| Сторінки (1/45): | « | 1 | » |
Я свою жизнь могу исправить.
Я знаю как, мне всё дано.
Жаль только... я уже шагнула...
В окно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708122
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2016
Вот, сбылись родителей пророчества.
Я вот взрослый... Независим, вроде...
И я прусь от собственной свободы!
И схожу с ума от одиночества!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708121
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2016
Говорить с тобою б и запнуться,
Чтобы лишь мой взгляд смог донести:
Мне к тебе не хочется вернуться,
От тебя не хочется уйти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2015
Трудно быть листвою, умирая в холод.
Классно быть героем, тем, что глуп и молод.
Трудно быть звездою не в свою эпоху.
Классно быть тобою, ведь тебе все по**й.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626938
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2015
Мой милый маленький дурдом,
Ты так велик в своей печали
И так абсурден, изначально
Пытаясь усмирить меня.
Мой милый маленький дурдом,
А я тебе так слепо верю,
Так глухо слышу, ращу зверя,
Не пробуя его унять.
Мой милый маленький дурдом,
Ты не старайся, все напрасно.
Моя душа не станет разной,
Единство подвигов гоня.
Мой милый маленький дурдом,
Подохни! Дай мне возродиться,
Христосу как, как Феникс-птице,
И не бояться впредь огня.
Мой милый маленький дурдом,
И чем тебя я оскорбила?
Ведь мой диагноз - твоя сила.
Там выжжено: "Стокгольм-синдром".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614919
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2015
Не печалься, любовь - это месиво.
Хочешь, выйдем в пустое окно?
Нам с тобою всегда будет весело,
Даже если совсем не смешно.
Не печалься, любовь не подслушаешь.
Хочешь, беды поднимем на смех?
Мы с тобою всегда будем лучшими,
Даже если, отнюдь, не для всех.
Не печалься, любовь бесконечная.
Хочешь, мёртвые оды споём?
Мы с тобою всегда будем вечными,
Даже если мы завтра умрем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589899
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.06.2015
Я сплю и сумрак лицезрею,
Себе отчаянно клянусь,
Что только мир весь подобреет -
Очнусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589514
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2015
Не прощать - не значит делать злее.
Не от злости ты тогда дрожал.
Если б ты меня хоть унижал,
Я бы и обиделась сильнее.
Не в обиде затаилась суть,
(Слово "суть" ты тоже не любил).
Если бы меня ты оскорбил,
Я нашла бы, чем тебя заткнуть.
Но с тобою привыкаешь жить,
Затыкать собою твой пробел.
Если б ты меня всегда жалел,
Я б старалась чаще истерить.
Ну, а так не нужно делать вид,
Что ты обо мне давно забыл.
Если бы меня ты не любил,
Я бы не испытывала стыд.
Больше, как бы, нечего сказать.
Это далеко не тема дня,
Да и ты не важен для меня
И не знаешь, как могу я врать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2015
Дабы руки никто не ложил
На кроваво-душевные раны,
В головах мы все точим ножи
И храним их в подкожном кармане.
Этот нож мы подарим врагу,
Только вот не возьмем во внимание,
Что пока доберется, в рагу
Измельчит он нам наше сознание.
И тем самым заставив нас выть
И тонуть в окровавленных лужах,
Чтобы снова ладонь приложить
В нашу порванную нами душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584587
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2015
Хтось каже - кара, хтось кричить - талант,
А хтось не вірить в браву силу "схилень".
Та ось я - професійний дилетант
Із купою віршованих відхилень.
І, інколи, бува, в мені зима
Закутує мене ж в свою даремність...
Напівсама я там, напівсама,
Бо інша половина - то нікчемність.
То всі недорозвинені думки,
Безбарвні і крихкі напівідеї,
Шмаття сюжетів, зниклих навіки,
Рукописні стежини та алеї.
Банально віра тане на очах
В такі моменти творчого падіння,
Впроваджуючи геноцид в віршах
Якогось глузду, тями і прозріння.
І не пройде, хоч в друк, хоч виграй грант,
Допоки через браву силу "схилень"
Хтось бачить - професійний дилетант
Із купою віршованих відхилень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
Мы сидим немые,
Тишина красива.
