| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Взагалі-то не хотілося б знову писати органіцистські ві́рші,
порівнювати з чимось твою земну красу.
Я могла б і далі мовчати, згадуючи риси твого обличчя,
яких не пам'ятаю, лежачи під ковдрою в непорушній тиші.
А тепер-от свої слова, хоч знаю, не побачиш, та тобі їх несу.
Ти ж навіть не знаєш, коли я закохалась,
а саме у твою потилицю, що схожа на скелю десь біля берегів Ісландії.
У твою шию, зачіску, маленьку сережку у вушку...
Можливо, не в цьому суть.
Я, мабуть, біля тієї скелі зігрітись зосталась.
А слова най солоні хвилі повітря несуть...
Вже потім крізь окуляри показалися ті океанічні темні очі,
що, здавалось, віддзеркалюють північне сяйво.
А ти дивишся і не рахуєш часу́.
Давай я згадаю тебе, коли дощ по підвіконню гуркоче,
Давай згадаю твою льодовикову красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645059
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.02.2016
Хочеться відкрити очі серед смарагдових гір.
Хочеться бачити ієрогліфи і нічого не розуміти,
окрім серця.
Знайшли цей світ серед усіх занедбаних релігій,
чи то вір.
Але те, що твоє, позвеш - обов'язково озветься.
Хочеться бачити старий, ще гостинний двір.
Розуміти, що всюди час іде, а десь зупинився,
Де краса є і пристрасть в очах до цих пір.
І для когось подорожнім на світ ти з'явився.
Хочеться плескатися в морі, коли вже бажають
солодких снів.
Хочеться бути там, де хтось до твоєї руки тягнеться.
Хтось, хто по життю, як по воді роками брів,
А поряд пісками теплими біля ніг розсипається.
Хочеться спиратися спиною об міць сірих скель,
Що струмом проникає до кожного пальця.
Його чуєш і ти, у червоні хустці, зі своїх
кам'яних будівель.
Твої рухи, як фламенко смаглявого іспанця.
Всім тілом відчуваєш, як підбирається прибій.
Монотонний гомін хвиль темніє і ховається,
Як жінка в фередже зеленім чекає втілення всіх мрій.
Якщо їм простягнути руку, вона дочекається.
Хочеться відчувати на дотик кришталеву ніч,
Відчувати як в лихоманці її руйнує биття серця.
Небо і море вирують, хоч як не крути, завжди
пліч-о-пліч.
Хочеться жити сьогодні, жити, якщо б'ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535439
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.11.2014
Так мало і так багато - просто когось любити.
Бути для нього передостаннім підходящим пазлом,
Який весь час десь губиться, який кудись відносить
вітер,
Який знаходиш через кілька років, щоб бути разом.
Отримавши все на світі, думаєш, буде легко.
Хоч насправді тобі в руки ще ніхто не дав сценарій.
І перший крок забутий, в повітрі розчинився ехом,
У далині, маяком освітленій, майже безхмарній.
Хочеш чи не хочеш, вдихатимеш гудків хвилі,
Що оманливо линуть із брудної телефонної трубки.
Невже впевнений, що сила думки не долає стіни
чи милі?
Кохання, aşk, love чи miqvars на відстань діє
щонайменше згубно.
Так дорого і так безцінно з тобою сьогодні мовчати.
Лише б не зіпсувати розмову скупим зайвим словом,
Їх, барвистих і вже не нових, неймовірно багато.
А ти особливий. І тут доречно втратити дар мови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531013
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.10.2014
Засинаю подумки у твоїх руках,
Відчуваю поряд неспокійні груди.
Я тепер навіки у долоні птах,
І лише з тобою ним я можу бути.
І тебе побачивши, знаєш як болить
Серце, що не вперше зазнавало втрати.
Тільки дай продовжити цю шалену мить,
Коли можна просто тебе відчувати.
Удень себе стомлювати, щоб настала ніч,
І разом повільно свічкою згорати.
Щоб лишитись в тиші, тільки віч-на-віч.
І вустами теплими очі цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Вона була чужа мені душою.
Я ж досі пам'ятаю її тонкий аромат.
Вона була богинею сліпою,
Але...
Без суду відправляла в казимат.
Вона ось так, не зваживши, карала
Лиш тих, хто серце їй своє віддав.
Жаринкою дотла миттю згорала
У тих, хто її стримано кохав.
Мені не було страшно анітрохи,
Бо я і не мовчав, не лютував.
