| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Что же ты, братец мой старший, делаешь?
Мы ведь вместе росли с тобою,
Ещё в детстве, босые, малые,
Друг за друга стояли горою.
На двоих мы делили все радости
И печаль прогоняли мы вместе,
Покупали по праздникам сладости,
Ты ведь был тогда со мной честен.
Ты ведь был для меня как папа,
Чуть взрослее, глаза родные.
Ну и что, что порою растяпа,
Не нужны были мне остальные.
Не нужны, не искала других,
Мне ведь было с тобой хорошо.
В тёплых, братских объятьях родных
Вырывался от счастья смешок.
Я ведь думала, крепкими нитями
Дружба наша навеки связана,
А ты вздумал так просто бить меня,
Повторяя, что я наказана.
Ты за что наказал меня, братец?
За любовь мою, в сердце живущую?
За характеров тонкую разницу
Избивал ты на помощь зовущую?
Когда кровь моя каплями алыми
По губам волоклась обессиленным,
Растекаясь на грудь исхудалую,
Ты меня нарекал Россиею.
Ты меня обзывал Малороссией,
Отбирая игрушку любимую,
Ты глаза всем обвязывал простыней,
Чтоб улыбку скрывать одержимую.
Чтоб улыбку скрывать ошалелую,
Позабывшую детские радости.
Ну спроси же себя "Что я делаю?
И на что променял наши сладости?"
Ты ведь был для меня как папа,
Чуть взрослее, глаза родные.
Что случилось с тобой, мой растяпа?
Кто порвал наши нити стальные?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509464
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 05.07.2014
Коли тебе під старість запитає
Онук з дитячими очима,
Чому на світі так буває,
Стискаючи маленькими плечима.
Коли він тихо-тихо прошепоче,
Забравшись на дідусині коліна,
Волоссям сиві зморшки залоскоче,
Питатиме, у чому та таїна.
Коли він, ніби вже дорослий,
Залишить острах за скрипучими дверима,
Примружиться, спитавши тихо-тихо,
За що страждала наша Україна,
Коли відкине іграшки яскраві,
Забувши про всілякі там розваги,
Покинувши у безладі всі плани,
Залиш змарніле скло в старій оправі,
Склади у бік свої бумаги.
Вже час.
Тримаючи малого на колінах,
Сивими зморшками торкаючись волосся,
Останьтесь вдвох у тепло-жовтих стінах,
У кольорах вкраїнського колосся.
І, дивлячись в блакитні його очі,
Так схожі на серпневе небо зранку,
В допитливі до всього, щирі очі,
Мовляй із ним до самого світанку.
Хустинкою з очей збирая роси,
Від сигарет згрубілим трохи тоном,
Згадай про все, що хлинуло на серце
Й пройшло палаючим по тілу дзвоном.
Згадай про всіх: найменших, літніх,
чоловіків, жінок. Людей.
Яких єднала одна мрія –
майбутнє для свої дітей.
Які забувши про шаблони,
- умовні -
Захід, північ, південь схід,
Складали гумові колони.
Брат і сестра, ти сам й сусід.
Згадай про тих, хто розпрощався
З життям в одну раптову мить.
Й про тих.. Хто над людьми знущався.
Не поспішай. Я розумію.
Тут в будь-кого у грудях защемить.
-
Коли тебе під старість запитає
Онук з дитячими очима,
Чому на світі так буває,
Стискаючи маленькими плечима.
Коли пірнаючи в твої обійми,
Заплаче вже не через гри,
Ковтни легенями повітря вільне,
Вони не задарма там полягли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2014
Ти змінюєш країну на дивані,
Такий собі експерт та критик мас,
Противник революцій на Майдані,
Прихильник інтернетових прикрас.
Ти знаєш, що і як країні треба,
І хто найліпшим буде у керма,
У твоїх дУмках - кожного потреба,
Та тільки серед нас тебе нема.
Ти пишеш про майбутнє України,
Ти точно певен у своїх рядках,
Та перед "беркутом" впадаєш на коліна,
Немов усіх нас цьому вчили у садках.
Ти тичеш пальцями на фото в моніторі
Та звеш фашистським український стяг,
Відважний воїн в інтернетовім просторі,
Що між реальністью та "правдою" застряг.
Ти змінюєш країну на дивані,
Такий собі експерт та критик мас,
Противник революцій на Майдані,
Черговий виріб для диванових прикрас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476255
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2014
мене наповює дешевий алкоголь
у поєднанні із твоїм мовчанням,
підкресленим парфюмом від шанель.
сьогодні ми в театрі, твоя роль –
зводити з розуму легким торканням,
пірнаючи у море між пустель.
на сцені ти сьогодні наче вперше,
тримтячі руки, вічні погляди людей,
які за нас з тобою щасливіші. разів у п'ять.
