| Сторінки (7/697): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Стремление жить прорастает внутри,
Дав волю движению крови по венам.
Пора научится искусству хитрить,
Когда свора фобий преследует время.
В дождливой погоде вчерашнего дня
Почуять тепло предстоящих рассветов.
И чтоб не случилось, надежду храня,
Создать равновесие проблесков света.
Стремление жить ради жизни другой,
Немыслимо близкой во всех проявленьях.
Из зёрен любви разноцветной дугой
Поднимутся в небо прекрасные звенья.
Они притяженьем сольются в мечту,
Которую звёзды усилят неспешно.
И все в этом мире – от впадин до туч,
Изменит померкшую в хаосе внешность.
Стремление жить обновляет сердца,
Подобно программе, прошитой искусно.
Где каждая строчка с идеей Творца,
Наполнит в душе позабытое русло.
Ликующий миг вновь пришедшей весны
Покроет золу изумрудами счастья.
Отныне бесспорен приход новизны,
Что жизнь заставляет безудержно мчаться!
11:54, 1.02.2015 год.
Изображение: http://psihause.ru/socialnye-potrebnosti-i-ehmocii.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648929
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.03.2016
Разделен мир на семь кругов
От низших весен к восходящим.
Нам остается часть долгов,
Но их не спрячешь в настоящем.
Всегда зовут на скользкий путь,
Лапшу развесив превосходно.
Порой ты хочешь вдаль взглянуть…
Без лишних окриков: «Не модно!»
Не модно быть самим собой,
Ведь ты – как все, ты вогнан в рамки.
Вокруг шторма наперебой
Чужих воззрений без огранки.
«Давай за нами!» – льется клич,
Сгорая вспышкой в пульсе массы.
Но мне плевать, я свой кирпич
Давно извлёк из стен ужасных.
19:59, 16.01.2015 год.
Изображение: http://vk.com/wall-40001282?own=1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648713
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.03.2016
Скотч развёрнутых душ невесом, не прозрачен.
Он отравлен тобой и подвержен мечтам.
Он решает, как дервиш, простые задачи,
Веря в сотню причин превзойти небеса.
Зная тысячи строк наизусть, без запинок,
Запятые расставив на главных местах.
Возникала надежда сложить из картинок
Очень тонкий сюжет на пространстве листа.
Скотч развёрнутых душ, словно мост эфемерный,
Он опасен для тех, кто не в силах принять
Отголоски ушедших минут, где на нервы
Вечно действует грех, под личиной огня.
Пусть не очень понятен и в чём-то размытый,
С точки зрения истин довлеющих снов.
Испещрен он буквально сознанием скрытым,
Только вырваться хочет в рассветы давно.
14:08, 9.01.2015 год.
Изображение: http://esoteric-land.ru/publ/raznoe_ehzotericheskoe/dusha_ljubov_i_proshhenie/12-1-0-142
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648712
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.03.2016
Тиша в кімнаті…
Тільки годинник
Жваво ввібрав
Сотні звуків і йде.
Наче в заклятті,
Мовбито винний,
Що обікрав
Життя у людей.
В ритмах чітких –
Він незрівнянний,
Мов ворожбит
У обряді нуднім.
Творить віків
Світ ідеальний,
В плині журби
Вже відомий усім.
Тиша в кімнаті…
Ставить хронометр
Стрілками час –
Де спотворює сни.
Фрази крилаті,
Досить знайомі,
Входять у транс,
Мов у зговорі з ним.
Дійство розмите,
Стримують чари
В путах табу
Недоладних ідей.
Звісно, між митей –
Він, наче скнара,
Тільки забув,
Що ключі у людей…
19:58, 07.03.2015 рік.
Зображення: http://tainy.info/technics/mashiny-vremeni/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648449
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.03.2016
Розносить буря шмаття монохромні,
Які в душі зібрались нізвідкіль.
Натомість місяць, що розквіт уповні,
Жагою сушить спіймані рядки.
Вони злітають вкотре, птахи дивні,
Лишають сну дбайливо в спраглу ніч.
І мучить небо, десь блукають ливні,
Палає думка, мов пекельний німб.
Карбує вправно невгамовні строфи,
Кромсає біль свідомість без жалю.
Уже не сила навіть тихо мовить…
Не сила втримати швидкий алюр.
Слова, мов ртуть, не стукаючи в двері,
Крізь всі шпарини ллються до верхів.
Де знову Муза в стриманій манері,
Лишень вгамує хижо власну хіть.
А потім – прийде, обплете ласкаво,
Принадно гляне, доторкнеться вуст…
І раптом, встромить розігріте жало,
Мінливо зникне, мовби наяву.
21:57, 24.03.2015 рік.
Зображення: http://www.mamba.ru/ru/diary/post.phtml?user_id=570388904&post_id=287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648447
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.03.2016
Кому ти служиш у відведеному храмі?
Яким святим душа постійно б’є чолом?
І скільки снів у молитовній анаграмі
Було приречено на страту чи полон?
Полон міфічний, де спотворена реальність,
Якій все байдуже: ти мертвий чи живий.
Чи є навколо щирість – спокою тональність,
Чи впертий гамір, що затяг у грізний вир.
Душа готова розірвати власне тіло,
Віддавши шану надоїдливим думкам.
Прибрати з пам’яті все те, що відболіло,
А що болить – спалити наче крам.
Нехай горять всі біди й спогади затерті,
Немов колючих реп’яхів сухі кущі!
Я марю ніжністю у вічній круговерті,
Де вдосталь місця для розкритої душі.
21:04, 05.11.2015 рік.
Зображення: http://blogs.privet.ru/community/magialubwi/92480314
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2016
Піднявся вихор, наче збожеволів,
Розносить щем на цей світ і на той.
Все стрій ладнає, де лиш ноти голі,
Терпець урвавши, свій здіймає тон.
А поряд тиша – абсолют між звуків,
Кайданів гострих начіпляла й жде.
От-от безсоння покладе у руки,
Чи тьму примар у вигляді ідей.
Так повелося – замість слів повчання,
Непевний шарж на зірванім листі.
Де гралось Сонце в піжмурки з коханням,
Тепер похнюпа згорбилась між стін.
Чого тобі на цьому світі треба?
Навіщо ходиш по жаринках мрій?
Зійди в минуле, ось озветься небо,
Не сила жити в чудернацькій грі!
Розтринькав вихор ноти всі разючі,
Зурочить прагне тиша кволий час.
Та варто йти, хай по стерні колючій,
Босоніж йти, крізь перешкоди чар.
16:02, 25.10.2015 рік.
Зображення: https://vk.com/wall-61270515?own=1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648176
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.03.2016
Жевріла думка, стираючи знову
Те, що колись будувалося в сні.
Те, що складалося в дивну розмову,
Та, мов міраж, переходило в ніч.
Ніжно стремління моє зігрівало,
Плавило лід огрубілих бажань.
Іноді день, враз діставши кресало,
Стрімко змальовував силу зітхань.
Де потойбіччя, лишаючи крайність,
Хижо всміхнувшись, злітало з петель.
Мокрим дощем, де прелюдії гарні,
Тихо розрада вплітала в пастель
Щось невагоме, та дуже відчутне,
Наче легенький, пустун-вітерець,
Вкотре знайшовши суцвіття майбутні,
Щоб обпалити, без слів, нанівець.
20:56, 6.10.2015 рік.
Зображення: http://art-grd.com/blogs/moja-zhizn-chudo/sila-mysli-ili-pochemu-mysl-materialna.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2016
Даремно впивається тиша у вуха,
Вдягаючи вкотре німий антураж.
Я чую мелодію пристрасті в звуках,
Яка на душі знов наб’є татуаж.
Розкриє він сутність моїх охоронців,
Обох, що так ревно мене бережуть.
Від темряви злої, від променів Сонця,
Майстерно виводять життя мережу.
Подекуди чорну, мов сажа буденна,
Занурену в серце до хтивих глибин.
Де замість любові – журба навіжена,
Гербарій все сушить із хворих годин.
І рве у руці новизни парасолю,
Як вітер, що вихорем хвацько спіймав,
Зігравши нечесно у долю й недолю,
У дощ і не дощ, у весну, де зима.
А десь – кольорову, оспівану в мріях,
З розкішних уявлень і радісних снів.
Подібну до саду, де весело зріють
Троянд невагомих бутони рясні.
Де пульс водограїв зринає до верху,
Лікуючи світ доленосний на мить.
Зшиваючи знову прийдешність роздерту
І тихо дарує весну, що дзвенить.
Даремно впивається тиша у вуха,
Міняючи звук на німий антураж.
Зміцніла душа в надоїдливих муках –
Їй все по цимбалах і цей татуаж.
21:09, 31.08.2015 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647952
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2016
Сонари мовчать, мій «Титанік» на дні,
Любов схоронила останні пригоди.
Даремно крізь воду йдуть шифри складні,
Зламався годинник, без болю не ходить.
Ніщо не турбує в пригніченій тьмі,
Лишень подих відчаю краде простори.
Придонний пісок знов потроює міць
І щільно обіймами в’їдливо морить.
А там угорі, де розтрощений день
Все ловить на небі частинки величні –
Пливуть, мов примари крижини ідей,
Збираючи мито з фантазій зустрічних.
21:37, 26.05.2015 рік.
Зображення: http://2krota2.ru/pictures/11863-devushka-aysberg-7-foto.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
Не треба плакати за втраченим
Його поглине штольня небуття.
Штрихи подій давно позначені
І байдуже, що ти живе відтяв.
Не варто сльози лити каверзні,
Минуле тихо зникне, наче дим.
Дороги вкотре підуть нарізно,
Кудись у вічність сіру, назавжди.
А може – все яскраво склалося!
Даремно щем порізами ятрить.
Прощання – це початок хаосу,
Щасливим світлом створений згори.
Що мчав, напевно, скритим Всесвітом,
Свій імпульс стрімко посилав в серця.
Та марно, ледь не зник у безвісті,
Проте, свій шифр дібравши до дверцят,
Завітний світ знайшов довершений,
Сторінку чисту хвацько розгорнув.
Творити маєш, кличуть звершення,
Пірнай сміливо у небесний нурт!
20:48, 14.03.2015 рік.
Зображення: http://www.gamer.ru/nebesa/armiya-haosa-vozvraschaetsya
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647536
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.02.2016
Без жодного пострілу здався, і все…
А хто б залишився до тебе байдужим,
Коли ти красою до серця несеш
Весну довгождану в роз’ятрені стужі.
Де грізний кришталь небеса проштрикнув
І розпис пастельний все ловить сюжети.
Давно провіщає прозору труну…
Та вірить душа в життєдайні прикмети.
Ще вірить у те, що розплавить весна
Мізерну частину нахнюплених висей.
А з рештою впораюсь пристрасно сам,
Лишень удихнути б омріяний кисень.
Без жодного пострілу здався, і все…
На милість твою й не шкодую ні трохи.
Душа надто хвора без щирих пісень
І дуже самотньо шукає дороги.
Тож серце відкрите, що маю – бери!
Можливо цей світ розгорнувся над нами.
Я здався без пострілу, й небо горить,
Для тебе одної виблискують храми.
16:55, 12.12.2015 рік.
Зображення: http://vk.com/doktor.nona
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Радію за людей,
Коли між них кохання,
Коли лихий Борей
Не стримує серця.
Коли святе «люблю»
Уплетене в зізнання –
Зминає щемний блюз
Із розмахом митця.
Радію за людей,
Коли добро між ними.
Коли вчорашній день
Був вартий всіх зусиль.
Коли в душі весна,
Мов перший цвіт
нестримний,
Розкриє дивний знак
Відвертої краси.
21:24, 04.12.2015 рік.
Зображення: http://im-ho.com.ua/ot-pervogo-litsa-chto-takoe-lyubov/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Закрий мене на карантин –
Я інфікований тобою.
Душа, немов тонкий сатин,
Складає безпорадно зброю
До ніг, параліч у словах
Скупий малює візерунок,
На місяць виє вкотре жах
І підперезує, мов струмом.
Облиш, я знаю, що живий
Шматок останньої надії.
