Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
- Я радий тебе бачити, - скажу при зустрічі,
десь на холодній осінній вулиці,
посеред міста, де ми вперше колись зустрілись.
Можливо, ми зустрінемось там, де вперше
поцілунками грілись,
можливо там, де востаннє бачились,
але впевнений - це буде найбільш випадкова зустріч моєї юності,
бо ти завжди приходила у моє бурхливе життя так несподівано,
що там все завмирало і всі коханки та плани про інші міста кудись пропадали – мені здається, я відміняв все саме тому, що з"являлась ти.
Вривалась у нього, наче та брюнетка, у якої я залишався на ніч у Львові,
під нагріту мною ковдру – зовсім несподівано, бо домовлялись, що я спатиму один. Наче простуда посеред літа —
зовсім невчасно.
І коли ми зустрінемось, можливо я буду п’яним,
але скажу, що я радий — брехати тобі буде зайвим.
Скажу, що я ще досі тільки до тебе якісь ніжні почуття відчуваю,
що тільки ти під ранок снишся,
але це буде пошепки та після того, як ми розминемось —
на жаль, я таки скажу, що радий тебе бачити.
Тарас Марищук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Коли настане час, вбий мене.
Я готовий померти від твоїх рук.
Вбивай моє зношене тіло,
придумай для мене більше смертних мук,
мені, справді, мало.
_
Бо смерть, то молода дівчина,
з симпатичним обличчям та чорним волоссям,
під ним, на її подряпаній шиї,
намотаний довгий шарф.
Її дорога вкрита осіннім листям,
я йду за нею.
Я люблю її.
Я мудак.
_
Вона оголюється переді мною зранку.
Запихає в кишені паперові згортки,
пропонує випити якісь таблетки та читати їй вірші.
Непомітно робить на моїх зап’ястках надрізки,
відчиняє вікно на восьмому поверсі,
в’яже в коридорі складні петлі з мотузки.
_
Смерть лягає до мене у ліжко.
Вона молода дівчина,
вона вміє любити так ніжно,
що від її рук не соромно помирати.
Загалом мені все одно, з ким вона спала раніше.
Смерть не любила їх ніжніше.
Вона остання моя коханка.
_
- Чуєш, дівчинко, зав’язуй мотузки на моїх руках міцніше,
вбивай мене якомога довше.
І, якщо ти справді смерть, а не чергова коханка, то вбий мене сьогодні.
Помирати ж не соромно у п"ятницю зранку?
Тарас Марищук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Так любити можуть тільки божевільні,
щоб коли втрачаєш зуміти змовчати.
Тепер ми вільні,
подивись!
як багато свободи, її можна ковтати!
Правда, кращі були грати?..
Давай ми не будемо читати!
тим більше власні вірші,
хтось ж обов’язково зламається,
саме тоді
коли ми вже будемо зовсім інші —
ти одружишся, а я спиватимусь.
Давай при зустрічі на вулиці,
ти звернеш свою увагу на небо,
напруживши свої вилиці
зробиш вигляд що сильна —
це вдасться, якщо чесно, незграбно,
але ти спробуй – у тебе вийде,
ти ж незламна!
Так жити можуть тільки «ідіоти»,
щоб любити кожен випадковий дотик,
тремтіти від бажання бути разОм,
але не обмінюватись взаємним теплом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
Найкращі поцілунки - останні,
найгірші спогади ті, що пригадуються на самоті,
найтепліші долоні, без сумніву - твої,
найбільша потреба, однозначно у твоїй турботі.
Найкращий запах від твого тіла та одягу,
Найсмачніша кава приготована тобою сонною,
Найбільше люблю твою білизну вологу,
Найбільше люблю тебе,
ніжною та втомленою,
але більше моєю, а не чужою.
Найгірше, що зараз є – це твої подорожі,
нові знайомства та фото, прокляті поети,
яких ти читаєш та повідомлення твої, які не пишеш.
Найгірше, що зараз є – це мої вірші,
коханки та твої фото на моїх стінах,
молитви мої до тебе в тиші,
як до образів – на колінах.
Найкраще, що в нас є -
це останній шанс на випадкову зустріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
Вона писала мені електронні листи,
з маленької кімнати,
що на затишній вулиці провінційного міста,
про зимову сесію та захист «магістерки».
