| Сторінки (1/54): | « | 1 | » |
Білокура, ти сьогодні із місяцем в тандемі.
Ти сьогодні п’яш солодке Шато бріон.
Розливається джазом по венах вечір,
Норовливими рухами зап’ястя кличеш його.
Навколо – суцільний шлейф солодкої маргаритки,
Легкі нотки м’яти на кінчиках кучерів.
У грудях мимоволі розливається піною море,
Виноградна лоза над терасою кручена.
Ти така благородні сьогодні,
Слухаєш Армстронга й готуєш лате.
Блакитна сукня- мов свіже бізе,
Крихка на дотик,
Прозора, мов чуттєве полотно Моне.
Гаряча юність пахне малиновим смузі,
Пахне змеленою п’янкою корицею.
Розтоплюєш вустами масло.
Неземна, натомість біжиш від ілюзій.
Ти – та, що закохати може однією ключицею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Ти стала схожа на норовливу кішку,
з набридливою мудрістю зелених очей,
з неповторно ювелірною лінією вуст,
із хтивістю, якою просякнуте кожне твоє слово,
Я ніколи кохати тебе не візьмусь,
а знаєш, як кортить, як хочеться знову і знову!
Здається, твоє сніжно біле обличчя
ніколи не вкриє рум’янець,
а тим більше воно не пізнає зморшок,
ти муркотітимеш з легким тріскотом в голосі,
кружлятимеш плавно,
тримаючи край свого плаття в горошок.
Хтось розлив на столі молоко,
і ти впевнено глянеш мені у вічі,
наче тебе так, як я, не хотів ніхто,
а хотіли й сильніше, завзятіше вдвічі.
Час від часу схиляєшся до моїх грудей,
прислухаючись, чи люблю я тебе так само.
Мені не важко тримати тебе на відстані
хоч би як не пекли старі припорошені пудрою рани.
Крізь важкі, інфіковані пилюкою штори
оголює плечі єдиний свідок нашої розмови,
у його сяйві ти купаєш оберемок волосся.
Між нами тоненька грань почуттів,
які ти звикла обривати на півслові,
які я очима встигати ловив.
Це давно не вважають злочином,
а, між іншим, зі святістю вірують.
Знаєш, твоє ледь спітніле від нервів чоло
давно в тиші ніжної ночі з іконою зрівнюють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Ти - воронка, що засмоктує мене щосили
в нетрі обіймів.
Ти - тінь, від якої немає порятунку
навіть вночі.
Ти - панацея, настій амфетаміну,
остання склянка води.
Мені не шкода часу, не шкода
грошей, здоров’я, нервів.
Ти вріс у мене цупким папером,
міцним корінням вріс.
Якби не було цих безглуздих маневрів,
ти б давно мене заживо з’їв.
Кому потрібна любов без натяку
на щасливий кінець?
Кому монологи потрібні без єдиної коми?
Ти живеш в мені, як непроханий гість,
як забитий цілунком синець,
як крик в ейфорії,
хронічна серцева судома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Тричі збирала полотенця і мильниці до купи.
Розливала на підлогу купу непотрібних слів.
Чорт, важко сказати «прощай» без заліза у горлі,
Без надмірної ваги запитань,
потрачених на сварки днів.
Рахую до останнього десятка,
Наспівую знайому, затерту до дірок мелодію,
І мовчки цілую поглядом вологі стіни.
Сьогодні і завтра передають дощі.
Таки правда.
Сьогодні мій рейс.
мовчазний, від нього пахне самотністю,
у нього тонна болю на душі,
і під нею, десь у моїй підсвідомості.
Солодкий мій,
Затишний мій,
Коханий.
Вибач, я шукаю подібного..
З подертими часом і нігтями стінами,
Іржавими раковинами, скрипучим паркетом.
Своїми скелетами в шафі.
Своїми непомітними,
під новеньким паркетом
мінами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Глибоко вдихаючи, заплющуєш очі,
Квапливо розтираючи ще з дому теплі пальці,
Боязко міряєш кроки по досі сонній дорозі,
Наче ось-ось – і земля хвилею кинеться
В ритмічно-дикі танці.
Ти сьогодні занадто жіночна,
З пастельно-ліловими вустами
Й природним рум’янцем.
Ти не носиш парфум,
Натомість – цитрусно пахнеш.
Волосся твоє – обережний розсип цвіту акацій.
Вільно пливеш по морозом скутих вулицях,
З м’яко обвітреним обличчям,
З легко притрушеними снігом повіками,
Можна знімати на плівку
Одну твою ходу,
Що ніколи не здавалась манірною,
що для когось давно вже прописана ліками.
Як на шибках розсипається холодом іній,
Як застеляє бруківку до довгого сну
Припорошені плечі,
Невимушеність граційних ліній,
Вона знову спокійно чекає,
з терпінням виношує в грудях весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
Над Дармштадтом небо тільки починає рожевіти.
Де ти?
Спиш з наївно відкритим ротом,
ловиш останні сновидіння
про рожевих слонів і блакитні штори.
Чи, може, тяжко дихаєш у шию дешевій,
легкодоступній і веселій,
яка уміло простягається на твоїй постелі,
жваво пестить тебе ротом,
не задає надмірно пустих запитань.
Скільки знаю тебе, на тобі завжди хтось є.
На шиї, або нижче,
не хвилює..
