Сергій Ранковий

**** Коли ти підеш друже ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Голос  Одкровення"  АВТОР:  Білий  Лотос

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418579

*************************************************

Коли  ти  підеш,  друже,  сльозами  я  умиюсь,
Не  зможу  я  радіти,  що  ти  ідеш  один.
Хоч  знаю  добре,  друже,  до  Бога  ти  полинеш,
Бо  світло  твого  серця  воскресне  знов  у  Нім.

Та  довго  плакати  не  стану,  вірний  друже,
Сльозами  охрещуся  в  нелегкому  житті.
Піду  самотньо  в  гору  дорогою  спасіння,
Цей  шлях  колись  з  тобою  ми  мріяли  пройти.

Та  ти  пройшов  раніше,  а  я  спізнився  мабуть,
Десь  загубився,  друже,  пробач  мої  гріхи.
Тепер  іду  самотньо  здригаючись  від  страху,
Бо  поруч  вже  не  маю  я  дружньої  руки.

Піду,  не  зупинюся,  хай  важко  буде  досить,
Не  стану  зволікати,  до  Бога  буду  йти.
Щоб  як  скоріше,  друже,  з  тобою  об’єднались,
Ми  в  іншому,  прекрасному,  спокійному  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2013

**** На кладовищі мрій ****

Прийду  на  кладовище  мрій  своїх,
З  вінком  загубленого  щастя,
А  навкруги  могили  мрій  чужих,
У  пластикових  квітах  заквітчалися.

Постою  трохи  у  журбі,  склонюся,
Вінок  свій  укладу  на  видноті,
До  мрій  своїх  я  більше  не  вернуся,
Піду,  кладу  на  плечі  роздуми  свої.

Ось  у  могилки  жіночка  склонилася,
Руками  закриваючи  заплакане  лице,
А  на  могилці  написом  ятрилося,
Доньки  маленької  життя  знедолене.

Тяжка  хвороба  відняла  ті  мрії,
Дитинства  юного,  ховаючи  в  пітьму,
А  мати  кожну  ніч  на  небосхилі,
Шукає  серцем  зірочку  ясну.

Проходжу  поруч,  слів  в  собі  не  маю,
Зіщулилась  душа,  сховалась  у  куток,
А  розумінням  своїм  зазначаю,
Який  гіркий  життя  налило  їй  ковток.

Тендітні  плечі  тягнуть  хрест  великий,
Тягар  немов  та  брила  на  душі,
Але  не  має  права  сльози  вона  лити,
Життя  ж  бо  невблаганно  йде  собі.

А  в  неї  інші  дітки  їсти  просять,
В  фізичному  труді  проходять  її  дні,
Лишень  в  ночі  сльозу  душа  уронить,
Та  в  день  ніхто  не  знайде  біль  її.

Всміхається  крізь  біль  вона  на  людях,
Не  хоче  біль  свій  виставляти  на  показ,
А  серце  не  стерпимо  б‘ється  в  грудях,
Благаючи  підтримки  кожен  раз.

Не  маю  слів,  лиш  нишком  уклонюся
Тобі,  Любов...  Ковтну  сльозу  свою...
Я  зрозумів,  мій  хрестик  просто  тріска.
Мій  Бог  богослови  Любов  Твою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422505
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.05.2013

**** Осінні вірші ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "по-осінньому"  АВТОР:  промениста

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418796

*********************************************

На  березі  барвистім  сидить  сумна  дівчина,
Гортає  пожовтілий  скуйовджений  журнал.
А  озером  хвилястим  майнула  непомітно,
Лишень  на  мить  з‘явилась  осіння  тінь  від  хмар.

І  золотяться  клени,  палає  кущ  калини,
Розгойдує  вітрила  осінній  вітро-грай.
Качки  зібрались  в  стаю,  та  їй  все  те  байдуже,  
Вона  вже  відлетіла  на  крилах  в  небокрай.

В  катренах  відшукає  епітети  грайливі,
Згадає  насолоду  від  зустрічі  не  раз.
З‘єднається  у  кроках  пульсацій  ендорфіну,
Долоні  на  долоні  у  пристрасті  щораз.

А  потім  розтавання  загіркотить  у  роті,
Накотиться  сльозами,  застрягне  між  грудей.
А  він  пішов  востаннє,  не  кажучи  ні  слова,
І  загубився  погляд  між  безліччю  людей.

Читає  й  відлітає,  радіє  і  сумує,  
Гойдається  на  хвилях  самотніх  почуттів.
В  віршах  знаходить  простір,  знаходить  розуміння,
Своїх  давно  вже  згаслих  пекучих  відчуттів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422402
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2013

**** Надвечірок ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "ВеснянИй  надвечірок"  АВТОР:  Ірина  Кохан

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416854

****************************************************

Палахкотить  на  обрії  весняний  надвечірок,
В  різноманітті  півтонів  багрянцю  розтає,
А  хмари  пурпурять  на  небі  темно-синім,
І  вітер  їх  лахміття  на  південь  десь  несе.

Старі  дуби  у  сутінках  вечірніх  заховались,
Шумлять  привітно  в  побажанні  гарних  снів,
А  місячна  доріжка  на  озері  дзеркалить,
Виблискуючи  привітання  для  зоряних  світів.

Туманить  над  водою  іскринками  серпанок,
У  росах  заблищали  тюльпанів  пелюстки,
А  місяць  неквапливо  виходить  із-за  хмарок,
В  нічнім  калейдоскопі  засяють  зірочки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422398
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2013

**** Сліпий кобзар ****

КОМЕНТАР  ЩОДО  ТВОРУ:  Сліпий…  АВТОР:  Любов  Чернуха

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421068

**********************************************

Крізь    ворох  пилу,  навпрстець  по  степу,
Ідуть  сліпий  кобзар  й  хлопчина  поводир,
Несуть  прозріння  тим,  хто  начебто  все  бачить,
А  в  серці  збайдужілім,  мов  камінь,  скам‘янів.

Ні,  не  співає  він  хвалебні  оди,
Не  хвалить  їх  за  те,  що  так  живуть,
По  струнах  він  рукою  ледве  водить,
До  Бога  їх  зове  у  вічний  путь.

Та  всі  проходять  у  байдужім  позіханні,
Розмірено  тиче  у  них  життя,
Лишень  один  хлопчина  десь  далеко
Вслухається  у  дідові  слова.

Для  нього  він  пройшов  ці  кілометри,
Йому  приніс  прозріння  і  любов,
Його  увага,  хоч  сховався  він  далеко,
Зігріла  діду  серце,  мов  гаряча  кров.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422200
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2013

**** Що таке мудрість? ****

КОМЕНТАР  ЩОДО  ТВОРУ:  Навпаки  (з  Віталієм  Назаруком)  АВТОР:  Любов  Ігнатова

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417223

***************************************************************

Мудрець  і  дурень  об‘єдналися  в  мені,
Мудрець  щось  скаже,  дурень  -  навпаки.
Як  розділити  нам  ці  різні  почуття,
І  звідки  взялася  для  нас  оця  біда?

Ось,  друже  мій,  дай  щиру  відповідь  мені,
Яка  людина  розумніша  в  нашому  житті?
Той,  хто  читає  незлічену  кількість  книг
І  вміє  говорити  мовами,  штук  шість?

Чи  той  розумний,  хто  уміє  заробляти
І  свій  достаток  для  дітей  своїх  складати?
Чи  той  бідняк,  що  все  життя  своє
Шукає  відповідь  й  не  робить  усе  те?

І  якщо  скажеш  ти,  що  розумніший  той  читач,
То  й  має  він  товстющі  книжки  друкувать.
А  якщо  скажеш  -  Розумніший  той  багач.
То  й  має  він  усім  майном  навколо  управлять.

А  те,  що  завжди  так  виходить  у  житті,
Що  дурень  з  мудрим  з‘єднують  шляхи.
На  те  є  воля  Божа  в  різний  для  нас  час
Навчати  дурня  мудрості,  щоб  зберігати  нас.

А  на  останок  дам  я  відповідь  свою,
Що  мудрістю  для  себе  все  життя  зову.
Мудрець  це  той,  хто  вміє  відповідь  знайти
І  в  відповіді  тій  на  вірний  шлях  піти.

Тому  і  має  мудрий  бути  скромним  бідняком,
Бо  так  Господь  робив,  коли  прийшов  Христом.
Бо  всяка  мудрість  є  від  Бога  всі  часи,
Лиш  вірити  у  те  не  хочемо  щось  ми...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422199
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2013

**** Хто ті люди? ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Про  Нього…  (передВеликодній)"  АВТОР:  Олександр  Яворський

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420825

**********************************************************************

Не  бачив  я  очима,
Та  вірю  серцем  щиро,
З  небес  Господь  спустився,
Марії  сталось  диво.

Прийшов  в  життя  Спаситель,
Його  Христом  назвали.
Та  Хрест  його  спасіння
Ми  досі  не  пізнали.

Бо  досі  в  наших  душах
З  нечистим  ми  блукаємо,
В  гріхах  своїх  щоденних
Христа  ми  розпинаємо.

Не  плачемо  сльозами,
Не  стогнемо  від  горя,
Лишень  в  тяжких  кайданах
Звертаємось  до  Нього.

Візьми  гріхи  на  себе,-
Його  ми  закликаємо,
А  хрест  свого  спасіння
Для  себе  не  шукаємо.

Бо  важким  нам  здається,
Не  хочемо  тягнути,
Хай  тягне  наш  Спаситель,
Ми  тягнемо  лиш  руки.

І  хліб  його  навчання
Байдуже  залишаємо,
І  кров  його  спасіння
В  завітах  не  шукаємо.

То  хто  ж  тоді  ті  люди,
Що  то  Христа  розп‘яли?
Чи  часом  то  не  наші
Обличчя  в  них  пізнали?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2013

**** Прощена неділя ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Прощена  неділя"  АВТОР:  irinag

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409565

******************************************

Настала  Прощена  неділя,  
Прощення  мушу  попросить!
Бо  це  є  Божа  настанова,
У  цей  день  прощення  робить!

Та  я  не  проти,  всіх  пробачив,
У  всіх  прощення  попросив,
І  у  молитві  я  до  Бога,
Лишень  одненьке  попросив.

Мій  Боже,  Ти  святе  спасіння,
Одне  лишень  Тебе  прошу,
Щоб  не  кінчалася  неділя,
Хай  вже  триває  до  скону...

Хай  люди  кожен  день  прощають,
А  не  чекають  раз  на  рік,
Бо  ж  ти,  мій  Боже,  закликаєш,-
Прощайте,  хай  би  цілий  вік...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2013

**** Время ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Цена  времени"  АВТОР:  Натали  Вадис

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417562

************************************************

Цену  времени  я  познаю…
Нет,  оно  нас  совсем  не  ценит!
Не  скажу,  что  его  люблю,
Просто  время  мой  пепел  веет.

Что  прошло,  улетело  вдаль,
Время  то  подберет  умело,
Затворит  все  мое  в  печаль,
И  по  каплям  вернет  несмело.

Нет  и  радости  у  меня
От  того,  что  секунда  тает.
Лучше  б,  Время,    не  знать  тебя!
Вечность  все  по  местам  расставит…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421666
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.04.2013

**** Міра часу ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Змарнований  час."  АВТОР:  Іван  Мотрюк

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416222

***************************************************

З  Вами  згоден,  час  -  не  гроші,
Час  -  це  вимір  у  житті,
Що  зробили  ми  хороше,
Чи  змінились  у  душі.

Бо  не  зможеш  ти  робити
Добрі  вчинки  кожен  раз,
Якщо  душу  не  очистиш
Від  багна,  що  є  у  нас.

Щоб  очиститись,  то  треба
Бога  серцем  пізнавать,
Бо  сказав  Господь,  що  царство
Лиш  дається  у  трудах.

Треба  вірити  натхненно
І  трудитись  кожен  день,
У  навчанні  і  у  вчинках,
Як  Господь,  для  всіх  людей.

Ось  для  цього  нам  дається
Міра  часу  у  житті,
Бо  Господь  нам  відміряє,
Що  потрібно  нам  знайти.

А,  якщо  ти  все  ж  вважаєш
Труд  -  це  гроші  і  майно.
То,  коли  біда  настане
Зрозумієш  що-є-що.

Та,  якщо  такий  ти  впертий,
До  добра  не  хочеш  йти,
То  тоді  у  грішнім  пеклі
Будеш  в  рабському  ярмі.

Та,  все  ж  Бог  не  є  безжальний,
Милість  є  у  нім  завжди.
Навіть,  якщо  в  сиву  старість
Зміниш  погляди  свої.

Якщо  знайдеш  покаяння,
Й  плід  його  ти  принесеш,
Бог  накаже  за  упертість,
Та  життя  ти  збережеш.

Бо  Господь  прийшов  до  грішних,
Покаяння  нам  приніс,
Щоб  в  гріхах  своїх  страшенних
Нам  зуміти  все  ж  спастись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2013

**** П’ять троянд ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Нерішучість"  АВТОР:  Любов  Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347

***********************************************

Я  тобі  подарив  п’ять  троянд  у  прозорій  обгортці,
Ти  взяла,  подивилась  засмучено,  начебто,  вниз.
Тільки  подружки  твої  усміхалися  потім  невдовзі,
Коли  ми  зустрічались  із  ними  на  розі  доріг.

Я  хотів  запитати  тебе,  та  вуста  наче  клеєм  залипли,
Цілий  вечір  хотів  розказати  тобі  про  любов,
Телефон  свій  черствий  намагався  об  стіну  розбити,
Бо  не  міг  натиснути  я  виклику  знову  і  знов.

Цілу  ніч  я  горів  від  кохання  в  палкому  бажанні,
Розбивався  об  скелі,  пірнав,  виринав  і  кохав.
А  під  ранок  в  розбухлім,  скуйовдженім  серці,
Намагався  знайти  я  слова,  що  в  ночі  пригадав.

Все  даремно,  нічого  не  можу  тобі  я  сказати,
Бо  вуста  мої  наче  важчезний  граніт.
Серед  тисячі  слів,  що  хотів  я  тобі  розказати,
Лишень  вичавив  з  себе  просте,  але  щире  -  Привіт!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2013

**** Відлуння віку ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Відлуння  минулого  віку"  АВТОР:  Любов  Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412274

*******************************************************

Скоро  і  нас  назвуть  відлунням,
                                   колись  і  ми  посивіємо  разом.
З  тобою  підемо  попід  парком,
                                   дерева  вклоняться  привітанням.

Піджак  на  плечі  тобі  накину,
                                   щоб  захистити  тебе  від  вітру.
Рукою  ніжно  тебе  обійму,
                                   і  подарую  тобі  я  квіти.

На  лавку  сядемо  поруч  разом,
                                 тоді  згадаю  я  вірш  цікавий.
А  потім  ти  нагадаєш  також,
                                 сміятись  будемо  до  упаду.

А  поруч  пройде  дівчина  з  хлопцем,
                                 колись  і  ми  такі  також  були.
На  нас  подивляться  трохи  дивно,
                                 а  на  душі  забринить  відлуння.

І  літній  вітер  розчеше  коси,
                                 акацій  пишних  буяння  квітне.
А  ми  з  тобою  старе  відлуння,
                                 вже  позабутого  ними  віку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013

**** Земне тяжіння ****

У  цьому  світі,  де  земне  тяжіння
Панує  над  всіма  тілами  на  землі,
Так  легко  впасти,  і  з  важким  зусиллям
Піднятись  потім  мусиш  ти  завжди.

Але  на  небі,  де  все  буде  інше,
Упасти  буде  важче  ніж  злетіть.
Для  того  світу  хочу  я  назавжди
Гріхи  свої  важчезні  залишить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421266
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2013

**** Пробач… Навчи… ****

ЗА  МИТИВАМИ  ТВОРУ:  "Те,  що  спало  на  думку…"  АВТОР:  Любов  Ігнатова

*********************************************************

Пробач  мені,  бо  я  тебе  образив,
Та  в  сліпоті  своїй  не  бачив  я  того,
Як  болісне  від  слів  моїх  страждання,
І  мрій  твоїх  болить  обламане  крило.

Я  не  хотів  завдати  тобі  болю,
Та  в  вирі  почуттів  своїх  не  зміг,
Утриматися  від  болючих  зауважень,
Бо  просто  промовчати  я  не  міг.

Навчи  мене,  мій  друже,  у  мовчанні,
Дивитися  на  помилки  чужі,
Й  словами  добрими  навчи  підтримати,
Ті  мрії,  що  ведуть  нас  до  біди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2013

**** Я б зумів, чи зуміли би Ви ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Лиш  мене…"  АВТОР:  Лия***

****************************************

Я  би  Вас  покохав  наче  небо,
Не  для  всіх...  у  душі...  в  почуттях...
Віру  б  Вашу  чекав  би  як  весну,
В  воскресіння...  коли  прийде  час...

Я  би  зміг  з  Вами  щиро  ділити,
Ні  не  постіль...  а  небо  одне...
І  любов‘ю  своєю  зігріти...
Не  одну...  так  навіки...  тебе...

Чи  змогли  б  Ви  любов  мою  чисту,
У  душі...  назавжди  зберегти...
І  любов  мою  з  іншим  ділити,
Так  як  я...  не  для  себе...  люби...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421071
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2013

**** Так що вони шукали? ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "На  чужому  ліжку…"  АВТОР:  Олександр  Яворський

********************************************************

Сидить  самотньо  жінка  з  заплаканим  обличчям,
Бо  має  у  житті  своє  "жіноче"  горе.
Над  нею  чоловік  знущається  щоночі,
Ґвалтує  наче  шльондру,  бо  так  він  дуже  хоче.

До  неї  неквапливо  підходить  чоловіче,
Вже  трохи  посивілий  і  теж  з  сумним  обличчям.
А  в  нього  у  житті  є  "чоловіче"  горе,
Його  життя  вже  жінка  отруює  як  хоче.

Сидять  обоє  тихо,  шукають  розуміння,
Бо  хочеться  їм  душу  очистити  від  гнилі.
Так  вийшло  їм  зустрітись,  то,  мабуть,  є  везіння,
Не  тіла  бо  шукають,  шукають  вже  спасіння.

