| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Відчиняю двері
У країну снігу і вітру
Не так як відкривають консерви
Сардини в олії чи оселедець
Не так як відкривають
Слоїк з вишневим варенням
Не так відчиняють двері в шафу
Де висить пальто –
Старе пальто, що поїла міль
І потріпана куртка,
Що багато бачила –
Звісно, не руїни Бастилії,
Але багато.
Я відчиняю двері
Як відкривають Америку
Чи незачесану Бразилію
В якій аборигени
Літають над сельвою
Накурившись якогось зілля
Я відчиняю двері
Як відкривають книгу
Якій дві тисячі літ
Як відкривають вікно
Щоб пустити світло
У комірчину, що зроду
Його не бачила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2014
Я кидаю каміння доки не втомляться руки
Але потім кидаю вже втомленими руками
Я звільнюю вогонь, що схований
У прозорому скляному глечику
І добутий із темних глибин землі-неньки
Я приношу у цей світ нову красу –
Красу спалахів нічного міста,
Красу музики металевих барабанів,
Красу зимової теології.
А коли приходить трохи сну –
Я бачу у цих коротких снах
У цих снах захмарних і синіх
Бачу Корсику, сонце Андалузії
та Аустерліца, а крім того ліхтарі
Саме ліхтарі а не ліхтарики
На яких розвішені гарантії
Чи то гарант…
Узбережжя Сардинії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474050
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2014
Пальці баштових кранів тикають в хмари
Ці металеві закарлюки ростуть, як гриби
На черствому хлібі аргентинського поета
Два пси – чорний і білий знають дорогу
До м’ясної крамнички, де замість краму
Тільки шматки м’яса – кусні вбитих тварин.
А ви кажете: «Дон Хуан. Вчення грибів.»
Та я назбираю баштових кранів у кошик
Скляного держидерева схоластиків.
І кожен баштовий кран спитає мене:
«Ти часом не громадянин?»
Я відповім йому, що я громадянин,
Але часом. А Дідро
Разом з Маратом та Дантоном
Навчать мене хімії.
Хімії баштових кранів
Чи то грибів – чорних як вікна копальні.
Сяду я краще на поїзд. Поруч із машиністом.
Скажу йому: «Геометричні абстракції
Змушують тебе носити кашкет.
Ти ж на роботі. На службі –
На паротязі. Тому дивись на колію
Яка йде до горизонту!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474030
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.01.2014
На вулиці Мангеттена
Який чорний чоловік
Кричав мені: «Містер!
Ти загубив окуляри!»
А я їх не носив зроду.
Бо я пацифіст.
Люблю пірнати
У жовту воду Гудзона,
Відкручувати кран
І дивитись як вола тече,
Слухати мовчки
Як вода видає звуки:
«Буль-буль!»
Люблю співати пісеньку
Таку повітряну пісеньку
Про Джорджію.
Коли доведеться
Мені чи тобі
Цей тихий дах
Відчути над головою
Коли весь будинок
(Весь хмарочос)
Добрий і напівприємний
Неясно мені косолапому
Ведмедем кого називати?
Кого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473653
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.01.2014
Ліхтарі запалюються на дорогах газет
Як світляки серед сельви Бразилії
Тутешні редактори і міліціонери
Такі ж людожери (часто)
Як аборигени Нової Гвінеї
У часи дивака Тасмана.
Для чого я на кораблі телевізора,
На човні старої газети,
На плоті потріпаної книги Твена
Пливу по квартирі в пошуках Автралії?
Адже там жарко – аж занадто,
Мені в Антарктиду – погомоніти з пінгвінами
(Бо я теж пінгвін чорно-білий)
І ковтнути напою який у спеку не пасує –
Зігрітися.
А я все в Австралію та в Австралію,
Навіть забув, що правильно
Називати її – Нова Голландія.