Ще з вуст зринають молитви,
Можливо, десь таки зрадіє
Пекуче Сонце між хмарин,
Потоне в довгожданім сяйві,
Розірве снів ультрамарин,
Де встали строєм тіні майві.
Закрий мене на карантин –
Я інфікований тобою.
Мій світ, неначе з бісерин,
Розсипаних в душі журбою.
13:10, 28.11.2015 рік.
Зображення: http://tvoirisynki.net.ua/page/33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Кожна крапелька дощу,
Що тече по склу намоклім,
Мов жива, доки не вщух
У видовищі самотнім
Сенс не виказаних слів,
Невиразних і забутих,
Майже вплетених у міф
Запізнілої спокути.
Я віддам увесь вогонь
Невгамовного бажання.
Ти чекала це либонь,
Мов зорю світанку ранню.
Кожна крапелька дощу –
З небом запальна розмова.
Про кохання, що пущу
До глибин душевних знову.
Бачу обопільний світ,
Розбудований і гарний.
Він змальований, повір,
У думках колись немарно.
Звабний зорепад рясний,
Наче дощ зірок прекрасних,
Покладу тобі до снів,
Щоб любов повік не згасла.
18:52, 21.11.2015 рік.
Зображення: http://fast-images.ru/animaciya-kapelki
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Віддався мріям, що зненацька захопили,
Нехай несуть мене в безмежності блакить.
Де промінь Сонця справжній і відверто милий,
Зігріє серце хмарне, що давно болить.
Зацьковане й порожнє, до безглуздя грубе,
І загнане у кут колись шалених драм.
В яких жила принада – найстрашніша згуба,
Що краяла вогнем понівечення ран.
Постійно тихо звала поглядом зустрічним,
Де плюндрувала ніч, яку давно відтяв.
Та сни не полатає навіть гострий відчай,
Пройшовши так нестерпно через все життя.
Принаймні десь у мріях зникло перепуття,
Знеструмлена надія час від часу все ж –
Дефібрування серця проведе й майбутнє
Хоча б ковток розради в душу принесе.
14:13, 21.11.2015 рік.
Зображення: http://samlib.ru/m/muratow_s_w/lion.shtml
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Впусти мене в свій макрокосм,
Немає сил блукати світом.
Безжальний щем своїм витком
Спотворив фарби й так розмиті.
Де всі без винятку стежки
Змертвілим цвітом огрубіли.
Все колють очі й сум важкий
Вкладають у пейзаж не милий.
Впусти мене в жагу чимдуж,
Я не боюсь квазарів крайність.
Давно відчутна радість душ,
Які вдягли скарби осяйні.
Розлогий Всесвіт наче жде,
Горить бажанням невгамовним.
Ти мовби поруч, мовби десь
Відкрилось диво безумовне.
Впусти в симфонію світил,
Я впевнений, що граю вправно.
Чекати досить, твій мотив
Вже на вустах озвався гарно.
20:15, 12.11.2015 рік.
Зображення: http://pikabu.ru/story/devushki_vyi_prosto_kosmos_3_1652660
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Я любов свою розгледів десь у сні,
Наче хтось лишив підказки передчасні,
Огорнув безмежність хаосу у німб
І наврочив почуття, ще й незвичайні.
Почуття, немов розкритий світ душі,
Лиш одній єдиній створений в забавах.
Сяйвом зцілений і кинутий мерщій
У безодню зачаровану так жваво.
Сипле листям, наче золотом до ніг,
А навкруг – сміється небо пречудове.
І журба зникає в створенім вогні,
Поступившись пристрасній розмові.
Я любов свою черпаю з надр весни,
Де вона вдягає марення принадні.
Всі моря життєві стрімко борознить,
Крає хвилі вперті, часом не здоланні.
Не страшна мені розкрита тінь негод,
Що зловісно вкрала мрії кольорові,
Бо не втримала бурхливий хоровод –
Ніжний подих неймовірної любові.
21:01, 15.10.2015 рік.
Зображення: http://videoforme.ru/wiki/princip-diafragmalnogo-dyhanija
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Нарешті відкрилися зоряні атласи,
Крізь гомін світил я до тебе лечу.
Неспокій вселився і відгуки галасу
Якусь дивну оповідь гаряче тчуть.
Про те, як зникала любов за квазарами,
У вимір чужий, обернувшись на тінь.
Де світ, наодинці з холодними карами,
Реальність утратив в полоні видінь.
Живи! Я озвуся промінчиком радісним!
Нехай всі стихії пройду з краю в край.
Я впевнений знайдуться зоряні атласи,
Щоб знову кохання зринав водограй!
20:44, 19.01.2015 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Одному натхнення з подихом страждання,
Іншому безжально млявий плин нудьги.
Сходяться до купи, мов під час гадання,
Сили надприродні в крайнощах жаги.
Ставлять перешкоди різного ґатунку:
Тим, хто йде повільно, вітром в спину дмуть.
Тим, хто має швидкість, – інші подарунки –
Безліч варіантів та мінливу путь.
Тих, хто зазівався в боротьбі за щастя,
Ставлять на коліна в крижаний потік,
Що тримає вперто, вирватись не вдасться,
Доки не пізнають біль на самоті.
Доки ще блукають в замкненому колі,
Десь по лабіринтах власних підземель.
Славлять намагання, безпорадно кволі,
Раз-у-раз ходити з часом на дуель.
12:54, 22.02.2015 рік.
Зображення: http://issengel-jelena.com/ob-illyuzornom-i-istinnom-vremeni/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2015
Знову падає сніг на знедолену землю
Із верхів’я небес, розгортаючись скрізь.
Вкотре подих зими заходився пастеллю
Малювати колаж на замерзлому склі.
Знову падає сніг – неймовірна вистава,
Дріб'язкова розрада під вартою шуг.
Вкрай мінливі вітри розшумілися жваво,
Все безладдя привносять у тишу навкруг.
Знову падає сніг, ставить храми ошатні,
Вибудовує власний, довершений світ.
Тільки сумно чомусь на картині загальній,
Де сніжинки в долонях скінчили політ.
22:12, 3.02.2015 рік.
Зображення: http://www.setwalls.ru/8909-sneg-tekstury-snezhinki.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628313
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2015
Втікало на північ моє перехрестя,
Зникало натхнення, мов сніг навесні.
Збунтовані мрії – ординців нашестя,
Снували без діла, збиваючи з ніг.
А потім, з’являвся потрісканий камінь
У мареві вічного пошуку див.
Та написи стерті й пунктири незнані,
Без напрямків звідки, без стрілок куди.
Мабуть, на межі сновидінь і негоди,
Що люто гасила вогонь почуттів,
Росло дещо інше, не схоже на подив,
На те, що було в хаотичнім житті.
Не схоже на подих холодної ночі,
На ранок без сонця, на мертвий міраж.
Свідомість постійно заповнити хоче
Відвертими фарбами сірий колаж.
Втікало в майбутнє моє перехрестя
Та голос зірок жваво гнав навздогін.
І серце у грудях вже чуло пришестя
Живого тепла на ристалище змін.
17:01, 4.01.2015 рік.
Зображення: http://www.evangelie.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563394
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2015
Оживає повільно мій внутрішній світ…
Так повільно, що хочеться просто кричати.
Про відверте кричати, про снів буревій,
Що плюндрує душі вкрай розірвані шати.
Де поранені думки ледь чують дзвінок,
Замаскованих вправно азів мракобісся.
Що не крок – суєта, в такт лаштує кіно,
Не вказавши у залі достойного місця.
І в кишені підкинутий кимось квиток –
Все не губиться, вкотре щастить контролеру!
Він, мов шулер пекельний, чи ще бозна-хто,
Відпрацьовує чітко прописану сферу.
Щоб довічно тривав цей дошкульний сеанс,
Забираючи сили та подих мій впертий.
Раз-у-раз нагнітаючи створений стан,
Підмальовує тіні на плівці затертій.
Оживає повільно мій внутрішній світ…
Надзвичайно повільно приходить до тями.
Де-не-де відгукнеться натхненням в золі
Та нікчемний сюжет знов прикрасить словами.
22:00, 27.10.2014 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru/users/3186072/post292686014/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2015
З великою тривогою мандрую виднокраями…
Якими ще дорогами там доведеться йти?
Від берега й до берега летять стремління зграями,
Між горами далекими втрачаючи пунктир.
Подекуди піднімуться з вітрами поміж хмарами,
Подекуди обірвуться, мов камінь гострий вниз.
Закохані у просторінь, невтомними примарами
Досягнуть навіть космосу, розверзеного скрізь.
Наявного й таємного, де милувався проліском,
Тим першим, що з’являється у серці навесні.
Де ще сніги непевності все насідають болісно,
Встромляючи у спогади вертеп забутих снів.
Поранених і зморених, в куток останній загнаних,
Нехай забутих в осаді моїх відвертих мрій –
Живе частинка ніжності, закрита діафрагмами,
З великою тривогою у незбагненній млі.
19:05, 18.10.2014 рік.
Зображення:http://www.inpic.ru/tag//5/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2015
Народилася хвиля чогось вкрай живого,
Понесла понад щемом відкриті вогні.
Вмить зв’язала до купи чуття босоногі –
Всі у вир надприродній, де полум’я снів.
Хаотично здіймаються вістря ілюзій,
Що весь час заганяли в лабети мій день.
Часто змінюють одяг збентежені музи,
Знову ріжучи СКРІЗЬ на одвічні НІДЕ.
Озирніться, крилаті, вже сонце воскресло,
Хоч і світить мінливо, збираючи жар.
Достеменно відомо, що подих замерзлий
Поступово відходить під натиском чар.
Народилася хвиля й побігла завзято,
Переводячи в жвавість принишклу любов.
Раптом збуджена ява пірнула у свято,
Де прояснює неба бездонність немов.
20:32, 13.10.2014 рік.
Зображення: http://elitefon.ru/fantasy/18635-devushka-volna-nene-thomas-loshad-kon-more-chaiki-art.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2015
Не кидай каміння в обличчя
Зашторених вікон зими.
Минуле сплелося у відчай,
Що вдієш, його ти прийми.
З’єднай відокремлену радість
З душею, що ледь гомонить,
Спіймавши відлуння крилаті
В єдиний потік, хоч на мить.
Не кидай каміння в обличчя
Розверзених скрізь хуртовин.
Невпинно складається притча
Про втрачену цінність перлин.
Я згоден, що марю напевне,
Шукаючи схований зміст.
І схоже, лиш сяйво мізерне
Знаходжу в холодній пітьмі.
Не кидай каміння в обличчя
Знервованих вкраплень зірок.
Вони зберегли на сторіччя
Слова, що відкриються в строк.
Комусь тільки вкажуть дорогу,
Когось поведуть крізь вогонь.
А хтось, лежачи від знемоги,
Одержить підказки долонь.
Не кидай каміння в обличчя
Загублених в ночах бажань.
Давай ми відновимо звичай –
Згорати від щирих зізнань.
20:46, 4.10.2014 рік.
Зображеня: http://nevseoboi.com.ua/wallpapers-collection
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2015
Чорна хмара пилу в серці відступає,
Раз-у-раз щезає, граючись життям.
Світло народилось лагідне й безкрає,
Прудко мчить у безвість, вбивши вороття.
Що з тобою буде в лабіринтах долі?
Зцілення від болю чи скажений біль?
Може станеш сяйвом у затертій ролі,
Де вбрання сточила невгамовна міль?
А можливо, вкотре, ти складеш сонети
Про любов прийдешню, що у темну ніч –
Раптом посміхнеться звабно з Інтернету,
Відшукавши ключик, схований в мені.
Може десь зігрієш стомлену надію
На семи вітрах, відкриту до негод.
Станеш осередком щастя, що лелію
Чи поставиш знову гори перешкод.
Чи обпалиш Всесвіт струмом наднової,
Залишивши цятку в глибині душі…
Принесеш безглуздя, як колись до Трої,
Вдариш так підступно, зникнувши мерщій.
22:48, 1.10.2014 рік.