Розовые грезы
В темноте массивов.
Голова бушует,
Мысли извергая,
И никто те мысли
Не перебивает.
Я тебя не слышу,
Но с тобой согласна -
Помолчать полезно
В мире звуков разных.
Ох уж, эти взгляды,
Ох уж, вздохи эти.
Вот он - самый лучший
Разговор на свете!
Это вспышка, искра
И я ей внимаю,
А она не держит
И не отпускает...
Мы сидим немые
Среди масок тленных,
Не боясь глазами
Выть о сокровенном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529857
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.10.2014
Ти шукаєш свої координати в осі
Для думок, котрі звикли літать на краю,
І блаженні слова "та пішли вони всі!"
Затуляють безмежну самотність твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Меня учили делать мудро,
А мудро делать – есть прощать.
Не ждать, пока наступит утро.
Напрасно всем не обещать.
Жизнь – поле, а там мины, мины…
Их взрыв прощай почти всему:
Прости зло мужу, глупость сыну,
Но униженье – никому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499701
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.05.2014
Я перманентно ожидаю,
Когда меня ты позовешь...
Я не дождусь, но точно знаю:
Меня игнором не возьмешь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498003
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2014
Маленькие люди,
Мегагорода.
То ли еще будет
Мир и красота.
Мы свою натуру,
Да не в добрый час,
Пометаем сдуру
И довольно с нас.
Трезвое сознание,
Прелести судьбы
Нам, немым созданиям,
Не втолкнуть, не вбить.
Смотрим и не видим,
Слышим и молчим...
Мы вас не обидим...
И не защитим!
Горло, словно глину,
Давит наша лень.
Век наш очень длинный,
Но короткий день.
Кажется, мы таем,
Превращаясь в тень...
Нет, мы отдыхаем -
Завтра новый день.
Маленькие люди,
Мегагорода.
Вот дожмем - и будет
Мир и красота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494547
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.04.2014
Ми багатогодинно працюємо, не знаючи втоми, доки хтось не плескає нас по спині і не прохає перепочити; ми можемо не реагувати на біль,доки раптом не побачимо у себе на тілі рану; ми думаємо, що нічого вже не відчуваємо до людини, доки раптом знову не зустрічаємо її. І ще зарано схаменутися, але варто лише зупинитися... На хвилину... І дати відчуттям, почуттям, аналізу взяти над нами верх, як демони всередині нас вже хазяйновито жеруть нашу свідомість, залишаючи і примножуючи лише дурнувату дикість, яку нещасні істоти мислячі, за неспромогою подолати останню, гуманно виправдовують, називаючи \"станом афекту\"...
І всі щасливі: і людину совість не гризе, і демони ситі... І головне, думки ж - матеріал невичерпний... Нічого всілякій нечисті ними живитися. Так що, моримо чортів голодом, не думаємо... Зациклюємося,панове,тільки зациклюємося, і заганяємо цим \"цикленням\" ідеї у пастку...
А тепер уяви, скільки життєвоважливих істин ти встиг згодувати демонам у власній голові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493052
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2014
То ром мені не той давали,
То баб підносили не тих!
І розум, падло, якраз на ніч
Затих!
А зранку пам'ять носом встромить
В помиї, що течуть нутром...
Від баб з горючім відморожусь...
Потом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Панянкою я не була ніколи
І не носила жемчугів, обнов...
Я зрадників стрічала з виднокола...
Я їх прощала знов, і знов, і знов...
Вони усе плелись та роздягали,
Та в ярма, що до крові шию труть...
І душу по краплині витягали,
І ждали, коли мовчки я помру!
Моїх дітей кайдани розбудили,
Їх дзвони всім у пеклі всюди чуть.
Та й без одежі діти б ще прожили,
А от без волі завтра же помруть!
Не звикли мої діти-янголята,
Що вороги у їх домівках є!
Нехай їм буде хоч сам чорт за брата,
Але вони отримають своє!
Мої зірки, мій символе єдиний!
Із неба душі світять на лани.
Там знову чутно: "Слава Україні!"
І ці слова ламають кайдани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Твоя душа у мандри споряджає,
Твоя душа - то лютий буревій,
Твоя душа хвилює та вражає...
