| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Начиная новую жизнь,
Подниму к небесам глаза.
Не сказавши ни слова в высь
Опрокину к ногам свой взгляд.
Понадеявшись на уют,
Пропущу свой нелегкий нрав
Сквозь клубящийся дымом фильтр
Сквозь прокуренный правый путь.
Как во лжи и в людском бреду
Правды и чести уже не сыскать...
Так и вашем мерзотном сне,
Я не буду как вы плясать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544587
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.12.2014
Нелюбимые любят молча...
Их бездушно бросают с крыш...
И зачем мне орать на Волге,
Что Днепровский прогнил камыш...
Я безудержно брошусь в пропасть...
Позабыв обо всем во тьме.
Я забуду и боль, и робость.
Буду мертвой бродить во мгле.
Пустотой я заполню сердце,
А в душе буду воем выть.
Не откроет никто мне дверцу.
Ее сталью пришлось залить...
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483131
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2014
І все так бридко.
Вже страшно глянути на Ваш майдан.
Та показуха.
Ви людям завдаєте лишніх ран.
На що Вам смерті.
На що цей душний гнів.
Ви гріх несете.
Ви сипите ПРОСТИМ,
На рану сіль.
За для свого багатства,
Тут сіється війною заметіль.
Не людям стане краще,
А краще буде тим, хто в стороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
І все так добре.
Життя своїм заграло променем.
Але в душі кричать ворони.
Коти шкребуть
Криваві рани виривають.
На мене ніби впав
Гнів всіх земних проклять.
Мені неначе дав
Вкусити світ своїх нещасть.
І все неначе добре.
Не сталось горя,
Ані кризи.
І музика все так же грає.
І сонце світить,
Кидає промені на ці бетонні вікна.
А я за склом.
Сиджу одна,
Не бачу світла.
В бетоні почуттів,
Мене мурують,
Мого ж пекла діти.
Я кожну цю цеглину сама собі внушила.
Створила собі тінь,
По ній живу,
По ній малюю крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Люблю свою країну,
Болить за неї серце
На клапті рве душа.
Моя ти калинова.
Моя терпляча ненька
Ми боремось за правду.
Й покращене життя.
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013
Так хочу підійти до тебе…
Близько…
І так обняти міцно,
Як останній раз.
Моє кохання,
Мелодійна пісня…
Моє кохання,
Це моя німа журба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
Как художник Вам скажу,
Что красива Ваша повесть.
Но шикарной рифмы нет,
Есть лишь грусть,
Печаль, и робость.
Передать мои слова,
Соизвольте всем на свете.
Я не лгу, и я права!
Вы поэт, поэт навечно!
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461016
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.11.2013
Не тот ли друг,
Который взяв тебя за руку,
Не уведет в плохой приют.
Не тот ли друг,
Который в трудную минуту
Покажет правду,
И не подведет.
Не тот ли верный,
Что узнав измену,
Твою, или тебе,
Всегда поймет.
И настоящим быть,
Это не то что первым,
Это не греться возле,
Лишь когда тепло.
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460824
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.11.2013
Пішла туди, де осінь королева
Зібрала сльози всіх її дощів.
Тепер сиджу сама,
Кому така заплакана я треба...
Кому потрібен мій нестерпний гнів.
Мої зітхання прокляті думками,
Мої думки, що ясні лиш мені,
І плач дощами осінь-королеви,
Так гірко, навіть сльози не мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2013
Бо я лиш лялька,
Лиш нещасний шут…
Маріонетка…
Мною водить гнів.
Як не простиш мене.
Все рівно я прийду.
Але не, щоб любитись…
Я помстою тебе візьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2013
Гнила і підла
Щирістю руйную світ.
Для всіх неначе світла
А для одного,
Найчорніший сніг.
Холодна,
І любов лиш розрахунок.
Печальна, чи серйозна…
Вже не важливо,
Це не гріх.
Мовчу…
Можливо я смішна,
Можливо добра й ніжна…
Але цього не скажеш ти мені.
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
І СУМ…
І не вірно поглянувши вверх
Я замічу небажану підлість…
І БІЛЬ…
Біль у тому, що душу так рве…
Що незмінно бурмоче огиду.
ЗАБУДУ…
Навіки прощу, й відпущу…
Хай Бог справедливо осудить.
НАВІКИ…
Залишились в серці сумні…
Нещасні скалічені люде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
1.
