| Сторінки (2/177): | « | 1 2 | » |
Мовчать зірки у спорожнілій тиші
І слухають як ніч шепоче сни,
Лиш тільки дощ на вікнах пише вірші,
Торкаючись до серця, як струни.
Шепоче ніч, але чомусь не спиться,
Дивлюсь в високе небо крізь віки...
Якби ж то розгадати таємницю
Й навчитися запалювать зірки.
Ввірватися в сумне зимове соло,
І засвітити вогники надій,
Усе мине... і завтра буде знову
Яскравий неповторний день. Новий.
Пройде ця ніч, і знов засяє світло,
Лиш йти вперед, куди ведуть стежки...
Туди, де серце зможе відігрітись,
Бо хтось для нас запалює зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Усміхнулась зима сніжинками,
І прозорі сплела серпанки,
А мороз заграє з ялинками
Примостившись в широкі санки.
День мережить нитками срібними,
На шибках - чарівні узори.
Кришталеві зірки за вікнами
Грають п’єсу, немов актори.
Вкрита стежка габою білою,
Срібний іній притрусить вії,
Світлий янгол махає крилами
І спускаються з неба мрії.
Я вдивляюся заворожено
На полотна білих мольбертів,
І сніжинками припорошена
Тихо стукає радість в серце.
Юлія Лахманюк, 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Ці янтарні дні бавляться у тишу,
Крапельки дощу грають в доміно,
Знову за вікном осінь пише вірші,
І пряде туман сиве полотно.
За ясним теплом вже сумує грушка,
І достигли всі яблука в саду,
Гілочки дерев в жовтих капелюшках
Виглядають знов осінь молоду.
Он берізка вже одягла корону,
Лисеня руде десь сидить в кущах,
Осінь золота – світла Примадонна
Заколише лист, наче дитинча.
В позолоті днів назбираю айстри,
Забіжу у ліс, в царину дерев,
Аби запитать в дядечка Чугайстра,
Хто надпив тепло з сонячних джерел?
Тихо. Ліс мовчить. Лиш холодний вітер
Струшує з гілок жовтий серпантин.
Айстри у саду - відголоски літа
Пахнуть ще теплом й сонцем золотим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Світ не пише уже паперові листи,
Не пакує в конверти, не шле телеграми,
Нам все важче промовити слово «прости»,
Ми чомусь забуваєм дзвонити до мами.
А чи часто ми кажемо слово «люблю»?
Не на показ, в щиро, в самісінькі очі.
Зачерствіли слова. І душа з кришталю –
І зігрітись не може, й любити не хоче.
А так хочеться в світі слова віднайти
Лиш тобі адресовані – вічні й відверті.
Світ не пише уже паперові листи,
Загубились думки у пустому конверті.
Електронні листи, телефон, есемес,
Тільки в серці не менше самотності й болю.
Двадцять перше століття – суцільний прогрес.
Тільки де зупинився прогрес у любові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019
Ловлю це літо за останні промені,
Куди ж ти, мій невтомний мандрівник?
Дерева стихли, наче зачаровані,
І осінь стелить вишитий рушник.
Так лагідно, так ніжно, так негадано
Махає день пожовклим рукавом,
Мені б іще розфарбувати райдугу.
Побавитись із сонячним теплом.
Із журавлями літо відлітатиме -
Дивлюсь у вічну царину небес
Я спогадом листи йому писатиму,
В світи, куди не знаю я адрес.
Туди, де мрії із суничних пахощів,
І з сонячними спогадами чай,
Ловлю це літо за моменти радості,
Нестримно мчить до осені трамвай.
Квітковий рай… Малинові джмелі…
Гойдає вітер у руках билинку
Переписати б всі календарі,
Хай осінь зачекає ще хвилинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
П’ю повільно на стиглій малині настояне літо,
Доки липень купається в ягідних мріях полів,
Дикі бджоли збирають нектар й заціловують квіти.
В синім небі закохана пара пливе журавлів.
Розкриває долоні у сонячних променях спека,
Забирає в обійми гарячих розпечених днів,
Тільки хмари на небі крилом ледь потрусить лелека,
То омиє всю землю у теплих краплинах дощів.
Непомітно на обрії зазолотилося поле,
Сині мальви всміхаються ніжно у стиглих житах
Десь шепочуть над річкою зеленоокі тополі.
Ця середина літа така ще солодка на смак.
Зарум’янений степ іще повниться чортополохом,
Ще любистком заквітчана стежка біжить через гай,
Ще чорниці в лісах не минула солодка епоха,
А увечері п'ється настояний липовий чай.
І так хочеться хоч би мить зупинити хвилинку
Відпочити від шуму, без сумнівів, болю і слів…
Теплий вітер легенько гойдає тонку павутинку
І тихенько шепочуться квіти в зеленій траві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2019
Таких як ти чекають все життя,
Щоб раптом у буденності зустріти,
Не розминутись - в очі подивитись,
Відчути стук свого серцебиття.
Такі як ти приходять тільки раз,
Як доля лист напише на долонях,
Зупиниться художник на пероні
І вічним пензлем намалює нас.
Таких як ти чекають все життя
Аби зустріти, мов після розлуки.
Твої обійми. Твої сильні руки.
Ти з моїх снів прийшов у майбуття.
Завжди тебе шукала у юрбі,
У мріях малювала твої очі,
Збирала зорі у безсонні ночі.
Щоби колись наснитися тобі.
Чи ж не скоритись долі, почуттям?
Твоє ім’я промовлю… Чую кроки…
Де ж ти ходив по світу стільки років?
Я так тебе чекала… все життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2019
Ці літні ранки! Золоте безсоння,
Росою вмиті килими трави.
Назустріч сонцю вибіжу босоніж –
На ці м’які зелені острови.
Вдихну ранкову свіжість, як дитина,
Лише відкривши очі після сну,
Рожеві квіти, наче на картинах,
Ховають в чашах вічну таїну.
Прекрасний світ зеленої оази,
Солодка млявість в затінках дерев,
Блищать шовкові трави, як в алмазах,
Що ще не мала жодна з королев.
Медовим цвітом ніжно пахнуть липи,
Земля замироточила в красі,
І світить сонце вічним смолоскипом,
Як завжди із незвіданих часів.
Ховаються птахи в зелених кронах
Виблискують хрести церковних бань,
І праведні святі, що на іконах
Хай виконають кожне із прохань.
Щасливу казку заколише ліс,
Душа живе в передчутті надій,
Що більше у житті не буде сліз.
В цей літній час, де ти - алхімік мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
Я знов так хочу у дитинство, мамо,
Заснуть клубочком на твоїх руках,
Ти тільки не буди мене так рано,
Дозволь побути у дитинства снах.
Щоб ти мені співала колискові,
Черпати ніжність із твоїх долонь,
І слухати історії казкові
Про те, як Попелюшку стрів король.
Я знов так хочу у дитинство, мамо,
Де зеленіють м’ятою літа
Де зачаровано цвітуть каштани,
І мама йде щаслива й молода.
Метеликом злетіли дні дитинства,
Мов рушниками вистелений шлях.
Вклоняюсь світлій долі материнства,
Ми - вічні діти в маминих руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019
Ніч наливає у келих холодну тьму
Хтось поміж зір від серця лишив окраєць,
Перебираю на клавішах крізь пітьму
Нотну октаву днів. Спогад оживає.
Падають краплі дощу в яснім сяйві зір,
На кришталі настояні в темній виші.
Ніч викарбовує мрії, як ювелір.
Сонце зійде над світом в ранковій тиші.
Срібним дощем підспівує нам весна,
Місяць суцвіттями сни заколише в яслах,
Зоряну чашу щастя доп’єм до дна,
Поки остання зоря в небі ще не згасла.
Лине мелодія вдалеч буденних днів,
Світлим відлунням вертається у долоні,
Перебираю на клавішах дзвін дощів,
Ці кришталеві сльозинки – як сни солоні.
Щастя… Було насправді чи лиш здалось?
Й хоч на землі цій немає уже едему,
Знаю у світі є найрідніший хтось
Той, чиє серце звучить в унісон моєму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019
Бадьорить день ранкова кава
Щебече пташечка пісні,
Весна всміхається лукаво
з Паризьким шиком у вікні.
Земля, мов в сонячній купелі,
Пора цвітіння абрикос.
В обіймах світлої пастелі
Світ диха ніжністю всерйоз.
Вже квіти повняться нектаром
Із ароматом, як в Шанель,
П’янять весни солодкі чари,
Це справжня Мадемуазель.
По світу ходить світла юність,
Рожевий цвіт плете в вінки,
Сади - заквітчані красуні,
До світла тягнуть гілочки.
Амур в серця пускає стріли,
Наллє любовного вина.
Дівчата - наче кінодіви,
Бо в кожній дівчині – весна.
Із оберемками тюльпанів
В свої обійми кличе сад.
Весна пробуджує кохання
Й запрошує на променад.
Волосся вітер розплітає,
Хтось запитає Вуле ву..?
Пробачте, та я поспішаю
На таємниче рандеву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2019
Не переслідуй більше. Не дзвони.
І не шукай для зустрічі причини,
Нам не вернути юної весни,
Навіщо досі ти шукаєш винних?
Твій голос загубився в телефоні,
Мовчання душ прокотиться луною
Любов жива. Вона поза законом,
Але вона живе ще поза мною.
Мовчати все життя. У безголоссі.
І слухати дзвінки твої без слів.
Кохання тихе… ти ще любиш досі?
Скажи, навіщо ти мене зустрів?
Забути б все, спалити всі листи,
Втопити біль без сумніву. Без жалю.
Але куди не йду – усюди ти.
А, може, просто я тобою марю?
Я чую голос твій. Мовчання болю.
