| Сторінки (1/71): | « | 1 | » |
Цілую тіло твоє вологе
Між пальці пазурі пхне тривога
І я волаю заради Бога
Пусти
Вчорашній вечір змішавсь із квасом
Яскраві ночі в яких ми разом
Перетворились останнім часом
У сни
Моє волосся твоє шовкове
Брова на щастя згина підкову
І десь омріяна колискова
Звучить
Тепер дороги від нас до краю
Ми разом знов у пилку кураю
Степні підошви нам витирає
Мить
Якщо та зірка впаде остання
Якщо цей пагін зімне чекання
Якщо режимові вимикання
На зло
Ти свої очі не склепиш серце
Відчиниш протягом на озерце
Знесеш болото шкіряним берцем
Коло
Мене тоді я в тобі розтану
Повік твоєю на волі стану
Примчусь за будь-яких я обставин
Свою
Душу викладу в твої дужі руки
Тілом вип'ю ганьбу розлуки
Я прийду лиш на осінні звуки
Люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2017
Вологий слід збаламутить уяву,
Знекровить душу вітрами спиту.
Учора коні були під нами,
А вже сьогодні - самі копита
Скубуть зелену покрівлю степу
І порох пада снігом ядучим.
Жени! Цю трійку не спинить небо,
А ми - спіймаємо і замучим!
Вперед, вперед! Ніяких повернень
Поверхня степу не стерпить, ні!
Копита змелють у порох зерна
Вагань, побачень, діянь і днів.
Лишать натомість сліди вологі,
Як руки теплі в труні обійм.
Жени! Від мене - пряма дорога,
Що принесе почуття - тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017
Спаси мене, душа моя у мороці!
Гадюччя щозими приносить листопад,
В очах тепер хіба крижини моляться,
А не горить теплом вишневий цвітопад.
Тепер в руках - не срібло-позолота,
Тепер шляхів для відступу нема.
Довкола манівці, що зманюють в болото,
Де вже підстеріга мене стара зима.
Холодний листопад! І зорі як читці,
Що в споночілім небі читають Псалтиря.
Кому тепер цвітуть хореями митці,
В холодних пальцях їх докурена зоря.
Спаси мене від сну, де біль і порох бурі,
Я крикну: "Ми - за мир!", ото й усе моє.
Спаси, врятуй тепер від кари і тортури,
Допоки сонце, небо, допоки я ще є!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2017
Перепутала
Вымпелы перепутий
С распятьями
Палевых незабудок,
Со ржавым сном
Около казарменных будок,
Крещёных мечем
Олега и Рюрика
Ивнева.
Голоса врядли зимнего
Удосужатся эти поля.
Чьи это земли?
Князевы?
Чьи это песни?
Вязевы.
Кто их обнимет?
Мать.
Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721922
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.03.2017
Усі ви - ті, хто з поміччю зірок
Купається в державній шані,
У мене ж є лиш успіху шматок
І радість несподіванки остання
Князів улюбленці поширюються швидко,
Та як нагідки ви при світлі дня,
В яких приховано брехню і бридкість,
Що їх лиш ваша славна смерть спиня.
Відважний воїн ловить славу в битві
Та після перемог гряде провал,
І з книги честі ймення його зникне
І щезне він, неначе не бував.
Тим я щасливий, що люблю і люблять
Мене, незгубленого не загублять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2017
Растеряла я свободу ветром данную,
Где теперь мое сердце успокоиться?
Я без разума поверила поганину,
А теперь вся жизнь моя - бессонница.
Нет в ней вкуса, запаха, цвета,
Только половодье сероты.
Жизнь моя, когда слепое небо,
Неужель и на земле слепы?
Нам теперь приходится несладко,
Наша кровь ворчит, как старый дед.
Да и то, всего ради порядка,
Что к нему привычен белый свет.
Обвязать ли голову косынкой,
Да пойти молиться что ли в пропасть?
Все равно умру с тобой в обнимку
Песья ты моя, но все же гордость.
Что еще не видели с тобою?
Звезд каких не удалось зажечь?
Если рана дня стекает кровью,
То с меня, ликуя, льется желчь.
И не годен ветер степнокрылый
Целовать мою макушку рьяно.
Жизнь давным давно уже убила
Сердце своим ядом и туманом.
Мне теперь болеть - соизволенье,
И сходить с ума, как благодать.
Что ж еще: Остались ли мученья?
Разве тишь, да может еще гладь?
Ведь никто никак на этом свете
Кроме птиц речных и камыша,
Не услышит как поет о лете
Моя глупая и детская душа.
Ведь никто не силится, ни рвется
Ни понять,ни руку протянуть...
Ну и что ! Не суждено бороться -
Дайте хоть спокойно утонуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659149
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.04.2016
По крихті збираю апокриф вчорашнього дня,
Нанизую бісером зламані пальці ольвій.
Ти - моє циркове слоненя,
Яке пахне вогнем вечоровим магнолій.
Усе віддалилось і ти вже не пишеш мені відтіля,
Звідки леви приводять людей на станції.
До тебе кілометрів клята тля
Вимірює мега і гіга дистанції.
Все скінчилось. Нехай.
За здоров'я - до дна - випито.
Чорна ніч одяга малахай
І пірнає у мене - рибкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651588
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2016
Хто болю біль? Відлуння, тільки так.
Минає літа зранений літак,
Уже несе холодні сомоцвіти
Осіння мряка, кидає на віти
Прощань дощі, розкриті, як коробка
Пуста, зім'ята вечоровим сном.
Минає літо. Десь співає тонко
Цвіркун-поет, але скажіть чому
Вже час іти, частіше самому,
Частіше йти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2015
Вийду на сніг. Ніч.
Тільки зорі волають
Холодним сяйвом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601417
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 22.08.2015
Всі вікна - відчинені зерна,
Всі двері - ключі від істин.
Не заростає терном
Багатомільйонне місто.
У ньому - страхи і осуд,
У ньому - радість і щастя,
У ньому поганого досить,
Щоб із ним розпрощаться.
Місто. Урбанізація.
Велич. І гомінка
Осиротілоі націі
Сильна іще рука.
Всі вікна - маяки космосу,
Всі двері,немов пульсари
Шліфують силою осмосу
Бруківку вільгого бульвару.
