| Сторінки (1/33): | « | 1 | » |
І ще одне літо минає, уже 33 - тє...
Здається, що тільки - но вчора ходила до школи,
Та час непідвладний людині на нашій планеті,
На кожного з нас вже чекають Господні престоли.
Життя - лиш відрізок, чи просто листочок паперу,
Малюєш по ньому без права щось потім підтерти,
Яку б ти не вибрав для себе художню манеру,
Усе, що зобразиш на ньому - нестимеш до смерті.
За розум, за тіло прекрасне я дюкую, Боже!
За маму і тата, за рідних, за доньку і сина!
Ще скільки часУ в мене є? - Ніхто сказати не зможе,
Бо виміри часу крізь тисячі літ не пізнала людина
А може це ЧАС - то відгадка усім таємницям?
Чи маєш Ти сам, Всемогутній, над ним якусь владу?
Чи він і тебе запроторив у свою в`язницю
Й Ти також не в силі змінити того, що позаду?
Та ні! Знаю, Боже, що Ти -всемогутній!
І час непідвладний людині - бо це Твоя воля!
Минуле зминити не можем, та хоч би майбутнє?
Майбутнє у наших руках - чи це все - таки доля?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Моя донечко! Моє сонечко!
Ти прости, що ростеш без тата
Ти повинна, рідненька, знати
Що за двох тебе буду любити
Та чи зможу його замінити...
Моя рідна маленька крихітко,
Сиротинка у світі цьому,
Я образить не дам нікому,
Обійму, притулюсь до серця,
Хай любов в ньому одізветься
ти - мій Всесвіт, моя кровинка
Я для тебе, моя дитинко,
Лиш для тебе живу і дихаю
Хочу бути тобі втіхою
Мрію стати тобі розрадою
І найкращою в світі мамою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
Сиру погоду лаяв вітер за вікном
А ми були холодні в теплій хаті
В стосунках бідні, а майном багаті
Місцями вперті горді і пихаті
Розчарування запили вином
Я всім писала вірші, всім, крім тебе,
Натхнення не приносили стосунки
Хоча було і щастя і цілунки
І вже не бачила життя без тебе
Тебе вписала в старості малюнки
Та щось іде не так: сварки, досади
Слова кидаємо, немов снаряди
Любов виштовхуємо, не пускаємо до хати
Звикли по різних боках ліжка засинати
Невже це ми могли колись кохати?
Нам би повагу в гості запросити
І сісти, від душі поговорити
У неї попросити допомоги
І розтрощити гордості пороги
Й кохання вийде з темної комори
Де його гноблять чвари і роздори
Та де там! Не про нас! Ми - самолюби
Задерли носа і роздули губи
Образи одягли замість піжами
І рекламуєм гордість донестями
Загралися з тобою в показуху,
А вже розлука в двері тихо стука...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
Дрімає літечко у сірому тумані,
А осінь в жовто-бурому жупані
Багряним полум`ям розпалює ліси,
Наче готуючись до конкуру краси
Гарячим поглядом загляне в кожну хату,
Згаптує покривало з пишних хмар
І ним затулить сонечко пихате,
Дістаючи з комори самовар
Гарячий чай, дрова тріщать в каміні,
Вогонь грайливо розкидає тіні,
В півтемряву заходить гордо сон
і занавіс чіпляє на балкон
В щілинку нишком заглядає зірка,
Півмісяць десь пропорить в хмарці дірку
І сріблим світлом спалахнуть примари,
Завиє вітер в супровід гітари
Йому до пари десь підскрипує ліхтар,
Підморгуючи час від часу зірці,
І, надивившись цих осінніх чар,
Зіває мишка у тепленькій нірці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2018
Стояла мати...У очах не горе,
Не біль і не печаль. Лиш пустота.
Волосся - сиве-сиве, аж прозоре
Й смиренно зімкнені сухі вуста.
Їй більше нІчого і нІкому сказати,
Вона змирилася, хоча й не відпустила
Того, що право сина обійняти
Від нині має лиш сира могила.
Вона вже викричала голос весь,
Подушки випрала не раз слізьми,
Все вірила, що цинковий вінець
Не доведеться їй носити між людьми.
Згорала у тривозі, як у пеклі,
В надії серце билося шалено.
