| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
Мені б тільки знати, що ти поруч.
Мені б тільки відчувати вій твоїх порух.
Я так хочу тримати твою руку в долоні.
Бо давно вже у ніжності я у полоні.
Мені б тільки бачити блиск твоїх очей.
Мені б тільки з тобою безсонних ночей.
Мені шалено хочеться бути поруч з тобою.
Мені страх як хочеться дихати одим лиш тобою.
______
Ніжність у моїх венах пульсує, тебе потребує.
Твій голос чарує.
Я подих затамую.
Як же я за тобою сумую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Я думаю, що людя бояться висловити свої почуття, адже вони не знають напевно, яка буде реакція співбесідника і бояться бути відторгнутими, бояться, що ці почуття будуть невзаємними.
Люди бояться йти на ризик, бути сміливими, робити щось, не знаючи які наслідки потягне за собою цей вчинок.
Бояться казати правду, знаючи, що вона може когось образити.
Бояться бути щирими, бути такими, як вони є, тому що комусь це може не сподобатись, хтось може не сприйняти їхнє справжнє єство.
Люди бояться самотності, бояться залишитись наодинці з собою, зі своїми думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424101
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.05.2013
Часто мене дратує те, що я злюсь на дорогих мені людей.
Лише нещодавно я зрозуміла, що так і має бути.
Бо зляться і ображаються лише на тих, до кого мають почуття.
На байдужих людей нам байдуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422859
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.05.2013
Одні розвиваються, навчаються,
А інші ліняться, маячнею займаються.
Одні розумні, талановиті особи
Інші ж збирають чужі плоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013
Так ніжно, рукою по тілі,
Так дивно - мурашки по шкірі.
Так любо дивитись на тебе,
Так лагідно пригортаєш до себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Сісти б у вагон метро чи поїзда і помчатись, так спонтанно, необдумано.
Залишити б у минулому все, що було, що накипіло і наболіло, почати б нове життя, та чи зумію?
Зумію! Потрібно щось змінювати. Куплю квиток в одну сторону, поїду, не оглядаючись. Буду подорожувати світом, творити, вивчати мови, порину у історію та мистецтво інших країн, але не сьогодні.
Так часто ми відкладаємо справи, боячись, що у вас не вийде, що ви не такі сміливі, щоб змінювати щось у своєму житті. Дурня! Все можливо, лише потрібно захотіти і докласти зусиль.
Якщо вам хтось говорить, що це надто складно, не слухайте! Просто він надто слабкий! А ви не такі! Вірте у себе та в свої можливості, не бійтесь невизначеності. Рано чи пізно зміни самі можуть вас застати, коли ви цього не очікуватимете. То чому б самому щось не змінити? Вперед! Дійте!
Нехай вам щастить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409244
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.03.2013
"Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води..."
Слова Володимира Сосюри на согодні мають неабияку актуальність. Слід любити свою державу, але не лише любити себе в Україні, а й полюбити Україну в собі, а насамперед "мову її солов'їну".
Адже ми є нацією, гідним народом гідної країни - України. Наша державна мова, рідна мова, мова, якою матінка співала колискові - це українська. Вона, наче дзеркало, відображає всю сутність душі українців. Нею можна виразити найсвітліші почуття, поділитись новинами, передати інформацію. Це мова наших дідів і прадідів, чумаків і козаків, нашого видатного Кобзаря і Великого Каменяра.
Сотні років наша мова розвивалась і вдосконалювалась, щоб ми, діти сьогодення, могли вільно спілкуватись. Українці, давайте збережемо найдорожчу спадщину, не втратимо рідну мову! Адже народ без мови - як риба без води.
У наш час дуже багато людей розмовляє суржиком, вживає русизми та інші слова, що паплюжать українську мову. Хіба наші славні пращури відвоювували право вільно спілкуватись українською мовою для того, аби зараз ми слухали і співали іноземні пісні, ганьбили і нищили рідну мову, перекручували її слова на свій лад? Скільки поетів, митців, авторів потерпали за те, що творили, думали, співали, розмовляли українською мовою. Багато великих людей, цвіту нації, було знищено, відправлено до Сибіру, піддано катуванням, за те, що вони були справжніми українцями, відданими своїй мові та країні.
