| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Я справді думала, що зможу тебе полюбити,
І навіть підібрала пісню під нашу любов,
Але на жаль її не можна прищепити,
Або налити трохи солодкого зною в кров.
І тепер моє серце схоже на розбите яйце,
З якого навіть не вилупилося циплятко,
Моя душа розривається, я відчуваю це,
Але навіть не маю права на сльозинку.
Я не заслужила на твою любов, пробач
Тебе я підвела і ось моя розплата,
А ти ж просто хотів бути зі мною поруч
Незалежно від того,яка зараз дата.
Сліпець би й той помітив, як тебе пече,
Зсередини згораючого знову.
Та я не схилюсь на твоє плече,
Тобі достатньо завдала вже болю.
Та це прекрасно, вміти так любити,
Пробач лише - любов та не моя
А я не зможу так на світі жити
І думати, що точно не твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014
Твоя душа кричить так голосно, зроби тихіше,
Я не жартую, це на слух мій давить, не колише
Твій стукіт серця надто сильний, він мене руйнує,
Ще трохи - і сам Бог тебе почує.
Навіщо вся душа тобі, хіба не досить
Простої дружби, яка нічого більш не просить
Ти все одно один, і я одна, і всі ми
Народжені самотніми людьми.
Тому й спішать писати про кохання,
Так, наче переймаються ним крайнє
Але й самотність дехто називає даром,
Так, як собаку назива Омаром.
Зроби тихіше, або знаєш, краще вимкни музику
Яка мов грім, звучить у твоїх грудях
Давай забудемо на мить хоч про романтику
Й побудемо самотніми на людях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014
А небо, небо сипле зорі,
І усміхається лукаво,
А я іду собі поволі
І думаю про щось цікаво.
А "синє" тане у зіниці
І відзеркалює в душі
Свої великі таємниці,
Свою мелодію у тиші.
А я іду, я чимчикую,
Так швидко, що минає день,
І того неба вже не чую,
Бо думаю про щось своє.
У діловому капелюсі
Додому без вагань спішу,
Щоб прогулятись(давні друзі)
Із рідним небом у саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Банальність. Скурпульозна недостача
Чиєїсь ласки. Або просто розуміння.
Страх самотності – така вже наша вдача,
Що мимоволі викликає мов прозріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
На всій планеті сон долає ніч,
Хоч прокидаються мої страхи й тривоги,
Вилазять з мене монстрики малі,
І тихо стеляться мені під ноги.
Жменьку бажань кладу я в голові,
Горщечок меду, щоби сни солодкі,
І мамину любов, яка тече в крові,
Дельфінових всім снів та пресолодких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Мінливість сімно тягне за собою
Суху обкладинку і те, що в ній жевріє,
Усе важливе завтра обернеться грою,
Розкочегарене вже серце знов закам'яніє.
Все втратить зміст уже за пів години,
А може, віднайде давно забуту легкість,
Вже виповзає сонце завтрашньої днини,
Втрачає ніч вчорашня таємничу зіркість.
Тож поспішай, якщо ще маєш що сказати
Сьогоднішньому світу, що повільно гине,
Бо справжня віра повстає крилато,
Навіть із попелу у завтрашній людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2014
Мені на мить здалось, що всі ми у союзі,
Однакові в думках і вельми ззовні схожі,
Що живемо в ілюзії свободи без кордонів,
Тоді, як всі заплутані в безмежності контролів.
Нездатні щось змінити, як мала комашка,
Ми - бідна нація, яка працює тяжко,
На кого - не питай, ато іще відберуть
Останній кусень хліба й не спитають.
Зневіра й скептицизм - вже зовсім не новинка,
І не дива нікому та малесенька квартирка,
В якій живеш тихенько, щоб не відібрали,
Той "дар", держава що подарувала.
Любити Батьківщину навчають зараз всюди,
Але чому ж вона нас не бажає, люди?
...Мені здалось на мить, що всі ми у Союзі
Та чи це й справді міф? Тікайте, любі друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
І ось, початок ще одного дня,
Що дише невідомим. Може завтра
Прокинешся ти спраглим до знання,
Що приведе тебе в щасливе післязавтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Думки...Вони не дають мені заснути. Зазвичай вони приходять ввечері, захлинаючи мене бурхливим потоком. Тоді, коли нема куди особливо дітися від неминучої агонії ще одного дня. Хто ми насправді? Це запитання здається таким банальним, але як же важко знайти на нього єдину відповідь. Чи є в мені хоч крихта унікального, або ж я просто випадкове сплетіння тіней чужих думок? Чому ми так нестерпно прагнемо сподобатися іншим, таким же мінливим та недосконалим? Набридла ця облудлива залежність від чужої думки. Все одно ми врешті-решт залишаємось самі. Для чого ж тоді усі старання? Це не дає мені спокою, заставляє знову й знову копатися у своїй голові в надії знайти хоч одну відповідь...Який сенс нашого швидкоплинного існування? Жити для себе, а не для інших - ось найвища свобода. Діяти так, як вважаєш незалежно від того, що про це думають інші - ось та істина буття, яку усі шукають. Це здається так просто, а втілити в реальність так складно. Неможливо повністю звільнитись від впливу інших. Та й непотрібно. Головне - в життєвій кучугурі чужих бажань не загубити своїх. Адже це так важливо і водночас так мізерно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474023
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.01.2014
Тиша. Світлом дише розум,
А ти живеш своїм життям тим часом,
Навколо дико пахнуть квіти,
А ти не в змозі вже радіти.
