| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Не думая о холоде,
С тоски повесив нос,
В приюте в старом городе
Жил грозный с виду пес.
Был цвета очень темного,
Чернее черноты.
Зато цвели огромные
В душе его цветы.
И никто не знает
Что сулит удача.
Сложится как дальше
Жизнь его собачья.
Он из ярких красок
Создает уют.
В мире черно-белом
Души не живут.
А в городе аллеями
С утра бежит народ.
А там, в приюте маленьком
Кого-то кто-то ждет.
Бежим, спешим, надеемся,
Боимся не успеть.
А там глаза печальные,
И в них бы посмотреть.
Взглянуть в глаза огромные
Парнишка подошел.
Искал он друга верного,
И, кажется, нашел.
Не страшен грозный вид ему,
Не важен даже рост.
Четыре лапы главное
И милый сердцу хвост.
А теперь он знает,
Что сулит удача.
Сложится как дальше
Жизнь его собачья.
Он из ярких красок
Создает уют.
В мире черно-белом
Души не живут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Я тебе ніколи не побачу
І не подивлюся в твої очі.
Я не знаю, що ця зустріч значить.
Ти приснивсь мені цієї ночі
Хто ти?
Скажи мені, чому мої тривожиш сни?
Хто ти,
В осінню ніч, холодну ніч, тепло весни?
Я живу у світі пересудів.
Та моя любов до тебе лине.
Інший вимір, зовсім інші люди.
Я тебе ніколи не зустріну.
Я не знала, що чуже кохання,
Як своє в обійми полонила.
А воно з зорею на світанні
Кольором розлуки землю вкрило.
Хто ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Я пройдуся берегом некошеним
Й попаду в полон минулих літ.
Гостею в дитинство я запрошена
Пташкою здійснити переліт.
Немає там ні суму ні тривоги.
За це моїм рокам низький уклін.
Беруть початок там усі дороги
І свято в дім веде церковний дзвін.
Там тихо ходить чапля довгонога
Можливо, слід у слід дитячих мрій.
А влітку біля самого порогу
Над квітами гуде бджолиний рій.
Там ллється пісня мами колискова.
Там стрепенулось серденько моє.
Там синє небо й очі волошкові.
Й зозуля, що кує, усе кує.
Я бреду по пояс бережиною
До верби, що вже давно зросла.
Йду немов по зорях конюшиною.
Де колись я бігала мала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Растаял снег. Его совсем чуть-чуть.
Еще вчера в снежки играли дети.
Весна решила в гости заглянуть,
Не зная, что декабрь расставил сети.
Не только март у декабря в плену.
Я вижу также осень с непогодой.
Тепло и сыро, улицы в дыму,
Смотрю, как тучи водят хороводы.
Как дождь с асфальта слизывает мел,
Мечты в большие лужи превращая.
Как белой дымкой ангел пролетел
И растворился в небе с птичьей стаей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Запитала я у неньки
Чом болить моє серденько.
Мати голову схилила.
Може, доню полюбила.
--Знаєш, мамо, серце б’ється,
Наче пташка з клітки рветься.
Може випустить на волю,
Щоб зустріло свою долю?
Покохала хлопця нині.
Покохала очі сині.
Він зі мною пожартує,
Приголубить поцілує.
--Доню, я сказати мушу.
Зазирнути спробуй в душу.
Сивина на скронях в неньки.
Ти ж бо є моє серденько.
В небі зіронька сіяє.
З нею місяць розмовляє.
Срібне сяйво їхня мова,
Для коханих колискова.
Доня клітку відчинила.
Пташка крила розпустила.
Спів її довкола ллється.
Тільки в неньки серце рветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2018
Пильнувала Мурка-кішка
На маленьку сіру мишку:
«Підбіжи, прошу, будь-ласка,
Розповім тобі я казку.
Виглянь з нірки, якщо можеш.
Ти на мене дуже схожа.
В тебе є чотири ніжки,
Як в справжнісінької кішки.
Як у мене вушка й вуса,
То ж візьми з собою друзів.
Хто сказав, що Мурка-кішка
Найлютіший ворог мишки?»
Тільки мишка маму слуха.
Ці слова не гріють вуха.
Неабиякі змагання
Всі котячі полювання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792120
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.05.2018
Играет музыка,
Танцуют парочки.