Місто, воно розхристане,
Розкидане і страшне,
Бо в натовпі біля пристані
Ти загубив мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
У чорного ворона два крила,
ліве і праве око.
Ним командує темна мла
безжалісно і жорстоко.
Можливо, він плаче собі в самоті
сидячи на старім дубі.
І листя тане під ним як сніг
у горлі гарячім груби.
Він носить під крилами вісті злі,
новини із поля бою
і навіть очі вийма живі
тим, хто вуста затворить.
Його відторгнуто вже давно -
не вам і мені судити.
Та ворон має усе ж крило,
хоч продовжує ворожити.
Кожну ніч називає пошепки
або туго й надривно кряче.
Ворон звик давно бути ворогом,
але часто про себе плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Я кляну самотність, як нещастя,
я рахую дихання хвилин.
Але мить на самоті - це щастя,
я мов Фенікс злину із руїн.
Самота, моя блажена мука,
самота, моя солодка смерть!
Скільки нам з тобою разом бути?
Мабуть, вічно, поки твердне твердь,
поки ріки темні і глибокі,
поки ночі терпкі і німі.
Самота - це сльози одинокі
і молитви чорні, та живі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503186
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2014
Лилося небо протягом весни,
в долини, степ і волошкові очі,
шипіли википаючи вогні,
і залишали вітру сивий прочерк.
Ти знов сидиш засмучений, сутулий,
і п'єш вино, ожинове вино.
Тебе ніяк не відпуска минуле,
ніяк тебе не відпуска воно.
Останній лист отримав натщесерце,
конверт в долоні лігво влаштував.
Ті букви-літери - уже одне мистецтво,
а не прості від дівчини слова.
Іржавий дощ періщив в день той сильно,
змивав зорю, зтирав надії слід
і засипав живих і мертвих сіллю,
готуючи жахливий свій обід.
А лист лишав тепло і сподівання,
і дотики долонь, і голос губ,
чого не вистачало нам востаннє?
Де дівся час, поранений бігун?
Весна прийшла по коліях і рейках
в кашкеті голубому, як вода,
а ти все п'єш і мов на батарейках
усе працює пам'ять молода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
У голові - вітер,
у руках - хмари.
Даруєш квіти?
та ж ми не пара!
Читаєш "Факти",
зранку п'єш каву?
Плюю на пакти
та ще й на славу!
До біса ноти,
ключі скрипічні,
сині банкноти,
цінності вічні.
Одне у мене
навік віків:
сонце зелене
і блиск маяків!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2014
Так довго зростаються руки зламані,
так довго тільки озонові дірки сяють,
так довго вітер малює знаменом,
так довго ідуть до межі, до краю,
так довго ворушать глиби камінні,
так довго Фенікс повстає знов
з попелу, головешок в гнізді-каміні,
так довго сонця усміх холов,
так довго, довго, нестерпно довго,
а я лишень написала за сто
кілометрів. рядочків повінь
на паперовім білім пальто.
Так довго чекають злочинці страти,
так довго вітер стира підошви,
але мені пристало чекати -
від тебе відповіді, хороший!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2014
шизофренія мамо шизофренія
для мене губи виривають слова з ущелин
я дуже довго довго дуже хворію
знов чую голос і бачу саму пащеку
вона бризкає слиною на вітрі
весна вперто топить очі в багні
галюциную на небо або на цитрус
галюциную але постривай-но ні
я вже здорова
бо помираю щоранку
і кожен вечір устаю із мерців
зализую воском теплим ще незажиті ранки
і розтираю попелом свіжі іще рубці
шизофренія мамо це просто шизофренія
про це писав колись психіатр відомий ганнушкін
не бійся я не піду я просто цього не вмію
я просто молоко у цеберку вранішнє
я просто квіти біля білого обеліску
я вільний вечір над чашею твого смутку
я повернуся мамо із вільнонайманим військом
із прапорами кольору незабудок
тільки хай полежить під серцем
гнила картоплина снігу
шизофренія перстень
крига діброва гріга
останні сльози сльотою на обличчя
прощай хворобо
і мамо вітаюсь тричі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Теми бувають різні
такі ж як бувають рани:
колоті і наскрізні,
закриті, рубані, рвані.
Кожне серце сприймає
свою висоту і тон.
Ніхто напевно не знає
де є почуттів камертон.
Для когось фінал - адажіо,
кому інтермедія - риска.
Теми бувають й продажними,
бувають далекі й блИзькі.
У мене на серці набряки,
струни артерій дибляться
червоними корабликами
і ляскають у глазницях і
знову надходять веснами
запилені рими-хлопчики.
Теми пропали без вісти
у павутинні почерку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2014
Тільки ти і тільки дощ, і літо
у вінку заквітчані йдете.
Хочу бачити як треба жити,
не псувати кров собі впусте.
Горобці виспівують канцони,
сонце в хмаровинні засина.
Дощ іде - легенький й трохи сонний,
дощ як ти - проходить і мина.
Сірий шлях, трава прибита пилом,
літній день нагадує тебе.
Дощ тремтить своїм легеньким тілом,
падаючи з голубих небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492639
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.04.2014
Огортає теплий дух малини
Синь великих і м’яких очей.
Погляд невеселої дитини
Загубивсь у дзеркалі ночей.
Заховали складки зорі ясні,
Дивен місяць стерли у пітьмі.
Туманіють води, передчасно
З острахом всміхаючись вербі.
Прохолодним лезом неба ходить
Переплетена тінню весна.
То сміється, то гучно голосить,
То співає беззвучно вона.
Я сама чула тихе ридання,
Дрібні сльози струмились вгору.
І від вечора і до світання
Розплітала весна своє горе.
На розхитаній неба колисці
Вона ходить і щось шепоче.
Як далеко і водночас близько
Ці заплакані весною очі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489498
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.03.2014
Я така романтична, крихка, безсила,
Тендітна... Та досить вже! Досить!
У нашому світі усе вирішує сила,
У нашому світі усе вирішує досвід!
Дерева звалено. Скінчилися звуки казки
І вуха дитячі тепер порожні.
У нашому світі усе вирішують негаразди,
У нашому світі усе вирішують гроші.
Крок ступиш –потрапиш в корито,
Завбачливо підкинуте жестом «дружнім».