У задимленому вранішньому сонці, було видно її сльози. Чисті прозорі сльози. Вона була молода, гаряча, її тіло ніби розпирало бажанням. Напів зірвана сукня, біла прозора, довга, та така зваблива. Гарячі руді кучері так і світились на фоні білого, як сметана тіла. Вона йшла полем. Навкруги лише скирди сіна. Одна, заплакана, вразлива настільки, що здавалось би навіть вітер затронувши її стан вагомо черпає сили. Порізані від стерні ноги не давали дівчині спокійно йти, вона легенько накульгувала. Очі в неї такі сумні, байдужі. Здавалось би, що в цих двох маленьких коричневих краплинах немає ні трохи бажання рухатись далі, але вона йшла. Не дивлячись ні на що, біль пронизувала її тіло з кожним кроком, а що вже казати про душевний стан. Думки заняті лиш спогадами, спогадами про цю ніч...найнезабутнішу ніч в її житті. О, якби ж хоч якось можна було це, викину ти з голови. Здавалось, що з життям покінчено. Все що буде далі – це один день...день, після... Всі рідні, друзі, батьки забулись. В її житті більше не існує нікого. Хоча...життя, чи можна це назвати життям. Ця ніч перевернула її погляди повністю, розчарування, байдужість, ось, що прийшло на зміну сподіванням і мріям. Наскільки було все на поверхні, людська похать, злість, жорстокість, тільки це залишилось в нашому світі. Немає нічого...лише порожнеча.
Марія йшла полем, не розуміючи навіть куди, і для чого. Вона не бачила крізь сльози нічого. Навіть не відчувала, як вони заливають її обличчя, і видимий простір. Те що зробили з нею цієї ночі ніяк не вкладалось в голові, чи може вона вже змирилась. Дівчині почало здаватись, що в її житті більше нічого і не було, тільки це. Все стало таким не важливим. Закриваючи очі, вона бачила лиш вспітнілі, бридкі чоловічі обличчя. Здавалось, що їхні голоса, ще й досі лунають десь поблизу. Від цього аж здригалось тіло. Але не було вже ні страху, ні надії. Вона відчувала тільки пронизливий біль, і холод. Цей бридкий холод, від якого зводило ноги, не відчувалось навіть сонця, гарячої пекельної спеки. Думки...мучили думки. Хотілось впасти, і більше не вставати, ніколи, забутись, і не думати ні про що. Було не ясно, де в цієї тендітної, на вигляд слабкої дівчини стало стільки сили ще піднятись, кудись бігти, в світ за очі. Не полишала думка, що вони ще десь близько, і просто насмішливо спостерігають, як нещасна безглуздо старається знайти порятунку. Мабуть це і давало сили далі йти, відчуття на собі поглядів цих виродків штовхало бігти, втікати, рятуватись, от тільки не ясно для чого, і куди.
Зараз би дощу, щоб хоч якось змити з себе весь цей бруд. Або, щоб хоть пробудитись, зрозуміти де я, що зі мною. Можливо це сон. Страшний кошмар від якого так застерігала мама. Мама, чому ж я тоді її не послухала. Чому така підліткова самовпевненість завжди домінувала. Куди далі, як протриматись, як просто не впасти в нікуди. Перебороти бажання зникнути. Дощу, або хоть річечку, маленький струмочок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458087
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Пам’ятаю твій запах...
Ще люблю твої губи.
А в очах же навічно
Застигла зима...
Я хвилююсь за завтра...
І боюсь я що буде...
Я не можу забути
Хвилини тепла...
Це в мені вся пролема...
В моїх страхах дитячих...
В моїх принципах тихо
Застигла журба...
Я ж не хочу навіки
Без тебе зостатись...
Пам’ятаю ж твій запах
І пишу все в віршах...
Ти ж ніколи, ніколи
Ці вірші не читаєш...
Ти ніколи не бачиш,
В них про себе слова...
І життя твоє мчиться...
Все без мене минає...
Ти ж так любиш
Солодкі, красиві тіла...
Тільки віриш Коханий...
Тіло пахне і манить..
А от серцю потрібна,
Чиста, справжня сльоза...
Пам’ятаю твій запах...
Все люблю твої губи...
Все самотня без тебе...
Все одна, і одна...
Знаю ти пам’ятаєш...
Вірю ти не забудеш...
А от в серці назавжди
Завиває зима...
Ніби котиться стрімко...
Гірка падає в губи...
Не дає все забути
Гаряча сльоза...
Я тобі не потрібна...
Завжди лишня я буду
І ніколи не скажеш...
Ти моя... Лиш моя...
Але знай що завжди,
Я залишуся другом.
І хоть що б там не сталось…
Буду вірна…твоя…
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
На дворі віє хуртовина.
Маленький хлопчик у вікні.
Рахує сніг...
Як балярини,
Сніжинки падають сумні.
Він прочитав у них усмішку...
Він натякнув ним на життя.
Не дивлячись на долю швидку
Пірнути пристрастно в життя.
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Ти дивний..
Ти настільки дивний.
Прогнивші всі твої слова.
Пробач, але чомусь не дивно...
Що ти один,
Що я одна.
Забуті речі всі минули.
Забута біль уже пройшла.
І я сиджу у тьмі беззвучній.
Пишу свої сумні слова.
Всі кажуть що змінився погляд.
Всі кажуть я уже не та.
І ллється дощ, римує слово...
А грім гримить, підводить такт.
Слава Ф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013