Тікаю знов. Ще крок до самоти.
Не відлюбилось. Я в тобі ніколи
Не залишусь проваллям німоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2019
Дозволь мені побути в твоїх снах
Тією, що колись не відбулася,
Тією, яку ти не раз зрікався,
Але яка живе в твоїх думках.
Дозволь мені побути в твоїх снах,
Де час можна спинити по хвилинці,
Де ми із цілим світом… наодинці
Де розквітає в сутінках весна.
Вечірнє небо - твій нічний портрет,
Дозволь у твоїх мріях загубитись,
Ще раз у твої очі надивитись,
В росі ранковій зникне силует.
Лишу солодкий присмак на вустах.
Мольфар ще раз розлуку наворожить -
Змінити вже нічого ми не зможем.
Дозволь хоча б побути в твоїх снах.
Колише час непрошені думки,
Як зорі поміж хмарами янтарні
І спогади такі болючі, давні,
І кожна мить – як прожиті роки.
Вчорашній день – обірвана струна,
Якби не ти, то як би мало статись?
Мабуть, мені судилось закохатись,
Щоб згадкою побути в твоїх снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019
А вже чомусь так хочеться весни
Такої, щоб без снігу, без печалі,
Із білими букетами конвалій,
Яка давно уже приходить в сни.
З бузковим ароматом за вікном,
Весни, яка пробуджує натхнення,
Що для життя дає благословення,
Чарує всіх черемховим вином.
Так хочеться жовтогарячих днів,
Скупатися у золоті кульбабок,
Пройтися по траві слідами мавок
По тих стежках, де час ще не ходив.
Потішитися юною красою,
Вдихнути знову свіжості надій,
Коли весь світ п’є сонячний напій,
Коли природа дихає любов’ю.
А вже чомусь так хочеться весни –
Такої справжньої, веселої, дзвінкої
Що забере в обійми ніжності п’янкої
Й зігріє душу променем ясним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Золотою каблучкою котяться сонячні промені
Відкривають скрипічним ключем сіре небо з-за хмар,
Прокидається світ і звучить у пташиному гомоні
Переможний мотив. Відступає зима. Вже фінал.
Хтось уже розкидає по світу біленькі підсніжники
Чую кроки весни… Вона стукає вже каблучком
Так ласкаво голублять і ваблять обіймами ніжності
Неповторні й п’янкі аромати тепла за вікном.
І хоч лютий бува ненароком на весну насвариться,
Ну аякже інакше – зима ще на календарі,
Та вже котик вербовий на гілці із сонечком бавиться
Із далеких країв теплу весну несуть журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Зворушена ніжність у погляді щирім,
Волошкове небо сміється з-під вій.
Ти був моїм сонцем і вогником віри,
Надійним крилом на світанку надій.
Незримі слова розквітали у серці,
Натхненно бриніла душевна струна,
А тиша кричала невтомно й відверто,
Що світом навколо котилась луна.
Весняним теплом розливається небо,
І губляться дати у календарі,
Спішу на побачення знову до тебе,
Неписана повість лежить на столі.
Я знову чекаю на зустріч із літом,
Тримаю червоні троянди в руках,
Якийсь незнайомець приніс мені квіти,
Та тільки не той, що приходить у снах.
Червоні пелюстки лежать на папері,
Розлилися фарби в мелодіях днів
Та ти більш мене не чекаєш у сквері.
Таких більш не буде. Лиш ти так любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Взяв в руки вечір кришталеву арфу,
Небесна вись зірками миготить,
Провисла тиша. Ліхтарі над шляхом.
Іскриться іній і сніжить, сніжить…
На вії опускаються сніжинки,
Навколо світ біліє, як у сні,
В зелені рукавички у ялинки
Зима ховає руки крижані.
Мороз цілує щоки холодами,
Ховає хитрі очі в заметіль,
Усі сліди знов замете снігами,
Лишивши чистий аркуш для подій.
Казкова ніч відбілює дороги
У чистоті душевних сподівань,
Народжується мрія з кожним кроком –
І кришталеві крила у бажань.
Поміж зірками сніжним білим птахом
Ця мрія понад світом полетить.
Зима іде собі Чумацьким Шляхом.
Метуть сніги. І все сніжить, сніжить …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Знов засипає снігами дороги хурделиця,
Білі полотна мережить на кронах сосни,
І передзвоном снігів ця мелодія в серці
Аркушем чистим чекатиме тихо весни.
Боже, які неповторні ці миті казковості,
Вінчані чарами, сплетені з чистих думок,
І не буває в житті лиш простих випадковостей,
Все, що нам дано в житті – посилає лиш Бог.
Знов занотовую день у щасливих миттєвостях,
Скільки доріг ще попереду варто пройти,
Потяг все мчить уперед, серце мріями стелиться,
Боже, дай сили іще, щоб і їм прорости.
Ще у житті будуть перші тендітні підсніжники,
Сонце гаряче й холодні осінні дощі,
Теплі обійми і лагідні дотики ніжності,
Тихе безсоння і сум одинокий вночі.
Щось віднайдеться, а щось поміж зорями згубиться,
Тільки болить те, що серце не може забуть,
Може із часом усе, що ніколи не збудеться,
Білі сніги у хурделицях днів заметуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Різдвяні зорі, наче самоцвіти
Засяяли в небесній вишині
І лине щире слово у молитві,
Всміхаються ікони на стіні.
Летить у небі пісня янголина,
Пречиста Мати в ясла стелить сіно,
Народжена малесенька Дитина –
Явив Бог всьому світу свого Сина.
І перша зірка на Святу вечерю
Збере родину за одним столом
Різдвяна казка стукає у двері,
Всіх огортає затишком й теплом
Дзвінка колядка за вікном лунає -
Спішить новину людям сповіщать.
До кожного сьогодні завітає
Пресвітла радість й Божа благодать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Зачарований місяць скидає на землю серпанок,
Світла магія ночі лягає на сніжні сади,
На посрібленій снігом доріжці до самого ганку
Чарівний незнайомець лишив загадкові сліди.
Чуєш? Казка з дитинства тихенько постукала в двері.
Не важливо, як стрімко на конях летіли роки,
У цю ніч завжди свято приходить у кожну оселю
Всім Святий Миколай подарунки кладе в чобітки.
І наповнюють дім аромати соснового лісу,
Розсипається мріями світ ялинкових вогнів,
А мороз на шибках розмальовує сніжну завісу
Там, де Божий угодник стежками по світу ходив.
Є у нього для кожного серця дарунки багаті -
Просто двері назустріч дивам поскоріш відчиняй.
Кожен дім нехай буде зігрітий добром благодаті
В час, коли чудотворить над світом Святий Миколай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2018
О. скільки душ було убито,
Народ від звісток тих зчорнів,
Не бійся свічку запалити
За всіх, хто рано світ лишив.
Голодна смерть усіх косила,
І не дивилась на роки,
А мати із дитям ходила.
Збирати в полі колоски.
Заплакала мала дитина,
Востаннє випила води -
І тихо стало у хатині,
Усі поснули назавжди.
Палають свічі, наче зорі,
Гарячі сльози на очах,
Загублені невинно долі,
Посіяні у вічній шлях.
Скорботно так лунали дзвони,
І похилилися хрести,
В куточку плакали ікони,
Прости нас, Господи, прости…
А між зірок безликий янгол
Тримав хлібину у руках,
Запалим свічечку на пам'ять,
Хай не повториться цей жах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815093
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2018
Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Міріади листків облітають зірками з гілок,
Догорають вогні по алеях зів’ялого саду,
Сонце теплий палац зачиняє уже на замок.
Нерозгадана казка яскравих осінніх мелодій
Відлітає у вічність за обрій сумним журавлем,
Затихають загублені звуки останніх акордів,
Лиш останній пожовклий листок затанцює з дощем.
Сірий день на оголений світ уже диха морозом.
І пухнасті хмарини вкривають небес береги.
Притрусив снігопад чорну землю, як біла пороша,
Короновану зиму вітають найперші сніги.
Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Розмінявши в цілунку свої золоті килими,
А він знову тікає вперед по стежках снігопаду,
А він все ж невблаганно спішить у обійми зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814645
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2018
Блукає світом десь любов самотня,
Осінній день корицею запах,
Я відчуваю знов в повітрі жовтня
Минулих днів щасливий післясмак.
Тобою час наповнений по вінця,
Я надіп’ю на згадку ще хоч раз.
Зі спогадом лишившись наодинці,
Мовчу, осінній слухаючи джаз.
У глибині самотньої кімнати
Під теплу ковдру кутаються сни.
Мені б на мить тихенько задрімати,
Твоїх очей торкнутись глибини…
Цей гостро-пряний аромат кориці
Назавжди залишився на вустах,
В осінній згадці ти мені наснився
Щасливим днем, описаним в листах.
Малює осінь серце в акварелях.
Розгублені у позолоті сни,
Любов тихенько прочиняє двері
Із запахом кориці восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
[i]Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Ліна Костенко[/i][/i]
Вже погасло багаття. Гарячим дощем
в сірих спогадах днів відгоріло.
Не клади свою руку мені на плече.
Час не вернеш назад. Відболіло.
Попіл втрачених слів на холодних вустах,
На трояндах лишилися роси.
Я чекала тебе колись в мріях і снах.
Тільки янгол стирав мої сльози.
Колискові пісні вільний вітер шептав,
І ховалась душа в задзеркаллі,
Час летів уперед - він любив і прощав,
Розсипаючи зорі-коралі.
Я сплітала життя з одиноких ночей,
З невагомості днів світанкових.
Не клади більше руку мені на плече,
Якщо в серці не маєш любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2018
Подаруй мені, осінь. ще трохи ласкавого світла.
