| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
В павутинах проблем,нерозгаданих снах,
У тривогах розгнівано-дивних.
Поміж тисяч очей,в яких схований страх,
Ти для мене лишився ЄДИНИМ…
Між колючих думок,між зрадливих ідей,
Де болять незагоєні рани.
Між близьких,і далеких,і просто людей,
Ти для мене лишився КОХАНИМ…
Там,де стогне печаль,там,де плаче душа,
І від сліз заховавшись у плащик.
Там,де розум холодний ще серце втіша,
Ти для мене лишився НАЙКРАЩИМ…
Де ховається мить у осінній пітьмі,
Де всього ще не купиш за гроші,
Де слова не потрібні і просто німі,
Ти для мене лишився ХОРОШИМ…
Де ніколи вже більше не будеш моїм,
Де душа, наче вітер у полі,
Ти для мене ніколи не станеш НІКИМ,
Але й ВСІМ вже не станеш ніколи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2015
Мій ангеле любий,я дуже втомилась.
Життя мов притисло мене до стіни.
У тебе я прошу краплиночку сили,
Щоб вирватись якось з цієї пітьми.
Мій ангеле любий,я дуже самотня,
Хоча й навкруги так багато людей.
В душі моїй сум і шалена безодня,
Підходжу щораз до закритих дверей.
Мій ангеле любий, вже серце німіє.
Кому ж розказати про те,що в душі?!
Я більше не можу так, більше не вмію!
Мій анеле любий,прошу поспіши!
Я хочу кричати ,кричати невпинно,
Наплакатись так,щоб уже до знемог!
Я,наче маленька невміла дитина,
Куди мені дітись від власних тривог?!
Єдина надіє, мій ангеле любий,
Подай мені руку і вірне плече,
Я прошу: «Врятуй від життєвої згуби,
І там полікуй,де найбільше пече…»
Мій ангеле любий,я дуже втомилась,
Я хочу в обійми,де спокій знайду.
Я прошу : «Врятуй мене,дай мені сили,
Я трішки полежу і далі піду…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Я не вмію в»язати й шити,
Не ношу дорогі кулони.
Та умію я так любити,
Як не зможуть усі мільйони!
Я б хотіла ростити квіти,
Щоб прикрасити огорожі.
Я щаслива,що наші діти
Так безмежно на тебе схожі…
Коли ніч переходить в ранок,
Наступає нова буденність:
Я готую для нас сніданок—
І для мене це теж приємність…
Не люблю я із цукром чаю,
І багато кажу дурного,
Та тоді, коли ти не знаєш,
Я молюся за тебе Богу…
Хоч і часто долає втома,
І образи ллються,мов злива,
Я щаслива у себе вдома,
Значить,дійсно-таки, щаслива!
Як же хочеться просто жити,
І щодня дарувати щастя,
І тоді,як заснули діти
Цілувати їм тихо зап»ястя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2014
Що це?!! Схилилось і падає небо…
Ні,це не небо—це падаю я.
Ні! Це не те,що подумав,не треба!
Як же кохання, робота, сім’я?!
Що це?!! Здається,свідомість втрачаю,
Сірий туман над землею тече…
Зараз би випити теплого чаю…
Ой,щось у грудях,у грудях пече…
Тягне земля вже за стомлені плечі,
Сили немає,щоб далі іти.
Я ж іще мав для своєї малечі
Скоро гостинця смачного везти.
Що це?!! Трава щось занадто висока,
Й ніби полита червоним вином.
Тихо… Не чути ні звуків,ні кроків,
Пахне дощем,димом і полином…
Якось зажурливо сонце згасає
І огортає нестримна пітьма…
Ні,ще не можна! Там мама чекає,
Хай дочекається: «Мамочко,ма…»
Холодно. Темно.Німію від втоми.
Шкода,я більше уже не боєць…
Там,де ще мав я поставити коми,
Куля поставила крапку—кінець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520568
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2014
Коханий, сину, братику і тату!
У мирний час війна прийшла в наш дім.
І ти пішов усіх нас захищати,
Герою наш у цілім світі цім!
Твій знають номер,та не знають імені.
Ти підпадаєш під новий призов.
Роки юнацькі ти гартуєш мінами
І в 20 років бачиш смерть і кров!
Підвладний ти своєму командирові,
Що не завжди з тобою у бою.
В тоненькому дірчастому мундирові
Ідеш Вітчизну боронить свою.
В кишеньці коло серця фото матері,
З усмішкою простою на лиці.
В думках даєш присягу автоматові
І міцно затискаєш у руці.
Пліч-о-пліч із братами-офіцерами
Ідеш вперед,ховаючи своїх.
Впритул стаєш з вогнем і БТРами,
І сльози бачиш там,де бачив сміх.
Можливо,всі й не знають твого імені,
Та це у час війни не головне.
За тебе моляться, чужі і рідні,вір мені--
Все буде добре і війна мине.
Де кулі свищуть,де стріляють градами,
Навчись дивитись в очі ворогам.
Там,де свої своїх вбивають зрадами,
Навчись сказати твердо : «Не віддам!»
Кипить війна в жорстокім чорнім кратері,
Злий ворог в мирні дні бомбить Донбас.
Хай береже тебе молитва матері,
Що зовсім посивіла за цей час.
Таких, як ти , ніколи не лякатимуть
Ні кулі,ані обстріли,ні дим.