У нашому світі усе «рішають» бандити,
У нашому світі усім заправля байдужість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2014
Обіймають верби волохаті
Синь дзеркальну чистої води.
Похилились круглобокі хати.
В туркотінні плачуть голуби.
Переспілі квіти незів’ялі
Обіймають оксамити трав.
Скільки юної, невинної ще п’яні
В себе край мій рідний увібрав!
Рідна хато! Мов зоря нечесана
Розтулила ти пошерхлі губи.
Кочерга пощербленими веслами
Розгрібає полум’я у грубі.
В стукотінні завмирає серце,
Десь гурчить несправний тракторець.
О село моє, життя мого люстерце!
Як тебе кохатиме митець!
Наче баба в сірому халаті
За квасолею іде в город,
Обіймають верби волохаті
Синь дзеркальну ясно-чистих вод...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489242
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.03.2014
Твоє русяве волосся слов’янської королеви
Ніжно втискується в його кучері гунна.
Серце твоє стогне пораненим в Африці левом,
Ти – молода, довірлива, ти – юна.
Його очі Синдбада, мозолі на руках від тросів,
Запах тютюну – усе запалює в тобі свічі.
Дарма, що не цар! Ні, він цар! – Матросів!
І ти безстрашно дивишся йому в вічі.
Сьогодні ви разом. Тілами торкаєте незбагненність струн.
А завтра – море манитиме вологими солоними губами
У інший рейс – від Криму у Сінгапур,
А ти лишишся обтікати ту подорож берегами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2014
Мисливці за зорями безшумно ступають
У вогку пітьму століть.
Пройдуться вони й по моєму краю,
Де зірка моя горить.
Я її пломінь густий притишу,
Сховаю в печері хмар,
Яку причеплю до отої вишні,
Де видно вогонь Стожар.
Мисливці за зорями ступають, ступають,
Аж небо вигинається у дугу.
І виє тоскно щуряча зграя
На чийомусь старому даху.
Небо темне. Позрізали ножами,
Наче шляпки білих грибів
Кассіопею, Воза, Стожари
Щоби з них наробити дрів.
І щоб в тому зірковому полум’ї
Мерехтіла жариною однією зі,
Моя зірка?!.. Це кривий поворот долі,
Це дикі танці на хворій нозі!...
А мисливці безшумно рушили
До інших галактик, до інших зірок,
Щоб поглумитися над їх душами
І сліз зірковий зібрати горох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488848
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.03.2014
Я власну смерть переживу,
Сухою вийду з моря тьми,
Та від чужої – я помру,
Бо надто дихаю людьми.
Моя душа у шатах білих
Легенькі крилоньця складе
І з шумом неба ошаліло
У прірву кам’яну впаде.
Моя душа вмира щоразу,
Як в небі вогник мре-згоря,
І квилить, і реве одразу
Моя душа, моя зоря.
Я вийду з попелу живою,
З вогню вцілілою вернусь.
Але як хтось вмирає знову –
Я з ним об смерті кригу б’юсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488842
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2014
Місячні ночі на землю прийшли,
зщезла пітьма, а явилося світло.
Голос розбитої в небі луни
срібними квітами в просторі квітне.
Ночі тремтливі, мов пальці музик,
ніжно торкаються степу і моря,
ніжно торкаються... Погляд затих,
погляд відваги і погляд докору.
Знову приходив до мене у сні,
той, хто співає недобрі пісні,
знову мене розтривожив.
Знай, чоловіче, що вдача моя,
наче твердиня і наче земля,
то ж обережно зі мною іди! Зі мною не виживе кожен!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488204
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 26.03.2014
Мені здається сам диявол
сидить в холодному льоху
і смика борозенки мозку
у того, хто сидить в кремлі
на жаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Життя - одне.
Умій його прожити.
Бо поле полем, а душа - навпомацки.
Зумій весь світ собі відкрити,
всі таємниці й темні невідомості.
Годинний вік збентежує електрика,
і вії стрілок сходяться опів-
дванадцята: розбитими лелеками
збирає місяць відголоски снів.
Життя, буття, мережа, екзистенція.
Багато людство скроїло личин,
але усе одно ніщо не вернеться
тож будь обачним в виборі причин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486383
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2014
Болить душа і серце рветься на шматки,
і вже весна не радість, а кривавиця.
Старанням чорним східної руки
нам сорому й ворожості прибавиться.
Ми часто всі запитуєм у Бога:
чому на наш народ така печать?
І наша хата, наче не убога,
і в нашім серці, наче не печаль?
Чому дороги світлої немає?
Одні зелені наймити в степах
своїм колючим дротом розтинають
моєї Батьківщини вільний шлях.
Прийде розплата - ось вона, вже близько!
І шкереберть всі полетять кати!
Тримаймось, українці, з нами - військо,
ми з ними дійдемо до вірної мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Я не бачу сліпого фіналу,
Я – це старт, це надії меч.
У небесну глибінь запалу
Охоронець небажаних втеч.
Промінь сонця п’є воду синю,
Каламуть підіймає з дна.
Я – це старт, це земні надії,
Ніч, знебарвлена снігом весна.
Не лети у похмурі далі,
Проживи серед цього світу.
Втомлені очі запалі
Запалають, мов дикі квіти.
Головне, поважай єдине
Богом дане своє життя,
А біди відірви половину
І зарий серед купи сміття!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Життя – театр, та в ньому я – глядач,
А всі навколо вертуни, актори.
Один тобі показує калач,
А інший завдає печалі й горя.
Чому, скажіть чіпаєте мене?
Я на виставі не на сцені, в залі!
Чому життя у гру свою горне
Мої веселощі і всі мої печалі?!
Де режисер?! Це фарс ачи трагедія?!
Ні, тиша... Але, наче, десь
Озвалася непевно інтермедія,
Вистава почалась! – та хай їй грець!..
Я хочу бути просто глядачем.
Сказала – і сама зайшлась плачем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485993
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.03.2014
Чотири дні не вщухає вітер,
чотири дні.
Повільно тане у росах літо,
тече в зерні.
Чотири дні голубіє небо,
чотири дні.
Останні квіти збивають цепом
дощі гучні.
Чотири дні до межі беззаконня,
чотири дні,
Як тихне в полі зелений сонях.
вмира вві сні.