Зображення: http://www.inet-knigi.org/index.php?option=com_content&task=view&id=1667&Itemid=144
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2014
Ти мавкою лісу проникла до серця,
Змінивши плин спокою звабним вогнем.
Себе не знайду, вкрай світ мій розверзся,
Кричить про любов, обіймаючись з днем,
Цілуючись з ніччю, невтомним бажанням
Торкнутися прагне до тебе на мить.
А ти – просто пестиш думок щебетання,
Зникаючи швидко з фантазій, де ми –
Удвох, наче зорі, мандруємо поруч,
Крізь Всесвіт відкритий, під оплески снів.
Нам добре було в ту розмарену пору…
Та знов самота краде трепетний спів.
21:16, 11.09.2014 рік.
Зображення: http://www.goodfon.ru/wallpaper/art-noch-luna-para-devushka.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540180
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.11.2014
Наснилося, що ми у парі, дивно…
Таке приходить рідко у житті.
Неначе щастя розлилося й мирно
Вітри між листям вклалися в постіль.
Розмріяно душа зловила ноти,
Прекрасні до-мажори від небес.
І навіть доля припинила спротив,
Одвічний пошук дива раптом щез.
Бо диво поряд, заглядає в серце,
А там роздолля радісних октав,
Там життєдайне до країв озерце,
Прозоре плесо, мов гірський кришталь.
Наснилося, що ми у парі, поруч
І Всесвіт бавиться в твоїх очах.
Дає натхнення, підіймає вгору,
Немовби в мене на долоні час.
Стрімкий та я його тримаю міцно,
Бо ти звільнила крила, хай на мить!
Зненацька марево пішло і звісно –
Не сплю вже я, та серце все летить.
21:06, 11.07.2014 рік.
Зображення: http://paranormal-news.ru/news/ljubov_i_zhenskie_sny/2013-12-09-8178
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2014
Прокрадається ніжність, мов магма гаряча,
Через тонни каміння зруйнованих мрій.
Проростає між тріщин бажанням незрячим,
Недоладно згуртований, стомлений стрій.
Що ходив брати міцно поставлені стіни,
Продирався завзято до звабних зірок.
І на мить відчував, що його вже не спинить,
Навіть блискавок шал, навіть жару виток.
Та розв’язку внесла вкрай прихована сила,
Можна просто сказати – обставин ланцюг.
Так підступно знов доля у спину встромила
Свій нагострений ніж, все змінивши навкруг.
Мовби ніч поховала здобуте в безодню…
І сніги вторглись жваво над світом моїм.
Та я чую, що ніжність воскресла сьогодні,
Щебетанням накрила, мов ті солов’ї.
14:25, 27.06.2014 рік.
Зображення: http://skill.ru/artwork/201539/#.U61W0kBzaho
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507738
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.06.2014
Коли натхнення в стані батарейки,
Яка підсіла від даремних дій,
Коли любов подібна до наклейки,
В глибинах серця стерта без надій.
Коли здається світ, мов знепритомнів,
Залігши стрімко на холодне дно,
Коли ти сам не свій шукаєш зовні
Якусь принаду в дивному кіно,
Що є навколо, де чужі – актори,
А ти глядач – та ракурс не такий.
Блукаєш знову, краючи повтори,
Зовеш щосили втрачені рядки.
Коли бодай одна її присутність
Здіймає вихром радість до небес,
Коли рокують остогидлі будні,
Вбиваючи до справи інтерес.
Коли натхнення в стані батарейки,
Яка запал до краплі віддала,
Коли самотність відшукала рейки
І мчить крізь марево твоїх долань.
Коли час згаяно до збитих митей,
Коли думки притисли до землі:
Вставай з останніх сил, шляхи відкриті,
Ти маєш вдосталь незбагнених слів!
20:57, 19.06.2014 рік.
Зображення: http://www.avatarworld.ru/avatarki/kontakt/avatarki-man-god-and-magician/?page=3
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506662
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2014
Не слухає серце останніх подробиць:
Куди варто йти до найвищих вершин,
На скільки бурхливо з’явилась хвороба
П’янким зорепадом у спраглій душі.
І солодко й гірко від вкраплення митей,
Що зближують ніжно розчулені дні.
Та дуже повільно знаходять увите
Кохання у хащах, простерте до ніг.
Не слухає серце, хоч плач від знемоги,
Мов вперте дитя, все на хвилі своїй.
То кличе любов, то не бачить дороги,
То часто над прірвою ледве стоїть.
То просить наступну у вічності примху,
Таку, що розумною вже не назвеш.
Шукає когось, без надій на підтримку,
Ніде не знайшовши – радіє без меж.
Не слухає серце, живе проти правил,
Йому догодити – вщент згаяти час.
Комусь все дарує невпинні литаври,
Що десь наодинці відчує Пегас.
20:05, 10.06.2014 рік.
Зображення: http://raduga-art.blogspot.com/2012/01/blog-post_584.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504699
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.06.2014
Вкотре сутеніє в недоладнім світі,
Де встромила хижо пазурі зима
В серце, отруївши довгождані миті,
Знищила назавжди те, що досі мав.
Замість оберегів залишила мітки,
Майже чорно-білі, до весни стійкі.
Охолола лава й пошепки нізвідки
Лине божевілля з втомою віків.
Чуєш ніжну пісню втраченого щастя?
Так, вона зникає, рветься на шматки.
Спогади влітають у відкриту навстіж
Браму невагому, по мостах хитких.
Важко їх зловити, бігаючи колом,
Важко залишити, дихаючи цим.
Та найважче знову заспівати хором,
Щезнувши в пустелі забуттям німим.
Вкотре сутеніє в хащах на узбіччі,
Снів безкомпромісних пагубна печаль.
Знаю сяйво близько й спогади не вічні,
Тільки камінь в грудях все мовчить, нажаль.
15:17, 9.06.2014 рік.
Зображення: http://blog.reikodesign.com/index.php/2010/12/feng-shui-romance-tips-for-attracting-mr-or-ms-right/winter-heart/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504150
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.06.2014
Не треба мені запозичених слів розмаїття,
Бо маю з найкращих, найкращі у світі слова.
Де думка Тараса бунтує, немов передвістя
Чогось дуже цінного, з болем вкраїнських октав.
Не треба мені іншомовного марева нетрів,
Бо рідне вдяглося в шляхетне поєднання барв.
Буяють в красі навіть всесвіти, часом роздерті,
Куди не дивись, всюди сонце сміється з-за хмар.
Не треба мені всіх заморських почвар лихоліття,
Вже стало відомо, що ми не такі й молоді.
Не варто терпіти занадто обдерте лахміття,
Бо хто, як не ми, будівельники власних подій.
Не треба мені загримованих ролей бездарних,
Що хором кричать осоружне на всі голоси.
Я маю слова, а не просто дарунок примарний
І дихаю ними й безмежно пишаюся цим!
13:02, 28.05.2014 рік.
Зображення: http://www.xrest.ru/original/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501825
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2014
Не той патріот, хто нап’яв вишиванку,
Продався при цьому за хтиві слова,
Пригрівши чужу до країв забаганку,
А думки про мир, вже не тліють, овва!
Не плаче душа за своїм споконвічним,
Не йде кров по жилах з людським в унісон.
Куди не поглянь – всюди сни потойбічні,
Якісь закордонні, де скрізь забобон.
Чиєсь обережне, мов вірус, нашестя,
Що вкотре вкраїнське потягне на дно.
Де все негативне, без жалю, без честі,
Де чути звертання: ти – «бидло», «воно».
Не той патріот, хто нап’яв вишиванку
І хвалиться цим, загубивши єство,
Ковтнувши в захопленні жваву приманку,
Ні роду ні племені, славить лиш зло.
А той патріот – хто в густому серпанку
Розгледів вродливе і рідне на мить.
Хто має в душі від небес вишиванку,
Кому українське нестерпно болить!
11:42, 18.05.2014 рік.
Зображення: http://ogo.ua/people/articles/view/2013-07-31/41854.html?all
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499776
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2014
Я маю тисячі ключів, мов жар гарячих,
Лише один із них від серденька твого.
Блукаю вкотре лабіринтами незрячим
І день за днем втрачаю радості вогонь.
Мов навіжений, підбираю щастя ключик,
Що раз-у-раз ховала в пазуху зима.
Підводить схильність відчувати щось разюче
У той момент, коли ось-ось відкрити мав.
А далі – що це? За дверима – знову двері?
Замків не бачу, тільки в тріщинах стіна.
Зникає подих, ось він знак, чуття дебелі
І пульс в морзянці тоне, крадеться фінал.
Я маю тисячі ключів, знайти б потрібний,
Отой єдиний, що відкриє серця мить.
Повір, завзяття поруч і мій дотик здібний,
А решта, мов на крилах, згодом прилетить.
21:14, 19.04.2014 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493650
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2014
Вже нахнюплені хмари закрили світило,
Мов не ніч навкруги та вкрай темно мені.
Заходився збирати розтрощені крила,
Не літати віднині в промінні деннім.
Десь лунало терпіння невиразним звуком,
Не розчути у нім всюдисущу печаль.
Хтось відверто хотів пересилити муки
Та весь час догорала стремління свіча.
Повертайся, химеро, в своє задзеркалля,
Досить світ віддавати на страту рокам.
Хай біжить відголоском у морок провалля
Вочевидь не істота, а мара з-під брам.
У знедолених снах розкривалася мрія
І несла, мов на хвилях, зраділу весну.
Залишала на ранок дух хижого змія,
Що вертів як хотів, опускаючи в нурт.
12:50, 17.04.2014 рік.
Зображення: http://nepovtorimosti.ru/zazerkale-budte-ostorozhnyi/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493425
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.04.2014
Дай мені лиш мить
Вчути наболіле,
Гідно взяти участь
В хаосі подій.
Привидом нічним
Ходить щастя сіре.
Клич його, не клич –
Вихор без надій.
Дай мені лиш мить,
Скарб порозуміння.
Прийде разом з ним
Зоряна любов.
Хочеш ніжний спів
З присмаком везіння?
Чи відвертий щем
У безладді знов?
Дай мені лиш мить,
Щоб сягнути неба.
Щиро, навпростець,
Наче в пекло бур.
Зваблює теплом
Без кінця потреба
Гнатися за днем,
Втративши журбу.
9:01, 15.04.2014 рік.
Зображення: http://sisolutions.com.ua/2013/03/01/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
У відкрите вікно знову дивиться Місяць,
Сповіщає всім смертним якусь таїну.
Він пропасти в галактиці дуже боїться
І при цьому так хоче у безмір гайнуть.
Мов заручник, мов в’язень, чекає на вирок
Божевільних стремлінь і прихованих сил.
Хочеш знати, напевно, чому пекло вкрило
Скам’янілим забралом його світ краси?
Він сумує в мовчанці за втраченим дивом,
Бачить в спогадах Лелю*, що поряд була.
І роздроблене щастя, що впало, мов злива,
Зорепадом вогнів на приреченість лав.
З того часу минула тьма тьмуща рапсодій,
Що вдягали десь Землю в барвисту весну.
Тільки вічно самотній, небесний добродій
Ніжить погляди тих, хто в задумі, без сну.
11:02, 4.04.2014 рік.
*Леля - один з трьох місяців, що оберталися навколо Землі.
Зображення: http://d3.ru/comments/347256
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2014
Ти – очей насолода й реліктова карма,
Ти – вогонь неземний і зима у душі.
Ти – прокляття моє і мелодія гарна,
Ти – нещадних тайфунів постійний рушій.
Ти – омела, що сили без слів забирає,
Ти – наркотик, який надає бистроти.
Ти – подія значна, не пов’язана з раєм,
Ти – безодні провалля і скарб золотий.
Ти – печаль мого світу, до крику відверта,
Ти – той дощ, що плюндрує мою самоту.
Ти – сторінка, де буквиця в імені стерта,
Ти – моя таємниця, прошу – порятуй!
Ти – оте невгамовне тату божевілля,
Ти – окрилене щастя й нещастя моє.
Ти – отрута пекельна й лікуюче зілля,
Ти – все те, що в мені відтепер не вгає.
11:44, 28.03.2014 рік.
