Immortal

завтра укотре забудуться вранішні рани

                     Сірникові  заготівлі
Для  пожертвування
Психологізмам
                       усміхнених
                                 психотерапевтів

           Витівки  з  планом  Б
   Не  скінчаться
Промовою
 про  свободу

     Все,  що  
               Зготую,
                                   Згодую
                                       Капелюшникам  
             Півмісяцевого
батальйону

вино  з  кульбабок,
вінок
               на  тілі,
ваша  дорога,
                             проходить
обабіч
                         притулку
для  суму,

                         я  ж  поряд  -
разом  із  мрякою
мріянь  про  літо,
впевнено
зникаю,
                                                           як  тільки  
                                   бачу,
як  винурюєте
з  моря
         лісового  свавілля
втраченої  духорівноваги

Реюю-ю-юю—ю-ю-ю—ю-ю-ю---ю!...
 блимаю,  
чорною  сітківкою
холодного
птаха

Р-е—е-е—е-е-е-е-е-е-е—еею!...
                                                     біжу  за  ніччю,
                         забуваючи  одкровення
старого  вітру,
                 скриплять  вікна
від  наважнілості  часу,
двері,
крізь  котрі
увійшов
смертний  чоловік,
                                         перетворяться
                                                                       на  склепіння
                                   листяного  замку,
там  і  буде
               святість
протягом
         вічних
зореосяянь

там  й  узимку
                         лунатиме  музика
                                                   відкритого  серця,
                               голос,
що  начитує
           сонячні  співи,
голос,
                           що  не  скінчить
майстерних  переправ
крізь
кораблезгинуті
архіпелаги

я  ж  загубив
     той  ключ
                     від  забутого
світу
         чуєш,  Рею,
загубив
                                                 крізь  паству
                           кульбабок,

та  й  торкатись
   цих  квітів
                           я  не  здатний,
                                           бо  сходжу
                                   кров’ю,
                       мов  
собака

           продірявленої
                 сонячної
   системи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469250
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2013

мертве кіно

Після  найжахливішої  зливи
Настає  цілковита  тиша,
Після  крику  німого,
Птахи  підривають  повітря
Сліпими  кільцевими  рухами

Мертве  кіно,  
Гудить  трубами,
Мертве  кіно
Не  гудить
Трубами

Спроби  співпережиття
Стираються  
хма
Хма
Хмарними  
Химерами

Річковими  кометами
вовтузить
Рибних  царів,
Звільняє  свідомість
від  палаючих  
Жіль  Дільозів,
Витіснена  з  бруківки
Паракунави,
Небога  здохлого  
Могильника  Роджера

Все,  що  втрачається
У  лунких  камерах  
відцентрованого
Від  сну  бога,
бананового  пастуха,
Залишається  пилом  
На  чоботях  Карданового  малюка

Мертве  кіно  не  існує  у  кордонах
Людського  психогенезису,  
Мертве  кіно  скочується
Соплею
З  вершин  людської  
заангажованості

обмеженість
Прохань,
дурість
Зустрічей  
із  торгівельним
Агентом
Запаморочень

Я  не  прошу  
На  сніданок
Стомлену
Неділю,
Я  прошу
в  подарунок
Легені,
Щоб
Навчитись  
Дихати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468856
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2013

ніч має зникнути, а день -– померти.

Сьогодні  
перетвориться
на  Вічне
Завтра,
котре
заповнить
злітні  смуги,
що  пахнуть
Ананасовою
Аварійністю

Сьогодні  
перетвориться
на
Вічне
завтра,
котре
розкине
портові  
кораблі,
наче
дітей,
що  втрапили
у  зону
підвищеної
смертності

сьогодні  перетвориться
на  вічне  завтра,
вибратись
звідсіль,
значить  
пройти  увесь
кілометраж
небесних
піщаних
прірв

сьогодні
перетвориться
на  завтра,
вічне  завтра,
кістлява  сокира
оминатиме
ніч

молюсь,
насправді,
просто
розбитий,
стираю
всі  рани,
під  раковиною,
танцюю,
сподіваючись,
що  
хтось
почує,  
як  шалено
б’ється  серце,
як  шалено
рветься
тьмяний  демон
крізь
грудний
бар’єр  

ніч,
я  ненавиджу
твої
губи,
ти  цілуєш
мене,
оплітаючи  мої  руки
зусиллями  
чорних  комет,
я  схибив
коли,
забажав
померти,
тепер
я  вмиратиму  довго,
аж  до  наступних
снігів,
вбити
це  відчуття
неможливо,
як  і  стратити  усіх
пустотливо-лимонних
королів,  
Sore  point
Місце
Пульсуючого
болю
Місце,
в  якому  збираються
усі  дощі,
та  йдуть,
до  поки
перший  зустрічний  
не  впаде  навколішки,
розлетівшись
на  рибу  та  птахів,
безкрила
основа  
сподівань,
паде,
долілиць,
заповнивши
завтра,
тобою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2013

3355443443

Стихають  голосні  вигуки,
зникають  зайві  приголосні,
руйнуються  будівлі,
у  котрих  відібрали
життєві  органи

Повертатись  у  ці  
часткові  комини
спати  в  споминах,
знаками  зуміщувати
витрати
до  позначок  втрат

Я  не  сплю,  значить
я  не  мертвий,
Я  обрав  не  той  шлях,
якщо  ви  не  зуміли
зустріти    ту  людину,
у  котрої  світова  прогалина,
замість
чортових  зірок

ви  переможець,
витратьте  свої  кишенькові  гроші
на  гарячий  залп  дробовика,

роздайте  їх  спільноті  старіючої
нації,  
підірвіть  міст,  на  котрому  стоїть,
ось  уже  понад  десять  років,  
ваш  будинок
собака,
діти,
обдовбаний    квартирант

все,  що  потрібно
трішки  спокою,
віднайдіть
сили,
щоб  мовчанка,  
заполонивши  вас,
не  викликала
стіну  плачу

посеред  молекулярного  мегаполісу
самоповішання  через  триклятий  світильник,
що  не  працює  
не  кращий  розвиток  подій
повірте,  це  не  найкращий  розвиток  подій  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467781
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2013

інверсії розпачу

Невдаха  мчить  дахами  п’яних  будинків
Розмовляючи  з  обличчям  світанку
розкидаючи  кам’яною  кров’ю
забуваючи  талі  діряві  мантри

невдаха  мчить  наче  колесо
що  змертвіло
невдаха  мчить  
до  небесної  столової

агресивне
м’ясо  танцює
навколо
обважнілого  голуба
птах
вивертає
небом  
звук  
пустельного  холоду

пада’  пір’я
невдаха
не  поспішає
сонце
згорить
а
тіло
зникне
як  тільки
спокій
зачинить  клітку
й  викине  ключ
запустивши
углиб
серця
безконечну
ієрархічну  пустку:
«Я  зло»
«Від  зла
Не  втечу»
«Злом
Живу»
«У  злі
та  здохну»
«Злом
зловживаючи»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467612
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2013

script kiddie

                 Я  тікаю,  від  того  що  неминуче
З’їдає  мій    хвіст,
                                   минаю  вже  вкотре
                                                                   Місце  збуту  наркотиків

                                     Все  більше  переконуючись,
                     Що  сльози  ніхто
       Вже  не  прийме,
Бо  в  голові
Не  залишилось  місця
Для  пакування    валіз

Закінчую  читати
                                 Уголос,
І  дух  підіймає
                                     Увесь  чорнослив  гніву,
                                                                       Чорнослив  я  ненавиджу
                                         Більше,
                             Ніж,  
                 Будь-чию  підтримку

                                 Чорносливом  окреслюю
       Руки  дверей,
Тхне
         Небажанням  жити,
                                   І,  щонайбільше,
               Бажанням  викрасти
Чиюсь  любов,
Притуливши  її
до  каналізаційної  щоки,
потопити
               потопити
                                           потопити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2013

кам'яний охоронець вічного мовчання

Важко  вмираючи  цей  чоловік  
Простягнув  мені  руку
і  десять  тон  іржі
Злетіло  з  його  грудей

Я  почув  крик  
Десь  відлуння  болісно
Вдарило  у  мебрану  пташиного  всесвіту
Переливаючи  кров  із  жовточервоного
русла
у  чорноблакитний  степ

спогад  вовчим  осердям  
полонив  мою  голову
ліжко  що  ледве  тримається
купи  як  і  цей  старий
він  спав  із  широко  розплющеними
очима
нагадуючи  мені  що  смерть
це  мова  безвідповідальної
ходьби
коли  згяняли  усіх  до  їжі
він  продовжував  лежати
наче
кам’яний  охоронець  вічного  мовчання
наче  чорна  стеля  з  грозовими  павуками
на  тлі  пекельного  засла'ння
єдине  слов  котре  він  мовив
звучало  як  мелодія  втраченого  снігопаду

«дякую»
й  десять  тисяч  флейт  змовкли
щоб  повідомити
нічого  лихого  не  трапилось
«дякую»
й  десять  тисяч  флейт  змовкли
щоб  повідомити
нічого  лихого
не  трапилось
«дякую»
й  десять  тисяч  флейт  змовкли
щоб  повідомити
нічого  лихого  не  трапилось

В  
       а  
ж                            к
о          в
м  
           и
                                             р
                         а
ю
                                         ч
и
 ц
                 е                              
 й                                ч
о
л
о
                                   в
і
                                                                               к  
П      
р  
               о  с  т  я  
г  н  у  в  
 м  е  н  і    
 р  
у    у
 к

 і                      д
 е      ся      
ть  т  
он  і  р  
ж                                              і
З    л  
   Ті
                               л  
о
 з            й  о
 г  о  
                                                                     .г  р  у
                                                                                               д  е  й.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2013

свідоме настання божевільного відпливу

Подолав  я  себе
У  «собі»
Чи  у  «комусь»

Байдуже

Чи  второпав,  що  
За  ширмою  світу
Безліч  болю,
Невідшліфованого
склянкою
ядучого  спиртного

навіть  затятий  смертник
носитиме
перстень,
що  йому  подарувала
смерть
на  його  
власний  день  народження

головне,  що  я  на  колесах
 велосипед  мчить
щодуху,
розрізаючи    
хмари
жовтобокими
 схилами  тваринних
сходжень

інша  комплікація  того,
що  я  спілкуюсь  з  комашиним
богом
інше  бачення  того,
що  моя  королева  померла,
ледь  помітним  порухом  щогли
всесвіту  юних  наркотичних  схрещень

свідоме  настання  божевільного  відпливу

я  лікуюсь  від  невиліковності  зліченних  
хвилин,
де  моя  порція?!
Кляті  jiбануті  vиродки!
Я  хочу  більше  танців!
Я  хочу  більше  головного  болю!
Проблеми  вицвітають  на  моїй  черепній  коробці
Ембріонами  яскравих  квіток  самогубства
Краще  шоу,  котре  побачив  у  своєму  житті
Закінчилось  побиттям  пацієнта
Я  не  зникну  з  вашого  життя,
Доки  не  пересвідчусь  що  ви  померли

На  хаотичному  ві´дрізку  твердої  землі
радітиму  то΄му,  що  я  один.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466774
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2013

обрій з останніх згаслих тіл

                 Дивлячись  як  винурюють  
             Тихі  китові  туші
       Я  пригадую  про  підводні  повені
   Тихоокеанської  ночі
 Я  пригадую  мисливців  
 котрі  оминають
Камені
у  шкірі  котрих  розташований  
       всесвіт  розпачу
Центр  тяжіння  до  вбивств
             В  їхніх  гарячих  метафорах
               Криється  таємниця  заплющених
Меланхолійних  очей
Руки  зверхністю  птаха  падають
                         Над  висотами  зітрощених  маяків
                                         Руки  зверхністю  птаха  падають
                                                       Над  висотами  сірих  зневірених  якорів
                                           Кров’яний  тиск  одягає  скелет  тьмяних  вітрил
                                               над  тонкістю  льоду  зникає  обрій  з  останніх
                                                                                                 згаслих  тіл

хтось  залишився  тут  ночувати
                                                                       серед  зірки
                         чиє  місце  світити  у  віковічні  в’язниці
           серед  голих  голів  мороку
серед  поля  води
чиї  плоди  вже  квітнуть
 на  
     сонячному  боці
             саду  кам’яного  Юпітера.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466216
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2013

пульс виникнення

прямуй  у  небозвід,
                   покритий    меридіанами
старечих  щік,
                                 чекай  на  потяги,
що  затамовують  подихи
від  позахмарних  травмувань

цієї  миті  я  справді  
                         перетворююсь  на  смертну
камеру  для  новачків,
                                           цієї  миті    я  справді  пригадаю,
що  смертний  стілець
                                                             із  чорними  ланцюгами
                                                       був
створений  тільки
для  моїх  тіней,
 роздріб
                   скелету  
                                     на  діряві  дощі,

черевиками
больових
комутативностей

           чави
тих,
хто  протестує
     стверджуючи,
що  сонце
це
не  вогня́ний  папір,
                       а  вогня́ний
папір  це  не  сонце

                         залишки  промерзлих
до  анапестів  її  очей
гукань  у  безвість,
я  прошу,
                 любий
                       боже  смерті,
                             відведи
ці  стіни,
стираючи
               усі  воронячі  зграї
                         плечей,  
   зімкнувши
квантові  
     стрибки
   в  одну
         божевільну
подорож,
     у  єдиний
         центр
всесвіту,
де
вибухає
полярна
ніч,
           де  немає
нічого,
о  к    р  і  м
к  р  а  щ  и  х
н  а  с  л  і  д  к  і  в
в  і  д      с  т  р  а  ж  д  а  н  ь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465878
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2013

пульс зникнення

Поглянь  на  примару  
Білої  зірки,
Вона  покидає  сходжені
Схили,
Вона  запевняє  металом
Крику  маленькі  шиби
Недоторканних  вулиць

Вона  заповнює  нічні  варти
Снігопадами  червоними,
Як  плече  мовчазного  Ґо́ра,
Знімаючи  схильність
До  самогубства,
Травмуючи  тіло
Кулями    зі  слонової  
скроні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465868
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2013

на всю горлянку

Світи  яскравіше
ліхтаре  темного  неба
хай  сон  мій  не  згасне  
ніколи  ніколи  ніколи.
Сон    у  котрому    намагаюсь  
боротись  зі    земним  тяжінням
сон  у  котрому    ні  мертвий      
ні  живий
співаю  на  всю  горлянку
без  солоності  моря  що  висохло
 пісню  про  стале  доіснування
усіх  посилань  
на  чиюсь  звірячу  відвертість.
Невідворотністю
паде  остання  колона
адже  вона  сліпа.
Зашелестить  серце    
тріском  архітектури.