А мы вдвоем с тобой
Сидим на лавочке.
Играет музыка,
Подружкам весело,
Что ж ты Анечка
Нос повесила.
Припев:
Аня, Анечка, сладкий пряничек,
Взглядом пламенным обожгла.
Губки алые, голос ласковый,
Где ж ты Анечка раньше была?
2
Слезинка жгучая,
Как гость непрошенный,
С ресниц небрежно так
Тобою сброшена
Ах, Аня, Анечка,
Улыбка милая
Назло страданиям
Живи счастливая.
Припев:
3
Давай подружимся,
Давай покружимся,
А то сидишь одна,
Еще простудишься.
Потанцевать с тобой
Мне случай встретился.
И не отшутишься,
И не отвертишься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792114
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2018
По непроторенной тропе
Под шум дождя и снегопада
Я много лет спешу к тебе
Под крик души: « Вернись, не надо.
Вернись, ты счастья не найдешь.
Напрасно сердце беспокоить.
Тобою выдумана ложь.
Поверь, любовь любви не стоит».
Но я не слушая души,
Слепому чувству покоряюсь.
Плыву за буй, иду на дно,
И снова к жизни возвращаюсь.
В который раз, открыв глаза,
Я понимаю с убежденьем,
Минует ночь, пройдет гроза.
Победа стала пораженьем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791985
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2018
Без нагадувань наш котик
Миє лапками животик.
Миє мордочку і спинку.
Вигляд в нього, як з картинки.
Кличе мама синка: « Кицю,
Ти б ішов до миски митись».
Син у відповідь муркоче:
«Мамо, чуєш, я не хочу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791306
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.05.2018
Первая любовь, школьные года.
То, что было, то не повторится.
С детством мы с тобой простились навсегда.
Больше к нам оно не возвратится.
Припев:
А годы куда-то торопятся
И время куда-то летит.
Нам иногда очень хочется
В детство его возвратить.
2
Первый поцелуй, нежное люблю,
Сказанное тихо и несмело.
Помнишь наши встречи, первый школьный вечер,
Ах, как быстро время пролетело.
Припев:
3
Память сбережет радость прошлых дней.
Временами стоит оглянуться,
Чтоб побыть в плену у любви своей
И руками к милой прикоснуться.
Припев:
4
Даже в трудный час вспомним школьный вальс.
Мы черпаем мужество и силу
У любви былой, верной и слепой,
Что когда- то голову вскружила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791194
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.05.2018
Нас учат в школе умножать, слагать
И кое-как судьбу лепить руками.
Но кто кому дал право отнимать
И прятать счастье за семью замками?
Нас учат всех по правилам писать,
Надеясь, это отзовется эхом.
Нас учат икс и игрек вычислять
И ничего о формуле успеха.
Я среди тех, кто верит в чудеса.
Я среди тех, кто думает иначе.
Но, если кто сказал: «Я что-то значу».
Да будут благосклонны Небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790616
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.05.2018
До твого порогу шлях не стелеться
І до серця стежка не веде.
Бо моє кохання вже не вернеться,
Не зустрінеш ти його ніде.
Приспів:
Без нас тепер закохані ідуть
В той сад, де рясно яблуні цвітуть.
Де ми з тобою в вірності клялись,
Де ніжно цілував тебе колись.
2
Може в нічку темну сизим голубом
Зазирну в твої короткі сни.
Приголуб мене, зігрій від холоду,
Попроси у осені весни
Приспів:
3
Іноді життя моє обернеться
І згадають зустрічі літа.
Та моє кохання вже не вернеться.
Я не той і ти, на жаль, не та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2018
У киоска на заснеженной аллее,
Где давным-давно встречались мы с тобой.
Кем-то брошенная веточка рябины
Мне напомнила забытую любовь.
Припев:
Ах, рябинушка, рябинушка.
Белой сказкой околдована.
Белоснежными пушинками
Нас засыпала зима.
Красна ягода рябинушки,
Как любовь тобой заброшена
И разлукой запорошена,
Никому не нужна
2
Может, в чем-то виноват холодный ветер.
Я ушла и за собой закрыла дверь.
Для меня ты был единственным на свете.
Только кто ж судьбу изменит гам теперь.
Припев:
3
Нам от истин прописных нигде не деться.