Забув. Бо мені байдуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2014
Один мій знайомий повідомив мені, що Янукович помер – чи то від інсульту чи то його повісив на люстрі його власний охоронець. Я зажурився – подумав, що всі ми ось так колись помремо і не будемо жити. І я написав ось такий плач. Потім виявилось, що то неправда. Але плач я залишив – про всяк випадок – бо Янукович все одно колись помре, а плач якраз стане в нагоді.
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Мудрого мужа сховала в безодню землі.
Вітер стогне на сивими нивами краю,
Сльози з небес потекли – плачуть хмари,
Плач синього неба землю чорну гнітить.
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Всі люди плачуть й недолю клянуть –
Хто мудрим словом утішить, хто пораду
Мудру надасть хліборобам, хто трактористам
Слово напутнє перед трудами надасть?
Місяць із неба скорботно на ліс позирає –
Хто захистить зелені ялини і клени високі?
Хто білочкам радість горіхами в гай принесе?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Хто скаже, чия біль звучить в струнах гітар?
Чия в серці лунає чорна й глибинна біда?
Юнії діви ридають – хто їм нині пояснить
Куди їх кличуть стихії – куди?
Про що журиться листя старезних дубів?
Про що плаче бджола гомінка?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Чому соняшник нині чоло похилив?
Про що зажурилася квітка сонця ясного?
Чому навіть холодна вода сльозами стає
Тужливо у море Чорне від смутку тече?
Очі людей дивляться в небо жорстоке,
Чому трава під ногами сумно так шарудить?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Тіла гаранта в безодню могили
Кинула страшно - тужить, горює народ-сирота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2014
Чому такий смуток у Ваших очах, сер?
Мені згадався Біг Бен і хвилі холодного моря…
Чому така клаустрофобія, сер?
Я думав про жираф серед рівнини і синіх бегемотів…
Чому стіл такий порожній, а келих такий повний, сер?
Я просто відкупорив пляшку не з того боку…
Чому за вікном такий Париж, сер?
Я просто люблю вилазити на башту
На високу башту нічних звуків
І плювати звідти вниз на людей…
Чому такі черевики, сер?
Тому, що ночі темні, а дні світлі,
Тому, що вода прозора, а пиво ні,
Тому, що слова варто закупорити в пляшку
І кинути її в океан карнавалу,
Тому що роялісти відкривають вікна,
А республіканці їх зачиняють,
Тому, що Темза тече, а мій Лондон ні,
Тому, що кожна Італія – пісня на мандоліні,
А кожен Муссоліні – апостроф вулиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473392
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.01.2014
«Кожному треба
посадити дерево,
збудувати хату і
народити сина.»
(Народна мудрість)
Я посадив дерево
На горі чорних каменів –
Виріс із нього ясен –
Зробить із нього
Черговий тато Карло
Цілу орду неотесану
Дерев’яних дyрників.
Я збудував хату –
З краденого дерева
І шлакоблоків –
Зроблять із неї в’язницю
З баландою і пaрaшами.
Я запліднив дyрeпy –
Народить вона негiдника,
Що буде для Ойкумени
Черговим фюрером…
(На фотографії – то я після бoдуна…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Мій домашній Калігула
Вечорами бавиться в республіку,
Мій домашній Рим
Невеликий – пару десятків квадратів,
Мій домашній форум –
Килимок біля телевізора,
Мої домашні терми –
Кімнатка з вологим повітрям
І старим умивальником.
Та я сенатор!
