Георгій Грищенко

Сокира і сусід

Віддав  я  сусіду  сокиру,
Щоб  зміг  він  мене  захищати,
Як  влізе  в  мою  хтось  квартиру
Мене  щоби  пограбувати.

В  сусіда  уже  дві  сокори,
Він  ними  почав  жонглювати,
Потрібні  йому  дві  квартири
Й  почав  він  мене  випихати.

Забрав  він  у  мене  кімнату,
З  якої  Дніпром  милувався,
І  скорчивши  морду  пихату
Квартиру  присвоїть  зібрався.

Він  каже  фашист  я  й  Бандера,
Що  він  тут  порядок  наводить,
А  то  тут  бандитська  печера
І  вкрадене  тут  він  находить.

Та  інші  сусіди  не  вірять
Загарбнику  хати  моєї
Й  готові  зневагу  відмірять
Сповна  від  моралі  своєї.

Загарбник  живе  і  сміється
Із  слів  їх,  хоч  й  слухає  чемно,
Тож  нині  мені  вже  здається,
Сокиру  віддав  я  даремно.
30.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2014

Добрий день мій друже

Напиши  мені  листа,
Ти  озвися  як  живеться,
Ти  замовк,  мо’  на  свята
Ще  горілка  тобі  п’ється.

Як  було  у  нас  колись,
Пляшка  й  сало  на  закуску,
Ти  ще  пить  не  розучивсь
І  не  кинув  їсти  гуску?

Може  ловиш  рибу  ще
Та  і  юшкою  смакуєш,
Чи  обходишся  борщем
І  за  другом  не  жалкуєш.

Як  дружина  там  твоя
Ще  танцює  і  співає
Й  про  родиноньку  щодня
Як  і  завше  добре  дбає.
                                                                       
А  як  діточки  твої,
Певно  вже  вони  дорослі
Й  в  них  родини  є  свої,
Чи  живуть  із  вами  й  досі.

Чи  окремо  вже  живуть,
А  онуків  скільки  маєш?
Й  написати  не  забудь
Чи  частенько  з  ними  граєш.

Будь  здоровим,  друже  мій,
Я  не  відповідь  чекаю,
Я  старий  та  повен  мрій,
Ти  такий  же,  це  я  знаю.

Довго  відповідь  чекав,
Та  назад  хтось  лист  вертає,
Я  на  ньому  прочитав
Адресата  тут  немає.

Де  подівся,  друже,  ти,
Я  напевно  вже  не  взнаю,
Та  усі  свої  листи
Я  в  шухлядочку  складаю.
29.03.14.

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488924
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2014

Роби добро

Поки  руки  теплі,
То  роби  добро,
Обійди  всі  землі
Й  розкажи  там  про

Віру  в  перемогу
Честі  й  доброти,
В  радісну  дорогу
Здійснення  мети

Вселюдського  щастя
Мирно  й  добре  жить
І  що  це  удасться
Як  добро  робить.

Не  робімо  злого,
Це  розколе  світ
І  до  всіх  від  цього
Прийде  купа  бід.
24.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487787
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2014

Яструб

Двоголовий  яструб
Зиркає  на  нас
І  не  каже  здравствуй
В  гості  я  до  вас.

В  нього  зброя  в  лапах
Й  грізно  він  кричить:
-  Вас  нема  на  мапах,
Приєднаю  в  мить.

Маєш,  кажем,  зброю
І  на  нас  кричиш,
Станемо  до  бою
І  одержиш  «шиш».
23.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487663
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2014

Брехня

Брехня  це  зброя
Агресії  ділків
Все  для  «героя»
На  захист  земляків.

Брехня  зомбує
Довірливих  людей
Й  ніхто  не  чує
Підступності  ідей.

Всіх  оббрехати
З  якими  ти  живеш,
Щоб  другом  стати,
Ти  ж  ворога  не  ждеш.

Брехун  раптово
Захопить  рідний  край
І  все  готово
Й  свободонька  прощай.
23.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487592
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2014

До гаю

Прийшов  я  до  гаю
Зозулю  шукати,
Щоби  запитати
Жить  скільки  ще  маю.

Шукав  цілу  днину,
Зозулі  немає,
Все  паство  співає,
Бо  має  причину

Бо  сонечко  світить
І  гай  зеленіє,
Як  вітер  повіє
Ворушаться  віти.

В  гніздечках  малята
З’явитися  мають,
Батьки  їх  чекають,
Це  їх  пташенята.

А  я  ж  хочу  знати
Жить  скільки  ще  маю,
Пісень  не  співаю,
Зібрався  вмирати.

Вона  ж  закувала,
Я  збивсь  рахувати,
Ще  рано  вмирати
Зозуля  казала.

Пішов  я  додому
З  веселого  гаю,
Живу  і  співаю,
Що  раджу  будь  кому.
22.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2014

Як дістало

Загнуздаю  я  коня
Невдоволення  і  злості,
Щоби  їздити  щодня
До  байдужості  у  гості.

Що  в  нас  робиться  не  так
Це  усе  мені  до  спИни,
Бо  спадковий  я  бідак
Й  не  впливаю  на  причини

Щоб  змінилося  життя,
З  бідака  я  б  став  заможним,
Бо  для  влади  я  сміття
Й  зневажати  мною  можна.

Думав  так  багато  хто
Поки  банда  керувала,
Грабувала  нас  гуртом,
А  громада  все  мовчала.

І  терпіла  крадіїв,
Слухала  всі  їхні  байки,
Обіцянок  купа  слів,
Та  лише  це  крики  чайки.

Та  терпець  урвався  вмить,
Як  суспільство  це  дістало,
Бо  схотіло  гідно  жить
І  бандитів  геть  прогнало.
20.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487166
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014

Живу тихенько

Живу  собі  тихенько,
Ніколи  не  кричу,
Людина  я  маленька,
Тому  завжди  мовчу.

Ніхто  і  не  питає
Як  хочу  в  світі  жить
Й  без  мене  влада  знає,
Що  треба  їй  робить.
                                                                   
Дивлюсь  на  її  пику,
Живе  як  у  раю,
Дорогу  дає  лиху
В  хатиночку  мою.

Борюся  як  умію,
Щоб  лихо  подолать,
До  влад  волать  не  смію,
По  пиці  можуть  дать.

Звертаюся  до  Бога
І  помочі  прошу,
Щоб  легшала  дорога
До  мисочки  борщу.

І  Бог  не  забуває
Мене  в  країні  цій,
Завжди  допомагає,
Щоб  зникнув  лиходій.
21.03.14.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487165
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014

Гонор

Брехня  і  кривда
Прийшли  із  відтіля,
Ішла  де  битва
Чия  і  де  земля.

Та  дехто  й  нині
Цим  кривдником  стає,
По  тій  причині
Імперії  не  є..

Це  він  агресор
І  злісний  окупант,
Імперії  асессор,
Диявола  гарант.

Брехня  загине,
Неначе  темна  ніч,
Це  правда  вчине
Як  стане  віч  на  віч.

Імперський  гонор
Прийдеться  притушить,
Поразки  донор
Не  дасть  спокійно  жить.
16.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014

Я пам'ятаю.

Коли  пригадую  її
Приємність  відчуваю
І  всі  ласкавості  свої  
Я  й  досі  пам’ятаю.

Навіщо  в  пам’яті  моїй
Вона  закарбувалась,
Мо’  щоб  у  старості  сумній  
Ще  радість  відчувалась.

Коли  ще  маєш  почуття
Любові  та  кохання,
Це  знак  триває  ще  життя,
Є  мрії  й  сподівання.
16.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2014

Свобода

Свобода  у  думках  і  діях
Підносить  наший  дух  життя,
Робімо  ж  все,  що  є  у  мріях,
Так  робляться  всі  відкриття.

Вперед  до  здійснення  бажання,
Створити  світ  для  майбуття,
Тож  прикладаймо  всі  старання
Для  змін  в  покращення  життя.
14.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485592
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2014

Звернення до Тараса Шевченка

Ох,  Тарасе,  подивися
На  нас  з  того  твого  світу,
Хто  карати  нас  з’явився
За  бандитську  всю  еліту,

 Що  втекла  із  України
Від  розгніваного  люду,
Довела  що  до  руїни
Економіку  в  нас  всюди.

Скрізь  бандитів  розставляла
На  усякії  посади,
Люд  і  бізнес  грабувала
Все  для  кланової  влади.

Хто  ж  узявся  нас  карати,
Це  кремлівська  також  банда,
Щоб  нас  й  далі  грабувати
Повернути  нам  гаранта.

Цього  зека  у  законі,
Що  утік  із  України,
За  убивства  буде  в  зоні
В  нас  сидіти  й  гризти  стіни.
13.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485423
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2014

Брат на брата

Знову  суне  брат  на  брата,
Хоче  землю  відібрати,
Бреше,  що  його  там  хата
Здавна  змушена  стояти.

А  того  ж  мирно  жили
Більше  двох  десятків  років,
Все  про  дружбу  говорили
На  завжди,  без  всяких  строків.

Старший  брат,  як  гонористий,
Діяв  тихою  сапою,
Допоміг  йому  нечистий
Готуватися  до  бою.

Й  взявся  брата  грабувати,
Бреше  руських  я  рятую,
Щоб  фашистам  не  віддати
Я  собою  ризикую.

Та  йому  слід  нагадати
Правило  життя  скрізь  чинне,
Хто  підніме  меч  на  брата,
Той  від  нього  і  загине.

Врозумив  би  його  Боже
Не  порушувати  правил,
Як  оговтатися  зможе
Покарай  лиш  для  забави.
12.03.14.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485173
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014

Я не покину

Коли  додому  прилітаєш
З  далекого  чужого  краю,
Безмежну  радість  відчуваєш
Й  як  капає  сльоза  я  знаю.

Колись  я  місяць  був  на  Сході,
В  Хабаровську,  Біробіджані,
Та  звикнути  там  жити  годі,
Хоча  там  гості  у  пошані.

Було  зі  мною  це  давненько,
Ще  при  Радянському  Союзі,
Прости  мене  Вкраїно  ненько,
Що  жив  без  тебе  хоч  і  в  тузі.

Та  нині  я  вже  не  покину
Тебе  ніколи  рідна  мати,
Хоча  й  від  старості  загину,
Та  ляжу  тут  я  спочивати.
                                                                                           
Душа  ж  безсмертна  із  тобою
Залишиться  щоби  радіти,
Чи  готуватися  до  бою.
Твої  щоб  гідно  жили  діти.

Хай  демократія  й  свобода
Панує  в  українськім  братстві,
Це  справедлива  нагорода
За  сотні  літ  страждання  в  рабстві.
09.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484526
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2014

Філософія підступності

Коли  не  можеш  укусити,
То  ти  бігом  бери  й  цілуй,
В  політиці  так  треба  жити,
Новини  слухай  і  слідкуй.

Такий  є  шлях  до  перемоги
Над  кожним  ворогом  твоїм,
Лише  чатуй  його  незмоги,
Кусай  тоді,  ти  ж  є  своїм.
                                                                                           
Кусай  потроху  і  тихенько
Тоді  ти  швидше  проковтнеш
Й  радітиме  твоє  серденько,
Що  ворог  вмер,  а  ти  живеш.

Ця  філософія  підступна
Живе  в  політиці  щодня
І  жертва  є  коли  наступна
Радіє  друг,  як  те  щеня.

Що  може  друга  укусити
І  проковтнуть  його  кусок,
Не  дать  йому  спокійно  жити,
Від  болю  щоб  стогнав  дружок.

Він  думає,  йому  минеться,
Що  світ  усе  йому  простить,
Та  тільки  так  йому  здається,
За  зраду  Бог  його  провчить.
07.03.14.






 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484087
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2014

Брехня і кривда

Брехня  і  кривда
Політика  Кремля,
Імперська  битва,
Бо  скрізь  його  земля.

Дійшла  до  Криму,
Війська  його  вже  там
І  кривду  зриму
Вже  робить  всім  містам.

У  нього  лідер
Брехун  із  брехунів,
Ганьби  пресвітер,
Світ  обдурить  хотів.

Та  він  агресор
І  злісний  окупант,
Імперії  асессор,
Диявола  гарант.

Брехня  загине,
Неначе  темна  ніч,
Це  правда  вчине
Як  стане  віч  на  віч.

Імперський  гонор
В  політиці  Кремля
Поразки  донор,
І  смерть  для  короля.
06.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483892
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2014

Побажання

У  свої  сімдЕсят  сім
Я  старим  бажаю  всім
Не  хворіти,  довго  жити
Й  світ  навколишній  любити.

Хай  родина  і  рідня
З  вами  бачиться  щодня,
Слухають  і  розмовляють
І  вас  щиро  поважають.

І  піклуються  про  вас
Й  пам’ятають  хай  весь  час,
Що  це  ви  їх  народили,
Доглядали  і  учили.

Тож  настала  черга  їх
Доглядать  батьків  своїх,
Хай  вам  радісно  живеться,
Поки  це  вам  удається.
02.03.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014

Пісня

«Плине  кача  по  Тисині»  ,
Пісня  ця  хвилює  нині
Українців  наших  всіх
І  доводить  аж  до  сліз.
                                                                                           
На  Майдані  прозвучала
Як  громада  проводжала
Вбитих  у  останню  путь,
В  небесах  нехай  живуть.

Ця  Небесна  Сотня  наша
Патріотам  сама  краща
Й  пісня  ця  в  душі  звучить,
Народ  плаче  і  кричить

Не  забудемо  ніколи
Як  Ви  банду  побороли
Й  віддали  своє  життя
За  щасливе  майбуття.

«Плине  кача  по  Тисині»
Чуємо  цю  пісню  нині
Й  українців  наших  всіх
Це  хвилює  аж  до  сліз.
27.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014

Репліки про кохання

Покохала  Коваля,
Ковалиха  нині  я,
А  була  як  дівкою,
То  була  Калікою.

*      *      *
Придивлялась  до  Івана,
А  у  нього  морда  п’яна
І  весь  час  мені  белькоче
Випити  горілки  хоче.

*      *      *
Пішла  з  дому  молодиця
В  церкву  Богу  помолиться,
А  прийшла  додому  вранці,
Каже  –  добрі  в  кума  танці.

*      *      *
Закохалася  в  Мишка,
Кулаки  як  у  Кличка,
Двометровий,  не  дурний,
Та  завжди  чогось  сумний.

*      *      *
Закохалась  в  Миколая,
Він  сказав-  я  не  такая,
Закохалася  в  Івана,
Він  сказав,  що  я  погана.

В  Інтернеті  пошукаю,
Мо’  когось  там  покохаю,
А  як  там  вже  не  знайду,
То  в  монахині  піду.
26.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2014

Скільки би не жив

Скільки  би  не  жив
ПрИйдеться  вмирати,
Все,  що  ти  зробив,
Людям  залишати.

Чи  добро,  чи  зло
Мусиш  вибирати,
Й  далі  щоб  жило
В  світі  панувати.

Чи  візьмуть  у  рай,
Чи  піджарять  в  пеклі,
Друже  вибирай
Доки  руки  теплі.

А  чи  проклянуть,
А  чи  пожалкують,
З  cумом  проведуть
Й  пам’ятник  збудують.

Скільки  би  не  жив
ПрИйдеться  вмирати,
Якщо  зло  робив
Будеш  жалкувати.

Покарає  Бог
І  твоїх  нащадків,
Тож  працюй  за  двох
Не  заради  статків.

А  заради  тих,
Які  жити  мають
В  доброті  для  них,
І  тебе  згадають.
25.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481766
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2014

Ой Ви, мамо

Ой  Ви,  мамо,  моя  нене,
Як  живеться  Вам  без  мене,
Я  ж  поїхав  й  Вас  покинув,
Щукать  щастячко  полинув.

Та  його  ніде  немає,
А  душа  моя  страждає,
Захворів  і  тут  загину,
Простіть,  мамо,  свому  сину

Що  я  Вас  вже  не  побачу,
Як  згадаю,  то  заплачу,
Нащо,  мамо,  Вас  покинув
Й  на  чужину  я  полинув.

Ой  Ви,  мамо,  моя  нене,
Помолітеся  за  мене,
Щоб  зустрівся  я  із  Вами
За  святими  небесами.
24.02.14.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2014

Небесна Сотня

Героїв  сотня  із  Майдану
За  землю  нашу,  Богом  дану,
І  за  омріяну  свободу
Свого  вкраїнського  народу
Вела  з  диктатором  бої
Й  зложила  голови  свої.

Народ  їх  зве  –  Небесна  Сотня.
Безсмертна  слава  не  самотня,
Герої  справжні  не  вмирають,
Вони  постійно  жити  мають,
Всі  поіменно,  щоб  про  них
Ніколи  гомін  не  затих.

Нехай  диктатори  всі  знають,
Вони  народ  наш  не  зламають,
Бо  ми  козацького  всі  роду
І  в  бій  підемо  за  свободу,
Бо  з  нами  Україна  й  Бог
Й  диктатор  не  один  вже  здох.
24.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481578
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2014

Полювання

Сіли  друзі  
В  кукурудзі,
Веприка  чекають,
Вполювать  бажають.

Хрюкнув  чують
Й  не  мудрують
І  на  звук  стріляють
Й  бачити  бажають

Здобич  –  вепра,
Бачать  жертва
Песик  їхній  власний,
Весь  тремтить  нещасний.