Ти повертайся,бо тебе чекатимуть
Й молитимуться,щоб прийшов живим.
У мирний час людські рахуєм втрати—
Страшна війна у наш ввірвалась дім!
Ти тільки вистій, воїне-солдате,
Герою наш у цілім світі цім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520548
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2014
--Колись же він любив мене так само.
У небо запускали голубів.
І мрії уквітчали чудесами,
І говорили поглядом,без слів…
Його думки палали тільки мною,
Я зовсім не боялась самоти.
Тепер же він відібраний тобою,
Майбутнє перекреслено, а ти…
--Я теж його кохаю до нестями,
І розумію,що не відпущу.
За прірву, що застигла поміж вами
Я теж занадто дорого плачу.
Він у душі свою ховає зраду,
Та правда,знаєш, в кожного своя.
Йому дарую пристрасть і розраду
І вже без нього не існую я.
--А як мені надалі в світі жити?
І хто тобі дав право на таке?!
Його не можу просто відпустити,
Та й з ним життя болюче та гірке.
В його очах тебе не приховати,
Та догорають спалені мости.
Я все життя буду його кохати,
Тебе ж я проклинатиму,прости…
--Я шукала це щастя так довго,
І чекала,коли він прийде.
Я без нього,мов небо без Бога,
Та й тебе розумію,тебе…
Я зробила цю прірву між вами,
Все надіючись на чудеса.
Не кидайся давкими словами—
Нас розсудять колись небеса !
За гріхи усі мають платити,
Та кохання—хіба ж бо то гріх?!
Ти клянеш, а я буду молитись
І за себе,й за тебе, за всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2014
Полетіли вони у криваві обійми безодні,
Тільки плаче свіча у тяжкому полоні пітьми.
Помолімось за них, за героїв небесної сотні,
За орлів,соколят, що востаннє махнули крильми.
Сірі хмари порізали стільки блакиті,
Коли кров’ю стікало те кожне нещасне орля!
І коли долинало не раз хиже слово «убиті»,
Затремтіла від жаху спокійна вкраїнська земля!
Відібрали у когось племінника,сина і брата,
А у когось зі світу пішов найжаданіший друг!
І не прийде уже до домівки усміхнений тато,
Тільки сльози, і відчай,і біль неупинний навкруг!
І вкривають Майдан ще і досі розкидані квіти,
І нагадують нам про нерівну криваву війну,
У якій полягли молоді незахищені діти—
Не судилося їм зустрічати сьогодні весну…
Чорнотою хусток ясне сонце надовго закрите,
І шматує журба,наче лютий розгніваний пес!
А їм так ще хотілось кохати, сміятись і жити,
А тепер споглядають на долю Вкраїни з небес.
Помолімось за них. За усіх, кого знали й не знали,
Хто змолов свою долю у жорнах тяжкої війни.
Не дозвольмо нікому, щоб пам'ять нещадно згасала,
І продовжуймо те,за що сміло боролись вони!
Поламали щити, тільки волю свою не зламали,
Сильний дух патріотів колись ще у світ проросте!
Помолімось, щоб цього не було замало,
Щоб не зникла ще віра у щось дороге і святе!
Розлітаються дні, ніби іскри сумні і скорботні,
Хай тепер линуть в небо лиш миру стрімкі голуби.
Помолімось за них,за Героїв Небесної сотні,
Помолімось усі, хто надіявся, мріяв, любив!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Я чекала від тебе більшого,
І кипіла у серці кров.
У той час,коли ти із іншою
Розгубив мою всю любов.
Я вважала себе щасливою,
Забувала про безліч справ.
Це ж тоді, коли ти під зливою
Поцілунків її зітхав…
Ну скажи, ми навіщо брешемо,
Як немає між нас тепла?
… Я була в твоїй Долі першою…
Та єдиною не була…
Ти мене називав найгіршою
Перед нею без каяття.
Ти валявся у ліжку іншої,
Тож для мене ти вже—сміття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2013
Немитого посуду сила-силенна.
Вже кухні не видно поміж тарілок.
А я все своїх вогняних, незбагненних,
Шалених не можу зібрати думок!
Не сипляться рими мої зорепадом,
Як я в своїх мріях плекала давно.
І щось не виходить сьогодні зі складом:
Не грає поема, як добре вино!
Вже чую, як з вулиці діти гукають,
А я все в безмежжі наборів і тем.
Насуплено син раз у раз поглядає:
« Чого ми і досі гуляти не йдем?!»
--«Синочку, малий , почекай іще трошки,
Ще хвильку, бо саме римується ось.
Ану підкажи, що писать про волошки »--
І знову усе навкруги зайнялось!
… Постояв малий, і, похнюпивши носа,
Узявся конструктором гратися знов.
А чоловік, поглядаючи скоса,
Чекає на свій ще не зварений плов.
А я все прошу : «Ну пробачте, миленькі,
Ще декілька слів, і прийду вже до вас.
Я зараз допишу швиденько-швиденько,
Допоки у думці ще вогник не згас.»
… Вже син зголоднів і обідати хоче,
Бо так нагулялися з татом в дворі.
Мені чоловік : «Ти вже нерви лоскочеш,
І топчешся вже по моєму добрі!
Я більше терпіти оцього не стану,
Це вже переходить за всяку межу!!!»
А я : « Ось… строфичку…маленьку…останню…
І миттю обід готувати біжу!»
