Наталя Хаммоуда

В небі зірка догорала

http://pesnik.ru/mp3/%D0%90%20%D0%B2%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D1%96%20%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014

Як ти зумів. . ?

Ну  як  ти  після  виплаканих  сліз
Зумів  мене  заставити  всміхнутись,
Коли  іще  душа    неначе  тінь  
Бродила  в  моїм  тілі    непритомно?
Невже,  та  пара  фраз,  тих  кілька  слів,
Які  мені  тоді  прийшлось  почути,
Змінили  на    мелодію  мій      біль?
І  стало  кольоровим  монотонне.

Ну  як  ти  розгадати  зміг  усе,
Що  я  таїла  довго    і  від  себе?
Як  здогадався  ти,  що  я  жива,
Що  знову  я  зумію    покохати?
До  тебе  все  було  таке  пусте.
А  може  нас  до  купи  звело  небо,
Для  того,  щоб  любов  свою  змогла
В  тобі    посеред  інших  розпізнати?

Ну  як  ти    після  довгих  літ    страждань  
Зумів    почути  мого  серця  звуки?
Через  роки  зневіри  і  вагань  
Ти  увійшов  надією  у  долю.
Мене  ти  не  питав,  що  було  там,  
А  тільки    ніжно  взяв  мене  за  руку,
І  ось  тепер    удвох    ідемо  вдаль
На  зустріч  щастю  по  життєвім  полю.

29/10/2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014

Життя це подих…

Живи,  неначе  день  в  житті  останній,
Твори  добро,  всміхайся  і  радій,
Людині  дорогій  віддай  кохання,
А  хто  в  біді-  позич  йому  надій.

Подякуй  Богу,  що  проснувся  зранку,
За  друзів  дякуй  і  за  ворогів,
Будь  чесним  від  початку  й  до  останку,
Живи,  як  жити  нам  Господь  велів.

Голодному  подай  окраєць  хліба,
Свою  одежу  бідному  віддай,
Коли  ти  станеш  на  межі  край  неба
Твоя  душа    ворота  знайде    в  рай.

Бо  що  життя  земне?  Воно  лиш  подих,
Це  тільки  мить  одна  серед  віків,
Отримуй  кожен  день  як  нагороду,
Живи  його  в  молитві,  без  гріхів.

25/10/2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014

Осінні настрої…

Ще  не  прочахла  літепла  земля,
А  вже  лягли  тумани  над  рікою.
У  полі  свіжозорана    рілля
Готова  до  зимового  спокòю.

Пожовклі  трави  накриває  лист,
Що,  наче  сльози,  падає  додолу.
І    сотні  павутинових  намист
Вдягають  осінь  безсоромно-голу.

Розхристано  всміхаються  вітри,
І  гонять  геть  останній  подих  літа,
А  журавлі,  зібравши  тугу  в  крик
Немов  навік  прощаються  зі  світом.

Благословля  калина  той  політ
І  сипле  стиглі  ягоди  додолу,
ще  мить,    і  вже  загубиться    їх  слід,
У  небі  невідомому  й  чужому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014

Ваша Віра-наша оборона!

У  скронях  біль  і  ломить  перепони,
І  кров  пульсує  в  жилах  як  набат.
По  Україні  поминальні  дзвони
В  останню  путь  оплакують  солдат.

І  злість  і  відчай  пхаються  у  душу,
Та  знову  ти  ламаєш  їх  ущент,
Бо  віриш  тим  героям  відчайдушним,
Що  у  котлах  варилися  живцем.

По  них  стріляють,а  вони    як  лава
На  ворогів  своїх  у  бій  ідуть.
За  Україну,  за  свою  Державу!
ЇЇ  вони  в  образу  не  дадуть.

Душа  людини  схильна  до  зневіри,
Та  серце  завжди  вірить  в  чудеса,
Навіть  тоді,  коли  у  ньому  діри
Від  куль    ворожих  -Віра  не  згаса.

Солдатська  Віра-наша  оборона,
Пішли    їм,  Боже,  Віри  у  стократ,
Щоб  весело    переливались  дзвони,
Вітаючи  з  поверненням  солдат.

12.10.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014

Знахідка

Вся  родина  була  занурена  в  приємні  хлопоти.  Йшла  підготовка  до  весілля.  Василь  присів  на    призьбу  і  озирнувся.  Його  погляд  зупинився  на  єдиній    дочці-  найулюбленішій,  найдорожчій,      найріднішій  кровиночці  у  світі.  Здавалося,  вчора  ще  була    зовсім  маленька  дівчинка,  а  сьогодні  вже  наречена.  Вона  так  схожа  на  матір,  аж  дивно...  "Як  час  летить"-  подумалось  Василеві.    Він  згадав,  ніби  вчора  вона  з'явилася  у  них  вдома  і  стала  їм  рідною.  Видно  доля  була  така.  Видно  сам  Бог  вирішив  вберегти  їх  від  самотньої  старості.  Зате  сьогодні  у  них  радість-  весілля.  А  там,  Бог  дасть,  і  внучатами  нагородить.  Дякувати  Богу,  наречений  у  Оленки  хороший,  працьовитий.  Буде  їм  з  дружиною  на  старості  років  і  радість,    і  підмога.
На  очах  Василя  виступила  сльоза  радості.  Перед  очима  пливли  події  того  далекого    дня:
-  Петрович,  Петрович,  відчиняй,-  сусід  Іван  голосно  стукав  у  двері-  Павлович  помер!
Василь  вийшов  на  ґанок.  Було  зовсім  ще  темно.  Грудневий  вранішній  морозець  добре  обпікав.
-  Царство  йому  небесне!  Зараз,  зачекай,  одягнуся  і  підемо.  А  коли  помер?  І  як  це  так?  Зовсім  молодий  ще,  ай-яй-яй  ...
З  цими  словами  Василь  повернувся  в  будинок,  повідомив  дружину  про  смерть  сусіда,  одягнувся  і  вийшов  до  товариша.
-Ти  лопату  візьми,  бо,  як  тільки  розвидниться,  на  цвинтар  підемо.  Сніг  треба  розчистити,  тай  яму  копати,-  з  опушеними  очима  промовив  Іван.  Пішли.
Зібравши  ще  кількох  чоловіків,  вони  відправилися    на  цвинтар,    в  самий  кінець  села.  Сніг  стояв  вище  колін.  Ворота    були  ледь  причинені.  Чоловіки,  штовхнувши  залізну  хвіртку,  ледб  просунулись  до  середини.  Сперш  би  стежку  прочистити,  бо  до  місця  й  не  дістатись.
Лопати  занурювалися  у  твердуватий  сніг  і  різали  його,  як  гарячий  ніж  ріже  масло.  Стояла  тиша  і  було  чути  тільки  тріск  сніжної  корки.  Всі  працювали  мовчки,  думали  про  раптову  смерть  сусіда.  Хтось  час  від  часу  зітхав.    Василь  підняв  голову  і  прислухався.
-Хлопці,  ви  чуєте?  Там  хтось  є....
-  Ти  чого  це,  Ваську?  Тобі  що,  привиди  ввижаються?  Так  немає  вже  їх,  усі  розбіглися  давно,  день  на  дворі,-хтось  відповів  жартома.
-Та  не  жартую  я,  мужики.  Ви  що,  не  чуєте?  Там  хтось  пищить.
-Ну  брате,  ти  напевно  погано  спав,  а  чи  перебрав  звечора?  Хто  тут  може    пищати?  Мороз  за  тридцять...  хто  тут    висидить  в  такий  холод?
Василь  оглядівся:
-Не  знаю,  мені  й  самому  здається  дивним,  але  я  все  ж  піду,  подивлюся.  Але  знайте,  якщо  знайду  цуценя  або  кошеня-воно  моє,  тому,  що  не  вірили  ви  мені.
Василь,  потопаючи  в  снігу,  подався  в  сторону  старого  цвинтаря.  Чоловіки,    здивовано  поглядаючи  один  на  одного,  залишилися  чекати  біля  недокопаної  ями.
-А  може  хто  воскрес?  –  один  із  чоловіків  знову  пожартував  ...
Василь,  відгинаючи  гілки  попереду  себе,  пробирався  в  глибину  хащів.  Писк  робився    все      голоснішим.  Чоловік    повільно  йшов  на  звук,  неначе  боявся  втратити  слід,  і  раптом  ...  він  побачив  перед  собою  згорток-  це  був  пакунок  обвитий  целофаном,  щільно  перев'язаний    стрічкою.  В  ньому  щось  ворушилося.
-Ну  є  ж  у  світі    нелюди,  га?!-подумав  він,-Як  можна  цуценя  в  такий  мороз    на  вулицю  викинути?  Жива  ж  істота!  Нелюди...Тьфу!
Василь  кинувся  до  пакунка,  спробував  розв'язати  стрічку.  Руки  не  слухалися.  Він  трясся  чи  то  від  страху,  чи    від  холоду.  Чоловік  все  ж  розірвав  стрічку  й  розгорнув  пакунок.  Зсередини  вирвався  гучний  крик.  Це  було  новонароджене  немовля.
Василь  швидко  витягнув  дитину  з  целофанової  торби.  Дитинка  була  оповита  в  стареньку  сіру  ковдринку.  Разом  з  ковдрою  чоловік  притиснув  цінну  знахідку  до  грудей  і  укрив  курткою.  
Він  вже  не  йшов,  він  біг  по  власних  слідах  скоріше  до  чоловіків.  Треба  віднести  дитину  додому,  нагодувати,  зігріти.
Чоловіки  почувши  писк  кинулися  назустріч  Василеві.  Вони  очам  не  повірили.  Він  був  правий,  там  щось  пищало.  Але  ще  більшим  був  їхній  подив,  коли  побачили,  що  то  була  дитинка.
Василь  прибіг  додому,  штовхнувши  двері,  влетів  до  кімнати:
-Жінко,  йди,  приймай  нового  члена  сім'ї.  Ти  дивись,  кого  нам  доля  подарувала.  А  ти  казала,  що  ми  життя  даремно  прожили.  Як  бачиш-  не  даремно.  Тепер  нам  є  заради  кого  жити!
Жінка  взяла  на  руки  малесенький  згорточок,  який  від  тепла  тихенько  сопів,  розгорнула:  пуповинка  зовсім  свіжа,  шкіра  синенька...  а  худесенька  ж  яка....
-  Це  дівчинка,  Васю!  У  нас  тепер  є  донечка!  Ми  назвемо  її  Оленкою.
Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528357
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.10.2014

Часи і мрії

Були  у  мене  мрії  у  дитинстві,
Здається  ніби  вчора,  та  давно,
Наївні,  щирі,  трепетні  та  чисті,
Крутились,  наче  кадри  у  кіно.

Малою  я  хотіла  мати  брата,
А  потім  я  бажала  в  перший  клас.
Вірші  писати,  на    бандурі  грати,
На  літаку  летіти,  хоч  би  раз.

Навчатись  хочу  в  університеті,
Щоб  довести  усім-  а  я  змогла.
Об'їхати  хотіла  всю  планету,
І  половину  я  уже  пройшла.

Була  на  золоті  сережки  хвора,
А  ще  хотіла  шубу  із  кроля,
І  заміж  за  відомого  актора,
І  квітів  від  коханого  поля.

Як  кожна  жінка  мріяла  про  сина,  
І  ще  про  доньку-діти  долі  цвіт.
А  потім  заманулася    машина,
І  гідне  визнання  в  зеніті  літ.

Уск.  про  що  я  мріяла-збувалось,
Далось  нелегко,  але  все  прийшло,
І  ось  війна    -  мов  смерч    в  життя  ввірвалась,
І  все  нараз  поблідло,  відцвіло.

Ніщо  тепер  в  житті  ціни  немає,
Бо  щастя  не  в  сережках  чи  вбранні,
Щобня  тепер  я  Господа  благаю,  
Щоб  не  убили  сина  на  війні.
Щоб  не  убили    на  війні  дитя.

Тепер  у  мене  мрія  є  єдина,
Вона  для  всіх  в  цей  час  лише  одна-
Щоб  мати  не  оплакувала  сина,
І  щоб  скоріш  закінчилась  війна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014

Котик і яблучко.

Бігло  яблучко,  стрибало,
З  горбика  у  ямку,
За  процесом  поглядало
Кошеня  із  ґанку.
Думав  котик,що  то  м”ячик,
Різнокольоровий.
Один  бочок  був  зелений  ,
А  один  червоний.
Котик  з  ним  хотів  пограти,
Вибіг  за  ворітця,
Став  він  яблучко  штовхати,  
А  воно  ні  з  місця.
Що  ж  робити  кошенятку,
Хто  ж  бо  дасть  пораду?
Він  бо  мріяв  докотити
М”яча  на  леваду.
Там  вони  б  удвох  ганяли,
До  пізньої  ночі.
І  чому  ж  той  м”ячик  гратись  
З  кошеням  не  хоче?
Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014

ОСІННЄ КОХАННЯ

Сьогодні  вересень  подарував  ключі
Від  того  раю,  що  у  світі  зветься  осінь,
І  жовтень  –велетень  сповитий  у  парчі
Несе  дари  своїй  берізці  жовтокосій.

Всі  почуття  він  вилива  у  лаву  фраз,  
Цілує  ніжно,  і  шаріє  від  незнання.  
Торкає  стан  її  стрункий  у  перший  раз,
Він  розуміє,  що  прийшло  його  кохання.

Берізка  мліє  від  цілунків  і  признань,
Додолу  сипле  жовте  листя  ,ніби  сльози,
Тремтить  від  дотиків  його,  неначе  лань,
Бо  добре  знає,  що  розлучать  їх  морози.

А  жовтень  щиро  віддає  всього  себе,
Нехай  один  лиш  тільки  місяць  -але  з  нею,
Кохання  вперше  він  пізнав,  і  що  ж  тепер?
Як  розлучитися  з  коханою  своєю?

Може  зуміє  зачекати  листопад?
Може  згодиться  запізнитись  трохи  грудень?
Щось  шепче  він  своїй  коханій  невпопад,
А  жаль  розлуки  розриває  навпіл  груди.

Н.Хаммоуда.  
Картина  Дениса  Пьянова.
01.10.2014р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014

ВІНОЧОК.

У  віночок  одягнуся,
Стрічки  кольорові.
Я  на  синю  задивлюся-
То  є  хвилька  в  морі.

А  у  жовтій  промінь  сонця  ,
Що  у  небі  сяє.
А  зелена-то  тополька
Що  росте  у  гаю.

А  червона-то  калина,
Що  у  лузі    зріє.
А  рожева-то  малина,
А  блакитна-мрія.

Біла  стрічка-то  є  воля,
Довго  так  жадана,
Помаранчева-то  доля,
Що  усіх  з”єднала.

Всі  стрічки  в  моїм  віночку-
То  є  Україна,
І  єдина,  і  красива,
І  багата  ,й    вільна!

Н.Хамоуда
2014р  28.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014

Колискова.

У  низесенькій  хатині,
Колисала  мати  сина,
Мати  сина  колисала
і  співаночку  співала:
Люлі,  люлі,спи  хлоп"ятко,
Моє  любе  янголятко,
Спи  спокійно  цілу  нічку,
Хай  тобі  присниться  річка,
Хай  тобі  присняться  зорі,
І  човен  у  синім  морі,
І  на  півночі  ведмедик,
І  на  квіточці  метелик.
Щоб  щасливі  бачив  сни,
Засинай,  скоріш  засни,
Буду  я  тобі  співати.
І  твій  сон  охороняти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014

Вітерець.

