| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Жінко, ти -
море.
Впускаєш у себе притоки,
великі й малі
річки,
вділяєш власної плоті
на лимани,
котрі потім відмежовуються від тебе
піщаними косами.
Взимку тепла,
влітку прохолодна,
ти даєш життя
великим і малим створінням,
несучи їхніми венами сіль
першого гріха,
не відмовляючи нікому
в притулку,
не просячи ні в кого
нічого,
крім
маленької своєї ніші
у складених долонях
єдиного
бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013
Не метушися, жінко,
спокійно! -
п"ятнадцять разів на годину,
перестрибуючи з третьої на першу
сходинку.
Між Содомом і Гоморрою,
Хіросімою й Нагасакі
щодня від перенапруження
вибухають мільйони нервових пружин.
Спокійно, жінко, не метушися, -
хоч тіло уже не слухає,
хоч кров вибиває марш із "Зоряних війн".
Що важче - подих чи погляд?
І стрункість тіла переливається у досконалість
металічних
форм.
Щодня по вулицях
збуджено курсують жінки-
маршрутні-таксі,
привалюючи ноосферу
тягарем своєї
нереалізованої душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013
[b]Культура диму[/b]
[i]Дата виникнення:[/i] В.С. / до н. е.
[i]Матеріал:[/i] глина, для вагінальних американців - ребро.
[i]Робочий слоган:[/i] "Нехай іде воно все порохом!"
[i]Проблема:[/i] людина на 90% складається з води, а не Землі.
О Боже, що ти накоїв?
Якого біса подув на оте зерно,
що валялося
край зліпленої тобою
малому Ісусикові
глиняної цяцьки?
А воно взяло -
і проросло,
закліпало до тебе очима,
потягнулося пальцями,
запросило до свого Раю
з голими бабами й "бабками"
і - не встиг отямитись -
сіло на шию,
наростило прийомних батьків,
перетворило тебе на бренд,
на свою вигадку
з мільйонами
дизайнів.
О Боже, твій кривий експеримент
починає набридати навіть ранішим твоїм
творінням.
По що ж
не кинеш вниз
з десяток блискавок,
небо не звергнеш
чи створиш новий потоп?
Ну, Боже, давай уже, колись -
тебе не вбиває твоя ж любов?
Де в тебе стільки спокою й сили
терпіти цей самообраний народ?
Та давай же, хоча б натякни...
Може, і я тоді
виправлюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2013
Нам сьогодні у цій кімнаті весь день
опадає по пелюстці,
і ми, втомлено їх рахуючи,
нервово повертаємо погляд на кожне
«одинадцять», «двадцять три»,
що хвилює тишу.
Бо сказано, що в цієї троянди
п’ятсот сорок вісім пелюсток і одна
надщерблена.
Після кожної тридцять третьої
спускається ангел
і торкає крилом чиюсь душу,
а остання, та, що надщерблена, –
насправді щасливий квиточок, до раю.
Щоб не порушувати нашої зосередженості,
хтось навшпиньки, через бокові двері
протягом прошмигує і перевертає клепсидру, коли добігає остання піщинка.
Тільки тóму, хто цей рух помітить,
відкривається істина
і лягає
гармонією на серце,
світлом на обличчя.
Виходячи з кімнати, він ще встигає побачити,
як той, хто
протягом прошмигує і перевертає клепсидру, коли добігає остання піщинка,
потім повертається до себе нагору і далі трусить
букет із троянд,
заздалегідь спускаючи
паперових янголів
і проштампувавши
кілька пелюстин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013
Творчість - це крик
однієї душі
до іншої,
крізь час,
простір
й культурні фільтри,
бумерангом повернутий
в себе.
Коли хтось -
творить,
крихти амброзії
бризкають на губи тим, хто поруч стоїть,
заражаючи їх
синдромом вкарбовування у вічності.
І тут вже виходить,
хто кого переважить:
поетова невинність
чи напористість зайд.
Шановні Слапчуки, Антоничі,
Майрінки, Моне, Борхеси й інші янголи,
пробачте, що злизую пилок із ваших тіней,
нашкрябуючи на слово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443119
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.08.2013
Cкурвилися вірші, лізуть кожному в кишеню й нижче,
цілують у пухкенькі губи,
в волоссі плутаються і шугають на коліна,
ховаються за найпишніші палітурки,
ціну собі набиваючи.
А іноді взагалі
себе не цінують, як остання повія,
час від часу просячи прощення в авторів
за спопсованість змісту.
Бо казав один кіт, що вірші –
«це те, що споживається через соломинку».
Мабуть, сам на сам із Абсолютом
або з люлькою
під найкращу музику
тихих часів
і дороге вино.
До крику,
до болю,
до вічної втрати смислу
й народження тисячі інших смислів
у власному серці.
Мовчки, споживати мовчки,
без посередництва куховарок
і заслужених поварів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013
Дощі ідуть –
ми двоє вийшли з берегів.
Весною душу вітер
облеліяв.
Сипнуло щастям до повік,
важезне, впало тіло.
Із тридев’ятих царств,
куди закинув нас прибій
чуття,
ми повертаємось несміло
до храму щастя і гармонії
життя.
