| Сторінки (2/147): | « | 1 2 | » |
Яскрава зелена спідниця до колін. Зверху неймовірно легка, невагома блуза кольору паленого цукру. Пікантні ґудзики на вирізі блузи слугують скоріше декором, аніж виконують свою першочергову функцію. Під їхньою вагою кромка тканини нарочито відхиляється, відкриваючи погляду обриси звабливої фігури. На ногах шкіряні помаранчеві балетки. Шию прикрашає крафтова прикраса на срібному ланцюжку - долька мандарину. У вухах срібні сережки-монетки з персиковим перламутром. Білизна… Кому потрібна білизна? Старанно пофарбоване в чорний колір волосся невимушено спадає у зачіску боб-каре. Це вигідно виділяє витончену шию. Норовливе ластовиння прикрашає правильної форми обличчя. Зелені очі підведені димчасто-салатовими тінями. Вуста - природного кольору. Навіщо штучно домальовувати те, що природа сама підмальовує в правильні моменти?
***
Нагорі щось глухо бахнуло, почулися придушені крики… Повіки неохоче піднялися і очі вихопили звичну картинку - білосніжну кухню, обставлену купою горщиків із рослинами. «Дурні сусіди…». Повіки знову поволі опускаються, образ почав повертатися.
***
Що з руками? Манікюр - зайвий. Персні? Ні, ці руки будуть робити магію, все зайве залишається у акуратних скриньках для прикрас. Все майже готове, лишилося саме цікаве. Декорації. Недолуге слово, не те… наче все несправжнє… Але ж тут все абсолютно реальне. Добре, менше з тим. По-перше запах. Відчувається запах любистку і прянощів, кориці можливо. Так, кориці і свіжих яблук. Бо тільки що, ці вмілі руки створили кулінарний шедевр - запашні пиріжки. Кулінарія - теж магія. А любистком пахне її тіло і волосся. Вона знає цілющу силу цієї дивовижної рослини. По-друге час. Близько четвертої по обіді. Сонце ще достатньо високо, але день вже йде на спад. Скоро почнеться чудове надвечірʼя. Це той особливий час, коли спека вже не допікає, а прохолодний вітерець ніжно пестить тіло. Логічно випливає сезон - літо. Кінець червня. Чудово. Що далі… що далі…
Вона сидить на деревʼяних східцях біля відчинених дверей своєї невеличкої хатини. Вона вже не бачить себе збоку, вона вже повністю там…
Хатинка розташована на мальовничій галявині, що оточена з трьох боків густим хвойним лісом. Камʼяна криниця-журавель праворуч. Брили рясно обвиті мальвами. Ліворуч розбиті охайні овочеві грядки. Якщо дивитися на галявину з хатинкою з висоти пташиного польоту, то вона скидається на яскраву краплину посеред темно-зеленого полотна. Тоненька вершинка краплини - то вихід у лоно дикої природи, або ж вхід до затишного помешкання, залежно від напрямку руху. Переспів птахів відволікає її від роздумів. Вона дивиться на свою ніжку в помаранчевій балетці. Треба зробити крок. Підводиться, впевнено ступає на травʼяний килим. Який мальовничий контраст її черевичка і зе́лені, що рясніє під ногами.
Вона бере плетений кошик і крокує до лісу. Стежка в’ється вузенькою змійкою в саму гущавину. Обабіч височать столітні сосни. Дерева - то її охоронці, вартові, що стіною закривають чарівне помешкання від небажаних поглядів. Де-не-де вигулькують червонющі капелюшки мухоморів. Значить десь поруч є і їстівні гриби. Та це окреме свавільне царство поки що не цікавить її, їй ближче світ флори. Нехай пухнасті білочки смакують грибами, вона досліджуватиме їх пізніше. Не зараз. Попереду проступає березовий гай, а за ним колючі зарості дикої ожини і шипшинові кущі. Це умовна відмітка, далі починається вже не такий щільний мішаний ліс. За кілька годин вона дістанеться до мальовничого озера. Дорога довга, але легка. Вона насолоджується кожним кроком і всотує енергію родючої землі.
Нарешті вона виходить на узлісся і її погляд вихоплює блискуче плесо, оточене різнобарвними луками. Надмірно зволожений ґрунт, вкритий багаторічними трав'янистими рослинами, пашіє немовби молода дівчина перед парубком. Вода мерехтить у сонячному сяйві, як дорогоцінне каміння. Вона прийшла. Час наче зупинився, тільки тополиний пух літає довкола, як чарівний збирач дорогоцінного квіткового пилку. Вона відставляє кошик і лягає горілиць на встелену травами землю. Лягає, як дитина, розкинувши руки. Всі діти знають - якщо хочеш навіяти захоплюючі пригодницькі сновидіння, то маєш відкритися цьому світові. Тож вона поволі провалюється у зачарований, майже дитячий, сон. Дрібні комашки дзижчать над її обличчям, та вона сприймає цю дивовижну музику, як колискову.
Сутінки опускаються на землю і все її нутро починає линути за покликом природи. Вона прокидається, сідає, повільно підгортає вкриті яскраво-зеленою спідницею ноги під себе, зливаючись із травою. Руки спрагло тягнуться до неба. Тепер вона схожа на магічну квітку - зелений пагін увінчаний ніжними напівпрозорими пелюстками. Глибоко вдихнувши сутінкове вологе повітря, зводиться на ноги і простує на берег озера. Повільно починає знімати з себе одяг і м’якеньке зручне взуття. Обережно складає купкою на березі біля очерету. Далі ступає на прохолодний пісок і поволі занурюється у темну воду. Берег під водою нерівний, озеро глибоке. Вона легенько відштовхується від дна і поринає у обійми стихії. Пливе, як русалка: звивається, кохається із хвилями. Потім спритно перевертається на спину і віддається легкій течії. Течія тримає і загойдує її, як дитину в колисці. Енергія стихії наповнює її водою наче глиняний глечик. Рожево-синє сутінкове небо швидко стає майже чорним. Ніч прийшла… Її біле тіло на тлі темної води, білий місяць на тлі темного неба - вони наче віддзеркалення один одного. Пора…
Вона вправно перевертається на живіт і стрімко пливе до берега. Виходить із води, як стародавнє божество, поступово набуваючи чітких обрисів. Випроставшись на березі, віддає своє лискуче тіло нічному вітрові. Він пестить її і осушує пружну молоду шкіру. Вона вбирає його енергію, як дорогоцінний дар. Підходить до кошика і видобуває з нього маленький срібний ніж. Вкрадливою ходою занурюється у море пахучих трав. Її зір, наче зір дикої кішки миттєво розпізнає правильні рослини. Вона старанно зрізає стеблини, складаючи одна до одної. Ще, і ще, допоки руки не наповнюються цілющим букетом. Вона обіймає оберемок та по-материнські притискає його до оголеного тіла. Занурює обличчя у букет із трав і вдихає тисячі неймовірних запахів. Крокує до кошика, лагідно вкладає в нього свіжозрізану зелень та ніж. Потім дістає чудернацький інструмент. Приспособа, що могла б викликати немало здивованих поглядів, втім, слугує їй за звичного помічника. Це дві жердинки: одна з виямкою посередині, навколо другої обвита мотузка. Скрадаючись як нічний мисливець, вона підходить до заздалегідь заготовленого кострища поодаль від дерев і трави. Величезна купа вправно складених дровеняк і гілочок, що сягає її власного зросту, височить посеред утоптаної галявини. Всівшись на землю, наче для молитви, вона широко розсовує коліна і підкладає під них жердинку з виямкою. Другу жердину примощує до виямки, бере руками кінці мотузки з обох боків і починає енергійно смикати в сторони. Деревина ошаліло треться об деревину - це майже еротичний процес. Нарешті перша іскринка стрибнула у бік кострища. За нею друга, третя і так поволі червоні язики полум’я охоплюють сухі гілки. Вона відкладає подалі інструмент і починає активно дмухати, розпалюючи багаття. Жар став нестерпним, довелося відійти на декілька кроків назад. Зачаровано вдивляючись у дивовижний танок полум’я, вона починає повільно рухатись по колу, пританцьовуючи. ЇЇ тіло безсоромно вигинається у дикому танці, повторюючи змієподібні рухи вогню. Поступово, з кожним колом, вона збільшує відстань від вогню і зрештою опиняється на необхідній дистанції. З диким вереском, вона раптом зривається з місця і несеться прямо до ватри. За кілька кроків до, відштовхується і стрибає через бурхливе полум’я. Закидає голову і нічну тишу прорізає її божевільний сміх. Різко обертається і знову мчить до вогню. Кожен стрибок сповнює її тіло шаленою нескоримою енергією. Нарешті вона спиняється і опускається на землю, сідаючи по-турецьки. Багаття поступово стишує свій танок, а вона зачаровано вдивляється, допоки останні багряні язички гаснуть.
