| Сторінки (1/77): | « | 1 | » |
Останній літній день ввійшов у світ...
Хоч сонце ще шалено землю гріло,
Все ж осінь вже заходила несміло
І павутинка почала політ...
Останній літній день всіх обіймав...
Та листячко зажурливо шуміло -
Від сонечка вже трішки пожовтіле,
Змінилася палітра його барв.
Останній літній день зняв капелюх
І низько людям до землі вклонився.
В осінніх кроках швидко загубився
Там, де із небом поєднався луг.
Останній літній день...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2016
Серпневий вечір знову впав до ніг,
Легким туманом ліг на теплі ріки.
І прохолодою він вміло зміг
Покрити денній спеці важкі віки.
У вікна людям він позаглядав
І зорі рясно висипав у небі.
Повітря сповнив пахощами трав,
А вогнища все рвали з небом греблі.
І повний місяць виглянув з-за хмар,
Підкресливши всю таємничість ночі.
Ще трішки - і поверне календар,
Показуючи осені похмурі очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2016
Дощі перемішалися із спекою,
Неначе сльози Небо тихо ллє.
Боїться, що думками недалекими
Ми втратимо щось вартісне своє.
Що ми забули про важливі істини,
Не бачимо потрібного чогось;
А суєта в кутку тихенько їстиме
Будення, що з життям переплелось.
Боїться Небо, що цю землю спалює
Шалене Сонце - теплоти пастух.
А ми з усього цього помічаємо
Лиш алергічний із тополі пух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669275
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2016
Зоряне небо над містом...
Що вони бачать - ті зорі?
Знизу - не поле барвисте,
І не шумить синє море...
Лиш ліхтарі одноокі
Світять тут знизу яскраво.
Й десь у вікні одинокім
Світло вночі заморгало...
Місто, втомившись від шуму,
Дня, що відходить у вічність,
Знов засинає в задумі
Вперто до всього критичне.
Зорі ж у небі велично
Усе сіяють над містом...
Всі ми до цього вже звичні...
Зорі... Хіба ж це врочисто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2016
В моє вікно постукала Весна...
Хоч вчора ще ішов "лапатий" сніг -
Сьогодні неба синява ясна
Проміння сонячне кида до ніг.
Різноголосих птахів нам чекать
Під вікнами потрібно з дня на день,
Та поки лиш коти вночі нявчать -
Закоханих співають все пісень.
Весна вже майже увійшла в життя...
І довшатимуть наші дні на мить.
Любові й серця трепетне злиття
В повітрі скоро ніжно зазвучить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2016
Ще снігові біліють кучугури
І морозець хапає за щоку,
Але коти виводять вже "ля мури",
Пташину пісню чути гомінку.
Яскраве сонце сяє в синім небі,
Хоча й таке холодне ще воно.
У лютому чекать зими нам треба -
Весна все ж вперто стука у вікно.
А Стрітення, яке за тиждень буде,
Покаже хто пробуде ще у нас;
На весну налаштовані все ж люди -
Зимі додому повертати час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2016
І знову лютий "робить" нам погоду:
То снігом сипле, то дощем полоще.
А настрій, не зумівши взнати броду,
В калюжах ноги промочив на площі.
Тепер лікується він від застуди,
П'є чай із медом і ковтає ліки.
Та кашель здавлює йому ще груди
І втома вперто закрива повіки.
Усе чекає настрій промінь сонця,
Який проб'ється крізь зимову хмару,
Йому нагріє груди крізь віконце -
Хворобу проженуть весняні чари
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2016
Геть відкинемо всі біди та печалі
Вогники розвісим на ялинці,
Келихи візьмемо із кришталю -
Наллємо шампанського по вінця.
Дочекаємось дванадцяти ударів,
Що старий рік виженуть із хати -
Впустимо в життя прекрасні чари,
Щоб у казці рік новий стрічати.
Хай життя наповниться любов'ю,
Мир хай в Україні запанує!
Хай усмішок, доброго здоров'я
В кожній хаті радісно віншують!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2015
Вже майже Новий Рік став на порозі,
І ялинкові сяють вже вогні.
Але, ще сніг затряв десь по дорозі
І в сірості минають наші дні.
І навіть мандаринки не спасають
Від сирості, зимового дощу.
Всіх друзів, що до мене поспішають
Смачним глінтвейном краще пригощу.
І хоч знов дощ світ сірий поливає -
Розмовами "заглушимо" його.
І рік новий в казковому чеканні
Постукає в вікно життя мого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2015
Так хочеться вже снігу за вікном,
Щоби прикрилась сірість вся осіння,
Щоб у полях, на пагорбах, долинах
Все білим малювалося пером.
Так хочеться відчути морозець,
А не цю мряку бачити постійну.
Щоб в білосніжну і казкову днину
Вдягли дерева з інію вінець.
Так хочеться, щоб чистий білий лист
Можливість дав спочатку розпочати -
Бо ж дров вже так наламано багато,
До доброго ж, на жаль, втрачаєм хист.
Так хочеться, щоб цей зимовий час
Приніс нам мир, любов, тепло й турботу,
Щоб вимерзли всі підлості й незгоди,
Які щоденно тихо точать нас...
Скоріше б сніг побачить за вікном...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2015
До зими готується природа
Менше уже сонця…Більш пітьми…
Зранку лиш осіння прохолода
Все своїми закрива крильми….
В парку майже вже нема нікого,
Лише клен зажурено стоїть…
Відійшло усе – і сум, й тривога…
Серце уже більше не щемить…
В нім нема ні теплоти, ні болю…
Лиш осіння мряка дощова…
Все, колись наповнене тобою,
Замете хмарина снігова…
І покриє покривалом білим…
А душі, що сповнена тепла,
Залишається чекать під снігом…
Ту, що відігріть її б змогла …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015
Янголе із білими крильми,
Ти прийди до мене чимскоріше.
І теплом своїм ти обійми,
Щоб було любові в серці більше.
Янголе, зійди з своїх небес
І зціли мою стражденну душу,
Щоби морок з неї зник увесь,
Бо в житті лиш світло сіять мушу.
Янголе із білими крильми,
Поможи здобуть мені смирення,
І посій між нами, між людьми
Чистоти і віри вічне зерня…
Янголе із білими крильми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2015
Маршрутка, переповнена ущент,
Тримала звичний курс буденний свій.
А осінь, вже озброївшись дощем,
Все викликала на нерівний бій.
Пожовкле листя падало з дерев,
Оголюючи їх величний стан.
Не помічали люди це тепер,
Занурившись у повсякденність справ.
А сутінки нестримано повзли,
Бажаючи поглинути серця.
