  думає,  що  може  життя  твоє  споживати?
Та  ось  ти  стоїш  зі  злодієм  поруч
І  останній  твій  медальйон  золотий,  він  же  продасть  власноруч
Ти  з  довірою  дивишся,  говориш  що  треба  спішити
А  він  може  тебе  власноруч  знищити
Сумноока  дівчина  з  низин
Сумно  пророк  мовить  один,  обранець  твій  не  приходить  із  далеких  чужин  
Марення  моїх  очей,  під  звук  арабських  барабанів
Чи  повинен  я  їх  за  собою  лишати
Сумноока  дівчино  з  низин,  чи  вартий  я  тебе  чекати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411182
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.03.2013

Глибока темна порожнеча

Вона  така  -  мов  мертва  незнайомка
Чи  знаєте  про  що  я?
В  її  бездонній  душі  нічого
Глибока  темна  порожнеча
Вона  у  хутрі  мертвому,  чужому
На  одинці  з  нею  тільки  й  думаєш  про  втечу

Вона  така  -  засмучена  і  сонна
На  злочин  рада,  за  їжу  і  нічліг
Вина  у  тім,  душа  її  бездонна
Все  ширший  крок  до  світла
Коли  холодно  і  випадає  білий  сніг
А  світло  не  пускає  на  поріг

Те  що  по  переду,  це  точно  не  дорога
Ведуть  у  темряву  вулиці  нишпорок,  і  бруд
Розради  не  знаходять  там,  якщо  й  шукають
Із  вікон  бачать  тямяне  світло  і  сіру  павутину  труб
Куди  податися  не  знають
Її  за  руку,  в  морок  із  собою  ведуть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410779
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.03.2013

Попса

Бродвейські  мюзикли  в  тебе  забрали  багато  часу
Красиві  були  вечори,  знайомства  вищого  красу
Прекрасно
Покинула  знову,  все  ясно  
Удома  як  раніше  все  класно
Приїхала  тільки  не  вчасно

Його  звали  зніматись  в  кіно
А  тобі  було  всеодно
Ти  чекала  не  знати  кого
Тікала  лише  від  свого
Заблукала  в  собі  і  тебе  понесло
Високою  хвилею  на  дно

Тебе  звали  співати  пісні
Та  вбрання  були  затісні
І  минали  мовби  уві  сні
Ті  Бродвейські  ночі
Яких  хочуть  очі
Яких  не  було  вже  давно
Із  дня  коли  хвилею  тебе  понесло  на  дно

В  глибині  морів  русалки  співають
Мрії  твоє  вони  вже  не  знають
Закрутився  на  березі  ураган
Полетів  через  весь  океан
На  зеленому  острові  де  в  ніч  туман
Де  закінчився  твій  роман

Там  де  була  ти  дні  проходили  швидко
Здавалося  їх  не  злічити
Дивитись  на  світ  із  притону  насправді  бридко
Пошукаєш  час  щоб  спочити
Не  варто  метрів  до  поверхні  лічити
Як  судилось  на  дні  шлях  свій  скінчити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013

Так, як жінка (переклад пісні Боба Ділана "Just Like A Wooman")

Мого  болю  ніхто  не  розділяє
В  ночі  коли  мене  дощ  з  неба  поливає
Всі  знають  що
Вона  тепер  в  новому  одязі
Та  ось  вона  знімає  стрічки  і  прикраси
На  землю  їх  кидає
Вона  забирає  так,  як  жінка,  вона  робить  це
І  вона  кохає  так,  як  жінка,  так  вона  робить  це
І  страждає  вона,  як  усі  жінки
Але  вона  ламається,  мов  маленька  дівчина

Королева  Мері,  Вона  -  мій  друг
Я  надійсь  побачити  її  знову,  оглядаюсь  навкруг
Ніхто  не  має  думати
Що  вона  "номер  один"
Поки  Вона  не  зрозуміє,  що  для  цього  вже  нема  причин
В  тумані  її  очей  амфетамін  і  блиск  перлин
Вона  забирає  так,  як  жінка
І  вона  кохає  так,  як  жінка,  так  вона  робить  це
І  страждає  вона,  як  усі  жінки
Але  вона  ламається,  мов  маленька  дівчина