Ми  відчували  з  цією  ніччю
відчалення  у  порожнечу
безхребетність
незліченної  хвилини

нездатність
зупинити  оберт
вічності
та  перейти  міст
котрого
нема’
ходьбою
зі  зручної  ноги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464847
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2013

байдуже коли на руки вкотре вже спустяться

Нікому  не  посягав  на  вірність
                         Нікому  не  чистив  горло
             Від  надмірної  кількості
   Вуглекислого  газу
                       Нікому  не  довіряв
Палити
                               Скриплячі
                                                   Легені
                                                         Порожнечі

Прямо
           Посеред
Вулиць
           Святого
 Гніву

             Нікому  не  дозволяв
Носити
                           В  нутрощах
             Кам’яні  бар’єри
Власної
Непроникності
За  межі
статичної
стратосфери
                     там  
                               де  страчують
монументи
власних
         занурень
у  кров
     й  спотворення
                 співзвучності
               з  лихим
       молотом

там    де  хворість
           проникає
руйнуючи
       вже  поруйноване  

там    де  тінь  кволого  
                       світіння  набуває
                         відтінків  пройдешнього

я  знайду  там  те    що  кінцево  розітне
                           соте  плем’я    моїх  серцевих  схрещень
                                                                                                         утворюючи
                                                                       порожнину
                                               соту
       чи  тисячну
                                                     байдуже

коли  на  руки  
                     вкотре
       вже
спустяться  вітри  смерті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464488
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2013

опісля завершення пасткування знищеним розумом

Я  навчу
Тебе
пірнати
У  
                     Стоки  
Брудних
         Безводних
Систем

Серед
К  а  л  у
І  постпрагматичної
Люті
Я
Вибиватиму
З  тебе
             Сіль
Зчорнілих
Куль
               Загнаного
В  маленьке
Кільце
                 Крикливого
               Стогону
Твого
Нікому
Не  потрібного
друга

слухай
удари
власного
серця
там
серед  
         пітьми
       плюють
там
     серед  
       пітьми
         проклинають
   Вічність
це  кокон
Вічність
це  кокон
кільця
вічність
проламує
черепи
       зосередженим
порухом
     голови

як
щодо  того,
що
тут
занадто
     холодно,
     як  щодо  того,
що
тут
занадто
спекотно
         Boiling
   Hot
         Fuckin’
             Boiling
           Hot

Отримуй  
Сповна
Маленький
Клятий
nокидьок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464288
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2013

яскравочорний дипти (а) х

                                                       Ти  повен  дурощів
Ти  повен  дурощів
                                         Ти  повен  дурощів
Залізна  стіна
                                     Затіняє
                                                                     Тебе
Від  кісткового
Дощу

Хмари
                                                 В  
                                       И
                                                           Б
                       У
                                           Х
                                                       А
               Ю
                                                                       Т
                                       ь
На  твоєму
Язиці
Замкнутими
                           Сірниковими
                                                           Бульдогами

Як  ти  ненавидиш
Бійцівські
Породи
Так
                       Вони
                                       Ненавидять
                                                                           й
                       шкляну
Труну

                     В  котру  ти
Змушуєш
Влягатись
         Кожного
Разу
Своє
Нікчемне
               Сипке
                                       Тіло


2

Слово  моє
Ніколи
                                           Не  пролетить
Вбивством
                     На  вістрі
                                                     Ножа
                     Всесвіту

 Воно  залишиться
               Скривавленим
Сухим
               Доторком
                                         Язика
                       До  твого
Зніжнілого  тіла  

Cни  ніколи  не  завершаться
                                       Фігурою
                     Безконечності
Сни  й  слова    –
               єдине                                          
                 що  в  мені  залишилось

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464135
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2013

розмах крил сягав би завойованої землі

Роооооооооооооооо
Роооооооооооооооо
Рооооооооооооооооо
Змах
Крил
Сягав
Би  
Завойованої
Землі
З  дивами
Каламутногубими

Фінальні  титри
Сягають
Тирів
Де  наші
Маленькі
Здушені
Душі
Граються
з  понівеченими
серцями
примарних  тигрів

поза  
грою

мімікою
сухожиль
облич

не  існує
поганих
доріг
існують
усі  колісниці
 в  снігах
безсонячної
безсонної
маленької
невтомної
втамованої
грою
на  кісточках
пальців
в’язниці

ти  можеш
кричати
відстрілюючи
диковинні
відголоски
змерзлих
птахів

ти  можеш
й  мовчати
надалі
протаранювати
начебто
небайдужістю
усі
двері
котрі  відчиняють
мої  вітри

та  мені  здається
що  хмари
вже  спустились
на  пустотливий
берег
пустелі
й  небо  зчистило
шкіру
від
від  чорного  нальоту

сховались
поховані
мурахи
й  сховали
зуби
прибережні  
порти

це  звершення  всього
мій  друже
це  звершення  сконає
мій  чарі́вний  друже
ти  
ти
ти
завершуються  ночі
в  котрих  ми  намагались  померти

танцюючі  скелети
вкажуть  шлях
руками
повними
ледь  тліючих  конвертів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2013

на плаху танцюємо

[1]
Залишись  із  червоною
Розбитою  кісткою
Залишись
з  продірявленим
лобом
після  
кожних
прагнень
піднятись
над  
буревісними
хмарами
настає
спрага

Затишшя
шепітливо
Щемить
В  грудях

Груди
Щемко
Стискаються
Ґрунтом
Світлознічених  тіней
Диск  залізних
Легень
Сонця
Ржавіє
Й  порожніє

Диск  залізних  
легень
Сонця
Ржавіє
й  холодніє

[2]
Відлік  на  віддаленнях.
На  плаху  танцюємо
Місимо
Фігурки
Щоб  застати
Страти

До]  і  [після

Щоб  зазнати
Втрати.
Всміхнені  
Сепаратисти
Своїх
Жвавих
Мікрохвильових
Скумбрій

[3]
Знизу
Ночі
Верхів’ям
крокуючого
юнака
з  синім
болем
що  кидав
поміж  очі
квітку  
навпіл
темінь  пояса
штурмовика
навпіл  небо
там
любов
плете
свої
кишкові  карти
задихаючись
здихаючи
у  сірій
смузі
бумерангом
там
де  сльози
ллються
відлітають
цілісно  шматки
порожніх  марень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2013

то все було до мене

То  все
Було
До
Мене

І  мого
Приходу
Кажу
Я  
Твоїм
Вуличним
Канатохідцям
Що
Балансують
На  межі
Розірваної
Горлянки
Хмар
І  моря

Звичного
Здається
Моря
То
Все  було
До  мене
До
Мого
Народження
Коли
Пси
Зривали
Паперових
Ящірок
Закидаючи
Звинувачення
Сонцю

Уособленому
Сокирами
Гніву
Й  
безпомічі

Голови
Злітали
З  плеч
Наче
Вогн́яні
Беззахисні
Голуби

То  все  
Було
До  мене
В
Пустому
Й  безликому
Панцирі

Ніч
Безкінечна.
Ніч
Наповнювала
Серця
Патрулів
М’якими
Викрутками
болю

субстанції
анатомічних
станцій
субстанції
анатомічних
станцій

то  все  було
до  мене
горла́нисті
птахи  
пожирачі
повітряної
свободи

то
все
було
до
мене
коли
з’явилась
перша
музика
безпросвітнього
глухого
літа

закладались
основи
вбивств
й  катувань
змайстрували
труну
з  радощів
власних
каліцтв

з’явились
перші
степи
усіяні
примарами
людського
клейма

з’явились
перші
думковитання,
з’явились
шибениці
в  яких
спалахували
осінні
зірки

ви́гадали
машини
для
поглинання
снів
Всесвіту

Зачали
Війну
Безконечності
з  порохівними
Ве́рвицями

Вкотре
Вже
Відбулась
Механізація
Слів

«Речення
Структура
Для
 мімікрізованослабких
Речення
Вершина
Морального
Падіння

Навчись
Кидати
гранати
У  серця
Зрадників
Імперіалізму

Кричали
Мені
Дзвінкі
Гнівні
Голоси

Доки
Я  спав
Я
Ще
Не  народивсь

Але
Все
Це  дістало
мене

я  виринув  на  світ
і  
як
виявилось
я  
перший
і  останній
у  Всесвіті
чоловік.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462573
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2013

Адґоре Скелетонс

Адґоре  Скетелетонс,
                             відірви  шматок
сигарети
                         Від  мого
                                       Надпонищеного,
                                                             Створеного
                                                                       у  два  квадрата
                                                                       чоловічого  тіла
я  здам  усі  квартали,
                 в  яких
таврували
слова
         понад
                   любов’ю  ящірки
не  існує
живого
                     ні  механізму
втратити  те,
                 що  й  у  вічі
ніколи
не
кидалось,
наче
жінка,
що  падала
               з  мосту
                                 десь
                                                 глибше
                   й  детальніше
смерть
оволодівала
оксиморонами
й  перетворювалась
на
         веселе
                       загробне  
                                     життя

я  чув,
що  праця
зробила
з  людини

могутнього

злого

царя

я  чув,  що  списи
         бурлявили
спинами
їх
         ніжних
сердець

я  разом
         з  ними
           стоптував
власні
кістки

разом  з  ними
                   з’їдав
собачі
                   острови
               з  душами,
                   тих,
хто  в  цей
світ  прийшов
й  одразу  зник

я  разом  з  ними
перегнивав
й  повертався
повертав
колесо
             Свобод
     Колесо
Сансар

Я  біг
Пришвидшував
Свої  
Метаморфози
                     До  поки
Не  дізнався
Що
                                                   Я  сам.
Сам
На  сам
З  
Чорним
Вікном
М’ясорубки
Тиша  вісвідчує
                                                           Звуки  
Тиша  відсвічує
         звуки
тиша  відсвічує
                             звуки
з  чорним
вікном  м’ясорубки
                             тиша  відсвічує  звуки
відсвічує  звуки
                                   відсвічує  звуки
                                                           відсвічує  зву..
вкотре
мовчанням
зі  зламаними
зап’ястками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462569
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2013

тримайтесь якнайдалі від моїх розтовчених святих

Жовті  лики
Моїх
Розтовчених
Святих

Кулаками  
Гамсель
У  всі
Двері

Не  відчинять
Увійди  сам
Вбий
Вбивай
Вбий
Вбивай
Собаку
що  приховано
зникає
на  ланцюгах
чужорідних
скроней

вона
псує
типологізацію
любові
у  твоїх  снах

розчиняє
твої
діряві
очі
в  камінь
перетворює
усі  дощі

наповнює
серце
зниклим
маревом
одурілих
курців

на  розщеплені
меридіани
очорненого
зіркозгасання
перетворює
серцеві
божевільні

спалахує
ніч
спалахують
руки
срібноостанніми
зізнаннями
отримавши
над  головою
символ
вічної
смерті
у  вигляді
здохлого
ворона  
парагвайського  
жебрака

ти  зібрав
чуму
в  басейн
знеособлення

ти  зібрав  
лють
розкинувши
стяги
навпроти
комендантів
безвихідної
скінченності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2013

Steblo Drevnix

Я  одягнув  
На  себе
Дірявий
Одяг

Зі  
Схоластикою
Камер
Для
Смертників
Пустоголових

Я  проковтнув
Квадратні
Нашарування
Інію,
Вода
Земель
Втрачених,
Відкрились
Колючі
Руїни
До
Органів
Сприйнятності
Я  одягнув
На  себе
Одяг
Смердючий

Так  пахне  смерть
Чи  постулат
Неминучої
Минущості

Так  пахне  
Чорна
Органіка
Окультних
Садів
Йог-Сотота

Всьому
Є  своя
Ціна,
Сови
Падають
Під
Бурливі
Кров’яні
Витоки

Комендантська
Година.
Всі  ховаються
в  гробах,  

Світло
Не  плине,
Світло
Не  плаче,
За  світлом
Не  плачуть,
Світло
Не  дірявлять,
Світло
Не  несуть

Воно  з’являється
У  місті
Вічнозасніжених
Трагедій,
Воно  з’являється,
Де
Його  ніхто
 Не  здатен  відчути
Й  очікує,
Вирішення
Усіх
нагальних
Проблем

2
Куди  зникло
Моє
Обличчя.
Ось
В  колодязі
Днів
бо́втається
демон,
що  постав
все  руйнувати,
ви  мовите
що  це  не  ваше
Життя?
Воно  вам
чуже,
не  потрібне?
Я  скажу  вам,
мої
очорнені
німі
мертвяки:
це  життя
може
стати
для
вас  останнім,
якщо
ви  не  -
не  в  змозі
будете
приручити
станцію
чужості
зі  скелетом
собаки
на  ланцюгу.  