Мы ошибки повторяем вновь и вновь.
От судьбы нам не сбежать и не отречься.
Даже если нет ответа на любовь.
Припев:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789548
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.04.2018
Я все прощаю ей, несбывшейся любви.
За то, что в трудный час она приемлет душу.
За то, что скажет вновь: «Крепись, люби, живи».
Почти утопшую волною выбросит на сушу.
Я все прощаю ей, измену и обман.
Ее далекий свет, незримое дыханье
Спасет меня от всех сердечных ран,
Терпенья бросив в чашу испытанья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018
Ти до мене ідеш.
Я до тебе іду.
Ти весну принесеш,
А я щастя знайду.
Щастя моє в серці твоїм, кохана.
Люба моя, мила моя, квітка моя чарівна.
Кохана, кохана, кохана.
Я зустріну тебе
І дізнаєшся ти.
Як я мріяв про те,
Щоб зустріти, знайти
Щастя своє в серці твоїм, кохана.
Люба моя, мила моя, квітка моя чарівна.
Кохана, кохана, кохана.
Вже побігли струмки.
Все розквітло кругом.
Це співає весна.
Так співає любов.
Тануть сніги в серці твоїм, кохана.
Люба моя, мила моя, квітка моя чарівна.
Кохана, кохана, кохана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018
В сиреневом саду стоим с тобой вдвоем,
Прикрыты молчаливой тенью.
Смотрю в твои глаза, понятно все без слов.
Любовь в плену сиреневой сирени.
Припев:
Сиреневый букет сиреневых цветов
И облака, плывущие над нами,
Свидетели любви и долгожданных слов:
«Я вас люблю, я в мыслях только с Вами».
2
Я много лет подряд любовь свою искал.
Я многое узнал и многое увидел.
Пусть что-то приобрел и что-то потерял,
Но искренне любил и ненавидел.
Припев:
3
Я должен за тебя судьбу благодарить,
За синие глаза и длинные ресницы.
За песни здешних птиц в сиреневом саду,
Что по ночам мне долго будет сниться.
Припев:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788607
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.04.2018
Принесли світло в дім осінні дні.
На вулиці все зрізано під корінь.
Стоять будинки, наче люди голі
І сумно в очі дивляться мені.
Маленька яблунька. Про неї батько дбав.
Така мала, що ще не мала крони.
Вона була дитям, ще немовлям.
Але й її під корінь, все під корінь.
Нас часто підганяють під закон.
Але частіш до нас немає діла,
До нас, людей. А до дерев тим більш.
Чимало душ людських здерев’яніло.
Який ми лишим після себе слід?
І дітям нашим що скажіть присниться?
Маленький сад, що посадив чийсь дід,
Чи в бур’янах зарощена криниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.04.2018
Все, что сейчас происходит,
Все нам с тобой нипочем.
Пусть даже годы уходят
Больно толкая плечом.
Дни убегают за днями,
Ливнем о жизнь теребя.
Как же устали, как же устали
Мы от такого дождя.
Снова в плену непогоды,
Снова под старым зонтом.
Будто по старой привычке
Нынче, вчера и потом.
И незнакомым прохожим
Дел никаких до тебя.
Люди, как люди,
Взгляды, как взгляды,
Только опять без тебя.
Может в предчувствии счастья
Сердце трепещет любя.
Из-за безумной затеи
Будто я встречу тебя.
Но у знакомой калитки
Возле кустарника роз.
Ходит, как я, одинокий,
Кем-то оставленный пес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788330
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.04.2018
Мені болить. Немов осине жало
В душі пече. Немає вороття.
Комок у горлі. Сором за державу.
За тих, в кого немає каяття.
Злітає з трав некошених насіння.
Зросте воно, де вітром занесло.
І тут було, чиєсь було коріння.
Колись було, коли було село.
Квітує сад, занедбаний, в печалі.
Земля дарує людям співчуття.
Вона вкрива дерниною, мов шаллю
Творіння рук, як залишок життя.
Села нема. Та топче хтось стежини
По зораних полях через жита
На кладовище, посадить жоржини.
Щоб квітла пам’ять про чиїсь літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2018
Коли б ти знала скільки я тебе шукав.
У мріях ніжно обіймав твій стан дівочий.