Зображення: http://ltalk.ru/tests/70-628.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488723
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2014
Безтурботно проходять хвилини,
Наче варта між зоряних брам.
Щось відверте ніяк не поглине,
Все жбурляє мій сон в тарарам.
Що завівся, ще й так розходився,
Заховав увесь світ в куряві.
Досить жваво, мов вітер пронісся,
То стогнав навкруги, то ревів.
І злякав зграю снів божевільних,
Полетіли, мов тьма горобців.
А свідомість – закутий невільник,
Все лічила в сум’ятті рубці.
Оніміли всі марення швидко,
Монохромність вдягли і журбу.
Закрутилися кадри нізвідки,
Біль несуть у шаленості бур.
Що вам треба від мене? Озвіться!
Жар душі, що безслідно погас?
Чи піймати думки, мов жар-птиці,
Що забрав невгамовний Пегас?
І, нарешті, провалля в безодню…
Де мандрівка, крізь простір і час,
Вже наблизила «завтра» й «сьогодні»
І майбутнє з теперішнім враз.
12:02, 16.03.2014 рік.
Зображення: http://moikompas.ru/compas/osoznannoesnovideni
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2014
Утекло моє щастя,
Мов пісок крізь шпарини
І ніщо відчайдушне в душі не бринить.
Тільки спогади часті
Все ховаю до скрині
Не на сьомому небі – в пітьмі глибини.
– Хочеш бути щасливим? –
Все запитує розум.
– Загадай лиш бажання, чекай і помрій!
Ходять стомлені зливи,
Що породжують грози,
Провіщають відверто весну на землі.
Та вона не приходить
До моєї пустелі.
Зорепадів розкішних не бачу вгорі.
Божевілля негоди –
Ні не зродить камелій,
Тільки гостре каміння несе на поріг.
Утекло моє щастя
За далекі заграви,
Занесло в потойбічність відкриті світи.
Посередині рясту
Точать вістря агави –
Днів моїх особливих, де грався мотив.
14:33, 7.03.2014 рік.
Зображення: http://uk.wikipedia.org/wiki/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2014
Стривоженим птахом із світу ілюзій,
Ледь-ледь не пірнувши в щемливі вогні,
Блукала любов у прихованій тузі
І голос дзвенів, десь тремтів у мені.
Прошу, не втікай у знервовані далі,
Довкола сум’яття, в думках й поготів.
Бурштиновим днем розтеклися печалі,
Забравши все те, що так палко хотів.
Хотів бути поряд, в обіймах тримати,
Словами відкрити для тебе цей світ.
Хотів одягнути в коштовностей шати
Та сліпиш ти їх тільки порухом вій.
Стривоженим птахом у сни невагомі
Влетіло кохання, мов вихор в'юнкий.
Впустивши у серце зчарований промінь,
Ще більше заплутало вкотре думки.
22:09, 12.02.2014 рік.
Зображення: http://natalyagurkina.ucoz.ua/news/38
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479664
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.02.2014
Не тримай мою руку, так близько до себе,
Я стомився йти поруч не в гору, а вниз.
Через біль проявився прихований жереб,
Відпусти, на олтар я всі жертви приніс.
Скільки щирих пісень в поклонінні даремнім
Віддавав на знущання й щоразу вмирав?
Та мене воскресала цілунком буремним
Неповторна твоя Золота Пектораль.
Я збирав у єдиний ансамбль мегаліти,
Наче жрець, всі потоки енергій пізнав.
Розгадав в’язь рунічну, записану в Скиті
Ще й до ніг простеляв веселковий розмай.
Та хіба це потрібно похмурій Недолі?
Їй би сни отруїти під натиском чар,
Розірвати зв’язки, що підтримують зорі,
Заманити підступно в обійми примар.
Відпусти, вже служіння моє закінчилось,
Як я знаю? Душа розірвала печать –
Ту останню, що мала сховати Ярило
Від набридливих серцю бездонних повчань.
Не тримай свою руку холодною тінню
На моїм пульсуванні розпечених лав.
Вже ніхто не завадить потоку прозріння,
Час відкритися Долі раптово настав.
14:22, 7.01.2014 рік.
Зображення: http://vision7.ru/publ/mify_i_legendy_narodov_mira/slavjanskie_bogini/33-1-0-3559
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470857
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.01.2014
Серце моє, ти неначе здуріло,
Розум, ти втратив видіння своє.
Хтось у світанки раптово поцілив
Диким вогнем, що тепер не вгає.
Входить у вени і хочеться жити,
Хочеться щиро творити красу.
Взяти б проміння шаленої миті
І відродити замерзлу весну!
Що це зі мною? Невже я літаю?
Хтось обізве божевільним мене.
Та достеменно покрите літами
В думці завзяття до тебе жене.
Через вагання загострені терни,
Крізь недоладність заучених схем,
Бачу твій образ до краплі модерний,
Він омиває тендітним дощем.
Квітне душа, мов маленька дитина,
Дзвінко щебече про щось неземне.
Зрощена дивом у серці перлина,
Сяє любов’ю до тебе без меж.
18:15, 13.12.2013 рік.
Зображення: http://poznay.info/zhemchuzhina-sveta/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2013
Ти є у мене, день найголовніший,
Все інше – не важливе, мов міраж.
Читаю сни по черзі, чую в тиші
За краєм неба дзвін зірковий наш.
Я впевнений, що ти – моє майбутнє
І хай там як в душі, ти десь в мені.
Привносиш радість у нікчемні будні,
Даєш запал в прийдешні вихідні.
Ти є у мене, хай мовчать повчальні,
Безглузді витівки жалких почвар.
Слабкі вони, нечутні в хорі дальнім,
Вже й обрис їх згубився поміж хмар.
Я знову, як колись, вберу безмежність,
А в грудях серце ритмом стукотить:
Ти є у мене, мовби снів залежність,
Вплету у долю цю бажану мить.
10:04, 12.11.2013 рік.
Зображення: http://www.psychologos.ru/articles/view/vnutrennyaya_dusha
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2013
В тобі небес блакить, до сліз прекрасна,
І німб від Сонця, мов Святий Грааль*,
Барвистість осені, тендітність мальв
І сон, і дійсність, що сплелися рясно.
Фарбуєш тишу нотним рядом, пестиш,
Я мов на крилах, в серці – водограй!
Горить душа від галасу окрас,
Що правлять снігом створені замети.
В тобі приваба й космосу безкраїсть.
Ти мовби поряд та між нами світ.
Чому ж зникаєш у химерність літ?
А я шукаю блиск твоїх розмаїв.
17:19, 16.10.2013 рік.
*дорогоцінний камінь, дорога реліквія
Зображення: http://hel.com.ua/vselennaya/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462389
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2013
Він МАЙЖЕ її покохав,
Ретельно збиваючи лід.
Нечутно в потоці зітхань
Втрачав уже втрачений слід.
Він МАЙЖЕ знаходив слова
Для дивних кохання картин,
Для серця, без краплі розваг,
Хотів з нею поряд іти.
Вона біля нього була
І МАЙЖЕ читала думки,
Не чула душевних волань,
Тікала сюжетом прудким.
Він МАЙЖЕ її наздогнав,
За руку тендітну вхопив.
Та вкотре спіткнувся, упав,
Піднявши лиш зоряний пил.
Вона полетіла… А він –
Дивився на райдужний блиск,
Очима гайнув навздогін
У МАЙЖЕ підкорену вись.
Та де там, безодня без меж
Навколо звела чорноту.
Кудись у безглуздя жене
Любов їхню, МАЙЖЕ пусту.
21:48, 17.11.2013 рік.
Зображення: http://www.adme.ru/fotograf/vozmi-menya-za-ruku-sleduj-za-mnoj-471655/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461162
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.11.2013
Не край моє серце крилом заметілі,
Я все ж перейду полюс вічної мли.
Нехай ти живеш у ошатності білій,
Внесу різнобарв’я, лиш піснею линь!
Чекай зорепади в снігах, королево,
Пройду метеором над світом крижин.
Вмить ранок одягне відтінок рожевий,
Погляне світило на день, що ожив.
Не треба згасати в пориві трагічнім,
Проміння вже грає на різні лади.
Ним щастя здичіле впіймаю велично,
Не буде в сюжетах змертвілих біди.
Не край мою душу морозом колючим,
Воскреснув неспокій, прозріння приніс.
Уп’явся стрілою десь в серці разюче
І дав почуттям шати зоряних місць.
11:09, 29.10.2013 рік.
Зображення: http://wap.mobilmusic.ru/fileanim.html?id=1060038
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2013
Життя без кохання – хіба це життя?
Його не збагнути до крапель останніх.
Це мука пекельна, це суд повний тяжб,
Провалля бездонне, постійне конання.
Душа, мов жебрак, подаяння все жде,
Ніщо не розрадить в порожню хвилину.
І навіть у снах, в паралельності десь,
Такі ж відчуття, що нікуди не линуть.
До краю спотворені, брухтом лежать
Слова в заржавілих, замучених мріях.
Давно промайнула невловна межа…
Тепер надто пізно, погасла й надія.
Життя без кохання – вистава примар,
Видовище сіре на чорнім помості.
Немов хтось скував ланцюгами із чар
І кинув любов на самотності острів.
19:27, 28.10.2013 рік.
Зображення: http://www.look.com.ua/31457-kapli-volosy-voda-devushka-tuman-risunok.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457156
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2013
Зірковий сніг з небес поширився незримий,
Повз мене все летів, спокусою дражнив.
Ти йшла назустріч, знов роздягнена очима,
Стрибало серце вгору й падало униз.
Неначе в мареві якомусь опиняюсь,
Коли ти входиш в поле зору відчуттів
Моїх бажань, того розверзеного краю,
Де зникла вперта, мов реп’ях, огидна тінь.
Ген-ген за обрій полетіли протиріччя
І подих сумніву в зимову сплячку ліг.
Замовкла гостра какофонія одвічна,
Танцює поряд тільки твій зірковий сніг.
21:25, 25.10 2013 рік.
Зображення: http://miranimashek.com/photo/animacija_animashki/krasivye/1/579-0-3490
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456616
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.10.2013
Я люблю твої очі,
Мов перлини блакитні,
Там загадкою ночі
Невгамовність бажань
Вже наспівує пісню,
Де слова такі рідні,
Окриляє і, дійсно,
Розповсюджує жар.
Я люблю твої весни,
В них живе моя мрія,
Що так стрімко воскресла
В серці диких снігів.
Скрізь гуртуються зорі
В дивовижні сузір’я,
Безупинно говорять
І летять навздогін.
Я люблю твою вроду –
Цей дарунок небесний.
Хай одвічно не сходить
Із обличчя твого
Щира зваба від Бога
До краплини чудесна,
Вмить осяє дорогу,
Щоб розрісся вогонь.
9:18, 22.10.2013 рік.
Зображення: http://www.taday.ru/text/94892.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455988
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.10.2013
Ти посміхнулася мені
Так тепло й ясно
І жовте листя восени
Буйніє рясно.
Роздолля кличе в далечінь,
Горить велично.
Ти посміхнулася мені
Ще й так магічно!
Ти посміхнулася мені –
Звучать октави
І сонце радісно в зеніт
Стрибнуло жваво.
В душі розмріялися сни
У круговерті.
Ти посміхнулася мені
Без слів, відверто.
Ти посміхнулася мені,
У рай впустила,
Бурхливе щастя на Землі
Цвітінням вкрила.
Не загубися в морі снів
Пекельним щемом.
Ти посміхнулася мені
І це – взаємно!
10:57, 21.10.2013 рік.
Зображення: http://nuclear-wallpapers.ru.com/gdefon/wall/full/462866
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2013
Нет, я не сломлен, борюсь, только в неком пространстве
Спрятанный чувства пульсар, позабытый цветок.
Жадно его бережет с тридевятого царства
Чудище страшное снов, беспощадный мой рок.
Нет, я не сломлен, шипами привинчен к влеченью,
Завтра, сегодня, вчера – трафарет без надежд.
Тикает время в мозгу, предрекая сраженье,
Запахом тока подпрыгнет пройдённый рубеж.