Не  попали,  
Налякали
Й  геть  пішли  додому
Не  казать  нікому

Як  сиділи,
Що  хотіли,
Як  кудись  стріляли
Й  песика  злякали.
17.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480230
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.02.2014

За право жити

Збиткуються  над  нами,
Малими  хазяями,
Всі  вертикалі  влади,
Шукаємо  поради,
Що  маємо  робити,
Щоб  це  все  припинати.

Й  пішли  ці  громадяни
Підтримувать  Майдани,
Боротись  за  свободу
Свою  й  всього  народу,
А  влада  шеленіє,
Бо  чесно  жить  не  вміє
                                                                                         
І  бізнес  відбирає
Й  за  грати  їх  саджає,
А  може  і  убити,
Так  послуху  навчити,
Щоби  сиділи  тихо,
Інакше  буде  лихо.

Та  не  здаються  люди
І  майданують  всюди
За  право  вільно  жити,
Відкати  не  платити
І  врешті  переможуть,
Бо  жити  добре  хочуть.
17.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480229
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2014

Дитя

Дуже  п’яна  мати
Увійшла  до  хати,
Дитя  ж  плаче  і  кричить,
Не  дає  їй  відпочить.

Замість  щоб  дитину,
Місячну,  єдину
У  сухе  запеленать
І  синочку  дать  поспать.

Взялась  його  бити,
Щоб  замовк,  дав  жити,
П’яній  жінці  все  одно,
Бо  спустилася  на  дно.

Їй  би  лиш  поспати,
А  далі  хоч  за  грати,
Вже  й  дитина  не  кричить,
Пішла  мама  воду  пить.

Вранці  встала  –  тихо,
Вже  дитя  не  диха,
Бо  вже  вмерло  від  биття,
Мати  ж  п’є  до  забуття.
16.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479805
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014

Катівня

                       Доброї  пам’яті  про  Валентину  С.  Д

Усі  роки  катував
Чоловік  свою  дружину,
До  усіх  він  ревнував
Аж  до  самого  спочину.

Він  дружину  завше  бив
І  зламав  їй  одну  руку
Так  боятись  її  вчив,
Не  стерпіла  цю  науку.

І  пішла  у  кращий  світ,
Де  злічитись  душа  зможе
Від  щоденних  болей,  бід,
Поможи  їй  в  цьому,  Боже.

Чоловік  живе  один
Аж  із  трьох  кімнат  в  квартирі.
Повтікали  дОчки  й  син,
З  батьком  годі  жити  в  мирі.

Дуже  тяжко  раптом  взнать,
Що  когось  уже  немає,
Цілу  ніч  не  зміг  я  спать,
Бо  душа  це  не  сприймає.
16.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479803
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014

Звістка

Голуб  прилетів
І  на  хвіртку  сів
Передати  звістку
Про  нову  невістку.

З  нею  син  живе,
Любочкою  зве,
Чи  вона  хазяйка,
А  чи  то  все  байка.

Хоче  мати  знать
Чи  її  вітать,
А  чи  проклинати,
Жити  не  давати.

Голуб  воркотав,
Вістку  сповіщав,
Що  невістка  варить,
Що  невістка  жарить.

Що  усе  гаразд,
Бачив  це  не  раз,
Маму  син  вітає,
Бачити  бажає.

Мамо,  приїжджай,
Та  не  забувай
Привести  ковбаски
І  сальця  будь  ласка.

Баночку  медка,
Яблук  із  садка
Та  мішок  картоплі,
Цукру  й  банку  солі.

Грошеняток  трохи,
Самогон  Явдохи,
Банку  огірочків
Набери  із  бочки.
                                                                                         
Любимо  тебе,
Бережи  себе,
Щоб  здоров’я  мала
Й  до  нас  приїжджала.

Голуб  полетів,
Бо  все  розповів,
Матінка  зосталась,
В  місто  вже  збиралась.
15.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2014

Очі у Сірка

Позичаєш  у  Сірка
Його  очі  й  брешеш,
Думка  кажеш  є  така
Й  навпростець  всім  чешеш.

Думка  в  кожного  своя,
Поважати  треба,
Розкажи  їм,  що  твоя
Прийшла  просто  з  неба.

Так  провіриш  чемність  їх,
Доброту  й  повагу
До  противників  своїх,
Їхню  ще  й  відвагу.

Свою  думку  захищать
Без  образ  і  крику
І  завжди  перемагать
Думку  зовсім  дику.

А  поразки  всі  спрймать
Зважено  й  спокійно
Та  помилки  виправлять
Швидко  і  надійно.
14.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479584
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2014

Козеня

Заблукало  у  гаю
Козеня  маленьке,
Шука  матінку  свою,
Мекає  тихенько.

Скрізь  дерева  височать
І  кущі  зелені,
Та  вони  усі  мовчать,
Чом  немає  нені.

Каркнула  ворона  щось
Й  козеня  злякалось
І  побігло  геть  чогось
І  тут  диво  сталось.

На  узліссі  козеня
Бачить  матінку  рідненьку
І  господаря  й  коня
І  господу  всеньку.

Заблукав,  то  підожди
І  шукай  ворону,
А  як  каркне,  то  біжи
Й  знайдеш  рідну  зону.
14.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479347
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2014

Гуси

Гілля  гусоньки  додому,
Бо  як  прийде  хитрий  лис
Загризе  вас  по  одному,
Як  було  уже  не  раз.

Я  зерном  вас  нагодую
І  водички  дам  попить,
Я  вас  кожного  почую
Й  буде  добре  кожен  жить.

Так  казав  господар  гусям,
Що  паслись  за  озерцем,
Казать  правду  я  беруся,
Був  господар  із  дубцем.

Чи  живі  і  досі  гуси,
Чи  поїв  господар  їх
Я  казати  не  беруся,
Бо  брехати,  то  вже  гріх.  
14.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2014

Лютий

Лютий  вже  не  лютий,
Бо  прийшло  тепло,
Льодом  не  закутий
Батько  наш  Дніпро.

Горобці  співають
Все  цвірінь,  цвірінь,
Зграйками  літають,
Бо  прийшла  теплінь.

Каркають  ворони,
Мабуть  раді  теж,
Що  весни  закони
Діють  вже  без  меж.

Сніг  не  відкидає
Ні  один  двірник
І  відпочиває,
Сніг  розтанув,  зник.

І  Майдан  радіє,
Що  мороз  пропав,
Молиться  і  діє
Й  Бог  тепло  послав.
                                                                                         
Хай  весна  настане,
Хай  розквітне  край
Й  зникне  все  погане,
Боже,  помагай.
13.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479173
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.02.2014

Як сховається сонце

Як  сховається  сонце  за  обрій
На  землі  нашій  щедрій  та  добрій
Настає  темна  ніч  відпочинку
Від  життєвого  денного  ринку.

Затихає  життя  аж  до  ранку,
Прокидається  світ  на  світанку
І  пірнає  у  денну  роботу
І  працює  до  сьомого  поту.

Що  із  того,  що  важко  працюєш,
Чесно  трудишся,  а  не  гендлюєш,
Не  заробиш  собі  так  багатства
Як  не  член  ти  бандитського  братства.

Не  при  владі,  яка  всіх  грабує
І  на  гроші  народу  жирує,
В  закордонах  мільярди  тримає,
А  не  згідних  за  грати  кидає.

На  майдани  як  підеш  кричати:
-  Банду  геть!  Влада  буде  стріляти
І  об’явить  тебе  екстремістом
Та  уб’є  десь  тихенько  за  містом.

І  ця  банда  не  банда  –  еліта,
Та  бандитськая  їхня  освіта
Випирає  в  розмовах  і  діях
І  в  постійних  грабіжницьких  цілях.

Мабуть  мирно  нам  їх  не  збороти,
Не  позбудемось  так  ми  підлоти,
Від  джерел  грошових  не  тікають,
Доступ  свій  до  джерел  захищають.

Виглянь  сонечко  із  небокраю
І  спали  усю  банду,  благаю,
Або  хай  утікають  подалі
І  скоріш  нехай  жмуть  на  педалі.
12.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478976
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2014

Моя земля

Під  небом  глазурОвим
Лежить  моя  земля,
Де  з  випадком  чудовим
На  світ  з’явився  я.

Моя  це  Батьківщина,
Це  ненечка  моя,
У  світі  це  єдина
Прапращурів  земля.

Вона  така  красива,
Очей  не  відведеш,
Та  ще  й  завжди  мінлива,
Тож  кращу  не  знайдеш.

Із  щедрими  полями,
Які  годують  нас,
Із  морем  і  горАми,
Яким  підвладний  час.
                                                                                           
Вони  ще  пам’ятають
Прапращурів  моїх  –
Арійців  й  поважають,
Бо  їхній  шлях  проліг

Від  Заходу  до  Сходу,  
Де  лишили  сліди
Розумного  народу
Й  скорились  їм  світи.

Під  небом  глазурОвим
Лежить  моя  земля
І  світом  цим  чудовим
Милуюсь  завше  я.
11.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478910
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2014

Добрий день

                                                 Добрий  день,  друже  !
             
               Ось  ми,  здається,  дійшли,  докульгали,  доповзли,  дотягнули  ще  до  одного  нового  року,  довіряючи  своїм  лікарям  і  ковтаючи  по  ходу  пігулки  від  різних  хвороб,  що  насідають  на  нас  із  причин  і  без  них.  Дехто    побоюється  цього  року,  як  року  новітньої  скрути,  чекає  всяких  негараздів,  але  ми  з  тобою  таких  несприятливих  років  уже  пережили  досить  багато,  і  я  думаю  з  Божою  допомогою  переживемо  й  цей  рік  та  зустрінемо  й  відсвяткуємо  в  колі  своєї  родини  вже  наступний  новий    рік,  щоб  із  подивом,  уже  в  котрий  раз,  озирнутися  на  прожите  і  порадіти  з  того,  що  з  нами  все  гаразд,  не  дивлячись,  що  ми  постаріли  ще  на  один  рік,  та  з  великою  надією  на  все  найкраще,  що  мусить  статися  з  нами  та  нашою  родиною,  товаришами  й  друзями  та  ненькою  Україною  в  наступному  новому  році.
Таке  вже  людське  єство,  надіятись  на  добре  й  приємне.  Хай  так  буде  з  нами  по  можливості  щороку,  бо  збираємося  дожити  до  свого  століття.  Ми  ж  нічим  не  завинили  ні  перед  Богом,  ні  перед  людьми.  Ми  не  крали,  не  вбивали,  не  хворіли  на  занесену  непрошеними  зайдами  пошесть  -  силу  кулака  й  грошової  торби.  Не  руйнували  національні  етичні,  духовні,  культурні  цінності,  споконвічні  дружні  та  товариські  стосунки,  моральні  засади  нашої  української  нації.  Ми  не  сповідували,  і  не  сповідуємо  новітній  дикунський  принцип  -  не  маєш  матеріального  достатку,  то  ти  й  не  людина,  а    новітньому  лох.
Так,  ми  як  і  всі  іноді  грішили.  Бувало  підбріхували  разом  із  начальством  та  підлещувалися  до  нього,  бо  хотілося  нам  їсти  й  пити.  А  для  цього  треба  було  видавати  себе  за  обожнювача  начальства,  щоб  отримувати  по  можливості  більш  менш  достойну  платню  за  свою  працю.  Але  до  великої  безсоромної  брехні  не  вдавалися,  бо  вважали,  що  брехнею  світ  пройдеш,  та  назад  не  вернешся.  Ми  ніколи  не  торгували  заради  матеріальних  благ  споконвічними  засадами  українства,  що  всмоктали  в  себе  разом  із  материнським  молоком  і  вдихнули  в  груди  разом  із  чистим  запашним  повітрям  своєї  рідної  землі,  найпрекраснішої,  як  для  нас,  за  все,  що  є  на  цьому  білому  світі.
Нині  ми  трохи  постаріли,  але  з  оптимізмом  дивимося  на  своїх  нащадків,  на  їхнє  майбуття,  бо  бажаємо  продовження  нашого  славного  роду,  творення  нового  демократичного  ладу  в  Україні    та  поза  її  межами.  Нехай  ми  ще  матеріально  бідні,  але  багаті  незламним  духом  сотень  тисяч  поколінь  наших  пращурів,  терплячих  і  роботящих.
Ми  тримаємось  своєї  родини,  де  б  вона  не  проживала.  Бо  вважаємо,  що  взаємодопомога  дуже  важлива  для  кожного  члена  родини  та  й  не  тільки  родини,  а  між  справжніми  друзями  в  цьому  здичавілому  світі  наживи.
                         Ми  завжди  пам’ятаємо  наших  товаришів  і  друзів  по  студентським  рокам,  Київ,  Голосіївський  ліс,  зустрічі  та  розставання,  бо  то  була  наша  найкраща  пора  життя  –  наша  юність.
Нині  ми  розселилися  по  всій  Україні  та  по  всьому  світу,  де  знайшли  свої  половини,  народили  дітей,  полюбили  своїх  онуків  та  в  затишку  доживаємо  свого  віка.  Але  далеко  від  рідного  дому,  або  на  чужині  завжди  сумуємо  за  рідною  землею.  Неспокійна  вдача  й  потреба  мислити  та  спілкуватися  не  дає  декому  з  нас  спокійно  чекати  свого  кінця.  Тому  ми  свої  думки  викладаємо  на  папері  словами  та  малюнками,  листуємось  та  розмовляємо  по  телефону,  по  інтернету  із  друзями,  але  зустрічаємось  тут  в  Києві,  на  жаль,  дуже  рідко,  або  ніколи.
 Дехто  невтомно  працює,  не  дивлячись  на  свій  поважний  вік,  бо  так  звик  та  інакше  й  жити  не  може.  Ми  це  добре  розуміємо,  бо  нам  довелося  з  різних  причин  покинути  так  любу  нам  роботу,  або  як  каже  наш  народ  –  піти  з  базару  життя.  У  довгих  зимових  снах  нам  і  досі  ввижається,  що  ми  йдемо  до  праці,  зустрічаємося  зі  співробітниками,  їздимо  у  відрядження  та  вирішуємо  якіcь  нагальні  проблеми.  Але  чомусь  усе  частіше  нам  сняться  співробітники  та  рідні,  яких  уже  немає  серед  живих.  Що  то  за  знак,  ми  не  знаємо.  То  ж  ми  щоденно  молимо  Бога  простити  нам  наші  гріхи,  дати  здоров’я  нам  і  родині,  вірним  друзям  та  продовжити  наше  життя  на  білому  світі  здоровими  для  завершення  всіх  своїх  справ  заради  родини  та  рідної  неньки  України.
Мій  друже,  я  не  знаю  як  тобі,  а  мені  дуже  часто  сниться  рідне  Городище,  рідна  Черкащина,  наша  хата  у  вишневому  садку,  і  все,  що  колись  у  дитинстві  відбувалось  зі  мною.  Кажуть,  що  це  прийшла  старість,  яка  завжди  жалкує  за  своїм  дитинством,  юністю  та  зрілістю.  
                                   Вибачай,  будь  ласка,  за  цей  дещо  незвичний  лист,  але  мені  закортіло,  як  кажуть,  висловитися  із  приводу  тої  частини  нашого  буття,  яке  вже  промайнуло  і  яке  прожите  нами  не  даремно.  Є  що  нам  згадати  й  чим  пишатися.
З  найщирішими  дружніми  побажаннями  добра  та  довголіття  тобі  та  всій  твоїй  родині.  Не  забуваймо  нашої  студентської  родини.
З  щирою  повагою,    Георгій  Грищенко.                              
             
                     31.12.13.
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478693
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 11.02.2014

Зустріч

Обіймімося,  мій  друже,
Ми  не  бачились  давно,
Постаріли  ми  щось  дуже,
Та  мені  це  все  одно.
                                                                                         
Голос  твій  не  помінявся,
Виглядаєш  добре  ти,
Пам’ятаєш  кожен  клявся,
Що  ми  названі  брати.

Будемо  ми  спілкуватись
Та  підтримувать  завжди
Коли  доля  буде  гратись,
Щоб  не  трапилось  біди.

Та  не  сталось,  як  хотілось,
Відстань  роз’єднала  нас
І  братерство  десь  поділось,
Та  настав  нарешті  час

Й  ми  побачилися  знову
І  зустрілись  як  брати,
У  цю  зиму  не  зимову
Не  тікаймо  у  світи.
09.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478692
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2014

Комфорт

Старий  артист  по  телеку  сказав,
Комфортно  він  так  і  не  жив,
Боровся  з  труднощами  і  страждав,
Та  браму  щастя  не  відкрив.

Тож  нам,  простим,  про  що  вже  говорить,
Комфорт  і  в  снах  не  снився  нам,
Умови  добрі  для  життя  б  стоворить
Й  лишити  доцям  і  синам.

Живе  комфортно  тільки  олігарх,
Та  ми  не  заздримо  йому,
Бо  хтось  бажає  взять  його  за  карк,
Щоб  збагатіти  самому.

З  ним  охорона  ходить  в  туалет,
Без  неї  страшно  йому  жить,
Він  із  собою  носить  пістолет,
Щоби  нападників  убить.

Не  бідно  жити  хочемо  усі,
Це  наш  омріяний  комфорт,
За  це  ми  всі  настирливі  бійці,
Це  наш  завжди  постійний  фронт.
08.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478451
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014

Молитва крутих грішників

Прости  нас  грішних,  милий  Боже,
Грішили  ми  щоб  краще  жить,
Бо  добре  жити  мріє  кожен,
Тож  нам  прийшлося  согрішить.