І ось сьогодні я зустрів і покохав
Красу троянди і волошки сині очі.
.
Приспів:
Кленовим листям припаду тобі до ніг.
Зашелестить воно, від серця прошепоче:
«Весь світ в очах твоїх, весь світ в очах твоїх,
Моя кохана, біле личко сині очі.»
2
Легенько дощ постукотів в твоє вікно.
Знайомий сум у срібних краплях на долоні.
Тебе я відшукав, та поїзд відійшов.
Розлука й зустріч разом ходять по пероні.
Приспів:
3
Не знаю де я загубив свої слова.
На серці осінь, хоч надворі літо.
Куди мені іти, і де тепер знайти,
Тебе, одну єдину в цілім світі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018
Я запросила тебе в сни.
І ти прийшов аж до світання.
У снах мелодія весни,
Бо там живе моє кохання.
Приспів:
Мені так затишно з тобою.
Я задивляюсь в твої очі.
Є я і ти. Нас тільки двоє,
Я розлучатися не хочу.
2
Іще одна єдина мить.
Немає тут страждань і зради.
Від болю серце не щемить
І не дає ніхто поради.
Приспів:
3
Мене за плечі обійми,
Щоб не було в душі тривоги.
В казкову ніч казкові сни.
За тебе я молюся богу.
Приспів:
Мені так затишно з тобою.
Я задивляюсь в твої очі.
Є я і ти. Нас тільки двоє.
Я прокидатися не хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
композитор Раевская Е В.
Мы с тобою вместе нарисуем город,
Много шумных улиц – смех и суета,
Дом почти до неба сказочно огромный,
А на крыше рыжего, рыжего кота.
Припев:
Мы смешаем краски самым ярким цветом,
Чтобы было много разноцветных дней.
Чтоб светило солнце и зимой и летом
И летали в небе стаи голубей.
2
Мы с тобою вместе нарисуем море
И поставим точку, это пароход.
Если даже были мы с тобою в ссоре,
Нарисуем радугу, и она пройдет.
Припев
3
Нарисуем небо цветом синим-синим.
А в зеленом парке песни тишины.
Чтобы люди жили в этом мирном мире.
Чтобы в нашем городе не было войны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786767
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.04.2018
Нас провожают взглядом облака.
А в парк зовут веселые качели.
Но мы с тобой сегодня повзрослели.
И детство нам с тобой кричит: «Пока!»
Припев;
Ты не спеши, побудь еще чуть-чуть.
Зачем тебе куда-то торопиться?
Мы сможем на качелях прокатиться.
А завтра улетишь куда-нибудь.
2
Нас краски детства делают добрей.
Я знаю, ты обычной станешь птицей.
Мне нравиться журавль. Или синица?
И даже добрый серый воробей.
Припев.
3
Я разбросаю крошки за окном.
Чтобы проснуться утром с птичьей стаей.
Мы детства иногда не замечаем.
Побудь со мной. Ты улетишь потом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786362
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2018
пісня композитор Мельниченко В. К.
Вишиває вишиванку доля.
Вишиває колоски у полі.
Вишиває гори й полонини.
Вишиває неньку Україну.
Приспів:
Один рушник нам виший доле.
Один на всіх на щастя долю −
Благословення й оберіг
На рідний батьківський поріг.
2
Вишиває вишиванку доля.
Вишиває верби і тополі.
Бачить, як чекає сина мати,
Вишила стежиноньку до хати.
Приспів:
3
Вишиває вишиванку доля.
Вишиває в небі ясні зорі.
Ключ осінній пізній журавлиний
І червоні ягоди калини.
Приспів:
4.
Вишивала доля вишиванку
Вишивала з вечора до ранку.
І взялася доля залюбки
Вишивати людям рушники
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018
Кажуть, то давно було.
Розтягнулось серед степу
Мальовничеє село.
Там господарі дбайливо
Обробляли довгі ниви,
Хто марнує день за чаєм,
Не працює над врожаєм?
У селі таких нема.
Їх раптово не застане
Люта матінка-зима.
Навіть ніч не має тиші,
Бо в ночі працюють миші
Навіть кріт, сліпий прожора,
Змайстрував собі комори.
В тім селі було ще царство,
Невеличке господарство.
Пес Дружок там жив малий,
Як сердитий, дуже злий,
Бо весь час домашній кіт,
Дратував його з воріт.