Нет, я не сломлен, однажды воспрянут рассветы,
Солнце сильнее затмений в цепи неудач.
Въедливо смотрит меж звёзд оголтелой кометой
Краешек мира без дна, убегающий вскачь.
10:37, 19.10 2013 год.
Изображение: http://www.interfax.ru/txt.asp?id=321214
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455419
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2013
Розбурхані оси думок наболілих
Знов жалять нестерпно і крають без меж.
Мов хочуть пролізти у душу щосили
І там утворити безладдя пожеж.
Кругом бур’яни, оселилися поруч,
Чужих надоїдливих слів і повчань.
Ретельно маскують від гострого зору
Тендітні ростки моїх власних бажань.
Спасіння одне: підкоритися серцю,
Торкнутися неба долонею мрій.
А оси думок, у вогні квінтесенцій,
Знешкодить вночі невгамовність надій.
10:05, 15.10.2013 рік.
Зображення: http://www.vtropiki.com/tropicheskie-strashilki/evol/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454988
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2013
Меч, творивший сагу, плавился в руке.
Кровь и сталь кипели в дикости вдвоём,
Бросив воина стрелой в растущий омут.
Там в багряной, переполненной реке,
Вновь пронзит его невиданным огнём
Свет фортуны, чьё клеймо давно знакомо.
Боль? Но есть наркотик – охвативший бунт.
Кровь и сталь – непобеждённый ныне сплав
Под затмением звезды на грозном небе.
Сильных духом горсть, не в счёт пока табу –
Жизнь забрать, а может, и свою отдав,
Замереть навечно, превращаясь в небыль.
Пылью скроет поле брани мрак ночной,
Кровь и сталь утратят свой помпезный блеск,
А на бал спешит иное в перьях войско.
Старый инок, словно призрак, со свечой,
Сделает обряд святой – воздушный крест,
Обжигаясь на ветру горячим воском.
17:02, 5.10.2013 год.
Изображение: Куликовская битва
http://oko-planet.su/politik/politikarm/211058-nash-rukopashnyy-boy.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452795
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 05.10.2013
В графе «любовь» стоит, как прежде, прочерк…
Его стереть без рвения нельзя.
Куда ведешь в тумане, между прочих,
Моя окрест заросшая стезя?
Над ней звезда немного согревает,
Хотя, конечно, это зыбкий факт.
Душа невольно выгнана из рая
И в ад кромешный не войдет никак.
Вот так живет с везеньем в перестрелке,
Текущим глетчером моя судьба.
Как будто кто-то, совершая сделку,
Так подло предал, вмиг покинув бал.
В графе «любовь» стоит, как прежде, прочерк…
Тебе одной под силу просто взять –
Добавить штрих в цепочку многоточий
И сад прекрасный вырастить опять.
9:07, 30.09.2013 год.
Изображение: http://www.newsps.ru/zhizn/puteshestvie-v-raj-i-ad-chast-13-don-dzhuan-popal-v-ad.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451900
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.09.2013
Девушка, дарившая свет очарования,
Сколько я искал тебя в трепетной дали!
Через невезения, сквозь реку отчаянья,
Сердцем ощущал тепло на краю Земли…
Ждал, когда мы встретимся в этом бурном хаосе,
Может в невесомости, средь огня стихий,
Там, где вдохновение приоткрыло занавес
И диктует россыпью каждый миг стихи.
О твоей невиданной красоте божественной,
О таком пленительном взгляде, всех родней,
И о том потерянном, что сложил я бережно
В пачку недописанных, скомканных идей.
Девушка, дарившая не одно мечтание,
Сколько раз нечаянно, я терял твой след!
Но как прежде разумом в центре мироздания
Видел нарисованный звёздами портрет.
21:49, 22.09.2013 год.
Изображение: http://www.look.com.ua/63285-noch-devushka.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451601
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2013
Ночная странница опять меня коснулась
Своей рукой, внесла энергий фейерверк.
Окутав свежестью простор, без слов вернула
Далёкий брег желаний, что в душе померк.
Зажгла звезду, дополнив небо круговертью,
Осколкам тысячи ночей дарила блеск.
А целовала как! Сойти с ума! Поверьте,
В тот миг горящий, снова сердца стук воскрес.
Менялось время на глазах спиральной лентой
И всё вокруг приобрело оттенок снов.
Сближались взрывы отдалённых континентов,
Давая жизнь перегоревшим искрам вновь.
Кружил тайфун, когда так нежно обнимала
Ночная странница в губительном костре.
А неба свод играл в душе зарею алой
И чувства были каждый раз ещё острей.
22:04, 21.09 2013 год.
Изображение: http://otkritkin.ru/otkritka/3185
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451599
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.09.2013
Це так нелогічно й нагадує казку,
Де зло відступає під світлом добра,
Де сила кохання зманила у пастку
Безтямну спокусу в осяянні барв.
Гірку і солодку, що грає постійно,
Занесену потай в пропасницю снів.
Тримаю за руку весну чудодійну,
Нарешті впіймати цю хвилю зумів.
Чому ж ти зникала, неначе навмисно,
Дражнила бездоння мого німоту?
Тепер огортаєш в яскраве намисто
Мою, в надоїдливих спогадах, ртуть.
І ось бачу схід бездоганного Сонця,
Не сліпить воно, бо свічуся я сам.
Зринаю у космос фонтаном емоцій,
Додам невагомість у свій тарарам.
15:47, 7.09.2013 рік.
Зображення: http://vk.com/event48352832
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2013
Я стомився чекати кохання
І надію вже вкотре роздав
Невгамовному вітру, що зрання
Біля вікон моїх пролітав.
Поріділому жовтому листу,
Крізь останнє проміння тепла
Розкажу свою розповідь стислу,
Хай поплаче самотня імла.
Я стомився чекати на щастя,
Несумісні ми з ним, вороги.
Не знайти у запиленім рясті,
Дивосвіт щоби був до снаги.
Час від часу, з мечем проти раті,
Я боровся, хоча й був один.
Відганяв чорні зграї пернаті,
В ранах повз до дзюрчання води.
Я стомився вбачати принади
В обгорілих до попелу снах.
Вже ніщо на те зло не розрадить,
Навіть зорі нагадують скнар.
За вікном тихо падає листя…
Так було і, мабуть, буде знов.
Лиш не вернеш роздолля барвисте,
Що в душі оживало немов.
18:12, 31.08.2013 рік.
Зображення: http://randrs.ru/photo/153
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446522
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.08.2013
Дощить у душі… Хоч надворі так ясно,
Нема порятунку від тої води.
Без продиху ллє на пустелю нещасну,
Та що їй до того у гумі годин.
Вона нежива, бо пройшли буревії,
Пісок все закрив, мов ота саранча.
Лиш голі розколини, начебто змії,
Давно розділили стривожений час
На те, що було і, можливо, ще буде,
На бажане серцю й навіки гидке.
Щось стиснуло болем всередині груди,
Згубило все зелення стрімко витке.
Дощить у душі… Розходилася злива,
Нахнюплене небо в боях громовиць.
А я – все шукаю, в пекельнім пориві,
Тебе, серед тисяч замріяних лиць.
15:56, 28.08.2013 рік.
Зображення: http://anime.wayy.ru/photo/prochee/kartinki_animashki_dozhd/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445879
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.08.2013
Полярна й набридлива темінь
Ковтнула присутність твою.
Відсирів на лихо і кремінь,
Не сила дістати вогню.
І мерзне душа безнадійно,
Пульсує розверзений щем.
Щось гостре хвилює постійно,
Знов ставлячи безліч дилем.
Волаю, та хто ж тут почує…
Сніги, скільки оком не кинь…
Вітри скрізь ордою кочують,
Підкреслюють мороку синь.
Хоч плач, та хіба допоможе?
Хіба уночі звеселить?
Льоди навкруги на сторожі,
Давно ряд будівель звели.
І тиснуть прозорі лабети,
Ось-ось стану схожим на них.
Лиш зрідка згадає планета,
Запалить на небі свій штрих.
Та сяйво це тільки примара,
Барвиста вистава на мить.
Ворожа зима упіймала,
Морозить і ранить крильми.
Шукає десь глибоко подих –
Останній, помітний ще жар.
Та я відчуваю, що сходить
Вже сонце у безладі хмар.
21:38, 26.08.2013 рік.
Зображення: картина художника Andy Xiao http://www.artscroll.ru/page.php?al=Frozen_Throne_43948_kartina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2013
Тебе не удастся бежать в одночасье из тысяч миров,
Там цепи узлами закручены в иглах и жарче костров.
Бессмертие есть, но ты платишь, конечно, большою ценой
За миг вдохновенный, что венчан под небом с заветной мечтой.
Рулетка безжалостно выберет новый твой жизненный путь,
Угоден тебе или нет, ты вопросы свои навсегда позабудь.
Иди по дороге, как дервиш, не стоит взирать на тоску,
Когда выйдет срок, будет снова игра, ты не стой, ты рискуй!
Стареют тела, и душа выбирает другие пределы для дел,
Ей трудно быть в рамках, но жить тяжелее без искренних вер.
Пройти долгий путь по пустынной земле и подчас наугад,
Оставив другим суету в переливах огней автострад.
Довлеют грехи одержимостью диких сердец в унисон,
Когда намотаешь ты нить первородных ключей перезвон.
Ты дремлешь, а голос взывает к души покаянью, но все ж:
Нельзя войти в реку повторно однажды и это – не ложь!
И крутит Сансара* своё роковое, как жизнь, колесо,
Лишь тот, кто сумеет очистить кристаллы об острый песок,
Взойдёт в тайный мир параллельных, безбрежно открытых картин,
И станет на равных сверкать среди Вечности чудных глубин.
23:02, 6.07.2013 год.
*Сансара или самсара (санскр. ;;;;;, sa;s;ra IAST «переход, череда перерождений, жизнь») — круговорот рождения и смерти в мирах, ограниченных кармой, одно из основных понятий в индийской философии: душа, тонущая в «океане сансары», стремится к освобождению (мокше) и избавлению от результатов своих прошлых действий (кармы), которые являются частью «сети сансары»... (Материал из Википедии)
Изображение: http://phototour.pro
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437696
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 16.07.2013
Рвать руками снег, ползти из недр лавины
Захлестнувших от волнения сомнений.
Выбирать дилемму: в пламя или в иней,
Обрубать хвосты тревог застывшей тени.
Что держала крепко, а хотелось в небо
Улететь, узнать петроглифы на камне.
Скинув кожу льдин, парить, как будто лебедь,
Вихрь всходящий пить неистово желанный.
Рвать руками воздух, коротая вечность,
Атмосферный след стереть, вобрав раздолье.
И в туманный холод под пастелью Млечной
Окунуться смело, вне позиций роли.
14:05, 5.07.2013 год.
Изображение: http://www.dailynews.kz/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437693
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.07.2013
Я – уран обогащённый,
Масс критических тайфун.
Безрассуден и влюблённый,
Вечно в перестрелках дум.
Ветер – это мой союзник,
Я пространственно богат.
Кто-то крикнет: «Мыслей узник!
Разогревшийся закат!»
Не стремитесь стать таким же
Обезумевшим дождем.
Иногда вулканом стихшим,
Я горю внутри огнём.
Стой, ни шагу, вечный странник!
Кто ты, милый человек?
Много ль раз бывал на грани?
Труден ль был по жизни бег?
Вот – рождаются цунами,
Хватит сил их удержать?
Если да – дерзай, ты с нами,
Если нет – не стоит ждать.
12:25, 30.06.2013 год.
Изображение: http://www.mota.ru/wallpapers/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437529
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.07.2013
Вспомни, как бритвой хлестнули по сердцу,
Смерчем ужасным сухие слова.
Помнишь, от боли, как лопались рельсы,
Поезд отправив в откосный провал.
Дальше забились в истерике сцены,
Скрыв перевёрнутый мир навсегда.
Тенью застыли уставшие вены,
Так угасает бесследно звезда.
Стоны мольбы, только лучше не будет,
Ночью в друзьях у тебя пустота.