Безперечно, чим більше мов ти знаєш, тим більше ти людина. Але як писав наш славний український митець Тарас Григорович Шевченко "Чужому научайтесь й свого не цурайтесь".
Отже, українці, шануйте свою мову, спілкуйтеся українською, любіть її, бережіть і поважайте! Адже без мови немає народу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408567
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2013
- Якби ви могли забути всі свої страждання ,розчарування, позбутись нестерпного болю, який невпинно точить вас з середини, зробивши один глоток чарівного зілля, ви б зробли це?
- Ні!
- Але чому? Хіба вам подобається відчувати ці муки?
- Я не хочу нічого забувати. Цей біль робить мене сильнішою, нагадує мені хто я, і чого я досягла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408467
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.03.2013
У затишній долівці панує спокій, душу огортає тепло різдвяних свят. Стіл накритий снужно-білою скатертиною, на ньому вже стигнуть дванадцять традиційних страв, наповнюючи кімнату смачними запахами. У кутку стоїть красуня-сосна, виблискуючи гірляндами, я ж вдихаю з задоволенням сосновий аромат, наповнюючи ним свої легені. Таке враження, що разом з запахом цього дерева я вдихаю новорічний настрій, він повільно заполоняє все моє єство, заставляючи посміхнутись. Мене оточують рідні та близькі люди, тепер я розумію: бачити їхні щасливі обличчя - найкращий подарунок на різдвяні свята. Я тону у їхніх обіймах, у океані позитивних емоцій. Дякую, Зимо, ти принесла у наші домівки святкову ідилію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408100
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Ми любили, злились і раділи цією зимою. Ми мерзли, хтось грів руки у теплих рукавичках, а хтось у руках коханої людини. Для кожного ця пора була особливою, але для всіх вона завершилась.
Тепер покладаємо всі надії і сподівання, що і весна 2013 буде незабутньою. На жаль, асфальт ще мокрий, а повітря холодне, хоча календар вже відраховує перші дні березня. В повітрі вже вчувається легкий аромат весни, на яку ми всі з нетерпінням чекаємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407823
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Любі друзі, давайте поміркуємо чи можна назвати теперішнє населення України Народом? Думаю, наше суспільство не зовсім відповідає цьому званню.
Я вважаю, що для того, щоб українці стали справжнім Народом, гідним проживати на території України, потрібно знати історію нашої неньки, її трдадиції, звичаї, мову, культуру.
Адже саме наші героїчні предки-козаки започаткували наш славний рід, а своїми хоробрими звитягами і глибокими переживаннями за долю своєї рідної землі не тільки прославили нашу країну, а й заклали міцний історичний фундамент, показали гідний приклад для наслідування майбутнім патріотом.
Мамине слово, мамина колискова - наше первісне знайомство з Батьківщиною. Оселя українця, прикрашена білими вишиваними рушничками. Давні традиції тісно переплітаються з сучасністю, адже і зараз матері дарують дітям вишиті рушники разом з благословенням при одруженні, співають немовлятам колискові.
Спільні традиції, мова, культура, обряди, історія - це все об'єднує наш народ, вирізняє його з-поміж інших.
Українці в усі віки захищали рідну землю від ворогів, а рідну мову від осквернення. То чому ж ми, люди, які проживаємо у незалежній Україні, надаємо перевагу чужому? Хіба при такому свідомому виборі ми можемо називатися Народом?
Наша мова, мова знаменитого Кобзаря, Великого Каменяра, славної Лесі Українки і інших талановитих синів і дочок неньки України, пережила більше сотні заборон, але все ж таки вистояла, не для того, щоб зараз поступитись місцем російській мові.