Встає, піднімає вогнедобувний інструмент і крокує до берега. Вкладає у кошик жердинки, тягнеться до одягу. Поволі одягається і дістає із очерету дерев’яну баклажку. Вона зачерпує баклажкою воду і старанно носить до згарища, раз за разом заливаючи тліюче вугілля. На очах чорна вулканічна маса сивіє і останні струмочки диму випорхують до неба. Свіжий нічний вітерець вимогливо підштовхує її у спину. Вона готова повертатися. Хапає свій кошик зі скарбами і прямує у гущавину лісу. Година за годиною, крок за кроком вона мандрує у своєму магічному світі. Пружна хода, ясні і чисті думки свідчать що і її тіло, і душа оновилися. Переродження, яке своїм масним поглядом не зафіксувала жодна жива людина. Лише природа була мовчазним свідком цієї дивовижі.
Вона тріумфально входить до своєї галявини, до своєї крапельки. Перші золотаві промені сонця освітлюють її дорогу. Співи пташок, шубуршіння звірини - це все звуки якогось дивного злагодженого оркестру, що супроводжують її ходу. Новий день починається, життя починається знову. Вперше їй стає мо́розко, мурашки рясно вкривають шкіру. Їй хочеться спати.
Вона підіймає голову і дивиться на верхівки дерев - їх наче полум’ям охопив світанок. Сонце лине все вище і його яскраве проміння засліплює їй очі. Вона мружиться.
Далі секунда темряви, що тягнеться немовби вічність і вдалині з’являється тоненька смужка світла.
***
Повіки поволі піднімаються і погляд вихоплює її білосніжну кухню, залиту ранковим світлом. Вона підводиться з підлоги і повертається до вікна. Тринадцятий поверх - неймовірний краєвид. Вкрите світанковим серпанком місто ще спить. Мурашки так і бігають по шкірі, манячи її у тепленьке ліжечко. Але вона задумливо завмерла біля вікна. На ній домашня квітчаста сукня. Біля босих ніг стоїть кошик з запашними травами…
Лариса Сорокіна Присвячено Аллі Веремієнко - так я тебе бачу…
29.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024543
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
Твої очі з грозового неба,
Твої коси, як пшеничне поле.
Я, як в дзеркало, дивлюсь на тебе.
Бачу ту саму жагу до волі.
Смутки, радощі, безмежність світу -
Все в тобі зіткалось павутинням.
Зими, весни, осені і літа,
І бажання, як боги всесильні.
Ти замріяна життям блукаєш,
Все підкорюєш нові вершини.
І несамовито надихаєш,
Мчишся швидко в далечінь без спину.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
На все свій час, всьому своя мета.
Комусь світило, а комусь облуда золота.
Де срібний серп і там де вранішня сльоза -
Пустила пагін чарівна лоза.
Туди, де синє марево іди.
Одна до одної лозини поклади,
Держак з осики та мотузочка проста.
І враз підкориться магічна висота.
Дивись на захід, набирайся сил.
Щоб вверх, як птах злетіти! Птах без крил...
Чекай на ніч, коли зоря зійде.
Турботи з пліч! Нехай вона тебе веде...
Але ж мовчи! Мовчання - то святе.
Доки мовчиш, лоза собі росте.
Холодним духом обіймає ніч поля.
Як на долоні розстилається земля.
Шалені пахощі весняних диких трав
Підкажуть путь. Вперед! Бо час настав!
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
А в очах дощове небо.
А в очах сиві тумани.
За плечами носити не треба
Ту біду, що ходила за нами.
Наче птаха серце тріпоче,
Розправляє сполохано крила
І блідими вустами шепоче,
Що лишатись на місці несила.
Ген за обрієм, за небокраєм
Розпускаються барвами квіти.
Навіть той, хто ногами ступає,
Часом може до неба злетіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Така і сяка.
Солодка й гірка.
Усміхнена й люта,
І вільна, й прикута.
Сонцем зігріта,
Дощем оповита.
Умита у росах,
І взута, і боса.
Шалена й спокійна.
Знесилена й сильна.
Запалена й згасла.
Щаслива й нещасна.
По стежках, стежинах
Упевнено лину,
Стрибаю й кочуся.
Смілива й боюся.
В минуле, в майбутнє.
Присутня й відсутня.
Спиняюсь і знову,
І вверх, і додолу.
До вітру, до неба.
Бо так мені треба.
Бо так, бачте, хочу!
Кручу і морочу.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
Як влучно і невчасно
Гепає по спині
Кришка унітазу
Рано-вранці, в шість.
Ледь відкриті очі
Вирячиш одразу
Й серце з переляку
В грудях застучить.
Сонечко весняне
У віконце світить.
Пташечки співають,
Вітер шелестить.
Ти ж неначе квола,
В дві ноги кульгава,
Напівмертва качка
Сунеш каву пить.
А надвечір знову
Впевнена й рішуча
Стелиш своє ліжко,
Щоб заснути вмить.
Та якимось дивним,
Неймовірним чином -
Три години ночі,
А воно не спить!
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Мрак, не видно ни души.
Кот хрустит в ночной тиши.
За окошком первый снег.
Все затихло слезы, смех.
Все в кроватках сладко спят.
Только я жру все подряд.
Ой, пардон, со мной мой кот
Набивает свой живот.
Мы вдвоем в ночной тиши,
Рядом с нами ни души.
Только тихо снег идет...
Кто-то спит, а кто-то жрет...
Лариса 01:38
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856722
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2019
Я вспоминаю твои губы,
Такие пухлые, такие нежные.
Я так хочу! И, слышишь, буду!
Такая дикая, небрежная.
Что бы в твоих руках умелых,
Терзаясь муками сомнения,
Купаться в поцелуях смелых
И поддаваться наваждению.
Касаясь кончиками пальцев
Твоей щеки мужской, горячей,
Надеяться и упиваться
Твоей душой шальной, незрячей.
И растворяться каплей пота
От диких сказочных утех.
И забывать про все заботы,
Что б слышать твой задорный смех.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856127
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2019
Не треба більше із запа́лом
Мені казати про життя.
Що ти віддав, що я відда́ла –
То все відійде в небуття.
Краєчок неба світло-синій,
Промінчик сонця – ось, що є.
У цім краю чи на чужбині
То дійсно вічне, то моє.
В моїх думках уваги варте,
Лиш те, що з серцем в унісон.
Нема життя без сліз, без гарту!
Лиш через кров спокійний сон.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2019
Мені гірко, гірко й неприємно.
Присмак втрати влігся на вуста.
Все, що робимо,
Ми робим не даремно.
Взяв – віддай.
Тут логіка проста.
Депресивно...
Ні! Я так не хочу!
Все! Завіса.
Хто є хто? Та вже не в тому річ.
Нащо світлу голову морочу?
Йдіть до біса!
Най приходить ніч!
Ніч малює зорями на небі.
Ніч така приємна і густа.
Дихаю так глибоко!
Напевно,
Знову щось нове в мені зроста.
Мені краще.
Краще, як ніколи.
Позаяк сама собі мігрень.
Присмак меду
Відганяє втому
І чарує знов прийдешній день.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2019
Я просто выпью кофе.
Немного помолчу.
Как часто я не знаю сама чего хочу!
Как мячик отбиваюсь
От стенок вновь и вновь.
Как часто я гоняюсь, сбивая ноги в кровь!
Я чувствую, я вижу...
Но лучше обманусь.
Как часто ненавижу, того чего боюсь!
Так бережно, так сладко
Глотается обман.
Как часто просто гадко... Как часто стыд и срам...
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844560
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2019
***
Мое сердце рыдает,
А я просто молчу...
Если это любовь,
То я не хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841609
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2019
Ты как наркотик.
Слышишь? Как наркотик!
Считаю эти долгие часы,
Когда улягусь вновь на твой животик,
Чуть бедра подниму, открою ротик
И растворюсь в объятьях срамоты!
Пусть губ твоих медовых
Нежный шепот
Уносит в эротический экстаз.
Пусть мой невинный тихий-тихий ропот,
Ударов сердца умирающего грохот
Объединяя убивает нас.
И пусть мы обессиленные рухнем.
Прольемся, словно летняя гроза.
Сгорев дотла тихонечко потухнем.
И босиком с тобой бегом на кухню!
Жевать, болтать, смотреть глаза в глаза.
Ты мой наркотик!
Слышишь? Мой наркотик!
С тобой огнем горит моя душа.
Когда я лягу вновь на свой животик,
Чуть попку подниму, открою ротик
И ты войдешь в меня лениво, не спеша...
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841563
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2019
Коли уваги варте щось –
[b]Не поспішай.[/b]
Цінуй хвилину кожну, як останню.
Лиш серце слухай і
[b]Не залишай[/b]
На потім всі омріяні бажання.
Якщо душа співає –
[b]Усміхнись.[/b]
І світ навколо стане яскраві́шим.
Коли заплачеш –
[b]Вчасно зупинись.[/b]
Не пропусти щось дійсно важливіше.
Коли уваги варте щось –
[b]Цінуй.[/b]
І вдячний будь за все, що нині маєш.
Лиш серце слухай і
[b]Завжди цілуй[/b]
Лиш тих, кого насправді ти кохаєш.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2019
Кожен новий день -
Це нові мости.
Кожен новий шлях –
Унікальний вибір.
Тисячі шляхів,
Всі їх не пройти...
Перед кожним знак,
Щоби ти не схибив...
Десь далеко там
Інше є життя.
Десь далеко там
Живуть інші люди.
А навколо нас
Тіні, міражі
Лиш того, що є,
Що було і буде.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2019
Я была сегодня счастлива во сне.