Ми втому не помітить не змогли -
Пасує осені сезонність ця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2015
Журливо осінь плаче у вікні,
Холоне вечорами у дощах.
Відспівані уже її пісні,
А теплі дні лишилися в думках.
Вітри акомпанують вміло їй,
Коли співає своєрідний блюз.
Не знищити нікому цей міцний,
Природою закладений союз.
Хоч листя золотавить ще гілля́,
У мряці пролітають його дні.
Все більше землю килим застиля
І осінь плаче в нашому вікні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615428
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2015
Холодний жовтень падає під ноги
І свище вітром, холодом і сирістю,
А мряка всі затягує дороги -
Схиляє осінь вперто до мінливості.
Ми у шарфах ховаємось від неї
І в теплій тиші вечора осіннього
Собі наллєм пахучого глінтвейну -
Щоб від хандри здобути нам спасіння.
Зануримось в сюжет якогось фільму,
Обіймемо кохану (чи коханого).
Депресію бороти треба з тими,
З ким весну відчувать не перестанемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2015
Осінній холод у віконній рамі,
Осінній вітер свище на балконі.
І впале жовте листя під ногами
Залишиться в печальному полоні.
Осінні вечори дні обікрали -
У темряві ми стали довше жити.
І як від цього ліків не шукаєм -
Природи хід не можемо змінити.
Осінній дощ зіграє блюз вечірній
І виступ цей лиш ліхтарі освітять,
А філософські роздуми осінні
Знов запанують в напівтемнім світі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2015
Вже листя в позолоті де-не-де,
Туманом вечір річку накриває.
І скоро перша крапля упаде
Дощу, що так земля його чекає.
Хоч спека не здається ще в полон,
Та серце відчуває прохолоду.
Заключний літо зробить нам поклон
І вибіжить з роботи "на свободу".
А осінь знову помахом крила
"Одягне" все в улюблені шпалери,
Наповнить світ цей залишком тепла
Для роздумів навстіж відкривши двері...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2015
Густим димом затягнуло місто,
Все накрило ніби пеленою.
Сірість у житті набрала змісту
І забрала ясність із собою.
Місто потонуло у тумані-
Голови наповнив він активно.
Але, може встане сонце раннє,
Прожене цей хміль демонстративно?
Буде вітер, буде дощ із хмари-
Вляжеться той дим на землю грішну.
А коли ж вже ми прийдем до тями?
Та на це прогнози, жаль, невтішні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2015
Зараз багато на тебе плюють,
І кажуть, що штучно тебе сотворили.
Людської подоби втративши суть,
Скрегочуть зубами кривими безсило.
З оскаженілістю б'ють батогом,
Дивляться тупо на скривавлені плечі.
Думають - сядуть за панським столом,
Та вже десь в Сибіру стоять їхні речі.
"Градами" будять щоранку тебе,
Про тебе всю пам'ять ураз хочуть стерти.
Сила ж все більша надходить з небес -
Тебе вороги не спроможні роздерти.
Знов на своїх понесемо руках
Вінок із калинових крапельок крові.
Знов ти запалиш у наших серцях
Нескорений промінь твоєї любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601168
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.08.2015
Знову яблуками пахне у саду
І тріпоче листячко журливо.
На мою долоню стиглу сливу
Осінь швидко так поклала на ходу.
За селом туман ставочок обгорнув,
Прохолода зранку лізе в хату.
Трішки залишилось почекати -
Втомлена земля впаде в обійми сну.
За вікном ще прокурличуть журавлі,
І ключами полетять до сонця.
То весни надійні охоронці
Заберуть тепло на сильному крилі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2015
Самотні тіні все вилазили з кутків,
Заполонили серце і кімнату,
Тепла лишилось зовсім небагато.
Здавалось, ніби морок все заполонив.
Здавалось, що розбили, мов кришталь,
Пульсуюче і ще дієве серце.
Воно жалем і болем не озветься,
Зникає біль, а з ним і вся печаль.
Та сонце зранку знищить всяку владу снів-
Освітить, обігріє все навколо.
За шторами ж снуватимуть поволі
Примарні тіні, що вилазили з кутків...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600311
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2015
[i][b]Я тобі принесу оберемок чудовий
LIRA[/b]
[/i]
Я тобі принесу оберемок квітів
і нехай , що мужчинам їх зовсі́м не дарують.
Я тебе обійму як нікого на світі
І нехай так наза́вжди нас тут зачарують.
Якщо ти ще чекаєш на мене , коханий,
у туманні квітучого дивного саду,
я прийду , щоб здійснити всі тво́ї бажання,
щоб любити тебе, не давати поради.
У ту мить коли дощ обіймає долоні
і розради від неба вже годі чекати -
ти відчуєш мене через пальці холодні -
я прийшла в це життя щоб тебе покохати!
Тож, нехай не дарують мужчинам цвітіння -
я тобі принесу оберемок чудовий,
Наші душі навічно сплелися корінням,
зацвіли під дощем - тим весняним солоним..
[b][i]Оберемок
(Пародія)
Анатолій Куліш[/i]
[/b]
Я приніс оберемок квітів,
А то чую від тебе часто,
Що найгірший романтик у світі,
Подарунки приношу невчасно.
Ти чекала мене весь вечір,
А я знову "явлюсь в тумані".
Але цей "оберемок" доречний,
Я до ніг твоїх кину, кохана.
Що за зливи у домі знову?
Не зловлю я твої долоні.
Ну, зустрів друга я випадково,
І була філософська розмова.
Я тебе обійму за плечі,
Не завада, що вже "під мухой".
Швидко виправимо цей вечір,
Тих романтиків більше слухай -
Не даруйте ви нам цвітіння-
Нам такого не треба дива.
Але зранку, як мучить похмілля,
Принесіть з холодильника пива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596976
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 31.07.2015
З кутка в куток блукала по кімнаті,
Через гардини місяць сяйво проливав.
Ніхто не міг у цю хвилину знати,
Який неспокій її серце обвивав.
Його кохала як нікого в світі,
З грудей своїх принесла серце йому в дар.
Але, його не вийшло приручити -
Безцінний дар отой назад він їй віддав.
За двері вибігши, сама розбила,
Воно уламками розсипалося вмить.
І ніч душі кімнату полонила,
Лиш сяйво місяця десь за вікном бринить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
Вже робота порядком набридла -
Кличе, ма́нить жадана відпустка.
Ех, знайти б ще останні ті сили,
Але й їх залишилось негусто.
Сонце вже аж втомилось моргати,
І кричить вже, що води прогріто.
Трішки треба іще дочекатись-
Та й занурюся в радості літа.
Буде все: і рибалка, і лазня,
І пісні, і степи й тихі зорі...