Прости  нас  грішних,  бо  ми  крали,
Безбожно  лаялись  й  кляли,
Усе  життя  усім  брехали,
Тепер  ми  каятись  прийшли.

Могли  безвинного  ударить
І  відібрать  його  добро,
Прости  нам  все,  спаси  від  кари
За  нами  скоєнеє  зло.

Нащадкам  нашим  дай  пожити
За  гроші,  що  накрали  ми,
Дозволь  в  пошані  нам  спочити,
У  рай  нас,  Боже,  жить  візьми.
                                                                               
Тобі  спорудимо  ми  церкви,
Ікони  зробим  золоті,
Грошима  подамо  пожертви,
Дай,  Боже,  щастя  нам  в  житті.
06.09.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478450
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014

Родина

Велике  село  серед  степу  лежало,
А  нині  –  три  хати,  села  вже  не  стало,
В  містах  оселились  селянськії  діти,
Батьки  повмирали,  хати  розвалились,
Ніхто  не  ламає  бузковії  квіти,
Городи  батьківськії  травами  вкрились.

Скрізь  пустка,  руїни,  хрести,  кладовище,
В  садках  здичавілих  гуляє  вітрище,
Як  добре  бувало  в  дитинстві  далекім
На  бабці  долати  по  кладочці  річку,
Послухать  тужливий  журавликів  клекіт,
А  в  бані  по  чорному  шкрябати  пічку.

То  бабця  навчала  як  треба  писати
І  Божі  молитви  на  пам’ять  читати,
То  діда  згадаєш  як  бджіл  доглядає,
Із  самого  нранку  стає  до  роботи,
Як  медом  гречаним  усіх  пригощає
Та  матір  і  батька,  дитячі  турботи.

Та  все  проминуло,  всі  сплять  під  хрестами,
Лиш  пам’ять  про  рідних  залишилась  з  нами,
А  в  місті  щоранку  ідуть  на  роботу
Нащадки  селянські,  тепер  городяни,
А  в  кожну  неділю  і  в  кожну  суботу
На  дачні  діляночки  їдуть  кияни.

Вони  поринають  в  сільськую  роботу,
На  дачах  працюють  до  сьомого  поту,
Копають,  саджають,  бур’ян  виривають,
Розводять  усякую  птицю  та  бджоли,
На  генному  рівні  вони  уже  знають  –
Земля  не  відпустить  їх  душі  ніколи.

Колись  із  такого  села  степового
Життя  скуштувати  нового  міського
Приїхала  мати  із  сином  й  донькою,
Сховавши  їх  батька  і  бабу  і  діда,
Пішла  працювати  в  шпиталь  медсестрою,
Як  будуть  тут  жити  ніхто  з  них  не  відав.

Війна,  яку  мати  пройшла  медсестрою,
І  кривди,  що  не  обійшли  стороною,
Здоров’я  та  сили  її  підірвали,
Склерозом  їй  вразило  руки  та  ноги,
Тож  їй  інвалідную  пенсію  дали,
Бо  жить  не  могла  без  чужої  підмоги.

Як  ще  працювала  їй  дали  кімнату
У  древнім  будинку  на  нечисть  багату,
Клопи  й  таргани  там  свої  кубла  звили,
А  воду  носили  у  відрах  із  двору,
Вугілля  і  дрова  у  грубі  палили,
Та  стіни  мокріли  у  всякую  пору.

Родина  ось  так  проживала  роками,
Ремонти  робила  своїми  руками,
На  всяких  будовах  дочка  працювала,
Та  й  ще  в  інституті  заочно  навчалась,
Хоч  бідність  за  поли  їх  міцно  тримала
Добробут  дочка  збудувать  намагалась.

Одержав  права  син  машину  водити,
Та  взяли  до  армії,  треба  служити,
Возить  командира  він  добре  старався,
За  рідними  туга  душила  ночами,
Насилу  наказу  про  гембель  діждався
І  швидко  поїхав  додому,  до  мами.

Найменшу  дитину  ми  любимо  більше,
Вона  нам  чогось  за  усіх  наймиліша,
І  мати  синочка  нестямно  любила,
Бо  схожа  на  батька  ця  менша  дитина,
Якби  замість  рук  та  були  б  в  неї  крила
Вона  б  полетіла  до  нього,  до  сина.

Яка  ж  то  є  радість  –  синочок  приїхав,
Для  матері  щастя,  для  серця  утіха,
Як  схуднув,  як  виріс,  хай  трохи  спочине,
Яка  там  робота,  нехай  погуляє,
Робота  не  вовк  і  вона  не  загине,
Нехай  його  трохи  вона  зачекає.

Та  сина  робота  ніде  не  чекала,
Йому  довелося  поїздить  чимало
Аж  поки        вдалося  у  автоколоні
Йому  влаштуватись  на  нову  машину,
У  звичках  поганих  не  був  він  в  полоні
І  рідко  коли  заглядав  у  чарчину.

Та  згодом  пияцтво  втягнуло  і  сина,
Як  тільки  в  гараж  потрапляла  машина
Збиралися  друзі  та  пили  горілку,
З  їх  щирих  обіймів  втекти  неможливо  :
«  Та  ти  ж  не  мужчина,  ти  схожий  на  дівку,
Не  хочеш  горілки,  то  випий  хоч  пива».

Завжди  нам  здається  живемо  на  волі,
Насправді  раби  ми  у  власної  долі,
Вона  через  звички  керує  життями,
Підсовує  ворога  нам  наче  друга,
Горілку  й  наркотик,  регоче  над  нами,
Що  їй  удалась  ця  підступна  наруга.

Поволі  стаємо  на  шлях  до  могили,
Кидаємо  все,  що  до  цього  робили,
На  думці  одне  в  нас,  де  взяти  напитись,
Дістати  грошей  щоб  купити  наркотик,
Готові  до  всього  мети  щоб  добитись,
І  горе  усім,  хто  учинить  нам  спротив.

Дочка  ще  у  школі  любила  хлопчину,
Та  дівчину  іншу  він  взяв  за  дружину,
Юнак,  що  приїхав  із  служби  на  флоті,
Посватав  дочку  і  вона  дала  згоду,
Бо  думала,  що  їй  гуляти  вже  годі,
Нелюбого  мала  вона  в  нагороду.

У  серці  для  нього  куточка  не  мала,
І  прізвиськом  Мойша  його  називала,
А  той,  безсоромний,  гуляв  із  дівками,
У  рейси  тижневі  водив  він  машину,
Зникав,  як  був  вдома,  кудись  вечорами,
Без  приводу  часто  свою  бив  дружину.

Дочка  влаштувалась  в  готель  на  роботу,
Була  вихідна  у  неділю  й  суботу,
Крім  того,  ця  праця  була  не  важкою,
Навчалася  там  бухгалтерської  справи,
Та  й  ще  в  номерах  прибирала  мітлою,
І  часу  не  мала  на  всякі  забави.

Та  згодом  дочка  народила  вже  сина,
Для  неї  настала  найтяжча  година,
Вона  не  встигала  науки  вивчати,
Дивитись  за  сином,  до  праці  ходити,
Прийшлося  з  навчанням  своїм  зачекати,
Та  кращої  долі  у  Бога  просити.

Не  можна  сім’ю  будувать  без  любові,
Не  збудуться  мрії  прекрасні  й  чудові,
Наповнені  радісним  сонячним  щастям,
Бо  замість  кохання  і  замість  любові
Прийдуть  у  життя  всякі  біди  й  напастя,
Та  злість  запанує  у  діях  та  мові.

Нарешті  квартиру  їм  дали  новеньку
В  великім  будинку,  бо  знесли  стареньку,
Та  саме  в  цю  радісну  світлу  годину,
Коли  у  квартиру  сімейка  вселялась,
Той  Мойша  гуляка  побив  знов  дружину
Та  так,  що  глухою  на  вухо  зосталась.

Прийшлося  три  рази  їй  череп  довбати,
Щоб  рану  почистить  й  залікувати,
Відтак  розвелася  дочка  з  чоловіком,
Квартиру  новеньку  вдалось  розміняти,
Була  молодою  на  вид  і  за  віком,
Пішла  тож  навчатись,  диплома  щоб  мати.

А  Мойша  напився,  попав  під  машину
І  наглою  смертю  від  того  загинув,
А  мати  синочка  нарешті  женила,
Копійки  останні  сім’я  назбирала
І  мати  квартиру  синочку  купила,
За  неї  п’ять  років  платити  ще  мала.

Синочок  женився  під  п’яную  руку,
Сімейне  життя  було  схоже  на  муку,
Хоча  народилась  у  них  вже  дитина,
Взаємная  зрада,  пияцтво  й  образи
І  ось  для  розлучення  є  вже  причина,
Вони  розбігались    немов  від  прокази.

П’ять  років  минуло,  квартиру  сплатили,
А  сина  п’яницю  з  роботи  звільнили,
Тож  мати  поїхала  жити  до  нього,
Дочка  наїжджала,  їм  їжу  купляла,
Та  в  сина  не  сталось  нічого  нового,
Горілка    мізки  йому  зовсім  залляла.

Бо  щось  з  головою  у  нього  траплялось,
Вона  дуже  часто  чогось  відключалась,
На  матір  кричав  щоб  вона  не  втручалась,
Без  неї  він  знає  за  що  йому  братись,
Та,  швидше  ніж  думав,  біда  таки  сталась,
Забрали  його  в  елтепе  лікуватись.

Забрала  дочка  свою  матір  до  себе,
Бо  їй  доглядати  за  хворою  треба,
Хоч  мати  і  дибала  й  трохи  робила,
Як  тиск  піднімався,  голівка  крутилась,
Тож  падала  часто,  а  встати  не  сила,
Ще  добре  було  як  ніде  не  забилась.

А  поки  синок  шукав  щастя  в  горілці,
Як  горе-  рибалка  вугра  в  мутній  річці,
Дочка  уже  мала  диплом  інституту,
Була  у  готелі  бухгалтером  вмілим,
Солдатська  вже  служба  онуком  забута,
Тож  далі  онуку  увагу  ми  вділим.

Дочка  мала  сина,  а  мати  –  онука,
Вирощувать  сина  велика  наука,
Дочка  ж  не  давала  нащадку  свободи,
Завжди  слідкувала  куди  ж  то  він  ходить,
І  брала  з  собою  на  море  й  на  води,
Його  опікала  й  не  знала,  що  шкодить.

Бо  волю  розумну  та  має  дитина,
Яка  самостійно  робить  все  повинна,
Бо  знає,  за  неї  ніхто  це  не  зробить,
Що  їй  допоможуть  порадою  вчасно
І  в  цьому  із  рідних  ніхто  не  відмовить,
Тоді  волі  вогник  ніколи  не  згасне.

Сказати  це  просто,  а  як  це  зробити,
Чи  добре  дитину  свою  так  любити,
Щоб  в  світі  як  жити  її  не  навчити,
Була    щоб  безвільна,  корилася  горю,
Щоб  кожен  її  міг  собі  підкорити,
Відтак  присудить  до  душевного  болю.

Попав  і  онук  у  залежність  від  друзів,
Попробувать  там  і  наркотики  мусів,
Тож  швидко  продав  за  наркотик  все  чисто,
Що  тільки  знайшлося  у  них  у  квартирі    -
Всі  персні  й  кулони,  сережки  й  намисто,
Продав  телевізор,  папір  у  сартирі.

В  сусідів  сховали  що  ще  залишилось,
Частенько  в  притоні,  де  зілля  варилось,
Міг  марить  добу,  а  то  й  більше,
Де  вже  заразився  від  голки  ще  й  снідом,
Казав  -  тільки  там  жить  він  може  вільніше,
Й  не  видно  було  де  кінець  його  бідам.

Вселюдських  пороків  у  місті  багато,
Щоб  вижить  боротися  треба  завзято,
Доволі  міцної  хто  волі  не  має,
Життя  той  у  місті  своє  не  збудує,
Бо  він  сам  за  себе  ніяк  не  подбає,
А  всякая  нечисть  на  нього  чатує.

Його  лікували  довгенько  й  даремно,
Звільняли  з  роботи  доволі  не  чемно,
Ніде  не  вдавалось  затриматься  трохи,
Усім  не  підходив  прогульник  брехливий,
Який  оббивав,  як  то  кажуть,  пороги  –
Позичить  просив  грошенят,  нещасливий.

Дочка  свого  сина  завжди  виручала  –
Грошима  потроху  його  наділяла
І  вже  не  сварила,  з  бідою  змирилась,
Ну  що  тут  поробиш,  як  щастя  замало,
До  праці  ходила,  на  дачі  трудилась,
Злягла  хвора  мати  і  більше  не  встала.

Відмучилась  мати  на  білому  світі,
Впіймала  кістлява  в  розставлені  сіті,
Синок  в  елтепе  лікувався  і  досі,
Онук  кайфував  кілька  днів  у  притоні,
Прийшлося  ховати  в  плакучую  осінь
Любимую  маму  одній  лише  доні.

Ще  довго  ходила  дочка  на  могилу,
Ридаючи    кликала  матінку  милу,
Картала  себе,  що  сварилася  з  нею,
Що  замість  любові  їй  болю  завдала,
Та  мати  не  чула  в  труні  під  землею
Як  гіркії  сльози  дочка  проливала.

Запізно  жалкуєм,  що  мало  любили,
Запізно  жалкуєм,  що  щось  не  зробили,
Любімо  матусю,  любімо  рідненьку
Коли  вона  з  нами,  коли  вона  поруч,
Одну  лише  маємо  рідную  неньку,
Робімо  ж  добро  їй  у  всякую  пору.

Півроку  пройшло  як  померла  матуся,
П’яниця  уже  з  елтепе  повернувся
І  зразу  із  другом  горілки  напився,
Добу  був  вже  вдома  й  продовжував  пити,
І  другу  за  чаркою  він  похвалився,
Що  хоче  бомжиху  зрадливу  убити.

Знайома  бомжиха  горілку  любила,
До  нього  частенько  кохатись  ходила,
Тепер  він  образився  гірко  на  неї,
Що  та  в  алтепе  не  ходила  до  нього,
Що  так  і  не  кинула  справи  своєї  –
За  чарку  горілки  кохати  будького.

І  сталось  так,  що  бомжиху  убили,
А  брата  п’яницю  уранці  схопили,
Щоб  вище  начальство  змогло  похвалити
Міліції  треба  вмить  злочин  розкрити,
Тож  першого  в  списку,  хто  знав  цю  бомжиху
Та  ще  й  з  елтепе  вийшов  щойно  на  волю,
В  райвідділ  на  допит  доставили  тихо,
Де  били  три  дні  до  нестямного  болю.

Йому  диктували,  що  треба  писати
Щоб  нових  побоїв  вже  більше  не  знати,
Коли  так  вдалося  їм  вибить  дізнання,
Тоді  на  арешт  вони  ордера  взяли,
Даремні  сестрички  були  намагання  –
Побачити  брата  їй  не  дозволяли.

Розкажемо  трохи  про  вбиту  бомжиху,
Як  шлях  торувався  великому  лиху,
Колись  вона  мала  роботу  й  квартиру,
Коли  зупинилася  вся  промисловість
Була  безробітна,  пішла  би  по  миру
Просити  поїсти  –  була  б  інша  повість.

Вона  ж  своє  тіло  за  гроші  здавала,
Горілкою  душу  свою  заливала,
Коли  вже  спилася  знайшлись  добрі  люди,
Купили  задарма  у  неї  квартиру,
А  щоб  не  було  її  видно  і  чути
Тихенько  для  вбивства  гострили  сокиру.

Опівночі  п’яну  її  підібрали
Якісь  незнайомі  нікому  амбали,
Й  живою  не  бачили  більше  ніколи,
Шукати  ж  амбалів  це  слідство  не  стало,
Вхопили  уранці  п’яницю  за  поли
І  слідство  його  за  убивцю  тримало.

Судили  три  рази  і  все  ж  засудили,
Дванадцять  аж  років  п’яниці  втулили,
Тепер  у  в’язниці  брат  гірко  страждає,
Сестра  передачі  йому  надсилає,
Суддівство  невинних  і  далі  саджає,
Незнаним  майбутнім  усіх  їх  лякає.

Розбещує  місто,  а  потім  вбиває,
Лиш  сильний  за  духом  завжди  виживає,
Дочка  залишилась  одна  із  родини,
Що  в  місті  знайшла  своє  місце  життєве,
А  брат  від  хвороб  врешті  вдома  загине,
Нащадок  в  останнє  зкайфує  миттєво.

Квартира  від  брата  дісталась  дитині,
Де  з  матір’ю  та  проживає  і  нині,
Шукаючи  щастя  і  доброї  долі,
Дитина  навчається  вже  в  інституті,
Нехай  оминуть  її  горе  та  болі,
Що  звабами  міцно  до  міста  прикуті.

Помилуй,  о  Боже,  за  дії  гріховні,
Людина  на  тебе  лиш  схожа  назовні,
У  неї  душа  заблукала  у  хащах
Пияцтва,  наркотику,  вбивства  й  розпусти,
Шука  де  дорога  до  щастя  найкраща
Й  звертає  на  стежку  смертельної  пустки.
24.05.-07.08.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478202
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 09.02.2014

Батьків в перемоги багато

Батьків  в  перемоги  багато,
Поразка  завжди  сирота,  
Бо  бореться  кожен  завзято
За  славу,  багатство  й  свята.

