Іринка Свердан

він.

Я  була  музика.  Він  був  глухим.
Я  була  книга.  Він  був  тупим.
Я  була  ранок,  а  він  любив  ніч.
Ми  були  зіткані  із  протиріч.

Він  любив  секс  лише  традиційний
Я  маскувала  душевну  повію.
Хай  недоторкана  зовсім  я  ззовні
Музика  наша  звучала  недовго.  

Тіло  кидало  в  мандраж  і  коліна
Трусились  від  дикої  злості  і  болю  
Я  у  житті  не  встрічала  нікого
Кого  б  не  хотіла  впускати  долоню.

Я  у  житті  не  стикалася  з  горем.
І  від  любові  чомусь  не  страждала.
Тих  чия  музика  вже  відіграла
Я  із  життя  свого  геть  виганяла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017

"Надія" моя

І  я  вкотре  кидаю  цю  темну  галактику.
Зіркова  пилюка  сіянням  сідає  мені  на  плече

Та  на  косах  моїх  не  зав'яжеш  ніколи  вже  бантіки
Коси  обрізались  гострим  лезом  твого  меча.  

І  я  вкотре  кидаю  тебе  через  соту  причину
через  те  що  дав  збій  
вже  мільйонний  сеанс  у  психолога.  

Я  вже  місяць  дванадцятий
голосно  плачу  в  подушку.
І  під  ніс  щось  булькочу  собі  про  терпіння.

Я  не  хочу  багато.  Хочу  крихточку  спокою.
Хочу  крапельку  віри,  надії,  любові..

Віра  згубилася,  
любов  ще  в  17  серце  розбила  і  кинула
Лиш  зо  дня  в  інший  день  промина
завжди  поруч  тільки  вона  -  Синьоока  Надія  моя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017

Не бійся здатися бездумним ідіотом, а бійся врешті не доплисти до мети.

Струшуй  пил
із  липових  думок
Посміхайся,  
коли  дуже  боляче
Коли  серце  змерзло  -  відігрій
Важко  йти  ?
Повзи,  але  не  стій!
Висоти  боїшся?  
Пригни  з  парашутом.
Темноти  боїшся?
Подолай  свій  страх.
Лише  не  смій  втікати  чи  жалітися,
Бо  втеча  є  найгіршою  з  невдач.
Вивчай  себе,
вивчай  завжди  щось  нове.
Малюй  пейзажі  на  старому  полотні.
Пошарпане  зроби  на  вік  прекрасним
В  очах  своїх  ти  ватру  розпали:
Нехай  горить,  коли  душа  ридає,
коли  вже  сил  немає  рухатись  вперед
І  доля  лагідно  тобі  мелодію  заграє
І  раптом  ти  до  успіху  прийдеш.
Гори,  запалюйся,  палай  і  розгорайся
Ти  всі  образи  попри  себе  пропусти
Не  бійся  здатися  бездумним  ідіотом,
а  бійся  врешті  не  доплисти  до  мети.


(Написала  цей  вірш  на  підкорених  мною  Горганах.  21-ша  гора  яку  я  у  своєму  житті  підкорила)  
"Гори  кличуть  тих,  чия  душа  їм  по  росту"  В.А.  Белиловский

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016

Покатай мене на трамвайчику.

Покатай  мене  на  трамвайчику,
В  тепле  літо  чи  вітряну  осінь.
Покажи  старовинні  будівлі,
Запевняю,  мені  цього  досить.

Огорни  мене  щирим  поглядом
Не  дивися  невтомно  на  губи
А  цілуй,  коли  дуже  хочеться
Коли  серце  стрибає  у  грудях.

Потони  у  блакитному  погляді,
І  навідуй  мене  серед  темної  ночі.
Я  від  всього,  що  маю  відмовлюся
Тільки  ти  покохай  зачаровані  очі.

Покатай  мене  на  трамвайчику,
Покохайся  зімною  в  наметі.
Хіба  більшого  можна  хотіти!?
Ми  одні,  ми  одні  на  планеті...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016

ти ж дівчинка, тобі можна!

Розкажеш,  як  тобі  погано?
як  важко?
нехай  поспівчувають.
Чорт,  а  я  не  можу  склеїти  себе  до  купи.
Зрозуміти  де  біле,  а  де  чорне.
Кому  слід  вірити,  а  кого  уникати.
Зберися  з  думками,  мала...
Чому  ти  постійно  брешеш?
Чого  чекаєш  від  своєї  лицемірної  сповіді.
Ніхто  не  слухає  тебе,
змирися  з  цим.
Всім  наплювати.
Ніхто  тобі  і  не  казав,  що  ти  погана  людина,
але  на  те  що  хороша  
теж  і  натяку  не  було.
Ти  повинна  відповідати  за  все,
що  коли  небуть  коїла.
Але  чому?
Я  не  можу  зрозуміти  чому?
Ти  відповідаєш  за  чужі  провини.
Коли  настане  той  момент,
котрий  буде  для  тебе  переломним.
Коли  все  вщент  зруйнується
і  ти  навіть  не  зможеш  нормально  спати.
Чому  ти  посміхаєшся,
коли  в  душі  стільки  спаплюженої  болі.
Тобі  важко  дихати,
але  ти  продовжуєш  говорити,
що  не  хвилюєшся...
Що  все  прекрасно.
Так  не  можна!
Краще  поплач  собі  нишком  у  нього  на  плечі
Ти  ж  дівчинка  -  тобі  можна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016

щоб любили…

Рахувати  кількість
перехожих  чоловіків,  що  кратькома  
подарували  компліменти,
звернули  на  тебе  увагу.
І  все  одно  не  любити  власне  відображення  
в  дзеркалі.
Тонути  у  увазі,
але  не  бути  коханою.
Сідаю  в  таксі  на  заднє  сидіння
Таксист  смакує  мене  поглядом,
дивлячись  у  люстерко  на  лобовому  склі.
А  потім  надсилає  есемеску  наніч
"Солодких  вам  снів".

Заходжу  додому  знімаю  важкі,
зношені  болем  підбори:
з  ніг,  з  думок,  з  серця.

"Ти  в  житті  красивіша  ніж  на  фото!"  -
чую  від  нового  знайомого,
котрий  до  сьогодні  бачив  мене  лиш  в  інтернеті.

Життя  триває,  
а  в  мене  воно  наче  амереканські  гірки,
якими  керує  п'яний  машиніст.
Коли  вся  по  вуха  у  проблемаха,
посміхаюсь  наче  божевільна.

Я  незнаю,  
що  буде  дальше,
Я  незнаю,
що  буде  завтра,
але  зараз  я  посміхаюсь
і  нехай  на  душі  так  наче  не  один  
слон  там  наплював.
А  може  не  слон,  а  звичайна  людина.
Так  -  так  люди  плюються  набагато  огидніше
ніж  слони.
Саме  тому  я  ніяк  не  можу  звикнути.
Ніяк  не  можу  навчитися  правильно  жити.

А  поки  рахую  випадкових  чоловіків,
котрі  вважають  мою  обложку  красивою.
А  я  не  хочу  бути  красивою,
я  хочу  щоб  мене  
ЛЮБИЛИ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016

актриса

Якщо  про  кіно  -  я  погана  актриса.
І  не  граю  Кармен,  не  співаю  пісні.
Я  у  тілі  своїм  дуже  скована  жінка
Але  я  неповторна  в  життєвій  ігрі.

Маска  вірності  -  до  нудоти  я  вірна
Гарний  одяг  і  я  неповторна
Непокірності  капля  і  я  не  покірна
Гідності  трішки  і  найбільшого  гідна.

Я  велика  актриса,  не  просту  маю  роль
Я  не  люблю  Кармен,  у  виставах  не  граю
І  що  б  не  казав  найжорстокіший  троль.
Моя  роль  непідкорна  воді  каніфоль.

Бо  я  граю  себе.  Я  з  собою  у  змові.
І  як  треба  я  буду  для  тебе  вродливою.
Не  потрібні  мені  пустослівні  розмови.
Як  захочу  то  стану  тобі  лиш  важливою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016

Зупини…

Зупини  мене,  благаю,  зупини!
Бігти  вже  чомусь  немає  сили.
І  летіти  крізь  стіни,  широкі  ліси
Я  прошу  про  одне  лиш,  зупини...

В  світі  тім  обманутім  я  майже  боса
Крізь  прострації  летіла  зовсім  квола
Тим  хто  зрадив,  помагати  я  спішила
А  сама  вже  замерзала  зовсім  гола.

Брудом,  брудом  крізь  віки  втирали
І  мені,  покинутій  ножа  у  спину  дали
Ніхто  і  не  згадав,  про  щось  хороше
Та  все  погане  вмить  мені  сказали.

А  я...  що  я?  Я  ж  жила  несвідомо...!
Блюзнірству,  лицемірству  піддавалась
Я  дозволяла  злості  мною  керувати
І  часто  я  брехнею  захлиналась.

Та  врешті  хто  з  нас,  люди,  ідеальний?!
Ось  ти?  Чи  може  ти?  Чи  це  мале  хлоп'я?
Усі  ми  нагрішили  перед  Богом
Усі  нераз  паплюжили  його  ім'я.

Усі  безцеремонно  бралися  судити
Бездумно  лізли  у  чужі  реалії.
Та  як  би  гірко  не  доводилося  жити.
Я  будувала  власних  дум  фаталії.

А  зараз  я  понівечена  гострим  болем,
настільки,  що  вдаюся  пофігізму.
І  всі  навколо  вірять  у  мою  бездушність
А  я  у  їхню  душу  лізти  не  посмію.

І  зараз  я  благаю:  -  "Зупини  же!"
Я  вже  втомилась  грати  "ідеальну"
Мене,  чомусь,  завжди  ніхто  не  чує.
Тому  поволі  перетворююсь  в  "фатальну"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016

ти - …

"Ти  -  як  ранковий  горизонт"
сказав  мені  якось  один  прекрасний
талановитий  мужчина  у  поважному  віці.
У  душі  він  був  вічно  молодим  художником.
Він  знав  життя  з  усіх  його  сторін
з  усіма  його  "за"  і  "проти",
тому  ніколи  не  відмовляв  собі  у  склянці
амереканського  "Джека"  наніч.

"Ти  -  досконалість.  У  твоїх  очах  -  блакить.
Шалено  пощастить  тому,  
хто  в  силі  твою  душу  окрилити.
Ти  огорнеш  його  любов'ю,
справжньою  такою,  неземнею.
І  будеш  його  до  скону  любити...  
любити."

"Ти  -  вершина  айзберга.
І  якщо  бодай  хтось  в  силі  тебе  заспокоїти,
той  відчує  неземні  втіхи  з  тобою,
відчує  хвилини  справжньої  радості."

"Ти  -  джерело  світла.
І  будеш  світити  всьому  світові  допоки,
мила  моя,
серце  твоє  б'ється.  
Ти  мрія  кожного  здорово  мислячого,
впевненого  в  собі  чоловіка.
Та  не  кожен  має  собі  силу  відчути
удари  твого  серцебиття
і  зрозуміти,  що  ти  саме  та,
яка  шлях  до  щастя  йому  відкриє"

Милий  друже,  
я  не  хочу  бути  вершиною  айзберга,
ранковим  горизонтом,  джерелом  світла
тим  паче  досконалістю.  
Досконалих  не  люблять,
а  я  хочу  щоб  мене  просто
любили.
Розумієш  про  що  я?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016

Чекати…аж до віку кохати

А  я  буду  тебе  чекати
довго  -  довго,  скільки  прийдеться
І  не  розділять  кордони  нас  рідний
Не  зламає  кохання  ця  відстань
Я  у  Львові,  ти  десь  у  Нью-Йорку  
Ходиш  вуличками,  я  п'ю  львівську  каву
Ти  приїдеш  до  мене  цим  літом
Я  чекаю  тебе,  чекаю!
Прийде  час  я  закінчу  навчання.
І  у  церкві  ми  повінчаємось
Твоє  прізвище  візьму  я  в  РАГСІ
І  кохання  ще  дуж  запалає.
Я  поїду  з  тобою  у  штати.
Буде  все  як  ми  планували.
Дім,  дитина,  собака,  машина.
Буде  бізнес  твій  процвітати.
У  країні  чужій  знайдем  щастя
Бедем  разом  ми  старість  встрічати.
І  я  буду  тебе  коханий,
Все  життя,  аж  до  віку  кохати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016

Ти - як…!

Ти  –  як  ранковий  горизонт
На  небосхилі  Австрії.
Ти  –  як  роса  ранкова  в  горах
І  струшуєш  ти  пил  із  зоряних  думок
Ти  –  найпрекрасніша  і  я  тебе  кохаю.
Мої  слова  для  тебе  сохнуть  правдою.
Моя  любов  –  для  тебе,  як  галактика.
Ти  –  зірка,  що  палає  дуже  палко
Поруч  з  мільярдами  подібних  –  ти  найкраща
Ти  –  пташка  в  цьому  світі  найжаданіша.
Моя  тендітна,  крихітна  й  проста.
І  нехай  може  ти  для  інших  некрасива,
Але  для  мене  ти  така  одна.
Краса  у  тебе  –  неповторна.
В  душі  піднісніжником  ти  проростаєш.
Весна  прийшла,  моя  кохана  дівчинко
І  жаль  і  сум  мені,  що  не  мене  ти  так  кохаєш,
Що  не  мені  ти  світ  довкола  обідцяєш.
І  жаль,  що  я  тобі,  чомусь,  не  рівня.
І  сум,  що  ти  мене  і  знать  не  знаєш.
Пробач  мене,  що  так  тебе  кохаю
Та  знай,  що  я  ось  тут  тебе  завжди  чекаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016

Після сексу, як завжди, усе закінчиться…

Після  сексу  як  завжди  усе  закінчиться
Ти  вдягнешся  і  вийдеш  за  двері  моєї  квартири
Я  лежатиму  в  ліжку,  після  годинної  пристрасті
В  ейфорії  думок,  я  шукатиму  справжньої  вічності.

Це  було  тренування,  спортивна  програма  в  тобі
Розумієш,  про  що  я?  А  зараз  безслідно  іди.
Зникни  в  часі,  у  просторі  розчинися,
А  про  мене  забуть,  я  не  для  тебе  на  світ  народилася.

Я  ж  тобі  говорила:  «Одна  ніч  і  досить!»
Я  ж  казала  це  просто  розвага.  Це  гра.
Я  тебе  не  просила  в  мені  топитися
І  океаном  ніколи  то  я  не  була.

До  чого  ці  сцени,  бажання  залишитись  тут  завжди
Я  заміж  не  прагну,  тим  більше  за  тебе  в  цю  мить.
Я  незвичайна,  не  хочу  вженить  когось  на  собі
Тим  більше  тебе,  коли  серце  сталеве  мовчить.

Все,  розвертайся  і  йди,  прошу  зникни.
Я  вже  зустрічала  таких  як  ти.
Не  вірю  тепер  вам,  бо  буде  ще  гірше
Якщо  я  допущу  до  серця  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016

спасибі

Спасибі,  рідний,  що  з  тобою  я  жива.
Що  переконуєш  мене  в  прекрасності
За  те  спасибі,  що  ти  серце  мені  дав
Й  позбавив  безтолкової  самотності.

Спасибі  що  підтримуєш  мене  завжди,
Що  часто  ти  мені  у  всьому  помагаєш
Ти  в  серці  в  мене  вогник  запалив.
Спасибі  що  мене  таку  як  є  кохаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016

Коханий)

Пригости  мене  солодким  поцілунком.
Обійми  так  міцно,  щоб  земля  тремтіла
Розкажи  як  добре,  як  тобі  приємно
Доторкатися  до  мого  крижаного  тіла.

Розкажи.  як  любиш  мене  в  профіль
І  яка  прекрасна  я  без  макіяжу...
Посвари  вже  вкотре  безобідно,  за  те  
що  власної  краси,  чомусь,  не  бачу.

Розкажи  про  те,  що  я  найкраща  
Хоч  і  знаю  я,  що  це  не  так  звичайно,
Але  чи  існують  десь  оті  найкращі?
Пів  світу  обійдеш,  а  їх  ніде  немає.

Але  для  тебе  я  завжди  прекрасна.
Без  макіяжу,  з  макіяжем,  у  любу  погоду
У  світі  більшого  не  треба  мені  щастя
Ніж  відчувати  те,  що  ти  ідеш  зімною.

Ідеш  пліч-о-пліч  крізь  усі  руїни
І  обіймаєш  міцно,  і  цілуєш  в  губи.
Я  всі  шляхи  давно  тобі  відкрила
І  ти  прийшов,прийшов  до  мене,  любий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016

Історія серця.

Якось  останнім  часом  так  часто  розриває  на  шматки,  що  хочеться  кудись  втекти,  заховатись,  щоб  ніхто  не  рухав  і  не  бачив.  
Найбільше  люблю  губитись  в  книгах.  Чомусь  тільки  в  них  я  знаходжу  внутрішній  порятунок.  Багато  людей  постійно  встріваються  в  моє  життя  і  я  незнаю,  як  кожному  з  них  сказати,  щоб  не  займали.  Сказати  що  місця  для  них  в  моєму  серці  нема.  Але  сказати  так,  щоб  не  образити.  Щоб  не  зачіпити  найціннішого  -  душі.  
Якою  б  сильною  та  бездоганною  ззовні  для  інших  я  б  не  здавалася,  я  постійно  потребую  чієїсь  уваги,  підтримки,  чієїсь  любові.  
Я  рідко  закохуюсь  по  справжньому.  Так,  у  моєму  житті  є  завжди  багато  чоловіків  і  є  з  кого  вибирати  та  чомусь  впустити  в  серце  будь  якого  з  них  дуже  важко.  
Якось  я  довірилась  одному.  Подарувала  йому  найцінніше  -  своє  серце,  ніжність,  свою  любов  і  турботу.  Я  не  часто  йому  говорила  про  те,  як  він  мені  потрібний,  але  постійно  хвилювалась  за  нього  так,  наче  він  і  справді  для  мене  багато  чого  означав.  Я  вперше  стала  думати,  про  майбутнє.  Про  те  як  слід  краще  підтримувати  його.  Підштовхувати  до  звершення  все  нових  і  нових  вершин.  Я  готова  була  пройти  з  ним  весь  шлях.  З  нічого  побудувати  для  нас  щастя.  Я  не  знаю  чи  він  це  відчував.  І  не  знаю  де  у  своїй  безмежній  любові  до  нього  я  помилку  допустила.  Та  я  була  готова  віддати  йому  власне  серце  і  без  роздуму  позбавити  себе  життя,  якщо  б  він  захворів.  Але  він  в  один  момент  пішов.  
Він  пішов,  а  я  стала  копатись  в  собі.  Я  себе  навіть  моментами  ненавиділа.  І  це  був  нестерпно-важкий  біль.  
Було  важко  навчитись  жити  заново  без  тієї  людини,  без  його  обіймів.  А  ще  важче  було  забути  людину  тоді,  коли  все  місто,  кожна  вуличка  була  спільним  спогадом.  Була  пасткою.  Он  та  лавочка  в  Стрийському  парку  свідчила,  про  перший  наш  поцілунок.  Лиса  Гора  -  про  першу  зустріч.  Дорога  на  Сихів  про  невтомні  прогулянки,  піцерія  про  спільно  проведений  там  час.  Навіть  ліжко  у  моїй  квартирі  нагадувало  про  нього.  Про  те  як  засинала  там  під  його  плечем.  Як  солодко  цілувала.  Як  дивилась  з  ним  фільми.  Всі  речі  навколо  мене  вбивали.  Я  ледь  дихала.  Я  була  сама  не  своя.
А  потім  пауза...
Потім  гори...  Мелодія  Баха  і  Бетховена.  Поезія  Ліни  Костенко,  Леони  Вишневської  в  навушниках.  Закладки  в  книгах  про  кохання.  Я  завжди  читала  ті  книги,  але  ніколи  не  дочитувала  їх  до  кінця.  Буквально  дві  сторінки.  Я  хотіла,  щоб  ми  зробили  це  разом  із  тим,  хто  кохатиме  мене  настільки  сильно,  як  і  я  його.  Але  ще  мабуть  таки  саме  того  не  знайшла.
Трошки  тоді  пірнула  у  творчість.  Вона  мене  рятувала.  Багато  писала.  Багато  читала.  Пішла  в  похід.  Мучила  себе  довго  спогадами.  В  чомусь  змінилась  зовнішньо  стала  іншою.  
Зустріла  багато  інших,  нових  чоловіків  і  кожного  з  них  навмисно  зводила  з  розуму.  Не  могла  нікому  повірити  після  нього.  Отримувала  подарунки,  квіти.  Коли  хотіла  і  кого  хотіла  кликала  по  ночах.
Чорт  забирай,  вони  всі  були  настільки  пусті,  що  мене  від  них  аж  нудило.  Таких  ледарів  та  нероб  у  цьому  світі  повно.  Та  я  лікувала  ними  своє  поранене  серце.  Заливала  душу  у  бехеровці.  
Їх  було  справді  до  біса  багато  і  всі  вони  одинакові  і  наче  повторювались  мов  дубель,  своєю  поведінкою,  своїми  вчинками.
А  потім  прийшов  новий  рік.  Я  його  чудово  відсвяткувала.  Принаймні  так,  як  і  хотіла.  Зустріти  когось  вартісного  вже  і  не  надіялась,  тому  вирішила  просто  жити.  Про  минуле  забула.  
Але  доля  стала  для  мене  привітною  і  підкинула  мені  ідеальний  козир,  я  зустріла  чудового  хлопця  і  дальше  ще  ця  життєва  історія  мені  не  відома...
Та  десь  вона  у  долі  на  листочку  записана...  і  я  чекаю  з  нетерпінням  її  продовження....
Сподіваюсь  воно  буде  солодким....