Вдягаю свою тогу,
Гордовито читаю Овідія,
Вітаю римський народ,
Звертаюсь до «Міста і Світу»
Надсилаю свої легіони
Підкорювати непокірну Галію,
Будую фортечні мури
Навколо Вічного Міста
Зі старих газет
І мрію стати Імператором!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449135
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.09.2013
Будівельник Желябов Нестор Гаврилович любив дивитися у вікно. Не те, що він щось хотів побачити чи за чимось спостерігав – зовсім ні. Він дивився у вікно навіть тоді, коли за вікном була суцільна темрява. Якось вночі у вікно до будівничого Желябова зазирнув Місяць і спитав його: «Ну чому ти дивишся у вікно? Для чого? Краще б зробив би в цей час якусь суспільно корисну справу!» На це будівельник Желябов відповів: «А може я таким чином готуюсь до завтрашнього відповідального дня? А може оце от моє заглядання у вікно мені щось приносить про що і не скажеш? Га?» На це місяць нічого не відповів і вирішив більше з людьми не розмовляти. А будівельник Желябов підійшов до холодильника, відкрив дверцята і побачив на білій поличці бутерброд. І подумав: «А як добре було тиждень тому пити чай з лимоном в гостях у Маргарити Петрівни Гавришко!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448581
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.09.2013
Колишній бухгалтер Круль Іван Федорович щоденно проходив мимо хлібного магазину, зупинявся перед вітриною, скрушно хитав головою і голосно зітхав: «Ех-ех-ех!» Так тривало досить довгий час. Нарешті продавщиця магазину в білому халаті – Кнопочкіна Патрикея Павлівна вийшла з магазину і запитала: «Шановний перехожий! Чому Ви щоденно ходите біля нашої вітрини і зітхаєте? Ще й скрушно хитаєте головою. Невже Вам не подобаються наші булочки? Ви ж навіть їх ніколи не купували!» На це колишній бухгалтер Іван Федорович Круль відповів: «Я ніколи не купував ваших булочок, бо я алкоголік і всі гроші які в мене є пропиваю. І цей факт є причиною мого щоденного зітхання.» У відповідь продавщиця в білому халаті Патрикея Павлівна Кнопочкіна голосно заплакала. А потім подарувала Івану Федоровичу булочку з родзинками. Колишнього бухгалтера настільки вразив цей випадок, що він кинув пити і став з друзями ходити на рибалку. А коли він проходив мимо хлібного магазину, то співав голосно пісню про чебурашку. А продавщиця Патрикея Павлівна Кнопочкіна поїхала працювати в Бельгію і влаштувалася працювати на заправці. І бензин в різні легкові машини заливала дуже хороший.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448195
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.09.2013
Сантехнік Потапов часто думав про вітрила кораблів мореплавця Кука. Від цього у нього був ностальгічний і трохи меланхолійний настрій. Одного разу йому здалося, що одне вітрило на грот-щоглі фрегату «Резолюшн» розірвав шквал. Тоді сантехнік Потапов ще сильніше зажурився. Інженер Ключиков сказав йому: «А ти не думай про вітрила Кука». Але сантехнік Потапов все одно думав про це. І за глибоку журбу його навіть хотіли звільнити з посади сантехніка. Тоді пенсіонерка Розенко Анастасія Петрівна з другого поверху купила йому в магазині цукерки «Ведмедик в лісі». Сантехнік Потапов дуже зрадів, пив чай на кухні з цукерками і посміхався. А в цей час інженер Ключиков забивав у стіну цвях, щоб повісити на нього картину – репродукцію Рембранта «Даная» - різнокольорову і красиву. І випадково вдарив себе молотком по пальцях. Боляче. Ось так буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448194
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.09.2013
Громадянин Клумський та громадянин Шлемер сиділи на великій залізній трубі – доволі іржавій. Громадянин Клумський був вдягнений в синій піджак, а громадянин Шлемер тримар в руках булочку, яку він купив у хлібному магазині. Вони дивилися в небо і думали про синій чайник з гарячою водою. Громадянин Клумстький сказав: «А давайте помріємо про поїздку до міста Крамоторська на залізниці в купейному вагоні». Громадянин Шлемер відповів: «Мріяти про поїздку до міста Краматорська почесно і корисно». І вони почали бити по трубі дерев’яними палицями. Труба у відповідь загуділа. Бабуся в коричневому макінтоші, що йшла мимо зробила цим громадянам зауваження. Громадянину Клумському і Громадянину Шлемеру стало соромно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448002
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Я Буратіно.