Мне снился сад с красивыми цветами.
И птицы в небе с сизыми хвостами
Все щебетали, словно улыбаясь мне.
Весной дышали улицы и ветер
Ласкал меня, шептался в волосах.
И я была счастливей всех на свете.
Такое счастье знают только дети.
Такое счастье может быть лишь в снах.
Мой каждый шаг был легок и приятен.
Мой каждый вздох дарил спокойствие и блажь.
Был целый мир и я в его объятьях,
Как девочка в простом и легком платье,
Была, как дивный сказочный мираж.
И сон прошел... И мне пришлось очнуться.
И осознать, что я уже не там...
Мне захотелось просто улыбнуться,
Закрыть глаза и больше не проснуться,
Оставив свою жизнь красивым снам.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833764
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2019
А до нас прийшла весна
І чарівна і красна!
Діти водять хороводи
І течуть струмками води.
Все радіє і цвіте,
І життя нове росте.
Весело птахи співають –
Сонце ясне прославляють.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2019
***
Время имеет значение.
Время имеет границы.
Лишь два раза в году затмение.
Лишь весной возвращаются птицы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829263
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.03.2019
Какие розовые губки!
Какие сладкие! Как мед!
В такие нежности минутки
Все тело возбужденно ждет.
Когда волной накроет радость
И эта радость не спроста.
У каждой женщины есть слабость
На поцелуи… не в уста.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823314
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2019
Быстро-быстро! Кап-кап-кап.
Снег растаял, дождь пошел.
Капли влаги на руках.
Все легко и хорошо.
Поменяется узор
Зимних улиц много раз.
Будет щупать томный взор
Бесконечность лунных фаз.
Лужи, грязь, сугробы, ночь…
Странной жизни колесо.
Дни ручьем сбегают прочь
И меняется лицо.
Изменяется портрет
И за ним другой пейзаж.
Постоянству места нет.
Бытность делает вираж.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2019
Унылы дни, унылы ночи.
Нет трепета от наших встреч.
Я не хочу, и ты не хочешь.
Так есть ли смысл все беречь?
Мне кажется, пора прощаться.
Ты не придешь, и я уйду.
Нет смысла больше возвращаться.
Ты не спешишь, а я не жду.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821072
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2019
Невчасно…
Невчасна,
Глибока й пуста.
Невпинно…
Невпинна,
Складна і проста.
Завзято…
Завзята,
Солона й терпка.
Сміливо…
Смілива,
Сумна і жорстка.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2019
Заховаюся в морок, в темряву.
Залишу на собі лише спіднє.
Як сухе оголене дерево…
Відьма.
Загорнуся думками і мріями.
Наковтаюся власного сорому.
Не почую за тими надіями
Ворога.
Наче пролісок весну́ чекатиму.
Вся знекровлена й вбита свавіллям.
Здичавіла й розбита шукатиму
Зілля.
Переможена стану незламною.
Диким вітром здіймуся над нивами.
А тоді повернуся дощами,
Зливами.
Хай думки заплітаються косами,
Хай змією звивається тіло.
Непокірна з ногами босими
Сила.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2019
У меня есть красивый цветок,
У него есть другие цветы.
Для меня сухой лепесток
И в придачу желанья, мечты…
У меня есть красивый портрет,
Он висит на стене у окна.
У него есть мазки и цвет.
У меня есть под ним стена.
На столе в белой чашке чай,
Где-то там чей-то букет.
У него есть солнечный май,
У меня в сентябре его нет.
У двери пара сапог.
Было две, а теперь одна.
В руках смятый листок
И бокал сухого вина.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820910
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2019
* писали з донькою в школу
Жив собі один ведмідь,
Справ він мав чимало.
Хочте вірте, хочте ні,
А зима настала.
Літо, осінь і весну
Наш ведмідь, як бджілка!
Підпиляв стару сосну,
Де зламалась гілка.
Дамбу намостив бобрам,
Озеро розчистив.
Все встигав він тут і там,
Все про справи мислив.
Навесні саджав город,
Зайцю в допомогу.
Літом камінці носив
На сільську дорогу.
Осінь золота пройшла –
Всі ведмедю вдячні.
А ведмідь худий-худий,
Аж дивитись лячно!
Всім ведмідь допомагав,
Забувавши їсти.
А тепер зима прийшла,
Вже й в барлога лізти…
Тільки, ось, живіт бурчить,
Наїдку не знавши.
Снігом вкрилася земля,
Їжу всю сховавши.
Сів ведмідь під свій барліг
І засумнівався.
Всім він радо допоміг,
Тільки сам зостався.
Бо про себе він забув,
Про свої потреби…
Турбувався він про всіх,
А й про себе ж треба!
Та на щастя лісові
Друзі позбігались.
Кожен щось йому приніс.
Друзі турбувались!
І подяку надали,
Грамоту приклали.
На останок, як могли
Розуму навчали:
- Ти завжди допомагай
Друзям у роботі.
Та й себе не забувай
У своїй турботі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
Тік-так – тихо так.
Скрізь пітьма – я сама.
День, ніч – тягар з пліч.
Все пройшло, десь пішло.
Нема бажань – нема вагань.
Тихо так. Тік-так.
Один, два – всі слова
Геть з думок. Вийшов строк.
Хай іде – щось знайде.
Все, нема. Я – пітьма.
Тік-так – тихо так.
Тік-так – тихо так.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018
Такий стрімкий, невпинний.
Такий невинний.
[b]Сором’язливі очі…[/b]
Та безсоромні дії!
Руйнуєш всі надії.
[b]Так, безсоромний ти…[/b]
З солодкими вустами,
З умілими руками.
[b]Сором’язливі очі…[/b]
Тримаєш міцно душу
І я коритись мушу.
[b]Ой, невблаганний ти![/b]
Торкаєшся мрійливо,
Всміхаєшся звабливо.
[b]Жадані твої очі…[/b]
Так солодко кохатись,
Змією вигинатись.
[b]Ай, ненаситний ти![/b]
Скажено серце б’ється
І тіло віддається.
[b]Прокляті твої очі![/b]
А щоб ти провалився!
Та звідки ж ти з’явився?
[b]Не йди, прошу не йди…[/b]
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
Привіт, друже, привіт.
Здається ми сумували.
Шалений навколо нас світ.
Короткі в житті інтервали.
Немає й хвилини часу,
Щоб душу з тобою відвести.
Події нас стрімко несуть.
Бурхливі думки мозок пестять.
Як справи, життя? Як ти сам?
У мене все добре, напевно.
Сьогодні я тут, завтра – там.
Все – клас! Не хвилюйся даремно.
Ти гарний, такий, як завжди.
В очах та ж спокуслива нотка.
Цілунок? О ні, ні, зажди.
Нехай зустріч буде коротка.
Давай не псувати цю мить.
Давай просто так, очі в очі.
Хай спогад в душі не горить.
Хай будуть спокійними ночі.
Що ж, друже… Напевно, бувай.
Лиш усмішку ніжну лиши.
Чекатиму, ти теж чекай.
Писатимеш? Ні, не пиши.
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
Я вдохновляюсь, я дышу.
И с каждой каплей дождевой,
И с каждым шелестом листвы -
Я чувствую себя живой.
Мой взор улавливает тень.
И привкус сладости во рту.
Я ощущаю этот день,
Я чувствую, как я иду.
За шагом шаг, за вздохом вздох.
Манящий розовый закат…
Каштаны, клен, чертополох…
Улыбка и ресничек взмах.
И я дышу, и я смеюсь.
И с каждым солнечным лучом
Я продолжаюсь, льюсь и льюсь.
И жизнь бежит, жизнь бьет ключом!
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811572
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.10.2018
Тишком-нишком, крадькома,
Ніжками навшпиньки.
Йду туди, куди нема
Жодної стежинки.
Роззираюсь навкруги
І питаю в тіні –
Де ж це опинились ми,
Сонні і невпинні?
Що чекаємо знайти?
Головне – навіщо?
Та продовжуємо йти –
Шукачі ми ті ще…
Сонце сіло, ніч прийшла.
Світло раптом зникло.
Зникла й тінь…. Піду сама…
Я до цього звикла.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Жовтогаряче твоє тіло
Злітає стрімко листям вниз.
Мені шалено закортіло
Прийти до тебе в старий ліс.
Відчути запах ностальгії,
Торкнутись тишею думок.
Повільно опустити вії
І впевнено зробити крок.
Обрати навмання стежину
Та мовчки йти у забуття.
Забути все і без упину
Творити вже нове життя.
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Не хочу! И зажмурюсь на миг.
Пусть исчезнет вся горесть и боль.
Не хочу, к черту все, черт возьми.
Пусть мое остается со мной.
Сны, раздумья, явь и мечты –
Все мое, не хочу отдавать.
Обещанья, слова – все пусты.
Нет, не слышать не нужно, не знать.
Все вопросы имели ответ,
Диалоги летели в ничто.
Забывали…
Желания нет
Разбирать то что было…. прошло.
Нить тончайшая держит сердца,
Но не все, лишь особых людей.
Рвется нить. Рвется нить без конца.
Нет нужды больше, нет нужды в ней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776248
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2018
В моїх очах,
В твоїх очах
Той самий подив,
Той, що вабить.