3
Сорок  три
Радості.
Сорок  три  постріли.
Сорок  три  удари  
Ножовими  руками.
Сорок  три  плачі.
Сорок  три  кроки
Похоронної  ходьби.
Дивіться,
Діти
Зниклого
Вологого  сонця,
Там  ховають
Ніжність,
Там
Ховають
Лють,
Там
Ховають
світляків,  що  боролись
З  темрявою  цих  непростих  віків.
Лунаю  сумною  протяжною  
фугою  у  ваших  непростих  головах.    
Лунаю  цвяхом,  що  звершить
цю  війну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460023
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2013

Під стягами комахи з одним крилом

Коли  слухаю
Як  во́рони
Барабаними
Перетинками
Зривають
Заголовки
                 Скелетних
                                             Романів

Відчуваю
Як  падаю
В  руки
Самозаймаючого
Монаха

Коли
Слухаю
Як  серце
Притримується
Лінії
Жовтоглиняних
                             Миршавих
Потопів

Відчуваю
Як  мій  язик
Впадає
У  сплячку

Тибет
Заливається
Кров’ю
А
я
Ловлю
Слова
Наче
Зграю
Неповноцінних

Лопа́ти
Падають
На  Схід
Зірками
Гостроверхими
І  там
Вглиб
Земляно́го
Неба
Могили
Засіяні
Квітами        яскравосліпучої
                   Смерті

І  там  углиб
Сновидних
Кочуючих
Снів
Сіль
Потрапляє
На  рани
Виштовхуючи
                                 Усі  кварти  болю
Усі  квартали
                                           Болю
Усі  танцюючі  
                                                 Крихти  болю

Перетворення
Систематичності
                         Вітру
                         На  знищуючого
Демона
                 З  очима  зсірілого
Краєвиду  
Пангонг-Цо
Перетворення
Усіх  те́мінних
Новоутворень
                   На  велике
                               Падаюче  у  прірву
       Ніщо

                       Перетворення
На  вогонь
     Самоперетворення
На  воду
Вкорочування  брудності
Віку
                   Під  стягами  комахи
         З  одним  крилом

Летовище
         Згарище
Згарище  
                     Це  летовище
                                                                       Лети.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2013

дорогою сонця згубленого понад космічним віфлеємом.

Мова  без  відбору
Сутностей
Сучі
Відсутності
Кляті
Ринви
Якими
Стікають
Розітнуті
Сльози

Солоність
Виникає
У  піднебінні
Шматуєш
Матерії
Зазвичаєнь

Я  помру
Ти  залишишся
Я  помру
Ти  залишишся

Я  зникну
Ти  помреш
Залишившись

Відійди
За  сто  миль
Від
Центру
Океанів

Там  світла
Немає
Там
Світла
Не  стане

Настане
Настане
Мить
Коли  
Тварини
Що  знаходились
В  наших
Горлянках
Повстануть

Постануть
З  ножами

Зброя
Холоднечі
Зброя
Завзятості

Стягуй
Вузли
Мішка
В
Якому
Тіло
Моє
Мучиться
Під  проводом
Останніх
Очорнених  снів

Всесвітні
Машини
Сновидінь
Знищать
Мою
Стому
Кошмарні
Сновиди
Витягнуться
Під  вітром
Жовторотих
Згубних
Комет

І  я  осягну
Віру
У  небесноокість
Безликих  птахів

І  ти  осягнеш  віру
У  заклятість
Імперії  мертвих  котів.  

дорогою
сонця
згубленого
понад
космічний  Віфлеємом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458931
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2013

повен відчаю-повен холоду

Як  тільки  закінчиться  запах  на  соті
Сонцебудуючі  зуби
Осяйних
Звірячих
Зіркових  траєкторій

Я  прокинусь
Тебе
Вже
Там  не  буде

Мій  сон  сховається
Щелепою
Зминулень

Змилувань
Майбутніх

Майбуття
Доторків
Цілунків
Наче
У  дні
Святої
Покори
Чорний  сум
Лежатиме  на  ліжку
І  я  зійду  до  його
Плечей
Очима  знічених
Потягів  самої
дощанобагряної  Осаки

І  я  зійду
І  мене
Знайдуть
Твої
Губи

І  я  знайду
Цвях
котрим
Можна
Буде
Прибити
Серце
До  
Підвіконників
Страху

місце
зустрічі
Цей
Радісний
Всесвіт
Сновидінь

Місце
Зустрічі
цей
рубцьований
зникаючий
всесвіт
сновидінь
повен
відчаю
повен
холоду
повен
дна
зі
збережених
укусів
ко-
ко-
Комашиних  королів

Я  затягую
Посмішку  
Голкою
Повернення
у  верви
блукаючих
тіней
гублячи  
карти
караванів

гублячи
свої
Утробні
Саміти
з  
Диявольськими
Пройдисвітами

йди  
Світе
Й--д  -  и
від  мене.  
Мені  залишилось
Ліжко
Зшите
Рукавами
Ночі

ніч  волає
я  ж  прокидаюсь
від  того
що  я  не  сплю
Безсоння
На  сонячній
Стороні  літа

літа
що  згорбилось
й  розсипалось,
Наче  постулат
Про  беззахисність
Мерця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458700
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2013

гинути

Господи    я  в  тебе  майже  не  вірю
Та  якби  ти  знав  як  люблю  її
                             Більше  моря
Більше  серпня  
                                   З  ледь  затягнутим  зашморгом
Навколо  шиї
Більше  кровоносних
                                     Судин  зниклих  зірок
                       Її  очі  ведуть
Мене
За  собою  
                         Містом  падаючих  
облич
                             таємничих
примарних
                                                 човнів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458524
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2013

вздовж палаючих палаючих хмар

                     Йду  з  тобою  
Вздовж
         палаючих
палаючих
хмар
                                                     черепашине
небо
                 заховало  геть
                               усе
від  сутінок  підземних  горищ
           до  віконного  птаха
                                         всередині  веселих  
                                                           сміхотливиих  склепів
                                               табір  римського  
маслинового  дерева
                                         табір
                                                       курявоздіймаючих  
                                                                   римських  колісниць
                                                                           серед  натовпу  
                                                                               удари  наших  сердець
                                                     став  
би  покликом                    
                                               потяг
                                                           котрий  вигадали
не  ми  а  наші  тіні
                                           наважусь  вимовити
наважусь
заперечити
я  втратив  спокій  
                                       коли  
остання  зірка
               зробила
             посмертне  сальто
                                   я  втратив  спокій  коли
                                                       зникли  твої  милозвучні
(доторки)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2013

знову побачити усі заходи сонця

Пам’ятати  твоє  обличчя
Не  дивлячись
На  своє,
Розбивши  всі  дзеркала
Зійти  кров’ю
З’їджених  

Пам’ятати  твоє  обличчя,
Вкривши  своє
Осіннім  листям
З  різноманітності
Собачих  символів

Вірністю
покривати
Усі  дороги,
У  тому  числі,  
Й  нічні

Сходити
Ніжністю,
А  потім  прозорістю
Конати
Небом
Чи  птахом  густим,
Як  морок,
Що  ніколи
Не  знайде
Свого  дому

Волати
Й  стугоніти
Панцирі
Скидаючи,
танцем
віднаходити
запахи
моря,
у  заході
сонця  
пурпурнофіолетовому
загубиться
тіло,
а
навіть
й  серцевий  камінь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457023
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2013

знахідки вже стерлись або ж ні

Навіки  втрачені  диски,
Що
Втинали
Голови
Мого
Суму

Cьогодні
віднайшлись

віднайшовся
сьогодні
і  берег,
з  якого
риби
пірнали,
сторчголів,
покидаючи
життєві
кордони
ситих
святих

святі
наситились
твоїми
слізьми
риби  —
смертями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457022
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2013

риданняяпонії

Повертаючись  каретою
у  морок  щоденності  моєї,
що  набула  вигляду
десятих  пустель
я  зрозумів,
що  ти  забула  цю  книгу,
а  я  втік,
наче  камінь,
що  падає  на  дно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456997
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2013

і з цим ніким ти навіки споріднений

Сяяла  усмішка  старого
Вибивача  сонячних  споминів
В  комині
В  комині
Желатиновому
Загоралось
Й  палало
Літо
Незвершених
Рухів
Обережних
Рухів
Відцентрованих
Подихів

Зачиняючи
Лице
Руками
Від
Небесного
Палацу

Я  хотів
Втрапити
В  заколірність
Я  хотів
Втрапити
В  гарячі
Випари
Міазмових
Вітрів

Південь
Розпочинався
За
Моєю
Спиною
Дірявими
Келіями
Зневірених
птахозбирачів

Південь
Переходив
у  Північ
спустошених
Вулиць
Вільно
Дихаючи
Важко
дихаючи
Захмарність
Випадкова
З  осадами
Одягайся
Щоб
Чимдуж
Засвідчити
що  це  втеча
хоча
втекти
від  спорідненості
нікому
не  вдалось
і  з  цим
ніким
ти  навіки  споріднений.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456738
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2013

останній сморіднозелений кошмар

Як  виглядає  стебло
Що  паростком  проростає
у  твоєму  черепі
Як  збиваються  у  кров
Забороненого  
Серединнозгаслі  зірки  
Твого  обличчя
Як  змітають  
Птахи  смерть
Наче  здоровий  глузд
З  моїх  автентичних  кличів

Як  танцюють  босоногі
Кам’янолиці
Як  я  танцюю  коли
Моє  сховище  наповнене
Вщерть
Подарунками
Зі  запахом  темних  суниць

Мовчки
І  незграбно

Мовчки
І  незграбно

Мовчки
І  незграбно

Катафалк
Наближається
До  горла
Мерцями
Відтятими
Від  
Сфери  червоних
Хрящів  

безголовими
Помістями
Підземних
драматичних
театрів

Малоймовірними
Розтрощенами
Домівками
Голодних
Й
Злих
Дощів

Сліпіше
ночі
її  межа
із  днем.

Сліпіше
ночі
її
ніж
що
розтинає
тебе
від
Досяжності
Руху
поміж
Всесвітньої  туги
до
Нескінченності
Вогняних
Коліс.  

Сліпіше  ночі
Вогкий
Патрульний
Удар
Очі  відсиріли
Відсирів
Й  
Останній
сморіднозелений
кошмар.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455969
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2013

з усіх сторін жовтої пісні

Кричи.
           Г  у  к  а  й  
Спи.
Руйнуй
З  н  и  к  а  й.

К  р  и  ч  и
Гукай.
Спи
           Р  у  й  н  у  й.
Зникай

Десяті
Литі
Стежки
Наповнились
Гуманітарними
Дзвонами

Голосся
Зашкарубілих
Блідих
       Спалахів
Сполоханих
               Світлоносців
Там
Губи
Присохли
До  землі
           Там
Танці
З  темницями
         чорнішими
Вбивчих  сторіч

                               Еxodus.
(Втеча)
З  
           Монументальним
Диханням
     Минулих
                         Зграй
Кістлявих  
                       Сліпих
птахів

Зло
Не  зникало.
Воно
Завжди
Проникало
К  р  і  з  ь
П  а  л  ь  ц  і
Д  о    г  о  р  л  а
М  о  р  і  в
Т  а    О  к  е  а  н  і  в

І  там
Де
Поселялись
                 Круті
Схили
Вогня́ної
                       Зброї

Бурлявила
Кров
До
           Замислів
                                                 Зірок
Запусто́шених
Й
Вже
Па́даючих
Цебто
Ме́ртвих
                                       Цебто
                                                 Зазе́млених.  

Хтось  
Голосно
Р  о  з  б  и  в  а  в
Ч  е  р  е  п
Н  о  ч  і
о
Б  у  р  е  в  і  ї
Що  
Неслись
З
У  с  і  х
С  т  о  р  і  н
Ж  о  в  т  о  ї
П  і  с  н  і

З  надією
На  те
Що
Все
_Темне
Безколірне_
Зникне
Й  поглинеться
Всесвітом
                               Небесних
               Зіткнень
Всесвітом
Чиї
Рухи
Вже
Перестали
               Бути
                         Ледь
                             Помітними.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455641
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2013

шляхів до скону. не шукай

Удар
В
Голову
Голодною
Зграєю
Консервованих
Хамелеонів

Homunculus

Я  викликаю
               Меланхолійні
Човни
                                             Полеглих
Кінних
                       Батальйонів

               Horror    vacui
                             чорна
                               Бездонна
                               Трясовина

             Cни
                   Звершують
Адріотичність
       Машин
порцеляностоплених

Біґо
 багно

Біґо
 Багно

     біґо
багно

біг
   у
     багні

за  схематичними
       апаратами

     кари
саламандр
   кари
ворон
       та
         просто
протяжні
«К-а-а-а-а-р-р-р-р-р»
Zoophobia
 Коли
 Відчуваєш
 Як  птаства
 В  тобі
               Забагато
Коли
Відчуваєш
як
Плазуни
         Перейшли
Твій
           Уявний
Психічний
Стан
           Zoophobia
Коли
Відчуваєш
Як
Звірі
Вже
Приймають
Тебе
За
П  е  р  ш  о  в  і  д  к    р  и  в  а  ч  а
Б  о  л  ю
замінюючи
усі
подушки
тобою
як  їжею
цей
Всесвіт
Розірветься
На  
                 Десять
Тисяч
                                     Навпілів
Цей
Всесвіт
Зчинить
Вибухи
         Міжчасової
       Чужовартісної
                   планетарності

пастки
розкидані.
пастки
                     зуміщені
пасток
немає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455529
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 20.10.2013

генеологія неживого

 Я  лежу  на  спине
         и  смотрю  в  потолок
                 с  ушами  полными  слез
                                                                               
                                                                   В.Буріч


Пітьма  якою  рухаюсь
скидається
На  
Обезводнену
Глумливоянголясту
Пустелю

Пащека
Рветься
Пащека
виливається
За
Комір
Щокою
Пекккк..
Пеккк…

Один
День
Нагадує
Сотню
Виритих
Могил
Один
День
Нагадує
Гільйотину
В
Яку
Запрошує
Комашиний
Король

Тут
Не  сподіваєшся
На  вищість
Рівнин
Тут
Не  сподіваєшся
На
Можливість
Заспокоєнь
Тільки
Поховання
Тільки
Перепоховання
Власних
Сліз
У  
Вже
Стертій
гробниці
Обличчя
Комашині
Плювки
Переслідують
Ти
Сам
Скористався
Терміном
«Подовженість
Осені»
Natura  devorans  i  natura  devorata
Закінчуй
Зі
Своїми  потовченими
до  стану  м’яса
сентенціями
швидше
швидше
швидше
авжеж..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455451
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2013

Жах і Кістки

Я  відчуваю
Наближення
Неминучого,
Смердючого

Жах
І  кістки
Кістки
Й  
Осоння
Сонцезастояних
Ран

Всередині
Маленького
Загниваючого
Тільця.