І почуття - це те, що, знаєш,
Обростає мохом,
З-під нього їх ніхто не рятував.
Навіщо когось віддано чекати?
І не буває, що знайшов, кого шукав.
Щоби знайти, замало Землю облітати,
Діждись того, хто "раптом погукав".
Мені не було страшно анітрохи,
від того, що тебе ось так згадав...
Я пам'ятаю риси, твої тихі кроки,
Але люблю не ту, кого діждав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Дотик до рідних рук залив ніжністю,
наче молочною хвилею.
Коротка хвилина стала вічністю,
що протяла назавжди кулею.
Схибити - стало неможливістю,
стало близькою дистанцією.
Дні ставали цікавістю,
а все у житті декорацією.
Рукава просякли вологістю
повеней небезпечною.
Хтось захлинається гордістю,
долю кличе приреченою.
Далечінь замінили близькістю,
нехай, навіть самотністю.
Кожен відзначився вірністю
без терміну придатності,
закріпленою відсутністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Ще надто рано починати весну,
бо я для неї зараз трохи хвора.
Дороги по землі і тілу креслить
рука тремтяча і майже прозора.
Ще зовсім не бажає розцвітати
ніжно-зелене втомлене зап'ястя,
а протяг його обережно гладить -
маленьке й дуже вчасне щастя.
Цю її душу просто не відчути,
якщо приміряти на себе біле тіло.
Вона сама, а біля неї важко бути.
Вона - це те, що твоє серце гріло.
Вже надто пізно згадувати квіти,
що відцвіли і не встигали заживати.
Чомусь не хочу ні весни, ні літа.
Себе по шматочку вбивали, але
забували з'являтись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Ти не залишиш поряд з собою
в автобусі вільне місце,
зітхнеш, і пара з вуст торкнеться
жовтих ліхтарів.
Я надто дивна, трохи горда,
щоб коло тебе сісти.
Я була б просто поряд,
коли б ти захотів.
Ти єдиний герой моєї першої
і нескінченної вистави,
я - другорядний персонаж,
що пам'ята місця, де ти ходив, сидів;
що й досі серед натовпу шукає
до нестями знайому поставу.
Я лише той, хто ходив колами, той,
хто лишити осаду не смів.
Душа була безпідставно й жагуче
лише тобі віддана.
Вітер гордо спину тримав, а часом
нахабно збивав з ніг.
Телефон мовчав: "режим без звуку"
або просто вимкнений.
Це надто мил(ьн)а історія з
перших прочитаних книг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Сотні очей, сотні дверей. Я захлинаюся...
Знаю чому, не знаю куди я повертаюся.
Сотні тебе, сотні мене ходять навколо.
Я буду іти, я буду... Не вернусь ніколи...
І бачу світ, і бачу день, як краплі на нитці.
Ніч розбива, ніч розлива сіллю по плитці.
Коли тремтить моя рука, вмить запинаюся.
Я буду іти, я буду! Не зупиняюся...
Складаю пісні ребер батарей. Ніхто їх не слухає,
і свічку тії легкої душі нещадно задмухає.
Та в очі дивлюсь забутих зірок. Всьому є пробачення.
Я кваплюся дуже, пробач. До побачення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2014
Любити малинове варення,
солодкі парфуми знов-таки?
Не ховатись тінню у шухляді,
здійснити небажані зміни,
що рано чи пізно даються взнаки?..
Чи, вкрившись ковдрою,
розчинитися в темряві,
вбачати силуети сірих людей?
Ніхто на тебе не дивиться,
замислений, просто повз іде.
Усе, що є навколо тебе,
бездушно рвеш ти на шматки.
Живеш, надієшся на небо
і топчеш те,що забуваєш,
дерев засмучених кістки.
Тінь її принишкне на балконі
затишного тихого гнізда.
Прикладатиме до його щік долоні,
а він тихо спатиме,
навіть не згада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Безглуздо мати телефон, коли ніхто тобі не дзвонить,
Не запита: "Як день минув? Тебе ніхто не ображав?"
Безглуздо мати номери, коли хтось тільки стіни зводить.
Години йшли і я чекала, а поряд телефон лежав.
І не замінить синій дим дзвінка, що миттю заспокоїть,
і раптом день світлішим зробить, словами ніжно обійме.
А поряд той лиш, хто завжди болюче робить.
Усмішкою очей засліпить, лещатами душу вийме.
Як жаль, ти надто рідко уві сні приходиш.
