| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
Вже не потрібно жодних слів
І тих думок що душу рвали,
Незрозумілих і жорстоких снів,
Заснути серед ночі не давали...
Вже не потрібне це життя,
Бо принесло одні страждання.
У голові тільки сміття,
А у душі лиш зло й вагання.
Цей світ змінився... Люди стали
Егоїстичними і злими на усіх.
Холоднокровні вже займають п"єдестали,
Думки про інших - просто сміх.
Тому, що людяності вже немає
І не існує цього почуття.
З нас кожен все в душі тримає,
Не відкриває серця вороття
Тут не потрібно жодних слів,
Бо ти це бачиш, розумієш,
Що світ людський давно вже згнив,
А ти нічого тут не вдієш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
У нас у всех есть имя, отчество,
Но разные мы люди в мире.
У каждого свое есть одиночество.
Мы словно куколки в громадном тире…
Мы все свободные, хоть и однажды
Нас в цепи закуют враги.
Да… большинство людей – продажные,
Они следят и видят все твои шаги!
А раньше были все такие милые,
Улыбки, смех, слова казалось бы друзей…
А вывод… из улыбки - ложь учтивая,
Друзья – убийца, вор, злодей.
Вот так сейчас и есть в народе -
Нет чувств, эмоций, все враги!
И даже дружба для людей не в моде…
Так въехать хочется с ноги
Тем сволочам, кто наши чувства
Использовал… И бросил умирать.
И так растет в душе безумство,
Желание и сила убивать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492047
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.04.2014
Ти змусила мене сміятись,
Відчути радості тепло,
Забути, що значить боятись,
Почати жити заново.
Ти змусила мене сміятись
Єдиним поглядом блискучим…
Тепер я перестав боятись
І за тобою уже скучив.
Ти змусила мене сміятись,
Ти відродила в серці почуття.
І вирішив ніколи не здаватись,
Боротись до кінця життя
Бо ти єдина в цьому світі,
Хто дав мені хоч трішки щастя…
Усе закінчилось, зав’яли квіти,
Бо ти пішла… ми різні масті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Чому ви робите так боляче?
Чому ломаєте всі почуття?
Чому знущаєтеся, сволочі?
Псуєте іншим все життя…
Не хочу більше підпускати
Хоч когось так глибоко в душу,
Усі почнуть туди плювати,
А хтось візьме і враз задушить!
Ваші виправдання убивають,
Тупі слова – то просто звук…
Брехня навколо вас літає
І гине світ від ваших рук.
Невже настільки я поганий?
Невже образив чимось вас,
Що заслужив у серці рани
Від ваших слів, коротких фраз…
Я хочу щоб мене чекали,
Бути потрібним хоч комусь…
Думок від мене не ховали,
Любили… та нема чомусь
Таких людей навколо мене!
Один залишусь назавжди…
Втечу туди де все зелене
І синій відблиск від води.
Закрию серце від людей,
Закриюсь сам в малій хатинці,
Що без вікон і без дверей
І сам з собою… Наодинці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Вогонь і дим, і постріли навколо,
Поранені кричать… Тут крові море!
Повстала нація проти режиму,
Що обікрав країну… Не простимо…
Що робиться з країною скажи,
О Боже, народу вірному допоможи!
Допоможи свободу вибороти нам,
Не дай вкраїну обікрасти ворогам!
За волю діти твої погибають,
Їх б”ють, катують, в них стріляють,
Бо захищати вирішили свій народ,
Щоб жити далі без незгод.
Це вже війна народу за країну,
Ми не дамо перетворить її в руїну!
І врешті скинемо із трону зека.
Ми за любов в свободу, за безпеку!
Вперед, народе, в бій останній!
Прийде кінець війні безжальній!
Немає виходу уже крім перемоги,
Притиснемо бандитів до підлоги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Сиджу і дивлюсь у вікно на небо,
Щоб успокоїти фантазію… не вільний.
Психічно хворий… нікомУ не треба…
Думки у голові – бардак суцільний.