Як гляне на мене—мов блискавка з неба!
Як гримне дверима—в вухах загуло!
« Такої дружини удома не треба!
Щоб їсти нічого, крім рим, не було!»
Закрив двері ті, і пішов. Ой,не знаю,
Що буде вже далі казати мені!
… І тут…аромат…найсмачнішого чаю
До мене приходить,немов уві сні…
Відкрилися двері—коханий заходить,
В руках він несе той омріяний чай…
Не знаю, де він в собі сили знаходить
І тихо шепочу йому : « Вибачай…»
Він глянув в мої уже стомлені очі,
І лід із думок його скрес.
« Пий чай—в животі он буркоче
В одної з палких поетес!»
… Вже чую на кухні робота вирує,
І син попоїв досхочу.
А я все римую-римую-римую!
Про себе слова підходящі шепчу.
… Поезія—пошук і слів, і сюжетів.
Це – прірва, де ти стрімголов!
« Спасибі!»--кажу таким сім’ям поетів,
Де витримка , сила, любов!
Хоч часто ті люди, яких ми кохаєм,
Чекають уваги від нас.
А ми все про когось поеми складаєм,
Красивих шукаючи фраз…
Вони ж нам частенько і чай приготують,
Допоки ми в світі чудес.
Спасибі мужчинам, що просто шанують
Коханих своїх поетес!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
У шумливому безголоссі,
Сховавшись,немов злочинці.
Я й моя подруга—Осінь
Знов лишилися наодинці.
Гуляли у парку старому,
Каталися у трамваї.
Не хотіли іти додому,
Бо там нікого немає.
Говорили про наболіле,
З рук голубів годували.
І обличчя своє несміле
В кленові листки ховали.
Зустрічали людей байдужих
І усмішками вітали.
Відображення у калюжах
Ми сонця свого шукали.
Розмовляли про що не знаю,
Говорили про все на світі.
Філіжанкою теплого чаю
Душу хотіли зігріти.
Край алеї на лавці сіли.
Якнайдалі від грізних площ.
Раптом клени зашурхотіли
І почав накрапати дощ.
Він слізьми по щоках котився.
Ти шептала мені : «Не плач…»,
А з дощем ніби біль кришився
Від життєвих моїх невдач.
«Осінь, Осінь, моя небого,
Моя подруго золота.
Все мине. Все пройде. Нічого…
Тільки зараз ось самота…
У цей день тільки ти зі мною,
Не сидімо вже тут, ходім.
Повертаюсь я знов сумною
В свій холодний самотній дім.
Де ніхто не заварить кави,
Де нікого давно нема…
Осінь, Осінь, моя ласкава,
Залишаюсь я знов сама…
Ну а завтра пройдусь тут знову,
Як під серденьком зашкребе.
І з букетом листків кленових
Я шукатиму тут тебе…
У шумливому безголоссі,
Де самотність не має меж,
Я чекатиму тебе, Осінь,
Все чекатиму, що прийдеш…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2013
Стіну поставити значно легше,
Ніж раз у раз будувать мости.
Тепер обоє собі не брешем—
Ми обмінялись давким «Прости»…
Ідеш? Іди! Не спиню. Не встану
І за тобою не побіжу.
Змахну скупеньку сльозу останню
Таку непрохану і чужу.
Вже погляд твій не веде до раю,
Як вів колись через всі світи.
Стою й дивлюсь, як вогнем палають
Між нами спалені всі мости.
Кохання зжовкло,мов лист осінній,
А я ще марила про весну.
Уже не буду твоєю тінню—
Уже прокинулася від сну.
Я відмовляюсь від перемоги.
Слова всі важать не більш,ніж грам.
Душа гріховна аж до знемоги
Іде молитись за тебе в храм.
Уже не склеїти, не з’єднати
Того,що били багато раз.
Нам залишилось лише чекати,
Допоки все полікує час.
І зводим стіни, щоб оминати,
Щоб не зустрітись між ними знов.
І на одній із тих стін розп’яти,
Немов Ісуса свою любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2013
День Вчителя з’явився на порозі—
Всі «гуглять» уже тиждень інтернет:
«Чого б такого вишукать у прозі,
Чи віршем написати, мов поет!?»
Статтю напишуть про чудове свято,
Аби прикрасити всі шпальти від газет.
А хтось у магазині заповзято
Спішить найкращий викупить букет!
Ну ось і день прийшов цей феєричний:
Лунає музика і квіти навкруги.
І настрій вже піднесено-ліричний,
І вчителі поважні, як боги!
Такий бенкет розклали в коридорі,
Красиві пари закружляють вальс!
До ніг кидають квіти, з неба—зорі—
Усе сьогодні,вчителі, для вас!
Вас називатимуть до болю дорогими,
Ви станете героями пісень!
А завтра… вже закінчаться ці рими,
Без пафосу звичайним буде день…
Хтось вже забуде навіть привітатись,
Від когось—знов невивчений урок.
А ви і далі мусите всміхатись,
Допоки вшосте не дзвенить дзвінок!
Ніхто не буде сумки видирати—
Щоб з честю занести її у клас.
Навіщо? А сьогодні вже не свято!—
Звичайний день без віршів та прикрас…
Сьогодні вже Ви не така яскрава,
І серце розболілось не на жарт,
Бо пролунало: «Ходить, як та пава!»
