| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Її тіло пахне кавою,
А волосся - ваніллю
Ти милуєшся її поставою
І цілуєш губи з сіллю.
Її життя - це алегорія
Мінорного ладу історія.
Її очі є відблиском неба
Такого чистого і голубого
Вона мовчить, бо так треба
І не любить пустослів'я чужого.
Вона любить гуляти з грозою
І з вітром погомоніти
Вона любить бути чужою
І натомість усіх любити.
Вона приходить щоночі
І зникає, як відкриєш очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Бруківка, лавочка у парку
Це все для них, все без останку.
Трамвайчик стих
І запалились ліхтарі.
Він не порушував спокою
Вони сиділи там самі
Вона тендітною рукою
Йому водила по спині.
І кожен рух руки її
Його доводив до межі.
Здавалось вечір був для них,
для них одних таких чужих,
незрозумілих і складних,
водночас милих і простих.
Вони любили так сидіти
в нічному парку лиш одні,
Вони любили говорити
про їхні будні непрості.
Вони сиділи в тишині
І їм світили ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
У джунглях кам'яних
Тебе розбудять не пташки,
А спів сигналізації.
Трамвайчик переповнений шумить
і натовп заспаний кудись спішить.
У джунглях кам'яних
Не має запаху трави,
а свіжі гази залишкові.
Не має неба ясного такого
Не видно місяця старого-молодого.
Ідеш задумливо ти бруком кам'яним
Здається все таким пустим,
безбарвним, сірим і чужим.
Так хочеться пройтись стежинкою у лісі
І ніжки босії змочити у росі,
Але натомість їдеш у маршрутному таксі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
ТИ будеш запивати напівсолодким вином її голос,що мігренями у голові звучатиме.
Ти будеш стоятимеш у люту зиму буз куртки, щоб забути її руки, що теплом на тілі палатимуть.
Та все марно, бо такі почуття просто не йдуть. Вони розповсюджуються по крові, немов метастази при останній стадії раку. Вона ж, бо в тобі не бажана, немов ракова пухлина. Бо серце вже не підвладне твоїй волі, воно давно живе самостійно, лише любо`ю до тої, що давно тебе покинула за твого ж бажання. Бо ти ж, бо вважав її недосконалою,не настільки чарівною, як ти бажав би.
Та час зіграв з тобою не в твою користь.
Він нагадав, що навіть серце найзатятіших ловеласів уміє кохати.
Та на жаль, на жаль вже пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Ми втрачаємо протягом свого життя багато..
Щось по своїй волі, оскільки не могли чи не проявили бажання втримати поруч.
Ми втрачаємо людей...
Коханих, друзів, колег та найболючішою для нас є втрата близьких, рідних людей, що живуть в нашому серці, що є частинкою нас.
Вони йдуть...
Йдуть не тому, що ми їх не втримали, вони йдуть, оскільки прийшов час.
Не погоджуєтесь?? Як це час?
Так, нам хотілось би до глибини душі,щоб вони вічно були поряд, оберігали нас, підтримували, розділяли з нами наші перемоги і співпереживали поразки.
Хотілось завжди відчувати їхню підтримку і вічно бачити усмішку на їхньому обличчі. Відчувати їхню безмежну, теплу, по-справжньому чисту любов. Любов, яку ніколи не отримаємо від інших.
Так, як бути, коли все-таки приходить час утрати?
Ми повинні відпустити! Вони ж бо навіки у нашому серці, спогадах, вони ніколи не покинуть нас повністю.
Так, як вони, йдучи, забирають частинку нас, так і залишається у нас, в нашому серці вони. Ми просто повинні ніколи не забувати про них, і вони вічно житимуть з нами, в нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
МИ часто кричимо, що нас не чують!
Ми жаліємся, що нас не розуміють!
Та хіба ми говоримо? Ні !
Так просто пустослів'я, лише пусті балачки.
ми приховуємо свій біль, а потім говоримо, що всім всеодно до того, що ми відчуваємо.
Ми живемо в епоху фальші і придуманого благополуччя, в епоху людей бездушних. І навіть якщо ти почнеш говорити про свої душевні муки, тебе признають слабким і винесуть вердикт непридатності.
Та не все так втрачено!
Існують по-справжньому щирі відкриті люди, люди-ліхтарики, які своїм теплом зігрівають із середини і освітлюють шлях надії у цій темноті бездушності.
Їх воістину мало, але краще крупинка надії, ніж ціла жменя страху і зневіри.
На жаль, ми до біса сильно загрузли у болоті брехні, у лице дме вітер із осуду і заздрощів.
Нас завжди будуть переслідувати думки, що ми самотні, думки, що ми не там не потрібно, але не падайте у відчай. Знайдіть свій ліхтарик і впевнено крокуйте до своєї мрії, освітлюючи час. Будьте собою. говоріть про труднощі - це не слабість, деколи це потребує більше мужності ніж просто змовчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2013
Кав'ярня у центрі міста
Столики старі, потерті крісла.
Сходинки кривенькі і важкі дубові двері,
Помітний надпис на стіні - "Мері".
Заходжу, зрузу поверу на право
І по звичці я замовлю каву.
Столик непримітний у закутку зали
За ним ми раніше разом мовчали.
Людей не багато сидить де-не-де
І кожен із них згадає своє.
Думки чужі про сіре і буденне,
про відчуття приємне та мирзенне.
Принесли кави філіжанку
Запашної, з імбирем...
Я пам'ятаю, на світанку
Ми завжди та з тобою п'єм..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013