А нині - мов стіна стояла в церкві,
Так, ніби кров застила в її венах.
Вона вмирала кожної хвилини
І так тепер вмирати їй довіку
Немає більше рідної дитини...
Нема цим ранам зцілення і ліку.
Їй більше нІчого і нІкому сказати...
І не боїться вже в житті нічого,
Нема чого боятись, що втрачати,
Нема чого просити більше в Бога.
А хто ім`я твоє згадає, сину???
Ніхто... Лише нещасна рідна мати.
За всю країну ліг ти в домовину.
Та більше нікому тебе згадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2018
Народе мій!
У чому твоя сила?
Розгадую й не можу розгадати,
Яка з чеснот тебе благословила
І змусила у націю зростати?
Народе мій!
Шукаю єдність в тобі,
Шукаю і не можу відшукати,
Що за народ, де кожен сам по собі,
Де син готовий з батьком воювати?!
Ну що ж не так із нами, добрі люди?
Чому ми заздрощі вдягаєм під білизну?
Чому сусідське горе гріє груди?
Чому так легко продаєм Вітчизну?
Ну що не так ? Чому у балагані
один на одного показуємо пальцем?
Чому готові жити у обмані,
Лише б на стіл подали хліб із смальцем?!
Народе мій!
Чому ворожу мову
Ти брамою закону захищаєш?
А рідну солов'їну, колискову
Наче непотріб, до кишень ховаєш?
Народе мій!
Знайди у собі сили
Пробачить, примирити, об'єднати!
Ми незалежність нашу відродили,
Тепер ще треба нацією стати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2017
Як же навчитись бачити добро,
Коли навколо підлість і безчестя?
Коли не мириться із цим твоє нутро
І протестує дух твого пришестя?
Як же я хочу вірити в людей!!!
Та чи змогла б цю віру повернути
Крізь сотні вимитих слізьми ночей
і тисяч осудів, яких вже не забути?
Що ж, не забути, то нехай!
Із ними жити вже якось навчилась!
Їх вже не змити, як не витирай,
Невже я так жорстоко провинилась?
А люди хочуть вірити в брехню,
об душі люблять витирати ноги!
І язиками плести маячню,
Із заздрощів сплітати перемоги!
Як же я хочу вірити в людей...
В добро... Як вчила мама ще з колиски,
Але...Дано мені сумнівний привілей:
Пізнати, що є люди і людиска.
Пройшовши коридором із пліток,
Облившись брудом домислів мерзенних,
Я одягла жорстокості вінок
І не знімала в Образах щоденних.
Я серце одягнула у кришталь,
Я почуттів у нього не пускала,
Прикрила посмішку самотності вуаль
І вже нічого й ні від кого не чекала.
Душі закованій в сталевому футлярі
Вже не відчути болю і образи,
Їй вдруге не згоріти у пожарі
Не скуштувати наклепів відрази...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Правду тушкуємо і подаєм під соусом брехні,
Брехню підсолюєм й оприскуєм гірчинкою свободи...
Людська спокуса виростила всемогутність ЗМІ
Й не може відректися від цієї насолоди.
Сьогодні вимір сили- то є наклеп і обман,
Як же залежні ми від того, що там скажуть люди!
ТБ задує в мізки нам дозований дурман
І знаки доблесті начіпить клоунам на груди.
А ми і не підозрюєм своєї темноти,
І сліпо наступаєм на ворожі міни,
Ми ворогів серед своїх не хочем віднайти,
Нам легше просто вірити в грядущі зміни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017
Я шукала у собі натхнення,
Я у тобі натхнення шукала,
щоб мої непрості одкровення
знов у вірші рука гаптувала.
Я думки міксувала із болем
І крізь радіть це все просівала,
Вірші були моїм алкоголем,
В них вмирала і в них воскресала.
Я любила, кохала, прощала,
Сподівалась, жадала, молилась,
У стражданні дотла вигорала,
У любові - душа відновилась.
Я віршами про спротив кричала,
Я віршами благала розради,
Лиш у них я себе відкривала,
Це - моєї душі колонади.
Я подякувать хочу за щастя упіймати,
вдихнути натхнення,
Для душі це неначе причастя,
Це Господєє Благословення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017
Папірєднікі і наступнікі!