Поразка  нікому  не  треба,
Вона  як  та  кляча  стара
Не  може  орать,  сухоребра,
Тож  нам  не  добавить  добра.

Ганебно  прославишся  в  світі
Та  будеш  ходить  старцювать,
Ні  слави  не  буде,  ні  квітів,
З  ганьбою  ж  не  будуть  вітать.

Тож  хочеться  всім  перемоги,
Поразки  ніхто  не  чека,
Та  часто  не  знаєм  дороги,
Поразка  де  нас  не  зляка.

Батьків  в  перемоги  багато,
Поразка  завжди  сирота,
Бо  бореться  кожен  завзято
За  славу,  багатство  й  свята.
12.12.01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2014

Перетирає час

Перетирає  час  у  порох  й  пил
Людей  і  гори  каменистих  брил,
Високі  ідеали  і  любов
Та  всі  підвалини  міцних  основ.

А  вічно  є  лише  біжучий  час,
Й  енергія  матеріальних  мас,
А  ми  з  тобою,  друже,  так  малі,
Що  тільки  мить  живемо  на  землі.

І  мить  цю  витрачаємо  дарма
У  пошуках  того,  чого  нема  –
Любові  та  кохання  назавжди
Та  щастячка  без  горя  і  біди.

Та  чубимось  у  сварках  все  життя,
Руйнуючи  всі  добрі  почуття,
Та  непомітно  невблаганний  час
Цієї  миті  позбавляє  нас.

Побережімо  ж  кожну  мить  життя
Для  добрих  справ  реального  буття,
Щоб  люди  поряд  з  нами  й  після  нас
Змогли  навчитись  цінувати  час.
23.10.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477954
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2014

Посланіє

Адмістратору  сайту    Stihi.in.ua  ,
який  знищив  мій  вірш  «  Матюки»

                   П  О  С  Л  А  Н  І  Є
«Неча  на  зеркало  пенять
             коли  рожа  крива»
                 (народная  пословица)

В  алкагольном  угаре
С  матюком  на  устах
На  житейском  базаре
Этот  стиль  не  зачах.

Царь  Расеею  правит
Из  покона  веков,
Недовольных  он  давит
Как  домашних  клопов.

Жизнь  по  вкусу  такая
Расиянам  пришлась,
Даже  церковь  святая
Вкус  менять  не  взялась.

Вы  ж  возьмите  й  сотрите
Жизнь  такую  как  есть,
А  потом  расскажите
Всем  приятную  весть.

Что  не  пьют  расияне
И  забыли  про  мат,
Ах  какие  земляне,
Просто  райский  парад.
07.02.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2014

Курчатко, кіт, пес і зашморг

Заблудилося  в  траві
Молоде  курчатко
Та  попискує  собі
І  не  має  гадки,

Що  великий  сірий  кіт
Вже  за  ним  слідкує,
Пообідать  йому  слід,
Тож  за  ним  й  пильнує.

Зголоднілий  кіт  не  зна,
Що  за  ним  крадеться
Чорна  псюра  дуже  зла
Й  слиною  плюється.

Пес,  що  бачить  лиш  кота,
Заповітну  мрію,
Не  почув  як  накида
Зашморг  хтось  на  шию.

Так  складається  в  житті  –
Хтось  й  на  нас  полює,
З’їсти  має  на  меті,
Ворога  ж  не  чує.
30.10.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477730
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.02.2014

Все нам не так

Влітку  страждаєм  від  спеки,
Взимку  –  від  злих  холодів,
Тягне  у  мандри  далекі,
В  мандрах  –  до  рідних  країв.

Всі  ми  якісь  не  постійні,
Все  нам  у  світі  не  так,
Певно,  як  будем  покійні
Скажем,  що  це  нам  в  смак.

Схочем  продовжувать  жити,
Лаять  прокляте  життя,
Схочемо  час  свій  убити
Зовсім  дурним  заняттям.

Хочемо  буть  молодими,
Знать  і  уміть  як  старі,
Та  не  бажаєм  буть  ними,
Хочем  кохать  до  зорі.

Нам  би  ні  в  спеку,  ні  в  холод
В  мандрах  сидіть  на  печі,
В  старості  жити  як  молодь,
З  маслом  жувати  калачі.
27.10.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477729
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2014

На душі

На  душі  у  нас  паршиво,
Баба  Маня  все  твердить,
Що  теракти  нам  можливо
Не  удасться  пережить.

Боїнг  може  хтось  направить
В  Бессарабський  ринко-центр,
Де  торгівлю  нам  розвалить
Й  гривня  буде  варта  цент.

Знов  ходитимуть  мільйони,
Зникне  їжа  наче  дим,
Хай  тремтять  всі  закордони  –
Всі  поїдемо  туди.

Там  з`їмо  ми  все  на  світі,
Решту  миттю  розкрадем
І  любеє  захід-сіті
До  розвалу  доведем.

Терористів  дуже  просим
Бессарабку  не  чіпать,
Бо  весь  світ  ми  пустим  босим,
Не  залишим  що  кусать.
13.11.01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2014

Наснилося мені

Чогось  наснилося  мені
Яскраве  сонце  навесні,
Буяння  зелені  й  квіток
І  щебет  радісних  пташок.

А  я  літаю  наче  птах,
Бо  маю  крила  на  руках,
Чим  дужчий  помах  –  вищий  зліт
І  більше  й  ширше  бачу  світ.

Ось  там  село,  хатки  в  садках,
Селяни,  всі  уже  в  літах,
Самі  в  садибах  роблять  щось
Без  молоді  як  повелось.

Розбіглась  молодь  по  містах,
Забула  цвинтар  у  хрестах,
Де  спочиває  їхній  рід,
Який  відвідувати  слід.

Ось  бачу  місто  над  Дніпром
З  російським  матір  говірком,
Сюди  від  кожного  села
За  щастям  молодь  прибула.

І  вже  наркотики  вжива
Бандитські  промовля  слова,
Забувши  рідних  і  село,
Яке  на  світ  їх  привело.

Село  Вкраїну  зберегло,
Стерпіло  трьохсотлітнє  зло,
Тепер  як  молодь  утекла
Чи  є  майбутнє  без  села.

Лечу  -  поля  у  бур`яні,
Не  добре  чую  щось  мені,
Згортаю  крила  на  руках
І  прокидаюсь  в  подушках.

Щось  розхотілося  мені
Літати  птахом  навесні
В  буянні  зелені  й  квіток
Під  щебет  радісних  пташок.
03.12.01  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477481
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2014

Щоразу

Щоразу  я  подумки  вкупі,
Щоразу  насправді  один,
Гортаю  сторінки  забуті
Щасливих  сімейних  годин.

Тоді  не  беріг  їх  як  треба,
Здавалось  завжди  буде  так,
Як  сонечко  посеред  неба
Без  хмар  і  поганих  ознак.

Та,  мабуть,  все  так  не  буває,
Підступний  все  змінює  час,
Самітняя  старість  чекає
Вже,  мабуть,  і  кожного  з  вас.

Як  тяжко  на  світі  одному
В  хворобах  віка  доживать,
І  ворогу  навіть  самому
Не  можу  таке  побажать.

Живімо  в  сімейному  колі,
У  щасті,  яке  нам  дано,
За  приязнь  подякуєм  долі,
Що  дивиться  в  наше  вікно.
16.12.01  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477262
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2014

Загорнув минуле

Загорнув  я  минуле  в  пісок
І  щоденно  слізьми  поливаю,
Може  з`явиться  хоч  би  листок,
Та,  напевно,  даремно  чекаю.

Бо  не  бачив  минуле  тепер,
І  сьогодніше  буде  минулим,
Не  народиться  той,  хто  вже  вмер,
Ми  себе  тільки  мріями  дурим.

Нам  минуле  дорожче  за  все,
Бо  у  ньому  були  молодими,
Коли  сили  хвороба  не  ссе
І  здавались  всі  дні  золотими.

Так  влаштовано  в  світі  життя,
Кожен,  хто  народився,  вмирає
І  гниє  наче  купа  сміття,
Порух  думки  навічно  щезає.

Віддамо  ж  терміново  знання
Молодим  енергійним,  завзятим,
Щоб  по  світу  не  йшли  навмання
І  згадали  нас  словом  не  клятим.
18.12.01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477261
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2014

Більш менш

У  Карпатах  випав  сніг
Тож  гуцула  друг  питає:
-  Ти  б  на  лижах  з’їхать  зміг
Із  гори,  де  вітер  грає.

Може  зміг  би  більш  чи  менш,
Той  йому  відповідає,
Більш  на  дупі  це  авжеж,
Менш  на  лижах.  Хто  вгадає?
03.02.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477007
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.02.2014

Прокидаюся

Прокидаюся  від  болю,
Бо  сам  свій  жую  язик,
Мо`  схотів  наїстись  вволю,
Бо  голодним  спать  не  звик.

А  чи  добре  було  б  жити
Якби  свій  язик  ковтнув,
Міг  би,  мабуть,  тільки  пити,
Про  тверде  б  навік  забув.

Тож  дешевше  можна  жити,
Сала  й  м`яса  не  куплять,
І  ні  з  ким  не  говорити,
В  суперечки  не  встрявать.

Без`язиких  так  багато,
Можна  й  партію  створить,
І  на  новорічне  свято
Язикатим  об`явить.

Що  для  розвитку  держави
Краще  б  їм  язик  ковтнуть,
Не  кричать  заради  слави,
Що  до  щастя  знають  путь.

Путь  до  щастя  знає  кожний  –
Менше  крику,  більше  дій,
І  воскресне  край  заможний
Й  згине  горлопан-крадій.
28.12.01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477006
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2014

Я вірю

Я  вірю  в  те,  що  все  мине  –
Невпевненість,  жебрацтво  й  бідність,
Життя  безрадісно  сумне,
Тоді  й  розквітне  людська  гідність.

Настане  той  чудовий  час,
Коли  лише  знання  й  сумління
Прикрасить  кожного  із  нас,
А  не  грабіжнецькеє  вміння.

Тоді  не  схочеться  вмирать  –
Так  буде  гарно  і  привітно,
Захочеться  і  мертвим  встать,
Щоб  взнати,  як  то  жить  безбідно.

Цікаво  творчо  в  праці  жить
Коли  нестатків  пут  немає,
Душа  від  кривди  не  болить,
Любов  до  праці  надихає.

Я  вірю,  що  все  буде  так
І  наша  нація  розквітне,
Й,  можливо,  в  майбутті  земляк
Про  нас  промовить  щось  привітне.
10.01.02  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476760
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2014

Залишаться

Залишаться  дерева  й  квіти
І  чудо-трелі  солов`я,
І  буде  інший  хтось  радіти,
Кохане  чуючи  ім`я.

Залишаться  ранкові  зорі
Й  зозулі  –  роки  рахувать,
І  буде  інший  вдячний  долі,
Що  може  дихать  і  співать.

Залишаться  тумани  й  роси,
Ліси  і  гори  і  поля,
І  край  мій  інший  потом  зросить,
Щоб  рідна  квітнула  земля.

Залишу  в  світі  все  і  зникну  –
В  землі  рідненькій  розчинюсь,
Та  буть  завжди  таким  не  звикну
Й  до  сонця  ясенем  проб`юсь.
14.01.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476759
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2014

Відбиток

Як  ти  впала  на  сніг
Залишився  відбиток
З  голови  аж  до  ніг
Й  туги  сірої  звиток.

Я  дивлюся  з  вікна
На  відбиток  твій,  мила,
Тільки  сніг  про  те  зна
Як  мене  ти  любила.

Ти  далеко  тепер,
Де  зими  не  буває,
Трохи  з  туги  не  вмер  –
Твій  відбиток  тримає.

Сніг  розтопить  весна
Й  пора  зникне  щаслива,
Тугу  вип`ю  до  дна
І  чекатиму  дива.

Може  з`явишся  знов,
Як  цією  зимою,
Коли  раптом  любов
Стріла  нас  із  тобою.

Я  дивлюся  на  сніг
І  відбиток  там  бачу
З  голови  аж  до  ніг
І  за  милою  плачу.
27.01.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2014

Не бачу, не чую, мовчу

Не  бачу,  не  чую  й  мовчу
І  небо  тихенько  копчу,
Бо  тільки  побачу  й  почую,
То  голосно  зарепетую.

Що  править  у  нас  кримінал
І  чорний  брудний  номінал,
Берімося  ж  люди  за  вила,
За  вами  і  правда  і  сила.

Забудьте,  що  краще  мовчать,
Під  носа  собі  щось  бурчать,
Потрібно  грабіжників  бити
І  вилами  правдоньки  вчити.

І  досі  при  владі  старі
Капе  совки-секретарі,
Що  звикли  за  бидло  всіх  мати
Та  ще  кулаком  керувати.

Вони,  безконтрольні  та  злі,
Ще  ходять  по  нашій  землі,
Тож  владу  від  них  забирайте
І  нових  людей  вибирайте.

Слідкуйте  й  за  ними  щодня,
Бо  влада  -  це  друга  рідня,
Яку  залишати  так  жалко,
Що  можуть  брехати  нам  палко.

Що  влада  це  тільки  вони,
Найкращії  дочки  й  сини,
Добро  лише  роблять  народу
Без  дяки  та  без  нагороди.

Уміє  нам  влада  брехать,
Що  краще  життя  будем  мать,
Дамо  якщо  їм  керувати,
Про  нас  трохи  довше  подбати.

Дивіться  та  слухайте  це
Й  не  вірте  у  красне  слівце,
Лиш  правдоньку  владі  кажіте
І  дійте,  дивіться  не  спіте.
27.01.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2014

Владу цю пекельну

Якби  чавунну  мав  пательню
Пішов  би  з  нею  також  на  майдан
Й  нестерпну  владу  цю  пекельну
Я  смажив  би  на  радість  громадян.

Щоб  їхнє  м'ясо  не  пропало
Я  псів  бродячих  ним  би  годував,
Відходами  щоб  врешті  стало
І  ними  землю  нашу  вгноював.

Щоб  більше  світ  нам  не  коптили
Й  бандитський  "Беркут"  щоб  пішов  туди,
Де  в  казанах  би  їх  варили
За  їх  криваві  не  людські  труди.

Ця  влада  служить  не  народу,
Для  мільярдерів  і  кишень  своїх,
Тож  знищить  треба  цю  породу
За  невгамовний  і  кривавий  гріх.
01.12.13.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2014

Прірва

Прірва  глибока  між  нами
Та  ще  живими  совками,
Ми  за  свободу  людини,
За  незалежність  країни.

Кожен  совок  за  Росію,
Вірить  в  єдину  надію,
Що  їм  вона  допоможе
Жить  в  Україні  як  гоже.
                                                                                           
Вірять  Росія  усюди,
Де  прижились  її  люди,
Тож  Україна  не  наша,
Їхня  совковська  параша.

Прірва  глибока  між  нами,
Хочуть  зробить  нас  рабами,
Душу  і  тіло  положим
Та  всіх  совків  переможем.

Ми,  різномовні  вкраїнці,
Горя  ковтнули  по  вінця,
Врешті  імперія  злості
У  небуття  піде  в  гості.
31.01.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476329
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2014

Село і люди

В  широку  розлогу  долину,
Де  сірий  туман  ночував,
Хтось  кинув  від  сонця  жарину,
Туман  щоб  росою  упав.

Лежало  село  у  долині,
Півнів  перегук  долинав
І  морок  з  туманом  на  спині
Село  у  садках  покидав.

Крутилася  річечка-змійка
З  хатами  на  двох  берегах,
Неначе  якась  чародійка
Шептала  про  щось  в  комишах.

Замукало  все,  заквоктало,
Забрязкали  відра  криниць,
Селянство  до  праці  вставало,
Змиваючи  сни  з  своїх    лиць.

Запахло  в  повітрі  млинцями
І  свіжим  парним  молоком,
Димок  потягнувсь  над  хатами,
Поснідали  люди  бігом.

Погнали  худобу  із  двору
На  пашу  ген-ген  за  селом,
Пилюка  здіймалася  вгору
За  стадом  та  за  пастухом.

Село  чогось  Хутором  звалось,
Мабуть,  за  гетьманських  часів
Воно  з  хуторів  поскладалось
Старих  відчайдух-козаків

Без  панщини  жили  віками
На  власній  землі  як  пани,
Земельку    по  грудці  руками
Не  раз  перебрали  вони.

Тож  їх  чорноземи  глибокі
Були  з  урожаєм  завжди,
У  березі  трави  високі
Спускалися  аж  до  води.

І  досі  живуть  тут  Набоки,
Артеменки,  Дирди,  Гаки,
Минали  за  роками  роки  –
В  селянах  жили  козаки.

Порепані  руки  і  ноги,
Засмаглі  на  сонці  й  вітрах
Селяни  просили  підмоги
Лиш  в  Бога  у  тяжких  трудах.

З`явились  безбожні  червоні,
Назвавши  селян  “кулаком”,
Забрали  їх  землі  законні
І  став  селянин  кріпаком.

Залишили  трохи  городу
Та  берег,  корову  й  садок
І  наче  для  блага  народу
Незгідних  взяли  під  замок.

Привчали  даремної  праці,
Й  на  їжу  собі  не  кради,
Село  щоб  мовчало  при  згадці,
Хто  їхні  батьки  і  діди.

Червоні  вожді  повмирали,
Їх  справа  пішла  в  небуття,
Бодай  щоб  ніколи  не  встали,
З  могил  не  труїли  життя.