І куди б не сунув ніс,
Всюди кіт і котів хвіст.
День за звичаєм минав.
Наш Дружок охороняв
Всіх і все. Боялась баба,
Що вкраде лисичка Рябу.
По стежиночці навскіс
Зеленів чарівний ліс.
В нім сорока за годину
Розповсюдила новину.
Пише звірям лев листи,
Причесати всім хвости.
Об’являє конкурс ліс
На найкращий в лісі хвіст.
Як почула ці слова
Лиска хитра голова,
Причепурилась й швиденько
Подалася до села.
Сонце песика пригріло,
Його тіло розімліло
І Дружок заснув в надії,
Що здійсняться його мрії.
Назва мрії – смакота
І ніякого кота.
А тим часом лиска швидко
Відчиняє двері фіртки.
А ні діда, а ні баби,
Йде шукати курку Рябу.
Бачить бійку. По подвір’ю
Розкидає вітер пір'я.
Битися почав індик,
Двір давно до цього звик.
Гусак сердиться, гелгоче,
Індика скубнути хоче.
Півень білий, наче сніг
Помирити їх не зміг.
Лиска ротик розкриває
Й ніжно – ніжно промовляє:
«Я вас зможу помирити,
Якщо будете робити
Все, що зараз вам скажу,
Та нікому ні жу-жу.
Пише звірям лев листи
Причепурити хвости.
Об’являє конкурс ліс
На найкращий в лісі хвіст.
Завтра буде в вас нагода
Показати свою вроду.
Підем разом за ворота
Ти індик і ти гусак.
Ще візьмемо півня й Рябу,
Я без неї аж ніяк.»
Лиска – справжня чарівниця.
Зачарована вся птиця.
Всі пішли їй слід у слід,
Не почув їх навіть кіт,
Лиш побачив випадково
Вже далеко від воріт.
«Гей, Дружок! Ти все проспав.
Де твоє сердите гав?
Зникли з двору наші друзі.
Ти мене розчарував.
Ти облиш свої образи
І мерщій біжім туди,
Де лисиччин хвіст відразу
Замітав свої сліди».
По стежиночці навскіс
Увійшли в чарівний ліс.
Як закінчилась стежина
Обірвали одежини.
Потомились. Що ж робити?
Сіли трішки відпочити
Глянув котик вгору. Гілка.
А на ній пухнаста білка.
Бачить Мурчик, що вона
Не весела, а сумна.
«Вже мені не милі шишки,
Ні гриби, а ні горішки
Почуття недобре, злість.
Лев, мабуть, нас всіх поїсть.
Не даремно шле листи
Принести йому хвости».
З-під пеньочка виліз вужик:
«Я скажу вам, не байдужий.
Бачив як домашню птицю
До царя вели в світлицю
Косолапий, лиска й вовк.
Він в цих справах знає толк.
Пропоную вирушати
Бідних друзів визволяти.
Їх у клітку посадили
Й між собою поділили.
Знаю тільки, бідна баба –
Все ж дісталась лисці Ряба».
Йшли, тихенько гомоніли
Поки сонечко не сіло.
Врешті — решт із за дерев
Показалась хата лева.
Вуж тихенько в хатку вліз
Тільки мелькнув його хвіст.
Лиска крикнула: «Змія!
Ой боюсь, боюся я».
Наш Дружок почав гарчати,
Котик нявкать, верещати.
З переляку косолапий
Вовку наступив на лапу.
Біг у двері, та не вліз
Обірвав лисичці хвіст.
А тим часом, білка швидко
Визволяла птахів з клітки.
Доля їх не підвела.
Повернулись до села.
З часу дивної пригоди
Лиска до села не ходить.
Кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786197
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.04.2018
пісня композитор Мельниченко В. К.
Пролетіли лебеді над моєю хатою
З юності далекої піснею крилатою.
Повернулись з вирію лебідь і лебідка.
Там де впало пір’ячко, там розквітла квітка.
Приспів:
Може то троянда, може то ромашка.
Любить, чи не любить? Здогадатись важко.
Лебедина вірність білосніжна квітка.
Де моя царівна підкажи лебідко?
2
З неба ясне сонечко парою милується.
Голубок з голубкою на даху цілуються.
В’є собі гніздечко пара сизокрила.