Повільно, млосно душу
офіруючи тобі,
зі світу забуття вертаюсь
на твоїх плечах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442140
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.08.2013
Білим фарбований, летів Аполлон
під ноги жриць із острова Пасхи.
Останній акорд виривався із пащі Химери.
Венера, така молода, цноту ховала в фіалках.
Боже, обрав ти собі сто тисяч подоб
і збувся в мільйонах тривіальних фантазій.
Як вершник без коня, блукав від стайні до стайні,
поки в очах блудниці не зустрів своє відображення.
Правда виростає з багна, сміття і куколю,
на руках несучи страждання.
Медаль, що втрачає зворотну сторону,
перетворюється на тавро для знущання.
Юний Будда, кормлячи риб у ставку,
обирав свою долю.
Чи знав би ти ціну любові, якби
не мазохісти вчинили за тебе твій жереб?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2013
Ці вокзали перетинали мене,
як голки полотно.
Я бачила:
крізь мене,
як вени,
волоклися нитки колій
і скапувала з них кров
пригнутої трави.
На спомин про минуле
я виростила ціле поле соняшників,
але, коли вони поспіли,
їх не виїли горобці.
Останньою краплею
став протез.
Коли я відчула себе інвалідом,
вони відчули себе нещасними.
Що відчують вони
коли я відчую себе при смерті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441956
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.08.2013
Ти вже б визначився – чого тобі бракує:
калію чи кальцію,
а то щоразу посилаєш за мною,
і я не знаю, яку нести відраду.
Інколи здається,
що це для тебе звичка
або російська рулетка:
яким на смак сьогодні буде парене молоко
і наскільки міцний воно подарує сон?
А тут бац –
з’явлюся з горнятком теплого чаю,
такого ніжного – мабуть, від м’яти,
а ти глянеш на мене очима малого кошеняти.
Я тихо кивну...
Ось він, момент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2013
[i]Ганні[/i]
Лежу сама у порожній квартирі:
ні його, ні віршів.
Бігає вітер по вікнах,
тремчу на холодній постелі.
У голову лізе купа халеп,
думки зриває на сльози.
Коли б у світі поєднати дві протилежні сили,
не було б нічого. Була б мати й діти.
Тільки ж світ –
це коли верх і спід,
коли на землю летять білі пелюстки,
коли до дьогтю неодмінно
сміх…
Лежу сама у порожній квартирі.
На денці серця зароджується вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
Кімната на вимогу,
кімната на все життя.
Кімната колом:
єдине глядацьке місце й арена внизу.
Хтось
на ній ламає свою долю,
хтось молиться богу без лементу й гаму,
у когось закінчується надія,
у когось – реклама.
Єдине, що єднає
скирту пошрамованих голів і рук, –
це п’ята
під сволок замаскована колона
і п’ятий
вічно донизу піднятий
палець
на руці когось у білій тозі.
А так що століття,
то все ті ж закони,
лиш зрідка міняються на стінах газетні шпалери
й із півночі вітер
приносить голоси Милуш і Ярославн,
коли нишком прочиняються двері
і входить новий кандидат,
не знаючи поки,
що кімната не на його, а когось вищого вимогу.
І той вищий
вихід із неї вигадав один –
як у жорнах.
Morituri te salutant!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
Я виписала тебе з контексту,
я виперла себе з рамок.
Ти – між рядків тексту.
ти – мій гарячий світанок.
На колінах хапаю свободу,
вириваю із себе бруд.
До тебе – як до бога –
чистою,
мій невиправний
Брут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
Заробляю у цьому місті гроші,
щоб було за віщо
тікати з нього,
липучого
як розм’яклий льодяник.
Таке воно
щоразу
у моїх думках –
як візія дантового пекла, застиглого десь
між колами.
Риболовить нами,
закинувши наживку –
максимум его, до біса амбіцій.
Іноді здається:
я поглинута ним майже,
по пояс,
борсаюся,
хапаючи повітря ротом.
А йому на це –
і сміх, і гріх.
Бо й воно в якусь мить
перед нами лежить
геть усе
безборонне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
Від чуття при сутності
має душа стрункішати, перехоплювати дух.
Старий Бодріяр
інтелектуально курить люльку
і думає «а ньом» –
про симулякра енного порядку.
Тушшю провідного бренду
тонуємо скляний погляд,
запиваємо кавою
вранішній відсутній настрій.
Коли на вулиці
людина людині етикетка,
а за усмішки треба платити бозна-яким чудом,
важко спромогтися на щире слово,
особливо для тих, хто його потребує.
Від чуття при сутності
не має душа стрункішати, дух – перехоплювати,
якщо всі довкола – сутності,
а не копії чийогось чуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
Коли годинник розбивається,
ми сходимося в одній часовій площині
й переплітаємося руками,
як нитки у бабусиному светрі.
Тільки-но великі мурахи часу
склеюють докупи механізм,
як ми знову зникаємо
кожен до свого простору,
приречені на цілу вічність
одне одного чекати, як спокути
чи спокуси,
і спрагло віддаватись щастю бути разом.
Ми зліпимо колись
на двох одне позачасся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441399
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.08.2013