| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Остання мить... Кава не допита..
Й залишились ми двоє, сам на сам.
З твоїх вуст злетіла така звістка,
що ми більш не зустрінемось ніколи.
Я не змогла зрозуміти все відразу,
і весь цей час моя душа розривалася на частки..
Цигарковий дим ніяк не розвітрювавсь в кімнаті,
і все навколо приносило нещастя.
А ти цим часом кохався вже із ними
дівчатами які до тебе липли,
але ж колись говорив до смерті вірним будеш!
Мені слова ці так в голові засіли,
Невже таке для тебе не в новину?
Й іншим ти таке ж говорив?
Травив серця одне за одним...
Але я буду сильною, переживу!
І прийде день коли це все зміню.
Більш не дозволю себе я зневажать!
́́́́́Бо ти, лише невдала капля в морі,
І я , як ти колись, розпрощаюся з тобою. ́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013