Дощ  цей,  він  ще  тоді  ішов
Я  від  спраги  помирав,  але  води  у  ньому  не  знайшов
Хоч  все  ж  таки  сюди  прийшов
Твої  старі  прокльони  досі  ранять
Але  ще  гірше  те
Що  з  тобою  лише  біль
Я  не  можу  залишитись  з  тобою  через  біль
Невже  не  зрозуміло  що

Я  не  зміг  стати  твоїм
Самий  час  стати  мені  нічиїм
Але  звісно  ми  зустрінемось  знову
Ніби  як  друзі,  і  ними  завжди  були
Будь-ласка  не  роби  вигляду,  що  не  знала  мене  коли
Я  був  голодний,  і  ладен  був  стати  твоїм  світом
Але  ти  в  правді  не  зізнаєшся,  як  жінка
І  ти  коханням  займаєшся,  так,  як  жінка,  так  ти  робиш  це
І  з  почуттів  знущаєшся,  як  справждня  жінка,  так  ти  робиш  це
Але  ти  ламаєшся,  ніби  маленька  дівчина

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410051
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.03.2013

Як Перекотиполе (переклад пісні Боба Ділана "Like a Rolling Stone")

Був  час,  ти  п’яніла  від  розкоші,  вишукано  одягалась
Кидала  дріб’язок  бездомним,  і  в  очі  з  них  сміялась
За  спиною  про  тебе  люди  пліткували  
Ти  робила  вигляд  що  того  не  помічала
Насміхалась  з  тих,  хто  поруч  крутився
І  з  тих,  хто  жив  мудріше
Зараз,  про  них  говориш  вже  тихіше
Шукаєш  тих,  кому  зможеш  служити
Це  потрібно  тобі  для  того  щоб  жити

Як  ти  себе  почуваєш?
Як  ти  себе  почуваєш?
Даху  над  головою  не  маєш
Прихисток  на  ніч  шукаєш
Як  Перекотиполе  за  вітром  літаєш

Та  акторська  школа  звалась  "Міс  Самотність"  
Там  вчили  фарбувати  нігті  і  гарно  розмовляти
Там  не  учили  як  від  бродяг  на  вулиці  втікати
Тепер  усе  безвідворотньо,  нічого  міняти
Ти  говорила,  що  від  пішаків  навколо  нічого  взяти
Тепер  підходиш  до  незнайомця  у  смітті,  боїшся  обмовитись
Не  готова  від  слів  своїх  відмовитись
Заглядаєш  в  пустоту  його  очей
Говориш  "Ми  можемо  домовитись"

Як  ти  себе  почуваєш?
Як  ти  себе  почуваєш?
Даху  над  головою  не  маєш
Непотріб  на  себе  одягаєш
Прихисток  на  ніч  шукаєш
Як  Перекотиполе  за  вітром  літаєш

Ти  не  звертала  уваги  на  понурі  погляди  клоунів  які  тебе  розважали
Викручувались  фокусами,  які  знали,  поза  очі  ти  їх  зневажала
Що  сенсу  в  твоїх  діях  нема  ти  іще  не  знала
Вони  за  тебе  жар  руками  розгрібали
А  ти  на  коні  зі  знайомим  дипломатом  розїжала
Він  був  із  тих  людей,  я  яких  гроші  випадають  з  кешень
Було  тяжко  зрозуміти,  що  ти  його  чергова  пробита  мішень
Як  далеко  він  від  тебе  біг
Коли  стало  ясно,  він  забрав  в  тебе  все,  що  міг  

Як  ти  себе  почуваєш?
Як  ти  себе  почуваєш?
Даху  над  головою  не  маєш
Непотріб  на  себе  одягаєш
Прихисток  на  ніч  шукаєш
Як  Перекотиполе  за  вітром  літаєш

Принцеса  на  горошині  і  ці  чудові  люди
П’ють  і  співають  і  виглядають  із  вікон  казкової  башти
На  балконах  обмінюються  подарунками,  не  бояться  упасти
А  ти  боїшся,  доведеться  оті  діаманти  в  ломбарді  закласти  
Чи  могла  б  ти  піти  за  ним  раніше?
За  Напалеоном  без  титулів,  з  ним  краще,  ніж  тут  на  холоді  стояти
Ось  він  зове  тебе  з  ним  мандрувати
Не  стій,  іди,  коли  немає  нічого  -  нічого  втрачати
Впустила  свій  останній  захист,  навколо  почала  когось  ще  помічати