Далі  буде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639739
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016

здається, кохаю

А  він  під  серцем.  А  він  у  серці.
Він  поруч,  він  рідний,  він  мій.
Я,  здається,  кохаю  тебе,
якщо  відверто,  я  здається
кохаю  тільки  тебе...
А  ти  у  снах  моїх  затертих.
Я  думаю  постійно,  відчуваю.
Я  знаю  ти  найкращий,
найдобріший,  хоч  і  впертий.
Я  знаю  це  взаємно,
знаю  ти  до  мене,
теж  кохання  відчуваєш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016

Серденько моє!

Серденько  моє,  коханий  хлопче!
Я  все  життя  тебе  от  так  чекала.
Любий  мій,  у  цілім  світі  найдорожчий.
Цей  вірш  тобі  я  майже  в  сні  писала.

Ти  мій  натхненник,  мій  солодкий.
Колись  ненавиділа  я  морози.
А  зараз  тепло  так  мені  насправді
Зима,  вона...  тебе  мені  подарувала.

Я  люблю...люблю...  дуже  люблю.
Та  ще  не  можу  це  тобі  сказати.
Але  ще  трішки,  зовсім  трішки
І  буду  я  на  вушко  це  тобі  шептати.

А  поки,  я  тебе  лиш  обіймаю.
І  надсилаю  поцілунки  віртуальні
І  кожної  наступної  я  зустрічі  чекаю
З  тобою  я  нарешті  оживаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016

А що якщо ти закохаєшся в друга?

А  що,  коли  ти  закохаєшся  в  друга?
І  просто  дружити  з  ним
більше  не  зможеш.
Він  стане  твоїм  всесвітом,
коханцем,
порадником,
але
не  коханим.
Ви  будете  разом  пити  чай,
дивитись  фільми,
говорити,  про  море.
Час  від  часу  
будете  разом  спати.
Ти  будеш  його  
кохати
кохати
кохати,
але  ніколи  йому  в  цьому
не  зізнаєшся.
А  що,  коли  ти  вже  закохалась  у  друга?
і  дороги  назад  нема.
Є  "ти"  і  є  "він"
Але  не  "разом",
але  не  "ми"
І  вже  давно  перейшла  межа.
Коли  вже  не  друг,
але  і  ще  -  не  кохання  усього  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016

Пам'ятаєш.

Як  ти  там?  Як  твої  справи?
Ти  хоть  іноді  мене  згадуєш?
Пам'ятаєш  ті  дні,  як  кохали  ми
один  одного  солодко,
без  перестанку,
тепло  і  несамовито.
Пам'ятаєш,  як  я  засинала
у  тебе  на  плечі,
як  до  крові  кусала  твої  губи.
Пам'ятаєш,
якою  була  наша  любов?
Якою  покірною  я  тобі  була.
Любила.
Любила.
Любила.
І  та  любов  була
пелюстком  троянд,
підсніжником  весняним.
Ти  був  особливий,
я  була  незабутня.
Ти  захоплювався
моїм  спокоєм,
моєю  покірністю,
моїм  не  вмінням  проявляти
ревнощі,
моєю  ідеальністю.
Ідеалів  не  люблять  -
ними  захоплюються,
а  я  так  міцно  тебе  кохала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016

ооо…. мій дорогенький

Він  в  розпачі.

Вперше  теорія  про  бабську  натуру  його  підвела.
Вона  не  повелася.
Але  чому?  
Вона  ж  мала  поступити  по  іншому,  
кинутись  йому  на  шию,  
обійняти  міцно,
врешті  віддатися  йому.  
Він  ж  приїхав  до  неї  на  дорогому  авто,
з  квітами,  подарунком,
сказав  парочку  гарних  слів,
почав  цілувати,
запросив  у  гості.
Все  мало  спрацювати,  але...
ні...
Вона  вкотре  дала  йому  ляпаса.
Вона  вкотре  змогла  його  обламати.
"Але  ж  блін...всі  баби  одинакові,
чи  вона  якась  не  така"

Ооо,  мій  дорогенький,
Баби  бабами,  а  вона  жінка,
вона  берегиня,
вона  з  тих,  що  для  життя.
Її  ти  не  здивуєш  подарунками,
від  красивих  слів  вона  не  розстане.
Її  машиною
не  підкориш.
Її  не  цікавлять  чоловіки  запхані
тілом  у  дорогий  костюм.
Її  цікавить  твоя  душа,
а  якщо  вона  ціною  навіть
на  один  карбованець  не  тягне  
то  в  тебе  шансів  нема.
Вона  з  тих  кого  не  цікавить  матеріальність,
її  потрібен  цікавий  співрозмовник,
надійність  і  опора.
Рости  душею,  а  тоді  зазіхай
на  місце  поруч  з  такою  жінкою,
бо  іншого  шляху  до  її  серця  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016

Повертайся.

Я  стала  занадто  черствою  до  всього  у  цьому  світі.
Багато  думаю.  
Ночами  не  сплю.
Чомусь  останнім  часом  я  тону  у  книгах.
Книги  -  єдиний  для  мене  порятунок.
Мої  бинти  і  ліки.
Чоловіків,  як  завжди,  багато,  але  серед  них
нема  бодай  одного,  
хто  б  міг  торкнутись  до  мого  серця.
Тому  я  продовжую  бути  одна,
спостерігаю  за  плином  часу.
Після  нього  важко  комусь  знову  повірити.
Я  часто  думаю,  а  чи  потрібно  це  мені?
У  світі  де  можна  вчитися,
де  є  чим  цікавитись,  можна  замінити  любов,
можна  навчитись  не  відчувати  її  на  деякий  час.
Я  заганяю  себе  у  рамки  різними  справами,
втомлююсь  від  роботи,  навчання,
приходжу  додому  втомлена  і  одразу  лягаю  спати,
щоб  менше  відчувати.  Менше  любити.  Менше  думати.
Чекаю  новий  день,  як  справжню  казку,
наче  ось  -  ось  має  трапитись  щось  особливе.
Я  більше  не  кохаю  його,
Чи  кохаю?!
Чого  брехати,  іноді  згадую,
часто  хочу  все  вернути.  То  скучаю.
То  ненавиджу.
Але  закохатись  наново  тепер,  до  болю  важко.
Я  більше  не  вірю  людям.
Хоч  і  досі  готова  тобі  все  безкінечно  пробачати.
Ти  тільки  повертайся.
Благаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637525
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016

"пташечко"

"Пташечко,  спи  солодесенько!"  
-  сказав  мені  він.
Ой,  якже  мені  подобається  твоє  це  -
"Пташечко",
твої  обійми  з  яких  починається  день.
Я  ладна  літати  з  тобою  від  щастя,
за  що  ж  мені  тільки  дістався  такий  красень?!
Навіть  Орландо  Блум  поруч  з  тобою,  коханий,
для  мене  ніхто.
Твоє  розкішне  тіло,  твій  фантастичний  торс,
зводять  мене  з  розуму.
А  твої  сніданки,  так  смачно  як  ти  їх  не  готує  ніхто.
Тонути  у  твоїх  обіймах,  трішки  Джима  Кері  на  додачу,
глінтвейн  для  нас  -  ось  такі  плани  на  вечір.
Може  ти  залишишся  сьогодні  наніч,
якось  не  охота  як  завжди  йти  в  твої  сни,
відчуй  мене  сьогодні  реальністю,  дійсністю,
відчуй,  що  я  поруч  сплю,
або  не  сплю...
Кохайся  зімною  до  ранку.  
Цілуй  у  губи,  груди,  живіт,
пірнай  у  мене  аж  поки  не  прийде  світанок,
а  потім  міцно  обійнявши  мене  розкажи...
Розкажи,  як  кохаєш,
як  хочеш,  щоб  я  народила  тобі  сина  і  дочку,
як  хочеш  прожити  зімною  цілу  вічність,
як  хочеш,  щоб  тільки  тобі  я  писала  вірші.
Назви  мене  ще  раз  "Своєю  пташечкою"
і  просто  поруч  зімною  засни.
І  нехай  всі  чоловіки  всесвіту  стали  для  мене
ходячим  одягом,
ти  єдиний  кого  я  вже  цілу  вічність  кохаю.
Кого  я  постійно  прошу
"Залишайся  сьогодні  наніч".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016

чоловіки.

Є  такий  тип  чоловіків  на  чорних  BMW,  
сірих  Mercedes,  матових  Audi,  
з  душею  рівно  у  один  карбованець,  
але  тілом  запхані  у  дорогезний  костюм.
У  них  є  все:  слава,  багатство,  гроші,  жінки:
одна  на  ніч,  інша  на  життя,  третя  для  відпочинку.
Іхні  жінки.
Усі  вони  порцелянові.
Нафарбовані  вії,  губи  обведені  червоною  помадою,
ідеальні  вискубані  та  підведені  тінями  брови,
груди  розміром  в  3+.
До  них  можна  прийти,  коли  завгодно,
вони  виконають  любі  його  забаганки.
Модельна  зовнішність  ховає  в  собі  тонни  бруду.
За  ідеальним  обличчям  ховається  гнила  душа.

Є  такі  чоловіки,  які  через  свою  пихатість  -
не  отримають  справжнього.
Які  засліплені  гучним  іменем,
які  ніколи  не  спали  саме  з  жінкою,
а  тільки  з  її  подобою,
котрій  для  зваби  досить  його  слави,  багатства
і  пів  склянки  дорого  італійського  вина.

Є  такі  чоловіки,
з  якими  хочеться  тільки  спати.
А  зранку  піти,  наче  нічого  і  не  було.
Нічого  в  нього  не  вимагати  і  не  хотіти.
Просто  піти.
Ти  йдеш  мовчки  а  потім
вони  вриваються  у  твоє  життя
і  не  дають  спокійно  жити.
Збивають  усі  пороги,  роблять  все,
щоб  ще  рез  твоє  тіло  на  смак  скуштувати.
А  тобі  байдуже,  тобі  на  них  наплювати.

Є  такі  чоловіки,  котрі  для  життя.
Вони  вміють  підтримати,  вчасно  змовчати.
Дбають  про  майбутнє  з  кожним  днем  все  більше.
Не  озираються  назад.
Вони  володіють  найціннішим  -  душею,
котра  варта  більше  ніж  сто  крат  золота.
З  ним  я  хочу  засинати  і  просинатись.
Готувати  сніданки,  пити  разом  чай,
виховувати  дитину,  просторий  будиночок  
і  руде  кошеня.

Є  в  цьому  світі  такий  чоловік,  якого  я  кохаю  
понад  усе  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016

Сикстинська Мадонна

Я  твоя  Сикстинська  Мадонна,
з  доби  славетного  Ренесансу.
Творіння  легендарного  Рафаеля,
мого  відомого  батька.
Я  пронеслась  крізь  віки.
Помирала  і  народжувалась.
Мене  виховували  десятки  батьків,
кожні  з  яких  у  різну  епоху,
передавали  мені  свою  мудрість  і  знання.
Не  я  виховувалась  книгами,
книги  писались  з  мене.
Я  віками  надихала  поетів,
цілувалась  з  легендами.
Я  спала  з  сотнями,
епохальних  чоловіків.
Юний  Рембрант  цілував  мені  руки.
Боттіччелі
моє  оголене  тіло  до  себе  пригортав.
Я  об'їздила  пів  світу.
Два  мільярда  чоловіків,
у  коханні  мені  зізнавались.
І  ось  я  тут,
у  двадцять  першому  столітті,
продовжую  блукати  по  світу.
Після  улюбленої  Флоренції,
після  Риму,  Парижу,  Амстердаму
я  тут  у  Львові  шукаю  кого  надихати.
В  свідомість  кого  свою  ртуть  запускати.
Шукаю  кого  виснажити  наче  кратера,
прославити  на  цілу  епоху.
Я  твоя  Сикстинська  Мадонна,
епохальних  чоловіків  зуміла  обламати.
Але  тут  в  21столітті,  у  Львові,
зустріла  тебе  і  ти  зумів  мене
за  життя  поховати.
Я  твоя  Сикстинська  Мадонна,
муза,  котра  вперше  любов,
з  тобою  зуміла  пізнати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016

Внутрішнє. Ідеальна.

Я  завжди  прагнула  бути  ідеальною.
З  карколомною  фігурою,
з  ясним  розумом  у  очах.
Коли  мене  запитували,
як  тобі  вдається  бути  такою  худою,
я  сміялася.
Та  мало  хто  знав,  якою  це  мені  
діставалось  ціною.
Як  я  вперто  боролась  з  собою,
з  зайвою  вагою.
Як  вставала  до  світанку  і  попри  втому,
присідала,  качала  прес.
Як  роками  сиділа  на  дієтах,
мучила  себе  гречкою  без  м'яса  і  солі,
як  моїм  єдиним  сніданком  була  вода.

Я  завжди  прагнула  бути  ідеальною.
Корекція  брів,  манікюр,  макіяж,
сукня,  підбори,  щоб  бути  стрункою.
Ночі  без  сну,  сотні  прочитаних  книг.
Я  хотіла  вміти  все,  розбиратись  у  всьому
З  розумом  ставитись  до  життя.

Я  завжди  прагнула  бути  ідеальною,
варила  борщі,  котлети,
готувала  смачні  сніданки  для  нього,
чекала  його  кожен  вечір,
пробачала  йому  дрібні  провини,
ніколи  ні  в  чому  не  дорікала.
Я  завжди  хотіла  бути  ідеальною  для  нього,
я  так  міцно  його  кохала.

А  він  пішов.
І  на  прощання  сказав  мені  декілька  слів.
Сказав,  що  я  надто  ідеальна.
Запитав  в  якій  казці  я  читала  
що  кохають  рабів?!
Ідеали  не  створені  для  любові.
Від  них  втрачають  розум,
але  їх  не  кохають.
А  я  так  хотіла  бути  тобі  ідеальною.
Я  так  хотіла  щоб  ти  міцно  мене  кохав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016

Чому?

Чому  вкотре  приходиш  лише  далеко  за  північ?
Сідаєш  на  кухні  навпроти  мене.
Я  заварюю  для  тебе  чай  і  мовчу.
Ти  говориш,  я  мовчу.
Ти  говориш,  я  мовчу.
Я  слухаю  тебе,  кожне  твоє  слово,
я  стараюсь  зрозуміти,
я  хочу  зрозуміти,
але  не  розумію  тебе.
я  хочу,  щоб  ти  приходив  не  лише  вночі,
я  хочу  щоб  ти  цілував  не  лише  у  груди...

Чому  вкотре  сідаєш  поруч  зімною
на  ліжко,
просиш  вимкнути  світло  і  лампу?
Чому  вкотре  починаєш  мене  цілувати?
Чому  змушуєш  так  сильно  пітніти  мою  білизну,
внизу  живота?
Чому  заходиш  на  заборонені  іншим  межі?
Чому  тебе  впускаю  я,  а  інших  ні?
Скажи  мені  як...
Як  ти  віднайшов  шлях  до  мого  серця
І  чому  я  так  довго  тобою  живу?

Я  хворію  тобою  вже  другу  пору  року.
І  ліків  від  цього  нема.
Ти  вкотре  знімаєш  з  мене  сукню,
вкотре  говориш  те,
як  сильно  тобі  подобається  моя  білизна,
але  без  неї  я  тобі  подобаюсь  більше.
без  неї  я  така  дуже  твоя.

Любов  починається  з  дружби,
коли  пертнулась  якась  така  загальна  межа.
Коли  ти  вперше  доторкнувся  до  тіла,
коли  все  відбулося,
коли  вже  не  друг,  
але  й  не  кохання  усього  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016

щось хороше

Розкажи  мені  щось  хороше.
Про  те  як  думаєш  про  мене  пів  ночі.
Як  я  не  даю  тобі  спати,  
І  як  лікую  усі  твої  стегмати.
Розкажи,  як  подобаюсь  тобі
і  як  сильно  ти  хочеш  мене  побачити,
як  хочеш  обійняти  і  ніколи  ніколи  не  відпускати.
Розкажи  як  тобі  перекрило  дихання,
як  ти  загорівся,
коли  вперше  мене  побачив.
Розкажи  що  відчув  це  вперше.
І  врешті  хочеш  це  постійно  відчувати.
Розкажи,  про  те  як  я  потрібна  тобі  поруч,
просто  зараз,  у  цю  мить.
Як  тобі  не  вистачає  мене
і  я  буду  поруч,  буду  завжди,
обідцяю  тобі.
Обідцяю...
Розкажи  мені  щось  зігріваюче,
розкажи,  як  можеш  дивитись  на  мене  годинами
і  як  сильно  тобі  подобаються  мої  фото.
Розкажи,  якою  красивою  ти  мене  бачиш,
коли  я  найзвичайнісінька  без  зачіски  і  макіяжу,
розкажи,  як  тобі  подобаються  мої  стрункі  ніжки
і  як  ти  мріяв  колись,  про  таку  як  я
і  от  нарешті,  зовсім  випадково  зустрів.
Попроси  залишитись  у  твоєму  житті  на  довго:
рік,  два,  п'ятдесят  чи  тисячу  років
і  я  залишуся,  ти  тільки  скажи,  що  тобі  це  потрібно
і  я  без  сумніву  буду  поруч  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628526
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2015

залишайся.