Вантаж той самий на плечах.
Додолу, вниз
Так само давить.
Мої вуста,
Твої вуста
Одне й те саме
Знов шепочуть.
Ти не простий…
Я не проста…
Й ніхто миритись з тим не хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017
Если радостно, то все вокруг смеются.
Если счастливы, то птицами порхают.
Влюблены – сердца с надеждой бьются.
В предвкушенье не идут – летают.
Грусть – тогда на сердце не спокойно.
Страшно – значит хочется сбежать.
Плачут, если очень-очень больно.
И молчат, когда нет сил сказать.
Могут ли заснуть, когда разбиты?
Могут мыслить если в сердце нож?
Могут есть, когда до верха сыты?
Могут?!
Значит эти чувства – ложь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758724
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2017
Тихо шепоче натомлене листя.
Десь соловейко співає пісні.
Мовчки дивлюсь в нічну темряву неба.
Голову мучать думки голосні.
Полохливо в середині, тихо назовні.
Час зупиняється, часу нема.
Десь упереджена, занадто збентежена.
Мовчки дивлюсь в нічне небо сама.
Спокій навколо, спокій природи.
Хай би його та й у серце мені.
Денні забави, буденні пригоди
Душу тримають, як руки міцні.
Стомлене листя, натомлені трави.
Тихо-тихесенько вітер співа.
Денні пригоди, буденні забави,
Гострі думки і застиглі слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017
Колишеться за вітром,
Шепочеться з росою
Трава з яскравим цвітом,
Зі спиною стрункою.
Зелені коси в небо
Звабливо розпускає.
Додолу гнеться ніжно,
Лоскоче й забавляє.
Неначе спрагла жінка,
Веде танок магічний.
Милується закохано
В своїй красі довічній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2017
Я не нова́ і не цікава книжка.
Давно прочитана
І вирвані сторінки.
Моя обкладинка подряпана й затерта.
Я не нова́…
І аж занадто вже відверта.
*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2017
Бывает очень нужно громко крикнуть.
Рот открывается, а голоса нет.
К тяжелым мыслям невозможно привыкнуть.
Забыть, не помнить возможности нет.
Казалось, время проходит и лечит.
Улыбка вновь озаряет твой путь.
Но есть поступки, которые калечат.
И все назад невозможно вернуть.
Одна ничтожная, гадкая мелочь
Способно все изменить навсегда.
И как бы сильно тебе не хотелось,
Ее исправить нельзя без следа.
Ведь все что делаем мы – отпечатки.
От рук, от ног, от души от сердец.
Несемся в жизни вперед без оглядки,
Как будто ей не настанет конец.
И вот, когда ты и не ожидаешь,
Спокойно дышишь, спокойно живешь –
Удар из прошлого вдруг получаешь,
Так, будто в тело твое вошел нож.
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735538
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2017
Ты подбираешься ловко,
Но ты не тронешь меня.
Ты будешь молча смотреть,
Как это делаю я.
В твоих глазах отразится
Моих фантазий экстаз.
Я дам тебе насладится,
Я буду радовать глаз.
Слегка раздвину колени
И ты увидишь меня.
Увидишь все, то что скрыто –
Я открываюсь маня.
Порочно, медленно, влажно…
Качая бедрами в такт
Ударам пылкого сердца.
Я это делаю так:
Касаюсь руками чуть ниже животика…
А дальше цензура,
Ибо эротика…
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735531
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2017
Часом дивуюсь людській жорстокості.
Хто ж вас так виховав? Звідки воно?
Чи то все росте із душі самотності?
Звідки ж береться те ваше багно?
Байдужість, корисливість, хитрість і жадібність…
За словом улесливим криється гній.
За сміхом безглуздим і просто безрадісним
Протрухле сумління моральних повій.
Кого, ви скажіть, звинуватити хочете?
Чому ви не дивитесь в власне нутро?
Зі злобою голови людям морочите.
Навза́єм чекаєте все ж на добро…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017
Ти чекав коли-небудь когось?
Ти боявся, що трапиться щось?
Чув колись стукіт власного серця?
Прислухався до кроків людей?
Чув, як повз пролітають машини?
Чув, як тихо тече піт зі спини?
Чув колись стогін власного серця?
Ти боявся безсонних ночей?
Знаєш присмак від розчарування?
Знаєш, як можна вбити кохання?
Знаєш, що залишається потім?
Відчував колись сіль власних сліз?
Ти колись не хотів прокидатись?
Знаєш, що означає зламатись?
Порожнеча лишається потім…
Руки вниз, очі вниз, думки вниз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Человек не всегда ждет помощи.
Человек не всегда кричит о несчастье.
Порой ему нравится быть непонятым.
Он молча сжигает в себе свои страсти.
Бывает, что в жизни встречается разное
И это не значит, что нужно мешать.
Он сам разберется, что чисто, где грязное.
Ведь он и без вас научился дышать.
Однажды, он все же попросит о помощи.
Вы это поймете без жестов, без слов.
И это не значит, что он стал беспомощен.
Он в праве решать и дышать... он таков.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2017
Коли є дія і слово –
То завзята людина.
Коли є слово і дія –
Що хотів, те зробив.
Коли є дія без слів –
То закрита людина.
Коли є слово без дій –
То пташина без крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
Спинилося все, наче хтось забажав,
щоб сила-силенна дощів впала вниз.
Серця недозрілі кольору трав
жадають тепла замість горя і сліз.
Осліплені сильним земним почуттям,
ховаються в темних печерах скорботи.
Готові прощатися з дивним життям,
з життям необачних лякливих істот.
Спинилося все. Під ногами земля
прошита корінням, чорніша за крука.
А очі виколює гостре гілля,
та й душу картає невидима мука.
І сили немає терпіти вогонь,
що вмить опікає несмілі думки.
З вологих очей до тремтячих долонь
стікають сльозами минулі віки.
Це дивна хвороба, це наше життя
так стрімко спливає без шляху назад.
Нас сповнюють дикі нові почуття,
шукаймо ж просвіт між деревами втрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Тече ріка і сива ніч
Ховає зорі в темних водах.
Так важко, але в тому річ,
Що у всьому має бути згода.
Можливо день прийде і світ
Розквітне сяйвом нових вражень.
Та зимнє сонце, наче лід.
Як жити далі не підкаже.
Немає сил, а може є?
Інакше, як би все трималось?
Але мій розум визнає,
Що серце ледь не розірвалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Заснуть и не проснуться.
Тихонько улыбнуться.
Застыть прекрасным чудом
И больше не дышать.
Сгореть в одно мгновенье.
Истлеть без сожаленья.
И обратится пеплом,
И ничего не ждать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2017
Сон –
Волшебный, драгоценный дар, мгновенье.
Он
Порой дает дышать без сожаленья.
Ночь
Способна погасить все свечи.
Прочь
Уносит мои мысли в бесконечность.
Я
Как будто бы еще не надышалась.
Мне
Как будто бы совсем чуть-чуть осталось.
Страх,
Что не случится то, чего хотелось.
Боль –
Расплата за мою несмелость.
Сон –
Волшебный, драгоценный дар, мгновенье.
Он
Дает надежду, что еще есть время.
День
Способен погасить желанье.
Свет
Способен ослепить сознанье.
Я
Всегда бегу. Куда бегу? Не знаю.
Мне,
Мне кажется я исчезаю.
Там
Все будет? Где-то там, когда-то…
Нет.
Все мимо убежит куда-то.
Сон –
Бесценный и такой желанный.
Он,
Он исцеляющий и долгожданный.
Мне,
Мне кажется я исчезаю.
Я,
Я постепенно засыпаю…
Сон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720732
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2017
Расскажи от чего так дрожат твои руки,
И глаза полыхают, как пламя костра.
Что тебя беспокоит, какие же муки
Не дают глаз сомкнуть с ночи и до утра?
От чего расскажи ты замкнулся внезапно
И ушел глубоко в недра темной души?
Тяжело и совсем ничего не понятно.
Расскажи мне где ты? Что с тобой покажи.
Может быть я смогу утолить твою жажду,
Может я есть причина твоей немоты?
Может мне ты откроешь все тайны однажды
И захочешь умчатся на крыльях мечты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720152
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2017
Время быстро проходит
И уже столько лет,
Бесконечная тяга
К тому, чего нет.
Бесконечная жажда
И звериный оскал.
Ты ошибся однажды.
Ты меня потерял…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720151
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2017
Ти навчив мене бути ніжною.
Обіймав, боронив від реальності.
Обіцяв, що буду єдиною.
Навіть смішно тепер від банальності.
Я літала з тобою хмарами.
Засинала в траві некошеній.
Ми були ідеальною парою.
Та настали часи нехороші.
Щось змінилося враз, наче дощ пішов.
Обірвалась чарівна ниточка.
Щось нового шукав і таки знайшов.
Видно, краща була та квіточка.
Я не вірила вперто, бо бачила
Ще у снах твої очі ніжні.
Може час би пройшов і пробачила б.
Та чомусь ти обрав не мене – її.
Ти навчив мене бути покірною.
І я стала від тебе залежною.
Я завжди була тобі вірною.
Не чекала я протилежного.
Та ти з силою взяв і зламав мене.
Сам закинув в обійми іншого.