Вигнуті
Спини
Стін,
Що
Зникають
Й
З’являються,
Як  тільки
Приходить
Ніжний
Й  
Різкий
Страх

Як  тільки
заходить
Втомлений
Небокрай
За
Темну,
Як  смола
Смерті,
Ніч.  
Anima
Відлуння
Ключів
У  
Скелеті
Пустотності
Палацу
Напівживих

Animus
Відсутність
Відсутностей

Зачепився
За  
Гріх
Собакоподібного
Й
Помер,
Як  останній
Плачевний
Добродій
Зі  
Земель
Червонявих
Відлунь
Коричневозтятих
Голів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454842
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2013

Anus Mundi

Сходження  мої
Сходження  твої
Сходження
Зеленожовті
Сходження
німі

Я  не  вмію.
Я  нічого
Не  вмію

Нічого
І  не  потрібно.
Моя
Поезія
Вже
кружляє
Якогось
Хлопчака
У  вузлі
Наголосся
Обезвучень

Я  беззвучність
я  
сама
драм-машина
я  короткий
провідник
на  
дно
опустелених
душ

я  вибухаю
я  
відкидаю
я  
горю
я  
зникаю

та  насправді
я  місце
в  
твоїй
почесній
книзі
мертвих

чи  тимчасово
живих

виходу
немає.
Виснаження.
Тоталітаризм
над
своїми
серцевими
ріками.

Ссавцями
Народжуються
Ссавцями
Помирають
та  насправді
Я  
Зчинив
Галас

Тут
Хтось
З  нас
Розірвав
Протоку
Болю
Ну
Й  
hуй
З  
Нею.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454819
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2013

клич японію

тендітна  богиня  смерті
Ранок  знічевлений
Власними  непроникними  ранами
Тужливий  біль  -
Танок
У  пащі
Червоної  мурахи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453522
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2013

зачинаючи Найпрекрасніший й Найжахливіший із всіх можливих штормів.

Серце  чиєсь  
то  є  стерта  дорога
вихід  назовні
то  є  клаптик
нової  землі

сіль  на  смак  
не  нагадує
якір
що  спустив
з  рудої
своєї  голови
пустохвостий
старий

десь  стикається
вітер
десь  любов
впинається
у
шпилясті
верхівки
окличних  знамен

коли  мовиш
находу
то  язик  твій
виштовхує
риб
полеглих
у
зляканих
очах
Танатоса.

Коли
Мовчиш
стійко
Створіння
морської
природи
пускає
свої
ноги
У  води
зачинаючи
Найпрекрасніший
й  
Найжахливіший
із
всіх
можливих
штормів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2013

зрадій-омрій

I

Чи  є  в  сплячих
кам’яних  постатей
ступінь  важкої  нерухомості?
Чи  є  в  життєвому
сні
потреба  вмирати?
Якщо  зкинути
з  голови  пір’я
кістлявого  ворона
можна  відкривши
очі
усе  побачити


II

Якщо  клацнувши
замко́м
відчуєте  за  спиною
запах  відсутнього
знайте.
Це  -  літо  
намагалось
вам  щось  
сказати


III

Якщо  волога
Кинула  
Обличчям  вашим
об  землю
знайте
місце
пустелям
і  усім  мешканцям
пустель
у  вашій
надгортанній
кишені.


IV

Якщо  останнє  прощання
випалює  ваші  легені
дощенту
знайте  –
до  могил  ще  далеко
головне  що?
Головне  –  не  
Зрікатись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2013

дозволь ще. . дозволь ще…

В  ліжку
Моєму
Спить
Замість
Мене
чиєсь
Втрачене
Божевілля

Я
Благаю
Тебе
За
Десять
Кроків
до
Наступного
Століття

Дозволь
Ще
дозволь
Ще
Поговоримо
Про
Собаче  сонце

Яке  воно?
Яке?
Воно?
Яке
Воно..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.10.2013

ласкаво просимо у своєчасну вічність

*вся  вселенная  стоит  2  рубля  3  копейки
замок  взорвите  принцессу  изнасилуйте  и  убейте
леса  сожгите  и  высушите  озера
и  в  следующий  мир  меня  увозят  на  скорой
______________________________________________

Перші  кроки
До  тяжіння
Зникають

Я  далеко
Відлітаю
Я  відлітаю
Геть
За  межі
Чорного
Хрещеного
Собакою
Злив
і  місяців
Апокаліптичних
Океану

Із
Дна
Розломлень
Мені
Посміхається
Залізний
Кошмар

Я  не
Посміхаюсь
У  відповідь
Коли
З’являється
Глузд
Проростають
Кінцівки
Ледь
Видимих
Берегів

Коли  він
Зникає
у  наступну
мить
з’являється
карета
з  
ледь
вловимими
примарами
бронзового
віку

крила
уламуються
сонячними
трикутнуками
старих
зісивілих
клерків
больового
вже
позбавленого
язика
неба

[більше  
не  існує]

ласкаво
просимо
у  своєчасну
вічність

_________________________________________________________
*фрагмент  пісні  «Вся  вселенная»    російського  гурту  "Макулатура"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452376
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.10.2013

Жовтневими рельєфами спускайтесь в мої сонні вікна

Жовтневими  рельєфами
Спускайтесь
в  мої
Сонні
Вікна

Червонокам’яними
Черевиками
Розтоптуйте
Згарища
Мого
Серця

Можливо
Там
Ще  щось
Загориться

Запалає
Могильна
Плита
Вересня
І  
Навіки
Забере
З  собою
Туман
І  
Його
Нестерпні
Дотики
До
Моїх
У
нівечень
здертих
долонь.
Удіркування
Неможливе

Вже
Просто
Немає
Місця
На  тілі

Щасливий
Лотерейний
Білет
Відтяти
Голову
Чорному
воронячому
королю
до  поки

відлуння
коліс
Аґні
Несеться
Вздовж
Невизначених
Паралелей.  

Маленький
Виграшний
Білет..

Час
Розпороти
Повітря
Літургій
Стрімкої
Осені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452125
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.10.2013

ГлибинА

Пустострімкі  надголів’я  вершин
Здіймають
Столітні  піщані  бурі

Молитовники  завершуються
багаттями
Увірваних
В  скелети
Прадавньозгублених

Слина
Сіль
Слина
Сіль
Глина
Що
Нагадує
На  дотик
Підшлункові
Залози
Згасаючого
Всесвіту

Мій
Брат
За  бартерною
Згодою
Розпрощався
З  озиминою
Життя

Мій
Брат
Залишив
Величезний
Цупкоkислий
Спогад

Я  ж  нагадаю
Вам
Я  нагадаю
Вам
Що
За  
Нестерпність
До
Усіх
Тортур

Ви  позбуваєтесь
Головного:
Любові
Тих
хто
Не
Заслуговує
На
Те,
щоб
Просто
Так
Її
Витрачати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.10.2013

але відтягування за тяжінням

Визнай,  що  ти  заслабкий.
Визнай,
Що
Ти
Не  любив,
Визнай,
Що  ти
Не  вмієш
По-справжньому
Любити,
Визнай,
Що
Твоя
Примара
Затонула
З  залишками
Атлантиди

Визнай,
Що  ти
Визнаєш,
Визнай,
Що
Ти
Себе
Після
Сотого
Перенародження
Уже
Не  пізнаєш

Визнай,
Що
Ти
Продовжуватимеш
Війну
зі
Своїм
Камінням

Воювати
З  камінням
Безперечно
Потрібно:

Адже
вночі,
Воно
Падає
У  твої
Ротові
Порожнини,
І
Немає
Що  сказати,
І  не  буде
Що  сказати

Борись
Борись
Борись

Із  вогняними  вітряками
Всередині
Своїх
Стін,
Зсинілі  вуста
Ще  можуть
Давати
Тепло

Але
відтягування
за  тяжінням

Коти
За  котами
Вмирають
В  
Твоїх
Снах
Не  
Місце
Слабкостям

Ти  можеш
Піти,
Але
Знаєш,
Варто
Залишатись

Як  паскудно
Не  вили
би
Вовчі
Пастки,
Прикликаючи
Тебе.  

Запитай
Себе
Востаннє.

чи
Ти  переможеш
Свої
Дзеркальні
Відображення?
Ні,
Ти
Знищиш
Усі
Дзеркала
У  
Будинках
Божевільних
Патрулюючих

Ти  знищиш
Системні
Координати,
Навчишся
Розчинятись
У  воді,
Ти  зумієш
Перетворитись
На  пшеничну
Муку.
Тільки
Відпусти
Свою
Тінь
Від
Землі.

Відпусти.
[стежками  кволості  осінніх  зникнень]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451589
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2013

моя свобода. що воно.

Оуса  
Осау
Уса
Мі
Т
Не
Нн
Я

Ні
Буттю
Поза
Мокрими
Черевиками

Моя
вежа
Свободи
Ніколи
Не
Нагадувала
вежу
Ніколи
Не  
Була
Сотворена
Із
Каменю
Ніколи
До
Її
Вершин

Не  підіймались
Жодні
Люди
Жодні
Створіння

Моя  свобода
Моя
свобода
Моя
Сво-Бода
Свобода
Бути
Приреченим

На  шмаття
Дощу
І  речитатив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451580
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2013

ваш час вичерпано, залиште це темне приміщення

Чорні
Танцюючі
Демони

Закрались
У  нутрощі
Підсвічників

Океани
Відсвічувались
Сонцем
Хвилі
Ніколи
Не  закінчувались

Зір
Ніколи
Не  псувався

Ліхтарів
Не  існувало
ніколи
Увімкніть  
Сирену
Увімкніть
Ахах-аахах-ахах-ахахах
-ахахах-ах-аха
А.а.а.
¬-Загнаних
       Коней
Відстрілюють
           Чи  
Не  
             так?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451422
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2013

важких підвіконників брахми

Коли  ти  впізнаєш
Мене
На  переході
в  іншу  кімнату
Тоді
Пізнаєш
Свого
Бога
Свого
Неозброєного
Космонавта

Я  б  у  д  у  смі  я  т  ись
Я  б  уд  у  кри  чати
Я  к  нік  оли  н  е  грав
Цей  Божественний  Інструмент  
в  го  ло  ві
я  к  нік  о  ли  не  було  ць  ого    п  о  ділу  
н  а  д    ем  о  нів  із  ножи  ця  ми  в  ру  ках

вони  вирізали  ду  ші
поки  я  чистив  корабель  свободи  
від
зайвої  іржі  та  бруду
і
у
ці  трюми  були  запу  щені
піски
із
хлопцями  з  бейсбольної  команди
 і
у
ці  трюми  були  запу  щені  жінки
із
чорношкірими  хлопцями
з  величезними  руками
безхребетні
безхребетні
сті  ль  ці
були
під
їх  тілами
і  якби  
не  цей  п  од  іл
на  могутніх  та  слабких
ми  могли
би  зустрітись
під  світлом
краваток
ліхтарників  В  е  л  и  к  о  ї  Я  м  и
куди
зкидають
 усіх
[не]рівнодіючих,
де
й
знаходяться
усі  кімнати
із
шулерами,
котрі
не  вміють
завчасно  зникати
й  втрачати  карти,
як  ж  и  т  т.  я
в  цих  кімнатах
закінчується  питна  вода,
адже  старі  водопостачальники
сплять
в  к  ол  ес  ах
ко  ми
і  до  поки  я  не  пройду  
усі  сто  кімнат
земля
не
здійснить
нового  оберту
адже
я  нагадуватиму
твого
поштового  б  ога
я  нагадуватиму
твого
неозброєного
космо  навта
це  
був
за[п’ятий]
кусень
трамплінів
к  а  р  у  се  ль
к  о  льо  рових
ба  жа  нь:
помирати
вкотре
залишається
довше
аніж
зістрибувати
з  наркотиків
як  із  важких
підвіконників
Брахми.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2013

Я сподіваюсь, що Джек. .

Мандрівна  оса  схрещує  осади
Лісового  повітря  в  своїй
Маленькій  голові.
Вона  вибудовує  цей
 осіннньо-мускулистий
ліс
і  ось  я  сиджу  з  книгою  Керуака
 «Біґ-Сур»
і  мені  настільки  тепло
скільки  не  буває  днів  у  порожнечі  
зеленоококам’яних  схилів  Вересня.
Притулений  до  дерева  я  вдихаю
комашині  зграї  у  свої  легені
ліс  проживає  кожний  рядок
сходження  тиші
і  тиша  заповнює  собою
 приміські  кінцівки  книги
Ця  тиша  сповнює  мене
Німої  радості
Я  сподіваюсь,  що  Джек
Перелітаючи
зі  Сфери  Сяючих  Котів
у  Сфери  Довгоногих  Листочків
зірветься  дятлом
на  Нові  Землі  Гілкових  Марень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451204
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.09.2013

Сон не містить винуватців. Сон — безрукий серпантиновий змій

Мені  стає
Важко
Коли
я
пригадую
Сни
Свої

Здається
я
знову
споглядаю
На  свою
Потилицю

Здається
Що
я  
Дрімаю
Знову

І  хмари
Знову
Згортаються
Дощем
залишаючись
Вулканічними
Озерами
У
Світогляді
Маленьких
Акваріумних
Рибин

Мені  стає
Важко
І  від
Того
я  натискаю
На  
Курок
І  ось
Десять
Реверсів
Контрапункти
Димлять
Плавиться
Обличчя
Обличь
І  ось
я  вже
Стікаю
Зі  стіни
Нагрудним
Годинником
Королеви
Снігових
Туманів

Королеви
Втрачених
Злив

Сливи
Палають
Разом
З
Іншими
Деревами

Сади
Зблякли
Все
Вкрилось
Цвітом
Крові

Це
Не
я

я  
Не
Тут

я  
Знаходжусь
Всередині
Демонтованого
Будинку

я  знаходжусь
Всередині
Пробитих
Грудей
Мертвого
Літа

Якщо
я  тобі
Потрібен
Віднайди
Мене

Якщо
я  тебе
Втомив
Відмотай
Плівку
До  того
Часу
Де
моя
голова
Злітає
З
Кетягів
Вуличних
Птахів.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.09.2013

м іс то р. л. с

Місто
Розкиданих
Лев’ячих
Сердець,

Мені
Здається
Я  
Не  
Перейду
Твої
Невидимі
Координати
Більше
Ніколи

І  від
Цього
Мені
Щемко
І  від
Цього
В
Мені
Кровоточать
Ясна
Моїх
Сонценастояних
Днів

Місто
Розкиданих
Лев’ячих
Сердець
Мені
Здається
Ти
Залишилось
Назавжди
Покинутим

Містом
Розчавлених
Мрій
І
Не  
Завершених
Дійств.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2013

На рівнинах Осягнення

На  рівнинах
Осягнення
Сон  -
Це
Найменування
Недосяжності

Рви
Моє
Серце!
Рви
Мою
Душу!