І пригорнув так холодно чи тепло, так, наче і не сумував.
Перед собою знову бачу рівні вниз чи вгору зміни, сходи.
Я непрохано тебе вибачала, а ти душу свою шліфував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2014
Я надто довго руки твої шукала.
Надто багато сліз в подушку пролила.
Уві сні тебе наївно шукала.
Минають роки, я все ще не знайшла.
Здається, так приречено блукала.
А образ твій такий нерідний і страшний.
Знайшовши сіре фото, зберігала,
можливо, надпідступний і не мій...
І знову я на диво покладаюсь,
що почуття це жива буря, а не штиль;
Та у твоїх очах чогось не вистачає:
шістнадцяти років віри, всього двох миль.
Хай знаю, слів моїх ти точно не почуєш,
не потребуєш щирого дитячого тепла.
Зрадію я - а ти нічого не відчуєш,
і доторкнешся до смаглявого чола.
Зітхнеш, дістанеш цигарки з кишені.
Перед тобою сірий пил, але не страх,
який ти все ж вдихаєш у легені.
А подумки летиш, неначе в небі птах.
Ти вільним будь, не заблукай у просторі.
Знайди свій вірний і правдивий шлях.
Бо перешкоди завжди є іржавими і гострими,
а усе решта у твоїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Не лишилось нічого, крім важкої
ганебної згадки.
Загубилося серце десь на роздоріжжі.
Дороги, наче змії, спокушають
ніжно й владно.
Рани не гояться, вони завжди свіжі.
Сніг лежить, мов несвіжа
постільна білизна,
що набридла засохлими краплями чаю.
Ніщо, погоджусь, на світі не точно,
скоріше приблизно.
В березні весна не приходить,
а я її зустрічаю.
Для Бога живу, потай вірю
і вірити зможу.
Далека від храму істини,
не на його підніжжі.
Я, також, завжди пам'ятаю про
вразливу душу.
Інколи сутність брудна,
тіла ж завжди гірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Обійми, коли мерзне душа.
Обійми, коли б'ють зі сторін.
Не рятує те світло вітрин.
Все без тебе навколо як жах.
Світло ллють золоті ліхтарі.
Ми ж чекаємо натяк, мов знак.
Надто вперті й такі запальні,
а літаємо досі у снах.
Ніч болить, коли сльози в очах,
ніжний сон, мов час минає.
Той, хто руки опускає,
обмінює себе на страх.
В серце дивляться очі кафе
у будиночку, що за мостом.
Тоді навчилися дихати,
життя стало чистим листом.
По мосту ходить сивий віщун,
всі пророцтва на тонких губах.
Під ногами виник довгий шлях.
- Старий вочевидь це відчув.
Обійми, коли мерзне душа.
Вибач біль від моїх колючок.
Відчуваєш, в руці рука чужа?
Стихає шум гамірних вуличок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2014
Мовчу і падаю навколішки.
Тремтиш. - Ось моя рука.
Служити приводом твоїм усмішкам...
За це всі зірки віддам.
На мовчазній сопілці гратиму,
аби повстала тиша пуста,
бо лиш вона, найважча, знатиме
чи тисне руку, цілує вуста?
Чи носить на шиї серця половину?
Оточив думок караван?
Потрапивши у цю трясовину,
приймає свій особливий сан.
Мовчу і падаю навколішки.
Тремчу. -Ось моя рука.
Комусь, не мені, боляче.
Нужденний завжди відшука.
В передчутті опору двері відчиняться,
впаде старовинна стіна.
Ніжні хвилі в грудях розчиняться,
забринить ледь чутно струна.
Твоє серце застигло камінчиком.
Не змигнув, торкнувшись рукава.
Ми звикли казати: "Все скінчено",
хоч ти ось, і я жива.
Мовчу і рахую зморщечки,
що з'явились у губ кутках.
Зникли б ми, ще б трошечки,
та уклали мир на руках.
Так жадали тіл війни жорстокої,
рвались в бій лукаві вуста.
Стоїмо обабіч річки широкої.
Обабіч зруйнованого моста.
Не віддавали мир одне одному.
Його пропити - справа проста.
Не подарую, на жаль, жодному,-
то вогонь, то наша мета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
Я просто не хочу лежати в долонях.
Я зовсім не хочу зриватись із вуст.
Не хочу участі у чиїхось долях.
Не хочу стрічати привабливих муз.
Не хочу летіти зі снігом за вітром.