Чотири дні залишилось тільки,
чотири дні.
Блищать світанкові зірки.
Горять вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Хай тебе чужі цілують губи,
і чужі підморгують очі.
Я без тебе жити не буду,
вже без тебе жити не хочу.
В день листопаду,
в осіннім листі
тебе віднайшла, як благість небесну.
Тепер вдивляюсь у очі чисті,
неначе плеса, як в райські плеса.
Нехай у тебе дружина інша,
нехай і любка у тебе є.
Для мене ти - чарування чисте,
в грудях у мене - серце твоє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Я люблю пройтись по жизням чужим
шахматным конем, ветром, тайфуном,
греческим танцем иль литовским костром
я люблю и я - буду!
Мне нравится подсматривать, шпионить,
кровь свою будоражить сгоряча,
а потом, как болельщик на стадионе,
на свое бытие кричать.
Я люблю смотреть в пещеры глаз,
выискивать прорехи совести,
где неуверенной водою собралась
жидкость неземной невесомости.
Я люблю людей душить в объятьях,
растирать их запах в ладони.
Что кому могу подарить, отдать я?
Я люблю опекать знакомых!
Я люблю выворотить корзину слов
на головы неведающих шума,
я люблю людей, как любят ослов -
незлобиво, доверчиво и остроумно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485311
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2014
Я виросла. Не вірю у казки.
що діла, що метелики - рожеві?
навіщо диво, трави, колоски,
коли немає щастя в королеви?
Нащо мені тепер яйце-райце?
Кого здивують гуси-лебедята?
тепер Телесики плюють в лице
словами дворовими, як солдати.
Навіщо Василини та Килини,
коли тепер є Моніка й Шура?
Не казки у нормальної дитини,
а супер-пупер-віртуальна гра!
Кому листи писати, надсилати?
хто їх читатиме, хоча б в життя антракті?
Ні, краще меседжі в тачфоні набирати
або тріпатись з друзями вконтакті!
Яка біда? Нема уже дитинства,
воно тепер дурний лиш атавізм...
Яка біда - немає материнства
і вщент загнив уже соціалізм.
Часи ідуть, ми з ними розминулись
і робим пастки, муки і капкани.
Я виросла. Але моє дитинство
у часі тім, де казку каже мама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2014
Сіре небо. Березень. І тиша.
Тільки дятел стомлено гуде.
Вітер гілля неквапом колише
і збиває шапки у людей.
Сонце засоромлено сховалось.
А земля набухла молоком.
Зеленава повінь вгамувалась
і влягалась під ноги килимком.
Скоро казка прийде в надвечір'я,
принесе в подолі черепки:
хтось затягне долю на весілля,
а кому - до хати не з руки.
Сиве небо. Березень. І тиша.
Колесо судьби, як бумеранг.
Що собі придумав, те напишеш
і воно повстане в світі правд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Ні слава, ані честь, ані медалі,
ні подвиги в окопі чи багні,
ніколи ще вони не виправдали
і не сказали "так" вони - війні.
Ні люди, ні народи, ні погрози
ніколи не зломили гордий стан,
хто в серці істину блакитну носить,
той не пропав, навіки не пропав!
Одна біда, що ігри в чужі долі
переростають: слиною у сказ.
І крапле дощ сльозами в теплім полі,
і пахне кров прощенням. Тільки раз
приводить Бог у світ людину з роду,
для миру і життя, і для любові!
Я вас люблю, братове із народу,
я вас люблю за диким кличем крові!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Усе це вигадала. Це усе я вигадала
заради спокою собі, заради вигоди.
Свої думки сльозами відгодовую,
свої мрійки у тьмі преціловую.
Нащо зробила рану цю невигойну?
Тепер любов із серденька не вийму я.
А що любов? - Рожевий пустоцвіт,
зі снів дитячих боязкий привіт.
А треба жить такими категоріями,
в які логічно вписувалось горе би,
лиш не любов, не мрії й сподівання,
а день турбот, початий від світання.
А ще колись тремтіли вишні голі,
вітри солодкі плакали у полі,
мені так дихалося вільно й трошки
на пам'ять рвала я собі волошки.
Довкола мене - обручі сталеві,
вони мене ховають, металеві.
І я іду з цим тягарем на шиї.
Я просто вигадала всі свої надії.
Хоча вони вмирають і останні,
в моїм випадку - перші, на світанні.
А сонце засія і загорить над ними,
коли з них проросте будяк журби неспинний.
І місяць прочитає панахиду,
і зорі витруть світлом рештки сліду.
Але лишиться рана невигойна
в моїй душі, що сліпоти достойна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Між мною і тобою довгі роки,
між нами лінію проклала демаркації
та Жінка, що на всі перестороги
не дивлячись, у крові топить нації.
Вона не спиниться, не скориться, не стане
благати небо в розпачі німім.
Вона проллється кров'ю на світанок
і криком закипить в жахливій тьмі.
Але не бійся: хай Вона і сильна,
хай не ляка тебе на пальцях кров.
Її призначення - плита могильна,
а нам призначення від Неї, це - любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Яблуком пахнуть долоні,
колосом стиглим - обличчя,
в твоєму давно я полоні,
і щастя тобі лише зичу.
Ти - диво здійсненне, жадане,
мов іскорка в сумі снігів
ти стопиш колюччя обману,
приставши до тих берегів,
де правда в полин проростає.
Без тебе не жити мені.
О рідний прапращурський краю,
згоріти б в твоєму вогні!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471758
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.01.2014
Маруся покохала Василя.
Занадто карооко покохала.
І почала летіти із села
Недобра слава, ой недобра слава.
Василь сватів послав до титарівни,
Вона йому – рушник і серце.
Маруся, бідна, ти йому не рівня,
Не плач, дівчино, і уже не сердься!
Пішла Маруся в сльозах до ріки.
Вінок покинула на березі зсихатись.
Зайшла у воду, хрест пішла топить
І душу. Стала скоро захлинатись.
«З води ми вийшли – в воду підемо!
До кращого, можливо, доберуся!..»
Востаннє – вдих, і каменем на дно
Пішла з села ошукана Маруся.
Її коса осипалась в пісок,
А ноги стали дугами хвоста.
З’явилося на тілі сто лусок,
В очах – вода, у серці – пустота...