Тому, я прошу Вас, розмовляйте рідною мовою, читайте українську літературу, вивчайте нашу історію, оберігайте традиції,цінуйте все українське, адже саме це і робить нас справжнім Народом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407754
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Часто людині комфортніше жити книгою, переживати ті почуття, які переживає книжковий герой. Спілкування з книгою приносить набагато більше задоволення, ніж спілкування з людьми. Адже книги повні змісту, вміюсь слухати, розрадити, відчути тебе. А люди думають лише про себе. Вони звертаються до тебе лише тоді, коли потрібно скинути зайвий груз з душі, коли їм потрібна підтримка, співчуття, розуміння. А книги не такі, книги інші. Вони заповняють пустоти твоєї душі, заставляють серце битися частіше, дихання пришвидшуватись, дарують нам нові відчуття і океани емоцій, накривають хвилями тривоги чи щастя, захищають твоє крихке серце від бруду і холоду темних зимових вулиць, від байдужості оточуючих, від сірості і одноманітності навколишнього світу. Книги дарують нам цілі всесвіти, нові галактики. Люди також інколи залишають по собі приємні спогади і незабутні враження. Але різниця між людьми і книгами полягає в тому, що книги роблять вас щасливими, рятують від самотності, не потребуючи нічого натомість.
Книги - чудові, безкорисливі товариші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407274
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Часто людині комфортніше жити книгою, переживати ті почуття, які переживає книжковий герой. Спілкування з книгою приносить набагато більше задоволення, ніж спілкування з людьми. Адже книги повні змісту, вміюсь слухати, розрадити, відчути тебе. А люди думають лише про себе. Вони звертаються до тебе лише тоді, коли потрібно скинути зайвий груз з душі, коли їм потрібна підтримка, співчуття, розуміння. А книги не такі, книги інші. Вони заповняють пустоти твоєї душі, заставляють серце битися частіше, дихання пришвидшуватись, дарують нам нові відчуття і океани емоцій, накривають хвилями тривоги чи щастя, захищають твоє крихке серце від бруду і холоду темних зимових вулиць, від байдужості оточуючих, від сірості і одноманітності навколишнього світу. Книги дарують нам цілі всесвіти, нові галактики. Люди також інколи залишають по собі приємні спогади і незабутні враження. Але різниця між людьми і книгами полягає в тому, що книги роблять вас щасливими, рятують від самотності, не потребуючи нічого натомість.
Книги - чудові, безкорисливі товариші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407273
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Гірше невзаємного кохання може бути тільки взаємне, з трагічним кінцем.
В першому випадку ти просто не відчуваєш душевного тепла і звикаєш до того, що твої почуття не отримують віддачі.
А в другому - серце пізнало кохання, але втратило.І його залишки навіки осідають болючими спогадами у свідомості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405704
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.03.2013
У вас багато друзів, але ви плачете на одинці з собою.
Ви популярні, але за вас радіють одиниці, решта ж заздрить.
Ви цікаві, але мало хто слухає вас.
Якими б ви не були, всім людям не сподобатись. Не можливо стати ідеальними для всіх.
Перестаньте догоджати всім!
Живіть так, як радить серце і отримуйте від цього максимальну кількість щастя!
Станьте врешті-решть такими, якими ви є насправді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404158
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Ми всі закохались у цю казку, у цю дивовижну історію про хлопчика-чаклуна.
І діти, і дорослі винесли для себе певні уроки з цих книг та фільмів.
Мільйони людей переживали пригоди разом з Гаррі Поттером, хвилювались за нього, любили та страждали разом з ним.
Особисто мене ця історія навчила любити, співчувати, підтримувати друзів, показала, що перше враження буває хибним, що інколи людини, яку ти ненавидиш може оберігати твоє життя, що справжня дружба існує, що в світі ще залишилось щось світле, якась магія сердець все ще існує.
Зовнішність, походження, фінансове становище не важливі, коли у тебе є вірні друзі, люди які вірять в тебе, всією душею підтримують тебе.
Гаррі за своє життя втратив дуже багато. Не кожен підліток зміг би вистояти. А він це зробив!
Коли я дивилась 2 частину фільму "Гаррі Поттер і дари смерті" та коли дочитувала цю ж книгу я плакала. Невже це і є кінець?!! Ні! Гаррі продовжить свій складний життєвий шлях у душах та уяві багатьох.