Цей світ для мене – для людей тюрма,
Дурдом, лікарня – дім для мене рідний…
Для психа у якого розуму нема,
Для того хто життя не гідний…
На все дивлюсь в затемнених тонах,
Все чорне, дике, як чужа реальність…
Мене ніколи не здолає страх,
Я псих… а психів не злякає слабість.
Я наче чорний серед білих мас
І чорна пляма в світовій історії.
Дзвоніть в швидку, бо я прийшов до вас -
Психічно хворий... Корчусь у агонії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Ми всі ростемо і старієм,
Повільно йдемо до кінця.
Та все ж ніхто не розуміє,
Для чого нам забава ця...
Життя – проста і дивна штука,
Одноманітна як краплі води,
І в голову залазить думка:
«Йдемо… та чи знаємо куди?»
Не знаємо тому і йдемо,
Наче сліпа овець отара.
Пастух заставить – ми підемо.
Такий народ – прості нездари.
Потрібно вибрати свій шлях
І до кінця іти по ньому.
Та й всій країні буде крах,
Як люди заживуть по-свому!
Ми – люди вільні, а не вівці!
Ми обираємо життя!
Вставай народ і не дивіться,
А разом в бій за майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014
Я хочу любити,
Відчути тепло.
Я хочу радіти,
Знати як воно:
Бути потрібним
Іншій людині,
Бути коханим…
Навіки єдиним!
Я мріяти хочу!
Я хочу літати!
І ласку дівочу
В руці відчувати.
Тримати завжди
Поруч кохання.
Не чути ніколи
Печальне зітхання.
Я хочу піклуватись,
Дарувати квіти.
Не буду здаватись,
Обійду пів світу,
Щоб віднайти
Свою половинку…
Знайти… Обнімати
Кожну хвилинку!
Бо хочу любити ,
Відчути турботу.
Припинити жити,
Як бездушний робот…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
Сидиш і думаєш що буде,
Мовчиш… Бо знаєш що один.
Ти плачеш… Знаєш що забудуть,
Бо ти один… Один у Бога син.
Болить душа від одиноких сліз,
Від крапель що стікають по щоці.
Життя закінчиться і не будЕ завіс…
Не зміниться вже вираз на лиці…
Бо проживеш життя одним-один
І навіть ліжко вже почне старіти,
Бо одномісне… як і ти один…
Не посумують за тобою діти.
Помреш… залишиш місце пусте,
Бо був ніким, ніким і лишився.
Покинеш цей світ. Покинеш все те
Від чого і так в собі ти закрився…
Не буде кохання, споріднених душ,
Не буде щоки щоб своєю тулитись,
Помилок – як на дорозі калюж
Під зливою, в якій так хочеш втопитись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
Життя іде, минають дні.,
Коли ми всі були щасливі…
І залишились чи одні
Чи з тим, з ким почуття важливі,
Що зв*язують два серця разом
У тихім вальсі, в тишині…
І не зупиниш їх наказом
Ні навіть лезом у спині…
А я сам вдома…За вікном
Прекрасна осінь кольорова.
Сльоза, вже витерта платком,
Засохла, як любов кровава…
Я включу музику, порину в світ,
Мій власний світ надії й мрії.
Там я знаду потрібний вхід
В нове життя…Старе зітліє…
Забудеться, згорить і зникне
Із пам*яті моєї швидко…
Та все ж мабуть я не привикну,
Бо без старого жити гидко…
І навіть те старе, *дівоче*,
Заставить серце підстрибнути…
Та усмішка, красиві очі,
Не дасть минуле враз забути.
І швидко скинувши навушник,
Я вийшов з свого світу мрій,
Побіг із дому враз збагнувши,
Що хочу все сказати їй…
Прийшов і тихо прошептав
Усе, що у душі ховалось,
І що б вона відповіла, не знав.
Все якось тихо, дивно сталось…
Вона стояла і дивилась
Мені у очі, прямо в душу…
А потім тихо розвернулась,
Сказавши : *Я іти вже мушу*
Хотів зловити її руку
Сказати щось…Хоть що-небуть!
Та я не зміг…Стояв без звуку
І вирішив забути як-небуть
Почати жити десь далеко
Щоб більше ні одну людину
Я не зустрів…І буде легко
Забути все…Кожну годину
Минулого життя того,
Що було там, де жив тоді.