А  поруч  інша  пара  присіла  без  вагання,
Він  дарить  їй  букети,  кидає  ніжні  фрази.
Вона  сміється  дзвінко,  від  того  залицяння,
І  ніжкою  об  ніжку  його  торкає  справно.

У  них  в  обох  є  діти,  є  чоловік,  й  дружина,
Та  тільки  їм  вже  мало  того,  що  мають  нині.
Він  хоче  спокушати,  мов  казанова  вправний,
Вона  шукає  сексу,  щоб  молодою  стати.

Та  тільки  знають  певно,  що  то  гріхи  їх  вірні,
Шукають  оправдання,  щоб  стерти  те  сумління.
Він  каже,  що  дружина  йому  не  догоджає,
Вона,  що  чоловіче  її  вже  не  кохає.

Вони  шукають  постіль,  нащо  їм  розуміння,
Для  чого  їм  шукати  в  душі  своїй  спасіння.
Вони  бажають  хоті,  бояться  лиш  зізнання,
Все  інше  лиш  для  того,  щоб  мати  оправдання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2013

**** Причина болю ****

В  далекому  селі  жила  проста  дівчина,
Любові  свою  душу  зрання  вона  навчила,
Бо  думала  в  любові  усі  її  здобутки.
Любити  мають  всі,  бо  як  інакше  бути?

Зустрівся  їй  хлопчина  красивий  і  чорнявий,
І  брови  мов  би  крила,  і  поглядом  завзятий.
У  нього  закохалась  дівчина  без  вагання,
Бо  так  любить  хотіла  із  вечора  до  рання.

Його  заворожила  красою  свого  тіла,
Не  стала  зволікати,  а  зразу  закрутила.
І  заплела  сітями  спокуси  й  ворожіння,
У  вир  свого  кохання,  мов  яструб,  захопила.

На  ній  він  одружився,  в  коханні  об‘єднались,
І  кожну  ніч  вони  у  пристрасті  купались.
Ось  донька  народилась,  а  пристрасть  не  вщухала,
Бо  дуже  їй  хотілось,  щоб  пристрасть  не  минала.

Та  все  колись  набридне,  хай  і  ікра  червона,
З‘явилася  оскомина,  до  тіла  її  в  нього.
Вже  не  така  чарівна  вона  йому  здається,
А  пристрасть  його  тіла  до  іншої  вже  в‘ється.

Сидить  сама  сумує,  розбилось  її  серце,
Любов  не  схаменулась,  а  загубилась  в  пеклі.
У  чому  ж  помилилась,  в  думках  вона  гадає,
Чому  ж  не  розпізнала,  що  пристрасть  не  кохає.

Бо  пристрасть,  то  тварюка,  яка  нас  пожирає,
Вона  егоїстична,  себе  лишень  кохає,
Розбещує,  збиває,  нас  в  прірву  затягає,
А  потім  на  одинці  з  гріхами  нас  лишає.

Любов  -  вона  простіша,  для  тіла  невагома,
Неначе  і  не  має,  лишень  душі  знайома,
У  ній  не  помічаєш,  що  тіло  постаріло,
Душею  ж  ти  кохаєш  вже  душу,  а  не  тіло...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2013

**** Не жалкуй, що минула пристрасть ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Плаче  дощ…"  АВТОР:  Любов  Ігнатова

***********************************************

Мій  друже,  ти  стоїш  зі  мною  поруч
І  заглядаєш  у  заплакане  вікно.
В  душі  твоїй  я  відчуваю  смуток,
А  на  лиці  не  бачу  проявів  того.

Закам‘яніло  споглядають  очі
В  байдужості  до  дружних  слів.
Лишень  закушені  до  крові  губи
Є  свідченням  того,  що  в  серці  біль.

Як  хочеться  тобі  все  розказати,
Все  те,  що  зрозуміти  я  зумів.
Та  ти  не  хочеш  біль  свій  розкривати,
Не  хочеш  поділитись  ним.

Я  відчуваю,  що  той  біль  від  того,
Що  вже  згасає  пристрасна  жага.
Та  ти  не  плач,  що  пристрасть  залишає,
Бо  це  початок,  щоб  любов  зросла.

Ти  зрозумій,  що  пристрасть,  то  тілесне,
Любов,  то  почуття  що  у  душі.
Так  не  можливо,  щоби  разом  були,
І  темрява,  і  світло  у  тобі.

Ось,  якщо  ти  навіки  станеш  світла,
Чи  будеш  ти  жалітися  за  тим,
Що  темрява  тебе  вже  залишила,
І  не  відчуєш  більше  темних  почуттів?

Тож  ти  не  плач,  що  згасли  ті  цілунки,
Шукай  у  собі  інші  почуття.
Любов'ю  щирою  подружнії  стосунки
Скріпити  зможеш,  наче  клеєм,  в  майбуття.  

Любов,  то  відчуття  таке  не  просте.
Ти  думаєш,  що  знаєш  що  це  є.
Та  ти,  мій  друже,  помиляєшся  напевно,
Бо  якщо  б  відчувала,  знала  б  це.

Хтось  каже,  що  любов  буває  різна,
До  сина,  до  сестри  чи  до  батьків.
А  є  любов  до  рідної  країни,
І  до  того  з  ким  Бог  з‘єднати  захотів.

Та  я  скажу  тобі,  що  це  неправда,
Любов  одне  єдине  почуття.
Воно  неначе  схоже  на  повітря,
Не  можеш  жити  ти  без  нього,  аж  біда.

Якщо  ти  любиш,  то  уже  не  зможеш
Ти  жити  без  того,  хто  дав  ці  почуття.
Не  зможеш  жити  ти  без  сина,  чи  без  дочки,
І  рідний  край  свій  не  залишиш  до  кінця.

І  ця  любов  однакова,  не  різна.
Для  тебе  то  життя  твого  ковток.
Ось  цю  любов  потрібно  вам  зустріти,
Щоб  разом  вам  зробити  вірний  крок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2013

**** Чи біль у жінки й чоловіка різий? ****

Чи  біль  у  жінки  й  чоловіка  різний,
Чи  може  кров  у  них  інакше  йде?
В  житті  не  завжди  вийде  зрозуміти,
Як  полюбити  те,  що  в  тебе  є.

Життя  важка  й  незрозуміла  штука,
Не  треба  звинувачувати  в  тім,
Що  хтось  заплутався  в  любовному  сплетінні,
Бо  й  ти  так  оступитись  можеш  в  нім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2013

**** Чи треба жінці ще любити? ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Чи  треба  жінці  ще  любити…"  АВТОР:  Тетяна  Луківська

******************************************************************

Чи  треба  жінці  ще  любити,
Коли  в  житті  щось  не  вдалось?
Так,  треба,  треба  ще  любити!
Життя,  дітей  й  людей  що  ось.
Любов’ю  тою,  що  без  тіла,
Любов’ю  чистого  життя,
Що  Матір  Божая  любила,
Свого  розп’ятого  Христа.
Чи  треба  жінці,  ще  кохання,
Коли  кохання  не  вдалось?
Не  треба,  якщо  так  вже  стало,
То  хай  мене  все  як  було.
Бо  інше,  то  вже  гріх  нечистий,
Не  буде  радості  у  нім.
І  тільки  душу  свою  грішну
У  пеклі  знищиш  разом  з  ним...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2013

**** Жіноча біда ****

Вона  уже  заміжня  і  дітки  народились,
Та  тільки  у  житті  їй  щастя  не  судилось.
Живе  з  дітьми  в  селі,  хазяйнувать  навчилась,
А  чоловік  все  п‘є  й  гулять  йому  схотілось.

Живуть  в  постійних  злиднях,  обірвані  мов  старці,
І  дітки  босоногі  не  знають,  що  то  капці.
А  він  все  тягне  з  дому,  йому  лишень  напитись,
Не  хоче  поруч  з  нею  для  діток  він  трудитись.

А  дітки  йому  раді,  бо  він  для  них  все  ж  татко,
Бо  мати  так  навчала,  що  батько  -  то  є  батько.
Хай  навіть  і  п’янючий,  та  все  ж  з  ним  хочуть  гратись,
А  він  їх  відштовхне,  бо  до  коханки  моє  готуватись.

А  якщо  щось  колись  прорветься  з  її  рота,
То  він  її  поб‘є  так,  що  кровить  із  ока.
Та  ще  й  дітей  наб‘є  для  того,  щоб  боялись,
До  нього  щоб  на  "Ви"  завжди  вони  звертались.

Заплаче  у  кутку,  щоб  дітки  те  не  знали,
Колись  не  було  так,  вони  у  двох  кохали,
Він  був  красивий,  сильний,  із  владою  мужчина,
Її  він  полонив,  та  й  і  вона  хотіла.

Не  думала  вона,  що  так  все  обернеться,
Бо  змалку  загадала,  що  з  сильним  лиш  візьметься.
А  в  душу  не  дивилась,  хотіла  лиш  кохання,
Та  зараз  вже  змінила  свої  старі  бажання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420374
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2013

**** Чоловіча біда ****

Дружина  в  нього  є,  і  діток  він  вже  має,
Колись  у  мирі  жив,  а  зараз  мир  шукає.
Життя  немов  у  пеклі,  дружина  скаженіє,
У  сварках  кожен  день,  бо  він  чогось  не  вміє.

Не  вміє  заробляти,  не  вміє  працювати,
У  ліжку  не  такий,  не  вміє  він  кохати.
Не  там  поклав  штани,  не  знає  що  сказати,
Коли  у  нього  сум,  не  може  реготати.

А  якщо  скаже  щось,  то  зразу  буде  сварка,
У  всьому  винен  він,  вона  лишень  загадка.
Вона  лиш  розуміє,  як  щось  зробити  треба,
А  він  завжди  шукає  у  чому  є  проблема.

А  якщо  зробить  так,  як  то  вона  хотіла,
І  вийде  лиш  біда,  то  зразу,  -  Я  не  хтіла.
Ти  сам  у  всьому  винен,  тебе  ж  не  заставляла,
Я  тільки  пару  раз  тобі  про  це  сказала.

І  кожен  день  пиляє,  щось  треба  їй  і  треба,
Не  може  в  світі  жити,  завжди  якась  потреба.
А  якщо  він  відмовить,  про  нього  враз  забула,
Кохатись  не  спішить,  кохання,  то  лиш  збруя.

Дітьми  маніпулює,  мов  татко  їх  не  любить,
Не  купить  їм  чогось,  а  мама  приголубить.
Як  щось  то  батько  б‘є,  а  мама  тільки  журить,
А  якщо  він  піде,  то  враз  дітей  загубить.

Раніше  так  не  було,  чому  вона  змінилась,
І  звідки  ця  нестерпність  у  неї  появилась.
Бо  до  дітей  ховалась,  у  всьому  прикидалась,
А  зараз  ця  гадючність  на  зовні  проявлялась.

Бо  він  не  бачив  душу,  а  бачив  лишень  тіло,
І  тіло  його  дуже  її  тоді  схотіло.
Не  думав  він  що  буде,  життя  його  навчило,
Тепер  шукає  душу,  не  хоче  більше  тіло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420373
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2013

**** Дитячі спогади ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Хочу…"  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

***********************************************

В  дитячі  спогади  я  повернуся,
В  думках  своїх  порину  до  небес,
У  хмарки  білі,  невагомі  загорнуся,
Дитячих  мрій  згадаю  круговерть.

А  потім  друзів  своїх  пригадаю,
Як  разом  в  схованки  ми  гралися  тоді,
І  з  круч  засніжених  на  саночках  катались,
Купались  літом  бризкаючись  у  воді.

Завжди  хочу,  щоб  в  пам’яті  лишались,
Ці  спогади  безціннії  мої,
Щоб  і  батьки  мої  завжди  всміхались.
Хочу,  щоб  були  разом  ми  завжди.

Щоби  брати  і  сестри  мої  милі,
Не  знали  горя  у  своїм  житті,
Щоб  завжди  сонце  ясне  усміхалось,
На  їх  нелегкому  життєвому  путі.

Хочу,  щоб  люди  завжди  жили  в  мирі,
Щоб  діти  наші  мріяти  могли,
Щоб  у  надіях  своїх  й  нашій  вірі,
Вони  завжди  ішли  до  вірної  мети.

Так  хочеться,  щоб  час  цей  зупинився,
Дитинства  спогадів  замріяна  стезя,
І  почуття  свої  очистити  навіки,
Від  невгамовного  настирного  буття...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013

**** Якби той час вернути ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Юність"  АВТОР:  Ярмульська  Галина

*********************************************

У  час  свого  дитинства  була  така  щаслива,
Якби  все  повернути,  на  крилах  б  полетіла,
Зависла  б  в  білих  хмарках  і  ніжками  б  качала,
А  потім  у  струмочку  я  б  личенько  вмивала.

Пісні  би  про  кохання  закохано  б  співала,
І  квіти  біло-сині  у  полі  б  я  збирала,
По  вітру  коси  пишні  я  б  лагідно  пустила,
До  бабці  своє  личко  я  б  ніжно  притулила.

Якби  той  час  вернути  я  б  все  тоді  зуміла,
І  смуток  свій  здолала,  і  серце  б  відпустила.
А  так,  нажаль,  у  хмари  я  темні  зазирнула,
Журба  моє  сердечко,  мов  ковдра,  обгорнула.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013

**** Голодомор 1932-1933 ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Запалімо  свічу  в  знак  скорботи…"  АВТОР:  Nikita13

*********************************************************

Послухайте...  Поля  мовчать...  Ізранені  тридцяті  роки,
Пітьми  розгорнута  печать,  від  голоду  опухли  ноги.
А  навкруги  поля  шумлять,  пшениця  зерня  набирає,
Кати  вздовж  поля  вже  стоять,  пшеницю  влада  забирає.

Послухайте...  Жінки  кричать...  Дітей  своїх  кладуть  в  могили,
Знесилені  і  очманілі,  мов  злидарі  вздовж  урвища  стоять.
Гуляє  вітер  у  пустих  коморах,  свистить  у  діжках  траурний  наспів,
Весняний  подих  ледь  приносить,  від  мерзлої  картоплі  дим.

Послухайте...  Земля  гуде...  Колгоспні  трактори  у  полі,
А  навкруги  бур’ян  росте,  могил  людських  простий  надгробок.
Не  було  мов  біди  і  все,  з  Росії  люд  попривозили,
І  на  могилах  тих  свої  вони  построїли  хатини...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419981
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.04.2013

**** В чем он виновен пред тобою? ****

Метут  снега,  идут  дожди,  а  он  идет  своей  дорогой,
Через  ухабистые  дни,  сквозь  расставания,  тревоги.
Мечты  оставил  вдалеке,  раздал  богатство,  босоногий
Идет  к  своей  любви  в  душе  и  не  жалеет  свои  ноги.

Кого  увидит  на  пути,  он  улыбнется,  скажет,  -  Здравствуй,
Пошли  со  мною  по  пути,  оставь  напрасное  напрасным.
Забудь  мечты  свои  скорей,  оставь  богатство  неимущим,
Пойдем  туда,  где  нет  ночей,  а  светит  Божий  свет  дающий.  

Ты  повстречалась  на  пути,  он  улыбнулся,  взгляд  был  теплый,
И  он  сказал,  -  Оставь  мечты,  иди  туда,  где  светит  солнце.
Но  ты  сказала,  -  Подожди,  мои  мечты  -  твой  взор  прекрасный,
Остановись,  со  мной  иди  и  там  найдешь  для  тела  счастье.

Но  он  не  вздрогнул,  не  сошел,  дорогу  выбрал  он  однажды,
И  по  дороге  той  пошел,  оставив  в  прошлом  тела  страсти.
А  ты  вдогонку  закричала,  зачем  ворвался  в  мои  сны,
Тебя  любить  могла  бы  страстно,  а  ты  ушел,  разбил  мечты.  

Но  в  чем  виновен  пред  тобою,  он  лишь  позвал,  ты  не  пошла,
Не  он  отрекся,  ты  в  упрямстве  мечты  оставить  не  смогла.
Ведь  если  б  ты  его  любила,  пошла  бы  с  ним  не  для  себя,
И  все  свое  отдала  б  ныне,  лишь  что  бы  рядом  быть  всегда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419977
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.04.2013

**** Оманливий сон ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Солодкий  момент  з  пам'яті!"  АВТОР:  Alex  Fur

*****************************************************

Мій  друже  не  чіпай  мене,
Не  воруши  затерті  рани.
Мій  сон  триватиме  іще,
У  ньому  я  завжди  коханий.

Не  хочу  збуджуватись  я,
Не  хочу  очі  відкривати.
Лиш  у  вісні  тебе  бажати,
Я  можу  кривдниця  моя.

Забуду  все  життя  моє,
У  сон  порину  з  головою.
Знайду  у  пам’яті  слова,
Щоб  залишатися  з  тобою.

Байдуже,  що  то  все  омана,
Байдуже,  що  її  нема.
Я  так  кохаю  до  нестями,
Аж  круговертю  голова.

Пірну  у  сон  свій  безкінечний,
Зариюсь  в  теплий  вирій  сну.
Тебе  знайду  моя  кохана,
З  тобою  вічність  розділю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2013

**** Смуток від кохання ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Я  подивлюсь…  подивлюся…"  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

*******************************************************************

Чому  печаль  в  моїх  очах,
Чому  сумне  моє  обличчя?
Куди  літаю  я  у  снах,
Куди  думок  майнуло  вістря?

Я  не  збагну  тепер  і  сам,
Чому  журба  у  серці  свище,
Коли  зі  мною  поруч  ти,
Вуста  твої  шепочуть  ніжне.

Ти  наче  подихом  весни,
Мене  зігрієш  у  обіймах.
З  тобою  разом  у  ночі,
Ми  розіллємося  у  ріках.

Кохання  щирого  вогню,
Палких  цілунків  і  бажання.
Але  то  все  моя  біда,
Мій  смуток  -  то  моє  кохання.

Бо  я  боюся,  що  колись,
Я  втрачу  час  цей  невагомий,
І  ти  підеш  з  другим  кудись,
А  біль  мій  стане  невгамовний.

Бо  я  простий  сільський  хлопчина,
Що  можу  дати  я  тобі.
Чи  ти  захочеш  жити  разом,
Ділить  зі  мною  всі  шляхи?