У наших серцях навіки залишиться ця світла і добра історія, ця повчальна казка. Джоано Роулінґ, дякуємо Вам, що вклали часточку своєї душі у цей твір! Ми це оцінили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403391
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.02.2013
Не відштовхуйте від себе людей.
Не замикайтесь у собі.
Це найгірще, що може бути. Коли ти відгороджуєш себе від цілого світу величезною, незламною стіною, проганяєш всіх і все з своїх думок.
Залишається лише порожнеча. Глибока, майже бездонна порожнеча.
Так часто ще зовсім молоді люди розчаровуються у житті, лише тому, що ще не встигли пізнати радості цього життя. Не встигли пережити найщасливіші миті життя.
Всьому свій час, майте терпіння!
Настане і ваш час. Лише прошу вас, не здавайтесь передчасно, не опускайте руки, не втрачайте віру в краще!
Цінуйте своє життя, адже ви не зможете прожити його вдруге!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403383
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.02.2013
Дивлюсь крізь вікно на світ.
Так багато сірості у наші дні. Все таке одноманітне. І лише гарячий чай зігріває мою душу. Останні промені сонця відбиваються від пустих очей перехожих. Чому у наш час все втратило свою чарівність? Чому люди не вірять у казку, не вірять у чудо? Чому ми втратили надію на краще?
Потрібно плекати віру в собі, потрібно щоб вона була настільки потужною, вибуховою, щоб заряджала інших, наповнювала і їхні очі чимось схожим на справжні почуття. Навчіться вірити, надіятись, любити. Навчіться цінувати кожну мить життя. І врешті-решть навчіться любити! Світ не чорно-білий. Світ - дзеркало, що відображає барви вашої душі.
Тому зігрійте свої душі гарячим чаєм, пробудіть тіло холодним душем і творіть! Творіть добро, почуття. емоції, творіть своє життя! Адже за вас цього ніхто не зробить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403111
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Зоряне небо...
Таке сяюче, чудове, неймовірно красиве, але таке недосяжне, майже міфічне.
Є такі ж люди, як ці зорі.
Мерехтять, приваблюють всіх, випромінюють впевненість, велич і могутність.
Але насправді кожна зірка дуже самотня у своїй галактиці.
Саме такі люди часто замикаються у собі, через заздрість інших, через власну особливість.
Як ви вже здогадались, ці люди не прості, вони особливі, у них красива душа.
Так! Саме душа, не тіло!
Такі люди, на жаль, стали вимираючим видом.
Тому що зараз потрібніші людські тіла, прості оболонки.
Адже до яскравої зорі не так легко дістатись, не так легко знайти підхід.
Але повірте, воно того варте!
Цінуйте душі, що мерехтять, що найяскравіше сяють у пітьмі нічного неба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403110
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Люди так часто ідуть
І не повертаються,
Спочатку в душу вриваються,
А потім ховаються.
Спочатку полюблять,
Словами приголублять,
А потім тікають
Й безслідно зникають.
Слова рани залишають,
Спогади ж не тікають,
Душу стискають,
Серце картають.
Проте не судилось
І щастя все змилось,
Й те, що дарувало мені тепло,
Все загубилось, все замело.
Кожній людини доводилось втрачати дорогих людей. Це могли бути друзі, кохані люди, родичі, батьки. Іноді вас розлучає смерть, а іноді, навіть саме життя. Коли ця людина йде від вас, через певні обставини чи по власному бажанні, здається, що разом з собою вона забирає часточку вас. Весь світ перевертається з ніг на голову, а людина іде, віддаляється, і навіть не помічає величезну діру у вашому серці. У відповідь на ваші благання залишитись вона залишає у вашій душі невичерпну, глибоку порожнечу, яку часто намагаємось заповнити іншими людьми. Але це майже ніколи не спрацьовує. І вам потрібно просто відпустити цю людину, незважаючи на біль, бо тільки тоді ви відчуєте полегшення і свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402212
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Не відштовхуйте від себе людей.