Важливо те,
що самому тобі бути небезпечно,
Це щось на кшталт моральної панацеї,
ти не платиш їм грошей,
просто дякуєш гречно.
А у мене пізній ранок,
у мене пізні газети,
розлита на першій шпальті кава.
Там, де колись посміхалось наше з тобою фото.
А зараз там жовто-коричнева пляма,
в’їдливо фарбує моє волосся в руде.
Знаєш, мені набридло заливатися щоночі
холодним гірким потом.
Давай, повертайся,
Так, як тут, тебе не вислухають ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013
Останнім часом мені сниться
щось страшне і водночас цікаве..
Ти стояв весь у білому,
а я читала молитву
тихо,
наче в полоні інквізиції.
Перед нами горять сотні їдких очей,
і я така жалюгідна,
і ти такий величавий.
Ешафот розмальований квітками,
або ж просто цвіте,
ніхто ніколи цього не побачить,
ніколи, поки на нього не зійде.
Я народилася, мабуть, з комплексом
неповноцінності.
Я ніколи не була манірна
а ти завжди був лукавий.
Дурна, я ж все одно люблю.
Чи то так час вимив наші цінності?
Чи просто гра закономірностей?
Завжди малий відсоток імовірності.
що я прокинусь
десь біля твого серця,
що я взагалі сплю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
«Танцюй для мене зараз» -
сказав, як відрізав
і п’яними очима почав роздягати
мої стегна.
Благати про щось більше,
ніж просто танець,
він ніколи не вмів,
тому,
я маю сама здогадатись:
піти, чи мовчки роздягатись.
Чому так сумно грає вініл?
Чому ледве ворушаться твої вуста?
Чому вибору немає ні в кого?
І коли ліжко моє перетворилося на твій дім?
Ти не відповідаєш на мої питання,
простіше не чути слів,
простіше торкатися спини,
теплої від твого подиху,
мокрої від моїх нервів.
Благати про щось більше,
ніж просто поцілунок,
він ніколи не вмів,
тому
в кімнаті немає нічого,
окрім неохайно скинутих светрів,
які електризують на руках волосся.
Ми наче обмащені в медові,
солодкі, і нам важко піднятись.
Стіни, здається, заростають мохом,
і обом відразу це не може просто здаватись.
Твоє підборіддя колюче,
моє – подряпане і щасливо пече,
«Танцюй для мене ще раз»,
знову чую, знову, знову..
За вікном двадцять перша весна,
а я досі грію твоє плече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
Я люблю твоє кучеряве волосся,
Трішки стомлені плечі, та все одно,
Напружені від мого дотику.
Я люблю кожен змах твоїх повік,
Незграбно зроблений крок..
Боже, невже це збулося?
Невже світ такий широкий
І такий білий сніг
На твоєму волоссі,
Так, це збулося!
Паралелі нарешті пересіклися,
І я в змозі глянути у твої очі,
Великі, зелені,
Містично глибокі.
Такі, з яких пишуть картини
для Лувру,
для них оголюють стегна тисячі
голодних, спраглих на пристрасть,
з гарячим тілом,
та в середині холодним.
Ці очі, очі..
не знаю, не хочу..
я з глузду сходжу
і знову дивлюся
і знову приходжу.
А ти дивишся мовчки,
П’єш повільно улюблене віскі,
Вуста твої стали подібні до льоду,
Вуста твої можна в безпам’ятстві з’їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
Билися годину, кусали лікті днями,
Міряли дні хвилинами,
Ховалися за старими пнями
і цеглою,
щоб просто не чули,
щоб просто не бачили.
Гнали від себе думки,
топили сумніви в дешевому портвейні.
Дихали гірким димом,
від якого ноги ставали важчими за біль.
Зате ніколи не путали доріг,
обирали завжди шосейні.
Бігти – ось наша ціль.
Нас постійно забирають в дільницю,
знаєш, мене там називають повією.
Я мовчу і ковтаю злість від розпачу,
розширяю зіниці
і тримаюсь за тебе,
висушую вії.
Ти сильний,
і мене це зводить з розуму,
бо я далеко не Боні,
я йду за тобою босою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013
Ми на крок від неба,
На крок мізерний і
такий важкий для нас обох.
Втечемо, давай-но, сміливіше,
Вдягнемося в туман невідомо-прозорий
І розріджений, як повітря в горах,
Цілий всесвіт для двох,
Безголових, безнадійно мрійливих
Словом, дітей, з голими п’ятами,
Попеченим носом, обвітреними плечима,
В голові у нас космос
Безмежний, розлогий,
Повний на діри
Фіолетово-рожеві, з родзинками,
Сліпучо яскравими намистинками,
Що так і манять,
Манять знов і знов.
Ми – комети, що навіки заплутались хвостами,
Ми – сателіти невідомої землі.
Нас так мало і водночас нами заповнюють порожнечу
Так солодко,
Так ілюзорно,
Мчатись назустріч
тобі.
Липень, 30, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
Іди спати, гниле тіло,
хоч сьогодні
на годину раніше..
іди по полю полем дихаючи,
може, станеш сміливішим
ніж дрова
красивішим.
Від тебе тхне самотністю,
відчуженим вовчим риком..
береться цвісти від думок,
що верещать несамовито, дико,
руда іржа.
язвенними виразками
взялася шкіра,
а з нею
душа..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2013
Коли наді мною немає неба,
Є занадто глибока блакить твого погляду..