Намилуюся сонцем в ясних оксамитах беріз.
Час летить зорепадом, а я вже сумую за літом.
Чуєш клич журавлиний луною пливе через ліс?
Подаруй мені, осінь, ще трохи приємної млості,
Доки яблучком стиглим так солодко пахне в саду.
Я до старого дуба на мить завітаю у гості,
Щиру й мудру пораду, як завжди, для себе знайду.
Подаруй мені ніжність у сонячній чистій купелі,
Золотими стежками я ще поблукаю по місту,
Закружляй мене, осінь, в щоденній життя каруселі
У обіймах легких золотого кленового листу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808285
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2018
Стріли летіли і серце глибоко ранили,
Вирієм мрій. поцілунків. і перших зустрічей,
Тільки не знала душа, щастям одурманена:
Стріли любові були із дощем заручені.
Нащо спішили любити, сльозами вінчані?
Обрієм сонце котилося вниз обручкою,
Щирі слова зізнань загубились у вічності.
Доля дивилась услід довго і засмучено.
Танули почуття, дисонансу скорені.
Ніжність зникала десь в простій недоречності,
Плакала синя ніч за морями-горами,
Щастя згубивши слід в сірій безкінечності.
Якось раптово за мить стали ми заручники
Днів божевільних, які розлилися фарбами,
І на полотнах душ, що були нерозлучними,
Знову малює життя самотності барвами.
Ти мене стрінеш, може, лиш сновидіннями,
Я проводжаю сни зграями лелечими.
Просто лишились ми на асфальті тінями,
Як лікувать серця, що кохання зречені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2018
Застигло сонце в багрянім зеніті,
Померкла зелень в килимах трави,
Куди ж поділись дні вчорашні літні,
І на які летіти острови?
Сховався день у позолоті листя,
На клумбах айстри квітнуть через край,
А горобина одягла намисто –
Чекає на пшеничний коровай.
Зачервоніли яблука в рум’янці,
Хмеліє вітер від осіннього вина,
Вже скоро листя закружляє в танці,
Прощальні сурми рознесе луна.
Допоки світ у ніжному полоні
Останні ловить залишки тепла,
Чарівна леді в золотій короні
Вступає тихо у свої права.
Куди ж поділись дні вчорашні літні?
Осінні шати одягає ліс.
Отак раптово, майже непомітно
Підкралась осінь, наче хитрий лис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805400
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.09.2018
Серпневий день. Гарячий подих літа.
Лиш ніч на землю холодом війне.
Летять зірки дощами Персеїди -
В колисці неба місяць не засне.
Малює казку яблуневий серпень,
Зібравши мед, ховаються джмелі,
Квітують айстри барвами веселки.
Пливуть у вічність дні, як кораблі.
Душа чекає знов преображення,
Зустрівши теплий Яблуневий Спас,
Вкусивши стигле яблуко смирення,
Що Господом освячене для нас.
Летить життя у круговерті щастя,
Де благодать природи через край
Веде нас літо в осінь на причастя
Через пресвітлий яблуневий рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803638
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2018
Я так хочу літати! Мій Боже, малюй мені крила,
Із прозорих світанків вплети в благодатну канву
Все, що буде й було, все що ще пережити судилось.
Щоб не гратися з долею в вічне «живу-не живу».
Намалюй мені крила із сонячних теплих серпанків,
З білосніжного снігу в прозорій ранковій імлі,
Я щодень зустрічатиму небом даровані ранки,
На невидимих крилах піднявшись увись від землі.
Намалюй мені крила, щоб знову злетіти угору,
Коли раптом спіткнувшись в житті, я в безодню впаду,
Боже, дай мені чути завжди дзвони Твого собору,
Я почую Твій голос – і вірну дорогу знайду.
Намалюй мені крила в своїй неосяжній любові,
Справжня віра й любов – це для мене два вічних крила.
Я не хочу, як всі, мені просто лиш бути собою,
Щоб, проживши життя, я б дістатись до неба змогла.
Тебе, Боже, прошу, намалюй мені мудрості крила
Хай в незнані світи мене хмари пухнасті несуть
Там, де віють солодкі вітри і щасливі вітрила…
Де людського життя сама справжня відкриється суть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2018
Навіщо ти дзвонив мені сьогодні?
На серці рана ще не зажила,
Іще болять твої слова холодні,
Твої останні сказані слова.
Я думала, давно вже все забуте,
Та біль, мабуть. ніколи не мине,
Я надпила із уст твоїх отрути,
Боюсь, ще нею згубиш ти мене.
Ти був уже чужий мені. колишній,
Та серце сполошилося, як птах,
І я згадала наші дні торішні,
і дні самотні, скупані в сльозах.
Я знову чую голос твій знайомий,
Твій рідний голос через сотні днів,
І сльози ллються тихо й несвідомо,
Я ще люблю… Ще серце у вогні…
Навіщо ти дзвонив мені сьогодні?
Збудив на серці рани твій дзвінок.
Десь враз сховалось сонце у безодню –
І дощ заплакав тихо за вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2018
Знов шумить літній дощ, заливає бруківку
Я дивлюсь у вікно, як життя тихо плаче.
Синій птах примостивсь одиноко на гілці,
О, мій Боже, прошу, научи як пробачить.
Запускаю цей дощ крізь прочинені вікна,
Теплі краплі води залітають в кімнату,
Я змокріла стою на окраєчку літа.
Лиш би синього птаха знов не налякати.
Мчить паром перемін, стукотять коліщата,
Оживає душа, що купалась в сльозах,
Проростає любов, як барвінок хрещатий,
Новий паросток зрошує літня гроза.
Я дивлюсь вдалечінь, виглядаю майбутнє.
Сходить обрієм сонце незвіданих днів,
Не забудеться те, що було незабутнє,
Решту небо омиє сльозами дощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797743
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2018
Заграла скрипка на весільній брамі.
Налилась соком вишня у саду.
Ця урочиста мить, неначе в храмі, –
Стрічає наречений молоду.
Вино кисло-солодкого нектару
П’янить від поцілунку на вустах,
Шалене серце стрімко б’є удари
І рветься із грудей, неначе птах.
Любов із присмаком терпкої вишні.
В очікуванні щастя кожен крок.
Дві різні долі поєднав Всевишній.
Під вічним небом назавжди удвох.
Куштуй червоне яблуко спокуси,
Бо у твій світ прийшла пора любить.
В дитинство відлетіли дикі гуси.
Весільний дзвін пробив вишневу мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Вже сходить літо обрієм весни,
Вершини хмар – немов живопис вічний,
Болять слова, як тіні ностальгічні,
Порожевілі спогади – як сни.
Душа вмостилась на краєчку неба,
А навкруги порозпускались квіти
І мерехтять степи, як самоцвіти.
Чи ж так багато нам для щастя треба?.
Хмаринки стелять золоті перини.
Ілюзії летять над небосхилом,
На світі стільки радості і дива.
та без любові світ – пуста картина.
Чи щось було? Минуло – і нема.
В калейдоскопі днів порозсівалось,
Чи може просто доля з нами гралась
І ми у щастя вірили дарма?
Тремтить сльоза. У спогадах краплини
Ласкавий вітер тихо шепче мантру
Летить, немов замріяний романтик.
На крилах неба струшує перини.
Десь на краєчку неба серце мліло,
Сил з вічного черпало джерела,
Душа страждала, вірила й любила
Там, де крайнеба… Де любов жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018
Легенький дзвін ромашкових зітхань
Лунає в чистій росяній купелі.
Прозора невагомість сподівань
Переливається в пташині трелі.
У царині заквітчаних лугів
Промінчики сховалися невинно.
В кадильницях біленьких пелюстків
Течуть нектару чистого краплини.
Співає поле – вишитий рушник,
Іду шляхом, немов після причастя,
А оберемки квітів золотих
Лоскочуть й заціловують зап’ястя.
І вітер ставить сотні пантомім.
Мовчить. Лише дає мені підказку.
На небі сонце приміряє німб.
Беззахисна душа скидає маску.
Злетить і доторкнеться висоти,
Хтось одягає крила на реальність,
Поглянувши в озера чистоти,
Душа свою стрічає первозданність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793559
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.05.2018
Із самого дитинства мене у незнані світи,
Ти вела, наче ангел, моїми земними стежками,
Хто ще буде рідніший, дорожчий для мене, ніж ти,
Моя добра голубка, терпляча і лагідна мама.
Сивим спогадом днів відпливає в майбутнє туман,
І в тривогах, і в радостях – щоб не траплялося з нами -
Ми приходимо в дім, де залишили свій талісман,
Й нас завжди зустрічає усмішкою щирою мама
Прихилюся до рук, що мені дарували життя,
Зазираю у очі, що недосипали ночами,
В моїй грішній душі не погаснуть святі почуття –
Я до тебе з любов’ю приходжу завжди, моя мамо.
Бережіть матерів своїх – час не рахує хвилин,
Не скупіться не добрі слова і обійми відверті,
Бо для мами найбільше багатство – це доня і син,
Ми лишаємось дітьми завжди в материнському серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791528
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2018
Замріялась… В саду поміж квіток.
У білий цвіт прибрались дикі вишні.
Схилив на плечі голову бузок
І пригорнув в свої обійми ніжні.
Солодкий присмак літа на вустах,
П’янить цей ніжний аромат нектару.
Замріялась… Квітує у світах…
І білі зорі розливають чари.
Неначе юність, вишня розцвіла,
Злітає з вітром легкий пух кульбабки,
У затишку весняного тепла
Ховаються в траві лякливі мавки.
Заквітчана на сонячний манеж
Весна ступає гордо, як царівна,
Моя душа вже їй скорилась теж -
Окрилена, замріяна, наївна.