Правду кажуть - найважче чекання...
А роботи ж ще йой - ціле "море"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2015
Пролітають роки, дні, хвилини..
Пропливає потоком життя.
Лине пісня моя лебедина...
Жаль-назад вже нема вороття.
Де дитинство моє босоноге,
Що ховалось у зелені трав???
Де те перше кохання казкове,
Що сміялося серед отав?
Залишилось в минулому часі
І у закутках пам'яті десь...
І ті спогади гріють в ненасті,
Піднімають щораз до небес...
Вже волосся з'являється сиве,
Певна мудрість прожитих років...
І нехай за вікном плаче злива -
В серці радість від пройдених днів.
Перед образом стану в молитві,
І подякую Богу за те,
Що не дав у суєтній гонитві
Змарнувати життя молоде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2015
Я все лину до отчої хати,
Де стежина росте споришем.
Де бабуся навчила читати,
Де не знав ще життєвих проблем.
Я все лину до отчого дому,
Там дитинство і юні роки.
Буде пісня до болю знайома,
І минуле торкнеться щоки.
Я до рідного лину порогу,
Де лиш спокій і тиша в думках...
Занесли вдаль життєві дороги -
У форпост повертаюсь лиш в снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
І був Майдан.. І йде війна..
І, ніби, мали б вже збагнути -
Назад повернення нема,
Пора мінять свої маршрути.
Але все дивимось назад,
Суспільство майже не змінилось.
Хто з "Граду" лупить - досі брат,
Країна ж рідна нам - немила.
З піною на своїх устах,
Немов приблуди біснуваті,
У темних сидимо кутках
А "брат" гуляє в нашій хаті!
Допоки лишаться такі
На цій землі під небесами
Для неї будем - чужаки...
Вона ж ридатиме під нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587792
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2015
Знову ночі нам підморгують зірками,
І лукаво так заманюють в кохання.
Вони в травах миготять нам світлячками,
Потаємні в нас пробуджують бажання.
Ніби струни десь гітара поправляє,
Щоб мелодію вечірню заспівати.
Він в цей вечір знов до Неї поспішає,
Аби нишком Її вигукати з хати.
І підуть вони удвох у темінь ночі,
Насолоджуватись цвіркунів піснями.
І дивитиметься щиро Він в ті очі,
Що заманюють в кохання світлячками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2015
Дивлюсь тепер лише у синю даль
І погляду не відведу від неба.
Минулого мені, повір, не жаль,
В майбутньому уже нема потреби.
Колись були удвох щасливі ми -
Епічна повість вже давно позаду.
Сховав все час під білими крильми,
Ти ж у вишневих зникла снігопадах.
Спекотне літо спалить почуття,
Не обігріє - випалить пустелю.
І добре, що немає вороття,
Туди, куди мені закрились двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2015
Ця мить тако́ж піде у Вічність,
Як і все те, що було "до".
Усе: страх,радість,відчай,ніжність
Поглине темний коридор.
Там буде ли́ше Рай і Пекло -
Так просто все, як "два на два".
Або ти мучишся нестерпно,
Чи в радості душа жива.
Не буде сумнівів, вагання,
А, ли́ше Справедливий Суд.
Не буде там і Покаяння,
Яке можливе тільки тут.
Ця мить тако́ж піде у Вічність,
Але не кане в забуття.
Мабуть, найбільша в тім трагічність,
Що з митей зіткане Життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2015
А, може, просто лише сон -
Лежиш ти поряд біля мене...
Ще десь далеко день скажений
І сонце сходить за вікном.
А, може, просто лише мить -
І ніч все забере з собою,
Обтягне серце пеленою
І рана тихо засльозить.
А, може, просто лиш думки -
Фантазія тебе зіткала,
Тепла в житті було так мало...
Тепла від рідної руки.
І з кожним подихом я знав,
Що ти - не сон і не видіння,
А мудре Боже провидіння,
Якого все життя чекав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2015
Вже ніби й сонце, але ще в тумані,
Вже ніби спека, але непостійна.
Ми від весни цієї, мовби п'яні.
І голови ніяк хміль не покине.
Щодня працюєм, здобуваєм кошти,
Клянем погоду, владу і буденність.
Хоч жить в гармонії, повірте, просто,
Та, в душах поселилася мерзенність.
Не від весни ми п'яні, а від люті.
Не сонце бачимо, а диск палючий.
Живемо, наче Богом вже забуті,
Немов провалля й справді неминуче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015
[b]Юлія Поліщук[/b]
[b]Мрійливо-ніжна і проста
[i][/i][/b]
Мрійливо-ніжно малював
Новими барвами ясними -
Весняний ранок дарував
Щоразу нові сили.
Нові картини́ у житті,
У барвах щастя оповиті.
І в чистім небі голубім
Промінням сонячним зігріті.
Минає день, і ніч проста
У снах моїх малює диво.
І в серці музика ясна
Виспівує́ грайливо.
Крилатий вітер щовесни
Витає у коханні,
Цілує віченьки ясні,
Навіює бажання.
Мрійливо-ніжна і проста,
Весна собою чарувала,
Вона у сні моїм була,
Казковий світ подарувала.
[b]Анатолій Куліш[/b]
[b]Життєве (пародія)[i][/i][/b]
Мрійливо-ніжно малювала
Об'єкт свого кохання.
Вночі не раз я уявляла -
Здійсняться всі бажання.
Як мачо мій прийде до мене
І, щастям оповита,
Радіючи в своїй постелі
В цю ніч буду зігріта.
А дні течуть, немов вода,
І наступають ночі.
Я, знову очі закриваю,
Мрії бачу дівочі.
Являється в щоденнім сні
Говорить про кохання,
Цілує віченьки ясні,
Навіює бажання.
Мрійливо-ніжна і проста,
Живу я лише снами.
Ех, «заведу» собі кота...
Не доля з мужиками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573180
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 09.04.2015
А за вікном весняне сонце
Так хоче землю обігріти.
Але холодним охоронцем,
Лютує тут шалений вітер.
Гне вербам голови додолу,
Ламає, нищить все нещадно.
І люди — немовлята кволі
Перед цим вітром безпорадні.
Та сонце вперто посилає
Своє тепло, своє проміння.
І знає, що усе здолає -
Світитиме у небі синім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Задощило... Красуня весна
Поливає нас з неба сльозами.
Так, немов відчуває вона -
Все сумними сповито піснями.
Вся природа завмерла немов
І не хоче зі сну прокидатись.
Лише біль, лише смерть, лише кров.
Правду кажуть: "Живих тре' боятись".
Але віримо — сонце зійде,
І прокинеться небо безкрайнє.