Дозволь мені втопитися у ній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2014
Ти - моє невдале покарання,
Ти - мій хижий, непроглядний жах,
Ти - моє зіпсоване надбання,
Ти - мій морок, ти - мій лютий крах,
Ти - моя потворна геніальність...
Твої очі хворі з року в рік:
В них суцільна ніч, маніакальність,
З них дефекти сходять на поріг...
Але як ти це уміло топиш
У своїй розхитаній душі.
Наче й Апокаліпсів не робиш,
Наче й не розкидуєш ножі...
І запалені ховаєш очі...
Але навіть за складних часів,
Коли душу позичаєш ночі,
Знов стаєш для мене не як всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Твої таємничі слова...
Моє безголосе бажання
Їх міцно за руку трима...
І я у моменти згасання
Їх пальцями з вуст обірву,
І поспіхом оскаженію,
Коли безтурботність нову
У їх глибині не узрію...
Зів'яла і ледве жива
Самотню долоню сховаю...
Твої таємничі слова
Я знову об себе зламаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Люди какие-то пресные -
Им все спокойно не дышится...
Страны какие-то тесные -
В них голос предков не слышится...
С виду - картинки прелестные,
В них еще вера колышется...
Дожились, стало не местным
Все, что историей пишется...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470707
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.01.2014
Как всё опрятненько,красочно,миленько...
Зато не мрачненько, пофиг,что хиленько.
Улицы-трупики стонут под форточкой,
В них человечки стирают все черточки.
Мальчики, девочки всем улыбаются,
Делая вид, что их всё не касается.
Черненький пафос запудрил всем носики;
Альтернатива - шприцы и колесики.
Стадное мнение, белые тапочки,
Классно, когда рядом мамочки-папочки.
Истинным счастьицем друг умывается
Только когда в тебе что-то ломается.
В свои ведерка и полными ложками
Сыплют культуру - и ножками,ножками...
А в головах достают из флакончиков
Армагеддончик за Армагеддончиком.
И подыхает в их крепких обьятиях
Голая, пьяная ш**ль-демократия!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462694
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2013
Дуже важко визнавати свій регрес, але легше визнати і на цьому й зупинитися. До недавнього часу для мене подібне «досягнення» не було чимось на кшталт подвигу… Наче я переборола себе, витрусила назовні всі пережиті мною події, розклала їх у рядок і на підставі цього змогла вичавити з голови висновок: я стала гіршою. Раніше подібні думки були голою констатацією факту, які, можливо, не завжди спонукали до рішучих дій, але не змушували мене ховатися у безліч нікому не цікавих виправдань… Я стала майже така, як усі.
Коли я мала змогу спокійно не знати у повному обсязі, що таке соціум, як стрімко він увійде в моє життя і зжере до останньої думки мій народжений у муках всесвіт, перед цим напхавши в нього заангажованих, несвіжих, стереотипних поглядів, то стовідсотково та наївно давала на відсіч будь-які частини тіла, що мій внутрішній світ натовп не сплюсне, не розірве, не посуне кількістю. Що взагалі оточуючим байдуже, їм буде не до мене… Але не можна все життя сидіти у норі, покриватися мохом і плюватися жовчю в кожного, хто насмілиться переставити якісь речі у твоєму космосі. І я вийшла назустріч соціуму…
Не звиклі ворушити мозком псевдоіндивідуали, давлячись слиною, горлають про те, як суспільство зламало тих, хто пиячить, ріже вени, ріже сусіда, давиться пігулками, ловить передоз, або ж просто зникає з поля зору… Та що ви, люди? Цей механізм діє делікатніше. Спочатку він ясно і без зарозумілих книжечок дає тобі усвідомити, що без його думки, оцінки, поради немає тебе. Навіть якщо ти йдеш всупереч натовпу, то робиш це не тільки того, що ти так вирішив сам, а й того, що не хочеш жити так, як усі. Отже, у будь-якому разі думка соціуму впливає на твої плани, рішення, мрії. Інша справа, що люди захочуть від тебе…
Я стала орієнтуватися на натовп, бо їх більшість. Я стала виправдовувати себе, коли люди не згодні зі мною, навіть якщо я й далі «гну свою лінію», замість того, щоб, не звертаючи уваги на шипіння, йти вперед. Я стала критикувати суспільні висновки, замість того, щоб народжувати власні ідеї. Я стала гнатися за натовпом, щоб все-таки обігнати його і показати, наскільки я вища за цю сіру масу, замість того, щоб відокремлено створювати навколо себе власну неповторну галактику зі своїм місцем розташування речей у ній. І найгірше, що я навіть не помітила, як стала залежною від оточуючих і досі не бажаю помічати…
Можливо, я б погодилася з таким життям, якби ніколи не жила іншим. Визнати свою поразку значить перетравити у собі й запхати у погріб сподівання на те, що я повернуся до минулого існування. Але соціум вже приріс до мене, а відрубати його по живому я навряд чи зважуся. Отже, гори ти синім полум’ям, моя остання надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461548
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.11.2013
И жить ты можешь мне назло,
И издеваться до упаду,
Но мне с тобою повезло,
Мне повезло с тобою, гадом!