Ти навчив мене бути брутальною.
Я навчилася бути гіршою.
І з тих пір, як очами стрічалися,
То брехнею вкривалися сірою.
Я не витримала і зізналася.
Та простилась навіки із вірою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Захищай мене й бережи.
Приховай мене від грози.
Обіймай мене, міцно так.
Підіймай мене, наче птах.
Я любов твою збережу.
Як кохаю, я покажу.
Пригорну тебе уві сні.
Подарую сни неземні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Всю ночь безумные метели
срывались, выли возле стен моих.
Кружились в мыслях карусели,
там шла война хороших и плохих.
И тень ночную прорезая,
луна дарила бледный свет.
А я, ресницы опуская,
ловила мысль, что все здесь бред.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719668
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2017
За дощами, за вітрами
Лине тіло і душа.
Час минає і з роками
Є лиш ці рядки вірша.
Часом думи застигають.
Сила їхня над усе.
Тіні ці нас з ніг збивають.
Цей потік життя несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Идешь такой, как всегда. Без вкуса так же вода.
На месте вещи лежат.
Только внутри что-то умерло.
Шагаю молча домой. Какой-то странный покой.
В снегу машины стоят.
Я просто больше не думаю.
Я жду морозный закат. Мой взгляд всегда ему рад.
Как много в небе тоски!
Как манит солнце багровое!
Ах, если б в нем утонуть! И полной грудью вдохнуть,
Осыпать все лепестки,
Взрастить в себе что-то новое.
Привычный запах вокруг. Тебя касаясь, я вдруг,
Вдруг поняла – тебя нет.
И стало внутри как-то так легко.
А за окном идет снег. Какой-то гомон и смех.
Пока. Прощай. Гаснет свет.
Вздохнула опять слишком глубоко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718935
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2017
Свідомості моєї потаємні переходи.
Все в темряві, занедбане, як каламутні води.
Нестерпні мої пошуки,
Навпомацки, босоніж.
Занедбана, занедбана…
Все десь навколо й поміж.
Де істина? Де вірний шлях?
Ніхто того не знає.
Несу своє в своїх руках,
Сама себе лякаю.
Занедбана, занедбана…
Сама себе зламала,
Скалічила, спустошила,
Хоч не того чекала.
У темряві, навпомацки,
Босоніж йду додому.
Невпевнено крокуючи,
Зникаю і по всьому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Модно лайкать на айфоны
силиконовую грудь,
Губки уточкой и сверху
Фотошопом «подпильнуть».
Все красивые такие!
Загляденье, просто класс!
Миллион просмотров сразу,
Вот и в профиль, и в анфас.
Дружно лайкают ребята
Силиконовую грудь.
Меж собою обсуждая,
Как естественность вернуть.
Чем крупнее попа, сиськи,
Тем быстрей течет слюна.
Задыхаясь от восторга:
«Нам естественность нужна!
Что ж вы девушки такие?
Маскируетесь от нас.
Глянешь ближе – вы другие…
А других долой из глаз!
Не хотим терпеть обмана!
Натуральное давай!»
Параллельно смотрим мангу…
Натуральность не мешай.
Что б и вечером и утром
Одинаковой была.
Увлекалась камасутрой,
Хоть она нам не нужна.
Что б сияла аки солнце,
Глазу милая была.
Но по факту интересной
Будешь первых года два…
А потом каким-то чудом,
Будь хоть солнцем, хоть луной –
В мониторе скролить буду
Тех девиц, что не со мной.
Просто чудным совпаденьем,
Среди кучь других постов,
В интернетах натыкаюсь –
«Зайки, девочки ТОР-100!».
И они уже, мерзавки,
Силикона накачав,
Ловко манят нас с экрана.
«Ох! Как эта горяча!
А у этой! Вот так попа!
Губки бантиком, кис-кис».
И забыл про фотошопы…
«Вот еще одна! На бис!».
Нагулялся в интернетах,
Снова вспомнил про свою.
«Моя милая голубка,
Как же я тебя люблю.»
Ах, как чудно, ах, как классно!
А своя сидит, как еж.
Вся колючками покрылась.
Что с ней? Сразу не поймешь…
Странно! Сразу обижаться
Взяла в моду каждый раз,
Как сижу в своем фейсбуке –
Робко радую свой глаз…
Ничего ж совсем не сделал!
Мне естественность нужна!
Это так я, между делом –
Попы, сиськи… «Ты больна?»
«Нет, любимый, все нормально.
Лишь устала, все ок…»
[b]Говорите про реальность?
Лайкая по ходу «фей»?
Просто, знаете ребята,
Вот ответ Вам на вопрос –
С силиконовыми «барби» фото есть,
Пока есть спрос.[/b]
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2016
Я маю певний клопіт, приємний до нестями.
Придбати подарунки для брата, тата й мами.
Для донечки напевно одним не обійдеться.
Й коханому від мене цікаве щось знайдеться.
Чудово мати справу в святкові дні веселі.
Принести щось новеньке до власної оселі.
Прикрасити кімнати, навести лад у домі.
Багато справ, багато, та всі вони чудові.
Ніщо так не бадьорить, як свято на порозі.
В крамницю поскакати приємно по морозі.
Хоч ніс стає червоним, а ручки відмерзають.
Та ти ідеш щасливий і всі тебе вітають.
Ялинку б не забути і іграшки до пари.
Тягнути буде важко, та в цьому теж є чари.
Захеканим, у голках втягти її в вітальню.
А потім передумати - перенести у спальню.
Навішати гірлянди, цукерки і прикраси.
Сховати подарунки, хоч вистачило б часу!
І радісно звалитись під нею на підлозі.
Яке чудове свято! Хоч рухатись не в змозі…
Та трохи відпочивши, сім’я збереться разом.
І Новий рік, як завжди, зітре усі образи.
Яка ж зима казкова! Дарує сподівання.
І ми всі разом знову почнемо святкування!
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
Ніч на поріг,
Лишень зірки в пітьмі.
Тихо сивий сніг іде і щось мовчить в мені.
Вітер несе
Думки удалечінь.
Щось минуло, щось мине, а я всього лиш тінь.
Морозно так,
Застигло все навкруг.
Десь щасливі, десь біда. Десь ворог , а десь друг.
Там небокрай
Зіллється в чорне тло.
Зіллється в морок, то й нехай. Щось буде, щось було.
Ніч на поріг.
Дивлюсь удалечінь.
Сніг пройшов і знов піде, а я всього лиш тінь.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
И свет не свет, и тень не тень.
Проходит ночь, за нею день.
Шумит листва, грохочет гром.
Твои глаза и в горле ком.
Тяжелый вздох, чего-то нет.
Тоскую я и тусклый свет
Уходит прочь, уходит в тень.
И снова ночь, за нею день.
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704258
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2016
Бесконечные потоки
Черно-серых скучных масс.
Ноги, руки. Руки, ноги.
Лица в профиль и анфас.
Как река с водою мутной,
Что ушла из берегов.
Больше с каждою минутой,
Больше жестов, больше слов.
Нестерпимо много! Много!
Старых, юных теплых тел.
Вечно тянутся дорогой.
Есть ли все-таки предел?
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704257
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2016
Лучше встречать «ЧЕЛОВЕКА», когда ты уже состоялся.
Когда ты добился успеха, и уже всем надышался.
Когда ты стремишься вверх, подсознательно старое губишь.
И с новой жизнью к тебе приходят новые люди.
Те люди не лучше ничем. Просто «они же другие».
Но для кого-то уже и они – ненужные и былые.
Пройдет пара лет, новички окажутся в старом и прошлом.
Таких будет много, и мы поймем, что без них стало проще.
Пока мы ищем себя, хватаясь за «чудо-новинки» -
Топчем, плюем, не скорбя за родные ручьями слезинки.
Но все же, придёт этот день, когда для кого-то другого
И мы превратимся лишь в тень, в ненужного и былого.
И черт побери, как всегда, другим будет самый любимый.
И только тогда, лишь тогда поймем с кем мы были счастли́вы.
Тогда лишь прошьет эта боль, которую не понимали.
Тогда лишь поймем наконец - ЧТО ради чего потеряли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703830
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2016
В Украине несколько лет идет перманентная война, в пике событий, множество людей добавили в свои обычные статьи затрат еще одну - затраты на "защиту/нападение", затраты на войну. Огромные суммы денег сделали неслабый оборот за время пиковых боевых действий, как со стороны государства, так и со стороны военных и мирного населения тоже... Это выгодный бизнес. Так было всегда. Периодически возникающие военные конфликты вошли в жизнь каждого украинца и для большинства стали привычными. Мы так спокойно слушаем новости и уже практически ни чему не удивляемся. Человек способен адаптироваться практически ко всему. Как таракан. Больше нет живого повышенного интереса, а значит и приток денег от населения поубавился. А было же так удобно! Что делать? Да все очень просто... Делаем так, чтобы люди были в страхе, в постоянном ожидании чего-то страшного и необратимого. Надвигающийся катаклизм, опять разгорится война, вот-вот с минуты на минуту, что-то случится! Октябрь! Все получат платежки по новым тарифам, ужаснутся, а если еще и катастрофой пригрозить... То тут население (хотя бы часть) точно почешет за ухом и крепко задумается. Нужно быть готовым! И пошла карусель по старой схеме. Вооружаемся! Заготавливаем все необходимое! А особые экземпляры начинают скупать все подряд. Найдутся и такие, что бросят работу и начнут окапываться... Маразм. Вот дело и сделано, денежный оборот опять налажен, ибо сдохнуть мало кто хочет, инстинкты товарищи. Таким образом постоянно будет совершатся процесс пропедаливания притока денег в карманы. В чьи карманы? Кто знает… но тот, у кого эти карманы нашиты на жирную хитрую *** знает, что и для чего делается. Кушать подано …
20.09.2016
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689882
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 20.09.2016
Юные души наполнены силой.