Коли під ногами немає землі,
мої п’яти надійно розрізають простір,
весело борюкаючись,
бо ти мене завжди спіймаєш.
Я вкотре б’ю посуд,
називаю тебе дурнем,
втікаю з квартири наскрізь гола і боса,
не прикривши душі і не витерши
твоїх сліз, гірких. Це ж до блювоти просто.
Це до безпам’ятства легко.
Була б я лебедем – кинулась би стрімголов
Униз. Та ти мене все одно
Зловиш.
Здається, не може навіть Бог
Бути настільки моїм,
Бути настільки в мені,
Мовчатиме світ,
Кричатиме світ –
та останній білет обов’язково буде на двох.
Знову рахуєш родимки на моїй спині
І зав’язуєш їх у сузір’я.
Даруєш імена нашим спільно нажитим галактикам,
Молодим, наївно весняним метеликам,
Що салютами здіймають мене вгору.
Я обожнюю твої трішки сумні очі,
Опущені донизу, засоромлені мною
І до біса магнетичні безвинним, нехтивим світлом.
Прокидатися б щоранку
І грітись об тебе, як об батарею,
Пошта небес, мабуть, забита моїми листами-подяками,
Я маю смілість писати про тебе.
Відданість – це як назавжди.
Дотик – це коли легким током.
Плавність в усьому,
Плавність в любові.
Тримаєш мене до страху міцно
На крутих поворотах
Єдині на світі,
Одні в цій квартирі,
Загублені одне в одному,
в огненних кульмінаціях
мирні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013
Мені занадто вузько в цій білій сукні,
артерія настільки сонна,
що ось-ось розірве останній шов на комірі.
Ти роздягаєш мене тоді,
коли ноги не без того трухлі..
В’ялі, важкі, наче наколені морфієм
без вагань і зайвих ляпасів
до останньої жилки
всохлі.
Мені треба неодмінно почати їсти
і терміново молитися Богові.
Може, тоді я стану хоч трішки сильніша
і ти мене не задавиш очима
при випадковій розмові.
Здається, що двері давно обросли багряним мохом,
а я сама давно пустила коріння.
Одне з двох: або задихатися,
терпіти твій ядучий подих,
або ж визнати,
що так лиш можу я прожити.
Він справді не проти, щоб я почала пити.
Знову тижневі прогули
і знову під очима шкіра висне.
Марную години, ліплю колажі,
і знову б’ю себе в груди,
а сукня все тисне
і тисне..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
Ти манірна, зла, пахнеш ромом і цвіллю,
наче сухий листок м’яти.
Необережний подих – спалахуєш
смердючим шармом і до біса тягучою ваніллю,
гарячою, просякнутою алкоголем шкірою.
Волосся завжди вологе від нервів,
а, може, від спокуси напитися.
Але п’яною тебе ніхто не бачив,
п’янкою від персикових уст і сливових очей
хіба що.
Сьогодні стегна обплетені мереживом,
сніжним і м’яким, як весняна постіль
медовим печивом, родзинками на спині,
цукатним плетивом.
Завтра шкіра натягнеться
на без того стиглі ребра.
Тобі, люба, без сумніву пасує чорно-біле.
Ти обіцяла бути вегетаріанкою,
відмовитися від поїдання плоті таких невинних,
безнадійно закоханих підлітків,
які не сплять від твоїх ніг, які моляться
на тебе, як на живого Бога.
У культ такої церкви закохаються атеїсти,
цілують образи, як металом скуті слуги.
Замість мови у тебе шепіт і високі ноти
еротики для своїх потенційних жертв.
І я одна з них.
Я по вінця наповнена тобою
і усім твоїм жалюгідним благородством.
І хоч від симбіозу з тобою язик мій отерп,
я прокричу німою про твоє святе первородство.
Травень, 20, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013
Про таких, як ми не пишуть романів,
І навіть не виділяють колонки в газетах.
Ми заслуговуємо лиш на «дурнуваті».
Такі прості і навіки німі..
Промиті вуха як завжди нічого не чують,
А лікті, покусані тобою, щемлять
Від давно не прасованої білизни.
Ти видавлюєш мене, як сік з лимона.
А твої бронхи болять
Від сильнодіючого напою,
Як завжди акцизного.
Тут і далі,
Ми доповнюємо один одного
Ранами й синцями,
Що так чи інакше зійдуть на тілі,
Як насіння волошок,
Невинних і вбивчих.
Це будуть дуети, натхненні пари,
Квітчасте поле худих гематом.
Одні риють ями, щоб там поховати кохання,
Ми ж для того, щоб воно проросло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Солодкою гіркотою пахнуть
заплутані у волосся пальці.
Вікно знову відчинене,
Про всяк випадок,
Щоб було чим дихати, коли заснемо
вранці.
Твої слова – мов та смола,
А я безкрилий, хворий птах,
Зимуватиму в твоїй квартирі,
На лівому плечі,
Не бійся,
не на шиї.
Я грітиму для тебе молоко.
в маленькій чашці з написом Je t'aime
нестиму в постіль тобі щастя,
гаряче хтиве lait зі смаком стиглої мене.
Не лікуй мої ноги, я прошу,
Ніколи.
Я ладна бути хворою для вічності,
Ось так готувати тобі молоко,
Коли ти кинеш на стіл ключі від квартири,
Прийшовши ніяким з роботи
Знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
Чомусь завжди, коли ти йдеш,
двері плачуть вереском.