І  ці  думки  мої  нестерпні,
Мов  жало  серце  проштрикне.
Отрута  розіллється  в  скроні,
І  смуток  радість  розіб’є...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013

**** Тобі синочку ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Я  на  шматочки  небо  розділю"  АВТОР:  Віда  Вансель

*********************************************************

Синочку  мій,  я  небо  прихилю,
Щоб  сонечком  тебе  зігріти,
Хмаринки  в  ковдру  натовчу,
Щоб  в  небесах  тобі  парити.

Розріжу  небо  на  шматки,
З’єднаю  тільки  світлі  пазли,
Аби  лишень  тобі  завжди,
Світило  сонечко  прекрасне.

Піймаю  вітер  гомінкий,
Прив’яжу  його  до  пОстелі,
Гойдатись  будеш  у  вісні,
Немов  на  місячній  орелі.

Візьму  веселку  чарівну,
Змішаю  фарби  кольорові,
В  нічному  небі  нанесу,
Цятками  зірочки  казкові.

Тобі,  маленький  мій  синок,
Усе  на  світі  подарую,
Бо  так  тебе  завжди  люблю,
Що  все  на  світі  зачарую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2013

**** Сумні думки ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Мої  думки…"  АВТОР:  Любов  Ігнатова

***********************************************

Сніжить  хурделиця  невтішна,
Весна  сховалась  у  куток,
Сумний,  душа  моя  ти  грішна,
Сьогодні  випила  ковток.

Стомилось  серце  від  очікувань,
Бажань  намріяних  собі,
Тепер  на  склі  вікна  розмитого,
Мені  їх  більше  не  знайти.

Дитинка  моя,  ніжне  сонечко,
Чом  захворіла  розкажи,
Чому  сховалась  за  віконечком,
У  хмарки  сірії  свої.

Тебе  злікую  поцілунками,
Любові  запалю  вогонь,
Зберу  всі  хмари  твої  клунками,
Та  заберу  їх  у  полон.

Молитись  стану  перед  Господом,  -
Пробач  мені  мої  думки!
Тепер  на  серці  моїм  сонечко,
На  довгі  довгії  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2013

**** Вечір. Ніч. Світанок. ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Пірнув  у  густий  бузкоцвіт  заворожений  вечір…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*************************************************************************

Вечірній  спокій  розіллється  свіжим  вітром,
Наповнить  ніжним  шурхотом  замріяні  ліси.
І  сонце  стомлене  сховається  в  барвистім
Смерканні,  що  палає  вогнищем  на  обрії  землі.

Сонливі  квіти,  запашним  відлунням,  закриють  ніжні  пелюстки  свої,
В  зітханні  закриваючи  обличчя,  умившись  в  краплях  чистої  роси.
І  місяць  владно  вийде  з  попід  хмари  у  володіння  зоряні  нічні,
Розпустить  віялом  вуаль  зірчасту,  освітлять  небо  кришталеві  світлячки.

В  нічному  небі  зірка  запалає,  в  коханні  чийомусь  зірвана  вона,
Останнім  подихом  іскра  палає,  на  землю  падає  замріяна  сльоза.
Світанок  розкуйовджує  волосся  із  промінців  заплутаних  за  ніч,
І  новим  ранком  умивається  у  росах,  розсіюючи  наші  дивні  сни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419238
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2013

**** Космічна поема ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Простір  галактичної  поеми…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

********************************************************

Розчинюся  у  просторі  космічнім,
І  почуття  відправлю  в  небуття,
Між  зорями  душею  я  полину,
Звільнюся  від  тілесного  ярма.

Зірву  з  сузір‘я  Андромеди  зірку,
В  барвисте  сяйво  Оріона  загорну,
У  вирії  багряного  сплетіння,
Ту  зірку  поміж  неба  нанесу.

Візьму  із  простору  планети  кольорові,
Навколо  зірки  по  орбітах  я  пущу,
Засяє  ранок  на  отій  планеті,
Яку  я  потім  "ЗЕмлею"  назву.

Із  неба  розіллю  потоки  водні,
В  блакиті  білі  хмари  розстелю,
І  поміж  вод  бурхливих  повних,
Платформи  суші  вгору  підійму.

Зрощу  на  суші  я  квітки  барвисті,
Дерева  пишні  в  гору  підійму,
Тебе  чарівна  і  граційна  Єва,
З  ребра  Адама  у  ночі  створю.

В  уста  твої  вкладу  я  чисту  мову,
Наповнену  пісень  про  майбуття,
У  тіло  й  душу  я  наповню  вроду,
Щоб  ти  прекрасною  завжди  була.

І  в  час,  коли  на  небо  ти  поглянеш,
В  міжгалактичному  сплетінні  днів,
Тебе,  чарівна  Єва,  світлом  я  осяю,
Торкнуся  серця  струн  замріяністю  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013

**** Відроджена любов ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Лілейно-білим  кроком  йшла  Любов…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

***************************************************************

З  дитинства  в  серці  причаїлася  любов,
Сховалась  у  куточку  й  зашарілась.
Натомість  в  тілі  вирувала  кров,
І  пристрастю  душа  вже  захопилась.

Та  самолюбна  і  пихата  похіть,
Любов  маленьку  зацькувала  в  кров.
Вона  бідненька  з  переляку  заховалась,
Залишивши  лиш  спомин  про  любов.

Минали  дні,  життя  ярмом  здавалось,
Бо  пристрасть  виїдала  серце  знов  і  знов,
І  лиш  маленьким  промінцем  лишалась,
Та  згадка  про  загублену  любов.

Та  вирватись  з  ярма  душі  вдалося,
У  щирій  вірі  в  силу  Божих  молитов.
І  серце  в  попелі  зажевріло  здалося,
Тим  світлим  почуттям,  що  є  любов...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419097
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2013

**** Не мимохіть ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Мимохіть"  АВТОР:  Христина  Рикмас

*********************************************

Не  мимохіть  навчився  я  любити,
І  розібрав  де  правда,  де  брехня,
Утихомирив  почуття  тваринні,
Залишив  тільки  світлі  відчуття.

Не  мимохіть  навчився  я  забути,
Образи  всі,  що  випали  мені,
Пробачити  так  важко  було,
Та  я  зумів  від  помсти  відійти.

Не  залюбки  навчився  я  вважати,
І  у  душі  своїй  зробити  перший  крок,
Щоб  відійти  від  прагматизму  у  бажаннях,
У  Бога  лиш  знайти  свій  прихисток.

Я  не  навчився  вірити  у  чудо,
Такий  важкий  у  мене  є  тягар.
Та  з  кожною  молитвою  до  Бога,
Прохаю,  -  Боженько,  ти  віру  мені  дай!

І  кожний  раз,  коли  впаду  -  піднімусь,
Хоч  тисячу  разів  упав  би  я…
Я  буду  підійматися,  бо  знаю,
Не  має  в  мене  іншого  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2013

**** Стара хата ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Батьківська  хата"  АВТОР:  Ярмульська  Галина

*****************************************************

У  край  села  стоїть  змарніла  з  часом  хата,
Забута  і  покинута,  розбиті  вікна  в  ній,
Гуляє  вітер  затхлими,  зацвілими  кімнатами,
А  на  стіні  під  склом  висить  старий  папір.

То  фотокартка,  пожовтілий  впертий  свідок,
Того  життя,  що  в  хаті  цій  колись  було.
Зі  знімку  крізь  часи  всміхається  родина,
У  дружнім  колі  обіймають  зрощене  зерно.

Так  тато  у  труді  навчає  своїх  діток,
Любити  рідний  дім  і  те  що  їм  дано.
А  мати  у  любові,  мов  квочка,  їх  обніме,
Для  неї  її  дітки,  то  справжнє  джерело.

Та  ось  і  друге  фото,  тут  діти  вже  дорослі,
А  мати  посивіла,  і  батько  зовсім  зблід.
Та  все  ж  стоять  навколо,  і  слухають  промову,
Як  у  житті  надалі  їм  поступати  слід.

Не  будьте  ворогами,  і  пам‘ятайте  Бога,
Хай  навіть  дуже  різне  життя  у  вас  буде.
Не  забувайте  слово  яке  я  вам  промовив!
І  кожен  у  пошані  до  батька  припаде.

Та  ось  застукав  вітер  шибками  в  підвіконня,
Здригнулась  в  холоднечі  допитлива  душа.
Чому  тепер  порожня  ця  хата  залишилась?
Ніяк  не  заспокоїться  у  пошуку  вона...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418818
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.04.2013

****Місячна депресія ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Те,  що  відчуваю…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*************************************************

У  місячнім  багрянці  розчинюся,
Зіллюся  з  ним  у  прояві  журби.
Він  як  і  я  остався  на  одинці,
Із  почуттям  загубленим  в  вині.

З  тобою,  друже,  ми  по  різні  боки,
Ти  в  небі,  я  сумую  на  землі.
Такі  не  схожі  в  нас  з  тобою  долі,
Та  все  ж  ми  наче  браття  у  біді.

Я  не  чекаю  вже  нікого  в  гості,
Та,  мабуть,  і  не  хочу,  щоб  прийшов.
Лишень  у  смутку  наливаю  темні  ночі,
Щоб  із  тобою  нам  з‘єднатись  знов.

Гортаю  в  пам‘яті  прожите  й  загасле,
Смакую  добрі  і  сумні  ковтаю  дні.
У  повсякденності  зринають  вже  забуті,  
Розбиті  вщент  ті  мрії  молоді.

Життя  неначе  призма  відображень,
Мене  багато  різних  є  в  мені.
Та  у  душі  одна  довіку  я  лишаюсь,
Лиш  тілом  змінююсь  у  часі  я  завжди.

Цей  час  безжалісний  сліпий  убивця,
Тих  мрій  моїх,  що  жили  у  мені.
Тобі  лиш,  місяцю,  відоме  те  нещастя,
Мій  лікарю,  злікуй  депресії  мої...

О,  подруга  моя,  засмучене  обличчя,
Чому  не  хочеш  ти  забути  мрії  ті,
Вони  неначе  привиди  загубленого  щастя,
Лиш  забирають  сили  й  гублять  твої  дні.

Вони  живуть  з‘їдаючи  життя  реальність,
Неначе  паразити  всмоктують  твоє  життя,
Тебе  від  них  злікую  вимірами  часу,
Щоб  ти  душею  чистою  ішла  у  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418816
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2013

**** Темнота ****

Я  ощущаю  темноту,
Она  пронзает  разум  болью,
Въедается,  как  клещ  подкожный,
В  мое  сознанье…  Я  кричу,
Кричу  душою  онемевшей,
Застывшей  в  холоде  меж  звезд,
И  тело  обжигает  лед,
Сковавший  сердце…  Как  ребенок,
Порой  боюсь  я  темноты.
Как  будто  в  склепе  омертвевшем
Зарыты  все  мои  мечты…

                                                                                                                           (  Стихи  юности  ).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418599
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.04.2013

**** Осенний сад ****

Осенний  сад  наполнен  шумом
и  гулом  стонущих  ветров,
В  саду  осеннем  мокнет  роза
под  освежающим  дождем.

Она  одна  в  саду  осталась,
склонила  голову  к  пруду,
И  капли  с  лепестков  стекают,
как  слезы  девичьи  в  весну.

Никто  не  насладится  боле
её  застенчивой  красой,
И  не  согреет  больше  солнце
её  уставших  лепестков.

Одна  она  в  саду  осталась,
и  наступают  холода,
А  в  сердце  теплится  надежда,
что  вдруг  придут  её  года.

Что  все  же  кто-то  из  влюбленных,
придёт  за  ней  в  промокший  сад,
И  нежно  розочку  он  срежет,
чтоб  поднести  к  своим  губам.

Она  мечтает,  чтобы  с  нею
зажглись  сердца  у  остальных,
И  чтобы  сердце  её  грела
любовь,  возникшая  у  них.

                                                                                                                               (  Стихи  юности  ).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418598
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2013

**** Чарівна квітка ****

ЧарІвна  квітка  у  букеті  розцвіла,
І  пелюстки  троянд  завмерли  у  поклоні.
Невже  на  світі  іще  є  така  краса?
Зашелестіли  білі  гіпсофіли  у  розмові.

Вона  неначе  вітерець  така  легка,
Неначе  промінь  сяйва  то  її  обличчя,
І  мідним  водограєм  падає  з  чола,
Волосся  дивна  і  бурхлива  річка.

Тендітний  погляд  у  зажурі  вій,
Летять  легкими  помахами  брови,
А  ті  вуста  неначе  шепотять  наспів,
І  до  троянди  доторкнутись  хочуть.

Курносий  носик  ловить  навмання,
Чарівний  подих  від  троянд  пахучих.
Вона  така  безмежно  чарівна,
У  простоті  душевній  і  розкутій.

                                                                                   Присвячується  Ірині  Кохан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418350
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.04.2013

**** Весняна прогулянка ****

Ми  зустрілися  з  тобою  біля  парку,
Вже  весна  буяла  в  квітні  в  зоопарку,
Я  купив  тобі  білет  і  пачку  чіпсів,
Та  й  пішли  ми  до  вольєру  бабуїнів.

Пташки  голосно  на  гілочках  співають,
Квіточки  навколо  в  клумбочках  буяють,
Я  іду  з  тобою  поруч  та  й  гадаю,
У  своїх  думках  тебе  вже  обіймаю.

По  дорозі  у  вольєрі  бик  гуляє,
На  корову  свою  скоса  заглядає,
Ну  а  далі  ослик  збуджено  гарцює,
Для  ослиці  свої  ласочки  готує.

Навіть  панда  пандочку  вже  обнімає,
І  до  себе  ніжним  рухом  пригортає,
Тільки  я  один  ніяк  ще  не  зберуся,
І  до  свої  дівчинки  не  підберуся.

Ось  прийшли  ми  до  вольєру  бабуїнів,
Всі  по  парах,  лиш  один  без  апельсинів,
Сам  сидить  самотньо  у  кутку  сумує,
Дуже  тихо,  мабуть  щось  таки  готує.

Та  я  вирішив  вже  більше  не  чекати,
І  свою  дівчинку  злегка  обійняти.
Та  лиш  тільки  я  почав  її  обходить,
Цей  негідний  бабуїн  щось  тай  накоїть.

Він  триклятий  повернувся  до  нас  задом,
І  романтику  усю  нам  враз  завадив,
Ось  стою  я  злий  і  думку  вже  гадаю,
Як  йому  відповісти  я  вже  й  не  знаю.

Так  й  пішли  ми  з  зоопарку  не  обнявшись.
Тільки  біля  дому  твого  розсміявшись,
Ти  сказала  –  Дякую,  мій  милий  друже.
І  мене  поцілувала  палко  дуже…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418335
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.04.2013

**** Білий рояль ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "клавіші  болю"  АВТОР:  Христина  Рикмас

*************************************************

Танцюють  пальці  по  акордах  чорно-білих,
Несеться  в  залу  звуків  голосна  туга.
На  сцені  в  темряві  сидить  сумна  дівчина,
Роялем  білим  голосно  кричить  її  душа.

В  напрузі  скам‘яніло  молоде  обличчя,
Лиш  тонкі  пальці  плавають  в  пітьмі.
А  на  очах  сльозинки  заіскрили  білі,
Від  болю,  що  зринає  на  поверхню  із  душі.

Вона  не  грає,  а  живе  життя  на  сцені.
Назовні  вилізли  нестерпні  почуття,
Загублене  кохання  знов  в  душі  воскресло,
Щоб  серце  розривати  болем  навмання.

Заплутані  акорди  рвуться  в  сине  небо,
Душа  її  на  крилах  полетить  в  весняний  гай,
Де  до  коханого  притиснеться  чуттєво…
А  потім  біль  у  скроні  й  невимовний  жаль.

Натиснуть  пальці  клавіші  від  болю,
Наклониться  запаморочливо  в  бік  вона.
Останнім  подихом  вона  педаль  натисне,
Гучним  акордом  кінчиться  життєва  гра…

У  залі  світло  запалає  нетерпимо,
Гучні  овації  наповнять  тишу  враз.
Під  ноги  кидають  букети  запізнілі,
Та  чи  почув  хтось  біль  її  нараз?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418020
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.04.2013

**** Театральна вистава ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Чортополох…  Волошка…"  АВТОР:  філософ

**************************************************

Театр...  Зала  пишна...  Оркестру  суєта...
Дзвінок...  Згасає  світло...  У  залі  тишина...
Здіймається  завіса,  і  ось  акторська  гра.
На  сцені  мати  й  донька  в  віночку  завмира...

Розігрується  сцена  сімейного  життя,
В  родині  дуже  мирній  сховалася  журба.
Ненависті  каліцтво  і  заздрощів  пітьма,
Все  це  давно  сплелося  в  віночку  будяка.

А  ось  із-за  куліси  народжене  дитя,
В  віночку  волошковім  на  сцену  виходжа.
Вона  тендітна  й  мила,  любов  -  її  душа,
Її  життя  не  втішне,  бо  ворогом  сестра.

Та  хай  як  там  погано  жила  волошка  та,
Любов  її  зігріла,  цвіте  її  душа.
Чортополох  від  злоби  ще  дужче  нагострив
Шипи  свої  колючі,  щоб  здерти  шкіру  їй.

Та  ось  змінилась  сцена,  життя  змінило  плин,
Чортополох  повинен  залишити  свій  дім.
Тоді  ненависть  ллється  у  неї  через  край,
Немов  би  з  неї  здерли  заквітчану  вуаль.

Все  те  мені  належить,  твоя  душа  моя,
Ти  маєш  все  віддати,  бо  ти  моя  сестра!
Мене  любити  мають,  тобі  лишень  ганьба,
Бо  перша  народилась  на  цьому  світі  я!

Від  слів  таких  здригнулися  спокійні  глядачі,
Завмерло  все  на  сцені,  замовкли  слухачі.
Мовчання...  Стрімкий  шурхіт  спадаючих  завіс...
Хвилина...  Гучний  плескіт  і  викрики  -  На  Біс!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418018
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.04.2013

**** Втома від любові? ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Закрились  очі  Музи…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

***************************************************

Чи  може  бути  в  серці  втома  від  любові,
Чи  може  згаснути  в  душі  твоїй  свіча,
Коли  всім  серцем  присвятив  себе  ти  Богу,
Коли  обрізав  серце  від  минулого  життя?