Кто-то серьезно, кто-то игриво –
трудятся честно, под чуткой заботой,
все отдают до последнего пота.
Внимают бесценным урокам Сэмпая.
Держатся вместе, как птичья стая.
Слегка непокорны, но рвутся к победе –
Быть каратистами учатся дети.
Горящие взоры без тени сомнений.
Желание, воля, запал и стремленье.
Готовность к ошибкам и жажда быть первым,
Шальные сердца и железные нервы.
Однажды, они станут старше, мудрее.
Кто-то смелее, а кто-то добрее.
Но все, как один, будут знать, что сумеют
Упорным трудом достигать своей цели.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680292
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2016
В небе нет больше былой синевы.
Ты меня больше не ждешь.
Цвет моих глаз и цвет жизни, увы –
Серый, как утренний дождь.
Я не сумела остаться такой
Милой и легкой в душе.
Я и не знала, какой он, покой.
И не узнаю уже.
Больше в глазах твоих нету меня,
В сердце твоем меня нет.
Прячешься, лжешь, параллельно виня,
Что в голове моей бред.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2016
Те, що ніколи не зникне…
Серце і розум гниє.
Біль, до якого я звикла,
Щось невід’ємне, моє.
Те, що збиралось роками.
Те, що вбиває щодня.
Біль з молодими руками
Все не полишить ніяк.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
Нехай прийде весна,
Так ніжно розпускаючи бруньки.
Нехай прийде сама
І забере назавжди всі думки.
Хай сонце в мить
Засліпить очі заревом сумним.
Хай не болить…
Вже вщух вогонь, розвійся дим.
Прийди весна
І принеси надію, віру і любов.
Прийди сама…
Навчи повірити, хоч з ран сочиться кров.
Зітри навік
Все те, що покалічило мене.
З важких повік
Зніми страхи, хай біль мине.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016
Мне страшно терять,
Мне страшно быть с кем-то.
Мне проще отдать
Кому-то, зачем-то.
Чем видеть, как вновь
Сквозь пальцы уходит
Слепая любовь,
С ума меня сводит.
Мне страшно одной,
Мне страшно быть с кем-то.
Веду за собой
Кого-то, зачем-то.
Стремлюсь все отдать,
А может не нужно?
Готовность принять
Для множества чужда.
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677489
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2016
Неможна примусити людину чогось хотіти…
Так жаль, коли бажання не співпадають.
І наче б здійнятись, кудись відлетіти…
Та спогади теплі ще поки тримають.
Замучене серце, заплакані очі.
Сльозами вмиватись вже стало так звично.
Чому ти не хочеш? Чому ти не хочеш?
Прилинь, бо ж душа моя так тебе кличе.
Щ́о в мені ціле лишилось до нині?
Скільки ще буде обману і горя?
В твоїх же обіймах повільно я гину.
На твоїх очах знов ламається доля.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016
Иногда немного ей взгрустнется
И ложится на душу печаль.
А бывает, мило улыбнется.
А бывает, ей немного жаль.
Жаль, что кто-то что-то не заметил
Или что-то нежно не сказал.
Так себя жалеют часто дети,
Закатив заведомо скандал.
Просто очень важно верить в чудо.
В то, что ты действительно нужна.
Что с тобою рядом милый будет,
Радостна ли ты, или больна.
Что ему приятно быть любимым,
Не другими, именно тобой!
Что считает он тебя красивой.
Что не чей-то он, а только твой.
И неважно, праздник ли нагрянул.
И неважно, что вообще за день.
Что любить сердца не перестанут.
Что приятно делать, вам не лень.
Ведь она, как ласковый котенок,
Дарит нежность и свое тепло.
Искренне, как маленький ребенок,
Каждый день творит тебе добро.
Может ей немного не хватает
Легкой мимолетной красоты.
Милый мой мужчина, умоляю!
Подари же девушке цветы.
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2016
Хтось постукав у двері?
Ні, то дощ пішов.
На секунду здалося,
Що ти прийшов…
Затремтіла душа
І знесилилась.
Написала вірша
І зневірилась.
Важко бути самій.
Я не можу так.
Важко бути з тобою…
Пишу листа.
В ньому слово за словом
Біжать рядки.
Потім тихо поволі
Горять листки.
Полонив мене біль
І спалив мене.
Серце кров’ю сочиться –
Любов кляне.
Невимовна скорбота,
Що все пройшло.
Світ неначе сховався
За чорне скло.
Я не хочу втрачати,
Хапаюся.
За єдину надію
Тримаюся.
Прислухаюсь у темряві –
Може ти
Все ж повернешся,
Схочеш назад прийти.
Хтось постукав у двері…
Ні, то дощ пішов.
Раптом світло ввімкнулось –
То ти прийшов…
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Есть роман бессмертный и великий,
Он пронизан мудростью речей.
Восторгаюсь смыслом этой книги.
Возвращаюсь год из года к ней.
Там один знакомый нам мессия
Произнес великие слова.
Столько лет согласна с ним была я.
Столько лет считала, что права.
«Трусость – самый страшный из пороков.»
Возразил Га-Ноцри Игемон.
Он научен сложным был уроком.
Погружен был в бесконечный сон.
Трусость - мы не видим ей прощенья.
Струсил - предал их или себя?
Трусость, с ней приходит сожаление.
Либо губишь ты, либо – тебя…
Все же, возражу я этим строкам.
Есть порок во много раз страшней.
Самый страшный из мирских пороков –
Это безразличие людей.
Лариса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666621
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2016
Ненависть - то что пылает в груди.
Ненависть рвется змеей изнутри.
Слепит и давит, сжигает огнем.
Медленно рушит и ночью, и днем.
Ненависть… Что это?
Как ей не быть?
Как эту бурю в душе своей скрыть?
Как уничтожить незримую боль,
Вырвать из сердца, умножить на ноль?
Ненависть – это бессилия мрак…
Это отсутствие силы в руках…
Это проклятье разбитой души,
Ненависть – слово в безмолвной тиши…
Мозг, воспаленный бушует и жжет.
Все на куски раздирает и рвет.
Жаль, что приходит незвано, сама,
Ненависть…. медленно сводит с ума…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665148
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2016
Я не відмовлюсь від того, що думаю.
Я не відмовлюсь від того, в що вірю.
Можливо хтось би назвав нерозумною.
Та моя віра й думки мої щирі.
Можливо десь, для когось в небі є Бог.
Щоб замолити гріхи, зняти з серця біль.
Я намагалась, та я не знайшла його.
Хоча гукала його майже звідусіль.
Та коли бачу росу на траві м’якій,
Вона для мене жива і цілющая.
Коли навколо дерева в красі п’янкій –
Ціную все, що життя дає, дужче я.
І моє серце так лине до гір крутих.
В струмках річок відбивається блиск очей.
Де сонце й місяць кружляють, як два брати,
Де дивовижний танок сотень днів й ночей…
Ось там, лиш там між зірок, пізнаю я світ.
Вклоняюсь низько тому, що дала земля.
Люблю і буду любити хоч сотню літ!
І непорушною буде любов моя!
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016
Напевно деякі люди прагнуть жити в брехні. Змалечку починаючи щось вигадувати і фантазувати, ми так чи інакше починаємо брехати. Всі. Без виключення. Спочатку це просто якимось чарівним чином прикрашає і збагачує наше життя, але ми самі не помічаємо, як поступово цілеспрямовано будуємо навколо себе свій власний світ брехні. Живучі в ньому навіть не замислюємось над тим, що кожне десяте слово – неправда. Ми так звикаємо. Та все зроблене, сказане і навіть продумане нами залишається поруч. Настільки близько, що ми втрачаємо здатність це помічати. Живемо і дивуємось, чому сталося те чи інше.
Неначе павутиння, липке тонесеньке, але таке міцне! Ми всі павуки, що чекають на свою здобич. Наче паразити шукаємо когось, щоб обплести його власною брехнею. Брехати собі найважче! Комусь – легко. Це наче хворобливе самоствердження. Змушуючи когось повірити у власну вигадку ми самі укорінюємось в своїх думках і починаємо вірити. Брехня заради віри? Невже на світі не лишилось нічого чистого? Невже нам мало істини? Напевно, що так. Бо ж ми невпинно крокуємо, а то і біжимо у свій власний вигаданий світ і тягнемо за собою супутників, що мають свої власні світи. І тут – БАЦ! Сплетіння десятків, сотень павутинь! Живих і дихаючих, мерзенних і огидних лише від того що вони вигадка. Сліпі… ми просто сліпі і самі малюємо своє життя, хто як може. Це страшно, бо часом ми нищимо те єдине, що було дійсно варте уваги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655938
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Все життя, як інь і янь,
Загориться і згаса.