Це сьогодні є вимір історії-
Відшліфовані категорії
В політичній лабораторії...
Папірєднікі! Всьому їх вина,
Ми ж виходимо з того,що маємо.
Ми ж наступнікі! І у нас мета-
Те що маємо- дорозкрадаємо.
Папірєднікі і наступнікі!
Різні назви одної нечисті,
Що невпинно зростає на теренах
Безнаказанності й безсердечності!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Настала ера молодих і самовпевнених людей,
Усі, кому не лінь, сьогодні тягнуться до влади,
Під лозунгом реформ старо- нових ідей летять в безодню
Й повертаються експертами зі "зради".
Висока мотивація сьогодні на розхват,
Про досвід і мету нікого навіть не питають,
При прийнятті на службу у державний апарат
За аргументи фото з інстаграму розглядають..
Окрилені цинізмом, продаємся хто кому,
Свободу міряєм в грошах і реформуємо в фатальність,
У " перших" резюме знаходим пункти про тюрму,
Сарказм сьогодні вже не гумор, а гірка реальність.
А там в окопах, вкриті зорями не сплять чиїсь сини
Й не до снаги їм ця партійна кольорова приналежність,
Вони народжені, щоби життям своїм спасти
Нашу вже не незайману, але ще незалежність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Перетворили підвіконня у прикрашені алеї
Ніби тримаючись за руки, всміхаєтесь мені барвисто
Розлились у різких відтінках витончені орхідеї
Немов у танці балерини на мить завмерли шовковисто.
Як леді з глянцевих журналів -
Такі ж граційні й досконалі
Дивлюсь й не можу надивиться - куди ж до вас тим модним брендам!
Ви чисті в гордості своїй, вони ж самозухвалі,
Закохані самі у себе, віддані гріхам й абсентам.
....
Не знаю, хто оці ваші костюми
Сплів барвами у найніжніші квіти?
Цей хтось дуже хотів, щоби учились люди
Всміхатись, дивуватись і радіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
Ноктюрни Шопена принесли натхнення сьогодні
Сама ще не знаю, про що написати цей вірш-
Чи то про кохання, яке вириває з безодні,
Чи то про самотність, що серце кромсає,мов ніж.
Життя... Яке ж воно дивне, яке ж воно різне...
Для когось сьогодні за щастя була би хлібина й вода,
А інші й не знають, що може не бути що з'їсти. ...
З смаком перламутру, з відтінками пафосу їхня біда.
Для когось прожити іще один день - уже подарунок,
А інший в безвиході сам вирушає в той світ.
Чи маємо вибір? Чи нашої долі малюнок
Іще до народження вбито в якийсь моноліт?
Мільярди.... І кожен із нас з того самого тіста.
І кожен із нас лиш єдиний у світі такий.
Кудись спішимо, перепробувать хочем всі крісла
І все забуваєм про те, що наш час нетривкий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Рученьки бабусені до серця притулю,
Обніму її так сильо-сильно.
І схвильовано думками Господа молю,
щоб життя до неї ставилося прихильно.
Пам"ятаю, рідна, як були малі,
Ти в любові беззупинно нас купала,
Пам"ятаю твої руки, твої мозолі,
Всю себе ти дітям й внукам віддавала.
В когось клопоти- то сльози на твоїх очах,
В когось горе- це твої безсонні ночі,
Як колись ти відганяла наш дитячий страх,
Так і зараз витираєш наші мокрі очі.
Твоє серце всепрощаюче і сповнене тепла,
Твої сиві очі переповнені тривоги,
Помогала завжди, чим могла і не могла,
Вистилала радістю наших життів дороги.
В цій розмові рученьку міцніше я стисну...
Ти завжди так терпеливо в гості нас чекала,
У дитинстві, пам"ятаю, плачучи з жалю
до грудей я рукавичку твою пригортала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Мій рідний Харків! Душа душі моєї!
Тобі залишила я свої мрії
І теплим спогадом твої оселі
Сльози викочують на мої вії.
Твій ніжний дотик різкого вітру
Мене зростив з тобою непомітно-
клеймом наївності, дружби і вірності,
присмаком юності і невідомості!
Вертайся, Харків, в мою буденність,
вривайся різнобарвним сьогоденням!!!
Закутай знову срібним туманом...