Ішов Василь надвечір у село.
Світлішав місяць, тінь пливла рікою...
Русалка цілувала у чоло
Його і пестила холодною рукою...
Більш у село не повернувсь Василь.
Ріка замулилася тванню, як прокляттям.
У кого серце перший поводир,
У тих любов і ненависть, як браття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471432
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 10.01.2014
Запиши цей день на кіноплівку,
хай для вічності недосяжними стануть
ці акації, пил будинків,
розпорошений криком світання.
Затавруй цю прекрасну сповідь
щирого, чистого дивного ранку!
Хай змиває кадрова повінь
з неба білу кровицю-смаглянку.
Затамуй біль розкритого серця,
хай зупиниться в тому русі,
кіноплівка багато стерпить,
а от я уже скоро порвуся.
Запиши! Затамуй! І запевни,
що минуле в минулім давно!!!
Але знов виплива те нікчемне
і до болю болюче кіно...
Запиши ці години у зошит,
ми боротися станемо разом
проти вічності, що ворожить
на долонях гарячим часом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Вона не дасть тобі нічого,
крім рук сухих, запалих щік,
крім сміху хриплого і злого,
який до тебе ще не звик.
Вона не дасть тобі нічого,
крім мрій про серце і жагу,
вона давно не вірить в бога,
вона живе одна в снігу.
Вона не дасть тобі й дещиці
з глибин душі. Але чому ж
ти й досі служиш цій левиці,
немов слуга чи паж, чи муж?
Вона тебе причарувала?
Вона наснилася тобі?
Її душа ще раювала,
розкошувала у вині.
А ти спинивсь не в тій хатині
і випив трунку не того.
Тепер лиш дякуй господині,
яка не любить нікого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Маленький хлопчик загубився.
В його очах блакитний жах.
навколо тільки шум і страх,
навколо тільки лиш обличчя
які не дивляться зі сміхом,
не тягнуть рук з вінцем тепла....
маленький хлопчик загубився,
а мама й досі не прийшла...
і він стоїть один - у часі,
у нашім просторі - один.
Скажіть мені, хоч хтось зізнався,
що той загублений - це він?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
Вже час іти, і пошук вже в повітрі,
випереджає помисли й слова.
Спинився день. Спинилися моління,
але душа всередині жива.
Граничні суті на гранітні плити
накинуть ночі зваляний сувій.
Ніхто не скаже нам як вірно жити,
бо кожен день під сонцем - тілько твій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
І тільки ніч ще дихала повільно
І жар снувався поблизу ріки.
Стискала пристрасть невимовно сильно
Твоє тепло смаглявої руки.
Час розставання ближчав буз упину,
Горіло полум’я уламками жарин.
А чорна ніч сміялася у спину.
Хіба ж я першою була з тих спин!?
А ти пішов, та я чекати буду,
Що б не кричали в спину чи в очу!
Смаглява кисть мені сподобна чуду,
Яке впиваєм з краплями дощу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
Горіло полум'ям село
і гірко пахло полином,
гіркаво сяяв сонця щит
і вітер зчумлений гірчив.
Сичав татарин у траві,
єдиний, хто лишивсь живий,
а дим плював йому в лице,
щоби помститися за все.
Юнацькі долі перетяв
чужинським помахом рукав,
гірчив сталевий ятаган
і дико реготав той хан,
який приніс у жили смерть,
хатам - розмову вогневу.
Лиш сонце осявало твердь
порубану, але - живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460776
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.11.2013
"Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду!»
М. Рильський
Пора збирати виноград
В гарячі подушки долоні,
В обійми теплі й трохи сонні,
в полон, як дорогий смарагд.
Пора збирати виноград
В сп’янілі лалові вуста;
Між пальців капле теплота
І вже нема путі назад.
Пора збирати виноград
В зелені кошики лози,
В подоли жінок і дівчат,
В краплини синьої роси.
Пора збирати виноград
В осінні хмари оксамиту,
В чарівні і щасливі миті
Іти дорогою у сад –
Пора збирати виноград!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
Я - суть убивця. Я - суть кат.
моя вже не тремтить рука,
я п'ю очима вир крові,
як п'єте часом вітровій,
десь у гущавині лісній.
я смертю поле засівав.
криваве жито брав у руки
і чув предсмертні зойки, звуки,
як наче весь народ волав.
але мені немає діла
кого батьки на смерть врядили,
чиї там очі голубіли
або душа чиясь боліла.
Я маю виконать наказ.
убити жертву,
тіло,
час,
і прямо в вічі зазирнути
кумі-смертусі.
Ось курок. Я звів його.
набій готовий.
до стін назад один ще крок
і - смерте, я твій блазень знову!
Я - суть убивця, я - суть кат.
І вже нема путі назад!
В гарячім горлі кров скипа,
а я слуга твого серпа,
твого ужинку, смерте сестро!
Я сам себе боюсь, маестро!
Та не дрижить у тих рука,
хто суть убивця,
хто суть кат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2013
Чорні відтінки тиші,
Білі відтінки сну.
Ти мене не залишиш,
Я тебе пригорну.
Півень десь заспіває,
Віщуючи день блідий.
Я в тобі догораю,
Ти в мені – молодий....
Руки твої тримаю –
Серце між пальців тремтить...
Ти в мені проростаєш...
Я в тобі – ні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Орбіти, обрії, горизонти...
Космоси, нооси, топоси...
А в мене в душі все старі гризоти,
А в мене в душі відцвітають крокуси.
Життя – андеґраунд, життя – модерн,
Розсікає повітря бейсбольною битою.
А я шукаю, шукаю тебе,
Щоб зовсім не бути життям убитою.
Довкола графіті, нетрі і графіки,
Фаллічні символи, рожевий цвіт...
А я – усе в пошуках своєї парафії,
Хоча, може, вона – то увесь світ?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Грім гримить, але не дрижить земля,
Мабуть загубила дорогу кобиляча голова.
Вже не шумить казково гілля,
Інші вживають слова.
Зникла казка з нашої реальності,
Стрибнула, як ведмідь з Евересту:
Сягнула холодної дальності,
Не прощаючись навіть жестами.
Лише вітер холодним шмагає в обличчя,
Так, ледве ніч не розплющує.