Як  ти  себе  почуваєш?
Як  ти  себе  почуваєш?
Даху  над  головою  не  маєш
Непотріб  на  себе  одягаєш
Прихисток  на  ніч  шукаєш
Як  Перекотиполе  за  вітром  літаєш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409771
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.03.2013

За край свій до бою

Подивися  навколо
Оце  Україна
Козацька  країна
Твоя  Батьківщина
Тут  батьки  і  діди  твої
І  діти  і  внуи  
Й  дружина  з  тобою
Маєш  бути  готовий
Cтати  за  край  свій  до  бою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409753
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 17.03.2013

Моє янголя

Зранку  ми  ще  не  були  знайомі
Але  я  не  піддався  безсонній  втомі
І  пішов  куди  дивляться  очі
А  тепер  не  уявляю  без  тебе  жодної  ночі
Ти  знаєш  моє  ім’я
А  я  знаю,  здається  усе  твоє  життя
Ти  немов  би  небо,  а  я  немов  би  Земля
Ти  чарівне  моє  янголя
Я  поведу  тебе  за  собою
Знайдемо  ми  місце  сьогодні,  і  ввечері  будемо  вдвоє

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013

На другому березі рай

Сталася  велика  трагедія
Мости  розійшлись
Я  не  встиг  вхопитись  за  край
Ти  із  іншого  боку  річки,  ти  вільна
Грай,  грай,  грай
Якшо  взяти  мене  знову  хочеш,  то  ти  божевільна
Бо  на  другому  березі  рай
Це  мрія  була  наша  спільна
Я  втрачаю  один,  але  ти  не  втрачай
Забуваю  один,  але  ти  не  забувай
Бо  побачити  знову  мене  вже  не  зможеш
Нічим  вже  мені  не  поможеш

Світло  зникає  і  я  спочиваю
Години  останні  доживаю
Без  тебе  я  світу  не  знаю
Закрити  вікно  я  весь  час  забуваю
Я  йду  до  низу,  за  мною  не  пірнай
Бо  на  другому  березі  рай

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409598
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.03.2013

Холодні береги

У  світі  є  одне  із  місць  які  я  пам’ятатиму  завжди
В  полоні  духу  ностальгії
Думки  не  раз  несуть  мене  туди
Де  осінь  туманом  укриває  Холодні  береги
Де  взимку  синя  даль  і  білії  сніги
Міраж  солодких  марень  розглядаючи  блукаєш
Весняний  шум  акацій,  вітер  розриває  ланцюги
Ніде  печалі  не  шукаєш
Думки  на  волю  відпускаєш
І  все  знайоме  навкруги

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013

Коли заборонять зброю

За  незнайомця  стануть  горою
Блукач  Бейрут  омине  легкою  ходою
Ескалація  більше  не  стане  в  пригоді
Я  піду  із  посту
Готовий  до  бою  з  собою
Відданий  цінності  волі  людської
Вічному  щастію  й  свободі
Вільно  жити  не  можна  в  незгоді
Це  буде  день,  коли  в  світ  понесе  звуки  згоди  струною
Земля  нас  пробачить  ясною  грозою
Брат  не  буде  у  крові,  він  буде  з  тобою
А  батько  не  буде  нести  граніт  на  могилу  герою
Це  буде  день,  коли  мир  підніметься  над  війною
Це  буде  день,  коли  заборонять  зброю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2013

Ми тільки-но почали (переклад пісні The Carpenters – We've Only Just Begun)

А  ось  і  молодість  наша  розквітла
На  всіх  світлофорах  зелене  світло
Лиш  поцілунок  на  вдачу,  не  треба  спішити
Ми  тільки-но  почали  жити

Сонце  виходить  з-за  горизонту
Зустріне  воно  наш  політ
Скаже  як  вибрати  чисту  дорогу
І  оминути  тягучих  боліт
Нам  разом  з  тобою  пощастило  дружити
І  так,  Ми  тільки-но  почали  жити

Кожен  сяючий  горизонт,  для  нас  він  новий
Дивіться  угору,  цей  політ  чарівний
На  краї  Землі  стоїмо  ми  обоє
День  за  днем,  а  нас  тільки  двоє
нас  тільки  двоє

І  коли  ввечері  темно  надворі,  ми  посміхаємось
Попереду  ціле  життя,  ми  до  порад  його  прислухаємось
Ми  знайдемо  місце,  де  щастя  зловити
І  так,  Ми  тільки-но  почали  жити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408697
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.03.2013