За спиною аж ген із задніх парт.
Сьогодні той, хто чемно усміхався
Ще вчора, Вам даруючи квітки,
По коридору школи так промчався,
Що вибив Вам підручник із руки.
…Звичайний день…Така звичайна втома…
Скінчилась вся оманлива хвала.
А ще чекають власні діти вдома--
Від мами хочуть ласки та тепла.
…У віршах ти, як Бог, пророк, мислитель,
Всі аплодують, стоячи,тобі.
А що насправді?! Ось такий—учитель,
Що легко розчиняється в юрбі.
Таке життя…І днів таких таких багато…
Ти ж не зупинишся, бо мусиш далі йти.
І посміхатись, не лише у свято
Й любов донести у шкільні світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452587
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2013
Мій тихий ранок розбудив, як грім,
Поклавши день новий на підвіконня.
Прийшов, як осінь, в мій самотній дім,
Де чай холов і марило безсоння.
Я двері відчинила—і ось так
Ти став, як осінь, на моїм порозі.
Усі думки, розтиснувши кулак,
Розсипались намистом по підлозі.
Переступивши через мій поріг,
Немов ще боязка мала дитина,
Ти зжовклим листям впав мені до ніг,
І обіймав, цілуючи ,коліна.
Мені по серцю холодом пройшло,
А потім болем вжалило у груди.
Неначе сонце, що лише зійшло,
Очистивши світанок від полуди.
І невгамовним проливним дощем
Лице вмивали надпрозорі сльози.
З’явились сотні образів, поем,
Щоб більше не писати осінь-прозу.
Осінній вітер забере печаль.
Слова мовчать, бо їх уже не треба.
Сувору з серця стягнено вуаль,
Мов сірі хмари з радісного неба…
…Своїх думок щасливих не зловлю,
Знов ароматний чай я п’ю спросоння.
А ти щоранку, поки я ще сплю
Мені букет кладеш на підвіконня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2013
Давні мрії снувались туманами.
Ми стояли в осіннім саду.
І сьогодні сльозами незваними
Віщувала нам осінь біду.
Ми розходились тихими кроками,
І дощами змивали печаль.
Почуття ті здавались високими,
А минули , як літо…Нажаль…
А пробігла любов ,не лишилася
Із теплом ясно-сонячних днів.
Ти уже не така—засмутилася—
Повернути я літо не вмів.
Ми розходились тихими кроками,
Не спиняючись ані на мить.
Ось і все. Почуттями глибокими
Мені осені рана болить.
І стежками уже павутинними
Промережились наші світи.
Ти дивилась очима осінніми
І не гріло вже сонце. Як ти.
Знаю я, те тепло не повернемо.
Замість квітів тепер падолист.
Ти пішла так поволі, невпевнено.
Не така ти тепер, як колись…
Всі слова переплутались з тінями.
Вже не сняться нам радісні сни.
Ти дивилась очима осінніми,
Що чекали своєї весни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2013
Я загубилася у власних мріях-снах.
Світанком гострим розрізаю ночі.
Погасли зорі ніжні у очах.
Не збулися кохання сни пророчі.
Я загубилася, заплуталась в думках.
Усе колись здавалося простішим.
Тепер у очі заглядає страх.
І тихим голосом говорить, найтихішим.
Вже не болять твої палкі думки,
А подих прохолодно-дивно-м’ятний.
Гортаю наші зжовклі сторінки,
Я їх боюся, так боюсь зім’яти…
Я загубилася? Чи загубився ти?
Чи ми обоє знову заблукали?
В думках плекаю спомини-листи,
Які чомусь невчасно відсилали.
Ми потонули в океанах справ.
Безцінне на безглузде проміняли.
Я загубилася, а ти не відшукав.
Чи один одного ми навіть не шукали???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2013
Мені тебе не шкода, я терпляче
Дивлюсь, як з піснею заходиш у трамвай.
А ззаду хлопчик дуже-дуже плаче,
А ти йому : « Не ревай, а співай!»
Висмикуєш розірвану кофтинку,
За руки шарпаєш, даючи відкоша,
А грошей просиш : «Люди, на дитинку»--
Болить моя знівечена душа.
А те дитятко плаче,не втихає.
Замурзане, нещасне, як щеня.
А потім знову це його чекає
І завтра, і сьогодні, і щодня…
Хтось відвертається, бо бачити не хоче,
Хтось гривню-другу тягне з гаманця.
А я дивлюсь в сумні дитячі очі,
Що світяться із чорного лиця.
Грошей не дам. Лише м’якеньку булку
Витягую із сумки , і банан.
«З’їси, маленький, хоч оце в провулку»
Й замотую швиденько в целофан.
Брудною ручкою схопив ту булку жадно,
Серед трамвая сів на чемодан.
І швидко так, і якось безпорадно
Із шкіркою гризе отой банан!!!
Залили сльози. Відібрало мову
По материнськім серці—полином.
А я своєму сину колискову
Завжди співаю ніжно перед сном!
А я ж свого синочка обіймаю,
За день цілую сто мільйонів раз.
Який же світ жорстокий! Я не знаю…
Банан зі шкіркою—нещастя без прикрас!
І я виходжу, хоч іще зупинка
Далеко-предалеко не моя.
Благаю Господа: «Помилуй цю дитинку» ,
Хоча й не знаю,як його ім'я.