Годинами  дивитись  на  твоє  фото.
Ловити  твій  застиглий  погляд  на  мені.  
Просинатись  після  тривалого  сну,  такою  розстріпаною,
без  макіяжу  і  чути  твоє  "Ти  навіть  коли  не  причесана  така  красива.  Я  хочу  дивитись  на  тебе  завжди:  рік,  два,  п`ятдесят,  тисячу  років,  мені  це  просто  в  кайф,  розумієш  про  що  я?"
Зранку  чути,  що  ти  думав  про  мене  пів  ночі,  а  інші  пів  ми  розмовляли  по  скайпі,  поки  сон  повністю  нас  не  зламав,  не  могли  вибити.  
-  Ти  вибивай.
-  Ні,  я  не  зможу,  вибий  ти.
-  Я  теж  не  зможу.
І  так  до  самого  ранку.
Чорт  візьми,  все  настільки  дивно,  що  аж  страшно,  але  так  чудово,  що  хочеться  полетіти  з  тобою  десь  в  космос  чи  навіть  на  Марс.  Хочеться  вічно  так  слухати  як  ти  граєш  для  мене  на  гітарі,  хочеться  читати  тобі  вірші  і  може  це  так  по  дурному  наївно,  але  я  відчуваю,  що  ти  щось  таке  постійне,  щось  таке  що  на  довго,  щось  дуже  -  дуже  моє.  
Наче  ось  так  цілу  вічність  чоловіки  мене  знищували  і  коли  я  вже  повністю  зневірилась  що  зустріну  когось  такого  дуже  рідного,
то  зустріла  тебе.  Зустріла  зовсім  випадково  у  дуже  чудовий  момент  і  тепер  ти  живеш  десь  глибоко  в  мені.
І  знаєш,  залишайся  там  вічно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628388
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015

Коханому

Поцілуй  мене  нужбо  у  носик.
Крикни  пошепки  слово  "Кохаю"
Будь  зі  мною  відвертим,  мій  котик
Міцно  -  міцно  тебе  обіймаю.

Зранку  чую  у  трубці  "Пташечка"
На  обід  "  Ти  поїла  кохана?"
"На  вечерю  чекай,  я  так  скучив,
А  ти  за  мною,  кохана,  скучала?"

-"Мила  моя,  я  сьогодні  залишуся
Хочу  поряд  з  тобою  лежати."  
-"Залишайся  коханий,  я  скучила
Будем  разом  ми  сни  розділяти."

І  лечу  я  з  тобою  у  космос
І  з  тобою  я  роблюся  кращою
Сукня,  губи  підведу  помадою,
Я  з  тобою  приперчена  щастям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015

бо ти мене ніколи не кохав.

І  за  тобою  я  сумую  серед  людства.
І  я  в  житті  твоєму  була,  як  мара.
Та  вже  давно  не  відновити  люстру,
Що  збилася,  коли  від  тебе  я  пішла.

Коли  в  сльозах  істиха  я  шептала:
"Давай  міняти  щось,  або  це  все..."
І  я  не  знаю,  чи  так  сильно  я  кохала,
чи  руйнувала  просто  все  святе.

Та  все  одно,  колись  то  мало  статись,
бо  ти  мене  таку  ніколи  не  кохав.
І  я  не  знаю,  нащо  цей  театр,
та  нащо  ця  ганебна  наша  гра.

Коханням  важко  це  було  назвати.
Кохала  я,  а  ти  когось  там  забував.
Та  й  врешті  не  мені  тебе  судити,
бо  ти  мене  таку  ніколи  не  кохав.

І  навіть  коли  разом  засинали,
коли  казала  я  тобі:  "Приходь  вночі",
коли  у  парку  ми  години  цілувались  –  
ти  все  одно  мене  ніколи  не  любив.

Без  тебе  я  потрошки  вчуся  жити.
І  проти  серця  я  ступаю  в  бій.
І  важко  мені  все  перетерпіти,
бо  ти  мене  таку  ніколи  не  любив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015

ви казали…

Ви  казали,  що  я  цинічна.
Ось  дивіться,  яка  я  лукава.
Так  любуйтесь  уже  нарешті
Ви  казали  і  я  нею  стала.
Хтось  кричав  за  спиною:
"Ти  інша!  
Без  душі  і  пуста  в  середині."
Я  сміялась:  -  "Тоді  дивіться,
Як  навчилась  я  бути  погана."
Всі  почерзі  мною  кидали.
І  безчесно  судили  у  зграї
Я  ридала,  нестримно  ридала
І  себе  я  весь  час  проклинала.
Я  в  сльозах  вся  летіла  до  мами
І  в  притензіях  билася  в  ноги
"Ну  чому  ви  мені  не  сказали,
Що  у  світі  не  люди,  а  хами?
Що  шукають  собі  виправдання.
Що  вбивають  вічно  словами..."-
Мама  крикнула  "Зупинися!"
Перервала  мене  і  втирала.
Тихо  сльози  мені  втирала
І  сама  вже  по  трошки  ридала.
Ви  казали,  що  я  не  щира.
А  я  була  щиріша  від  вас  всіх.
А  я  була  занадто  щаслива,
Та  зробилась  тепер  вже  не  щира.
Ви  казали...  і  я  змінилася.
Докорінно  змінила  характер,
Так  любуйтесь  уже  нарешті.
Так  любуйтесь,  я  всього  навчилась!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015

їй сімнадцять…

Їй  сімнадцять,
Розстібнуті  навстіш  серце  і  душа.
Чудові  сімнадцять,  болючі  сімнадцять
Хіба  це  найлегші?  Та  ні  -  це  найважчі,
найбільш  нетерплячі  роки  життя.
Їй  сімнадцять  -  вона  немов  з  воску
Її  так  болить,  її  так  зачіпають  слова.
Вона  не  навчилась  ще  жити  їй  важко,
їй  важко  відчути  усе  це  життя.
В  неї  в  серці,
клубочком  скрутилася  важкість,
вона  пише  від  серця,  теплі  вірші.
Вона  плаче  ще  так,  по  наївному  щиро.
Вона  любить  життя  та  не  любить  людей.
Їй  сімнадцять  -  душа  під  розстріл.
Хто  там  ранить  наступний  її?
То  нещасне  кохання,  то  маски  людські
і  не  знає  вона  де  брехня,  а  де  правда.
Із  розстібнутим  серцем  іде  повз  людей.
Їй  сімнадцять,
Вона  страшно  боїться  людей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015

Лиш для інших крім себе живи…

І  кожна  мить  у  світі,  як  ліхтарик,  що  блимає  освітлюючи  нас
І  кожен  спогад  в  серці  тихо  крутить  то  біль  несе,  то  радість  нам
А  кожен  доторк  вартий  поцілунку,  а  ластівка  гніздо  будує  на  весні
І  там  де  світло  світить  тихо  в  серці-добро  живе  і  щирість  у  душі

Любов  лиш  тим  хто  серцем  любить.  Для  них  то  зброя,  власна  міць
А  хто  любов  із  чимось  плутав,  той  і  не  вартий  справжніх  почуттів.
Усе  в  житті  дається  бумерангом.  Що  віддаємо  множиться  на  два
І  повертається  до  нас  подвійно,  вся  доброта  до  інших  у  свій  час.

І  щоб  в  житті  складалось  все  успішно,  щоб  щастя  мати  на  землі:
контролюй  усі  свої  спокуси,  не  втрачай  це  світло  у  душі.
Якщо  любиш  так  сильно  гроші,  то  візьми  і  роздай  чужим
Любиш  спати  в  розкішних  покоях,  спробуй  спати  в  палатці  тісній.

І  завжди  і  всьому  будь  добрим,  пробачай  і  терпи  увесь  біль.
Все  що  впаде  на  тебе  -  лиш  твоє.  Хрест  свій  гідно  крісь  ночі  неси.
Не  чекай  коли  буде  завтра  і  про  вчора  забудь  та  живи,
Бо  лиш  зараз  і  тут  буде  щастя,  лиш  для  інших  крім  себе  живи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015

Сімнадцятий рік життя.

Ці  дні  сімнадцятого  року  життя,  здавались  їй  безкінечними.
Всі  затерті  спогади,  реальність  здавалась  їй  такою  давно  не  доречною.
Вона  вірила  людям,  прощала,  любила  їх  і  малювала.  Підносила  очі  до  нічного  неба  і  бачила  в  них  вічність.  Прокидалась,  щодня,  до  світанку,  аби  побачити  схід  сонця.  Розповідала  йому,  про  море,  дельфінів  і  квіти.  
Вона  настільки  сильно  любила  людей,  що  закривала  очі  на  всі  надриви,  на  всі  аплікації  на  їхній  душі.  Вона  любила  кожного,  хто  тільки  їй  зустрічався.  Люди  завдавали  їй  тонни  болю,  а  вона  босоніж  бігла  при  потребі  їм  на  допомогу.
Вона  жила  в  країні  де  тривала  війна  і  кожен  подих  був  пропитаний  русифікацією.
А  безглузді  вагітні  панянки  курили  просто  на  її  очах.
Вона  спустошена  наче  чашка,  летіла  у  глибину  свого  світу,  своїх  емоцій.  У  неї  домінував  більше  зелений  чай,  а  не  кава.  Вона  не  дозволяла  собі  курити,  але  випити  ніколи  не  відмовлялась.  
І  ніхто  не  бачив  скільки  ж  раз  вона  стояла  на  колінах.  Скільки  раз  готова  була  рвати  на  собі  волосся,  кричати  про  те,  як  в  свої  сімнадцять  її  життя  то  набирає  обертів,  то  у  розпачі  кидає  ножа  їй  в  спину.
Божеволіючи  вдома  одна.  Випускаючи  пару  з  рота,  вона  кричала  колючі  речі  і  ламала  свої  стандарти.
Віддалена  від  світу,  маленька,  сімнадцятирічна  дівчинка,  вдягнена,  як  доросла  двадцяти  п`ятирічна  жінка.  Розфарбована,  з  червоними,  як  калина  губами.  Ніби  примара,  зовні  щаслива,  а  в  душі  до  болю  нещасна.
Ліcова  Мавка,  маленька  таткова  донечка.
17  років  -  період  коли  варто  починати  жити.  А  вона  досі  сидить  у  куточку.  Досі  допиває  своє  біле  на  пів  солодке  і  довго  нестрино  плаче.
І  лише  творчість  рятує.  Лише  музика,  лише  поезія,  лише  книги,  лише  гітара,  яка  цілу  ніч  видає  все  нові  і  нові  звуки.  
Тут  у  цій  квартирі,  у  Львові,  вона  все  життя  буде  своє  власне  "Я"  шукати.  Буде  поволі  вчитись  любити  власне  відображення  в  дзеркалі.  Вчитись  любити  не  лише  інших,  а  й  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569152
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2015

На виворіт думок. "Нічне натхнення" (Під гітару)

Розкажи  йому,  люба,  
як  з  приходом  ночі  ти  стаєш  іншою.  Як  змиваєш  макіяж,  знімаєш  підбори.  Як  красива  сукня,  що  так  личить  тобі  ззовні,  але  так  не  характерна  твоїй  душі  розстібається  і  падає  на  паркетну  підлогу.
Розкажи,  як  полотна  твоєї  душі  стають  німі  і  чорнобілі,  коли  ти  з  приходом  ночі  стаєш  іншою.  Як  вдягаєш  на  себе  найзручніші  легінси,  кеди  і  куртку  потепліше.  Як  вдягаєш  на  вуха  навушники.  В  них  грає,  як  завжди  поезія,  або  рок.  Улюблений  Кобей  розслабляє  і  зачіпає  по  струнах  душі  в  самісіньке  серце.
Розкажи  йому,  люба,
як  ти,  щоночі  по  Львові  блукаєш.  Одна-однісінька,  як  тінь.  Шукаєш  натхненя.  Як  помираєш  від  самотності.  Як  виходиш  на  вулицю,  аби  просто  не  зїхати  з  глузду.  Аби  дихати,  аби  жити,  жити.
Як  чекаєш,  що  от-от  ззаді  з`явиться  ще  одна  тінь.  Тихо  прийде,  обніме  за  плечі  і  не  сказавши  ні  слова  з  тобою  піде,  пройде  весь  шлях  під  одну  музику.  Всю  вічність  оберне  до  ваших  ніг.  
Розкажи  йому,  люба,
як  в  закрите  вікно,  крізь  шпаринки,  пульсуючи  сильно,  пробиває  повітря.  Розкажи,  як  ти  майже  боса  летиш  на  порятунок  іншим.  Як  забуваєш  вимкнути  світло  чи  праску.  Як  не  турбуєшся,  про  себе,  не  боїшся  смерті.
Розкажи,  рідна,  як  тремтиш  перед  Богом,  але  ніколи  не  ходиш  до  церкви.  ЯК  складаєш  руки  в  молитві  і  згадуєш  по  словах,  кожну  із  них.  Згадуєш,  як  в  дитинстві  мама  вчила  молитись.
Схилитись  до  Бога  ніколи  не  пізно.  Головне  знайти  в  серці  ту  іскру,  той  потяг,  ту  щирість,  бо  Бог  завжди  був  поруч.  завжди  витягував  тебе  із  цього  словесного  бруду.  
Розкажи  йому,  люба,
як  він,  щоночі  приходить  в  твої  сни.  Як  цілує  тебе  у  руки  і  дякує,  за  те,  що  впускаєш  його  у  своє  серце.
Розкажи  йому,  люба,  розкажи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569150
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2015

Навчися застібати їй пальто…

І  перш  ніж  розстібати  сукню,
Навчись  щоранку  застібати  їй  пальто,
Вона  багато  в  тебе  не  попросить
Не  схоче  ані  шуби,  грошей,
Лиш  ніжності  маленької  захоче.
Такої  теплої  тендітної  й  терпкої
Турбота  їй  потрібна,  і  не  треба,
Ані  весь  світ  довкола,  ані  небо.

Турбуйся  ти  про  неї  і  люби,
Люби  до  подиху  останнього,
Люби  її,  одну,  єдину.
І  все  тепло  котре  живе  у  ній,
Ділити  будете  на  половину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015

Чому я не хочу вертатись додому?

Я  стою  на  зупинці,  чекаю  трамвай
Я  сьогодні  поїду  додому,  до  мами
Я  не  знаю  чому  огортає  цей  сум
І  чому  я  не  хочу  вертатись  додому!?

Може  ранок  почнеться  і  стихнуть  вітри
Я  забуду  усе,  що  боліло  і  гріло
І  трамвай  все  ж  зупинку  зробить  не  ту
Я  залишуся  тут,  де  від  щастя  дурію.

Не  люблю  рідне  місто,  мам,  пробач!
Та  люди  там,  чомусь,  мені  не  милі
Ти  знаєш,  як  впадала  я  там  в  плач
Як  сльози  все  моє  нутро  душили

З  тобою  було  тепло,  звісно,  мам!
Ти  лікувала  всі  мої  душевні  рани  
Ти  приїзди  до  мене  тут  життя,
Триває  наче  збірочка  Венери.

Тут  люди  добрі,  є  звичайно  й  злі
Та  я  вже  вмію  зло  все  оминати.
І  навіть  дощ  тут  теплий,  як  в  кіно
І  книги  тут  приємніше  читати.

Петрарка,  Ніцше,  Шиллер  і  Мольєр-
їх  можу  вже  на  пам'ять  цитувати.
Я  тут  проводжу  неймовірно  вечори
І  однодумців  маю  тут  багато.

Щодень,  то  нова  казка  і  сюрприз
І  ніч  поезії  і  вечір,  для  поетів
Я  тут  відкрилась  трішечки  для  всіх
Я  відівчилася  в  самотності  чекати.

Отож,  стою  я  на  зупинці  для  трамваїв
Сьогодні  їду  я  до  вас,  додому.
Я  скучила  за  вами,  мам,  тому  сідаю,
Сміливо  в  цей  оновлений  трамвай

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015

А більшість з вас!

Мене  тошнить  від  вашого  безсилля
Та  досить  нити  й  покладати  рук!
І  плавати  по  світу,  як  медуза
Кричати,  що  все  падає  на  брук!

Мене  тошнить  від  вашої  любові
Вона  фальшива,  мов  тонка  стіна
Ви  розкидаєтесь  на  право  і  на  ліво
Словами,  що  у  вічність  несе  час.

Мене  тошнить  від  вас  усіх,  пробачте,
Можливо  грубо  скажу  я  в  цей  час:
Ви  лицеміри,  кляті  і  залежні,
хоч  ні,  не  всі,  а  більшість  з  вас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015

Які вони, чоловіки?

Які  вони,  чоловіки?
Я  довго  думала.  Довго  приводила  свій  мозок  в  порядок.  Наче  характерник,  що  вміє  матереалізувати  слова,  розтавляла  у  своїй  голові  власні  пріоритети.  Думала,  думала,  думала...  
А,  що  ж  у  чоловіках,  зводить  мене  головним  чином  з  розуму?  
Чому,  коли  навколо  мільйони  гарних  хлопців,  з  красивим  і  накачаним  торсом,  я  закохуюсь  в  того  в  якого  немає  жодної  краплі  краси,  жодного  таланту  до  манери  зваблення  і  поряд  з  яким  не  вештаються  натовпами  мільйони  дівчат?  У  того  від  якого  не  втрачають  свідомість  і  про  якого  не  мріють  ночами.  І  зрозуміла.  Справді.  Я  зрозуміла  це.
Просто,  я  вмію  любити  душею,  а  не  очима.  І  ціную  я  найбільше  в  хлопцеві  розум.  Краса  не  вічна,  і  кубіки  і  накачаний  торс,  колись  проросте  жиром.  А  мізки?  Мізки  ніколи  не  зникнуть.  З  ним  буде  цікаво  спілкуватись  навіть  тоді,  коли  він  полисіє,  набере  лишніх  кіло,  але  не  перестане  бути  цікавим.
Чоловіки  бувають  красиві  у  двох  вимірах:  там  де  розкішне  тіло,  що  зводить  з  розуму,  і  там  де  красива  душа.  Причому  перші  не  цінуючи  і  не  працюючи  над  розвитком  власної  душі,  не  вдосконалюючи  своєї  краси  заливають  її  алкоголем,  цигарками  і  згодом  втрачають  її.  А  другі,  їх  природа  не  нагородила  красою,  у  них  немає  прекрасної  харизми,  що  приваблює  протилежну  стать.  Та  у  них  є  те,  чого  не  купиш,  не  вкрадеш,  не  знищиш.  Те  що  не  зникає  з  часом,  а  навпаки  проростає  маковим  зерням.  Те  що  цвіте  вічно.  Вони  нагородженні  розумом.
І  саме  цікаве  те,  що  такі  чоловіки,  апріорно  стають  вдалими  бізнесменами,  художниками,  поетами,  людьми  на  все  століття.  Вони  проходять  весь  шлях  від  неуваги,  бідності,  заздрощів,  не  любові  до  багатства,  влади  і  великої  шани.  Жінка,  яка  проходить  цей  шлях  від  початку  разом  із  ними,  стає  улюбленою  дружиною,  коханкою,  стає  стимулом  для  все  більшого  і  більшого  розвитку.  Жінка  яка  зможе  полюбити  такого  чоловіка  і  відразу  розгледіти  його  щирість,  буде  улюбленою  жінкою  навіть  тоді,  коли  на  серце  чоловіка  буде  мільйони  претинденток  з  вищого  суспільства.Він  буде  завжди  поряд  з  нею.  А  перші,  перші  знаходять  собі  порцелянову  ляльку  дружину,  тонуть  у  прірвах  розпусти,  зраджують  її  і  завдають  шаленого  болю,  ниючи  тим,  що  навіть  тоді,коли  вже  на  перехресті  до  старості  не  змогли  досягнути  нічого  у  житті.  Незмогли  забезпечити  гідне  майбутнє  своїм  дітям.  Ви  запитаєте  чому?
Все  просто,  тому  що  другі  працювали  над  власним  розвитком.  Вони  досягали  належного  самотужки.  Докладали  зусиль,  що  стати  впевнено  на  ноги.  Вони  керувались  власними  мізгами.  Вдосконалювались  і  робились  кращими  щодня.  А  другі,  маючи  власну  красу  самі  її  знищили.
Найгірше,  що  може  бути  у  чоловікові  так  це  те,  що  в  нього  прес  рельєфніший  за  мозок.  Найкраще,  що  може  бути  у  чоловікові,  так  це  мозок,  хоч  і  без  жодної  крихти  таланту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551092
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.01.2015

Лакоста.