Так,  часом  втомлюється  тіло  від  турботи,
В  такі  хвилини  музи  в  небі  не  шукай,
Бо  навіть  Бог  відпочивав  після  роботи,
Коли  безмежний  всесвіт  створювати  мав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2013

**** Втома ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Я  СТОМИВСЯ"  АВТОР:  Віталій  Назарук

***********************************************

І  я  стомився  від  буденності  життя,
І  від  роботи  тільки  б  для  роботи,
Від  суєти,  нерозуміння  й  зла,  
Та  не  стомився  від  життя  у  собі.

Бо  це  життя,  то  є  моя  любов,
Моє  натхнення  і  моя  спокута.
Мій  труд  у  тому,  щоб  змінись  знов,
І  душу  свою  злікувати  від  спокуси.

Так,  болісно  буває  у  житті,
Коли  тебе  ніхто  не  розуміє,
Але  життя  у  нас  одне  завжди,
Його  нам  треба  вчитися  любити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2013

**** Сновидіння ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Стріли  Морфея…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

***********************************************

Ти  загорнулась  в  білі  хмарки,  ніщо  тебе  не  потурбує,
Останній  промінь  заховався,  і  ніч  в  віконце  твоє  стука.
Сонливі  твої  оченятка  закриють  пелюстків  повіки,
І  ти  поринеш  у  далекі,  дитинства  твого  дивні  миті.

Іскряться  зірки  кришталеві,  і  місяць  лагідно  гойдає,
Морфей  відчинить  свої  двері,  у  сновидіння  завітає,
Обніме  лагідно  рукою,  тебе  словами  приголубить,
В  очах  твоїх  свій  ніжний  погляд,  як  у  безодні,  він  загубить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013

**** Вранішня Земля ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Як  небо  ніжно  землю  обіймає!!!"  АВТОР:  Ірина  Кохан

**********************************************************

Проснулася  Земля  від  вранішнього  сонця,
Умила  в  чистих  росах  свої  чарівні  коси,
В  тумани  обгорнулась,  з  просоння  позіхає,
І  руки  свої  ніжні  до  сонця  простягає.

А  вітер  невгамовній  її  волосся  чеше,
Дбайливо  й  ніжно  зрання  кохану  свою  пестить,
Руками  легкі  хвильки  у  косах  підіймає,
А  жайворонок  в  небі  все  їй  пісні  співає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417603
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2013

**** Важкий шлях ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Лакуза"  АВТОР:  Наталя  Святокум

*********************************************

Цілий  вік  я  ішов  спотикаючись  о  граніт,
Нездоланний,  таємний,  такий  непосильний,
Той  граніт,  то  пізнання  душі  цілий  світ,
Нескінченний,  омріяний  і  дуже  потрібний.

Я  багато  розтратив  того,  що  у  серці  було,
Не  зумів  зберегти  я  любов  і  безгрішність,
У  бажаннях  пустих  знапастив  я  безцінне  зерно,
А  тепер,  що  я  маю  -  зневагу  й  невірність.

Та  зберу  я  останні  ті  крихти  любові  що  є,
Віднайду  доброту,  що  залишилась  в  серці  з  дитинства,
Піднімуся  до  верху,  як  важко  б  мені  не  було,
І  в  молитві  до  Бога  зцілю  свою  душу  я  грішну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2013

**** Багряний мак ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Отак  й  в  житті  буває  часто…"  АВТОР:  На-д-е-ж-да

**********************************************************

Так,  випала  мені  не  легка  доля,
Я  мак  цвітучий  серед  скель.
І  з  ранку  я  не  вип'ю  чисті  роси,
А  по  обіду  сохну  коренем  ущент.

І  не  звернуся  я  до  інших,
Бо  інших  поруч  і  нема,
Лишень  скалиста  чорна  груда,
Нависла  наді  мною  з  висока.

Але  я  знаю  то  напевне,
Що  десь  у  полі  між  гаїв,
Цвітуть  в  барвистих  оберемках,
Багряних  маків  килими.

Туди  їх  витер  позаносив,
Всіх  тих,  хто  витримав  життя,
Хто  своє  серце  від  лукавства,
Зцілив  на  скелі  скам’янілого  буття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417178
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2013

**** Прощавай подруга ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Невже  не  подасиш  мені  руки?!"  АВТОР:  Христина  Рикмас

***************************************************************

Пробач  мені  моя  подрУга  мила,
Щось  трапилось  зі  мною  -  не  збагну.
Не  хочу  бачити  нікого  поруч,
Лиш  хочу  обійняти  самоту.

Стомилось  серце  моє  від  турботи,
Від  слів,  які  потрібні  лишень  вам.
Я  тільки  хочу  в  мовчазній  скорботі,
Знайти  спочинок  від  усіх,  лиш  сам-на-сам.

В  думки  свої  заритись  з  головою,
Знайти  ту  відповідь,  що  надважка,
І  зрозуміти  йду  куди,  для  чого,
В  душі  моїй  яка  бринить  струна?

Ці  відповіді  так  мені  потрібні,
Але  знайти  я  мушу  їх  сама!
Пробач  мені,  що  я  тебе  залишу,
Але  така  вже  доля  і  твоя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2013

**** Випускний ****

Останній  дзвоник  задзвонив  на  випускному,
Прощаючись  із  школою  навернеться  сльоза.
Ось  і  закінчились  мої  юнацькі  роки,
Та  все  ж  до  школи  завжди  тягнеться  душа.

До  рідних  вчителів,  які  мене  навчали,
До  класної  матусі,  що  в  серці  назавжди,
До  стін,  які  мене  дбайливо  зберігали,
Я  Вам  усім  подякувать  у  щирості  хочу.

Хай  завтра  вже  закрутить  вирій  інший,
Дорослого  і  самостійного  життя,
Та  все  ж  у  серці  я  ніколи  не  забуду,
Ці  світлі  і  приємні  почуття.

І  у  важкі  хвилини  я  завжди  згадаю,
Ті  настанови,  що  давали  Ви  мені.
Неначе  знов  в  обійми  Ваші  загортаюсь,
Надійної  і  вірної  навчальної  рідні.

Хай  будуть  завжди  світлі  Ваші  роки,
І  серце  Ваше  хай  дарує  теплоту.
Всім  дітям,  що  у  стінах  цих  навчались,
Бажаю  пам‘ятати  цю  миттєвість  золоту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416949
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.04.2013

**** Прощанье по-английски ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Тебе  -  привычно  уходить,  не  объясняясь…"  АВТОР:  Малиновская  Марина

**************************************************************************

Мне  так  привычней  уходить,  не  объясняясь,
Зачем  слова,  когда  и  так  все  ясно,
Тебе  скажу  лишь  пару  слов  я  в  оправданье,
Хоть  ложью,  укреплю  наше  прощанье...

Мне  по-английски  уходить  привычней,
Закрою  дверь  не  обронив  ни  слова,
Пусть  зеркало  любви  разбить  не  сложно,
Сложнее  мене  открыться  пред  тобою...

Мне  уходить,  не  объясняясь,  легче,
В  твоих  глазах  найти  укор  не  сложно,
Но  не  стесняюсь  я  ошибок  прежних,
Ведь  от  любви  воспламениться  мне  уж  сложно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2013

**** Без вороття ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Коротка  ніч…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

***********************************************

Я  помилявся  дуже  часто,
У  своїх  почуттях  терпких,
Мені  здавалось  ось  те  щастя,
А  то  лишень  коротка  ніч...

А  потім  ранок,  біль  у  грудях,
І  не  вимовний  в  серці  жах,
Що  я  накоїв,  тебе  скривдив,
І  серце  трісне  на  очах...

Та  я  не  можу  повернутись,
Не  можу  все  життя  своє,
Я  жити  наче  пес  прикутий,
До  ланцюгу  вини  що  є...

Хай  краще  так  кровиться  серце,
Ніж  твоє  знапастить  життя,
Піду  і  не  вернуся  більше,
Забудь  мене  без  вороття...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2013

**** Весняний день ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Щебечуть  пташки.  ."  АВТОР:  Ірина  Кохан

**************************************************

Пісні  птахів  розбудять  мою  душу,
Сумні  думки  розвіють  наче  дим.
І  скресне  з  серця  лід  тягучий,
Весна  розцвіте  квітками  у  нім.

Сьогодні  в  небі  бачив  я  лелеку,
Кружляв  у  пошуках  забутого  гнізда,
А  навкруги  лунають  вже  сонети,
І  жадібно  ковтає  сніг  земля.

Омріяна...  жадана...  запізніла...
Весна  приходить  сонячним  теплом,
І  пролісочки  вилізли  до  світла,
Окутавшись,  мов  шаликом,  сніжком.

І  кіт  сьогодні  радісно  мурликав,
Коли  у  сонячних  проміннях  засинав.
А  навкруги  сніги  стогнали  тихо,
І  поруч  них  струмочок  задзюрчав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2013

****Пролісок ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Весняним  подихом  огорнута  земля…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*********************************************************

В  ліси  під  Києвом  піду,  пройдуся,
Шукати  пролісків  цвітіння  стану  там,
Хоча  з  снігами  й  холодом  борюся,
Та  все  ж  те  диво  відшукати  маю  сам.

Ось  у  снігах  від  сонця  трохи  прілих,
З‘явився  проліска  тонкий  бутон,
До  нього  лагідно  рукою  доторкнися,
І  ти  відчуєш  той  казковий  дзвоник  -  "БОМ".  

Він  наче  білосніжний  лісовий  ліхтарик,
Осяє  навкруги  сніги  своїм  теплом,
І  ті  сніги  кошлаті  почнуть  кудись  зникати,
Весна  прийде  за  ними  грайливим  джерелом.

Не  бійся,  мій  маленький,  тебе  я  не  підріжу,
Не  стану  обривати  життя  твого  ліміт.
Я  просто  подивлюся  на  подвиг  твій  великий,
На  пам‘ять  я  залишу  лишень  відзняту  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416437
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2013

Збірка віршів Частина 3

****  Любов  до  рідного  краю  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Бездушно  вороги  топтали  землю…»  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

**************************************************************

Крізь  сірі  зграї  ворогів  проб‘юся,
Хай  як  бажають  смерті  всі  вони,
Від  ран  своїх  завжди  зцілюся,
Напившись  з  джерела  свяченої  води.

Крізь  сірий  день  не  бачачи  просвіту,
Проллється  зверху  сяяння  зірок,
І  хмари  ворогів  не  наче  пріле  листя,
Розвіються  десь  інде  як  пилок.

У  світлі  тім  знайду  своє  натхнення,
Бажання  жити  в  рідному  краю,
І  навіть  якщо  буде  все  буденне,
Не  зміню  ту  любов  одвічную  мою.  
__________________________________________________________________________

****  Весняні  сади  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Розквітло  небо  у  долонях…»  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

*****************************************************************

Розквітло  небо  у  твоїх  очах,
І  зашарілися  багрянцем  щічки,
Прийшла  весна  тебе  причарувать,
У  парубка  вродливого  на  річці.

Біля  місточка  зацвіли  садочки,
Духмяним  віянням  повіяла  весна,
А  ти  закохана  немов  голубка,
Що  свого  голуба  уже  знайшла...
_____________________________________________________________________________

****  Музика  віри  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Я  чую  музику,  яку  ніхто  не  чує…»  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

**********************************************************************

Ти  помиляєшся,  я  також  її  чую,
Чудову,  лагідну,  прекрасную  такую.
А  світла  у  горі  поки  не  бачу,
Але  я  вірю,  що  колись  таки  побачу.

Ніхто  не  в  змозі  нами  керувати,
Але  і  ми  не  в  змозі  все  зміняти.
Лиш  тільки  в  Бога  є  безмежні  сили,
Змінити  нас,  якщо  того  ми  захотіли.

Потрібно  тільки  щиро  вірити,
Свої  бажання  у  душі  очистити.
А  ворогам  своїм  не  треба  покорятися,
І  на  шляху  до  світла  не  спинятися.
____________________________________________________________________________

****  Філіжанка  кави  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Чашка  гарячої  кави…»  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

**************************************************************

Філіжанку  кави  запашної,
Заварю  собі  на  ранок  я,
А  букетом  запаху  терпкого,
Наче  в  джерелі  умиюся.

Філіжанка  кави  темноока,
Зігріває  серце  моє  в  мить,
Запульсують  рівно  мої  скроні,
Розіллється  спокою  блакить.

У  руці  тримаю  теплу  чашку,  
Від  тепла  її  зігріюся,
Наче  у  безодні  тій  гарячій,
Смуток  залишу  навіки  я.
_____________________________________________________________________________

****  Колись  і  я  хотів  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Я  не….»  АВТОР:  Микола  Кучерявий

**********************************************

Колись  і  я  хотів  зривати  маски  з  інших.
Колись  і  я  хотів  нести  вінець  в  віршах,
Та  тільки  з  часом  віднайшов  те  вірне,
Лишень  у  мені  сховане  те  істинне  життя.

Я  також  не  святий,  щоби  повчати  інших,
В  душі  моїй  вірші  -  це  спів  моїх  думок.
Лишень  у  тебе  є  завжди  той  важкий  вибір,
Щоб  вибрати  свій  шлях  в  безмежності  зірок...
____________________________________________________________________________

***  Ти  помиляєшся  ***

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Ось  на  годиннику  опівніч»  АВТОР:  Микола  Кучерявий

****************************************************************

Ти  помиляєшся,  що  кажеш,  -  Нема  лишень  людських  думок.
Думок  багато,  тільки  треба  знайти  у  них  правдивий  крок,
Щоби  ступаючи  тим  кроком,  прийти  на  вірний  шлях  життя,
Щоб  у  душі  знайти  той  спокій  у  вічне  мирне  майбуття.

І  я  люблю  свою  країну,  і  я  читав  його  вірші,
Лишень  Тарасову  могилу  ще  не  відвідав  у  житті.
Так,  я  скажу  тобі  відверто,  не  знаю  всіх  слів  гімну  я,
Та  тільки  в  серці  моїм  завжди  любов  до  рідного  села...
_____________________________________________________________________________

****  Пекуче  кохання  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Не  спікши  рук»  АВТОР:  Наталя  Святокум

**************************************************

Вже  сонце  сходить  у  світанні,
Зашелестіло  листя  у  дворі,
А  ти  не  спиш,  все  думаєш,  кохана,
Що  то  за  шурхіт  у  твоїй  душі.

З  просоння  очі  протираю,  
Дивлюся  в  вічі  стомлені  твої,
Ще  у  душі  твоїй  не  згасли,
Ті  опіки  які  зазнала  ти.

Та  я  цілую  твої  ніжні  руки,
Теплом  своїм  зцілю  душевну  біль,
Той  шелест,  то  моє  кохання,  люба,
Не  бійся  руки  ним  ти  обпекти.
_____________________________________________________________________________

****  Блудний  син  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Ти  не  вперше  уже…»  АВТОР:  Наталя  Святокум

*******************************************************

Я  прихожу  і  знову  зникаю,
Я  неначе  той  блудний  син,
Я  іду  і  знов  повертаю,
Наче  в  колі  зачарованих  днів.

Ти  неначе  та  пристань,  та  гавань  
У  бурхливому  морі  моїм.
Тільки  завжди  від  тебе  тікаю,
То  чому  ж  я  безжальний  такий.

Мої  очі  давно  не  безодня,
В  них  давно  не  палає  вогонь,
В  них  залишилась  тільки  утома,
Від  чекання  твоїх  розмов.

Моє  серце  давно  скам'яніло,
Ти  не  зможеш  його  змінить.
Бо  у  серці  моїм  зневіра,
У  життя  і  любов,  що  у  нім.
_____________________________________________________________________________

****  Пристрасне  почуття  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Я  вночі  не  вмикатиму  світло…»  АВТОР:  Любов  Ігнатова

**************************************************************

Я  коханням  твоїм  умиваюсь,
Жили  свої  наповнюю  кров'ю,
Я  тебе  так  любима  кохаю,
Що  не  можу  я  спати  в  спокою.
Ти  руками  своїми  обнімеш,
Наче  кішка  мне  зласкаєш,
І  від  того  моє  кохання,
Наче  папороть  розквітає.
Ми  в  коханні  своєму  разом,
Об’єднаємось  у  єдине...
А  на  дворі  вже  скоро  ранок,
Місяць  повний  в  віконце  світить.
____________________________________________________________________________

****  Покрию  тебе  пелюстками  троянди  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Покрий  мене  шовком  троянд  білосніжних»  АВТОР:  Любов  Ігнатова

*******************************************************************

Покрию  тебе  пелюстками  троянди,
Шепну  щось  на  вушко  тобі  на  світанні,
Цілунками  вкрию  сонливі  ті  очі,
Що  наче  те  море,  у  них  я  пірнаю.
Кохання  твоє,  наче  каву,  я  вип'ю,
Доп’ю  до  остання  і  краплі  не  лишу,
З  тобою  ми  разом  ідемо  по  світу,
Бо  ми  не  окреме,  а  ціле  до  крихти.
Бо  Бог  нам  дарує  щасливі  хвилини,
Коханню  своєму,  щоб  були  ми  вірні,
Щоб  йшли  до  любові  і  злагоди  в  серці,
До  Бога  у  вічну  любов  аж  до  смерті...
_____________________________________________________________________________

****  Як  вдається  мені  забуття?  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Як  багато  не  сказаних  слів»  АВТОР:  біла_орхідея

********************************************************

Як  вдається  мені  забуття?
Звідки  ця  нескінченна  байдужість?
Дуже  просто,  бо  всі  почуття
Я  тримаю  у  серці  в  напрузі.

Не  скажу  я  тобі,  що  болить
Серце  моє  від  слів  непотрібних,
І  мелодій  не  треба  других,
Треба  бути  лишень  трішки  щирим.

Я  ковтну  те,  що  жалило  душу,
Не  скажу  тобі  слів  я  образи,
Тільки  серце  своє  я  придушу,
Щоб  воно  не  кричало  відразу.

Якщо  ти  не  збагнула,  що  треба
Для  любові  моєї  простої,
То  не  треба  і  слів  нам  шукати,
Щоб  мости  ті  з‘єдналися  знову...
____________________________________________________________________________

****  Анті  оптиміст  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Я  оптимістка…»  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

******************************************************

На  дворі  сонце  -  я  сумний,
Цвітуть  сади,  а  я  похмурий,
Мене  цілують  -  я  гидують,
Оце  такий  мій  оптимізм...