Селяни  завдячують  долі,
Терпляче  у  праці  живуть,
Бажаючи  правди  і  волі,
Торують  в  майбутнєє  путь.

Життя  ж  не  вщухало  ніколи,
Хоч  складно  бувало  прожить
Все  ж  діти  ходили  до  школи
Був  час  щоб  кохати  й  любить.

До  Хутора  шляхом  йшов  битим
Високий  чорнявий  юнак,
На  пагорбі,  травами  вкритим,
Постояв,  зняв  сірий  піджак.

Поглянув  на  Хутір  ранковий,
Знайшов  свою  хату  в  саду
І  стежкою  в  травах  шовкових
Пришвидшив  додому  ходу.

Матуся  його  не  чекала,
Не  знала  коли  буде  він,
І  ось  вже  його  обіймала,
А  син  рокотав  наче  дзвін.

Радів,  що  дістався  додому,
Питав  як  здоров`я  батьків,
Щоб  зняти  дорожнюю  втому
До  річки  купатись  побрів.

А  мати  його  пригощала
Млинцями  й  парним  молоком,
Картоплю  на  стіл  виставляла
Із  шкварками  та  огірком.

Вареники  з  вишнями  й  сиром
Купались  в  сметані  густій,
Молилася  матінка  щиро
За  щастя,  що  випало  їй

Діждатись  змужнілого  сина
З  дипломом,  що  він  інженер
І  навіть  ця  сонячна  днина
Із  нею  раділа  тепер.

Артеменки,  батько  і  мати,
Щоб  став  інженером  їх  син,
Усе  були  ладні  віддати,
Бо  був  у  сім`ї  він  один.

Матуся  ходила  у  ланку
Вручну  щось  у  полі  робить,
А  батько  машиною  зранку
Вантаж  мусів  всякий  возить.

Михайло  не  міг  дочекатись
З  роботи  татуню  свого
Й  пішов  у  гараж  дізнаватись
Чи  довго  чекати  його.

По  вулиці  йшов  й  милувався
Знайомим  з  дитинства  селом,
З  всіма,  кого  бачив,  вітався
За  руку  чи  просто  кивком.

Гараж  той  для  автомобілів
Був  схожий  скоріш  на  сарай,
На  цвинтар  газонів  і  зілів,
Для  брухту  справжнісінький  рай.

Тут  змолоду  батько  навчався
Шоферськую  справу  любить
І  сина  малого  старався
Навчити  як  гайки  крутить.

Школярик  Михайлик  із  татом
Частенько  сюди  заглядав,
До  справи  він  брався  завзято
І  згодом  в  машині  все  знав.

Побачене  вразило  дуже
Юнацький  Михайлівий  дух,
Ось  так  зустрічаємо,  друже,
Безжальної  дійсності  рух.

А  батько  в  замащеній  робі
На  зустріч  вже  сину  ішов,
Чорніло  мастило  на  лобі,
Михайло  татуню  знайшов.

Сказав  він  роботи  немає,
То  буде  додому  вже  йти,
Ремонт  дуже  довго  триває  –
Нема  запчастин  де  знайти.

В  колгоспі  нема  ні  копійки,
Вся  техніка  дуже  стара,
Доходить  до  сварки  та  бійки,
Коли  голова  всіх  збира.

Поля  не  усі  обробляєм,
Худобу  на  м`ясо  здаєм,
Зарплату  роками  чекаєм,
Із  торбою  світом  підем.

Вже  кажуть,  що  землю  поділять,
Щоб  кожен  господарем  був,
Та  люди  цьому  мало  вірять,
Про  долю  дідів  кожен  чув.

За  землю  діди  постраждали,
Поглинув  усіх  їх  Сибір,
А  решту  в  колгоспи  загнали,
Де  якось  живем  до  сих  пір.

Ось  так,  розмовляючи  з  сином,
Йшов  батько  додому  селом,
Ніхто  з  них  не  знав  яким  чином
Майбутнє  торкне  їх  крилом.

У  батька  були  скрізь  знайомі,
Тож  сина  вдалось  влаштувать
В  майстерню  ремонтну  в  районі
Й  Михайло  там  став  працювать.

Пройшло,  пролетіло  три  роки
Важкі  для  Михайла  й  села,
Життя  так  минало  аж  поки
Всміхнулася  доленька  зла.

Столичний  начальник  Паненко,
Банкір  нафтогазовий  Ртов,
Із  області  чинник  Нечемко,
Та  екс-голова  їх  Риглов

Створили  своє  товариство,
Щоб  мати  прибутки  собі,
Щоб  землі  забрати  всі  чисто
За  гроші  й  погрози  любі.

Як  з  прізвищ  взять  перші  дві  букви
То  назву  Партнери  складем,
Для  них  це  приємнії  звуки
Й  важливості  власної  щем.

Роздали  селянам  папери,
Що  право  на  землю  дають,
І  зразу  з`явились  Партнери,
Що  землю  в  оренду  беруть.

Підписувать  треба  угоду
І  право  на  землю  віддать,
Казали  на  благо  народу,
Бо  в  нього  нема  чим  орать.

Та  з  ними  не  всі  укладали
Угоду  оренди  землі,
Партнерам  не  всі  довіряли
І  тож  гуртувались  самі.

В  майстерні  уже  не  робили
Ремонт  тракторів  і  машин,
Усіх,  як  й  Михайла,  звільнили
Й  залишився  вихід  один.

Піти  працювати  із  татом,
Що  фермером  стать  захотів,
Він  сил  хоч  затратив  багато
Все  ж  землю  одержать  зумів.

Віддали  йому  і  сусіди
В  оренду  земельні  паї,
Нарешті  здолати  щоб  біди
Й  в  чужі  не  тікати  краї.

З  колгоспу  їм  дали  частину
Несправних  машин  й  тракторів,
Було  що  робити  їх  сину
Й  сусідам,  хто  вижить  схотів.

Партнерам  землі  було  мало,
Хотілося  всю  її  мать,
Щоб  фермерів  зовсім  не  стало,
Щоб  землю  від  них  відібрать.

Круту  найняли  охорону
Майно  і  врожай  берегти
Та  всім  об`являть  заборону  –
Полями  не  їздить,  не  йти.

У  фермерів  раптом  ночами
Врожай  став  в  полях  пропадать,
Але  тих  злодюг  місяцями
Ніяк  не  вдавалось  впіймать.

Та  врешті  злодюг  упіймали,
Як  крали  цукровий  буряк,
Міліції  всіх  їх  віддали,
Та  це  їм  минулось  за  так.

Казали  Партнери  купили
В  районі  начальників  всіх,
Ото  ж  цих  злодюг  відпустили
Й  Партнери  забрали  своїх.

Партнери  селянам  казали,
Щоб  землю  віддали  свою,
Багато  грошей  обіцяли,
Інакше  їм  буде  каюк.

Артеменки  ж  міцно  тримались
За  землю  й  за  волю  свою,
Підступних  погроз  не  лякались,
Стрічаючи  в  полі  зорю.  

Михайло  відвідав  столицю
Й  на  фермерських  зборах  сказав,
Що  всім  об`єднатись  годиться
Для  захисту  фермерських  прав,

Щоб  мати  дешеві  кредити,
Щоб  техніку  нову  купить,
Щоб  можна  спокійно  робити
Та  дії  безправні  спинить.

Знайомився  також  із  тими,
Хто  фермерський  досвід  вже  мав,
Пройшовши  шляхами  крутими,
Заможним  господарем  став.

Додому  квиточок  замовив
На  схилах  Дніпра  побував,
Пройшовся  Хрещатиком  новим
І  кавою  посмакував.

І  ось  він  сидить  у  вагоні,
Бо  скоро  вже  потяг  руша,
І  бачить  дівча  на  пероні,
Що  дуже  кудись  поспіша.

І  раптом  в  купе  вже  заходить,
Рішуче  напроти  сіда,
Очей  із  Михайла  не  зводить,
Із  вечором  добрим  віта.

І  каже:  “  Мене  звуть  Наташа,
А  як  мені  вас  називать?  “
-  Михайлом,  валізочку  ж  вашу
Дозвольте  мені  влаштувать.

Валізу  на  верхню  полицю
Михайло  поставив  умить,
А  потяг,  минувши  столицю,
Вже  мчав  у  вечірню  блакить.

Приніс  провідник  їм  по  чаю,
Наташа  дістала  пиріг,
Сказала:”Я  вас  пригощаю”,
Михайло  на  нього  й  наліг.

Але,  схаменувшись,  спинився,
Наталчин  пиріг  похвалив,
Красунею  так  захопився,
Що  баєчки  їй  говорив.

Наталка,  струнка  і  русява
Із  поглядом  синіх  очей  ,
В  розмові  весела  і  жвава,
Жила  серед  добрих  людей.

Родина  у  неї  велика  -
Аж  троє  братів  і  сестра,
І  батько  і  мати  Осика,
За  прізвищем  ще  півсела.

Вона  працювала  юристом
У  фірмі  столичній  “Інвест”,
Пішла  у  відпустку  зумисно,
Щоб  рід  свій  побачити  весь.

Бо  Київ  далеко  від  дому,
А  тягне  у  рідні  краї
І  наче  якесь  підсвідоме
Мордує  за  душу  її.

Тож  їхала  нині  Наталка
Додому  у  рідне  село,
Яке  називалося  Балка
Й  до  Хутора  близько  було.

В  дорозі  знайомишся  швидше,
Душевні  розмови  ведеш
І  вітер    свободи  вже  свище,
Інтриги  любовні  плетеш.

Себе  почуваєш  як  вдома,
В  купе  наче  їде  сім`я,
Ця  істина  добре  відома
Як  ти  пасажир  на  ім`я.

Михайло  й  Наталка  відчули,
Що  наче  знайомі  давно,
Й  домовитися  не  забули
Зустрітися  згодом  ізнов.

За  два  дні  побачились  знову
У  Балці,  у  хаті  батьків,
Вели  про  кохання  розмову,
Про  шлюб  через  декілька  днів.

Він  їздив  до  Балки  полями
“Дніпром”  –  мотоциклом  старим,
Наталку  кохав  до  безтями,
Вона  також  сохла  за  ним.

А  в  Хуторі  пересварились
Партнери  із  кожним  в  селі,
Для  себе  прибутків  добились,
Зарплати  ж  платили  малі.

Їм  фермери  кістка  у  горлі,
Бо  роблять  на  себе  вони,
В  Партнерів  настали  дні  чорні,
Селяни  були  проти  них.

У  фермерів  більше  платили
Грошима  і  всяким  зерном
І  решту  селян  вони  вчили
Боротись  як  треба  зі  злом.

Селяни  пристати  бажали
До  фермерів  з  паєм  своїм,
Партнери  ж  землі  не  давали
Й  плескали  лиш  викручі  їм:

-  Земля  літ  на  тридцять  вже  наша,
Ми  ж  вас  найняли  працювать,
Не  хочете,  справа  то  ваша,
Насильно  не  будем  тримать.

Ось  фермери  вже  банкрутують
І  будуть  проситись  до  нас,
Бо  пульсу  на  ринку  не  чують
І  згинуть  навічно  як  клас.

Змагальна  злостива  напруга
За  краще  для  себе  життя,
То  нашого  часу  заслуга,
Голодного  вовку  виття.

Якби  то  всім  добре  жилося,
То  й  злості  все  ж  менше  було  б,
Та  бажане  ще  не  збулося
Й  з  напруги  тріщить  кожен  лоб.

І  кожен  свій  шлях  вибирає
Грабунком  чи  чесно  прожить,
Під  себе  усе  підгрібає,
Бо  бути  багатим  кортить.

Злодійське  багацтво  лютує,
Бажаючи  й  далі  зростать,
Навколо  себе  все  руйнує,
Щоб  тільки  могутнішим  стать.

Вечірня  пора  наступала,
Вже  сонце  за  обрій  зайшло,
Наталка  Михайла  чекала,
Але  щось  його  не  було.

Вже  блимало  зорями  небо,
Вже  північ,  Михайла  нема,
Наталка  бурчала  до  себе,
Що  нині  зосталась  сама.

А  вранці  Артеменко-тато
Примчав  до  Осик  на  коні,
Бо  в  полі  роботи  багато,
А  сина  немає  з  гульні.

Збентежений  тим,  що  синочка
Немає  у  них  й  не  було,
Наталці  сказав:”Вибач,  дочко”,
Й  помчав  у  поля,  за  село.

Шукав  по  яругах  він  сина,
Що  впав  і  не  може  іти,
Пройшла  уже  третя  година
Та  сина  не  зміг  він  знайти.

Немає  ніде  й  мотоцикла,
Лише  охорону  зустрів,
Яка  до  брутальності  звикла
Й  під  ребра  давать  штурханів.

Сказали  йому:”Забирайся,
Бо  миттю  по  пиці  дамо,
Украсти  у  нас  й  не  старайся,
Впіймаємо,  фермерське  чмо.”  

Хотів  запитати  про  сина,
Чи  бачив  його  хтось  із  них,
Та  бризкала  з  рота  їх  слина,
Як  з  пащ  собацюрів  презлих.

Тож  мовчки  поїхав  додому
З  надією  –  син  уже  там,
Собі  ще  не  вірив  самому,
Не  вірив  не  добрим  думкам.

Що  сина  знайти  він  не  зможе,
Що  горе  настигло  його,
По  всьому  на  злочин  це  схоже,
Що  хтось  дочекався  свого.

Приїхав  –  Михайла  немає,
Заплакали  з  матір`ю  вдвох,
Наталя  до  хати  вступає
І  вже  заридали  у  трьох.

Міліція  рік  як  шукає,
Михайлика  ще  не  знайшли,
Синочка  Наталочка  має,
Михасем  його  нарекли.

Михась  дуже  схожий  на  тата,
Наталя  ж  на  диво  чека,
Любов`ю  до  сина  багата,
Майбутнє  її  не  ляка.

Артеменки  враз  постаріли
І  вірять  –  Михайла  знайдуть,
На  Хуторі  всі  гомоніли  –
Партнери  любого  уб`ють.

Партнери  ж  пішли  знову  в  наступ,
Щоб  фермерів  всіх  розорить,
Загнати  в  фінансову  пастку
І  там  їх  усіх  задушить.

Лякають,  що  виженуть  з  хати,
До  суду  на  них  подадуть,
Що  треба  їм  геть  утікати,
Що  швидко  їх  теж  не  знайдуть.

Над  Хутором  злоба  нависла,
Чорнюща    як  чорна  душа,
Село  у  долині  затисла
І  зникнути  не  поспіша.

Велике  червоне  світило,
Кривавий  лишаючи  слід,
За  обрій  по  небу  котило,
Кидаючи  в  темряву  світ.

Та  врешті  світанок  настане
І  злоба  розвіється  в  дим,
І  грім  справедливості  гряне,
І  прийде  кінець  всім  крутим.

І  люди  села  переможуть,
Знеславивши  кривдників  всіх,
І  прийде  в  родиноньку  кожну
Не  горе,  а  радісний  сміх.

І  зможемо  довше  пожити
У  світі,  де  кожен  боєць,
Де  треба  боротись  й  любити,
Щоб  звести  все  зло  нанівець.

 05.02  –02.05.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476111
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.01.2014

З вечора до ранку

З  вечора  до  ранку
Сонна  дрімота
Всяку  забаганку
В  марево  впліта.

Маряться  картини
Боязких  бажань
Наче  без  причини
І  без  сподівань.

Нас  у  снах  знаходять
Близькі  та  рідня,
Вмерлі  в  сни  приходять
Майже  не  щодня.

Мариться  реальне,
Мариться  дурне
Й  тягне  нас  безжально
В  дрімляче  турне.

Хочеться  спочити
Від  усіх  у  снах,
Як  нам  зупинити
Безлад  у  мізках.
12.02.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476110
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2014

Налякана тиша

Налякана  зойками  тиша  кричить,
Що  розум  гризота  іржею  з`їдає,
Душа,  як  листочок  осінній,  тремтить
Й  розпачливий  крик  серед  тиші  лунає.

Поряднії  душі  гризоти  їдять,
Із  розпачу  в  тиші  їх  розум  страждає,
Безсовісні  душі  з  гризот  не  тремтять,
Їх  розум  провини  ніколи  не  знає.

В  безсовісних  душах  моралі  нема,
Вони  на  усе  ради  себе  готові,
Їх  розум  поглинула  вічна  пітьма
Без  проблиску  світла  добра  і  любові.

Налякана  тиша  болюче  тремтить,
Роздмухана  совість  до  розуму  стука,
Щоб  кожен  порядно  міг  в  світі  пожить
Хай  скривджених  голос  про  себе  послуха.
10.04.02  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2014

Я ніколи нікому нічого

Я  ніколи  нікому  нічого,
Хіба  декому  дещо  колись
І  тепер  я  караюсь  із  того,
Хоч  бери  та  у  річці  втопись.

Щось  незнане  пече  мене  й  досі,
Хоча  вчинки  були  вже  давно,
То  розбудить  мене  серед  ночі
І  думками  шумує  воно.

Не  втекти,  не  сховатись  від  нього,
Бо  зі  мною  воно  назавжди,
Додає  ложку  дьогтю  сумного
У  життєвії  чисті  меди.