Рви
Мої
Нутрощі!
Собако
Зведених
Неосвітлених
Вулиць!

Заведений
Відчай
Ведеться
Не  поступливо

Заведений
Відчай,
як
Птах
Мімікрізації

Електризація
Потугів
Бути
Винищеним

Я  асимілював
З  
цих  садів
разом
з  істотами
кволого
мороку

і  зараз
я  перетворився
на  старий
нікому
не  потрібний
смітник

я  не  повинен
залишатись.
Розглядайте
моє  
зникнення
з
Космічної
Точки
Зору.  

Розглядайте
Мої
Рухи,
Руки,
Мій
Язик

він
Більше
не  
Вимовить
і  сло́ва

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450890
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2013

я люблю тебе. І це моє востання

[Я  просто  увірвався
В  серця
Північнопомираючих  китів
Я  просто
Поселився  
Залишками
Совісті
В  шкірі
Помираючих  мерців]
                                                           
                                               Король  зчорнілих  воронячих  сердець.  


Я  люблю
Тебе,
І  
Це  
Моє
Востання
Проти
Себе,
І  це  
Моє
Вростання
У  
Важелі
Закручених
Систем
Гойдалок,
З
Попелястої
Сторони
Сонця

Я  люблю
Тебе.
І  це,  мабуть,
Найгірше,
Що
Стріли
Американських
Індіанців
Закінчились
На  
Моїх
Собаках,
А  
Мене,
Якогось
Біса,
Не  досягли

Я  люблю
Тебе.
В
Моєму
Місті,
На
Мою
Горлянку
Не  вистачило
Отрути

Горе
Мені.
Горе
усім
божевільням,
в  
котрих
санітари
перетворились
на  пацюків

та  ні.  
Це
не  горе,
це  щастя.


Я  пам’ятаю
усіх
комах,
яких
зустрічав
дорогою
на  засніжені
вершини
Замку
Кафки

Я  пам’ятаю
Усіх
Нікчемних
Смішних
Людей,

котрих
Бачив
Обіля
Дерева
Пізнання
Життя
Та  Смерті

Я  люблю
Тебе,
І  нехай
Це
Мене
Не  врятує
Від  прірви
Самоти,

проте
посмішка
вже
злітає
з  моїх
потрощених
сумом
вуст

і  летить
у  напрямку
космічних
аеродромів,
у  напрямку
колисок
зі  слоновими
серцями

доглядай
за  ними,
долинай
теплими
мелодіями
метеоритного
літа

до  них
до  них
до  них

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450686
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.09.2013

Винесіть мені Вирок, Цупкі Істоти Минулого

Винесіть
Мені
Вирок,  
Цупкі  Істоти  Минулого,
Достоту
Я  не  
Знаю
Що  відбувається
З  моєю  душею,

Достоту,
Я  тягаю
За  собою
Мішок
Зі  своїм
Шкіряним  
Тілом

До
Завтра,
Істотно,
Мене
Виллє
В  дощі
Атаками,
Які
Насправді
Ніколи
Й  не  випадуть
Дощами,
Ні  снігом
Чорним,
Ні  темним
Голодом
Світло
Зачинили
У  трюмі,
Залишили
допис
Пасмами
Незнищенної  смерті:
«У  даному
Випадку
Вона
Незнищенна»

Завтра
Стало
вже
Потягом
Загниваючим
Всередині
Горлянки

Я  просив
Їх,
Як
Істота
Наповненості:
Благаю
Винесіть
Мені
Морок,
А
Д
Ж
е

я  
вже
більше
так
не  можу

я  
в  ж
е
б  і  л
ь
ше
т  а-к

не  можу

я  вже
більше
так
не  можу
я
в-ж-еееееееее
б-і-і-і-іль-ше
та-а-а—а-а-к
не  мо-жу-у—у-у-
не  можу!не  можу!
Не  можу!  Не  можу!
Не  можу
Не  мо-жу

Не  мо-

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.09.2013

8941

легка  нудота
прямує
у  мої  сни,

прокидаюсь
серед  ночі
в  пошуках
безфігурних
ланцюгів

як  мої  кінцівки
вирощують
собі
нового
господаря?

Як  ти  
біжиш
по  склу,
гукаючи
чорносерпневі
винищувачі

Щоб
вони
знищили
геть
усе
пов’язане
з  відчуттями
тепла
й  ув’язненості
любов’ю

як  я  можу
віддячити
за  усе?

як  я  можу
віддячити
за  усе?

Розсікти
голову
о  бетонні
мури
омріяних
сливових
садів?

чи
просто,
посеред
вулиці,
занести
на  
свої
повітряні
утроби
жуків
срібносірих
озвірілих,
довгою
відсутністю
крові?

та
ні,
зупинка
єдина,
єдиний
вихід,
просто
продовжувати
своє
життя

Життя,
Посвяти
Відсутнє,  
посвяти
відсутності
Життя
Життя
Жи-т-т-я
Жииииии-ття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.09.2013

моя релігія — бензин

Мене  втомили
Ці
Прокидання
Поза
Мареннями
Потягів
Смерті,
 Я  втратив
Можливість
чистити
літні
каністри
від
залишків
бруду

моя
релігія
бензин,
моя
релігія
знищення
власних
мрій,
моя
релігія
складається
з
розпадів
примаробудівель

коли
я  відламую
кістку
зі
своєї
руки,
я  отримую
запальничку,

коли
я  видихаю
повітря
зі
своїх
скляних
легень,
чорні
хмари
сірозелених
птахів
пришвидшують
оберти
власних
зникнень



я  примушую
запальничку
палати

я  примушую
повірити
Трупу
Землі
в  Собаці
Знекровлень

карта.
Навіть
З  картою
Я  
Заблукаю
В  цій
Місцевості,
Адже
Вона,
Як  
І  я,  
Існує
Тільки
В  певній
Місцевості.

Я  розпочинаю
З  космічної
Точки,
Зазначаю,
Що
Я  розпочинаю
Нізвідки,
Я  буду
Йти
Й  приходитиму
До
Невизначених
Масштабів
Серцевирваних
Вірувань

Моя
Релігія
Бензин

Земля
Вже
Стогне,
Під
Моїми
Кроками

Останні
Шматки
шкіри
останньої
з  останніх
Мрій
догорають

я  не  помру.
Я  спалив
Навіть
Цю
Мрію.

Яка  прикра  нікчемність
Яка  прикра  нікчемність
Яка  прикра  нікчемність

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450466
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.09.2013

трансцендентність порухів головою. Голо Вою го ло ю

Інколи
[Позаяк
Я
Не  можу
Бути
Визначеністю
Математичних
Теорем]

Топлю
Кригу
У  воді
А  
Вона
Не  топиться
Адже
Вода
У  воді
Не  топиться

Інколи
[Позаяк
Я  не  можу
Бути
Персоналією
Втраченого
Ландшафту]

Запалюю
Вогонь
Намагаючись
Його
Спалити.
Але
Вогонь
Не  горить
Адже
Вогонь
у  вогні
не  згорає.

Інколи
[Позаяк
Я  не  можу
Бути
Стогоном
Сусідських
Гір
Небесних
Витоків
Багряних
Зжовтілих
Собачих
Кленів]
Накладаю
На  
Завивання
Вітру
Легкість
А  він  не  зникає
Адже
Вітер
Не  може
Розчинитись
У  вітрі

І  ось
після
усіх
рішень
що
не
здійснились
вагомо

Горлянка
збентежена
відсутністю
часу
відсутністю
збляклих
примар
почуттів

по
чу
ті
В.

По
Чу
Ті
Чи
Ті
Хто
По
Чу
В
Крик
Замурований
В  кри
К
Крик
Замурований
В  
Крр-р—р-р-р-р-р-р-
Р-р-р-р—р-р-р—и-и-и
Цю-ю-ю-ю-ю—ю-ю-ю-ю-
Кр-иииииииииииииии-кууу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450232
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.09.2013

ласкаво просимо у відсутність смерті

Все,  що  я  міг                                                написати
Я  вже
Сказав
Тобі

Я  волів
Би  померти
В  басейнах
                                           З  рибою
У  якої
                                                                       Замість
Серця
                               Сяйво
Бентежної
                                                                 Зірки

Я  волів
Би  померти
У  кризі
Маленьким
Маленьким
Конвертом,
Звісткою
Що
З  нами
Рано
                       Чи                  
                                       пізно
Все  
                       Буде
                                                   Гаразд

Продовжувати
Існувати
Стає
Все  болісніше
Й  нестерпніше

Продовжувати
Існувати
Стає
                                                                   Все  болісніше
Й                        нестерпніше

Забуватися
Стає
Все
Важче.
Мої
Сльози
Дірявлять
Кометами
Обличчя
Зблідлих
Психлікарень

Герої
Такого
Собі
Нервового
Пост-панку
покличуть
Мене
На  місце
Старого
знищеного
від
імені
любови
Короля

Що
                       Я  
повинен
                                         Зробити
Щоб

                           Цей
Дотик
                                                                         Холодного
Металу
                                             Залишився
Під
                       Шкірою
Пустотою
                                                   Останніх
Останніх
                                       Що
Полягли

 
               Що
Я  повинен
                 Зробити
Щоб
Цей
                   Дотик
Холодного
Металу
                               Залишився
Під
Шкірою
Пустотою
 О  с  т  а  н  н  і  х
Останніх
Що
П  о  л  я  г  л  и

Що
[Я]  повинен
                                                                                   Зробити
Щоб
                                             Цей
     Дотик
                                                                         Холодного
Металу
Залишився
Під
Шкірою
Пустотою
Останніх,
                                                 Останніх,
Що
                         Полягли,

Й  кістки
Й  кістки
Їхні
О  с  і  л  и
К  о  л  и  с  к  а  м  и
Н  і  ч  н  и  х
К  о  ш  м  а  р  і  в,
Сплели
Світи
Для
Таких,
Як  ми,
А,
Визначеніше,
Для
Таких
Я  к
                                                                     Я

Я  не  можу
Собі
Допомогти.
Мотузки
Затягуються
Густішим
Мороком
Навколо
Навколо..

Моя  тінь
Горланить,
Моя
Тінь
Гамселить
Вже
Ледь
Теплими
Кулаками

Двері
Повільно
зачиняються
-[зачинаються]-
Ласкаво
             Просимо
У
                         Відсутність
Смерті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450174
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.09.2013

поза дорогами болю чи навпаки

Викорковування
Ночі,
З-під
Нігтів
Мого
Малесенького
Будинку

Я  запрошую
Тебе,
Запрошую,
Вічний
Мерцю,
Вічний
Стогоне,
В  одноденні
Дихальних
Подушок

Тобі
Сюди,
Ось,
Поглянь,
Електичні
Стільці,
Що
Нагадують
Підсмажених
Психів
Мій
Батько,
Ти  ж  пам’ятаєш
Мого
Батька?
Він  ще  живий.

Так,  ось,
Розповім
Тобі
Зовсім
Нетаємницю:
Він  вирощує
Кроликів,
Вирощує
їх

І  коли
Їхня
Довіра
Вже
Межує
З  божевіллям,

Він  лагідно
Підіймає
їх
і  глушить
своєю
кістлявою  рукою

ці  створіння
нещасності,
вони
відчувають
біль,
вони
відчувають
страх,
вони
кричать,
кричать,
як  злякана
дитина,
котру
зачинили
у  підпаленому
будинку

і  точки
відштовхування
до  виходу
немає,
дитина,
котра
згорає
заживо
запам’ятовується
тінями  історії
кролики,
котрих  ріжуть
непритомними
залишаються
моєю
скаліченою
пам’яттю

після
цього
я  запитаю
тебе.
Чому
ти  з’являєшся
мені?
Чому
ти  з’являєшся
забетонованими
лікарнями,
чому
з’являєшся
примарами
голови
позбавленими?
Чому
ти  
з’являєшся  
у  мареннях?

Прийди,
завітай
у  мій
малесенький
будинок,
я  прошу  тебе,
мій
морок
з’їсть
твій
світ,
мій
морок
позбавить
тебе
апетиту,
Вічний
Мерцю,
я  почуваюсь
звареним
м’ясом,
ти
чуєш,
як
скрипить
вітер
у  моєму
ліжку,
Вічний
Мерцю,
музика
припиняється
затишшям
перетворюючись
у
знекровлення

Вічний  Мерцю,
Я  твій
навіки
втрачений
брат.
Пута
поєднались
страченими
плодами
пустотності

Досить
поганих
доріг
у  снах!
Я  заблагав
перестати
вести
монологи,
та  
Ти
все
приходиш

Прийди
і  ще
один
раз
і
я  
змушу
тебе
плакати.
Дізнаєшся,
що  таке
сльози
[опісля
Смерті],
дізнаєшся,
що
таке
страх
і  бажання
забутися.  

дізнаєшся
як
це
бути
мною,
а
я
дізнаюсь
як  бути
тобою
поза  дорогами
болю
чи  навпаки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449936
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.09.2013

моя невичерпність. Це ти, чоловіче, ти.

Clown  you  ain't  shit,  turn  around,  your  face  split.
Girl,  you  ain't  shit,  turn  around,  your  face  split.
Hell,  you  ain't  shit,  turn  around,  your  face  split.
Clown  you  ain't  shit,  turn  around  your  face  split.
                                                                                               
                                                                                                                 Jonathan  Davis


Я  вичерпався!
Впав  
Обличчям
На  дорогу,
Всіяну
Твоїм  камінням,
Чоловіче,
Будь  
Добрий
До  мене,
Простягни
Свої
Руки,
Чоловіче,
Будь
Добрий
До  мене,
Простягни
Свої  руки,
Обійми
Мене
Міцніше.
Ти
Ж
Знаєш,
Я  
Не
Мо
жу
Бути
Клоуном,
Моє
лице
Розбите,
Потріскане.