Під мечем усе зло упаде,
Буде тихий і мирний світанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Народжені щоб бути вільними,
Цієї волі не залишимо,
Захистимо своїми крилами,
І свого ворога ми знищимо.
Народжені, щоб бути сильними –
Так просто нас у рабство не загнати.
З колін давно вже піднялися ми,
І більш на них не будемо стояти.
Народжені, щоб буть єдиними –
В своїй державі ми усі брати.
Своє ми завжди боронитимем –
Тож краще з миром ти до нас прийди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2014
Сонети казкові у фарбах яскравих
Зіграло нам літо у стильному фраку.
Дощі із хмаринок неначе пропали,
Шуміло лиш море з волошок і маків.
Удвох ми кружляли під звуки сонету,
Пшеничне колосся нас ледве торкалось.
І лише далекі якісь силуети
Танка цього нашого свідками стали.
А сонечко сипало золото з неба,
І співи пташині в сонет той вплітались.
Тебе пригорнув у танку цім до себе,
І знов у мелодію ми поринали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2014
Розгубились в просторі цілунки,
Слів потрібних нам не вистачало.
Стали небеса моїм рятунком,
Та тепла і там було замало.
Крила стали м'ятими, мов вата,
І зі свистом я на землю падав.
Вслід дивився вечір винувато...
Залишалося життя позаду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2014
[b]Олексій Тичко[/b]
[i]Пісня під баян[/i]
Застільний музико, зіграй на баяні!
Натисни на клавіші строго у такт.
Сьогодні - веселі, щасливі і п'яні,
А завтра, я знаю, що буде не так.
Згадаємо дружно "акацію білу",
Вона у невмілих і то зазвучить.
Очистимо піснею душу зболілу
І кожний згадає своє у цю мить.
Ви, куме, налийте по вінця горілки,
Бо тяжко тверезим дивитись у світ…
Співаємо хором, горілка - як ліки,
ще сала шматками наріже сусід.
А Вам, до лиця, із півнями сорочка,
Нарешті помітив - кума, ох, кума!
Несіть, не жалійте капусту із бочки,
Ще тільки її на столах і нема.
Щасливі, бо п'яні, тверезим складніше.
Акорди уміло бере віртуоз,
Вже кум допилися, цитує нам Ніцше,
Сьогодні гуляєм - на повну, всерйоз!
[b]Українське застілля[/b]
[i](Пародія)[/i]
Сьогодні застілля у нас невелике,
Всі будуть щасливі,рум'яні і п'яні.
О,щастя-сьогодні між нами музика.
Яке караоке?Загра на баяні.
"Акацію білу", "Чевоную руту" -
Хоч слуху немає - сусіди хай чують.
Застілля сімейні повік не забути.
Тверезим сьогодні ніхто вже не буде!
Налийте горілки по вінця, мій куме,
Так важко нормальним,коли всі схмеліли.
Спиртне,немов ліки, ще сало, цибуля -
А пісня лікує все душу зболілу.
Нарешті помітив кохану кумасю,
Сорочка з півнями,красива фігура.
Згадалась бурхливая молодість наша,
Заграла моя чоловіча натура.
А кум вже читає нам Кафку і Ніцше,
Так вміло міхи розтяга віртуоз.
Натуру спиняти мені все складніше
Тож ввечері буде з кумою всерйоз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506427
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.06.2014
Ти літнім променем уста зігріла,
Теплом чарівним в серці пролилася.
А потім гордо розпустила крила
І в синє небо стрімко піднялася.
Ти показала кольори життєві.
І ними на мольберті дуже вміло
Зробила вічною оцю миттєвість,
А потім гордо розпустила крила.
Ти повернулась зі свого польоту.
Та пройде час,і ти така красива
В блакитнім небі цяточкою станеш,
Так гордо розпустивши свої крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2014
Ніч.Холод.Морок.Серце.Кров.
Болить.Пече.Стихає.Ниє.
Минуле.Втрачене.Любов.
Майбутнє.Страх.Сум.Безнадія.
Вікно.Коньяк.Самотність.Крик.
Душа.Кохання.Порожнеча.
Світанок.Сірість.Стогін.Фальш.
Кімната.Пустка.Тихо.Вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2014
Життя, мов чорно-білий діафільм,
Минають дати, пролітають лиця.
А я спішу сеанс свій подивиться,
Насолодитися сценарієм своїм.
Іще частину фільму я зніму:
Печаль чи радість – плівка все фіксує.
В майбутнє з об’єктивом я мандрую
Назустріч неповторному «чомусь»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2014
Діди і прадіди боролися за правду,
Обмани всякі знищуючи грізно.
А нині внуки, ледь торкнувшись влади,
Збивають свої руки в кров за крісла.
Діди і прадіди боролися за віру,
Якої із дитинства вчила мати.
Тепер же внуки дозволяють сміло
У кабінетах Богом «торгувати».
Діди і прадіди боролися за волю,
Щоби жили щасливо їхні діти.
Та не могли подумати ніколи,
Що можуть внуки з даром цим вчинити.
Діди і прадіди в могилах спочивають,
Історією стали їхні рани.
А їх онуки холуями стали
І мовчки рабські одягли кайдани…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477146
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2014
З хвилин я виткав гобелен життя...
Тут миті радості і суму обнялись.
Яскраве полотно мого буття-
У різнобарв'ї в нім нитки сплелись.
Немає двох подібних кольорів-
У неповторності проходить день стрімкий.
Реальністю стає чарівність снів...
І починаю я малюнок свій новий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2014
Лукаве гірлянд миготіння,
Горіння бенгальских вогнів,
І серця чарівне тремтіння
Цей настрій уже запустив.
Лежать на столі мандаринки,
І сніг за вікном забілів.
Новий Рік іде до нас стрімко -
Погане позаду лишім.
Повітря наповнила казка,
А ти знов - маленьке дитя.
І щось таке добре й прекрасне
Вже стукає в двері життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467144
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2013
Глінтвейн гарячий…Сяйво свіч…
І ноти музики легкої.
Так затягнулася ця ніч
В холодній тиші…У спокої.
Ти зникла маревом легким,
У темряву пішла повільно.
А я сиджу в теплі цих стін –
В своєму виборі ми вільні.
Вітри надворі загудуть,
Розвіють попіл у каміні.
Сліди кохання заметуть
Зимові білі сніговії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2013
У нас Голодомору не було?
А діти, що від голоду попухли?
І в темряві залишене село,
І ті хати, що від страждань оглухли?
У нас Голодомору не було?
І матері дітей не хоронили?
А навесні і віття не цвіло
На тій Вкраїні, де так любо й мило…
Невже забудем в пам’яті отих,
Які трудились на землі у поті?
