| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Співатиме місто вечірній романс,
Клаксони завиють про втому маршруток.
Єдиний, здається, у міста набуток –
Що вечір осінній іще не загас.
Що вечір осінній іще не загас,
Але обіцяють в новинах: «Загасне.»
–Не треба, невчасно. Не треба, невчасно.
Але у новинах не слухають нас.
Але у новинах не слухають нас.
У цьому етері нікого не чують.
І тільки цига́рки по вікнах бунтують,
Аби на хвилину затримати час.
Аби на хвилину затримати час,
І зникнути в дим, розчинитися в ньому.
А вечір сховався, куди – невідомо.
А місто співає нічний вже романс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013
Утома накриває з головою.
Сидиш і медитуєш віршуванням.
Зачепить випадково хтось рукою –
Вже вдома. Олексіївська. Остання.
«Per aspera ad astra» лиш повториш.
Думки ж до болю світлі, наче зорі.
Дзвінок. Мовчиш. Не хочеш. Не говориш.
Потрібні все одно байдужжям хворі.
Лунають ще у серці ча-ча-ритми.
І ледь волочиш ноги, та щаслива.
Надія повернулась – виє ридма…
І знов ти пробачаєш цю зрадливу.
А вдома тихий спокій, спокій, спокій.
Гарячий чай, і душ, і «Океани»…
В вікно загляне вечір темноокий,
Загоїти воліючий всі рани…
Утома накриває з головою.
Сидиш і медитуєш віршуванням.
Давно вже не була в житті живою –
Життя ж бо розчинялось в існуванні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013
Ти вже, мабуть, не будеш почутим,
Мій поете (чи недопоет).
І у час порожнечі й спокути –
Ти і Я. Тільки вдвох. Тет-а-тет.
Я вмовляю Тебе не вмирати,
Ти ж прощальної вже заспівав…
Я рахую години до втрати,
Ти вже слабнеш. Ти стогнеш. Ти впав.
Може, будеш колись ще почутим,
Мій поете, що йде в небуття?!
Ти для мене – страшенна отрута,
Ти – єдине моє каяття.
Відмовляєшся вже говорити.
Я втрачаю Тебе, мій поет!
Вже, напевно, Тобі не створити
Твій найкращий, поете, сонет…
Ляментую, волію, молюся,
Переповнююсь болем ущерть.
Над тобою, поете, хилюся
І читаю твою віршосмерть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013
Сьогодні весна увірватись хотіла,
Але не вдалося, ще сили нема.
Зима ще тримає і душу, і тіло…
І вітром холодним усе обійма…
Сьогодні сніги замітають провулки,
Асфальт окупований льодом крихким,
А бідна травинка шукає притулку
В безмежжі холоднім, самотньо-пустім.
І всі вже забули, що буде ще сонце.
Зажура із мас поспішає кудись…
Водій у автівці, відкривши віконце,
Видмухує дим тютюновий у вись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013
І вже не видно метушні,
Є тільки холод, тільки сніг...
Меланхолія, мов у сні,
І кроки виснажених ніг...
Ще зовсім трохи й буде він,
Хвилинний смуток у метро;
А потім вітер навздогін
І люди, кутані в хутро́…
Уже і вечір догора,
Буденність стомлена давно.
І тільки світло ліхтаря
Печально дивиться в вікно.
Гуляє туга по дворах,
Вона ж бо править тут тепер.
Вона і в небі, і в зірках.
І навіть світ навкруг завмер.
Завмерли люди і авто,
Завмер і сніг, холодний цар.
Як не живе в житті ніхто,
А тільки туга та ліхтар...
Ось так і буде відтепер.
Для хвилювань причин нема,
Це просто втома. Світ не вмер.
Це просто так прийшла зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013
Не помирай, скривавлена країно,
Ти дотягнись до то́го колоска…
З останніх сил, та будь не на колінах!
З останніх сил, та стисни кулака!
«Не помирай» – це моляться так зорі,
Коли вночі все тихшає навкруг…
І лиш страждання, смерть і дике горе
Сплелися в біль безмежних завірюх.
Не помирай, голодная дитино…
Усе до крихти вимели із хат.
Це твоя доля, славна Україно,
І твоя совість, ти, червоний кат.
А він святкує – ясно, де там совість,
А він танцює в Тебе на кістках,
А Ти голодна. Він Тобі натомість
Лиш понаносить голоду в мішках.
Горять по вікнах пам`яті шматочки,
Палають в серці вогнищем страждань.
І ходить ніч у траурній сорочці,
Аби приспати шум Твоїх ридань.
Бо їх щоразу чути, коли осінь,
Коли похмуро, сіро, листопад…
Вони в вітрах, у неба безголоссі…
Летять в серця потоком канонад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013
Сьогодні субота.
Не сталось нічого,
Лиш всоте і всоте –
Кімната убога …
А завтра неділя.
Нічого не буде.
У когось весілля,
Хтось просто паскуда.
І от понеділок.
Він схожий на вчора:
І сірий відтінок,
І сум коридору…
Уже і вівторок:
(Ти буцімто камінь);
Наповнюєш морок
Пустими думками…
Уже середина
Потроху минає.
Інертна людина
Усе зависає…
Четвер не бариться
Тебе вже злякати.
Але не боїшся
Ніякої втрати.
У п’ятницю гості,
Якіїсь гулянки…
Заповнили простір,
Побили всі склянки.
Субота. В палаті
Нічого не сталось.
Людина в халаті
Чомусь усміхалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Пусті обіцянки. Закриті на правду очі…
Постійні зневіри, дощі та короткий сон.
Короткі розмови, короткі і дні, і ночі,
Короткі сигнали, мовчання і телефон…
Пусті нарікання. Невміння бодай сказати
Про щось надважливе. Постійний навкруг туман.
Коротка взаємність. Бажання душі вмирати.
Бридкі поцілунки крізь осад, що впав з оман…
Пуста порожнеча, що ллється дощем у душу…
Постійна постійність маразму дає плоди…
Чомусь у воді ти – невтомно кричиш про сушу,
Чомусь коло сонця – ти молиш тії ж води…
І сидячи в барі, де дим тютюновий душить,
Не дивлячись, звісно, що вийшов давно закон,
Сумує людина, не здатна вже місця зрушить, –
Навис над думками одвічних проблем циклон:
Кохання і зради? Чи може життя та смерті?
Ніхто не впізнає, у кого та що болить.
Про вічне у барі, де стіни давно обдерті.
І келихи б`ються. І гул, наче дощ, дзвенить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013