| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Мій Бог над прірвою стоїть
Ще мить і зробить крок у невідомість
Тягар гріхів і біль людський
Розп'ятих тіл розтерзана судомність...
Тихо спить...
Мій мертвий ангел-хоронитель
Не бачить він моїх діянь, бездушний і небесний житель...
Він мовчить...
Нема думок, вмирає совість
У висохлих, скривавлених мізках защемлює людську свідомість
О, як болить...
Моя душа, якої більш немає...
Й в яку нещадно всі плюють...
Покиньте всі мене, і дайте тихо вмерти...
Тілесну клітку-оболонку з себе в кривавих муках здерти...
Нехай поглине мене тінь..
Й постійно гріють лапи смерті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013