[Визираюча
Кров
Визираюча
Кров]
Червоні
Червоні
Усмішки]



[Визираюча
Кров]
[Червоні
Червоні
Усмішки]



Я  не  шматок
Лайна.
Я  такий
Як  і  ти!
Прийми
Мене!
Не  бий
Мене!
Простягни
Руки
Свої
Зхолоднілі
До  мого
Обличчя

Бачиш
Маску?
Її  нема
Її  нема

Я  запевняю
Тебе,
Її  нема!
Забери
Мене
З  цього
Шляху.
Благаю,
Благаю!
Забери
Мене
З  цього
Шляху!

Я  такий,
Як  і  ти.
Я  частина
Тебе!
Запевняю!
Я  не  клоун,
Чорт
Забирай,
Ні!
Ні!!!!!
Я  не  клоун,

Що
Ти
Бачиш?
Перед
тобою
Дзеркало

Я  бачу
Тебе.

Я  бачу
Тебе

Маска
Тріщить?
Маска
Тріщить.
Але
Я  запевняю.
Її
І  не  було.

[Це  не  хронометраж]
Ув’язнення
Небуття,
Поперечно
Не
Віддзеркалюється
Нічого,
Окрім
Постаті
В  смертельно
Забезпечених
Ямах  муляжів

Це  ти,
Чоловіче,
Ти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449826
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.09.2013

одна́ково буду, я одна́ково буду

Не  хвилюйся
За  мене
Я  залишусь.
Я  буду
Тут
Завжди.
Адже
Це
Моє
Прокляття.
Адже
Таблетки
Проросли
В  мені
Болем  
Минулих
Захо́вань,
Адже
Я  звик
Жбурляти
Своїм
Нікчемним
Тілом
До  повного
Розпаду
Матерії

Це  моє
Прокляття
Я  безсмертний
Смертність
Десята
Вривається
В  ворота
Мого
Черепа.
Зачекай.
Вона
Не  ввірветься,
Адже
Дерева
Що
На  
Цій  
Порожнинній
Землі
Не  
Здатні
Приймати
Ще
Сухості

Сухості
Сухості
Сухості
Сухості
Сухості

Мова
Наповнена
Приголосними
Смердючих
Садів
Все
Спалене,
Вже
Не  витопчеш,
В
Такий
Спосіб
Розгортається
Кривава
Різня
Між
Сумнівами
Моїх
Голодних
Котів
Та
Собаками
Твоїх
Поневолень

Невротично
Невротично
Невротично
Невротично
[не  дотично]
Світло
Гасне
Я  напишу,
Власне,

Я  напишу
Ще  один
гіркістю
Насичений
Вірщ,
Щоб
Актори
З  
Викорковано]Дірявими
зубами

Палицями
Били
Мене
Попід
Серце,
Попід  голову
Били
Мене
По  обличчю,
Щоб
Грудна
Клітка
Розірвалась
І
Серце
Вирване
І  стомлене
Знайшло
Собі
Прихисток
В  якомусь
Теплому
Просторі

Обличчя
Хай
Моє
Злетить
Десятитисячним
Янголом,
Що
Врятувався

На  небо
На  кордон
Уявних
Сотворень

Голова
Моя
Хай
Розітреться
На  
Гарячий
Вогня́ний
Вітер
Самотньої
Захаращеної
Пустелі
Всіх
Повільно
Зникаючих
Століть

Хай
Вершиться.
Я  
Одна́ково
Буду.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449426
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2013

так насправді стається

Я  втомився.
Жахливо
Втомився.
Обличчя
Троянди,
Обличчя
Троянд,
Що  постійно
Кривавлять

Там,
На  могилах,
Я  вперше
Почув,
Що  індіанці
Здирали
З  зірок
Їхнє
Сяйво,
Так
Вони
Мстили,
І  мста
Їхня
Була
Жахливішою
Смерті
І  мста,
Їхня
Зміями
Мороку
Закрадалась
У  душі
Давно
Померлих,

Насправді
Ми  всі  померли.
Ти  ж  знаєш,
Хороша,
Ми  всі
Померли

Здавна,
Ще
Віднедавна,
Та,
Насправді,
Так  давно.

Сонце?
Та
Ні,  -
Ніч.
Ніч?  -
Та
Ні,  -  
Сліпе
Сонце

Справжність?
Та
Ні,  -
Тільки
Ідіоми
Короткозорості
Опудалових
очей

Повернення.
Самодостатність?
Кожна
Зірка,
яка
здійнялась
над  проваллями
Вовчих  Бажань
Трапляла
У  них,
Падаючи,
Немов
Здійнята
Буря
Трапляє
У  трапи
Вогняних
Воєн.
Койоти,
Ні
На  
Йоту,
Не  наблизились
До  звання
«Завойовників
Мексиканських
Пустель»

Індіанці
Усі
Вимерли,
І  
Ніч.
Ніч
Також
Залишилась
Безсяйною

Так
Насправді
Стається.
Так
Насправді
Стається

Троянди
Кривавлять
Там,
Де  розпочинається
Твоє  обличчя
І  там,
Де  закінчується  моє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449310
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.09.2013

Ріки с (з) пломеніють

Ріки  с(з)пломеніють
Від
Останнього
Доторку
Моєї
Неживої  руки

Ріки
С(з)пломеніють
Від
Останнього
Запам’яства
В  
Продертій
Горлянці
Пустельного
Птаха

Важкість
Безсенсовна
Неси
Її.
Важкість  
Наповнена
Тільки
Холодним
Повітрям

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449259
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.09.2013

вогняний дощ, бо, бо, бо-г. .

Не  до  конца  закрыли  двери
Механика  содействия  проста
Надбавки  за  потери
Найдут  других  возьмут  запасы
Седых  волос,  морщин  лица  
И  неспособность  драться!!!  

Я  вижу  землю  –  нас  там  нет
Небо  затянуто  пеплом  и  пылью
вокруг  умирают.
Я  вспоминаю  только  вспышки  свет
Я  знаю…  
                                                         Василий  Переверзев


Онде,  там,  я  на  краю
Спечених
Сонць,
Уяви
Собі:
Сонце
Спеклось,
Сонцю
Теж
Буває  
Гаряче

Я  горю/
Ось
Ще
Одна
Метафора:
[Я  вогняний
Дощ]

Я  спалюю
Самого
Себе,
Своє  маленьке
Нікчемне
Тіло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448505
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.09.2013

[небокоїть]. мене непокоїть

Голка  розпечена  
тікає  до  горла
Застеленою  водою
І  всі  хто    проходять
крізь  цю  воду
живими
втрачають
можливість  відновити
Р-е-є-стра-цій-ну  кА-рту  д-о    р-аю
Стоїть  годинник  на  стіні
У  своїх  вірменських  черевиках
Ти  усі  соті  храми  викурюєш
Й  гукаєш  про  себе      
Усіх  жінок  із  запаленими  золотими
 хрестиками
На  губах!
Шия!
«Зламайте  мені  шию»
Написано  на  потязі
З  напрямком  в  харизматичне  небуття.
Годинник  продовжує  дивитись
В  дзеркало  ,
Голка  прорізає  тепло  платівок  гірських.
вірменські  черевики  тебе  непокоять
Адже  вони
 кольору  дислокованого
Парового  неба  
Кольору  жовтошкляних  металів
Систематизованих  пральних  машинок

І  не  доведи  боже  до  такого  лиха
Якщо  ненароком  вони  зітруться  на  порох
В  результаті  постійної  ходьби.
                                         

                                         00:00
                                         00:30
                                         01:00
                                         02:30
                                         03:00
                                         04:30      


Ти  бігаєш,  ти  все  бігаєш
Замість  того  щоб  скористатись
Зручностями
Погоди
зупинялись
під  воду
усім  хто  топиться  варто  під  воду
усім  хто  горить  на  потяг
усім  хто  не  знає  куди  себе  діти
несіть  стяги  однотканинові
ідіть  на  внутрішню  війну
скористайтесь  поштою
власних  знетривожень
                                       
                                       
                                       05:00
                                       06:30
                                       07:00
                                       08:30



Пора  засинати
В  підвалі
Під  ковдрою
Під  жінкою
Чи  під  жінками
Із  зірками
в  Чолі
Із  прибережними  портами
В  масивних  кістках
[Святої  землі].

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448330
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2013

так має бути

І  випаде  перший  сніг
І  чайка  Мертвістю  Осені  впаде
Море  як  блаженство  зникне.
Блажене
Море  
В  Океані  Сліз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2013

Вечірка з екзистенційною назвою

Вечірка  з  екзистенційною  назвою
«Кліщі  люблять  тебе  до  крові»,
До  смерті
Любиш
Ти
Двері,
В  яких
Ніч,
Падає
З  проїбошеною
Головою,
У  яму
Мо́лоді
На  
Проспекті
Могилок
Сяючої
Примарності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.09.2013

Сьогодні, себто, [ніколи].

Сьогодні,  себто  ,[ніколи]
Я  приніс  листок  взятий
З  Дерева  Життя
Кишенькового  Буревію  Смерті.
Листок  
нагадував  загустілу,
з’юджену  кров.
Тому
що,
він  був
червоний

Та  й  завтра,  себто,  [ніколи]
я  зрозумію:  що  кістки
мої
зсередини
теж  червоні,
просто
багряні,
просто
невдоволення
лл’ється
Садами
Минулих
Сточених
Крил
Божевілля.

Коли
летів
Донизу,
в  саму
гущу
Пекельних
Сотворень.
Втратив
Шкіру
із
Правої
Руки

Вона
перетворилась
на  
Піщаного  метелика
І  злетіла
Чорними
Хмарковостями
Геть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447961
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.09.2013

нікчемність

Дерево
Зі  створінь  не  росте,
Бо  створіння
Ці  гнилі
Серцево
Й  душевно

Дерево  не  цвіте,
А  навіть,  
Як  і  цвіте,
То  весь  цвіт
Зникає,
Перетворюючись
На  
блакитнокров’яний
розчин

ви  не  бачите  
далі  свого  носа,
ви  не  цікавитесь
болем,
ви  цікавитесь  осудом,
саме  тому,

на  ваших  будинках
танцюють
маленькі  демони,
вигинаючи
спини,
вростаючись
у  ваші  кінцівки
вони  перетворюють
вас
на    тюремних
змій,
вони  перетворюють
вас
на  диких  ос,

що  чавляться
у  власній  слині,
давляться
власними
яблуками
з  металевою  основою

смаку  не  буде,
самки
воюють
за  правду,
я  не  воюю,
я  намагаюсь  втекти,
та  куди  втекти,
якщо  всюди
ви  завоняли
повітря

своїми  безглуздими  вчинками,
своїм  безглуздим  світоглядом,
своїми  бридкими  пиками,
ви  на  все  випорожняєтесь,
ви  всюди  залишаєте
свої  ідіотські  сліди

що,  якщо  взяти  гранату
і  підірвати  
своє  тіло,
разом  з  цим  простором,
разом  з  цими  крикливими  мудаками,
які  виростуть
руйнівниками,
всього  того,
що  закладалось  віками
природою  й  багатьма,
кому  було  не  байдуже  
до  майбутнього.

Що  якщо  взяти  гранату  
І  підірвати  своє  тіло
[разом  з  усіма  клондайками
повними  мудаків
разом  з  усіма  компаніями
повними  мудаків
разом  з  усіма  християнськими
храмами  повними  мудаків
разом  з  усіма  райвідділами  повними
мудаків
разом  з  усіма  вулицями  на  яких
сидять
обмежені
безглузді  старі

які  нікчемами  були  й  залишаться
навіть  після  смерті
то  якщо  їх  зірвати
світу  не  стане  зле,
просто  показати  вихід
є,
навіть  якщо  це  руйнація
гнилого  омертвілого,
навіть,  якщо  це  руйнація  
без  вродженого  конструктивізму.]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.09.2013

Ящірка з'їдала

Ящірка  з’їдала  місяць
Карета
Застрягла
У  хмарах
Вістрями
Світлових
Запаморочень

Ящірка  з’їдала
Місяць
Перетворюючись
на  одну
з  величних
мелодій
Cергія
Васильовича
Рахманінова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447797
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.09.2013

Ось Один Паразит. Ось Два Паразити. Ось три паразити. Ось їх уже мільйони в мені

Ось
Один
Паразит.

Ось
Два
Паразити.
Ось
три
паразити
Ось  
їх
уже
мільйони
в  мені

я  відчуваю
себе
домівкою
для
цих
ядерних
жуків,
для
цих
комах,

наче
мертва-
мертва
риба,
викидаюсь
на  берег
твого
уявного
сну

ходжу
колами
квартири,
наче
примара,
доки
ти
вирощуєш
щось
смачне

мене
нудить,
та
проте
я  відчуваю
твої
губи,
твій
язик.
я  не  можу
змиритись
з  тим,
що
я  смертний
і  смертність
моя
полягає
у  тому,
що
напризволяще
згартований
від  
усього,
що  
ще  відбудеться
чи  вже
відбулось,
однак
рано
чи  пізно
я  загину,
помру,

собака  промовить
тобі
хмарою
попелу,
згарищами
місячних
симфоній
Рахманінова:
"він  був,
але  зник.
Та  він  завжди  
Буде
Таким,
Яким
Його
Вимальовували
Стовбури
Дерев.

Він  завжди
Буде
Таким,
Яким
Вимальовувала
Його
Ти."

Ось
Мільйони
Паразитів
І
Усіх
Не  побореш
Та  
Чи  справді
Це  буде
Важливо?

В  цілковитій
Тиші
Собака
Розкаже
Про
Справжні
Чорні
Сни
Сліпих.

І  ти  заснеш
Міцніше,
Берегів,
Закутих
В  ландшафти
Вигорілих
Шанхайських
В’язниць.

І  ти  заснеш
Міцніше
Всіх
Випитих
Океанів

Кручі
Скотяться
Попід
Твою
Горлянку
Сумом

Та  
Я  
Знаю
Цей
Сум
Перейде
У  хмари
Блаженства
І
Ці  хмари
Навіки
Заволодіють
Твоєю
Мовою.
Тільки
Твоєю.
Тільки
Твоєю
Тільки
Твоєю
Тільки
Твоєю
Тільки
Тво-є-ю
Є-Ю
Є-Ю
Є-Ю
Є.
Ю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447596
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2013

Вовчі відмінки. [на тлі підстреленого холонучого тіла]

Скільки  я  ще  витримаю  в  цих  гранітових  скелях?!
Cкільки  укусів  сарацинових  змієголових  долин
Поміститься  
У  просторах
Мого
Підстреленого
Холонучого  тіла?!.