У серці материнському без тями:
«У мене ж син такий же, як і цей!
Помилуй, Боже,від такої мами,
І захисти безвинних цих дітей!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439673
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.07.2013
Їй так хотілось ласки і тепла,
Їй так жадалось, щоб її любили.
Вона маленьким ангелом була,
Якому просто обітнули крила.
Її додолу кинули з небес,
В брудній калюжі замастила тіло.
Уже не вірить в райдуги чудес,
Адже, упавши, більше не злетіла.
Водою чистою з святого джерела
Їй змити бруд хотілось до нестями.
Колись вона раділа і цвіла,
Тепер в душі пречорна-чорна яма.
Вона простою жінкою була.
Простою жінкою, що вже не мала сили.
І за краплинку ніжного тепла
Вона злиденну душу оголила.
А їй в чиїхось так хотілось снах
Побути трішки ангелом небесним.
І танувши у лагідних руках,
Вона іще надіялась—воскресне.
Їй не хотілось йти на п’єдестал
У одязі ошатному, новому.
Воліло серце крапельки похвал
За ту любов, що проростала в ньому.
Щоб вибратись з заплутаних тенет,
Вона цю роль вже не хотіла грати.
На дріб’язок розсипаних монет
Боялась власну душу розміняти.
Вона себе простити не змогла,
Не відмивалося від бруду ніжне тіло.
Вона простою жінкою була,
Їй так хотілось, щоб її любили…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2013
Ти вже не мій—моя любов розп’ята.
Іди. Поповнюй ницості ряди.
У неї ти четвертий, може, й п’ятий.
Мені б ти був єдиним назавжди…
Вона пограється тобою і покине,
А ти тоді прийдеш на мій поріг.
І плакати будеш, що дуже винен,
Що втратив це кохання, не зберіг.
А я тобі дивитимусь у очі
І слухатиму ці слова дурні.
Ти ж сам пішов—чого від мене хочеш?!
Тепер це все розказуй не мені.
Я стану гордо на своїм порозі,
Тебе гонитиму в принизливих словах.
І ти підеш. А я… відпущу сльози.
На землю впаду, мов безкрилий птах.
Моя любов вогнем обпалить душу
Й залишить незагоєні сліди…
Аби ніхто цю тишу не порушив,
Іди, іди,прошу, ти тільки йди…
Ти вже не мій—моя душа розп’ята.
А за порогом все твої сліди.
Таких, як та, у світі пребагато,
А я була б твоєю назавжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2013
Він любив їх обох, і ділив свою совість надвоє.
І за це кожен день сам себе проклинав.
Свою душу роз’ятрену, мов під конвоєм,
З однієї сім’ї і до іншої болісно гнав.
Там—дружина і син, а там—жінка кохана і донька.
Мов до двох берегів розривався його корабель.
Там синичку лякливу тримали в долоньках.
Там під хмарами в небі літав журавель.
Він любив їх обох. Своє серце не міг поділити.
Між дочкою і сином –не ділиться, як не крути.
Він покинув би все, тільки радісним поглядом діти
Не дають йому сили так просто назавжди піти.
Він любив їх обох. І були всі до болю нещасні.
І порепане серце лиш грілось в дитячих руках.
«Хтось колись ще казав,що кохання--прекрасне»,--
Все крутилось в його перетлілих солоних думках.
Він згортав свою душу малим і скупеньким сувоєм,
Затискав у кулак і далеко за обрії біг.
Він любив їх обох, і ділив свою совість надвоє.
Та ніяк своє серце на двох розділити не міг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2013
Не треба пафосу—хай так усе й лишається.
Стоять три крапки замість тисяч слів.
Усе помалу із душі стирається.
Веселий голос ніби занімів.
Колись і якось все воно забудеться.
Переболить скуйовджена душа.
Спинились мрії, що уже не збудуться—
Вони тепер нікуди не спішать.
Не теба слів комусь давно не сказаних,
Народжених у гніві чи жалю.
Нема доріг, навіки нами зв’язаних,
Їх роз’ єднало тихе «не люблю».
Думок не треба хибного призначення,
Стаю на попіл спалених мостів.
Із вуст злетіло тільки « до побачення»
Стоять три крапки замість тисяч слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2013
Мені не можна тебе любити.
Душа надщерблена з кришталю.
І як мені в цьому світі жити,
Коли я й досі тебе люблю?
Як ти все снишся мені ночами,
Не йдеш з непроханих дивних снів.
Насправді ж чиста вода між нами,
Мов тиха річка між берегів.
Лише в тих снах найрідніші очі
З відтінком пристрасті і жалю.
Ніхто не чує, як опівночі
За тебе Бога щодня молю.
Дивлюсь у очі, мов синє небо
Так непомітно усе сплива…
Ніхто й не знатиме,що про тебе
Пишу я зараз оці слова.
Уже не склеїти, бо розбита
Душа назавжди із кришталю.
Мені не можна тебе любити,
А я і досі тебе люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2013
Я дякую тобі за сина.
І за усе, що досі в нас було.
Уже для мене ти – чужа людина,
Погасло. Відболіло . Відгуло.
Я дякую тобі за сина.
За ті слова, розказані колись.
Для тебе я вже більше не дружина.
Живи , як хочеш. Лиш прошу—молись.
Візьму востаннє ніжно за зап’ястя,
Торкну губами тихими чоло.