Ступаю світлим берегом весни
До пишного вишневого причалу.
Замріялась… і оживають сни,
В яких колись я квіти малювала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790877
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2018
Він ніс хреста важкого на Голгофу,
Вінок терновий вп'явся у чоло,
Упав - й не міг вже звестися на ноги,
Бо далі йти вже сили не було.
І не хотів ніхто подати руку,
Ніхто не дав напитися води,
Все людство Бога прирекло на муки,
Лиш Симон хрест поміг Йому нести.
Сам Божий Син смиренно йшов на страту.
Це був важкий, хоч недалекий шлях.
Лиш плакала Марія - Божа Мати,
Як в тіло Сина забивали цвях.
Погасло навіть сонце - зажурилось,
Як кров свята стікала від зап'ясть.
Він тихо прошепоче лиш: Звершилось! -
І Богу душу за людей віддасть.
Уся земля у відчаї здригнулась,
Бо не було в Нім жодної вини.
Чи ж серце у людей не ворухнулось,
Коли вони кричали: Розіпни!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
В кришталевих заметах сховався маленький підсніжник,
Він тендітні пелюстки в холодні морози розкрив,
Перший вісник весни подарує зимі свою ніжність –
І розтануть сніги, наче білий солодкий зефір.
Сонце світ напува животворчим м’яким еліксиром,
Одягає в життя усю сіру тональність скульптур,
Аромати весни свіжим шлейфом легкого ефіру
Таємниче витають, як ноти нових партитур.
Розсипаються срібні перлини струмочком-намистом,
Перші кванти тепла вибудовують свій пантеон,
Сонцесяйна весна на порозі зимового міста
З-під натягнутих хмар відкриває новий горизонт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779936
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018
Білосніжна зима збудувала кордони між нами,
Ти залишився там, у осінньому плачі дощів.
Стих вже голос молитв. В серці замкнуті сонячні храми
На мільйони замків, від яких не знайти нам ключів.
Ми з тобою тепер стоїмо за межею любові.
Тільки де був кордон, який ми перейшли в почуттях?
Чому голос мовчав, коли серце ридало від болю,
А у наших руках догорала кохання свіча.
Мені холодно так... Заметіль віє попелом в душу.
Там десь ватри горять. А між нами холодна стіна.
Я іду босоніж по снігах крижаних, як порушник,
За зимовий кордон. Може, біль цей розтопить весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2018
На сцені – мов застигла пантоміма,
Слова втрачають свій первинний зміст,
Розгублена в віках скривилась рима:
Що новий день сьогодні нам приніс?
Усе в житті вирішує випадок,
Чи, може, просто випадковий збіг,
Чи таємничий план чужих нотаток,
А чи примхлива витівка богів?
І де ж поділась сила Аполлона?
По закуткам порозбігались музи,
Вже не читають вірші фараонам,
І він ніколи не почує блюзу.
Задумано мовчить старезний сфінкс,
Планета крутить колесо історій,
А хтось малює знов новий ескіз
На своїй власній карті територій.
Який секрет одвічних пірамід –
Шукають у пустелях каравани.
А відповідь, немов метеорит,
Впаде на нас, але чи краще стане?
Усе не просто. Є таємний код.
Це світу зашифрована загадка.
А ми щодень розгадуєм кросворд
Допоки світять вогники в лампадках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
У потаємних закутках душі
Так непомітно виросли троянди.
І теплим літом пахли спориші.
А ми сиділи в затишку веранди.
Свої листи писали без адрес
І відсилали у яскраве літо,
Метелики злітали до небес
І малювали сонячну палітру.
В пастельнім світлім доторку тепла
Нас огортали світлі акварелі,
А мрія, наче зірочка мала,
Гойдалась на небесній каруселі.
Торкаюсь сонця кінчиками вій.
Відкривши лиш примружені зіниці,
Я зустрічаю щирий подив твій.
Ти бачиш: щастя мчить на колісниці.
Мовчи. Нічого тільки не кажи.
Життя свою прокручує шарманку.
Прислухайся: шалено час біжить,
А спогад в’яже вузлики на ганку.
У сутінках життя момент лови
Морським приливом котяться хвилини.
По узбережжю сонячної мли
Щаслива мить забігла на гостину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2018
Не згадуй мене щоночі
І не задивляйся в очі
Як маг.
Словами мене чаруєш
І посмішку знов даруєш
У снах.
Цілунки п'янкі, весняні...
В обіймах твоїх розстане
Душа.
Сполохане серце в грудях...
Я більше тобі не буду
Чужа.
Ти в теплі мої світанки
Відкривши усі фіранки
Прийшов.
Востаннє тобі пробачу,
Востаннє ще раз заплаче
Любов.
Ступаю непевним кроком,
І погляд твій ненароком
Ловлю.
Вчинивши кохання злочин,
Я тихо крізь сон шепочу:
Люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2018
Пливе луною пісня колискова –
Мадонна заколисує дитя,
Вплітає в мрії барви кольорові,
Мережить щастя у його життя.
Маленький гном гаптує ніжну казку,
Сміється сон дитячими вустами,
А понад світом каравани ласки
Летять Молочним Шляхом за зірками.
Блукають між пустелями галактик
Чарівні ельфи, наче пілігрими,
Там крила загубив якийсь романтик
Тепер лунають колискові рими.
І сяють щастям очі малюків,
І затишок ховається в долонях,
Своє дитятко у сузір’ї снів
Колише мати, наче на іконі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2018
Зимовий день читає сніжну книгу,
На кучугурах – ланцюжки слідів,
І навіть річка одяглася в кригу
Під синіми склепіннями льодів.
Холодний січень хмурить сиві брови,
Старенький дуб вдягає капелюх,
Мороз гаптує інеєм узори
І різьбить срібні замки з кришталю
Хурделиця шляхи позасипала,
Фортецю збудувала зимову,
Хатки в замети пишні заховала,
І світ взяла в облогу снігову.
Пливуть хмаринки - паруси величні,
Летить на землю лебединий пух,
Стоять якісь химери фантастичні,
Вдягнувши білий вишитий кожух.
Тікає десь реальність за лаштунки,
Махає лебідь білими крильми…
Це білий світ зимової чаклунки,
Де ми назавжди будемо дітьми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774092
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.01.2018
На шахівниці ще іде війна.
Хтось білими, хтось чорними - по полю.
Кинуто жереб, але ціль одна.
Не зробиш хід конем – програєш долю.
Стратегія у кожного своя.
Майбутнє знов поставлено на карту.
Я королева. Тільки не твоя.
Тому не думай грать зі мною в жарти.
Суперника мені б перемогти -
Ти наді мною знов береш реванш,
Ти наперед продумав всі ходи,
Ну що ж, тоді даю тобі карт-бланш.
Фатальний хід, ти знову наступаєш.
Я вже безсила у твоїх руках,
Невже не бачиш: я тебе кохаю,
Навіщо ти мені поставив шах?
Ходів немає більше. Все скінчилось.
Програла тільки шахова любов.
І стало чорним те, що було білим.
Не клич арбітрів. Ти не мій король.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2018
Навіщо вертаєшся знову на згарище болю?
Давно уже попелом стали твої поцілунки,
Я думала, ми не зустрінемось більше з тобою.
Навіщо прийшов? Я вже всі оплатила рахунки.
Ти поруч стоїш. Обійняти тебе – та не можу.
Не можу любити тебе, бо я слово дала.
Тепер я не зраджу собі. Ти ж на себе не схожий,
Бо ти вже не справжній. Любов обгоріла. До тла.
Ні, я не зреклась своїх слів. Просто втомлена тиша
Украла любов і закрила на вічний замок.
Листи паперові в конвертах ніхто вже не пише
Я ж ще не спалила в листах біль своїх помилок.
Ні, я не боюсь. Просто ще не змогла відболіти.
Тікаю туди, де ти більше мене не знайдеш.
Шукаю шляхи, та не знаю, куди мені бігти.
Ти знову в думках. А від себе ніяк не втечеш.
Біжу навпрошки за птахами у синьому небі,
Жаринками попелу ще недотлілих надій,
Тікаю від щастя, від болю, тікаю від тебе,
А ти повертаєшся знову, та тільки… чужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Не знаю як, та вибрала тебе,
Чи то циганка так наворожила,
Чи сам ти мене вимолив в небес
А потім поламав чарівні крила?
Більш не дивись із-під широких вій
Не говори солодкими словами.
Ти ж був зі мною щирий і живий,
Ти був повітрям, мріями, думками.
Ти так шалено щастя обіцяв,
Що навіть зашарілася планета.
На небі місяць зорі цілував,
А я іще не вірила прикметам.
В твоїх обіймах зупинявся час.
Тендітні квіти, ніжні поцілунки...
І цілий світ коханням був для нас,
Ти був найкращим долі подарунком.
І я здалась коханню у полон,
Душа назад уже не озиралась.
В любові свій неписаний закон.
Я бранкою навік твоєю стала.
Та чарівне намисто ніжних слів
Розсипалось перлинами по полю,
А я так щиро вірила тобі.
Ти, мабуть, просто схожий був ... на долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018
Яка чарівна ніч! По вишуканих нотах
Над світом розцвіла мелодія зірок.
І сиплеться з небес прозора позолота,
Як одкровення снів. А місяць - як пророк.
Ворожить чорна ніч на гущі небосхилу,
Магічний талісман сховавши в рукаві,
Десь загадковий сон всміхається щасливо,
І зорі миготять, як діточки малі.
Біжить в майбутнє час, сховавши таємниці,
Аби вчорашній день пішов у небуття,
Ворожить чорна ніч, неначе чарівниця,
Старий годинникар відлічує життя.
Так тихо. Чути лиш, як серце калатає,
Неначе десь звучить одвічний камертон.