Ти  знову  прийшов,  
Мій  шляхетний  посланець.
Ти  знов  прилетів
Десь  з  чужої  планети.
Окрилиш  мене
і  собі  полетиш
А  я  буду  тебе  чекати.
Бо  тільки  лиш  ти,
даруєш  любов,
шляхетну  таку,
цнотливу  і  чисту.
Тільки  з  тобою,
літаю  я  знов,
Окрилена  болем,
замотана  щастям.
Ти  знову  прийшов,
щоб  мене  відродити.
Щоб  читати  мені,
про  безсмертну  любов
Ти  звідтам  від  Кафки,
Петрарка  і  Ніцше,
несеш  світло  мені
у  душу  і  кров.
В  тебе  очі  зелені,
космічні  і  чисті,
в  тебе  губи  солодкі
і  руки  мов  лід,
ти  говориш  мені,
й  запиваєш  це  віскі
І  так  тихо  іграєш,
на  струнах  душі.
Ти  знову  прийшов,
Мій  безсмертний  посланець
Ти  прийшов  спокушати,
мене  на  гріхи.
Так  я  грішна,
Та  вже  не  соромлюсь.
Піддаюсь,  віддаюсь  я  тобі
Мов  Лакоста,  Де  Сада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015

Одне моє бажання.

Я  тримала  в  руках  твоє  фото,
Доторкалась  пальцями  по  ямочках  на  твоєму  обличчі,
дивилась  просто  в  очі.  В  зелені,  такі  рідні  очі...
Посміхалась  тобі,  говорила,  як  скучаю...  Чула  твій  голос
щодня  по  телефону.  Ти  дзвонив  мені,  як  тільки  приходив  вечір.
Розповідав,  про  те  як  пройшов  твій  день  і
що  ти  сьогодні  бачив.  Я  слухала  тебе  і  боялась  навіть  подумати,
що  ти  може  бути  більше  ніж  друг.
Здавалось,  якщо  подумаю,  то  назавжди  тебе  втрачу.
І  більше  ніколи  так  і  не  побачу  цих  зелених,  липових  очей.
Я  боялась  чогось  більшого.  Боялась  того,  що  ти  від  мене  не  на  рік  старший,  а  аж  на  цілих  7  довгих  років.  Цей  вік  хоч  і  нічого  не  означає,  але  ламав  трішки  мене.
І  все,  що  мало  відбутись  відбулося.  Два  дотики,  погляд,  що  різав  вологу  від  поцілунків  білизну  в  низу  живота,  Три  слова  "Я  кохаю  тебе",  безмежна  кількість  невдалих  спроб  позаду  і  все,  що  кожну  ніч  приходило  у  твій  сон  так  і  сталося.  Одна  зустріч.  Всього  одна  нещасна  зустріч  і  ти  закарбувала  на  все  життя  своє  ім'я  на  його  серці.
Всі  проблеми  труднощі  в  мить  зникли.  Він  прийшов,  він  тут,  він  поряд.  Ти  вже  доторкаєшся  до  нього  на  яву,  а  не  лише  на  фото.  
Він  зробив  тебе  найщасливішою.  
У  моєму  житті  з'явився  ще  один  найдорожчий.  У  мене  є  ще  один  Рома.
Добрий,  розумний,  турботливий  Рома.
І  якщо  Бог  буде  готовий  виконати  всього  одне  моє  бажання.  Я  не  роздумуючи  загадаю,  аби  до  кінця  взаємно  любити  одного,  такого  рідного  і  коханого  Ромчика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550815
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.01.2015

Наступає момент.

В  житті  наступає  момент,  
коли  просто  не  хочеш  нікого  бачити.
Більше  не  чекаєш  омріяний  материк.
І  лиш  щоночі  нестримно  плачеш.
Доля  іграє  з  нами  в  карти.
Кидає  з  опалу  найнижчі  з  колоди,
А  ти  сиди  і  чекай,  може  пощастить
Стерпи  всі  удари,  докори,  програші
І  смак  перемоги  нутро  запалить.

У  нього  на  шиї  дерев`яний  хрестик
Перекачані  груди  і  м`язи...
Словами  не  описати  якою  захищеною,
Ти  почуваєш  себе  коли  він  поряд.

Як  з  ним  забуваєш,  про  минуле
І  заживо,в  душі,  ховаєш  всіх  колишніх
А  він  будує  на  плечах  вігвам
З  байдужістю  дивиться  в  твої  очі.
З  ним  ти  не  лише  раз,  а  щоночі,
Втрачаєш  правильність  свою  і  цноту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015

Небо, рідненьке, скажи!

Небо,  рідненьке,  скажи
коли  ти  припинеш  кидати  мені  випробовування?
Скільки  ще  смертей  дорогих  мені  людей  я  маю  стерпіти?
Скільки  сліз  повинна  проплакати?  
 
Боже,  чим  я  таку  боротьбу  заслужила?
Може,  ти  з  мене  насміхаєшся?!  Я  ж  дихання  втрачаю...
Я  ж  жити  не  можу,  не  можу...  але  мушу.
Поети  пишуть,  що  життя  боротьба,  я  маю  боротися,
маю,  та  як?

Я  не  борець,  я  хочу  спокою...
Хочу  аби  ці  удари  з  неба  нарешті  закінчились,
я  втомилась  втрачати  найдорожчих...  Вірити,  що  
вони  стають  ангеликами  і  завжди  зі  мною.

Я  втомилась  жити  у  проблемах.
Що  не  день  то  мінімум  одна  сумна  новина.
За  одну  приємність  в  моєму  житті,  я  відплачую
безкінечними  труднощами,  проблемами...
Мені  боляче,  боляче,  боляче...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550062
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.01.2015

Привіт, країна можливостей!

Щодня,  ставлю  собі  нові  цілі.  
Вже  зовсім  забула  про  сон,  досягаю  їх!
Вивчу  англійську,  напишу  на  ній  вірша.
І  тут  електронна  скриннька  сповіщає,  про  приходження  нового  листа.
Відкриваю  його,  як  звично,  за  чаєм.  Там  кілька  листів,  щось  типу,  як  спам
І  один  той,  що  змінить  моє  життя.  О  ні,  я  не  вірю  власним  очам...!!!
Доля  знову  дала́  мені  шанс.
Я  поїду  туди,  де  нічого  рідного.  Де  усе  нове  й  нічого  старого.
Де  нема  ні  родини,  ні  друзів  -  все  з  чистого  листка.
Я  почну  нове,  чуєш,  нове  життя.
Америка.
Країна  життя,  країна  можливостей.
Кажуть  куди  не  поїдеш  -  труднощі  будуть  завжди.
Та  мені  нема  чого  втрачати.  Доля  дарує  шанс
і  я  мушу  ним  скористатись,  тим  більше
я  не  маю  чого  вже  втрачати.
Америка  -  все  з  початку.
Торкаюсь  стопою  перону.
Привіт,  країна  можливостей!  
Привіт,  країна  достатку!
Сьогодні  все,  все  починається  з  початку.
Про  що  ж  і  ще  можна  мріяти  звичайній  людині,  ніж  серед
десятків  тисяч  бути  обраною.  
Про  що  може  мріяти  звичайна  людина...
Сьогодні  моя  мрія  здійснилася,  я  пройшла  всі  труднощі
і  ось  цей  момент  навчання  в  улюбленому  вузі  Сполучених  Штатів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549805
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.01.2015

Ти стала сильнішою.

Ти  стала  сильнішою,  тебе  не  зламати
Характер  міцніший  і  погляд  хороший
Ти  стала  шляхетна  із  тих,  що  дорожчі
Нечитаних  книг  у  руках  продовольчих.

Тепер  всі  смакують  тебе  із  захопленням
І  погляд  твій  вартий  мільйонів  чужих
Тебе  поїдають  на  вулиці  поглядом
Ти  стала  одвічним  натхненням  краси.

Ти  роками  себе,  як  шедевр  творила
Працювала  і  вчилась  неначе  дитина
Титанічне  старання  ти  вклала  у  себе
І  тепер  ти  захоплено  глянеш  у  небо.

Ти  навчилась  відмінно,  володіти  собою
І  вже  зайве  не  скажеш,як  треба  змовчиш
Ти  оцінюєш  все  у  собі,  при  потребі
Даш  оцінку  у  всьому  і  вже  не  згориш.

Почуття  контролюєш,  не  буваєш  на  грані
По  начах  вже  не  плачеш,  не  любиш  не  тих
Ти  тепер  лиш  прекрасністю  збоку  сіяєш
Нехай  заздрять  усі,  що  мов  вогник  гориш.

Ти  знайшла  чоловіка  свого  й  запалилась
Він  щасливою  робить  тебе  кожну  мить
І  нехай  всі  радари  свої  погубила
Ти  в  любові  й  шляхетності,  рідна,  живеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015

Він єдиний з ким я можу бути собою.

Він  єдина  в  світі  людина  з  ким  я  можу  бути  іншою...
При  кожні  зустрічі,  при  кожному  погляді,  кожному  слові,  кожні  есемесці,  я  стаю  такою,  якою  бачить  мене  тільки  він.  
Немов  скидаю  з  себе  весь  сталевий,  титанічний  характер.  Перестаю  буди  залізною  бізнес-леді.  Всі  маркетингові  ходи  і  плани  вилітають  із  моєї  голови  на  раз,  два,  коли  він  стоїть  поряд.  
Я  забуваю  про  роботу,  забуваю  про  офіс,  людей  які  працюють  під  моїм  контролем.  Мені  хочеться  зняти  з  себе  діловий  костюм  чи  розкішну  вечірню  сукню  і  вдягнути  звичані  кеди  конверси,  майку  на  розмір  більшу,  шорти  і  нестримно  сміятись...
Тільки  з  ним  я  сміюсь  наче  мала  дитина,  якій  дається  повна  свобода.  Звичні  теми  про  бізнес  змінюються  темами,  про  небо,  хмари,  зірки.  
Ми  стоїмо  під  цією  блакиттю  і  бачимо  там  малюнки,  там  в  горі,  на  хмарах.  Помічаємо,  як  дерева  вправно  гілочками  рисують  казкових  звірів.  Я  торкаюсь  рукою  до  казки.
Ми  сміємося  так,  наче  живемо  востаннє.  Поводимось  так,  як  не  поводиться  жодна  замкнута  у  своєму  світі  леді.  Ми  дихаємо  на  повні  груди.  Дихаємо  вільно.  
   Ти  ніжно  називаєш  мене  "Іруся"  або  "Мала".  Я  ж  зву  тебе  просто  "Роомчиик".
Ми  зустрічаємось  рідко.  Мало  часу  проводимо  разом  і  мало  гуляємо.  Ти  приходиш  до  мене  лише  тоді,  коли  я  дозволяю.  Тоді,  коли  я  хочу  просто  потонути  в  тобі.  Коли  мені  бракує  щирості.

Він  єдиний  в  світі  з  ким  я  можу  бути  іншою...
З  ким  я  можу  бути  собою.  
Ви,  мабуть,  зараз  подумали  -  кохання.
Але  ні!    Ні,  ні,  ні  -  це  не  кохання.  
Ми  просто  друзі  і  я  ніколи  не  хочу,  аби  щось  змінювалось!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547682
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.12.2014

Волі.

Керуючи  власними  мріями.
Бутафорно  тобою  я  скована
На  обличчі  твоєму,  як  родинка
І  на  серці  твоєму  розколена.

Проковтнувши  останній  подих
Я  кладу  на  подушку  обличчя
Засинаю  з  думками  про  тебе
І  всі  мрії  руйнує  ця  відстань.

В  Україні  не  солодко  спиться
Знаєш,  рідний,  я  маже  не  плачу
Стала  сильна  від  болі  і  часто
Я  встаю  із  колін  не  ледащо.

А  як  спиться  тобі  у  Мадриді?
Ти  вертатись  напевно  не  хочеш.
Вдома  часто  стояв  на  колінах
А  в  Іспанії  всесвіт  побачив.

І  у  всесвіті  місця  немає
Для  старої  забутої  мрії
А  я  в  Бога  благаю  лиш  волі
Боже,  дай  волю  моїй  Україні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014

потрібна тобі

Я  потрібна  тобі,  зізнайся,
Бутафорними  мріями  скована
Я  потрібна  тобі,  як  та  родинка
Що  на  серці  твоєму  розколена

Я  потрібна  тобі  така  втомлена
Така  боса  і  трошки  розбита.
Нехай  навіть  заплакана  зрідка
Я  потрібна  тобі  хороша.

Я  потрібна  тобі,  зізнайся,
Бо  зімною  ти  дихаєш  інше,
Бо  зімною  ти  ходиш  босоніж
Загортаєш  у  коцик  долоні

Можливо,  всесвіту  тебе  не  зрозуміти
Можливо,  очі  сковані  любов'ю.
Лиш  я  тебе  у  всьому  зрозумію.
Лиш  я  підтримати  тебе  зумію.

І  я  лиш  скажу  -  "Ти  накращий,
апріорно  для  мене  ти  прекрасний
Зізнася,  я  ж  тобі  потрібна!
Потрібна,  я  ж  тобі  лиш  вірна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014

Прийшов у мій сон.

Ти  знову  сьогодні  прийшов  у  мій  сон.  
Довго  дивився,  довго  мовчав,  а  потім  притиснув  до  стінки  і  міцно  мене  поцілував.  Ти,  цілував  мені  губи,  кусав  мою  шию,  ці  митті  були  не  роздільні,  як  наші  з  тобою  серця.  Ми  давно  уже  разом,  хоча  і  живемо  порізно,  та  в  нас  є  дещо,  що  належить  один  одному...Серця...  І  саме  тому  наші  всесвіти  сходяться.  Нехай  планети  не  мали  в  планах,  аби  ми  зійшлись.  Бо  по  горсокопу  ми  не  підходимо  я  Стрілець,  а  ти  Рак  і  тільки  друїди  нестримно  шепочуть,  ви  будете  разом,  будете,  щасливі,  будете.  Нехай  всесвітом  наші  долі  не  написані,  та  у  нас  є  багато  всього  іншого,  що  нас  зближує.  Я  з  захватом  можу  стати  твоєю  Беатріче,  нестримною  смаглявою  леді  в  чорному,  меланхолійною  Лаурою  чи  може  Ф'яметтою  Боккаччо,  аби  не  було  платонічно.  Я  можу  ніким,  для  тебе  не  стати,  окрім  одніє,  тієї  самої  жінки  з  іншої  планети  яка  врізалась  в  пам'ять  і  все  життя  за  нею  можна  сумувати.  Меланхолійність  у  наших  стосунках  зашкалює,  погляд  ріже  табличку  двох  значень,  подзвони  до  мене,  подзвони,  прийди,  поговори.  Не  ревнуй,  із  них  всіх,  яких  я  знаю,  ти  найкращий.  Всі  решта  пусті,  не  цікаві,  не  з  моєї  планети,  всі  решта  дешеві  і  схожі  у  чомусь  на  цвіль.  Всі  решта  брудні  і  ти  лиш  прекрасний,  я  всі  перекрию  зв'язки  ,  я  лиш  про  одне  прошу,  називати  тебе  "мій".  
І  плювати,  що  кажуть  навколо,  що  ти  не  хороший  і  дивний.  І  плювати  що  інші  про  тебе  говорять,  я  знаю,  ти  кращий,  кращий  від  всіх.  У  тебе  очі  космічні  і  погляд  хороший,  ти  милий,  ти  рідний,  планетний,  ніяк  не  пустий.  Ніхто,  чуєш,  ніхто  серед  всіх  цих  "колишніх"  і  "теперішніх",  не  настільки  прекрасний,  як  ти.  
Ти  прийшов  у  мій  сон  і  я  довго  не  хотіла  з  нього  прокидатись.  Я  хотіла  у  ньому  жити.  Хотіла  наяву  відчувати  тебе,  твоє  тепло,  твою  душу.  Будильник  дзвонив,  я  декілька  раз  його  вимикала,  проспала  пари,  улюблену  книжку,  стандартно,  зранку  не  прочитала.  Я  не  поснідала  і  не  пообідала,  завалила  заліки  і  десь  тихо  пошепки  подумала,  що  навіть  зі  всіма  цими  проблемами,  я  почуваю  себе  щасливою,  щасливою  на  мільярди,  тисячі  космічних  і  титанічних  відсотків.  Я  щаслива,  що  ти  просто  з'явився  в  моєму  житті  і  в  спілкуванні  з  тобою  я  можу  відчувати  себе  щасливою.  Я  щаслива,  що  в  звичайній  переписці,  мені  буває  тепло  так,  ніби  я  перебуваю  в  одній  із  найгарячіших  країн  Африки.
Дякую,  що  прийшов  сьогодні  в  мій  сон.  Дякую,  що  одним  мовчанням,  можеш  зігріти  моє  середньовічне  серце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547173
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.12.2014

Татку…

Я  скучаю,  тат,  скучаю  дуже...
Тату  приїдьте  і  як  в  дитинстві,  поцілуйте,  обійміть.
Прочитайте  мені  Ніцше  наніч.  Я  і  досі  не  розумію,  про  що  він  пише,
але  ви  так  тепло  його  завжди  читали.
Розкажіть,  про  Катерину,  ту  що  Шевченкова.  Осудіть  москаля,
давайте  разом  потремтимо  над  її  важкою  долею.

