| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Він був народжений для того, щоб померти,
І в скронях в нього оселився страх.
Хоч він ніколи не боявся смерті,
Та щось його бентежило в думках.
Щовечора, зайшовши до кімнати,
Ходив від темних стінок до вікна.
У серці сил не було покохати,
Аж доки не з`явилася Вона.
Вона неслась так легко і невинно,
Що викликала в натовпі фурор.
А він дивився в неї, й щохвилинно
Слизька гидота виступала з пор.
В її очах жив щирий сум кохання,
І радість днів, які давно пройшли.
Та їх обох схопило здивування,
Коли у серці одне одного знайшли.
Вона взяла його в свої тремтячі руки
Й повела на дорогу каяття.
Тепер вони б не винесли розлуки,
Бо їхні поєдналися життя.
Вони – народжені для того щоб померти,
І їх любов`ю гріються серця.
Їх голови – сиді, їх лиця – стерті.
Але вони кохають до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20808
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2006
Я не шукав собі любові,
Тому вона сама прийшла,
І спиртом вдарила по крові,
Й собою розум замела.
А я німий, глухий, й безокий.
Хіба хто-небудь поряд є?
Закоханий і одинокий –
Навік покликання моє.
Я – раб тунелів свого тіла,
Але я цар своїх думок.
Й чого би серцю не кортіло,
Я зроблю вирішальний крок.
І здійсниться моє бажання!
Впаду на висохшу траву,
Загублю знайдене кохання…
Й хоч після смерті поживу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20780
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2006
Те, що в грудях сильно б`є,
І злітає в вир, мов птиця,
Що здавалося б своє,
Вже нікуди не годится.
Що найбільше я любив,
І для чого народився,
Я давно вже загубив,
І по схилу покотився
Те, по чому я ходив,
Й з чого щиро так знущався,
Вже народ мій зрозумів,
І досі не опам`ятався.
Чи це небо зеленіє,
Чи каміння ожило,
Та мою блакитну мрію,
Мов снігами замело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20764
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2006
О рідний край, о радосте моя,
Мій степ, мої поля, моя діброва.
Тебе кохаю я, моя земля.
Як палко я тебе кохаю, Рідна Мово!
О, Рідна Мово, ти мій найбільший скарб,
Моя душа і серце, радощі й печалі.
У тобі так багато різних фарб,
Я буду берегти тебе надалі.
О Мово, ти пройшла через віки,
Охрещена ти кров’ю і сльозами.
Але недарма бились козаки,
Щоб ти не вмерла, щоб і досі була з нами.
О Мово, ти є шлях в у цім житті.
Тобою я живу і буду жити.
Ти є святиня й всі твої слова – святі.
І я готовий аж до вік тобі служити.
Благословенна будь любов моя,
Бо Мова – то зерно в душі людини,
Бо линеш ти як пісня солов’я.
І я люблю тебе все більше щохвилини.
І щогодини, і щоднини. Я люблю!
Кохання це у серці, як надія
На світлу і яскраву доленьку твою
І те, що стане істиною мрія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2006
Навіщо, люди, правду говорити?
Слова казати нащо головні?
Ніхто не знає з нею що робити.
Сьогодні правда є, а завтра ні.
Навіщо, люди, інших поважати?
Хоч в чемності затрати не значні,
але, напевно, всі повинні знати,
вони живуть сьогодні, завтра ні.
Мої думки у небо відлітають,
вночі, як зорі сяють чарівні.
Та вранці зорі всеодно зникають.
Вони сьогодні є, а завтра ні.
Любов навіщо в серці ллється,
а в голові багато маячні?
Через часи вона не пронесется.
Сьогодні є любов, а завтра ні.
А нащо, люди, з горя нам тужити
Й доводити, що в світі всі дурні.
То може краще зовсім нам не жити.
Сьогодні є життя...А завтра....
А може воно вічне?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20762
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2006
Моя любов, ти зіркою сіяєш.
Лунаєш ти у співі солов’я
Та квіткою в саду ти проквітаєш.
Ти ангел мій любов моя.
Таких як ти на світі не буває,
Ти промінь сонечка, повітря і вода
Як сонечко у небі не гуляє
Приходить темна ніч, біда.
Якщо повітря зникне на хвилину
Людина гине. Гину так і я.
І без води живої теж я гину,
А ти повітря і вода моя.
Ти можеш мучати або втішати,
Тримати відстань чи не помічати.
Я все приймаю, тільки прошу:
Ти живи, рости, мудрішай і цвіти
Коли стаєш зірками серед ночі
Моя душа стає уже твоя.
І не тому, що цього хтось так хоче
Тому, що цього хочу саме я.
Нічого більш не буду я казати
Тому, що задихаюся щодня.
Лише одне я можу нагадати,
Що ти повітря і вода моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2006
Я крізь ікону бачу погляд Твій,
що через очі мої в душу заглядає,
щоб не вбивав мене надалі лютий змій,
що день за днем жорстоко моє серце пожирає.
Все жре і жре триклята ця змія.
Коли б вже це чудовисько наїлось!
Його ненавиджу всім серцем я,
точніше тим, що ще від нього залишилось.
Ще при народженні вчепив проказу я,
Яку не очищають жодні ліки.
На погляд Твій надія вся моя,
надія безнадійного каліки.
А смерть моя – то подарунок Твій,
Що шанс мені дає стати здоровим,
ну а здоров’я – то білет у Царство мрій.
До смерті просто треба буть готовим.
Ніхто не зна коли і як помре,
і готуватися потрібно вже сьогодні.
Спасуться лише ті, хто віру від життя бере,
і по законам віри жити згодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20760
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2006