Ця магія ночей! Усе в житті минає,
І ми йдемо вперед із часом в унісон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761869
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2017
А мені б хоч краплину світла зачерпнути в свої долоні,
Я розвішу його на вікнах, наче сонячні ліхтарі,
Сірі хмари закрили небо і дощами по підвіконнях
Умивають сльозами землю у холодній осінній млі.
А мені б хоч на мить торкнутись за промоклий краєчок хмарки,
Натрусити із неба вати, тишком-нишком, мов жартома,
Щоб засмучені силуети не блукали, немов примари,
І щоб хтось підказав тихенько, що усе в житті – не дарма.
А мені б попросити трохи віри й мудрості в Соломона,
Щоб навчив розрізняти правду, не робити більш помилок,
І щоб серце так не боліло, і не мокло від сліз солоних,
Під деревами листопаду, між зів’ялих отих зірок.
А мені хоч би на хвилинку зазирнуть за ворота раю,
Де стоїть все небесне військо і Михайло-архістратиг,
Подивлюсь у холодне небо – і бажання всі загадаю,
Поки тихо летить над містом інкрустований білий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2017
Ти руйнуєш той міст, який я будувала до тебе,
Нерозтрачена ніжність розтанула в маренні слів,
Знову наша любов недосяжною стала, як небо,
Ми з тобою тепер пасажири чужих кораблів.
Затремтіла душа, як листок одинокий на гілці,
Ми приречені бути самотніми, навіть удвох,
Вже не грає мелодію щастя пастух на сопілці,
Де ж ті райські сади, які нам дарував колись Бог.
Мій пливе корабель від такої фатальної долі,
І від болю в душі я у Бога спасіння молю,
Знов читаю акафіст над нашим фантомом любові,
Зі сльозами в очах над уламками щастя стою.
Може небо почує це тихе намолене слово,
Обітовану землю я знову в житті віднайду.
Розривається серце на тлі невимовного болю.
Білим снігом засипало яблука в райськім саду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Одурманені п’яним вином у полоні любові
Ми згораємо в полум’ї пристрасті і почуттів.
Заборонений плід відкусити і здатись без бою?
Та невже ця шалена любов – це прокляття і гріх?
Ти мене відпусти, бо долоні від страху холодні,
Серце б’ється тривожно, як птаха в кайданах твоїх,
Скільки ж можна ходити по краю вузькому безодні,
Між життям і любов’ю, крізь сльози гарячі і сміх?
Я дивлюсь в твої очі – у твій нерозгаданий всесвіт,
Так багато тепла, але відповідь я не знайду,
Цей фатальний збіг долі як дощ на холодній паперті,
Коли нашу любов віддавали людському суду.
П’єм цю чашу до дна, наче присмак тягучого глею.
Відпустити тебе чи лишитись в полоні думок?
Це дилема для двох, я ніколи не буду твоєю,
Та без тебе життя наче небо нічне без зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2017
Оксамитова ніч розсипає по небу фіалки,
Міліардами свіч запалали рожеві зірки,
Заворожують сяйвом, неначе небесні весталки,
Мигдалевим теплом доторкнувшись тихенько руки.
Наполоханий день непомітно сховався у скриню,
Ніч зроняє на землю легкий дорогий оксамит,
Я пригадую знов ніжний погляд очей твоїх синіх,
Вічну роль свою граєш у світлі зіркових софіт.
Ти навіки для мене такий - і близький, і далекий,
А колись я ще вірила в долю і щастя без меж,
Я шукала тебе, наче вічну дорогу до мекки,
Тільки знаю, що ти вже ніколи сюди не прийдеш.
Ми з тобою тепер недосяжними стали зірками,
Нас засипала ніч світлим золотом вічних молитв.
Я не знаю чому, та ти досі ще снишся ночами,
Загортається серце у ніжних очей оксамит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2017
Розквітає квітами душа,
В візерунках - зірвані мотиви,
Кольорові лебедині крила,
Таємничий невідомий птах.
Аромати щастя у красі.
У пелюстках - подихи молитви,
Ніжні кольорові диво-квіти
Творить дотик пензля по росі.
А душа злітає в небеса,
Мрії розчиняються в ефірі,
Грає день мелодії на лірі
Й воскресає віра в чудеса.
І навіщо нарікать на долю?
Всі ми люди грішні, не святі.
Просто хтось малює на листі.
Диво-квіти фарбами любові.
На фото - картина Катерини Білокур
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742157
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.07.2017
Цей літній дощ невідомо звідкіль
Раптово оросив зів'ялу землю,
Гуляла з вітром літня заметіль.
І грім гримів. І стало трошки темно.
А я ішла, не відала куди,
Аби сховатись від дощу, як лиха.
Аж раптом я помітила сліди
Дивакуватого чудного чоловіка.
Хтось вдалині стояв. Сам під дощем.
Весь мокрий, не сказав мені ні слова,
Та серце огорнув болючий щем,
Він тихо плакав росами любові.
І стільки в тих очах було тепла,
І ніжночті, і докору, і болю.
А він стояв, розкривши два крила.
І дощ тарабанів по парасолі.
До нього йшла по дощових слідах,
Невидимою силою прикута,
Хотіла, щоб подав мені хоч знак,
Та десь позаду засміялись люди.
Раптово зник мій дивний мандрівник,
Я озирнулась - не було нікого.
Мабуть, це був не просто чоловік,
Який шукав під зливою дорогу.
Скінчився дощ. Лиш тиша грозова.
І по калюжах дзвін останніх капель,
Неначе недоказані слова.
То був не дощ. То просто янгол плакав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740350
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2017
Всі довгих дев’ять місяців чекала
Це рідне і беззахисне маля,
І так ночами серце калатало,
Щоб Бог його в житті благословляв.
Ось перші ласки, пальчиків торкання,
І перші сльози радості в очах.
Щаслива жінка і щаслива мама
Тримає на руках своє дитя.
Попереду тепер солодкі миті,
Безсонні ночі, чарівні казки,
Слова любові, сплетені в молитві,
І ніжність від дитячої руки.
Із плином дні злітатимуть роками,
І будуть радість, болі і жалі,
Та хтось тебе покличе тихо: Мама! –
І обійме – єдину на землі.
Відкрий йому прекрасний світ дитинства.
Це благодать, дарована з небес.
Яке велике щастя материнства!
В нім таїна, найбільша із чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2017
Знов троянди танцюють вальси,
Ніжне слово – п’янкий нектар,
Ти співаєш мені романси
Під чаруючий спів гітар.
Догорають травневі ночі,
Пахне літом у тишині,
А ми йдемо Шляхом Молочним,
Знову радісні і сумні.
Линуть спогади, наче хвилі,
Світлих тих почуттів розмай.
В цьому світі нема ідилій,
Тож нічого не обіцяй.
Ні мелодії Мендельсона,
Ні довіку щасливих днів,
Хоч любов ця як заборона,
Я давно вже твоя, повір.
Я давно вже твоя, відтоді,
Як ти вперше мене зустрів,
Як відлуння нічних мелодій,
Ніжний дотик сумних дощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2017
Сніги упали на зелене листя,
Накрили трави білим покривалом.
Та хто ж це так зачаклував все місто?
Учора ж тут весна ще квітувала.
Немов в холодній крижаній майстерні,
Покрились інеєм рожеві квіти,
Стоять сади, мов марева химерні,
Вони ж іще не встигли й розпуститись.
Яке шалене протиріччя часу!
Хто повернув назад людський годинник?
Чиїсь зима виконує накази,
Плете свої льодові павутини.
Ми ж наче йдемо в ногу із прогресом.
А може, й нам потрібно озирнутись?
Весна стоїть на білих перехрестях,
Шукає шлях, щоб все назад вернути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2017
Буди мене сонну цілунком своїм на світанку,
І швидше теплом своїм ніжно мене обійми,
Ти бачиш: я навстіж усі прочинила фіранки,
Аби із тобою віч-на-віч зустрілися ми.
Бо твій поцілунок солодший смачного щербету,
Надпитого нишком на сході цнотливого дня,
А, може, я трішечки навіть ще стану поетом,
І вічне послання тобі напишу у піснях.
Так трепетно й легко, неначе мурашки по тілу,
Лоскоче зап’ястя ласкаве проміння долонь,
Ти знову даєш мені світлу енергію й силу,
Грайливо торкаючись ніжним цілунком до скронь,
А десь біля мене мале кошенятко муркоче,
Веселим клубочком мене зустрічає щодня
Мій сонячний ранку, я знову дивлюсь в твої очі.
О, як ти казково сьогодні мене обійняв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017
А я, мов приблуда, по світу невпинно блукаю,
Як істину вічну, шукаю посіяне Слово,
Мій Боже, крізь терня мене приведеш ти до раю?
Скажи, де посіяв на світі зернятка любові?
Ті крила, що ти дарував мені, я поламала,
Тепер лиш будую думками до тебе мости,
А Ти все мовчиш і мовчиш… Знову я заблукала.
Без Тебе не можу літати. Мій Боже, прости!!!
Я стомлена, Боже, та знаю: Тобою почута,
Шукаю твій погляд в зіницях блакитних небес,
Надщерблене серце по вінця наповнить спокута,
Щоб ти в мені, Боже, навіки… навіки воскрес!
Воскресни в мені, мов ранкова щоденна молитва,
Засій мене Словом своїм, щоб йому прорости,
Світи в мені, Боже, своїм незгасаючим світлом,
Лиш тільки лишайся зі мною. Тепер назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
А для чого ми в світ приходимо –
В це життя, до кінця не бачене.
По велінню руки Господньої
Є у кожного з нас призначення,
Щоб сказати те, що не сказане,
І почути те, що нечуване,
Розгадати, що не розгадане,
І знайти, що було загублене.