Вітерець.  
(Казка.)
На  світлій  лісовій  галявині  народився  молодий  вітерець.  Він  пролетів  понад  деревцями,  погойдав  зелені  паростки  лісових  трав  ,  підлетів  до  неба  і  знов  плюхнувся  у  траву:
-Як  же  сумно,  ні  з  ким  побігати  на  перегін-заплакав  вітер.
Плач  вітерця  почув  горобчик.
-А  давай  літати  разом-зацвірінькав  горобець  і  злетів  між  хмари  першим.
Вітерець  швиденько  догнав  його  і  вони  удвох  полетіли  високо-високо,  аж  за  самий  небокрай.  Але  вже  невдовзі  горобчика  покликала  мати  горобчиха  додому  і  вітерець  знову  засумував.  Він  лежав  у  високій  траві  і  тихенько  дув  на  ніжну  квіточку,  стараючись  привернути  до  себе  її  увагу.  Але  квіточка  тільки  гнулася  від  подиху  вітерця.  Незабаром  до  квіточки  прилетів  кольоровий  метелик  і  всівся  поруч  з  вітерцем.  Вітерець  враз  зрадів  і  запропонував  метелику  поганяти  з  ним  по  лузі.  Вітерець  був  хоч  молодий  ,  та  силу  мав  велику.  Метелик  швидко  притомився  і  знов  полетів  до  квіточки  яка  так  ніжно  пахла.
-Ну  як  мені  бути,  з  ким  гратися,  з  ким  бігати?-  примостившись  на  дереві  знову  сумував  вітерець.
Дерево  було  височеньке,  і  з  нього  було  добре  видно  все  навколо.  Раптом  вітерець  помітив,  що  на  річці  стоїть  самотній  човник  з  невеличким  вітрилом,  і  ніяк  не  міг  рушити  з  місця.
Вітерець  швиденько  підлетів  до  човника  і  подув  у  вітрило.  Човник  поплив.  Вітерець  подув  сильніше-човник  поплив  з  більшою  силою,  розрізаючи  хвильки.  
-Ура!!!!  Тепер  і  у  мене  є  товариш,  і  я  маю  з  ким  гратися  -весело  кричав  вітерець  і  біг  за  човником.
Човник  вистрибував  на  воді  і  разом  з  молодим  вітерцем  вони  побігли  назустріч  сонцю...
Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014

Всі сплять

Всі  сплять...
Сіло  сонце  за  горами,
Місяць  в  небі  проплива,
Дітки  горнуться  до  мами,
Бо  вже  спатоньки  пора.
Ластів"ятка  у  гніздечку,
Повкривалися  крильми,
Чорний  джміль  заснув  у  гречці,
Спить  БровкО  за  ворітьми.
Квіти  сплять  і  сплять  дерева,
Ріки  сплять  і  сплять  поля,
Вітер  спить  посеред  степу.
Спить  і  небо  і  земля.
Тільки  жабка  у  болоті,
без  зупину  :  "  ква"  та  "ква",
Всілася  сова  на  плоті  
і  підспівує  "пуаааа"  .
Цілу  ніч,  аж  до  світанку,
Вони  спати  не  підуть,
Так  співати  аж  до  ранку,
на  два  голоси  будуть.
Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014

Дитинство

Моє  дитинство  заховалось
У  лузі,    в  травах  запашних,
А  може  і  росах  заблукало,  
І  залишилося  у  них?

А  може  десь  поміж  зірками
Воно  відправилось  в  політ,
А  може  у  обіймах  мами,
Так  притулилось  і  сидить?

Чи  на  бабусинім  подвір”ї,
Чи    може  в  полі  на  межі?
А  можу  у  отій  пір”їні.
Що  загубилась  у  траві?

Мені  б  дитинство  пошукати,
Але  нажаль,  через  роки,
І  на  порозі    в  рідній  хаті,
Уже  його  не  віднайти...

2012р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014

Де починається веселка? (Казка)

Одного  разу  маленьке  цуценя  Пушок  прокинулось  вранці  від  чогось  незвичайного.Те  “незвичайне”  сильно  різало  йому  повіки.  Він  підбіг  до  вікна  і  дуже  здивувався.  Там,  над  містом  було  таке...таке...щось  таке  ,  чого  цуценя  ніколи  не  бачило.  І  що  б  це  могло  бути?  “Воно”  було  подібне  на  різнокольорову  стрічку,  і  нависало  над  містом  наче  міст.  У  цуценятка  відразу  ж  народились  питання  і  воно  ,  махаючи  маленьким  хвостиком,  побігло  до  дідуся  Сірка,  що  ще  придрімував  на  подвір”ї:
-Дідусю,  дідусю  –  потерлося  носиком  об  кожух  дідуся  цуценя-прокидайся.  Подивися  ,  що  то  таке  над  містом?
Дідусь  глянув  спросоння  поверх  дерев,  і  перевівши  погляд  на  онука,  промовив  :
-Це  звичайнісінька  веселка.
-Що  таке  веселка,  дідусю.
-Веселка,  це  така  кольорова  стрічечка,  яку  залишає  нам  дощ  на  пам”ять  про  себе.
-Дідусю,  а  де  починається  та  стрічка,  що  зветься  веселкою?  -шарпнув  Пушок  дідуся  за  хвіст.
-Не  знаю,  онучку,  не  знаю.  Мабуть  десь  за  горами  чи  лісами...
Пушок  не  знаходив  собі  місця.  Йому  конче  хотілось  знати  ,  звідкіля  та  стрічка  починається.  Він  відправився  до  свого  приятеля  ,  котика  Мурчика.
Котик  не  очікував  гостей  так  рано,  тому  ще  ніжився  у  своєму  ліжечку,коли  пушок  влетів  у  хату:
Прокидайся,  вставай,  друже  Мурчику!  Поглянь-но  у  вікно!  Що  ти  там  бачиш?
Мурчик  ліньки  підвівся  з  ліжечка:
-Мяу,  що  там  ще?
-Ти  що,  нічого  не  помічаєш?  Підніми  очі...
Мурко  глянув  угору  і  без  ніякого  подиву  відповів:
-Нічого  окрім  веселки  я  не  бачу.
-Ти  знав,  що  та  стрічка  зветься  веселкою?  А  де  вона  починається?
-Ну  звичайно  я  знав.  Я  ж  старший  за  тебе  на  цілий  місяць.  Мені  мати  розповідала  про  неї,  а  ось  де  починається  не  сказала.
-А  давай  підемо  її  пошукаємо,  гав!-запропонував  Пушок.
-Давай-неохоче  відповів  Мурко-та  чи  знайдемо...
Друзі  вийшли  за  село  і  пішли  в  напрямку  лісу.  По  дорозі  їм  зустрівся  старий  заєць,  що  копошився  біля  величезного  качана  капусти.
-Пане  Заєць,  скажіть  будьте  добрі,  а  де  починається  веселка?
-Діточки,  я  того  не  знаю.  А  запитайте  у  пана  Дятла.  Він  можливо  й  знає.
-А  де  нам  шукати  пана  Дятла?
-А,  ось,  на  старім  дубі.  Чуєте,  працює?
-Дякуємо!!!-прокричали  друзі  і  побігли  до  дятла.
Дятел  сидів  високо  на  дубі  і  здобував  собі  сніданок  ,  коли  Пушок  і  Мурко  голосно  покликали  його.
Дятел  підлетів  до  них  здивований,  бо  не  знав,  навіщо  він  потрібен  дітям.
-Пане  Дятле,  доброго  ранку  вам!  А  чи  не  знаєте  ви  ,  де  починається  веселка?
-Дуже  шкода,  але  не  знаю.  Самому  цікаво  було  б  довідатись.  А  можна  я  з  вами  полечу?
-Звичайно  можна-згодився  Мурко-але  залишився  розчарованим,  що  прийдеться  шукати  далі.
Друзі  йшли  мовчки,  вдивляючись  у  кожну  травинку,  в  кожне  дерево.Заглядали  під  кожен  кущик  і  під  кожен  камінець.  Вони  навіть  хотіли  наздогнати  веселку,  але  вона  йшла  наперед  них.  Часом  здавалося,  що  вона  кудись  зникала  а  потім  знову  появлялася.  День  підходив  до  полудня.  Сонечко  припікало  і  дуже  хотілося  пити.
-Бачу  струмок,  ось  там,  за  пагорбом-заклекотів  дятел-там  така  чиста  й  холодна  водичка.
-Анумо  до  струмка!  До  струмка!
Пушок  з  Мурчиком  весело  збігли  з  пагорба  і  зупинилися.  Сонячний  промінчик  купався  у  струмку,  і  виринаючи,  перетворювався  у  веселку.
-Ось  вона,  веселка!!!  Вона  починається  у  струмку,  пане  Дятле!
-А  я  знав,  бо  давно  на  світі  живу,  але  хотів,  щоб  ви  власними  очами  побачили  те,  чого  ви  ніколи  не  зможете  забути!
23.09.2014  р.
Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014

Нічка-працівниця.

Десь  далеко  за  горою,
За  густим  зеленим  гаєм,
Ходить  ніченька  з  мітлою,
Чорне  небо  підмітає.
Розсипає  ясні  зорі,
Між  хмарини  синьо-сиві,
Понад  лісом,  понад  морем
Проливає  мокрі  зливи.
Миє  ,  миє,  щоб  блищало
Синє  небо  на  світанку,
Щоб  повітря  чистим  стало,
Щоб  світило  сонце  зранку.
Щоб  зраділи  всі  на  світі,
Тій  красі,  що  бачать  очі,
Щоб  дорослі  всі  і  діти
“Дякуєм”-сказали  ночі,
За  її  нелегку  працю,
І  за  те,  що  в  небі  бУде
Зорі  знову  розсипати,
Щоб  вони  світили  людям.
Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014

Дві сороки.

Дві  сороки  на  вербі,
Розмовляли  на  зорі:
-Я  люблю,  і  я  люблю,
Всі  дерева  у  гою.

Тут  калина  і  сосна,
Тут  ялина  і  верба,
Горобини  і  дуби,
ясени  і  явори.

Зараз  крилами  махнем.
Вмить  на  ясені  будем,
І  з  тієї  висоти,
Все  побачим  навкруги.

А  коли  настане  осінь,
Горобина  плодоносить,
Їсти  будемо  смачну,
Горобину  запашну.

А  коли  зима  лютує,
І  холодний  вітер  дує,
Під  ялинку  від  зими
заховаємося  ми.

На  березах  навесні,
гнізда  ми  зів"єм  свої,
Повиводимо  малят,
Жовтодзьобих  сорочат.

Розмовляли  на  дубку,
Дві  сороки  у  гайку:
-Я  люблю,  і  я  люблю,
всі  дерева  у  гаю.
Н.Хаммоуда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014

Куряча наука.

Вихователька  в  садочку  
нам  розповідала,
Як  одного  разу  квочка,
курчат  научала:
-Вас,  курчата,милі  діти.
Пригорну  до  себе,
І  навчу  вас,  як  у  світі
поводитись  треба.
Щоб  вас  прутиком  не  гнали  
з  городу  додому,
То  не  торгайте  розсаду  
у  городі  тому.
Щоб  водичку  завжди  свіжу
всім  вам  попивати,
Не  потрібно  ваші  ніжки  
у  ній  полоскати.
На  дорогу  ані  кроку,
де  машина  їде,
а  не  то  вас  ненароком
вона  переїде.
Щоб  не  сталося  нічого
поганого  з  вами,
будьте  завжди  і  усюди  
ви  поблизу  мами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014

Добрий день (діткам)

В  небі  сонечко  зійшло
Всім  нам  звістку  принесло:
В  нас  сьогодні  світлий  день.
Дзень-зделень,
Дзень-дзелень,
В  нас  сьогодні  світлий  день!

А  за  сонечком  хмаринка,
Наче  пухова  перинка:
Дзень-зделень,
Дзень-дзелень,
В  нас  сьогодні  теплий  день!

Вмить  пронісся  вітерець
Через  поле  навпростець:
Дзень-зделень,
Дзень-дзелень,
В  нас  сьогодні  добрий  день!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014

ОСІНЬ-ГОСПОДИНЯ. (діткам)

Замісила  осінь  тісто  і  пектиме  коровай,
А  до  того  короваю  із  малини  буде  чай.
 
В  тісто  сипле  ,  не  жаліє:  і  горіхи,  і  родзинки,
І  цукати,  і  калину,  і  грушки,  і  апельсинки.

Господиня  стіл  накрила,  чепуриться  і  сама,
Бо  сьогодні  в  гості  прийде  краща  подруга-зима.

Будуть  радо  смакувати  щирі  осені  дарунки,
Потім  буде  малювати  на  вікні  зима  малюнки.

А  коли  настане  вечір,  осінь  ляже  під  перину,
Розімліє,  задрімає  і  до  літечка  спочине.

А  зима  буде  на  кухні  довго-довго  чаклувати,
Щоб  гостинцями  своїми  ранню  вЕсну  частувати.

©  Н.Хаммоуда  23.09.2014
(Фотографія  із  інтернету)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014

Ще учора!

 (павшим  солдатам)

Був  іще  ти  учора  ,солдате,    і  батьком,  і  сином,
Тільки  вчора  ти  мріяв  про  світле    своє  майбуття,
А  сьогодні  крізь  тебе  уже    проростає  калина,
Десь  у  полі  донецькім  твоє  віддзвеніло  життя.

Ще  учора  за  тебе  так  щиро  молилася  мама,
І  дружина  і  діти  додому  чекали  тебе,
А  сьогодні  волосся  твоє  з  польовими  вітрами
Розлетілось  над  полем,  де  битва  за  Волю  іде.

Ще  учора  ,  солдате,ти  вірив:  “Ще  крок  і  дійдемо!”
В  ту  хвилину  не  знав  ти,що  подих  останній  зробив,
Там  де  очі  твої  зустрічалися  з  місяцем  в  небі,
В  тому  полі  сьогодні  стирчить  недосохлий  полин.

©  2014  21.09.2014  Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2014

Лист до матері

       “Лист    до  матері”

Матусю    люба,  не  тужи  за  мною,  
До  тебе  скоро  вже  повернусь  я,
Це  буде  чи  взимку,  чи  буде  весною,
А  може    буде  це  уже  на  днях.

Я  знаю,  мамо,  що  погані  вісті
До  тебе  долітають  кожну  мить.
Нас  також  було  в  батальйоні  двісті,
А  зараз  нас    лишилось  тільки  шість.

Нас  кличе  смерть  щоднини    за  собою,
Зове  кудись  далеко  в  небуття,
Летять  у  вирій  журавлі-герої,
Ще  й  не  пізнавши  справжнього  життя.

Молись  матусю,  бережи  надію,
Я  уявляю    ту  щасливу  мить.
Зі  смертю  я  домовитись  зумію,
Щоб  ще  мені  дозволила  пожить!

©  2014  Н.  Хаммоуда  21.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014

Осінь.

Ніби  через  сито  листопадом
Сіється  з  небес  багряна  осінь,
Полива  дощами  ,сипле  градом,
Інеєм  вплітається  у  коси.
І  ліси  фарбує  золотистим,
Мов  маляр  ,  уміло  і  майстерно,
Одяга  калину  у  намисто
Терпкісь  відбираючи  у  тернів.
Сиплються  додолу  килимами
Падолисти  у  останні  роси,
Бо  зима  вже  десь  не  за  горами  
А  душа  тепла  так  щиро  просить.
Ще  б  останню  ниточку  допрясти
Бабиного  літа  павутиння,
Й  веретено  до  весни  відкласти,
І  спочити  у  пухкій  перині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014

Акровірш" Воля наша…"

В  небі  місяць  світить  ледь  народжений,
Очі  виїдають  сльози  й  дим,
Линуть  в  небо  градом  стріли-постріли  
Яструб  крила  знову  розпустив.

Не  кричи,  не  вийся  в  небі  нашому,  
А  лети  і  каркай  для  своїх!
Шаленіє  ворог,не  зігнуть  йому
Ані  не  зламати  нас  усіх.

У  боях  нелегких  загартовані,
Кров”ю  ми  омиті  у  борні,
Разом  Схід  і  Захід  ми  згуртовані,
Адже  Українці  ми  усі!
Їм  нас  не  скорити,  не  зігнемося,  
Не  відбити  в  нас  охоти  жить,
Цілим  світом  проти  зла  зберемося,
І  зумієм  ворога  побить.