А ти тримаєшся.
і сукню на шмаття роздерши
дешеві квіти притискаєш до грудей,
вони чомусь так рідно шелестять.
мені дістався наостанніший квиток,
останній ряд, найперший номер справа.
мої сусіди - темрява і холод білих стін.
ти не подібна жодній із улюблених зірок.
і все, що у моїх очах - нудна вистава.
остання крапля алкоголю. час для змін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2013
Не любите за стоны в постели,
И за страстные вопли – не стоит.
Ваши души давно проржавели,
Вам ведь сердце никто не откроет.
Не откроет, не пустит снаружи,
Убежит, закричит, затрепещет.
Ну кому нужны ржавые души
С бесконечностью разовых трещин?
Не любите за что-то, не нужно!
Не ищите причин, оправданий,
Ведь в февральские зимние стужи
Ничего нет больнее прощаний.
Не любите, как скажет вам кто-то,
Не влюбляют в себя по советам,
Не влюбляют на краткие сроки,
А влюбляют по первым приветам.
Нас влюбляют по первому взгляду,
И по дрожи в коленях – бывает.
Когда чувствуем в теле прохладу,
Понимаешь, вот так вот влюбляют!
По улыбкам, по смеху, по крикам,
(только радостным, искренним крикам),
Мы влюбляемся медленно, плавно,
Не влюбляют нас быстро и дико.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455554
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.10.2013
Мне 17.
В тот вечер мне не нужно было слышать её «люблю». Я больше не нуждался в словах, которые ежеминутно срываются с чьих-то губ. В словах, которые превращали в безумцев миллионы людей. Мне достаточно было просто смотреть в её глаза, слышать её дыхание, замечать дрожь, которая, то и дело, пробегала по загорелым плечам. В тот вечер я понимал, что она любит меня. Понимал без всяких слов.
Мне 17. И я только что понял, что по-настоящему счастлив.
На мне старые кеды, потертые шорты из ближайшего секонд-хенда, и новенькая футболка, аккуратно выглаженная моей мамой. Моя мама любит меня, казалось бы, больше всего на свете. Возможно, это из-за того, что я единственный ребёнок в семье. Может быть, это всего лишь потому, что она – мама.
Мне 17, и я иду по вечернему городу. Впереди горят фары низко посаженного нисана. Внутри виднеется самодовольное лицо блондинки. Она не спеша вырисовывает губы помадой, напевая незнакомые мне мотивы. «Наверное, подарок ухажера», - мелькает у меня в голове. А может, расщедрились богатые родители. Но с другой стороны, она могла заработать на этот автомобиль и собственным трудом. Смущает только её маникюр и пышные губы.
Мне 17. Я спешу на автобус. Справа от меня «веселятся» какие-то люди. Они сидят около круглосуточного магазина, жадно поедая небрежно нарезанную колбасу. Мужчина с бородкой разливает вино. Вино, которое делает бабушка Нюра. Для неё это единственный способ заработать на гостинцы для внуков. Они приезжают через неделю. Вся пенсия старушки уходит на оплату коммунальных услуг. Её мужа, Степана Сергеевича, убили три года назад, когда тот возвращался домой. На что потратились 20 гривен, лежавшие в кармане пенсионера, непонятно. Просто кому-то они очень понадобились.
Я почти подошел к остановке. Впереди какое-то скопление людей, в центре которого лежит мужчина. Вероятнее всего, он без сознания. Какой-то парень суетится со своим мобильным. Вызывает скорую? Нет, всего лишь новое фото для инстаграма с подписью вроде «это ш надо так нажраться». А ведь, может, этот мужчина совсем непьющий, и дома его ждет жена с маленьким ребёнком. Может быть, он любит эту жизнь как никто другой. А для других он алкаш. Это нормально, это наши люди. Для вас тоже найдется какой-то ярлык.
Мне 17, и я провожаю глазами последний автобус. Будет ещё один. Обязательно будет, ведь сегодня я счастлив, счастлив больше каждого, кто встретился по дороге от её дома. Как мало нужно для счастья - огонёк в её глазах.
Мне 17. Автобус радостно скрипит тормозами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445958
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 28.08.2013
Мій океан. Моя безмежність.
Моє палаюче життя.
Ти – мій неспокій, обережність,
Ти – біль моя, моя залежність,
Моє найбільше відкриття.
Ти – крапля щастя, божевілля,
Ти – з правил винятки усіх.
Моя турбота, тепла хвиля,
Ти – розум мій, мій перший сніг.
Моя невпинність, нездоланність,
Нескореність і забуття.
Ти – щирий сміх, ти – бездоганнність,
Ти – найчистіші почуття.
Моя відвертість, моя втома,
Ти – моя слабкість і жага.
Моє бажання підсвідоме
І найболючіша туга.