Як йдеш, твої сліди проростають
ліліями.
Наші мрії так і залишаться
вічнозеленим вересом,
тим, що в дитинстві ми так натхненно
сіяли.
Ти мовчиш.
Ти завжди мовчиш.
Твоє болить лише тобі,
і я вмираю,
бо знаю.
що ти кричиш.
Ох, як кричиш!
Віддай цю тугу лиш
мені!
Я хочу сіяти ромашки на полі нашого світання,
ніхто не стримає, я знаю, пориву ще не мертвих душ.
Я перерву твоє гучне мовчання.
І знов запахне наша юність
надією зі спілих груш.
Квітень, 18, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013
Десь за тобою ніч біжить,
злови її, як зможеш
і принеси мені в коробці сірників.
Я розпалю мільйони і мільярди вогнищ
далеких галактих
і німих віків.
Ми вдихатимемо дим
астмою промитих книг
й захлинатись будем
без малого, без гіркого жалю.
Прийде Арідник, наспіває нам мотив,
і очі бринітимуть,
повір, як перли вогкого кришталю.
Давай заїдемо, милий, до Софії!
Ти вкрадеш для мене грону винограду.
Я знову одягнуся в чорне
і стану для тебе плиткою
гіркого
шоколаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Без світла якось
краще.
не гудуть процесори
й не випікають очі лампи.
У темряві ти навіть дихаєш
інакше.
Цього не зміне сонце
і не замінять сонні ранки.
Тісні від плісняві фіранки
мовчатимуть,
як дихатимеш ти.
На підлогу брудною білизною
вкладеться правда.
Правда про те, що ніколи не буде весни.
Ми замерзли між ромом
і чашкою кави,
що мохом багряним давно обросли.
Під небом мільярдним
ми, мабуть, останні.
Його сателіти розкрешують простір.
Залишилась мить,
але не прощання.
Ми рушимо далі, а тут
ми лиш гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
сміх, плач
адьйос і хардер,
сильніше смикай провід
наших цифрових екранів,
сильніші струми наших планів
від шуму вулиці
гарячі вилиці
і розріз прет-а-порте
ледве ховає просмалені шрами,
шрами мене.
і це, мабуть, ніколи не мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Знову клапаном стиснуто в скронях
думки.
Я не я, і ніколи, мабуть,
вже не буду.
Я не буду леліяти Ваше ім’я
й не тулитиму ліків до вуст
від простуди.
Я сміюся, і плачу, і знову клянусь,
що не буду тією,
яка завинила.
Я – не Ви, я сюди більше не повернусь,
бо душа є жива,
а у неї є крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Так млосно пити аромат твого світанку,
що на подушці залишив свій слід.
Третя нотка нашої розмови
ще з ночі гріє мій колючий пліт.
На перилах стигне кип’ячений зелений,
нічого іншого ти не признаєш.
Це те ж саме, що засинати без мене.
Тільки більш м’ятно, холодно..
Ну, ти знаєш.
Ми прокинемось для того,
щоб спіймати шепіт вранішньої тиші,
я складу слова до купи
а ти вже зліпиш із них вірші.
Ми залишимо їх на столі,
на мережаній серветці
Проростати,
Сніданком чаю, круасанів і
солодкої вати.
Хоча, солодке – це табу.
Мені тебе, повіриш, вистачає,
коли цукор тріщить на повіках,
і мої коліна до твоїх лиш
Прилипають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Я посіяла тебе
не в землю, а назавжди.
І глухо двері скрипнули тоді,
коли поВії схлипнули
в пітьмі.
Коли натягнуто мотузки
й незрушно впав ти.
А я коліна мовчки протряхну
і стану скручувати нерви,
об які ти натягнув струну мою.
Ах, все одно..
Далеко, милий, нам до прірви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Ти шукаєш мій почерк серед тисячі листів.
Ти шукаєш мій запах навіть якщо б і не хотів.
Ти, замурзаний в слова, біжиш назустріч електричці,
Кричиш, мовчиш, болить «моя»,
Невпинно б’ється, стогне м’яз душевний,
Обірви його муки і стартуй із фінішу,
Замалюй кожен мій крок у портрет богемний
І тікай.. тікай від цього фетишу.
Не випробовуй долі – вона ж бо така різна..
Моя зовсім не така,
Не така слізна..
Ми далекі, як блюз і рок-н-рол,
Нами називатимуть епохи,
Жаль, що різні.. сліпий наш костьол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Я навчилась бачить вітер,
Його легесенькі зітхання,
І істеричнії стихії,
Безмежні силою бажання.
Ми говорили з ним до ранку,
Він розповів мені багато,
Про день, про ніч – свою коханку,
Про те, як дико волю мати.
Снуєш собі отак у небі,
Цілий вік, ще від Адама.
Побачив все, те, що й не треба,
Та жаль, його ніхто не бачив.
Ми заклопотані не тим,
Як за монети, то за зброю.
Ізгнивші всім нутром своїм,
Шукаємо прилисток в неволі.
Нема ні часу, ні бажання
Закрити очі і вдихнути небо.
Забули ми про свій початок,
Про дивний сад і грішну Єву.
Немає цінності буття,
Утратилась десь між віками.
Лиш той не має думать про життя,
Хто путь людську встелив гріхами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Вона випала склянку води
Й подивилась в холодне вікно.