А потім в голоді серед доріг
Померли тихо…Мов якась голота….
Із нашої душі не вирвать, ні!
Жахливих згадок розпачу й тривоги…
Запалимо свічу ми у вікні…
Й свою молитву піднесемо Богу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463280
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2013
Прийде зима…Впаде на землю сніг…
Мороз у серці казку намалює.
Не буде тих бентежних теплих слів –
Життя закрутить білосніжна буря.
Поринемо в передсвятковий гам:
Шампанське, іграшки і феєрверки.
Та серце лишиться навіки там,
Де нам удвох було так добре й легко.
І, може, вдасться у зимові дні
Мені сніжинку льодяну впіймати.
Я опинюся знову в теплім сні
В твоїх обіймах…В затишній кімнаті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2013
Ще трохи і впаде на землю сніг,
Вкриваючи все покривалом білим.
Вона промовить: «Ну чому не зміг
Ти проявити всю свою сміливість?
Ти говорив про безліч почуттів,
І про кохання, що в серцях жевріло.
Бо душу ти навіки полонив,
Та ця любов твоя була несміла».
А він всміхнеться з сумом на чолі,
Її відпустить у польоти вільні,
Помітивши бажання на крилі
Здійматись вище, ген у небо синє.
Вона злетить над безліччю всіх барв
Така бажана і така красива.
Відпустить лише той, який кохав
Бо це і є те рішення сміливе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2013
А серце лине у небес блакить,
Та розум опускає все додолу.
Хоч в грудях іноді іще щемить
І почуття зринають мимоволі.
Я відпустив у небо журавля,
А біля себе залишив синицю.
Хоч голос всередині все волав:
«Не стій! За ним у небо піднімися».
Та вибір зроблено… Жалю нема…
Хоч в душу повернулась порожнеча.
У світ вітрами увійшла зима...
І лиш синиця весело щебече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2013
Ще лише мить триватиме цей сон
Про вічність нашого кохання.
Та зранку знов задзвонить телефон,
І розпочнеться мить прощання.
Але не буде цих ванільних фраз,
Не буде на устах цілунку.
Хоч згадувати будем ще не раз
Принади сонного дарунку.
Та запах кави швидко розжене
Все марево яке лишила,
І новий день в полон думки візьме...
Реальність знов забрала крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2013
Та сама кімната,такий самий ранок
Повітря морозне, таке, як тоді.
І знову цілуєш мене наостанок,
Та паморозь в серці малює сліди.
А серце все в ритмах співає шалено,
Ті самі парфуми лишають свій шлейф.
І знову ти тихо виходиш за двері
Востаннє ми бачимось,може,тепер.
Хоч двічі у воду ту саму не ввійдеш,
Та долю ніколи не зміниш свою.
Ти знову в життя безтурботно так підеш,
А я залишусь… В серці стан déjà vu…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2013
Усе заплуталось в житті,
Та напрям руху не змінити.
Хоч і сюжети не прості,
Та сторінок вже не спалити.
Нюанси різні в тексті є,
І дисонанси теж бувають.
Вже й розумієш, що «твоє»,
А мозок все «REPLAY» вмикає.
Бентежить надлишок думок,
Що в голові уже сказились.
Зробити хочеш новий крок,
Та ноги вгрузли у безсиллі.
І знову брилою стоїш,
Закам’яніло серце в грудях.
Сказать щось хочеш, та мовчиш…
Момент же зник…І більш не буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461372
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2013
[b]Татка 01
[/b]
[i]Не стискай…[/i]
Кожен мріє про свій політ,
Та буває, що безнадійно…
Бо у душах,в тенета страх,
Запаковує наші мрії.
Не стискай у долонях мій світ,
Він крихкий, ти його роздушиш.
Мій світ мріє про свій політ
А ти тиснеш його бездушно
Тоді сумніви хочуть так,
Щоб лиш марила я світами
Не стискай, відпусти в політ,
Щоб розвіявся біль і сумнів…
[b]Анатолій Куліш
[/b]
[i]Затисни
(Пародія)[/i]
Кожна мріє про ніч шалену,
І високий політ душі.
Та, буває, що безнадійно,
Бо читає він лиш вірші.
Краще б стиснув її в обіймах,
І відкинув сумніви всі.
А він пише рими про душу
І читає все їй вірші.
Вона марить уже в бажанні
Що затисне таки колись...
Він же все зізнається в коханні
І новий свій читає вірш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458679
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 05.11.2013
-Ти в серце променем ясним
Внесла тепло.
Такого в мене у житті
Ще не було.
-Коханий,любий,ти моїм
Повітрям став.
Веселку серед літніх злив
Ти показав.
-Але ж чому такі складні
Ці почуття-
Бувають миті і сумні?
-Таке життя...
Та як кохаєш ти мене,
То сум цей весь
У серці швидко промайне.
-Вже майже щез.
Тепер коханням лиш живу,
Пишу вірші...
Невже усе це наяву?
-Ну ти й смішний.
Хіба можливо до руки
Торкнутись в сні,
Або цілунком до щоки?
-Напевно,ні.
Та все ж чомусь не вірю я
У чудеса.
Невже ти справді вже моя?
-Ну ти й сказав.
Ти ж знаєш,милий,що казки
Є і в житті.
Хоча до них і шлях важкий,
Та все ж дійти
Під силу тим,в кого горить
В серцях любов.
-Давай,кохана,кожну мить
Ми знову й знов
Чарівністю наповним свій
Життєвий шлях.
Щоби літали лиш удвох
У небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2013
Цілунок на шоці ранковий,
І постіль свіжа і зім'ята.
Оце і є життя основа -
Коханим бути і кохати.
У ліжко кава й круасани,
А в серці - почуття шалені.
Нема світлішого бажання -
Моя кохана біля мене.
Пройдуть печалі стороною,
І будні стануть справжнім святом.
Якщо міцна в житті основа -
Коханим бути...і кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2013
[b]Твоя Наталка [/b]
[i]Боюся копій чужого почерку[/i]
І знов бездарність мене ґвалтує.
Повна відсутність екзистенційності.
Депресія вголос нахабно диктує
Рядки без сенсу і емоційності.
Усі ключі вчергове ламаються,
В засос ціловані замками ржавими.
Немає сили якось триматися.
Нулі на волі осіли траблами.
В аптеці жадно пакуюсь ліками.
Жаль, не лікують вони апатію -
Стан, коли лінь заважає кліпати
Й боротись щиро за демократію.
У крові зашкалює рівень відчаю.
Закинула все у сто двадцять п’яте.
Так й не навчилася бути іншою…
Совість вночі кусає за п'яти.
Ні, не навчилась писати - прочерки…
Знаю, поетом мені не бути.
