| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Пусто. До безумства пусто у твоїй душі.
Все, що можеш - подзвонивши плакати слова пусті.
Сумно. До безтями сумно, вчинки ж бо гіркі.
І з тобою, я не вдома, а в самотній тьмі.
Ти клянешся, що інакша, не така як всі.
А насправді може й гірша, бо слова пусті.
Вчинки лиш докажуть, вірний хто із нас.
Ти мовчи. Кохаєш? Все покаже час.
Парадокс мене вбиває. Як таку кохати?
На словах ти ніжний янгол, що тут ще сказати...
А на ділі зовсім, зовсім все не так.
Або ти є дьявол, або я дурак.
Всі слова - вода. Вчинки є важливі.
Істини неписані моралі не фальшиві.
А любові справжній не потрібні шати.
Хто кохає щиро - той не дасть страждати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426034
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2013
Солідарні з законом сидять у тюрмі,
Довженко ж казав:"Україна в огні!"
Що нам з того, що навчились читати,
Якщо всім на ближнього свого начхати?
"Моя хата скраю, нічого не знаю,
Мертвим живу, та хочаб не страждаю."
Нічого не бачиш, нікого не чуєш,
Катам із поклоном палаци будуєш.
Забившись в куток, в ілюзії волі
Кожен молитву тремтячу бубнить.
Допоки ще вільний, та знай, мимоволі,
Хата із краю найперша горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013
Стою і дивлюся в вікно.
Там сніг між ліхтарів літає.
Душевний спокій, теплота
Поволі в серце запливає.
Хуртелиця зміта сліди,
Що дітвора їх напетляла.
Світ порина в солодкі сни,
Які природа нашептала.
Так тихо... всі вже сплять.
Лиш сніг між ліхтарів літає.
Життя прекрасне, благодать...
Для серця, що завжди кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417437
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2013
Довкола пусто. Лиш холодна тиша
Повзе змією в темряві ночей.
Повсюди бездиханні трупи.
Погас вогонь людських очей.
Довкола мертво. Та ніде немає
Руїн зотлілих чи слідів меча.
Батьки дітей не колихають,
У жодній хаті не горить свіча.
Довкола страх. Він крізь повітря
Безвихіддю просочується в кров.
Тут прогулялась Смерть косою -
Ніхто спасення не знайшов.
О ні... Нажаль це не чума знущалась.
Громовідвід тут був потвор,
Які і оком не змигнули.
Холодна тиш. Голодомор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2013
Десята п'ятнадцять. На вулиці тиша.
Подекуди чутно лиш хрускіт снігів.
Сиджу я удома, надіюсь, що лихо
Мине. Я чекаю. Літак пролетів.
Десь бомба упала. Свіча догорає.
Далеко іще торохтить кулемет.
Де ж мої батько та мати пропали,
Хай залп обминув би їх вражих ракет.
Тільки б додому вони повернулись
І ніжно, з любов'ю обняли мене.
Тихо шепочучи в ліжко поклали,
І знов обіцяли, що лихо мине.
Завтра лиш сушений хліб на сніданок
І кружка брудної, зі снігу, води.
За що ці страждання терпіти повинні?
Не ми ж цю безглузду війну почали.
Я просто так хочу, щоб все як раніше,
Коли жили ми спокійно було.
До темних брудних занепалих кімнат
Знову щастя і радість, знов сонце прийшло.
Не хочу назавжди я очі закрити,
Замерзнувши десь у канаві стічній.
Людьми озвірілими бути роздертим,
В політиці що одержимі мутній.
Я вірю у казку, я вірю в добро,
І вірю допоки я ще в майбуття.
Нехай я малий, та я не дозволю
Безправно забрати у себе життя.
Рівно опівніч. На вулиці тиша.
Надія сльозами на свічку скрапа.
Мама вернися, будь ласка, благаю,
Тільки б тебе не забрала пітьма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416610
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.04.2013
Під небом чужим ми блукали ночами,
Холоднії зорі були нам свічами.
Стенали із відчаю мовчки плечима,
Ловили надію пустими очима.
Біль окривавила душу злобою,
Над долею серце схилилось вербою.
Ким ми були? І ким маєм стати,
Щоб тінь проти сонця нікому не слати?
Під небом чужим чужими й ми стали,
Всі разом самотні незрячо шукали
Затишний кутик у вкраденім світі,
Топилась зневолена нація в цвіті.
Пшеницю із небом на стягах з'єднали
І криком мовчали. Чи мовчки кричали?
Вкраїну єдину кохаєм й кохали.
Ми ті ж, що й були. І гірші не стали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416324
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.04.2013
Лист у вічність я напишу
І вкладу у нього все,
Що людській душі та серцю
В нашім світі дороге.
Буде спів там солов'їний,
Небо, озеро й ліси.