Наче струмом карталися руки,
Й тягнуло постійно «на дно».
Що за «дно»? про що ти говориш?
Ти ще сонна й очей не відкрила.
Відпустила себе, відпустила.
Може, краще п’яніти зі сном?
Що мені день, та що мені люди..
Бігають, шукають, збиваються з ніг..
Я сяду,
Почукаю поки всюди усе потемніє
І випаде сніг.
Так, вона жадає ночі.
Лиш тоді розквітне цвіт її емоцій.
Лиш тоді вона ковтне повітря,
З відкритої фіранки,
Як дихатиме вітер.
Він вплететься у волосся,
Її пряме руде волосся.
Гратиметься з ним як захоче,
Так давно вже повелося.
Вже за північ, і нема нікого,
Ні машин, ні в’їдливих дюдей.
Лиш тиша,
Леді граціозна.
Та ось скоро, і почнеться день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Кохай її густим червоним полум’ям,
Кохай її, як роблять це в Парижі.
Поглянь, горить твоя земля,
І ти гориш, у мертвій скляній тиші.
Ти не опустиш рук і не застрелиш совість,
Ти не відпустиш правду в чорну дірку забуття.
Тобі вірші напишуть, тобі присвятять повість,
За перемогу над собою,
За молочне небо для твого дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Склянка тріснута на «до» і «після»,
надпита й зопалу кинута на постіль…
Нікому не потрібна розхристана на душу пісня,
все ллється з неї, хоч болю тріщин вже доволі досить.
Не питай мене, чи буде далі радість,
лиш не питай навіщо я відріжу сумнів.
Вже сонце низько,
вже низько совість, страх і заздрість,
ми поруч, ми вже зовсім близько…
Торкнулися дроту оголеними пальцями,
і наче по інерції заіскрилися серця.
Потекло нове щось капілярними канальцями,
розіп’ято прапор нового майбуття.
Тобі варто присвятити вічність,
для тебе світ лиш розкриває грані.
Прости мене, роздерта й грязна моя грішність,
прости, шляхи не завжди правильно обрані…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Давай я буду тою, що безмежно любить море,
Давай я потоплю кораблі твоїх страхів
І заллю бурбоном горе,
Здеру останню черепицю твоїх зефірових дахів.
Лавіруй серед дам, богемних тіл й рум’яності,
Поставу виправ, не забудь,
Бо ніч лиш пройде. Алкогольно.
А в поцілунках їх – лиш ртуть.
Я не буду ними, тисячами ідеальних схем,
Що ніби їх ліпив Рубен
Руками-золотом сакральним,
Не моє тіло ідеальне.
Не вчи його з брехливих теорем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Знаєш, якщо часто дертися на поличку по старий альбом, стільчик може одного разу не витримати. Так само, якщо часто тримати в руках ті ж світлини, колись, але обов’язково вони набриднуть. Утратять будь-який сенс, і тоді вже точно не треба буде дертися по них. На моє молоде переконання, краще раз на рік все-таки вимочать свої очі в далекому, недосяжному, рідному і, водночас, чужому світі, у котрий більш ніколи, чуєш, ніколи не поверне твій штурвал. Завжди цікаво було, і знову ж таки, лячно знати, що воно таке – старість. Як воно, коли груди тремтять від життя, яке пройшло крізь них так безжалісно і швидко. Адже йому все одно, хто ти. Будь ти хоч Богом. Хоча ні, Бог має властивість буди вічним. І то, лише для деяких. Час не щадить навіть своїх сил, не говорячи вже про матір-одиначку, у якої рак грудей, до яких тягнуться маленькі голодні дитячі вустонька. А йому начхати. Бо всі перед ним рівні. Він прекрасно знає, що через три неділі її засушить туберкульоз, і крихітці треба буде розгрібати путь, щоб так само швидко згаснути.
Так от, старість це, мабуть, прекрасно. Мабуть, це перемога над часом і його безжалісними витребеньками. Подякуй Всесвіту, якщо твої руки колись труситимуться зі спицями і мережаною серветкою для внучки. Вона ж бо і є ти. Я ж бо і є ти. Ти ж бо і є час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
В мені така багато всього, і водночас нічого. Матерія навколо така повна, наповнена вщент водою, небом, камінням вулиць, ватними дахами захмарних хмарочосів, прокоптілих стариною фортець і капличок. Там закохувались прабабці моїх снів і герої фільмів. Я хочу бачити Варшаву. Я хочу Прагу під крилом тримати, щоб сказати «Дякую». Я хочу рідний Львів вдихнути із всією тією пилюкою століть, що повинна лягти осадом на мої молоді легені, хоча й у Львові я ніколи не була..
Там народжуються генії і помирає масовка. Там… Де? Жити, наче рослина, вростати в грунт, для того, щоб урядовці поставили галочку і склали статистику демографії. Ми не прикріплені до землі, однак ми – рослини. Несемо геном людський, проте, чи гідні цього?.. Мабуть, так.. Мабуть, жити варто.. Варто заради тих, хто жив для нас. Хто душевною подобою своєю був разюче іншим. А там небо… воно бачило народження Ісуса і палаючий рейхстаг. Воно було і буде, навіть після останнього подиху останнього живого тільця на цьому земельно-водяному шарові, що скоро лусне, як пузир від хуба-буби. Та як? Як це можливо? Невже усе, що ми вчимо у школі не має права на життя через, припустимо, мільйон років? Як і не вірю в те, що мої правнуки не дивитимуться Гайдая і не читатимуть Толстого. Але все це піде нанівець. Рано, чи пізно, але не ніколи. Все, що руки людські ліпили. Тисячі, мільйони років підуть в хронологічну скриню космосу, замок якої не має ключа. Не має стін і не має самої себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408650
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Ти не помітив, як я повернулась,
Раптово увімкнула світло.