І  зійде  над  рідною  країною,

Сонце  щастя,  волі  і  добра,
В  цілім  світі  слава  буде  линути,
Оди  про  нащадків  Кобзаря.  
Буде  ворог  зламаний  ,  покорений
Обходити  нас  за  сотні  миль,  
Догорає  місяць  ледь  народжений,
А  душа  солдата  рветься  в  бій!!!

(с)  Н.  Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014

Слава Україні!

Сонце  світить,  та  воно  не  гріє,  
Лиш  кидає  по        асфальту  тіні,  
А  колись  воно  було-НАДІЯ.  
В  чому  ж  справа?  Чом  не  гріє  нині?  
А    тому,що  на  душі  тривога,  
У  душі  таїться  помста  вперта,  
Кожен  день  надіючись  на  Бога  
Рветься  в  бій  народ  готовий  вмерти.  
А  божки  лиш  дзьобом  б"ють  колючим,  
Їм  плювати,  що    наш  край  в  руїнах.  
Не  здамося  ми  і  не  відступим!  
Іне  вмре  могутня  Україна!  

Героям  слава!!!!!!!!!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2014

Загиблим синам-героям!

Мені  б  летіти,  але  зламане  крило,
Мені    тебе  шукати  б  там,    проміж  живими,
Але  ночами  ворон  сивий  за  вікном,
Вплітає    розпач,  сину,    у  мої  сивини.
 
Мені  б  летіти,  але  сил  моїх  нема,
Мені  б    покликати  тебе  через    тумани,
Та  листя  жовте  ,  мов  омани  пелена
В  обличчя  вітер  гонить  з  чорними  дощами.

А  нині  сину  ти  привидівся  ві  сні
Ти  говорив  мені  ,  як  добре  там  у    рАю,
А  я  й  не  вірила,  як  хтось  сказав  мені,
Що  ти  живий,  і  що  герої  не  вмирають.

Що  ж  сину  мій,  ми  ще  зустрінемось  колись,
Десь  там  ,    між  хмарами,  далеко    в  небі  синім,
За  побратимів  ти  Всевишньому  молись,
А  я  молюсь  за  мир  і  щастя  в  Україні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2014

Жити по Божому!

Життя  складне,  та  є  закони,
Їх  пам"ятайте  ви  весь  час,
І  щастя  буде  завжди  з  вами,
І  Бог  радітиме  за  вас:  

Нікому  не  бажайте  смерті,
Навіть  найгіршим  ворогам!
Усім  настане  час  померти,
А  за  гріхи  платити  вам.

Нікого  не  "топіть  в  болоті"  
Не  обмовляйте,  не  судіть,
А  щось  почути  вам  прийшлося-
тихенько  боком  обійдіть.

Не  смійтеся  над  бідняками,
А  краще  хліб  ваш  розділіть  
Бо  завтра  може  статись  з  вами
підете  милості  просить.

Чужого  не  бажайте  зроду,
бо  заздрість-гріх  великий  є.
Беріться  сміло  за  роботу,
добро  примножуйте  своє.

Не  кличте  Господа  даремно,
Бо  кожен  з  нас  свій  хрест  несе.
І  у  молитві  у  щоденній
Йому  ви  дякуйте  за  все.

Не  лихословне,  й  не  кляніться,
не  проклинайте  ,  не  брешіть,
За  ворогів  своїх  моліться,
І  чесно  кожен  день  живіть.

За  матір,    за    дітей,  дружину,
на  смерть  ви  стійте,  до  кінця.
Понад  усе  любіть  Вкраїну,
Бо  Батьквівщина  лиш  одна!

Життя  складне,  та  є  закони,
Їх  пам"ятайте  ви  весь  час,
і  щастя  буде  завжди  з  вами,
І  Бог  радітиме  за  вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014

Коханий мій! пісня

Коханий  мій,  поглянь    на  небі  зорі,
Вони,  здається,    світять  лиш  для  нас.
Вже  скоро    сонце  зійде  із-за  моря,
Невже  тим  зорям    згаснути  не  час?
Невже  тим  зорям  гаснути  не  час?/2р
 
Коханий,  чуєш,шепіт  із-за  гаю,
Невже  той  шепіт  чуєм  тільки  ми?
То  вербам    явори  пісні  співають,
Про  цвіт  і  зелень  ранньої  весни,
Про  цвіт  і  зелень  ранньої  весни./2р
 
Коханий  мій,  а  чуєш  запах  м”яти,
Невже  та  м”ята  махне  лиш  для  нас?
Мені  пора  додому  повертатись,
Та  ранок  шепче  :“Ще  тобі  не  час”.
А  ранок  шепче,  що  іще  не  час./2р.
 
Коханий  мій,  послухай  стукіт  серця,
Так  палко  я  кохаю  в  перший  раз.
Моє  серденько  хай  твого  торкнеться,
І  хай  це  сонце  зійде  лиш  для  нас,
Хай  сонце  сходить  тільки  лиш  для  нас./2р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2014

Неизвестному солдату!

Знайшла  в  інтернеті  цю  світлину  і  статтю.Перечитала.  Народився  такий  вірш,  бо  солдат  підвласний  приказу,  часом  обманним  командам.  Часто  солдати  самі  не  знають,  куди  і  чому  йдуть.Росія  дуже  погано  поступає,  що  по  людськи  не  хоронить  солдат,  павших  у  цій  війні.  Вони  також  чиїсь  діти,  чоловіки,  батьки...

Я  розумію,що  цей  вірш    сможе  визвати  і  негативні  відгуки,  але  він  вже  написаний.....

\"Он  был  сыном,  возможно,  отцом  и  мужем.  Он  мог  посадить  дерево  и  построить  дом.  Настоящий.  Со  смехом  и  шутками.  С  друзьями  и  любимой.  С  душевными  застольями,  где  песни,  запотевшая  водочка  да  мочёные  яблоки  из  подросшего  сада.  Он  мог  быть  писателем,  водителем,  шахтёром.  Да  неважно.  Главное,  что  он  мог  быть.

А  теперь  у  него  ни  имени,  ни  родни.  Один  лишь  номер.\"

Неизвестному  русскому  солдату  !

Неизвестный  солдат  номер  девять,
Похоронен  в  далёких  полях,
Даже  имени  нет,  страшно  верить,
Только  цифры  висят  на  крестах.

Неизвестный  солдат  номер  девять,  
Что  толкнуло  тебя  против  нас?
Может  были  обещаны  деньги?
Ну  а  может  быть  это  приказ?

Неизвестный  солдат  номер  девять,
А  хоть  знал  ты,на  что  ты  идёшь?
Ты  командам  бандитским  поверил,
Да  не  думал,что  в  вечность  уйдёшь.

Неизвестный  солдат  номер  девять,
Как  же  звали  при  жизни  тебя?
Может  Ваней,  а  может  Сергеем?
И  была  ли  семья  у  тебя?

Неизвестный  солдат  номер  девять,
Как  родным  твоё  тело  искать?
Мать  от  горя  давно  поседела  ,
У  отца  стало  сердце  сдавать.

Неизвестный  солдат  номер  девять,
Ну  скажи,  разве  я  тебе  враг  ?
Иль  поверил  ты  общему  бреду
Что  меня  было  нужно  спасать?

Неизвестный  солдат  номер  девять,
Разве  думал  ты,  знал  бы  тогда,
Что  Твоею  теперь  уж  навеки  
Украинская  станет  земля.

Неизвестный  солдат  номер  девять,
Я  молюсь  за  тебя  каждый  день,
За  Никит,  Валентинов,  Андреев,
Пусть  вам  пухом  ,  ребята  ,земля.

Неизвестный  солдат  номер  девять,
За  кого  свою  жизнь  положил?
А  в  награду  табличку  и  “девять”
Вот  и  всё,  что  себе  заслужил?

Неизвестный  солдат  номер  девять,
Безымянный  и  брошен  в  полях,
Нет  ни  дат  ни  имён.  Страшно  верить!
Только  цифры  висят  на  крестах.

24.08.2014р.Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014

За Україну!

 
За  Україну!
 
Коли  терпінню  вже  прийшов  кінець,                                                                                                          
Коли  слова  людські  не  мають  сили,
Любов  до  волі  рветься  із  сердець,
І  що  б  тепер  про  нас  не  говорили,

Ми  зброю  тулим  гордо  до  грудей:
У  бій,  за  нашу  долю  і  Державу,
У  бій,  вперед  –  за  втілення  ідей.
У  бій,  за  нашу  волю,  честь  і  славу!

Під  “Гради”  йдуть  відважні  юнаки,
Щоб  дітям  краще,  аніж  нам,  жилося.
І  гинуть  від  ворожої  руки,
І  падають,  мов  скошене  колосся,

На  ті  лани,  де  міг  би  зріти  хліб,
У  тих  лугах,  де  роси  миють  трави.
А  ті,  живі,  не  сплять  по  кілька  діб
І  моляться  посохлими  губами,

“За  Батьківщину!”-  шепчуть  і  у  снах,
“За  Україну!”  -  десь  хрипить  у  грудях,
“Вперед!”  -  на  закривавлених  вустах,
А  на  світанку  знову  “Град  “  розбудить.


Коли  всі  сльози  вилито  рясні,
Коли  здається  –  й  Віра  догорає,
Сам  Бог  нас  береже  у  цій  війні,
А  з  Богом  нас  ніхто  не  подолає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014

З днем Незалежності!

Моя  Україно,  зі  святом  Тебе!
Пишаюсь  Тобою,  Державо,
Бажаю,  щоб    небо  було  голубе,
Щоб  ти  ще  сильнішою  стала.

Щоб  чобіт  ворожий  тебе  не  топтав,
Щоб  мир  був  на  Заході  й  Сході.
Щоб  славилась  ти  серед  різних  Держав,
Своїм  волелюбним  народом.

Бажаю  я  дочкам  твоїм  і  синам
Свободи,і  сили,  й  відваги,
Щоби  назавжди  показать    ворогам,
Що  нас  просто  так  не  здолати.

Твою  Незалежність  відважні  бійці
Відстоюють  в  бою  великім,
Буде  перемога  у  нашій  руці,
Буде  і  свобода  на  віки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014

Порада.

Кружляє  осінь  золотисті  листопади,
Під  ноги  стелить  нам  шовкові  килими,
А  я  іду  до  тебе  знову  на  пораду,
Старенький  дубе,  ти  скажи  мені,  скажи:
 
Про  що  курличуть,  відлітаючи  лелеки?
Чи  ще  повернуться    до  рідних  гнізд  вони?
Чи  назавжди  летять  в  чужі    краї  далекі,
Шукати  там  будуть  квітучої  весни?
 
Скажи  ж  бо,  дубе,  знаєш  ти  про  все  на  світі,
Чому  й  людина  долі  кращої  шука?
Хіба  ж  так  само  десь  у  світі  сонце  світить?
Хіба  ще  є  такі  ліси,  такі  поля?
 
Старенький  дубе,  я  пригорнуся  до  тебе,
Обійму  віти,  де  співали  солов”ї,
ГіллЯм  ти  ,дубе,  досягаєш  аж  до  неба,
Чи  бачиш  кращу  ти  від  рідної  землі.

Хитав  старенький  дуб  сивинами  своїми,
Дивився  сумно  в  синє  небо,  мов  у  рай:
-Немає,  сину,  в  світі  краще  Батьківщини,
Не  покидай  її,  прошу,  не  покидай.  
 
 
 
 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014

Ти поведи мене за хмари…

Ти  поведи  мене  за  хмари  поведи,
Туди  ,де  часто  так  бували  ми  з  тобою,
У  зорепади,  що  манили  за  собою,
У  небо  синє,  поза  обрій  поведи.

Мене  поклич  туди,  де  річенька  стрімка,
На  сонці  грає  позолотою  у  вербах,
Де  у  воді,  здається,  тоне  синє  небо,
Там  де  торкaлася  мене  твоя  рука.

Ти  позови  мене  до  гаю,  позови,
Там  де  калина  дозріває  при  долині,
Де  понад  ставом  розляглись  тумани  сині,
Ти  позови  мене  до  себе  позови.

Ти  зачаруй  мене  до  ранку,  зачаруй,
Заговори  мене,  напій  дурманним  зіллям,
Я  знаю  добре,  як  болить  душа  з  похмілля,
Але  п”яніть  від  поцілунків  не  боюсь.

Н.Хаммоуда
21.08.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014

Співає вітер…

А  дощ  іде  сьогодні  цілий    день,
Полоще  коси  золотава  осінь,
Вслухаюсь  мовчки  у  слова  пісень,
Що  вітер  за  моїм  вікном  розносить,
А  дощ  іде  сьогодні  цілий    день.

Співає  вітер  про  любов  свою,
Яка  згубилась    у  далекім  краю.
З  тих  пір  він  ,бідний,  спокою  не  має,
З  тих  пір  усюди  він  її  шукає,
Співає  вітер  про  любов  свою.

І  рве  та  пісня  груди,  наче  крик,
Летить  вона  за  хмари  синьо-білі,  
Туди,  де  вчора  журавлиний  клин,
І  гурт  качок  у  вирій  відлетіли,
І  рве  та  пісня  груди,  наче  крик.

Якби  вона  почула  жаль  його,
Якби  вона  його  почула  тугу,
То  знов  би  повернулась  у  село,
Вона  би  прилетіла  знов  до  лугу,
Якби  вона  почула  жаль  його.

Вони  б  обоє  пестились  в  житах,
Для  неї  сплів  би  він  вінок  із  м”яти,
Її  у  ноги  все  життя  б  поклав.
Ну  хто  ще  так  буде  її  кохати
Як  він  кохав  її  у  тих  житах?

-Вернись  ,кохана  веснонько,вернись,
Бо  лиш  удвох  ми  будемо  щасливі,
Лив  сльози  вітер  у  небесну  вись,
Кричав  від  горя  у  тумани  сиві,
Вернись,  кохана  веснонько,  вернись.

А  осінь  посміхалася  в  уста:
-Тепер  прийшла  пора  мене  кохати,
Ще  довго  не  прийде  сюди  весна!
І  одягнувши  із  туману  шати,
До  вітру  пригорнулася  вона...

Н.Хаммоуда
20.08.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014

Не для війни

Не  для  війни  тебе    я  колисала,
Не  для  війни  не  спала,  як  хворів,
Всі    дні  і  ночі  в  Бога  я  благала,
Коли    ти        перші  кроки  лиш      ступив.
 
Молила    я  у  Господа  для  тебе
Життєвої  шовкової  стезі,
Щасливу      долю  ,  миру  в  синім  небі,  
Здоров”я    так  просила    я    тобі.
 
А  ти  сьогодні  де,  і  що  з  тобою?
Я  цілий  день  у  думах,  сину  мій,
Чи  ти  здоровий,  чи  вернувся  з  бою,
Чи  ще  живий?  Чи  ти  іще  живий....?
 
Ні,  ні,    я  віджену  свої      сумління,
Бо  ти  не  міг  загинути  .
Молю,
Прости  мені,  Пречистая  Маріє,
Що  я  надію  втратила  свою.
 
Прости  мене,бо  гріх  це,
                                                                   знаю,  знаю,
Та  серце  завмирає  і  болить,
Коли  в  повітрі  вистріли  лунають,
І  темінню  заслонюють      блакить.
 
Коли  немає  вісточки  від  сина
Коли  мій  телефон    весь  день  мовчить,
Я  знову  шлю  благання  в  небо  синє,
Щоб  Бог  йому    дозволив  ще  пожить.
 
Маріє-Діво,  змилуйся  над  сином,
Він  як  і  твій    пішов  на  вірну  смерть,
Життя  його  в  обмін  за    небо  мирне,  
Його  душа  за  тисячі  сердець.
 