Цей  оптимізм  зі  знаком  "Анті",
Коли  впаду,  то  значить  все,
Ніколи  більше  я  не  встану,
Хай  навіть  хтось  мене  штурхне.

Та  може  все  таки  колись,
Залишу  цю  приставку  "Анті",
І  стану  справжній  "Оптиміст",
І  у  калюжі  вмиюсь  зранку...
____________________________________________________________________________

****  8  березня  ****

Мої  красуні  чарівні,
Вітаю  з  святом  Вас  весни,
Бажаю  щастя  і  любові,
У  нескінченнії  роки.

Цвітіть  мої  красуні  милі,
В  любові,  вірі  та  надії.
Хай  усміхнеться  доля  Вам,
Я  серце  своє  Вам  віддам.

____________________________________________________________________________

****  Весна!  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Над  кольоровим  світом…»  (у  співавторстві  з  Катериною  Дмитрецькою)  АВТОР:  Ірина  Кохан

*********************************************************************

Весна!  Лунає  звідусіль,
Чарує  жадібне  чекання.
Весна!  Вирує  в  мені  кров,
І  груди  жадібно  вдихають.

Пахучі  аромати  квітів  
І  подих  танучих  снігів.
Весна!  Не  віриться  відразу,
Що  дочекатись  я  зумів.

Зими  окови  ще  стискають
Холодним  вітром  почуття.
Весна!  Яка  вона  прекрасна,
Чарівна  веснонька  моя...
__________________________________________________________________________

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013

**** Підібрав… ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Дарунком  долі  довго  не  натішишся…»  АВТОР:  На-д-е-ж-да

***************************************************************

Знайшов  хлопчина  на  дорозі  гроші,
Та  так  зрадів  неначе  то  був  скарб,
Не  знав  іще  хлопчина,  що  не  гоже,
З  дороги  підбирати,  що  не  клав.

Та  час  минув,  і  гроші  він  розтринькав,
Розтринькав  навіть  більше  ніж  знайшов,
Та  вже,  коли  в  кишенях  стало  пусто,
Він  зрозумів,  що  краще  б  він  пройшов.

І  іншим  разом  йшов  хлопчина  пізно,
Та  на  дорозі  підійшла  до  нього  та,
Яка  своє  життя  занапастила,
Бо  у  розпусті  щастя  віднайшла.

Від  неї  віяло  кохатися  бажання,
І  зачаровувала  темрява  очей.
Та  хлопцеві  згадалося  бажання,
Яке  він  відчував  недавно  до  грошей.

Тож  хлопець  відштовхнув  оту  повію,
Не  хоче  підбирати  більше  він.
Бо  якщо  візьмеш  ти,  то  втратиш  більше,
Настільки,  що  аж  навіть  і  не  уявив…    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2013

**** Воля ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Знак"  АВТОР:  Артур  Сіренко

****************************************

Колись  дуже  хотілося  Волі!
Запитав  я  себе,  -  А  від  чого?
Що  робити  збираюся  вільний,
Чи  не  роблю  я  це  як  невільний?
Що  то  Воля?  Не  мав  я  спочинку.

Я  невільний,  коли  Батько  сильний?
Я  невільний,  коли  Мати  скаже,
Що  роби  все  як  Батько  накаже?
Я  невільний,  коли  не  пускають,
У  багнюку  встрявати  щоразу?
Я  невільний,  коли  хтось  попросить,
Грошенят  чи  майна  він  запросить?
Я  невільний,  коли  не  літаю,
На  землі  своє  серце  стискаю?
Я  невільний,  коли  Батьку  й  Мати,
Вже  прийшов  час  і  старість  стрічати?
Я  невільний  -  багато  ще  різних...

Запитав  знов  себе,  -  Що  хотів  я?
Від  чого  захотів  я  звільнитись?

Хочу  мати  я  Волю  від  гірких,
Не  потрібних  ніколи  нам  вчинків!
Хочу  Волю,  щоб  зла  не  тримати,
Щоб  добро  лишень  серцем  сприймати!
Хочу  Волю  від  жадібних  статків,
Похітливих  й  кривавих  зачатків!

Все  це  можна  так  просто  сказати.
Хочу  Волю  -  з  нечистим  не  знатись!
А  невільним  я  хочу  лиш  бути,
В  волі  Божій,  бо  бути  так  мусить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2013

**** Люба, Любушка, Любавушка *** ( Пісня )

(Присвячується  Любові  Ігнатовій)

Під  Полтавою  в  Санжарах  десь  живе,
Люба,  Любушка,  Любавушка  цвіте,
Чарівниця  слова  милая  моя,
Ти  не  плач  ніколи  зіронька  ясна.

Хай  тобі  насняться  зоряні  світи,
Місяць  щиро  усміхнеться  у  вісні,
Ти  той  сон  Любава  завжди  пам‘ятай,
І  нікому  той  секрет  не  розкривай.

Під  Полтавою  в  Санжарах  десь  живе,
Люба,  Любушка,  Любавушка  цвіте,
Квітка  сонячна,  тендітні  пелюстки,
Ти  кульбабкою  в  душі  моїй  завжди.

Хай  збуваються  твої  чарівні  сни,
Чоловік  завжди  дарує  хай  квітки,
Ти  його  Любавушка  не  відпускай,
А  кохай  його  щосили,  ти  кохай.

Під  Полтавою  в  Санжарах  десь  живе,
Люба,  Любушка,  Любавушка  цвіте,
Чепурушка  і  забавниця  вона,
Ти  всміхайся  хай  злякається  журба.

Хай  здорові  будуть  рідні  всі  твої,
У  дітей  складеться  все  в  їхнім  житті,
Ти  любов  свою  в  них  зрання  засівай,
І  добро  в  їх  серці  завжди  залишай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415788
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.04.2013

**** Вранішня рибалка ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Вербиця…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*******************************************

Четвертий  час,  на  дворі  зорі  сяють,
А  я  збираюсь  з  рання  порибалить.
Одягну  светра  і  штани  тепліші,
І  тихо  піду,  аби  батька  не  збудити.

На  дворі  літо,  ночі  такі  теплі,
А  навкруги  пашіє  паром  сонна  земле.
Ось  біля  озера  комиш  гойдає  вітер,
І  їжачок  пробіг  вздовж  мене  тихо-тихо.

Та  ось  на  березі  вербиця  миє  листя,
У  росах  ранніх  умиває  все  обличчя.
Немов  би  мавка  розчесала  вітром  коси,
І  омиває  хвилями  водиці  світлі  ноги.

А  десь  подалі  в  комиші  сховався
Маленький  дуб,  мов  парубок  загрався.
Грайливо  дивиться  на  ту  чарівну  мавку,
Аж  листя  червоніє  у  зорі,  що  зранку.

Але  вербиця  то  хитренька  ще  дівиця,
Для  нього  вітру  підставляє  пружне  гілля,
А  пишні  коси  ззаду  злегка  закидає,
І  срібні  краплі  наче  бісером  скидає.

Та  якось  вже  й  мені  від  того  сором,
Дивитися  спокійно  також  я  не  можу.
Піду  я  краще  в  інше  місце  порибалю,
Бо  тут  комусь  я  явно  заважаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013

**** Старая верба **** ( Пісня )

Зажурилася...  Старая  верба...
Свої  гілки  жовті  опустила,
А  в  садку  сидить  дівчина  сама,
У  сльозах  своє  лице  умила.

Кап-кап-капають...  Сльозоньки  її...
У  зажурі  коси  намочила.
[color="#2600ff"]Бо  любов  свою  не  знайшла  в  садку,
Десь  в  дорозі  її  загубила.[/color]

Вітер-вітерок...  Віє  у  бочок...
Коси  її  ніжно  заплітає.
А  в  саду  шумить  молодий  дубок,
Листям  своїм  тишу  розганяє.

Розкажи  мені...  Дубчику  скажи...
Де  поділося  моє  кохання,
[color="#2600ff"]Чи  схотів  у  сад  із  іншою  піти,
А  мене  залишив  на  чекання.[/color]

Зашумів  дубок...  Тихий  голосок...
У  промові  лагідній  тріпоче.
Тільки  не  сказав  де  той  голубок,
Чом  голубка  його  не  побачить.

Зажурилася...  Старая  верба...
Краплями  роси  вона  заплаче.
[color="#2600ff"]Ти  не  плач  за  ним  мила  дівчина,
Бо  для  нього  ти  ніщо  не  значиш.
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415459
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.04.2013

**** Літати серед хмар ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Заглянути  за  хмари…"  АВТОР:  Катерина  
Дмитрецька

***************************************************

Літати  серед  хмар  хотілося  мені,
Парити  над  водою  неначе  журавлі,
Як  ластівка  у  воду  пірнув  би  дзьобом  я,
На  крилах  альбатроса  піднявся  з  небуття.

Який  чарівний  всесвіт  в  блакитній  вишині,
Як  манить  він  простором  своєї  глибини.
У  зоряному  небі  вечірній  місяць  плив,
А  я  на  його  розі  з  вудилищем  сидів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013

**** Загублене щастя ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Десь  загубилось  учорашнє  щастя…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*******************************************************

Кохана!  -  я  гукаю  серед  поля,
На  перехресті  зоряних  світів,
У  травах  польових  ранкових,
У  хмарах  білосніжних  і  пухких.

Спитаюся  в  осяйного  ярила,
Залізу  в  зарості  весняних  трав,
Серед  дубів  столітніх  подивлюся,
У  вітру  запитаю,  чи  не  знав.

Де  щастя  те  моє  поділось,
Де  заховалось  у  кутку  лісів,
Чи  серед  степу  десь  воно  спинилось,
Чи  десь  заснуло  у  безмежності  полів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2013

**** Серость ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Між  рингтонів"  АВТОР:  Наталя  Святокум

*************************************************

Как  разделить  нам  серое,  -  Скажи!
Как  отделить  нам  свет  от  темноты,
Как  нам  отнять  у  серости  одной,
Тот  свет,  который  нужно  дать  другой.

Нам  не  возможно  этого  постичь,
Ведь  Бог  так  необъятен  и  велик,
Не  можем  осознать  его  пути,
Которым  нас  спасает  от  беды.

Ведь  воля  Божья  от  начала  до  конца,
Чтоб  свет  спасти,  а  тьме  была  беда,
И  если  ты  не  хочешь  тьму  в  себе  убить,
Господь  отнимет  свет,  чтоб  в  детях  сохранить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414880
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.04.2013

**** Сни ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «КУДИ  НІЧ  ТУДИ  Й  СОН»  АВТОР:  ОЛЬГА  ШНУРЕНКО

********************************************************

До  вас  звертаюсь  охоронці  снів,
Де  скринька  ваша  моїх  почуттів,
Туманить  розум  спогадів  журба,
Навіщо  сон  мій  топите  щодня.

Так  хочу,  щоб  мій  розум  віддихнув,
Від  старих  почуттів  бо  час  минув,
Не  хочу  більше  згадувати  те,
Що  не  зробив,  де  загубив  своє...

Хай  краще  спогади  мої  залишу  там,
Де  залишився  у  шкафу  старий  кафтан,
Я  хочу  жити  тим,  що  зараз  є,
Бо  день  новий  з-за  обрію  встає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414879
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2013

**** Що таке любов? ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Життя."  АВТОР:  Іван  Мотрюк

******************************************

В  селі  жила  родина  невеличка,
Бабуся,  мити,  батько,син  й  сестра.
Як  всі  жили  вони  не  дуже  бідно,
Та  й  не  багатою  була  ота  сім‘я.

А  мати  бізнесом  зайнятись  захотіла,
Не  хоче  більше  жити  у  селі,
До  міста  хоче  виїхати  нині,
Продати  хату  та  забути  назавжди.

А  батько  не  перечить,  що  вже  зробиш,
Коли  уперлася  рогами  мов  той  бик,
Та  й  бабця  вже  не  має  право  слова,
Стара  бо  вже,  доходить  її  вік.

Продали  хату,  і  поїхали  до  міста,
Купили  там  квартиру  замалу,
Не  можуть  всі  у  тій  квартирці  жити,
Та  й  мати  вирішила  бабчину  судьбу.

Рішила  бабцю  здати  у  притулок,
Мов  буде  краще  там  їй  доживать.
А  бабка  мовчки  стисла  свої  губи,
Не  хоче  дочка  з  нею  проживать.

Сидить  стара  з  засмученим  обличчям,
Лиш  внук  прижався  до  її  плеча.
Не  їдь  бабуся,  я  тебе  благаю.
А  по  щоці  його  тече  сльоза.

Вона  притисла  то  дитя  до  себе,
З‘єднались  їх  серця  у  почутті.
Сльозами  вкрилося  старе  обличчя,
І  в  хлопця  також  капають  вони.

Та  що  поробиш  синку  мій  рідненький,
Так  мабуть  Господу  завгодно,  іду  я...
І  бабця  мовчки  виїжджає  в  те  далеке,
Сумне,  самотнє  і  загублене  життя.

Роки  ідуть,  і  все  тече  поволі,
До  мати  гроші  мов  самі  ідуть,
Купили  ще  квартиру  дочці,
А  син  учитися  пішов  у  інститут.

Та  тільки  він  ніколи  не  забуде,
Оті  бабусині  обійми  і  слова.
І  з  радістю  до  рани  прикладає,
Оті  далекі  й  щирі  відчуття.

Та  ось  і  старість  підкрадається  помалу,
І  батько  залишає  цей  вже  світ.
А  в  мати  голова  наскрізь  сивіє,
Боятись  починає  за  свій  вік.

У  цих  страхах  благає  свого  сина,  -
Синочку  мій,  мене  не  залишай,
Бо  я  для  тебе  все  життя  трудилась,
Все  що  зуміла  дати  дала  вам.

І  так  хотілося  йому  сказати,  -  
А  бабцю  ти  залишила  за  що?
Та  тільки  в  серці  закровилася  та  рана,
А  їй  сказав,  -  Не  бійтеся  ніщо.

Як  Ви  трудилися  завжди  для  мене,
То  я  борги  свої  Вам  всі  віддам,
Не  залишу  Вас  просто  неба,
Та  лиш  любові  не  знайду  у  серці  Вам.

Бо  ту  любов  у  мене  Ви  не  вклали,
Не  маю  в  серці  ніжних  почуттів,
Лишень  обов‘язок  на  серці  зараз  маю,
Його  я  виконаю,  бо  так  Бог  велів.

І  він  трудився  біля  неї  мов  на  службі,
Ніколи  не  казав  поганії  слова,
Лишень  між  ними  завжди  була  прірва,
І  не  з‘являлися  у  нього  почуття.

А  їй  було  байдуже,  бо  для  неї,
Любов,  то  лиш  пусті  легкі  слова.
Їй  головне,  щоб  хтось  служив  для  неї,
А  та  любов,  навіщо  їй  вона.

Та  ось  життя  її  дійшло  до  спину,
Лежить  у  муках,  смерть  свою  чека,
І  тільки  перед  смертю  зрозуміла,
Що  значать  ті  прості  важливії  слова.

І  в  шепоті  передсмертному  до  сина,
Вона  благає,  -  Синку,  ти  мене  прости,
Я  зрозуміла,  що  таке  любити…
І  сльози  на  очах  зажевріли  ясні.

У  сина  в  серці  спалахнуло  ясне,
Як  до  бабусі,  ніжне  почуття,
І  він  вклонившись  над  обличчям  мами,
Поцілував  її  за  вірнії  слова…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414651
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.04.2013

**** Вітаю з днем народження **** (Присвячується Ірині Кохан)

В  цей  день  лебідка  білосніжна  народилась,
В  цей  день  на  небі  зірочка  зійшла,
В  цей  день  Іринка  у  життя  з’явилась,
Лелека  в  батьків  дім  дитятко  принесла.

Вітаю,  Ірочка,  із  святом  тебе  щиро,
Бажаю  тобі  завжди  довгих  літ,
І  у  квітковому  весняному  цвітінні,
Твоя  щоб  квітка  зачаровувала  всіх.

Любов’ю  огорнуть  тебе  всі  рідні,
І  чоловік  зцілує  ніжнії  вуста.
Завжди  бажаю  тобі,  Ірочка,  приємні,
У  серці  своїм  мати  відчуття.

І  щоб  міцним  було  твоє  здоров‘я,
Бажаю  щирим  серцем  я  тобі.
Хай  посміхнуться  зоряні  сузір‘я,
Коли  між  них  літатимеш  у  сні.

Бажаю  тобі  мати  щирих  друзів,
Щоб  завжди  опиратись  ти  могла,
На  їхні  плечі  у  хвилини  смутку.
Та  краще  хай  завжди  цвіте  весна.

Бажаю  тобі,  Ірочка,  натхнення,
У  творчому  розливі  почуттів,
Щоб  серце  твоє  завжди  наповняло,
Іскристе  сяйво  цих  святкових  днів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414531
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2013

**** Шлях до Бога ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Мені  зварили  смуток…"  АВТОР:  Наталя  Святокум

********************************************************

Твій  смуток  заварили  сірі  чаклуни,
Печаль  зіткали  з  квітів  темні  маги,
Жорстокі  феї  ті  зізнання  заплели,
Що  гіркотою  наповняють  до  нестями.

Але  все  це  вони  зробили  не  для  того,
Щоб  ти  ішла  до  Бога  навпростець,
А  щоб  заплутати  твої  слабенькі  ноги,
У  сивих  полинах  затягнутих  в'юнцем.

Бо  шлях  до  Бога  хоч  тернистий  та  гіркий,
Та  все  ж  не  смутком  викладена  та  стезя,
Любов'ю  й  радістю  наповнене  каміння,
Яким  потрібно  нам  іти  усе  своє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2013

**** Легенда Шипіту **** ( Пісня )

Розіллється  бистра  чиста  вода,
В  бистрині  засніжених  Карпат,
Ми  з  тобою  підемо  у  гори,
Знайдемо  бурхливий  водоспад.

Водограю,  водограю  милий,
Розкажи  нам  про  свою  любов,
Що  знайшов  ти  в  горах  біло-синіх,
Про  яку  шепочеш  знов  і  знов.

В  Шипіті  любовного  зізнання,
Засльозяться  очі  твої  знов,
Бо  кохання  твоє  роз’єднала,
Мамина  незгода  й  нелюбов.