Я  нікому  ніколи  нічого
Не  робитиму  так  як  колись,
Розуміючи  гонор  любого,
Шанувати  людей  я  навчивсь.
16.04.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2014

Накуй зозулечко

Скоріш  накуй  зозулечко
Хоча  би  років  сорок,
Щоб  рідная  мамулечка
Жила  б  ще  років  сорок.

Ну  що  ж,  накуй  зозулечко
Хоча  б  ще  років  тридцять,
Щоб  рідная  мамулечка
Жила  б  ще  років  тридцять.

Тоді  накуй  зозулечко
Хоча  би  років  десять,
Щоб  рідная  мамулечка
Жила  б  ще  років  десять.

Не  замовкай  зозулечко,
Не  замовкай  сіренька,
Хай  рідная  мамулечка
Живе  для  нас  довгенько.

Коли  щось  не  заладиться
Вона  ж  завжди  із  нами,
Вона  ж  для  нас  порадниця,
Як  бути  нам  без  мами.

В  гайочку  зелененькому
Зозулечка  кувала,
А  в  хаті  по  тихенькому
Мамулечка  вмирала.

А  діточки,  гукаючи,
Просили  все  зозулю
І  плакали,  не  знаючи
Як  їм  спасти  мамулю.
05.05.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014

Орли й барани

Орли  завжди  у  самоті
Парять  собі  на  висоті,
Барани  ж  в  небі  жить  не  хочуть,
З  отарами  земельку  топчуть.

Орлів  усякий  поважа
Від  чоловіка  до  вужа,
І  як  заведено  віками,
Людей  відважних  звуть  орлами.

А  звуть  баранами  лиш  тих,
У  кого  розум  раптом  зник,
Образи  гіршої  немає,
Як  хтось  бараном  обзиває.

З  орлів  же  користі  нема,
Літають  десь  собі  дарма,
З  баранів  в  нас  є  м`ясо  й  шуба,
Тож  ставимо  питання  руба:

-  Чому  буть  схожим  на  орла
То  є  заслуга  й  похвала,
А  на  барана  то  ганебно
І  говорить  про  це  не  чемно?

Скоріш  від  того,  що  орли
Скрізь  самостійними  були,
Барани  ж  йдуть  гуртом  на  бойню,
Бо  хтось  туди  вже  рушив  щойно.
05.05.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475685
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.01.2014

Берімось за руки

Братове,  берімось  за  руки,
Щоб  сили  з`єднавши  свої,
Душ  наших  відчуть  перегуки
Й  в  життя  вигравати  бої.

Ми  разом,  без  злої  зневіри,
Збудуємо  праведний  світ,
Де  матимем  щастя  без  міри,
Ну,  хоч  би  на  тисячу  літ.

Як  хочеться  вірить  у  краще,
Бо  гірше      завжди  в  нас  було,
Зневіра  підводить  як  завше  –
Чи  зможем  здолать  давнє  зло.

Тож  візьмемось,  браття,  за  руки,
Щоб  сили  з`єднавши  свої,
Здолати  столітнії  муки
Та  виграть  за  щастя  бої.
19.05.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475492
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2014

Над гаєм

Над  зелененьким  гаєм
Громами  виграває
І  вітром  буйним  свище
Кошлатеє  хмарище.

Спинилося  над  гаєм
І  градом  випадає,
А  гай  мовчить,  не  стогне,
Хмарище  терпить  чорне.

Бо  знає  –  сонце  буде
Хмарище  зникне  згубне,
Життя  знов  забуяє
І  птаство  заспіває.

Зустріне  сонце  радо
Гайок,  побитий  градом,
Й  зростуть  листочки  нові
Від  теплої  любові.

Терпімо  ж  грізні  хмари
Й  недоленьки  удари,
Щоб  можна  й  далі  жити,
Кохати  і  любити.
23.05.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475491
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2014

Свій шлях

Заходився  шукати  свій  шлях
І  блукаю  і  досі  світами
По  байраках,  лісах  і  полях
Із  наївними,  мабуть,  думками

Про  правдиве  щасливе  життя
І  про  пристрасне  вірне  кохання,
Щоб  двох  душ  відбулося  злиття
І  як  справдити  мрії  й  бажання.

Прокладає  свій  шлях  кожен  сам
Серед  злості,  неправди  та  зради
І  здаються  в  полон  ворогам
І  наївні  думки  та  поради.

І  коли  прийде  врешті  кінець,
Я  покину  свою  марну  справу
І  впаду,  як  у  полі  боєць,
За  кохання,  за  щастя  та  правду.
03.06.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475275
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2014

Спраглий

Дістався  спраглий  джерела,
Він  подолав  пустелю  пішки,
Вода  ж  соленою  була
Тож  він  її  не  пив  ні  трішки.

Ось  бачить  океан  води
І  випити  його  бажає,
Ну,  хай  хоча  б  ковток  один,
Та  прісної  води  немає.

Знайшов  на  березі  кокос,
Напевно,  з  соком  в  середині,
Та  не  розкрився  він  чогось
Й  напитися  не  дав  людині.

І  спраглий  висох  і  помер
Серед  води  в  руці  з  кокосом,
Він,  певно,  там  лежить  й  тепер
З  великим  гострим  білим  носом.

Щоб  нам  не  всохнуть  без  води,
Як  без  любові  та  кохання
В  пустелю,  друже,  не  ходи,
Кохайся  вдома  до  світання.
04.06.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475274
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2014

Готуйся

За  п`ять  хвилин  до  перемоги
Готуйся  все  ж  до  поховань
Серед  життєвої  дороги
Своїх  омріяних  бажань.

Готуйся  пережить  невдачу
І  підлу    зраду,  і  біду,
Борись  за  щастя  серед  плачу
І  вір  завжди  в  свою  звізду.

Бо  перемоги  пережити
Значніше  легше  ніж  біду,
Ніж  переможених  любити,
Й  стоять  за  правдоньку  святу.

Від  перемог  не  розслабляйся,
Та  їх  бальзам  поменше  пий,
Дух  боротьби  тримать  старайся,
Але  розумний  і  не  злий.

Завжди  до  гіршого  готуйся
Й  навчайся  як  перемагать,
А  щоби  страху  ти  позбувся
Навчись  собою  керувать.
14.06.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475034
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014

Розкажи, мій земляче

Розкажи,  мій  земляче,  про  себе,
Чи  бував  ти  у  ріднім  краю,
Чи  і  досі    високе  там  небо
І  чи  чув  солов`я  у  гаю.

Чи  гаї  порубали  на  дрова
Й  солов`їв  отруїли  усіх,
Чи  звучить  ще  вкраїнськая  мова,
Мо`  беруть  українство  на  сміх.

Чи  відвідав  батьківські  могили,
Чи  хрести  не  здали  ще  у  брухт,
Чи  подати  на  їжу  просили
Забагато  знесилених  рук.


Чи  зустрів  ти  когось  там  із  наших,
Розкидала  мо`  доля    і  їх,
Щоб  шукали  можливостей  кращих
І  забули  про  рідних  своїх.

Розкажи  про  русяву  Тетяну,
На  яку  задивлялися  всі,
Кучеряву,  красиву,  рум`яну,
Як  тепер  вигляда  на  лиці.

Кажеш  бачив,  вона  постаріла,
Зморшки  вкрили  красиве  лице,
Вона  тепло,  душевно  зустріла,
Розмовляли  під  чарку  й  сальце.

Є  синочок,  дочка  та  онуки,
Що  в  далекому  місті  живуть,
В  неї  чорні  порепані  руки,
Чоловіка  Миколою  звуть.

На  городі  своєму  працюють,
Хоч  і  бідно  та  можна  прожить,
За  нащадками  дуже  сумують,
Тож  запрошують  їх  погостить.

А  гаї  ще  не  всі  порубали,
Солов`ї  ще  щебечуть  пісні
І  хрести  ще  у  брухт  не  здавали,
Є  й  знесилені  люди  сумні.

У  районному  центрі  говорять
І  на  мові  і  на  язику,
По  російському  лаються  з  горя
Й  самогонку  жлуктують  гірку.

Взагалі  там  змінилося  мало,
Теж  начальство  й  порядки  старі,
Краще  жити  в  районі  не  стало
Ні  старим,  ні  малій  дітворі.

А  про  себе  сказав  –  сторожуєш,
Бо  на  пенсію  важко  прожить,
І  я  вірю,  що  ти  не  жартуєш,
Хоча  звик  інженером  робить.

Що  ж,  земляче,  молімося  Богу,
Щоби  нам  Україну  хранив,
Може  й  ми  відшукаєм  дорогу,
Українець  щоб  добре  зажив.
16.06.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475033
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014

Не здолати

Долав  снігові  перемети,
Розливи  річок  та  грозу,
Долав  негативні  прикмети
Й  ніде  не  пускав  я  сльозу.

Та  бачу  мені  не  здолати
Єдине  в  своєму  житті  –
Не  зможу  тебе  не  кохати,
Хоч  в  розуму  це  на  меті.

За  мене  сильніше  це  значно,
За  розум  і  волю  мою,
Бо  надто  приємно  і  смачно
Відчуть  підсвідоме  люблю.

Хоч  розум  говорить  –  доволі
Безтямно  кохати  тебе,
Твоїй  підкорятися  волі,
Неначе  телятко  слабе.

Мій  розум  говорить  –  ти  груба,
Затята  завжди  на  собі,
Говорить,  що  ти  моя  згуба,
Відкритая  рана  та  біль.

Та  кляте  безтямне  кохання
Не  можу  здолати  ніяк,
Хоч  маю  від  нього  страждання
Та  в  цій  боротьбі  я  слабак.

Кохаєш  чогось  не  розумно
І  ту,  що  не  любить  тебе,
І  їй  підкорившись  бездумно,
Ти  вже  ненавидиш  себе.

Тож  правду  в  народі  говорять  –
Буває  любов  дуже  зла,
Коли  її  сили  нас  зборять,
Полюбиш  тоді  і  козла.
01.07.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2014

В Карпатах

Вийшов  ДАІшник  із  хати,
Глянув  на  рідні  Карпати,
Мовив  до  себе  –  красиво
Й  став  до  роботи  квапливо.

Миттю  машину  спиняє,
Бачить  красива  й  питає
Ваші  права  кермування
І  це  замість  привітання.

Просить  багажник  відкрити,
Що  ви  там  звикли  возити,
Бачить  сокири  у  трупі,
У  голові  та  у  дупі.

Певно  москаль  самовбивця
Долі  жорстоко  помстився,
Можете  їхати,  друже,
Та  обережненько  дуже.
24.01.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2014

Свого доб'ємось

Із  розпачу  жартуємо
Звичайно  над  собою,
Та  знов  своє  будуємо
Із  силою  новою.

На  помилках  ми  учимось
І  долю  не  клянемо,
Хоча  й  задовго  крутимось,
Та  все  ж  вперед  ідемо.

Так  матінка  навчила  нас
Ніколи  не  здаватись,
Як  ще  ходили  в  перший  клас,
За  справу  вправно  братись.

Веде  до  перемоги  шлях,
Нас  розпач  не  здолає,
Як  урожай  той  на  полях,
Так  успіх  визріває.
                                                                                           
Вперед  без  розпачу  і  сліз,
Із  жартів  посміємось,
Тримаймо  гордо  вище  ніс,
Свого  завжди  доб’ємось.
23.01.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474630
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2014

Не вір чуткам

Якщо  почуєш  що  я  вмер,
Не  вiр,  що  не  скажу  нi  слова,
Я  говоритиму  й  тепер,
Мої  вiршi  моя  то  мова.

Не  вiр  чуткам,  що  я  вже  прах
I  думка  теж  моя  померла,
Вона  живе  в  моїх  вiршах
I  смерть  думки  мої  не  стерла.

Не  вір,  що  я  вже  серед  тих,
Яких  i  дiти  позабули,
Я  є  в  вiршах  серед  живих,
Тебе,  як  кажуть,  добре  взули.

Не  вiр  чуткам,  вони  брехня,
Я  буду  дуже  довго  жити,
I  нi  хвилини  i  нi  дня
Не  буду  з  забуттям  дружити.
17.04.2000

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474629
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2014

Відшумують весни

Вiдшумують  весни,
Вiдкують  зозулi,
I  цей  свiт  чудесний
Скрутить  нам  по  дулi.

Кажуть  не  даремно  -
Вiк  живи  й  навчайся,
Дурнем  вмреш  напевно,
Як  ти  не  старайся.

Свiт  оцей  чудесний
Не  пiзнать  нiкому,
Хоч  прожив  всi  весни
Й  пору  стрiв  зимову.

Кожною  весною
Ожива  природа,
Кожною  зимою
Все  лама  негода.

Нам  вже  не  почути
Як  весна  буяє,
Нам  вже  не  вiдчути
Як  душа  спiває.
24.04.2000

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474426
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014

Житіє

Десь  на  нашенськiй  землi,
У  великому  селi,
Де  рiка  тече  в  долинi,
У  бiлявенькiй  хатинi,
Що  стояла  у  куточку
У  вишневому  садочку,
Жив  з  Марiєю  Iван
По  сiльському  Карабан.

Всiх  Iванових  батькiв
Як  запеклих  куркулiв
Вiдiслали  до  Сибiру,
Де  i  згинули  допiру,
А  Iван  утiк  з  дороги,
Позбивав  вiн  добре  ноги
Щоб  дiстатися  сюди,
Де  лишився  назавжди.

А  Марiя  тут  зросла,
За  Iвана  тут  пiшла,
Вспадкувала  дiда  хату,
Господарку  небагату,
Соток  п`ятдесят  городу,
Працьовитiсть  в  нагороду,
Трохи  берега  ставка
Й  кiлька  соточок  садка.

Кожен  ранок  бригадир
По  пiд  хатами  ходив,
З  понедiлка  по  суботу
Вiн  загадував  роботу,
Щоб  в  колгоспi  працювали,
Трудоднi  щоб  заробляли,
А  як  хтось  їх  мало  мав
В  тих  город  вiн  вiдбирав.

Без  городу  не  прожить,
Не  поїсти  не  попить,
Поздихає  вся  худоба,
Недалеко  так  й  до  гроба,
Тож  ходили  до  колгоспу,
Щоби  їсти  й  пити  досту,
Бо  на  тiї  трудоднi
Мали  витрiшки  однi.

Правда,  як  iз  поля  йшли,
Так  щось  трохи  i  несли,
Хто  в  мiшечку,  хто  в  ряднинi,
Хто  в  кишенях,  хто  в  корзинi,
Що  у  полi  визрiвало,
Те  потроху  i  зникало,
З  ферми  брали  що  могли
Та  й  до  хати  все  тягли.

Бригадир  як  переймав
Що  знаходив  -    відбирав,
За  крадiжку  штрафували  -
Трудоднi    з  них  вiдчисляли,
Треба  було  працювати
У  колгоспi  й  бiля  хати,
Панувало  так  в  селi
Нове  рабство  на  землi.

Щоб  з  колгоспу  не  один
Не  поїхав  селянин
Паспорти  їм  не  давали,
Прав  без  них  вони  не  мали
На  роботу  десь  у  місті,
Так  радянські  комуністи
Заставляли  всіх  селян
Оброблять  колгоспний  лан.

В  сорок  першому  нацист,
I  загарбник,  i  садист,
Перетнув  кордон  у  червнi,
Щоби  землi  нашi  кревнi
Фатерлянду  пiдкорити,
Нiмцям  щоб  було  де  жити,
Починалася  вiйна,
Безпощаднiстю  страшна.

Взяли  Йвана  на  вiйну,
Жiнку  лишив  вiн  одну,
А  вона  була  важкою,
Ждала  вже  дитя  зимою,
Вся  згорьована  душею,
Що  нема  Iвана  з  нею,
Маня  плакала  щодня,
Бо  Iван  їй  вся  рiдня.

Голод  всю  рiдню  забрав,
Бог  Марiю  зберiгав,
У  кривавiм  тридцять  третiм
Щезли  села  в  пащi  смертi,
Бiльшовицькiї  загони,
Голодіiвськiї  закони
Весь  забрали  урожай,
Що  зiбрав  селянський  край.

Тож  багато  хто  хотiв
Жити  без  бiльшовикiв,
Й  зустрiчали  нiмцiв  хлiбом
В  сорок  першiм  роцi  лiтом,
Мрiяли    -  жить  буде  краще.
Влада  ж  дiяла  iнакше    -
Брала  в  вiйсько  всiх  пiдряд
Мати  бiльше  щоб  солдат.

Новобранцем  став  i  Йван,
Як  багато  хто  з  селян,
Посадили  їх  в  вагони
I  вiдправили  в  райони,
Формувалося  де  вiйсько,
Хоч  було  це  i  не  близько
Через  пiв  уже  доби
Їх  доставили  туди.

Новобранцiв  одягли,
По  рушницi  всім  знайшли,
Без  вiйськового  навчання
Та  без  всякого  вагання
Повели  на  зустрiч  танкам,
А  на  третiй  день  вже  ранком
Нiмець  військо  оточив
Та  в  полон  всіх  захопив.

Iз  полону  Йван  утiк
I  боявся  вдома  з  рiк,
Що  прийдуть  по  нього  нiмцi,
В  хатi  жив  немов  у  клiтцi,
Та  в  селi  про  це  не  знали,
Тож  його  i  не  чiпали,
Йвана  все  ж  бiда  знайшла,
З  полiцаями  прийшла.