Тату,  я  люблю  вас,  
але  я  так  давно  цього  вам  не  говорила.  
Ви  багато  працюєте,  терпите  холод,  морози  -  все  для  мене.
Аби  придбати  мені  новий  светр,  пальто,  золоте  колечко,  аби  
дати  мені  пристойну  освіту,  оселити  у  власній  квартирі.  
Ви  працюєте,  для  того  щоб  я  щодня  харчувалась  у  ресторанах,
носила  дорогі  сукні,  пила  біле  вино  (мов  воно  корисне,  для  здоров'я)

Татку,  ви  титанічними  зусилями  робите  моє  життя  розкішним,  
а  самі  роками  оселяєтесь  під  -50  градусів,  терпите,  як  шкіра  на  
руках  поволі  обмерзає.  Як  боляче,  рідненький,  дивитись  на  те,  як
ви  щоразу  худнете,  марнієте,  як  зі  сльозами  щоразу  їдете  з  дому.
Як  зустрічаєте  вже  декілька  років  поспіль  Новий  рік  у  далекому  сибіру.
Далеко  від  дому,  від  нас,  своєї  сім'ї.
Все  для  того,  аби  регулярно  дзвонити  і  казати  "Записуй  номер,  сонечко!"
Я  беру  ручку,  карточку,  записую,  йду  в  банк,  касир  каже  10  000  доларів.

Я  витрачаю  їх  не  відчуваючи  міри,  а  як  важко  вони  щоразу  до  вас  приходять.
Ви  ніколи  мені  нічого  не  забороняли.
Мій  шкаф  завжди  розривався  від  одягу.  Дорогі  парфуми,
косметика,  навчання  в  улюбленому  закладі.  Грандіозні  плани  на  мене.
Ви  завжди  повторювали,  про  те  як  пишаєтесь  мною.

Я  виросла  в  вашій  безмежній  любові.  
З  дитинства  огорталась  на  ваш  плече.
Пригадую,  як  не  давала  мамі  лягти  з  вами  спати  з  криком  :"То  мій  тато  і  я  нікому  його  не  віддам".  А  ви  сміялися.  Ваша  мрія  ж  здійснилася,  ви  завжди  хотіли  донечку  і  я  народилася,  така  маленька  і  неслухняна.  
Маленька  копія  вас,  от  тільки  в  спідничці.  Така  ж  блакитноока,
з  вашими  губами  і  вашим  носом.  Вся  така  таткова  донечка.
І  ви  любили  завжди  мене  більше  від  всіх.

А  зараз  я  вже  доросла,  татку.
Доросла,  але  все  так  же  чекаю  вас  з  роботи,
з  новою  м'якою  іграшкою,  цукерками.
Все  так  же  мрію  стрибнути  вам  під  плече  і  почувати  себе
захищеною.
Бо  так  я  ховалась  від  всього  світу.  Рідненький  мій,  
коли  ви  були  поряд  я  ніколи  не  плакала.  Ви  нікому  не  давали  
мене  в  обіду.  Ви  завжди  грієте  мене  своїм  теплом.

І  на  ці  свята  ви  знову  на  роботі,  тат,
Але  залишилось  ще  чуть-чуть.
Ще  зовсім  трішки  часу  і  я  досягну  бажаного.
Вам  не  треба  буде  більше  працювати.
І  ми  будемо  наступні  роки  зустрічати  разом.  Як  у  дитинстві.
Ви,  я,  мама  і  брати.

Я  люблю  вас,  татку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547150
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.12.2014

Не побоялась втратити

Іноді  сиджу  і  ловлю  себе  на  думці,  що  безмежно  скучаю.
Знаєш,  моментами  я  шкодую,  
що  тоді  пішла.  Не  залишила  тобі  жодного  шансу
А  ти  щиро  каявся,  щиро  просив  пробачення
Просив  дати  шан.  
Ти  вибачався,  хоч  і  ніколи  нівчому
не  був  винним,ти  весь  свій  всесвіт
мені  віддавав  до  останку.
 
Не  буду  приховувати,
я  вічно  розбиралась  в  собі,
колопалась  у  власних  фантазіях,  шукала  кращого.
Мені  було  з  тобою  безмежно  добре,
але  я  все  зруйнувала.  

Спочатку  до  наших  відносин,  
довго  мучила  себе  чекання.  Молила,  про  твоє  втручання  
у  моє  життя.
Попри  все,  хотіла  належати  лише  тобі.
Я  пів  року  чекала  і  все  само  собою  сталося.
Було  лише  дві  зустрічі  
і  безкінченні  ночі  спілкування.

Ми  не  вилазили  з  скайпу,  щоночі  бажали  солодких  снів  один  одному,
А  зранку  просинались  і  казали  "Добрий  ранок".
І  раптом  само  собою  все  сталося.
Ти  зізнався  мені  у  коханні.
Я  не  тямилась  від  щастя.  Я  відповіла  тобі  повною  взаємністю.
Це  були  найчудовіші  дні,  поряд  з  тобою.
Це  були  найтепліші  дні  у  моєму  житті.
Нехай  вони  були  дуже  короткими  і  їх  було
нестерпно  мало.
Але,  як  приємно  було  гуляти  з  тобою  під  дощем.
Ховатись  у  дворах  багатоповерхових  будинків.
Стояти  поряд  з  тобою  і  відчувати,  як  ти  прикриваєш  мене  від  протягу,
за  своєю  теплою  сильною  спиною.
 Як  приємно  було  відчувати,  як  ти  цілуєш  мене
і  просиш  дозволу  чи  можна  тобі  покурити  цигарку.

Як  неймовірно  було  цілувати  тебе  з  кожним  новим  подихом,
з  кожним  зціпівшимся  від  дощу  перехожим.
Як  смішно  було  спостерігати,  як  люди  боючись  холодної  погоди
дивились  на  нас  із  вікна.  Чи  то  заздрили  нашим  поцілункам,
 чи  то  просто  дивились...

А  потім  я  почала  відчувати  нестачу  чогось  у  тобі.
Мені  моментами  ставало  тебе  забагато.
Я  раніше  чула,  що  з  приходом  у  життя  того,
чого  так  хотіла,  ти  перестаєш  це  цінувати.

Може  я  занадто  довго  хотіла  з  тобою  бути,
що  не  побоялась  навіть  втратити...

При  найменшій  же  твоїй  помилці,  
при  найменшому  не  обережному  слові.
Я  не  роздумуючи  кинула  ніж  у  спину.
Я  не  свідомо  вирішила  з  тобою  попрощатись.

І  чого  гріха  таїтиму,  що  моментами  часто  сміялась.
З  того,  що  типу  ти  дурень,  бо  надіявся,  що  ще  мене  не  втратив.
Надіявся  повернуся.
Був  не  винний,  але  просив  пробачення.
Можливо,  я  таки  багато  для  тебе  значила.
Я  не  цінувала  тоді  того,
я  була  щаслива,  що  таки  кинула.  
Досягнула  бажаного.

Боже,  я  зараз  до  болю  огидна  собі.
Як  я  могла  так  з  тобою  поступити.  Як  могла  відпусти,
як  болю  титанічного  могла  тобі  завдати.

Минуло  неповних  4  місяці.
Кожен  наступний,  який  б  не  зявлявся  в  моєму  житті,
зраджував.
Після  кожного  отриманого  від  чергового  коханця  болю.
Я  нестримно  плакала.
Я  сиділа  в  куточку  і  згадувала  тебе.

Бо  ніхто,  чуєш,  ніхто  більше  не  був  для  мене  настільки  хороший,
як  ти.
Тільки  зараз  я  зрозуміла  це.
Тільки  зараз  мені  захотілось  тебе  повернути.
Тільки  зараз  я  каюсь,  бо  почала  боятись,  що  колись  таки  потону  у  власних  гріхах.

Зараз  нестерпно  шкодую,  що  тоді  кинула,
а  не  спробувала  тебе  змінити.
Може  б  у  мене  щось  таки  вийшло.
Шкодую,  що  кинула  і  не  зуміла  змусити  тебе  вчитись.
Бо  саме  бажання  вчитись,
бажання  вдосконалюватись  і  працювати  над  собою,
мені  у  тобі  не  вистачало.

Не  вистачало  книжкового  розуму.
Знаю,  ти  багато  пережив...
Знаю,  але  я  дуже  хочу  аби  весь  твій  біль
всі  твої  невдачі  закінчились.
Я  хочу  бачити  тебе  -  успішним.

Пройшло  чотири  місяці.
Весь  цей  час  ми  більше  не  спілкувались.
Видалились  із  друзів  в  соціальних  мережах.
І  до  цього  часу  один  одному  нічого  не  писали.

Як  раптом  в  один  із  моїх  самотніх  вечорів,
я  побачила  лайк  під  моєю  новою  фотографією.
Я  подумала,  що  ти  згадуєш...
Я  подумала,  що  досі  кохаєш.  І  мені  зараз  тебе  дуже
не  вистачає.

Я  набралась  сміливості  і  знову  натиснула  на  ту  кнопку.
Ту  з  якої  все  починалось  раніше.  Ту  яку  ти  колись  натискав.
Адже  ми  і  познайомились  вперше  у  соціальній  мережі.
Я  натиснула  кнопку  "долучити  до  друзів"
Не  прийшло  і  хвилини,  прийшло  сповіщення  "Підтвердив".
Я  почекала  і  ще  декілька  секунд,  набралась  сміливості  і  написала  йому  -
"Привіт!  Як  справи?  Як  ти?"
Він  відповів,  як  завжди.
Все  було  так  ніби  нічого  і  не  було  нічого  не  сталося.
Я  лише  відчувала  через  тенети  всесвітньої  павутини  його  здивування.
Адже  він  мав  здивуватись,  тому  що  я  йому
таки  написала.
А  може  не  здивувався?  Може  він  знав!
Та,  впринципі,  яка  вже  різниця...
Я  написала  йому  і  він  не  затягуючи  час  мені  відписав.
 
Все  почалось  з  самого  початку.
І  знову  ці  смайлики.  Засоромлені  спілкувались.  
Кожен  день  він  мені  пише.  Я  з  радістю  відповідаю.
Але  все  відбувається  радше  ніж  як  у  друзів...  і  навіть
не  згадується  те,  як  ми  разом  колись  кохались...

Так,  моментами,  я  хочу  його  повернути.
Але  хто  зна  чи  цінуватиму  я  його  цього  разу.
Хто  знає  чи  не  закінчиться  знову  все  так  погано...

Він  може  і  навчився  жити  без  мене,
а  я  знову  в  його  світ  ввірвуся  і  знову  завдам  йому  болю.

Тим  більше  я  досі  часто  думаю,  про  іншого.  Який  давно
відправив  мене  у  френдзону.  З  яким  ми  друзі.  А  хотілося  б  більшого...

Якщо  б  я  могла  дати  комусь  пораду,
я  б  сказала:  "Дівчата,  ніколи  не  заплутуйтесь  у  своїх  хлопцях,  як  я.  Чіпляйтесь  якогось  одного,  найкращого,  та  до  смерті  його  кохайте."

Інколи  я  ладна  розцарапати  собі  обличчя.  Бризнути  в  нього  кислотою.
Може,  якщо  б  я  народилась  страшною,  чоловіки  б  навіть  не  дивились  на  мене,
не  втручались  у  моє  життя  і  я  б  жодного  з  них  не  змусила  страждати  так  само,  як  і  вони  мене.  

Я  написала  лише  історію  одно,  який  посів  місце  у  моєму  серці.  
А  ж  іще  десятки  інших,  які  щодня  мій  телефон  зізнанями  розривають.́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546896
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.12.2014

не більше, не більше

А  я  могла  би  стати  актрисою,  аби  не  злазити  з  бікбордів  твоєї  душі.  
Я  б  могла  поглядом  щодня  мозолити  тобі  очі.
Я  могла  б  стати  телеведучою,  щоб  щодня
нести  тобі  брехну  прямо  в  очі,
змушувати  тебе  слухати  мене  і  шаленіти
від  одного  мого  погляду.

Коли  якось  проснулась  поряд  з  тобою  зранку  ти  сказав  мені
мов  "Знаєш,  ти  типу  спокійна  і  очі  в  тебе  чисті,  ти  говориш  про  вічність,
а  я  не  завжди  розумію  тебе.  У  мене  немає  машини,  квартири,  бабла,  скажи,  ну  що  ти  в  мені  найшла?"  
Я  вкусила  тебе  поглядом  і,  як  звично  втекла.  
Втекла  і  не  лишила  після  себе  і  сліду.

Мій  спокій  в  мені  постійно  кричав  "Та  пішли  ви  всі  в  дупу!"
Я  до  чорту  посилаю  весь  світ,  люди  щодня  трахають  мені  душу.
Тупі  лицеміри.  Та  пішли  ви  всі  нафіг.  Залиште  мене  саму.  Саму,  тихо  в  кутку  ось  тут  помирати.  
Геть  із  моїх  думок.  
Геть  із  мого  серця.
Я  коханка  твоя,  але  
не  більше,  не  більше...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014

Ніколи не думала

Ніколи  не  думала,  що  напишу  пролог.  
Не  написала.
Ніколи  не  думала,  що  читатиму  свої  рядки  і  мене  буде  
хтось  слухати.
І  не  слухали.
Ніколи  не  думала,  що  до  ранку  кохатимусь  з  негром.
Не  кохалася.
Ніколи  не  думала,  що  ти  мене  любиш.
Не  любив.

І  ніколи  не  думала.  Це  ніколи  не  траплялося.
Але  мені  скількись  там  "...надцять"
Життя  ще  попереду.

Усе  починаю  і  знову  і  знову.  Скоро  вибухну.  Скоро  полечу.  
Полечу  вище  себе.  Досягну  небес.  Згадаю  улюбленого  поета.  
Походжу  боса  ванільними  хмарами.  Зізнаюсь  у  коханні.  Подивлюсь  ще  раз  Леона  кіллера,  заплачу  над  Хатіко.  Прочитаю  Де  Сада.  Процитую  Петрарка.  Напишу,  про  осінь.  І  знаєш  усім  на  зло,  знов  поцілую  твоє  чоло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546403
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.12.2014

Страшно боюсь

Страшно  боюсь  старою  померти.
Все  починалося  з  осені,
тривала  жовтява  пора.
Я  доторкалась  до  листя  руками,
Й  чекала,  що  прийде  нарешті  зима.
Почнеться  Різдво,  святе  Водохреща
Народиться  Господь,  маленьке  дитя
Щороку,  надіюсь,  що  це  порятунок,
Що  з  народженням  Бога  погане  мина.

Повернуся  до  осені,  у  ній  лиш  журба
Я  плакала  так,  що  тремтіла  земля.
Кричала,  про  те,  що  життя  -  боротьба.
А  я  надто  слабка,  я  занадто  слабка.

Бо  весь  всесвіт  ламає  мене,
Робить  хворою  кожну  суглобу
Я  оголена  стану  і  надто  жива
На  собі  кожну  рану  відчую  буття.

Я  кричатиму  так,  що  зруйную  стіну.
Велику  Китайську  і  надто  міцну.
У  Китайців  вся  міцність  в  стіні
Бо  все  решта  настільки  тонке,
Що  дешеве  і  дуже  слабке.

І  машини  дешеві  і  речі  і  рис.
І  той  одяг,  
Який  я  скуповую  в  них.
Він  дешевий,  як  моя  душа.
Я  плаксива  і  надто  пуста.

Все,  що  маю  -  нав'язливі  вірші,
Книжку  Бредбері,  
І  кілька  записок  про  те,
Як  трималась  за  небо  руками,
і  кричала  про  все  дороге...

Ми  живем  у  суспільстві  зрадників,
Брехунів,  що  страждають  від  себе
Тих,  що  брешуть  занадто  багато
І  в  своїй  же  брехні  помирають.

І  я  тоже  нещасна  брехунка.
Я  в  віршах  лиш  сакрально  чиста
Я  брехунка  у  всесвіті  грішних
Я  поранена  долею  жінка.

Дуже  часто  бувала  зраджена
Надто  сильно  когось  любила
У  руках  чоловічих  я  танула
Віддавалсь  сакрально  поранена.

І,  щорозу,  мене  покидали
Я  від  болі  рвала  волосся
І  тонула  від  болю  в  імлі
Кожен  рік,  як  приходила  осінь.

Платонічно  кохала  багато
І  втрачала  чомусь  найдорожчих
Щонеділі,  ходила  до  церкви
На  колінах  стояла  завзято.

Я  страшно  боялась  старою  померти
Такою,  щоб  виносили  з  хати,
у  зморшках  померлу,
з  склерозом  завз'ятим,
Щоб  перед  смертю  чомусь,
не  впізнала  я  брата.

І  померти  я  хочу  такою,
щоб  кожну  дрібничку  завжди  пам'ятала,
Молодою,  стрункою,  красивою  навіть,
Я  хочу  піднятись  до  пекла  чи  раю.

Бо  не  знаю  чого  заслужила.
Чи  була  справедлива  до  мами,
хоч  і  часто  бувала  на  грані,
Боже,  скажи,  
може  я  заслужила  попасти  до  раю?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014

Поплач, дорогенька…)

Поплач,  дорогенька,  це  ще  не  межа
Виплачи  біль  весь,  дійди  до  кінця.
Я  знаю  як  боляче,  я  знаю  як  пусто
Не  йди  по  шляху  лиш  гіркої  розпусти.

Бо  з  часом  минеться  все,  люба  моя,
І  біль  весь  гіркий,все  ж  зникне  до  дна
І  очі  твої  вже  сіятимуть  щастям
Не  будеш  вважати  життя  вже  прокляттям.

І  промах  свій  кожен  на  біль  не  рівняй
І  душу  покинуту  не  залишай
Поплач,  дорогенька  і  пам'ятай:
"Щастя  прийде,  лиш  терпляче  чекай"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014

5 місяців, коли я гріюсь тільки твоїм теплом.

Коло  ти  відчуваєш  солодкі  нотки  його  голосу  і  трепіт  від  на  пів  солодкого,  такого  ніжного  і  улюбленого  поцілунки,  ти  розумієш  що  всі  інші  проти  нього  анулюються.  Втрачають  здатність  бути  кращими  за  нього,  втрачають  свою  силу  і  мужність  у  твоїх  очах.  
Коли  я  навіть  думаю,  про  тебе,  я  відчуваю  що  від  мого  серця  широко  простягаючи  до  кінцівок  рук  і  ніг  відходить  якесь  надзвичайно  казкове  тепло.  Я  розумію,  що  навіть  думаючи,  про  тебе  я  зможу  зігріти  себе  у  найхолоднішу  ніч.  Ти  настільки  в'ївся  в  мою  пам'ять,  засів  в  мої  думки,  що  я  часом  надто  сильно  боюсь  тебе  втратити.  Боюсь,  що  ти  забудеш  про  мене  і  як  непотріб  викинеш.  

І  скоро  5  місяців,  5  найкращих  місяців  -  місяців,  коли  я  гріюсь  тільки  твоїм  теплом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513028
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.07.2014

Чекає на тата

Сидить  коло  мами  маленька  дитинка
І  книжку  гортає  собі  сама
Сидить  і  чекає,  чекає  на  татка
Чекає  на  татка,  а  тата  нема

"Ну  де  ж  ти,  мій  рідний,
де  ж  ти  пропав?
Навіщо  нас  з  мамою  ти  залишав.
Ти  ж  знаєш,  як  люблю  тебе  я,  рідненький,
Вертайся  до  мене,  я  ж  була  чемна!"