Боюся копій чужого почерку -
Страшно збиватися із маршруту.
[b]Анатолій Куліш[/b]
[i]"Попала"
(Пародія)[/i]
Мої думки знов мене гвалтують
Пре почуття екзистенційності.
Уже депересія не лютує.
Зате із надлишком емоційності.
Як пояснити моєму милому,
Що вже була вона трохи ржавая.
А трабли й батли будуть незмінними -
Стоїть авто його геть серед ставу.
І я в аптеці пакуюсь ліками,
Мо' є такі що дають апатію?
Лишилось просто - очима кліпати,
Ждать тиранії, не демократії.
У голові кипить маса відчаю,
З'явилась версія сто двадцять п'ята.
Чому зі мною це, а не з іншою?
А совість мовчки гризе за п'яти...
Так і не вивчила всіх тих правил
Тож як в житті мені цьому бути ,
Більш ні за яких уже обставин
Не скорочу я свої маршрути....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455015
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 17.10.2013
Тільки сонечко сяйнуло із самого рання,
А дівчата відкривають сезон полювання.
Лаки, фарби і помади вже повикладали,
Та й костюмів «артеміди» знайшлося чимало.
Закрутились праски, фени в їхніх ручках ніжних!
Утікайте, бідні жертви, поки ще не пізно.
Манікюри, педикюри, різні спа-салони –
То тенета розставляють вміло і моторно.
І розпалюють в мужчини пристрасті й бажання –
Бо на них уже відкрито сезон полювання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454643
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.10.2013
Сяйнуло сонце у вікно життя,
Подарувало запах кави в коридорі.
В минулу ніч немає вороття
До снів, які приходять мимоволі.
Вже новий день розпочинати час
Із аркуша пожовклого паперу.
Але згадаю я іще не раз
Твоє життя, що складене з містерій.
Пішла в минуле до любовних драм,
Ступивши легко за відкриті двері.
Роман життя писатиму вже сам
На аркушах пожовклого паперу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2013
Осінній вечір…Хочеться втекти
Від суєти земної, її шуму…..
Від масок повсякденного життя,
Сезонної осінньої задуми……
Осінній тихий вечір….За вікном
Дощ барабанить пісеньку знайому.
А я сьогодні просто посиджу
З думками наодинці в себе вдома….
Осінній тихий вечір…Падолист
На землю золото складає тихо,
І знову мить у вічності тоне.
Втікає все: і шум, і розбрат й лихо…
Осінній вечір…Полум’я танок
В каміні так підморгує лукаво…
На серці лише спокій, хоч життя -
Постійний рух наліво, чи направо...
Осінній тихий вечір… Знов туман
Своїм єством всю землю покриває…
І все втрачає сенс-й добро, і зло…
Лиш чистий лист туман для нас лишає…
Осінній тихий вечір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Порожня маршрутка… Лиш я в ній і ти…
І тінь почуттів пережитих.
Між нами всі спалені нині мости…
Самі по собі вже у світі.
Той вогник, що полум’ям світлим горів,
На жаль, не змогли зберегти ми…
Промовивши безліч заучених слів
Усе ж залишались німими…
Вечірня маршрутка… Лиш я в ній і ти…
І всіх наших дій незворотність…
Своїх почуттів не зуміли спасти…
Кінцева зупинка – «Самотність»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2013
[b]Уляна Задарма[/b]
[i]Трохи лицарського[/i]
Лицар гострив меча,
лицарю снився бій
лицар рубав з плеча-
хай убоїться Змій!
Хай убоїться зло,
хай не зігнеться спис...
Стяга брунатне тло,
Шовком на нім - нарцис...
Він урятує ТУ...
Хай стережеться ТОЙ...
Є на стегні тату
й довідка:се-герой!
...доля-така хитка...
...пляма з слідами шин...
Меч був із патичка,
решта усе - пластилін.
[b]Анатолій Куліш[/b]
[i]Лицарське майбутнє
(Пародія)
[/i]
Меч поржавілий валявсь,
Ну а бої - лише в снах.
Змій десь уже заховавсь
Туга тепер лиш в думках.
І ТА вже йому "жона",
Боїться вже він ЇЇ.
А так же колись літав
В драконів він на спині.
На штори і стяг пішов
Нарцис уже підів'яв.
Але зате він знайшов,
Ту,яку так покохав.
Довідка в них навіть є -
Шлюб узаконили свій.
Вже не напишуть поем
Про те, як він рветься в бій.
Доля така річ хитка,
Сплетена з весен і зим...
Робить мечі з патичка
Дітям чарівним своїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452756
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 05.10.2013
За вікном осінній дощ холодний,
І немає світла і тепла.
А сучасний світ міняє моду -
Старі речі спалює дотла:
Всю любов і все добро кидає
У багаття з листя і гілок...
І ніхто уже не помічає
Цих фатальних, прикрих помилок.
Людства дні проходять, мов в тумані...
Знищивши героїв всіх поем,
Зупинились в марному чеканні...
Під холодним стоїмо дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452749
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2013
[i]Н.В. присвячується[/i]
Що Вам здалось посеред ночі?
Чи це було все наяву?
Що хтось на вушко прошепоче:
"Лише тобою я живу...
Ти робиш кожен день святковим,
Ти моя мрія золота,
Яка скидає всі окови
І робить казкою життя" ?
Що не присниться серед ночі...
Що не примариться удень...
Закоханий у Ваші очі
Блукає тихо між людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2013
[b]Юлія Фінковська[/b]
[i]Вкради мене![/i]
Вкради мене,прошу тебе, вкради!
Сховай високо в горах,серед лісу,
Чи віднеси безсилу до води,
Заспокой втому,завари мелісу.
Вкради мене,хороший мій,вкради!
Закрий собою від усього світу.
Втомилась я від болю, від біди,
Прагну розради в ароматі цвіту.
Вкради мене,на зло усім вкради!
Не слухай застороги й пересуди.
Будемо вільні,заметемо всі сліди,
Дарма,що осуд ширитимуть люди.
Вкради мене,хоча б на мить вкради!
Забуть про розум,мрії більш важливі.
І десь у пахощах ромашки й череди
Два серця будуть повністю щасливі...
[b]Анатолій Куліш[/b]
[i]Українська романтика
(Пародія)[/i]
Вкради мене, прошу тебе, вкради!
Та не вези у гори, й не до лісу.
За носа, милий, більше не води -
А повези на шопінг до Парижу.
Вкради мене, хороший мій, вкради,
Полетимо у Прагу, чи до Риму.
Туди, де квітнуть цілий рік сади,
Кохатиму тебе там безупинно.
Вкради мене, на зло усім вкради!