Не замикайтесь у собі.
Це найгірще, що може бути. Коли ти відгороджуєш себе від цілого світу величезною, незламною стіною, проганяєш всіх і все з своїх думок.
Залишається лише порожнеча. Глибока, майже бездонна порожнеча.
Так часто ще зовсім молоді люди розчаровуються у житті, лише тому, що ще не встигли пізнати радості цього життя. Не встигли пережити найщасливіші миті життя.
Всьому свій час, майте терпіння!
Настане і ваш час. Лише прошу вас, не здавайтесь передчасно, не опускайте руки, не втрачайте віру в краще!
Цінуйте своє життя, адже ви не зможете прожити його вдруге!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402211
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Так часто нас виветрає навиворіть, розриває душу, а ніхто цього не помічає, ніхто не знає.
Нікому не потрібні твої сьози, твої відчайдуші крики і благання про допомогу.
Тому, тримай себе в руках, контролюй емоції.
На спілкування з твоєю душею заслуговують одиниці.
Не роби з свого серця прохідний двір.
Довіряй лише найблищим.
Бережіть себе і свою душу, вона у вас одна, одна на все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401740
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.02.2013
Люди, перестаньте необ'єктивно оцінювати себе!
Ви всі прекрасні, всі без вийнятку. Адже Бог не робить помилок.
Ви часто не задоволені своє зовнішністю, часто намагаєтесь щось змінити у собі. Звичайно, при першом знайомстві, ми насамперед звертаємо увагу на зовнішній вигляд, але саме душа відіграє головну роль у подальшому спілкуванні. Завжди потрібно прагнути до кращого, удосконалювати себе і своє тіло, але не забувати і про свій внутрішній світ. Ніхто не буде любити красиву, але пусту всередині людину. Потрібно вміти знайти гармонію у собі, гармонію між душею і тілом.
Тіло - це лише оболонка, вершина айсберга. Найголовніше таїться у найглибших закутках. Наша сутність чекає того, хто полюбить не лише зовнішню вроду, а й зуміє пізнати нашу душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401739
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.02.2013
На вулиці ви бачите обідраного, дрімаючого на лавці, безхатченка.
- П'яниця... Пропив усі свої гроші і майно.
Настправді ж, ніхто з вас так і не дізнається, що цей літній чоловік втратив всі свої статки, тому що був жорстоко обманутий аферистами.
По вулиці йде жіночка і розмавляє сама з собою.
- Божевільна... Її не можна випускати з психіатричної лікарні.
Але ніхто з вас не буде знати, що це колишня вчителька, освідчена особа, що заслужила на повагу, але її покинули діти і внуки, поїхавши за кордон, шукати кращої долі. Вона збожеволіла від самотності та безпорадності.
По телебаченні, в новинах показують чоловіка, що народився без рук і ніг.
- Каліка... Його життя втратило сенс. Він не зможе зробити нічого корисного.
Подумаєте ви, але так і не дізнаєтесь, що цей чоловік все ще знаходить в собі сили продовжувати своє існування. Він їздить у тури по всьому світу і дарує людям надію, надію на краще, надію на те, що ще не все втрачено.
Повз вас проходить дівчина з заплаканими очима з яких ще досі ллються сльози.
- Плакса... Занадто емоційна, не вміє тримати почуття в собі.
У вашій голові пролетять саме такі думки, але ж ви не будете знати, що щойно від інсульту померла мама цієї дівчини. Дівчина покидала маму поспіхом, у сварці, коли ж вона захотіла вибачитись перед найріднішою людиною, мама уже не змогла вислухати її.
У клас прийшов новенький хлопчик з порваним портфелем, задовгими штанами, з старшого брати, сорочкою з брудним комірцем.
- Нечепура... Батькам байдуже на його зовнішній вигляд.
Зробите висновки ви, не знаючи, що цей маленький хлопчик сотні разів спостерігав, як п'яниця батько б'є матір. Не знаючи, що його батьки нещодавно розійшлись і тато забрав усі гроші сім'ї, а бідна матір працює на кількох роботах, не покладаючи рук, лише для того, щоб заробити на шматочок хліба собі і сину.