Щоб красу всю земну побачити,
Щоби бути слабкими й сильними.
Щоб нічого комусь не значити,
А для когось стати єдиними.
Це життя – як клубок із нитками,
Що вперед по дорозі котиться.
Що несемо в долонях світові –
Сіру тьму чи проміння сонячне?
А для чого ми в світ приходимо? -
Щоб людьми залишитись в вічності,
А не стати лиш просто попелом,
Відгорівши пустою свічкою …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722962
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017
Нас кликала ніжність до себе у сонячний ранок,
Пелюстками квітів будила загублений рай,
Співала з птахами дзвінких і мрійливих веснянок,
В нестримнім пориві думок шепотіла: Кохай!
В сполоханім поклику серця розтанули звуки,
У білому цвіті садів розливався туман
Сплелись аромати весни в тонку грацію рухів,
І вітер в тендітних суцвіттях бродив, як шаман.
Гарячі вуста прошепочуть в ласкавім тремтінні,
Слова, що не раз були сказані сотнями мов,
В буденність постукала казка в веснянім цвітінні,
Чаклункою ніжно підкралась до серця любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Ми йдемо по стрімких орбітах,
А між нами – безмежний Всесвіт,
І не можем ніяк зустрітись
На дорогах життя безмежних.
У яких ти тепер широтах,
Де шукати координати?
Серед тисяч, мільйонів, сотень
Я зумію тебе впізнати.
Десь ілюзія і реальність
Поєднались в одну хвилину,
Напівсон чи проста банальність –
Та любов у житті єдина.
У просторах земних галактик
Невідомі ще є закони,
Лист єдиному адресату,
Хоч людей на землі мільйони.
Я без тебе, а ти без мене,
Переходжена карта світу,
Тільки це почуття шалене
Нас притягує, як магнітом.
Як побачу тебе я знову?
За яким поворотом долі?
Чи насправді, чи випадково -
Нас єднає сила любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Мандаринове сонце присіло гойдатись на хмарку,
Відімкнуло ворота небесні чарівним ключем,
Та хмаринам ураз від проміння його стало жарко –
І посипались краплі на землю сріблястим дощем.
Надкусивши у небі шматочок цукрової вати,
Хитре сонце зажмуреним оком поглянуло вниз –
І давай білі хмари, немов каруселі, гойдати,
Щоб здійснити на небі черговий маленький каприз.
Заглядало в краплини дощу, мов в прозорі люстерка,
Виринало яскравим промінням із різних шпарин,
Від землі до небес пролягла понад світом веселка
У янтарному сяйві пухнастих солодких хмарин.
Кольорові стрічки розливались по небу, як диво,
Малювали дощі загадковий місток-семицвіт,
Зарум’янене сонце скотилось з-за хмар жартівливо,
І осяяло радістю весь нерозгаданий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Перегортаю аркуші життя,
Десь на полях розмазане чорнило,
І літери як журавлі летять,
Неначе в них повиростали крила.
Злітають недописані вірші,
Слова, які не склалися у рими,
Всі образи – і рідні, і чужі,
І очі найріднішого між ними.
Того, кого я в серці берегла,
Кому я в душу прочинила двері…
Та всі мої несказані слова
Розлилися чорнилом на папері.
Від сліз порозпливалися рядки,
І, мов налякані, втікали строки,
Заплакали безжалісні думки…
Я ж марила тобою стільки років!
Як хочеш, доле, то мене карай,
Та час летить, не відає спочинку.
Ну що ж, минулому скажу: Прощай!
Хай буде у житті нова сторінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Десь по землі валяються гранати,
А на церквах поломані хрести.
Вони ж в руках тримають автомати,
Для них нема ні грішних, ні святих.
Для них життя – це вибухи, і гради,
Для них людська душа – немов сміття,
А десь над світом плаче Божа Мати,
Що в яселках народжує Дитя.
В нічному небі сходить зірка правди,
І тихо янгол молиться Христу,
Та раптом знов вистрілює граната,
Без батька залишивши сироту.
Ну скільки можна розпинати Бога,
Що дивиться на нас, немов дитя?
Ті очі повні болю і тривоги.
О люди, чи така ціна життя?
Я знаю – на землі немає раю,
І кожен з нас спокутує свій гріх.
Чому ж бездумно у війну ми граєм
Розп’яттям безкінечних доль людських?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713375
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2017
Кришталева казка стане на поріг,
Новорічне щастя сиплеться до ніг.
Хай в Новому році буде більше див,
Радісних емоцій і приємних слів,
Віри та надії, і любові міх,
Навий рік засіє радістю хай всіх.
Хай зоря різдвяна душі просвітить,
Незабутня стане ця чарівна мить
Пролунають дзвони у святих церквах,
Молитовне слово ляже на уста,
Усміхнеться щиро немовля-Ісус,
Всіх покриє миром, омофором душ.
Пісню заспіває янгол в небесах,
Зорями вітання світу він писав,
Хай з добром й любов’ю зайде в кожен дім.
Із Різдвом Христовим! Із Роком Новим!
Бажаю Вам усім в наступному році неперевершених творчих злетів, нових здобутків, цікавих зустрічей і хай примхлива муза поезії ніколи вас не залишає!!!! Успіхів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2016
Ясне сонце промінням торкнуло задуманий сніг,
Діамантові краплі засяяли в зимній пастелі,
Покотився луною над хмарами радісний сміх –
Розфарбовував день все в свої снігові акварелі.
Срібним пензлем виводив узори, немов чарівник,
Заворожені щастям, сміялись і бігали діти,
Між дерев визирав білосніжний смішний сніговик,
І мені, як в дитинстві, хотілося з ним порадіти.
Може, стати сніжинкою і полетіти увись,
Назбирати цих сніжних холодних зірок у долоні.
Переливами радості сніг урочисто іскривсь,
Укриваючи світлими мріями всі підвіконня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016
Посміхнися мені лебединою ніжністю неба,
Щирим сяйвом очей кригу й відстань між нас розтопи,
Ця страждальна земля ще усмішку чекає від тебе,
Не корися думкам, слухай серце, бо ми не раби.
Загубилась душа, і як птаха налякана бродить
Між лукавих снігів і холодних вітрів забуття,
Не ховай почуття, подаруй їм нарешті свободу,
Посміхнися як сонце, що світу дарує життя.
Посміхнися мені, наче янгол в ранковім серпанку,
Первозданним єством, як дитя в материнських руках,
Посміхнися мені щирим серцем своїм доостанку,
Щоб зраділа душа й засвітилася щастям в очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
А ти пішов, і не сказав «прощай»,
А я тебе чекала цілу вічність,
Сховалось щастя десь за небокрай,
І вечір запалив в лампадах свічі.
А я чекала в холодах зими,
В моєму храмі вічної любові.
Як сталось так, що ми уже не ми?
Спинилося кохання на півслові.
Та я чекала між тривог, розлук,
В’язала ніжністю гаптовані молитви,
Аби відчути ніжність твоїх рук,
Тобі на плечі голову схилити.
Та ти пішов. Лиш краплі у траві –
Земля мої листи сльозами пише
Про те, як я присвячую тобі
Невіддану любов свою та ніжність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Знов розхристаний вітер погойдує садом багряним.
І на втомлених вітах зриває кленові зірки,
З тихим шелестом листя лягає на землю серпанок
І закутує в сонну дрімоту осінні стежки.
Загадково шумить, розплітаючи коси діброва,
Осінь сипле під ноги свої золоті рушники,
Закружляє в весільному танці на свято Покрови,
Під вінчальний вінець поведе у зимові казки.
Пропливають у небі із вітром заручені хмари,
Зачаровано трусять перинами, наче крильми,
І біжать по землі, наче білі маленькі отари
Перші ніжні сніжинки – холодні цілунки зими.
Як настане зима – скатертини ще білі простелить,
Укриваючи десь у майбутнє задивлений світ,
І останній листок, наче жовтий осінній метелик
Відлітає за сонцем, шукаючи юності слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2016
Рояль затих в очікуванні звуків,
на клавішах лежить пожовклий лист,
Немов відлуння літньої розлуки
Дощем ударив струни піаніст.
Ліси вдяглись в коралове намисто
і свіжістю дихнув осінній день,
в мелодію сумного падолисту
закрався дух одвічних одкровень.
Лукавий вітер щось шептав грайливо
між пелюстками бронзових вогнів,
І сонце посміхнулося зрадливо
на перехресті пройдених шляхів.
Сплітались дні у прядива ажурні,
Присіла осінь за рояль, немов естет,
І з вишуканих фуг, кантат, ноктюрнів
Складала свій замріяний концерт.
І падав жовтий лист, немов маестро
на струнах грав останній свій акорд,
Мелодія осіннього оркестру
летіла в вічність журавлями нот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693384
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2016
́А ми були закохані й щасливі,
Нас осипав любові зорепад,
Ми так безмежно вірили у диво,
І квітло щастя, як вишневий сад.
А ми були закохані і ніжні
Від дотику сполоханих очей,
І щирі почуття – святі й безгрішні,
Нам сяяли у темряві ночей.
А ми були закохані без міри
Звучало серце арфою відлунь,
І билось в унісон надії й віри,
У завороженні любовних струн.
А хтось співав нев’янучі сонети,
Які писав Шекспір своїм пером.
Розсипав місяць зоряні монети
І помахав широким рукавом.
Ми випили до дна любові чашу,
Лукаво посміхнувся вічний час,
Мабуть, позаздрив він такому щастю.
Минуло все і зникло, як міраж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
Знову ніч шепоче тихо: «засинай»
І везе нас втомлений трамвай
У країну світлих добрих фей,
Де царює добрий дід Морфей,
Де блукають, наче ельфи, сни,
На дорогах вічної весни.