Все там лишив…Все до одного,
Все швидко я втопив в воді…
Життя іде…Минають дні,
Коли ми всі були щасливі…
Я вирішив тим дням сказати «ні».
І викинути все у тьму мінливу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
Не знаю, що робити,
Не знаю, що писати…
Чи просто час убити
І зразу піти спати.
Нема бажання і думок,
Немає цілі у житті.
Лінь далі поїдає мозок
І далі ходжу у шматті…
Для чого існувати?
Для чого займати місце?
Жити і просто бажати?
Просиджуватися на задній кістці…
Безперечно так і є…
Нічого ми не робимо.
І нація собі гниє…
Усе в житті пороблено!
Не знаю, що зробити,
Щоб із колін підняти,
Щоб очі всім відкрити…
Піти і воювати!
Боротися за те, що є,
Бо інше все уже забрали…
Ми – нація, що бій дає,
Але не ті, що вже програли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Сни – світ мрій чи ілюзій?
Диких , світлих, наче наяву.
Чи просто сильних мозкових контузій,
Що сотнями залазять в голову?
А справді… Що таке ті сни?
Щось бажане, та нездійсненне…
Для чого сняться нам вони?
Такі таємні… незбагненні…
Думки ці зовсім недоречні,
Бо сняться людям і кошмари.
А може сни – щось небезпечне,
Що перетворить нас в почвару?
Коли голова торкається подушки –
Це подорож в незвичний світ.
Там , де фантазія – твоя подружка,
А мрії – то для ніг граніт.
Сни – світ мрій чи ілюзій?
Я думаю, що жодного із них…
Це світ надії і фантазій,
А також страхів всіх людських.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Ми пережили дві тяжкі війни,
Голодомор, репресії і купу жахів…
Ми вижили і скинули всі кайдани,
перетерпіли безліч наших страхів.
Це боротьба. Революція. Бунт,
Вся нація, наче бурхлива весняна ріка.
Міліонами ніг рідний топчеться грунт…
Такий наш народ! Україна така!
«Борітеся – поборете. Вам бог допомагає»
Казав славетний наш поет колись.
Народ з колін два слова піднімають:
«Слава україні!» За вольність ти борись!
Вже досить! Досить тих кошмарів!
Пора вже брати все у свої руки!
Пора скидати з трону тих «азарів»,
Вже час боротись за майбутнє внуків!
В нас цілі є! давайте вже дійдемо,
Досягнемо того чого ми так хотіли.
Давайте новий шлях в майбутнє ми знайдемо,
Зруйнуємо тяжке минуле… най зітліє.
Ми йдемо до кінця! І далі будем йти!
Нас не зламають влада і силовики з щитами
Ще зовсім трошки і досягнемо мети,
Котрої предки добивалися роками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2013
Я не той, в кого життя прекрасне,
Не той, хто правильно все робить…
Не той, у кого все по маслу,
Також не той, хто своє існування любить.
Не вартий я, щоб стільки жити,
Я не такий, щоб мріяти про щось...
Я не потрібний, щоб любити
Себе, чи взагалі когось…
Не здатен навіть щось створити,
Чи хоч придумати макет…
Чомусь я здатен тільки вбити,
Та й нищити усе в один момент!
Навіщо ж я на цьому світі…
Навіщо ж дав мені життя
Наш Бог, творець того граніту,
Який тримає все буття…
Мабуть ця доля не для мене…
Можливо щастя більш потрібне
Тому, у кого зовсім інші гени,
Тому, у кого мрія гине…
Мої ж , натомість, мрії всі
Безглузді …Зовсім нездійсненні…
Такі, як «до, ре, мі, фа, соль, ля, сі»
Зіграти пальцем по стіні…
Життя дається лиш одне,
Мені і цього забагато.
Для мене воно промайне,
Я б так хотів могти віддати…
Віддати це життя тому,
Хто справді цього потребує.
Тому, хто прийме цю вину,
І хто його не промарнує,
Та й використає можливий шанс,
Щоб щось у світі поміняти.