Зайшла тихенько й посміхнулась,
У грудях знов буяло літо.
Заваримо ароматну каву,
Без цукру, хай трішки погірчить,
Увімкнемо одну лиш лампу,
Щоб довше ця тягнулась мить.
Дороги не вбивають кілометрів
Безкраїх прерій душі.
Теплом зігріті від в’язаних светрів
І затишком укриті, бо самі.
Ти не почуєш стукіт моїх нервів,
Хоч так бурхливо вони себе поводять.
Уміло я маскую своїх емоцій дебрі.
Тобі не варто знати, про що вони говорять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Порцелянове щастя –
Крихке, як слід на снігові,
Крихке, як молодий кришталь.
Враз трісне імлою білою,
І рознесеться в даль.
У даль такую сивую,
Рукам лиш не достать.
Шукатимеш – не знайдеш.
Простіш не розбивать.
Утримуй його пальцями,
Кінчиками повік.
Сталевим його не зроблять,
Воно - порцелян.
Повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Прострели мені голову однією октавою
Заряди вовчу квінту прямо в серце.
Побачимо, чи зможу вижити.
Натри мою шию чилійським перцем.
Не надійся на реанімацію,
Від таких поранень не лічать.
Не ставлять капельниць
В поліції не свідчать.
Це щось між гіпофізом і клапаном серцевим,
Щось солодке, що не дає мені спокійно жити.
Манною кашею розлилася всередині
вона
Тож треба спішити.
Не бійся, дурнику, не буде тортур сум’яття
навіть голодної апатії не буде
Ти зараз не розумієш, проте,
Прийде ранок і вона тебе розбудить.
Розбудить для життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Ти принесла мені золотий спокій,
Мідний гамір і сріблястий шок.
Твоїм очам властива ніжність
Так банально, без утопії,
Волосся твоє - розкуйовджений шовк.
Яскраво гарячий колір душі,
Що гріє усіх, мов батарея,
Очам властивий сум, як ніхто не бачить,
Як усі німі..
Моя музо , моя антична феє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
Іти завжди важко,
Тягти за собою ліниво валізу.
Це те, коли не в поміч ні пляшка,
Ні купа старого хмизу,
Щоб підпалити
І глядіти на всіх крізь горюче гілля,
Та навіщо?
Нащо гірким солодке робити..
Бо солодко знати,
Що важко іти.
Що є звідки і від кого..
Бо є в тебе люди,
Яких більш не знайти,
За яких маєш дякувати Бога.
Поверни дороги туди,
де перехрестя сплелися п’янким поцілунком,
де колиска життя заколихує сни,
бо з безсонням ще треба милі пройти,
напившись згарячу юності трунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Любов це, мабуть, не бажання вп’ястися в чиїсь вуста,
Це навіть не бажання обійняти.
Любов ховається там, де щастя пророста
Й маленькими кроками починає огортати..
Огортати тебе з голови до нігтів,
З першого слова «Мама», до надійного «Тато».
Любов, це те, що вростає у тебе з корінням,
І зовсім не хоче відпускати..
Любов тебе годувала й одягала.
Учила керувати велосипедом,
Прочуханки коли як давала,
Але то було солодше меду..
Не розкидай свої речі по квартирі
І мий посуд вчасно,
Не кидайся любов’ю об двері,
І вона ніколи
не згасне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Я виростила в собі бездушність.
Віддав ти останню сорочку мені на осуд.
Як завше, ти очікуєш грози
і ховаєш подалі посуд..
Смішний, надутий гумор у словах
не кличе сміх на тет-а-тет.
Плями на твоїй вчорашній біографії
полощуть мені рани,
стирають наш менталітет.
Ховай і далі свої очі, втікай за ріг
сусіднього пабу..
замов як завжди і втикай
на старого піаніста з досвідом
глибиною океану.
Він розкаже мовчки
і проведе тихо,
зачепить і відпустить..
Не тобі він грає, та тебе він судить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Як добре… кінцівки важкі і ліниві,
Наче тіла немає.. тільки високо-високо..
Піднімайся.. все далі й далі.
Слухай Кравіца і смокчи льодяник,
В сигаретному тумані задихнулися проблеми.
В руках квиток на IAMX, а поруч твій порадник
Котрий ловитиме тебе, розімне затяті схеми.
Не рахуй бюджету.. все вирішиться по дорозі,
Можливо ти і сам станеш гідом,
Якщо тверезість свідомо буде в змозі.
Тебе чекає справжній фарш,
І так кожний божий день.
Не засмічуй, головне, вулиць і не грайся із законом.
Хоч закон – лише людський привід стати грішним.
Тож бенкетом правиш ти,
Він наш.
Розпатлані слова тріпають,
Полощуть стіни пабу,
де закохуються з першої пісні..
їх синтез там палає..
доносить спам і лайку грізну.
Проте who cares? Нюанси – лиш нюанси,
Не роби із себе матеріалістку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Я розмалюю небо барвами ілюзій,
Позначу серцем на мапі рідний дім.