Підкажи голубко, де кохана мила?
Приспів:
3
Голуб із голубкою, лебідь із лебідкою,
А моя дівчинонька десь розквітла кіткою.
Де ж то карі очі, личенько біленьке?
Де моя кохана підкажи серденько?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
композитор Раевская Е. В.
Нам о чем – то тихо шелестит
Лист осенний, гость зимы непрошенный.
Может он уснул и крепко спит
Брошенный и снегом припорошенный?
Я прошу тебя, мой друг проснись
Поделись бедою в сердце раненный.
Ах, кому нужна такая жизнь?
И слетел за ветром неприкаянный.
Припев:
Он летит в никуда, а хотел к облакам. Как и мы с тобою.
Под ногами земля, только жизнь как река бьет волной прибоя.
И безжалостно нам годы машут рукой. Улетят, не спросят.
Мы как листья летим, где зима и покой. Но вначале осень.
2
До чего же молодость красивая.
И любовь придет, нигде не денется.
Дребезжит от счастья лист осиновый.
А признаться так и не насмелится.
На колени вдруг к любимой вниз,
Перелетных птиц услышав пение.
Слишком коротка у листьев жизнь.
От любви до смерти лишь мгновение.
Припев:
3
Мы с тобой не в силах изменить.
Бой часов продуманный, размеренный.
И как все теряем где – то нить
В мир другой, придуманный, затерянный.
У природы есть один каприз.
Возвращаясь к нам не повториться.
Обрывает день, как ветер лист.
Не успев, порой со мной проститься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786066
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2018
Ніна Заєць
Є в місті храм.
Є в місті храм,дитячих душ вінок.
Тут півстоліття музика лунає.
За руку нас сюди приводить Бог
І перед нами двері відчиняє.
Тут плаче скрипка, тут звучить баян,
Маленька грація свій перший вальс танцює.
Тут море відчуттів .Ні! Океан!
Хтось фарбами своє життя малює.
І спинить час твого життя ріка,
Коли відчує струн чарівний дотик.
Можливо, зараз генія рука
Бере свою найпершу в світі ноту.
І педагог твоє побачить Я,
Вже з перших кроків, з самого порогу.
І пролунає пісня соловꞌя
З дитячих вуст і поведе в дорогу.
Життя,мов клавіш чорно-білий ряд:
Довіра,радість і розчарування.
Та в людях завжди будеш відрізнять,
Як в нотах, фальш від чистоти звучання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786062
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.04.2018
У дворі в нас, як у лісі.
На старезному горісі
Лускає горішки білка,
Дятлик стукає об гілку
Ніжно так тук-тук, тук-тук.
Ледве втік від нього жук.
Налетів сердитий вітер,
Захитав кремезні віти
Й разом з вітром ,як зайців
Полохливих, прилетіла
Зграя сірих горобців.
І відразу мама й тато
Почали їх рахувати:
«До. Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі.
Цінь-цвірінь, здається всі..
Цінь-цвірінь, летіть під стріху.
Там і затишно і тихо.»
Знають птахи на горісі,
Що живе сім нот у стрісі,
Що найстарший До горобчик
Дуже неслухняний хлопчик.
Він ловив у листі гав
І, як завжди, все проспав.
Скік із гілочки на гілку
Й бачить на землі зернинка.
До зернятка підлетів
Й ледь від страху не зімлів.
Величезний чорний кіт
Там шукав собі обід.
Ця пригода непроста.
До лишився без хвоста
Й від ще більшої біди
Пострибав до лободи.
А в цей час сіреньке пір’я
Облетіло все подвір’я.
«До потрапив на обід.
З’їв його великий кіт.» -
Плаче тато, плаче мама.
«Не співать синочку гами.
О, мій До, о, цінь-цвірінь.
Цінь-цвірінь, о, цінь-цвірінь.»
В лободі наш До спочив.
Трішки зерняток поїв.
Вечір. Цілковита тиша.
Сич злетів й подумав:»Миша!»
До ж в цю мить дививсь на небо
Й вспів цвірінькнуть:»Ні! Не треба!
Що це? Куля-блискавиця
Чи на мене потяг мчиться?»
Та не статися біді,
Сич заплутавсь в лободі.
Страх в малого нароста
Й він злітає без хвоста.
