| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Не надійся, мій кате! Королеви ніколи не плачуть!
Чи конюший, чи паж – на роду їм не писано трон.
Ніч минула. Світа… Розвидняється думка. А значить
Королева ніколи у твій не потрапить полон.
Відійди! Залишайсь на своєму належному місці!
Більш ні кроку – не смій – до покоїв моєї душі!
Хай осиплеться біль і струхлявіє вицвілим листям
І наступна весна розцвіте у новому вірші.
Відійди! Повертайся до рівні своєї – прислуги.
З нею, десь в курнику, насолоджуйся співом півнів.
Королева хотіла надійного вірного друга,
Але паж – не король! – Забаганка на декілька днів.
Як посмів ти мені без наказу з'явитись, юначе?!
Ти ж казав, що боїшся – «королеви приносять біду»?..
– Королеви – підносять! І з колін підіймають. Й не плачуть
Лиш тому, що постійно у черні вони на виду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013