Понині

А  твоє  життя  плине  гладенько?
Тобі  скрізь  дорога  відкрита?
Розв’язуєш  незгоди  помаленьку
Та  все  ж  одна  склянка  назавжди  розбита
Стираєш  рукою  минуле  з  вітрини
Майбутнє  малюєш  на  білій  тканині
Так  було  вчора  і  буде  понині

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013

Роки

Ти  молодий
Вулицями  широко  крокуєш
Не  оглядаєшся
Років  пройдених  ще  не  рахуєш
На  майбутнє  сподіваєшся
Можливо  воно  буде
А  як  ні,  то  ти  про  це  і  не  дізнаєшся
Щирість  малого  варта,  зі  зневагою  посміхаєшся
Вірші,  дискотеки,  випуск,  диплом
Все,  ще  попереду  -  йди  напролом
Для  суму  немає  причин
Тобі  дев’ятнадцять,  двадцять,  двадцять  один

Успіх,  кохання,  офіс,  футбол
Дивишся  на  екран,  Барселона  забила  гол
Вдень  за  компютером,  ввечері  рок-н-ролл
Далі  і  далі  в  одноманітність  буття
Сьогодні  і  завтра,  однакове  відчуття
Місяць  і  рік,  непомітно  минають
Ти  щось  згадаєш,  у  друзів  запитаєш
Вони  цього  уже  не  пам’ятають
Люди  ім’я  твого  не  запитають
Цінні  миті  поруч  пролітають
Все  рідше  трапляються  у  житті  дива
Сорок,  сорок  один,  сорок  два

Стіни,  вітальня,  подвір’я,  на  порозі  онуки
Тяжчими  є  миті  розлуки
Все  нижче  щораз  підіймаються  руки
Вночі  розумієш,  цей  біль  -  справждні  муки
Широкі  кроки  зостались  у  сні
Заздриш  собі,  що  потонув  колись  в  молодій  весні
Падають  зі  столу  фішки  для  гри
Тобі  сьогодні  шістьдесят  три
Нема  вже  чого  чекати
Ось  ти  вже  мертвий,  дехто  сумує,  іншим  плювати
Ніщо  не  буває  вічним,  настала  зима
Сьогодні  зі  світом  тебе  вже  нема

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408162
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.03.2013

Найкращий день твого життя уже настав

Можливо  ти  цього  не  знав
Але  найкращий  день  життя  твого  уже  настав
Снуєш  повільно  вулицями  міста  
І  слухаєш  плеєр
Тінь  свою  кроками  наздоганяєш
На  перетини  плиток  дорожніх  не  наступаєш
Шум  площі  не  чуєш
Пісню  співаєш
Радій  що  сумуєш
Ти  щастя  знайдеш
Ти  й  так  щасливий,  бо  ввідчуваєш
Можливо  ще  цього  не  знаєш
Можливо  і  вранці  не  знав
Але  найкращий  день  життя  твого  уже  настав

Промені  Сонця  мов  золоті  ланцюжки
Хмари,  дахи  і  дерева  сплітають,  думки  твої  в  небесах
Там  де  вільні  орли,  все  вище  і  вище  злітають
Де  юні  мрії  зростають  і  тануть
Де  ідеали  речами  стануть
Ніч  настає,  учора  минає,  лиш  музика  грає
Місячне  світло  і  музика  -  джаз
Сподівано  вводить  розум  в  екстаз
Місячне  світло  і  музика  -  блюз
Музика  й  смуток  душі  це  найкращий  союз
Чудовий  простір  від  Землі  до  небес
Свободи  запах  це  запах  весняних  трав
Можливо  ти  цього  не  знав
Але  найкращий  день  життя  твого  уже  настав

Кохання  приходить,  за  кавою  зводить
Із  розуму  зводить,  душею  говорить
Чарує  запахом  троянд  і  ванілі
Кидають  у  полум’я  рухи  невмілі
Змушують  глибше  дихати  поцілунки  сп’янілі
Незагорілі  на  тілі  лінії  білі  заводять
Усі  почуття  ураз  вихід  знаходять
Нові  відчуття  думки  відводять  у  даль
Де  вітер  морський,  і  туманний  кришталь
І  солодкий  мигдаль
В  гарячих  руках  той  кришталь  немов  лід  розтав
Годинник  твого  щастя  відлік  почав
Можливо  ти  цього  не  знав
Але  найкращий  день  життя  твого  уже  настав