Казко! Нині ти — недолуге каліччя,
Що течію життя порушує!..
Але я майже вірю в тебе,
Майже тобою дихаю.
Усміхнеться для мене небо
Й ластівки засвистять над стріхою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2013
Ніч. Прохолода кармінна
легенько штурха в плече.
Весни молода дитина
калачик сонця пече.
Закрилися челюсті печі,
тільки жарини зірок
освічують місяця глечик,
освячують ночі крок.
Ніч. І співа соловейко
карамелькою у гілках.
Десь по небесних рейках
монтують Чумацький шлях.
Ніч проплива, самотина.
Челюсті піч розчепірила.
Весни молода дитина
сонце спекла на кефірі нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458722
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2013
Все - ничто... Повторяется время,
как цветы, что взошли весной.
Я - никто. и меня не согреет
поцелуй обжигающий твой.
Нет, он просто оставит рану,
не у губ и открытого рта,
а на сердце, куда достанет
только иволги темнота...
Быть ему отродясь курильницей,
поднимающей солнце на щит...
Все - ничто... И земля не двинется
и меня уже не защитит...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458715
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.11.2013
Раз ходив уранці я
по порічки.
І побачив радісну
там Марічку.
В неї очі пломенні,
невеличкі
і в косу уплетені
сині стрічки.
Я забув про ягоди
і до річки
ми пішли, жартуючи
все про нічки.
В неї груди білії,
ябка - щічки!
Цілував до присмерку
я Марічку...
А тепер у мене донечка,
як лисичка,
коні негодовані,
жінка, бричка!...
Часом утечу собі
до водички:
краще був би парубком,
міняв нічки...
І дались мені тоді
ті порічки!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458468
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.11.2013
Каміння німе.
Але ти прислухайся -
б'ється серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458253
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 03.11.2013
Я збирала мигдаль у сорочку
Серед пишного цвіту черешень.
У таємному тихім куточку
Засвітились зірки-пожежі.
А мигдаль в гіркоті цілування
Запікався на спраглих вустах.
І зміняв золоте здивування
Посивілий гранітовий страх.
Лише ти пестив перлі волосся,
Наче промінь весни осяйний.
Чи то, може, мені так здалося,
Чи привиділось в полисках мрій?
Я згадала мигдаль теплотілий,
Ти мені дарував позавчора,
Чи то може лишень залетіло
У вікно моє сонячне море?
Відчуваю і досі той присмак,
Ледь помітну гіркоту тепла.
Ледь помітна солодкість повисла
І у небі згоріла до тла.
Я піду у той сад, де черешні
Огорнули шляхетний мигдаль.
Може шепіт легкий і прийдешній
Розвінчає тугу і печаль...
Як розкине крило своє нічка,
Я подамся до того садочку,
Де черешні сполохана свічка
Накида мигдалю у сорочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458242
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2013
Я тоді була закохана у квітень,
Ним і мріяла, і дихала, й жила.
Я збирала перестиглі квіти
І низала перлями слова.
Я блукала в небі гордовито,
Геть забувши згублену любов.
Я розчісувала гребнем жито
І куйовдила його знов.
Я безтямно, судомно злилася,
Коли бачила в очах біль.
Я до хрипоту й крику билася,
Щоби квітень вернувся мій!
Я зривала куряву крилами,
Порох сипався із небес.
І у жито лягла знесилено,
Щоб поставити в травні хрест.
Зірки, правда, рожево-блискітні
Підбадьорювали мене:
Ось і травень, як місяць вислизне,
Без слідів і без чар мине!
Знов надійде з вітрами, бурями,
З сонцем, хмарами і дощем,
Той, для кого здіймала куряву
Й захистила кого плащем.
Тільки дзвоник сріблястий листами,
Жовтизну місяцевих клем
Підігріє пером нарцисовим
І надійде твій бог-тотем!
Знов прийде, лишиться, стомлений
У очах промайне Всесвітнє:
Я також люблю тебе, сонечко,
Я для того й вродився в квітні!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458090
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2013
вогонь палав. одні сплітались звуки,
а інші - розплітались назавжди.
ми гріли змерзлі на морозі руки
і чай пили. а вечір був один.
останній час розвіяв понеділок
і вже переступив тонку межу.
відцвів морозом на вікні барвінок,
розтав зими утеплений кожух.
іде весна. розпочалась в вівторок.
і чай застиг, і руки вже в теплі.
і тане чорний непроглядний морок,
як крига на маленькому вікні.
життя іде - підморгує, зривається,
і щастя все міцніше обійма.
життя іде. а звуки - озиваються
і розпочата опівніч зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Десь там на горі,
Тремтять де зорі
І вітер стиха колише ліс.
В траві зеленій,
Немов на сцені,
Юнак здригався від гірких сліз.
А поруч нього
Сопів волого
Його осідланий гнідий кінь.
І тільки вітер
Хотів облити
Небесним вихором зняту тінь.
Усім нещастям
Білява Настя,
Лукаво викрала, що спокій.
Юнак Арсеній
В траві зеленій
Вже остаточно позбувся мрій.
Піднявся нишком
І, наче кішка,
Заскочив гнучко він на коня.
Поїхав полем
Шукати долі
Гіркої істини хоч зерня.
Хоч їхав довго
І ледве човгав
Зморений світом білим юнак.
Та ключ до правди
Лишив назавжди
У серці чистім болючий знак.
Як гірко знати
І відчувати,
Що тим тікаєш і не втечеш.
І лиш незримо
Тебе підтрима
Ангел-хранитель власним плечем.
Їхав в безодню
Хлопець самотній,
Душу собі терзав каяттям.
Чи повернутись,
Чи розминутись
І знову стати нужденним життям?
І оглянувся,
І схаменувся
Стрімко коня повернув назад.
Мчав у весь опір,
Вилитий сокіл,
Напружений, молодий смарагд.
Прагнув обняти,
Поцілувати
Кохану Настю чимдуж сильніш.
Й кінь прудконогий
Читав дороги,
Як кимсь написаний білий вірш.
М’яко Арсеній
В трави зелені
Скочив з свого гнідого коня.
Назустріч одній,
Що вкрала спокій
Прудко біжить до кохання-вогня.
Серця відкрились
І полюбились
Хлопець Арсеній і Настя все ж.