Ведь средь лукавства, хамства, лжи,
Средь выяснений, кто здесь хуже,
Средь масок, льющих миражи,
Я вижу родственную душу.
Ведь не дурак ты, не "хамло",
И выделяешься ты взглядом...
И мне с тобою повезло,
Мне повезло с тобою, гадом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460360
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.11.2013
Я - студент крутого вишу.
Взагалі я тут існу
ю, для того,щоб «познати»
Істину.
Починав я із клозетів,
Перше, що я там пізнав:
Класно, коли вийшов і
Не мутував.
Прибиральниць, як здається,
Стажував крутий Детройт.
Вийшов і зайшов без крику?
Ти герой!
Білки в парку вже змирились,
З тим, що зранку або вдень,
Їжу в них позичить го
Лодний студент.
Відчуття оте незручне…
Коли бачиш, до снаги
Навіть білці всіх вганяти
У борги.
Викладач хоч і не в шоці,
Але групі хоч разок
Скаже, щоб не починали
З «Нє, ну ок!».
У гуртожитку цікаво.
Перше, що я там пізнав,
Як людина приручила
Таргана!
Іноді пани волають,
Тяжко ж сум в собі нести…
Скоро я візьму рушницю –
Помогти!
Все, що вище рахували,
То і є моє життя!
І немає в ньому місця
Для сміття.
Я б сюди вступив іще раз,
Якби миті було дві.
Я живу, люблю і вірю
В КПІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2013
Гляжу, вот и *опа вернулась,
Клепатель всех черных полос,
Нависла, слегка прикоснулась...
Взасос!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444513
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.08.2013
Коли свідомість у проблемах піниться,
А рішення ідуть у забуття,
Коли ще трохи і терпець увірветься,
Тоді до нас приходить каяття.
Воно сильніше душу нам спустошує,
І застрягає на вустах у нас,
І нам із нас всі війни оголошує,
Та не завжди на них у нас є час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
Всюди гілля
Бачить те насилля...
Сліпо бачить,та все ж
Воно розуміє, що оце все значить,
Але ж воно мовчить, але ж...
І ти не спитаєш, у чому суть теми,
Бо воно не скаже - дарма...
Воно не займає чужої проблеми,
А тільки мовчить, бо в нього вибору нема.
Воно не покаже нам, незрозумілим,
Кривдника злочінця, янгола, людей...
Корені його багато зачепили
І правдивих дум, і спотворених ідей.
Воно сліпо бачить ті смертельні туги,
Воно глухо чує той стогін розривний,
Воно все розуміє
Й не витримує напруги,
Хоч стогін той короткий
І зовсім не гучний.
До осені далеко, а воно вже поникло,
Остання думка в'ється: "Вже в'янути пора!".
Бо ми як таргани ті - нас чавлять, а ми звикли,
Не бачачи, що поряд все мисляче вмира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
А уоткрытого окна
Стоит разбитое корыто,
Вдали палитра звезд видна,
И инеем мечта покрыта.
Я не заплачу, не вздохну,
Не разобьюсь о камни быта,
Окно протру,прильну к окну
И поплетусь чинить корыто.