Запах  весни  у  повітрі  літає
Сонця  нового  промінь  вітає
Прекрасний  тоді,  як  тільки  світає
Незабутньо  вночі  тебе  покидає
Залишаючи  радість  в  твоїй  душі
Говори  -  не  мовчи
Розкажи  про  сон,  давній  зимовий
Про  плани  на  літо,  про  барви  і  квіти
Про  степ  полиновий,  про  рай  малиновий
Про  річку  про  гори,  про  холод  діброви
Хоч  і  про  закони  світобудови
Цього,  що  сьогодні,  ти  довго  чекав
Можливо  і  вранці  про  нього  не  знав
Але  найкращий  день  життя  твого  уже  настав

Ти  навмисне  із  собою  сперечаєшся
Прийде  час  все  стане  іншим,  але  чи  дізнаєшся?
Тим  самим  Собою  зостанешся
Загубишся  в  світлі  зелених  ліхтарів
Згубившись  у  зграї  міських  бунтарів
Зрозумієш  -  твій  дух  уже  застарів
Неме  уже  ні  лицарів,  ані  царів
І  з  плином  часу  котиться  усе  на  глибину
В  країну  вже  не  чарівну
Де  дні  минають  просто  так
Ти  не  герой,  не  янгол,  а  простак
Уже  давно  голос  слави  в  голові  не  лунав
Можливо  ти  цього  не  знав
Але  найкращий  день  життя  твого  уже  настав

Коли  ще  ти  відчуєш  більшу  свободу?
Коли  на  дворі  буде  ще  ясніша  погода?
Коли  для  прогулянки  безтурботної  буде  гарніша  нагода?
Прийшов  цей  день  не  просто  так
Для  дій  важливих  вирішальний  знак
Тому  не  витрачай  ані  хвилини  задарма
Весна  коротка,  далі  літо,  і  нова  зима
Час,  він  мінливий,  незворотній  і  безцінний
Прохолодний  безкінечний  ранок  лиш  один  такий,  і  незамінний
Цей  шлях,  можливо  лиш  сьогодні  він  легкий
Попутний  вітер,  лиш  сьогодні  він  такий  стрімкий
Раніш  такий  він  був  нераз,  та  непоміченим  зникав
Можливо  ти  цього  не  знав
Але  найкращий  день  твого  життя  уже  настав

Інгул  стікає  у  Південний  Буг
Оця  вода  назад  не  повернеться
Сьогодні  –  незнайомець,  завтра  –  друг
І  стяг  свободи  в  небі  розгорнеться
Вишневий  цвіт  вітрами  понесе  до  всіх  округ
Замкнеться  хмарою  просвіт  небесний  в  круг
Ця  мить  цінніша  буде  всіх  твоїх  заслуг
На  висоті  омріяних  небес
Вище  всіх,  залишених  літаками  білих  смуг
Місце,  що  створене  задля  твоїх  чудес
Тієї  висоти  сягне  не  раз  всесильний  дух
Вчора  він  був  сильний,  зараз  ще  сильнішим  став
Можливо  ти  цього  не  знав
Але  найкращий  день  твого  життя  уже  настав

Запитай  себе  про  ціну  юних  років
І  про  цей  дар  широких  і  щасливих  кроків
Про  значення  показаних,  зачитаних  життям  уроків
Учився  ти  колись,  а  зараз  час  практикувати
Життя  коротке,  немає  місця  в  ньому,  щоб  не  йти,  стояти
Немає  приводу  про  вчинене  колись,  сьогодні  жалкувати
Немає  приводу  сидіти  поруч  з  кимось  і  мовчати
Текучу  мить,  мов  воду  з  рук  випускати
Ти  знаєш.  Куди  саме  треба  прямувати
Крокуючи  по  цій  дорозі  виростав
А  скільки  разів  у  юності  її  минав
Ти  блукав,  ідеал  шукав
Можливо  ти  цього  не  знав
Але  найкращий  день  твого  життя  уже  настав

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408142
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.03.2013

Вони (все ті ж Вони)

Вони  скоріше  підуть  на  зраду
Ніж  руку  тобі  подадуть
Скоріш  вони  заблокують  раду
Ніж  зароблене  чесно  тобі  віддадуть
Вони  скоріш  арамейську  вивчать
Ніж  з  пустелі  людей  до  води  поведуть
Їх  шлях  обірветься  навічно
Десь  там  унизу  із  гарячим  вуліллям  їх  ждуть