Вийшло кохання
Світлого рання
З ясних берегів, навіть з меж.
Десь там на горі,
Тремтять де зорі
І місяць тихо п’є із криниць.
В траві зеленій,
Немов на сцені
Зібралось безліч чужих таємниць...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013
Зорі так блищать!
Що аж хочеться втратити глузд.
Міліарди щасть
Шепочуть казку таємну Богу.
Стрибнути б в траву,
Де роса дзьоба кропив’яно,
Щоб мені наяву,
Щоб в зеленім дурмані
Кришталеву знайти дорогу.
Фіалкова ніч
Накинула шаль на плечі,
З квіткових облич
Умиває зоряний вечір
Полудневу лють,
Як порохову міцність.
І зорі ллють
На стебла зелені Вічність.
У такий час
Тільки кохати любистково!
І серед нас
Любові колискою
Промайне кажаном,
Сивим нічним нічним поштарем,
Ніч з коханням й вином,
На дорогу із кришталем.
А усюди сюрчать
Коники — степові скрипалі,
І на землю летять
Пелюстки зоряні зів’ялі.
І не хочеться знати крику,
Ані сміху, ані жалю.
Щебетати б віями тихо:
Як тебе я, життя, люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013
Парта
За партою життя
Сиділи день у день.
Читали книги різні
І їли мандарини.
Лузали інтеграли
І кидали зі жмень
Оті слова найкращі,
Що в попелі горіли.
Роки ішли, на парті
Нові з’явились руни,
А наші написання
Присипало піском.
Ти зараз одружився
І переїхав в Суми,
А я в’яжу хустину,
Живу з холостяком.
У тебе вдома – діти
І жінчині варення,
Ти стомлений з роботи
Приходиш відпочить.
А я перу, прасую,
Працюю за прощення,
Яке – мені відомо –
Не зможу заслужить.
Нас доля розділила
По різні часи, межі,
На різні карти світу
Поставила нас знов.
Але вночі, зі снами
Ми йдемо обережно
Й сідаємо за парту,
Де виросла любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
Я не можу змиритися з часом,
я не можу змиритися з долею.
Не закриють ночі прикраси
Мого серця зів’ялі магнолії.
Я не хочу співати голосно,
Але тихо – це теж не вихід,
Проростають у серці болісно
Вже нові і рум’яні квіти.
Тільки небо захоплене осінню,
Тільки трави скроплені інеєм,
Заблукали в життя колоссі ми
Вечорами шалено-синіми.
Не без зірок і не без місяця,
Але густо і темно все ж,
Тільки осінь стомлено дивиться
Сутінковим оком пожеж.
Ще не все втрачене – вернено,
Що не вернено, те – дарма.
Розсипає терновими зернами
Смілі сни і несмілі тьма.
Розійшлися у просторі й часі
Дива-істини вірні колії –
Не закриють ночі прикраси
Мого серця зів’ялі магнолії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
Вилиняла осінь на холоднім вітрі,
Пожовтіле листя пада, як у вир.
Сіродзвонним криком в цій сумній палітрі
Опинилось небо. Де колишня шир?
Де колишній простір, дужі сонця руки?
Все затерпло ніби сковане у лід.
Журавлині тихнуть тонкокрилі звуки
І луна далека їх загубить слід.
Ти стоїш на ґанку. Палиш, мабуть третю.
А годинник лічить місяці журби.
Паніматка осінь листям бурим вертить
І жбурля в обличчя жмутками тобі.
Завтра прийде північ, місяць буде вповні,
У такі години – спати не вердикт.
Вийдеш ти на ґанок. Тіні будуть сонні
Виплітати місяць гілками судин.
Виймеш знов цигарку. Звузиш сірі очі,
Прикладеш долоню до гарячих скронь.
І згадаєш вкотре ті осінні ночі,
Ті щасливі зустрічі, згаслий вже вогонь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457170
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.10.2013
Поцелуй теперь меня хотя бы.
В небе холод, а на сердце – лед.
В губы впился нам двоим октябрь
И застыл недвижно у ворот.
Он опять стучится в наши двери,
Ничего не зная и не помня,
Но ему я больше не поверю –
Лгут слова его в дождливый полдень.
А вокруг меня в потоке гиблом
Едут люди и бегут машины.
Небо! Ты зачем создало будни,
Будто раньше судьбы не вершило?
На губах твоих застыло небо,
Видно, встретились с тобою зря мы…
Как жестоко, но и как нелепо,
Встретил нас восторженный октябрь!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455543
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.10.2013
Він задихнувся вчора.
По нього прийщла пітьма.
Скінчилася черга Часу.
Квитків додому – нема,
Всі їдуть в один кінець,
Всі – і одразу.
Ще вчора у нього був номер
Дві тисячі дев’ятсот.
Він жив на вулиці Фрунзе,
В будинку, де був ешафот.
Щоранку він їв яєчню,
Щотижня білив стіну,
Щоднини стрибав у гречку,
Але поважав жону.
Він носив капелюха
Кольору антрацит.
Усі вистромляли вуха,
Шепотілися: дефіцит!
Він ніколи не марив славою,
Був упевнений одинак.
Він пишався, як міг державою,
Грав у карти, як справжній мастак.
Щосуботи читав він Біблію,
Щонеділі покутував гріх,
В понеділок обирав спідницю,
На яку б зі штаньми він ліг.
Чистив зуби, голив підборіддя,
Квадратувала щелепа нижня.
У вівторок – цілував жінку
По-особливому ніжно.
А сьогодні – у день безтИжденний
Задихнувся від випарів чи
Від волі, що таки вистраждав
Із чужими весь час живучи.
Вже до нього прийшла кудлата
Пані щедра, повія немов,
Обійняла, аж здох, бідаха
І розрідила зрадницьку кров.
Його смерть була схожа на жінку,
Яку стоячи під алтарем
Заквітчав голубим барвінком
Зраджених тихих нікчем.
У руках не коса стриміла,
А мотузка – від мойр, мабуть.
Перетяла мужицьким тілом
Вона плавну без’ямну путь.
Задихнувся вві сні, напевно.
Жінка плаче, аж руки в кров.
Десь коханки читали затемно
Про мерця, що іще не схолов.