Синочку  милий,  скроні  посивіли,
А  ось  поштар  дорогою  іде,
То    до  сусідів      у  святу    неділю
Недобру  вість    у  хату      він  несе.
 
Ні!  Я  не    вірю!  Вірити  не  хочу,
Що  вже  до  нас  у  місто  смерть  прийшла.
Сусідський  син  закрив  назавжди  очі,
Віднині  дім  його-сира  земля.
 
Вам  тільки  б  жити,і  дівчат  кохати,
Радіти  цвіту  ніжної  весни...
Знов  Бога  молить  на  колінах  мати,
Щоб  син  живим  вернувся  із  війни...
 
 
 
 

 Автор:  ©  Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014

Все це було не так давно…

Все  це  було  не  так  вже  й  давно,
Все  це  було  минулим  літом,
А  здається,  століття  пройшло,
Стільки  болі  за  рік  пережито.

Все  це  було  не  дуже  давно,
Все  це  було  минулим  літом,
Про  війну  і  думок  не  було,
Ясно    сонце  світило  світу.

На  Майдані  мале  дитинча,
Голубів  розганяло,  сміялось,
Хто  б    сказав  у  той  радісний  час:
“На    пів  року  лиш  миру  зосталось”?

Хто  б  в  ту  днину  подумать  міг,
Як  в  державі  у    нас  повернеться,
Що    у  грудні  на  київський  сніг,
Кров    гаряча  козацька    проллється?

Хто  б    сказав,що  до  року  Схід,
Запалить  та  війна  проклята?
Хто  б  подумав  про  ріки  сліз,
І  про  смуток    у  кожній  хаті?

Не  повірила  б  я    аж  ніяк,
Що  за  рік  посивіє  волосся?
І  щоночі  звучатиме  в  такт
Десь  під  серцем  боїв  відголосся.

Все  це  було  не  дуже  давно,
Це  було    лиш  минулим  літом,
А  здається-життя  пройшло,
Стільки  болі  за  рік  пережито...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014

Посадила мати квіти.

Посадила  мати  квіти  на  могилі,
Поливала    не  водою  а  слізьми:
-Спи  синочку  мій  єдиний,  спи  мій  милий,
Ох  візьми  мене  до  себе,  ох  візьми.
 
А  по  небу  хмари  сунули  чоренні,
Наче  ніч  блакитне  небо  затягла:
-Ти  пробач  мені  ,синочку,  плач  щоденний,
Ти  пробач,  що  я  тебе  не  вберегла.
 
На  колінах  при  могилі  сива  мати,
Шле  ридання  аж  за  самий  небокрай:
-Боже  ,  Боже,  ще  не  час  був    помирати,
Поверни    його,  мене  ,ось,  забирай.
 
Із-за  хмар    промінчик  сонця  виглядає,
Пестить  –ніжить  материнську  сивину:
-Хто  ж  порадить,    що    ж  то  я    робити  маю,
Як  спинити  ту  прожерливу  війну?
 
Молитви  щоденно  шле  до  Бога  мати,
Все  б  віддала-серце  й    душу    без  вагань,
Тільки  більше  щоб  не  гинули  солдати,
Щоб  не  було  ані    смутку,    ні  ридань.  
 
Матері  щоби    хрести  не  обіймали,
Не  садили    рожі-квіти    на  гробах,
Щоб  синочки  всі  живими  повертались:
Щоб  не  каркав  над  землею  смерті  птах...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014

Ой, що то за шум учинився…?

Ой  що  то  за  шум  учинився?
А  то  Путін  тай  “харчами”  поділився.

Їдуть  ,  їдуть  до  нас  танки  і  гармати,
Будем  ми  їх  до  салату  додавати.

Їдуть  ,їдуть  у  Камазах  тонни  солі,
Наїмось  тієї  солі  вже  доволі.

Ой  везуть  до  нас  з  Росії  міномети,
Будуть  завтра  на  обід  із  них  котлети.

БТР-и,  і  ракети,  свіжі  кулі,
Ох,  до  них  би  ще  нам  сала  і  цибулі.

Зваримо    обід  смачненький,  буде  свято,
Яке  щастя  нам  такого    “брата”  мати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014

Я чекаю тебе. .

Десь  там  на  Сході,  в    попелі  боїв
Коханий  мій  воює  до  загину,
Не  він  один  вбиває  ворогів,
Багато  є  синів  у  Батьківщини.
 
А  вдома  їх  чекають  матері,
Дружини    й  діти  моляться  ночами,
До  Господа  взивають,  щоб  беріг
Для  діток  тата  а  синочка  мамі.
 
І  кожна  бомба,  вистріл  ,  кожна  мить
Відлунює  у    серці  невгомонно,
Пульсує  кров  у  скронях  і  болить,
Немов  шнурком  стискає  ,  душить  горло.
 
Хвилина  кожна  тягнеться,  мов  рік
І  кожен  день  білилом  у  волосся,
Вплітається,  щемить,  болить...болить...
А  на  поріг  уже  ступає  осінь.
 
У  кожній  хаті  спогад-оберіг,
Горять  свічки  надії  і  тривоги,
Вже  зачекавсь  господаря  поріг,
З  далекої  воєнної  дороги.
 
Коханий  мій  герою,  знай,  я  жду,
Надіюся,  повернешся  до  снігу.
Крізь  сон  шепоче  він:
                       “Чекай...прийду...,
                                       Пробуджуюсь.
                                               І  знов  на  серці  крига...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014

Дітям Донбасу!

У  місті  Пяченца(Італія)  відбулася  спільна  різноконфесійна  і  різнорелігійна  молитва  "За  дітей  війни".  Були  присутні  більш  500  чоловік.  Незважаючи  на  різні  віроспловідання,  молилися  разом.

Дітям  Донбасу.

Я  вже  ніколи  не  піду  до  школи,
Мене  не  збудить  мати  не  зорі,
Світанки  не  зустріну  вже  ніколи,
Не  буду  гратись  з  друзями  в  дворі.

Мене  не  поцілує  на  ніч  тато,
І  м”яч  мені  не  купить  вже  дідусь,
Я  не  зумію  більше  посміхатись  
І  темноти  вже  також  не  боюсь.

Я  вже  не  чую  ні  страху  ні  болю,
Хоч  знов  бомбить  щоночі  лютий  кат.  
Я  бачу,  плаче  матінка  за  мною,
І  посивів  від  горя  менший  брат.

Не  стану  я  ніколи  вже  солдатом,
Ні  лікарем,  як  мріяв  я  завжди,
Між  зорями  мені  вже  не  літати,
Бо  вже  мені  до  них  не  дорости.

Мене  нема  тепер  уже  між  вами,
Мене  збудила  куля  на  зорі,
І  відпустивши  теплу  руку  мами,
І  влився  в  журавлинії  ключі.

За  хмари  звуки  вистрілів  лунають,
Від  горя  десь  сивіють  знов  батьки,
У  небо  янголята  відлітають,
Назавжди  залишаючись  дітьми....

N.Hammouda-
02-08-2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014

АТО.

У  АТО  стільки  вже  погинуло  солдат,
І  дзеркала  все  покриваються  рядном,
Нам  став  гірким  колись  солодкий  “шоколад”,
Ті  обіцянки,  що  у  горлі  вже  клубком.

У  АТО  гинуть  наші  діти  кожен  день,
А  ми  щодня  свої  хоронимо  серця.
Вже  вуха  змучені  від  байок  і  пісень,
Тим  часом  кров  плине  рікою  без  кінця.

У  АТО  гинемо  усі  ми  день  за  днем,
І  помираючи  ми  вірим  у  життя,
А  смерть  іде  із  гордо  піднятим  мечем,
І  не  питаючи  рубає  із  плеча...

Н.Хаммоуда.
03.08.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014

Реальне кіно.

Вкраїнська  молодь  вже  не  дивиться  Вандама,
У  нас  реальний  ,  вітчизняний  фільм  іде,
Над  серіалом  тим  ридають  гірко  мами,
І  кожна  серія  у  головах  гуде.

Не  забуваються  ні  ролі,  ні  герої,
І  “режисерів”  проклинаємо  щодня,
Вони  без  дозволу  усім  роздали  ролі,
Тут  бойовик  іде  під  назвою  “Війна”.

А  “глядачі”  стоять  у  черзі  по  білети,
Хто  ще  за  гривню,  ну  а  хто  вже  й  за  рублі,
Там,  на  “екрані”  рвуться  бомби  і  ракети,  
І  так  щодня,  і  знову  серії  нові.

Коли  ж  фінал?  А  чи  буде  кінець  щасливим?
І  хто  живим  додому  вернеться  з  війни?
Чи  ще  побачить  мати  в  кадрі  очі  сина?
Останню  серію  придумуємо  ми...

02.08.2014
©  Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014

Дивлюся в небо…

Дивлюся  в  небо,
А  у  небі  синя  синь,
І  хто  б  сказав,  що  в  Україні  ллються  сльози,
Що  в  день  весняний  серце  болісно  щемить,
А  в  літню  спеку  душу  сковують  морози?

Дивлюся  в  небо,  
Ні  хмаринки,  тільки  даль,
Ну  хто  б  сказав,  що  в  Україні  біль  і  горе,
Що  вже  немає  краю  тим  гірким  сльозам,
Що  ріки  сліз  уже  стікаються  у  море?

Дивлюсь  у  небо,
Лиш  блакить  і  журавлі,
Ну  хто  б  сказав,  що  в  цю  хвилину  хтось  загинув,
Що  дзвони  знову  б”ють  у  місті  чи  селі,
Що  знов  героя  проводжає  Україна?!

Дивлюся  в  небо,
Шлю  молитву  в  синю  вись,
Та  хто  б  сказав,  а  чи  буде  вона  почута?
І  раптом  шепіт  :  “Ти  молись...молись...молись...,
Бо  лиш  молитва  розірве  зневіри  пута!”

02.08.2014
©  Copyright:Н.Хаммоуда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014

Скільки ще?

Скільки  ще???

Скільки  ще  янголів  має  злетіти  у  небо?
Скільки  іще  посивіє  від  горя  батьків?
Чом  же  так  дорого  ми  платимо  за  потреби
Тих,  що  поближче  "корита"  так  зручно  присів?

Чом  НАШІ  діти  за  "  царствіє"  ваше  вмирають?
Чом  же  по  трупах  ви  лізете  вперто  на  трон?
Ваші  сини  на  Гаваях  чи  в  іншому  раю,
Нашим  дорога  на  цвинтар  а  ні  ,  то  в  полон.

Їм  треба  жити,  продовжувать  рід  Український,
Діток  ростити,а  ви  їх  на  вірную  смерть.
Скільки  ще  янголів  має  на  небо  злетіти,
Щоб  положити  убивствам  жорстоким  кінець?

Н.Хаммоуда.  23.06.2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014

Не до добра.

Собаки  вили  і  сичі  кричали,
Не  до  добра  той  крик,  не  до  добра.
Невже  на  небо  знов  когось  призвали?
Невже  для  когось  знов  прийшла  пора?

Пугач  на  хаті  голосив  до  ранку,
Та  так,  що  серце  рвалось  від  страху.
А  вранці  звістку  принесла  поштарка:
“Синочка  забирають  на  війну”.

Немов  у  прірву  враз  душа  упала,
Думки  ,  у  голові  пливли  думки...
Собаки  вили  і  сичі  кричали,
То  до  біди  синочку,  до  біди.

Бо  та  війна,  вона  жалю  не  має:
-То  ж  Господи,  хоч  ти  їх  бережи!
Іди  рідненький  ,  я  благословляю!
Живими  повертайтеся,  Сини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014

Пробач, матусю!

Здрастуй,  рідненька,
Пробач,  що  тривожу  ві  сні,  
Думав,  ти  спиш,  а  ти  ось  як  ридаєш  ночами.
Біль  твій,  матусю  ,
Так  сильно  знайомий    мені,
МОя  душа  за  тобою  болить  до  нестями.

Каюся  нене,
Лишив  тебе  зовсім  одну,
Коси  твої  сивиною  покрили  тумани.
Благосолила  мене  ти  ,
Пішов  на  війну,
Тільки  для  мене  війна  закінчилася  рано.

Матінко,  мамо,
Страждання  приніс  я  тобі,
Квітами  рясно  покрилася  свіжа  могила.
Ти  ж  так  чекала,
Що  радість  постукає  в  дім,
Шлюбний  рушник  ти  "на  щастя  і  долю"  пошила.

Що  ж  ,  моя  люба,
Мені  повертатись  пора  ,
Певно    мене  зачекалися    янголи    в    небі.
Ти  не  сумуй,
Я  повернуся  літнім  дощем,
Листям  осіннім  чи  хмаркою  в  синбому  небі.

Ти  не  сумуй.....
Н.Хаммоуда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014

ГАРЯЧІ ТОЧКИ УКРАЇНИ.

ГАРЯЧІ  ТОЧКИ  УКРАЇНИ.

Сонце  заходить  і  очі  печуть,
Наш  командир  вже  три  ночі  не  спить,
Холодно  тільки,    а  страху  й  не  чуть,
Це  АНТРАЦИТ!
 
Стогне  в  окопі  солдат  у  бинтах,
Просить  у  Бога  ще  трішки  пожить,
Крила  розкинув  над  ним  смерті  птах,
В  місті  ХАРЦИЗЬК!

Ранок.  По  небу  хмаринки  біжать,
Хоч  не  бомбили  б  сьогодні,в  неділеньку.
У  бомбосховищах  діти  тремтять,
Це  КОНСТЯНТИНІВКА!

Руки  трясуться,  "здорова,  жива"
Пише  додому  листа  санітарка,
Вдома    матуся  її  дожида,
З  міста  СЛОВ"ЯНСЬКА.

Прямо  у  голову  куля  летить,
Двадцять  п"ять  літ,мов  крізь  пальці  пісок.    
А  помирати  зовсІм  не  болить...  
Це  КРАМАТОРСЬК!

Полум"я  ,дим,  і  в  огні  всі  земля,
Знову  стріляють,коли  ж  це  мине?
Мати  стискає  своє  немавля,
Місто  ДОНЕЦЬК!  

Мамо,  чому  ми  в  садочок  не  йдем?
Хочу    на  гойдалку  разом  з  Софійкою,
Мам,  а  коли  ми  повернемось    вже  
В  нашу  МАКІЇВКУ?
 
Місто  поранене,  стогне  земля  ,
Миру  так  хочеться  після  атак,  
Ще  один  день.  Ще  стріляють.  Війна
В  місті  ЛУГАНСЬК!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014

Закарпаття.

Де  смереки  торкаються  синіх  вершин,
Там,  де  ватра  горить  молодятам  на  щастя,
Де  трембіти    лунають  на  всі  голоси-
Все    це  рідне  мені,  дороге  Закарпаття.

Де  в  зеркалах  озер  явори  молоді,
Із  веселкою  разом  купаються  зрання,
Де  отави  зелені,  меди  запашні-
Все    це  рідне  мені,  дороге  Закарпаття.

Там  де  папороть  ніжна  у  лісі  цвіте,
А  з  барвінку  віночки  сплітають  дівчата,
Там,  де  радість  в  полон  мою  душу  бере-
Все  це  рідне  мені,  дороге  Закарпаття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014

ЖЕНЩИНАМ "ЗА СОРОК"!

Кто  сказал,  что    женщина  "за  сорок",
Быть  благоразумною  должна?
Видно    кто-то    очень-очень  молод,
Чья  дорога  так  ещё  длинна.  

Кто  сказал,  что  женщина  "за  сорок",
Не  должна  ошибок  совершать?
Ведь  не  так  уж  этот  путь  и  долог,
Чтобы  жизни  суть  сполна  понять  .

Кто  сказал,  что  женщина  "за  сорок",
Без  оглядки  не  должна    любить?
Если  есть  в  пороховницах  порох,
Почему  б  его  не  применить?