Я дякую тобі за щастя,
Що в нашім домі ще колись жило.
У мене син. На тебе так він схожий—
Моя відрада , радість і любов.
А ти тепер—звичайний перехожий.
Чужа душа, навіки рідна кров.
У серця ніби вмерла половина.
Між нами прірва. Темрява. Зима.
Я дякую тобі за сина.
І за усе, чого уже нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2013
Так боляче, коли тебе не чують.
Крадеться в душу потайки зима.
Ніби словом серце і бинтують,
Та все нещиро, якось жартома.
Перебираєш душу,щоб сказати,
А потім думаєш : « Не треба більше слів,
Якими тільки більше убивати
Той серця стук, що ще не відболів».
Так боляче, коли уже не бачать,
Що ти не та, яка була колись.
Що очі , сміючись, тужливо плачуть.
І всі надії просто розтеклись.
І ти мовчиш. Шукаєш тільки рими
Тим почуттям, що вже перецвіли.
Так боляче , коли стають чужими
Всі ті,що найріднішими були…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Тихий сон спустився аж під ранок
І вмостився на твоїм чолі.
Спи спокійно, моя мила мамо,
Найсвятіша жінко на Землі.
День минає в праці та турботах—
Ноша за плечима заважка.
Ти ж не переробиш всю роботу,
Все не переносиш на руках!
Відпочинь, бо так життя минає,
Ти ж себе ніяк не бережеш.
Ти щодня так пізно засинаєш
І завжди удосвіта встаєш.
Сили ти шукаєш в чашці кави
З булочкою , цукром й молоком.
Сядь же, мамо, тиха та ласкава,
З нами поділись своїм теплом.
Не спіши—робота почекає.
Як там кажуть, в ліс не утече.
Втома сірим птахом прилітає
Й на твоє спускається плече.
Потім все робитимеш так само,
Щоб ми жили в щасті та теплі,
Ну а зараз спи спокійно, мамо,
Найсвятіша жінко на Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
Ніч спустилася тінню кішки,
Підкраючись зі стіни.
І, вмостившись на тепле ліжко,
Заглядала у наші сни.
Ми їй дали одну под́ушку,
А на іншій обн́ялись вдвох.
Муркотала нам ніч на вушко
Сонно-стомлений монолог.
Потім плавно до ніг спустилась,
І, окутавши їх теплом,
Нам ще довго-предовго снилась
Теплим, ніжним , солодким сном…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
Він віддавав усе і потопав в коханні.
Вона ж була холодна , мов зима.
Він дарував їй полум’я тюльпанів.
Вона всміхалася , очей не підійма.
На їх побачення летів, немов на крилах.
Вона ж з запізненням приходила щораз.
Як не старався він—не полюбила.
Зітлів вогонь , розвіявся, погас…
Він надсилав зізнання смс-ки,
Із ввічливості і вона, бувало,теж.
А так хотілось їй кохати чесно
Й палати справжньо від нічних пожеж.
Він цілував її джерельні очі,
Від неї так взаємності хотів.
Згорали в пристрасті збентеженої ночі
Із болем. Без кохання .І без слів…
Не раз він бачив її тихі сльози
І чув те зледеніле «не люблю».
І лились знов переболілі грози
Із смутку тихого і згірклого жалю.
Він діставав їй кришталеві зорі
І на руках підносив до небес.
Її душа—якесь велике горе.
Його листи душевні—без адрес.
Обоє бідні у такім коханні—
Він з нею поряд , а вона сама.
Ідуть. Мовчать, немов би на вінчанні.
В руках тюльпани, в душі зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2013
Усі вже знають, та ховають очі,
І дивляться із докором услід.
А я без тебе дихати не хочу,
І на тобі немов зійшовся світ.
Її коханою своєю називаєш,
А я –розпусниця, безсовісна—от хто,
До мене по суботах приїжджаєш,
Мов виграш забирати у лото.
Спочатку це сприймала, як образу,
Це біль і ницість, ляпас по щоці.
І сльози викликала і відразу
Обручка ця проклята на руці.
Та буду я твоєю аж до ранку,
Чи ти моїм…позиченим, мов річ.
Я знов лишаюсь в статусі коханки—
Болюче щастя, що триває ніч.
І ти ідеш – тебе чекають діти,
Шукаєш виправдання совісті своїй.
З вікна я бачу, як купуєш квіти,
Так боляче, що не мені, а їй.
Зім’ята постіль, мов життя останки,
А у думках безумство протиріч.
Я знов лишаюсь в статусі коханки
Чекати щастя у суботню ніч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
Я тебе обіймаю,і тануть пломбірами ночі.
Біля тебе надійно, мов у гавані кораблю.
Скільки років ми разом , а я твої очі
Більше й більше, безмежно і щиро люблю.
І нехай усі кажуть : «Життя, мов неорана нива»--
Забагато у ньому образ, тихих сліз і гіркого жалю.
Та я знаю, що дуже з тобою щаслива,
Хоч не так уже й часто ми кажемо слово «люблю».
Підростає синок. І ми в ньому самі розцвітаєм.
Наше щастя у ньому, і радість, тривоги і кров.
Час іде, але ми тільки більше кохаєм.
І вчимось помаленько свою віддавати любов.
Ми в душі ще оті несміливі такі молодята,
Тільки юність уже заглядає з-за наших плечей.