Все полярне, як земля.
Юродивість і краса.
Знак на стомленій спині.
Знак, що все добро і зло,
Все єдине у мені.
Чорні букви, біле тло.
Ранок, вечір, день і ніч.
Протилежностей юрба.
Сам з собою віч на віч.
Радість змінює журба.
Нескінченний той потік.
Плюс і мінус, вверх і вниз.
Пряник, поруч з ним батіг.
Сміх за котрим море сліз.
Чорні крила розпустив
Крук живий і неживий.
Тіло фарбою укрив.
Став на віки тільки мій.
В гострих пазурах несе
Сенс невпинного буття.
Світло й тінь понад усе.
Смерть поєднує з життям.
Той малюнок на спині,
Лиш підтвердив те що є.
Та нагадує мені –
Все єдине, все моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Дівоча мрія - 25.03.2016
Твої губи із запахом меду,
Найніжніші й найм’якші вони.
Бо слова найсолодші на світі
Наче птахи злітають із них.
Твій мрійливий закоханий погляд.
Вся душа на показ у очах,
Незбагненних як синєє море,
Закарбованих у віках.
Все довкола з тобою, як казка.
Кожен ранок і сотні ночей.
І несила мені відірватись
Від твоїх незрадливих очей.
Ти чаруєш, як місяць мінливий.
Я б навіки віддала себ́е́́!
Я була би з тобою щаслива.
Тільки жаль, не існує тебе…
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Чим дужче вверх мене ти кликав,
Тим швидше я летіла вниз.
Ти безтурботним щастям дихав
На фоні всіх душевних криз.
Ти ставив правильні питання.
Та відповідь не знала я.
Ти влаштував мені змагання.
Мене ж забрала течія.
В твоїх очах іскрились зорі,
Твої вуста казали: «Так».
Ти бачив разом наші долі,
Мене ж злякала висота.
Ти руки простягав в надії
Мене підняти вище хмар.
Та я розбила твої мрії,
Лишившись в темряві примар…
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Стекает раскаленной лавой
С небес заката яркий свет.
Мы были правы и неправы.
Порой несли какой-то бред.
И отражался дивным блеском
В глазах оранжевый покой.
Бурлили чувства, взлеты, всплески
И души снова мчались в бой.
Мелькали тени на дорогах,
Чернее ночи, глубже сна.
Мы ждали ночи у порога.
Ночь приходила, ночь сильна.
Она скрывала дивной силой
Пороки, ссоры, страх и боль.
И нас с тобою уносила
В далекий мир, в нашу любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628521
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2015
Навеянный тоской, тяжел мой сон,
Пропитанный пугающим волнением.
Я молча опущу свой взгляд на пол
И орошу его слезами сожаления.
Как много мне хотелось бы успеть,
Пленя в душе все то, о чем мечталось.
И как бы не хотелось сожалеть
О многом том, что в прошлых днях осталось.
Устали веки, снова тянут вниз.
Нельзя мне спать, ведь коротки так ночи.
Их было сотни, тысячи – прошли…
И кажется теперь они короче.
И кажется, что ночь в сиянии звезд
Скрывает все пороки, неудачи.
Мне одиноко, холодно до слез.
Но в жизни моей ночь так много значит.
Успеть бы надышаться до утра
И осушить заплаканные щеки.
Все впереди, не так уж я стара.
Забыть бы и не вспомнить эти строки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628520
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2015
Давай вдвоем,
Побудь со мной.
Побудь и солнцем, и луной.
Вдохни мой запах и шепни:
«Прильни любимая, прильни».
Все свои горести забудь,
Все то, что тяжко давит грудь.
Оставь на время мир забот.
Он есть всегда, а жизнь не ждет.
Давай послушаем в тиши,
Как тихо шепчут камыши,
Как мирно плещется вода,
Как с неба падает звезда.
Давай вдвоем,
Давай чуть-чуть,
Чтоб ненароком не спугнуть,
Тот робкий образ бытия,
Где мы вдвоем, где ты и я.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625956
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2015
Мне нужно жить и думать так, как все вокруг.
Бесстыдно врать и ждать взамен - букет цветов.
Все изменилось и теперь сама я вдруг
Должна учиться думать только о себе.
Смотреть в глаза и понимающе кивать:
«Ну что за мелочь? Бога ради - перестань…»
Невинной шалостью обман опять назвать
И очертить вокруг себя благую грань.
Что хочешь делай, делай все, как сам решил.
Бери что хочешь, будь то я или они.
Если однажды ты уже, то совершил –
Безумно думать, что себя ты изменил.
Слова ничто! Но их однажды ты, сказав,
Оставишь след и раны рваные внутри.
Солгав, забыл и вряд ли вспомнишь ты уже,
Зачем солгав, другого сильно изменил.
Нелепость фраз порой доводит до того,
Что силы нет бороться с мерзостью вранья.
Нелепость фраз и оправданий от него,
Теперь съедает все живое у меня.
Зачем так жить? Зачем так мучать и терзать?
Зачем ломать того, кто ждет простой любви?
Не проще ль раз и навсегда все разорвать?
А не пинать ногой отгнившие куски.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625955
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2015
Зачарована коханням,
Зачарована тобою.
Всім, що є навколо мене
Щастям і журбою.
Цілим світом, що навколо
Радість нам дарує
Й замикається у коло,
Що мене чарує.
Там далеко, за лісами
Кличе мене мрія.
Й грозовими небесами
Тягнеться надія,
Що колись для тебе й мене
Стала дорогóю.
І невпинно нас чарує
Щастям і журбою.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Бесконечно во лжи мы куда-то бежим
И теряем себя понемногу.
Слезы льют по щекам и уставшим ногам
Все сложнее держаться дороги.
Обещания – ноль. Только ложь, только боль.
А упасть, так легко, но подняться…
С каждым годом сложней. Выбирая людей
Нам привычно уже ошибаться.
Сколько страха в глазах и рубцов на сердцах,
Кровоточащих с каждым движеньем.
Убиваем себя, за собою скорбя
И живем в бесконечных сомненьях.
Что нас ждет впереди? Рвется крик из груди.
Закрываются с грохотом двери.
Уходя – уходи, все оставь позади
И учись потихонечку верить.
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625696
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2015
Ты грязный ангел падший с неба,
душою чёрный, как смола.
Истерзанный ценой побега,
Ты горестный вершитель зла!
Владыка тьмы и злобной воли!
Ты обожжён своим огнём!
И нет конца безумной боли,
покоя нету день за днём!
Убогий мир тебя не принял
и ты опять, как волк в бегах.
Но на устах застыло имя,
того, чью плоть развеешь в прах!
Вновь душит горло жажда мести.
Во тьме блеснул стальной оскал,
за благодать минутной лести,
ты власть над миром потерял!
Но ночь залечит дух потери,
и силы вновь прильнут к рукам.
Огонь разбудит в сердце зверя,
и сокрушит священный храм!
Теперь полёт святоши низок
и чувство долга рвёт вперёд.
А путь наверх предельно близок.
Спеши! Тебя удача ждёт!
Ты всемогущий воин Ада.
Твоим победам нет числа.
Неверных кровь - твоя награда!
Мольбы и стон - тебе хвала!
И наконец-то - час расплаты!
Окончен счёт - ты долго ждал!
Христос в крови, сто раз проклятый,
у ног Твоих ничтожно пал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610043
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2015
Сколько звезд в темном небе мерцает!
Запах трав и периной песок.
Ветер слезы твои вытирает.
Вот он! Чувствуешь первый толчок!
Руки тело твое обвивают,
Нежно манят, как моря прибой.
Ловко дразнят и снова ласкают,
Они словно играют тобой.
Как же миг этот дивный прекрасен!
Будто новый невиданный всплеск.
Всплеск чудес и безумных фантазий,
Что заводит, как глаз твоих блеск.
Как в огне содрогается тело,
Он касается нежно рукой.
Ты уходишь в мир новый несмело,
Уплываешь за теплой волной.
Ты купаешься в нежных объятьях
И сплетаются руки во тьме.
Что же в жизни бывает приятней,
Чем отдать свою душу тебе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610042
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2015
В полумраке слова звучали,
Нарушали ночной покой.
Слова грусти и дикой печали
С уст слетали осенней листвой.
Все случилось так быстро, так скоро,
Словно молнии вспышка весной.
Та нелепая глупая ссора,
Вновь забрала надежду с собой.
Все держалось на хрупких осколках
И обрушилось мигом одним.
Все слова были словно иголки.
Стало все в этом мире пустым.
Опустела душа твоя, сердце.
Изменился твой нежный герой.
Между вами закрылись все дверцы
И за ними остался покой.
Уходя, взгляд небрежный коснулся
Твоих грустных, но ласковых глаз.
«Я забуду тебя» - улыбнулся.
Он забудет, но вспомнит ни раз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610021
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2015
В ночном небе мерцает луна,
В чаще леса лишь стонут волки.
Ты идешь, и ты снова одна.
И давно уже птицы умолкли.
Ты не можешь забыть этот взгляд.
Ты испугана, словно малышка.
На душе твоей будто бы яд.