Чарівна  Марічка  і  Іванко,
У  струмочках  об’єднались  знов,
Почуття  юнацькі  в  них  не  згасли,
Полонила  серце  їх  любов.

Пилипцем  стікають  їхні  сльози,
Із  Боржавських  полонин  течуть,
Там  де  небо  гори    підіймають,
Їх  кохання  на  хребтах  несуть...

P.S.
На  цій  сторінці  Ви  можете  прочитати  про  водоспад  Шипіт.
http://zakarpattyachko.com.ua/7chudes/shypit

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414218
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.03.2013

**** Летіли гуси над рікою **** ( Пісня )

Ой  летіли  гуси  над  рікою,
Біле  своє  пір’я  розкидали,
У  житті  моєму  наче  осінь,
Сивиною  голову  вкриває.

Я  піду  в  садочок  біля  хати,
Подивлюсь  на  зорі  загадкові.
І  в  очах  твоїх  палке  кохання,
Віднайду  для  серця  свого  знову.

Над  рікою  в  даль  летіли  гуси,
Пір’я  своє  біле  розкидали,
Та  в  житті  моєму  друга  весна,
Мов  бузок  весняний  розквітала.

Я  тобі  дружина  моя  вірна,
Подарую  квіти  волошкові,
Обніму  тебе  я  дуже  ніжно,
Заспіваємо  з  тобою  знову.

В  далечінь  летіли  білі  гуси,
Своїм  клином  сонце  закривали,
Ми  з  тобою  вдвох  у  тім  садочку,
Лишень  поглядом  їх  проводжали.

Хай  собі  летять  ті  білі  гуси,
Нам  до  них  не  має  більше  справи,
Поцілую  я  тебе  у  губи,
До  нестями  буду  я  кохати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413880
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.03.2013

**** В твоєму серці ще зима ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Вічна  Зима!"  АВТОР:  Alex  Fur

*****************************************

В  твоєму  серці  ще  зима,
Кружляють  сніжні  заметілі,
І  не  важливо  що  весна,
Якщо  у  серці  твоїм  крига.

Та,  з  усіх  фарб,  що  навкруги,
Ти  завжди  бачиш  тільки  темні,
Бо  так  болить  твоя  душа,
І  смуток  радість  вже  затемнив.

Та  все  ж  навколо  вже  весна,
Співають  пташки  ледь  помітно,
Бо  ще  лежать  кругом  сніги,
І  вітер  лютий  також  свище.

Але  весна  уже  прийшла,
Сіяє  сонця  теплий  промінь,
Воно  розтопить  ті  сніги,
Що  заметілі  в  серце  носять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013

**** Космічний простір ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Нічне  панно…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

************************************************

Космічний  простір  в  нескінченності  часу,
Осяйний  зорями  палаючих  сузір'їв.
В  розмитих  барвах  галактичного  склепіння,
Туманить  завиток  Чумацького  Шляху.

В  мереживі  зірок,  гонимий  вітром  сонця,
Несеться  крізь  пітьму  комети  жовтий  хвіст.
Діона  ковзає  по  кільцях  у  Сатурна,
Мов  стрілка,    відбиваючи  постійну  частоту.

Затягуючи  все,  бурлять  чорнезні  діри,
Неначе  Василіск,  ковтають  зірочки.
А  навкруги  блакить  осяяна  світінням,
Яке  ще  мерехтить  з  сузір'я  Гончих  Псів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413702
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.03.2013

**** Я не плачу і не журюся **** ( Пісня )

Навкруги  вже  зима  вирує,
Холод  душу  мою  гартує,
Всі  грабують  навколо  інших,
Хочуть  жити  в  маєтках  більших.

Не  цураються  слабших  бити,
В  діточок  забирати  крихти,
Не  шукають  любов  у  собі,
Лишень  бруд  виливають  зовні.

[color="#0015ff"]Та  не  плачу  і  не  журюся,
В  серці  своїм  завжди  борюся,
Я  з  поганими  почуттями,
Що  з‘їдають  мене  без  тями.[/color]

Покохав  тебе  дуже  палко,
Серце  своє  спалив  безжально,
Закохався  у  мрії  свої  
Та  пірнув  в  них  із  головою.

Ти  сказала  -  Мені  не  треба,
І  пішла  геть  за  обрій  неба.
Серце  моє  розбила  в  дрізки,
Залишила  мене  на  одинці.

[color="#0015ff"]Та  не  плачу  і  не  журюся,
В  серці  своїм  завжди  борюся,
Я  з  поганими  почуттями,
Що  з‘їдають  мене  без  тями.[/color]

Друга  мав  я  колись  такого,
Що  за  нього  в  огонь  і  в  воду,
Все  віддати  я  міг  відразу,
Аби  завжди  нам  бути  разом.

Тільки  він  покохав  отую,
Дівчину  мою  дуже,  дуже.
І  сказав  мені  -  ЧАО  друже,
Ми  з  тобою  на  різних  кручах.

[color="#0015ff"]Та  не  плачу  і  не  журюся,
В  серці  своїм  завжди  борюся,
Я  з  поганими  почуттями,
Що  з‘їдають  мене  без  тями.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413696
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.03.2013

**** Палають весняні сніги ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "ОСТАННІЙ  ДЕНЬ  ЗИМИ"  АВТОР:  ОЛЬГА  ШНУРЕНКО

********************************************************

Палають  в  лісі  весняні  сніги,
Дзеркалять  сонця  проміні  ясні.
Весна  іде  співають  пташечки,
І  я  підспівую  їм  у  своїй  душі.

Летить  літак  в  блакитній  вишині,
Шматує  чисте  небо  на  шматки.
Дерева  вже  набрали  сік  в  бруньки,
Гудуть  вони  життям  наповненні.

Повітря  повне  ароматами  весни,
Вони  солодкі  наче  медом  мащені.
Ковтну  повітря  повними  грудьми,
Воно  п‘янить  неначе  було  у  вині.

Постою  мовчки  трохи  у  сосни,
Відчую  запах  гілки  хвойної.
Думки  свої  залишу  в  далечі,
Душею  відпочину  від  журби.

Який  п‘янкий  все  ж  запах  у  весни,
Бо  ноги  наче  ватнії  мої.
Весна  іде  співають  пташечки,
І  я  піду  вже  стежкою  й  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013

****Страх ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Мушля"  (трохи  філософії)  АВТОР:  Оптимістка

******************************************************

Оковы  страха  давят  мне  на  плечи,
С  немым  укором  смотрят  мне  на  встречу.
И  ненависть  вселилась  в  мою  душу,
Брезгливость  к  отражению  придушит.

Любви  не  в  силах  я  увидеть  в  людях,
Друзей  принять?  Не  в  силах  страх  нарушить.
Меня  он  завистью  с  утра  умоет,
Во  сне  он  одеялом  лжи  накроет.

Как  сбросить  страха  эти  злые  сети,
Как  вырваться  из  лабиринта  смерти,
Где  отыскать  спасенья  нежный  ветер,
Чтоб  сжечь  все  старое,  развеять  пепел.

Вот  вижу  свет,  который  даст  мне  силы,
Который  исцелит  меня  от  гнили,
Свет  веры,  в  нем  истоки  чистой  силы,
Кто  верит,  того  страх  уж  не  осилит!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413291
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.03.2013

**** Прем’єра мого життя ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Прем'єра  долі…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

***********************************************

Життя  моє  неначе  вічная  прем‘єра,
І  кожний  день  немов  би  інший  фільм,
Лишень  осколки  почуттів  миттєвих,
Карбуються  у  серці  пошматованім  моїм.

Прожитий  день  зі  стін  своїх  зриваю,
Кидаю  в  жерло  днів  на  вічне  каяття,
У  кожний  інший  день  крізь  браму  я  ступаю,
Не  знаючи  напевне  чи  буде  там  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412968
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2013

**** Жадана зустріч ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Думки  перегортаю  в  слово…"  АВТОР:  Тетяна  Луківська

****************************************************************

Застережу  тебе  від  болю,
Заколишу  твою  розлуку,
Візьму  твої  долоні  в  руку,
Зашепочу  свою  спокуту.

Прости  мене  за  біль  нестерпний,
За  розтавання  чорнооке,
За  те  страждання  непосильне,
За  сльози  твої  одинокі.

Я  подарую  тобі  квіти,
Ми  зменшимо  з  тобою  кроки.
Зима  снігами  все  накрила,
Та  ми  з  тобою  все  розтопим.

В  туман  присіла  зірка  рання,
І  ми  з  тобою  в  ньому  зникли.
Можливо  ми  у  долі  крайні,
Та  нам  з  тобою  треба  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013

**** Мій шлях ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Свічадо  часу…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

***********************************************

Мій  шлях  розтелиться  між  зорі,
Меж  в  нескінченності  не  має.
Безсмертний  відгук  із  безодні
У  час  життя  мого  лунає.

Відміряні  хвилини  часу,
Та  зважені  вагами  правди.
Малює  серце  те  останнє,
Що  в  слові  висказати  маю.

Очищена  душа  від  фальші,
Оголена  немов  дитяча.
Гірським  потоком  ллється  сяйво
У  нескінченність  зорепаду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2013

**** Если любил, значит беда **** ( Пісня )

По  мотивам  творчества  Виктора  Цоя.

********************************

Снова  день  за  моим  окном,
Снова  темная,  темная  ночь,
Вот  и  прожит  еще  один  день,
Вот  и  пробил  еще  один  гонг.

Дни  летят,  словно  дым  сигарет,
Уносясь  в  беспросветную  даль,
На  душе  моей  горечь  и  боль,
Ты  ушла,  оставляя  печаль.

[color="#2600ff"]Если  не  спишь,  значит  тоска,
Если  любил,  значит  беда.
Не  торопись,  не  уходи,
Лучше  любовь  снова  верни.[/color]

За  окном  расцвела  сирень,
В  сумраке  ходит  чья-то  тень,
Выйду  в  ночь  опустевших  алей,
Поброжу  средь  речных  кораблей.

Город  спит,  только  я  не  сплю,
Светят  тускло  огни  фонарей,
Я  по  улицам  ночью  брожу,
Отыскать  не  могу  я  друзей.
[color="#2600ff"]
Если  не  спишь,  значит  тоска,
Если  любил,  значит  беда.
Не  торопись,  не  уходи,
Лучше  любовь  снова  верни.[/color]

Ну,  а  утром  возьму  я  билет,
Улечу  в  новый  город  навек,
Не  вернусь  я  сюда  никогда,
Ты  ушла  от  меня  навсегда.

Не  увижу  твои  я  глаза,
Не  исправить  былых  мне  дней,
На  душе  замела  зима,
Не  найти  в  ней  теперь  огней.
[color="#2600ff"]
Если  не  спишь,  значит  тоска,
Если  любил,  значит  беда.
Не  торопись,  не  уходи,
Лучше  любовь  снова  верни.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412587
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 26.03.2013

**** Душевность – сложное понятие ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "ДУШЕВНОСТЬ  И  ДУША"  АВТОР:  ОЛЬГА  ШНУРЕНКО

********************************************************

Душевность  -  сложное  понятие,
Согласен  в  этом  с  Вами  я,
Бывает  чистой  откровенностью
Душевность  изливается...

Когда  же  добротою  я  наполненный
От  чувств  чужих  запрятанных  в  стихах,
То  и  душевность  будет  доброю,
Ведь  доброта  в  моих  устах...

Когда  эмоций  шторм  бушующий
Затопит  разум  мой  волной,
То  и  душевность  будет  бурною,
Как  ветер  шквальный  над  водой...

Ну  а  страдания  душевные,
Пусть  даже  и  не  от  любви,
Душевность  вызывают  нежную,
Как  руки  мамины  они...

Есть  философские  понятия
Душевности  и  доброты,
Но  суть  ведь  не  в  словах  заманчивых,
А  в  том,  что  сердцем  ощущаем  мы...

Не  может  быть  душевность  злобною,
Но  без  добра  она  пуста,
Не  сможешь  ты  понять  страдания,
Когда  душа  твоя  черства...

Бальзам  на  душу  -  понимание,
Готовность  в  чем-то  подсказать,
Да  и  простое  одобрение,
Способно  душу  поддержать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412385
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.03.2013

**** Не тревожьте того, что на дне ****

Не  тревожьте  того,  что  на  дне,
Между  скал  или  в  белом  песке,
Что  лежит  в  тине  черной  гнилой,
В  глубине  непроглядной  морской.

Не  будите  того,  кто  во  сне,
На  спине  или  на  животе,
На  боку,  кто  храпит  не  буди,
Лучше  мимо  него  ты  пройди.

Не  мечтайте  о  том,  что  прошло,
Не  найдете  вы  больше  его,
Не  вернутся  былые  к  вам  дни,
Лучше  днем  настоящим  живи.

Не  ищите  в  других  доброту,
И  любовь  не  ищите  свою,
Лучше  сами  любите  других,
Добротой  озаряйте  вы  их.

Не  копайтесь  в  других  никогда,
Не  найдете  вы  там  ничерта,
Только  грязи  наевшись  сполна,
Вы  поймете,  что  жизнь  не  легка.

Не  ищите  Христа  средь  людей,
Не  идите  за  тем,  кто  сильней,
Не  вручайте  вы  душу  другим,
Только  с  Богом  живите  своим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412382
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.03.2013

**** Щасливий кінець ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Такий  хороший  початок…"  АВТОР:  Alex  Fur

***************************************************

Від  болю  серце  моє  зледеніло,
Від  болю  на  моїй  щоці  сльоза,
Тепер  не  пройдуть  й  криголами,
Там  де  колись  була  весна.

Так  вирвати  тебе  із  серця,
Забути  все  хотів  колись,
А  зараз  в  пам'яті  своєї,
Зігрітись  хочу  хоч  на  мить.

Яка  мінлива  моя  доля,
Загублене  моє  життя,
Чому  ж  не  маю  я  спокою,
На  що  мені  вся  ця  журба.

Та  стане  лід  із  мого  серця,
І  знов  колись  прийде  весна,
Не  стану  я  для  твої  втіхи,
Занепадати  в  небуття.

Я  краще  знайду  своє  щастя,
Буду  щасливий  хай  би  що,
Знайду  дружину,  хай  не  гарну,
Та  вірну  серцем  на  всі  сто.

Вона  народить  мені  сина,
Я  піду  з  ним  гуляти  в  м’яч,
Ми  будемо  разом  родина,
Ніщо  не  змінить  більше  нас.

А  якщо  десь  колись  зустріну,
Тебе  у  парку  чи  саду,
Зрадію  серцем  за  дружину,
Що  не  згубив  свою  судьбу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2013

**** Порада ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Згарище  порубаних  мостів!"  АВТОР:  Alex  Fur

******************************************************

Ти  любив  її  щиро  і  палко,  і  вона  про  це  мабуть  знала,
Ти  співав  їй  пісні  про  кохання,  а  вона  у  душі  реготала,
Ти  дарив  їй  букети  квітів  і  кохав  її  аж  до  нестями,
А  вона  ту  любов  на  вітер,  наче  сміття,  повикидала.

Так  хотілось  тобі  її  вбити,  чи  сказати  їй  щось  відразне,
Бо  у  серці  твоїм  кровилось  море  болю  і  горе  страшне.
Та  ти  слово  своє  притримай,  хай  ненависть  твоя  вже  згасне,
Бо  ти  цими  словами  не  зміниш,  те  що  в  її  душі  відразне...

Краще  біль  свою  проковтнувши,  не  сказавши  їй  ані  слова,
Ти  їди  своїм  шляхом  вперто  до  мети,  що  поставив  вчора.
Не  шукай  у  житті  нікого,  душу  свою  пізнай  спочатку,
Розберися,  що  в  ній  чудове,  ну  а  що  хай  навіки  згасне.

Якщо  віриш  у  Бога,  знайдеш  шлях  яким  тобі  треба  жити,
Якщо  ні,  то  тримайся  далі  від  таких  як  вона  на  милю,
Шлях  до  віри  тернистий  і  складний,  але  він  таким  мусить  бути,
Бо  цим  шляхом  іде  не  кожний,  тільки  той  хто  себе  примусить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411841
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2013

**** Потяг думок ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Експрес  думок…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*******************************************************

Моїх  думок  легких  шалений  потяг  безжально  скреготить  у  поворотах,
Йому  так  треба  розігнатись  швидше,  все  швидше,  швидше...швидше,  швидше...

Безжально  кидаючись  в  жерло  його  топки  палає  серце  моє  обгоріле,
І  почуття  мої  обвуглені  нівроку,  мов  крейдою  малюють  строки  віршів.

Так  хочеться  сказати  більше,  більше!  Щоб  розказати  все,  що  накопилось.
У  пам'яті  моїй  неначе  промінь,  зринають  спогади  і  почуття  неспинні.

Мені  потрібна  зараз  лишень  пристань,  де  так  на  мене  всі  давно  чекають,
Де  слів  моїх  прості  намиста,  до  серця  свого  зразу  прикладають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2013

Збірка віршів Частина 2

****  Намаз  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Так  часто  жизнь  нам  дарит  испытанья…»  АВТОР:  На-д-е-ж-да

*****************************************************************************

Что  тут  сказать,  судьбе  угодны  испытанья,
Как  можем  мы  судьбу  свою  винить,
Она  подбросит  нам  загадки  и  страданье,
И  нам  придется  все  это  испить.

Друзей  бумажных  фальшь  узнать  совсем  не  просто,
Не  виден  замысел  души  коварной  нам.
Лишь  только  эхом  в  сердце  отзовется,
Что  это  недруг  -  он  не  нужен  вам.

У  жизни  много  тайн,  и  много  испытаний,
Но  жизнь  винить  не  стоит  от  того.
Она  лишь  путь,  который,  как  не  странно,
Как  раз  и  создан  Богом  для  того.

Чтоб  мы  прошли  сквозь  пламя  испытаний,
Чтоб  научились  видеть  лжи  обман,
Чтобы  надежду  верой  испытали
И  исцелись  верою  от  ран.

Ты  не  ищи  вокруг  друзей  надежных,
И  не  ищи  любви  нетронутой  печать.
Прими  покорно  Богом  данный  горький
Лишь  для  тебя  назначенный  намаз.
_____________________________________________________________________________

****  Надмірне  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Віра»  АВТОР:  Julia  Kushnir

************************************************

Одна  людина  як  на  гріх
Знайшла  собі  турботу,
Коли  ішла  вона  туди,
Де  світять  білі  ночі.