Не  знає  дитина  де  тато  пропав
Не  знає,  що  тато  насправді  герой  
Нема  кому  книжку  їй  прочитати
Вона  лиш  сидить  і  чекає  на  тата.

І  в  погляді  в  неї  горить  така  іскорка,
що  тато  вернеться,  що  тато  живий
Та  тато  вже  ангел,  з  небес  заспокоює
Маленьку  принцесу  свою  береже.

Він  часто  приходить  до  неї  у  сни
І  міцно  у  снах  він  її  обіймає
Каже,  що  поряд,  просто  вона,
не  бачить  його,  тому  і  чекає...

А  час  все  проходить  й  дитя  виростає
І  розум  і  щирість  росте  і  краса
Усе  в  неї  є,  а  тата  немає!
Лиш  спомин  з  дитинства  і  тата  душа!

І  досі  вона  зрозуміти  не  може
Чому  не  прийшов  він,  коли  так  чекала
коли  іншим  дітям  книжку  читали
Вона  у  сльозах  лиш  терпляче  чекала

Не  знає  дитина,  що  тато  її
Насправді  герой,  воював  за  країну.
Що  власне  життя  він  віддав  під  розстріл
Щоб  не  мучили  більше  рідненьку  країну.

Щоб  маленька  принцеса,  дитина  його
Жила  у  мирі,  любові  й  достатку
В  Україні  красивій,  без  війн  і  тривог
Споминала,  про  власного  татка!

Вже  роки  минають,  а  дочка  чекає...
Надія  у  серці  її  не  вмирає
І  дочка,  дружина  і  мама  старенька
Всі  чекають  на  нього,  аж  плаче  серденько...

Лиш  підсніжники  проростають,  
тихим  поглядом  татка  її.
Ой  не  плач,  дорогенька,  твій  тато
Він  герой  і  живий,  хоч  і  вбили  його  на  війні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014

CПОВІДЬ Грішниці…

Я  давно  вже  нестерпно  грішна
Перед  сном  я  не  молюсь  давно
У  молитві  не  прошу  Господа,
Щоб  вселив  в  мені  світло  й  добро

Я  забула  дорогу  до  храму
Поклик  серця  туди  не  відводить
Я  давно  вже  на  вік  поранена
І  до  мене  мій  Бог  не  приходить

Я  щоночі,  лише,  гірко  плачу
Бо  не  маю  підтримки  і  сили
І  нехай  мене  Бог  мій  пробачить,
Що  я  стала  занадто  не  щира.

І  я  вірю  в  любов  після  сексу  
А  ти  вчив  мене,  Боже,  не  тому
Я  грішу  з  кожним  днем  усе  більше
І  торкаюсь  до  тіла  рукою.

Я  сьогодні  у  розпачі  гніву
Я  втомилась  від  власного  болю
Так,  створила  собі  кумира
І  на  бій  я  з  собою  виходжу

Я  так  хочу  бути  кохана
Я  так  хочу  літати,  без  бою
Я  чіпаюсь  за  небо  руками
Я  лікую  в  собі  тонни  болю.

І  весь  всесвіт,  для  мене  пустиня
Корчу  з  себе  занадто  розумну
Я  на  вік  вже  приречена,  точно
Та  ніхто  моє  серце  не  слухає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014

Давай поїдемо в Францію…

А  давай  просто  зламаємо  усі  перешкоди.  Давай  забудемо,  про  те  що  нас  розділяє  ця  відстань.  Котра  не  може  зробити  наше  кохання  сильнішим  через  мало  хвилин  проведених  поряд  разом.  Але  і  водночас  не  може  його  зруйнувати,  бо  ми  кохаємо  надто  сильно,  бо  ми  постійно  знаходимось  в  голові  один  одного.  Давай  кинемо  усе  і  приїдемо  в  одну  країну,  в  одне  місто.  Давай  поїдемо  в  Францію.  Поїдемо  в  країну  поцілунків,  країну  кохання.  
Я  б  кинула  усе,  чесно.  Кинула  і  сіла  на  потяг  та  поїхала  б  туди  де  ти  ходиш  кожного  ранку.  Де  проводиш  свій  час,  розважаєшся  і  сумуєш.  Де  вловлюєш  тисячі  поглядів,  подихів,  ароматів.  Я  б  приїхала  і  дозволила  вловити  тобі  і  мій  погляд,  мій  аромат.  Та  гірке  усвідомлення  того,  що  я  не  зможу  кинути  все  і  взяти  квиток  на  поїзд  зупиняє  мене.  Бо  в  країну,  в  котрій  ти  живеш  не  ходять  поїзда.  Через  океани  не  ходять  поїзда...
Тому  давай  разом  поїдемо  в  Францію...  Давай  вловимо  погляди  один  одного  в  чарівній  і  солодкій  Франції,  серед  мільярдів  чужих  облич  знайдемо  наші  такі  рідні  і  кохані  погляди.  Давай  хоч  у  мріях,  у  снах  на  малесеньку  мить  побудемо  поряд...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512034
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.07.2014

Коли я вп'янію…

Коли  я  після  третьої  склянки  вп'янію.  П'яна  впаду  тобі  просто  в  обійми.  Тихо  притиснусь  до  твого  серця  і  без  жодних  надмірностей  застигну  там,  як  воскова  статуя.  Я  влізу  в  твоє  серце,  як  порцелянова  лялька,  тремтітиму  в  твоїх  обіймах  і  коли  ти  просто  дивитимешся  мені  у  вічі,  не  подарую  тобі  такого  довгоочікуваного  поцілунку.  
Я  влізу  в  твоє  серце,  як  єдина  істина  леді  і  в  ньому  розчинюсь,  як  остання  дешева  повія.  Я  залишу  в  тобі  великий  слід  себе,  особливо  на  тих  місцях  тіла,  де  знаходиться  серце  і  де  тихо  грілась  моя  голова.  
Ти  не  скажеш  нікому,  про  нашу  зустріч.  Ти  мовчатимеш,  про  наших  рук  сплетіння  та  ти  ніколи,  милий,  не  забудеш,  ніколи  не  відпустиш  і  не  стреш  свою  пам'ять.  Бо  після  моїх  обіймів,  солодшими  будуть  тільки  обійми  твоєї,  ще  не  народженої,  дитини.  
І  після  зустрічі  ти  ще  не  раз  згадуватимеш  мій  розмитий,  п'яний  погляд.  Щоночі  в  сні  повтором  обійматимеш  мою  талію.  Відчуєш,  як  розривається  твоє  серце,  коли  я  власним  тілом  тихо  притискаюсь  до  нього.  Відчуєш,  але  більше  ніколи  так  і  не  зможеш  набратись  сміливості  та  просто  мені  написати.  Не  зможеш  покликати  мене,  просто  погуляти.
І,  може,  якщо  ти  колись  таки  наважишся  зробити  хоч  якись  маленький  крок  мені  на  зустріч,  я  відповім  тобі  повною  взаємністю.  Я  грітимусь  у  твоїй  обіймах  кожен  вечір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512026
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2014

Цього стану, що зараз між нами…

І  навіть  мартіні  стало  солодким
Я,  щоночі,  мов  ліки  приймаю  його
Заливаю  ним  душу,  як  в  квітні
І  спати  лягаю,  щоб  добре  було

А  зранку  встаю  і  кудись  поспішаю
І  біль  головний  з  пантелику  збиває
І  спортом  лікую  свій  розум  шалений
У  вуличках  де  є,  все  надто  зелене.

Я  про  все  забуваю,  крім  тебе
Кожен  подих  я  твій  пам'ятаю
Мов  мелодію  згадую  голос
І  усмішку  безмежну  без  краю.

Я  напевно  на  час  вже  залежна
Бо  про  тебе  я  думаю  часто
Я  чекаю,  терпляче  чекаю,
Поки  станеш  дорожчим  за  всесвіт.

Вже  півроку  пройшло  з  того  часу
Як  тебе  я  мов  книгу  читаю
І  я  знаю  про  тебе  багато
Та  чи  любиш  мене  я  не  знаю...

І  ти  знаєш,  яка  я  плаксива
Як  сприймаю  все  різко  і  тяжко
Ти  весь  час  мої  сльози  втираєш
Коли  боляче  дуже  і  важко.

Ти  для  мене  став  дуже  близьким  вже,
Щось  середнє  між  другом  й  коханим
Та  так  мало  й  нестерпно  мені
Цього  стану,  що  зараз  між  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014

Я не надто хороша для тебе.

Я  не  надто  хороша  для  тебе.
Надто  різні  у  нас  магніти
Я  не  надто  красива  для  тебе
Ми  з  тобою  занадто  різні.

Я  не  не  маю  краси  Афродіти
І  не  створюю  штучну  красу
Я  вдіваюся  так,  як  зручно
Не  по  моді  я,  звісно,  живу

Я  не  надто  хороша  для  тебе
Я  не  ходжу  у  клуби  і  ще,
Я  не  п'ю  і  не  курю  цигарок
У  душі  в  мене  світло  живе.

І  щоночі  читаю  я  книги
Про  реальність,  якої  нема
Я  записую  все,  що  прожила
У  сонетах  і  власних  віршах.

Я  не  надто  для  тебе  хороша
Я  щовечора  вдома  сиджу
Я  цитую  на  пам'ять  Сенеку  
Я  по  своїх  стандартах  живу

Я  цікавлюся  книгами  Бредбері
Філософію  часто  я  вчу
Я  малюю  постійно  ангелів
І  від  болі  я  вже  не  кричу.

Часом  думаю  я  про  вічність
Що  десь  там,  де  є  світу  межа
Починається  нове  і  щире
Та  по  справжньому  вічне  життя

Я  не  надто  хороша  для  тебе
Я  збираю  на  вулиці  кішок
Мені  шкода  стає  бідолашних
Я  турбуюся  дуже  про  інших

Я  не  надто  для  тебе  хороша
Ти  цінуєш  усе,  що  фальшиве
Що  блищить  і  замазане  гримом
Що  сіяє  одним  пілігримом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014

Один день!

Один  день!
День  який  змінить  кардинально  моє  життя.  Я  не  знаю  чи  зміни  приведуть  до  вселенського  щастя  чи  до  шаленої  болі.  Але  факт  в  тому,  що  все  зміниться.  У  мене  зараз  подвійне  почуття.  Мене  дістала  одноманітність  і  я  чекаю  цього  дня,  бо  дуже  хочу  змін.  І  я  нестерпно  боюсь  цього  дня,  бо  одне  не  те  сказане  слово  може  зіпсувати  мені  не  одну  вічність,  зруйнувати  не  одну  мрію  і  всі  мої  титанічні  зусилля  підуть  нанівець.  
Один  день!
День  коли  я  стану  на  крок  вище  до  власної  мрії  і  на  крок  нижче  до  безперспективного  майбутнього.  
День,  коли  я  зроблю  свій  перший  великий  взлет.  День  коли  я  стану  по-справжньому  вільною.
Один  день!
І  я  забуду  всі  обіди,  весь  біль  минулого  зітреться  нанівець.  
Я  так  чекаю  цього  дня.  
Дня  коли  буду  на  самому  піку  щастя.  Обернусь,  гляну  легеньким  поглядом  в  минуле.  В  очі  людей,  які  казали  моїй  мамі  колись,  що  я  бездар  і  з  мене  нічого  не  вийде.  Які  не  не  один  раз  змушували  мої  очі  ставати  вологими  від  сліз.  Людей,  які  звались  моїми  наставниками  і  змушували  щоночі  тремтіти  від  дикого  болю,  завданого,  здавалось  звичайними,  словами.
Дня,  коли  я  зможу  глянути  у  татові  очі  і  сказати  -  "Рідненький,  вам  не  треба  більше  працювати!"
Коли  я  зможу  віддавати  у  переході  бідним  вже  не  останній  гривень,  а  потім  пішки  йти  додому.  А  зможу  віддати  більше  за  гривень,  при  цьому  не  позбавляючи  себе  такої  розкоші,  як  "маршрутка."
День,  коли  я  зможу  подякувати  братові,  за  все,  що  він  для  мене  робить  не  лише  на  словах.  Коли  я  зможу  допомагати  людям,  які  цього  потребують.  День,  коли  я  зможу  доторкнутися  до  ручки,  свого  маленького  синочка,  в  той  час  коли  за  іншу  руку  мене  тримає  той  самий,  коханий,  котрого  я  шукала  все  життя.  
В  той  день  встановиться  баланс  щастя  у  всьому.  І  молитва  до  Бога  стане  все  щирішою  і  інтенсивнішою.  Я  відчую  трепіт  найближчих  людей  поруч  і  зрозумію,  що  такою  щасливою  я  ще  ніколи  не  була.
Зрозумію,  що  більшого  щастя  мені  не  треба...
І  ніякі  клуби,  вечірки,  шумні  компанії,  ніщо  не  замінить  тепла  коханого  поруч  і  малесеньких  долонь  маленького  синочка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496741
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2014

Ти зазвичай…

Ти  зазвичай  просинаєшся  щодня  у  6  годині  ранку.  Чистиш  зуби,  готуєш  смачний  сніданок  на  двох.  На  твоєму  столі  стоять  стандартно  дві  тарілки,  дві  кружки  запашної  кави  і  смачні  круасани,  які  ти  заздалегіть  спекла.  

Ти  запитуєш  себе  у  підсвідості  -  "А  для  кого  друга  порція,  друга  тарілка?"  Мабуть,  ти  по  трошки  божеволієш.  

Ти  готуєш  їжу  та  не  їси  її.  Говориш,  що  готуєш  її  для  нього,  а  де  він?  Його  нема...
Він  -  це  витвір  фантазії  твоєї  хворої  самотності.  І  тебе,  мабуть,  вже  б  давно  запхнули  в  психушку,  якби  не  мама...  

Ти  дуже  змарніла,  ти  харчуєшся  болем.  У  тебе  така  дієта,  яка  вбиває  тебе,  змушує  душевно  хворіти.  Змушує  щодня  виживати.  
Ти  йдеш  кожного  дня  на  навчання  одним  і  тим  же  маршрутом,  носиш  з  собою  сотні  полотен  і  паперів.  Тебе  кожен  день  виснажує  власна  робота.  А  відпочинок...А  що  це?  Ти  навіть  такого  не  знаєш!
Зранку  до  ночі  працюєш.  Вночі  плачеш  і  робиш  записи  у  свій  щоденник.

У  тебе  в  душі  намагнічена  болем,  вакумна  сфера.  Ти  не  вмієш  жити.  Ти  занадто  сильно  віриш  своїм  фантазіям.  А  вони?  А  що  вони?  Вони  часом  надто  сильно  тебе  вбивають...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496432
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.05.2014

В той день…

В  той  день  у  моєму  житті  з'явився  Даня.
Він  стояв  і  дивився  на  мене  тихим  і  холодним  поглядом.  Він  довго  мовчав.  Наче  втратив  мову.  Я  тремтіла.  Тремтіла  на  стільки,  що  помічала,  як  час  від  часу  по  моєму  тілу  пробігали  мурашки.  А  потім  він  підійшов  і  нарешті  заговорив  до  мене.
Він  був  не  таким,  як  усі  інші.  Його  тепла  могло  вистачити,  щоб  зігріти  собою  вічно  холодний  дощовий  Львів.  Він  жив  у  своєму  просторі  і  часі.  Ніколи  не  настроював  годинник,  любив  міцну  каву  з  морозивом.  Він  казав  мені,  що  у  житті  потрібно  любити  кожну  хвилинку,  кожен  подих.  Казав,  що  ніхто  не  зможе  зіпсувати  мені  настрій,  якщо  я  тільки  сама  цього  не  заходжу.  Він  огортав  мене  любов'ю  і  я  тонула  в  ній.  
Згодом  ми  стали  проводити  вихідні  в  обіймах  один  одного.  Кава,  чай,  кіно,  театр.  Я  ніколи  не  бачила,  щоб  хлопець  так  захоплено  дивився  нудну  виставу  у  театрі.  Він  зжимав  мою  руку  так,  що  мені  хотілось  полетіти,  наче  повітряна  кулька.  
Я  могла  годинами  сміятись  з  того,  як  він  не  міг  давати  собі  ради.  Не  вмів  зав'язувати  краватку  і  не  знав  як  заварити  звичайний  чай.  
Він  спілкувався  тільки  на  загальні  теми  і  ніколи  не  говорив  про  себе.  Часто  він  розповідав  мені  про  море.  Про  те,  як  там  на  березі  Середземного  моря  починається  нове,  тепле  життя.
Це  була  найкраща  осінь  у  моєму  житті,  проведена  поряд  з  тобою.
Вперше  вона  була  такою  теплою  і  наївно  щирою.  Та  вона  пішла,  а  разом  і  з  нею  ти  пішов  з  мого  життя  так  само  несподівано,  як  і  увійшов  в  нього.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496427
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.05.2014

Боже, прости!

Я  картаю  себе  вже  не  вперше
Я  породжую  в  серці  гріхи
Я  забула  дорогу  до  церкви
Я  не  молюся,  Боже,  прости.

Я  читаю  неправедні  книги
Я  забула,  про  слово  "мораль"
Я  розпусниця,  Боже,  помилуй!
Сильну  кару  мені  не  давай.

Не  турбуюся  я  про  рідних.
Забуваю,  про  їхнє  життя
Не  достатньо  тремчу  коли  чую,
Твоє  праведне  й  світле  ім'я.

Та  я  змінюся,  Боже,  благаю
Не  дай  впасти  мені  у  обман
Будь  зі  мною,  коли  помираю
Від  образи,  від  болю  і  зрад.

В  мене  в  серці  шалено  пусто
Я  підтримки  не  маю,  на  жаль.
І  я  падаю  в  яму  розпусти
Боже,  благаю,  впасти  не  дай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014

Душевний біль

Душевний  біль  -  тягар  на  плечах.
Клеймо  нестерпне  у  моїй  душі.
І  сльози  дикі  та  відверто-чесні,
На  серці  рани  всі  присвячені  тобі.

І  кожен  шрам  в  душі  -  це  психотропік!
Із  іменем  твоїм,  роздертий  нанівець.
Я  візьму  голку  і  зашию  наскрізь,
Всю  біль  зітру  ризинкою,  мов  олівець.

Моя  душа  вся  в  дирах  від  обману.
Які  роками  розїдались  кислотою,
Словами,  вчинками  і  діями  народу,
Немов  корозія,  що  на  ключах  від  дому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014

Я почуваюся чужою…

А  знаєш?  Я  почуваюся  чужою.
Серед  століття  і  чужих  людей.
Серед  цих  мас,  яких  не  розумію
Не  люблю  я  сучасності  речей.

Душею  я,  в  добі  середньовіччя
Де  лицарі,  де  леді,  де  бої.
Бали  розкішні,  а  не  дискотеки
Шляхетні  дами,  тихі,  рокові.

Там  де  Петрарка  і  його  Лаура
Де  Данте  Беатріче  покохав.
Там  де  Шекспір  смаглявій  леді
Сонети  вічні,  сотнями  писав.

Там  де  немає  п'яних  принців
З  цигаркою  в  прокурених  губах
Там  де  тримають  слово  честі,
В  дуелях  гинуть  задля  дами  серця.

А  знаєш?  Я  чужа  тут,  правда.
Терпіти  я  не  можу  дискотеки.
Я  люблю  гори,  люблю  малювати
Вночі,де  ватра,  на  гітарі  грати.