Этой ночью он был грубым слишком.
Ты не знала, зачем в эту ночь
Поступил он с тобой так жестоко.
Ты бежала от ужаса прочь,
Хоть не знала, куда шла дорога.
Захлебнулась от горя в слезах
И бессильною ланью упала.
Дикий страх в этих детских глазах,
Только ночь и луна замечала.
Все пройдет, время лечит и вновь
Ты проснешься и будешь прекрасна.
И жестокую эту любовь
Ты забудешь. Не плачь, все напрасно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610019
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2015
Снова и снова сжигая себя,
В снах и в реальности пепел по ветру.
Горесть потери душевного «Я».
Печаль от потери привычного света.
Вечные муки от мира вокруг,
Слезы на щеки, как дождь по земле.
Мало-помалу меняется вдруг
Все то что жило привычно во мне.
И неземные мечтания, как пыль…
Вымысел? Быль? Буря и штиль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584367
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2015
Он в вену погружал тонкую иглу.
Потом бродил с улыбкой по битому стеклу.
Закатывал глаза, хватая воздух ртом.
К любимой прижимался плоским животом.
Безумно танцевал, раскачиваясь в такт
Той музыке, что слышалась лишь в его ушах.
Срывался ошалелый, кричал, бежал вперед.
Телом закрывая прекрасный небосвод.
И падал на колени, молясь своим богам.
Никому не веря, восхищался сам,
Той жизни, что сгорала так быстро на глазах
У ветра, что однажды развеет его прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584364
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2015
Пора тебе, Лариса, спать,
А не висеть над монитором.
Давай-ка быстренько в кровать.
Так досидишься – утро скоро!
Опять сонливые глаза
Ознаменуют день пришедший.
Давно пора уж осознать,
Что жизнь твоя не бесконечна!
Поспи, давай уж, отдохни.
С бредовой мысли нету толка.
Верни покой себе, верни!
Вся исхудала, как иголка!
Пора вернуть приятный цвет
Румяных щек и ясность мысли.
А те, кто душу рвут тебе –
Да что б они все к черту скисли!!!
02.04.2015 Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2015
Систематично, знову, як завжди
Роблю помилки
Впевнено й завзято.
Шукаю злочину небачені сліди,
Та прагну всі свої тили контролювати.
Допоки порсаюсь в минулому житті,
Втрачаю дійсність і омріяне майбутнє.
Зникає все, неначе в дивнім забутті.
Мета і ціль в житті давно уже відсутні.
Додолу руки, очі в небо – наче сон.
Я наче в сповненій примарами кімнаті.
Шукаю вихід, б’юсь об стіни в унісон
з серцебиттям ,
дивуюсь новій неочікуваній втраті.
02.04.2015 року Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2015
Смешон твой облик весь в страданьях.
Тихонько плачешь и молчишь.
Не оправдали ожиданий?
Рыдаешь, шепчешь и кричишь!
Бушуют страсти, сердце рвется.
Глотаешь слезы, как вино.
Своим мученьям отдаешься…
Поверь – вокруг всем все равно!
Когда ты сломлен – ты не нужен.
Все ждут игру, веселье, смех.
Унижен, брошен, иль простужен –
Ты автоматом – ноль для всех.
Ты ждешь, что сразу все рванутся
Тебя понянчить, как дитя?
Не жди – уйдут и отвернутся,
Да напоследок подшутя.
Твои истязанья – все твои лишь,
Не важно, кто виновен в них.
Пока ты сам их не осилишь –
Не жди поддержки от других.
Но не печалься – все проходит.
Пройдет и это, как всегда.
Но только, если кто то ходит –
Не обойдется без следа.
07.03.2015 Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2015
К тебе пришла однажды из могилы,
в которой заживо схоронена была.
Оставлена без воли и без силы,
изнеможенная, сгоревшая дотла.
Твой взгляд бесстыдный, полный наваждения,
меня из горсти пепла в жизнь вернул.
Заставил жить не зная сожаления,
в шальные воды страсти окунул.
Нашла в тебе я то, что так искала.
Сломала все, чтоб снова возвести
тебя в желанный образ идеала
И снова жажду к жизни обрести.
К тебе пришла тогда бездонным морем.
Накрыла твою душу, как волна.
И в легком безмятежном разговоре
родилась вновь надеждою полна.
05.03.2015 Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564395
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2015
Сиджу з тобою поруч
оголена й чуттєва.
До біса ласа здобич,
яка тобі не треба.
Розкрита немов книга,
готова все віддати.
А ти неначе крига -
не хочеш мене брати.
Ласкаві сірі очі,
що так тебе жадають.
А ти мене не хочеш,
ти іншої чекаєш.
Колись, несамовитий
не міг напитись мною.
Тепер ти мною ситий...
Та спрагла я тобою.
В палких твоїх обіймах
я хочу бути знову.
Натомість буду вільна,
з тобою ж вже ніколи.
Не буду шепотіти,
як я тебе кохаю.
Без тебе вчитись жити
тепер сама я маю.
03.04.2000 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2015
Часом буває, що сповнене серце
переливається від почуттів.
Часом буває, я просто чекаю.
Так, наче в мене є сотні життів.
Сорок, щоб жити й робити помилки.
Сорок, щоб вчитися віри в людей.
Двадцять, щоб чесно і праведно жити.
Та чи здолаю я сотні смертей?
От би одразу прожити, як треба.
Знати напевно свій правильний шлях.
Щоб не просити поради у неба.
Щоб не купатись щоночі в сльозах.
Часом буває, що стомлене серце
кров'ю вмивається від почуттів.
Часом воно без надій затихає,
так наче вже пройшло сотні життів.
26.02.2015 Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2015
Про день і ніч, про сиве небо.
Про захід сонця і про сніг.
Пишу сумна - мені так треба,
Про це писати навесні.
Пишу про втрати і надії.
Картаю серце знов і знов.
Пишу про нездійсненні мрії.
Про недовіру і любов.
Про біль і смуток, про печалі.
Пишу про те, що на душі.
І як же хочеться надалі
Писати радісні вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2015
Холодний світанок зимовий, малює мороз на вікні.
Без кольору і кольоровий, сюжет проступає в пітьмі.
Легкою ходою невпинно долаєш затійливий шлях.
І гордо, й водночас невинно спалахує вогник в очах.
Світає і знов вечоріє. Підйом, а за ним знову спад.
І серце захоплено мліє, шалено шукає розрад.
Що вабить тебе в цій скарбниці, скарбниці важкого буття?
Які чудеса й таємниці ховає мінливе життя?
Які незбагненні тривоги в душі причаїлись на мить?
Стежини, шляхи і дороги… Душа зачарована мчить.
Блукаєш у мріях щоночі, шукаєш небесних забав –
Зваблива постава дівоча
І очі кольору трав…
Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2015
Буро-красным потоком льется вино.
Сколько раз я глядел в опустевшее дно?
Сколько раз я искал там желанный ответ?
Я допил все вино, но ответа в нем нет.
Рвется смех из груди, хоть печаль на душе.
Еще солнце не село – я напился уже.
Мне пора, я, пожалуй, отправлюсь домой.
Средь знакомых людей я как будто чужой.
Земля под ногами начала пляс,
а я падал и падал множество раз.
Затуманенный взор устремлял в небеса
и меня опьяняла жизни краса.
Я валялся в грязи, все измазал лицо.
Где-то рядом, я знаю, дома крыльцо.
Но подняться и сделать хоть пару шагов
не могу… Не хочу! Я еще не готов!
Не готов протрезветь и вернуться назад,
не готов! И блеснула скупая слеза.
К черту всё! К черту всех! Я безумно устал
подниматься и падать. И снова упал…
1 февраля 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561419
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2015
Мне бесконечно дорог этот шум. Дождя и ветра, серой непогоды.
Осенний час – сомнений час и дум. Всегда таков, над ним не властны годы.
***
Порой с дождем уходят все печали.
Порой лишь прибиваются к земле.
Как бесконечно долго мы с тобой молчали!
Как безнадежно таяли во мгле.
Глаза искали милую улыбку.
Тянулись руки с жаждою обнять.
Как долго совершали мы ошибку!
Как долго продолжали молча ждать.
Кто будет первым? Вот вопрос извечный.
Второму легче – он идет на поводу.
Кто будет первым? Выбор бесконечный!
Второй молчит, и оба снова ждут.
Ни сил, ни снов! Дышать все тяжелее.
Один решился и второй поник…
И оба знали – ТАК будет сложнее.
Но оба ждали этот неизбежный миг.
***
Мне бесконечно дорог этот шум.
Дождя и ветра, серой непогоды.
Осенний час и с наслажденьем я дышу,
холодным свежим воздухом свободы.
Три пары глаз, всегда искрящиеся счастьем –
зеленые и серые, как дождь.
Со мной любовь и больше нет ненастья!
Со мной мой милый и чудеснейшая дочь!
24.10.2014 Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532215
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2014
Я внятно не смогла сказать.
Ты внятно мне не смог ответить.
Скажи мне, это важно?
Хм… как знать…
Порой слова – пустое, ветер.
Важнее то, что на душе,
Важнее, что в глазах таится.
Важнее внятно промолчать.
Важней душе с душою слиться.
18.12.2013 Лариса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474969
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2014