| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Ти небезпечний, як дике море
І як глибини мутні страшний
Ти усміхаєшся, ніби хворий
Бо ти направду і є такий
Ти свою душу кидав в пломіння
Згубив межу між добром і злом
І вітер грає густим сплетінням
Русявих кучерів над чолом
Несеш за спиною крила ночі
І маєш свій неповторний стиль
Зелено-сіро-блакитні очі
А в них колишеться чорний біль
І б’ється серце слабке і кволе
І повне відчаїв і чудес
Яке не зрадить мене ніколи,
Хай навіть сонце впаде з небес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516750
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2014
Як вірші зійдуть нанівець,
Як висякне, вичахне рима,
Здолає гарячка незрима –
Від рани зайнявся правець…
І небо розріже кравець,
І зорі, що сяють очима,
І плащ буде зшитий із ними,
І з хмари йому комірець…
І стук непізнанних сердець
Ударить відлуннями грому,
Розріже мене по живому
І зв’яже кольчугу з кілець…
І може іще не кінець,
І шлях, що триває, мов річка…
Життя, що не більше ніж звичка,
І щастя легкий вітерець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2014
до смішного просто...
просто крок за кроком...
ніби ненароком.
на душі короста
щоб не завелася.
не змигнувши оком
перейти дорогу.
а окрім - нічого.
добре. слава Богу.
я іду. не каюсь.
а за що тримаюсь?
за оте "нічого".
за єдину віру
в сад на тому боці.
віру в кожнім кроці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516530
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2014
до втоми порожнеча.
по краплі. не втеча.
нікуди бігти.
без слів.
без снів.
без цвіту.
змішались зима і літо
в єдиний мотив.
скільки днів?
скільки ще днів залишилось?
і якщо що б не робилось –
на краще,
то чому хочеться крикнути:
"за що?!"
чому?
розбити тюрму.
здолати чуму.
іти крізь пітьму.
пройти.
і серце своє донести.
в руках.
як свічку.
не канути в річку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2014
І зовсім нічого такого в його очах. Ніякої дурної магії. Звичайні райдужки та зіниці. І кришталик світло фокусує... Мабуть... Бо так намальовано було на схемці в старій книженції з біології... І руки як руки. Ну звичайнісінькі собі кінцівки. Та й ноги теж. Ноги як ноги! Худорляві... Неголені... Хе! Хоча чого б це йому ті ноги голити?.. Бо справді ж таки - ноги як ноги; цілком і повністю. І хіба він усміхається якось інакше? Не так як всі люди? Нічого подібного, - ті ж підняті вгору кутики рота. І хіба що у ньому є не такого, коли все - таке! Та вже ж таке, а ще й навіть таке-собі, бо могло б бути і кращим врешті-решт!.. Ні в словах, ні у волоссі, ні далебі в старій шкарпетці з протертою дірочкою на пальці!.. Нічого... Хіба що десь в одязі, мабуть, він ховає пензель з фарбами, якими перемальовує світ враз і повністю; під настрій. Та ще й швидко так - що й оком змигнути не встигнеш!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429613
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Які такі речі?! Трухляві, піщані, сушені, - достоту старечі всі речення ваші, доречі. Червоні немов кровотечі ранки заліплють ганки. Багряні світанки липкі ніби плями. Потріскані рами. Не з нами. Не з вами, не снами, без тями...
Згрібати руками жар. За обрій до хмар - рогатий товар. Небесний футляр. Кришталь. Гострий як сталь - звенить мов кришталь жаль. Біль. Пряде звідусіль - ловить міль у сітку із клею, тане з зорею. Танцює танучи танець світанок. Ранок. Ганок. Ок. Ок. Все - ок. Серпанок замкне на замок пісок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429603
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Хіба я хочу бути твоєю? Хіба я хочу чогось, що мені не належить? Втомлена чеканням, я лише хочу, щоб збулось. Хай здійсниться доля. Я обираю тебе, бо маю надію, що ти і є шлях. Та хіба я можу бачити шлях? Кричати в пустоту немає сенсу. Як чайка над хвилями в одній пісні з вітром... Ох, знали б ви, що їдять ці блискучі білосніжні чайки!.. До берега, чи до дна, чи до пункту призначення позначеного хрестиком на старій карті... Нехай збудеться. І ти будь. Збудься. Не забудься. Якщо тільки це можливо. Я так хочу тебе не забути, не загубити, не збайдужіти... Бо ти міг би і справді заповнити мою пустопорожнечу, хіба ні?.. Може я допишу трохи ще свого життя, і зможу вірити, що для тебе теж вистарчить місця. І коли щось відбувається, я теж відбуваюсь, - відбиваюсь як відображення і за течією мене несе, не спитавши хто я, і в кожному новому дзеркалі, по тихеньку, зміни стають все більш явними, до невпізнанності... Жити удаваним світом. Удавитися непомірно великим шматком життя? Хіба я хочу шмат пирога більше, ніж можу з'їсти? Збирати слова після опівночі і вити на повний місяць, і вити канати з ниток, витіювато заплітати речення, а все ж з присмаком зречення, приреченості, терпкості, терновоягідності, невинно-кривавості, непомітно, просто малюнок червоним, як крашанка... А ти хіба би прочитав мене колись? Хіба б зміг? І я закриваю очі в надії на те, що тобі не треба читати, бо ти побачиш і так. Що в тебе дар бачити напряму, крізь груди, крізь кості і шкіру і прямо до серця... Та хіба я знаю, чи може така надія бути не марною? Примарною, марою марення як зарево заграви відбивається в куточках очей та під повіками... Зміст не знайдено. І коли довго-довго відбиваються в тихому плесі ріки кам'яні аркові мости, то може з тих сотень відображень щось та залишиться? Імпресіоністичний подих кольору, спалах веселки... Та хіба мені треба більше?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421610
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Нерозгадані знаків сплетіння;
Я іду у прочинені двері...