Не хочу лякати собою, мов жах,
що світить у очі набридливим світлом,
що мчить навіжено по своїх світах.
Мені не кортить ароматної кави,
хоч Відень, хоч Київ, хоч ніч за вікном.
Коли тимчасово ніщо не цікавить,
закриє хранитель свідомість крилом.
Хоч нам не дано зрозуміти це щастя -
можливо на радість або до жалю.
Усім це як шрам на рожеве зап'ястя,
злякавшись, казати зрадливе "люблю".
Не знаєш як бути, лиш просто зникаєш.
Та думаєш, краще б кудись занесло.
Напівтемний паб, і ти помираєш.
Любов апріорі безсоромне зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464517
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2013
Цілуєш плечі, руки і підлогу,
бо він зазноба вже давно твоя.
Він спить, кладе на тебе ногу.
І завжди разом, мов Місяць і Земля.
Тримаєш руку, просто шаленієш,
а під тобою небо й висота.
Сьогодні ти від щастя червонієш,
так само, як усмішка на вустах.
Та інших просто вже не помічаєш,
лиш його очі і його вуста.
І за годину себе не впізнаєш,
бо йтимеш світла, зовсім вже не та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463142
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.11.2013
Кожен день нерозуміння.
Люди, мов пусті бляшанки.
Маю докори сумління
за надто гучну гру в мовчанки.
Ховаю очі знов руками.
Холодні дні - минає осінь.
Ми міряємо час роками,
і все, що мало, не збулося.
На когось просто покладались,
складаючи душі уламки.
Та інші ж просто розважались,
виходячи за усі рамки.
Ідеш, вже просто не зважаєш
на всі уламки і розпачі.
В руці один квиток тримаєш,
сама собі бажаєш вдачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
Виходить, я тебе лякаю
лиш думкою і звичним словом.
Свої ідеї зневажаю.
Мовчу і ображаюсь знову.
І ось вона, така єдина,
приходить в мою колискову.
Твоя чудова Ангеліна
забрала в мене дари мови.
А хто ти, дивна Ангеліно?
Бо, бачиш, я тебе не знаю.
З тобою час іде повільно.
У невідомість поринаю.
Хоч знаю, ти мені не ворог
і навіть не хоробрий лицар.
Ти падаєш не вниз, а вгору -
і це мені виразно сниться.
Ти падаєш одразу в руки
людини, що міцно тримає.
А потім йдеш жіночно й струнко.
Одна лиш мить. Тебе немає.
І сон страшніше, ніж реальність,
і я влаштовую облогу.
Бо це для мене, як банальність,
що ставить його за вимогу.
Знов тягнеш його за собою,
хоч знаєш, що це надто важко.
І склавши ту тяжкую зброю,
розбилась, мов порожня чашка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013
Не ламай калину. Не жури дівчину,
що, за руку взявши, наче окриля.
Вітер із корінням й того яворину
поєдна надовго тим міцним гіллям.
Разом із калиною течією сильною,
віднесе ріка їх у нове життя.
І наповнить жили намірами вільними,
мов благословляючи самозабуття.
Там на дні глибокому, оточені пустелею,
там на дні глибокому ми такі малі.
Наше небо буде нам постіллю і стелею.
Тремося бортами, наче кораблі.
Сили би набравшися, попливли б до берега,
хоч би й не зустріли нас оті порти.
Що ж це ти, вгамуйся, шматок старого дерева!
А поряд із тобою такий же, як і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Знову дощ бере за руку.
Знову в'яже по ногам.
Я не винесу цієї муки.
Я не довірюся снігам.
Знову душу дощ нівечить.
Чутно шумний його глас.
Холод. Стиснулися плечі.
Я розлюбила чогось вас.
Боюсь різкої холоднечі,
бо скріпить мої ланцюги.
Її блискучі гострі мечі
в уяві бачу навкруги.
Вмієш лиш анексувати
все, що не дають тобі.
І не можеш вправно грати,
падаючи в боротьбі.
Але ти не будеш другим.
Розминулись поїзди.
І не станеш більше другом,
не зможеш зникнуть назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013
Коротка мить, і разом защемило.
І третій день вже спокою нема.
А серце посмішку дурну кривило,
і маски всі раптово позніма.
А ніч летить, рахуючи хвилини.
Вже ранок владно підіймає стяг.
У спогади лиш вранці я не лину,
до восьмої ж все на своїх місцях.
Емоціям коритися не хочу,
вони як сльози тануть на очах.