Ти завжди був для мене талісманом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Не знаю, хто ти, таємничий друже!
Було так несподівно й приємно!
Сказати "дякую" хотілось дуже,
то ж сподіваюсь, що пишу це не даремно! ;-)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
Прасував мою душу, парою її обпікав…
Позагладжував канти і згини на ній, як на новій сорочці…
Підкорялась й терпіла тобі, хоч не знала, чи дійсно кохав…
Та все вірила в щастя своє, стоячи в мертвій точці…
Ти зламав мене всю, стерши в порох увесь егоїзм…
Ти приспав моє «Я» і приборкав мою непокірність…
Ти думками про себе засипав весь мій організм,
Який ніби затятий паломник - сповідував вірність….
Я щаслива ходила в гіпнозі кохання твого…
Небуття і буття переплутались в моїх етюдах…
Загубила різницю між тим що було й не було…
Розпилилась в тобі коливанням в різких амплітудах…
Та лавиною снігу зі сну пробудилася я…
Ніби блискавка дійсність спотворену вмить засвітила…
Я ніколи, ти чуєш, ніколи не була б твоя,
Якби дехто колись так давно не зламав мої крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
ти світу цілого матриця,
ти знаєш усі емоції,
мікстура моя для радості,
найближче з усіх в самотності.
твої чорно-білі клавіші-
частина моєї свідомості,
дарують ув"язненій в тіло душі
польоти у невагомості.
ділюся з тобою думками-
тривоги розв"язую вузол
і нотки сплітаю руками
у щиру розмову двох друзів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Ти зруйнував усе за дві години,
Демонстрував байдужість й саркастичну зверхність.
Це був урок мені : що від людини
у відповідь чекати на відвертість.
Я дякую тобі за цю руїну,
Нарешті знову в голові порядок.
Тепер в крові замість адреналіну
Байдужості терпкий осадок.
Ну що ж , однаково, я не чекала чуда,
Тільки навіщо ти, не розумію,
Залив бетоном зверхньості і бруду
Мою наївну і дитячу ейфорію?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Коли я цього зовсім не чекала,
Коли усе було уже давно стабільно,
Я у полон твоїх очей попала
І сереце стало битись неспокійно!
Життя нам дало зустріч, та без шансів,
Чому досадно так, скажіть, буває?
Коли в душі вирують дикі танці -
ця "хімія" майбутнього не має.
Ти ексцентричний, екстраординарний,
Ти мікс свободи, ніжності і сили,
Твій погляд, голос, образ авангардний
Мене нескорену так легко підкорили.
З тобою поруч я ніяковію,
Стараюся спокійною здаватись,
Та коли чую голос твій - німію
І не під силу мені з цим справлятись.
Ті очі! Господи! У них усе на світі!
У них втопилась з першої хвилини.
Не вірила, що можна відчувати
Таке до ледь знайомої людини!
Ми поглядом спілкуємось з тобою,
Слова - пусті, усе написано в очах.
Твоя енергія споріднена зі мною,
Мабуть, ми зустрічалися на небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Не надійся, що ми здамося
Не злякають нас "граду весла",
Не зігнуть золотисте колосся,
Не захмарять блакить небесну!
Ти давно обміняв совість
На ілюзію влади над нами
Та забув, що ти - тимчасовість,
А наш дух не зламався віками!
Ти лицем повернись до народу,
До людей, що тебе обрали,
Замість дати їм радість свободи
Ви їх страхом смерті зламали.
Ти збираєш не ті трофеї
На шляху своїм сієш хрести.
Смерть - господар в твоїй галереї,
А ти сам - кулемет сатани.
Та цей раз ти зависоко взяв,
Сам себе переплюнув, безвірний.
Проти правди військо послав,
завернув в букет лицемірний!
Ти возвів собі німб рукотворний,
Та тобою правлять чорти.
Безнадійний твій намір потворний,
З нами Бог, то ж подумай, з ким ти!!!
16:12:26
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2014
No tears any more, no crying
Don’t knock at my door, I’m tired.
I’ve changed number phone,
U've noticed,
Don’t knock at my door, no protests.
I don’t feel the hurt
Don’t worry,
I don’t want to hear that u’r sorry.
U must be ‘too smart’ to get
That it doesn’t make me upset.