Хай подруги із заздрощів "пов'януть".
А ми з тобою заметем сліди
І будем смакувать напій Шампані.
Нарешті,любий, ти мене украв
Пов'язку дав, щоб очі зав'язати...
Привіз... на дачу, і лопату взяв -
І ми пішли картоплю вибирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452342
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 03.10.2013
[b]Натік[/b]
[i]Я загубилася…[/i]
Я загубилася у власних мріях-снах.
Світанком гострим розрізаю ночі.
Погасли зорі ніжні у очах.
Не збулися кохання сни пророчі.
Я загубилася, заплуталась в думках.
Усе колись здавалося простішим.
Тепер у очі заглядає страх.
І тихим голосом говорить, найтихішим.
Вже не болять твої палкі думки,
А подих прохолодно-дивно-м’ятний.
Гортаю наші зжовклі сторінки,
Я їх боюся, так боюсь зім’яти…
Я загубилася? Чи загубився ти?
Чи ми обоє знову заблукали?
В думках плекаю спомини-листи,
Які чомусь невчасно відсилали.
Ми потонули в океанах справ.
Безцінне на безглузде проміняли.
Я загубилася, а ти не відшукав.
Чи один одного ми навіть не шукали???
[b]
Анатолій Куліш[/b]
[b]Важкий ранок
(Пародія)
[/b]
Я загубилася!Весь вечір-мов у сні...
У пам'яті лиш дискотека...й світло в очі...
Текілу, нібито, замовив хтось мені
А потім згадую я лише темінь ночі.
На ранок у своїх заплуталась думках
Учора все чомусь здавалося простішим,
Коли мене хтось дуже міцно цілував...
Картинки після цього йдуть не найчіткіші....
Лежу в кімнаті, яка зовсім не моя
Думки вже не болять, тому що їх немає.
Болить моя шалено зранку голова
І мінералки зараз геть не вистачає.
І не сама ж в постелі - бачу збоку він
Щось тихим голосом говорить, найтихішим.
Уже в кімнаті давить і наявність стін,
Чомусь я розумію - це початок лише.
Я загубилася? Чи загубився ти?
Киваєш тихо ледве-ледве головою.
Така, на жаль, у нас безглуздість самоти,
Коли текіла змішується із журбою....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452339
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 03.10.2013
[b]Вера Доброва[/b]
[i]А поети…[/i]
А поети не сплять...
Все римують, римують, римують...
А поети не сплять.
Все нотують, нотують, нотують.
Що поет? - Він не їсть -
Він все пише і пише, і пише.
Що поет? - Він лиш гість
У безкраїх просторах тиші.
Ти поет? Ні, забудь!
Ти музика, що словом співає.
Ти, поет, не забудь
Слово рідне, що в серці палає!
[b]Анатолій Куліш[/b]
[i]Доля поета
(Пародія)
[/i]
А поети не сплять
Усе рими у світі шукають,
Так багато дівчат
А поезій всім не вистачає.
Що поет? Він не їсть,
Бо роботи у нього багато:
Для тієї він гість,
В іншої можна заночувати.
І тоді уночі,
У жовтневій і зоряній тиші
У сплетінні двох тіл
Рима в серці поета щось пише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452234
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 02.10.2013
[b]Ірина Кохан[/b]
[i]Як пахне димно вечір...[/i]
Як пахне димно вечір цей осінній,
Хлюпоче місяць сяйвом на поріг.
Та нас нема, блукають наші тіні
Уздовж роками стоптаних доріг...
Ми розлетілись птахами у вирій,
На відболілих душах пелена.
У цій осінній тиші посивілій
Сльозиться обрій краплями вина.
Ми відлюбили,стало небо чорним,
Лиш позолота стишених садів
Ще сумувала й плакала мінорно
Не вірячи у холод почуттів...
Вже нас нема, блукають наші тіні,
Хлюпоче місяць сяйвом на поріг
Закутавсь димом вечір цей осінній,
Де юність загубилась вздовж доріг...
[b]Анатолій Куліш[/b]
[i]Романтика по-чоловічому
(Пародія)[/i]
Ми сидимо у затишній кімнаті,
Романтика...Вечеря тет-а-тет.
Уже й вина лишилось небагато
Доб'ю віршами, адже, я-поет...
Мене питаєш, чом я пахну димно,
Чому на кухні так хлюпоче кран?
Вечерю готував цю безупинно,
Форель згоріла і лишивсь...туман.
А замість качки в яблуках смачної
Лишилась посивіла пелена.
Хотів я зваби романтичної такої -
Тепер надія на стакан вина.
Розлетимося завтра ми птахами
Ну що ж поробиш? Це таке життя...
Та у цей вечір, сповнений віршами,
Мажорні будуть наші почуття.
Блукають по кімнаті тихо тіні,
Хлюпоче місяць сяйвом на поріг...
Поринемо ж у ніжності перини,
Відкинувши всю суєту доріг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452122
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 02.10.2013
[b]КАТЯ ГІЛЬЧЕР[/b]
Все зміниться, я знаю.
Культура "ввійде в моду",
І незабаром все ж таки
Дадуть слову свободу!
Оселимося скоро
Ми знову у лісах,
А може біля моря,
А може у степах...
Піднімемо Природу!
Прогрес уже набрид.
І буде Нова Ера
І буде Новий Світ!!!
[b]АНАТОЛІЙ КУЛІШ[/b]
[i](ПАРОДІЯ)[/i]
Все зміниться, я вірю. У моді буде шкіра.
І мамонти гулятимуть у мене на подвір’ї.
І незабаром слову свободу нададуть,
Інакше «хомо сапіенс» камінням всіх поб’ють.
Бо будемо ми жити в лісах і у степах,
Шукатимемо їжу в дрімучих болотах.
Тож йдемо у печери всі!!! Навіщо той прогрес?
Хай буде Нова Ера!!! Нехай зникає стрес!!!
Піднімемо Природу! Відключим інтернет!
Найвищий розум матимем серед усіх планет!
Та швидко сон закінчився… Будильник продзвенів…
І зранку я за звичкою «В контакті» знов «засів»….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451965
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.10.2013
Жила на острові Любов…
Купалась в сонячнім промінні,
Чарівну пісню знов і знов
На флейті награвала вміло.
Та раптом сталася біда –
Став острів той іти під воду.
Любов зробилася бліда –
Без неї не прожить народам.
Аж раптом бачить – корабель,
На ньому пропливала Гордість.
«Спасенна, - думає, - тепер.
Мене сестра не кине зроду».
Та відказала Гордість їй:
«Мені й самій жить непогано.
На березі ти ще постій,
Хай інший хтось тебе спасає».