Я собі пісню тихо нашепочу
про сніг у вікнах, вікна у свічах.
Не скоро ще зима сюди прибуде,
не скоро вкриє землю білий сніг.
Мороз ще холод не вдихне в гарячі
груди,
хтось необачним подихом не хотів,
а зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458179
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 02.11.2013
І стало сумно, наче вже зима.
І наче все минуло - те, чого хотіла.
Так, знаю, розумію те, що я мала.
Та різко відчуваю війну душі і тіла.
Коли настане час, тоді вас зрозумію.
А з вашого добра, спокою вам не дам.
Бо може ви за мить зламали мою мрію,
А може я скажу:"Спасибі Вам, мадам..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457783
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2013
Вибач, я іноді здаюсь байдужою,
суперечу своїм мріям і переконанням.
Стаю на іншу людину схожою.
(Мабуть, це трохи схоже на зізнання.)
Вибач, що часто даю ляпаса,
зачіпаючи обох одним поривом.
Мені либонь ще болючіше,
бо я ж розряджена пасивом.
І ... знаю, що є така жінка,
яку слухати будеш із захопленням.
Її голос лунатиме дзвінко.
Вона буде мрій віддзеркаленням.
Ти ж запитаєш, чи все це реально.
За які такі заслуги?
Це не весело і не банально.
Відчуєш на тілі прозорі попруги.
Ти зв'язаний по руках і ногах.
Тебе закували в кайдани твої мрії.
Втративши минуле, охопив страх.
Повернути його. Зацвіли надії.
Не солодка тобі новизна.
І гаряча душа вже майже безплідна,
бо потрібна лише вона -
така бліда і така рідна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
Солодку правду лещатами виймають,
а після них вона іржава та недійсна.
Родзинки всі із неї витискають -
на смак вона якась вже прісна.
А ти випитуєш... Яка це насолода!
Хоча, тобі це зовсім неважливо.
Коралів зоряних ласкава врода
у душу твою в'їлась дратівливо.
Проходить день...і місяць вже минає.
Згадай, як звали ту мою любов!..
Її нема, ніхто її не знає.
Не чула відстань моїх молитов.
Я пам'ятаю всі твої промови,
що розливалися з лакричних темних вуст,
твої шовкові темні брови,
що дивлячись на них втрачаєш глузд.
Навіщо я віддала стільки ласки,
натомість не отримавши нічого?
Ти змінював постійно свої маски,
і замість рідного я бачила чужого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
Ти подавав мені смачні червоні вишні -
такі достиглі, мов твої вуста.
Навчився промовляти фрази грішні
і ту неправду, що завжди пуста.
Ти розкидав по всій кімнаті речі,
бо місця, бачиш, не знаходив їм.
Невпевненість лягла на твої плечі.
І ось ми вдвох ошукані стоїм.
Я знала все, і навіть трохи більше:
думки, звички, улюблені місця.
Мені, здавалось, мало бути гірше,
але все мирно підлетіло до кінця.
Серденько, то є Наша доля -
ще навіть не зійшовшись, розійтись.
Звичайно, залишилась крапля болю,
та попрощатись не могла я не прийти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457077
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 28.10.2013
Золоте волосся, як осінь.
А волосся вкрилося снігом,
аби ж в нього щастя вплелося,
а любов скінчилася мигом.
Коли все навколо холодне,
запиваєш ти осінь чаєм.
Коли недостатньо свободи,
радо новий день зустрічаєм.
Якось сумно дивляться вікна
із того будинку навпроти,
бо твоя любов не потрібна
мені ні на смак, ні на дотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
Я себе відганяю й до себе йду.
Наче річку одну вкотре вже перехожу.
Бо, звичайно, не раз у житті ще впаду,
та лишатись на місці не хочу, не можу.
Надто часто зі мною кава і чай -
мої ліки від втоми увечері, вранці.
Я піду, щоб змінитись, а вдома лишу
золотий наліт у холодній чашці.
Тепер же прошу, зустрічай дитя,
що ласкою й турботою зігріте.
Минуле і майбутнє - це твоє життя,
тож прийми як належне, егоїстичний світе.
Набрид телевізор. Весь час щось говорить.
Там очі бездумні вогнями горять.
Випуск новин завжди все спотворить,
а в міс України зуби блищать.
Та ні, я не заздрю, у мене осінь.
Я хочу закутатись в теплий беж.
Абонент недоступний зараз, зовсім.
Він відмовився від послуг мереж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456931
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 27.10.2013