Поки До летить мудрує
Унизу життя вирує.
На городах посадили
Яблуні ,черешні, сливи,
Ще картоплю, моркву, сині
Баклажани, перець, дині.
Шкідників тут ціле місто,
Їм усе це треба з’їсти.
Та до міста з-за межі
Підкрадаються вужі.
Жабки вилізли з болота.
Починається охота.
Хто незваний нині гість?
Хто кого сьогодні з’їсть?
Хтось у місті крикнув: «Ох!»
І здійнявсь переполох.
«Жабки справжні молодці.
І чому сплять горобці?»
Тільки-но подумав — гілка.
Й полетів на землю стрімко.
«Хочу я до мами й тата,
А лечу-у –у в пахучу м’яту.
Підкажіть мені, де я?»
«Ти зі мною. Я — змія.»
Й прошипіла: « Боягуз.»
Від змії спас чорногуз.
Він затримавсь на охоті
В невеличкому болоті.
«Дякую тобі я, брате.
Віднеси до мами й тата.»
Й чорногуз собі на втіху
З горобцем летить до стріхи.
Дуже раді мама й тато.
Вранці буде До співати.
Всі, хто тільки має вуха,
Довго ці пригоди слухав.
А, хто слухав — молодець.
Нашій казочці кінець.
Цінь-цвірінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785271
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.03.2018
(песня)
Ночной автобус, прокати меня по городу.
Ведь мы, не правда ли, друзьями были смолоду.
В который раз ты провожаешь взглядом пары
И слышишь смех в ночной тиши и звон гитары.
Остановись, нас ждет с тобой девчонка милая,
Немножко грустная, но кажется, счастливая.
Хочу влюбиться, но не знаю что со мною.
Она вошла, а я сравнил ее с другою.
Припев:
Не получается мой друг, не получается,
Я улыбаюсь, а душа моя печалится.
Хочу влюбиться я, хочу влюбиться вновь,
Но где найти любовь, чтобы забыть любовь.
Мой друг, ты как большое уравнение.
Свидетель ты любого настроения.
Я на твоей щеке не раз писал рукой
Три слова «Я плюс Ты» равняется любовь.
Я третий лишний в нашем уравнении.
Случайность это или невезение.
И неизвестно мне кто стал тому виной
Мы, милая, с тобой, а может быть, любовь.
Припев:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441320
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2013
Куда-то плыли в синем небе облака,
А мы с тобой на них глядели и молчали.
Мы знали точно: нас несла любви река.
Любовь звала, я к ней плыла, а ты причалил.
Припев:
Прости меня, и ветер веткой покачал.
Прости меня, пробарабанил дождь по крыше.
Прости меня, что у меня другой причал,
А я, как раньше, так хочу тебя услышать.
На месте дом, скрипит калитка у ворот,
И белый снег весной в саду все также тает.
Другая женщина тебя, вздыхая, ждет,
И от любви другое сердце замирает.
Припев.
Ты никогда меня любить не обещал,
И ничего любовь моя сейчас не значит.
Тупая боль, но, слава Богу, есть причал,
Где я одна и ты не видел, как я плачу.
Припев.
Восход - закат, закат – восход - круговорот.
Я без тебя спешу судьбе своей навстречу.
Да, только, вот, сегодня мой любимый кот
Мне промурлыкал, что тебя случайно встречу.
Припев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441317
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2013
(Пісня, композитор В. Мельниченко)
Вже, майже, всі живуть сьогодні в місті.
Життя, як степ, роками поросло.
Ми найчастіше згадуєм дитинство.
Моє дитинство - це моє село.
Приспів:
Моє село - проста селянська хата
І чисті душі, наче хліб і сіль.
Моє село - це ніжний запах м'яти,
Гіркий полин, неначе серця біль.
Це тиха річка, верби й осокори,
Як білий лебідь, перше почуття,
Вузькі стежки й берізки білокорі.
Лишаю я тут часточку життя.
Приспів.
Життя літа нанизує в намисто,
Збирає все, що доля нам дала.
Окраса поля - сонях золотистий,
А люди - це окраса для села.
Приспів:
Моє село - стареньких сиві скроні.
Це їх життя опаленим було.
Моє село - це в мозолях долоні.
Живе мій край, поки живе село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435903
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 07.07.2013