Глаза погасят тишину,
Но вдруг окно, что вновь открыто,
Заманит новую мечту
И не посмотрит на корыто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440419
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.07.2013
Я ще в українську синь небесну
Вірю, й сподіваюсь, скаже хтось,
Що народ великий той воскресне
Як вогонь, як воля, як Христос!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
На мене часто дідусі сварились,
Мов, зовсім не тоді я народилась!
Моя брудна культура для них - груз!
Неначе я ізнищила Союз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013
Наша эпоха благословила к существованию почти семь миллиардов людей. Но среди всего этого огромного муравейника лишь одно существо (помимо родителей) способно заменить тебе весь мир, обогреть, исцелить, воскресить в конце концов...
Да только где ты, неугомонная моя Вселенная? Где ты меня подстерегаешь и откуда свалишься на мою шальную голову? Что тебя тревожит и чем ты маешься сейчас? Может быть, спасаешь мир от очередной пандемии? Или же протискиваешься в мою очередь за мороженым и натыкаешься на преграду в виде моей ступни?
Представляете, я только что наступил на ногу моей Вселенной!
А она надулась и, недовольно фыркнув, поторопилась к выходу, чтобы через три минуты благополучно забыть обо мне и попытаться разглядеть свою судьбу в ком-то более солидном.
Она уйдет... и все вдруг станет таким символичным: упадет лист с дерева, птицы скроются за многоэтажкой, солнце зайдет за тучу... Мол, не удались она недавича с места нашей случайной встречи, не было бы всего этого...
И вот, моя беззаботная, неудержимая Вселенная бродит по улице, ест только что купленное мороженое, вытирает сандалию, испачканную каким-то хамом, и даже гипотетически не предполагает, что лет эдак через двадцать пять будет давать ему подзатыльник за то, что забыл купить внуку подгузник. Только спустя какое-то время моя голубка увидит в случайном прохожем,который каждый раз, проходя мимо, улыбается ей, недостающую половинку её сумасшедшего мира, готовую отгородить её от всех тягостей бытия насущного...
Но это потом, а пока моя миссия - улыбаться и наступать на ноги...
Мне двадцать, и восемь минут назад моя Вселенная пожелала мне здоровья, когда я чхнул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437663
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 16.07.2013
Не баріться, спільноти!
Зараз ваша година.
Ви хороші істоти,
Я - погана людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2013
Таргани і ті тікали
З голови, і навіки
Залишивши гризти душу
Пацюків...
*******
І до мене нахилились,
Зажадавши щастя вдвох...
Ви, напевно, помилились,
Я не Бог.
*******
Під вікном пани волали,
Тяжко ж сум в собі нести;
Я уже взяла рушницю -
Помогти.
*******
- Папік сесію рєшає,
Він тебе попре, урод!
Шо ти там мені ще вякнув?!
- Не зачьот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2013
Ах, ви ж, бісовії діти!
Чи не соромно вам тут?!
Чи вас батько вчив тремтіти?
Який йому на серці смут!
Нам треба щось робить негайно,
Коли навколо каламуть,
А ці тремтіння вб'ють Украйну;
А вороги лиш цього ждуть!
Я всім кажу це, і не треба
Мені волати: "Не боюсь!".
На ділі захистіть це небо,
Минулу Київськую Русь!
Хіба для того жив ваш батько,
Щоби побачить, як в очах
Синів його надій задатки
Перетворилися на крах.
Чому ж і лізуть всі собаки
До вас, до вашого добра...
Тремтіння ваше - ваші знаки
Того,що нація вмира!
І ви не згадуйте про Бога,
Згадайте тих, хто був до нас.
З ганьбою в серці і тривогой
Жили вони в пекельний час.
А що для вас ганьба, панове?
Коли вас в першій битві вб'ють?
Що ім'я ваше невідоме?
На нього світла не проллють?
Це не ганьба, скажу причину,
Ганьба - як в лавах задніх я
Всім боягузам проткну спину
І прокляну їхнє ім'я.
І Бог нас зовсім не карає...
Скоріше, Він гартує нас...
Раз Він війну нам посилає,
Ми витримаємо цей час!