Звичайний собі Буратіно –
З портфелем і посадою.
Я великий вчитель ляльок,
Командир маріонеток.
Я теж лялька,
Але мої мотузки найдовші.
Тому я диктатор
Для ганчіркових Мальвін
І паперових Арлекінів.
Бо я дерев’яний!
З дуба тесаний!
Коли мене майстрував
Тато Карло – дивак
То запустив у мою
Порожню голову
Замість клепок
І шурупів
Жменю вусатих жуків.
І з того часу,
З того вітряного часу
В моїй голові вони шурхотять
Точать тирсу
Моєї свідомості.
Ви думали то думки?
А то шурхіт.
Жуків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2013
Ви хочете
(Ви, звичайно ж, хочете!)
Щоб день здивований
Дивився меланхолійним оком
На мене – клошара
І називав потайки собакою.
Ви хочете
(Ви, звичайно ж, хочете!)
Щоб урбаністичні горобці
Мене знову називали дурником.
Кажу до побачення
Порожній пляшці з-під пива.
Дивлюсь на окуляри,
А вони географічні.
Азбестові квіти
Навушниками ночей
Кажуть мені: «Квота!»
Аби ж тільки до.
Я знаю –
Кожна ніч – варфоломіївська.
Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2013
Я просто кавалок крейди,
Яким написано на зеленому паркані
Непристойне слово –
Всього три літери.
Я йду, крокую
Широкими вулицями Калуша
У своїх коротких штанцях,
Трохи брудних, але гонорових,
У зелених шкарпетках
І гішпанських модних штиблетах.
Друзі вчать мене грати на скрипці,
А я просто жук
Вкритий росою
Раннього літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013
Коли вириють мені глибоку
Прямокутну яму,
Коли зариють мене в землю,
Поставте на моїй могилі
Мої подерті черевики.
А замість пам’ятника
Поставте опудало.
Бо таким вже я був
Страхополохом для зайців.
І напишіть на камені:
«Тут лежить Великий Паяц
З якого всі сміялися,
Великий Артист
Який все життя грав виставу
Для одного глядача,
Який вмів зображати людину
І всім здавався живим,
Вмів говорити слова
Які здавались розумними,
Вмів пиячити і бути тверезим,
Вмів писати літери
І натискати кнопки,
Тільки так і не навчився
Бути людиною.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Ви знаєте
Ви, звичайно, знаєте,
Що світанок пахне бджолами.
А моя голова то вулик
Де рояться думки крилотошестиногами -
Волохатими як песики.
Своїми дерев’яними руками
Я примайструю на цей вулик роги
Хочу сам собі нагадувати
Оленя північного
(Шкода, що вони не літають).
Своїми дерев’яними ногами
Буду топтати коридори,
Буду дивитися на стіни,
Буду говорити звук «О»,
Буду будувати самокат,
Буду бути,
Буду будити будні –
Я – тракторист зубатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
ачити: зайця стоногу руду.
Чути: двигуна рев стопудового.
Нюхати: необов'язковість доріг міста.
Торкатися: білих пружних м'ячиків.
Медитувати: городами, полями, зупинився.
Окулярити: сніг рожевий, заметіль.
Стопудозити: літо.
Мавпувати: президента мурах.
Прасувати: вантажівку літератури.
Човгати: пружним тюльпаном.
Зазирати: у безодню чорної діри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
У моїй голові марширують страуси
Саме не Штрауси, а страуси
Не плутайте довгоногих птахів
З музикантами вальсу!
Хоча птахи теж музиканти,
А страуси теж вальс витанцьовують
Принаймні у моїй голові.
Я так люблю морозиво
Приправлене комами і крапками,
Я так люблю кмітливих бегемотиків
Коли вони мені після перепою ввижаються.
Колись прийде до мене зайчик
(А всім приходять білочки),
І будуть його вуха
З моєї смерекової свідомості
Стирчати як два вітрила.