Тут корабель іще один
З’явивсь на обрії вечірнім.
«Моє прохання не відкинь,
З біди цієї визволь нині».
Аж тут озвалася Печаль
(Вона в судні бо пропливала):
«Мені тебе, Любове, жаль,
Та там де я, тебе немає.»
«Невже прийшов мені кінець,
І не врятуюся я нині?»
Лишивсь маленький острівець,
Вода його ось-ось поглине.
Аж раптом підпливає човен
Дідусь у ньому веслярем.
«Врятуй»,- Любов до нього мовить.
«Сідай, онучко, без проблем».
«Та як же звать тебе?» – питає
Любов у сивого дідка.
«Колись,онучко,усе взнаєш», -
Їй відповідь була така.
Дідок поплив, Любов лишивши
В країні гарній, чарівній.
І у нічній таємній тиші
Почувся з неба голос Їй.
«Ім’я ти хочеш знати того,
Хто із біди страшної спас?
Тож пам’ятай завжди, Любове,
Твоїм рятівником був Час».
І, дійсно, так в житті буває
І до сьогодні серед нас.
Коли Любов немов зникає,
В серця її вертає Час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
Опадає жовте листя з клену
І лежить на змоченій землі.
Знову ти вночі прийшла до мене
У осінньому хмільному сні.
Сонце намагалося віддати
Все тепло, яке лишилось, нам.
Почуттів в тім сні було багато
Серед вогняних яскравих барв...
Та листочки опадали з клену,
Ковдрою встеляли тихий сон.
Там горіли почуття шалені,
І два серця бились в унісон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2013
[b]Нагадування[/b]
[i]Тамара Васильєва[/i]
Сьогодні мені нагадала береза,
Що думка моя має бути твереза.
В березовім гаю я клена знайшла,
Під нього сховалась, а він промовляв:
«Тебе захищу, коли стануть морози,
Страшні буревії і літнії грози.
Це краще, як в полі лишитись самій
І віття торкалось уже моїх вій».
Сльозу я зронила, сховала від клена,
Думки зароїлись, як бджоли у мене.
Зраділа, що можу сховатись у тінь,
До нього тулитись, коли заметіль.
Спасибі березі, яка нагадала,
Що клен і вона у гаю цім недаром…
[b]Забув[/b]
[i]Пародія[/i]
Сидів із хлопцями в березовому гаю,
Аж раптом чую – десь хтось розмовляє.
Підсунувся поближче – то береза,
Я здивувався, ніби ж ще тверезий.
Знов з хлопцями за чарочки взялися,
Коли дивлюся – звідкись клен з’явився.
Почав щось говорити про морози,
Про буревії і про літні грози.
Сиджу я «в шоці» із стаканом «Коли»,
Аж тут нізвідки зароїлись бджоли.
Від них я ледве заховався в тіні,
Та раптом почалися заметілі,
І сонячне затемнення настало,
В очах все потемніло…і пропало.
Чому ж мені ніхто не нагадав,
Щоби горілку з пивом не мішав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
[b]Фонтан любові[/b]
[i]Тамара Васильєва[/i]
Фонтан любові – сяйво почуттів,
Закохані удвох його побачать.
Той прохолоду ночі спрагло пив,
Хто відчував снагу очей гарячих.
Фонтан любові – іскри почуттів,
Що полум’ям спалахують яскравим,
Вогонь гарячі душі засвітив,
Заповнив люблячі серця розмаєм.
Ми із фонтану бризки наших мрій
Губами пересохлими ловили.
Ти у душі щасливу мить посій,
Щоб ми фонтан цей зберегти зуміли.
[b]Вогонь кохання[/b]
[i]Пародія[/i]
Фонтан любові – іскри почуттів...
Удвох вночі дивилися на небо,
А ти свою цигарку запалив.
Казала ж: «Спека. В сіні так не треба».
Фонтан любові – сяйво почуттів...
На нього все село зійшлось дивитись.
Той сіновал, що швидко так горів
Ледь вийшло бравим хлопцям загасити.
Зі шлангу, що водою поливав,
Губами спрагло бризки ми ловили.
Ця ніч вогнем наповнена була,
Тож за романтику спасибі, милий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450196
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 20.09.2013
[b]Чорні смородинки[/b]
[i]Тамара Васильєва[/i]
Я чорні ті смородинки впізнав -
В очах твоїх світилися навпроти.
Колись я їх очима цілував,
Життя змогло сьогодні нагадати…
А хочеш, понесу тобі портфель,
Між вербами побіжимо до річки.
Нас юності закрутить карусель,
За тином ще посмикаєм порічки...
А ти почервонієш, як вони
І погляд, мов стріла, летить у серце.
Гуркочуть в голові моїй громи,
А ми таки всміхаємось веселці.
Смородинки я знову цілував...
Хотів ловити блискавки з громами.
На річці не знайшов я переправ,
Веселка усміхалася між нами.
[b]Доля поета[/b]
[i](Пародія)[/i]
Пішли смородинку збирати у саду,
А твої очі світяться навпроти.
Яка смородинка? Я краще проведу
Тобі по ніжці. Геть ці всі турботи.
А, може, к бісу консервацію усю,
Між вербами побіжимо до річки.
І в задоволенні поринемо в красу.
Чого розмріявсь? Треба рвать порічки?
Чомусь романтики немає у тобі
Над головою ти гуркочеш громом.
Кричиш, що знов прийдеться все робить самій,
В цій "каруселі" крутишся до втоми.
Розчервонілась як смородинка оця,
Уже й сусіди почали збиратись.
Кудись веселка зникла із мого лиця.
Піду, мабуть, кохана, я у хату.
І буду згадувати річку юних днів,
Волошки, що ховалися у житі.
В цей літній день я поцілунків лиш хотів...
З прозаїком поету важко жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449989
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 19.09.2013
І знов із головою в почуття.
Реальний час, немовби зупинився.
Впустив лиш літо у своє життя,
І серцем я у літі тім лишився…
Здавалося,що з часом все мине,
Та серця стук не в змозі зупинити.
Кохання увірвалося в життя
І намагається весь плин змінити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2013
Кохання у "online" форматі:
Картинки, "лайки на стіні",
І фрази в статусі "крилаті",
У повідомленнях - пісні.
І ти чекаєш кожен вечір,
Коли засвітиться екран.
І обійме тебе за плечі
Кохання із значком "online"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2013
Прозове життя прозовою ношею
Лягло на прозовій душі.
І рима прозовою вкрилась порошею -
Не пишуться більше вірші.
Прозові дощі лише серце наповнюють,
Стікають сльозами по склі.
Прозове кохання очікує повені
Розп'яте на грішній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449792
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2013