Саме  брали  у  селян
Й  вiдправляли  в  Фатерлянд
Всiх  бичкiв,  свиней  i  птицю,
Гречку,  соняшник  й  пшеницю,
Молодь  на  важкi  роботи
Вiдправляли  щосуботи,
У  Нiмеччинi  рабiв,
Купували  хто  хотiв.

Постраждав  i  Карабан,
Бо  годований  кабан
Iз  бичком  ще  однорiчним
У  вагонi  залiзничнiм
Теж  поїхали  до  Рейху,
Всяке  збiжжя  аж  до  верху
Завантажили  в  вагон  -
Вражий  був  такий  закон.

А  життя  iшло  вперед,
Хоч  було  воно  не  мед,
У  нестатках  виростала
I  на  ножки  вперше  стала
Оля  -  дочечка  маленька,
Тонконога  i  худенька.
Батько  й  мати  для  дочки
Все  робили,  що  могли.

Вже  багато  хто  з  селян
В  лiс  пiшов  до  партизан,
I  заходив  лиш  ночами
У  домiвку  за  харчами,
Полiцаї  їх  боялись
I  не  дуже  вже  старались
Нiмцям  всюди  прислужить-
Партизани  могли  вбить.

Ваня  теж  потяг  у  лiс,
Подолавши  море  слiз,
Що  Марiя  проливала
Як  до  лiсу  проводжала,
Але  мусiла  змиритись,
Бо  потрiбно  боронитись
Вiд  скажених  ворогiв,
Треба  ж  дати  їм  чортiв.

Воював  вiн  майже  рiк,
Поки  нiмець  не  утiк
Пiд  загрозою  розгрому
Вiн  почав  тiкать  додому,
Так  прийшли  вiйська  радянськi
На  всi  землi  поднiпрянськi.
Знов  Iван  пiшов  в  солдати,
Щоб  фашистiв  добивати.

.Вiрим  -  кожного  iз  нас
Вируча  в  найважчий  час
Сила  духу,  сила  волi
I  терпiння  злої  долi,
I  ми  молимося  Богу,
Просим  в  нього  допомоги,
Щиро  каємось  в  грiхах
Iз  сльозами  на  очах.

А  вiйна  найважчий  час
Для  простих  солдатських  мас,
Тож  Iван  терпiв  й  молився
I  злiй  долi  не  хилився,
Наступав,  ходив  в  атаку
I  в  туман,  i  в  дощ,  i  в  мряку,
Був  поранений  в  бою
Й  залишався  у  строю.

Поки  Ваня  воював
Для  Марiї  час  настав
Наполегливо  й  спокiйно
Все  робити  самостiйно,
Доглядати  за  дочкою,
В  спеку  влiтку  i  зимою
У  тривозi  Йвана  ждать
I  ночей  не  досипать.

В  сорок  п`ятiм  восени
Їхав  Ваня  iз  вiйни
У  телячому  вагонi,
Їх  на  кожному  перонi
Рiзнi  люди  зустрiчали
Та  у  кожного  питали:
-  Чи  не  бачили  мого,
Щось  не  пише  вiн  давно.

Що  сказать  нiхто  не  знав,
Кожен  мовчки  спiвчував,
Не  для  всiх  приїзд  цей  свято  -
Полягло  солдат  багато,
Їх  ховали  усiх  разом
Й  не  писали  прiзвищ  часом,
Дехто  безвiстi  пропав,
Де  i  як  нiхто  не  знав.

Врештi  Йван  добравсь  в  село,
Де  сiмейство  все  жило,
Вдома  слiз  було  доволi
I  Марiїних  i  Олi,
Всi  поверненню  радiли,
А  сусiди  захотiли
Розпитати  де    Йван  був,
Що  вiн  бачив  i  що  чув.

Тож  зiбралися  кутком,
Щоб  зустрiтись  з  земляком,
Пiд  горiлки  добру  чарку,
Пiд  смачну  свинячу  шкварку
Гомонiли  iз  Iваном,
Що  пройшовся  Фатерляндом,
Як  живуть  в  краях  чужих,
Чи  в  нас  краще  нiж  у  них.

Впевен  кожен  -  краще  там,
Де  господарем  ти  сам,
А  не  наймитом  робити,
В  бiдностi  й  в  безправ`ї  жити
На  своїй  землi  багатiй,
У  колгосп  у  батька  взятiй,
Де  всiм  пишуть  трудоднi
По  сто  грамiв  у  зернi.

Як  колишнiй  фронтовик,
Що  до  почестей  не  звик,
Йван  немало  здивувався
Бо  в  колгоспi  вiн  дiзнався,
Що  робитиме  їздовим,
Мать  словечко  хтось  замовив
За  бiйця  -  фронтовика,
Хай  до  почестей  звика.

На  роботах  польових,
В  основному  на  ручних,
Працювала  Маня  в  ланцi,
Пiшки  йшла  у  поле  вранцi,
Також  пiшки  йшла  додому,
I  не  дивлячись  на  втому,
Ще  сапала  свiй  город,
Птицю  порала  i  скот.

Тiльки  вечiр  наступав
Йван  вже  вдома  працював  -
Треба  живнiсть  годувати,
Гнiй  з  сараю  вичищати,
Щось  полагодить  й  прибити,
До  темна  завжди  робити,
Дуже  пiзно  лягти  спать,
Щоб  о  п`ятiй  ранку  встать.

Крiм  фуфайки  i  штанiв
Бiльш  нiчого  не  зумiв
Йван  придбати  за  два  роки,
Тож  йому  служило  поки
Все  у  чому  воювалось,
Що  на  ньому  i  зосталось
Як  звiльнявся  у  запас,
Бо  такий  прийшов  наказ.

Щоб  з  одежi  щось  придбать
Треба  гроші  було  мать,
Їх  в  колгоспi  не  давали,
Тож  селяни  продавали
На  базарi  м`ясо  й  птицю,
I  картоплю,  i  суницю,
Та  багато  ще  харчiв
Iз  городiв  та  садiв.

На  базарi  продає
Кожен  тiльки  все  своє,
Про  що  довiдку  всi  мали,
Що  сiльради  видавали
При  умовi  що  ви  здали
Всi  податки,  що  наклали
У  натурi  на  цей  час,
Бо  такий  їм  був  наказ.

Був  податок  на  бичка,
Кожне  дерево  садка,
На  корову  i  телицю,
На  картоплю  i  пшеницю,
На  кабанчика  i  птицю,
Не  замiжню  молодицю,
Холостого  юнака  -
Влада  в  нас  була  така.
.
В  сорок  сьомiм  голод  знов
До  селян  в  колгосп  прийшов,
Бо  зерно  забрала  влада
Щоб  скарати  люд  за  зраду.
Вимагалось  вiдступати,
З  окупацiї  тiкати,
Люд  такого  не  зробив,
Тож  тепер  за  це  платив.

Проминув  голодний  рiк,
Мало  хто  з  села  утiк,
Бо  земля  лиш  тих  годує,
Хто  на  нiй  завжди  працює,
Не  було  б  в  селян  городу,
Не  було  б  в  селi  народу,
Вимерли  б  давно  усi,
Як  у  мiстi  так  й  в  селi.

Ось  i  Оля  пiдросла,
В  перший  клас  уже  пiшла,
Учнi  по  хатах  навчались,  
Що  вiд  куркулiв  зостались,
Дiти,  що  пiшли  до  школи,
Не  навчалися  нiколи,
Їм  завадила    вiйна,
Бо  п`ять  рокiв  йшла  вона.
.
Тож  сидiли  поруч  всi,
I  великi,  i  малi,
Лиш    один  на  школу    вчитель,
За  покликанням    любитель.
Працювали  вчителями
Хто  у  цьому  трохи  тямив,
Так  навчалися  у  нас
В  повоєнний  бiдний  час.

Так  в  нестатках  йшли  роки,
Карабан  i  земляки
Працювали  щоби  їсти,
Крали  так  щоби  не  сiсти,
Самогоном  заливали
Бiль  життя  свого  бо  знали,
Що  тверезому  не  жить,
У  колгоспi  не  робить.

Десять  рокiв  вже  пройшло
Як  вернувсь  Iван  в  село
Iз  вiйни  простим  солдатом,
Був  дочцi  хорошим  татом,
Дiти  вчились  в  новiй  школi,
Влiтку  з  мамою  у  полi
Працювала  i  дочка,
Вся  засмагла  i  легка.

Трохи  легше  стало  жить,
Грошi  стали  всiм  платить,
I  вже  Оля  випускниця
В  мiстi  почала  учиться,
Спецiальнiсть  здобувати,
Щоб  до  працi  в  мiстi  стати,
Й  не  вертатися  в  село,
Де  б  їй  щастя  не  було.

Хто  хотiв  з  села  пiти
Тим  давали  паспорти,
Молодь  кинулась  тiкати  -
Той  освiту  здобувати,
Той  заводи  будувати,
Той  пiшов  тайгу  рубати.
Стали  села  вимирать,
Бур`янами  заростать.

Вмер  Iвановий  сусiд,
Хоч  далеко  ще  не  дiд,
Вмерла  i  його  дружина,
Не  дiждавшись  з  мiста  сина,
Їх  сховали  усiм  миром,
Жалкували  дуже  щиро,
Що  здолавши  стiльки  бiд,
Рано  лишили  цей  свiт.
.
Важко  Олю  научать,
Раз  на  тиждень  треба  дать
Їжi  всякої  потроху,
Грошеняток  на  дорогу,
Справить  платячко  й  хустину,
В  мiсто  з`їздить  на  годину,
Щоб  побачить  де  дочка
Найняла  собi  кутка.

Стала  Оля  працювать,
Стала  гроші  зароблять,
Вже  могла  сама  сплатити
За  кiмнату,  щоб  там  жити,
Одяг  i  взуття  купляти
Та  додому  наїжджати,
Хлiба  й  ковбаси  купить,
Щоб  батькiв  цим  пригостить.

Важко  Олi  працювать,
Куховарить  i  тягать
Каструляки  iз  супами,
Цукор  й  борошно  мiшками,
Кожен  день  на  восьму  ранку
Готувати  до  снiданку
П`ятьсот  учням  щось  таке
I  дешеве  i  смачне.

I  так  тричi  кожен  день,
Не  до  танцiв  i  пiсень,
Прийдеш  пiзно  як  додому,
Будеш  заздрити  лиш  тому,
Хто  працює  по  закону,
Вчасно  з  працi  йде  додому.
Олi  так  прийшлося  жить,
Щоб  грошей  пiдзаробить.

Ми  не  можем  жить  без  мрiй
В  сiростi  однакових  подiй,
Ми  завжди  чекаєм  щастя,
А  не  горя  й  бiд,  й  напастя,
Що  знаходять  нас  частiше,
Роблять  нам  життя  ще  гiрше,
Саме  так  карає  нас
Цей  безжально  плинний  час.

В  серпнi  горе  їх  знайшло,
Якось  Оля  йшла  селом,
Вже  пiдходила  до  хати,
Її  бачила  вже  мати,
Раптом  бiс  десь  взяв  машину
Й  Олю  кинуло  до  тину,
Де  лежала  годин  три
До  приїзду  медсестри.

Подивилась  та  здаля
I  сказала:  "  Тут  моя
Допомога  не  потрiбна",
Голосила  мати  бiдна,
Плакав  Йван  немов  дитина.
Так  працює  медицина
Майже  в  кожному  селi,
Наслiдки  завжди  сумнi.

Як  батькам  це  пережить  -
Їх  дочка  в  трунi  лежить,
Треба  б  їй  батькiв  ховати,
А  не  в  цiй  трунi  лежати,
Голосили  Маня  й  Ваня
Також  пiсля  поховання,
Постарiли  враз  вони,
Їх  сховали  восени.


За  якийсь  не  знаний  гріх,
Так    покарано  їх  всіх,
Від  сiм`ї    Iвана  i  Марiї
Доленька  украла  всі  їх  мрiї
Про  дочки  щасливу  долю,
З  вiдчуттям  страшного  болю
Залишили  вони  свiт,
Де  зазнали  стiльки  бiд.

Так  страждаючи  жили
За  радянської  пори
Всi  колгоспники  -  селяни,
А  не  тiльки  Карабани,
Заросли  вже  бур`янами
Не  позначенi  хрестами
Їх  могили  в  забуттi,
Де  скiнчились  їх  путi.

Згине  хай  без  вороття
Рабське,  бiднеє  життя,
Влада,  що  нас  грабувала,
Жити  в  свiтi  не  давала,
Хай  селяни  хазяйнують,
На  своїй  землi  панують,
Хай  прискориться  той  час,
Щоб  заможно  жили  й  в  нас.
16.04.-16.05.2000

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474425
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 23.01.2014

Відшукаю

Я  без  вагання  скрізь  пройду
Й  тебе,  кохана,  відшукаю,
Дві  самоти  в  мішок  складу
Й  в  глухій  місцині  поховаю.

Я  не  боюся  довго  йти,
Хоча  би  босим  по  камінню,
Я  хочу  так  тебе  знайти,
Що  годен  стать  твоєю  тінню.

І  шепотіть  –  прости  мені,
Що  довго    так  шукав  кохання,
Що  всі  шляхи  здолав  земні
І  тінню  став  свого  бажання.

Тепер  я  тінь  навік  твоя
Й  не  розлучити  нас  нікому,
Де  будеш  ти,  там  буду  я
І  разом  підем  в  рай  додому.
13.07.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2014

Небо

Як  подивишся  пильно  на  небо,
Залишаєшся  з  ним  віч  на  віч
Й  виникає  негайна  потреба
Рахувати  зірки  цілу  ніч.

Відчуваєш  –  пилинка  ти  в  світі,
У  безмежжі  небесних  глибин
Щось  ховається  в  темнім  зеніті
І  питає  -  ти  що  за  один.

Відчуваєш  то  потяг  безодні,
Що  тебе  зготувалась  ковтать,
Що  останнє  у  тебе  сьогодні,
Що  життя  -  це  така  благодать.

Прикидаєш,  чи  вистачить  часу
Зрозуміти  для  чого  ти  тут,
Осягнуть  всю  небесную  масу
Й  щось  побачить,  звільнившись  від  пут.

Пут  у  тебе  і  досі  багато,
Розум  ще  не  усе  зрозумів,
Ще  пітьма  тобі  мати  і  тато,
Але  добре,  що  жить  захотів.

Як  вдивляєшся  пильно  у  небо,
То  приходиш  на  зоряний  суд,
Відповісти  де,  мабуть,  і  треба,
Ну,  для  чого  ж  з`явився  ти  тут.
14.07.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474211
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2014

Терплячі

Дуже  ми  терплячі  люди,
Це  у  нас  уже  в  крові,
Бо  навчили  нас  приблуди,
Як  тримати  все  в  собі.

Їм  потрібно  щоб  терпіли
Українці  їх  ярмо,
Щоб  повстати  не  схотіли,
Не  забрали  в  них  кермо.

Незалежні  ми  і  вільні
Та  приблуди  знову  тут,
Знають,  що  ми  дуже  бідні
Й  задарма  усе  беруть.

Швидко  все  добро  закуплять
Й  будем  знов  на  них  робить,
По  три  шкури  згодом  злуплять,
Всі  ж  терплячі  будуть  жить.
25.07.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473991
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2014

Хто сміється

Хто  із  себе  сміється,
Той  найдовше  живе,
Він  із  горя  не  вб`ється,
Із  невдач  не  реве.

А  хто  сміх  зневажає
І  серйозний  завжди,
Той  зарано  вмирає
Від  хвороби  й  біди.
27.07.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473990
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2014

Похмурніли, панове

Чого  похмурніли,  панове,
Крокуєм,  невже,  не  туди,
Не  в  спільне  майбутнє  чудове
Й  нам  знов  не  минути  біди.

Чи  може  вас  мучить  сумління,
Що  ви  збудували  не  те
Й  даремне  було  устремління
Відкинуть  морально  святе.

Чи  ви  похмурніли  від  того,
Що  наше  скупили  майно
Нащадки  екс-графа  Толстого
Й  рахують  прибутки  давно.

Це  добре,  що  ви  похмурніли,
Що  думка  до  дії  жива,
Що,  врешті,  до  бою  змужніли
За  національні  права.
07.08.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473757
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2014

Почуття

Загнуздаю  почуття
Розумом  холодним
І  почну  нове  життя
Манекеном  модним.

Жити  тихо  й  не  любить  –
Це  багато  значить,
Засинатиму  умить
Й  снів  не  буду  бачить.

Хвилювання  й  почуття
Нищать  серце  й  нерви,
Так  кінчається  життя
Й  нас  з`їдають  черви.

Як  не  вистачить  мені
Розуму  так  жити,
То  останні  мої  дні
Буду  всіх  любити.

І  розгнуздане  життя
Розпочнеться  знову
І  нестримні  почуття
Заполонять  мову.
07.08.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473756
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.01.2014

Придумали греки

Придумали  греки  прадавні
Для  себе  красивих  богів,
Про  їхні  діяння  преславні
Багацько  списали  томів.

Богів  на  Олімп  поселили,
На  гору  на  страх  ворогам,
Їм  храми  в  містах  спорудили
Й  приносили  жертви  богам.

Та  храми  богів  розвалились
Від  часу  та  від  забуття,
Діяння  казками  зробились
Про  грецьке  міфічне  життя.

Надумане  згодом  зникає,
Бо  краще  із  ним  не  жилось,
Та  місце  пустим  не  буває,
Придумає  людство  знов  щось.
15.08.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473543
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2014

Хвиля

Хвиля  облизує  берег  ріки
Й  тихо  поволі  хлюпоче  за  обрій,
Я  би  за  нею  поплив  залюбки,
Де  проживають  щасливі  та  добрі.