Ми часто судимо людей по зовнішності, створюємо їм той чи інший образ, навіть не знаючи що в них діється вдома, в серці і у голові.
Тому, не робіть поспішних висновків і ніколи не осуджуйте людей! Адже критикувати може кожен, проте далеко не кожен може зрозуміти і підтримати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401503
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.02.2013
Як же я люблю їздити в маршрутках.
Там багато незнайомих людей, людей, які не заговорять до тебе, не надокучатимуть нудними бесідами, тому що ти їм байдужий і вони цього не приховують. А вони байдужі тобі. І мене влаштовує такий розклад.
Люди їздять на маршрутках, що добратись до певного місця, я ж їзджу - щоб помріяти, дати волю фантазії, вгамувати та розкласти по полицях свої думки. Ні, не говоріть до мене! Я слухаю музику! Вона вже являється моїм співбесідником, вона і думки.
За вікном міняються краєвиди, зупинки, ліси, магазини, автозаправки, метушливі перехожі. Намагаєшся розгледіти крізь вікно маршрутки, крізь зовшінші оболонки, душі цих людей. Я одна з тих, хто ще вірить в те, що вона існує в кожного. Інколи людина - як розгорнута книга. Всі емоції на поверхні, міміка, погляд, рухи, все це виражає її внутрішній стан. Але є ще книги, яких ніколи ніхто не читав. Вони вірно чекають того, єдиного читача, який зуміє зрозміти їхній зміст.
А маршрутка невпинно несеться вперед, пасажири виходять, а їх змінюють нові. Якби ж і в нашому серці одні люди могли б з такою легкістю змінювати інших.
Я обдумую своє життя, оцінюю свої поступки, але знаєте, нічого вже і так не змінити. Просто не переймайся через минуле.
В майбутньому, обіцяю я собі, не робитиму більше таких помилок!
Та знову помиляюсь, обпікаюсь і каюсь. Та все ж від цього не застрахований ніхто.
Мені посміхнулось маленьке дитя, що сидить навпроти. Це була одна з найщиріших посмішок, яку я коли-небудь бачила. Мені раптом стало так тепло, так спокійно на душі. Хоч я не знаю цю дитинку, я їй безмежно вдячна, просто за те, що вона вміє однією посмішкою дарувати людям радість. Я посміхнулась у відповідь, намагаючись вкласти у посмішку максимальну порцію доброзичливості.
Все ж, в маршрутці чудово думається.
Ось і моя зупинка, пора і мені покидати транспорт.
Дякую за невеличку подорож, дякую за нові цікаві думки, щасливої дороги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401502
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.02.2013
Проживіть цю зиму гідно!
Обіймайте друзів і коханих людей.
Зігрівайте один одного теплом своїх сердець.
Говоріть правду.
Цінуйте сім'ю.
Збагачуйте свій духовний світ.
Заводьте нові знайомства.
Старанно вчіться.
Творіть, проявляйте свої таланти.
Проводьте час з дорогими людьми.
Захоплюйтесь зимовою казкою.
Не давайте життю пройти повз вас цією зимою!
Розфарбуйте і цю пору року кольоровими спогадами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401082
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Іноді так хочеться відгородити себе від цілого всесвіту і опинитись наодинці з самим собою, з своїми думками.
Бути самотньою простіше, спокійніше. Коли у тебе нікого немає, тебе ніхто не покине, не образить, не витре ноги об твої надії і сподівання.
Але іноді самотність набридає. Тоді хочеться ридати, кричати, вити від болю і одноманітності. Але ти не можеш, ти не маєш права. Бо ти вдома, серед людей, бо мамі це може принести переживання, бо ніхто тебе не зрозуміє.
І тоді самотність точить твою душу, наче вода камінь, повільно, але впевнено і беззупинно. Думки часто стають песимістичними і надокучливими, музика все частіше приносить небажані спогади, сонце не гріє, а дощ і буря відображають твій внутрішній стан.