Ти – моє небо, моя спрага,
Ти – мій навіки порятунок,
Моя найбільша перевага
І мій накращий подарунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2013
малюй-но щастя наше разом,
малюй тепло від рук твоїх,
під орлеанські ритми джазу,
тікати будем від усіх.
під ковдру риним з головою,
удвох тепліше, краще вдвох.
я буду грітися тобою,
ти цілуватимеш за двох.
і ми загублені у часі,
не помічаєм плину літ.
в обіймах разом на терасі,
по Найщасливішої street.
під орлеанські ритми джазу,
втікли назавжди від усіх.
ми малювали щастя разом,
в обіймах ніжних рук твоїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013
Я бы сходил с ума с тобой.
Плевать, что не моя ты, я не твой,
Что сердцу не прикажешь – ерунда,
Я не встречал такую никогда.
Давай сбежим, билеты купим
Вслепую. Всё равно, куда.
Я не встречал ещё такую,
Я бы сходил с тобой с ума.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438242
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.07.2013
Мы когда-то сможем сбежать вдвоём,
прочь из города черствых лиц,
прочь от улиц, заполненных свежим враньем,
от подобия лживых столиц.
мы уедем отсюда, где, как на зло,
понедельник семь раз на неделю,
где ни разу ещё никому не везло,
где любовь продается в постелях.
где по выбору «книга или стакан»
выбирают, не глядя, второе,
где от боли рыдает старик-ветеран,
вспоминая под лампой былое.
мы уедем отсюда, где на зеро
ставят школьники папины чеки,
где не слышали даже слово «добро»,
где здоровьем торгуют в аптеке.
где по вызову пицца приедет скорей,
чем машина помощи скорой,
где для женщин никто не откроет дверей
в суете повседневных миноров.
мы когда-то с тобою сбежим вдвоем
прочь от улиц с банальным сюжетом.
засыпай понемногу на кресле моём.
Буду скоро, я за билетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437944
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.07.2013
Мальчишка спал, ещё не зная,
что завтра школу отменят,
И что его гармонь губная
Заменит всех друзей-ребят.
Ему не снилось в сорок первом
В июньский тёплый выходной,
Как был покой советский прерван,
Как слезы матерей рекой.
Он и не знал, что в понедельник
В соседа попадет снаряд,
Что друг его, босой бездельник, –
Последний из живых ребят.
Он не догадывался даже,
Что Катька, первая любовь,
Лежит, сжимая куклу Дашу,
Стирая с уст свою же кровь.
Мальчишка спал, ещё не зная,
Что папы рядом больше нет,
И что его гармонь губная –
Единственный от детства след.
Мальчишка спал, ему не снилось,
Как наши стали наступать,
Как немцы в спешке торопились –
Видать, боялись умирать.
Ему не снилось в сорок пятом,
Как передали в новостях,
Что в майский день числом девятым
Подняли над Берлином стяг.
Он и не знал, как возвращались
Со фронта тысячи парней,
Пустив слезу, как улыбались
С порога сотни матерей.
Он просто спал. Ему не снились
Шальные залпы батарей.
Во сне его все веселились,
Стоял двухтысячный апрель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418655
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2013
Ті карбованці в твоїй кишені
Ти всі спустиш на пачку LM.
І наповнивши димом легені,
Забуваєш про сотні проблем.
Ти стоятимеш, вгору піднявши,
Очі, повні дитинства колись.
Що було, і що буде зрівнявши,
Клянеш мрії, які не збулись.
Ти запалиш за перше кохання,
І за ті неповторні вуста,
За страхи ті дурні та вагання,
За солодші у світі слова.
Ти палитимеш, наче востаннє
Покохати тобі довелось.
Роздивляючи небо безкрайнє,
Знов згадаєш, як все почалось.
Натягнувши обличчя щасливе,
Ніби це дурнуватий був сон,
Приховаєш свій погляд журливий
Серед тисяч подібних персон.
Запозичені гроші зелені
Обміняєш на декілька грам.
Опустошені знову кишені,
І немає на квіти для мам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
О Любий Санта! Цього року
Триматимеш від мене лист.
Я присягаюсь, вів нівроку,
Хоч к дурощам існує хист.
Я досить стриманий в бажаннях,
Я знаю межі, всьому край.
Не майстер я в нудних питаннях,
Та коли хочеш - запитай.
Я тільки хочу попрохати
Одежі задля тих дівчат,
Що звикли в порно всіх кохати,
І що так голосно кричать.
Я маю щирість, щоб благати,
Хай Бітлів знову «Єстердей»
Наважиться вживу лунати,
Хай пробирає до грудей!
Мені не соромно молити,
Щоб кожен день валив той сніг.
І щоб по холоду бродити,
Збиваючись в розмові з ніг.