Я  знаю,це  суспільство  не  для  мене
Фальшиві  почуття  мені  чужі
Тут  щирості  нема,  усе  для  мене,
Не  щире,  брудне,  не  людське.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014

Ми всі заручники…)

Ми  всі  заручники.Немаємо  свободи.
Ми  всі  чужинці,  на  чужій  землі
Ми  всі  заручники,  згвалтованого  світу.
Ми  всі  залежимо,  від  всього  навкруги

Я,  як  душа,  що  прагне  перемоги
Ти  ідеал,  продажної  землі
Я  не  свята,  лише  чуть-чуть  залежна,
Від  тебе  і  від  всього,  що  в  тобі

Система  ідеалів  навкруги
В  полон  до  неї  я  попала
Я  клята  полонянка,  своїх  мрій
Без  тебе  я,  по  трошечки  вмирала

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013

Давай, візьми мене у свій полон…)

Давай,  візьми  мене  у  свій  полон!
Закрий  мій  рот,  суворим  поглядом.
Давай  скажи  мені  -"  іди  сюди"
Таким  суворим  грубим  голосом

Давай  завершемо  розмови
Поставим  крапку  після  речень
Ти  не  кажи  мені  тепер,  ні  слова,
Не  хочу  чути  цих  пустих  завершень

Не  вмію  слухати  тебе,  ти  ж  знаєш!
Тому  благаю  я  тебе  мовчи
Не  хочу,  відчувати  твоє  серце,
Боюсь  тоді  любов  не  обійти.

Боюсь,  я  в  тебе  просто  закохатиcь,
Боюсь,  я  знову  буду  ще  страждати
Боюсь,  у  серці  лишиться  відбиток
І  не  відновлю  я  колишній  ритм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013

Я психічно хвора тобою…

Я  психічно  хвора  тобою.
Неврівноважена  сотнями  фраз
Я  психічно  хвора  тобою,
Я  частково,  відмираю  у  цей  час

Пройде  ще  рік  і  я  над  цим  сміятимусь,
Казатиму,  яка  була  дурна
Та  зараз  я  себе  не  заспокою
Бо  я  частково,  відмираю  у  цей  час

Я  психічно  хвора  тобою,
Я  думаю,  про  тебе  цілий  час.
У  сни  свої  тебе  я  знову  кличу
І  ти  приходиш  вже  не  перший  раз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013

Надто боляче було…

А  надто  боляче,  було  в  останній  раз,
Щоб  ще  раз  все  це  знову  починати.
А  надто  боляче  було  в  останній  раз.
Одного  лиш  хотілося  тоді  -  вмирати.

Два  речення,  спокійне  -  "Все  прощай!"
А  потім  сльози,  біль  шалено  сильний,
І  дикий  крик  душі,  і  гнів  великий,
Так  розривали  сереце  на  повал.

Так  боляче  було.  Так  холодно  і  пусто.
Казала  в  трупку  я  тобі  -"Все  просто.
Ми  різні  люди  в  тому  справа.
Ми  не  любили  один  одного  і  я  це  знала."

А  коли  ти  не  бачив,  я  дуріла,
Кричала  у  істериці,  який  кошмар!
Я  ненавиділа  тебе  і  водночас  любила.
Я  вірила  тобі,  а  ти  мене  продав.

Я  віддавала  тобі  все,  що  мала.
Всю  свою  душу,  ніжність  і  тепло.
А  ти  плював  безжально  і  сміливо.
На  орбіталі,  розривав  мою  любов.

Я  помирала,  не  тілом,  а  душею.
І  моє  серце,  після  тебе  зачерствіло.
Я  стала  безсердечна  через  тебе.
То  плакала  від  болі  то  дуріла.

Ти  лиш  один  мене  жорстоко  зрадив
А  я  не  вірю  тепер  всьому  світу.
Ти  перший  був  у  мене  і  останній.
Мені  в  самотності  найкраще  буде  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013

Я клята полонянка

Ми  всі  заручники.Немаємо  свободи.
Ми  всі  чужинці,  на  чужій  землі
Ми  всі  заручники,  згвалтованого  світу.
Ми  всі  залежимо,  від  всього  навкруги

Я,  як  душа,  що  прагне  перемоги
Ти  ідеал,  продажної  землі
Я  не  свята,  лише  чуть-чуть  залежна,
Від  тебе  і  від  всього,  що  в  тобі

Система  ідеалів  навкруги
В  полон  до  неї  я  попала
Я  клята  полонянка,  своїх  мрій
Без  тебе  я,  потрошечки  вмирала

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013

Сама людина…

Підлість,  злість  вбиває  душу
Сама  людина,  у  собі  святе  все  рушить
Вбиває  все  моральне  і  стає  цинічна
Кружляє,  по  землі  оцій  циклічно

В  свої  пріорітети,  вперше  ставить  гроші
А  потім  підлість  й  вигоду  собі
А  де  ж  святе,  згубилося  й  хороше?
Чом  доброта  людська,  згоріла  у  вогні?

Для  чого  жити?  Як  нема  моралі
Й  корупція,  живе  у  нашій  владі
Для  чого?Якщо  сонце  вже  не  світить
У  кожному  із  нас,  коли  сміються  діти

Всі  люди  грішні,  брешуть  без  зупину
Втрачають  друзів  і  свою  родину
У  зраді  слова  тонуть,  як  у  морі
Летять  в  безодню,  як  пустоголові...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013

Не заздріть багатству)

Не  заздріть  ніколи  багатству
Не  заздріть  мільйонам  чужим
Немаєш  мільйонів?  Це  ж  краще
Душа  не  згорить  у  вогні
Мільйони,  авто  і  багатсво
Дешевше  за  все  у  житті
Дорожче  мільйонів  й  багатства
Це  все,  що  у  нас  у  душі
Немає  в  житті  більше  щастя
Ніж  мати  у  серці  любов
Не  заздри  мільйонам  багатшим
Бо  гроші  дешевше  душі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013

Велика дівчинка…

Велика  дівчинка,  
Хоч  віком  і  маленька
То  плаче,  то  сміється
Крок  за  кроком
На  каблуках  їде  таких  високих
Що  ноги  перекошуються  боком
І  ще  чуть  –  чуть  і  втома    поламає
Її  усю  і  впаде  на  асфальт
Та  ні,  не  дочекаєтесь,  вона  не  впаде
Бо  надто  сильна,  духом  є  вона
Вона  пройде  весь  шлях  дороги
І  стане  зіркою  на  тлі  у  небуття
Не  впаде,  бо  у  неї  добре  серце
Живе  вона,  для  всіх  як  сенс  життя
На  допомогу  прийде,  тим  хто  зрадив
Бо  в  ній  живе,  від  Бога  доброта
Пробачить  все,  лиш  залікує  рани
У  зболеному  серці  зцілить  всі  обмани…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013

Я переживу

А  я  забуду  і  переживу
Зітру  тебе  із  стін  своєї  мрії
А  я  забуду  і  усе  стерплю
І  лиш  залишу  капельку  надії
Нехай  говорять  –  
«Серцю  не  прикажеш»
А  я  прикажу  і  усе  стерплю.
Я  все  зумію  і  забуду
Я  сильна,  я  переживу.
Я  покохаю  іншого
Від  тебе,  ще  не  гіршого
А  може  навіть  кращого
Та  навіть  і  найкращого.
І  не  згадаю  я  тебе
І  за  тобою  не  заплачу
Колись  із  часом,
Я  тобі  усе  пробачу…)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013

Мій перший крок…

Я  пам’ятаю  свій  перший  крок
Як  пролунав  мій  перший  дзвінок
І  перша  вчителька  мила  моя
Я  пам’ятатиму  її  усе    життя

Однокласники  рідні  мої
Нові  друзі,  щасливі  дні
Перші  літери,  кроки  в  житті
Перші  успіхи,  взлети  мої

Перше  падіння  і  перший  біль
Перша  радість  і  перший  гнів
Нові  друзі  і  новий  біль
Перший  хлопець  коханий  мій

Перші  помилки,  уроки  життя
Перші  старання  і  перше  «два»
Учительський  крик  і  мудрі  слова
Щоб  зрозуміти  всю  цінність  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013

І чом брехати я ж тебе люблю…

Весна  минає  вже,  пора  кохання
І  я  уже  відчула,  що  люблю
Що  говорити,  як  в  думках  навчання
І  чом  брехати,  я  ж  тебе  люблю...

Люблю,  ще  досі  я  люблю
Не  по  дорослому,  а  як  дитина
І  не  скажу  тобі,  ні  слова  не  скажу
Бо  вся  тремчу,  коли  стою  з  тобою

І  зовсім  не  важливо,  що  далеко
Знаходишся  від  мене  у  цей  час
Я  просто  відчуваю,    запах  твого  тіла
На  відстані,  яку  не  подолає  навіть  час...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013

Любила…

Сиділа  в  самоті  і  щось  собі  шептала
Губилась  у  словах,  тонула  у  сльозах
І  мовчки  у  ілюзію  свою  вникала
Любила  більш  за  все  я  бути  в  самоті

Любила  так,  безмежно  сині  очі
Що  говорили  кожен  день  мені  люблю
Любила  цю  ілюзію  в  думках  забудчих
Чекала  я  тебе  в  сльозах  в  кутку

Чекала  день,  і  рік,  і  мить,  і  місяць
Чекала  вічність  цілу  я  тебе  
Ти  не  прийшов,  втомилася  чекати
І  більше  вже  не  вмію  я  кохати

Нема  тебе,  весь  світ  помер  для  мене
Весь  світ  пішов  з  тобою  в  небуття
Не  знаю  чи  я  зможу  ще  кохати
Коли  я  вчуся  тільки  не  страждати…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013

Ламайте стереотипи…

Все  своє  життя,  ми  живемо  не  так  як  маємо  жити  насправді.  Ми  весь  час  прагнемо  того,  чого  прагне  наш  розум,  а  не  наша  душа.  І  це  мабуть  найбільша  наша  помилка.  Запитайте  себе  –  «Чи  досягли  ви  в  житті  того  чого  хотіли?  Чи  стали  тим,  ким  хотіли  стати  ви,  а  не  ваші  батьки?  Чи  жили  ви  хоч  раз  так,  як  хотілося  цього  вам,  а  не  так  як  вимагають  цього  правила?»  запитайте  себе,  так  запитайте…  Я  впевнена  що  в  80%  з  вас,  відповідь  буде  ні.  Але  чому  ж  так?  Чому  ви  живете  за  якимись  стереотипами?  Чому  ви  постійно  підчиняєтесь  чужій  волі?  Чому?  Для  чого  ви  перетворюєте  своє  життя  в  існування?  Адже  так  не  цікаво.  Дуже  часто  доводиться  чути  фразу  -  «Ми  живемо  лише  раз»,  але  ж  це  не  так.  Можливо  тіло  наше  живе  лише  раз,  але  не  душа…  Наша  душа  протягом  життя,  помирає  морально,  по  декілька  раз.  І  коли  ми  живемо  за  цими  стереотипами,  ми  відмираємо  як  особистості,  ми  перетворюємось  на  так  званих  овочів.    Ми  вже  не  можемо  жити  повноцінно,  ми  можемо  лише  існувати.  
В  школі  нас  вчили  якихось  безглуздих  правил,  яких  ми  всі  повинні  були  дотримуватись.  Нас  постійно  заставляли  вчити  те,  що  по  суті  нам  і  не  потрібно.  Нас  вчили  жити  за  цитатами  відомих  поетів  і  інших  відомих  людей.  Нами  намагались  маніпулювати,  як  особистостями.  Забороняли  висловлювати  вільно  свою  думку  і  вчили  що  таке  фальшива  мораль.  Так,  саме  фальшива  мораль.  Не  та  яку  потрібно  було  насправді  вчити.  Нас  заставляли  займатись  тим,  що  не  було  нам  цікаво.  Але  ми  знали  що  ми  зобов’язані  це  вчити  і  вчили  це,  витрачаючи  дорогоцінні  хвилини  нашого  життя.  Нас  вчили  всьому,  але  не  тому  що  потрібно  знати.  Я  так  і  не  можу  зрозуміти  ,  для  чого  це?  
Після  школи,  свою  майбутню  професію,  обирали  не  ми,  а  наші  батьки.  Саме  вони  обирала  нам  професію,  ту  яка  їм  по  душі,  а  не  нам.  
Ми  обираємо  коханих  не  тих,  яких  кохаємо  всім  серцем,  а  тих  які  більш  доступні.  Тих  які  не  гідні  носити  звання  «коханої  людини».  
А  потім  все  життя  жаліємося,  що  все  якось  іде  не  так.  Що  поряд  лежить  не  кохана  людина,  що  працюєш  на  не  улюбленій  роботі.  Що  ти  так  і  не  досягнула  в  житті  того,  чого  так  прагнула  твоя  душа.  А  все  через  те,  що  просто  ти  прожила  своє  життя  овочем,  що  просто  все  життя  жила  за  стереотипами  і  чужими  бажаннями.  Все  життя  прагнула  задовільнити  когось,  а  не  себе.    А  час  то  йде,  життя    проходить  і  чим  дальше,  тим  менше  шансів  щось  змінити.  Задумайтесь  над  цим  і  міняйте  своє  життя  в  кращу  сторону.  Працюйте  над  собою,  вдосконалюйте  себе,  робіться  кращими  і  головне  ламайте  стереотипи.  Не  живіть  чужим  життям,  живіть  своїм  і  робіть  виключно  те,  чого  прагне  ваша  душа…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422336
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2013

Львів…

Я  закохалась  в  тебе  з  перших  днів
Коли  побачила  тебе  без  жодних  слів
Твій  аромат  по  вуличках,  цей  запах  кави
Причарував  мене  без  слів  і  без  обману

І  кожен  раз  я  згадую  моменти
Коли  побачила  тебе  я  в  перший  раз
Я  заздрю  всім,  чи  є  ти  рідне  місто
Хто  гордо  каже  «Це  мій  рідний  Львів»

Високий  замок  й  ратуша  міська
І  Стрийський  парк  і  парк  Культури
І  Оперний  театр  й  цирк  міський
Так  прикрашає  чудо  це  культури

А  гай  Шевченківський  –  оце  краса
Ввійдеш  туди  і  серце  спочиває  
Я  так  захоплено  кохаю  тебе  Львів
Й  не  знаю  що  сказати,  слів  не  вистачає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013

Я не любила…

Ви  запитаєте  мене  –  «Чи  я  любила?»
Я  навіть  не  подумаю  і  скажу  -  Ні    
Я  не  любила,  я  ним  просто  жила
Це  все  що  було  треба  так  мені

Тремтіння  ніжне,  всі  емоції  і  почуття
Це  все  що  з  ним  відчула  я
І  дуже  низько  би  звучало
Якби  сказала,  що  було  тоді  погано

Щасливою  була  я  з  ним,  він  знає,
Бо  хто  не  любить  коли  шепчуть  я  люблю,    
Кохаю  ніжно  до  безтями,
Він  говорив  мені  часами

І  я  тонула  у  його  обіймах  рідних
У  мріях  був  у  мене  тільки  він
Ночами  я  писала  про  кохання
Вірші  які  не  варті  навіть  співчування

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013

Життя після смерті…

Протягом  століть  людей  турбують  безліч  питань.  Одне  з  цих  питань  звучить  так-Чи  існує  життя  після  смерті?  На  це  питання  мабуть  немає,  тай  не  може  бути  однозначної    відповіді,  бо  знати  це  не  в  людських  силах  і  можливостях.  Тому  люди  можуть  лише  жити  припущенням  щодо  цього.  І  є  безліч  припущень  щодо  відповіді  на  це  питання.  На  мою  думку,  життя  після  смерті  існує.  
Протягом  усього  свого  життя  ми  самі  створюємо  собі  маски…
Інколи  це  маска  байдужості,  іноді  доброти,  а  іноді  злості.  І  саме  від  того  яку  маску  ми  собі  створимо  буде  залежати  куди  наша  душа  попаде  після  смерті.
В  рай  чи  пекло…  
Якщо  ми  будемо  гідно  жити  на  землі  то  ми  неодмінно  попадемо  в  рай.  Але  як  це  гідно?  Адже  кожен  сприймає  по  своєму  це  поняття.
На  мою  думку  гідно  –  це  жити  за  заповідями  Божими,  любити  і  шанувати  своїх  ближніх,  уникати  гріха.  Більшість  сучасної  молоді  думає  що  вживати  алкоголь,  наркотики,  курити  цигарки,  відвідувати  нічні  клуби  -  це  і  є  гідно.  Але  мені  дуже  прикро  що  вони  так  глибоко  помиляються.    Гідно  -  це  не  алкоголь  і  наркотики,  гідно  це  не  клуби  що  пищать  дівками  легкої  поведінки.  
Гідно  це  намагатися  щоб  серце  матусі  билося  як  найдовше,  це  гарна  поведінка  і  гарні  манери  в  соціумі.  Гідно  –  це  допомагати  тим  хто  слабший  за  тебе.
Гідно  –  це  бачити  в  очах  батьків  гордість  за  свою  дитину…
Люди  перестали  відрізняти  справді  гідні  речі  від  тих  що  не  варті  нічого.
А  якщо  ж  ми  будемо  жити  не  гідно  то,  як  би  це  гірко  не  звучало  ми  попадемо  в  пекло…  Світ  зараз  розпущений,  все  більше  матеріального  і  все  менше  морального.  Люди  не  цінують  те  що  мають.  Вони  хочуть  здаватись  багатшими,  стають  пафосними  і  зовсім  не  щирими.  Сильніший  принижує  слабшого,  багатший  принижує  біднішого,  красивий  –  менш  красивішого.  Але  всі  ми  рівні  перед  Богом.  І  після  смерті  всі  ми  будемо  на  рівні  перед  Божим  судом  і  всіх  хто    жив  не  гідно,  душа  буде  мучитись  в  пеклі,  а  тих  хто  жив  гідно,  тих  хто  не  втрачав  своєї  гідності  навіть  тоді  коли  над  ним  знущались  і  принижували,  душа  буде  розквітати  в  раю.    Адже  завжди  і  всюди  діє  правило  бумерангу  і  щоб  ми  там  не  робили  все  до  нас  повернеться,  зробили  добре,  добро  і  вернеться,  зробили  протилежне,  відповідно  протилежне  й  вернеться.  
Цінуйте  те  що  в  вас  є  зараз,  не  звертайте  уваги  на  те  що  говорять  про  вас  інші,  не  підкупляйтесь  на  спокуси  диявола,  будьте  гідні  свого  життя  на  землі  і  тоді  ви  досягнете  гідного  життя  на  небі.  Живіть  за  правилами  Божими,  робіть  добро  і  все  до  вас  вернеться…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417152
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.04.2013

Сон…

Я  літаю  вище  неба
Коли  бачу  я  тебе
Як  смієшся  ти  на  славу
Я  щаслива  так  як  ти

Я  літаю  коли  чую
Я  твій  голос  чарівний
Я  неначе  пташка  в  небі
Коли  бачу  як  ти  спиш

Спиш  красиво  як  дитина
Я  боюсь  не  розбудить
І  тихенько  накриваю
Ніжним  теплим  одіялком  

Ось  не  так  я  щось  зробила
І  тебе  я  розбудила
Ти  так  дивишся  на  мене
Й  промовляєш  -  «зайчик,спи  вже!»