Тоді ти просто відвикаєш від людей. Ти не хочеш їх бачити чи чути. Вони тобі не потрібні.
І після цього всього дуже важко навчитись знову довіряти людям, після океанів фальші і брехні, після глузування близьких і не віри у тебе друзів...
Але ти знову і знову потрапляєш у цю пастку. Пізнаєш людину, яку вважаєш іншою, чистою, не зіпсованою. Ти знову довіряєш. І знову помиляєшся, отримуєш всьоголиш черговий свіжий шрам на душі, нову порцію болю. А історія ця повторюється багато разів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401080
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Сон... Кольоровий, щасливий. Всі найпотаємніші бажання черпає сон з нашої підсвідомості. Як часто ми хотіли б, щоб сон став реальністю, щоб ілюзія втілилась в життя.
У сні ми такі беззахисні. Всі почуття та емоції на поверхні. У сні ми посміхаємось, плачемо, тікаємо від когось, когось наздоганяємо.
Кожен сон - це маленька історія. Ці історії таїть у собі густа темрява ночі, оберігаючи їх від сонячних променів, які рано чи пізно пробудять вашу свідомість і розсіють всі нічні ілюзії у порох.
Бажаю вам усіх приємних, кольорових снів.
Нехай ваші найщасливіші сни втілюються в життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400609
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2013
А знаєте, я вирішила. Я хочу закохатися, так, щоб надовго, так, щоб по-справжньому.
Хочу відчувати цих чортових метеликів у животі, хочу затамовувати подих, коли буду поруч з ним, хочу, щоб пришвидшувалось серцебиття коли він бере мене за руку.
Я не хочу цих ванільних цитаток, статусів, картинок, не хочу грати на публіку чергову мелодраму.
Просто хочу мати надійну опору, людину, якій можна відкритися, посвятити її в свої найпотаємніші бажання, розповісти, чому плачу чи посміхаюсь.
Я хочу теплих обіймів рідних рук, хочу разом пити гарячий чай з м'ятою, дивитись фільми, вигулювати собачку, кататись на санках зимою, поводитись по-дурному, як діти, бешкетувати, гуляти теплими літніми ночами.
Я шалено хочу знайти когось, хто буде сприймати мене такою, якою я є, зі всіма моїми недоліками, вадами, знатиме якого кольору у мене очі і які мої улюблені квіти.
Ні, я не хочу стосунків на декілька тижднів чи на місяць, я не хочу дорогих подарунків чи гучних освідчень.
Я просто хочу шалено закохатись, щоб взаємно, щоб щасливо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400608
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Як людині досягти своєї мети?
Потрібно поставити собі ціль, мету.
Йти до неї, незважаючи на інших, всупереч стихіям і перешкодам.
Та все ж рано чи пізно настане момент, коли ти, знесилена і зморена, захочеш зупинитись, впасти.
Але ти не повинна піддаватись слабкості! Нізащо!
Ти повинна йти далі, повзти на колінах, якщо ноги вже не втримуватимуть тебе. Адже це твоя мета, твоя мрія. Згадай, заради чого ти трималась до цього моменту, заради чого розпочала цей шлях.
Ніхто не казав, що буде легко.
Але і ти не слабкодуха.
Нехай кожен дойде до кінця.
Знайде те, що шукав.
Успіхів вам, на вашому нелегкому, тернистому шляху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400396
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Кожен з нас хоча б раз у житті спіткнеться, впаде.
Кажуть "хто високо літає, той низько падає".
Але як на мене це придумали люди, які ніколи і не пробували літати, боягузи!
Розправте свої крила, відкиньте сумніви, по вінця наповніть свої легені свіжим повітрям і летіть, стрімко, швидко, далеко, не оглядаючись. Минуле не повернути, не виправити. Воно було і цього не змінити. Просто подякуйте за досвід.
Здіймайтесь усе вище, покоряйте невідоме! Не зупиняйтесь!
Якщо ви впадете, ви будете знати, що ви літали, що ви не упустили свій шанс.
Якщо ви впадете, піднімайтесь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400395
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.02.2013