Холод безмолвный, совсем без прелюдий,
Всадник ведущий в подземный Тартар.
Вспомни, как дико душа задыхалась,
Серость вобрав, выгорая до дна.
Там оболочкой безжизненной стала
Стерва Любовь, оказавшись одна.
18:09, 29.06.2013 год.
Изображение: http://wallpaper-yaport.ru/popularity/oboibdck.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434437
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.06.2013
Все повинно бути бездоганним,
Наче в казці, зоряним й легким.
Мов цілунком Сонця у час ранній,
Що стрічає виднокрай верткий.
Щоб раділи й озивались квіти,
І струмок повідав про любов.
Хай несуть пташки свої привіти
До світів, що народились знов.
Все повинно бути вкрай космічним,
Сяйвом мрій і золотом бажань.
Рідним дотиком у щасті вічнім,
Наче нерозривні Інь і Ян.
Щоб душа проникла в невагомість,
І знайшла свідомості причал.
Я віддам за ці скарби натомість
Свій безмежний в щирості запал.
13:44, 29.06.2013 рік.
Зображення: http://wallpaper.zoda.ru/other/wpswyr.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2013
Стой, не спеши, там разврат,
Там любовью торгуют привольно.
Ты стоишь у распахнутых врат,
Улыбаясь в пространство довольно.
Ты пытался найти смысл в речах,
Хоть судьба средний палец сулила.
Ты всегда бунтовал на мечах,
И она тебя с яростью била.
Ты живешь, ты живешь
В империи Зла.
Ты плывешь, ты плывешь
По воде без весла.
Там война, там теракт,
Там эпоха огней.
Ты живешь – это факт
В царстве диких теней.
Стой, не лети, здесь дурман,
Здесь всем правит нечистая сила.
В страшном окрике слышен обман,
И шабаш она вновь закрутила.
Ты стремился весь мир изменить,
Заставляя прозреть всех однажды.
Но империю Зла не сломить,
Её прячет в себе почти каждый.
Ты живешь, ты живешь
В империи Зла.
Ты плывешь, ты плывешь
По воде без весла.
Там война, там теракт,
Там эпоха огней.
Ты живешь – это факт
В царстве диких теней.
1.08.2001 год
Изображение: https://soundcloud.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434231
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2013
Я щасливий вже тільки від того,
Що живеш ти у серці моїм.
Що тебе, подаровану Богом,
Я назвав тихо щастям своїм.
Я хотів приголубити ніжно,
Цілувати й шептати тобі:
«Ти – найкраща, мов сон дивовижна,
Ваблять очі твої голубі.
Пригорнись і послухай, як б’ється,
Як стихією серце горить.
Як бунтує, клекоче і рветься,
Помирає постійно на мить».
Я візьму твою руку і ми вдвох
Вище хмар підіймемось у вись.
До зірок, що засліплюють морок,
До зірок, що озвуться колись.
Ось вони, неземні діаманти,
Сяють безліччю дивних вогнів.
Цих далеких світів аксельбанти,
Подарую тобі лиш одній.
Лиш одній – таємниці галактик,
Лиш одній – свою душу навік.
Я для тебе готовий палати,
Доки віск весь на свічці не стік.
Я щасливий вже тільки від того,
Що ти є, що живеш на Землі.
Що на тебе, даровану Богом,
Я молюся в холодній імлі.
10.07.2007 рік.
Зображення: http://pearcys.ru/article
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434230
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2013
Кто воздух морозный когда-то глотал…
Кто силу падений познал как Тантал…
Кто прожиг судьбы отпечатал,
без стона, достойно…
Тот шёл по осколкам стекла босиком
И губы кусал до крови, хоть тайком –
Искал россыпь звёзд во Вселенной,
чужой и бездонной…
13:00, 5.11.2011 год.
Изображение: http://profitpsy.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434130
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.06.2013
Не треба слів, коли палають очі,
Коли все ясно й так, коли чуття
Здіймає хвилею вогні й гуркоче,
Приводить мрій дороги до пуття.
Немов розгадує заклятий ребус,
Хоч він глузує, змінюючись враз.
Вкладає в голову жаги потребу
Шукати в мареві шлях до оаз.
Не треба слів, зійшлися амплітуди,
Серця самі побралися давно.
А ми, як діти, гралися усюди,
Втрачали скарб душі, безслідно, знов.
Та щастя чітко підбирало ноти,
Додавши барв у пісні й ось він знак:
Рука в руці і погляди навпроти,
Не треба слів, все зрозуміло й так.
14:20, 28.06.2013 рік.
Зображення: http://vkusnoe.info/serdca-lyubvi.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2013
Стрела Амура – жизнь прекрасна!
Она бальзам и свежести глоток.
Ты, как звезда, пылаешь страстно
И к солнцу тянется души цветок.
А пульс – играет летним ливнем,
В крови, как взрыв, летит адреналин.
В усладу грусть плакучей ивы,
Вернулся стерхов* милый сердцу клин!
Всё так! Обнять бы всю природу!
Бежать, кричать: «О, БОЖЕ, Я ЛЮБЛЮ!»
Порхать в любое время года
И жить, мечту любя, в осенний блюз…
22:19, 29.11.2011 год.
*Стерх, или белый журавль(лат. Grus leucogeranus) — вид журавлей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433583
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2013
Так хочеться жити в коханні з тобою
І вкотре здійматися понад прибоєм.
Пливти у думках, крізь вогні галактичні,
Вдихати на повну безмежжя величне.
А в ньому відчути твій погляд пророчий,
Що входить у сни, майже кожної ночі.
Там птахом казковим я мовби зринаю
В далеку країну, де мрії кружляють.
І затишно знову в душі невагомій,
Коли ти цілуєш, твій подих знайомий.
Коли в танці тіл, оповитих екстазом,
Ми будемо йти до завітного разом.
І будемо щастя натхненно творити
У світлі кохання, де радість увита
В якийсь неземний, чарівний візерунок,
Далеких небес неоглядний дарунок.
21:08, 24.06.2013 рік.
Зображення: http://espavo.ning.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2013
Шал нічних думок і всі про тебе,
Кожен подих, крок, немов потреба.
Линути крізь протиріччя знову,
Наче розкривати долі змову.
Ходять попід небом сновидіння,
Все чекають поштовх з нетерпінням,
Вибух фарб з відтінком золотавим,
Щоб стрибали змішані октави.
Шал нічних думок будує терем,
Прагнуть там лишитися химери.
Гонить їх непосидючий стражник
Та вони настирливо відважні.
Тінню прошмигнула й ніч відверта
До забутих слів давно затертих.
Схожих на потрісканий клинопис,
Вже й не розгадати їхній обрис.
Стрімко хтивість одягла кайдани
І клеймить бездушно піктограми.
В них помітні сцени еротичні,
Що породжують жагу тантричну.
Далі ця пропасниця зникає,
Мов гадюка, десь між пеклом й раєм.
З прірви вражень маревом озветься,
Змучене до божевілля серце…
12:26, 21.06.2013 рік.
Зображення: http://wewomen.com.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432996
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.06.2013
Ти розпитуєш у мене
Про мій світ, мов грім шалений,
Про величні острови в моїй душі.
Де ранковим, буйним цвітом
Розходилося скрізь літо,
Серце кличе у феєрію мерщій.
Там змалюю сподівання
І, мов жар, палке кохання,
До якого браму ключиком відпер.
Знов дарує глянс планета,
Золотих вогнів тенета,
Ще й троянди щастя в душу відтепер.
Ти розпитуєш у мене
Про відверте і таємне,
Та воно давно відкрите, придивись.
Хтось нам дав небесні крила,
Ми потрапили в край милий,
Де цілує терпко безкінечна вись!
16:16, 14.06.2013 рік.
Зображення: http://foto.skazkavmeste.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2013
Нехай ти далеко, за обрієм десь,
Та я відчуваю тебе в своїм серці.
І в кожну хвилину, палаючи весь,
Шукаю дорогу до диво-озерця.
Хоч це, безперечно, заплутаний шлях,
Ступити на нього, це вже перемога.
У нім заблукати в тенетах гілля
Порівняно просто й згубитись недовго.
Та крізь перешкоди, у вирі думок,
Я бачу тебе безкінечно вродливу.
І там у душі ще мій світ не замовк,
Жадає твій погляд, як посуха зливу.
Нехай дуже складно намітить маршрут,
Та я все одно йду до тебе натхненно.
А те, що навколо насупилось тут,
Я вірю розійдеться згодом напевно.
Ти наче Полярна й велична зоря,
Ведеш мої сни у казкове цвітіння.
І я перейду всі мости, що горять,
До тебе в обійми, це варте сумління.
Нехай ти далеко і швидко пройти
По цьому шляху знаю легко не вдасться.
Втім кожна частинка у днях самоти
Говорить мені про омріяне щастя.
16:02, 09.06.2013 рік.
Зображення: http://girls.gdefon.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2013
Сквозь дикие тропы в дремучесть фантомов
И чащи, где плесень обряды творит,
Брёл загнанный зверь в стороне незнакомой,
А в спину толкал оглашённый вердикт.
Без стона, в крови, припадая на ногу,
По листьям истлевшим, и веткам в глуши,
Он тихо искал в дебрях чью-то дорогу
Искал, но всё больше терялся в тиши.
Трясина пыхтела убийственным смрадом
И лес, словно клеть, норовил взять в кулак.
Но зверь пробирался, хоть был совсем рядом
Со смертным исходом, петлял кое-как.
Хранили тотемы весь спектр назиданий,
Проникнув бесцельно в души погреба.
Невольно в реестре ушедших созданий
Стирался заношенный профиль раба.
Всё дальше и дальше во тьму глухомани
Терялся тот зверь, пряча в вечность следы.
И солнце садилось сквозь чёрные длани
Чащобы слепой в мухоморах беды.
Покинут судьбою, в заботливой тине,
Оставив легенду потомкам навек.
С достоинством вынес скитанья, отныне
В чужую реальность ушёл человек.
18:56, 23.03.2012 год.
Изображение: http://www.mobilmusic.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430364
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.06.2013
Вне измерений, окутана дланью
Полупрозрачных загадочных сфер,
Мчится кометой река мирозданий
В скрытую даль зашифрованных мер.
«Посторонись!» – тихо крикнула свету.
Тот, от испуга, стал тонким, как нить.
Словно играла, бросая монеты,
Будто пыталась врата отворить.
На перекрёстках запутанных мыслей,
В стуке сердечном, где больно звучал,
Каждый фотон из пленительных высей,
Как пилигрим, всё искала причал.
Но не нашла, лишь в порыве мгновенном,
Ноты огней рассыпая внутри,
След на листе выжигал вдохновенно,
Чётким рисунком подхваченный ритм.
И окунаясь в рапсодию эту,
Вновь оживал позабытый поэт.
С лёгкой руки, открывая планету,
Музы своей обнимал силуэт.
18:04, 2.06.2013 год.
Изображение: http://photo.99px.ru/photos/90646/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428971
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.06.2013
Переспорив с судьбою, отчаянным эхом,
И оттаяв весь холод прозрачных зеркал,
Отогрею снежинки, что падают сверху,
И биенье любви, что так долго искал.
Я верну благодатный огонь Прометея,
Догорев без следа в круге вечных тревог.
Став кристаллом, останусь навек леденея,
Закрывая метель, что течет сквозь порог.
По крупицам я строил мажорные сцены,
Шаг за шагом к тебе нарезал колею.
Безутешно толкал глыбу счастья на стену
И тонул в топких снах, что на самом краю.
Был пленен неприступной и грозной твердыней,
Жил в атаке, на приступ все рвался и в бой.
Так хотелось смягчить без эмоций гордыню,
Завладеть твоим сердцем и в целом тобой.
Но, увы, мой осадный триумф вел к разгрому,
И над крепостью той не взлетел белый флаг.
Синь небес тяжелела от боли знакомой,
Отмечая рубцами преддверие благ.
Пусть дано пережить эти адские муки,
Перейти сто пустынь, переплыть сто морей.
Затаиться на дне и исчезнуть в разлуке,
Подзарядку души отключая скорей…
19:30, 2.03.2011 год.