Там казки плете Шехерезада,
Їх у неї – наче зір плеяди.
Там мелодія прекрасна лине,
Наче світла пісня янголина,
А не небі гномик трусить хмари,
І летять пір’їнки, як отари.
З них одна впаде тобі на плечі,
Сон несе в своїх долонях вечір,
Прошепоче, наче водограй,
Солодко і ніжно: «засинай…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2016
А за обрієм знов підіймалося сонце з колиски,
Сонно мружило очі, вдивляючись в темінь лісів,
Гасли зорі на небі, неначе сумні одаліски,
Темний морок ховався у кронах старезних дубів.
Перший сонячний промінь упав, обіймаючи землю,
Хтось завісу нічну із блакитних небес підіймав,
І невидимі оку проникливі сили таємні
Фарбували життя у мажорну тональність октав.
Новий день, як володар, летів кілометрами часу,
Посміхався пелюстками квітів ранковий туман,
Він приходив, як гість довгожданний, і в світі одразу
Все живе оживало й звучало, як справжній орган.
І, радіючи світлу, озвалася перша пташина,
Все вклонялося сонцю, неначе святому вогню,
В оксамиті трави, заблищали, мов сльози, росинки, -
Тихо плакала ніч, не хотівши коритися дню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Намалюй мені день, коли сонце всміхається зранку,
У обіймах долонь нові свічку ясну запали,
І на аркушах чистих, неначе в прозорім серпанку,
Намалюй мені серце, що ще почуттями горить.
Намалюй мені очі, які не страждають від болю,
Щоб гаряча сльоза розтопила холодну печаль,
Намалюй мені в білих трояндах загублену долю,
Намалюй мені світ, що захований в рідних очах.
Намалюй мені крила, які виростають від щастя,
Щоби вічним мовчанням не став наш сумний епілог,
Ти кохання мені намалюй, наче перше причастя,
Поверни мені день, де були ми з тобою удвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
У темній заповітній тиші ночі,
Як засипає втомлена земля,
Ти чуєш, милий, я тобі шепочу?
Ти чуєш? Я шепчу твоє ім’я.
А, може, ти дістанеш з неба зірку?
І принесеш мені, як королеві…
Скотився гном із місячної гірки -
І вийняв черевички кришталеві.
Я в них ішла по зоряному шляху,
Де діаманти ніч порозсипала,
Я піднялась у небо понад дахом,
І ми удвох на місяці катались.
На місячній небесній каруселі
Кружляли поміж зоряних вітрів,
Всміхались загадково сни веселі
У світлі напівсонних ліхтарів.
А я очима твій ловила погляд,
В душі сплелися радість і печаль,
Блукало щастя десь між нами поряд,
А ніч ховала сльози в темну шаль.
Легенько доторкнись до таємниці,
Ми назбираєм у долоні зорі,
Побудь зі мною, милий, наодинці
На каруселях нашої любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Між ніжних ароматів зелентрав,
На перехресті зоряних акацій
Промінчик сонця щастя заховав
У білих пелюстках чарівних грацій.
Ванільно-загадковий аромат
Манив до себе в запашнім цілунку,
І розквітав акацієвий сад,
Ховаючи безцінний подарунок.
Униз летіли зоряним дощем
Біленькі квіти у обіймах вітру,
Зелений маг під сонячним плащем
Лукавим оком посміхався світу.
А люди йшли. В погоні за земним
Не помічали поклику природи,
Неначе їх укутав сірий дим
У вихорі буденності й роботи.
Один лиш з перехожих підійшов,
Він не шукав в житті земної слави,
Та він безцінний скарб собі знайшов
В акаціях, де щастя заховалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
Свіжий подих літнього тепла
М’ятними відтінками розлився,
Срібний дощик хмарка принесла,
А мені зелений степ наснився.
Він співав мелодіями трав,
Вкрив мене зеленим покривалом,
М’ятним серцем ніжно обіймав,
Я так солодко і міцно спала.
Дух степів приходив в мої сни,
Вічний дух нескореної волі,
Грались вередливі бур’яни,
І кружляли вальсами тополі.
Вітер степовий удаль летів,
І запахло квітами у вазі,
Біля мене кіт замуркотів -
Розбудив від м’ятних тих фантазій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016
Ти, може, просто вигадка, міраж,
Ти – моя скрипка перша і остання,
Ти мій щоденний і важкий багаж
Такого дивного болючого кохання.
Мені болить іще твоє ім’я,
Моя душа у полум’ї згорає,
Мені здається, це уже не я,
А тільки привид по землі блукає.
Світають ранки, вечоріють дні,
Між віражами долі – інші люди,
А ти так само ще болиш в мені.
Як ми могли з тобою розминутись?
Не знаю, чи колись ти відболиш,
Та я не можу йти й не озиратись:
Неначе за плечима … ти стоїш…
Мені б ще раз з тобою... попрощатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016
У шумній залі старого вокзалу,
Я слухала мелодію століть,
А спогади в уяві малювали
Останню зустріч і прощальну мить.
Летіла стрімко стрілка циферблату
У безперервнім стукоті вагонів,
Не встигла я тобі усе сказати.
Ти зник. Я залишалась на пероні.
В майбутнє стрімко потяги летять,
А час нові історії напише,
І будуть тут стрічати й проводжать
Когось того, хто в світі найрідніший.
Мої слова, не сказані тобі,
Злітають знову потягами в небо.
На цім вокзалі, в гамірній юрбі,
Мої слова чекають ще на тебе.
Коли затихне шум в порожній залі,
Час ненароком в душу зазирне:
Чому тоді, на нашому вокзалі
Ти вибрав іншу долю, не мене?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Розсипається щастя трояндами
І сплітає над світом вуаль,
Хтось на небі неждано-негадано
Золоту засвітив пектораль.
Пахне літо вечірніми травами,
Світлячками мигтять ліхтарі,
А в кущах очерету над ставами
Відкривають свій бал комарі.
У повітря злітає пушинкою
Від кульбабки останній привіт,
І любистку листки під ожиною
Заворожено дивляться вслід.
Сині мальви очима-пелюстками
Зазирають в туманне вікно,
А між ними, немов між подушками,
Джміль маленький заснув вже давно.
Все вкриває широкими плечами
Темний морок нічної імли,
Під акорди солодкого вечора
Світлі зорі над світом зійшли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016
Мені здалося, наче поруч ти,
Зайшов до мене ввечері на каву,
Хоча ще вчора я листи писала
В твої далекі радісні світи.
Джмелі на вишні спали вже давно,
А ми все пили каву з філіжанок,
І лиш не небі місячний серпанок
Дивився крізь відчинене вікно.
Весняний вітер грався у суцвітті,
Своє раптове щастя колисав,
Можливо, просто ти мене згадав,
Але ти поруч був тієї миті.
Я ще раз загадаю на любов:
На денці трошки кави залишила.
Майбутнє я на гущі ворожила –
Та чорний кіт дорогу перейшов.
Я думала: ти поруч… Не збулось…
Ти знову десь у вічності лишився.
У чорній гущі кавовій світився
Лиш срібний місяць... Все мені здалось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
А я іду за руку із весною
Під музику пташиних голосів,
Милуюся чарівною красою,
Біжу вперед босоніж по росі.
Ступаю з оберемками конвалій,
Поміж весняних вишитих узорів,
Мене чекає човен на причалі
На світлих хвилях ніжності й любові.
Зігріта золотим промінням квітня,
Віднесена вітрами перемін,
Лечу вперед, як птаха перелітня,
До нових і незвіданих вершин.
Заквітчана рожевим цвітом вишні,
Наповню душу ароматом волі,
Я переможу болі всі колишні,
Бо я царівна у своєї долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
У ритмі танцю б"ється серце,
Палає пристрастю душа,
В переплетінні ніжних терцій
Торкався нас легенький шал.
Дивитися лиш очі в очі,
Ловити в них солодку мить, -
Кружляй мене, як тільки хочеш,
Мене твій погляд так п’янить.
Були палкими наші рухи,
Лягали тіні на чоло,
А ми трималися за руки,
І нам так затишно було.
Ти підіймав мене до неба,
І я злітала в саму вись
Мене вже не було без тебе, -
У ритмі танцю ми сплелись.
Затихла музика і звуки,
Скінчився танець запальний,
А ти тримав мене за руки,
І билось серце в ритмі мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Бережи свою душу від терня лукавого світу,
Не дозволь їй спіткнутись об гостре каміння гріхів,
Хай в душі світлим вогником правда нев’януча світить
У цій темряві зла і нещирих людських почуттів.
На палітрі життя все триває війна дня і ночі,
Бурно дні розмальовують душу у різні тони,
Часом серце здається в полон, і чекати не хоче,
Сонце падає в прірву – не хоче чекати весни.
І блукають, як тіні, по світу загублені душі,
Ті, що совість втопили в болоті земних насолод,
Ті, які своє власне життя необдумано рушать
І щодня потопають у вирі життєвих турбот.
Але час не стоїть, він летить уперед блискавично
Зупинитися б їм, доки душу не з’їв змій лихий,
І згадати про те, що людина у світі не вічна
Промине її час – і залишиться порох земний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016
Із світлими і добрими думками,
З букетом квітів ніжно-чарівним,
Я поспішаю в гості знов до мами
Із оберемком посмішок весни.
Присвячую їй цю молитву квітів,
І своє серце в ніжних пелюстках,
Нехай оберігає янгол світлий
Й освятить щастям весь життєвий шлях.
До матінки приходжу знову й знову,
Немов щораз до сповіді іду,
Вона розрадить своїм добрим словом,
І прожене весь смуток і біду.
Я їй букети буду дарувати,
Допоки в світі квіти ще ростуть.