Сміх дитячий щебетливий,
Ніжні річок голоси.
Будуть очі в нім кохані,
Що приходять в марах снів.
Будуть теплі літні ночі,
Подих вітру вільних днів.
Буде все в нім, щоб ніколи
Не померти назавжди.
Лист у вічність я напишу
Буду я в нім. Будеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2013
Смерть... Вона колись прийде...
Коханих наших забере.
Близьких, родину, друзів - всіх...
Облишить нас життя утіх.
Не стане тих кого любили,
Кого із-змалку на руках носили.
Того, хто був частиною життя
Вона відправить в небуття.
Цей біль пекельний для всіх нас
Ці рани не загоїть час.
І зрозуміти силу втрати,
Цей пережити жах, пізнати...
Ось справжня кара для нас всіх -
Коли життя облишить нас утіх.
Коли безжалісно іде вона
І серцю милих забира...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013
Карпати.. сонце сходить..
Ледь-ледь світанок зажеврів...
Пташки.. тумани ходять...
Я думкою на хмару полетів.
Роса з'являється потрохи
І вітер шепче щось здаля.
Схвильовано говорять мохи,
Ніч ранок тихо вихваля.
Над лісом стеляться думки,
І над горами тихо в хмарах,
Повітря дотики липкі,
Мої чуття пливуть у марах.
В Карпатах ранки ніжно-сірі,
Так тихо, чуть лиш гомін трав.
І серця почуття дозрілі
Амур на хмарах тут заграв.
Мелодії душі моєї
Туманом стеляться вві сні...
А прокидаюсь - бачу горе
Карпати голі, мертві... і пусті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Мова - це душа народу,
Її духовно-історичне надбання,
Чому її закопують в гірську породу?
Не знати мови - це ганьба!
Хтось каже, що негарна,
Хоча ніколи ще не чув,
Хтось каже, що вульгарна,
Хоч сам вульгарним завжди був.
Тремтіння серця, спів душі
Тиран ніколи не відчує,
Бо він не знає, як вночі
Безжально вітер вражий дує.
Ми так багато пережили,
Народ наш повсякчас гнобили,
І ось до незалежності дожили,
Дивлюсь... а мови музику вже вбили...
Послухай... Літературна солов'їна вмерла...
Довкола суржик лиш звучить,
Чому вона така химерна?
Чому не ллється, а хрипить?
Чом молодь наша некультурна -
Така вульгарна, безцензурна?
Звучать навколо паразит-слова -
Це українська, чи якась нова?
Можливо, це тому, що покоління інтелект низький,
А, може, це тому, що виховання стовп крихкий,
Напевно, наслідки від дій в знаки даються,
Як бачиш, сильні теж потрохи гнуться.
Можливо, вороги б тепер зраділи,
Що калинову націю убили,
Фізично то вона живе,
Але народ без мови загниє.
Собі ми стали вороги,
Бо знищуєм свою культуру,
Забули ми чиї сини,
Самі себе даєм в наругу.
Невже це "тіпа, вася, круто?"
Чом "блін" звучить тепер як рідний?
Красу єства свого забуто,
Мені шкода - народ став бідний...
Ото ж бо й маєм нашу долю,
Яку ми творимо самі,
У мене серце рве від болю,
Свідомість наче у вогні.
Я прошу вас, та ні, благаю!
Зверніть увагу на слова,
В нерозумінні я конаю,
В агонії моя душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414555
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2013
Летиш... І ловиш хмари,
Чарівним голосом своїм.
Ідеш... Розкидуєш капкани,
У серці зоранім моїм.
Пливеш... Думками тону
У зелені твоїх очей.
Снуєш... я місяць молю
Світить самітності моїх ночей.
Ти ловиш зірку так натхненно
У заповіднику гірських висот.
Ти рухом робиш незбагненно
Душевний мій переворот.
Співаєш... Тихо листя шелестить
Самотній вітер зігріваєш.
Тихенька ніч, природа спить,
А ти у музиці гірських ночей літаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2013
Так тихо... вечір... темнота...
Годинник тихо б*є хвилини.
Сум,страх і самота
Заводять в відчай нас щоднини.
Живеш? Існуєш!
Життя упевнено проходить,
І час який ти не цінуєш
Ще скільки жити нам дозволить?
Можливо день, можливо два...
Буває вічність теж минає.
Бо час пливе і лиш вперед
Людей потрохи забирає.
Потік, ріка, і вир у ній.
Всередину усе стягає.
Це крах усіх твоїх надій
Нещадний вітер цвіт зриває.
І з кожним днем все швидше й швидше
Проклятий час летить вперед,
А ми все рідше й рідше
Встигаєм вийти наперед.
Постійно всі лиш доганяють
Потік життя....
І не встигають...
Пришвидшене серцебиття...