Скільки  відведених
Розчинів
Розчиняться
В  моїй
Некомпетентній
До  стану
Навколишності
Горлянці?!.

Скільки
Горищ
Із
Зірками
Застрягне
В  моїх
Нутрощах
Схоластичною
Ерою
Недоминулих
Доконаних
Згорнень
Згорань?!
Згорнень
Згорань?!
Згорнень
Згорань?!.
Згорнень
Згорань?!
Згорнень?!
Стан
За  станом
За
Станком
Шовкоподібна
Істота
Вовчих
Відмінків
Дробитиме
Поділи
Вічних
спустошень
опустеленого
ламаного
камердинарового
крісла

сиджу
у  ньому
і  зникаю
тло
за
тлом
Таллінн
Тміном
Спускається
на  мої
Гори

Гори́
Загартованим
Руслом
Світильником
У  кармічній
Інверсії
Заподіяних
Вбивств
Комахам
Що
Виросли
На  твоїй
Крові.

Гори́
Загартованим
Слухом
В  який
Врізаються
Вкотре
Крики
Снуючих
Втрачених
Вулиць
Котячих
Анархістів

Королі
Буденності
Підрізають
Мовні
Сентименталії

Марки
Відправляються
До  ледь
Дихаючого
Президента

Ці  гранітові
Скелі
Скільки
Я  ще  витримаю
Всередині
Них/?.
Благаю
Прийдіть
Хоч
Хтось.
Благаю
Принесіть
Мені
Дощ
Зі  світла.
Світлий
Дощ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2013

ці.

ці
Гойдалки  завжди  відбуваються
Чиєюсь
Відсутністю.
Малюк
З  очима
Царя
Ентропії

ці
Гойдалки  завжди  відбуваються
Чиєюсь  Відсутністю.
Малюк
З  очима
Царя
Ентропії

Мускулатура
Землі
Проламує
Череп
Сонця
З
Невідомим
Забарвленням
Очей

[є  мірою  безладдя,  присутнього  в  системі.]
Я  міра  безладдя  присутнього
В  системі

[У  самочинних  процесах,  які  протікають  
в  ізольованій  системі  
ентропія  
зростає]

отже
моє
тепло
нікуди
не  зникає,

нікуди,
нікуди
не  зникає,
а
впевнено
глухо
й  самоприречено
стікає,
згортає,
а,  отже
вливається
в  вулкани
схованих
кілкованих
зорями
кіл

інколи
ці
вулкани
вибухають.
Птахами
назовні
Місяць
продирає
ледь
чутні
пасиви
моїх
відображених
ніг

віддаляються
моря
віддаляються
океани
зачиняються
двері
світло
вже
вкотре
вибухає,
якщо
настане
Теплова
Смерть
Всесвіту
чи
Вистачить
Мого  тепла

ці
Гойдалки  завжди  відбуваються
Чиєюсь
Відсутністю.
Малюк
З  очима
Царя.
Ентропії
Покидає
Свій
Затишний
Маршрут
Поневолення,
Розгойдуючи
Гойдалку
Йде
Геть.
Йде
Ге-.-.-.-ть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446566
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2013

Сонячне оплакування ваших гріховних колисок.

Здраствуйте,  
Механізми
Білі,
Механізми
Чорні

Не  хочу
Мати
Нічого
З  вами
Спільного

Здраствуйте
Люди
З  
Цими
Механізмами
Всередині
Душ

Нічого  
Не
Хочу
Бачити,
Нічого
Не
Хочу
Чути
З  ваших
пусторозітнутих
Вуст

Мені
Вже
Не  сняться
Санітарні
Вузли.
Мені
Вже
Не  сняться
Ніякі
Сни

Бо
Я
Скакаю
Батутами
Вічності.
В
Холодних
Просторах
Вічного
Нескінченного
Космосу
Набагато
Тепліше
Ніж,
З
Краю
Прірв
Ваших
Збляклих
Сердець

Згасайте!
Гасіть!
Згасайте!
Зникайте!
Байдуже!
Світла
Немає.
Світло
Творить
Пес,
Що  сидить
Глибоко
В  архіпелагах
Моїх
Кісток.

Світла
Немає
Світло  -
Величезна
Тварина,
Що  дохне
Викидаючи
На  поверхню
Слину  повернень
Архаїчних

у  ваших
Нікчемностях
Пропливає
Смердюча
ковдра,
З  ваших
Слів
Випливає
Істина

Істина.
Саме
Так.
Істина
Істина
Така:
Ви
Всі
Здохнете
Не
Доживши
Навіть
До  першого
Снігопаду:
Коли
Спуститься
Опівнічний
Тигр
та
Впаде
Перша
Зірка
Зі  зворотної
Сторони
Шлункових
Марень
Неба.  

Та  проте.

Сонячне
Оплакування
Ваших
Гріховних
Колисок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446529
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2013

[Землі Хаката-Нінґьо. ]

Піднімись.
Упади

Кіт
Камерних
Морських
Прибуттів
Ковтає
Сіль
Забудов

Кіт
Камерних
Морських
Спалень
Літа
Відчалює

Вичавлюючи
Ребра
Синів
Осені

Піднімись
Упади.
Самокопання
Самоковтаючих
вуздечок
Темені.
Самознищення
Самозаколисування
Самозализуючі
Рани
Посміхаються

Ці
Усміхи
Варті
Пустелі
Японського
Майстра
З
Вишукування
Крові
На
Тілі
Осінніх
Листочків.
Приймай
Радо
Окісткування
Повітряних
Осель
Осіли
Зірки
У  вухах
Вітряними
Сякухаті.
Осіли
Хмарами
Хемари
Примари
Примари
Хемерувань.
Химерувань.
Пустоголові
Химерники
П’ють
Кров,
Наповнену
Інеєм
Зжовтілої
Фабрики
що
Зійшла
з
пам’яті
мого
серця

осушення
земель
Хаката-Нінґьо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445731
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2013

постійна травма

Я  знаю  одне,  коли  тебе  розриває
зсередини  наче  вибухівку,
ти  не  травмований,
ти  майже
вибув,
майже  вибув,
адже
це  почуття,
коли  щось  
зв’язує  тебе  з  іншим  ссавцем
калічить
на
пізніших
стадіях

забігаєш
на  першу  базу,  
на  другій  -
тебе
ламають,
тобі
ламають
ребра,
потім  
ключицю,
потім
ти  втрачаєш
свідомість  від  надмірної  кількості  кисню,
в  твоєму  балоні
не  має  більше
сумнівів

ти  пережив  і  переживаєш
й  далі,
тільки  твоя  будова
тепер
нагадує
рознімлені
частини
трикутника

тепер  форми  твоєї  душі
потрапляють  у  паливо
заправки  
і  у  цьому  сенс  всього  всесвіту.
сенс  всесвіту
говорити  
про  музику,
якої  не  чув,
музику,
яка  утворилась
і  вона  у  безтишші;
і  тебе  ламає,
ламає,
до  поки  
очі  не  закриваються
і  це
матчпойнт,
і  це  поразка
в  сто  років,
що  вміщуються
в  кисневий
балон  
Вічності,
що  вміщуються
в  серцевий  об’єм  грудей
дівчини-віолончелістки.  

Ти  витончено  загартований,
як  графіт  олівця,
яким  малюєш
безсердечних,
злих,
розчарованих,
розтовчених,
і  графіт  стирається,
та  олівець
малює
до  останнього

і  ти  робиш  останній  ковток
спрага  вже  навіть  не  мучить,
адже
це  кінець  тайму,
наступного
ти  вже  не  побачиш,
адже
тебе  винесуть
на  нішах
в  інший  кінець
туманності,
друга  база
залишиться
тільки  
в  тобі.  

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445516
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2013

[чорний змій. ]

Між  твоїх  очей
Закрався
Чорний
Змій

Я  не  висловлю
Ні  
Однією
Мовою
Наскільки
Я  тебе
Кохаю
[Ні  мова
Вітрів,
Ні  мова
Смерті.]
не  зійде

Іколи  мені
Хочеться,
Щоб
Ти
Розбила
Моє
Обличчя
Чимось
Гострим
Або
Важким,
Щоб
Звідти
Виліз
Китовий
спадкоємець
І  сказав:
«Дивись
Це
Не
Істота
Це  послід
Епохи»

Інколи
Мені
Хочеться,
Щоб
Всі
Троянди
Зів’яли
Металом
Блакитно-сірим

В  моїх
М’язах
Пульсує
Планета,
Перетворившись
На  
Епілепсію
Гострої
Конусоподібної
Аорти
Вона
Викине
В  атмосферу
Усе
Зло,
Усі  біди,
Усі
Байки,
Усі
Сни.

Я  помітив.
Поміж
Твоїх
Очей
Закрався
Чорний
Змій,

Він  повзе,
Викидаючи
З  пащі
Мертвих
Папуг

Це  пір’я
Фіксація
Відчуттів,
Почутих
На
Похоронах
Вільяма  Блейка.

Це  пір’я
Фіксація
Відчуттів,
Почутих
На
Похоронах
Вільяма  Блейка.

Це  пір’я
Фіксація
Відчуттів,
Почутих
На
Похоронах
Вільяма  Блейка.

Воно  всюди,
Де  б  ти  не  була,
усюди
Знайдеш
Мене.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445231
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2013

солоний чи гіркий, кам'яний вік застиг

Як  голодний
Боїться
втратити
Увесь
Хліб,

Так
Я  
Боюсь
Втратити
Геть
Усе:
Тебе,
Себе,
Свою
Казкову
Долину,
В  
Якій
Вітер
Розтинає
Плечі
Морепроходців
Дощами
заліза

У
Цих
Руїнних
Камертонах
Я  
Бачу
Свої
Відображення,
Де
Я  
Відчуваю
Повноту
Любові

У  цих
Руїнах,
Зліплених
докупи
Я  
Відчуваю,
Як
Тонуть
Пекучі
насмішки
Наскельних
Спостерігачів
Великих
Осілих
Склепів

І  коли
Стрічка,
Що
Розітне
Сонце
Навпіл
Спаде
На  
Мою
Голову
Чортовим
Колесом

Я  зможу
Принести
Останню
Подорож
В  кам’яні
Душі.

Я  зможу
Я  зможу
Я  зможу
Я  зможу
Я-з-мо-ж-уу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445178
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2013

Bicycle Poem

Тур  де  Франс
Розпочинається
З  
Маленьких
Набирань  швидкостей

Відриваєш
Добре
Оснащений
Язик,
Намотуючи
Свої
Нерви
На  
Траву,
Зеленішу,
Ніж
Кислотні
Тріпи
Моріса  
Ґарена

Моріс
Ґарен.
1906
Рік.
Простий
сажотрус
Підірвав
Свідомість
Богів,
Коли
Придбав
Свій
Перший
Велосипед.
Коштував
Він,
До  речі,
Місячну
Його  зарплатню

Цей
Малий
Засранець
Літав
Зі
Швидкістю
Гомерових
Сліпих
Очей

Промені
Його  
Світлих
Щік
Шурхотіли
Світловими
Роками
Космічних
Петардувань.
Ороро!
Так
Ось,
Друже
Мій,
Уявний
Видимий
Друже,
Уяви,
Що
Ти  втрапиш
На  
Тур  Де  Франс,
Набираючи
Клунки
Повні
Собачих
Сердець.
Птахи
Виспівуватимуть
Тобі
Канонади,
Стріли
Найманих
Найманих
Криговбиць
Стелитимуться
Тобі
Під
Колінами
Ланцюгами
Твого
Велосипедного
Демона.
Ти
І  
Твоя
Велосипедна
Тварина
Єдине
Ціле,
Неподільна
Частина
Згоди,
Угоди
Ніякого
Марокканського
Концертування
Диких
Племен.
Ганс
і  Кристіан
дощові
Частини
Раю,

Такого
Раю,
Де
Безліч
Твоїх
Суперників
Ламатимуть
Собі
Щелепи
Об
Воронячі
Душі
Соняшникового
насіння

Ти  переможеш.
Я  вірю
І  це
Буде
Краще,
будь
якого
кращого
Кислотного
Тріпу
Чи
Вогняно
Духмяного
Цілунку
Злого
Гелікоптера
Смерті

Король
Швидкості
Виростає
На  моїх
Очах
З
Часом
Ти
Станеш
Настільки
Швидким,
Що
Я  навіть
Дихати
За  тобою
Не  встигатиму

Посміхаюсь
Ороро.
Щиро
Посміхаюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444719
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.08.2013

цього літа [хрускіт колінних тіней]

Цього  літа  я  не  міг  напитись  
водою  сповна,
Я  Втрачав
Кілометри
Снів,
Що
Мали
Бути
Початком
Хорошим
Ознаменування
Того,
Що
Відсирілий
землеосіріс
зник
і  простив,
що
відсірілий
землеосіріс
зник
і  втопив
усі
лаштунки
жовтих
кам’яних
гробниць.