Женщина  "за  сорок"  ,будь  любимой,
Пей  же  наслаждение    до  дна,
Ты  должна  быть  только  лишь  СЧАСТ-ЛИ-ВОЙ,
Ничего  другого  не  должна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014

Я наверно никогда не повзрослею…

Я  наверно  никогда  не  повзрослею,
И  останусь  юной  дурочкой    в  душе,
Как  и  в  детстве  за  друзей  своих  болею,
Хоть  они  меня    забыли  все      уже.

В  Дни  рожденья    им  открытки    отправляю  ,
Их  успехам  тоже    радуюсь  всегда,
Но  на  письма  мне  никто    не  отвечает...
Может  просто  переехали  куда?

К  разным  праздникам  я  шлю  уведомленья,
Что  отправила  подарочки  друзьям,
А    от  них  ко  мне    приходят  извещенья:
"Сообщение  разценено  как  "спам"!

Почему  с  годами  души  очерствели?
Почему  так  отдалились  ми  теперь?
А  ведь  раньше  все  мы  по-соседству  жили,
Сад  был  общим,  общей  школа,  общий  сквер.

Что  то  нас  как  будто  всех  околдовало,
Отдалились  друг  от  друга  без  причин.
Ведь  для  счастья  человеку  надо  мало,
Понимать,  что  он  на  свете  не  один.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503371
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.06.2014

МАМІ! ВІТАЮ ВСІХ МАТЕРІВ З ДНЕМ МАТЕРІ!

НАЙБЛИЖЧА,  НАЙДОРОЖЧА,  НАЙРІДНІША,  
МЕНІ  ВІДКРИЛА  ДВЕРІ  У  ЖИТТЯ:
 -ТИ  ПРОМІНЬ  СОНЦЯ,  СОЛОВ"ЇНА  ПІСНЯ,
МАТУСЕНЬКО,  ЛЕБІДОНЬКО  МОЯ.  

ТИ  ОБЕРІГ,  ЖИТТЯ  МОГО  ОСНОВА,
ТИ  В  СПЕКУ  ПРОХОЛОДНЕ  ДЖЕРЕЛЬЦЕ.
УСІ  МОЇ  НЕВДАЧІ  І  ТРИВОГИ,
ТОБІ  ВСТЕЛЯЮТЬ  ЗМОРШКАМИ  ЛИЦЕ.

ТИ  ВРАНІШНЯ  РОСА,  НІЧНА  МОЛИТВА,
МЕРЕЖКА  ІЗ  НАУКИ  І  ДОБРА.
ТИ  НІЖНІСТЬ  У  ТЕРПІННЯ  ОПОВИТА,
МАТУСЕНЬКО-ГОЛУБОНЬКО  МОЯ.

Я  ВІДЧУВАЮ  ЯК  ЛЕТЯТЬ  У  НЕБО,
НЕНАЧЕ  ПТАХИ  ,ЩИРІ  МОЛИТВИ  
Я  ТАКОЖ  ЗАВЖДИ  МОЛЮСЯ  ЗА  ТЕБЕ,
ЖИВИ  ,  МОЯ  МАТУСЕНЬКО,  ЖИВИ!

Автор:  ©  Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014

НЕ ДОПУСТІМО! (ВЕТЕРАНАМ)

НЕ  ДОПУСТІМО!(ВЕТЕРАНАМ)

ПЕРЕМОГЛИ,  БО  БИЛИСЯ  ДО  СМЕРТІ,
НА  РАСИ  Й  ВІРИ  НЕ  ДІЛИВСЬ  НІХТО,
ЗА  ПЕРЕМОГУ  БУЛА  ЧЕСТЬ  УМЕРТИ,
А  ПРАВ  БОЯТИСЬ  Й  ЗОВСІМ  НЕ  БУЛО.

І  ЧУКЧІ,  Й  УКРАЇНЦІ  І  УЗБЕКИ,
ВІРМЕНИ,  РОСІЯНИ,  ЯКУТИ,
В  ОГНІ  ВІЙНИ  РАЗОМ  ,  НЕМОВ  У  ПЕКЛІ
ДІЛИЛИ  ХЛІБ  І  ВОДУ  НА  КОВТКИ.

БОЛЮЧІ  РАНИ  І  БЕЗСОННІ  НОЧІ,
СОЛДАТСЬКІ  СЛЬОЗИ,  КУТИКОМ  ЛИСТИ,
ВОНИ  ДИВИЛИСЬ  ВПЕРТО  СМЕРТІ  В  ОЧІ,
А  ХТОСЬ  МОЛИВСЬ:
-О,ГОСПОДИ,  ДІЙТИ  Б.

ДІЙШЛИ  НЕ  ВСІ,  НЕ  ВСІ  ВЕРНУЛИСЬ  З  БОЮ,
МОГИЛИ  ЇХНІ  У  ЧУЖИХ  ПОЛЯХ,
ЖИВІ  І  МЕРТВІ-ВСІ  ДЛЯ  НАС  ГЕРОЇ,
ВОНИ  ПІДНЯЛИ  НАД  РЕЙХСТАГОМ  СТЯГ.

І  БУЛА  ПЕРЕМОГА  В  СОРОКП"ЯТІМ!!!
А  ЗАРАЗ  ЗНОВУ  МОЛЯТЬСЯ  ВОНИ,
І  ПРОСЯТЬ  БОГА  НАС  УРЯТУВАТИ,  
НЕ  ДОПУСТИТИ  НОВОЇ  ВІЙНИ.
©  2014  Н.  Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014

Чудеса природи.

       Прийшла  на  луг,  ступаю  у  траву,
       а  босі  ноги  так  трава  лоскоче  ,
       торкаю  я  долонями      росу,
       блищить  вона  на  сонці  й  ріже  очі.
           
       Метелик    сів  на    гілочку    верби,
       розправив  крильця  різнокольорові.
       Цілуються  й  милуються  вони,
       немає  в  лузі  більшої  любові.
       
       На  павутиння  крапельки  води,
       немов  намисто  літо  нанизАло.
       І  бабки,  мов  крилаті  вітряки
       до  материнки  в  гості  позлітались.
       
       Тонка  стежинка  в  ліс  мене  веде,
       в  чагарнику  вже  дозріва  суниця  ,
       А  із  суниці  равлик  воду  п"є,
       Ну  як  же  на  таке  не  задивиться?
       
       
       Чарівний  світ  мов  казка  лісова,
       торкається  душа  природніх  клавіш,        
       і  музика  так  ллється-мов  жива,
       що  ти  про  все  у  світі    забуваєш.
       
       
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014

Я не знала…

Я  не  знала,  що  буде  так  боляче
хоронити  чужих  дітей.
Я  не  знала  ,що  поле  квітуюче
не  порадує  більш  людей.

Я  не  знала,  що  небо  захмарене
не  заплаче  дощем  рясним,
Тільки  місто  вогнями  опалене  
підніме  в  піднебесся  дим.

Я  не  знала,  що  квіт  каштановий
не  наллє  ароматом  Майдан.
Я  не  вірила-брат  на  братові
не  зуміє  замкнути    кайдан.

Я  не  думала,що  перед  святами
в  привітннях  і  у  віршах
неба  мирного  ми  бажатимемо
перш  за  щастя,  любові  чи  благ.

Я  не  знала,  що  доля  побачити
Як  горить  Укаїна  в  огні.
Але  знаю-  НЕ  ЗМОЖУ  ПРОБАЧИИ
Тим,  хто  нищить,  вбиває  її!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496162
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.05.2014

Зберігаймо і відстоюймо!

Вчила  мати  доню  вишивати,
Викладати  хрестики  в  квітки,
І  стрічки  у  коси  заплітати,
І  білити  ткані  рушники.
І  город  садити  вчила  мати,
Ще  й  обід  варити  у  печі,
І  на  хліб  у  діжці  розчиняти,
І  пекти    святкові  калачі.
А  під  вечір,  сядуть  біля  тину,
Й  заспівають-за  живе  бере:
"Ще  не  вмерла  рідна  Україна,
Не  померла  і  повік  не  вмре!"
-Пам'ятай  же,-говорила  мати,-
Роду  ти  козацького  дитя,
Бережи  традиції  й  обряди,
Проживи  з  молитвою  життя!
І  стелилась  скатертина  біла
В  хаті,  чисто  прибраній,  мов  храм,
А  в  печі  духм'яна  гречка  пріла...
Час  настав  приходити  сватам...
Пам'ятала  доня  слово  неньки  
І  його    передала  синам,
Все  що  рідне  й  дороге  серденьку
Час  тепер  відстоювати  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2014

З ВЕЛИКОДНЕМ ТЕБЕ, ВКРАЇНО!

ЩЕ  РАНОК  ЛИШ    ТОРКНУВСЯ  СВІТЛА  СТРУН,
А  НЕБО  ВЖЕ  ТАКЕ  ЧАРІВНО-СИНЄ,
ІЗ  ЦЕРВИ  ЛЮДИ  РАДІСНІ  ІДУТЬ,
З  ВЕЛИКОДНЕМ  ТЕБЕ,  МОЯ  ВКРАЇНО!

ІЗ  ПЕЧІ  МАТИ  ВИЙМЕ  ПИРОГИ,
ЯЙЦЕ  СВЯЧЕНЕ  ДІЛИТЬ  НА  ЧАСТИНИ,
ЗА  СТІЛ  СІДАЮТЬ  ДІТИ  І  БАТЬКИ,
З  ВЕЛИКОДНЕМ  ТЕБЕ,  МОЯ  ВКРАЇНО!

ЗВУК  ДЗВОНІВ  ДОЛІТАЄ  ДО  НЕБЕС,
І  РАДІСНА  ГАЇВКА  В  НЕБО  ЛИНЕ,
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!  ВОЇСТИНО  ВОСКРЕС!
З  ВЕЛИКОДНЕМ  ТЕБЕ,  МОЯ  ВКРАЇНО!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014

Я ДОЧКА УКРАЇНИ.

Я  часто  бачу  в  снах  поля,  
Поля,  що  в  рідному  селі,  
Жита  ,  калину  і  ромашки  при  долині.  
У  гречці  десь  бринить  бджола,  
В  садах  щебечуть  солов"ї,  
А  в  небесах  ключі  курличуть  журавлині.  

Я  вийду,стану  на  межі,
Підніму    руки    в  небеса
Неначе  пташка,що  в  політ  зібралась  вільна,
Від  щастя  тепло  на  душі,
І  сльози  радості  в  очах,
Я  горда  тим,  що  є  дочкою  України.


На  повні  груди  я  вдихну,  
І  наберу  квіток  в  житах,  
Їх  віднесу  до  обеліска  під  горою.  
Там  земляки  мої  лежать,  
Вони  упали  в  цих  полях,  
Щоб  жили  в  мирній  Україні  ми  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014

Над прірвою.

   НАД  ПРІРВОЮ...

 Над  прірвою  стояла,
 Відрікалась,
 З  життям  прощалась  у  весняний  день.
 Вона  вже  більше  Бога  не  боялась,
 ні  чорта  не  боялась,ні  людей.
 
 За  що  їй  це,
 Чому  так  доля  з  нею?
 Ще  чує,  
                     розуміє,    
                                       а  душа
 вже  наче  вихор  крутить  над  землею,
 З  очей  зліта  останняя  сльоза:
 
 -Сама,  сама,  
 сама  у  тому    винна,
 Лиш  тільки  я,  не  винен  він  ні  в  чім,
 Тепер  відповідати  я  повинна  ,
 Вже  більше  не  побачимося  з  ним.
 
 Нехай  живе,
 нехай  буде  щасливий,
 Нехай  кохає  іншу...не  мене,
 Чому?  Чому  не  я?  Чому  ,мій  милий?
 Ще  тільки  крок  і  все  ...усе  мине.
 
 Лечу...
 
           *      *      *
 Була  весна,  прекрасна,  
 ясна,  світла,
 сади  шуміли,лився  спів  птахів,
 А  у  садах  черемха  буйно  квітла,
 від  аромату  місяць  в  небі  млів.
 
 По  воду  йшла,
 не  йшла  ,а  мов  летіла,
 був  вечір  тихий,була  ясна  ніч,
 Біля  калини  я  його  зустріла,
 і  полилась  тихенька  наша  річ.
 
 За  руку  він    тримав    мене  
 тихенько,
 Торкнувся  ніжно  русої  коси,
 Тієї  ночі  так  чекала  ненька,
 а  ми  удвох  до  ранку,до  роси
 
 в  саду  вишневім.
 У  його  обіймах  було  так  тепло,
 Поруч  пасся  кінь,
 душа  стрілою  відлітала  в  небо,  
 коли  очей  його  стрічала  синь.
 
 А  завтра  знов  той  сад,
 і  та  криниця,
 І  та  верба,  і  очі  ті  самі,
 Мені  те  все  тепер  неначе  сниться.
 А  може  справді  снилося  мені?
 
 Та  ні,  не  сон  то  був,
 а  краще  б  снилось,
 Чому  розбив  він  серденько  моє?  
 чому  кохання  в  ньому  поселилось?
 -Чому  я  не  зненАвиджу  тебе?
 
 Чому
 перед  очами  твої  очі?
 Чом  на  устах  цілунок  перший  твій,
 горить  вонем,його  забути  хочу,
 А  в  серці  й  досі  щем,  болючий  щем.
 
 Весна  злетіла,
 наче  день  єдиний,
 Вже  літо  нас  в  покосах  зустріча,
 Тобою  лиш  жила,  тобою  милий...
 Дурне,  дурне  закохане  дівча!
 
 Ох,  як  же    вмів  ти  
 солодко  брехати,
 Шептав  ти  про  кохання  без  кінця,
 До  іншої  велів  сватів  заслати,
 А  я  ждала,  ждала  твоє  дитя,

 А  ти  й  не  знав.
 Та  й  нащо  тобі  знати?
 Нічого  не  змінити  вже  мені,
 ЇЇ  будеш  ти  ніжно  обіймати,  
 так  як  мене  в  садочку  на  весні.

 А  ми  з  дитям  ?  
 Що  буде  далі  з  нами?
 Хто  буду  я?  Гуляща,  без  пуття?
 А  може  було  слід  сказати  мамі?
 Матусю,  як  же  ж  вас  мені  шкодА!
 
 Я  знаю,  знаю,
 ви  б  мене  простили,
 Та  люди  не  простять  мене  і  вас.
 А  може  б  разом  ми  б  дитя  ростили?
 А  може  щастя  Бог  мені  ще  дасть?
 
 Думки,  думки,
 Що  діяти  не  знаю,
 Іду  в  поля,  і  очі  в  небеса,
 Я  чую,  як  в    селі  музики  грають,
 То  з  церкви  мій  коханий  поверта.
 
 Уже  не  мій...
 Та  як  його  забути,
 Коли    у  лоні  б"є  нове  життя?
 Втопитися,  напитися  отрути,
 у  прірву  впасти...  Матінко  моя!
 
 Ще  крок,ще  мить
 І  вже  мене  не  стане,
 Не  провождати  вже  мені  весну,
 Дитя  у  рай  а  я  у  пекло,  мамо,
 Не  поминайте  лихом...  я  лечу...
 
 
       *    *    *
     
 Лечу...  Матусю-ю-ю-ю,  
 не  журіться  мамо,
 Бо  не  вартую  ваших  сліз  гірких.
 Хіба  могла  я  залишатись  з  вами?
 Хіба  могла  у  дім  принести  гріх?
 
 Ні  не  могла,
 бо  вас  судили  б  люди,
 Матусю  мила,  ви  простіть  мене,
 Іще  багато  дивних  весен  буде,
 і  сум  за  мною  скоро  промине,
                   простіть  мене...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014

Цьогорічна весна.

         
   
   Замаїлась  Україна  на  весні,
   Заквітчалась,  наче  дівчина  стрічками,
   І  течуть  струмки  співаючи  пісні,
   Зустрічаються  з  великими  річками.
   