Нема в житті дорожчої, ніж мати,
Такої більш ніде я не знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016
А за вікном іще ішли дощі,
І сни солодкі заглядали в душу,
Маленький янгол спав у мене на плечі,
Схилив голівку, наче на подушку.
Маленьке тільце тислось до грудей,
А я поворухнутися боялась,
Як дихає, як ручку покладе -
Я кожен порух серцем відчувала.
Згорнувши крила, янгол міцно спав
І бачив в сні він чарівні видіння,
А коли дощик лити перестав –
Його збудило сонячне проміння.
Мій рідний янгол крила розпростав,
Поглянув напівсонними очами,
Поклав маленьку ручку на вуста,
Промовивши уперше мені «мама».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2016
Я плакала у сні. Знов за тобою.
А темна ніч сміялась у вікно,
Я знов пила своє терпке вино,
Ковтаючи краплини свого болю.
Я плакала і так тебе шукала
У лабіринтах загадок і рим,
Твій силует розвіявся як дим,
Пароль від щастя я не розгадала.
Я кликала тебе на допомогу,
У відповідь - лиш тишина німа,
Навіки я лишилася сама,
В мою країну ти забув дорогу.
Я плакала у сні. Ти не прийшов,
Ти не почув бажання мого серця,
Розбилось на шматки дзеркальне скельце
І захлиналася від сліз моя любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016
Молочним Шляхом я піду у ніч,
Шукати сонце, щоб його зустріти,
Тебе прошу: ти більш мене не клич,
Не перетнуться наші більш орбіти.
Від мого серця ти згубив ключі,
Їх віднесли за обрії лелеки.
Скажи «прощай», та тільки не мовчи,
Не будь же, як завждИ, чужим й далеким.
З тенет свого кохання відпусти,
І не тримай у вічному полоні,
Ти просто за любов мене прости,
Я з пам’яті зітру твої долоні.
Візьму свій хрестик, цю єдину річ,
Що мою стежку у житті освятить,
Молочним Шляхом я піду у ніч
Поміж сузір’їв сонце зустрічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2016
Розцвітає магнолія рясно,
Тішить погляд красою квіток,
Мов заморська княгиня прекрасна
Заплела величальний вінок.
У полоні чарівного цвіту
Набирається щастям душа,
Вже рукою подати до літа,
Воно в гості до нас поспіша.
Сонце всім посміхається людям,
Ми живем не на різних світах,
Всі ми свідки великого чуда,
Яке творить щодень вічний Маг.
Кожна мить – це уже світла казка,
Лиш сприйняти б її, як дитя,
Нам так мало потрібно для щастя –
Просто вміти любити життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2016
Лунають дзвінко дзвони Великодні,
Співають в небі янголи пісні,
Радіє щиро вся земля сьогодні,
Стрічаючи святі пасхальні дні.
У кошиках – вже писанки, і паски,
Горять свічки любов’ю і добром
Від благодаті Божої і ласки,
Бо Воскресіння смерть перемогло.
Христос приніс життя усьому світу,
У білім цвіті молиться земля.
Збулись писання Нового Завіту.
Прославимо воскреслого Царя!
Світлішає душа, неначе з раю,
Незрима радість сиплеться з небес,
Із вірою й любов’ю промовляєм:
Христос воскрес! Воістину воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2016
А Він завжди робив все, як належить,
Не нарікав на долю, ніс свій хрест,
У глибині Його очей безмежних
Таїлась вічна загадка небес.
За це Його схотіли розіп’яти,
Кричали і сміялися кати,
Та ще й один із учнів Його зрадив,
Він тільки скаже: «Боже, їм прости».
Ісус Христос смиренно йшов на страту,
Заради тебе Бог на смерть пішов,
Він не хотів невинно помирати,
Та цілий світ спасла Його любов.
Як Він молився, то у ту хвилину
У відчаї здригнулася земля.
«О, Боже, нащо Ти мене покинув?
Нехай же воля збудеться Твоя.»
Сьогодні через кілька тисяч років
Із глибини святих церковних врат
До тебе щиро промовляє Бог твій,
Ти більш ніколи вже Його не зрадь.
Блакитними небесними очима,
Розп’ятий Бог на тебе дивиться з хреста,
Як глянеш в очі ти Йому, людино
Тоді, коли настане час Суда?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016
Хтось, мов пензлем змальовував хмарки на небі,
Заховалося сонце, забравши тепло,
В піднебессі самотньо летів гордий лебідь
І трусив білі хмарки величним крилом.
Дрібні краплі дощу враз посипались в вікна,
Малювали картину в прозорому склі,
Довгождана весна у рожевих суцвіттях
Мелодійним дощем ніжно йшла по землі.
У провулках життя розгулялася злива,
Вигравала на струнах весняна гроза,
Я колись там була, наче пташка, щаслива,
Та на білі суцвіття упала роса.
І шуміли дерева про те, що не вернеш,
Облітав білий цвіт на зелену траву,
І здавалось, що щастя уже не воскресне,
Та відродить весна кожну душу живу.
Прошуміла гроза – і скінчилася злива,
У сріблястих сльозах заблищала трава,
Ця весняна гроза подарунок лишила,
Щоб омита душа знов життям розцвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Повертайсь, коханий, із війни,
Бо душа зів’яла у тривозі,
Не приходь в мої болючі сни,
Я тебе чекаю на порозі.
Я тебе чекаю щозими,
Хоч дороги замете снігами,
Ти прийди, коханий, обійми,
Щоб розлуки не було між нами.
Повертайсь додому навесні,
Як заквітнуть вишні у саду,
Наче сонце, посміхнись мені,
І розвій тривогу та біду.
Повертайся, милий, в літні дні,
Я до тебе припаду на груди,
Світлу звістку принеси мені,
Що війни ніколи більш не буде.
Як дощі осінні сльози ллють,
І птахи у вирій відлітають,
Я за тебе, милий, помолюсь,
Повертайся швидше, я чекаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Душа моя болить за Україну.
О, Україно, хто тебе прокляв?
На рідних землях гірш, ніж на чужині,
Лукавство піднеслось на п’єдестал.
Не знаєш вже, де тут брехня, де правда,
Уже немає щирості в очах,
Не відрізнити ворога від брата,
Бо завтра брат підійме ще меча.
У кожного лиш «своя хата скраю»,
За себе іншим душу загризе,
І совісті в людей уже немає,
Вони грошима міряють усе.
А нагорі – там правлять олігархи,
Круті мажори проявляють хист,
Вхопилися за владу, наче п’явки,
А до народу зруйнували міст.
Іде війна, людське життя нецінне,
Могили виростають, гине честь,
І хто тепер ота проста людина?
На ній вже хтось давно поставив хрест.
Душа моя болить за Україну,
Яка втопає в морі зла і сліз.
Невже вона в брехливій грі загине,
Чи буде правда ще на цій землі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Дивна квітка ішла по сріблястих предранішніх росах,
Розмовляла з дощами, із сонцем співала пісні,
Легкий вітер ласкаво розчісував шовкові коси,
Ароматами трав заплітав в кругообігу дні.
То не квітка, а жінка, що світ чарувала красою,
Загадкова княгиня з таємним ім’ям на вустах,
Прилетіла, як птах, й обернулась ясною весною,
І посіяла ніжність й добро на усіх полюсах.
Ти народжена світ наповняти теплом і любов’ю,
Й берегти подаровані Богом від щастя ключі,
То чому ж у житті повінчалася ти із журбою?
І чому твої очі сумні, як осінні дощі?
Посміхнись – хай усмішка уже не згасає у тебе,
Щоб її, наче сонце, зустріла в обіймах земля,
Світлі мрії, як зорі, в долоні попадають з неба,
І розквітне трояндами доля щаслива твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Вночі до мене янгол прилітав
Він запалив свічу моєї долі
Укрив крилом Господньої любові
І у чоло мене поцілував.
Він ні про що у мене не питав,
А тільки слізно й гаряче молився,
І чистими очима подивився,
Немов сам Бог у душу заглядав.
Горіла свічка полум’ям ясним,
Палила душу, сповнену гріхами,
Що вп’ялися важкими реп’яхами,
І я заплакала … як янгол зник.
Лиш тихо на столі свіча горіла,
І плакала ікона на стіні,
Щось біле промайнуло у вікні,
Мені здалось, чи янголи летіли?
Я погортаю Біблії вірші,
Й спішу сльозами каяття умитись,
Дарів Святих покірно причаститись,
Аби узріти Бога у душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Дзвенить кришталь мереживом фактур
В довершеності ліній й візерунків,
Секретами прадавніх рецептур
Зима майструє з криги всім дарунки.
І лине в небеса дитинства дзвін,
Веселий сміх метеликом кружляє,
І радість із засніжених ялин,
Немов солодкий спогад визирає.
Іскриться сніг від сонячних вогнів,
На струни часу падає серпанок,
Сніжинками летять у вічність дні,
Як білий ключ дитячих витинанок.
Зникають поміж снігових фігур,
Вплітаючись в морозний візерунок,
Дзвенить кришталь мереживом фактур,
Лишаючи холодний поцілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Розбуди промінням на світанку,
Поцілунком ніжним освяти,
Я – твоя навіки полонянка,
Тільки ти в душі моїй світи.
Сонце, збережи мене від болю,
Совісті заснути не дозволь,
Хоч лукавить невблаганна доля,
Світло - переконливий пароль.
Доторкнись до серця, наче мати,
Новий день з надією відкрий,
У долонях буду я тримати
Й збережу ясний промінчик твій.
Сонце, не згасай в мені ніколи,
Доки світиш – я іще жива,
Сонце, наповняй мене любов’ю,
Щоб любов цю світу дарувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016