Буде він по звивинам мого мозку
Вистрибувати
І промову про президента
Виголошувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
Я Дон Кіхот
Лицар Сумного Образу
Їду по світу
Зі своїм списом пружним
Величезним
Дівчат і жінок дивуючи.
Я підводник
Пірнаю у безодню темну
Діру таємничу
Непізнану.
Я футболіст -
Бавлюся м'ячиками
Двома одночасно.
Я - Зігфрід
Свого дракона непокірного
Пробуджую.
Я садівник -
Свого тюльпана рожевого
(Чи то кактуса)
Плекаю,
Вирощую...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
«Цирк поїхав, а клоун лишився.»
(Народна мудрість)
Я працював у цирку клоуном -
У цьому величезному цирку,
Але шатро згоріло,
Директор збожеволів,
Звірі розбіглися хто куди
І блукають серед людей,
Жонглери стали політиками,
Акробати фінансистами,
Фокусники чиновниками,
Ведмідь і той – вчителем музики,
Оркестр весь спився –
До хвостатої білочки,
Тільки я – як був паяцом
Так і лишився.
Продовжую свою клоунаду.
А всі думають я серйозно…
У повітря кидаю фрази дурні
Сам собі нагадую
Чи то замориша
Чи то пацієнта
Психлікарні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Велосипед,
Що існує тільки в моїй свідомості
Має квадратні колеса.
На ньому катаються бджоли –
З одного вулика в інший.
Його кермо майстрував Дарвін,
Його дзвіночок
Виточував Нерон
На дозвіллі.
Дайте мені ляпасів –
Може я і прокинуся.
А ще краще –
Подаруйте мені телевізор –
Буду споглядати волохатих горил
На його тріснутому екрані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425163
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.05.2013
Сонце – руде колібрі,
Літній день – прозора горілка,
Дерева – лоскотальники Боніфація,
Тролейбуси – вусаті жуки.
Скину черевики, піду босоніж
По гарячому асфальту.
Отак: топ-топ-топ.
Слова важкими каменями
Падають на мій лисий череп.
Поїду я краще на озеро
Малаві – синє і глибоке
Буду бегемотів
Годувати бутербродами.
Я – тарган
А земна куля –
Брудна комірчина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425162
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2013
Я знаю
Дон Кіхот мав собачку
Що бігала
За його одноногим конем.
І справжнє ім'я Дон Кіхота
Було граф Монте Крісто.
Я послідовник Грібоєдова -
Старого класика
Гукаю: "Карету мені, карету!"
Поїду у царство грибне
Різнокольорове,
Де мультфільми
Зливаються з життям.
Мій ніс росте -
Він вже довший
Ніж в Буратіно.
Пхаю його у справи чужі.
Не тому що цікаво,
Просто люблю
Робити людям
Підлості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404822
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.02.2013
Мені кожної ночі сниться один і той же сон. Сниться, нібито я іду по вулиці в синьому піджаку і червоних штанях (які в моєму сні я чомусь дуже люблю) і переходжу вулицю.
Але раптом мої ноги приклеюються до асфальту. Я хочу підняти ногу чи зробити хоч крок – неможливо. Намертво як приросли до траси. І тут з-за повороту вилітає величезний вантажних автомобіль – якийсь гібрид КрАЗу та БелАЗу і прямує прямо на мене не гальмуючи. Я смикаюсь, смикаюсь – марно. Тут бачу крупним планом обличчя шофера машини – він злісно регоче, зуби в нього чомусь конічні як крокодила і він громовим голосом промовляє: «Ага, попався, асистент Заморока! Позаморочував людей і достатньо! Будеш знати як маримухи курити! Ти результат невдалого експерименту психіатра-недоука!» І вантажівка мене бампером - бац! І далі їде. І голова моя потрапляє під колесо. Череп - хрусь! Мізки - по асфальту. І ось я вже вишу в повітрі над дорогою яко безтілесний дух і бачу тіло моє на дорозі і вантажівку, що прямує собі далі.