Вчить життя нас усюди й завжди цінувати.
Те тепло найрідніших у Всесвіті рук і очей.
…Хоч не так вже й багато тобі я присвячую віршів,
І чогось грандіозного , може, і не натворю.
Тільки знай, що з роками все більше і більше
Твої очі, коханий, безмежно і щиро люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Душа холоне, мов у чашці кава,
Що вранці ти залишив на столі.
Колись була я ніжна та ласкава,
Казав, що я найкраща на Землі.
Тепер ось так. Прийшли-пішли. Удома
І не говоримо, буває, так, як слід.
Якась печаль, якась тягуча втома
У наших душах залишає слід.
Це сірі будні, яких так боялись?
Чи що це?—риєм відповідь в думках.
Щось ми забули, якось трохи здались,
Пустили те, що мали у руках…
Та ти обняв за плечі: «Схаменися!»,
А сам собі признатися боявся.
Мовчали довго. Потім обнялися.
І світ тоді, здалося, засміявся.
Тепер за руки йдем, мов молодята,
А за плечима—сіре та пусте…
Важливо просто вчасно обійняти,
Та часто забуваємо про те.
…І ти мені налиєш в чашку кави,
Я ненароком якось розіллю,
---« Пробач, забув »--, прошепчеш ти ласкаво
--« Я чай без цукру…і тебе люблю…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2013
Настав цей день. В колисочці малятко.
Нове життя—новий роман-есе.
Мені всміхаються миленькі оченятка.
І я одразу забуваю все.
Позаду біль, тривоги й невідомість,
Тепер у мене власна є сім’я!!!!!!!
--Ну що ж, маленький, будемо знайомі—
Ти—син мій любий, мама я твоя.
А там наш тато, бачиш, он сміється,
Казав, на нього схожий ти, й смішний.
Від щастя плакав, та не признається,
Він думав, не побачу, от чудний.
Ну,що ти плачеш? Що ти носик морщиш?
Напевне, ти вже трохи зголоднів.
Таки мужчина—й слухати не хоче,
Допоки гарно й ситно не поїв.
Мужчина! Син! Татусь від гордості літає,
Купив мені каблучку, квіти, торт!
Усі вітання шлють, усі питають:
--«Ну хто там?Скільки?» -- «Хлопчик. Три п’ятсот!»
Забути мушу про страшенну втому—
Умилась, причесалась, одяглася.
Бо завтра ми поїдемо додому—
В свою домівку повеземо щастя!
Тебе чекає там кроватка чепурненька,
І іграшок вже тато накупив.
Аби лиш тільки був ти здоровенький,
Аби лиш нам ніколи не хворів!
За тебе я щодня радіти буду,
Ти відтепер в молитвах і думках.
Спасибі, Боже, за це миле чудо,
Що зараз я тримаю на руках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414797
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2013
Как я могу быть несчастливой?
Счастливее нет в мире—видит Бог.
Сегодня он назвал меня красивой,
Мой маленький двухлетний ангелок!
Сегодня он назвал меня красивой,
И нежно-ласково меня поцеловал.
Он наградил меня безумной силой—
Я для кого-то в мире идеал.
И что на свете может быть важнее
Для любящей своих детишек мамы,
Чем то, что тот, кто всех других роднее
Тебя считает самой-самой-самой!
И слезы счастья катятся жемчужно,
И сердце бьется, и все мысли—дым.
И что еще мне в этом мире нужно?—
Меня красивой называет сын!!!!!!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413959
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2013
Я так хотіла дати тобі серце,
Усю любов, що спалює дотла.
Нічого. Якось буде. Все минеться.
Хотіла зберегти. Не зберегла…
І ти пішов. А я не наздогнала.
Боялась?Не хотіла? Не змогла?
Моя душа кричала і стогнала,
А я мовчала,випита до дна…
А я жила тобою і для тебе,
А ти, мов вітер—вільний самолюб.
Пішов. Мені на плечі впало небо.
І був лиш він—прощальний шепіт губ…
…Печаль і втома посплітались туго.
Моя любов, немов гіркий полин.
Я так хотіла тобі бути другом…
Заплуталась…Життєвий лабіринт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013
А ким ти був?Скажи? Моїм кумиром?
А я…Мала і ще наївна мрійниця.
Тепер же хтось махнув мов нашатиром,
І все,що було спогадом розвіється…
Привчив до рук, мов голуба кришками.
А я…дурна, летіла стрімголов.
Хотілося, щоб обіймав руками,
А ти голками серце поколов.
Ти то манив, а то гонив нахабно,
А я…сюди металась, то туди.
Летіла. Падала. І крильцями незграбно
Тебе хотіла вкрити від біди…
Та ти—кумир. Тобі усе байдуже!
Любов в тобі ніколи не проб’ється.
Ковтаю сльози,бо болить же дуже
Автограф твій, що видряпав на серці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013
Моя душа лишилась у Карпатах,
Десь там застрягла на вершинах гір.
Тих вражень, що були, не передати.
Це варто лиш побачити, повір!
Я мчала там наввипередки з вітром,
Бувало, й не на лижах—от яка!
Усі навколо заливались сміхом,
Як лижі ті летіли сторчака!
І сніг іскристо грав собі на сонці.
Автобус їхав в гори, е-ге-гей!
Я сонними очима у віконце
Заглядала на цих нових людей.