Я дуже хочу, Любий Санта,
Поринути у світ казок.
Я хочу зірки лейтенанта,
Цей шлях: від тернів - до зірок.
Я маю ще добрячий список,
Про те, що хочу попрохать.
Напри-, щоб дурні затулили писок.
Та буду змушений мовчать.
Я досить стриманий в бажаннях,
Я знаю межі, всьому край,
Найбільше тільки я благаю,
Дівчат тих краще одягай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
Країна Ій,
казкових мрій.
Ми вирушаємо до тебе.
У обрій стриманих надій,
Шляхом, мальованим у небі.
Літак думок спустив шасі,
Ще декілька хвилин на збори.
Нас підвезе нічне таксі,
Під стукіт лагідних підборів.
Наш рейс – «Казкова далечінь»,
Квитки уже напоготові,
Ще мить – і ми у височинь
Здіймемо мрії кольорові.
Секунди. Ось і наш літак –
Думок нестриманих експрес,
Ми відчуваєм щастя смак,
Яке не матиме адрес.
І наш пілот – сідий дідусь.
Здіймає вгору сніжний птах,
Я вже нічого не боюсь,
І радість на тремких вустах
Країна Ій,
казкових мрій,
Ми прилетіли вже до тебе,
У обрій стриманих надій,
Шляхом, мальованим у небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
До нас написано вже про кохання,
Про поцілунки і про перший секс,
І про дурні невпевнені вагання –
Малих сердець нестриманий рефлекс.
Це навіть смішно – скільки фальші
Лунало про «закоханих» навік,
Які в ілюзіях, і руки в пальці,
На ліжку просувалися убік.
Які клялися, що до смерті разом,
І що нікого більше їм не тре-.
А зараз від найменшої образи
Було навік, а стало вже старе.
Мої тім оплески, хто був відвертим
Та відмовляв у непотрібній грі.
І у своєї був четвертим,
Ніж першим непотрібної собі.
Стелю до ніг лавину квітів,
Тим, що не знали наших «ласк».
Ви – найпотрібніші у світі,
Та створені, звичайно, не для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Давай купимо фарб,
розмалюємо світ –
Полотно з нецікавих і сірих людей.
Намалюємо птаха ранкового зліт,
Намалюємо світ,
де живуть без грошей.
Давай купимо фарб,
і до вирію мрій
Босоніж через поле підемо.
Намалюєм дитинство кожній старій,
Намалюємо вуса нікчемам.
Давай купимо фарб,
і для наших батьків
Щастя буде щодня визирати.
І змалюємо все, з тої пісні рядків,
Де ніхто і не думав вмирати.
Давай купимо фарб,
намалюємо всім
Щирі посмішки, золота варті.
І, якщо наші фарби скінчаться на цім,
Ми підемо нові купувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Тебе так хорошо в моей рубашке,
Закатаны по локоть рукава.
И снова по рукам плывут мурашки,
Их ждут твоих объятий острова.
Так здорово с тобой готовить вместе,
Дурачиться, смеяться, целовать.
И повторять за день тебе раз двести,
Как хочется с тобою засыпать.
Мне нравится играться с волосами,
И фото делать вместе в зеркалах,
И радовать, пусть даже мелочами,
Ловить "люблю" в загадочных глазах.
Мне хочется утрами просыпаться,
Чтоб приготовить завтрак для тебя.
Ежеминутно всё сильней влюбляться,
В тебя. В тебя. В тебя. В тебя.
Мне по душе, когда в обнимку,
Мы смотрим «очень страшное кино».
И стряхивать с волос твоих снежинки,
Ловить звезду, уставившись в окно.
И хочется мне в старости счастливым
Всё также целоваться по утрам.
И чтоб мурашки ритмом торопливым,
К твоих объятий плыли островам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417082
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2013
Хтось молиться,
щоб тато дав на «тусу»,
Хтось молиться,
щоб тато просто був.
Хопаючи малим його за вуса,
Щоб тато знову часом не заснув.
І хочется, щоб завжди було поруч
міцне плече, так схоже на моє.
І на щоці так само щоб ліворуч
Та родимка, як знак, що це своє.
Хтось молиться,
щоб тато дав на клуби,
Хтось молиться,
щоб тато просто був.
Хай іноді неголений і грубий,
Та тільки б про «малого» не забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Я тебе сильно,
І ти мене дуже.
Ловимо погляд
Постійно байдужих.
Я тебе надто,
І ти мене сильно,
Тихо крокуєм
По місту повільно.
Ти донезмоги,
І я колосально,
Хворий, без тями,
Майже летально.
Ти мене вельми,
І я нескінченно,
Долонь до долоні,
Пливемо щоденно.
Разом щасливі,
Для всіх – неймовірно.
Ти мене дуже,
І я вже безімірно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2013