Робитиме добро для нас,
Заставить зло чимдуж тікати…
Надіюсь, є така людина ,
Що втілить ці думки в життя!
Настане вже колись година,
І знищиться моє прокляття…
Та все ж я сенсу не знайшов
Мого «не того» існування.
Я б краще далі вже пішов
Не обертаючись…Востаннє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Він стояв і дивився…Дивився в темноту…
У вікно, де він вперше побачив її -
Ту тиху, незвичну й неземну красоту,
Фотографію котрої тримав на стіні…
Він дивився туди, де вперше знайшов
Відчуття , що дало йому змогу жити…
Він, як дурний, просто за нею пішов
І зрозумів, як це насправді – любити!
Він міг вічно на неї ласкаво дивитись,
Не відриваючи погляду ні на мить…
І вирішив підійти…Більше не баритись...
Сказати, що без неї він не може жить…
Виривається серце з грудей…тук-тук…
Заглянув в ті зелені й зажурені очі…
Нічого не чує…Заважає серця стук
І погляд, що не давав спати щоночі.
Він випалив все за мить і застиг
І довго стояв із думками : «Що буде?»,
Чи чула слова? Чи вслухалась в них?
Чи візьме за руку, чи зразу забуде…
Один на одного дивились довго
Здавалось вже кілька сотень хвилин
Як же він боявся тих слів…Того,
Що могло стерти його споміж живих…
Та вона тихо усміхнулась, взяла за руку
І сказала на вухо : «Я тебе теж»,
І наче імпульс з швидкістю звуку
Вивів хлопця з його вузьких меж…
Він це зробив! Сказав! І це взаємно..
Вона вже поруч, разом назавжди
Він зрозумів, що жив він не даремно
І не даремно йшов він до мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
І знов цей день, і знов це небо,
Той самий місяць і подушка…
Однакове…я знаю що не треба!
Та ти вже не моя подружка…
Не треба, не треба мені уже
Більше нікого такого, як вона!
Нехай ніхто мені не каже,
Що то була моя вина…
Не знаю я так це чи ні,
Не знаю, як це можна виправдати!
Не знаю, не знаю що було тоді,
Не знаю, як це можна виправити!
Я навчився жити в самоті
Без неї, без надії, без мого життя!
Ховаю мрію в темноті
Разом із залишками каяття…
Так! Навчився жити без тебе,
Без твого дотику, без слів і очей…
Не хочу! І згадувати вже не треба
Десятки недоспаних ночей…
Стою на даху… Дує вітер в лице…
Думки безмежні…І всі про тебе!
Чому я не можу думати про це чи це?
Чому мені тебе так треба???
Останній подих… Крок за край,
Лечу униз…Лечу без звуку…
Думки у голові про тебе, знай!
Відчуй на мить мою печаль і муку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
Жаль, не знав тебе раніше
І що так пізно я зустрів
Тебе .. те чудо що сильніше
Скувало серце , розум , гнів
Я радий, що таки зустрілись
Одної літньої жаркої ночі.
Мабуть здурів, та все розвіялось
Як лиш зустріли тебе мої очі…
Струнка , усміхнена , зеленоока
Запала в серце і думки…
Та все ж і трохи одинока,
І дивна … Схожі ми таки…
Тебе ніколи не забуду,
Стала частиною мого життя.
І все одно де і коли я буду,
Я пам*ятатиму те відчуття:
Твоя рука в моїй, моя в твоїй,
Чарівний дотик, запах, погляд…
Залишиться у в пам*яті моїй
Цей дивний, та хвилинний, спогад…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013
Це почуття, цей перший погляд,
І зразу серця стук нестримний,.
Це не хвороба, не медогляд,
А зустріч двох людей хвилинна.
Коли не знаєш що робити,
Думки маршують крок за кроком,
І хочеш вічно дівчину любити,
Котру побачив ненароком.
Думки, думки, і всі про неї…
Про очі кольору небес,
Вона – мій наркотик, моя панацея,
Я буду з нею… І ніколи без…
Забути її неможливо, звичайно,
Пішов би за нею, куди б повела…
Мені її треба вже тут і негайно,
Мені не завадить ні шторм, ні зима…
Без неї той чай вже не так і смакує,
Без неї мій сон – як чорна картина,
Без неї мій мозок завзято бастує,
Таке відчуття, що без неї я згину!