А що я міг їй відписувати? – із табелем «трієчника» та
творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру.
Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала,
а я був тільки у всіх областях, нашої демократичної держави.
І бачив не захід сонця Болгарії, а бідність міст автономної республіки.
Вона казала, що приготує мені суші, а я навіть не знаю, як їх їсти.
Її русифікований діалект та моя вимушено літературна мова,
це як поляк говорив би російською, зі всіма своїми акцентами.
Вона говорить про алкоголь. Каже, що суміш віскі і коли дуже смачна.
А я пив тільки дешеве чорнило та домашнє вино.
Вона як моя наркотична залежність,
про яку я забув вже давно,
але вона нагадала собою, як можна жити не життям, а нею.
Чекати її як «баригу», віддавати все, тільки щоб бути з нею поряд.
Це краще, а ніж будь який наркотик.
Я знаю, з моїм то досвідом наркоманії, коли чоловік у білому халаті казав моїм рідним:
«Моліться.. моліться» - вдруге вже шепотом і без надії.
А вона писала мені електронні листи із своєї кімнати,
а я був у комі, і мені все це снилось.
І щоб бути з нею поряд – я вижив.
Та коли мене виписали, я не знайшов історії листування,
на моєму е-мейлі, у соц.мережах та всіх зареєстрованих мною чатах.
Тоді психіатр сказав, що я все придумав, бо мені хотілось жити.
Але тепер, коли я зовсім незалежний від наркотиків, дешевого алкоголю та проституток,
я хочу знову бути наркозалежним, знову потрапити в кому,
щоб вона мені бодай приснилась,
і знову пообіцяла, що подарує мені своє життя,
що буде готувати суші, і що буде завжди тільки моя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013
Перечитувати її вірші —
ті, що мої, але присвячені їй
- це наче різати свої вени, щоразу глибше
та мати потребу тільки в ній.
Цитувати з пам'яті рядки,
та сидіти поруч на холодній лавці,
у якомусь парку чи зупинці;
вечеряти з нею;
читати вірші відомих поетів;
прокидатись з нею;
шукати на спині сліди її нігтів;
готувати каву;
бачити її таку звабливу —
це бути щасливим кожного ранку.
Кожного похмурого ранку,
коли не потрібно:
прокидатись,
курити,
пити каву
та чимдуж бігти на зупинку,
а коли можна лежати до обіду в ліжку,
ніжитись у теплі,
обговорювати якусь цікаву книжку
чи письменників та поетів сумні долі.
Це бути щасливим кожного ранку,
кожного похмурого ранку бути щасливим,
бо вона тут, вона поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013
А вона перша хто цілувала та гладила
моє обличчя всю ніч,
а не як інші, отримавши достатньо оргазмів,
казали :
— Добраніч
І поцілунки ці були не такі як у всіх,
і вона ніколи не бажала мені доброї ночі,
на ніч для мене був її сміх,
а кожного ранку вона казала
— Доброго ранку, любимий
і так красиво сміялась.
Так не говорив ніхто з тих, що інші,
її порівнювати з ними навіть не слід,
в неї серце і тіло настільки теплі,
що я собі пальці та губи обпік.
Коли я хотів визначити її тип,
я не зміг її віднести ні до кого, з інших,
кому казав «кохаю» «буду поряд»,
бо вона така, що міняє мій світогляд.
Бо вона зовсім інша, не така як інші,
і кава у неї найсмачніша,
от тільки не знаю скільки ложок цукру,
чи можливо скільки солодких поцілунків,
додає у чашку вона.
А головне, що цілує кожного ранку,
і сміється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2013
Коли роздягатимешся перед ним,
забувши про всі мої вірші,
слова, дотики, важке дихання та спільні сни,
не говори йому нічого пошепки в тиші,
не ділись з ним самим інтимним:
не гладь ніколи його обличчя.
І взагалі,
коли він дряпатиме твоє оголене тіло своєю щетиною,
лапатиме своїми брудними руками,
не згадуй, будь ласка, про мене.
Ніколи не згадуй про мене,
про мої гарячі дотики пальцями та губами.
Коли він захлинатиметься своєю слиною,
дивлячись на кожну жінку, за твоєю спиною,
будь ласка, заради всього святого, не пригадуй мене.