Скільки
не  лізло
в  горло
кинджалів
Сонцеїдів

Посеред  тиші
Накресленої,
Як
Маленький
Розплесканий
На  
Асфальті
Звір

Я  насолоджувався
Кожним
Заходом,
Кожним
Сходом
І  сходженням
Твого
Голосу,

Забуваючи
Все
Найкраще,
Що  
Було
В  мені

Забуваючи,
Що
Холови
Покидають
Затишні
Місця
Темряви
Своїх
Голів

Якщо
Все
Повернеться.
Я  стану
Годинником,
Компасом
Для
Заплетеного
У  ручні
Над’містя
Волосся,
В  
Якому
Можна
Спалювати
Всі
Пустоти
Цього
Нікчемного
Буття,
В  якому
Можна
Знаходити
Серця
Кислотних
Птахів,
Що
Відтравмовують
Свої
Кров’яні
Кровостікаючі
Пісні
Постачань
На  
Південь
Узбережжя,
На
Схід
Ніагари,
На  Захід
Опівпівнічних
Самозаховань
Старих
Непотрібних
Істот
Вічного
Сяючого
Безмежжя
Вічного
Самозабуваючого
Розбивання

Хрусткіт
Колінних
Тіней

Хрускіт
Дверей,
Що
Зламали
Хребти
Забуттями

Побачились
На  бивнях
Давно
Зотлілих
Камерунських
Слонів.
Побачились
І  зникли.
Цілунками
Затяжного
Просоння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444329
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2013

Загиблих Птахів Нічної Спустілої Індії. ( моєї спустілої Індії )

Рудро!
Прийди
До  мене
Зі  своїми  марутами.
Змети
Все  на  шляху!
Всі  мої
Ранково-сонні  
Нагадування  собі
Що  
Я  не  
Король
Темряви

Змети
Мою
Любов
У  безвість
Розбитих
По  лікті
Днів
Ночі,
Ночей
З  дном
Всередині
Кров’яних
Ліхтарів.
Палять
Жертовні
Символи.
Я  плюю
В  обличчя
Своїм
Відображенням

Пашупаті!
Ти
Володар,
Цар
Усієї
Руйнації!
Маєш
Право  вбивати,
Вершити
Суди,
Маєш
Право
Топтати
сонячних
тварин,
гасити
об  їхні
нічні
кошмари
недопалки
своєї
люті!

ревучий  виючий,  рудий,  грізний
чорний,  чорний  як  лук,
старого  останнього  демона

володар  часу  та  смерті,
волію
померти,
коли
дивляючись
у  дзеркало
бачу
замість
своїх
відображень
твоє.  

Волію
Померти,
Коли
Ти  
Важкими
Стрілами
Прокладаєш
В  мені
Огиду
До  світла

Волію
Померти,
Коли
Ти  
Розриваєш
В  мені
Могили
Загиблих
Птахів
Нічної
Спустілої
Індії.  

волію  по-ме-р-ти
волію  по-м-м-м-е-ртиии-и-и

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443961
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2013

пусті посмішки для Аґні

В  блакитно-грозяних
грізних
Мішках
Вивезуть
Мою  
Душу,
Яка
Рватиме
Людськість
Вашу
На  шматки?!
Моя
Душа  
Оскаженіла
Собака.
Як
Я  ненавиджу
Усе,
Що  
Робиться,
Усе,
Що  твориться
Через    любов?!

Ця  зла
Примара
Взяла
І  вирвала
Мені
Опору
З  під-ніг,
Довгими
Століттями
Я  шукатиму
уколи,
якими
виводили
мене
на  простори
смутків
зачинених
неба,
як  консервну
бляшанку
мене
зшили
докупи
з  двох
хмар
котрі
стали
згарищами:
«Посиди
Тут.
Ми
тебе
колись
заберемо
з  собою»    -
казали
мені

усюди
я  відчуваю
власну
відсутність:
ті  пусті
посмішки
дурманять
тільки
дітлахів
Аґні

Не  намагайтесь.
Ви
Не  одні
На
Цій
Планеті
Страху.
Невагомість
Вагомо
Вас
Розчавить.
Роздрібить
Ваші
М’язи.
Відступайте
Капітулюйте.
Дощі
Не
Закінчать
Виїдати
Прозорість
Очей

Зорі
Відбудуться
білизною
Золи
На  губах.
Зорі
Розчиняться.
Пітьма
Розчиниться
Я  вірив.
Але
Тінь
Моя
Кволо
Втопилась
В  болотах
Стом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443719
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2013

відгуки Хари

Я  був  у  зоряних  дельфінаріях
де  смерть  облаштувала  собі  тепле  гніздо.
Я  був\там
і  нічого  не  відчував  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443702
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2013

closing the eyes, peeping you in eyes

Я  не  можу  не  пригадувати
Свого  падіння
З  чоловіками,
Котрі
Спали  з
Відкритими
Очима
Й  ранами

Я  не  можу
Розбити
Свого
Обличчя.
Хворість
Зникає,
Та  
Інколи,
Я  хочу
Спалити
Всі
Дзерка́ла,
В  яких
Бачу
Своє
Відображення.
Інколи
Мені
Хочеться
Знову
Відчути
Ножі.
Прошу
Не  плач.
Бо,
Зазвичай,
я
Ридав,
Коли
Відчував,
Як  демони,
Що  жили
В  мені

Знеособлювали
І  інші
Чужі
Життя.
Прошу
Не  плач,
Бо
Сльози
Твої  –  
Не
Очищення
Для
Мене.
Для  
Мене
Це,
Як  бути
Стертим
На  порох
Гарматами
Смерті.
Коли
Бачу
Твої
Очі,
Твій
Погляд
Просто
Розрізає
Навпіл
Мої
Сухожилля.

З  них
Стікає
Ріка
Чорноти.
Я  був
Загубленою
Саламандрою
У  ямі
Повної
Скелетів
Надії.
Вилитий
серцями
Сліпих
Китів,
Гострий
Папір
Проникає
В  горлянки
Поснулих
І  тих,
Хто
Ніколи
Не  снить

Я  відчував,
як  повітря
Розширювалось
Я  відчував.
Зараз
Відчуваю,
Як
Ланцюги
Зап’ясть
Здавлюють
Мої
Руки

Ти  кричиш
Мені:
Будь!?
Будь!
Будь!?
Будь!
Твій  крик
Все  посилюється
І  ось
Зриває
Вже  останні
Покрівлі
Вітрами,
Іменитих,
Як  «Буревій  Шаленості»
Як  «Буревій
Кожного  дихання,
Кожної  миті».
Мої  незграбні  рухи
Сполохують
Цей  крик,
І  він  злітає
Вище
Десь
У  невагомість.
І  я  скакаю.
Час.

час
Відмотує
Вічності

Відмотує
Поглинуті  
Шкірні
Диспансери
пітьми

І  дає
себе
розглянути.
Зазирнути
Тобі
У  вічі.

усюди
Я  був
Чоловіком.
усюди
Я  був
Дитиною.
усюди
Я  був  старим
Мотлохом.
Усюди
я
був
Пустелею
Повною
Обеззброєнь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443142
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2013

таке людське сьогодні

Cьогодні.
Коли  я  мчав  
Верхи
На  
Залізній
Судомі
В  моїх  очах
Промайнув  
Захід
Сонця
Вогняно
І  
Я  
Відчув
Як
палає
Моє
Серце.
Як  заживо
Згораю
Ніжністю
Наче
Примара
Що
Існує
В  усіх
Просторах
Безвиході.

Інших  шляхів
Немає
Інший  шлях
Прокладається
Згарищами
І  
Всюди
Проростає
Листя.
Поруч
Трави.
Поруч
Потягів.
Наших
Потягів.
Чуєш.
Тільки
Наших.
За́мки
Всі
Перетворюються
На  пісок
Через
який
Я  
Розглядаю
Вуста
Твої
Не  чиїсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2013

Морок це качечка в садах Семіраміди?

Пан  Морок  оселився  в  моєму  піднебінні
Пан  Морок  оселився  в  моєму  Піднебессі
Відчуй  альтернативність  палаючих  трупів
В  твоїх  світах
Мурахи  танцюють  на  виделках  танець  Відчаю

Пан  Морок    –  це  квантове  самогубство
Із  гвинтівкою  поміж  зубами  старості
Відчуй  непотрібність
і  зношеність  власного  взуття
ось
ти.
Як  
це  
взуття.
Ходи  босоніж
Смолами  Жовтявих
Відлунь
Місяця
Він
в  місті  палає  чи  світить
наче  Гігантський  
Червонястокістлявий  Пацюк
Пан  Морок
Нагадує
Качечку
Із  
Масивом
Безмежної  темряви  в  собі
Ось  ця  качечка  каже:  "КРяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяя"
І  Капустяні  Трупи  Надії  Мого  Сусіда  Геральда  зникають
Повісившись  за  кулуари  безмежних  тліючих  гір.
Усюди.
Куди  не  плюне  качечка  ступає  янгол  що  
Закидає  повітря  запахом  зіпсованого  м’яса
На  краю  платформи  у  тамбурах  пекла
Сидить  
Товстий  юнак
Він  пожирає  зіпсоване  м’ясо
Промовляючи
«Смакота»
Качечка  кричить  своє  протяжне  пронизливе:  
«Кряяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяя!».
Юнак  товстіє  ще  більше  давлячись  м’ясом
Усі  дерева  та  дерев’яні  прошарки  безтілесної
Ночі
Перетворюються
На  безмежний  крик  падаючого  сигаретного  літака
Серця  б’ються  дужче
Коли
Відчувають  наближення
Власної  безпорадності
Дощовий  старий  топиться
В  калюжах
Поруч  з
М’якою  Святою  Землею
«Качечка
Качека
Качечка
Припини»  –    Благає
Синьозубий  хлопчик
Із  клинком  семисот  мрій
У  спині
Та  качечка
Кричить
Полум’яновбиваюче  
«КрЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ»
Все  займається.
І  десь
Між
Централями
Садів
Семіраміди
Я  відчуваю
Що
Цей
Сад
Колись
Був  
Божественним,
Доки  в  ньому  не  з’явився  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2013

в цьому і полягає моє безсмертя. Квантове безсмертя

Я  вічно
думаю  про  тебе.
Думаю  
як  ти  далеко
навіть  коли
я  палю
думаю
не  про  величність
звільненого  диму
а  про  птахів
котрі
вилітають
з  моїх
теплих
хвиль
мозку.
Думаю
про  коріння
твоєї
душі
що  так
близько
знаходиться
моєї  
голови.
Думаю
про
стомлених
верблюдів,
що  здавалось
би  таким
пекельним
ранком
промайнулої
пустелі
перетворяться
також
на  птахів
і  полетять
геть
на  свободу
до  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442307
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2013

все у моєму Всесвіті відбулось

Наді  мною  вже  злітались  мухи
І  тоді,  коли  ти  прийшла  
Із  землею
Літа
Я  відчув,
Що  я  воскрес

Я  відчув,
Що  таке
Вітряність,
Що  таке
Сонце,
Що  таке
Забути
Усі
Надвечір’я
Самотности.
Я  відчув
Що  таке
Розламувати
Навпіл  сум,
Як  черствий
Багряний
Хліб,
Що
Кишить
Кониками-стрибунцями


І  коли  ти  прийшла,
Зникли  обрії
Моїх
Втомлених
Вбивць

Всі  надгробки
Відчинились
Востаннє,
Щоб
Могильні
Скелети
Сказали
Мені
Таке
Рідне
«прощай»

Тепер
Я  в  світі
Живих,
Справді,
В  світі  
Живих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2013

жовтоокі зоопарки осені

Не  покидай  мене  ніколи
Не  розділяй
"Коли"
На  розірвані  рани

Без  тебе
Я  задихнусь
У  цих
Жовтооких  зоопарках  осені

Без  тебе  я  заплямую
Обличчя
Своїх  мародерів
Власною
Кров’ю

Суцвіття  власної
Нікчемності
Й  безсилості
Проростає  в  мені
Залізотемніючим
Панциром
Пітьма
Розводить
Фарби
Фарби
Перетворюють
Смерть
Як  поодинокі
Постріли
На  щось
Вище
аніж
Лаштунки
За  якими
Ховаються
Дерева
З  опалим
Листям.
Листя  –  це
Ящіркові
Майбуття
Листя  –
Це
Ящіркові
Ридання.
Сльози
Твої
Як  могутні
Вітри
Що  топлять
Еллінські  
кораблі.
Не  
Забувай
Я  там  знаходжусь.
Я  там  лаштую
Ось
Уже  не  одну
Вічність
Ночівлі
Розмовні
З
Пустельними
Дияволами
З  
Янгольськими
Язиками
Коли  ти  плачеш
Плавники
Риб
Згортаються
У  багряножовчні
Крила
Ці  
Риби
Хочуть
Летіти
Геть.
І  ось
в  такі
Моменти
Я  відчуваю
Себе
Твариною
Розірваною
наскрізно
Від  нескінченності  куль.

"Борюсь  –  значит  существую»  -    надпись  на  кепке  и  лозунг
Сто  Тысяч  Лет  Одиночества    ждёт  впереди
Размахивать  мечом  пока  не  лягу  под  звёздами
Fight  for  the  future  –  то  есть  спасибо  за  жизнь
«Борюсь  –  значит  существую»  -  надпись  на  кепке  и  лозунг
Сто  световых  лет  одиночества  ждёт  впереди  
Размахивать  мечом  пока  не  лягу  под  звёздами
Fight  for  the  future  –  то  есть  спасибо  за  жизнь"
                                                                                                                                         Евгений  Алехин

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441929
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2013

Дві істоти в моїх напівживих серцях

Дві  істоти  в  моїх  напівживих  серцях
гукали,  сперечались:
- Дозволь  мені  бути
- Знищи  мене!
- Дозволь  мені  бути
- Знищи  мене!
- Дозволь  мені  бути
- Знищи  мене!
- Дозволь  мені  бути
- Знищи  мене!
- Дозволь  мені  бути
- Знищи  мене!
- Дозволь  мені  бути
- Знищи  мене!
- Дозволь  мені  бути
- Знищи  мене!
Це  продовжувалось    сім  Вічностей
Сім  раз
Вони  зникали
З  риданнями
єднаними  ланцюгом
Сутри  Темних  зірок.
Вони    до  Тебе  гукали.
Гукали    Тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441877
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2013

морґ. 0, 56 гектарів, і немає де розійтись.

Я  знаю,
Що
Ви  мої
Зачинателі

Та  чи  відчуваю  я  
До  вас  любов,
Коли
Розумію,
Що  
Ви  знищуєте
Геть
Усе,
Чим  
Я  дихаю,
Що  мене
Сотворює
З  початку
Сокровенного

Знайте:
якщо
Ви

Продовжите,
Вам
Доведеться
Викликати
Підземного
Санітара,
І  я  знов
Опинюсь
В  божевільні
Сансари

Вам  краще
Зараз
Йти  
На*уй.
Я  не  хочу
Зустрічати
Річки
Повні
Трупів.
Я  не  хочу
Бачити
Брудних
Ницих
Істот

Дай
Мені
Пов’язку
На  очі.
Нехай
Я
Забуду
Що  я  живий