І завмирало серце на підйомі,
Клялась-божилась, що останній раз.
Тепер уже на фото дивлюсь вдома,
Жалкуючи, що швидко сплинув час.
Сидить моя душа у Буковелі,
У Вінницю не хоче ні на крок.
Мабуть, ще треба з’їздити по неї,
Й на лижах прокататись хоч разок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413249
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.03.2013
Ішла душа, побита і обірвана,
Сумна і темна, наче сирота.
Шукала прихистку і теплоти, зневірена,
Куди не прийде—всюди німота.
Ще молода, а вже така знедолена,
Пекучі сльози падають на сніг.
Уже настільки болем обезболена,
Що снігом не холодить босих ніг.
Все оглядалась, чи її не кликали,
Хоч хтось, щоб заспокоїлась вона.
А їй услід всі тільки пальцем тикали:
Мовляв, дивись, яка вона страшна!
Якби ж хто знав, яка вона налякана,
Як нею грали, ніби у футбол.
Іде душа, засмучена й заплакана,
І десь там чує, хтось гукає: «Гол!»
Вона біжить. Куди ж її подітися?
Усім байдуже до її біди.
А їй би просто тільки обігрітися
І закропитися одним ковтком води.
Та всім байдуже. Всі її жахаються.
Ніхто й не знає, що вона—душа,
Яка щосили за життя хапається,
Й любов свою, крізь біль, не полиша…
То не зима її ляка морозами,
Цим холодам її не подолати.—
Людська байдужість гнівом і погрозами
Її ось так лишає помирати.
…А за її плечима стільки совісті!
Та що та совість?!—Грош її ціна!
Коли вона, стерпівши стільки болесті,
Іде ось так—обірвана, одна…
А в ній любові, Боже, скільки вміститься!
Що вистачить на всіх, оцих чужих людей.
Та в них лиш злість на місці серця світиться—
Не підпускають навіть до дверей.
…Іде душа, і вже їй тільки мріється,
Що хтось таки відчує дикий біль.
На те вона й душа. Іще надіється
Десь пережити горе-заметіль.
Не всі ж серця померли й зачерствіли,
Не всім байдуже, вірить, не усім!
Іде душа. І бачить : відчинили…
…Заплакала—її пускають в дім….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2013
Зустрілись ми із ним на роздоріжжі.
Шумливе місто впало нам до ніг.
Які ж у нього очі!!!!!!Рідно-ніжні…
Усе,що було в погляді зберіг.
О,як би я його зацілувала!!!!!!!!!
І потонула в пристрасті навік!
Спустилася на землю. І згадала—
У нього жінка. В мене чоловік.
…-- Привіт. Давно не бачились. Відколи…
--Привіт,--шепнула. Голос мов промок.
-- Я донечку чекаю ось зі школи,
Казала, зараз буде, ще урок…
--А як???.... Ти ж був….
--Така моя робота.
Ганяюся, як бачиш, за званням.
Тепер ось тут. Уже начальник роти.
А завтра, може, знов буду десь там.
--То в тебе донька. Ясно…Як назвали?
--Надійка.
--А,красивеньке ім’я…
--А ти як? Вийшла заміж? Покохала?
--У мене син. І чоловік. Сім’я…
--А ми отут неподалік живемо.
А ти де?
--Теж тут, двадцять сьомий…
--То, зараз, почекай, ми проведемо.
--А донька?
--Що?--Представлю, як знайому.
Знайома, -- думаю, проста собі знайома?????!!!!!!
О, Господи, на що мене прирік!
--Та ні. Спішу я, там, удома,
Мене чекають син і чоловік….
А далі, що він каже, я не чула—
Стиснуло голову і давить звідусіль!
А я вже думала, що перейшло. Забула.
Навіщо знов на рану сипеш сіль?
І я спішу, збрехавши, що ще маю
Заскочити у справах на роботу.
Я стільки років все це забуваю!!!!!!!!!!
А ти живеш по вулиці навпроти!...
І губи жадно стиснувши до крові,
І скули зводить та печаль німа.
Біжу! Спішу. Тікаю від любові,
Якої, думала, що більше вже нема!!!!!!!!
І швидко я додому повернуся.
І ніжно сина буду обіймати.
Сама собі признатися боюся:
Куди ж мені вже, Доле, утікати???!!!!!!!!
І знов усе у пам’яті відчула.
Сама всміхаюсь, а в душі пече.
Роки пройшли. Вже думала, забула,
Хіба ж сама від себе утечеш???!!!!
Куди ж тікати?Серце завмирає…
Ну як в собі тебе перебороти???!!!
Я все тікаю! Все життя тікаю!!!!!!!!
А ти живеш по вулиці навпроти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413060
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.03.2013
Перегоріло. Більше не болить.
Уже не буде грати роль актриса.
І навіть в серці біль не защемить.
Є тільки я,безодня є, і тиша…
Перегоріло. Спогадів печаль
Мою сталеву душу не зачепить.
Того,що було навіть і не жаль.
Якесь безумство, марево, халепа.
Уже не буде тих «пробач», «прости»,
Набридло все, всі струни обірвались.
Чужий. Нерідний. Невідомий ти.
Моя душа з бездушшям назмагалась.
Усе. Не треба!Більше вже нема.
Колись ще виростуть обідранії крила.
Лише вона лишається сама—
Проста душа,що пристрасно любила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013