So, don’t care about my heart,
try a new love story to start.
Don’t knock at my door, oh please,
U know, our love was a miss.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Just hope is all I have today
I am not bad but also not okay
What’s wrong? I can’t define,
Everything’s good.
But something interferes with my merry mood.
Sometimes some facts get on my nerves
But this is not the reason of my heaviness.
My only dream is to turn off my phone,
To switch off the light in my room
& fall asleep alone.
What’s wrong, I don’t know.
Everything’s fine.
But sometimes I look in the mirror
& see myself crying.
I want… I’m trying all the time
To destroy this fucking moody style
But every time it comes back to my mind
It seems to me it wants one day
To see me die.
I hope that tomorrow everything will change
But the next day I see these circumstences are strange
No changes at all
I"m loosing control,
I"m tired, no fight,
just leave me alone.
What"s wrong? I can"t say,
my soul became poor,
God, please, give me the key
I need your help for sure,
God, please, no more lees, no more tears, no more fears,
just delete my memory
and delete my feelings.
And present someone else
with this beautyful appearence.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
И мысли терзают... И хочется плакать... И сердце болит...
Душа разрывается в страшных сомненьях и молча кричит,
Сжимает всю боль комом в горле, с улыбкой глотает его.
И хочеться только забыть обо всем, будто нет ничего.
Но слезы не льются, а совесть листает мои дневники,
копает не только слова, но и мысли и все тайники,
Розмыты в уме все граници понятий что плохо, что нет,
И даже сейчас на простейший вопрос не дать мне ответ.
И хочеться сильно кричать, но боюсь, что услышат меня,
Увидят, что что-то сломалось внутри, что я больше не я.
А совесть все роет, дерзает, не хочет меня отпускать...
О! Как бы найти одного человека, кто сможет понять!
Кто сможет понять, осознать все без слов, по глазам прочитать,
поднять, поддержать, придержать, подскользнуться не дать,
Кто раны душевные вылечит в миг волшебством,
Чтоб снова спокойно дышать, не жалев ни о чем.
Злорадствуют тихо враги, улыбаясь мне в след,
Попрятав \"скелеты\" свои в рюкзаки, так щедры на совет.
Плевать я хотела на ваши советы и лживую суть,
Давно вам свое бельецо с чемоданов пора простирнуть!
Я знаю, что сильная, знаю, что справлюсь, иначе никак.
Сквозь слезы навзрыд повторяю себе: \"это сущий пустяк!
Фальшивые взгляды и лживие сплетни оценю в полгроша,
С улыбкой по жизни я буду стараться идти не спеша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455499
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.10.2013
Коли палючий вітер в серці віє,
здіймаючи пилюку в пошматованій душі...
Твій мозок відкидає всі надії...
Життя твоє вже балансує на межі...
Твоя свідомість ділиться на двоє:
одна веде тебе за руку в небуття,
штовхає тебе в темряви долоні,
а інша - повертає до життя!
І виривається душа із тіла!
І гасне всесвіт у твоїх очах...
Кричати по -звірячому хотілось,
та комом горло простромив той жах.
І в одинокій тиші помирають
останні спалахи звичайних почуттів....
Ти йшов дорогою, з якої не звертають...
Й прийшов туди, куди ніколи не хотів!
І кожна думка - новий постріл в душу.
Ти зовсім оголяєш провода.
Навколо тебе- тиша непорушна.
Та в голові твоїй іде війна.
Ти сам себе розпилюєш кусками.
Гієну посилив в совоє нутро.
Вона живцем тебе жере і рани
на вечір не зализує ніхто.
Протистоїш у боротьбі з собою,
думки лавою обпікають серце льодяне,
воно пече і розривається від болю...
І ти вже мрієш, щоб цей біль убив тебе.
І навіть сльози, що течуть рікою,
Не здатні зменшити напруги в почуттях....
Ти просто хочеш вмерти.
Та від цього
не зупиняється твоє життя.
І хто тепер складе в єдиний пазл
понівечені часточки душі???
Порожній погляд, смуток і відраза
змінилипосмішку на білому лиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Вірш написаний в день Св. Миколая. Пізно ввечері у лютий морозний вітер на автобусній зупинці до мене підійшов хлопчик 10 років і попросив купити поїсти. Ті оченята ніколи не забуду.