Я  би  умить  їх  поповнив  ряди,
В  щасті  купався  б,  як  сир  той  у  маслі,
Вік  би  не  знав  я  гіркої  біди
І  розпалив  би  багаття  загаслі.

Щоб  на  багатті  розгулу  життя
Знову  спалити  все  добре  й  щасливе,
Знову  прийшло  щоб  страшне  каяття
За  нерозумне  безпечне  й  бурхливе.

Хвиля  облизує  берег  ріки
Й  тихо  й  поволі  хлюпочеться  далі,
Тихо  гортаю  свої  я  роки
Всі  в  нелюбові,  горілці  та  салі.

Наше  Дніпро  не  тектиме  назад,
Час  у  минуле  не  піде  ніколи,
Зараз  наводьте  в  житті  своїм  лад,
Щоби  майбутні  жалі  не  кололи.
22.08.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473542
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2014

Кривда

Скривджена  жіночка  пише  вірші,
Каже,  що  скривдить  її  неможливо,
І  хоча  кішки  шкребуть  на  душі,
Та  їй  здається,  що  це  не  важливо.

Врешті  розтринькавши  нерви  свої,
Щоб  не  показувать  вияв  страждання,
З  кривдою  жінка  програє  бої  –
Виснажить  нерви  й  кінець  намаганням.
26.08.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473331
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.01.2014

Цінуємо юність

Свою  ми  цінуємо  юність  тоді,
Коли  уже  старість  настала,
Коли  вже  пройшли  почуття  молоді
І  юність  на  зовсім  пропала.

Ми  мріємо  тільки,  як  добре  було  б,
Щоб  ми  помилок  не  робили,
Напевно,  все  краще  і  досі  жило  б
Й  старечі  поповнило  сили.

Сьогодні  ми  мудрі,  а  вчора  –  дурні,
А  завтра  ще  будем  мудріші,
Ніхто  не  поверне  колишні  нам  дні
І  вчора  не  буде  вже  іншим.
13.09.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2014

Хто чого вартує

Роздивилися  потроху
Нині  хто  чого  вартує,
Той  лиш  пригоршню  гороху,
Хай  повітрячко  попсує.
                                                                                           
Інший  вартий  часничини,
Хай  наїсться  ним  уволю
Та  їм  дихає  щоднини
І  лякає  свою  долю.

Хтось  перчини  лиш  вартує,
Хай  жагучу  поковтає
І  тоді  він  вже  відчує
Яким  світ  його  сприймає.

А  хтось  лагідний  мов  диня,
Хтось  сердитий  мов  цибуля,
На  обличчі  лиш  гординя,
На  рівнині  мов  та  гуля.

Взагалі  такі  ми  різні,
Хоч  з  одного  ми  городу,
Овочі  ми  ранні  й  пізні
Українського  народу.
16.01.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473083
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.01.2014

Сльоза

Чогось  сльоза  непрохана  тремтить
І  щось  пече  нестерпно  в  грудях,
Коли  пригадую  останню  мить
В  очах  твоїх  й  труну  у  рутах.

Пригадую  важке  життя  твоє,
Хвилини  радості  й  любові,
Що  доля  нам  як  милість  подає,
Весь  час  лупцюючи  до  крові.

Караюся,  що  я  тебе  любив
Не  досить  ніжно  і  без  квітів,
Що  більше  для  роботи,  мабуть,  жив,
Тепер  без  тебе  мучусь  в  світі.

Моя  сльоза  непрохана  тремтить
І  біль  пече  нестерпно  в  грудях,
Бо  в  світі  важко  в  самотині  жить,
На  Боже  ждучи  правосуддя.
20.09.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2014

Старість

Ми  м`ясного  не  їмо,
На  таксі  не  їздим,
Воду  відрами  п`ємо,
Щоб  не  хтілось  їсти.

Не  купуємо  штанів,
Ні  взуття,  ні  сарі,
Носим  те,  що  хто  зумів
Зберегти  на  старість.

Рідним  дітям  не  до  нас,
В  них  мала  зарплата,
Жінка,  діти,  школа,  клас
І  квартирна  плата.

Добре,  що  вони  у  нас
В  місяць  раз  питають:
-Як  здоров`ячко  у  вас  ?
Й  довго  жить  бажають.

І  державі  не  до  нас,
Ми  тягар  для  неї,
Тож  і  нищить,  як  той  клас
Сталін  для  ідеї.

Збудували  старики
Все,  що  око  бачить,
А  тепер  ми  жебраки,
Не  потрібні  значить.

Кажуть,  що  ми  зажились,
Нас  багацько  стало,
Боже  милий,  подивись-
Хто  й  чиє  їсть  сало.

Ми  бажаєм  одного`
Українській  владі
Дочекатися  свого
На  судовій  лаві.
15.10.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472880
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2014

Зоряна ніч

У  ту  зоряну  ніч
Соловейко  співав,
Про  кохання  пісні,
Тьохкав  та  щебетав.

У  вишневім  саду
Слухав  я  солов`я,
І  тебе  молоду
Пригадав  тоді  я.

Всю  чарівність  твою,
Пристрасть  й  смак  твоїх  губ,
І  твоє:  “Я  люблю”
І    столітній  наш  дуб.  

Ми  клялися  під  ним
Вічно  й  вірно  кохать,
Він  був  місцем  святим,
Де  не  можна  брехать.

Та  життєва  ріка
Підхопила  і  нас,
Вкоротила  віка
Й  вогник  щастя  загас.

Соловейко  замовк,
Блідий  місяц  сіяв,
Все  спинилось  немов,
Я  в  задумі  стояв.

Ти  навіки  пішла,
Залишила  цей  світ,
Де  зі  мною  жила  
Двадцять  люблячих  літ.

Є  лиш  згадка  про  ніч,
Як  тебе  цілував,
Як  любовні  пісні
Соловей  нам  співав.
21.10.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2014

Щось не склалось

Щось  не  склалось  у  нас  із  тобою,
Та  любов,  що  колись  нас  знайшла,
Помилилась  п`янкою  весною,
Бо  в  тумані  на  нас  набрела.

У  тумані  здається  все  милим
І  вкладаєш  із  ним  мирову,
Мабуть,  зле  ми  для  себе  зробили
Як  торкнулись  вустами  до  вуст.

Як  палкі  ми  слова  говорили
І  давали  свободу  рукам,
Як  уперше  кохали  й  любили
І  довірились  юним  рокам.

Та  туман  згодом  врешті  розвіявсь
І  любов  за  туманом  пішла,
Мілкий  дощик  образливо  сіявсь
І  хололи  в  нас  душі  й  тіла.

Все  здавалося  звичним  і  мілким
І  набридло  на  світі  усе  –
І  троянди  і  звуки  сопілки,
Ми  відчули  –  байдужість  нас  ссе.

Нас  в  тумані  бажань  відшукала
Та  любов,  що  весною  брела,
Вона,  мабуть,  тоді  уже  знала,
Що  даремно  нас  разом  звела.
03.11.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2014

Циганка

Кричить  циганка:  “  Люди  !
Підходьте  погадать,
Я  розкажу  що  буде,
Що  треба  вам  чекать.

Хто  ручку  позолотить,
Тому  все  розкажу,
Що  у  житті  зашкодить,
На  картах  покажу.

Коханого  до  дівки
Приворожу  умить,
Готуйте  гроші  тільки
Й  почну  я  ворожить.”

Брехня  так  продається
Всім  тим,  що  хочуть  знать,
Чи  майбуття  всміхнеться,
Чи  прийдеться  страждать.

Майбутнеє  не  знають
Ворожки  –  брехуни,
Лиш  гроші  заробляють
Посланці  сатани.

Нам  наперед  не  знати,
Що  там  у  майбутті,
Кому  й  яких  чекати
Раптовостей  в  житті.

Та  чи  потрібно  знати,
Коли  нам  смерті  ждать,
Чи  буде  настрій  дбати
І  весело  співать.

У  праці  й  спілкуванні
Вся  істина  життя
Та  в  спільному  шуканні
Шляхів  у  майбуття.
16.11.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472630
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2014

Батько

Збирається  батько  в  останню  дорогу,
В  яку  вже  нічого  ніхто  не  бере,
Матуся  заплакана  молиться  Богу,
Синок  кулачком  оченятачка  тре.

Щось  ріже  малому  його  оченята,
Бо  батько  так  хворий  і  жалко  його,
-Не  кидай  нас,  молить  тихесенько  тата,
Та  хворий  не  чує  синочка  свого.

Він  каже:”  Прощайте  навіки,  рідненькі,
Дорога  остання  вже  кличе  мене,
Синочку,  будь  чемним  і  слухайся  неньку,
Хай  доля  щаслива  тебе  не  мине.

Як  станеш  дорослим  й  почнеш  працювати,
Матусю  рідненьку  завжди  бережи,
Не  смій  серед  чесних  людей  хитрувати,
Я  хочу  щоб  праведно  й  чесно  ти  жив.

Люби  Україну  як  матір  рідненьку,
Бо  ліпше  за  неї  країни  нема”,
Замовк  й  відійшов  в  інший  світ  потихеньку,
А  мати  з  синочком  зосталась  сама.

І  світ  обступив  їх  безжальний  і  добрий,
І  мовчки    послухавши  материн  плач,
Сховав  ясне  сонце  швиденько  за  обрій
Й  накинув  на  них  ночі  темної  плащ.
06.12.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472379
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2014

Не п'є й не їсть

Хто  не  п’є  і  хто  не  їсть,
Той  для  нас  не  звичний  гість,
Може  дуже  гоноровий,
А  можливо  не  здоровий.

Бо  звичайно  гості  п’ють
І  наїдки  всі  жують,
Між  собою  розмовляють
Ще  й  господарям  бажають

І  здоров’я  й  довго  жить,
Завше  в  гості  їх  просить,
Щоб  частіше  зустрічатись
І  задарма  напиватись

За  рахунок  хазяїв,
Дай  їм  Боже  добрих  днів,
Такі  гості  усім  звичні,
Друзі  наші  закадичні.

Як  грошей  у  нас  нема
Друзів  наших  вже  катма,
Бо  не  ходять  до  нас  в  гості,
Миють  злісно  наші  кості.

Може  хто  не  п’є  й  не  їсть
Наший  вірний  друг  і  гість,
Можна  з  ним  обговорити
Як  грошей  нам  заробити.
13.01.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472378
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2014

Мерзне думка

Мерзне  від  холоду  думка,
Мріє  про  літнє  тепло,
Холод  стирає  мов  гумка
З  пам`яті  все,  що  було.

Зустрічі  та  розставання,
Чари  любовних  доріг,
Пестощі  аж  до  світання,
Очі  коханої  й  сміх.

В  сплячку  зимову  впадаєш,
Наче  в  барлозі  ведмідь
Аж  до  весни  завмираєш,
Щоби  ожити  зуміть.

Щоби  відчути  кохання,
Чари  любовних  доріг,
Пестощі  аж  до  світання,
Очі  коханої  й  сміх.

Думка  від  холоду  мерзне
І  завмира  до  весни,
Холод  тоді  врешті  щезне,
Щезнуть  байдужості  сни.
22.12.02.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472172
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2014

Втомились

Чи  ми  втомились  від  життя,
А  чи  воно  від  нас  втомилось,
Що  притупились  почуття
І  все  байдужістю  покрилось.

І  сонце  гріє  вже  не  так,
Як  всіх  нас  замолоду  гріло,
Й  любима  їжа  нам  не  в  смак,
Бо  роблять  зараз  все  невміло.

Усе  проходить  мимо  нас
І  ми  нікому  не  цікаві,
Хоч  відчуваємо  підчас  -
Ще  б  послужили  добрій  справі.

А  так  копаємось  в  собі
Та  все  пригадуєм  минуле,
Коли  були  ми  на  коні
Аж  поки  старість  не  відчули.

Чи  нам  набридло  вже  життя,
А  може  ми  йому  набридли,
Одне  лишилось  заняття  –
Наїстися  неначе  бидло.
24.12.02.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472171
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2014

Хтось

Хтось  любив  тебе  не  щиро,
Мати  вигоду  хотів,
Та  пішов  собі  із  миром
Без  образ  і  гнівних  слів.

Хтось  любив  тебе  душею
І  чекав  усе  життя,
Щоб  назвать  тебе  своєю,
Та  пішов  у  небуття.

Хтось  тобі  в  житті  знайшовся,
Одружилася  ти  з  ним,
Він  з  хворобами  боровся
І  помер  ще  молодим.

Хтось  тебе  тепер  жаліє,
Що  в  любові  не  жила,
Доля  скривдити  зуміє,
Що  гордячкою  була.


Ти  тепер  за  тим  жалкуєш,
Хто  тебе  любив  й  чекав,
Щастя  з  жалю  не  збудуєш,
Кожен  має,  що  надбав.
04.01.03.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471923
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2014

Хлопців я любила

Цілувала  я  Івана
І  Петра  й  Данила,
Була  хлопцям  як  кохана
Й  також  їх  любила.

Та  Іван  взяв  й  оженився
На  чужій  дівчині,
А    Петро  немов  сказився
Й  вже  жонатий  нині.

А  Данило  десь  поїхав
Й  кажуть  там  женився,
А  до  мене  ж  щодня  бігав
І  казав  влюбився.

Зараз  я  сама  лишилась,
Хлопці  всі  жонаті,
Хоча  й  з  кожним  я  любилась,
Та  сиджу  у  хаті.
11.01.14.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471922
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.01.2014

Репліки

Мені  так  здається,
Що  лихо  минеться
І  житимуть  люди
Щасливо  усюди.
                                                                                           
Але  лиходіїв,
Хто  горечко  сіяв,
Засудять  довічно
Й  це  буде  логічно.
08.01.14.

*      *      *
Надіючись  на  краще
До  гіршого  готуйся,
Щоб  жить  не  було  важче
Із  друзями  спілкуйся.

Цей  спосіб  виживання
Завірено  віками,
Тож  прикладай  старання
Й  роби  це  разом  з  нами.
10.01.14.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471684
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2014

Молитва

Прости  мені  Боже
Слова  аморальні
Та  дії,  що  може,
Зробив  я  не  гарні.

Врятуй  мою  душу
Від  болей  сумління,
Просити  ще  мушу
Сил  дай  для  терпіння.

Усіх  негараздів,
Що  я  зустрічаю
Від  нинішніх  газдів
Рідненького  краю.

Дай,  Боже,  здоров’я
І  хліба  щоденно,
Дочці  -  різномов’я
Й  жить  в  щасті  сімейно.

Врятуй  мого  сина
Від  днів  безробіття,
Одна  є  причина,
Йому  пів  століття.

Таких  не  приймають
Ніде  на  роботу,
За  це  й  не  карають
Нікого  й  на  йоту.

Прости  мене,  Боже,
Багацько  благаю,
Та  хто  ж  допоможе
Крім  тебе,  не  знаю.
08.01.14.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471683
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.01.2014

Світлина

Ось  невдовзі  при  забаві
Вип`ю  я  чарчину,
Бо  згубив  на  теплоплаві
Течку  і  світлину.

На  світлині  море,  чайки
Й  чарівна  красуня,
А  у  течці  різні  байки,
Де  я  клею  дурня.

Замість  байки,  замість  течки
Й  гарної  світлини,
Знову  будуть  суперечки
Й  докори  дружини.
28.01.03.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471453
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2014

Часи суспільних перемін

Якийсь  мудрець  сказав,  що  гіршого  немає
Ніж  жити  у  часи  суспільних  перемін,
Коли  все  застаріле  й  звичне  відмирає,
А  хаос  нового  вже  гупає  у  дзвін.

Тоді  романтики  виходять  на  майдани
І  кличуть  весь  народ  до  нового  життя,
Старих  порядків  рвуть  набридлі  всім  кайдани
І  вичищають  рідну  хату  від  сміття.

А  хтось,  ламаючи  усякі  заборони,
Сховавши  совість  у  далекий  темний  кут,
Встановлює  свої  розбійницькі  закони
У  цей  скрутний  період  хаосу  і  смут.
Грабує  всіх  і  тягне  все,  що  тільки  бачить,
Вважає  сам  себе  розумним  і  крутим,
Що  для  держави  він  багато  дуже  значить
І  що  зневірений  народ  піде  за  ним.

Ошуканий  народ  на  кращий  час  чекає,
Романтики  уже  не  гупають  у  дзвін,
Бо  впевнились  самі,  що  гіршого  немає
Ніж  жити  у  часи  суспільних  перемін.
13.02.03.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2014

Боб і Джек

У  продвинутих  батьків
Народилася  дитина,
Фаза  (батько)  захотів  –
Боб  Панько  назвати  сина.

Маза  (мати)  називать
Так  не  хоче  бебі  сина,
Джек  Панько  щоб  записать
Хоче  маза  Катерина.

Каже  фазі,  як  назвать
Іменем  ласкавим  сина,
Може,  Бобік  лягай  спать,
Будеш  вері  молодчина.

Джек  і  Бобік  і  Сірко  –
Клички  то  у  нас  собачі,
А  для  фемілі  Панько
То  є  імена  дитячі.  

Бачим,  Пронька  ще  жива
Й  опановує  англійську
І  дитину  назива
Наче  ту  собаку  свійську.
22.02.03.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471208
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.01.2014