Знайду старий свій зошит і альбом малюнків,
Це все моє,
Усе понад усім.
Краплинами дощу впаде на землю радість,
Радість за їжу, воду і прийдешній день.
Я не чукаю дива від життя, а замість
Роблю усе, щоб диво йшло від моїх жмень.
Ця істина проста, зловити її можна.
Ми не заточені у панцир без світла і тепла.
Ми маємо надію,
І ось ще трошки, і промені віри нам пустить вона.
Не слухай прикмет і старих забобонів.
Їх придумали люди для страху життя.
Та хіба ми живемо, щоб вірити долі?
Боятися кроку й пливти за всіма?
Годинник сипить пісок,
Він не стане чекати, поки з’явиться хтось
І покаже дорогу.
Маршрути й шляхи нам самим обирати.
Самим, світ широкий, тож хватить простору!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Було б доцільно зараз написати про кохання,
про щось пекуче та смачне,
що не дає душі спокою
через свідомії терзання,
що дихають тобі в плече.
А світ звихнувся на п’яній пристрасті,
на описі непристойних сцен.
Коли брезентом прикривається правда,
і навіть запаху немає від клопотання і проблем.
Тут не буде і рядка про нього,
бо пристрасть не вимірюється в поцілунках,
бо це щось вище,
це четверта сфера,
це те, від чого легкі спазми викручуються в шлунках.
У неї немає терміну придатності,
якщо вона не фікція.
Вона живе десь під другим ребром,
іноді лоскочучи серце й торкаючись теми вічності.
Іноді вона засинає,
Коли її не плекають..
Отак от, в летаргічному стані можна прожити,
проте, чи варто?
Пристрасним може бути вечір,
чотири вечора,
або ж ціле життя.
Пристрасть – не лише кохання,
квінтесенція буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Гортаю сторінки учора придбаної книги.
Ще чути запах друку,
Аромат паперу.
Вони щасливі,
Нарешті людські пальці прочитають їх
Віру, історію й призначення.
Люди теж як книги.
Ждуть чогось і вірують у диво.
Хоч не придають такого значення.
Вже хтось сказав – обкладинки бувають різні.
Та вже набридла ця метафора.
Коли зачитуюсь тобою
І не лишають запалу.
Із кожною сторінкою,
послідовними рядками дочитуюсь до суті
і без ясності ридаю…
Ти улюблений мій друк,
Хоч епілог я вже на пам’ять знаю.
Таке жадане видання і лиш в одному екземплярі.
Та не з моєї полички,
Чужого пізнання..
Читаю по пам’ті,
Згадую рядки та ілюстрації,
Згорів їх зміст.
Не знайти старої інформації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Чомусь досі в животі пече клубок тремтячих нервів.
Десь там,
під сонячним сплетінням ховаються усі страхи.
Я говоритиму до тебе
допики мій язик не стерпне,
не відповідай,
лиш слухай і мовчи.
Будь вільним слухачем сповіді моєї,
ти ще не чув і половини моїх слів.
Якби чув, змінив відсоток гордості своєї,
сміливу істину в своїх думках зігрів.
Та час іде, і з кожним днем все далі
тягнеться стежка нашої дороги.
Ще вчора ми були, а зараз на світанні
розсиплю попіл нашої тривоги.
Нема ні сорому,
ні каяття,
ні суму.
Усе згоріло й рознеслось за вітром.
Я в біле простерадло замотаю сумну думу
Здихаюсь її. Та ти не станеш свідком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Мій завжди вищий промінь сонця,
Мій завше старший голос суду,
Я буду ангел-охоронцем,
Твоїм небесним малим другом.
Згадай про мене, коли болить.
Згадай, коли не йтимуть ноги.
Я підніму, зцілю і пройде мить,
І знову, глянь, твої дороги.
Твої.
Підкорюй їх, як ти це можеш,
Як спрагло просять твої очі,
не дражни лиш долю,
Йди.
Я ж тут, з тобою,
Якими б темними не видавались ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Мені завше хотілося мати гарне ім’я,
Таке, щоб люди солодко його ковтати вміли.
Таке, за яким би ховалось моє «Я»,
І його почути знов хотіли і хотіли.
Щоб сонячно воно бриніло
І гріло небо над твоїми дахами,
лікувало те, що наболіло,
закривало горе своїми руками.
Ти солодко його смакуватимеш з чаєм,
Варенням з любові намажеш літери,
Сніданок такий прозвеш просто – раєм,
Де лиш ім’я і ти,
Й німі польові квіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Мене так гріє ця зима..
Я розтоплююсь від холоду і снігу.
Зліпи з мене бюст живого і розкутого,
натисни рі-плей на симфонії сміху,
.. мого.. нашого… незабутого.
Мене укутано і розціловано,
мене піднесено і замальовано
в пейзаж холодних і теплих спогадів,
у спектрі рідних, коханих поглядів..
Я ловлю їх і карбую в серці,
хай створюють в душі німе кіно.
Не буде відступів, коротких терцій,
буде чай гарячий і домашнє вино.
Не відпускай мене, зима,
заколихай до обмороження суму й страху.
Назад.. туди де очі горіли маяками,
на метр від молочного шляху.
Я співатиму знову Синатру,
говоритиму сама з собою,
кричатиму світові,
і мовчатиму з тобою,
моєю, холодною і непростою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
Я мить хвилюючу перетворю на вічність,
На вічність ту, що спалить наші душі.