Чорне сонце зійшло над землею твоєю, Вкраїно!
І лице твоє вкрив передсмертний пронизливий жах.
Твої діти покинули землю й подались в чужину,
Залишивши своїх діточок у батьків на руках.
Твоє тіло тремтить, твоє серце палає від болю,
у душі твоїй густо посіяний сірий туман,
Ти вмираєш, Вкраїно, бо нелюди правлять тобою
Через принципи користі, через суспільний обман.
В мирний час з тебе витрясли все, розікрали, розбили.
Твій народ став предметом наживи у зграї вовків.
В 33 – му грудку пшона на громаду ділили,
Тепер – совість міняють на код до валютних станків.
Ти стоїш на розпутті шляхів і у смертну годину
Пожинаєш убитої віри оранжевий плід.
Ти не можеш дивитись на ту бідолашну дитину,
яка в День Миколая збирає собі на обід.
Де ж сторожі твої, що їх стільки, Вкраїно, у тебе?
Як так сталось, що зграя вовків тобі в очі плює?
Ти знесилено руки з надією зводиш до неба
У той час як твій син за 100 доларів душу твою продає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Радійте, вороги, бо зараз я безсила.
Всміхайтесь, не літаю я тепер.
Дивіться гордо в очі, бо я зламала крила,
Й дух впевненості в погляді помер!
Давайте, добивайте! Де вся ваша зброя?
Невже плітки і пересУди - весь ваш арсенал?
Невже ви здатні лиш шептатись по кутках по - троє
І тільки тихо святкувати мій провал?
До чого ваші співчутливі фрази,
Коли в очах палає торжество?
І звідки в душах ваших всі оті образи,
Що нишком тчуть ваше гниле єсство?
Ну проявіть ви, накінець, самоповагу,
Відверто в очі бризніть часником!
Невже ніхто таки не здатний на відвагу,
Лише за спИною чесати язиком???
У душу лізете, все допити, цікавість...
Навіщо вам та правда взагалі?
Вам же не правди треба, ви ж натомість
вірите тому, що придумали самі!
Всебачачі, всезнаючі експерти!!!
Плітками й осудом будуєте авторитет собі,
І в той же час готові радше вмерти,
Ніж визнати, що ви самі вже поколіна у багні!
Ви почали війну, отож вперед, до зброї!
Ви друзі недостойні, будьте ж хоч достойні вороги!
Ви в цій війні програли апріорі!
То ж підготуйте білі прапори!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Очка-мов волошки,
Посмішка принцеси...
Ким ти станеш завтра:
актриса, поетеса?...
Обійми - найдорожчі,
маленькі рученята,
ми такі несхожі,
ти- викапаний тато!
Дорожче всього в світі
з тобою засинати,
тебе любити, пестити,
від бід оберігати.
Всі болі і печалі
тікають за вітрами,
Я знов сяю від щастя,
коли ти кажеш: "мамо!"
Цілую ручки, ніжки,
животик, щічки, спинку.
І полоскочу трішки...
Сміємось без зупинки.
Ти- мій безмежнмй всесвіт,
мій подарунок неба!
Ти тільки будь щаслива!
Нічого більш не треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Чи кара Божа це, чи ні? Не знаю.
З тривогою за цим спостерігаю.
Не може серце бачити і не боліти,
як незалежність топчуть твої діти.
За віщо ж наші прабатьки вмирали?
За віщо кров і сльози проливали?
Перевернуться їх кістки в землі,
Що знову нами правлять москалі.
Ні, не війною вони нас здолали,
Не жахом голоду свободи дух зламали:
по добрій волі- чистий самовол!
Давно не чули вуха "драб", "хохол"!
Та що ж ви робите, благаю, схаменіться!
Назад на сотню років огляніться,
Вас проклинають душі прадідів,
Що знов лягаєте під москалів!
Повстань, народний дух! Чи ти вже вмер?
Достойні діти наших праотців, єднайтесь!
Щоб біля їх могил сира земля
Не знала сліду злого москаля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Моя душа тяжіє до мети,
На аурі моїй відбиті цілі,
Духовний й ціннісний світи
Приховані від мене в мому ж тілі.
Матеріальний сенс нав"язує життя,
Я ніби й вільно обирати можу,
Та вибір мій веде у небуття,
І в цьому всі ми між собою схожі.