Якшо закохався, то вже назажди.
По-іншому, здається мені, не буває,
Потрібно боротися, що не кажи,
Любов, то лікарство, що точно врятує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Ніч … Туман… Ріка думок…
Стою під зливою зірок …
Стою вже довго, наскрізь змок,
Та не зробив останній крок.
Дивлюсь, летить одна…моя?
Та ні, чужа мені та зірка!
І знов думки… де я ? де я?
Тут темно…Може чорна дірка..
Яка втягла мене в туман
Зірок , пилюки.. я в неволі!
Дурні думки, мов ураган,
Пронизують мене до болі.
Здалось, чи справді я знайшов
Кінець безмежного туману…
Останній подих, Я дійшов!
І знов зірвався в тьму обману.
Стою, дивлюся і не знаю...
Зірки на небі… дощ і хмари.
Я ще не вмер та помираю,
А в небі тихо сплять примари…
Хай сплять прокляті ті, що знали
Що станеться…що буде далі?
Мені нічого не сказали,
І все життя – думки невдалі…
Чому нічого не сказали?
Можливо, я змінив би те…
Бо тихо й швидко утікали
Від долі , що знайшла мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013
Біла стеля, люстра… І лежу при світлі
Не можу спати! В голові таке…
Неначе чортики, думки магнітні.
Тягар на плечах, як життя тяжке…
Думки…Думки…Вже думати не хочу!
Безсонниця … Здається, дах вже їде
І вирішив…Свій мозок я домучу,
Мабуть хоч щось, та врешті решт вже вийде…
Думки…Думки…Штурмують мозок,
Немає ні хвилини відпочинку.
Їм не потрібні сотні старих кАзок,
Вони будують в голові картинку…
Картинку мого існування…
Того, чого досяг я у житті,
Мого здійсненного бажання
І того, що пропало в каятті…
Думки без відповідей скачуть.
Чому вони не зникнуть, пропадуть?!
Коли прославлюсь, що про мене скажуть?...
Коли помру, згадають чи забудуть?
«Для чого ти живеш? Чому? Навіщо?
Для чого ці даремні сподівання?
Чому ти падаєш все нижче й нижче?
Чому ти робиш це? Навіщо ці старання?
Чи правильно ти робиш? Може ні?
А раптом шкоди заподієш?
А раптом відьма на мітлі
ПроклЯне все? Що тут подієш?
Чи ти поганець, чи добродій?
Чи може просто егоїст?
А може ти нікчемний злодій,
Що друга свого через гроші з’їсть?
А раптом ти проста людина
Без мрій, бажань, цілЕй, мети?
А в тебе взагалі то є родина?
І хто вони тобі? Кати?
А раптом ти один? Самотній!
Без друзів, родичів, кохання…
Чи може ти з цим всім не згідний?»
Як жити – це твоє бажання!
Думки пропали…Я лежу у ліжку
І сон вже накриває мої очі…
Життя буває різне…Гладжу кішку…
Хай кожен обирає те, що хоче!
Не зможемо змінити це життя, людей
Та все ж дорогу, по якій підемо,
Самі ми виберемо з тисячі дверей,
Останні з них нас поведуть на небо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
Нестримна жага до життя,
Незмінне відчуття потреби…
Живу, бо знаю, що це я –
Людина, не досягша неба…
Людина, що зливала мрії,
Бажання, ще якусь холеру,
Свої безпристрасні надії
На клаптик білого паперу…
Живу і знаю…Я такий…
Дурний, мрійливий алкоголік.
Лінивий, неуч мовчазний,
Та все ж думки завжди в неволі…
Немає змоги говорити,
Немає як відкрити душу…
Чи може мозок свій закрити
Від того , що щоденно душить…
Дістали марні сподівання,
Не збуті мрії протягом життя.
Всі безкорисливі старання –
Все можна кинути в сміття!
Вже надоїло бути збоку,
Стояти в черзі за життям.
Втрачати мрії ненароком,
Тікати, не вдягаючи взуття.