   В  рідний  сад  птахи  злетілись  звідусіль,
   Повсідались  на  краю  старої  дошки,
   А  у  лузі  причепурюється  джміль,
   Бо  летить  до  синьоокох  волошки.
   
   Ранки  в  росах  і  калина  у  вінку,
   І  черемха  так  п"янить,  неначе  зілля,
   А    у  полі  в  землю  теплу  і  пухку
   Як  в  перину  заривається  насіння.
   
   Україна  розквітає,  ожива,
   Від  зими  відігрівається  помалу,
   Бо  була  для  всіх  важкою  та  зима,
   Та  вона  нам  віру  в  щастя  дарувала.          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014

Небесній сотні.

УКРАЇНА  У  РАНАХ,  КРОВ"Ю  ЗРОШЕНІ  НОЧІ,  
ВІДЛЕТІЛИ  У  ВИРІЙ  СТО  НЕБЕСНИХ  СИНІВ,  
ІЗ  ЗЕМЛІ  ВАМ  ХАЙ  СВІТЯТЬ  МАТЕРИНСЬКІЇ  ОЧІ,  
НАЧЕ  СВІТЛО  НАДІЇ  ВДАЛЬ  ЗОВЕ  ЖУРАВЛІВ.  


УКРАЇНА  У  ШРАМАХ,  РАНКИ  В  СІРОМУ  ДИМІ,  
ВИ  ЛЕТІТЬ  АЖ  ДО  РАЮ,  ЯСНООКІ  СИНИ,  
АЖ  ДО  СОНЦЯ  ЗЛІТАЙТЕ,  ЖУРАВЛІ  БІЛОКРИЛІ,  
МОЛИТВАМИ  Й  СЛЬОЗАМИ  ВАС  ПРОВОДИМО  МИ.
 
УКРАЇНА  В  НАДІЇ,  ЩО  ЦІ  СМЕРТІ  НЕ  МАРНІ,  
ЩО  ЦІ  СЛЬОЗИ  НЕ  МАРНІ,НЕ  ДАРМА  ЛИЛАСЬ  КРОВ,  
ВИ  ЛИШИЛИ  НАМ  МРІЮ  ЗНОВ  У  НЕБО  БЕЗХМАРНЕ,  
ЗАЛИШИЛИ  НАМ  ВІРУ  У  ЖИТТЯ  І  ЛЮБОВ.  

ЩЕ  ВКРАЇНА  ВСМІХНЕТЬСЯ,СТО  УСМІШОК  В  ЄДИНО,  
ІЗ  НЕБЕЗ  ЗАЛУНАЮТЬ,ВІДГУКНЕТЬСЯ  ЗЕМЛЯ,  
БО  НА  СМЕРТЬ  ВИ  СТОЯЛИ,  ДО  КІНЦЯ,  ДО  ЗАГИНУ,  
ДАРУВАЛИ  НАМ  ВОЛЮ  ВИ  ЦІНОЮ  ЖИТТЯ.

©  Copyright:  Наталія  Дутка-Хаммоуда,  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014

УКРАЇНА…

Синє  небо,  жовтий  колос-УКРАЇНА!
Найрідніший,  наймиліший  в  світі  край.
Це  твоя  й  моя  прекрасна  Батьківщина,
Українцю,  ти  її  не  продавай.

Ні  на  паспорт  не  обмінюй,  ні  на  гроші,
Ти  не  вір  усім  розказаним  байкам,
Там  лиш  тільки  на  словах  життя  хороше,
А  на  справді  ти  кому  потрібен  там?

В  тій  Росії  хто  ,скажи,  тебе  чекає?
Що  дітей  твоїх  чекає  в  тих  краях?
Сам  у  себе  ти  майбутнє  відбираєш,
Ти  летиш  у  прірву  мов  підбитий  птах.

Схаменися,  ще  змінити  все  не  пізно,
Не  пливи  немов  листок  по  течиї,
Ти  збери  свою  любов  в  кулак  залізний,
І  борись,  за  щастя  рідної  землі.

Ти  ори  і  сій,  кохай  ,радій  світанкам,
Зустрічай  весну  і  слухай  солов"їв,
Одягай  свою  барвисту  вишиванку  
І  веди  у  майбуття  своїх  синів.  

Синє  небо,  жовтий  колос-УКРАЇНА!
Найрідніший,  наймиліший  в  світі  край.
Це  твоя  й  моя  прекрасна  Батьківщина,
Українцю,  ти  її  не  продавай.
.
 ©  2014  Н.Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014

Поверь, что я люблю.

Дорогие  друзья,  мы  -Алексей  Раджабов  и  Наталия  Хаммоуда  дарим  вам  сегодня  песню  в  народном  стиле  и  скрещением  двух  куль  тур.  Желаем  все  вам,  чтоб  любовь  была  только  взаимной  и  горячей.  Приятного  просмотра  !!!  http://www.youtube.com/watch?v=MJV3OeOnfpI&feature=youtu.be

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473178
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2014

Калина на батьківськім полі.

Слова  Наталії  Хаммоуди
Музика  і  виконання  Михайла  Андрущака.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014

Молитва-подяка!

 

Сьогодні  ,  Господи,  звертаюся  до  Тебе,
Підношу  щиро  руки  у  мольбі,
Але  нічого  не  проситиму  у  Неба,
За  все  подякувати  хочу  я  Тобі.

Тобі  я  дякую,  Всевишній  ,  за  здоров"я,
Що  у  сім"ї  моїй  достаток  є  і  лад,
Було  нелегко,  та  якби  ще  раз  прийшлося
Той  шлях  пройти-вернулась  би  назад.

Тобі  я  дякую,  що  був  Ти    завжди  поруч,
У  скрутний  час  за  руку  вів  мене,
Оберігаєш  і  біду  відводиш,
Даєш  відваги,  що  лихе  мине.

Тобі  я  вдячна,  о,  Небесний  Господарю,
За  те,що  я  на  світі  цім    живу.
За  все  що  маю,  за  усе  ,що  знаю,
Тобі  сьогодні  шану  віддаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014

Різдвяна коляда

У  Вефлеємі  веселая  днина.  
На  світ  народилася  Божа  дитина!  
У  яслях  сповите  маленьке  дитя,  
Прийшов  він,  щоб  нам  дарувати  життя.  

Новина  ця  вмить  увесь  світ  обійшла,  
Звізда  в  небесах  ,  як  ніколи  зійшла,  
Дарунки  й  поклони  із  різних  сторін,  
Принесли  посланці  далеких  країн.  

Всевишній,  Всесильний  тебе  нам  післав,  
Ти  світлом  своїм  над  землею  сіяв,  
Від  мал  до  велика  тобі  ми  радієм,  
І  душі  й  серця  ми  тобою  зігрієм.  

Христу  поклоняємось  щиро  всі  ми,  
І  нашу  хвалу  ти  почуй  і  прийми,  
Тебе  колядою  будем  прославляти,  
Співаючи  йдемо  від  хати  й  до  хати.  

Несем  цю  новину  у  кожну  родину  
ХРИСТОС  НАРОДИВСЯ!  Господня  дитина.  
На  серці  так  світло  від  співу  цього,  
У  відповідь  чуєм-СЛАВІМО  ЙОГО!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014

Вітаємо з Новим роком!

Дорогі  друзі!    На  порозі  Новий  2014  рік,  і  ми-    Наталя    Хаммоуда  і  
Таня  Ляпунова    Хочемо  всіх  вас  првітати  ,  побажати  вам  і  вашим  родинам    всіх  благ,  щастя  ,здоров"я  ,  де  б  ви  не  були.  З  НОВИМ  РОКОМ  ,ДРУЗІ!!!  З  НОВИМ  ЩАСТЯМ!!!

http://youtu.be/7Rj4fpxenM4    

Слова  Н.Хаммоуди
Виконує  Таня  Ляпунова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013

Заклик синам!

Збираймось,  діти,    підем  на  Майдан,
Боротися  за  долю  України,
Пірвемо  ланцюги  тугих  кайдан,
Що  зковують    свободу  Батьківщини!

Прокиньтесь,  діти,  з  вікового  сну,
Бо  досить  спати  ,  час  вже  вийти  з  коми,
І  не  дозвольте  земленьку  свою,
На  шмАти  розірвати  вже  нікому.

Пролилась  вчора,  діти  ,ваша  кров,
Ви  знайте,  не  лилАсь  вона  даремно,
Та  кров  топила  сталь  тугих  оков,
Всіх    вас  запам"ятають  поіменно  .

Рятуймо  ,  діти,  поки  є  ще  час,
І  поки  нам  ще  є  що  рятувати,
Бо  це  ніхто  не  зробить,  окрім  нас,
Нехай  прийдеться  і  життя  віддати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013

Одинокий.

Його  давно  ніхто  вже  не  чекає,
На  темних  вінкнах  не  розслонить  штори,
Ніхто  йому  напевно  вже  ніколи,
І  не  наллє  горнятко  з  липи  чаю,

Так,  як  вона...  
                     Колись  йому  щоранку
не  зварить  кави,  не  подасть  сорочку,
Не  поцілує  на  прощання  в  щоку,
і  не  пов"яже  "до  ладу"  краватку.  

Він  одинокий,  так  завгодно  долі,
Летіти  по  житті  підбитим  птахом,
А  він  готовий  йти  терновим  шляхом,
Лиш  би  вона  була  на  видноколі.

Її  нема...      й  не  буде  вже  ніколи,
Лиш  спогади  в  душі,  неначе  круки  ,
І  він  бере  троянд  букет  у  руки  
й  несе  туди,  де  сонце  сходить  в  полі,

                                               На  їхнє  місце.
       Розмовляє  з  нею,
Бо  лиш  вона    для  нього  наче  промінь,
і  тільки  їй  несе    він  щиру  сповідь,
Його  душа  живе  з  її  душею.

А  тіло  що?  Воно  лиш  порох  ,  подих
думки,  слова,  негоди  і  страждання,
Йому  б  хоч  краплю  ще  того  кохання,
ще  б  тільки  погляд,    поцілунок,  дотик...
                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013

Родина до столу сідає!

Дорогі  наші  друзі,  співвітчизники!    Даруємо  вам  цю  колядку,  Бажаємо  всім  веселого  Різдва,  Нового  року,  зичимо  вам  щастя  та  здоров"я!    Слова  Н.Хаммоуда,  виконує  Таня  Ляпунова.

http://youtu.be/SDJ-QygvCYs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467316
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.12.2013

Зима решила всё за нас.

http://youtu.be/eR5Nf2oA0Uw

Дорогие  Друзья!  Зима  на  пороге  и  мы  решили  приблизиться  к  зимней  теме.    Сегодня  мы  дарим  Вам  наш  видеоролик  на  песню    "Зима  решила  всё  за  нас".  Пусть  зима  не  остудит  ваши  души,  а  в  сердцах  горят  огоньки  люви  и  надежды!  
Всегда  Ваши    Н.  Хаммоуда  и  А.  Раджабов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461636
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.11.2013

Осінній сум

Осінній  сум,  але  за  ним,
прийде  зима  у  сукні  білій,
А  там  Різдво  і  рік  Новий,
І  нові  мрії    та    надії.
А  за  зимою  знов  весна  
зелена,  світла  та  барвиста,
А  потім  літо  одягнЕ,
черешні  й  сливи  у  намиста.
І  знову  осінь  на  поріг,
залистопадить  все  довколо,
осінній  сум...і  перший  сніг...
і  все    по  колу....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013

ЛЮБОВЬ ЕЩЁ ЖИВЕТ!

ОЛЕКСІЙ  РАДЖАБОВ  І  НАТАЛЯ  ХАММОУДА  ДАРУЮТЬ  ВАМ  НОВУ  ПІСНЮ  І  ВІДОРЯД.
http://youtu.be/AfMjcGGO_-U

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459528
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2013

ТИ, ЯК ЗИМА.

     Мережить  на  вікні  моїм  зима,
     Шовковими  нитками  візерунки,
     Неначе  в  дивній  казці  я  сама,
     Стараюся  розплутати  малюнки.
     
     Ось  так  і  ти  мене  приворожИв,
     Приплів  до  себе  гарно  і  уміло,
     Заплів  у  візерунки    хитрих  слів,    
     Що  вже  із  них  я  вибратись  не  вміла.
     
     Зима  одягне    землю  у  сніги,
     На  шибках  намалює  чудо-квіти.
     Мене  ти  приморОзив  назавжди,
     Шкода,  що  не  зумів  мене  зігріти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013

Чи вже ні? Чи ще так?

       Простирадлом  ллянним  розстелилась  зима  надовколо,
       Всі  обрАзи  сховавши  глибоко  під  білі  сніги.
       А  ми  ходим  з  тобою  від  тебе  й  до  мене,  по  колу,
       І  не  можем  назустріч  дороги  одної  знайти.
       
       Вліво  ти,  вправо  я,  а  між  нами  лиш  крига  й  завії,
       Чи  вже  ні?  Чи  ще  так?      Знову  мучить  питання  одне.
       І  буває  у  душу  такі  закрадаються  мрії...
       Тільки  розум  чомусь  їх  від  серця  подалі  жене.
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013

ОСІННЄ…

     Одягнулася  осінь  в  барвисті,  замріяні  шати,
     І  горіхово-яблучним  зіллям  залила  сади.
     
     Як  шкодА,що  з  тобою  удвох  нам  у  них  не  блукати,
     Не  п"яніти  від  зілля  й  не  їсти  пахучі  плоди.
     
     Листопадом  до  ніг  осипається  наше  кохання,
     Поцілунки  гарячі  за  мить  догорять  назавжди.
     
     А  за  осінню  прийде  зима,  буде  весен  буяння,
     Буду  "я"  й  будеш  "ти",  ну  а  "ми"  відійде  у  віки.
     
     Може  часом  вночі,  я  покличу  тебе  у  просонні,
     Тільки  ти  й  не  збагнеш,  що  твій  сон  потривожила  я.
     
     Та  холодним  дощем  ,  по  краплині  ,на  шибі  віконній,
     я  писатиму  фрази  кохання  для  тебе  щодня.  
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013

Через роки…

О  сестри!  Сестри!  Горе  вам,  
Мої  голубки  молодії,  
Для  кого  в  світі  живете?  
Ви  в  наймах  виросли  чужії,  
У  наймах  коси  побіліють,  
У  наймах,  сестри,  й  умрете!  
                                         Т.  Г.  Шевченко.
                                         
   Пройшли  літа,  а  ви  світами,
   Заробітчанськими  стежками,
   По  чужині  усе  йдетЕ,
   І  ночі  в  наймах  не  спите,
   Чому?    Чому  б  вам  в  рідній  хаті.
   при  своїх  дітях  не  співати,
   ЇМ  колисанок.  Чом  чужим,даєте  ласку,
   не  своїм?
   
   І  скільки  ще  пройтиме  часу,
   Щоб  в  хату  завітала  вашу,  
   та  єдність,що  чекаєм  всі?
   Щоб  на  вкраїні,  в  ріднім  домі  
                               ми  об"єдналися  усі.
                               
                               
                               
                               Стиль  збережено.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457700
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2013

Верни её, небо!

http://youtu.be/I3781g2OWms

1.      ВЕРНИ  ЕЁ,НЕБО!

Я  смотрю  в  облака,  на  синь  небес,
Снова  жду  от  Всевышнего  чудес  .
Всё,  что  было  не  возвратить  ,
Только  как  я  смогу  тебя    забыть,
Когда  в  сердце  любовь  ещё  горит?
                                         Любовь  все  горит.

И  тону  я  в  тумане  сладких  грёз,
Для  тебя  это  было  не  всерьёз.
От  любви  я  схожу  с  ума,
В  моей  жизни  лишь  только  ты  одна,
И  от  мыслей  по  коже  вновь  мороз.
                                         По  коже  мороз  .
                                         
       припев.
       