Изображение: http://amazone-wiw.clan.su
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427963
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.05.2013
(Ушедшим и ныне живущим поэтам посвящается...)
Ты был туарегом*, когда было надо,
Умел животворность воды отыскать.
Творил чудеса и не ради награды
Ты слабых лелеял, чтоб силу понять.
Хоть правда твоя не всегда была впору,
Бывало, на ложь ты глаза закрывал.
И чувством седьмым всё тянулся на гору,
Там двигал вершины в бездонный провал.
Своими мечтами летел во Вселенной,
Со светом играл ты, порою с огнём.
Мутировал в мыслях частицей трансгенной,
Как будто безумец, бежал за дождём.
Ты был беспокоен средь тиши и глади,
Вулканом взрывая твердеющий мир.
Прошёл бесконечность, не отдал и пяди
Земли, где однажды пророс и прожил.
Судить будут позже, без грамма пощады,
Как правило те, кто в трясине тонул.
Не смог осознать скоростей автострады,
Но камень в стекло лобовое метнув.
Но ты был творцом и сродни в чём-то Богу,
Ведь каждый твой стих уходил в небеса.
К ним кто-то коснулся, наметив дорогу,
А ты выбирал направленье в сердца…
9:18, 20.05.2013 год.
* Туареги - народ проживающий в западной части пустыни Сахара.
Изображение: http://subscribe.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426202
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.05.2013
Я знаю, встреча наша в жизни неизбежна.
Мы как галактики в пространстве далеки.
Но есть теория, что сблизятся, конечно,
Родные души всем преградам вопреки.
И будет танец – танго звёзд невероятный,
И будет свет вокруг в сто тысяч раз сильней.
Сыграет страстно и немыслимо приятно
Бесценный миг на клавишах в сетях огней.
Плывут в объятьях, в притяженья поцелуе,
Гирлянды звёзд, так трепетно во тьме кружась.
В едином счастье, что видение рисует,
Создав отдельный мир, под музыку ложась.
Я знаю, встреча наша в жизни уже скоро.
Уйдёт со временем опустошений след.
И станет вечный космос чудесами полон,
Немного ближе к нам, сквозь дуновенья лет.
20:15, 9.09.2012 год.
Изображение взято из http://www.mk.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425423
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.05.2013
У пекло рушивши ночей,
Любов у серці пломеніє.
Чекає, бавиться й радіє,
Горить вогнем, весь час пече…
І не дає мені заснути,
Невтомну дійсність зупинить.
Стерпіти все і хоч на мить,
У сні своїм щасливим бути.
Бракує слів, шалених, вічних…
Немає сил цей світ сприймать.
Будую я вже вкотре рать,
Серед думок своїх трагічних.
Зненацька сон, неначе втіха,
І знов хвилини забуття.
І знов тріумф чи каяття,
Коли душа заплаче стиха.
А далі – крізь тортури днів,
Де серце швидко кам’яніє.
Нічого вдіяти не сміє,
Бо віддане тобі одній…
18.12.2001 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425422
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2013
Це немов ворожба, ти як хоч називай!
Я в тобі вмить розгледів омріяний рай.
Ти в мені воскресила небесний вогонь,
Що багаття розклав, захопив у полон.
Розгорни мої сни, наче книгу віків,
Та неквапливо йди по безмежжю рядків.
Прочитай мій роман до останніх крапок
І продовженням стань моїх мрійних думок.
Засвітись маяком серед шторму і хвиль,
Дай квиток на феєрії втрачений стиль.
Я відкрию в сузір’ї далеких Плеяд,
Неймовірних світів заримований ряд.
Це таки ворожба, я тепер сам не свій,
Заходивсь підіймати когорти у стрій.
Все навколо кипить і у труби сурмлять,
Ожила моя вперта й озброєна рать!
І на повну зметнувся розчохлений стяг,
Я готовий до бою, як древній варяг.
Моя ціль – твої очі та їх маскарад,
Бо без нього я в комі і місяць на спад.
Оточу тебе садом із дивних рослин,
Зацілую в обіймах строкатих картин.
Ти – моя ворожба, ніжне зілля весни,
Принесла освіжаючий бриз новизни…
21:56, 22.10.2010 рік
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425183
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013
Не скласти ніяк задубілий махджонг,
Що тінню мелькає під віссю симетрій.
А час божевільно вже гупає в гонг,
Кипить у свідомості в миті відвертій.
На дні каламутних душевних думок,
Я корпаюсь знову у пошуках світла.
Там світ у камінні до нитки промок,
Скрізь сиро і холодно, в інеї срібла.
Ковток із останніх, напружених сил,
В повітрі проекції снів у реальність.
Став схожим на зиму не витертий пил,
Живе на столі в чистоті ідеальній.
І ти, мов ікона, в зомлілій душі,
Така неймовірна, нестерпно красива.
Біжать звідусіль моїх мрій міражі,
До тебе одної у пошуках дива.
Не скласти ніяк надто впертий махджонг,
Твій образ проявиться десь непомітно.
Ти ввійдеш неквапливо в райдужний сон
І знову, як завжди, всміхнешся привітно.
18:46, 14.09.2010 рік.
Зображення: http://hottey.com.ua/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425166
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013
Щось неймовірне коїться зі мною,
Щось неземне й величне тьохкає в душі.
Я поринаю стрімко з головою
В передчування безкінечності мерщій!
Щось дивне, як оранжерея квітів,
Вмить розповсюдилося до самих країв.
І чую музику безмежну в світі
На всі октави й ноти, як давно хотів!
Щось відчайдушне захопило дійсність,
Так лагідно торкнулося моїх небес.
Зійшло зорею благодаті з пісні
І вже в обіймах ніжних я держу тебе.
Щось незбагненне увійшло до серця,
Щось трепетне озвалося із глибини.
Неначе з чудотворного озерця,
Напився з вуст твоїх знадливостей нічних.
Щось феєричне привело до раю,
До втаємничених диковинних садів.
Вдихаю цвіт нестримного «кохаю»,
Живу тобою в самозабутті з надій.
20:07, 26.04.2011 рік.
Зображення: http://www.mobilmusic.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2013
Чому ти мовчиш, моє серце забуте,
Пірнувши у тінь прохолодну ночей?
Кудись направляєш знов душу розбуту,
Ходити по жару пониклим дощем.
В безодні, що жадібно пащу відкрила,
Мов чорна діра, закрутивши мій день.
Де все найцінніше і підняті крила,
Вже зникло у ній, та вона тільки й жде.
Щоб знову зринало натхнення у вирій,
Щоб вкотре дорогу шукало свою.
У тій стороні, до молекули милій,
Спаливши на попіл останню зорю.
Чому ти мовчиш, моя мріє небесна,
Невже забарилась у дивосвітах?
Без тебе весна і любов не воскресне
І я загублюся в розбитих літах…
15:23, 13.05.2013 рік.
Зображення: Фантастичний світ японської художниці Takaki http://vorotila.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424940
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2013
Я не раз вас, рідна ненько, бачив уві сні,
На доріжці ви мене стрічали.
Назавжди зберіг в душі ті всі пісні,
Що мені у снах оцих співали.
Знов на небі, мамо, ранок позбирав,
Всі зірки розкидані ночами.
Ви хотіли, щоб я людям дарував,
Ті пісні, що чув я вечорами.
Материнська пісня, радісна й сумна,
Що живе у мене в серці.
І цю пісню, що з’явилася у снах,
Я співаю рідній своїй ненці.
Материнська пісня, наче цвіт весни,
Неповторна, вишита нитками.
А в ній – доля, візерунком днів,
Виткана невтомними руками.
Мчать, летять роки невпинно і без вороття,
І дорослими вже стали мої діти.
Будем вас ми пам’ятати все життя,
Все життя вас будемо любити.
Ось на небі, мамо, хмари пропливли,
Знов радіють сонцю ніжні квіти.
Ой, як хочеться, матусь, щоб берегли,
Поважати їх навчились і жаліти.
Материнська пісня, радісна й сумна,
Що живе у мене в серці.
І цю пісню, що з’явилася у снах,
Я співаю рідній своїй ненці.
Материнська пісня, наче цвіт весни,
Неповторна, вишита нитками.
А в ній – доля, візерунком днів,
Виткана невтомними руками.
15.10.2001 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424571
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.05.2013
(присвячується померлій матері мого товариша... Вірші ним же покладені на музику)
Наснилось дитинство моє колискове
І диво-калина край хати в тіні.
Наснилось мені тепле сонце ранкове
І мама рідненька, наснилась мені.
Я в сні полетів, я поринув додому,
До неньки, крізь бурі страшних хуртовин.
У рідне село, не сказавши нікому,
Я в сні полетів, зупинив часу плин.
Мамо моя, де ти тепер,
Ти повернися до мене в життя.
Мамо моя, зоре ясна,
В хаосі літ я один, сирота.
Мамо моя, де ти тепер,
Бачу тебе я у сні, лиш здаля.
Мамо моя, зоре ясна,
Ти повернися до мене в життя…
І мама тоді говорила зі мною…
Про те, що не може без мене сама.
Про те, що сумує на небі з грозою,
Про те, що навіки самотня вона…
Прокинувся я, а матусі немає…
Лиш серце застигло у грудях моїх.
Нехай тебе бог в небесах зберігає,
Нехай береже, бо я сам не зберіг…
Мамо моя, де ти тепер,
Ти повернися до мене в життя.
Мамо моя, зоре ясна,
В хаосі літ я один, сирота.
Мамо моя, де ти тепер,
Бачу тебе я у сні, лиш здаля.
Мамо моя, зоре ясна,
Ти повернися до мене в життя…
Наснилось дитинство моє колискове
І диво-калина край хати в тіні.
Наснилось мені тепле сонце ранкове
І мама рідненька, наснилась мені…
Мамо моя, де ти тепер,
Ти повернися до мене в життя.
Мамо моя, зоре ясна,
В хаосі літ я один, сирота.
Мамо моя, де ти тепер,
Бачу тебе я у сні, лиш здаля.
Мамо моя, зоре ясна,
Ти повернися до мене в життя…
15.09.2000 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424570
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.05.2013
Ми відбуваєм заслання в далекій і чужій планеті,
Йдемо дорогами, які позичив нам всесущий, впертий час.
Лягли кістьми для чогось, не опишеш у рядках сонета,
І поспіхом у вирій мчить душа на небо разом з пилом мас.
Не прокидайся, сон залишиться з тобою, мов наснага,
Пройди пустелею страждань, ввійди водою до старих джерел.
Ти маєш знати, де стояла рать під переможним стягом,
Чому багато хмарочосів залишилось з іменами – стел?
Забудь все те, що так хотілося пізнати на цім світі,
Ходи поволі лезом і гостри краї, та відчувай на смак.
Зігни прути, без коливань, своєї золотої кліті,
Вдихни повітря волі, до якої наближався, наче птах.
Угору до вершин чи, навіть, неозорих небокраїв,
До прісних аномалій прозорих та невагомих стратосфер,
Лети і дихай у тумані, по законах сили зграї,
Туди, де шепіт паралельних міфів не соромиться афер.
Хай відчуття не зрадять у хвилини місячних затемнень,
Прозрій у тьмі і йди без остраху по хвилях в гребенях валів.
Тортури вічності залишаться слідами відокремлень,
Які вросли в породу гір намистом кілька тонних валунів.
Повір, ми тут транзитні пасажири, і напевно знати,
Де наш вокзал в цьому житті нікому не дано заздалегідь.
Скоритись чи підняти бунт, не дивлячись на кровні втрати
І стати осередком бур, циклонів чи будівником угідь?
Ми діти із туманностей галактик, котрі ріжуть душі,
З’являємось і гаснемо назавжди серед схрещених думок.
Все заздримо комусь, все боїмося ціпеніння стужі,
Не цінимо ковток вологи у струмку, що так болюче вмовк.
Опалу цю будує кожен без ескізів, хаотично,
Кудись біжить і жадібно збирає непотрібні каяття.
У храмах відчуває щось знайоме і до крику вічне,
Забувши, що прийдешнє зовсім поряд у одвічних сум’яттях.