Вже надоїло! Цілий світ
Неначе змовився в момент…
Всі проти мене…навіть кіт.
Руйнують мої сподівання вщент.
Не можу я так більше грати,
Не можу біль таку терпіти…
Піду мабуть я краще спати,
Бо в снах живу, як в свому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
Ми завжди думаємо про майбутнє,
Все більше забуваючи про ті
Моменти, вже пройдешні, незабутні,
Що, здавалось, були у минулому житті…
Ми наче гості у чужій оселі
В чужих думках, уяві, снах…
Тепер ми зовсім невеселі,
Керує нами тихий страх…
Ми дивні люди без очей і вух
Що не сприймають зовнішнього світу
І сидимо й руками ловим мух,
Замість того, щоби життю радіти…
Забули вже про ризик і свободу,
Про те, що переборювало страх…
Ми злились з массою безмозгого народу
І перетворюємо мрії в прах!
І закриваєм очі на нещастя…
На те, чому запобігти могли!
Життя не ділять на червоно-чорні масті,
Й не забувають те, що нанівець звели…
Потрібно жити в повну міру
На всю довірившись лиш свому серцю,
Покинути навік буденність сіру…
Хай серце б”ється під веселе скерцо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Коли закінчуються слова,
Коли не знаєш, що робити:
Тікати, чи навік любити…
А у думках завжди вона…
Коли вночі вже не заснути,
З потоком необдуманих думок…
Вони течуть наче струмок,
Щоб в тихім вальсі потонути…
Коли сидиш уже один,
Чи не один? Навік забутий
В компанії тих мрій незбутих
Марнуєш тисячі годин..
Коли нема для кого жити,
Життя віддати за любов…
Немає з ким зустрітись знов…
Чи навіть просто говорити!
Коли стікають теплі сльози,
Малюють на щоці півколо…
Бо розумієш, що ти «соло»,
Один стоїш ти на морозі.
Але як тільки зустрічаю
Красу, що закувала враз мене,
Вона мороз той розжене,
А потім раптом пропадає…
Коли мелодія дає згадати:
Наче картинки наяву,
Наше з тобою рандеву,
Момент життя мого без дати.
Коли останній погляд кинув,
Не зміг зустрітися очима!
Моя любов – вона незрима…
Мабуть тому один загинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Як важко дивитись в очі..
Ще важче придумати слова…
Кричати голосно щоночі,
Не розуміючи, чому вона
Така неясна серед дня,
Така чудна… Така мінлива…
У трохи дивне одягається вбрання.
Водночас тиха і мрійлива…
А зачепила все ж струну,
В душі моїй мелодія заграла..
В цих почуттях я б потонув,
В тих, про які вона не знала…
Я просто далі мріяв так,
Шукав щодня ті милі очі…
І закохався враз… От так…
Та серце сприйняти не хоче
Різницю…Прірву між тілами,
Глибоку, темну наче ніч…
Нерівність звичну між душами
Що так і не зустрілись пліч-о-пліч…
Я пробував забути сотню раз,
Та не зітреш минулі почуття
І плинув далі тихий час,
І плинуло самотнє те життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
Як швидко проходить час…
Як мить, пропливають будні,
Що були, здається, для нас.
Та ні…Просто доби занудні!
Як швидко проходять моменти,
Радісні частиночки життя,
Їх не повернеш вже…Все стерто
Що минуло – то гора сміття…
Дитиною ще був недавно,
І щойно школу закінчив.
Здавалось все це так забавно,
Що пів життя уже прожив…
А там вже ВНЗ, сім*я, робота,
Одноманітність день за днем.
Ще чверть життя за горизонтом…
А ми вже далі йдем і йдем.
Обов*язки, турбота, сварки,
Надія ще деньок прожити!
І чай вже робиш без заварки,
Бо думаєш, як зупинити…
І тільки в шістдесят доходить,
Як швидко ти вже постарів,
Як швидко… Від думок вже нудить!
Надієшся, щоб часом не здурів…
Привіт життя – усмішки рідних,
І перший погляд, перше слово…
Прощай життя – струм сліз блакитних,
Тунель і світло…Ніч навколо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013