       Ах  небо  синее,
       Ты  мне  верни  её,
       Хотя  на  час,  хоть  на  миг.
       Чтоб  солце  красное,
       Чтоб  зори  ясные,
       Светили  лишь  для  двоих.                                  

2.  
А  с  небес  снова  льётся  дождь  рекой,
И  стекает  по  стеклам  образ  твой.
Звуки  серцебиения
Разрезают  печаль  осенюю,
Как  хотел  бы  я  снова  быть  с  тобой.
                           С  одной  лишь  тобой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457699
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.10.2013

Байкерам!

 Видеоклип  к  песне    тут:      
http://youtu.be/kGWwakjpNXE


             -1-
Банданы  и  ветер  нам  в  лицо,
И  мы  разрезаем  свет,
Ждет  вечер  опять  своих  гонцов,
На  фоне  стальных  планет.

Любовь  подарила  крылья  нам  ,
И  вот  мы  с  тобой  летим,
Подвласны  теперь  одним  мы  только  им.

Стальному  коню  не  велено,
Встать  где-то  на  полпути,
Так  много  дорог  отмеряно,
Их  надо  нам  все  пройти.

Любовь  подарила  крылья  нам  ,
И  вот  мы  с  тобой  летим,
Подвласны  теперь  одним  мы  только  им.

                   Припев.
                   
   Дороги  атласной  лентами,
   Отправимся  мы    в  полет.
   Туда  ,  где  за  норизонтами  
   рассвет  нас  с  тобою  ждет.
   
   Туда  ,  где  однажды  в  сумерках,
   костер  у  реки  зажжем.
   Где  звездную  всетомузыку,
   Услышим  лишь  мы  вдвоем,
                                           мы  вдвоем.
   
   
                         -2-
                         
 Мотор  заревет  и  кажется,  
 меняется  сердца  ритм,
 И  только  луна  навстречу  нам  
 Своей  синевой  горит.
 
Любовь  подарила  крылья  нам  ,
И  вот  мы  с  тобой  летим,
Подвласны  теперь  одним  мы  только  им.
                         
                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457055
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 28.10.2013

Потрібно душу рятувати.

Потрібно  душу  рятувати  тут,  на  землі...її  тут  храм
                                                                                   (Іван  Житник)
 
 Потрібно  душу  рятувати,
 Коли  ще  на  землі  живеш,
 Коли  вона  ще  поруч  із  тобою.
 А  не  на  потім  відкладати,
 На  час,  коли  вже  ти  будеш
 На  сметрному  одрі  з  самим  собою.
 
 Потрібно  душу  рятувати,
 Молитви  давши  їй  сповна,
 І  вірою  наповнити  у  Бога.
 Щоб  їй  по  світі  не  метатись,
 Нехай  повірить,що  вона  ,
 В  Небесне  Царство  віднайде  дорогу.    
 
                                           (Н.Хаммоуда)                                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456786
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2013

Беда.

Старуха  с  именем  Беда,
Проснулась  утром  как  всегда,
В  лохмотья  лишь  одета,
С  сумою,  да  клюкой  в  руке,
Из  дома  вышла  на  легке,
Бродить  по  белу  свету.

"Что  мне  одной  тут  прозебать,
Со  скуки  дома    помирать?
Пойду  поближе  к  людям,
Авось  кому  и  пригожусь,
На  что-то  может  и  сгожусь,
И  веселей  мне  будет".  

Дремучим  лесом  долго  шла,
И  наконец-то  до  села,
Подобралась  поближе,
"Вот  тут  -  ,подумала  она,  
Быть  может  примет  кто  меня,
Надеюсь,не  обидят."

Увидела  красивый  дом,
Высокий,этажа  три  в  нём,
И  подошла  к  воротам,
Тихонько  постучала  в  них,
Собачий    лай,  потом  затих,
Её  спросили-"кто  там"?

Она  ответила-"Беда,
Я  очень  долго  шла  сюда,
Истратила  все  силы".
Но  ей  в  ответ  лишь  крик  да  лай,
"Иди  отсюда,прочь  ступай",
Прогнали,не  пустили.

Обидно  стало  ей  до  слёз,
Но  делать  нечего,уж  ночь,
В  глаза  глядит  старушке,
Но  тут  недалеко  совсем,  
Увидела  в  окошке  свет  ,
И  поплелась  к  избушке.

Поближе  подойдя  к  избе,
Беда  увидела  в  окне,
Там  семеро  по  лавкам,
И  баба  снова  на  сносях,
И  мужичок  совсем  зачах,
Вот  это  то,  что  надо.

Она  решила-"Постучусь,
И  к  ним  я  на  ночь  попрошусь",
И  тут  ей  дверь  открыли,
Над  бедной  сжалились  Бедой,
Делились  хлебом  и  водой,
И  на  ночь  спать  ложили.

Так  прижилась  у  них  Беда,
Теперь  из  дома  никуда,
И  стала  им  "подругой",
Она  им  нянчила  детей,
Они  делились  кровом  с  ней,  
Теперь  вот  нянчит  внуков.

Есть  у  Беды  теперь  семья,
Теперь  она  уж  не  одна,
И  сЫта,  и  довольна,
Они  бы    рады,но  Беда,
Уж  не  уходит  никуда,
Живет  себе  спокойно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456497
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 25.10.2013

Последний вопрос.

Вот  поезд  мой  меня  уже  везёт,
До  той,до  самой  станции  конечной,
Остановлюсь  на  миг  я,  у  ворот,
Великого  пространства  жизни  вечной.

Поскольку  мысль  чиста  и  разум  мой
Все  помнит,  и  осознаёт  сознанье,
Задумаюсь  я,  стоя  у  ворот:
Какое  ждёт  меня  там  наказанье?

Нет,не  суда  я  страшного  боюсь,
От  этого  никто  не  застрахован,
И  ни  в  каких  таких  больших  грехах,
Поверьте  я,  смертельных,  невиновен.

За  что  меня  Всевышнему  судить?
Ну  так  по  мелочам  я  ошибался,
Но  у  него  нас  большинство  таких.
А  кто  ,скажите  мне,  не  спотыкался?

Подножки  жизнь  мне  ставила  не  раз,
И  я,  как  мог,старался  жить  по  чести,
Я  чаще  щёку  подставлял,чем  глаз-за-глаз,
Но  неспособен    был  к  жестокой  мести.

Не  грабил  никого,не  убивал,
И  не  желал  себе  добра  чужого,
Тем  ,кто  нуждался-часто  помогал,
И  не  разрушил  счастия  другого.

Да,водится  за  мной  один  грешок,
Любовью  женской  был  я  избалован,
Купался  в  той  любви  ,как  будто  Бог,  
И  верил,что  судьбою  поцелован.

Не  смог  я  жизнь  ни  с  кем  соединить,
Уж  слишком  дорожил  своей  свободой,
И  вот  сегодня,  в  мой  последний  миг,
Один  ,как  перст  стою  я  тут  у  входа.

Один  теперь  лишь  мучает  вопрос:
Если  любовь  сам  Бог  нам  посылает,
То,есть  ли  наказанье  “за  любовь”,
И  разве  Небо  за  любовь  карает?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2013

Повій вітре.

Ой  піду  я  на  горУ  високу,
Тай  окину  оком  навкруги:
Ох  де  ж  ви,  мої  поля  широкі,
Ох  де  ж  ви,  діброви  та  луги?
Ох  де  ж  ви,  мої  ліси  та  ріки,
Що  з  дитинства  грію  в  серці  вас?
А  мені  б  поїхать  на  Вкраїну,
До  землі  припасти  б  ще  хоч  раз.

пр-ів
Повій  вітре,повій  буйний,
Ой  повій-повій,
Моє  горе,мою  тугу,
Ти  скоріш  розвій.
Ти  до  рідної  хатини
думи  понеси,
І  мені  ти  від  родини,
вістку  принеси.


А  в  полях  там  трави  аж  по  пояс,
А  у  них  волошки,  як  зірки,
Рідна  хата,  і  навкруг  тополі,
Що  садили  їх  мої  батьки.
Та  краса  з  дитинства  в  моїм  серці,
Назавжди  в  менІ  вона  живе,
Материнські  очі  -як  озерця,
Й  найрідніше  батькове  лице.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456116
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 23.10.2013

Божья воля.

Бог  велел-простить,
и  я  простила,
Только  позабыть  я  не  смогла,
Как  его  я  преданно  любила,
Как  его  легко  ты  увела.

Бог  велел-смирись,
и  я  смипилась,
Я  за  ним  теперь    не  побегу,
только  ничего  ведь  не  забылось,
Как  тогда...  вы  с  ним...  на  берегу.

Бог  велел-терпи  ,
и  я  терпела,
Раны  в  сердце,  боль,  что  душу  жгла.
Только  разлюбить  я  не  сумела,
Я  любовь  скозь  годы  пронесла.

Бог  велел-не  плачь,
и  вытри  слёзы,
всё  еще  ты  сможешь  изменить.
Но    на  то  я  знаю  ,  Воля  Божья,
Чтоб  его  мне  издали  любить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456115
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2013

Я хочу с тобою быть.

http://youtu.be/5TPDnu3iMTY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456000
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.10.2013

ТАТУ, НЕ РУБАЙ ВЕРБУ!

 Тату  ,  не  рубай  вербу!!!

Вчепившись  за  рукав  батькової  старої  пошарпаної  сорочки,  Максимко    намагався  
відтягнути  батька  від  дерева.  Грицько    тільки    замахнувся  сокирою  вверх,  як  малий
підбіг  до  нього  і  зі  сльозами  на  очах  закричав:

-Тату,  не  рубай  вербу  !!!    Там  пташенята  ,  вони  помруть!

-Що  ти  хочеш,  щоб  я    пташенят  з  верби  знімав?  -відштовхнув  сина    сердитий  батько-
І  ти  туди  ж  зі  своїм  благородством,  весь  в  матір.    А  світ  не  із  одних  благородних,
 світ  жорстокий,  сину,  жорстокий-продовжував  бубніти  Грицько.

 -То  навіщо  бути    як  усі?-уже  плачучи  запитав  син-Невже  не  можна  бути  добрішим?

 -Добрішим?    А  навіщо  бути  добрішим?  Щоб  так  ,як  вона..?

 Грицько  не  закінчив  фразу  ,  сльози  самі  полилися  з  його  очей.  Він  притягнув
Максимка  за  руку    до  себе  і    вони  всілися  на  старому  пні  від  недавно  зрубаної
сухої  тополі.  

-Ти  вибач  синку  ,нелегко  мені  ,  ось  і  злюся.  А  мама  твоя  ,  вона  доброю  була,
 навіть  дуже  доброю.  Через  ту  доброту  і  милосердя  самі  ми  тепер,  а  її  нема.  
                                                   

 Грицько  притиснув  до  себе  сина  і  заплакав.  Він  плакав  так,  як  не  плакав  ані  разу  
 з  того  дня,  коли  Галини  не  стало.    Гарячі  сльози  текли  по  неголених  щоках  ,  
 а  в  самого    перед  очами    пробігали  події  того  жахливого  дня.

                                                         *    *    *

 -Все,  корови  видоєні,  їжа  на  плиті,  я  побігла  у  поле.  Максимка  до  бабусі  завези
 і  доганяй  мене  !-крикнула  Грицькові  Галина  і  закрила  за  собою  хвірточку,що  вела  
 на  город.
   
 Її  очі  світилися  радістю.  А  чому  б    їм  не  світитися?  Люблячий  чоловік,  здоровий  
 прекрасний  синок,  злагода  і  достаток  у  сім"ї.      Люди  заздрили  ,  а    вона  й  уваги  
 не  звертала  ,  тільки  одаровувала  у  відповідь  ласкавим  поглядом.  Заздрила  Галині
і  колишня  Грицькова  дружина-Катерина.  

Коли  Катерина  і  Грицько  розлучилися,  про  Галину  ніхто  й  чутки  не  чув,  бо  в  селі
вона  появилася  пізніше.    Після  того,  як  у  сусідньому  районі  у  неї  з  мамою  згоріла
хата,  хтось  із  далеких  родичів  запросив  їх    у    село  пожити    в    пустому  домі.    
Так  вона  й  з"явилася    тут  і  сподобалася  Грицькові,  та  на  той  час  вони  з  Катериною  
вже  були  рік,  як  розлучені.    Що  там  у  них  вийшло,  Галина  ніколи  не  допитувалася,  
та    Грицько  й  сам  ніколи  не  розмовляв  з  нею  про  свою  колишню  дружину.    

Але  село  є  село.  Тут  всім  все  видно  ,як  на  долоні.  Було  видно  й  щастя  Грицька  
і  його      молодої  дружини.  Люди  тихо  перешіптувалися    ,  коли  Галина  проходила  селом,
чи  десь  появлялася  в  людних  місцях:

-Ось,  яка  гарна  жіночка  у  Грицька,    і  красуня.  і  роботяща,    і  матір  його  поважає  
й  любить  ,  як  свою.      Не  те  що  Катерина...От,  чого  їй  не  жилося,  чого  бракувало?
Була  за  Грицьком,  як  за  кремінною  стіною,  а  тепер-  ні  жінка  ні  дівка  .

Катерина  весь  час    й  сама  старалась  уколоти  Галину  поганим  словом,
та  Галина  жодного  разу  не  пожалілася  чоловікові.    А  коли  живіт  у  Галини  почав  бути
помітним  ,  Катерину  наче  б  то  підмінили.  Вона    зовсім    розлютувалася.  
То  в  черзі  штовхне  Галину      в  живіт,  то  на  роботі  чаєм  з  травок  вгостить.
Після  тих  чаїв  Галина  ледь  не  втратила  дитинку    ,але  не  захотіла  вірити  свекрушиним  
доводам  про  Катерину.    Вона  тільки  змогла  зрозуміти,  що  в  Катерини  ніколи  не  зможе
бути  дітей,  тому  з  Грицьком    вони  і  розійшлися.

Так  і  того  дня,  Галина  і  Катерина    разом  поспішали  на  роботу.  З  сапами  через  плече,
вони  обидві  крокували      польовою  дорогою,  як  раптом  їм  на  зустріч  наднісся  комбайн
на  великій  швидкості.  Галина  помітила  неладне,  а  Катерина  щось  говорила  і  показувала
рукою  на  лан  буряків  ,  коли  її  щось  з  великою  силою    відштовхнуло  на  обочину.  Коли  отямилась,  
то  комбайн  вже  був    під  горбом...а  де  ж  Галина?

Галина  лежала  посеред  дороги  у  великій  калюжі  крові.  Очі  її  були  закриті  ,  але  вона  ще  дихала.  
В  той  самий  момент  і  Грицько  підоспів.  Катерина  била  Галину  по  щоках,  щоб  не  втратила  тяму.
Галина  на  секунду  відкрила  очі,глянула  на  Катерину  і  промовила  :"  Не  покидай  Максимка...  
і  Грицька...не  покидай!!!"

Грицько  після  втрати  дружини  в  душі  винив  Катерину,що  зосталася  жива,  але  розумів,
що  життя  їй  врятувала  Галина.    Звинувачував  і  Галину  в  тому,що  могла  вижити,  та  її  ж  доброта
у  неї    забрала  життя.    Розуміла  все  і  Катерина,  тому  часто  пригощала  Максимка  й  Грицька  
домашніми  стравами,  прала  їм  одяг,  допомагала  першокласнику  з  уроками.  Але  Грицько  не  
зміг  знову  впустити  Катерину  в  своє  життя.  Там  була  лиш  Галина.

                                             *      *      *
     
     Максимку  ,    іди,  неси  драбину,  знімай    своїх  пташок  з  верби!  
     
     Грицько    витер  сльози  і  взявся  за  сокиру.                                          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455712
рубрика: Проза, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2013

Життя летить.

Життя  летить,  немов  птахи  у  вирій,
Неначе  зірка  в  зорепаді  догора,
Воно  лиш  мить  у  круговерті,  вирі,
З  любові  й  віри,із  добра  і  зла.