Не довіряй зустрічним людям, бо отримаєш лиш клопіт,
Добро повернеться антонімом, принісши знову негатив.
Лабети невидимок заворожать і примножать попит,
І гучно під укіс відправлять потяг, оголивши примітив…
Чекай своєї черги і кохай без тями мить нестримну,
Коли у серці оживе гетеродин, закритий від людей.
Сім раз відмір молитву та позбудься розмальовки гриму,
Бо невідома роль, що фрескою лягла до драми в переддень.
Чотири броди перейди, залиш полин на згадку вічну,
Покайся у гріхах хоча б собі, згадай покинутий завіт.
Всі клопоти відклич, нехай душа погасить божу свічку,
Покине подих твій і полетить далеко в чудернацький світ…
21:10, 15.11.2010 рік.
Зображення: http://www.iaim.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2013
Оберни годинник, хай відчує вістря часу,
Хай тече водою злежаний до каменю пісок.
Загорни минуле у цвілу газетну масу,
Та не стій, лілеї в тернику, не зупиняй свій крок!
Розклади чекання на приємні й швидкоплинні,
Бережи вогонь, що виник, мов дорогоцінний дар.
Флібустьєрська злива вмить ослабне і віднині –
Чудо-артефактом володіє впертий антиквар!
Це любов, дорожча у огранці діамантів,
Подих свіжості вітрів на роздоріжжі іскор сну.
Потаємна чистота душі, відкрита навстіж,
Де нечуйні кораблі вже кинуті на мілину.
Зупини часопис поглядом, склади поему,
Хай цей досвід збереже твою любов від дрімоти.
Ювелірно скарб небес додай до діадеми
І пожертвуй божеству, що так яскраво миготить.
Тільки зорі можуть сповістити про незгоди,
Повернути до життя сади, які скував туман.
Дати поштовх і запал, підтримати на подив,
Запекти й засипати золою неминучість ран.
Відшукай, хай навіть, десь в глибинах океанів,
Замасковану перлину найсвятіших поривань.
Це природна простота, що втілена в герані,
Ніжний дотик поцілунків у відвертості жадань.
Сповісти хронометр про прийдешні переміни,
Дай горіти полум’ю протуберанцями світил.
Огорни свій скарб покликанням в душі єдиним,
Розфарбуй відтінки сірого загублених світів…
19:44, 20.03.2011 рік.
Зображення: http://sdelanounas.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2013
Люблю, що ти живеш зі мною на планеті,
Коли приходиш уві сні, хоч ненадовго.
Коли знаходиш, десь загублене в сонеті,
Моє натхнення, що потрапило у сховок.
Коли так хочеться здійнятися до висей,
Де все навколо увібрало цвіт веселки.
Люблю очей твоїх край дикий і барвистий,
Бо тільки там мандрую Всесвітом далеким.
Бо тільки там я можу вірити в безмежність,
Долати легко плин мільйонів кілометрів.
Люблю миттєвості з тобою лиш прийдешні,
Коли зів’януть вщент мої самотні нетрі.
14:54, 11.05.2013 рік.
Зображення: http://facte.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2013
Щось безкрає в тобі, не збагнути чуттями,
Тягне сила до тебе, неначе магніт.
Перехоплює дух і приводить до тями,
Знов підпалює вибуху схований гніт.
Щось космічне в тобі, ще й таке неосяжне,
Як стихія цунамі в далеких краях.
Гине військо моє, божевільно відважне,
Поодинці зникає, не бувши в боях.
Щось магічне в тобі, притягання безодні,
Перламутр найдивніших глибинних перлин.
Таємничість небесних і тихих рапсодій,
Оповитих туманом казкових долин.
Щось жагуче в тобі, бірюзовим цвітінням,
Осипає зими неприглядні світи.
Хутко рве на шматки загрубіле коріння,
Зводить разом в імлі недосяжні мости.
Щось звабливе в тобі, в своєрідній нірвані
Десь літає душа, коли бачу твій стан.
Всі частинки краси оживають бажані,
Закипає у крові чуттєвий октан!
18:19, 04.10.2008 рік.
Зображення: http://www.mobilmusic.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2013
Стіна за стіною,
Між цеглою мох,
У тріщини в’ївся безжально.
Стіна за стіною,
І де ж ти мій бог?
Мені в цю хвилину печально.
Як вихід знайти?
Як сонце побачить?
Крізь стіни пройти, дорогу позначить?
Лабіринт… Лабіринт… Лабіринт…
Стіна за стіною,
Куди не дивись,
Немає блуканням цим краю.
Стіна за стіною,
Кричить «стережись!»,
Бо втратиш дорогу до раю.
Як вихід знайти?
Як сонце побачить?
Крізь стіни пройти, дорогу позначить?
Лабіринт… Лабіринт… Лабіринт…
Стіна за стіною,
У скронях сто дум,
Як вийти із цього склепіння?
Стіна за стіною,
У відповідь – сум:
Потрібне тобі лиш терпіння!
Як вихід знайти?
Як сонце побачить?
Крізь стіни пройти, дорогу позначить?
Лабіринт… Лабіринт… Лабіринт…
7.05.2001 рік.
Зображення: http://ozgg.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2013
Тераріум навколо, кожен хоче зжерти
Собі подібного, нещадно і чимдуж.
Ми покидаємо свої гнилі конверти
Листами сповіді з глибин сирітських душ.
Ми – динозаври затуманених фантомів,
Неначе пліснява, що в’їлась на стіні.
Весь час в халепі і цілком знайомі
Із місцем броду, та однак, на жаль, німі.
Скрізь бачу безхребетні починання,
Отой уїдливий, мов муха, забобон.
Перефразовані слова такі звичайні,
Що втратили в грязі неговіркий резон.
Все, що здавалось несерйозними речами,
Насправді поглинало, наче море, сни.
І рвало іклами, зубами та мечами,
До видиху останнього із надр весни.
Тераріум навколо, вижити б у вирі
Безкомпромісності своїх лихих блукань.
У ері Юрського шаленства антивіри,
Де хижі нелюди все заганяли в твань.
Ми чуємо у венах відгомін трагічний,
Коли у лаві плавились тяжкі віки.
Де захлинався в полум’ї непересічнім
Супутник наш, що був невиразно верткий.
Планета вірус ненаситний породила,
Паразитує він у лоні, наче глист.
Природа стогне, просить ладану й кадила,
Щоб вигнати чортів під гучний свист.
Тераріум навколо, плазунів епоха,
Де підлість і нещирість проросла в крові.
Де в церкву ходять, начебто до бога,
Насправді ж – до лукавого, авжеж, повір!
Тераріум навколо і така реальність…
Ти згадуєш часи останніх могікан.
Коли наївність у шедеврах геніальних
Ще не містила пересуду нарікань…
20:07, 4.12.2010 рік.
Зображення: http://lifeglobe.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2013
Пустынно и мрачно, лишь ветер шалит в этом доме…
Он не постоялец и даже не гость между стен.
Он просто скиталец, нашедший оборванный номер,
Как будто мираж, словно призрак забытых сирен.
Послышался треск, снова рухнула часть штукатурки.
Поблекший паркет отозвался стремительно в такт.
Заброшен камин, только изредка отзвуком гулким
Шаманит гроза вдалеке, завершив свой спектакль.
Листает журналы, незнающий грамоты ветер…
Он многое видел, он щели прошёл наугад.
Сыреют на стенах, оставлены кем-то приметы,
Угрюмо поник за окном неухоженный сад.
20:28, 7.06.2012 год.
Фото из http://ru.wikipedia.org/wiki
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423814
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.05.2013
Немало часу вже пройшло від тих подій,
Коли здіймав шматки землі метал снарядів.
Хто скаже, скільки армій полягло у ній,
В ненависній для матерів війні проклятій.
Хіба забудеш в сіре вдягнену орду,
Що чобітьми збивала пил із наших вулиць.
Як перся танк крізь стиглість яблунь у саду…
Як плакало село у божевільнім гулі…
І крик чужий, немов розпечений потік,
Топив і нищив все вкраїнське й милозвучне.
Свинцеві кулі: «ахтунг», «хальт», «я воль», «іх віль» –
Засіли в пам’яті людській набатом рвучим…
Чотири роки пролетіли у боях…
Здригалось небо від моторів месершмітів.
Та врешті решт весна і ожили поля,
Покрились золотом хлібів і шовком квітів.
Так підняла країна меч славетний вверх,
Щитом закрила і повстала із коліна.
Погнала скопище – фашистський третій рейх,
За Віслу й Одер, до розбитого Берліна.
Вклонімося героям тих буремних літ…
Усім, хто є, десь в іменах меморіальних.
В могилах братських, обелісках, у землі,
Всім, хто загинув у баталіях фінальних…
Шануймо ветеранів, що війну пройшли,
Вони звершили подвиг в боротьбі затятій.
Зробили диво й наближали як могли,
День Перемоги у травневім сорок п’ятім…
20:35, 7.05.2011 рік.
Зображення: http://pravda.sebastopol.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2013
Был сорок первый…
Бой… Досадно отступали…
Хотя дрались отважно, оголив штыки.
И сколько их осталось там – на переправе,
Не сосчитать уже, истлели дневники…
Был сорок третий…
Гон... Без жалости от Волги…
Фашистский строй давили, яростно крича.
А за спиной – одни железные осколки,
Высотки круч Днепра, прожжённая печаль.
Был сорок пятый…
Рейх ослабил прыть и хватку…
Горел Берлин в тисках и плавились кресты.
Упала ниц Германия в немом припадке
И пулемёт заглох, Победу возвестив…
Был День Победы…
Май… Но сколько обелисков…
Не перечесть имён, в них подвига огонь.
И не исчерпать слёз, с проклятиями визга,
Всё горе матерей, их за сынами стон…
Была война…
И пусть она не повторится…
Пускай народ, как Феникс, возродится вновь...
Пусть дети радуются дням, пускай приснится
Весь в изумрудах город, где царит Любовь…
19:01, 15.11.2011 год.
Изображение: http://film-online.su
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423635
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.05.2013
Плачуть і кульбаби, і тюльпани,
У цей день - і радісний, і ні.
Плачуть посивілі ветерани,
Згадують своїх товаришів.
Десь позаду полум’я баталій,
Знівечені долі на війні.
Не злічити людської печалі,
Не злічити горя на Землі.
Ветерани, ветерани,
Ви забудьте свої рани.
Мирний ранок нехай буде золотим.
Ветерани, ветерани,
Вас найкращими словами
Привітаємо із днем, що став святим.
Плачуть і кульбаби, і тюльпани,
Вранці у сльозах мовчать сади.
Плачуть посивілі ветерани,
Згадують тяжкі роки біди.
Правнучата бігають невтомно,
Сміх навколо, щирі почуття.
За дитячі мрії невгамовні,
Віддавали ви своє життя.
Ветерани, ветерани,
Ви забудьте свої рани.
Мирний ранок нехай буде золотим.
Ветерани, ветерани,
Вас найкращими словами
Привітаємо із днем, що став святим.
1-7.05.2001 р.
Зображення: http://www.rada-poltava.gov.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423634
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2013
В тишине дальних комнат,
Вечереет опять.
В тишине дальних комнат,
Время движется вспять.
Всколыхнет чью-то тень,
Призрак прошлого дня.
Промелькнет между стен,
Растревожит меня.
В тишине дальних комнат,
Вновь сочится луна.
В тишине дальних комнат,
Заночует она.
Заскрипит где-то дверь,
Птица крикнет в ночи.
В зов сердечный не верь,
Он сегодня молчит.
В тишине дальних комнат,
Зажигается свет.
В тишине дальних комнат,
Затаится рассвет.
Разгорается день,
Солнце встретит земля.
Ветру чуждая лень,
Он задует не зря.
В тишине дальних комнат,
Вечереет опять.
В тишине дальних комнат,
Время движется вспять.
Всколыхнет чью-то тень,
Призрак прошлого дня.
Промелькнет между стен,
Растревожит меня.
13.06.2001 год.
Изображение: http://www.diary.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423446
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.05.2013