Ніколи вже не буде вчора
І час назад не повернеш.
З закритими очима сліпо
До прірви ти невпинно йдеш...
Мабуть не пізно схаменутись,
Себе узяти в руки і проснутись.
Хіба ж не можна ще пожити?
Рутиною життя труїти...Навіщо?
Годинник б*є, і час пливе
Життя твоє невпинно йде.
І біль проймає до кісток,
Годинник б*є. Цок-цок... Цок-цок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413942
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2013
Троянда пахла ніжно й п*янко
Коли лежала на труні.
Сльоза котилась тихо й струнко
Нещасної дівчини в темноті.
Троянди цвіт як кров червоний
Спада на груди юнаків.
Вони померли, але пам*ять
Живе у серці матерів.
Троянди падають додолу
Із люблячих ослаблих рук.
Не повернеться той додому
Хто не стерпів невольних мук.
Троянди на могилі квітнуть
Допоки пам*ять у серцях живе.
Героїв ми ніколи не забудем
Хіба останній українець вмре.
Вони повстали і померли
Усіх прийняла матінка земля.
Сміливих подихи завмерли
Героїв сотні, а труна одна.
Тиранам відсіч ми завжди давали
Дамо ще раз - тепер вже назавжди.
За всіх дітей, які колись співали
За всіх людей, що за Вкраїну полягли.
За всіх кого закатували,
Нещадно відірвали від сімей.
За всіх кого любили й знали
За всіх - дорослих і дітей.
Троянда пахне ніжно й п*янко
І буде пахнути завжди.
Троянди цвіт як кров червоний
Накрив міста і села, всі хати.
Сльоза вже не котилась, мертві
Лежали люди у землі.
Троянди падають додолу
Проте настане час цвісти!
Настане час з колін піднятись,
Лише для того щоб земля
Назавжди нас в обійми взяла.
Героїв сотні. А труна - одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413566
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.03.2013
Над морем золотих вогнів
Безмовно місяць нависає.
У небі чорнім, як смола
Він кожну ніч гуляє.
Тобі б хотів я показати
Тоті вогні презолоті
І місяць повний, що літає
І зорі, що разом одні.
З тобою разом ми б поплили
В подорож над морем цим
І в небі чорнім над вогнями
Життя не здалось б нам пустим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013
Вже сизий вечір наступає
Сади у сутінках стоять.
Повсюди тиша, зрідка крони
Під вітру подихом шуршать.
Ось тихі зорі над горами
Блистять мов лампочки з небес
І місяць в річці пропливає
Між хмар, у човнику, чи без?
Ліси дрімають, вітер шепче
І линуть води в нікуди.
Травинки сплять, і сплять дерева,
Кущі заснули, спиш і ти.
Яке ж то щастя - споглядати...
Красу природи, спокій снів.
Реальність з мрією єднати
У тиші...в сутінках садів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413204
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2013
Що ти ниєш, що страждаєш?
Очі опускаєш.
І між брудом, у болоті
Черв'яком блукаєш.
Хто на небо не дивився
Той життя не має.
Птах народжений літати
Він ж бо крила має!
Легше нити, що нещасний
Повсякчас страждати.
Аніж спину розпрямити
І тим птахом стати,
Що літає, що шукає,
Що живе і гине.
А не гниє як зміюка
Поки молодість лине.
Як краси не бачиш в світі
То навіщо жити?
Просто їсти, просто спати,
І життя пропити?
Може й правильно воно.
Свині не літають.
Ти є свин чи птах? Вирішуй!
Люди крила мають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2013
Гори, гори, палай, все спалюй!
Ліси сокирою рубай.
Себе самого в джунглі темні
Із каменю назавжди заганяй.
Ламай, руйнуй, природу нищи,
І справді, нащо нам вона?
Карпати хай стоять всі голі,
Хай буде сміттєпровід із Дніпра.
Все в благо людства, це ж для всіх нас,
В ім'я майбутнього твоїх дітей!
Але коли пшениця всохне
Ти будеш жерти хліб з грошей?
Чи може будеш пити воду,
Що просмерділася наскрізь?
А кисень чистий купувати?
Та ти чого, в труну відразу лізь.
І засипай себе прогресом,
В смітті ховай своє життя.
В твоїх зажерливих очицях
Немає й крихітного "Я".
Лиш примітивна дика тупість
Що всіх в могилу нас зведе.
Пали, вбивай, рубай і знищуй,
А час розплати вже іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413150
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2013
Без права на життя існуєм,
Все вирішили замість нас.
Рутиною щоденно труєм
Й без того швидкоплинний час.
Без права на життя рожденні
Приречені до повсякденних мук.
Усі народженні померти
У праці не поклавши рук.
Без права на життя живемо
Зате на смерть в нас є права.
Ніхто нікого не цінує -
У цьому й криється біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2013