Я  сміюсь,  не  хочу  спати
Буду  краще  милуватись
Як  ти  спиш  мій  милий  котик
Вкрию  краще  твій  животик

Й  тут  я  чую,  хтось  кричить
«Та  вставай  вже,  бо  проспиш»
Відкриваю  очі    тихо
І  отут  стається  лихо

Ти  не  поряд  це  лиш  сон
Ти  наснився  –  це  був  сон
Краще  б  я    не  прокидалась
Бо  там  краще  почувалась

Та  не  можна  вічно  спати
Сон  ж  не  буде  все  тривати
Треба  встати  і  спішити
В  світі  жити  і  творити…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013

Колись пройдуть всі почуття…

Колись  пройдуть  всі  почуття
І  я  відчую  запах  дня
Та  не  відчую  твого  тіло
Прекрасний  запах  твого  тіла

І  не  побачу  твої  очі
І  не  триматимеш  ти  мою  руку
І  не  тремтітиму  від  погляду  твого
Більш  не  тремтітиму  від  дотику  твого

І  більше  не  відчую  серця  стук
І  більше  не  відчую  той  я  ритм  
І  не  відчую  хід  твоїх  думок
І  навіть  мрію  твою  ,я  не  зможу  зрозуміти

Та  ще  не  раз  захочу  повернути
Солодкий  поцілунок  уст  твоїх
Твій  дотик  ніжний,  запах  твого  тіла
Захочу  повернути,  та  не  зможу  вже  ніяк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013

Мій ведмедик…

Чого  я  хочу?  Сама  не  розумію
Я  день  зо  днем  тону  в  тобі
В  твоєму  погляді,  в  твоїх  очах  коханих
Тону  в  тобі  і  хочу,  щоб  ти  це  розумів  

Ти  так  далеко,  хоч  і  зовсім  поряд
Між  нами  відстань  в  неземні  роки
Завжди  шукаю  я  твоє  обличчя
У  натовпі,  й  не  можу  там  його  знайти

Й  безглуздо  радує  те  фото  в  ноутбуці
Де  ти  усміхнений  з  ведмедиком  стоїш
Ти  мій  ведмедик  ніжний  синьоокий
Люблю  тебе  й  тримаю  це  в  собі…

Завжди  шукаю  зустрічі  з  тобою
І  ходжу  завжди  по  твоїх  шляхах
Надіючись  що  там  тебе  зустріну
Та  все  безглуздо,  там  тебе  нема…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013

Кохання янгола…

-  Ти  щаслива?  
-  Він  запитав  її,  з  тихим  шепотом  на  вустах.
-  А  чому  ти  питаєш?  Невже  тобі  і  справді  за  стільки  років,  вперше  стало  це  цікаво?  Ти  ж  ніколи  не  турбувався  про  мене,  ніколи  не  запитував  як  я  себе  почуваю.  За  всі  ці  роки  ми  були  разом  лише  офіційно,  але  не  душевно.  Ти  говорив  що  любиш,  але  не  любив.  Я  знаю  це,  я  це  завжди  помічала.  Я  завжди  хотіла  щоб  у  нас  була  сім’я,  дітки  і  ми  любили  один  одного.  Так,  звичайно  з  часом,  моя  мрія  частково  здійснилася.  Ми  створили  свою  сім’ю,  але  не  таку  як  я  хотіла,  не  таку  про  яку  я  мріяла.  Ми  створили  не  повноцінну  сім’ю  (в  переносному  значенні  цього  слова).  За  майже  10  років  нашого  сімейного  життя,  в  нас  немає  ні  діток,  ні  любові,  ні  взаєморозуміння.
-  І  з  її  очей  потекли  солено-чорні,  замазані  чорною  тушшю  сльози.  Вона,  трішки  заспокоївшись  продовжила…
-  Одинадцять  років  назад,  коли  я  вперше  тебе  зустріла,  моє  життя  кардинально  змінилося.  Я  закохалася  в  тебе  з  першого  погляду.  Від  тоді,  я  вже  не  хотіла  більше  бачити  у  своєму  житті  жодного  чоловіка  окрім  тебе.  Але  в  той  вечір,  ти  був  не  сам,  інша  жінка  була  мені  перешкодою  і  завадила  мені  тебе  викрасти  в  неї,  хоч  на    одну  малесеньку  мить…  Після  цього  вечора,  я  повернулася  додому  і  вже  цілу  ніч  не  могла  заснути.  Всі  мої  думки,  були  лише  про  тебе.  І  тоді  я  поставила  собі  за  мету,  те  що  чого  б  це  мені  не  коштувало,  ти  маєш  бути  тільки  мій.  
-  Він  соромлячись  дивитись  їй  у  вічі,  постійно  відвертав  свій  погляд,  але  слухав  її  уважно.  Вона  ж  вхлипуючи  сльозу  і  ледь  вимовляючи  слова,  все  з  більшим  болем  продовжувала…
-  Але  я  не  знала  ні  те:  де  ти  живеш,  хто  ти  і  де  тебе  шукати?  Та  мабуть  доля  хотіла  щоб  ми  ще  зустрілися  і  були  разом…Так  було  написано  небесами  і  ця  перша  зустріч  і  це  кохання  з  першого  погляду,  але  не  взаємне,  адже  ти  ніколи  мене  не  любив.  Я  знаю  що  саме  в  цей  день  коли  ти  мені  запропонував  вийти  за  тебе  заміж,  тебе  покинула  дівчина.  Ти  її  кохав  все  життя  і  кохаєш  досі.  А  зі  мною  одружився  лише  для  того  щоб  забути  її…  Я  знаю  все  це,  але  я  тоді  зробила  велику  помилку,  коли  сказала  тобі  «так»  в  загсі.  Чомусь  тоді  я  думала  що  мого  кохання  вистачить  на  двох,  прикро  що  я  так  глибоко  тоді  помилялась.
-  Вона  заплакала  так,  як  не  плакала  ще  ніколи.  Такого  болю  вона  не  відчувала  ще  ніколи.  Їй  хотілось  кричати  на  весь  світ,  а  замість  цього  вона  не  змогла  вимовити  більше,  ні  слова.
В  цей  день  він  хотів  піти  від  неї,  але  побачивши  її  таку  маленьку  беззахисну  і  почувши  як  вона  щиро  його  кохає,  він  не  зміг…  В  якусь  мить  він  зрозумів  що  теж  кохає  цю  дівчину,  хоч  завжди  думав  по  іншому.  Він  захотів  її  захищати  протягом  усього  життя…  Він  підійшов  до  неї  і  міцно  обійнявши,  сказав  –  «Я  кохаю  тебе  і  буду  кохати  завжди,  ти  мій  янгол-охоронець,  Бог  послав  мені  тебе  щоб  я  зрозумів,  якою  насправді  має  бути  жінка,  я  хочу  оберігати  тебе  протягом  усього  свого  життя  і  найголовніше,  я  хочу,  щоб  ти  подарувала  мені  синочка  і  завжди  усміхалася,  ти  янгол  і  мені  шалено  пощастило,  що  ти  мене  кохаєш»  Вона  підвівши  голову  і  подивившись  на  нього,  ще  сильніше  заплакала.  Та  це  вже  були  сльози  радості,  а  не  горя.  Саме  в  цю  мить  вона    стала  по  справжньому  щасливою  і  зрозуміла  що  кохає  його,  ще  більше  ніж  колись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413803
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.03.2013

Я не поет…

Я  не  поет,  й  таланту  я  не  маю
Творити  диво  на  листку
Я  не  поет  і  я  це  добре  знаю
Я  лиш  любитель  і  для  себе  я  пишу

Брехня  все  те,  що  завжди  кажуть  друзі
Говорять  мов  –«талан  свій  не  згаси»
Який  талан?  Мої  кохані  друзі
Я  пишу  просто,  те  чим  я  живу

Буває  важко  інколи  і  я  страждаю
Й  записую  усе  це  на  листку
І  легше  так  стає  в  віршах  шукаю
Я  тільки  порятунок  від  проблем

А  інколи  так  добре,  що  кричати  хочу
Як  я  люблю  оце  життя  земне
І  знову  викладаю  я  це  на  папері
І  я  від  цього  задоволення  собі  несу

Буває  часом  закохаюся  нестримно
Й  про  це  комусь  зізнатися  боюсь
І  пишу  я  про  почуття  віршами
Про  всю  любов,  коханому  свою..

Я  не  поет,  я  просто  получаю
Велике  задоволення  в  віршах
Я  не  поет  і  я  це  добре  знаю
Я  лиш  любитель  і  для  себе  я  вірші  пишу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013

Твори життя…

Ти  скаржишся  постійно  на  життя
Говориш  що  чогось  не  маєш
Постійно  мовиш  що  життя  пусте
Не  знаючи  що  дальше  ще  тебе  чекає

А  ти  хоч  раз  говорячи  такі  слова
Подумав  про  людей  які  вже  доживають
Останні  митті  і  останні  дні
Свого  життя  на  цій  землі

Вони  ще  хочуть  жити  та  не  можуть
Бо  майже  подолала  вже  хвороба  їх
А  ти  безглуздо  кажеш  так
Що  все  життя  твоє  іде  не  так

Грошей  нема?  Піди  і  зароби.
Сім’ї  нема?  Піди  її  створи.
Не  скаржся,  а  твори  собі  життя
Здоров’я  маєш,  а  все  інше  не  біда…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013

Я не люблю…

Я  не  люблю  отих  людей
Які  не  вдячні  Богу  що  живуть
Я  не  люблю  отих  людей
Які  весь  час  брехню  плетуть

Я  не  люблю  коли  сваряться  люди
Бо  думаю  що  можна  і  без  сварки  обійтись
Я  не  люблю  коли  стріляють  в  душу
Жахливим  словом  що  вбиває  все

В  такі  моменти  думаю  що  краще  б
Могли  б  вже  вдарити  мені  в  лице
Ні  ж  мали  вирвати  оте  болюче  слово
Що  ранило  так  безсердечно  все  святе

Я  не  люблю  коли  не  справедливо
Осуджують  людей  без  співчуття
Я  не  люблю  коли  кричать  з-за  спини
Ті  люди  що  не  варті  навіть  половини

Не  варті  половини  тих  людей
Яких  осуджую  без  краю  й  без  кінця
Я  не  люблю  отих  людей  холодних
Які  палають  брудом  і  сміттям…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013

Ні я не створена для цього світу…

Ні  я  не  створена  для  цього  світу
Бо  важко  тут  мені,  я  ледь  кажу  слова
Ні  я  не  створена  для  того  щоб  це  все  терпіти
Та  мушу,  бо  батьки  дали  мені  життя

Втомилася  вже  чути  за  спиною
Як  люди  відвертаються  в  біді
Коли  все  добре  поряд  всі  з  тобою
Коли  ж  погано,  завжди  в  самоті…

Та  жити  треба  бо  усе  на  краще
І  біль  й  холодний  розум  і  пусті  слова
Ні  я  не  створена  для  цього  світу
Та  все  ж  я  вдячна  богу  що  жива…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013

Мамі…

Слово  мама,  ніжне  і  красиве,
Ви  лиш  послухайте  уважно
Звучання  цього  слова  неземного
І  ніжна  мелодійність  в  серці  буде  знову

Матуся,  мама,  ненечка  моя
Моя  кохана,  ніжна  й  дорога
Я  вдячна  вам  що  ви  завжди  зі  мною
Що  можу  слухати  всі  ваші  ніжні  я  слова

Як  добре  що  ви  є  зі  мною
Що  завжди  несете  мені  добро
І  нескінченною  любов’ю  ви  своєю
Щодня  даруєте  мені  тепло

Тепло  таке,  що  потепліше  від  вогню
Таке  що  зразу  серце  зігріває
Тепло  очей  красивих  і  коханих
Що  лиш  одна  ви,  зможете  дарити  його  мамо

Ви  та  людина  що  замінить  мені  всіх
І  брата,  і  сестру,  і  навіть  друзів  всіх  моїх
А  вас  матусю  моя  мила,  
Не  здатен  замінить  ніхто…

Ви  найніжніша  й  найдобріша  в  світі
Ви  найпрекрасніша  з  усіх  людей
Я  берегтиму  вічно  вас  любима
Матусенько  моя!!!  Я  вас  люблю!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411541
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2013

Вона…

Такою  дивною  була  вона
Читала  завжди  книжки  про  кохання
І  мрією  одною  лиш  жила
І  весь  свій  вільний  час  писала  про  кохання

Всі  рідні  і  близькі    
Не  розуміли  її  дивність…
А  друзі  часто  відверталися  в  біді
І  завжди  залишалася  вона  на  самоті

Сиділа,  думала  і  вічно  щось  шептала
Про  себе  тихо-тихо  в  самоті
Лиш  подумки  в  реальність  не  вникала
Бо  завжди  краще  їй  було  на  самоті

В  свій  вік,  коли  усі  її  подружки
Вже  зустрічалися  із  хлопцями  не  раз
Вона  лиш  мріяла  що  хтось  її  полюбить
Та  все  ілюзія,  вона  для  всіх  чужа

Чужа  характером,  чужа  у  всьому
За  дуже  правильна  була  вона
Була  неначе  з  казочки  принцеса
Що  подумки  летіла  в  небуття

Була  вона  сама  неначе  книга
Що  прочитать  ніхто  не  міг  її
Лиш  одиниці  ті  що  прочитали
Знайшли  у  ній  все  те  що  так  давно  шукали

І  щира  та  душа,  і  повне  розуміння
Тендітна,  щира  й  ніжна,  й  дорога
Що  вміла  поєднати  все  в  собі  безцінне
Всі  якості  жіночі,  позитивні  без  кінця…

І  доброту  і  ніжність  і  жіночий  стиль
І  красоту  що  надихала  на  творіння
І  розум  гострий,  цінувала  так  завжди
Неначе  послана  була  в  свавілля…

Хтось  так  дививсь,  захоплено  в  її  уста
Бо  прикрашала  землю,  вродою  своєю  так  вона
А  хтось  з  ненавистю  і  заздрістю  дивився
Вона  лиш  щиро  усміхаючись  жила…

Ті  сині  очі,  наче  небо  голубі
Так  гармонійно  доповняли  її  стан  душі
І  не  важливо  було  чи  весна  чи  літо
Вона  цвіла,  з  захопленням  жила…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013

Я не боюсь…

Я  не  боюся  смерті  невісної
Я  не  боюся  ворогів  своїх
Я  не  боюся  бідності  і  скрути
Я  не  боюся  зрад  людських  в  житті
Я  лиш  боюся,  жити  і  збагнути
Що  все  життя  моє  пройшло  дарма  
Боюсь  що  не  відчую  дотику  дитини
Не  зможу  зрозуміти  я  слова
Близьких  людей,які  весь  час  чекають  
Від  мене  допомоги  кожен  день...
Я  лиш  боюсь,  що  все  життя  потрачу
На  тих  що  люблять  не  мене
Я  так  боюсь  завдати  болю
Тим  людям  що  цінують  все  в  мені
Я  так  боюсь  згрішити  перед  Богом
Йому  молитву  перестать  дарить
Я  так  боюсь  не  встигнути  сказати
Всім  рідним,  що  я  їх  люблю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013

Вік яка різниця…

Святвечір  день  коли  усі  щасливі
У  радощах  святкують
День  народження  Христа
А  я  в  цей  вечір  вгледіла  тебе  коханий  
І  від  тоді  забути  не  змогла
Твоє  -"Привіт!  Давай  бу́дем  знайомі"
І  всі  слова  що  ти  тоді  казав  
Я  пам'ятатиму  завжди  коханий
І  не  забуду  я  тебе  ніколи  ні  за  що
Як  ми  ішли  з  тобою  в  темний  вечір
А  ти  казав  що  ти  ще  є  малий
А  я  сміялась  бо  тобі  вже  двадцять
Я  знала  те  що  ти  вже  не  малий
Та  впринципі  яка  різниця
Бо  вік  то  лиш  омана  і  число
Найголовніше  те  що  є  у  серці
А  решта  все  це  просто  ВСЕ  ОДНО...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013

Матусі…

Матусині  теплії  руки
І  сині  ті  очі  ясні
Усмішка  чарівна  прекрасна
Наснилася  наче  у  сні
Слова  такі  щирі  правдиві
Я  буду  на  вік  берегти
І  ваше  серденько  матусю
Я  буду  завжди  берегти
І  слова  лихого  не  скажу
І  слухатись  буду  завжди
Щоб  тільки  не  плакала  мама  
Щоб  завжди  сміялась  вона
Слова  мами  щирі  ласкаві
Я  в  серці  з  собою  ношу
І  кожної  митті  секунди
Матусю  свою  бережу
Вона  в  мене  рідна  єдина
Я  серцем  до  неї  іду  
І  тихо  її  теплі  руки  
До  серця  свого  пригорну...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410920
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2013

Людина пхається на дно

Думками,  вчинками,  словами
Людина  пхається  на  дно
Туди  куди  душа  не  виростає  
Вона  все  рветься  вище  всеодно  
Летить  у  небо,  але  падає  на  дно
Й  сидить  на  дні  пустого  океану  
Пусте  створіння  і  пуста  душа
Одного  відчаю,  а  не  страждання
Пустоголова  половина  людства
А  може  й  ціла  грішна  є  земля
Живуть  в  брехні  й  не  мучить  їх  сумлінння
Тому  що  людяність  відсутня  в  них
Жахливі  речі  творяться  у  серці
Та  й  у  думках  і  діях  і  словах
Втрачання  людяності  й  почуття  сумління
Найгірше  що  буває  у  людей  ...І

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013

А на дворі вже весна…

А  на  дворі  уже  весна
А  на  душі  лиш  тьма  одна
І  як  би  виразитись  точно
Що  біль  в  душі  не  є  одна
Що  в  серці  твориться  незнаю
Не  можу  розібрати  я  слова
Навіщо  я  живу?
В  душі  себе  я  це  питаю
У  відповідь  я  чую  суцільну  тишину
Хтось  скаже  -  "Божевільна  я."
Хтось  просто  крикне  в  слід
А  я  втираючи  сльозу  
Піду  все  дальше  по  життю
І  не  впаду  і  не  зламаюсь
І  з  бруду  вилізу  сама
Бо  я  живу,  я  точно  знаю
Все  у  житті  не  просто  так...́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013

Коло іншої планети.

Десь  там  далеко
Коло  іншої  планети
Його  ім'я  заклалось  у  думках
І  запалилася  надія  на  планеті
Та  все  дарма  кохання  вже  нема
Він  був  в  думках  у  серці  і  в  очах
Для  нього  усміхалася  щоденно
А  він  безжально  плюнув  в  душу  і  пішов
І  навіть  не  просив  прощання
Прощання  без  обід  і  зайвих  слів
Без  того  що  не  може  він  сказати
Він  лиш  пішов  без  слів  і  без  пояснень
Вона  протерла  свої  сині  очі...
Від  сліз  і  від  обману  за  роки
Від  того  що  боліло  місяцями
Вона  ридала  цілу  ніч  до  рання
Та  пережила  все  вона  змогла
А  він  тоді  з'явився  знову
І  забажав  вернути  все  назад
Та  пізно  вже,  кохання  пролетіло
Згоріла  вже  та  зірка  вогняна....́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2013