Вони  це  все  ті  ж  Вони  у  далеких  війнах  гинуть
Біля  камінів  у  кріслах  зручних  не  сидять
Це  вони  від  спраги  і  голоду  гинуть
Не  вони  у  спокійних  снах  у  далеч  летять

Це  Вони  у  темних  закутках  вулиць  широких  бродять
Коли  ти  у  біді  то  вони  не  мовчать
Саме  тоді  тебе  не  обходять
Підніжку  ладні  поставити,  злорадно  твоїми  ж  монетами  дзеленчать

Вони  скоріше  підуть  на  дно
Ніж  викинуть  свій  багаж  за  борт
Вони  скоріше  підуть  на  вбивство
Ніж  заборонять  аборт
Вони  скоріше  заплатять  тричі
Ніж  оберуть  справждній  здоровий  спорт
Їхній  шлях  нелогічний
Десь  під  землею  про  це  вже  подбає  чорт

Тіло  дівчини  Вони  підпалили
Покинули  в  ямі,  дворами  пішли
Нізащо  людей  свободи  лишили
Полювання  за  нами  уже  почали

Пофарбують  фасади  у  біло-синьо-червоний
В  розмову  введуть  незнайомі  слова
Через  них  мати  лишилась  сина
Через  них  молодиця  -  сьогодні  вдова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407256
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2013

Холодне літо

Холодна  ніч
Холодні  квіти
Холодне  літо
Багато  квітів  маєш  ти  теплом  своїм  зігріти
Барви  їх  немає  куди  в  холоді  подіти

Блукаєш  вулицями  з  вечора  до  ранку
На  тілі  носиш  українську  вишиванку
Учора  на  сусідній  вулиці  завів  собі  коханку
Позвав  її  зустрітись  за  стоянку
А  вона  вдома
Дивиться  ТВ  і  запиває  чаєм  валер’янку
Тебе  уже  не  раз  зморила  втома
Тече  із  неба  дощ  безперестанку
Завтра  ти  прокинешся  від  грому
Із  віт  дерев  вода  стікає  на  альтанку
Сумно  було  днями  сидіти  в  ній  одному
Та  дощ  стіною  і  легко  сум  сховати  в  ньому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407243
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.03.2013

Восьме Чудо Світу

...полум’ю  комети,  що  виходить  на  орбіту  
Блиск  її  очей  подібний  білосніжно  весняному  цвіту
А  посмішка,  солодко-теплому,  ясному  літу  
Тому,  що  зазвичай  минає,  на  волі  Бузького  граніту  
Залишу  Їй  слова  і  своєму  заповіті
"ця  дівчина  із  ПГФа  Восьме  Чудо  Світу"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406965
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.03.2013

Річка

Тече  річка  давно  нам  забута
Її  синіє  рідина  у  течії  стрімка
Але  то  не  вода,  а  справждня  отрута
Пливе  під  мостом  вниз  остання  крижина  ламка
Пониззям  туману  окута
Нікому  її  не  згадати
Навіть  коли,  осмілиться  хтось  прохолоди  жадати
Порятунку  тут  годі  шукати
Вона  й  не  тече,  а  радше  стоїть
Стоятиме  ще  багато  століть
Не  важко  їй  буде  мандрівника  отруїть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406884
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.03.2013

До тебе я був жебраком

Ти  не  вважаєш  мене  слабаком
І  ти  не  помиляєшся
Для  тебе  я  був  чужаком
Та  все  ж  ти  мені  посміхаєшся
Усюди  ходив  зі  старим  рюкзаком
Ловив  погляд  твій,  щораз  ти  вітаєшся
До  слів  моїх  прислухаєшся
Я  Чоловік  тепер,  до  тебе  я  був  простим  юнаком
До  тебе  я  був  жебраком
Сидів  на  старому  мосту
Вітав  перехожих  кивком
Мелодію  грав  на  гітарі  просту
Обідав  на  березі  річки  на  пару  з  вовком
В  руках  я  тримав  торбину  пусту
Не  зраджував  свободі,  те  все  ж  час  відбивав  на  посту
Як  же  тоді  я  міг  стати  твоїм  вожаком?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406699
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2013