Десь  на  дорозі  біля  пня
Побачив  він  намисто.
Яскравим  сяйвом  як  вогонь,
Сіяло  то  каміння.

Не  довго  думаючи  він
Схопився  за  намисто,
І  опоясався  він  їм  
Не  наче  паском  тісним.

І  далі  рушив  він  в  похід,
Але  тягар  надміру
Забрав  всі  сили,  наче  він  
Тягнув  великі  гирі.

І  стала  думка  перед  ним,
Що  треба  щось  робити.
Залишити  намисто  там,
Де  не  знайде  їх  нині.

Але  блискуча  гра  вогню
Сліпила  йому  очі.
Не  зміг  він  скинути  ярма,
Що  тиснуло  на  ноги.

Тоді  сказав  собі  сліпий,
Що  то  намисто  чудне.
І  стану  вірити,  що  з  ним
Дойду  до  місця  зручно.

Так  віра  в  істину  путі  
Змінилася  на  оману.
І  став  він  марно  йти  туди
Де  світла  не  застане.

Так  я  скажу  тобі  мій  друг,
Що  віра  в  Бога  лише  вірна.
І  тільки  той  її  знайде,
Хто  зможе  скинути  надмірне.
_______________________________________________________________________

****  За  течією  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Течу  за  течією»  АВТОР:  Гуцол  Оксана

**********************************************************

На  березі  стоїть  стара  верба  посохла,
На  ній  ледь  тріпотить  листочок  трохи  жовтий.
Осінній  вітер  дунув,  і  листя  полетіло,
У  воду  наче  в  вир  безпечно  опустило.

Не  думало  воно,  куди  і  де  звертати.
Пливло  собі  туди,  куди  ріка  назначе.
Не  мріяло  воно  про  спокій  без  спокуси.
Пливло  собі  як  всі,  не  трудячись,  без  муки.

А  річка  та  несла  його  у  вир  глибинний,
Без  жалю  і  страху  листочок  той  вхопило,
І  на  глибинне  дно  його  заволокло.
Бо  так  буває  з  ти,  кому  все-все  одно.
_________________________________________________________________________

****  Перевірені  часом  почуття  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Ніжність*»  АВТОР:  @NN@

**************************************************

Старі  ми  стали,  що  поробиш,
Життя  не  вічно  нас  голубить.
У  вирій  вже  збиратись  мусим,
А  серце  ще  про  щось  жалкує.

Я  усміхнусь  тобі  від  серця,
Візьму  рукою  твої  руки.
І  слів  своїх  не  пожалкую,
Щоб  в  серці  не  жила  розлука.

Життя  не  вічне,  та  кохання,
Якщо  по  щирому  привітне,
Не  помирає  в  час  останній,
А  залишається  навіки.
___________________________________________________________________________

****  Зрозумій  ****

Ти  зрозумій  одне,  прохаю,
Життя  важке  і  повне  сліз.
Але  ніколи  не  здавайся,  
І  вірним  серцем  ти  борись.

Борись  з  ненавистю  у  собі,
З  бажанням  скривдити  його,
Брехнею  не  тримай  партнера,
У  правді  істинне  шукай  зерно.

Важка  ця  доля,  путь  нестерпний,
Але  коли  підеш  ти  ним,
То  знайдеш  там  щасливу  долю,
Любові  вічної  наділ.

А  якщо  важко  стане  дуже,
Запам'ятай  лише  одне,
Все  Бог  дає  нам  лиш  для  того,
Щоб  ми  знайшли  в  житті  своє.
____________________________________________________________________________

****  Мрії  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Кайдани»  АВТОР:  Lady  Christianna

*******************************************************
Ми  мріємо  усі  про  щиру  долю,
Щасливе  й  мирнеє  життя,
Завжди  всміхатись  і  ніколи
Не  мати  в  комусь  ворога.

Кохання  вічного  бажаєм  
У  мріях  своїх  віднайти.
І  війни  ми  в  думках  спиняєм,
Щоб  мрії  наші  ще  жили.

Ніхто  не  мріє  про  хвороби,
І  смерть  ніхто  б  не  закликав,
Коли  б  ті  мрії  без  турботи,
Життя  щасливе  дали  б  нам.

Чого  ж  ці  мрії  нездійсненні,
Чому  такий  важкий  тягар.
Бо  наші  мрії  пустотілі.
Потрібно  вірити  всім  нам!
_____________________________________________________________________________

****  Когда-то  и  я  учился  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Устала…»  АВТОР:  Lesya  Vladimirova

*******************************************************

Когда-то  и  я  учился,  когда-то  и  я  зубрил,
Теперь  уж  давно  забыты  все  знания  и  порыв,
С  которым  стремишься  к  выси  учебного  рубежа,
Что  б  что-то  понять  осмыслить  -  Иду  я  зачем,  куда?

Бессмысленные  занятья,  забитая  голова,
А  мне  так  хотелось  что-то  узнать  в  них  и  для  себя,
Найти  в  них  скорей  ответы  -  как  жить  мне  и  для  чего,
Куда  мне  идти  работать  и  как  полюбить  ее?

Но  все  же  скажу,  не  скрою,  теперь  уж  в  пучине  дней,
Я  часто  мечтаю,  чтобы  вернуться  туда  скорей.
В  те  дни,  когда  я  учился,  когда  познавал  весь  мир,
Когда  я  с  парнями  бился,  девчонок  когда  кадрил.

Пусть  даже  когда  ошибки  моих  безрассудных  дней,
Меня  приводили  в  ужас  от  глупости  в  них  моей,
Я  все  же  хочу  вернуться  и  там  изменить  судьбу,
Ошибки  свои  исправить,  исправить  и  жизнь  свою.
_____________________________________________________________________________

****  Привычки  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «…Наступит  день»  АВТОР:  ДРУГ

*****************************************************

Как  тяжело  нам  с  чем-то  расставаться,
Забыть  о  прежнем,  не  ища  причин.
А  годы  нас  торопят  неустанно,
Ведь  ход  времен  никак  не  укротим.

Мы  далеки  от  пониманий  истин,
Чего  хотеть  должны  мы  в  этот  час.
В  беспомощности  поисков  старинных,
Мы,  как  и  прежде,  возвращаемся  назад.
____________________________________________________________________________

****  Зачем…  Скажи…****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «ЗАЧЕМ?  СКАЖИ…»  АВТОР:  Емма  Листопадна

******************************************************************

Любовью  излечу  свои  я  раны,
И  добротою  нежных  рук  твоих.
Зачем  же  ты,  мой  милый,  неустанно
Меня  терзаешь  за  вину  мою.

Я  виновата,  бес  меня  попутал.
Ошиблась  я,  и  время  не  вернешь.
Скажи  же  мне,  мой  милый,  на  прощанье
Целебные  слова  и  боль  моя  пройдет.
_____________________________________________________________________________

****    Піщинка  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Піщинка»  АВТОР:  Оптимістка

**************************************************

Колись  я  була  піщинкою,
Малою  і  не  помітною,
Самотньо  жила  під  небом  я,
Могла  лиш  про  нього  мріяти.

І  час  мій  минав  краплинами,
Розтягнутий  наче  вічністю,
А  я  лише  тільки  мріяла,
Для  нього  відкритись  ніжністю.

А  місяць  кружляв  над  хмарами,
Малюючи  в  них  проміннями,
І  кішка  мені  мурликала,
Коли  потирала  спинку  я.

Та  раптом  мене  помітив  він,
Очима  ми  з  ним  зустрілися,
І  стала  я  не  піщинкою,
Планетою  опинилася.

І  мрії  мої  розтанули,
Залишилось  лише  вірити,
Бо  віра  моя  незламная,
Неначе  обличчя  вмила  я.
___________________________________________________________________________

****  Вибір  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Інколи…»  АВТОР:  Адель  Станіславська

***********************************************************

Коли  мовчати  хочеться  до  болю.
Коли  міліє  серце  чи  душа,

Від  правди,  що  не  сказана  тобою,
Чи  правди,  що  для  тебе  над  важка.

Ти  не  тримай  у  серці  своїм  болю,
Ти  краще  розділи  його  із  ним.

Бо  правда  то  не  кат,  що  тягне  жили,
Бо  в  правді  буде  краще  жити  з  ним.

А  якщо  скажеш  -  правда  то  наруга,
А  він  залишить  в  спокою  думки.

То  знай,  брехнею  серце  не  злікуєш
І  те,  що  в  ньому  залишилось  назавжди.
____________________________________________________________________________

****    Навіщо  жити?  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Навіщо  жити?…»  АВТОР:  Катерина  Дмитрецька

*******************************************************************

Ти  думаєш  -  навіщо  жити,
Навіщо  серце  рветься  в  небуття?
Невже  той  біль,  що  в  тобі,  більший,
Ніж  біль  розп'ятого  Христа?

Скажу  тобі  лише  одне  я,
Якщо  тобі  життя  дано,
То  треба  в  ньому  пережити,
Все  те,  що  Господом  дано.

Забудь  про  біль  який  існує,
Шукай  в  душі  своїй  любов.
Шукай!  Хай  навіть  через  втому,
Проллється  з  серця  твого  кров.
___________________________________________________________________________

****  Афганістан  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Реквієм  *»  АВТОР:  @NN@

***********************************************

В  Афганістані  є  могили  наших  друзів,
Але  не  знайдеш  серед  скель  хрестів.
Лишень  в  хресті  сплелися  від  напруги,
Ті  траси,  що  колись  вели  їх  до  мети.

Вони  направлені  на  смерть  заради  смерті,
Загинули  від  куль  без  каяття.
Вони  неначе  привиди  сторіччя,
У  нашій  пам'яті  зринають  для  життя.
______________________________________________________________________

****  Троянди****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Зів`ялі  троянди…»  АВТОР:  Марина  Мариніна

****************************************************************

Стоять  троянди  на  вікні  пожухлі,
Зимовий  вечір  за  моїм  вікном,
Холодний  вітер  в  серці  моїм  свище,
І  муза  не  приходить  знов  і  знов.

Самотній  відгук  моїх  почуттів,
У  океані  смутку  хвилі  носять.
І  з  друзями  мене  він  розділив,
Та  і  вони  дзвонити  вже  не  хочуть.

Змарніло  листя  у  троянд  посохлих,
Нема  їм  світла  в  моїх  почуттях,
І  то  не  вітер  в  серці  моїм  свище,
То  стогне  від  журби  моя  душа...
______________________________________________________________________

****  Як  слово  зле  мені  стерпіти?  ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «ХЛІБ  ДУШІ…»  АВТОР:  Емма  Листопадна

**************************************************************

Якщо  мене  спитаєш  ти  -  Як  слово  зле  мені  стерпіти?
Скажу  -  Так  наче  ти  сама  його  би  мала  говорити.
Якби  сказала  ти  собі  -  І  я  така  колись  буваю,
І  я  когось  за  його  дії  словами  злими  називаю.

То  не  питала  би  мене,  як  слово  те  тобі  стерпіти,
А  просто  мовчки  б  ти  пройшла  не  помічаючи  обіди.
Ти  не  ховай  слова  ті  злі  в  кишені  свої  скам'янілі,
А  краще  ти  його  прости,  щоб  і  тебе  колись  простили.

А  якщо  зможеш  ти  ще  більше,  на  зло  відповісти  добром,
То  в  час,  коли  ти  Бога  встрінеш,  те  стане  твоїм  там  майном.
Не  легко  ми  приймаємо  поради,  але  ти  все  таки  прийми,
І  душу  свою  ти  назавжди  від  бід  зумієш  зберегти.
______________________________________________________________________

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411669
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2013

**** Нічні питання ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Знаю,  що  душа  не  обміліла…"  АВТОР:  На-д-е-ж-да

******************************************************************

Надворі  ніч  розтягне  простирадло,
Із  хмар  густих,  закривши  місяць  ним,
А  я  не  сплю,  усе  в  думках  шукаю,
Ті  помилки,  що  скоїв  я  в  житті  своїм.

Тяжкий  тягар  на  плечі  мої  ляже,
Із  помилок  лихих  які  накоїв  я,
Але  чи  можу  я  тепер  змінити
Все  те,  що  кануло  давно  у  небуття?

Так  нащо  ж  я  себе  тоді  шматую,
Для  чого  знову  роздираю  рани  я?
Так  мабуть  для  того,  щоб  не  робити,
ПомИлки  інші  за  залишене  життя!

Але  чи  зможу  не  робити  я  помИлки,
Коли  не  знаю  зовсім  своє  майбуття?
Яким  важким  питанням  я  собі  задався  -
Тоді  чому  же  помиляюсь  завжди  я?

Де  заховалося  оте  чорнезне  тіло,
Що  завжди  тягне  мене  в  темний  бік?
В  душі  моїй,  оце  уже  напевно,  
Бо  там  давно  сховався  весь  цей  світ!

То  як  же  так  змінити  свою  душу,
Щоб  йти  завжди  по  вірному  шляху?
То  мабуть  треба  іншого  любити,
Так  наче  любиш  рідну  матінку!

Бо  якщо  любиш,  то  завжди  пробачиш,
І  скривдити  не  зможеш  ти  його,
А  тільки  щиро  посміхнешся  на  образу,
Бо  він  сліпий,  не  бачить  він  того.

Та  хай  там  як,  якщо  людина  проти,
Не  хоче  разом  в  злагоді  іти,
То  хай  іде  собі,  куди  їй  треба,
А  я  піду  туди,  де  сяйво  щирості...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2013

**** Стихи Полозковой ****

Вот  читаю  стихи  Полозковой,  удивительно  и  немножко  ново,
Сочетание  слов  простое,  да  и  смысл  понятен  снова.
Не  скажу,    что  открыл  иное,  ощущения  мне  знакомы,
Только  сердце  ее  тревожит,  от  избытка  эмоций  сложных.

Ведь  сама  не  познала  истин,  тех  глубоких,  что  в  ней  зарыты,
Только  хочет  душой  как  птица  и  огнем,  что  бы  все  затмила,
Что  б  любимой  быть  для  кого-то,  что  б  найти  и  остаться  рядом,
Только  это  так  очень  сложно  для  кого-то  обрезать  знамя.

Нелегко  будет  ей  по  жизни,  плоть  с  душою  не  будут  рядом,
То,  что  в  сердце  своем  открыла,  не  сумеет  забыть,  оставить.
Тишина  белоснежных  улиц,  холод,  вьюга  и  безразличье,
Одиночество  вот  подруга,  от  которой  ей  не  укрыться.

Не  пророчу  ей  злых  скитаний,  будет  в  жизни  успех,  веселье,
Будет  много  цветов  однажды,  будет  даже  любовь  в  постели,
И  известность  прейдет  большая,  будут  ей  подавать  портреты,
Только  все  это  жизнь  иная,  и  душе  в  ней  как  в  клетке  тесно.

Знаю  сам  по  себе  как  сложно  удержаться  от  славы  бренной,
Только  ей  это  невозможно,  ведь  она  уже  в  этой  ванной.
Тяжела  ноша  этих  улиц,  что  кричат  тебе  БРАВО,  БРАВО,
А  душою  своей  безумной  убивают  тебя  бездарно.

Не  сумев  разобраться  в  главном,  все  бессмысленным  станет  однажды,
И  тогда  изменять  будет  поздно  то,  что  тратила  огненно,  страстно.
Жаль  тебя,  моя  юная  фея,  что  горишь  ты  огнем,  сгорая,
Ты,  конечно  же,  искренне  веришь,  что  тебе  так  дано  однажды.

Только  я  тебе  так  сказал  бы,  нам  дано  лишь  одно    познанье,
Что  желания  наши  значат,  и  к  чему  они  нас  обяжут,
Изменяя  свои  желанья,  покоряя  огонь  свой  страстный,
Можем  мы  сохранить  ту  душу,  о  которой  все  строки  плачут...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411204
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.03.2013

**** Я посмотрел в глаза ребенку ****

Я  посмотрел  в  глаза  ребенку,
Ему  всего  лишь  пару  лет.
В  глазах  его  сверкает  солнце,
Не  затуманено  от  бед.

Там  небо  чистою  лазурью
Отображается  во  мгле.
Там  мальчиком  я  бегал  юным
По  мокрой  утренней  росе.

Я  видел  там  восходы  солнца,
Я  видел  бабушку  свою.
Там  пахло  кленом  и  березой,  
Растущих  в  солнечном  лесу.

И  было  все  в  глазах  прекрасно,
Но  так  пекли  они  меня,
Что  стало  вдруг  мне  очень  жалко
За  те  ушедшие  года.

Я  посмотрел  в  глаза  ребенку,
Ему  всего  лишь  пару  лет.
В  глазах  его  я  видел  четко,
Оставленный  собою  след.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410989
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2013

**** Мир надежд ****

Я  повзрослел  душой  и  телом,
Пора  забыть  про  детский  мир,
Смотреть  в  упор  и  без  сомнений,
На  грязный,  алчный  сувенир.

Теперь  добро  уже  не  в  моде,
Прошли  забытые  года,
Украсть,  предать,  наврать,  обидеть  –  
Вот  новые  стремления.

Любовь  продалась  словно  ваза,
А  честность  держится  на  лжи,
И  дружбу  предали  как  знамя,
Что  ветром  треплется  в  ночи.

Здесь  веру  предали  за  деньги,
Надежда  топчется  в  грязи,
А  смех  здесь  вызван  только  горем
И  болью  стонущих  в  крови.

В  таком  аду  мне  надо  выжить,
Мне  надо  выдержать  напор,
И  сердце  каменным  прикинуть,
А  душу  пригвоздить  гвоздем.

Пусть  конь  копытом  землю  роет,
Пусть  трубы  разобьют  покой.
Пускай  меня  венком  покроют
За  побежденных  мной  врагов.

Я  должен  выжить,  чтоб  когда-то,
На  склоне  пройденных  побед,
Ребенку  в  дар  я  мог  оставить,
Забытый  прежде  мир  надежд!