Життя  летить,  його  не  зупинити,
Мені  не  жаль,що  в  очі  гляне  сивина,
Щоб  тільки  у  душі  не  в'яли  квіти,
І  в  серці  іскра  хай  ніколи  не  згаса.

Життя  летить,час  гаяти  не  варто,
І  шлях,що  прОйдено,    назад  не  повернуть.
Мені  б  ще  тільки    вспіти  докохати,
Простить,  повірити,  покаятись,  забуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455318
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2013

Универсал

Есть  у  нас  в  Славянском  мире,
Средство  верное  одно,
Нет  его  на  свете  лучше,
От  болячек  всех  оно:

Если  вас  мигрень  достала,
То  не  нужен  порошок,
Вы  его  чуть-чуть  на  ватку,
И  потрите  ваш  висок.

Bаш  желудок  отказался,
Переваривать  еду?
Вы  его  стаканчик  с  перцем  ,
Опрокиньте  на  ходу.

Если  есть  на  коже  рана  ,
Иль  какой  нибудь  порез,
Из  него,из  чудо-средства,
Наложите  вы  компресс.

Если  среди  ночи  даже,
Разболится  зуб  у  вас,
Вы  накапайте  пять  капель,
Боль  утихнет  в  тот-же  час.

Если  мучает  похмелье,
И  не  хочется  вам  жить,
Вмиг  вам  это  чудо-зелье,
Участь  может  облегчить.

Грипп,ветрянка,или  герпес,
Корь,ангина  иль  понос,
Для  хорошего-то  средства,
Все  болезни  -  "не  вопрос"

Прижигает,промывает,
И  финансам  не  в  урон
Все  болезни  побеждает,
Друг  надёжный  -САМОГОН!

     15.01.13.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455316
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 19.10.2013

НИТЬ ЛЮБВИ,

http://youtu.be/6AAHNz4VES4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454764
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2013

Напрасно!

http://youtu.be/9u1ujub-S30      Стихи  Н.Хаммоуда
Муз.  П.  Раджабова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453272
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.10.2013

В городе осень

http://youtu.be/vWWpvXI0QDA                                Музика  А  Раджабова
   Слова  Н  .Хаммоуда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013

Ой піду я (Коломийка)

http://youtu.be/DaPQz8XH-No  Муз.  А.раджабова.
     Слова  Н.Хаммоуди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013

НЕ ПЛАЧТЕ!

Не  плачте,  дорогі  заробітчани,
Що  нині  не    “із  медом”  вам  життя.
Усе  мине,  і  день  такий  настане,
Коли  в  світи  не  буде  вороття.

Не  плач  же  жінко,  що  лишила  діти,
Додому  ти  повернешся  колись,
Іще  не  довго  в  наймах  так  сидіти,
Не  падай  в  розпач,  я  прошу,  кріпись!

І  ти,  вкраїнський,сильний  чоловіче,
Після  доріг  повернешся  у  дім,
Бо  те  заробітчанство  є  не  вічне,
Не  все  життя  блукати  світом  тим.

Ще    єдність  прийде  в  наші  рідні  стіни,
Обнімемо      ми  наших  діточок,
Все  зміниться    на  краще  в  Україні,
Життєвій  ми  отримали  урок.

Грошей  усіх  на  світі  не  заробиш,
Скільки  б  світами  тими  не  блукав,
Де  народився,  там  згодитись  зможеш,
Молімо  ж  Бога,щоб  той  час  настав!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013

МЛЕЧНЫЙ ПУТЬ.

слова  Н.  Хамммоуды
муз.  А.  Раджабова

http://youtu.be/NPwfgZ49UbI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013

Детская надежда.

Автор  слов  Наталия  Хаммоуда
Муз.  А  Раджабова                        
Песня-гимн    в  поддержку  детям  сиротам  и  инвалидам  к  благотворительном  концерту.

http://youtu.be/jvkYdUI2ONg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2013

Моя країна-Україна!

Відеоряд  до  пісні:    http://youtu.be/nik_tyrr2Ng


Носила  мене  доля  по  світах,  
Та  завжди  я  додому  повертаю
Ось  зараз  знову  у  чужих  краях,
І  вернуся,  чи  ні,  я  ще  не  знаю.

Та  вірно  знаю  я  лише  одне,
Як  би  моє  життя  не  повернулось,
Чекають  вдома  з  радістю  мне,
Щоб  на  Вкраїну  знову  я  вернулась.
     приспів.
Берези,  ялини,  тополі.
Пшениця  в  широкому  полі,
Це  все  моя  рідна  країна,
Моя  золота  Україна.
Моя  там  родина  і  хата,
Там  друзів  у  мене  багато,
Для  мене  одна  ти  єдина,
Моя  дорога  Батьківщино.

Дитинство  пролетіло  моє  там,
І  юності  моєї  дивні  роки,
Тепер  я,  наче  перелітний  птах,
Блукаю  по  чужих  світах  широких.

В  країнах  різних  є  своя  краса,
Для  мене  ти  найкраща,  Україно,
Ти  чиста,  наче  матері  сльоза,
Моя,  навіки  рідна  Батьківщино.
         приспів.
У  цвіті  садів  і  в  барвінку,
Я  бачу  свою  Україну,
У  гроні  червонім  калини,  
Прекрасна  моя  Батьківщина.
У  білім  снігу,  мов  у  пір\\\"ї,
Криниця  на  моїм  подвір\\\"ї,
В  казках,у  піснях,у  поемах,
Ти  завжди  найкраща  для  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013

ІДУ…

 ОСІННЄ  ЛИСТЯ  ТИХО  ПАДАЄ  В  САДУ,
 І  ОДІВА  ТУМАН  ДЕРЕВА  В  СИВІ  РОСИ,
 А  Я  НА  МІСЦЕ  НАШИХ  ЗУСТРІЧЕЙ  ІДУ,
 І  МІСЯЦЬ  СРІБЛО  ПРОЛИВА  МЕНІ  НА  КОСИ  .  

 ІДУ  В  ОБІЙМИ  ТВОЇ    ВПАСТИ,  ЩЕ  ХОЧ  БИ  РАЗ,  
 ТВОЄ  ТЕПЛО  І  ПОДИХ  ТВІЙ  МЕНІ  Б  ПОЧУТИ.
 У  ТІМ,  ЩО  СТАЛОСЬ,  НЕ  ВИНЮ  НІКОГО  З  НАС,  
 ТА  МОЄ  СЕРЦЕ  НЕ  ЗМОГЛО  ТЕБЕ  ЗАБУТИ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013

Лист із далека.

Є  мами,  котрі,  на  жаль,  не  зможуть  бути  в  перший  шкільний  день  поруч  своїх  діток,  як  і  я  колись…

***

Сьогодні  далеко  я,  милий  синочку
Коли  усі  дітки  до  школи  ідуть,
В  цю  нарну  веселу  і  радісну  днину,
Матусі  малять  в  перший  клас  приведуть.


І  хто  тобі,  сину,  в  цей  день  урочистий,
Сорочечку  білу  одягне  як  я,
Наказувать  буде,  щоб  добре  ти  вчився,
Коли  так  далеко  матуся  твоя?


Рости  мій  синочку  ти  чесним,  слухняним,
Побачиш,як  час  дуже  швидко  злетить,
Я  знаю,  нелегко  тобі  там  без  мами,
Та  Господа  прошу  тебе  захистить…


Матуся  повернеться  скоро  додому,
Так  мрію,  як  знову  обійму  тебе,
І  вже  не  покину  тебе  я  ніколи,
І  завжди  з  тобою  вже  разом  будем!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2013

НЕ ВИДУМАНА ІСТОРІЯ.

 Історій  дивних  є  багато,
 В  них  є  і  правда  і  брехня,
 Та  ця,що  хочу  розказати,
 У  нашому    селі      була.

               *              *              *
 Ще  здавна    люди  говорили,
 Що  на  самім  краю  села,
 В  старій  хатині  при  долині,
 Одна  сім”я  колись  жила.

 Був  чоловік,мав  жінку  й  діти,
 Багато  було  діточок.  
 Не  раз  не  мали  що  і  з”їсти,
 А  з  батька  не  великий  толк.

 Нап”ється,  й  на  колінах  лізе,
 І  тільки  лиш  через  поріг,
 Злий,мов  розпечене  залізо,
 В  руках  посвистує  батіг.

 Б”є  жінку  та  на  діти  лає,
 Із  дому  гонить  їх  в  пітьмах,
 А  жінка    діти  пригортає,  
 Біжать  із  дому  в  сорочках.

 Сплять  у  сусідів,де  прийдеться,
 Їдять-що  люди  подадуть.
 А  жінка  плаче,серце  рветься.
 Ох  що  ж  їй  діять?  Як  же  буть?

 Та  тут  сусідка,не  зна  звідки,
 Мов  та  сорока  на  хвості,
 Несе  до  жінки  добру  вістку,
 що  горю  можна  помогти:

 -Я  маю  в  місті  Чорториї,
 знайомого  ворожбита,  
 він  дуже  сильно  чародіє.
 На  нього  лиш  надія  вся,

 що  він  твоїй  біді  поможе,
 і  чоловікові  твомУ,
 він  відворожить  зло  негоже.
 Як  йти  до  нього?  Я  скажУ!

 Пустилась  в  путь  раненько  жінка,
 Вже  вийшла  майже  за  село,
 Й  заплакала,згадавши,гірко,
 Як  добре  їм  колись  жилось.

 Як  одружились  з  чоловіком,
 Як  мріяли  про  діточок...
 -Ото  ,проклята  та  горілка...
 Так  йшла  вона  за  кроком  крок.

 І  вже  під  самий  самий  вечір,
 Дібралася  вона  в  село,
 Що  Чорториєю  зоветься:
 -Ну  Слава  Богу,ось  воно!

 Питалася  в  людей  прохожих,
 Де  хата  того  чаклуна,
 І  так  вона  з  приходом  ночі,
 До  нього  на  поріг  прийшла.

 РозповілА  вона  старому,
 Про  горе    у  своїй    сім”ї,
 Як  чоловік  із  хати  гонить,
 Як  п”яний  б”є  дітей,її,

 та  старець  мовив:”Не  журися,
 до  ранку  ти  тепер  поспи,
 а  досвіт  сонця  не  барися,
 як  лиш  гукну,будемо  йти”.

 Де  йти,вона  не  розуміла,
 Та    буде  так,як  скаже  дід,
 Уже  на  все  вона  готова,
 Лиш  щоб  у  хаті  був  спокІй.

 Так  й  не  вдалося  їй  заснути,
 Всю  ніч  у  думах  провела,
 А  лиш  зімкнула  віки,чує:
 "Вставай  голубко,нам  пора”.

 Прийшли  під  гору,вхід  в  печеру,
 -Не  бійся  жінко,заходи,
 ось  сірники,я  відпочину,
 а  ти  свічки  всі  запали.

 Лиш  роздивилася  навколо,
 свічки  світити  почала.
 І  ясним  світлом  запалала
 печера-наче  ожила.

 Лавки  розложені  навколо,
 І  кошик  з  прутами  лози,
 А  в  центрі  Хрест-святе  Розп”яття,
 Ну  а  на  стінах  образи.

 -Ти  жінко  бери  прута  в  руки,
 вони  тут,знаєш,не  з  простА,
 Ти  бий,що  сили,те  Розп”яття,
 І  відрікайся  від  Хреста.

 Вона  покірно  взяла  прута,
 Пішли  удари  по  хресті,
 Все  била,била,  і  незчулась,
 як  поламала  пруття  всі.

 Отямилась.  Кінцем  хустини,
 від  поту    витерла  лице,
 А  дід  всміхаючись:”Втомилась?,
 Нічого,буде  добре  все,

 Ти  йди  додому,там  чекають  ,
 На  тебе  діти  й  чоловік,
 Куди  ти  ділася,не  знають,
 До  мене  вернешся  за  рік,

 Розкажеш,як  ці  чари  діють.
 А  в  мене  просьба  є  одна,
 ось  тут  прибилося  до  мене
 якесь  замучене  щеня,

 то  ти  його  бери  з  собою,
 нехай  він  з  вами  поживе,
 І  доки  житиме  ,у  хаті,
 добро  та  злагода  буде”.
       *            *              *

 Пішла  додому,а  щеня,
 За  нею  плЕлось  всю  дорогу,
 І  враз,помітила  вона,
 що  не  болять  у  неї  ноги,

 що  не  сумна  вона  іде,
 що  думи  душу  не  тривожать,
 мов  забувати  почала,
 що  чоловік  побити  може.

 Та  підійшовши  до  воріт,
 очам  і  вірить  і  не  вірить...
 В  воротах  чоловік  стоїть  
 у  вишитій  сорочці  білій.

 Такий  він  гарний,чистий  весь,
 І  так  він  лагідно  питає:
 -Ганнусю,  де  ж  ти  була,де  ?
 Я  вже  і  думать  що  ,не  знаю.

 Ходімо    в  хату,змерзла  ти,
 Втомилася  мабУть  з  дороги?
 Зігрію  я  тобі  води  ,
 і  сам  помию  твої  ноги.
           *            *            *
 Вже  хата  є  нова    у  них,
 І  діти  всі    уже  жонаті,
 Три  покоління  перейшло,
 З  тих  пір  у    всім  відомій    хаті.

 У  них  і  лад,  і  мир  ,і  все,
 з  тих  пір  було  і  є  в  порядку.
 Але  й  до  нині  там  живе,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446288
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.08.2013

ПОЛІТ

               ДУША  ДО  ТЕБЕ  ПТАХОЮ  ЛЕТИТЬ,  
               В  ТВОЇХ  ОЧАХ  Я  ЗНОВУ    ПОТОПАЮ,
               В  ТВОЇХ  ОБІЙМАХ  ВСІ    СВОЇ  ДУМКИ,
               І  ВСІ  СВОЇ    ПРОБЛЕМИ  ЗАБУВАЮ,
                     ТРИМАЙ  МНЕ...
                     
                                       І  БІЛЬШ  НЕ  ВІДПУСКАЙ,
                     ПОЛЕТИМО  УДВОХ  ТУДИ  ,ДЕ  ЗОРІ,
                     ЛИШ  ТІЛЬКИ  ТИ  МЕНЕ  НЕ  ПОКИДАЙ,
                     У  КРУГОВЕРТІ  З  БІД,  ТРИВОГ  І  БОЛІ.
                     
                     ПОЛЕТИМО...  ПОКИНЕМО  УСЕ,
                     І  БУДЕМ  ВІЛЬНІ  ВІД  БУТТЯ  ЗЕМНОГО,
                     З  ТОБОЮ  ПОДОЛАЄМО  МИ  ВСЕ,
                     БО  ЩО  БІДА    ПРОТИ  КОХАННЯ  ТВОГО?
                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013

СНИ.

Коли  одна,  поміж  чужих  людей,
Нікого  поруч,  як  билина  в  полі,  
Я  часто  згадую  той  дивний  день,  
Коли  так  ніжно  пахла  матіола.

Як  ми  малі  бродили  по  росі,
Були  щасливі,  і  такі  веселі,
В  думках  не  було  ні  турбот,  ні  бід,
Життя  несло  нас,  наче  каруселі...

Уже  давно  не  діти  ми  самі,  
Уже  нас  діти  кличуть  :  "мамо"  й  "тату",
Та  в  снах  я  бачу  квіти  у  росі,
І  в  білім  цвіті  вишні  нашу  хату.

Приснилась  мама,  зовсім  молода,
І  тато,  хоч  і  старший  виглядає,
Злетіли  дивні  роки,  як  вода,
І  їх  давно  уже  в  живих  немає.

Тепер  лиш  повертаються  у  сни,
Ті  мальви,  що  цвіли  навколо  хати.
А  я  б    хотіла,  щоб  жили  вони,
Ті  найдоржчі  люди-мама  й  тато.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013