Вони байдуже кинуть газету,
Одягнуться, намалюють брівки
І підуть виплітати тенета
З пари щастя – у горя трійки.
Він ще вчора над ними дихав,
Двиготіло в грудях навісне,
Він волосся руками смикав,
Наче світло було то ясне.
А тепер замовкло дихання,
Стала черга, як вояк, по струнці.
Задихнувся вві сні зрадник,
Що мешкав по вулиці Фрунзе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455542
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 20.10.2013
Зима. І січень біля хати,
І вкрито снігом дому дах.
У січні нам пора прощати,
Пора любити. У містах
Ще стигнуть очі порожнечі,
Ще манять фарами дороги.
А в мене в дім ступає вечір,
Несе з вечерею тривоги.
Зима. І січень біля хати,
І вкрито снігом дому дах,
І вже навік лягає спати
Коріння долі по садах.
Воно обплетене між нами,
Воно – це ми. В його витках
Бабусі наші й наші мами
Із нами разом на руках.
Зима... і січень біля хати,
І вкрито снігом дому дах.
Кохання знову позичати
Прийшов наступний із невдах.
Десь за вікном – синіє правда,
І руки тягне до обійм.
Когось не люблять, хтось є зайвим,
У кого – перегуки війн.
А вічні тільки перекати
громів по хмарах і морях,
зима і січень біля хати
і вкритий снігом дому дах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Через наш дірявий діалог
Виливаються тони бруду.
Ти для мене неначе бог,
Та богинею я не буду.
Ліс засіяно чорними зернами,
Що лякають в дорозі попелом.
Я тобою була занедбана
У плісняві старих історій.
Лиш струсити порох із тімені
Та ступити у воду життя.
Ми не філософи, не обізнані
І немає для нас вороття.
Сині сонця, зірки моторошні
Заглядають очима в душу.
Я живу, як черв’як в борошні,
Що зрідка виповза на сушу.
Отаке моє раювання!
Крізь отрути солодкий смак
Чую легкість твого прощання,
Що не змовкне чомусь ніяк.
Сльози падають, наче блохи
І сверблять укусами різними.
Ах, чого ж наші діалоги
Рано вкрилися шаром плісняви?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2013
Некогда мне с вами
возиться, смертные!
Я – говорю с небесами,
Но чаще – с ветрами!
Я месяц держу руками, как клинок,
Чтоб всадить его между крылатых строк!
Я звезды вынимаю
С груди своей,
Чтоб осветилось небо игрой огней!
Мой воздух жестокий слишком, вам как огонь!
Я с вами, как будто лишний,
Я вам – чужой!
Ничто не сможет лишить усердия
моей груди!
Эй, ты, просящий бессмертия!
Уходи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453137
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.10.2013
Колись у моєму серці
Жила машинка.
Вона їздила несамовито
Від одного до іншого клапана.
І у неї був чоловік чи жінка
І трійко дітей, у надії залатаній.
Вона міряла колесами
Перикардну пружну міць,
Знехотя лиш сигналила
Увігнутим еритроцитам,
По роботі бувала скрізь,
У кишеньках снідала сито.
Здіймала капелюха
Перед дядечком Пуркіньє,
Їхала далі, з витримкою лева.
Може, вона хотіла в турне?
Чи за нею плакала Женева?
Терлися диски об гуму колесну,
Робота, робота – серце: тут-тут!
Кров’ю мотор заливає по плесно,
Робота, робота – серце: тук-тук!
Зрідка, машинка стишувала
Пісню мотора,
І водила повільно фарами довкруг,
Коли у захопленні від величі метеора
Мені (чи вам?, мені!) – перехоплювало дух.
Кліпнула фарами, двигун заволав:
До руху!
Їде, часом зупинки насвистує.
Що це? Хто б зміг, підслухав
Її сієсту, а чи, правильніше, систолу?
Їздить машинка, віддано
Колеса мотають хвилини,
Можливо, судини б’ються
По бамперу.
Робота, робота – завжди, без упину.
Із передсердя – до камери!
Прислухайтесь, і почуєте
Машинки мотор на льоту,
Відчуєте стрілки її
Спідометра.
Робота, робота – серце: тук-тук,
Із секунди до мегакілометра.
І коли взимку, начебто
Досить їздити!
Чи не кожухом у мороз
Вигріва двигун?
Машинка ревно годинами
Пізніми,
Продовжує – із передсердя
До камери – рух.
Чи не діти, у надії залатаній,
Або дружина, в очіпку крохмальному,
З дому вигнали аж до клапанів,
З ліжка – до матраца односпального?
Ні! Обурено просигналила
Машинка (стомлена?).
В титанічній своїй одісеї
У крові по вінця.
Їй не набридло їздити
і не соромно,
і не зношуються у неї
зовсім колінця!
Як їй не бачити щодня
У вітровім склі,
Атракціони і мертві петлі
Еритроцитів?!
Як без цього їздити і жити
Взагалі?
Як же ж без цього
дихати й бути ситим?!
І так щодня, щохвилини,
Щосекундочки
Їздить, розвозить кисень
У кров закутаний,
Машина, машиночка,
Машинюночка!
Як же в тебе не бути
По вуха закоханим?!!!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451635
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2013
Сивоволосий морок огортає кудлату тінь.
Сплющені ліхтарі хихикають світлом тупим.
Куди я потрапила? Чи не в без-гомінь?
Де з червоних сердець підіймається хмарками дим?
Не надто лірична картина нічного міста.
І ніч в вікно мені супить кудлаті брови.
Весна сміється, як людина хвора психічно,
І бетонні стіни ревуть, як корови.
Хрипло кашляє вітер на облиту землю дощами,
Десь несміло пробиваються стебла трави.
Не сховають скупість попід тими кущами,
Не стрибнуть малі вище власної голови.
Не судіть мене строго, просто далеко батькова хата,
Вию на небо, наче побитий пес.
Пишу і трохи вже почала позіхати,
Можливо розтану зі сном в синяві небес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Нiч спустилась чорнокоса
довгим палантином.
Приховала абрикосу
за сусiдським тином.
Мажi Возу сиплють в воду
пил дорiг чумацьких,
не шукають зорi броду,
де б понижче впасти.
Обпекла хмарина руки,
мiсяця хапавши.
Нiч тремтить тривожним звуком
нетутешнiх пашень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013