Коли він гулятиме зі своїми наче б то друзями,
забувши про вашу зустріч;
коли ти будеш гуляти одна самотніми вулицями,
тільки щоб не бути з ним віч-на-віч;
коли його життя буде переповнене таємницями,
будь ласка, рідна, не згадуй про мене.
Коли ти заплутаєшся у павутині рутини:
дім, діти, п’яний чоловік та синці під очима,
будь ласка, моя мила, не згадуй про мене.
Але коли ти надумаєш покінчити з собою,
будь ласка, кохана, подзвони мені.
Я обов’язково скину дзвінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2013
Будь моїм "Б"огом -
я буду молитись.
Будь моїм "Д"ругом -
я буду гордитись.
Будь мені "С"енсом
мого життя,
Будь мені "М"узою -
надихай мене щодня.
останнім шансом будь
на щасливе майбутнє.
Нехай це мене з розуму таки зведе,
але я називатиму твоє ім’я у молитвах,
писатиму всюди про тебе,
розповідатиму всім, яка ти красива,
і пошепки казатиму – « в мене»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2013
І цього холодного ранку, я приношу тобі запашну каву.
Ти закутавшись у теплу, як липневі ночі ковдру - спиш.
«Що може бути кращим, - думаю я, -
прекрасна жінка, лежить у ліжку,
а я готую для неї сніданок.»
Заради твоєї ранкової усмішки, я готовий прокидатись раніше ніж ти,
Заради твого поцілунку, я буду ховати під твоєю подушкою листи,
Я буду берегти ранковий спокій, щоб ти змогла мені розповісти,
про що сняться тобі сни.
Я буду цілувати твої плечі, і дивуватись, як може бути настільки солодкою шкіра? Як може бути настільки сильною в тебе моя віра?
Як можеш спати зі мною ти, моя мрія? -
така довгоочікувана, ніби хороша кінопрем’єра.
Така строга, наче цензура. Така ніжна, мов дотик пера.
На підлозі лежить твоя білизна,
така бажана та недосяжна.
Хочеться благати якусь незнану силу,
щоб ти ще хоча б на хвилину,
дозволила здіймати з себе твою білизну.
Хочеться попросити, щоб це тривало вічно,
бо я знаю, як тобі буде холодно в січні,
тому, я готовий прокидатись раніше ніж ти,
щоб цілувати тебе сонну,
дивитись на твою білизну священну
і тихо на кухню пройти,
щоб приготувати для тебе найароматнішу каву,
і весь день бачити тебе добру та ласкаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2013
Спробуй поєднати запах теплої кави з корицею
та сигарет з ментолом -
і ти його ніколи не забудеш.
Так пахло у неї на кухні,
коли я вперше прийшов.
Вона у джинсових шортах та футболці,
яка не закривала її плечі,
чекала на мене.
Потім готувала каву та говорила.
Говорила багато та по суті. Курила,
продовжувала говорити, вже про граматику у поезії,
ненормативну лексику та сучасних поетів,
їх особисте життя, наркотичні вподобання,
який алкоголь купують сьогодні та
їх недосконале виховання.
А я у виправдання казав, що в цьому вони і поети:
у алкоголі, заплутаному особистому житті ,
різновиді наркотиків – бо якщо б всі вживали
один вид марихуани,
то щоб це була за однопланова поезія?
А вона мовчки дивилась за рухами моїх губ
і коли я завершив
говорити – поцілувала мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013
Я нічого не вартий
разом зі своїми покусаними до крові губами та віршами.
Ти казала, що я в них надто відвертий.
На що кажу, що їх все одно окрім нас,
ніхто правильно не прочитає.
Тільки ми пальцями по оголеному тілу,
тільки ми губами по холодних зап'ястках,
зможемо відтворити події тих вечорів.
Я погоджуюсь з твоїми словами,
я не вартий твоєї любові,
але її гідні всі наші розмови,
поцілунки та побажання «Доброго ранку».
Я признаюсь, це були мої найкращі ранки.
Але я не вартий твоєї любові,
її не вартий, скажу тобі по правді, ніхто.
Твоя любов ховається в тобі і в твоєму Львові.
Від неї хочеться палити,
бажано сусідські будинки, щоб, як писав Жадан,
ти звернула на мене свою увагу.
Але я, та й разом зі своїми віршами,
не вартий твоєї любові.
Тарас Марищук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013