Тепер у бій, і пам'ятайте:
Ще дітям в цій країні жить!
Тож йдіть, рятуйте вашу матір!
Їй не менш ніж вам болить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2013
Стереотипы нами правят,
Но зря все их так рьяно чтут;
Где черти к нам добро направят,
Там ангелы зло стерегут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432824
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2013
Нас питали, де сонце і квіти,
І чому все на сірість так схоже?
Нам казали,що ми - лише діти,
Тож повинні писать про хороше.
Де побачили ви те погоже?
В правді світ нас зовсім не тішить.
Покажіть нам все це хороше,
І тоді ми про нього напишем.
Та у світі, я визнати мушу,
Все пов'язане циклом черговим.
Хоч колись ми спотворили душу,
Та колись ми її і відновим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Питання, що завжди лунають стиха,
Сильніші за досягнення мети.
От що робити, коли треба їхать,
А хтось кричить в потилицю "Зажди!"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Я бачила прозорість, глибину!
Вона така помпезна і повільна;
Я чула тишу, наче божевільна,
Не боячись,що я в ній потону.
Я раптом у свідомість зазирну:
Чи це навіки, чи лише сьогодні
Моє натхнення глибше за безодню?!
Та в нього я із радістю пірну!
Мої думки гайнули в височінь...
Яка ж вона нестримна та шалена!
І небо доторкнулося до мене,
Залишивши в душі своє "Амінь!"
Мене за руку схибленість трима.
Я ще ніколи не була такою!
Я зараз не спілкуюсь з головою,
Тому що в щастя розуму нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Как будто по велению по щучьему,
На умиленье слуг и королей,
Однажды жизнь отвесила пощечину,
Когда я слепо восхищалась ней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428255
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.05.2013
Ти йдеш? То йди! Та більше не вертай,
Бо вдруге не пробачу я тобі.
І не принижусь більше. Прощавай.
Мене ти не побачиш у журбі.
Ти згадуєш, що в мене ще не взяв;
Ні, те, що треба, я віддам сама...
Ти ж серце з мене витяг і забрав!
Дорожчого, повір, в мене нема.
Від тебе не чекаю каяття,
Тільки того душа моя болить,
Що я тебе шукала все життя,
А втратила всього лише за мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
Я знов повірив в янголів і Бога,
Бо думав, що вони мене зламали,
Залишивши мені пусту дорогу.
Невдала... Ой, яка ж вона невдала!
Я скаженів від крику, мов дитина,
Я вкотре повертався до основи,
Я проклинав їх кожної хвилини,
Я все робив спочатку, знову й знову!
Мені здалося, що вони глузують
З невдалих справ наляканих мікробів.
Я ще не знав, що мені зарахують
Мою останню відчайдушну спробу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Нескладно получается:
Перед собой гляжу -
Ребята развлекаются,
А я с отцом сижу.
Не бегаю, не прыгаю,
Смотрю,вон шмель летит,
И слушаю, как папа
О футболе говорит.
Вон мальчик что-то мается:
С обиженным лицом
На горку подымается,
А я сижу с отцом.
И мне смешно,что папа мой,
Пролив на тайны свет,
Глаголит так как будто мне
Не пять, а двадцать лет.
Он машет, улыбается,
Показывая вдаль.
И тихо растворяется
Домашняя печаль.
И в радости блаженной я,
Ведь счастлив он, скажу,
Лишь от того, что рядом с ним
Я, мелкая, сижу.
Но времена меняются,
Им свойственно лететь.
Все реже получается
На лавочке сидеть.
Проблемы не решаются
И верх берет цинизм,
На жизнь нагромождается
Скупой минимализм.
Всегда не получается
Держаться молодцом,
Но... веки опускаются...
И я сижу с отцом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
Усе біжить, кружляє без упину,
З минувшини спішить у майбуття...
А я піду, я ляжу, я спочину
Серед шматків спокійного життя.
Перед людьми не стану з булавою,
Не буду Еверести підкорять,
Нікуди не порину з головою;
Моя мета поки - відпочивать!
Та раптом прилетить ота хвилина,
Що рокова у кожному бою...
На мене знову дивне щось наплине,
І ось... уже на старті я стою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013