Світової природи коріння -
Чорна туш розлилась на папері...
*
Легко пензлика в чорне вмочила -
Два мазки - намальовані сходи...
За спиною твої чорні крила -
Туші чорної краплі й розводи...
*
Далечінь нерозгадано-біла, -
Я застигла, стою на порозі;
Я крізь двері іще не ступила -
Ні піти ні лишитись не в змозі...
*
Що мальовано - все не збулося, -
Для вогню лише створюю їжу;
Твоє довге біляве волосся
Над могилою сажі обріжу...
*
Осипається попіл паперу -
Танці душ; просто так; випадково...
Чорну сажу я пензликом зберу -
Зроблю туш - ти відродишся знову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2013
Туман розмив вечірні ліхтарі,
Змішав тони яскраві і пастельні,
Відбився тричі світлом від землі,
Побіг по склу, мов фарби акварельні...
*
За кроком - крок - відлунює життя,
І я іду, неначе ненароком,
І тінь моя, що збилася з пуття
З-за рогу загляда цікавим оком...
*
За кроком - крок - мов сердце - стук і стук,
І я іду вперед, не зупиняюсь,
Я все ще тут, я тут, я все ще тут,
Я ще не каюсь, я - іще тримаюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420834
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2013
Колір твій намалюю сном
Знов
Нечервоним п’янить вином
Кров
І тремтіння світів і снів –
Дзвін
Серед сотень і тисяч слів –
Він
Неопізнаний між зірок
Крок
Талісман від життєвих бід –
Слід
Залиши на моїй душі
Знак
Нерозгаданий у вірші
Так
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
На світанку палає свіча -
там хрести.
Моє серце - руків'я меча -
не впусти.
Оживаєм вмираючи знов -
просто сни.
Моє море у твоїх очах -
не втони.
І не знаю я хто ти і де -
просто тінь.
Ворон слово останнє краде -
як "амінь".
Незнайомці навпроти стоять -
дзеркала.
Не від твоїх смертельних проклять
я втекла...
Ти не знатимеш хто я і де -
просто тінь.
Зодчий камінь останній кладе -
як "амінь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013
Перламутром шляхи
попеляться, плетуть перехрестя;
в сяйві світла пихи
всюдисущих всіляких предтеч...
Дощ посріблить дахи -
змиє славу а може - безчестя...
З попелища заграв
ти мов хрест підіймаєш свій меч...
*
Тінню кинутий жаль
розчинився в безмежності ночі;
затуманена даль -
таємниці розімкнутих сфер...
Незабутні мов сталь
чисто срібні і сяючі очі...
Дощ із неба упав
і полився крізь пащі химер...
*
Ключ птахів мандрівних
пролітає десь високо в небі, -
серед звуків земних
повнить клекотом чашу небес...
Дощ упав і затих.
Ніч не буде живою без тебе.
Ти ще сам не згадав
як давно вже помер і воскрес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2013
Сонце розбивається об скелі,
Вітер присилає добрі хвилі...
Два світи - лиш різні паралелі, -
Разом - у колисці і могилі...
Меч загубить світла чисті іскри, -
Твої очі вхоплять їх зухвало...
Разом у житті пройдемо іспит...
Та в моїм житті тебе так мало!
Тільки спогад, порух непомітний,
Подих, що лишився після тебе,
Погляд незамутненно-блакитний,
Як без смогу юне чисте небо...
Тільки мить, - відчути, не згадати
Ту священну, вічну незабутність...
Тільки вітерець злодійкуватий
Про твою нагадує присутність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420192
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2013
Тінь, далеку як ти,
розтанцює вогонь на склепінні...
Я хотіла втекти
до таємних твоїх підземель.
Чорні тіні - хрести
і легкі, пробігаючі тіні,
ніби звір, крадькома,
на окраїні людських осель...
*
Догорає свіча,
день туманом повзе над землею...
Я не маю ключа,
ти - свій замок закрив на замок...
Ніч, плащем із плеча
упаде, і розтане з зорею.
Без удару меча
тінь розсиплеться, наче пилок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013
я буду молитися травами,
я буду молитися росами,
вугіллями і загравами,
і ранами безголосими...
я буду вбивати фарбами,
я буду стинати косами,
і неба стежками безхмарними
блукати з ногами босими...
хай морок від стін відступиться,
удавиться час годиною, -
я буду свята відступниця, -
молитись тобі єдиному!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2013
знов сонце встає
і мені також треба вставати
до тебе далеко
далеко що не доплисти
вставати і грати
і гризти обвуглені ґрати
і ніби до сонця
тягнутись вперед до мети
*
твій замок – міраж
у променях сонця зоріє
немов «отче наш»
пригадую твоє ім’я
безкрила душа
дурна, невмируща надія
і я не піду
бо, може, ти доля моя.
*
знов місяць веде
в язичницьке царство небесне
в танцюючий час
проміння своє вогняне
забувши ім’я
без цілі я знову воскресну
я – тут. я – твоя.
убий, якщо можеш, мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419593
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2013