                                                                             (стихи  юности)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410988
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.03.2013

**** Багаття ****

КОМЕНТАР  ЩОДО  ТВОРУ:  Людські  чесноти  АВТОР:  Ірина  Кохан

*******************************************************

Коли  багаття  розпалити  у  ночі,
То  стане  навкруги  усе  багряне,
І  світла  стане  зразу  часу  мить,
Коли  дрова  палають  невблаганно.

Але  коли  минеться  та  миттєвість,
Вогонь  почне  згасати  у  пітьмі,
То  тьма  навколо  вмить  все  накриває,
Неначе  світла  й  не  було  завжди.

І  з  часом,  полум’я  згасає  остаточно,
А  іскри  сиплять  віялом  в  пітьму,
І  це  останнє,  що  навколо  ти  побачиш,
Бо  бачиш  тільки  світлу  часточку.

Так  само  у  душі  твоїй,  людина,
Коли  ще  є  хоч  іскорка  добра.
То  ти  ще  матимеш  у  собі  хоч  надію,
Без  віри  буде  в  нас  завжди  пітьма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2013

**** Післявоєнний спомин ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  «Мій  дід  був  щирим  українцем»  АВТОР:  Любов  Ігнатова

**********************************************************************

Біля  звичайної  полтавської  хатини  
Сидить  дідусь  вже  зовсім-зовсім  сивий,
В  блакитнім  небі  жайворонка  співи,
А  вітерець  на  дворі  лагідно-грайливий.

Над  дідусем  горіх  розкинув  темне  листя,
А  в  дідуся  чомусь  засмучене  обличчя.
Лишень  побачивши  онучку  біля  хати  
Дідусь  всміхнувся  й  захотів  її  обняти.

Онука  примостилась  біля  діда
Та  й  почала  питати  поміж-діла.
Дідусю,  милий,  розкажи  будь  ласка
Країну  як  звільняв  від  окупанта.

Відразу  в  діда  знов  змінилося  обличчя,
Від  вітру  шумно  зашуміло  темне  листя.
А  в  пам‘яті  зринали  спогади  сумні,
Мов  все  життя  промчалося  у  сні.  

На  дворі  був  спокійний  літній  день,
Аж  раптом  полум‘я  фашистських  вторгнень.
Тоді  він  був  ще  юний,  років  біля  двадцять,
Служив  у  Білорусії,  де  у  полон  потрапив.

А  потім  таборів  страшезні  чорні  роки,
У  вогнищах  печей  безсонні  його  ночі.
У  пам‘яті  зринають  жінки  й  чоловіки,
Яких  він  потім  попелом  вивозив  в  рівчаки.

Та  інколи  вдавалося  у  попелі  людськім,
На  волю  з  табору  потрапити  й  живим.
Так  само  він  утік  із  табору  на  волю,
Змінив  свій  гіркий  гніт  на  партизанську  долю.

А  потім  помсти  дні  зміняли  помсти  ночі,
Він  мстив  за  всіх  отих,  кого  палив  щоночі,
Та  тільки  від  того  не  стало  йому  легше,
Лишень  любові  в  нім  ставало  менше  й  менше.

Та  ось  у  Франції,  у  партизанських  «МакІ»,
Зустрів  він  ту,  яка  за  ним  у  Господа  заплаче.
Дружиною  стає  йому  знедолена  полячка,
В  любові  тій  воскреслій  забулася  болячка.

А  потім  хата  рідна,  і  діти  підростають,
Та  тільки  не  надовго  йому  все  те  лишають.
Бо  вже  НКВДісти  його  до  рук  прибрали,
В  тортурах  нескінченних  признання  вибивали.

І  знову  таборів  страшезні  зимні  днини,
Та  ці  за  тих  інакші,  бо  в  них  людей  ганьбили,
Та  ще  від  того  гірко,  що  це  свої  добили,
За  те,  що  вороги  його  колись  не  вбили…

Від  спогадів  таких  дідусь  аж  нахилився,
Рука  його  здригнулась,  а  погляд  засльозився.
Ще  трохи  помовчавши,  щоб  серце  заспокоїть,
Своїй  онучці  каже,  обнявши  за  спиною.

Я  бився,  як  умів,  за  рідну  Україну,
Щоб  ти  моя  маленька,  жила  тепер  у  мирі,
Радій  цьому  життю  моя  маленька  мавка,
У  мирі  і  любові  живи  моя  козачка.

Онучка  обійнявши  дідусика  за  шийку,
Цілує  його  ніжно  у  зморщену  вже  щічку,
І  каже,  –  «Милий  діду,  я  дуже  тобі  вдячна,
Що  ти  для  нас  усіх  із  пекла  врятувався».

Від  слів  таких  у  діда  здригнулося  обличчя,
І  смуток  його  серця  розвіявся,  мов  листя,
Сльоза  щоку  умила,  звільняючи  від  жару,
Та  тільки  його  серце,  як  вогнище,  палало…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410712
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.03.2013

***** Пекучий чай *****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Складені  в  стоси  бажання…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*****************************************************************

Засмучено  ти  дивишся  на  чай,  що  заварила  ще  годину  тому,
В  очах  твоїх  пекучий  жаль,  що  серце  відчуває  знову  втому,
Бажання  всі  у  паперових  стосах  розкидані  без  всякої  потреби,
А  думки  полинають  в  вирій  знову,  не  хочуть  залишатися  на  небі.

Так  хочеться  хвилину  помовчати,  в  безжальній  тиші  і  на  самоті,
А  інколи  захочеться  кричати  і  бити  руки  свої  від  туги.
Та  ти  залиш  свої  думки  пекельні,  хоч  важко,  але  треба  далі  йти,
І  тугу  свою  не  тримай  у  серця,  а  краще  з  кимось  розділи  її.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410515
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2013

**** Прикре розтавання ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Ти  слів  докори  не  кидай  на  вітер…"  АВТОР:  На-д-е-ж-да

********************************************************************

Як  прикро,  я  скажу  тобі  в  останнє,  що  ми  з  тобою  наче  вороги.
Колись  ми  йшли  дорогою  кохання,  а  потім  розійшлись  наші  шляхи.
Шукати  винних,  в  тім  нема  потреби,  останній  подих  наших  почуттів,
Нестерпним  болем  розіллється  в  серці  німа  отрута  вже  самотніх  днів.

Залишу  в  спокої  свої  душевні  рани,  не  стану  їх  прилюдно  розпинати,
Хай  краще  в  спокою  загоюються  рани,  не  стану  шкірки  з  серця  я  здирати.
Колючі  спомини  я  викину  у  прірву,  забуду  все,  що  зможу  я  забути,
Образи  всі  твої  залишу  я  в  минуле,  не  стану  більше  я  минулим  жити.

Хай  буде  так,  як  ти  того  хотіла,  не  змушую  тебе  інакше  жити,
Свій  шлях  ти  вибрала  сама  не  вірно,  чи  вірно  -  хай  розсудять  з  часом  інші.
Моїх  думок  бурхливі  перекати,  як  після  шторму  каламутні  води,
Та  я  бажаю,  щоб  в  твоїм  житті  настали,  любові  щирої  натхненні  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013

**** Вишиванка ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Весна-дівчИна  одяглась  у  вишиванку…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*********************************************************************

Уранці  вишиванку  білосніжну  одягну,
Що  мати  вишила  мині  в  зимовий  день,
Коли  на  дворі  ще  гуділи  заметілі,
А  в  візерунках  вже  іскрив  весняний  день.

Візьму  ту  накрохмалену  сорочку,
Вдихну  на  повні  груди  запах  її  рук,
І  розцвіте  весною  зимній  вечір,
Сніги  покриються  намистом  свіжих  лук.

Червоні  з  синіми  нитками  заплелися,
Немов  буяння  польових  квіток,
Осяйне  білосніжністю  садів  цвітіння,
То  полотно  льняне  немов  заквітчаний  бузок.

Одягну  вишиванку  цю  чарівну,
Хай  захистить  мене  від  злих  очей,
Та  мамина  любов,  що  в  ній  зашита,
То  зоряне  намисто  недоспаних  ночей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013

**** Мамине мовчання ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Дала  б  своєї  сліпоти…  (доні)"  АВТОР:  Наталя  Святокум

***************************************************************

Моя  дитинка  золотава  
Рахує  крапельки  свої,
Вже  по  щокам  вони  стікають,
А  вчора  ще  були  сухі.

Моя  дитинка  не  журися,
Навіщо  ж  ця  тобі  журба,
Я  б  подарила  тобі  крила,
Щоб  в  небі  ти  завжди  була.

Я  б  подарила  тобі  радість,
Щоб  усміхалась  завжди  ти,
А  сльози  ті  взяла  б  до  себе,
Щоб  серце  краяли  вони.

Твоя  туга  тече  поволі,
І  біль  неначе  від  вогню,
Це  хрещення  твоє  водою,
Сльозми  нестерпного  жалю.

Я  б  подарила  тобі  спокій,
Та  не  захочеш  взяти  ти.
Така  примхлива  наша  доля,
Пізнати  все  бажаєм  ми.

Прощення  я  б  тобі  бажала,
Та  ти  й  сама  його  знайдеш,
Бо  на  дорозі  вмінь  дорослих,
Не  раз  колінка  ще  зітреш.

За  тебе  душу  я  б  віддала,
Усе  своє  б  подарувала,
Та  з  величезного  майна,
Мовчання  лиш  моє  взяла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2013

**** Занадто особливий ****

У  місті  невеличкім  жила  собі  людина,
Любила  дуже  мову  рідненьку  солов’їну,
Та  зовні  не  примітна,  така  як  всі  навколо,
Нічим  не  виділялась,  лишень  плекала  мову.

Одного  разу  їй  схотілось  щось  змінити,
Щоб  бачили  усі,  як  складно  вміє  говорити.
Тож  взяв  той  Пане  плащ,  поніс  його  в  майстерню,
Та  й  каже  він  ткачу:  Ви,  Пане,  над  майстерний.

Візьміть  оцю  опанчу  у  саржевім  сплетінні,
Що  мов  крило  пегаса  накрило  землю  тінню,
Що  стелиться  в  барвистому  мажорі  бергамоту,
На  мої  плечі  в  теплих  почуттях  щоночі.

І  хай  метелик  шовковисто-пурпуровий,
В  польоті  майстра  чарівної  вірної  руки,
Неспішним  дотиком  торкнеться  тої  плоті,
Щоб  вмить  завмерти,  мов  гербарій,  назавжди...

А  ткач  -  людина  проста,  і  слів  таких  не  знає,
Але  у  серці  добрім  йому  не  відмовляє.
Спокійно  взяв  той  плащ,  поклав  його  у  шафу,
І  каже:  Чемний  Пане  приходьте  завтра  зрання.

Всю  ніч  нещасний  ткач  провів  у  намаганні
Хоч  трошки  зрозуміти,  що  той  хотів  сказати.
Тоді  узяв  той  плащ,  розкрив  його  як  крила,
Пустив  його  в  політ,  щоб  землю  геть  накрило.

А  потім  взяв  він  бант  із  шовку  пурпуровий,
І,  мов  метеликом  легким,  пустив  його  поволі.
Той  бант  в  потоці  вітру  легенько  опустився,
Якраз  у  центр  пола  плаща  він  приземлився.

Та  ткач  не  довго  думав,  легким  і  вірним  рухом,
Проштопав  того  банта,  хай  так  тому  і  бути.  
Зрання  прийшов  той  Пан,  побачив  те  безглуздя,
Та  й  каже:  Ти  дурний!  Навіщо  бант  на  пузі!

А  ткач  з  утоми  тихо  йому  відповідає:
Якби,  Ви  чемний  Пане,  мені  простіш  сказали,
То  я  б  проштопав  бант,  куди  б  ви  показали,
А  так  тримайте  Пане,  щоб  Вас  всі  помічали!

Пояснення:  
         Цей  вірш  написаний  з  приводу  нехтування  авторами  змісту  і  зрозумілості  твору,  на  користь  форми  і  використання  різноманітності  слів.  Так,  зрозуміло,  поезія  потребує  наглядних  порівнянь  і  різноманітних  словосполучень,  щоб  передати  барвистий  вир  почуттів,  які  ми  відчуваємо.  Однак,  що  занадто,  то  не  здраво!  Якщо  не  можливо  зрозуміти,  що  саме  хотів  сказати  автор,  то  запитання,  -  «Нащо  викладати  такий  твір?».  Якщо  поет  пише  для  людини,  то  мабуть  людина  має  розуміти.    Інша  справа,  якщо  автор  ставить  на  меті  саме  ознайомити  читача  з  різноманітністю  слів  і  словосполучень  в  українській  мові.  Але  це  вже  не  поезія,  а  лінгвістичний  підхід  до  використання  слів  і  словосполучень.  
           Це  моя  думка.  Якщо  Ви  маєте  інше  бачення,  прошу  висловлюватися  у  коментарях.  Не  соромтесь.  Аби  це  лишень  стосувалося  теми,  а  не  мене  особисто.  Дякую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409836
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.03.2013

**** Казкові поети ****

Багато  поетів  казкових,
Чудових  замріяних  слів,
І  мова  у  кожного  різна,
Щоб  вилити  вир  почуттів.

Люблю  Вас,  творці  чудотворні,
За  правду,  що  ллється  завжди
З  любові  до  рідної  мови
Й  відкритої  наскрізь  душі.

Бажаю  Вам  щирої  вдачі,
Натхнення  хай  буде  завжди,
В  легкій,  але  дуже  важливій,
Роботі  на  благо  душі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409819
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.03.2013

**** Весняні сніги ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Рання  весна"  АВТОР:  Любов  Ігнатова

*******************************************************

Сніги,  білявії  сніги,
Розлізлися  за  ніч  навколо.
Не  хочуть  залишать  вони
Улежані  місця  довкола.

Ліниво  киснуть  в  мокроті,
Від  сонця  розімліли  зовсім.
А  у  ночі  почнуть  вони,
Крутити  з  вітром  хороводи.  

Хати  закутаються  пухом,
Стежки  сховаються  під  сніг.
Північний  вітер  буде  гулко
Свистати  їм  казковий  гімн.

А  зранку  знову  сонце  вийде,
І  заіскрить  бурульок  дзвін.
Весна  прийди!  -  благають  птиці,
А  сніг  байдужо  посміхнеться  їм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409500
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.03.2013

**** Закарпатська Марічка **** ( Пісня )

МАрічка,  марІчка,  
Ніжна  моя  квітка,
Пташка  кольорова,
Зіронька  моя.

Серце  моє  вільне
Ти  причарувала.
У  полон  забрала
Чарівна  краса.

Дзвоники  карпатські  
Задзвонять  нам  дзвінко,
Відгуком  озвуться  
З  Мармароських  Альп.

Ми  з  тобою  разом
Заблукаєм  в  лісі,
Гулко  нам  озветься
Шипіт  водограй.

У  бурхливих  водах
Я  нап’юся  вроди,
Губ  твоїх  солодких
Бажаний  ковток.

Ми  з  тобою  разом
Заспіваєм  вічну
Пісню  про  кохання,
Що  знайшли  у  двох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409497
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.03.2013

**** Повернення ****

Коли  вже  станеш  сильним,  коли  розкриєш  крила,
Коли  навколо  тебе  відкриються  світи,
Тоді  знайдеш  багато  того,  що  і  не  мріяв,
Але  ніде  у  світі  не  знайдуться  батьки.

В  роботі  і  турботах  закриєш  свої  очі,
І  серце  скам‘яніє  від  труднощів  усіх,
Але,  коли  прорветься  із  пам‘яті  тривога,
То  серце,  ніби  брунька,  розкриється  тоді.

Тоді  згадаєш  мати,  тоді  згадаєш  тата,
Усміхнені  і  щирі  обійми  дорогі,
І  серце,  мов  на  крилах,  прорветься  крізь  ті  грати,
Турботи  і  тривоги  до  рідної  землі.

Приїдеш  нерішучий,  постоїш  на  порозі,
І  тихо,  мов  би  ніжно,  постукаєш  тоді.
І  батько,  або  матір  відкриють  тобі  двері,
Старенькі,  але  в  серці  все  також  молоді.

І  так  багато  схочеш  сказати,  що  не  в  силах
Промовити  ні  слова  від  почуття  вини,
І  груди,  ніби  камінь,  стискає  непосильний,
Язик,  неначе  ворог,  по  зрадницьки  мовчить.

Тоді,  як  тільки  очі  по  щирому  вологі,
Сльоза,  немов  би  опис,  промовисто  блищить,
Чоло  своє  ти  вклониш  і  лагідно  промовиш
Просте,  але  важливе,  від  щирості:  «Привіт».

Спокійний,  як  раніше,  твій  тато  стисне  руку,
А  мати,  мов  дитина,  повисне  на  плечах.
І  серце  обімліє  і  схочеться  кричати,
І  плакати  відверто  у  мами  на  очах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409251
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.03.2013

**** Закордонна мама **** ( Пісня )

Засльозився  дощик  у  віконце,
Мокрі  цівки  ковзають  по  склу,
Ти,  маленьке  моє  ведмежатко,
Зрання  вже  заплакане,  чому?

Чорних  оченят  твоїх  агати,
Заховали  смуток  у  пітьму,
Ти  поплач,  любимий  мій  пухнастик,
Не  тримай  на  серці  гіркоту.

Мама  нас  з  тобою  не  покине,
Хоч  і  відлетіла  вже  давно,
Треба  грошенят  їй  заробити,
Щоб  жилося  потім  як  в  кіно.

Там  в  Іспанії  дощі  не  часті,
Але  серцем  відчуваю  я  завжди,
Коли  смуток  мамин  розіллється,
Розгойдає  в  морі  кораблі.

Ми  залишилися    на  одинці,
Тільки  бабця  прихисток  душі,
Трішки  пожаліє  й  приголубить,
І  навчить  як  жити  у  житті.

Але  кожний  ранок,  моя  мама,
Я  шукаю  ніжний  погляд  твій,
І  обійм  твоїх  палкий  цілунок,
Не  знаходжу  в  темряві  пустій.

Хто  той  дядя,  котрий  так  накоїв,
Що  не  бачу  матінку  свою?
Чи  не  було  в  нього  також  мами,
Чи  не  знає  він  мою  біду?

Боже  милий,  я  тебе  прохаю,
Захисти  матусю  від  біди,
Крізь  усі  ворожії  завади,
Матінку  до  мене  приведи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409249
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.03.2013