У тім вогні горітимуть нетлінно
Хвилини віч-на-віч на мокрій від стиду суші.
Я знову плече обпечу об слова,
Ти лиш дмухнеш – і м’ятно, прохолодно
закрутиться у ночі голова,
я так хворіти усю вічність
згодна.
Мені не страшно згоріти у мить,
Хай не буде від мене і сліду,
За спиною світу наш вогник горить,
На лоні вогняного зеніту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
В тобі холоне моє серце
І мої легені холонуть
Від холодного тютюну близькості.
І ніхто не бачить,
Не чує ніхто,
Від п’яної млявості
Грай моїми пальцями, наче в лото.
Ми не підемо звідси, правда?
Ми ж залишимось тут, зараз.
Ти вдихатимеш мого волосся ладан,
Я ж ліпитиму сповідь з хвилюючих фраз.
Ми в одному сузір’ї
сплелись хвостами від комет,
ти знайшов мене за світлом,
а я – за шумом від ракет.
Ми добірні сателіти
Планети-Вічності,
Планети-спокою,
взаємної інертності.
Я в тобі, холону
Раною глибокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405911
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.03.2013
Будь-ласка, не кричи мені на вухо
Твій шепіт ріже рани і колоті рубці.
Хоч у мене їх немає.. не було ніколи,
Та чи ж в цьому вся проблема?
Ти ж бо створиш їх мені..
Ти обіцяв.
Проте я ж тоді не чула..
Ловила тільки зім’яті до невпізнаного
Простирадла.
Залиті вином кольору крові,
Ти знав.
Та треба було вкусити з пальця
Смак вишневого павидла.
Не шукай в мені рими,
Я не зіткана з рядків й не розмежована клітинками.
Я не підхожу по параметру,
Не шукай моїх плечей, а тим більше
Не торкайся спини..
Відшліфовані фрази, вже зачовгані й брудні,
Та для мене наче панацея..
Різкі, палючі..
бо твої.
Твої, тобі підвладні і тобою створені..
Хоча й призначення у них сліпе.
Розмите хтивістю тепло не гріє,
Хіба фіктивний дух у мороці дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405910
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.03.2013
Мені так хочеться віддати,
Тобі його віддати.
Назавжди так.
Віддати.
Пробач, що не хотілося читати,
Читати слів твоїх німих.
Таких, що ріжуть, колять, б’ють
Вбивають, а потім руку подають,
Щоб встати.
Я обіцяю,
Чуєш, обіцяю, що вже ніколи
Не впущу і випадково,
Я занотую, зшию їх до купи
І видам збірку твого,
Твого болючого такого знову..слова.
Мені болить,
Чи чуєш ти? Болить.
Пече у горлі згустком слів,
Які скажу я лиш тобі
щоби діждатися наївну,
цнотливо радісну таку.. мить.
Я тут зримую, навіть так.
Навіть помилково.
Хоч часто і не слухаю тебе.
Та спершу ж було твоє
слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Пам’ятай, що з нас зніматимуть кіно.
Короткий метр – ілюзія успішності.
Придбаєм на прем’єрі сухе, п’янке вино
Мовчатимемо. Не додавай манірності
до вже й так розхитаних, цинічних сцен
гріховності.
Наше кіно прекрасне.
А ти – найкращий тут актор.
Зліплю зі слів я тобі Оскар,
За гру в тональність ля-мінор.
Титри збрешуть,
І нас знову буде троє,
Ти, ти і знову ти.
В тобі, що другий, десь є я,
грію надію в кіношне життя.
Діалоги все складніші
І я не пройшла твій тест.
Одягати маску завжди простіше,
ховаючи серце за тисячу верств.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405625
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2013
Все, що ми робимо пишуть на плівку,
ніщо не проходе буз спалахів кадру.
Кожен крок твій і кожна мандрівка,
всі чисто деталі життєвого мандру.
Усе зберігають ментальні альбоми,
архіви думок і спогадів теки..
хапають ритмічні бурхливі судоми
від спогаду голосу й вогнища спеки.
Моменти минають, на те є плин часу,
здіймаються в небо твоїх слів феєрверки.
Покаже нам доля кумедну гримасу,
що час пакувати усе по конвертах.
Свято скінчиться і вогнище згасне..
Я знаю, так треба, нічого не вдію.
Я сяду під небо вечірнє й прекрасне,
від кадриків пам'яті душу зігрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405539
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.03.2013
Серпневий вечір.
Ще вчора обпікало сонце плечі.
Ще вчора люди бігали в тривозі,
Щоб спасти свої тільця від спеки у облозі.
Серпневий вечір.
Люблю тебе, хоч це і не доречно.
Хоч скажуть люди: «Це фінал свободи,
Кінець тепла й манірної пригоди».
Для мене це початок.
Для мене рік стартує саме тут.
З цієї пори.
Як лялечка, я знов народжуюсь і
Цілую сни.
Духмяне сонце опускає свої очі.
Дарує старт моїй серпневій ночі.
Небо тихо.
Вічністю черує,
Свіжим подихом мої думки годує.
Так варто жити.
Прості речі помічати.
Їх чари вмить зловити
І більш не відпускати.
Обійми мене, небо, в зірковім намисті.
Поцілуй мене, вітре,
В серпневій колисці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405538
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2013