Приїжджає швидка, збирають мої мізки по дорозі, доктори наглої помочі при цьому чомусь сміються і кидають в повітря фрази: «Буде тепер практикантам-заочникам на чому практикуватися!» Відвозять мене в лікарню, я за ними лечу і репетую: «Та лікуйте ж мене, харамизники окреслені! Я ж ще живий!» А їм байдуже… Привозять мене до лікарні, кладуть на стіл, підключають капельницю. Тільки замість ліків формалін капають ще й примовляють: «Це щоб не зіпсувався, треба, щоб він в труні гарненький лежав!» І потім я прокидаюся! Весь впрілий, руки тремтять… Жах якийсь! І так щоночі.
Пішов я на прийом до психіатра – кажу так ось і так, набридли мені ці нічні жахи, полікуйте якось, подаруйте спокійний сон. Хочу, щоб мені снились натуралісти у синіх рожевих купальниках, квіти орхідей дівчата, які співають пісеньку про Чебуращку. А він вар’ят замість ліків приписав мені свіже повітря, холодні обливання і «тримайтесь подалі від хімічних заводів Калуша». Теж мені ескулап!
Вийшов я з поліклініки, йду собі дорогою, сонечко світить, так радісно стало. Люди йдуть назустріч мені, і серед них дівчата – молоді і симпатичні. Захотілось назбирати на дорозі камінців і дарувати кожній дівчині з усмішкою на додаток. Прямую до площі Ринок, людей все більшає. І раптом бачу я на дорозі величезного синього зайця чотирьохметрового росту з велетенським барабаном. І він в той барабан: «Бам! Бам! Бам!» Аж вуха закладає і голова тріщить від того бамкання. І всі оточуючі люди не звертають на того зайця ніякої уваги і таке враження, що і не чують звуків його велетенського барабану. І тоді я починаю розуміти, що заєць цей існує тільки в моїй свідомості…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404821
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Кажуть що я
Помилка природи,
Карикатура на людину -
Жорстока і зла.
Дитя хімічного міста
Та отруєного світу.
Результат невдалого досліду
Психіатра невдахи.
А я просто одна з монет
Яку заплатили Іуді,
Творець свого
Ілюзорного світу,
Я просто лівий чобіт,
Який одягають,
Щоб ходити по трупах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404701
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.02.2013
Нехай кажуть
Що бракує в мене
В голові клепок
Що я нагадую Швейка
І Дон Кіхота
Що я неадекватний
І живу у світі
Своїх вигадок.
Але все одно:
Я геній!
Себе у віках прославлю!
Як Еверест
Здіймаюсь над світом людей.
Я - Заморока!
Я заморочую світ
Заморочений
Зам-зам-зам-заморочений.
Отак!
Гриби моїх автомобілів
Їдуть у прірву Вічності!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404700
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.02.2013
Я - Буратіно.
Мене вирізьбив
З колоди дубової
Тато Карло дивакуватий.
Тому я - його вигадка -
Був дуб-дубом (спочатку)
Потім навчився визначати
Які люди неблагонадійні
І строчити доноси і пасквілі.
Продам я свого тата Карла
За кілька монеток
Спецслужбам Країни Дурнів
Бо забагато він грає
На шарманці своїй.
У ляльковому театрі
Відчуваю себе
Президентом
І байдуже,
Що Арлекін казав,
Що у мене манія величі.
Я Буратіно Дубовий
Дивлюсь на людей
Як на ляльок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403647
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.02.2013
Я не просто психопат.
Я президент
Найпрезидентніший президент!
Нехай моя держава уявна
І називають її ляльки
«Країною Дурнів».
Але я владарюю!
Караю і милую.
Я вже не асистент ката
І навіть не паяц
З якого сміятися звикли.
Я президент!
Найвеличніший.
І найрозумніший.
Поставлю собі пам’ятник.
Напишу про себе поему.
У віках прославлю.
Бо хто ж мене похвалить
Якщо цього не зроблю я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403646
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.02.2013