Шкала нещадної суспільної оцінки
Формує підсвідомий стенд,
Виходячи з твоєї поведінки,
Тобі чіпляють лейбл "простак", або "інтелігент".
З народження втрачаємо свободу,
Не здатні навіть усвідомити свій стан:
з бажанням уловить суспільну моду
лише виконуємо чиїсь бізнес план.
Нас огортає грішна павутина,
Хоча ще Діоніс відкрив шлях оминути гріх:
Во істину є вільною така людина,
що не залежить від бажань своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Твій смуток й сльози включені в франшизі,
й нічого більш немає на кону.
Із сотні номерів в адресній книзі
поплакатись в плече нема кому.
Ти ніби й не один, але самотній,
самотній в натовпі людей,
Бо кожен з них бачить реальність
лиш з висоти своїх ідей.
Всміхаються при зустрічі тобі,
запитують із чемності: "як справи?",
але насправді, глибоко в душі
вони усі на тебе чхали.
Кожен живе своїм життям,
тільки собою зранку і до ночі.
І навіть найрідніші і близькі
не бачать, що у тебе сумні очі.
Усе життя наздоганяєм час,
Все метушня, все клопоти і справи,
не помічаєм те, що поруч нас,
байдужими, черствими, злими стали.
Гордуючи, проходимо проспектом,
Не помічаєм тих, хто на землі
Й не думаєм, що , може, завтра раптом
Ніхто не простягне руки й тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Сколько червей живет во мне одной?
Не знаю... Думаю, что их не подсчитать.
Мои желания противны мне порой,
но... чтобы выжить - надо убивать.
Мне мерзко ощущение греха
и я смеюсь над Вашим лицемерием.
Мои друзья - страницы дневника-
вот те, к кому я отношусь с доверьем.
Рожден, чтобы порочным умереть,
существовать, играя с жизнью в покер,
не думаешь, что ставка - твоя смерть
и сам ты - вовсе не игрок, а джокер.
В порывах душу рвешь, подковы гнешь,
сражаешься, чтоб обладать и править.
Но ты - лишь человек и ты поймешь:
ты - ВРЕМЕННОСТЬ.... и это не исправить!
Мы выбираем ложные пути...
Мы редко ставим правильные цели.
Теряем то, что призваны найти-
ДУШУ - то, что действительно имели.
Мне надоели эти фальш и ложь,
притворства, зависть, мук душевных боль.
Меня сознание бросает в дрожжь, когдая слышу:
ДРУЖБА и ЛЮБОВЬ.
Мне одиночество достойнее того,
чтобы в общении с миром потерять покой.
Потом не различать добро и зло
и вовсе перестать владеть собой.
Снимите Ваши розовые очки,
сверните Ваши ложные учения и ваши цели... ))))
- сдохнуть от тоски.
ПОЙМИТЕ, цель одна - цель искупления!
И если вдруг ты это осознал,
ты понял мир, его приоритеты,
ты можешь приходить на мой причал.
Я жду тебя... уже так долго.... где ты?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414806
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2013
Ну, вот и все,
Считай, ты доигрался!
Хотел развлечься?.. Получай войну!
И как бы врать теперь ты ни старался,
Я тебя в пух и прах и так сотру.
Ты думаешь, что мне не хватит духа?..
Бойся недооценивать врага!
Ведь иногда из-за укуса мухи
От тела отрезается нога.
Ты думаешь, что я не стану мстить?
Что позитив – мое воплощенье?
Да!
Я не стану больше себе льстить
И ненависть возьму в вооруженье.
И хладнокровность станет мне сестрой,
И сила духа другом моим станет.
Давай теперь, сразись со мной, герой,
и легкомыслие твое отвянет.
В руках моих тобою скован меч
Из боли, слез, душевных ран, страданий
И ты не сможешь больше уберечь
себя от мести злых воспоминаний !
И я тебя порежу на куски!
Не тело, нет! Не бойся!..
Твою душу.
Ты, истекая кровью от тоски,
Увидишь, как я жизнь твою разрушу.
Да, высока моей любви цена,
И как же спутали меня с тобою черти!
Ты на коленях, белый, как стена
Будешь молить меня о своей смерти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414803
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2013