Тобі набридло в пустці жити,
Летіти зовсім без орбіти,
Навіщо день? Та ж ніч так світить!
Й мільйонами зірок калічить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2013
Сьогодні світ вже інший безперечно,
Уже не модно бути не таким, як всі,
І кожен крок на життєвій стежині,
Є завжди під контролем у юрби.
Уже не модно мислити самому,
Немає часу для таких «дрібниць».
Важливо інше: де поставиш кому,
Коли напишеш скаргу до дільниць.
Не модно піклуватись про духовність,
Коли навколо безлічі розваг,
Якщо уже так хочеш неповторність,
Звернися до поетів та невдах.
Сьогодні світ вже інший й усі люди
Але проблема залишається одна
Талановитість й неповторність всюди
Цінують менше, ніж бокал вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2013
Я все ж люблю свою країну,
Ну й нехай, ніхто її не любить,
І може важко віднайти причину
Для того, хто її ж і губить.
Я б заблудилася в полях пшениці,
Подалі від брудних, зруйнованих доріг,
Та я б напилалася води з криниці,
В селі, де матерям її кладуть до ніг.
І може, не рівняють її з іншими,
Та все ж, вона моя, а не чиясь чужа.
Й дитинство моє пахне її квітами,
А мої спогади – то є її душа.
Не треба мені іншої, повірте,
Достатньо щастя і на цій землі.
Така любов одна на цілім світі,
Бо ця земля ЖИВА в моїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464473
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2013
Спіши хутчіш до змерзлих друзів жмені,
та не забудь вкраїнський прапор у кишені.
Хто зна, що буде завтра, тож не гав "сьогодні"
Не грій об лихо руки - то ж душа стане холодна!
Нехай в чужих очах - невимовлений біль,
А ти замучений чужими "що?" й "навіщо?"
Але не втомлюйсь вірити, що в сильну заметіль
Зігріє, як ніщо, твій друг найближчий.
Та головне, не загуби ту стрічку синьо-жовту,
Якою стиснуто так туго твоє серце,
Вона не раз врятує ще від зради та розбрату,
І не потри національну міць на терці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464467
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2013
Занадто скромна, щоби розкидатися віршами,
Занадто тиха, щоб кричати про свій біль,
Вона рясніла по-дівочому сльозами,
І думала про сонце в заметіль.
Смішна до крайнощів, немов мала дитина,
Наївна й щира, наче почуття,
Вона була до безконечності красива,
Допоки душу розїдала гіркота.
Вона не відала, як жити їй на світі,
Кому повідати свою малу весну,
Й хоч молодість її була без квітів,
Та серце її пахло наяву.
Яка важка й нестерпна їй реальність,
Який обмежений та гамірний їй день,
А на устах – невимовлена спраглість,
А на душі – мільйон неспіваних пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462139
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2013
Господи, дякую тобі за цю красу,
Що повнить серце ніжністю, мов квітку,
За простоту кохання наяву,
Й за вічний крик полів улітку.
Та дякую за те, що є Душа,
Що не згниє, як труп, ніколи,
Спасибі вже за те, що я жива,
Щоб сіяти добро, мов мак довкола.
Як добре те, що за скупі мільйони
Не купиш щастя та гармонії в душі,
І що всі ми – малі Наполеони,
Шукаєм та знаходим щастя на Землі.
Та дякую за ніч, яка своїм повітрям
Бентежить дух й зворушує думки,
За місяць, що, мов гострим вістрям
Розріже темряву на клаптики.
На жаль, не здатні ми, мізерні люди
Уповні зрозуміти всю божественну красу,
Та слід лиш придивитись, і усюди
Відчутно сльози Бога, як легку росу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462138
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2013
Чи це нормально - почуватися слабким,
поламаним, забутим і розбитим,
а кожен день дарма прожитим,
чи це нормально - почуватися таким?
Чи це нормально - просто існувати,
немов дивитися на світ крізь ґрати,
забувши те, що називається любов?
Невже нормально бути непочутим,
незрозумілим іншими й забутим,
як можна відчинити душу,
коли не знаєш, хто її задушить?
Це не нормально - кожен раз мовчати
тоді, як серце рветься закричати,
чи впасти на коліна й здатись,
коли немає сил уже боротись.
Чому ж так важко виразити словом
ті речі, що в душі бурлять жагуче,
хіба не легше довести те ділом
і розпалити полум'я палюче?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
На грані почуттів. Горю від стиду.
Німотно слухаю. Приховую огиду.
Дедалі важче стримувати гнів,
Який у серці тихо накипів.
Спостерігаю, як розвалюється світ.
Мій світ. Звичайно, цей ще постоїть.
Збудований на фальші та красі
Зсередини прогнилий й без душі.
Усе, що сталося, нічого вже й не варте,
Якщо якийсь маленький камінь на шляху.
Його достатньо, щоби до асфальту
Розбити свою і чужу душу.
Немає слів. Я вже не розумію,
Навіщо дружба, якщо й це - брехня,
Зате тепер я чітко уявляю
Цей світ, де все "прекрасно" й "недарма".[color="#201e3d"][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427770
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.05.2013